Механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА УЧАСТЬ У ЗДІЙСНЕННІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ.......................................................................................................................13
1.1. Право громадян на участь у здійсненні державної влади.................13
1.2. Поняття механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.........................................................................................................42
1.3. Структура механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади......................................................................................55
1.4. Правова культура та правосвідомість в структурі механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.....................81
Висновки до першого Розділу..........................................................................97
РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА УЧАСТЬ У ЗДІЙСНЕННІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ............................................................100
2.1. Місце юридичних гарантій в системі гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади…………………………..…………….......100
2.2. Нормативно-правові гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади.......................................................................................................115
2.3. Організаційно-правові гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади....................................................................................154
2.4. Юридична відповідальність як гарантія права громадян на участь у здійсненні державної влади....................................................................................175
Висновки до другого Розділу.........................................................................192
ВИСНОВКИ....................................................................................................196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................203

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасних умовах розбудови демократичної, соціальної, правової Української держави проблема прав та свобод людини і громадянина має важливе теоретичне і практичне значення. Конституція і законодавство України закріплюють достатньо широкий обсяг прав та свобод, серед яких суттєва роль відводиться політичним правам, зокрема праву громадян на участь у здійсненні державної влади.
Закріплене в національному законодавстві України право громадян на участь у здійсненні державної влади цілком відповідає міжнародним стандартам. Попри все, найважливішим є визначення механізму реалізації цього права, утвердження дійсних гарантій його захисту. Адже проголошене не лише на національному, але й міжнародному рівні право є декларативним без наявності тих правових засобів, які зможуть його реалізувати, втілити в життя, перенести з суто теоретичної площини в саму практику суспільних відносин. Про це переконливо свідчать непоодинокі негативні явища політико-правової дійсності (неприхована конфронтація гілок влади, формальне відношення посадових осіб до забезпечення реалізації прав громадян тощо), які фактично усувають громадян від процесу реалізації влади, зокрема державної, спотворюючи їх дійсне волевиявлення, нівелюючи соціальну цінність ідей народовладдя та демократії.
На сьогодні право громадян на участь у здійсненні державної влади недостатньо досліджене в теорії, а також потребує подальшого вдосконалення та відпрацювання механізм його реалізації, завдяки якому можливо було б вирішити нагальні практичні завдання: сприяти свідомому, активному, вільному вибору громадянами власної політичної позиції, сформувати у них відповідальне ставлення як до власних, так і суспільних та державних інтересів, забезпечити включення у сферу прийняття та реалізації державних рішень. Саме тому комплекс питань, пов’язаних з механізмом реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, потребує детальної наукової розробки.
Актуальність теми дисертації зумовлена тим, що, незважаючи на політико-правове значення, дана проблематика потребує всебічного дослідження, зокрема в теоретико-правовому плані, який дає можливість комплексно з’ясувати найбільш важливі аспекти механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.
У наукових працях, присвячених проблемам участі громадян у здійсненні влади, в основному йшлося про право брати участь в управлінні державними і громадськими справами (конституційний аспект) або про право громадян на участь у державному управлінні (адміністративний аспект).
В.В. Речицький у 1982 році розглянув питання права громадян брати участь в управлінні державними справами на рівні дисертаційної роботи, а в 1999 році у монографічному дослідженні – особливості конституційного регулювання політичної активності в досвіді України.
На сучасному етапі державотворення конституційному праву громадян на участь в управлінні державними справами в Україні присвячено дисертаційне дослідження О.О. Чуб та А.В. Грабильнікова, в Росії – науковця С.О. Кондратьєва.
На відміну від науки конституційного права, в якій досліджене право громадян на участь в управлінні державними справами, в теорії держави та права на сьогоднішній день не приділено достатньої уваги теоретико-правовому аналізу права громадян на участь у здійсненні державної влади як такого, що має комплексний та узагальнюючий характер, а також бракує наукових досліджень, присвячених механізму його реалізації, його окремим складовим, основними серед яких є юридичні гарантії.
Незважаючи на досить значну кількість наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, присвячених правам та свободам людини і громадянина взагалі й політичним правам зокрема, юридичній відповідальності за їх порушення, гарантіям прав та свобод (юридичним та загальним), правовій культурі, правосвідомості та іншим важливим питанням юридичної науки, недостатньо уваги приділено дослідженню цих державно-правових явищ у контексті структури механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.
Потреба розробки поняття та основних аспектів механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади з метою підвищення ефективності існуючих правових норм та удосконалення чинного законодавства також обумовлена новими вимогами, які ставить практика до наукових досліджень у галузі прав людини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), узгоджується з Національною програмою правової освіти населення, затвердженою Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року, виконана у відповідності до тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова і кафедри теорії та історії держави і права Інституту політології, соціології, права згідно наукового напряму „Дослідження проблем гуманітарних наук” (ініціативна тематика), що затверджений Вченою радою НПУ імені М.П. Драгоманова 25 грудня 2003 року, протокол № 6.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування концепції механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, розробка наукових рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства, що регламентує механізм реалізації цього права.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:
1) провести теоретико-правовий аналіз права громадян на участь у здійсненні державної влади;
2) визначити поняття механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади;
3) з’ясувати й проаналізувати структуру механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади;
4) визначити місце і роль правової культури та правосвідомості в структурі механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади;
5) обґрунтувати місце юридичних гарантій в системі гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади;
6) охарактеризувати нормативно-правові гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади;
7) висвітлити організаційно-правові гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади;
8) з’ясувати особливості юридичної відповідальності як гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з реалізацією прав та свобод людини і громадянина, зокрема політичних прав, здійсненням державної влади.
Предметом дослідження є механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.
Методи дослідження. Вчення про особу, як основну цінність державно-організованого суспільства, визначально вплинуло на вибір методологічної бази дисертаційної роботи, в основу якої покладено комплекс філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціальних методів, застосування яких сприяло виконанню завдань дослідження, а також з’ясуванню наскрізних теоретичних проблем співвідношення та взаємозв’язку особи, держави, влади.
У роботі використані філософсько-світоглядні методи і принципи (детермінізм, об’єктивність, конкретність істини, діалектичний метод), загальнонаукові методи (системний, структурно-функціональний, аналітико-синтетичний), спеціально-наукові методи (формально-логічний, порівняльно-правовий, соціологічно-правовий, спеціально-юридичний).
Одним із головних філософсько-світоглядних методів, який дозволив дослідити сам механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, а також його окремі структурні елементи в розвитку, з урахуванням взаємодії між ними та впливу на них різних факторів, є діалектичний.
Завдяки структурно-функціональному методу автор визначив структуру механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, а також здійснив класифікацію окремих елементів цього механізму, зокрема це стосується гарантій даного права, правомочностей, що входять до його складу, та інших структурних елементів механізму, дослідив їх в процесі функціонування.
Важливе місце серед спеціально-наукових методів відводиться порівняльно-правовому, завдяки якому автор порівнює право громадян на участь у здійсненні державної влади з конституційним правом громадян України на участь в управлінні державними справами, співставляє систему та класифікацію гарантій цього права тощо.
Спеціально-юридичний метод допоміг автору сформулювати власні визначення таких понять, як: механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, гарантії цього права (загальні та юридичні), юридична відповідальність за його порушення, акцентуючи увагу саме на тих ознаках, які дисертант вважає головними.
Дослідження супроводжувалося формально-логічним методом, що знаходить своє підтвердження у широкому застосуванні категорій формальної логіки: „поняття”, „визначення”, „порівняння”, „аналіз” та інших.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці таких українських правознавців, як: В.І. Акуленко, В.Д. Бабкін, О.В Батанов, К.Г. Волинка, І.П. Голосніченко, А.В. Грабильніков, М.М. Гуренко, Т.М. Заворотченко, К.О. Закоморна, А.М. Колодій, М.І. Козюбра, В.В. Копєйчиков, В.О. Котюк, О.Г. Кушніренко, С.Л. Лисенков, О.О. Майданник, В.Т. Маляренко, О.В. Марцеляк, А.Ю. Олійник, Н.М. Оніщенко, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, Е.Є. Регушевський, В.В. Речицький, А.О. Селіванов, О.Ф. Скакун, В.Є. Скомороха, Т.М. Слінько, М.І. Ставнійчук, В.М. Тертишник, Ю.М. Тодика, М.І. Хавронюк, А.І. Хальота, В.В. Цвєтков, А.О. Червяцова, О.О. Чуб, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко; російських учених: О.В. Аграновська, М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, Н.О. Боброва, М.В. Вітрук, Л.Д. Воєводін, Л.І. Глухарьова, В.М. Горшенєв, С.В. Калашніков, В.М. Капіцин, Д.А Керімов, С.О. Кондратьєв, Б.М. Лазарєв, О.О. Лукашева, О.В. Малько, М.І. Матузов, В.І. Новосьолов, Ю.О. Тихомиров, Є.М. Хазов, В.Є. Чиркін; зарубіжних дослідників: І. Боуендел, Ж.-П. Жакке, Ж. Зіллер, Е.С. Кон, С.Н. Тейт, Г. Райт, С.О. Уайт.
Нормативну та емпіричну базу дослідження складають: чинне законодавство України, міжнародні документи з прав людини, які стосуються політичних прав громадян, конституції зарубіжних країн, рішення Конституційного Суду України, Європейського Суду з прав людини, практика участі громадян у здійсненні державної влади.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим комплексним науковим дослідженням механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, в якому сформульовано низку новаційних теоретичних положень, висновків та практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.
Внаслідок проведеного наукового дослідження одержано ряд результатів, які мають наукову новизну, зокрема:
вперше:
– визначено зміст права громадян на участь у здійсненні державної влади, який складають наступні правомочності: 1) право безпосередньої участі громадян у здійсненні державної влади – брати участь у виборах, референдумі та інших формах прямої демократії; 2) право громадян на участь у здійсненні державної влади через вільно обраних представників, які від імені всього народу приймають рішення загальнодержавного значення; 3) право громадян брати участь у роботі органів законодавчої, виконавчої і судової влади шляхом доступу до державної служби, участі у відправленні правосуддя; 4) інші політичні права, що органічно доповнюють гарантовану громадянам можливість як безпосередньо, так і через своїх представників здійснювати повноту влади у державі і водночас сприяють участі громадян у здійсненні державної влади;
– пропонується авторська класифікація правомочностей, які входять до змісту права громадян на участь у здійсненні державної влади, за наступними критеріями: порядком реалізації, участю у реалізації державної влади, кількістю суб’єктів, значенням, обов’язковістю для органів державної влади, формою та джерелом закріплення;
– проводиться розмежування права громадян на участь у здійсненні державної влади, яке з позицій теорії держави та права є більш точним та узагальнюючим терміном, від конституційного права громадян України на участь в управлінні державними справами;
– сформульовано авторське поняття механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади як системи засобів (правових, політичних, соціальних та інших), за допомогою яких можливості та блага, що становлять зміст цього права, втілюються в реальні суспільні відносини, завдяки чому громадяни можуть брати участь у громадсько-політичному житті держави та здійсненні державної влади;
– визначено структуру механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади, яку можна розглядати як систему наступних елементів, які перебувають у стійкій єдності та утворюють три підсистеми: 1) норми, що закріплюють: право громадян на участь у здійсненні державної влади (зміст цього права), його гарантії та юридичні обов’язки, що відповідають даному праву (нормативна підсистема); 2) реалізація права громадян на участь у здійсненні державної влади, її принципи та стадії (функціональна підсистема); 3) правосвідомість та правова культура громадян (ідеологічна підсистема);
набуло подальшого розвитку:
– положення про те, що чільне місце в структурі механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади займає правосвідомість та правова культура громадян, яка, виступаючи різновидом загальної культури, дуже тісно взаємопов’язана з нею, тому, в першу чергу, залежить від виховання у всіх громадян незалежно від віку або соціального становища моральності, прищеплення загальнолюдських цінностей, утвердження духовних засад у суспільстві;
– положення про взаємодію та взаємний зв’язок загальних та юридичних, нормативно-правових та організаційно-правових гарантій (на прикладі гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади), що займають основоположне місце в структурі механізму реалізації будь-якого суб’єктивного права;
– положення про юридичну відповідальність як одну з найбільш ефективних юридичних гарантій реалізації прав та свобод людини і громадянина, зокрема автор пропонує розглядати юридичну відповідальність за порушення права громадян на участь у здійсненні державної влади як встановлену в нормах конституційного, адміністративного, кримінального, трудового, цивільного права відповідальність, що полягає у застосуванні до суб’єктів правопорушення у сфері участі у здійсненні державної влади санкцій вказаних галузей права.
Сформульовано пропозиції автора щодо усунення прогалин чинного законодавства (зокрема, про звернення громадян, про участь громадян у здійсненні правосуддя), яке регулює механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, висновки, отримані в результаті дослідження, і розроблені наукові пропозиції та рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідницьких цілях – при подальших наукових дослідженнях прав людини, а також механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади; у правотворенні – при підготовці проектів нормативно-правових актів, спрямованих на удосконалення механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади; у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників, курсів лекцій та у викладанні курсів „Теорія держави і права”, „Права людини”, „Конституційне право України” (Акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження у навчальний процес Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова від 06.02.07 р.); у освітній роботі – для правового виховання громадян України, а також підвищення рівня їх правової культури та правосвідомості.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження має самостійний характер і виконано на підставі особистих досліджень автора. Усі наукові праці, в яких відображено основні положення роботи, написані без співавторів.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, викладені у дисертації, були оприлюднені на наступних конференціях:
1) всеукраїнська наукова конференція „Юридичні читання молодих вчених”: Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, 23-24 квітня 2004 р. (тези опубліковано);
2) звітно-підсумкова наукова конференція викладачів та аспірантів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за 2004 р.: м. Київ, 25 січня 2005 р.;
3) V міжнародна наукова конференція студентів та молодих учених „ПОЛІТ-2005”: Національний авіаційний університет, 12-13 квітня 2005 р. (тези опубліковано);
4) всеукраїнська наукова конференція „Другі юридичні читання”: Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, 18 травня 2005 р. (тези опубліковано);
5) III студентська наукова конференція „Україна, слов’янський світ, Європа: історія та сучасність”: Міжрегіональний гуманітарний інститут Київський славістичний університет, 20-21 травня 2005 р.;
6) всеукраїнська наукова конференція „Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні”: Національний Університет „Острозька академія”, 28-29 квітня 2005 р. (тези опубліковано);
7) II міжнародна науково-практична конференція студентів та аспірантів „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку”: Волинський державний університет імені Лесі Українки, 17-18 березня 2006 р. (тези опубліковано);
8) I міжнародна науково-практична конференція „Від громадянського суспільства – до правової держави”: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 28 квітня 2006 р. (тези опубліковано).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що сформульовані у дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у десяти наукових працях: чотирьох статтях у фахових виданнях та шести тезах доповідей на наукових конференціях.

bibliography

Висновки

Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні узагальнені основні теоретичні висновки та наукові рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства, яке регламентує механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.
1. Проблема прав та свобод людини і громадянина, механізму їх реалізації на сучасному етапі державотворення має важливе теоретичне і практичне значення. Чинне законодавство України у відповідності до міжнародних стандартів закріпило широкий обсяг прав та свобод, значне місце серед яких посідають політичні права, які повинні сприйматися як одна з базових цінностей сучасної демократичної, соціальної, правової держави, найважливіший інститут національного права, що потребує розробки ефективних механізмів реалізації кожного з так званих прав „першого покоління”, якими в юридичній науці традиційно називають політичні та особисті права. Разом з тим, цей термін означає лише історичну першість у закріпленні в нормативних актах, а не пріоритет політичних прав по відношенню до інших. Адже дотримання всіх прав людини і громадянина, проголошених у національному законодавстві та міжнародних документах, дає підстави стверджувати про реальність положення про найвищу соціальну цінність – людину, її права та свободи.
2. Переважна більшість політичних прав та свобод забезпечують громадянам участь у здійсненні державної влади, у чому і полягає їх головне призначення. Провідне місце в системі цих прав належить праву громадян на участь у здійсненні державної влади. Реалії державно-правового життя показують, що на практиці це основоположне політичне право, яке одночасно виступає одним із атрибутів демократії, народовладдя, дуже важко втілити в практику суспільних відносин за відсутності дієвого механізму реалізації.
3. Право громадян на участь у здійсненні державної влади є окремим, самостійним, важливим і комплексним політичним правом, що одночасно виступає і принципом взаємовідносин між державою та її громадянами, а також включає в себе певний обсяг правомочностей: 1) право безпосередньої участі громадян у здійсненні державної влади – брати участь у виборах, референдумі та інших формах прямої демократії; 2) право громадян на участь у здійсненні державної влади через вільно обраних представників, які від імені всього народу приймають рішення загальнодержавного значення; 3) право громадян брати участь у роботі органів законодавчої, виконавчої і судової влади шляхом доступу до державної служби, участі у відправленні правосуддя; 4) інші політичні права, що органічно доповнюють гарантовану громадянам можливість як безпосередньо, так і через своїх представників здійснювати всю повноту влади у державі і водночас сприяють участі громадян у здійсненні державної влади.
4. Вище перераховані правомочності, які входять до змісту права громадян на участь у здійсненні державної влади, пропонуємо класифікувати на підставі наступних критеріїв: 1) за порядком реалізації: ініціативні, процедурні та ті, що мають змішаний характер; 2) за участю у реалізації державної влади: правомочності з участі у формуванні органів державної влади та з участі у роботі органів державної влади; 3) за кількістю суб’єктів: правомочності, які реалізуються індивідуально, колективно або мають змішаний порядок реалізації; 4) за значенням: основні та додаткові; 5) за обов’язковістю для органів державної влади врахування рішень, прийнятих громадянами внаслідок вчинення дій, що становлять зміст суб’єктивного права: правомочності, що мають обов’язкове значення, та правомочності, які не є обов’язковими для органів державної влади; 6) за формою закріплення: закріплені законодавчо та ті, що природньо випливають з життя та діяльності самої людини; 7) за джерелом закріплення: зафіксовані в національному законодавстві (конституціях, інших нормативно-правових актах) та в міжнародно-правових документах.
5. З позицій теорії держави та права більш точним та узагальнюючим (відносно інших інтерпретацій даного суб’єктивного права, що містяться у конституціях зарубіжних країн і міжнародних документах), а також таким, що безпосередньо випливає з положення про народовладдя, терміном є „право громадян на участь у здійсненні державної влади”, яке за змістом лише частково співпадає з конституційним правом громадян України брати участь в управлінні державними справами, безпосередньо закріпленим Основним Законом нашої держави, адже не пов’язане з участю у місцевому самоврядуванні. Суть права громадян на участь у здійсненні державної влади випливає з положення про народ як єдине джерело влади, яка здійснюється ним в різних формах: як безпосередньо (через референдум і вибори), так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Однак інститут народовладдя значно ширше за участь громадян у здійсненні державної влади, адже воно інтегрує не лише це політичне право, але й рівень „локальної” демократії, тобто місцевого самоврядування, який не охоплюється формами реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади.
6. Механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади пропонуємо визначати як систему засобів (правових, політичних, соціальних та інших), за допомогою яких можливості та блага, що становлять зміст вказаного права, втілюються в реальні суспільні відносини, завдяки чому громадяни можуть брати участь у громадсько-політичному житті держави та здійсненні державної влади.
Структура даного механізму визначається нами як система наступних елементів, які перебувають у стійкій єдності та утворюють три підсистеми: 1) норми, що закріплюють: право громадян на участь у здійсненні державної влади (зміст цього права), його гарантії та юридичні обов’язки, що відповідають даному праву (нормативна підсистема); 2) реалізація права громадян на участь у здійсненні державної влади, її принципи та стадії (функціональна підсистема); 3) правосвідомість та правова культура громадян (ідеологічна підсистема).
Саме правова культура, на наше переконання, займає чільне місце в структурі механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади. Правова культура громадян, виступаючи різновидом загальної культури, дуже тісно взаємопов’язана з нею, тому, в першу чергу, залежить від виховання у всіх громадян незалежно від віку або соціального становища моральності, прищеплення загальнолюдських цінностей, утвердження духовних засад у суспільстві.
7. Взявши за основу традиційний у юридичній науці поділ гарантій будь-якого суб’єктивного права на загальні та юридичні, пропонуємо наступне визначення важливого структурного елементу механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади – гарантій даного права. Це система загальних гарантій (загальносоціальні умови: економічні, політичні, соціальні, ідеологічні) та юридичних гарантій (юридичних засобів: норм та інституцій), за допомогою яких втілюються в життя можливості, закріплені в цьому праві, громадяни беруть участь у громадсько-політичному житті держави та здійсненні державної влади, відбувається реалізація, охорона та захист права громадян на участь у здійсненні державної влади.
Одна з головних проблем, яка стосується всіх гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади, – це відсутність комплексного нормативно-правового акта, який би законодавчо охопив усю систему гарантій досліджуваного права. Ця проблема може бути вирішена двома шляхами: через видання низки нормативно-правових актів, спрямованих на закріплення гарантій кожної правомочності, що входить до складу права громадян на участь у здійсненні державної влади, або завдяки прийняттю одного закону, присвяченого гарантіям розглядуваного права. Незважаючи на те, який шлях буде обрано, головне щоб ці гарантії дійсно забезпечили ефективну реалізацію права громадян на участь у здійсненні державної влади.
8. Виходячи з необхідності вирізняти систему та класифікацію юридичних гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади, пропонується визначати систему як таку, що складається з юридичних гарантій правомочностей, які входять до складу цього права. У кожному із запропонованих видів юридичних гарантій автором уявляється за можливе розглядати також наступні гарантії (класифікація): 1) за галузевою ознакою: конституційні та інші галузеві (адміністративно-правові, кримінально-правові, цивільно-правові тощо); 2) за способом впливу на процес реалізації досліджуваного права: нормативно-правові та організаційно-правові; 3) за характером правових норм: матеріальні та процесуальні; 4) за суб’єктами здійснення: державні та недержавні; 5) за сферою дії: внутрішньодержавні (національні) та міжнародні; 6) відповідно до ролі права у регулюванні суспільних відносин: регулятивні та охоронні, тощо.
9. Універсальне значення поділу юридичних гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади на нормативно-правові та організаційно-правові дозволяє всередині цих груп виділити інші, що створює додаткові можливості для більш повного аналізу юридичних гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади.
За допомогою нормативно-правових гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади (сукупність передбачених нормами матеріального та процесуального права юридичних засобів), а також організаційно-правових гарантій даного права (система органів державної влади та інститутів громадянського суспільства) втілюються в життя можливості, закріплені в цьому праві, громадяни беруть участь у громадсько-політичному житті держави та здійсненні державної влади, відбувається його реалізація, охорона та захист у національній та міжнародній сферах.
10. Особливою гарантією права громадян на участь у здійсненні державної влади є юридична відповідальність. Це встановлена в нормах конституційного, адміністративного, кримінального, трудового, цивільного права відповідальність, яка полягає у застосуванні до суб’єктів правопорушення у сфері участі у здійсненні державної влади санкцій вказаних галузей права.
Юридична відповідальність за порушення права громадян на участь у здійсненні державно влади проявляється у двох формах: 1) юридична відповідальність органів та посадових осіб за неналежне виконання покладених на них функцій та повноважень; 2) юридична відповідальність за протидію участі громадян у здійсненні державної влади.
11. Автор висуває наступні пропозиції щодо усунення прогалин чинного законодавства, яке регулює механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади:
 Виходячи з того, що безпосередня участь у здійсненні правосуддя повинна розглядатися як суб’єктивне право громадянина, що не виключає його розуміння в якості громадянського обов’язку, нами вважається логічним до ч. 1 ст. 38 Конституції додати положення ч. 4 ст. 124 Конституції України, за яким „народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних”, виклавши ч. 1 ст. 38 Конституції у наступному формулюванні: „Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування”.
 Уявляється необхідним прийняти окремий Закон „Про участь громадян у здійсненні правосуддя”, який би визначив правовий статус народних засідателів та присяжних, а також регламентував усі питання, пов’язані з реалізацією ними цього права.
 Істотним недоліком чинного законодавства є те, що звернення до органів державної влади, які надсилаються з використанням новітніх інформаційних технологій, зокрема Інтернету (електронною поштою), не підпадають під дію Закону України „Про звернення громадян”. Це стосується і відповідей на такі „електронні” звернення, які не можуть вважатися офіційними документами, оскільки не мають письмового вигляду, як того вимагає законодавство. Ця прогалина зумовлює необхідність внесення змін до чинного законодавства.
 Погоджуючись з висловленою в юридичній літературі позицією про необхідність прийняття закону „Про конституційну відповідальність”, видається за доцільне чільне місце в цьому нормативному акті відвести конституційно-правовій відповідальності за порушення права громадян на участь у здійсненні державної влади, розмежуванню санкцій конституційної відповідальності та санкцій інших галузей права, які застосовуються у випадку порушення цього права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Шемшученко Ю. Конституція України і права людини // Право України. – 2001. – № 8. – С. 13-15.
2. Коростей В. Правові проблеми національної демократії // Право України. – 2003. – № 1. – С. 123-126.
3. Чиркин В.Е. Основы государственной власти: Учеб. пособие. – М.: Юристъ, 1996. – 112 с.
4. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина: Навч. посіб. – Харків: Факт, 2001. – 437 с.
5. Речицкий В.В. Конституционные гарантии права граждан СССР на участие в управлении государственными и общественными делами: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. – Харьков, 1982. – 211 с.
6. Речицкий В. Политическая активность. Конституционные аспекты. – Киев: „Сфера”, 1999. – 496 с.
7. Чуб О.О. Конституційне право громадян України на участь в управлінні державними справами: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. – Харків, 2004. – 212 с.
8. Грабильніков А.В. Конституційне право громадян України брати участь в управлінні державними справами: проблеми теорії і практики: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2006. – 19 с.
9. Кондратьев С.А. Конституционное право граждан на участие в управлении государственными делами в условиях формирования правового демократического государства: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1999. – 143 с.
10. Оніщенко Н.М. Правова система і держава в Україні: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 132 с.
11. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Учебник. – М.: Юристъ, 2004. – 512 с.
12. Права человека / Т.А. Васильева, В.А. Карташкин, Н.С. Колесова и др.; Под ред. Е.А. Лукашевой. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА*М, 1999. – 573 с.
13. Конституційне право України / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, О.В. Городецький та ін.; За ред. В.Ф. Погорілка. – 2-е вид., доопрац. – К.: Наукова думка, 2000. – 732 с.
14. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – 2-е вид. – Харків: Консум, 2005. – 656 с.
15. Теорія держави і права: Підручник / С.Л. Лисенков, А.М. Колодій, О.Д. Тихомиров, В.С. Ковальський; За ред. С.Л. Лисенкова. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 448 с.
16. Общая теория государства и права / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: ИКД ”Зерцало-М”, 2001. – Т. 1. – 528 с.
17. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 592 с.
18. Конституція України від 28 червня 1996 р. // ВВРУ. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
19. Шемшученко Ю., Ющик О. До проблеми формування законодавчої політики в Україні // Право України. – 2005. – № 11. – С. 3-7.
20. Коментар до Конституції України / В.Б. Авер’янов, В.Ф. Бойко. В.І. Борденюк та ін.; Гол. ред. кол. В.Ф. Опришко. – 2-е вид. – Київ: Інститут законодавства ВРУ, 1998. – 412 с.
21. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія. – К.: Вентурі, 1995. – 176 с.
22. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. – 2-е изд. – М.: Манускрипт, 1996. – 312 с.
23. Бережнов А.Г. Права личности: некоторые вопросы теории. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 142 с.
24. Bouandel Y. Human Rights and comparative politics. Dartmouth: University of Humberside, 1997. – 246 p.
25. Загальна декларація прав людини. – К.: Укр. Правнича Фундація. Видавництво Право, 1995. – 12 с.
26. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. – К.: Укр. Правнича Фундація. Видавництво Право, 1995. – 40 с.
27. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
28. Політологія: Посібник для студентів вузів / Бабкіна О.В., Безродний Є.Ф., Горбатенко В.П. та ін.; За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К.: Видавничий центр „Академія”, 1998. – 368 с.
29. Боброва Н.А. Конституционный строй и конституционализм в России: Монография. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право. – 2003. – 264 с.
30. Жадан І., Кисельов С., Кисельова О., Рябов С. Політична культура та проблеми громадянської освіти в Україні: Методичний посібник. – К.: Тандем, 2004. – 80 с.
31. Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Влада. Бесіди про Конституцію. – Київ, 1997. – 32 с.
32. Снігур І.Й. Діалог між владою та громадянами в контексті реалізації права на участь у здійсненні державної влади // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: Зб. тез наук. доп. II Міжнар. наук.-практ. конф. студ. та аспірантів (17-18 березня 2006 р.). – Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. – С. 254-255.
33. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
34. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах / Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: ИКД „Зерцало-М”, 2001. – Т. 3. – 528 с.
35. Международные акты о правах человека: Сб. документов / Сост.: В.А. Карташкин, Е.А. Лукашева. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА*М, 1998. – 784 c.
36. Чиркин В.Е. Государствоведение: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 400 с.
37. Давидова М.В. Концепція прав людини і громадянина в сучасних теоріях демократії // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 13. – С. 552-558.
38. Права людини в Україні – 2004: Доповідь правозахисних організацій / За ред. Є. Захарова, І. Рапп, В. Яворського / Українська Гельсінська спілка з прав людини. – Харків: Фоліо, 2005. – 332 с.
39. Конституции государств Европейского Союза / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА*М, 1999. – 816 с.
40. Конституции зарубежных государств. Соединенные Штаты Америки, Великобритания, Франция, Германия, Италия, Япония, Канада: Учебное пособие / Состав. сборника В.В. Маклаков. – М.: Издательство БЕК. – 432 с.
41. Комментарий к Конституции Российской Федерации / А.И. Абрамова, А.Б. Агапов, Е.Г. Азарова и др.; Глав ред. Л.А. Окуньков. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 664 с.
42. Новоселов В.И. Развитие права граждан СССР на участие в государственном управлении // Советское государство и право. – 1979. – № 11. – С. 133-140.
43. Научно-практический комментарий к Конституции Российской Федерации / Отв. ред. В.В. Лазарев. – М.: Спарк, 2001. – 670 с.
44. Шаповал В. Питання конституційної правосуб’єктності народу // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VIII регіональної науково-практичної конференції 13-14 лютого 2002 р. – Львів, 2002. – С. 133-134.
45. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 р. № 1286-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
46. Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. – 2001. – № 8. – С. 26-32.
47. Шаповал В. Феномен державного органу (органу держави) або органу державної влади: теоретико-правовий і конституційний аспекти // Право України. – 2003. – № 8. – С. 25-29.
48. Закон України „Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
49. Закон України „Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.
50. Витрук Н.В. Совершенствование процессуальных форм реализации и охраны конституционных прав и свобод граждан // Конституционный статус личности в СССР / Ред. кол.: Н.В. Витрук, В.А. Масленников, Б.Н. Топорнин. – М.: Юрид. лит., 1980. – С. 220-235.
51. Хазов Е.Н. Юридические гарантии основных прав, свобод и обязанностей человека и гражданина в России: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1997. – 209 с.
52. Конституційне право України: Підручник / В.Я. Тацій, В.Ф. Погорілко, Ю.М. Тодика та ін.; За ред. В.Я. Тація. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.
53. Российская юридическая энциклопедия / Т.Е. Абова, С.А. Авакьян, Г.Д. Агамов и др.; Глав. ред. А.Я. Сухарев. – М.: Издательский Дом ИНФРА*М, 1999. – 1110 с.
54. Сравнительное конституционное право: Уч. пособие / Б.Н. Топорнин, В.Е. Чиркин, Ю.А. Юдин и др.; Отв. ред. В.Е. Чиркин. – М.: Междунар. отношения, 2002. – 448 с.
55. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 733 с.
56. Грабильніков А.В. Право брати участь в управлінні державними справами у контексті міжнародних документів з прав людини // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К.: ІДП НАН України, 2003. – Спецвипуск. – С. 87-91.
57. Снігур І.Й. Право громадян на участь у здійсненні державної влади // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К.: НАВСУ, 2005. – № 3. – С. 107-117.
58. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К.: ОМБУДСМАН України, 2002. – 412 с.
59. Тодыка О.Ю. Народовластие в условиях глобализации: Монография / Под ред. А.В. Петришина, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН Украины. – Харьков: Право, 2005. – 336 с.
60. Юридические гарантии конституционных прав и свобод личности в социалистическом обществе / Под ред. Л.Д. Воеводина. – М.: Издательство Московского университета, 1987. – 343 с.
61. Снігур І.Й. Юридичні гарантії прав та свобод людини і громадянина як необхідна умова їх реальності // Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004 р. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – С. 131-135.
62. Орзих М.Ф. Право и личность. – Киев – Одесса: „Вища школа”, 1978. – 143 с.
63. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. – М.: Госюриздат, 1961. – 271 с.
64. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – 187 с.
65. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 258 с.
66. Козюбра Н.И. Понятие и структура методологии юридической науки // Методологические проблемы юридической науки: Сб. науч. тр. / АН УССР. Ин-т государства и права; Отв. ред. Н.И. Козюбра. – Киев: Наук. думка, 1990. – С. 5-19.
67. Волинка К.Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 2000. – 177 с.
68. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. – 4-е изд. – М.: Юринформцентр, 2000. – 526 с.
69. Копейчиков В.В., Сущук З.И. Реальный социализм: демократия, личность, права человека. – Киев: „Вища школа”, 1983. – 152 с.
70. Реализация прав граждан в условиях развитого социализма / Е.В. Аграновская, Н.В. Витрук, В.В. Копейчиков и др.; Под ред. Е.А. Лукашевой. – М.: Издательство „Наука”, 1983. – 264 с.
71. Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 р. № 22-рп/2004 (справа про особливості застосування Закону України „Про вибори Президента України”) // Офіційний вісник України. – 2004. – № 52. – Ст. 3455.
72. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
73. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 80731-Х // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
74. Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности. – М.: Наука, 1988. – 145 с.
75. Конституция УССР: реализация её принципов и норм / Козюбра Н.И., Оксамытный В.В., Давыдов Р.К. и др. – Киев: Наук. думка, 1988. – 328 с.
76. Заворотченко Т.М. Поняття конституційно-правових гарантій прав і свобод людини та громадянина в Україні // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К.: ІДП НАН України, 2001. – Вип. 13. – С. 94-99.
77. Бойко І.В. Правовий статус громадян у сфері виконавчої влади: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2000. – 19 с.
78. Витрук Н.В. Социально-правовой механизм реализации конституционных прав и свобод граждан // Конституционный статус личности в СССР / Ред. кол. Н.В. Витрук, В.А. Масленников, Б.Н. Топорнин. – М.: Юрид. лит., 1980. – с. 195-210.
79. Капицын В.М. Права человека и механизмы их защиты: Учеб. пособие. – М.: ИКФ „ЭКМОС”, 2003. – 287 с.
80. Снігур І.Й. До питання про поняття механізму реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 28. – С. 131-136.
81. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: навчальний посібник. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
82. Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М.: Мысль, 1972. – 472 с.
83. Вишневский А.Ф., Горбаток Н.А., Кучинский В.А. Общая теория государства и права: Учебное пособие. – Минск: Амалфея, 2004. – 688 с.
84. Глухарева Л.И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование). – М.: Юристъ, 2003. – 303 с.
85. Гнатюк М.Д. Норма права як основна ланка реалізації права // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К.: ІДП НАН України, 2004. – Вип. 23. – С. 44-50.
86. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35. – Ст. 446.
87. Закон України „Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 р. № 1665-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 27-28. – Ст. 366.
88. Закон України „Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р. № 1932-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004.– № 36. – Ст. 448.
89. Указ Президента України „Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” від 31 липня 2004 р. № 854/2004 // Урядовий кур’єр. – 2004. – 5 серпня.
90. Постанова Кабінету Міністрів України „Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” від 15 жовтня 2004 р. № 1378 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 42. – Ст. 2773.
91. Указ Президента України „Про винесення на всенародне обговорення проекту Закону України „Про внесення змін до Конституції України” від 6 березня 2003 р. №197/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 465.
92. Закон України „Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
93. Закон України „Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р. № 474-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 20-21. – Ст. 291.
94. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т.2. – 359 с.
95. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы суб’ективного права. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1972. – 292 с.
96. Липачова Л.М. Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 20 с.
97. Букач В. Зміст конституційних політичних прав і свобод громадян // Право України. – 2001. – № 9. – С. 21-23.
98. Панкевич І.М. Здійснення прав людини: проблеми обмежування (загальнотеоретичні аспекти): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Л., 2000. – 19 с.
99. Залучення громадян до процесів розроблення державної політики в режимі „онлайн” // Управління за участю громадян: міжнародний досвід та рекомендації для України. – К.: „К.І.С.”, 2004. – С. 107-119.
100. Клюева О. Чиновничий аппарат становится электронным // http://www.podrobnosti.com.ua/podrobnosti/2004/04/13/113843.html.
101. Снігур І.Й. Реалізація права громадян на участь у здійсненні державної влади в Україні // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 28-29 квітня 2005 р. – Острог: НаУ „Острозька академія”, 2005. – С. 134-135.
102. Перестройка и правовое воспитание советских граждан / Н.И. Козюбра, В.В. Оксамытный, Е.В. Бурлай и др.; Отв. ред. Н.И. Козюбра; АН УССР. Ин-т гос-ва и права. – Киев: Наук. думка, 1989. – 304 с.
103. Головченко В. Особливості формування правової культури молоді // Право України. – 2004. – № 10. – С. 120-123.
104. Менюк О.А. Формування правової культури підприємця: теоретичні та прикладні аспекти: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2003. – 16 с.
105. Каламаж Р.В. Психологічні аспекти формування правової культури виборців: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.06 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2004. – 19 с.
106. Співак В.І. Правова культура учасників виборчого процесу як засіб забезпечення реалізації виборчих прав громадян України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2004. – 20 с.
107. Макушев П.В. Професійна правосвідомість і правова культура дільничого інспектора міліції (шляхи формування і удосконалювання): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2004. – 21 с.
108. Ганзенко О.О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави Україна: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2003. – 16 с.
109. Акуленко В. Загальна культура і духовність в контексті правової освіти і культури молоді // Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь: Наук. праці та мат. конф. Вип. 1 / Редкол.: В. Андрущенко та ін. – К.: Т-во „Знання” України, 2001. – С. 442-445.
110. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави // Право України. – 2005. – № 4. – С. 24-25.
111. Гуренко М.М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини і громадянина: Монографія / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2001. – 218 с.
112. Тесленко М. Умови ефективності правової охорони конституції // Право України. – 2005. – № 6. – С. 21-24.
113. Третяк С. Правове забезпечення правової культури населення як умова створення основ громадянського суспільства // Право України. – 2005. – № 4. – С. 26-28.
114. Грищенко А.В. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 18 с.
115. Указ Президента України „Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні” від 8 грудня 2000 р. № 1322/2000 // Урядовий кур'єр. – 2001. – 10 січня.
116. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні” від 31 січня 2001 р. № 88 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 5. – 16 лютого.
117. C. Neal Tate. Introduction: democracy and law – new developments in theory and analysis // Democracy and Law. – Paris : UNESCO , 1997. – p. 139-295 – (International Social Science Journal / UNESCO; 1997, Vol. 49, 2 (152) 11 ). – Publ. quarterly Fr. ed.: Revue internationale des sciences sociales. – P. 143-149.
118. Ellen S. Cohn, Susan O. White. Legal socialization effects on democratization // Democracy and Law. – Paris : UNESCO , 1997. – p. 139-295 – (International Social Science Journal / UNESCO; 1997, Vol. 49, 2 (152) 11 ). – Publ. quarterly Fr. ed.: Revue internationale des sciences sociales. – P. 151-167.
119. Приходько О. „Об’єктивність” на замовлення // Віче. – 2005. – № 1 (154). – С. 14-17.
120. Конох М., Хрідочкін А. Правова свідомість і правова культура студентської молоді у дзеркалі громадської думки // Право України. – 2006. – № 3. – С. 82-85.
121. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки „Про освіту” від 23 травня 1991 р. № 1060-XII // Голос України. – 1991. – 26 червня.
122. Степаненко І.В. Громадянська компетентність як чинник розвитку демократії в Україні: проблеми та наближення // Матеріали II міжнародної наукової конференції (Одеса, 24-26 травня 2002 р.) / Укладач Л. Марголіна. – К.: Ай Бі, 2003. – С. 549-557.
123. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: „Укр. енцикл.”, 2003. – Т. 5: П-С. – 736 с.
124. Осика І. Правовий нігілізм та правова культура // Право України. – 2001. – № 7. – С. 98-101.
125. Снігур І.Й. Правова культура в контексті реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – К., 2006. – № 3. – С. 98-109.
126. Костенко О. Феномен „помаранчевої революції” у світлі політичної кримінології // Віче. – 2005. – № 1 (154). – С. 6-7.
127. Степаненко В. Українське громадянське суспільство. „Помаранчева” стадія становлення // Віче. – 2005. – № 2 (155). – С. 49-55.
128. Снігур І.Й. Правовий нігілізм як перешкода на шляху формування правової культури громадян // Від громадянського суспільства – до правової держави: Збірник матеріалів I міжнародної науково-практичної конференції (28 квітня 2006 р.). – Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2006. – С. 153-156.
129. Оніщенко Н.М., Матвієнко О.В., Береза С.В., Томашевська М.О. Європейський правовий вимір гендерно чутливої політики: Монографія. – К.: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2005. – 144 с.
130. Регушевський Е.Є. Конституційно-правові гарантії політичних прав та свобод людини і громадянина в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. – К., 2004. – 229 с.
131. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
132. Калашников С.В. Система конституционных гарантий обеспечения прав и свобод граждан в условиях формирования в России гражданского общества // Государство и право. – 2002. – № 10. – С. 17-25.
133. Теория государства и права: Курс лекций / М.И. Байтин, Ф.А. Григорьев, И.М. Зайцев и др.; Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
134. Новий тлумачний словник української мови: 42 000 слів: У 4 т. / Уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко. – К.: Аконіт, 1998. – Т. 1: А-Є. – 910 с.
135. Пустовіт Ж. Поняття соціальних гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. – 2000. – № 3. – С. 28-30.
136. Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – 2-е вид. – К.: Головна ред. Української радянської енціклопедії, 1985. – 966 с.
137. Гулиев В.Е., Рудинский Ф.М. Социалистическая демократия и личные права. – М.: Юрид. лит., 1984. – 192 с.
138. Бабкін В.Д. Конституційні засади соціальної держави України // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Вип. 11. – К.: Вид. Дім „Юридична книга”, 2000. – С. 126-134.
139. Бабкін В.Д. Від правової до соціально-правової держави // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Вип. 12. – К., 2001. – С. 270-281.
140. Снігур І.Й. Загальні гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – С. 132-134.
141. Федеральный закон „Об основных гарантиях избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации” от 19 сентября 1997 г. № 124-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1997. – № 38. – Ст. 4339.
142. Максакова Р. Деякі теоретичні аспекти гарантій місцевих виборів // Право України. – 2002. – № 7. – С. 85-90.
143. Теория государства и права: Учебник для вузов / Отв. ред. д.ю.н., проф. В.Д. Перевалов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2006. – 496 с.
144. Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук.: 12.00.02. – К.: НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 2002. – 19 с.
145. Правознавство: Підручник / В.Ф. Опришко, Ф.П. Шульженко, С.І. Шимон та ін.; За заг. ред. В.Ф. Опришка, Ф.П. Шульженка. – К.: КНЕУ, 2003. – 767 с.
146. Скомороха В.Є. Демократизація як принцип функціонування державності та конституційна юрисдикція // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем. Матеріали Міжнародної наукової конференції 17-20 жовтня 2000 р. – К., 2000. – 411 с.
147. C. Neal Tate. Introduction: democracy and law – new developments in theory and analysis // Democracy and Law. – Paris : UNESCO , 1997. – p. 139-295 – (International Social Science Journal / UNESCO; 1997, Vol. 49, 2 (152) 11 ). – Publ. quarterly Fr. ed.: Revue internationale des sciences sociales. – P. 143-149.
148. Коростей В. Правові проблеми національної демократії // Право України. – 2003. – № 1. – С. 123-126.
149. Паламарчук М. Всеукраїнський референдум у політичній системі України // Право України. – 2005. – № 5. – С. 42- 44.
150. Шемшученко Ю. Конституція України і права людини // Право України. – 2001. – № 8. – С. 13-15.
151. Кривенко Л. Референдум. Наближення до горизонту // Віче. – 2004. – № 11. – С. 8-11.
152. Ледюк Л. Учасницька демократія: референдуми в теорії та на практиці / Пер. з англ. Р. Ткачук. – Харків: Центр Освітніх Ініціатив, 2002. – 158 с.
153. Шаповал В. Безпосередня демократія і представницька демократія у взаємозв’язках // Право України. – 2004. – № 8. – С. 8-12.
154. Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 р. № 6-рп/2005 (справа про здійснення влади народом) // Офіційний вісник Ук