ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИЩОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ І НАУКИ В РОСІЇ В XIX СТ. (НА МАТЕРІАЛАХ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ)

brief description

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1
Історіографія і джерельна база дослідження 12
Розділ 2
Правове регулювання навчально-освітньої діяльності на юридич-
них факультетах університетів Росії в XIX ст. 24
Розділ 3
Правове регулювання підготовки і атестації науково-педагогічних
кадрів в університетах українських губерній Росії в XIX ст.
3.1. Правовий аналіз присудження наукових ступенів в університетах: історія і досвід реалізації 79
3.2. Правове регулювання підготовки і комплектування
науково-педагогічних кадрів на юридичних факультетах
університетів 124
Розділ 4
Правове регулювання вищої юридичної освіти в Ніжинському і Рішельєвському ліцеях в XIX ст. 143
Висновки 182 Список використаної літератури і джерел 188
Додатки 211

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні більшість європейських держав, в тому числі й Україна, встали на шлях реформування освіти, який може спричинити соціальні зміни світового масштабу. Приєднання України до Болонської декларації збіглося із нагальною потребою трансформації вітчизняної освітньої системи і подало нашому суспільству концепцію реформування освіти, задекларувало вектор напрямку руху. Але, як і в будь-якому іншому демократичному суспільстві це спричинило питання та дискусії. І хоча очевидна неможливість подальшого відособленого розвитку національної системи освіти, є різні точки зору на міру інтеграції в європейську систему, а відповідно й на рівень уніфікації вітчизняної освіти.
Будь-яка інтеграція національних систем у міжнародні інститути вимагає значних зусиль у сфері законотворчості, створення відповідної нормативної бази, яка відповідала б не лише європейським стандартам, але й зберігала унікальні етнонаціональні особливості. Успішність такої нормотворчої діяльності неможлива без урахування багатого історичного досвіду освітнього будівництва, особливо дореволюційного етапу вітчизняної історії. У зв’язку з цим актуальними стосовно теми даного дослідження є ціла низка проблем, що активно обговорюються як у професійному середовищі, так і у всьому українському суспільстві. Це питання державно-суспільного управління у вищій школі, із акцентом на елементи автономії, змісту навчально-освітнього процесу. При розв’язанні проблеми підготовки і атестації професорсько-викладацького корпусу особливо цінним може стати досвід правового регулювання присудження наукових ступенів у Харківському, Київському та Новоросійському університетах в XIX ст. Спроби відродити в Україні такі навчальні заклади, як ліцеї, вимагають серйозного історико-правового аналізу нормативного матеріалу минулих років. Вивчення досвіду правового регулювання системи вітчизняної ліцейської освіти видається актуальним в умовах пошуку нових освітніх форм, оптимального співвідношення патерналістської освітньої політики держави та автономних можливостей вузів.
Проблема правового регулювання системи вищої освіти в Російській імперії досліджувалися і раніше, при цьому увага дослідників зосереджувалася на інституційних проблемах університетів Росії в ХІХ ст. Як правило, предметом їх вивчення була еволюція організаційно-нормативних основ університетської діяльності. Питання, що стосуються навчальної діяльності, аналізувалися в загальноросійському масштабі без урахування національної специфіки і поза зв’язком з якимсь конкретним університетським факультетом. Тому можна стверджувати, що історико-правовий аналіз організації та змісту навчально-освітньої діяльності на юридичних факультетах українських губерній Росії в ХІХ ст. дотепер фактично не проводився дослідниками. Поза сферою наукових інтересів істориків права залишилися особливості правового регулювання процесу наукової атестації з юридичних спеціальностей у вказаних університетах. Питання правового становища вищих навчальних закладів університетського типу – Ніжинського та Рішельєвського ліцеїв, що готували юристів, практично не висвітлені в історичній і історико-правовій літературі. Результати аналізу правового регулювання вищої юридичної освіти і науки в українських губерніях Росії в ХІХ ст. дозволять виробити оптимальну програму оновлення сучасної освітньої системи, а також можуть бути корисні для розробки законодавчого забезпечення наукової підготовки і атестації кадрів в Україні на сучасному етапі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Пропоноване дослідження здійснювалося у рамках комплексної наукової програми Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” “Формування інтелектуального потенціалу науки на рубежі століть: економічний, політичний і соціально-культурний аспекти” (№ ДР 0199U004470). Наукова робота була також узгоджена з планом досліджень кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх та п 1.1. Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2000–2005 рр.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні закономірностей і особливостей розвитку правового регулювання і організаційного забезпечення вищої юридичної освіти і науки в українських губерніях Росії в ХІХ ст.
Мета дослідження зумовила постановку таких основних задач:
1. На основі аналізу нормативно-правових актів Російської імперії визначити рівень правового регулювання навчально-освітньої діяльності юридичних факультетів Харківського, Київського та Новоросійського університетів.
2. Виявити і проаналізувати методологічні та науково-теоретичні основи вищої юридичної освіти у сфері навчальних дисциплін і в галузі їх методичного забезпечення.
3. Узагальнити та систематизувати джерела і опубліковані матеріали з теми дослідження.
4. Відстежити нормотворчу і організаційно-розпорядчу діяльність юридичних факультетів Харківського, Київського і Новоросійського університетів.
5. Показати вплив на юридичну освіту процесу правової регламентації освітніх функцій вищих навчальних закладів шляхом стандартизації. Охарактеризувати специфіку управління Харківським, Київським і Новоросійським університетами, а також еволюцію їх автономного статусу в ХІХ ст.
6. Дослідити правове регулювання підготовки і комплектування науково-педагогічних кадрів на юридичних факультетах українських університетів.
7. Виявити особливості присудження наукових ступенів з юридичних спеціальностей.
8. Дати загальну характеристику правового становища Рішельєвського і Ніжинського ліцеїв, що випускали юристів. Виділити специфічні риси навчально-освітнього процесу в юридичному ліцеї князя Безбородька і на юридичному відділенні Рішельєвського ліцею. Виявити спільні і особливі риси правового статусу ліцеїв у ХІХ ст.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникали у процесі формування і розвитку системи вищої юридичної освіти і науки.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, які регулювали юридичну освіту у вищих навчальних закладах українських губерній Росії, а також підготовку і наукову атестацію юридичних кадрів у ХІХ ст.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Зокрема, при визначенні структури, мети і задач дослідження застосовувався універсальний діалектичний метод пізнання суспільних явищ і гносеологічний підхід. Історичний метод дав можливість проаналізувати виникнення, становлення і розвиток юридичної освіти і науки в університетах і ліцеях українських губерній Росії в ХІХ ст. Структурно-функціональний підхід був використаний при вивченні навчально-освітньої діяльності юридичних факультетів Харківського, Київського і Новоросійського університетів, що дало можливість розглянути її компоненти, взаємозв’язок яких зумовлює цілісність усієї системи. Компаративістський метод сприяв встановленню особливостей правового становища Рішельєвського і Ніжинського ліцеїв. Системно-генетичний підхід дозволив розкрити умови формування системи наукової атестації кадрів в університетах. За допомогою методу абстрагування були виділені найважливіші ознаки розвитку вищої юридичної освіти в досліджуваний період. Історико-генетичний метод було використано в процесі дослідження історичних першоджерел і нормативно-правових актів. Порівняльно-правовий метод сприяв вивченню розвитку законодавчої бази юридичної освіти і науки.
Науково-теоретичну базу дослідження становлять положення і висновки таких авторів, як Д.І.Багалій, М.Ф.Владимирський-Буданов, О.В.Маркевич, Л.М.Загурський, С.В.Рождественський, К.Т.Галкін, І.А.Ємельянова, Н.М.Зипуннікова, А.Є.Іванов, В.Г.Кінельов, Г.Г.Кричевський, Є.С.Ляхович, О.С.Рьовушкін, Г.Є.Павлова, Е.А.Писарєва, Є.А.Скрипільов, Є.В.Соболєва, В.І.Часников, С.Р.Чуйко, О.М.Якушев, Р.Г.Еймонтова, М.П.Яснопольський, В.Змійов, З.Сірополенко, А.Срібницький та ін.
Нормативно-правовою основою дисертації є законодавчі акти Російської імперії про вищу освіту і науку, серед яких – височайші укази, стверджувальні грамоти, височайше затверджені думки Державної Ради, всепідданніші доповіді міністра народної освіти або Головного Правління училищ, затверджені Імператором, положення про присудження наукових ступенів, постанови і розпорядження Міністерства народної освіти, а також нормативно-правові акти, пов’язані з діяльністю Ніжинського і Рішельєвського ліцеїв.
Наукова новизна отриманих результатів дисертації визначається тим, що вона є першою спробою комплексного наукового дослідження питань правового регулювання вищої юридичної освіти і науки в університетах і ліцеях українських губерній Росії в ХІХ ст., а також визначається авторським підходом до аналізу вибраного предмета дослідження і сутністю отриманих висновків.
На основі проведеного аналізу нормативних актів, використання результатів наукових досліджень, даних, які знайшли своє висвітлення в періодичній літературі, а також шляхом залучення в науковий обіг архівних джерел, автором:
– узагальнено і систематизовано нормативно-правову базу і визначено організаційно-правові засади розвитку юридичної освіти в університетах і ліцеях українських губерній;
– вперше системно узагальнено зміст освітнього процесу на юридичних факультетах університетів і його еволюція упродовж XIX ст.;
– на основі аналізу нормотворчої і правозастосовної практики показано вплив державної політики стандартизації на розвиток вищої юридичної освіти і науки;
– розвинуто положення про те, що правовідносини у сфері вищої освіти і юридичної, зокрема, регулювалися загальноімперським законодавством, а також локальними нормативними актами, що видавалися Харківським, Київським і Новоросійським університетами;
– проаналізовано нормативну базу і висвітлено етапи становлення інституту наукової атестації і підготовки професорсько-викладацького корпусу на юридичних факультетах;
– уперше показано особливості правового регулювання присудження наукових ступенів з юридичних спеціальностей в університетах українських губерній;
– визначено комплекс нормативно-правових документів і їх окремі положення, які регламентували навчальну і наукову діяльність юридичних факультетів;
– уперше шляхом компаративістського аналізу нормативно-правових актів, які регулювали правове становище і діяльність Ніжинського і Рішельєвського ліцеїв упродовж XIX ст., виявлено специфіку в правовому становищі цих ліцеїв у системі освіти Росії;
– уперше узагальнено зміст навчально-освітнього процесу підготовки юристів в ліцеях українських губерній.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що історико-правовий досвід правового регулювання вищої юридичної освіти та науки, з урахуванням сучасних реалій, може бути використаний у законотворчій діяльності при виробленні державного стандарту підготовки юристів, при реформуванні інституту наукової атестації в Україні.
Результати дослідження можуть бути корисними в науково-дослідній роботі в юридичних і інших навчальних закладах при розробці лекційних курсів та спецкурсів, при підготовці навчальних посібників і підручників з історії держави і права України, історії політичних і правових учень, а також у роботі наукових студентських гуртків.
Результати дослідження були використані в Харківському гуманітарному університеті «Народна українська академія» для підготовки спецкурсів з харкієзнавства та історії України.
Апробація результатів дисертації. Результати розробки проблеми в цілому та окремих її аспекти були оприлюднені дисертантом на IX міжнародній історико-правовій конференції «Юридична наука і освіта: історія, сучасність, перспективи» (Рівне, 6–8 червня 2003 р.), X міжнародній історико-правовій конференції «Історико-правові проблеми автономізму і федералізму» (Севастополь, 22–24 вересня 2003 р.), XI міжнародній історико-правовій конференції «Місцеві органи державної влади і самоврядування: історико-правовий аспект» (Суми, 16–18 квітня 2004 р.), XII міжнародній історико-правовій конференції «Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва» (Бахчисарай, 10–13 вересня 2004 р.), V науково-практичній конференції «Україна XXI сторіччя: тенденції і перспективи розвитку» (Київ, 8 лютого 2005 р.), XII міжнародній студентській науковій конференції «Євроінтеграція і освітня система України: проблеми і перспективи» (Харків, 8 квітня 2005 р.), XIII міжнародній історико-правовій конференції «Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти» (Чернівці, 20–22 травня 2005 р.), XIV міжнародній історико-правовій конференції «Міграційні процеси в Україні і світі: історико-юридичні аспекти» (Севастополь, 4–7 вересня 2005 р.), ХV міжнародній історико-правовій конференції «Генеза держави і права: історико-теоретичні аспекти» (Запоріжжя, 2–4 червня 2006 р.).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені у п'яти наукових статтях, опублікованих у спеціалізованих виданнях і двох публікаціях за матеріалами науково-практичних конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

Процес формування вищої юридичної освіти в українських губерніях Росії впродовж XIX ст. проходив головним чином під впливом владних державних інститутів у руслі реалізації імперської освітньої політики. Першими на українських землях університетами, які готували фахівців у галузі юриспруденції, були Харківський (1804 р.), Київський (1834 р.) і Новоросійський (1865 р.).
У ХІХ ст. правове регулювання як вищої освіти в цілому, так і вищої юридичної освіти здійснювалося відповідно до двох моделей. Переважаючою можна вважати імперативну або зобов’язальну модель. Нормативною базою, яка регулювала суспільні відносини у сфері університетської освіти, були статути університетів. Специфіка і особливості правового становища Харківського, Київського і Новоросійського університетів полягала у виданні урядом нормативно-правових актів, що регулювали окремі питання освітньої діяльності. Важливою особливістю правового регулювання вищої юридичної освіти можна вважати її своєрідну стандартизацію, тобто визначення, за допомогою відповідних норм, обов’язкового для викладання кола дисциплін, спеціального комплексу вимог до змісту навчального процесу. На практиці це вело до створення необхідної кількості професорських кафедр і викладацьких посад. Позитивна значущість стандартизації як складового елемента регулювання вищої юридичної освіти полягала, перш за все, у визначенні конкретного циклу навчальних дисциплін для юридичних факультетів університетів, за допомогою чого державою фактично задавався вектор розвитку юридичної науки. Окрім цього, така уніфікація в масштабах держави стимулювала ефективне функціонування інституту державної служби, встановлюючи в переліку обов’язкових дисциплін ті, які були необхідні для підготовки потрібних державі фахівців, чиновників певного рівня і роду державної служби.
У перші десятиліття XIX ст. юридичній освіті був притаманний етико-філософський характер. Великий блок філософських дисциплін відігравав у викладанні права визначальну роль. З 1820-х і 1830-х роках цей освітній стандарт зазнав опали. Поступово з навчальних планів зникли такі дисципліни, як природне право, статистика європейських держав, право знатних народів. Кодифікування законодавства і видання Зводу законів Російської імперії сприяли переорієнтації юридичної освіти на вузькопрофесійну підготовку кадрів. Новий етап в історії регламентації державної підготовки юристів характеризувався утилітарною метою – «подготовка юношества к различным родам государственной службы». У переліку дисциплін, встановлених Міністерством народної освіти для юридичних факультетів, знаходилися ті, які були важливі для підготовки фахівців, необхідних державі. І це стимулювало розвиток інституту цивільної служби. З появою Загального університетського статуту 1863 р. збільшилася кількість навчальних дисциплін на юридичних факультетах, був посилений блок історико-правових і галузевих наук. Буржуазні реформи, що проводилися в країні, обумовили бурхливе зростання досліджень у галузі права і сприяли розвитку юриспруденції.
Другорядну, доповнюючу роль відігравала диспозитивна модель правового регулювання. Незважаючи на вирішальну роль державної влади у регламентації вищої юридичної освіти, в різні періоди університетам надавалася можливість тією або іншою мірою брати участь в організації навчально-освітньої системи, за допомогою нормотворчої діяльності, виробленні локальних нормативних документів, що регулювали навчальний процес на юридичних факультетах і в ліцеях. Це стимулювало розвиток механізмів внутрішньої саморегуляції юридичної освіти.
Особливе місце в системі вищої юридичної освіти посідали специфічні заклади – ліцеї, зокрема Ніжинський і Рішельєвський, перед якими була поставлена суто утилітарна мета. У межах своїх повноважень і ґрунтуючись на державно-владних приписах, ліцеї брали участь у нормотворчій діяльності, що знаходило відображення в оглядах викладання наук та навчальних планах. Правова регламентація діяльності цих закладів здійснювалась на тих же засадах, що і регулювання освіти в цілому.
Склад і розподіл кафедр у юридичному ліцеї князя Безбородька і на юридичному відділенні Рішельєвського ліцею вказували на практично-спеціальний характер цих вищих навчальних закладів. Вони, по суті, займали проміжне становище між гімназіями та університетами. І хоча ліцеї вважалися вищими навчальними закладами, їх випускники не мали після закінчення тих же прав при вступі на службу, що випускники університетів.
Регламентація процесу наукової атестації і підготовки професорсько-викладацьких кадрів була одним із напрямів освітньої політики держави, яка ставила собі за мету забезпечити вищі навчальні заклади кваліфікованими науково-педагогічними кадрами. Наукова атестація кадрового складу університетів сприяла поступовому включенню цих посад в систему державної служби, здобуттю права на набуття відповідного класного чину.
Університети стояли біля витоків створення всіх чотирьох проектів Положень про присудження наукових ступенів. Пропозиції університетів враховувалися при розробці нормативних актів у галузі атестації наукових кадрів. Запити і клопотання Рад університетів слугували підставою для видання розпоряджень і постанов Міністерства народної освіти у цій сфері. Найбільш плідною була діяльність у цьому напрямку Харківського університету, який надсилав до Міністерства численні проекти і пропозиції.
Університети українських губерній Росії використовуючи право, надане їм Положеннями про присудження наукових ступенів та уставами університетів, видавали локальні правові акти щодо порядку присудження цих ступенів, строків проведення іспитів та вимог до здобувачів.
Упродовж XIX ст. чітко простежується тенденція до збільшення кількості наукових спеціальностей або розрядів наук, з яких можна було здобути наукові ступені на юридичних факультетах. Більш окреслена їх спеціалізація. До 1819 р. в Харківському університеті три здобувачі отримали ступінь магістра або доктора зі спеціальності «право російське». Згідно з Положенням 1819 р., запроваджувалося п’ять «класів наук». До кінця ХІХ ст. на юридичних факультетах присуджували наукові ступені по семи «розрядам наук». Поступове збільшення кількості наукових спеціальностей стало наслідком розвитку самих наук. Розряди в основному відповідали розподілу кафедр на юридичних факультетах. Диференціація наукових дисциплін сприяла своєчасному перегруповуванню цих кафедр. Це допомагало вдосконаленню викладання і дозволяло враховувати потреби підготовки наукових кадрів [81]. Університети українських губерній Росії у досліджуваний період за кількістю присвоєних наукових ступенів посідали провідне місце в загальноросійському масштабі. Так, з 1804 до 1864 р. Харківський університет посідав четверте місце, а з 1864 р. Київський університет зайняв третю позицію серед вищих освітніх установ Росії за цим показником.
Наприкінці XIX ст. існувало декілька напрямків у підготовці професорсько-викладацьких кадрів як усередині країни, так і за кордоном. Проте, незважаючи на певний прогрес у цьому напрямі, зростаючі потреби вищої юридичної освіти в науково-педагогічних кадрах задовольнялися не повністю. Кількість вакантних кафедр на юридичних факультетах університетів українських губерній Росії в той час була досить значною – від 20 до 50 %.
Провідна роль держави і її вплив на освіту взагалі і вищу юридичну освіту зокрема супроводжувалися деякими негативними наслідками, такими, як обмеження ініціативи і незалежності, змістовна звуженість викладання тощо. Суттєвим недоліком була відсутність продуманої стратегії законодавчої політики уряду, єдиної програми заходів у сфері правового регулювання вищої освіти і науки. Зміни в урядовій політиці трансформували ставлення до освіти та науки. Це знаходило прояв у численних реформах та контрреформах.
Незважаючи на зазначені недоліки, які скоріше слід віднести до системних проблем, вищими навчальними закладами українських губерній Росії готувалися кваліфіковані юридичні кадри. Йдеться як про фахівців-теоретиків високого рівня, так і юристів, що заповнювали вакансії державної служби і приватної практики.
Модернізація правового регулювання сучасної вищої освіти та науки України вимагає значних різновекторних зусиль. Перш за все, необхідне врахування історичного досвіду розвитку цієї складової освітньої сфери, використання та збереження того позитивного досвіду, який пройшов випробування часом та успішно працює у сучасних умовах. По-друге, вкрай необхідне глибоке вивчення, аналіз та використання існуючих досягнень у сфері правового регулювання діяльності закордонної вищої школи. Міжнародний досвід потребує обачливого втілення та обов’язкового врахування національних особливостей та традицій, але ж звертання до нього сьогодні, в умовах активних євроінтеграційних процесів, здається своєчасним і ґрунтовним.
Безпосередньо у освітянській сфері потребує, на наш погляд, значної уваги та своєчасного правового врегулювання такі напрями діяльності вищої школи як:
- правовий статус та взаємовідносини з державою та суспільством навчальних закладів різних форм власності;
- рівень автономності та відповідальності перед суспільством вищих навчальних закладів;
- розширення повноважень місцевих органів влади у сфері вирішення освітянських питань, зокрема, проблеми ліцензування та акредитації внз;
- питання підготовки, перепідготовки та головне – організації підвищення кваліфікації викладацького корпусу.
В цілому ж необхідно зазначити, що модернізація системи правового регулювання вищої освіти та науки повинна йти не в напрямку зменшення ролі держави, що врешті решт може привести до падіння рівня і якості підготовки фахівців. Скоріше більш ефективним є шлях систематизації існуючих законів та норм, що до діяльності вищої школи, регламентації ключових напрямків діяльності освітянської системи при одночасному зростанні ролі та відповідальності самих учасників освітнього процесу, перш за все вищих навчальних закладів. Ефективність правового регулювання вищої юридичної освіти і науки неабиякою мірою залежить від знання і розумного використання власного історичного досвіду.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ

1. Академические списки Императорского университета св. Владимира (1834–1884). – К.: Тип. ун-та, 1884. – 200 с.
2. Акт лицея князя Безбородько и Нежинской гимназии (22 июня 1850 г.). – К.: Тип. ун-та, 1850. – 90 с.
3. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
4. Алексеева И.Ю. Развитие юридического образования в России в XVIII – начале XX века: Дис. ... канд. ист. наук: 07.00.02. – СПб., 2000. – 172 с.
5. Андреевский И. Благоустройство и благочиние // Энциклопедический словарь. – СПб.: Типо-литография И.А.Эфрона, 1891. – Т. IV. – С. 58–60.
6. Атестати про закінчення Харківського університету. – ДАХО, ф.667, оп. 286, спр. 8, арк. 2.
7. Атестати про закінчення Харківського університету. – ДАХО, ф.667, оп. 286, спр. 66, арк. 2.
8. Афонюшкина А.В. О правительственной политике России в 20 – 40-х годах XIX с. в области университетского образования // Российские университеты в XVII– XX вв.: Сб. науч. ст. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1993. – С. 3–17.
9. Багалей Д.И. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существования: 1805–1905. – Х.: Тип. Дарре, 1906. – 329 с.
10. Багалей Д.И. Опыт истории Харьковского университета: по неизданным материалам. – Х.: Паровая Тип., 1898. – Т. I. (1802–1815). – 1204 с.
11. Бороздин И.Н. Университеты в России в первой половине XIX в. – Б.м. – Б.г. – 140 с.
12. Бузескул В. История Харьковского университета при действии устава 1884 г. (с 1884 г. по 1905 г.). – Х.: Тип. Дарре, 1905. – 89 с.
13. Бунге Н. О современном направлении русских университетов и о потребностях высшего образования // Русский вестник. – 1858. – № 4. – Кн. I. – С. 311–330.
14. Бунге Н. Об устройстве учебной части в наших университетах // Русский вестник. – 1859. – № 10. – С. 441–488.
15. Ведомости о деятельности и состоянии наших учебных заведений. Университеты // Журн. МНП. – 1867. – Ч. СХХХІV. – С.329–341.
16. Ведомости о деятельности и состоянии наших учебных заведений. Университеты // Журн. МНП. – 1871. – Ч. СLІV, отд. IV. – С.20–41.
17. Ведомости о деятельности и состоянии наших учебных заведений. Университеты // Журн. МНП.– 1876. – Ч. СLXXXV, отд. IV. – С.59–76.
18. Ведомости о деятельности и состоянии наших учебных заведений. Университеты // Журн. МНП.– 1877. – Ч. СІXC, отд. IV. – С.35–51.
19. Ведомости о деятельности и состоянии наших учебных заведений. Университеты // Журн. МНП.– 1878. – Ч. СC, отд. IV. – С.30–38.
20. Владимирский-Буданов М.Ф. История Императорского университета св. Владимира. – К.: Тип. ун-та, 1884. – Т. I.– 674 с.
21. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – СПб.: Типо-литография И.Н.Кушнерева, 1907. – 694 с.
22. Владимирский-Буданов М.Ф. Пятидесятилетие Императорского университета св. Владимира, 1834–1884. Речь. – К.: Тип. ун-та, 1884. – 59 с.
23. Воробьев В.А. К истории наших университетских уставов // Русская мысль. – 1905. – № 12. – С. 1–10.
24. Галкин К.Т. Высшее образование и подготовка научных кадров в СССР. – М.: Наука, 1958. – 176 с.
25. Герье В.И. Университетский вопрос // Вестник Европы. – 1873. – № 4. – С.818–836.
26. Глухов А.Г. У истоков // Высшее образование сегодня. – 2002 – № 9. – С. 5–13.
27. Государственное устройство и управление Российской империи. – Одесса: Тип. «Техник», 1912. – 258 с.
28. Дрошин П. Юристы в университете // Отечественные записки. – 1879. – № 5, отд. II. – С. 1–25.
29. Дыновский К. Задачи цивилистического образования и значение его для гражданского правосудия. – Одесса: Славянская Тип., 1896. – 164 с.
30. Емельянова И.А. Историко-правовая наука России XIX с.: история русского права. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1988. – Ч. 2. – 155 с.
31. Журнал Министерства народного просвещения. – СПб., 1834–1898.
32. Загурский Л.Н. Опыт истории юридического факультета Императорского Харьковского университета. – Х.: Типо-литография М.Зильбербера, 1906. – Вып. I. – 162 с.
33. Загурский Л.Н. Опыт истории юридического факультета Императорского Харьковского университета. – Х.: Тип. Дарре, 1906. – Вып. II. – 34 с.
34. Загурский Л.Н. Опыт истории юридического факультета Императорского Харьковского университета. – Х.: Тип. Дарре, 1907. – Вып. III. – 70 с.
35. Загурский Л.Н. Опыт истории юридического факультета Императорского Харьковского университета. – Х.: Тип. Дарре, 1907. – 162 с.
36. Записки Харьковского университета 1880 г. – Х.: Тип. ун-ту, 1882. – Т. I. – 176 с.
37. Звіт про стан Харківського університету (1833 р.). – ДАХО, ф.667, оп. 286, спр. 188. – 21 арк.
38. Зипунникова Н.Н. Правовое регулирование университетского образования в России в XVIII – первой половине XIX века: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – Екатеринбург, 1998. – 264 с.
39. Змеев В. Высшая школа в России // Высшее образование в России. – 2002. – № 3. – С. 132–141.
40. Змеев В. Созидательный смысл эволюции // Высшее образование в России. – 2001. – № 1. – С. 130–141.
41. Иванов А.Е. Высшая школа в России в конце XIX – начале XX в. – М.: Наука, 1991. – 392 с.
42. Иванов А.Е. Подготовка дипломированных специалистов в России конца XIX – начала XX в. // Вестник высшей школы. – 1991. – № 3. – С. 74–80.
43. Иванов А.Е. Ученые степени в Российской империи: истоки и начала // Вестник высшей школы. – 2000. – № 1. – С. 43–47.
44. Иванов А.Е. Ученые степени в Российской империи: истоки и начала // Вестник высшей школы. – 2000. – № 2. – С. 46-49
45. Извлечения из исторической записки о состоянии и действиях Ришельевского лицея за 1845–1846 акад.г. // Журн. МНП. – 1846. – Ч. L, отд. официально-учебное. – С.102–108.
46. Извлечения из исторической записки о состоянии и действиях Ришельевского лицея с июня 1847 г. по июнь 1848 г. // Журн. МНП. – 1848. – Ч. LX, отд. официально-учебное. – С.118–122.
47. Извлечения из отчета по Императорскому Харьковскому университета за 1834 г. // Журн. МНП. – 1834. – Ч. III, отд. XI. – С. 241–248.
48. Извлечения из отчета по Императорскому Харьковскому университета за 1863 г. // Журн. МНП. – 1864. – Ч. XXIII, отд. II. – С. 427–468.
49. Извлечения из отчета по лицею князя Безбородко за 1861 г. // Журн. МНП. – 1862. – Ч. CXVI, отд. I. – С. 131–140.
50. Извлечения из отчета по Министерству народного просвещения за 1856 г. // Журн. МНП. – 1857. – Ч. XСV, отд. I. – С. 3–146.
51. Извлечения из отчета по Министерству народного просвещения за 1857 г. // Журн. МНП. – 1858. – Ч. XСVШ, отд. I. – С. 3–138.
52. Извлечения из отчета по Ришельевскому лицею за 1861 г. // Журн. МНП. – 1862. – Ч. CLXV, отд. I. – С. 210–221.
53. Извлечения из отчета по университету св. Владимира за 1863 г. // Журн. МНП. – 1864. – Ч. CXXIII, отд. II. – С. 35–104.
54. Извлечения из протоколов заседаний Совета Императорского Новороссийского университета // Журн. МНП. – 1867. – Ч. СХХХІV, отд. II. – С. 217–219.
55. Извлечения из протоколов заседаний Совета Императорского Харьковского университета // Журн. МНП. – 1864. – Ч. CXXIII, отд. II. – С. 196–214.
56. Извлечения из протоколов заседаний Совета Императорского Харьковского университета // Журн. МНП. – 1867. – Ч. СХХХІV, отд. II. – С. 223–227.
57. Извлечения из протоколов заседаний Совета Императорского университета св. Владимира // Журн. МНП. – 1864. – Ч. CXXIII, отд. II. – С. 215–254.
58. Извлечения из протоколов заседаний Совета Императорского университета св. Владимира // Журн. МНП.– 1864. – Ч. CXXIV, отд. II. – С. 39–153.
59. Иконников В.С. Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского университета св. Владимира (1834–1884). – К.: Тип. ун-та, 1884. – 816 с.
60. Императорский Харьковский университет (Отчет за 1816–1817 уч.г.) // Украинский вестник. – 1817. – № 10. – С. 62–75.
61. Инструкция директору и инспектору Ришельевского лицея // Сб. постановл. по МНП. – 1864. – Т. II, отд. II. – Стб. 1051–1055.
62. Инструкция директору лицея князя Безбородько // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. II. 1825–1855, отд. II. 1840–1855. – Стб. 1058.
63. Инструкция ректорам университетов и деканам факультетов // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. II. 1825–1855. Отд. II. 1840–1855. – Стб.1041–1047.
64. История образования и педагогической мысли в России и за рубежом / Под ред. З.И.Васильевой. – М.: Академия, 2002. – 416 с.
65. История педагогики и образования. – М.: Творческий центр «Сфера», 2001. – 512 с.
66. Історія Одеського університету за 100 років (1865–1965). – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1968. – 424 с.
67. Історико-статистичний опис Харкова і Харківських губерній (1859 р.). – ДАХО, ф.667, оп. 286, спр.122, арк. 15.
68. Карасевич П.Л. О значении науки права и ее главных задачах // Юридич. вестник. – 1876. – № 10–12. – С. 80–113.
69. Касательно командировок профессоров университетов с ученой целью // Сб. распоряж. по МНП. – СПб.: Тип. В.С.Балашева, 1881. – Т. V. – С.14.
70. Київський університет ім. Т.Г.Шевченка. Документи та матеріали. 1834–1984 рр. – К.: Вища школа, 1984. – 189 с.
71. Київський університет сьогодні (1834–1984). – К.: Вища школа, 1984. – 103 с.
72. Кинелев В.Г. Высшее образование в России: очерк истории до 1917 г. – М.: НИИ ВО, 1995. – 342 с.
73. Князев Е.А. Власть отвратительна (загадки российской истории). – М.: Сампо, 2000. – 384 с.
74. Князев Е.А. Автономия и авторитарность (исторический обзор реформ отечественного высшего образования). – М.: НИИ ВШ, 1991. – 56 с.
75. Короткий отчет истории Харьковского университета во время правления Імператора Александра III (1881–1894 гг.). – Х.: Тип. ун-та, 1900. – 45 с.
76. Короткий отчет Новороссийского университета в 1871–1872 гг. – Б.м., 1872. – 24 с.
77. Короткий отчет о состоянии и действиях Новороссийского университета в 1865–1866 акад.г. – Одесса: Тип. Алексомати, 1866. – 96 с.
78. Короткий отчет о состоянии и действиях Новороссийского университета в 1866–1867 акад.г. – Одесса: Тип. Алексомати, 1867. – 28 с.
79. Кричевский Г.Г. Магистерские и докторские диссертации, защищенные на юридических факультетах университетов Российской империи, 1755–1918 гг. Библиографический указатель. – Ставрополь: Сан-Сан, 1998. – 202 с.
80. Кричевский Г.Г. Ученые степени в дореволюционной России // Ученые степени в России в XVIII – 1918 г.: Сб. науч. с. Вып. I.: Ч. I / РАН, Ин-т рос. Истории, Ставропольский гос. ун-т. – М.; Ставрополь, 1996. – С. 6–39.
81. Кричевский Г.Г. Ученые степени в университетах дореволюционной России. // История СССР. – 1985. – № 2. – С. 142–183.
82. Кузнецов Э.В. Философия права в России. – М.: Юрид. лит., 1989. – 205 с.
83. Куприц Н.Я. У истоков юридического образования в России // Вестник МГУ. Сер. «Право». – 1979. – № 6. – С. 3–13.
84. Лазарев П.П. Очерки истории русской науки. – М.; Л.: Изд-во Акад. наук СССР, 1950. – 248 с.
85. Латкин Н.В.Указ // Энциклопедический словарь. – СПб.: Тип. акц. об-ва Брокгауз-Ефрон, 1902. – Т. XXXIV а. – С. 627.
86. Лицей князя Безбородько – СПб.: Тип. Императ. акад.наук, 1859. – 206 с.
87. Ляхович Е.С., Ревушкин А.С. Университеты в истории и культуре дореволюционной России. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1998. – 579 с.
88. Маркевич А.В. 25-летие Императорского Новороссийского университета. – Одесса, 1890. – 736 с.
89. Мелехин Б.И. Культурное и научное общение народов. Правовое регулирование. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1968. – 229 с.
90. Милюков П.Н. Очерки по истории русской культуры: В 3-х т. – М.: Издат. группа «Прогресс-Культура», 1994. – Т.2, ч.2. – 496 с.
91. Милюков П.Н. Университеты // Энциклопедический словарь. – СПб.: Тип. акц. об-ва Брокгауз-Ефрон, 1902. – Т. XXXIV а. – С. 751–803.
92. Модестов В.И. Университетский вопрос // Наблюдатель. – 1882. – № 2. – С. 56–94.
93. Муромцев С.А. Определение и основное разделение права. – М.: Тип. А.И.Мамонтова, 1879. – 240 с.
94. Наставления ректору и деканам юридического и первого отделения философского факультетов // Русская старина. – 1872. – № 10. – С.448–450.
95. Нежинскому государственному педагогическому институту им. М.В.Гоголя – 175// Освіта, 1995 (13–20 верес.). – С. 4–5.
96. Нечаев В.М. Каноническое право // Энциклопедический словарь. – СПб.: Типо-литография И.А.Эфрона, 1895. – Т. XIV. – С. 305–306.
97. Нечаев В.М. Энциклопедия права // Энциклопедический словарь. – СПб.: Тип. акц. общ-ва Брокгауз-Эфрон, 1904. – Т. XL а . – С. 882–883.
98. Новгородцев П. Право естественное // Энциклопедический словарь. – СПб.: Типо-литография И.А.Эфрона, 1898. – Т. XXIV. – С. 885–890.
99. О временном изъятии из общего правила касательно формы экзаменов для приобретения ученых степеней // Журн. МНП. – 1838. – Ч. XVIII. – CLV-CLVI.
100. О выработке правил для получения ученых степеней с целью прекращения злоупотреблений при их присвоении // РДІА, ф. 733, оп. 89, спр. 177, 159 арк.
101. О выслуге стипендиатами, приготовляющимися к профессорскому званию, установленного срока за полученную стипендию // Сб. постановл. и распоряж. начальства по ун-ту св. Владимира и прочим русским ун-там. – К.: Тип. ун-та, 1878. – Стб.107–109.
102. О дозволении профессорам лицеев, получившим это звание до введения нового Устава, переходить в университеты, не подвергаясь испытаниям на степень доктора // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. II. отд. I. – Стб. 904.
103. О дополнительных правилах относительно различия между студентами университетов и приватными слушателями // Журн. МНП. – 1846. – Ч.XLVIII, отд.I. – С. 44–46.
104. О допущении всех вообще лиц к посещению лекций университетов без экзамена // Журн. МНП. – 1844. – Ч.XLIV, отд. I. – С.48.
105. О доставлении диссертаций на ученые степени // Сб. распоряж. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1866. – Т. I. – Стб. 512.
106. О доставлении сведений об удостоенных степени кандидата или действительного студента // Сб. распоряж. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1866. – Т. I. – Стб.447–448.
107. О заведении в Нежине Гимназии высших наук князя Безбородька // ПСЗ. Собр. I. – СПб.: Тип. II отд-ия Его Императ.Велич. канцелярии, 1830. – Т. XXVIII. – Стб. 1142–1144.
108. О засвидетельствовании успешного окончания курса наук испытанием на звание действительного студента или другую высшую ученую степень, и о непризнавании без того никого окончившим с успехом университетский курс Общий устав Императорских российских университетов // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. II, отд. I. – Стб. 1096–1097.
109. О зачете стипендиатам, приготовляющимся к профессорскому званию, в действительную службу времени, проведенного ими в звании стипендиатов // Сб. постановл. и распоряж. по ун-ту св. Владимира и прочим русским ун-там. – К.: Тип. ун-та, 1878. – С.89–90.
110. О значении практики в системе современного юридического образования // Современник. – 1855. – № 12. – С. 37–39.
111. О курсах учения в университетах // Журн. МНП. – 1834. – Ч.ХІ. – С. 241–248.
112. О лицах, имеющих ученые степени, а равно занимающих некоторые по учебной части должности, детям коих предоставляется право вступать в гражданскую службу независимо от происхождения и звания их отцов // ПСЗ. Собр. II. – СПб.: Тип. II отд-ия Его Императ.Велич. канцелярии, 1865. – Т. XXXVII, отд. I. – С. 333.
113. О лицах, командированных Министерством народного просвещения за границу для приготовления к званию профессора и преподавателя с 1808 г. по 1860 г. // Журн. МНП. – 1864. – Ч.CXXI, отд.II. – С. 335–354.
114. О невзимании денег за испытания и взимании оных за дипломы и свидетельства на ученые степени // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. I. – Стб. 934-937.
115. О недопуске евреев к получению университетских степеней по части юриспруденции // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. I. – Стб. 802–803.
116. О недопущении в студенты Ришельевского лицея и в воспитанники состоящей при оном гимназии лиц, не имеющих законных доказательств о своем происхождении // Журн. МНП. – 1848. – Ч. LVII, отд. I. – С.7–8.
117. О недопущении к слушанию университетских лекций лиц, не имеющих законных оснований о своем происхождении // Журн. МНП. – 1847. – Ч.LIII, отд.I. – С.35.
118. О недоразумениях, встреченных в Положении о производстве в ученые степени // Сб. распоряж. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1866. – Т. I. – Стб. 647–651.
119. О необходимости хронологического сборника постановлений и циркуляров Министерства народного просвещения // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1865. – Т. III. – Стб. 1068–1069.
120. О непринимании в университеты и лицеи лиц, окончивших курс в гимназиях с неудовлетворительными успехами // Журн. МНП. – 1844. – Ч. XLIV, отд. I. – С. 47–48.
121. О непроизводстве испытаний на ученые степени во время университетских роздыхов // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. I. – Стб. 821–822.
122. О новом распределении учебных предметов в Ришельевском лицее // Журн. МНП. – 1842. – Ч. XXXIII, отд. II. – С. 4–6.
123. О новом распределении учебных предметов в Ришельевском лицее // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. II, отд. II. – Стб. 196–198.
124. О новых формах годовых отчетов по учебным округам и университетам // Журн. МНП. – 1864. – Ч. CXXI, отд. I. – С. 42–74.
125. О пересмотре положения об испытаниях на ученые степени по замечаниям и дополнениям попечителей учебных округов // РДІА, ф.733, оп.89, спр. 178, 352 арк.
126. О порядке оставления молодых людей при университетах и командирования за границу для приготовления к профессорскому званию // Сб. постановл. и распоряж. начальства по ун-ту св. Владимира и прочим русским ун-там. – К.: Тип. ун-та, 1878. – С.61–71.
127. О порядке приобретения дворянства службой // ПСЗ. Собр. I. – СПб.: Тип. II отд-я Его Императ.Велич. канцелярии, 1846. – Т.ХХ, отд. I. – С.450–451.
128. О правилах для отправления за границу // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1874. – Т. IV. – Стб. 444–446.
129. О правилах производства в чины по гражданской службе и об испытаниях в науках для производства в коллежские асессоры и статские советники // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ акад. наук, 1864. – Т. I. – С. 510–517.
130. О преобразовании лицея князя Безбородько в городе Нежине в историко-филологический институт князя Безбородько // Журн. МНП. – 1875. – Ч. CLXXVII, отд. I. – С. 50.
131. О приготовлении для занятия кафедр молодых людей из России // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. I. – Стб. 259–260.
132. О приостановлении в университетах производства в ученые степени // Сб. распоряж. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1866. – Т. I. – Стб. 288.
133. О присвоении университетским студентам чина XII класса, а кандидатам X класса // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. I. – Стб. 1532–1534.
134. О продолжении профессорского института в Дерпте // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. II. Отд. I. – Стб. 414–415.
135. О разделении в Новороссийском университете кафедры гражданского права и гражданского судоустройства и судопроизводства на две отдельные кафедры // Журн. МНП. – 1870. – Ч. CXLVIII, отд. II. – С. 7–8.
136. О разделении историко-филологического, физико-математического и юридического факультетов университета св. Владимира на отделения // Журн. МНП. – 1864. – Ч. CXXVI, отд. I. – С. 92.
137. О разрешении выписывать иностранных ученых на должности профессоров и преподавателей // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1865. – Т. III. – Стб. 705–706.
138. О разрешении иметь доцентов при Санкт-Петербургском, Московском, Харьковском и Казанском университетах // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. II, отд. II. – Стб. 289–293.
139. О распоряжениях по учреждению Профессорского института // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. II. Отд. I. – Стб. 5–11.
140. О распределении предметов испытания на ученые степени магистра и доктора // Сб. распоряж. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1866. – Т. I. – Стб. 253–255.
141. О служебных правах молодых людей, посылаемых за границу для усовершенствования в науках // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. II. отд. II. – Стб. 603–604.
142. О служебных преимуществах лиц, окончивших курс университета с дипломами I и II степени или же со званим лекаря // Сб. постановл. и распоряж. начальства по ун-ту св. Владимира и прочим русским ун-там. – К.: Тип. ун-та, 1878. – С.217–218.
143. О составлении конспектов курсов наук, преподаваемых в университетах // Сб. распоряж. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1866. – Т. I. – Стб. 515–517.
144. О сроках производства в чины по службе гражданской // ПСЗ. Собр. II. – СПб.: Тип. II отд-я Его Императ.Велич. канцелярии, 1857. – Т. XXXI, отд. I. – С. 1053–1054.
145. О том, чтобы в аттестатах выдаваемых университетами выпускаемым студентам в точности означаемы были получаемые сими студентами звания и сопряженные с сими званиями преимущества // Журн. МНП. – 1844. – Ч.XLIII, отд.I. – С. 71.
146. О том, чтобы в выдаваемых от университетов дипломах на ученые звания и аттестатах об окончании курса не было оставляемо пробелов для внесения нужных показаний прописью // Журн. МНП. – 1846. – Ч.LI, отд.I. – С.35.
147. О том, чтобы ищущие профессорских и адъюнктских мест имели степень докторов и магистров // Сб. распоряж. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1866. – Т. I. – Стб. 406–407.
148. О том, чтобы обращаемо было внимание на слог кандидатских диссертаций // О составлении конспектов курсов наук, преподаваемых в университетах // Сб. распоряж. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1866. – Т. I. – Стб. 610–611.
149. О требовании удовлетворительных познаний от поступающих в Ришельевский лицей по экзамену и о допущении в оный без экзамена, окончивших гимназический курс с одобрительными аттестатами // Журн. МНП. – 1858. – Ч. XCIX, отд. I. – С. 18–19.
150. О ходе преподавания наук в Ришельевском лицее // Журн. МНП. – 1864. – Ч. CXXIV, отд. II. – С. 88–98.
151. Об избрании студентов из университетов Московского, Санкт-Петербургского, Казанского и Харьковского для приготовления в профессоры // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. II. отд. I. – Стб. 1–5.
152. Об изменении и дополнении Правил о сроке и порядке производства испытаний в Императорском Харьковском университете на звание действительного студента и на степень кандидата // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1874. – Т. IV. – Стб. 568–569.
153. Об изменении § 6 Правил испытаний на звание действительного студента и на степень кандидата в Новороссийском университете // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1874. – Т. IV. – Стб. 955–956.
154. Об испытании молодых людей, возвратившихся из чужих краев // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. II. Отд. I. – Стб. 738–739.
155. Об образовании Ришельевского лицея // ПСЗ. Собр. I. – СПб.: Тип. II отд-я Его Императ.Велич. канцелярии, 1830. – Т. XXXIV. – С. 239–256.
156. Об обязательной рассылке диссертаций на степени магистра и доктора в библиотеки всех русских университетов // Сб. постановл. и распоряж. начальства по ун-ту св. Владимира и прочим русским ун-там. – К.: Тип. ун-та, 1878. – С.29–30.
157. Об обязательной службе отправляемых от университетов в чужие края для усовершенствования в науках // Сб. распоряж. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1866. – Т. I. – Стб. 489–490.
158. Об определении в университетах Санкт-Петербургском, Московском, Казанском и Харьковском особых преподавателей со званием доцента // Журн. МНП. – 1843.– Ч.XXXI, отд. I. – С. 22.
159. Об оставлении в действии еще на три года Положения об испытаниях на ученые степени в учебных заведениях Министества народного просвещения // Журн. МНП. – 1849. – Ч.LXI, отд.I. – С.109–111.
160. Об оставлении Высочайше утвержденных в 1833 г. Устава и Штата университета св. Владимира в действии еще на четыре года // Журн. МНП. – 1838. – Ч.XIX. – С.L.
161. Об оставлении еще на два года действия положения об испытаниях на ученые степени // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. II. отд. II. – Стб. 132.
162. Об отправлении в чужие края некоторых молодых ученых для приготовления к занятию мест преподавателей в университетах Московском и св. Владимира // Журн. МНП. – 1843. – Ч. XL, отд.I. – С.35.
163. Об отправлении молодых ученых за границу для приготовления себя к должностям профессоров и преподавателей // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1865. – Т. III. – Стб. 730.
164. Об упражнении студентов университета св. Владимира в юридической практике // Журн. МНП. – 1862. – Ч. CXIV, отд. I. – С.17.
165. Об установлении единого порядка сдачи экзаменов на получение ученых степеней // РДІА, ф. 733, оп.86, спр. 391, 35 арк.
166. Об установлении степени магистра и доктора римского права // Сб. постановл. и распоряж. начальства по ун-ту св. Владимира и прочим русским ун-там. – К.: Тип. ун-та, 1878. – С.200–201.
167. Об устройстве училищ // ПСЗ. Собр. I. – СПб.: Тип. II отд-ия Его Императ.Велич. канцелярии, 1830. – Т. XXVII. – С. 437–442.
168. Об учреждении в Нежине Гимназии высших наук князя Безбородько // Сб. постановл. по МНП. – СПб.: Тип. Императ. акад. наук, 1864. – Т. I. – Стб. 268.
169. Об учреждении в Одессе Новороссийского университета // Журн. МНП. – 1864. – Ч. CXXIII, отд. I. – С. 28–30.
170. Об учреждении вместо юнкерского института высшего училища правоведения // ПСЗ. Собр. I. – СПб.: Тип. II отд-ия Его Императ.Велич. канцелярии, 1830. – Т. XXVIII. – С. 1148–1150.
171. Об учреждении министерств // ПСЗ. Собр. I. – СПб.: Тип. II отд-ия Его Императ.Велич. канцелярии, 1830. – Т.XXVII. – С.243–248.
172. Обозрение преподаваемых предметов в Императорском Харьковском университете на 1849–1850 уч. г. – Х.: Тип. ун-та, 1849. – 31 с.
173. Обозрение преподаваемых предметов в Императорском Харьковском университете на 1894–1895 уч. г. – Х.: Тип. ун-та, 1894. – 100 с.
174. Обозрение преподаваемых предметов и практических занятий в Императорском Харьковском университете в 1894–1895 уч. г.– Х.: Тип. ун-та, 1894. – 99 с.
175. Обозрение преподавания в Императорском Новороссийском университете в первом полугодии 1886–1887 уч. г. – Одесса: Тип. «Одесского вестника», 1886. – 26 с.
176. Обозрение преподавания в Императорском Новороссийском университете во втором полугодии 1885–1886 уч. г. – Одесса: Тип. «Одесского вестника», 1885. – 30 с.
177. Обозрение преподавания в Императорском Новороссийском университете на весеннее полугодие 1888 г. – Одесса: Тип. «Одесского вестника», 1888. – 44 с.
178. Обозрение преподавания в Императорском Новороссийском университете на весеннее полугодие 1889 г. – Одесса: Тип. «Одесского вестника», 1889. – 44 с.
179. Обозрение преподавания в Императорском Новороссийском университете на осеннее полугодие 1888 г. – Одесса: Тип. «Одесского вестника», 1888. – 44 с.
180. Обозрение преподавания в Императорском Новороссийском университете на осеннее полугодие 1889 г. – Одесса: Тип. «Одесского вестника», 1889. – 44 с.
181. Обозрение преподавания в Императорском Новороссийском университете на полугодие от 20 августа по 20 декабря 1885 г. – Одесса: Тип. «Одесского вестника», 1885. – 20 с.
182. Обозрение преподавания в Императорском Харьковском университете на 1864–1865 уч.г. – Х.: Тип. ун-та, 1864. – 21 с.
183. Обозрение преподавания в университете св. Владимира в первом полугодии 1845–1846 уч.г. – К.: Тип. ун-та, 1845. – 12 с.
184. Обозрение преподавания в университете св. Владимира в первом полугодии 1848–1849 уч.г. // ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 1347, 20 арк.
185. Обозрение преподавания в университете св. Владимира в первом полугодии 1851–1852 уч.г. – К.: Тип. ун-та, 1851. – 16 с.
186. Обозрение преподавания в университете св. Владимира на 1834–1835 уч.г. – К.: Тип. ун-та, 1834. – 4 с.
187. Обозрение преподавания в университете св. Владимира на 1894–1895 уч.г. – К.: Тип. ун-та, 1894. – 76 с.
188. Обозрение преподавания в 1893–1894 гг. по юридическому факультету. – Одесса: Т