ПРАВОВА КУЛЬТУРА ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ (ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)

brief description

ВСТУП

Актуальність теми дослідження визначається цільовою спрямованістю – підвищення рівня професійної правосвідомості і правової культури державних службовців правоохоронних органів, в тому числі працівників органів внутрішніх справ. Досвід державного будівництва незалежної України свідчить, що без високої, на рівні світових стандартів, правової культури працівників цих структур побудувати демократичну, правову, соціальну державу практично неможливо.
Формування правової культури працівника органів внутрішніх справ, як і процес наукового дослідження шляхів підвищення цієї культури, можливі лише у комплексі з заходами, що застосовуються з цією ж метою до усіх службових осіб і громадян. Адже без високої загальної культури суспільства не можна розраховувати на успіх у розвитку будь-якої професійно-правової культури. Тому правова культура працівників органів внутрішніх справ, при наявності специфічних умов формування і реалізації, як складової частини правової культури суспільства, збагачується за рахунок тих же правових цінностей, що й правова культура депутата, управлінця тощо. Загальний культурний рівень правоохоронця не може бути нижчий за культуру інших службових осіб держави, а також — правопорушників. Водночас відмінні ознаки самої правоохоронної діяльності ОВС від інших правоохоронних структур утворює специфічні умови формування правової культури її працівників, як субкультури в системі правоохоронної культури.
Актуалізують дану проблему процеси реформування всіх сторін життєдіяльності суспільства і держави, в тому числі системи органів внутрішніх справ, що відбуваються в Україні. Пріоритетним стає формування правової культури працівників ОВС України відповідно до міжнародно-правових вимог до правоохоронця, використання позитивного досвіду країн Європи, що вже усвідомили необхідність створення єдиного стандарту підготовки правоохоронця, та поширення власної позитивної практики.
Актуальність дослідження полягає також й у виявленні специфічних особливостей правової культури працівників ОВС, які обумовлені цілою низкою ознак та умов їх професійної діяльності, професійного навчання та внутрішніх корпоративних форм співвідношення; критеріїв, за якими професійно-правова культура працівників ОВС, як певна субкультура, взаємодіє з правовою культурою працівників інших правоохоронних органів і правовою культурою суспільства в цілому – всередині країни і за її межами. Отже, існує потреба у системному вивченні шляхів формування і вдосконалення професійної правосвідомості та правової культури працівників ОВС.
Незважаючи на те, що з даної тематики написано і захищено вже чимало дисертацій, реалії формування правової культури українського суспільства і, зокрема, працівників ОВС, відкривають нові грані, що викликають необхідність в уточненні й поглибленні вже закладених теоретичних основ. При цьому йдеться про необхідність проведення комплексного монографічного дослідження назрілих як теоретико-методологічних, так і суто практичних аспектів цього питання. Вирішення цієї проблеми можливе на ґрунті сучасного гуманістичного підходу, базуванні на принципі пріоритету прав людини та на новітніх теоретико-методологічних засадах, які несумісні з суто нормативістською інтерпретацією правової культури працівника ОВС, характерною для радянських часів та початкового періоду в незалежній Україні. Монографічних праць, присвячених правовій культурі працівників органів внутрішніх справ у єдності науково-теоретичних, практичних і соціокультурних аспектів, в українській юридичній літературі поки що немає.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає змісту "Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 pp. (Рішення Колегії МВС України від 10.01.2003 р. № 1 КМ/ 1ДСК ", Наказу МВС України № 755 від 05.07.2004 „Про затвердження приоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., планам "Програми реформування освітянської діяльності МВС України" затвердженої Наказом МВС України № 1213 від 20.10.2003 p., та приоритетним напрямам наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 pp. (23.12.2005)
Дисертаційне дослідження є також частиною комплексної наукової програми (концепції) удосконалення підготовки фахівців за спеціальностями “правознавство” та “правоохоронна діяльність” з фундаментальних юридичних дисциплін, яка впроваджується в Харківському національному університеті внутрішніх справ, а також узгоджується з програмою співробітництва між МВС України та Росії.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз теоретико-методологічних і практико-організаційних засад діяльності органів внутрішніх справ щодо впровадження найефективніших механізмів формування й удосконалення правоохоронної правової культури і, зокрема, правової культури працівників органів внутрішніх справ в сучасній Україні.
Для досягнення вказаної мети були поставлені такі завдання:
— визначити теоретико-методологічні основи дослідження проблеми в контексті правової культури працівників правоохоронних органів;
— спланувати методику і запропонувати основи категоріально-поняттєвого апарату досліджуваної проблеми;
— дати класифікацію видів правової культури за суб’єктами та видами діяльності, а також їх рівнів за “зрізами” (інституціональним та функціональним) правової культури і визначити місце правової культури працівників ОВС в цій системі;
— шляхом застосування герменевтичного і компаративістського підходів, при пріоритеті гуманістичного принципу, сформулювати особливості правової субкультури працівників органів внутрішніх справ у системі правової культури правоохоронних органів;
— проаналізувати правову субкультуру працівників органів внутрішніх справ як юридичне поняття, визначити ознаки, ціннісні і мотиваційні умови та правові підстави її формування ;
— дати характеристику сучасного стану правової культури працівників органів внутрішніх справ та визначити роль правової соціалізації у її подальшому розвитку;
— встановити ступінь наступництва (традиції) та акультурації (новації) у формуванні правової культури працівників внутрішніх справ незалежної України;
— дослідити тенденції в освіті та професійній підготовці працівників органів внутрішніх справ і визначити оптимальні шляхи вдосконалення механізму правовиховного процесу в системі ОВС на сучасному етапі.
Об’єктом дослідження виступає правова культура суспільства, що формується в певних суспільних відносинах, складовою частиною якої є правова субкультура працівників міліції, як специфічних носіїв професійної правоохоронної правової культури, в умовах становлення в Україні демократичної правової соціальної держави.
Предметом дослідження є закономірності розвитку і вдосконалення правової субкультури працівників міліції в соціально-правових координатах існуючого українського суспільства, що орієнтовано на входження до складу Європейського Союзу.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складає комплексне використання загальних та спеціальних методів дослідження. Так, одним з основних загальних методів пізнання державно-правових явищ є діалектичний метод. Широко використовується також метод системного аналізу для вивчення та поглиблення поняття “система правоохоронної правової культури”, зокрема, системно-структурний та системно-функціональний підходи. Історико-правовий метод застосовано при розгляді еволюції складових елементів правової культури працівників ОВС. Формально-догматичний метод вжито, зокрема, при визначенні рівня нормативно-правового забезпечення професійної діяльності працівників ОВС в системі правоохоронних органів України, встановленні вимог до нормативів їхньої професійної підготовки і накресленні шляхів вдосконалення нормативно-правової бази України з цих напрямків. Застосування герменевтичного підходу сприяло виявленню дійсного змісту нормативів правової культури працівників органів внутрішніх справ, вміщених у кодексі професійної етики та законодавчих актах, а також роз’ясненню оточуючої працівника внутрішніх справ соціальної дійсності та наступного її пояснення й логічного аналізу. За допомогою компаративістського методу виявлено традиції у культурній спадщині сучасного працівника органів внутрішніх справ та встановлено новації, що з’явилися в результаті як національних досягнень, так і використання сучасного передового досвіду зарубіжних країн. Крім цього, принципове значення має гуманістичний підхід, що пронизує весь текст дисертації, та дозволяє розкрити правову соціалізацію працівників міліції, в ході якої відбувається їх прилучення (загальне і індивідуальне, внутрішнє і зовнішнє) до універсального соціокультурного досвіду.
У дисертаційній роботі використовуються також методи прогнозування, правового моделювання, статистичний метод та інші.
Емпіричну базу роботи складає національне законодавство, система відомчих актів МВС, міжнародних документів, статистичних даних, що стосуються предмета дослідження. Науково-теоретичною базою дослідження стали праці провідних вітчизняних і зарубіжних правознавців та науковців інших галузей соціального знання: філософів, педагогів, культурологів, психологів тощо, в яких містяться фундаментальні розробки основних категорій щодо обраної теми. Зокрема, було використано теоретичні положення учених-юристів, які в метатеоретичному, соціально-психологічному та правозастосовчому аспектах розглядали різні питання правової культури суспільства та більшою чи меншою мірою торкалися проблеми правової культури працівників органів внутрішніх справ, — Н. Аграновської, С. Алексєєва, В. Андросюка, О. Бандурки, П. Баранова, О. Ганзенка, О. Денисової, І. Ільїна, М. Кельмана, М. Козюбри, А. Кребера, А. Колодія, В. Копєйчикова, В. Котюка, К. Клахкона, С. Лисенкова, А. Лікаса, А. Мамонтіна, О. Мурашина, Ю. Оборотова, І. Овчаренка, Л. Петражицького, Є. Попова, П. Рабіновича, О. Ратінова, М. Розумовича, О. Садченка, В. Сальникова, А. Семитка, О. Скакун, С. Сливки, С. Станік, В. Тищенка, О. Шпенглера та інших.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому здійснено загальнотеоретичний аналіз професійної правової культури працівника органів внутрішніх справ як субкультури, що є складовою частиною правової культури правоохоронних органів і правової культури українського народу, розкриті основні риси, стан і тенденції її розвитку, шляхи формування та вдосконалення.
Наукова новизна дослідження конкретизується у наступних положеннях:
— правова культура суспільства взагалі та правова субкультура працівників ОВС зокрема розглянуті як комплексні й багатогранні правові явища, сутність яких розкривається при використанні гуманістичного принципу і методологічного плюралізму, на відміну від існуючих моделей, що містять тільки нормативістський підхід і не враховують соціалізаційний компонент;
— вперше пропонується розглядати сучасний стан наукових досліджень правоохоронної правової культури і, зокрема, правової культури працівників ОВС як такий, що розвивався і розвивається за такими етапами: описовий (збір фактичного матеріалу щодо правової культури); аналітичний (систематизація і розробка висновків про основні закономірності); синтетичний (створення узагальнюючої теорії правової культури) та деталізаційний (виділення окремих різновидів в системі видів правової культури, як субкультур, або контркультур);
— вперше за допомогою методу сучасної герменевтики проаналізовано та оцінено загальнопоширене трактування змісту правової культури працівників ОВС як підмінювання суті родової категорії – правоохоронної культури — на законоохоронну і владоохоронну правову культуру; наголошено на відповідальності юридичної науки у запропонуванні концептуальних підходів до розробки категоріального апарату, оскільки правова доктрина здатна впливати на спрямованість формування професійної правосвідомості та правової культури працівників ОВС;
— вперше запропоновано визначати правову культуру працівників органів внутрішніх справ як субкультуру, що обумовлена системою компетенційних ознак тих інституцій, які входять до структури ОВС, та цілою низкою завдань, методів, прийомів, які орієнтовані на вирішення загальних та спеціальних завдань ОВС. Корпоративна особливість методів і прийомів, що застосовуються працівниками МВС, виявляється у наступному: постійне вирішення оперативно-розшукових задач; застосування зброї та спеціальних попереджувальних засобів; проведення профілактичних заходів, спрямованих на попередження злочинів та інших правопорушень; облікова робота та адміністративний нагляд. Вони поєднуються з виключними ознаками, які не притаманні іншим правоохоронним структурам;
— уточнена система виключних ознак правової субкультури працівників ОВС, які відрізняють її від інших видів правової культури: великий ступінь зовнішнього прояву; найбільша серед правоохоронних структур наближеність до різноманітних верств населення; підконтрольність та підзвітність ОВС іншим правоохоронним структурам;
— обґрунтована необхідність відмови від визначення міліції України як озброєного органа виконавчої влади, яке не відображає сучасне розуміння гуманістично-правоохоронної спрямованості міліції, її призначення надавати правоохоронні виконавчо-зобов’язуючі послуги населенню;
— встановлені нові ціннісні орієнтири правової культури працівників ОВС, що подані в контексті міжнародного гуманітарного права;
— вперше поставлено і розкрито питання про динаміку внутрішньої і зовнішньої структури правової культури працівників ОВС з урахуванням наступних елементів: правової грамотності; правової пропагандистської спрямованості; професійної соціальної стабільності; постійної підтримки професійної правової форми тощо;
— вперше, як один з напрямів підвищення рівня правової культури працівників органів внутрішніх справ, пропонується конкретна концепція удосконалення процесу їх професійної освіти з фундаментальних юридичних дисциплін, що розроблена фахівцями Національного університету внутрішніх справ;
— по-новому розглянуті фактори впливу на рівень і процес формування правової культури працівників ОВС, зокрема проаналізовано історичний процес нормативно-правового впливу на неї, що розвивався шляхом становлення і змін від декларативної до процесуальної та соціальної стадій; виявлені негативні й позитивні риси цього процесу;
— обґрунтовується запропонована нова структура правової культури працівників ОВС, що складається із знання й оцінки правової дійсності та законодавства; творчого використання правового інструментарію; розуміння соціально-практичної значущості і гуманістичної спрямованості права; динаміки професійно-правового мислення, що відбувається у зв’язку між його аксіологічними і формально-раціональними якостями; формування та виховання у працівників ОВС поважного ставлення до права і чинного законодавства; поєднання правової активності і моральності; наявності звички і внутрішньої усвідомленої потреби дотримання правомірної поведінки; професійного обов’язку постійно сприяти соціальній стабільності і компромісу інтересів у колективі і суспільстві; вдосконалення методів поширення і пропаганди правових та правоохоронних знань, правових засад та ідей;
— вперше пропонується і розкривається “венчурна” система освіти та підвищення кваліфікації, як правило постійного поєднання теорії і практики в навчанні та набутті професіоналізму працівників ОВС.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що теоретичні положення, наукові узагальнення та практичні рекомендації можуть бути використані в правовиховній, навчально-методичній роботі навчальних закладів МВС України та інших правоохоронних органів, у викладанні учбових курсів “Теорія держави і права”, “Юридична деонтологія”, спецкурсу “Правова культура працівників ОВС”, написанні методичних рекомендацій щодо шляхів підвищення рівня професійно-правової освіти та правового виховання в освітніх установах, установах професійної перепідготовки та безпосередньої службової підготовки працівників ОВС України.
Результати дослідження, особливо ті, що мають дискусійний характер, можуть бути використані в подальших наукових розробках проблематики як з правової культури загалом, так і з правової культури правоохоронних органів, зокрема.
Апробація дисертаційної роботи. Основні теоретичні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії і історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ. Її матеріали використовувалися у викладацькій роботі та в процесі підготовки і перепідготовки фахівців для системи ОВС України в Кіровоградському інституті внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ.
Концепція та основні положення дисертації у 1995-2004 pp. доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях, вузівських науково-практичних конференціях, політологічних читаннях: “Становлененя правової державі в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання”(Запоріжжя, 2000); XI Харківські політологічні читання (Харків, 2001), “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (Харків, 2001), “Актуальні проблеми взаємодії регіональних органів управління з органами внутрішніх справ” (Кіровоград, 2005).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у семи наукових публікаціях автора, у тому числі в чотирьох наукових статтях у фахових виданнях України.
Обсяг і структура роботи обумовлені її метою і дослідницькими завданнями, а також логікою викладення проблеми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації — 176 сторінок, список використаних джерел нараховує 163 найменування на 16 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумок дослідженню особливостей правової культури працівників ОВС, можна сформулювати наступні основні висновки.
Сучасний стан наукового дослідження правоохоронної правової культури і, зокрема, правової культури працівників ОВС розвивався і розвивається за наступними етапами:
- описовий - етап збирання фактичного матеріалу щодо правової культури та його наукове дослідженню;
- аналітичний – етап систематизації фактів юридичної культурології та розробка на її основі висновків про основні закономірності явищ у досліджуваній сфері.
- синтетичний - етап створення узагальнюючої теорії правової культури, що дозволяє прогнозувати певні явища в межах наукової галузі і узгоджувати виявлені наукові закономірності. Закономірним вбачається, що наукова розробка в сучасних умовах особливих видів правоохоронної культури, наприклад, правової культури працівників ОВС свідчить про формування нового етапу – деталізаційного.
- деталізаційний – етап дослідження і формулювання специфічних ознак, критеріїв та підстав, що виступають підґрунтям виділення окремих різновидів в системі видів правової культури (зокрема, в структурі правоохоронної правової культури),як субкультур або контркультур.
Одним з характерних негативних недоліків попередніх та сучасних досліджень правової культури взагалі й правоохоронної, зокрема, є переважно нормативний (нормативістський) підхід до розуміння цієї категорії.
Дослідження системи категорій, що визначають особливості правової культури правоохоронця приводить до висновку про поширеність змістовної підміни уявлень про правову культуру на нормативно-правову, а відповідно, й поширеність уявлень про правоохоронців та правоохоронну структуру органів як про владоохоронців, законоохоронців та владоохоронні, законоохоронні структури.
Правова культура працівників органів внутрішніх справ може визначатися як субкультура, тобто як самостійна юридична категорія в структурі правоохоронної правової культури завдяки сукупності наступних субкультурних ознак:
- відокремленості системи підготовки кадрів від інших правоохоронних органів;
- нормативно-правовою відокремленістю юрисдикції діяльності ОВС у процесуальному законодавстві;
- найбільшою наближеністю працівників ОВС з населенням на відміну від інших правоохоронних органів;
- найширшою з правоохоронних органів різноманітністю видів діяльності;
- постійним перебуванням під контрольно-наглядовим впливом інших правоохоронних органів;
- великим ступенем зовнішньої вираженості більшої частини видів своєї діяльності.
Означені аспекти дають змогу визначити поняття правової культури працівника органів внутрішніх справ як субкультури у системі правоохоронної правової культури в наступному вигляді: правова культура працівників ОВС є різновидом правоохоронної правової культури, що формується під впливом спеціальних умов відбору та підготовки кадрів, специфічності практики, обумовленої найширшою юрисдикцією з правоохоронних органів, постійним перебуванням під контрольно-наглядовим впливом інших правоохоронних органів, високим ступенем зовнішньої вираженості роботи та наближеністю працівників ОВС до населення, що формує певну правову свідомість та ставлення працівників ОВС до своєї діяльності.
Зміна акцентів сучасного формування правової культури працівників ОВС з законоохоронного напряму на правоохоронний може бути забезпечена також завдяки зміні ціннісних орієнтирів правової освіти й правового виховання контингенту ОВС - з позицій захисників закону і державності вони повинні перейти на захист інтересів прав та свобод людини і громадянина. Зрушення в цьому процесі вже відбуваються. Свідченням цього є останні політичні процеси в Україні.
Аналогічно до процесу формування загальної культури в суспільстві на підвалинах масової грамотності корисним і доцільним вбачається вважати невід’ємним елементом правової культури працівників органів внутрішніх справ набуття ними правового мислення, позбавленого штампів та заідеологізованих засад, що перейшли із тоталітарно-ангажованих правових міфів радянської правової системи. В сучасних умовах набуває більшого значення акультурація, спадкоємність традицій та новацій в правовій культурі працівників ОВС.
Формування високої правової культури працівників органів внутрішніх справ в сучасних навчальних закладах України може бути удосконалено завдяки поширенню на всю систему професійної підготовки та фахової освіти МВС новітньої концепції викладання фундаментальних юридичних дисциплін, що розроблена і втілюється в навчальному процесі спеціалістами-науковцями Національного університету внутрішніх справ з 2003 року.
В умовах нестабільності законодавства щодо матеріального та соціального захисту самих працівників ОВС, постійного процесу скорочення кадрового складу та систематичної зміни політико-ідеологічної орієнтації державної влади щодо ролі міліції (чи поліції) у державному механізмі не може бути позитивних зрушень у становленні правової культури працівників органів внутрішніх справ. Тому запорукою формування високої правової культури працівників ОВС у будь-якому суспільстві та у будь-якій державі завжди буде соціальна стабільність.
Нормативно-правова традиція та сучасні процеси законодавчого закріплення вимог щодо становлення правової культури працівників ОВС розвиваються за наступними етапами:
- декларативний – тобто декларативне закріплення вимог, що спрямовують на орієнтацію у кадровому та профільно-діяльнісному напрямах роботи ОВС на високі культурно-правові ідеали фахового правового деонтологічного характеру;
- процесуальний - процесуально-правове закріплення процедур та певних шляхів набуття працівниками ОВС ознак нормативно-правової, ненормативно-правової форм знань, умінь та навичок, що на підвалинах певної правової свідомості формують якісне уявлення про правову дійсність та позитивне й поважне ставлення до права і закону;
- соціальний - нормативно-правове закріплення захисту матеріальної та соціальної основ діяльності працівників ОВС як основи стабільності у формуванні їх правової культури, що спрямована на втілення в життя ідеї цивілізованого, професійного захисту прав і свобод громадянина і людини та суспільного правопорядку.
Доцільним вбачається внести зміни до статті 1 Закону України „Про міліцію”, яка визначає поняття “міліція” як таке, що суперечить сучасним реаліям і соціальним вимогам та вступає в колізію з положеннями Присяги працівника ОВС. Сучасне визначення міліції повинне характеризувати цей орган як озброєну структуру основного і єдиного джерела влади – народу України, органу який призначений для захисту прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.
Перспективним напрямком для підвищення правової культури працівників ОВС та оптимізації професійної підготовки майбутніх працівників органів внутрішніх справ є також запровадження так званої “венчурної” системи навчання, сутність якої полягає у виконанні запланованих видів науково-дослідної роботи курсантів, слухачів, студентів (курсових робіт, наукових доповідей, дипломних робіт) з обов’язковим використанням матеріалів власної практичної діяльності.
Структуру правової культури працівників ОВС корисно розглядати у більш розгорнутому, ніж раніше, розумінні, тобто з урахуванням таких елементів:
1) знання і розуміння правової дійсності й законодавства та чіткого усвідомлення функціональних прав та обов’язків працівника ОВС;
2) творчого використання правового інструментарію, юридичної техніки, наукових і практичних рекомендацій у повсякденній правоохоронній діяльності;
3) розуміння соціально-правової значущості і цінності прав, свобод людини, права і закону;
4) розвиток професійного правового мислення, що формується на основі систематичного підтримання професійної правової форми, правоохоронної свідомості шляхом атестації, підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації;
5) формування та виховання працівниками ОВС в собі поважливого ставлення до права і чинного законодавства;
6) розвиток правової активності;
7) звички і внутрішньої усвідомленої потреби дотримання правомірної поведінки;
8) постійне сприяння формуванню соціальної стабільності, суспільному компромісу інтересів, шляхом поширення правових та правоохоронних знань, правових засад та ідей, що є однією з функцій працівника ОВС як носія певної юридичної, правової культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Література

1. Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности. /Отв.ред. Е.А. Лукашева: АН СССР. Институт государства и права. - М.: Наука, 1988. - 142 с.
2. Алексеев А. И., Ястребов В. Б. Профессия - прокурор: Введение в юридическую специальность. - М.: Юрист, 1998. - 144с.
3. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. -М.: Юрид. лит., 1971. - 223 с.
4. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. - М. 1999. - 270 с.
5. Ануфрієв М. І., Бандурка О. М., Ярмиш О. Н. Вищий заклад освіти МВС України. Харків: Університет внутрішніх справ, 1999. - 369 с.
6. Ануфрієв М. Кадровий потенціал - запорука успіху //Міліція України. - 1997. - № 5-6. - С. 7-8.
7. Артемьев A.M., Хазов Е.Н Роль правовой культуры и правосознания в деятельности сотрудников милиции //Закон и право. - № 5. - 2003. - С. 43-46.
8. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України. Х.: Основа, 1999. - 440 с.
9. Бандурка О., Скакун О. Правова культура юриста (поняття та види). //Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - С. 635.
10. Бандурка О.М. Потрібно змінити дві речі - звітність і мислення //Іменем закону. - 2003 - №3(5339). - С. 6.
11. Білий П. До питання про правову культуру співробітників органів внутрішніх справ //Право України. – 1997. - №10 - С.40-41.
12. Білий П. Правова держава і правова культура: взаємозвязок і результативність //Право України – 1997. - №12. - С.75.
13. Букреев В. И., Римская И. Н. Этика права: От истоков этики и права к мировоззрению: Учеб. пособ.- М.: Юрайт, 1998. - 336 с.
14. В Ялті обговорювались нагальні питання відомчої освіти.//Іменем закону. – 2004.- № 19 (5407). - С. 2.
15. Венгеров А. Б. Теория государства и права. Ч. 2: Теория права. Т. 1. - М.: Юрист, 1996. - 168 с.
16. Венгеров А. Б. Теория государства и права. Ч. 2: Теория права. Т. 2. - М.: Юрист, 1997 - 152 с.
17. Винокуров К., Винокуров А. Проверка законности административного задержания в органах внутренних дел//Законность. - 1997. - № 3. - С. 30-36.
18. Володарский В. Норма и отклонение или непрактическая адвокатская этика //Юридическая практика. - № 16. – 2000. - С. 30-38.
19. Волошенюк О.В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві. Автореф … Дис…канд. юр. наук. – Х.: Національний університ внутрішніх справ, 2003. - 18 с.
20. Вопленко Н. Н. Правосознание следователя и юридическая практика //Формирование профессиональных качеств следователя. -Волгоград, 1985. - С.20-33.
21. Гавриленко О.А. Утворення та діяльність органів внутрішніх справ України в період визвольних змагань 1917-1920 рр. Лекція №6 //Історія органів внутрішніх справ. Частина ІІ (ХХ століття). Навчальні матеріали до спецкурсу. – Харків: Університет внутрішніх справ, 1999. - С.12.
22. Ганзенко О.О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави Україна. Дисертація на здобуття ступеню кандидата юридичних наук. - Запоріжжя, 2002. - 182 с.
23. Головко Б.Г. Поліцейські системи в міжвоєнний період /1921-І939 рр./. Лекція №7 //Історія органів внутрішніх справ. Частина ІІ (ХХ століття). Навчальні матеріали до спецкурсу. – Харків: Університет внутрішніх справ, 1999. - С.23-26.
24. Головко Б.Г. Органи внутрішніх справ СРСР та УРСР в середині 50-х - на початку 90-х рр. Лекція №9//Історія органів внутрішніх справ. Частина ІІ (ХХ століття). Навчальні матеріали до спецкурсу. – Харків: Університет внутрішніх справ, 1999. - С.44-51.
25. Гориславський К.О. Право людини та громадянина на самозахист життя і здоров’я від протиправних посягань. Автореф. дисс. …канд. юр. наук. К: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2003. - 17 с.
26. Горшенев В. М. Теория юридического процесса. - Х.: “Вища школа”, 1985. - 192 с.
27. Гуревич М. П. Философия культуры. - М., 1978. – 232 с.
28. Денісова О. С. Роль преси у правовому інформуванні громадян України. Дис…канд. юр. наук. – Х.: Національний університ внутрішніх справ 2003. - 186 с.
29. Джентиле Ф. О роли философии права в изучении юриспруденции в Италии //Государство и право.- 1995.-№1.-С. 132-137.
30. Довганик В. Формування творчого мислення майбутніх правоохоронців //Право України. – 1997. - №10. - С.41-43.
31. Додин Е. В. Доказывание и доказательства в правоприменительной деятельности органов советского государственного управления. - Одесса, 1976. – 198 с.
32. Долженков О. Ф. Тенденції розвитку інфраструктури злочинності//Вісник Одеського інституту органів внутрішніх справ, 1998. - № 1. - С. 83-86.
33. Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України (затверджений рішенням колегії МВС України від 15 травня 2001 року №1КМ)
34. Зайцев Л.О., Войцеховський М.М., Лабоженко Д.Б. Органи внутрішніх справ в період Другої світової війни та перші повоєнні роки Лекція №8 //Історія органів внутрішніх справ. Частина ІІ (ХХ століття). Навчальні матеріали до спецкурсу. – Харків: Університет внутрішніх справ, 1999. - С.27-43.
35. Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. - К., Либідь, 1993. – 960 с.
36. Иванов В.И., Иванов О.Е., Кузнецов Э.В., Назаренко А.Ф., Сальников В.П. Правосознание и правовая культура сотрудников органов внутренних дел. - Л., 1981. – 76 с.
37. Ілларіонова Н.В. Теоретичні проблеми діяльності органів внутрішніх справ у реалізації конституційного права людини на охорону здоров’я. Автореф. дисс. …канд. юр. наук. - К: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2001. - 18 с.
38. Ілларіонова Н. Правовий статус органів внутрішніх справ. //Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. /Відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - С. 766.
39. Ильин И.А. Родина и мы. - Смоленск, 1995. – 511 с.
40. Именем Закона, 2000, № 43. - С. 4-5
41. Казаков В.Н. Правомерное поведение сотрудников милиции как элемент правопорядка: Материалы международной научно-практической конференции (26-27 октября 1999 г.). - М.: Щит-М, 2000. - С. 60-61.
42. Каминская В. И., Ратинов А. Р. Правосознание как элемент правовой культуры. //Правовая культура и вопросы правового воспитания. - М., 1971. – С. 40- 52
43. Керимов Д. А. Методологические функции философии права //Государство и право.- 1995.- № 9.- С. 15-22.
44. Кертман Л. Б. К методологии изучения культуры и критике её идеологических концепций. //Новая и новейшая история. - 1973. - №3. – С. 42- 54
45. Козловський А. Герменевтика права (інтерпретаційна природа правового дискурсу). Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. — К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. - С. 84.
46. Козюбра М. I., Бурлай I. В., Бобровник С. В. Теорія держави і права: деякі актуальні завдання //Правова держава: Респ. міжвід. зб. наук, праць.- К.: Наук. думка, 1992. - Вип. 1. - С. 12-19.
47. Комарова А. І. Україна: соціально-економічне, політичне становище і проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю і контрабандою//Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. - К., 1998. - № 7. - С. 22-24.
48. Коментар до Конституції України. За ред. Опришко В. Ф. - К.,1996. – 460 с.
49. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. - К.: Вентурі, 1996. - 208 с.
50. Кравченко Ю.Ф. Міліція України. К., „Генеза”, 1999. - 432 с.
51. Кравченко Ю.Ф. Свобода як принцип демократичної правової держави: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 406 с.
52. Криминальная хроника //Последние новости. Киевъ,12 марта 1917. - С.1.
53. Кудрявцев В. Н. Юридический конфликт //Государство и право - 1995. - №9. - С. 9-14.
54. Кудрявцев В.П. Право и поведение. - М.: Юрид. лит., 1978. – 186 с.
55. Кузніченко О.В. Правові питання притягнення працівників органів внутрішніх справ до матеріальної відповідальності за заподіяну ними шкоду. Автореф. дисс. …канд. юр. наук. - Х: Національний університет внутрішніх справ, 2001. - 20 с.
56. Кулъчицький В. С., Черепанова С. О. Право: Українська культура: Історія і сучасність: Навч. посібник /За ред. С. О. Черепанової. - Львів: Світ, 1994. - 239 с.
57. Курагин Г.Г. Правовая культура в деятельности милиции. Её понятие и значение для предупреждения и раскрытия преступлений: Сборник статей. - М., Юрид. лит., 1970. - С. 80-88.
58. Курко М. Захисник закону незахищений. Однак ще не вечір... //Іменем Закону. – 2003. - №8. – С. 4
59. Лавриненко О.В. Правове регулювання прийняття на службу до органів внутрішніх справ України. Автореф. дисс. …канд. юр. наук. - Х: Університет внутрішніх справ, 1998. - 18 с.
60. Лазарев В. В. Общая теория права. - М., Юрид. лит., 1993. – 472 c.
61. Ликас А.Л. Культура правосудия. - М.: Юрид. лит., 1990. - 176 с.
62. Локк Дж. Избранные философские произведения. Т.2./Под общ. ред. А.А. Макаровского. - М.: Соцэкгиз., 1960. - 532с.
63. Луковская Д. Й., Гуцериев X. С., Козлов В. А., Поляков А. В. Введение в теорию права (историко-методологический аспект): Учебнo-научнoe пособие /Под общ. ред. В. П. Сальникова - СПб, 1996. - 54 с.
64. Льюис К. У. Этический вызов на государственной службе //Государственная служба. Зарубежный опыт. - М. 1995. - с. 11-12.
65. Макушев П.В. Правосвідомість і правова культура дільничного інспектора міліції (шляхи формування і удосконалювання). Автореф. дисс. …канд. юр. наук. - Х.: Національна академія внутрішніх справ, 2004. - 21 с.
66. Макушев П.В. Правосвідомість і правова культура дільничного інспектора міліції (шляхи формування і удосконалювання). Дисс. …канд. юр. наук. - К.: Національна академія внутрішніх справ, 2004. - 230 с.
67. Маркс, Карл и Энгельс, Фридрих. Сочинения. Изд. 2-е. - Т.16. - М., Госполитиздат, 1960. - 839с.
68. Матеріали круглого столу Академії Наук України з питань розвитку освіти і науки у ХХІ ст.//Вісник Академії наук України. – 2001. - № 11. - С. 4.
69. Матузов Н.И. Правовая система и личность. - Саратов: Саратов. ун-т, 1987. - 239 с.
70. Морозов А. С. Формування правової культури у майбутніх працівників міліції: Автореф. дис... канд. педагог, наук - Тернопіль, 1999. - 20 с.
71. Нерсесянц В. С. Философия права: Учебник для вузов - М.: Норма, 1997 - 652 с.
72. Несімко О. Д., Сливка С. С., Штангрет М. Й. Сучасна особа юриста. Львів: Львівський інститут внутрішніх справ, 1997. - 116 с.
73. Обертинський О. За похід на Майдан курсантів не звільнили і не репресували //Іменем закону. - №48 (5436). – С. 1-3.
74. Обертинський О. Основна функція дільничного інспектора //Іменем закону. - 1999. - № 12. – C 4
75. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. М.Н. Марченко. Т.2. Теория права. - М.: Изд-во "Зерцало", 1998. – 400 с.
76. Окіншевич Л. Вступ до науки про право і державу.-Мюнхен, 1987 – 223 с.
77. Оніщенко Н. Правова культура і правова діяльність. //Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. — К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. - С. 80.
78. Орзіх М. Правова культура в системі сучасного конституціоналізму //Право та культура: теорія і практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м.Київ 15-16 травня 1997 р. / За ред. Ю. Шемчушенка, В. Кампо, М. Поплавського - К.: Леся, 1997 - С. 190-192.
79. Основи конституційного права України: Підручник // За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юринком Інтер, 1997. - 208 с. - С. 11.
80. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. - 2-е изд., испр. и доп. Т. 1. - СПб., 1909. - 318 с. - С. 45-46.
81. Петрова Л. В. О естественном и позитивном праве (Критические заметки по поводу учебника С. С. Алексеева) //Государство и право. - 1995. - № 2. - С. 32-41.
82. Петрова Л.В. Гештальтеорія як метод сучасної західної юриспруденції. // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кон-дратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - С. 85.
83. Права людини і професійні стандарти для юристів, К. 1996. - 457 с.
84. Практичний посібник з професійної підготовки працівника органів внутрішніх справ /Укладачі В.А. Петухов, С.В. Попов, В.В. Посметний, О.В. Запорожцев. - Сімферополь: Доля, 2004. – 126 с.
85. Професійна мотивація працівників органів внутрішніх справ: вивчення та корекція: Науково-практичний посібник /Москаленко А.П., Кобзін Д.О., Стародубцев А.А.; Відп. редактор проф. Соболев В.О. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. - 98с.
86. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов. Учебное пособие. Под ред. Опалева А. В., Дубова Г. В. - М. «Щит-М», 1997. - 321 с.
87. Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность. - Львов: Вища шк. Изд-во при Львов. Ун-те, 1985. – 167 с.
88. Рабінович П. М., Шмельова Г. Г., Луць Л. А. Загальна теорія держави і права. - К.:Інститут системних досліджень освіти України, 1993. - 95 с.
89. Раскина Е.Ю., Шупинская Е.В. Правовой прогресс постсоветских стран: от юридической культуры к правовой культуре. По материалам круглого стола “Правовая культура предпринимательской деятельности в Украине”//Правоведение. – 1999. - № 2. – С. 6-10
90. Рік позаду: протистояння криміналітету більш жорстке і маневрене. Офіційний звіт МВС України//Міліція України. – 2003. - № 2. – С. 6-8
91. Сальников В. П. Правовая культура. Теоретико-методический аспект. Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук. - Л., 1990. – 412 с.
92. Свобода. - Львів, 21 квітня 1917.
93. Семитко А. П. Правовая культура социалистического общества: сущность, противоречия и прогресс. - Свердловск, 1990. – 156 с.
94. Скакун О. Ф. Теория государства и права. Х. “Консум”, 2000. -704 с.
95. Скакун О.Ф., Овчаренко И.Н. Юридическая деонтология: Учебник /Под. ред. проф. О.Ф. Скакун. - Харьков: Основа, 1999. - 304 с.
96. Сливка С.С. Професійна культура працівників мілілії: Монографія. - Львів, 1995 - 90 с.
97. Сливка С.С. Юридична деонтологія. - Львів, 1996. - 336 с.
98. Сливка С.С. Юридична деонтологія. Підручник. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.
99. Смирнов Ю.О. Рік позаду: протистояння криміналітету більш жорстке і маневрене //Іменем Закону, 2003, №6. – С. 1
100. Советский энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1981, - 1600 с.
101. Соколов Н.Я. Профессиональное сознание юристов /Отв. ред. Е.А. Лукашева: АН СССР - М.: Наука, 1988. - 224 с.
102. Социология. /Под ред. Фролова В.П. - М., 1998. – 432 с..
103. Станік С.Р. Динаміка правової культури. Автореферат диссертації на здобуття ступеню кандидата юридичних наук. - Одеса, 1999, - 20 с.
104. Станік С.Р. Динаміка правової культури. Дисертація на здобуття ступеню кандидата юридичних наук. - Одесса, 1999. - 192 с.
105. Столовский В. М. Профессиональное правосознание следователей органов внутренних дел. - М., 1978. - С. 31-32.
106. Страхов М. М. Методологічні засоби історико-правової науки //Проблеми вищої юридичної освіти. Харків, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 1998. – С. 22-37
107. Твердохліб Л.В. Формування правової культури старшокласників у навчальних закладах нового типу. Дисертація на здобуття ступеню кандидата педагогічних наук. - Луганськ, 1999. - С. 10.
108. Теория государства и права. /Под ред. Манова Г. Н. - М. 1995. - С.20.
109. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов. / Под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. - М.: Юристъ, 1997 – 340 с.
110. Теория права и государства: основные схемы и определения (альбом схем): Учеб. пособие / Под общ. ред. В.П. Сальникова. — СПб.: Санкт-Петербургский ун-т МВД России, 1999. – 26 с.
111. Тихонравов Ю. В. Судебное религиоведение. - М.: Бизнес школа «Интел-Синтез». - 1998. - 272 с.
112. Тодика Ю. М. Конституція як соціальна цінність. //Право України. – 2000, № 3. - С. 17-19
113. Тодыка Ю. Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина. - Xарьков: Фолио-Райдер.- 1998 – 292 с.
114. Тодыка Ю. Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. - Xарьков: Факт, 2000. – 608 с.
115. Трагедія на виборчій дільниці //Іменем закону. - №48 (5436). - С. 2.
116. Тузмухамедов Р. А. Рецензия на «Фольклорное право» (Очерки теории и практики неписанного права) /Под ред. А. Д. Рентелн и А. Дантес: В 2-х т. «Гарланд паблишинг инкорпорэйтид». Нью-Йорк и Лондон, 1994 //Государство и право – 1995. - №11. - С. 156-160.
117. Тукало А. В. Правова культура депутатського корпусу: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - К., 1995. - 26 с.
118. Уледов А. К. “Духовная жизнь общества: проблемы методологии исследования” - М., 1980. – 246 с..
119. Фарбер Е.И. Правосознание как форма общественного сознания. - М.: Юрид. лит., 1963. - 221 с.
120. Подольская Е.А. Ценностные ориентации и проблема активности личности. - X.: Основа, 1991. - 162 с.
121. Царенко В.І. Формування правосвідомості особистості військовослужбовців-прикордонників України. Автореф. дисс. …канд. юр. наук. - К: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2003. - 18 с.
122. Черданцев А. Ф. Теория государства и права. Учебник для вузов. - М., 2000. – 428 с.
123. Числов А.И. Профессионализм и деятельность сотрудников милиции: Научное издание. Серия: „Полицеистика: прошлое, настоящее, будущее” /Под ред. В.П. Сальникова. - Санкт-Петербург: Фонд поддержки науки и образования в области правоохранительной деятельности «Университет», 1999 - 176 с.
124. Шамрай В.А. Обеспечение законности в деятельности службы участковых инспекторов милиции: Учебное пособие. - К.: Изд-во Украинской акад. внутр. дел, 1993. - 64 с.
125. Шариков А. Формирование правосознания студентов //Соц. законность. -М., 1981. -№ 6. - С. 58-59.
126. Шпенглер О. Закат Европы. в 2-х томах. Т. 1. - М., 1996. – 328 с.
127. Щомиті готові захищати співвітчизників. //Іменем закону. - №48 (5436). – С. 1-2.
128. Орзих М. Ф. Право и личность.— К.: Вища шк., 1977. - 143 с.
129. Ядов В. А. О соотношении теоретического и эмпирического подходов к конкретному социологическому исследованию/Проблемы методологии социального исследования. - Л., 1970. - С. 7.
130. Vision of the Future of Policing in Canada: Police-Challenge 2000. Discussion Paper. Ottawa, 1990. – P. 158

Нормативні джерела

131. Конституція України від 28.06.96//Відомості Верховної Ради, 1996, № 30, ст. 141
132. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003//Відомості Верховної Ради, 2003, №№ 40-44, ст.356
133. Закон України “Про міліцію” від 20.12.90//Відомості Верховної Ради, 1991, N 4, ст. 20
134. Закон України „Про адвокатуру” від 17.12.92//Відомості Верховної Ради, 1993, N 9, ст.62
135. Закону України „Про прокуратуру” від 05.11.91//Відомості Верховної Ради, 1991, N 53, ст.793
136. Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.92//Відомості Верховної Ради, 1992, N 22, ст.303
137. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30.06.93//Відомості Верховної Ради, 1993, N 35, ст.358
138. Закон України „Про боротьбу з корупцією” від 5.10.95//Відомості Верховної Ради, 1995, N 34, ст. 266
139. Закон України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 22.06.2000//Відомості Верховної Ради, 2000, N 40, ст.338
140. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод// “Голос України”, 10 січня 2001 року. N 3 (2503) стр. 6 — 8.
141. Указ Президента України „Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.2002 № 143 //Офіційний вісник України. - 2002 р., № 8, ст. 331
142. Указ Президента України „Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя” від 15.03.2002 № 258 //Офіційний вісник України. - 2002 р., № 12, ст. 555
143. Розпорядження Президента України „Про заходи щодо зміцнення дисципліни працівників та вдосконалення кадрової роботи у правоохоронних органах” від 26.03.2002 № 53/2002 //Урядовий кур'єр вiд 06.04.2002 - № 66
144. Концепція розвитку системи МВС, затверджена Постановою Кабінету Міністрів від 24.04.1996 //www.zakon.rada.gov.ua
145. Положення „Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ”, затверджене Постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 //Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. - К., Либідь, 1993. – 960 с.
146. Присяга працівників органів внутрішніх справ України, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 //Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. - К., Либідь, 1993. – 960 с.
147. Проект Правил Професійної етики юристів //Юридическая практика, 2000, № 16
148. Правила адвокатської етики, схвалені 02.10.99 //"Юридичний вісник України”, 1999, N 46
149. Етичний Кодекс працівника міліції, затверджений рішенням колегії МВС України 15.05.2001 //Практичний посібник з професійної підготовки працівника органів внутрішніх справ /Укладачі В.А. Петухов, С.В. Попов, В.В. Посметний, О.В. Запорожцев. - Сімферополь: Доля, 2004. – 126 с.
150. Програма формування позитивного іміджу міліції на 2003-2007 р.р., схвалена Рішенням Колегії МВС України від 10.01.2003 № 1КМ/1ДСК //www.zakon.rada.gov.ua
151. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, затверджений Указом Президії Верховної Ради УРСР від 29.07.91//Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. - К., Либідь, 1993. – 960 с.
152. Наказ МВС України „Про створення атестаційної комісії і проведення атестацій працівників органів внутрішніх справ України” від 25.02.93 //Практичний посібник з професійної підготовки працівника органів внутрішніх справ /Укладачі В.А. Петухов, С.В. Попов, В.В. Посметний, О.В. Запорожцев. - Сімферополь: Доля, 2004. – 126 с.
153. Наказ МВС України “Про затвердження положення про наставництво в органах внутрішніх справ України” від 31.01.1996 //Практичний посібник з професійної підготовки працівника органів внутрішніх справ /Укладачі В.А. Петухов, С.В. Попов, В.В. Посметний, О.В. Запорожцев. - Сімферополь: Доля, 2004. – 126 с.
154. Наказ МВС України „Про організацію професійної підготовки рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України” від 25.11.2003 № 1444 //Практичний посібник з професійної підготовки працівника органів внутрішніх справ /Укладачі В.А. Петухов, С.В. Попов, В.В. Посметний, О.В. Запорожцев. - Сімферополь: Доля, 2004. – 126 с.
155. Наказ МВС України „Про затвердження плану додаткових робочих заходів МВС України до комплексної програми кадрової політики в ОВС і забезпечення законності та дисципліни на 2001 –2005 р.р.” від 05.04.2002 № 345 //Практичний посібник з професійної підготовки працівника органів внутрішніх справ /Укладачі В.А. Петухов, С.В. Попов, В.В. Посметний, О.В. Запорожцев. - Сімферополь: Доля, 2004. – 126 с.
156. Наказ МВС України „Про організацію служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України та навчально-виховного процесу у відомчих навчальних закладах” від 24.11.2003 № 1460 //Практичний посібник з професійної підготовки працівника органів внутрішніх справ /Укладачі В.А. Петухов, С.В. Попов, В.В. Посметний, О.В. Запорожцев. - Сімферополь: Доля, 2004. – 126 с.
157. Програма формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 р.р., схвалена Рішенням колегії МВС України від 10.01.2003 № 1КМ/1 //Практичний посібник з професійної підготовки працівника органів внутрішніх справ /Укладачі В.А. Петухов, С.В. Попов, В.В. Посметний, О.В. Запорожцев. - Сімферополь: Доля, 2004. – 126 с.
158. Програма розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000-2005 роки //www.zakon.rada.gov.ua
159. Наказ МВС України від 12.09.1997 „Про підвищення рівня загальної і професійної культури, службової етики працівників органів внутрішніх справ і ролі керівників в організації виховної роботи” //Практичний посібник з професійної підготовки працівника органів внутрішніх справ /Укладачі В.А. Петухов, С.В. Попов, В.В. Посметний, О.В. Запорожцев. - Сімферополь: Доля, 2004. – 126 с.
160. Наказ МВС України “Про затвердження Програми реформування освітянської діяльності МВС України” №1213 від 20.10.2003 //Практичний посібник з професійної підготовки працівника органів внутрішніх справ /Укладачі В.А. Петухов, С.В. Попов, В.В. Посметний, О.В. Запорожцев. - Сімферополь: Доля, 2004. – 126 с.
161. Рішення Колегії МВС України „Про підсумки роботи органів внутрішніх справ у 1999 р. та завдання відповідно до вимог Президента і Уряду України щодо поліпшення боротьби зі злочинністю і посилення охорони громадського порядку”: від 28.12.99 року № 8 КМ/1 //Практичний посібник з професійної підготовки працівника органів внутрішніх справ /Укладачі В.А. Петухов, С.В. Попов, В.В. Посметний, О.В. Запорожцев. - Сімферополь: Доля, 2004. – 126 с.
162. Рішення Колегії МВС України "Про стан дисципліни та законності в діяльності ОВС та заходи щодо їх зміцнення" від 15.05.2002 //Практичний посібник з професійної підготовки працівника органів внутрішніх справ /Укладачі В.А. Петухов, С.В. Попов, В.В. Посметний, О.В. Запорожцев. - Сімферополь: Доля, 2004. – 126 с.
163. Концепція викладання історико-теоретичних юридичних дисциплін, ухвалена Вченою радою Національного університету внутрішніх справ від 21.04.2003, протокол №5. – Харків, 2003. - 10 с.