ХУДОЖНЄ ВИХОВАННЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЧУТТЄВОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1
Теоретико-методологічні проблеми дослідження
феномену чуттєвої культури особистості
1.1. Чуттєвість людини як філософська проблема...........................................10
1.2. Емоції та почуття – сутнісна характеристика особистості...................... 30
1.3.Сутність і структура чуттєвої культури......................................................57
Висновки до розділу........................................................................................... 80

РОЗДІЛ 2
Чуттєва культура в структурі духовного світу
сучасної студентської молоді
2.1.Духовність сучасного українського студентства: стан розвитку
та особливості прояву в нових соціокультурних умовах................................82
2.2. Місце та роль чуттєвої культури в структурі духовного
світу студентської молоді................................................................................. 102
Висновки до розділу.......................................................................................... 113

РОЗДІЛ 3
Формування чуттєвої культури студентської молоді
засобами художнього виховання у вищому навчальному закладі........ 116
Висновки до розділу..........................................................................................179

ВИСНОВКИ......................................................................................................184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................188

ВСТУП

Актуальність дослідження. Українське суспільство, яке здійснює динамічні економічні, політичні та соціальні перетворення і шукає свій шлях розвитку, нині постало перед потребою зміни пріоритетів: держава й соціальна спільнота мають поступитися місцем особистості. В умовах тісного переплетення добра і зла, руйнування звичних форм існування та відсутності чіткої перспективи майбутнього, людині надзвичайно важливо спрямувати свою енергію вже не стільки на підкорення зовнішнього світу, як на пізнання та удосконалення самої себе, на збереження духовних засад свого існування та власної індивідуальності.
Насамперед це стосується молодіжного середовища, де відсутність соціальної перспективи та невпевненість у завтрашньому дні викликають нестабільність, хаотичне поєднання ціннісних пріоритетів та життєвих ідеалів підростаючого покоління, активно змінюють домінуючу модель його поведінки. Відчуження і світоглядна розгубленість молоді вилилися у зростання нігілізму, індивідуалізму та руйнацію духовних засад її життєдіяльності. Все більш загрозливою стає небезпека виростити емоційно убоге, бездуховне покоління, не “обтяжене” порядністю та інтелігентністю, яке в своєму прагненні швидкого збагачення за будь-яких умов вважатиме нормою зневагу до загальнолюдських культурних здобутків та традицій власного народу.
Враховуючи це, сьогоднішні студенти потребують особливої уваги держави і громадськості, тому що саме вони через кілька років складатимуть ядро української інтелігенції, від якої багато в чому буде залежати майбутній вигляд суспільства, його культура та напрями трансформацій. Студентство –майбутня еліта нашої країни, яка визначатиме її обличчя. Єдиним шляхом духовного відродження суспільства, на нашу думку, є культивування в ній людяності через збагачення духовного світу та вшляхетнення почуттів, що уособлюють “людське” в людині. Гармонійне поєднання професіоналізму, освіченості та багатства духовного світу студентської молоді – ось справжня гарантія виходу із нинішнього кризового стану та втілення в життя того суспільного ідеалу, якого ми всі прагнемо.
Сформована чуттєва культура, як дієвий фільтр для негативних зовнішніх впливів, забезпечить студентам можливість повною мірою відчути багатство власного життя та навколишнього світу; зробить їх вільними від примітивних шаблонів поведінки; дозволить будувати взаємовідносини з іншими людьми на засадах духовності та людяності. Саме тому завдання формування чуттєвої культури студентської молоді є в нинішніх умовах нагальним та невідкладним.
Ступінь наукового опрацювання проблеми. Обсяг літератури за обраною темою є досить значним. Він охоплює праці, присвяченні дослідженню сутності чуттєвої культури особистості, осмисленню значення її формування для зростання людської духовності; роботи, де розглядаються характеристики студентства як своєрідної демографічної групи та особливості виховної роботи в молодіжному середовищі.
Основоположними для даного дослідження є погляди на чуттєвість людини як її сутнісну характеристику, викладені у працях Аристотеля, Платона, Протагора, Д.Локка, Д.Берклі, І.Канта, Р.Декарта, Ж.-Ж.Руссо; ідеї Г.Сковороди, П.Юркевича, М.Бердяєва, А.Лосєва, П.Сорокіна, А.Канарського.
Проблема чуттєвої культури як компонента духовної культури особистості знайшла відображення в роботах таких вчених, як В.Андрущенко, І.Зязюн, С.Іконнікова, Н.Киященко, М.Реріх, Л.Рувінський, О.Рудницька, В.Фєдотова, Г.Шевченко та ін. В їх працях культура почуттів розглядається як ціннісно-духовна властивість особистості, завдяки якій проявляється її світосприймання, світовідношення, творча діяльність та соціокультурна поведінка.
Психологічні аспекти культури почуттів відображені в роботах Л.Божович, В.Вілюнаса, Л.Виготського, І.Джидар’ян, Б.Додонова, К.Ізарда, Я.Рейковського, В.Семке, та ін. В їх роботах міститься глибокій аналіз емоційних станів людини, представлені змістовні характеристики емоцій і почуттів, розкрито взаємозв’язок емоцій і потреб.
У педагогічному аспекті культура почуттів та її виховання цікавили Д.Локка, Я.Козельського, В.Кан-Калика, О.Макаренка, Б.Неменського, В.Сухомлинського, К.Ушинського. Б.Юсова та ін.
Слід назвати й фундаментальні дослідження в галузі художнього виховання, музики та психології мистецтва Т.Андрущенко, Б.Асафьєва, М.Бровка, Н.Вєтлугіної, Д.Кабалевського, Є.Квятковського, Б.Теплова, Ю.Смірнова, Ю.Фохт-Бабушкіна, В.Шацької, Б.Яворського та інших.
Дослідники Т.Антоненко, В.Бачинін, Н.Крилова, О.Лук, Л.Коваль, Л.Сбітнєва, І.Сілютіна, Л.Соколова, В.Толстих, П.Якобсон та інші зосередили свою увагу на пошуках засобів та шляхів формування чуттєвої культури школярів та підлітків.
Аналіз студентської молоді як особливої демографічної групи знаходимо в роботах Т.Аболіної, В.Астахової, В.Бакірова, В.Дмитрієва, М.Заковича, Б.Рубіна, Л.Сокурянської, Ф.Філіппова, І.Шеремет, В.Шубкіна та ін. Достатню увагу цій проблематиці присвятили і закордонні дослідники, серед яких слід назвати роботи Я.Яцкевич, М.Руткевича, В.Чупрова та ін.
Аналіз наукових робіт, присвячених чуттєвій культурі особистості, дозволяє зробити висновок, що цей феномен із кожним роком приваблює все більше дослідників. Причому, вони одностайно розглядають її як суттєву частину загальної культури людини і підкреслюють гостру необхідність її формування. Однак, незважаючи на значну кількість праць, ще й досі не вироблено чіткого визначення чуттєвої культури особистості, в якому б вона виступала як цілісний феномен. До того ж, немає грунтовних досліджень, присвячених аналізу шляхів та засобів формування чуттєвої культури саме студентської молоді. Зважаючи на сучасні умови, в яких відбувається становлення студентства, це питання вимагає детальної розробки. Власне, потребою вивчення шляхів формування цього феномену в умовах вищого навчального закладу із врахуванням нових соціально-історичних умов та загострення в суспільстві духовної кризи обумовлені актуальність і спрямованість нашого дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дисертаційної роботи пов’язаний з темою дослідження кафедри філософії Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова “Філософсько-методологічні засади вивчення і розв’язання фундаментальних проблем педагогічної освіти” (Затверджена наказом Міністерства освіти і науки України, № 746 від 07.11.2003р.). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 7 від 24.03.2005р.).
Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є аналіз феномену чуттєвої культури студентської молоді та значення художнього виховання у процесі її формування та розвитку. Досягнення цієї мети обумовлює постановку і вирішення таких взаємопов’язаних завдань:
• розкрити феномен чуттєвої культури людини як її сутнісної характеристики;
• уточнити поняття та структуру чуттєвої культури особистості;
• визначити місце та обґрунтувати роль чуттєвої культури в структурі духовного світу студентської молоді;
• окреслити фактори, що впливають на формування та збагачення чуттєвої культури студентської молоді та проаналізувати значення у цьому процесі художнього виховання;
• встановити чинники підвищення ефективності художнього виховання у вищих навчальних закладах.
Об’єкт дослідження - феномен чуттєвої культури студентської молоді.
Предметом дослідження є значення та дієвість художнього виховання у формуванні та розвитку чуттєвої культури студентської молоді.
Методи дослідження. У методологічному апараті дисертації як базові фігурують діалектичний, феноменологічний, структурно-функціональний та інші методи. Зокрема, використання феноменологічного методу дало змогу розглянути феномен чуттєвої культури як сутнісної характеристики особистості, як один з показників рівня її духовного розвитку. За допомогою структурно-функціонального методу автор дослідив структуру духовного світу студентської молоді, функціональну взаємодію його складових частин, місце та роль у ньому чуттєвої культури. Застосування міждисциплінарного підходу дозволило використати в процесі дослідження роботи з філософської антропології, соціальної філософії, філософії культури, психології, культурології, естетики і мистецтвознавства. Автор також спирався на цивілізаційний, історичний та культурно-антропологічний методологічні підходи, що утвердилися в останні десятиріччя у філософській антропології та філософії культури.
Наукова новизна дослідження полягає в уточненні сутності та структури чуттєвої культури сучасної української студентської молоді; у виокремленні основних шляхів її виховання в контексті становлення ринкових відносин, зміни суспільних ціннісних орієнтацій та стрімкого загострення духовної кризи; в аналізі дієвості художнього виховання в процесі формування чутєвої культури українського студентства.
В межах проведеного дослідження обґрунтовано ряд положень, що розкривають його логіку і виносяться на захист:
• доведено, що чуттєва культура є формою безпосереднього суб’єктивного переживання людиною взаємовідношень з явищами (чи процесами) природи і суспільства, в якому переломлюється і реалізується в історичній і повсякденній практиці людське (гуманістичне) ставлення до дійсності; чуттєва культура є однією з головних складових духовного світу людини, її сутнісною характеристикою;
• визначено, що феномен чуттєвої культури студентської молоді є динамічною духовно-ціннісною якістю особистості, яка інтегрує сенсорну розвинутість, емоційність, емпатію, емоційний досвід, емоційний самоконтроль і саморегуляцію;
• показано, що чуттєва культура студентів грунтується на їх цінностях, потребах, переконаннях, високому рівні самосвідомості та соціокультурної поведінки у співвідношенні із загальнолюдськими цінностями та ідеалами; вона співіснує і активно взаємодіє з раціональним (інтелектуальним) та вольовим компонентами духовного світу, доповнює їх при необхідності оцінки та прийняття рішення в раціонально не визначеній ситуації;
• розкрито, що чуттєва культура є одним з показників духовного розвитку студентської молоді, оскільки яскраво демонструє не лише її емоційну грамотність та здатність витонченого сприйняття, а й висвітлює усвідомлені цінності та ідеали, світовідчуття і рівень інтелігентності, які дозволяють відчути і відділити істину від похибки, добро від зла, прекрасне від потворного, реалізувати людські пріоритети в своїй практичній діяльності;
• обґрунтовано, що серед чинників формування чуттєвої культури студентської молоді (естетична насиченість макро- і мікросередовища, культурний фон, навчальний процес, художньо-творчий компонент наукової діяльності тощо) найбільш дієвим є цілеспрямоване художнє виховання та самовиховання особистості, яке забезпечує органічне входження її у світ великого мистецтва, формування на цій основі адекватних естетичних смаків, інтересів, потреб, внутрішнього духовного прагнення до спілкування зі світом прекрасного та творчості за законами краси;
• виявлено комплекс взаємозалежних умов, що забезпечують ефективність впливу художнього виховання на формування та вдосконалення чуттєвої культури студентів.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що воно, з одного боку, уточнює розуміння чуттєвої культури студентської молоді, а з другого – підкреслює значення цілеспрямованого художнього виховання студентства в процесі її формування та збагачення у вищих навчальних закладах.
Матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі (як теоретичне підгрунтя викладання соціальної філософії, філософії культури, культурології, естетики, мистецтвознавства), при підготовці навчально-методичних посібників, при побудові у вищому навчальному закладі системи виховної роботи, при вивченні та прогнозуванні культурного розвитку суспільства та формування державної культурної політики.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки, викладені в дисертації, оприлюднювалися автором у виступах та доповідях на ряді наукових конференцій і семінарів, зокрема: на Міжнародній науковій конференції “Педагогіка духовності: поступ у третє тисячоліття” (19 квітня 2005 р., м.Київ); IV-й науково-методичній конференції “Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” (27-28 жовтня 2005 р., м.Київ.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Сучасний стан і тенденції розвитку вищої освіти в Україні: філософські аспекти” (13-15 січня 2006 р., м.Івано-Франківськ); 13–тих Всеукраїнських педагогічних читаннях “В.Сухомлинський у діалозі з сучасністю: культурологічні виміри шкільної та педагогічної освіти” (5-6 жовтня 2006р., м.Переяслав-Хмельницький); Міжнародній науковій конференції “Другі Міжнародні Драгоманівські читання” (27-28 жовтня 2006р., м.Київ) та ін.
Публікації. Основні результати дослідження відображено у 8 публікаціях, з яких 5 надруковано у виданнях, рекомендованих ВАК України для філософських наук.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають в себе 5 параграфів, висновків та списку використаних джерел у кількості 253 найменувань. Загальний обсяг роботи – 205 сторінок, із них 187 сторінок основного тексту. Список використаних джерел становить 18 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Отже, результати проведеного дисертаційного дослідження можна узагальнити та конкретизувати в наведених нижче положеннях:

1.Чуттєвість - специфічна характеристика людського роду, оскільки cаме в емоційній сфері закладена вся повнота існування особистості, а багатство її внутрішнього життя визначається, насамперед, якістю та глибиною переживань. Кожна людина має власну неповторну чуттєву палітру, за допомогою якої сприймає і пізнає навколишній світ, усвідомлює власне місце в ньому, формує свій світогляд. Чуттєвість людини можна визначити як найбільш широке розуміння духовності особистості, як форму її духовної активності, що ґрунтується на переживанні чуттєвої єдності з оточуючою дійсністю. Щоб досягти досконалості та посісти належне їй місце однієї з найважливіших сутнісних людських особливостей, чуттєвість особистості повинна увібрати в себе духовно-культурні надбання людської цивілізації.
2.Емоції базуються на рефлексах, пов’язаних з потребами організму, і є їх психічним відображенням. Почуття - це більш складні та усталені переживання, що формуються в процесі розвитку індивідуальної свідомості як наслідок виховних впливів родини, школи та інших суспільних інститутів. Як продукт соціального, ціннісного розвитку емоцій, почуття посідають найвищий щабель емоційної сфери людини і визначають рівень її духовного розвитку. Враховуючи їх постійний вплив на думки та вчинки людини, через них пролягає найкоротший шлях до глибинних психологічних зрушень та духовного очищення особистості.
3.Чуттєва культура - це динамічна духовно-ціннісна якість особистості, що інтегрує сенсорну розвинутість, емоційність, емпатію, емоційний досвід, емоційний самоконтроль і саморегуляцію та грунтується на цінностях, потребах, переконаннях, високому рівні самосвідомості та соціокультурної поведінки людини. Вона є своєрідним камертоном духовного розвитку особистості, який демонструє не лише емоційну грамотність людини та її здатність до витонченого сприйняття, а й висвітлює усвідомлені нею цінності та ідеали, її світовідчуття і рівень інтелігентності. Відіграючи роль фільтра для всіх негативних зовнішніх впливів, сформована чуттєва культура допомагає особистості відчути багатство власного життя та навколишнього світу; робить її вільною та незалежною від примітивних шаблонів поведінки; дозволяє вибудовувати взаємовідносини з іншими людьми на засадах духовності та людяності.
4.Для сучасного етапу розвитку цивілізації характерним є поєднання стрімкого технічного прогресу з нищівною духовною кризою, що характеризується світоглядною розгубленістю та відчуженістю особистості, руйнацією духовних засад її існування та деформацією духовного світу. Ці тенденції спричинили нестабільність і хаотичність ціннісних пріоритетів і життєвих ідеалів молодого покоління. В студентському середовищі прогресує культ вседозволеності, жорстокого індивідуалізму та прагматизму, зневага до рідної культури та історико-культурних традицій власного народу. Єдиним шляхом духовного відродження студентської молоді є культивування в ній людяності через збагачення духовного світу, який в поєднанні трьох рівнозначних складових: раціональної, почуттєвої та вольової виступає уособленням “людського” в особистості.
5.Провідна роль у формуванні та розвитку чуттєвої культури студентства належить вищій освіті, яка за своєю суттю має, залучаючи студентів до духовного простору суспільства, трансформувати культурні здобутки цівілізації в особистісну культуру молодого фахівця, в сукупність його ціннісних і світоглядних установок. Таке суспільне завдання вимагає від вищої школи зміщення акценту із вузької спеціалізації на духовне збагачення студентів через розвиток їх почуттів. Цей процес потребує систематичності і об’єднання кількох напрямків. По-перше, напрямку, пов’язаного із включенням до сфери емоційних переживань студентів нових об’єктів та подій. По-друге, спрямовуватись на удосконалення їх здатності керувати власними почуттями. І третє, орієнтуватися на постійне насичення свідомості молоді більш високими цінностями і нормами.
6.Незамінним у формуванні чуттєвої культури студентської молоді є художнє виховання, що грунтується на цілеспрямованому залученні молоді до світу мистецтва. Його завдання можна поділити на дві групи - набуття теоретичних знань і формування практичних умінь. До першої групи належать питання залучення молоді до цінностей мистецтва, до другої – її активного включення в художню діяльність. Вирішення названих завдань відбувається в межах трьох послідовних етапів. Перший - це нагромадження необхідного запасу знань та вражень (звук, колір, пластика і т.і.), без яких не виникне цікавість до мистецтва і радість від процесу спілкування з ним. Під час другого етапу на основі удосконалення художнього сприйняття та створення багажу необхідних знань у студентів формуються такі соціально-психологічні якості, що забезпечують їм можливість емоційно переживати та оцінювати мистецькі твори, насолоджуватися ними. На третьому етапі основна увага має приділятися розвитку у вихованців творчих здібностей, які б спонукали їх власноруч створювати прекрасне.
7.Процес художнього виховання студентської молоді ускладнений низкою гострих проблем. Серед них: відсутність у більшості вищих навчальних закладів цілеспрямованої роботи з художнього розвитку студентів; якість процесу художнього виховання, відсутність ефективних методик художнього розвитку молоді саме у вищій школі. Проблемою залишається і нестача викладачів, здатних “закохати” вихованців у мистецтво та донести до них його цінність.
8.Необхідність вирішення зазначених проблем вимагає створення у вищому навчальному закладі цілісної всеохоплюючої системи художнього виховання, яка б органічно включалася до навчального процесу і позанавчальної діяльності студентів. Вона має спиратися на ряд положень, серед яких:
• принцип гармонійного поєднання в процесі художнього виховання індивідуального підходу до кожного студента з охопленням всього студентського колективу та залученням кожного до участі в художній діяльності;
• відкритий характер даної системи, що забезпечить не лише тісний зв’язок із діяльністю внутрішніх структурних підрозділів навчального закладу, а й постійну співпрацю з творчими організаціями та установами культури міста, області, країни і т.д.
• необхідність створення у вищому навчальному закладі власного виховного середовища як сукупності соціальних і духовних умов, що безпосередньо оточують студента і мають особливий вплив на формування його особистості.
9.Завдання формування чуттєвої культури молодого покоління постає як питання надзвичайної державної ваги і значення. Студентство – майбутня еліта нашої країни, яка визначатиме її обличчя. Тож, якщо суспільство зацікавлене одержати освічених й культурних фахівців, здатних забезпечити його подальший прогрес, воно має докласти максимум зусиль для формування в системі вищої школи духовно багатої, чуттєво вихованої особистості, здатної змінювати себе і навколишню дійсність відповідно до найвищих ідеалів довершеності і краси. Потрібно нарешті усвідомити, що вирішення більшості наявних проблем полягає не в технічному прогресі, а, перш за все, у збагаченні духовного світу кожної особистості та подоланні зневаги до її почуттів, оскільки на сьогоднішній день саме сформована чуттєва культура окремого індивіда виступає запорукою духовного відродження всього суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ананьев Б.Г. Психология чувственного познания. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. - 486с.
2. Андреев А.Л. Место искусства в познании мира. – М.: Политиздат, 1980. – 225с.
3. Андрущенко В. Роздуми про освіту. Статті. Нарисси. Інтерв’ю. – К., 2004. – 738с.
4. Андрущенко В.П. Вступ до філософії. Великі філософи. – Х.: СПДФЛ Чиженко С.Ю., Тов. „РИФ”, 2005. – 512с.
5. Андрущенко Т.І. Українська культурна традиція та її роль у формуванні світоглядних орієнтацій сучасної молоді (соціально- філософський аналіз): Дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Дніпропетровський держ. ун-т. – Д., 1998. – 197л.
6. Анищенко Н.В. Формирование художественного восприятия младших школьников средствами комплексного взаимодействия искусств: Диссерт... канд. пед. наук: 13.00.01. – Киев, 1993. – 177с.
7. Анохин П.К. Эмоции. — В кн.: Большая медицинская энциклопедия. 2–е изд. - М.: Советская энциклопедия, 1964, т. 35, – С. 339 - 357.
8. Антоненко Т.Л. Виховання у підлітків культури почуттів засобами мистецтва:Автореф. дис... канд.пед.наук: 13.00.01/ Харк.пед.ін-т ім.Г.С.Сковороди. – Х., 1994. – 21с.
9. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе: учеб.пособие для пед.ин-тов. – М., 1983. – 222с.
10. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие (пер. с англ. В.Н.Самохина, общ. ред. В.П.Шестакова). – М.:Прогресс,1974. – 422 с.
11. Арчажникова Л.Г. Профессия-учитель музыки. – М., Просвещение, 1984.- 109с.
12. Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс. – Л.: Музыка, 1971. – 376с.
13. Асмолов А.Г. Психология личности. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 367с.
14. Асмус В.Ф. Вопросы теории и истории эстетики. //Сборник статей. – М.: Искусство, 1968. – 654с.
15. Асмус В.Ф. Жан-Жак Руссо: (К 25-летию со дня рождения) / Асмус Валентин Фердинандович. – М.: Знание, 1962. – 48с.
16. Астахова В.И. Воспитание студенчества - приоритетное направление в деятельности высшей школы // Новий Колегіум. – 2003. – № 5/6. – С. 3–7.
17. Астахова В.И. Противоречия и конфликты в системе воспитания студенчества на этапе кардинального обновлення высшей школы Украины // Конфлікти і культура: різноманіття їх проявів: Матеріали наук.-практ. конф. (27 трав. 1997 р., Харків) / Харк. держ. пед. ун-т та ін. – X., 1997. – С. 126 – 130.
18. Бальчитис Э. О системе музыкального воспитания детей в общеобразовательных школах Литовской ССР // Из истории музыкального воспитания: Хрестоматия / Сост. О.А. Апраксина. – М., 1990. – С. 86 – 94.
19. Баранівський В.Ф. Духовность личности в системе современных общественных отношений. – К.: НТВ “Правник”, 1998. – 240 с.
20. Баумгартен О.Г. История эстетики. Т.2. – М., 1964. – 451с.
21. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. – М.: Художественная литература, 1975. – 504с.
22. Бахур В.Т. Эмоции: плюсы и минусы. – М.:Знание. – 1975. – 96с.
23. Бачинин В.А. Духовная культура личности: Философский очерк. – М.:Политиздат, 1986. – 111с.
24. Субботин А.Л. Фрэнсис Бекон. Серия: Мыслители прошлого. – М.: Мысль, 1974. – 175с.
25. Белинский В.Г., Герцен А.И., Чернышевский Н.Г., Добролюбов Н.А.: Пед. наследие. – М.:Педагогика, 1987. – 545с.
26. Белинский В.Г. Полное собрание сочинений.– М., Изд-во АН СССР, 1956, – Т.4. – 484c.
27. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать: Кн. Для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 176с.
28. Бєлова Л.О. Виховна система ВНЗ: питання теорії та практики / Нар. укр. акад. – X.: Видавництво НУА, 2004. – 263 с.
29. Бердяев Н.А. О человеке, его свободе и духовности: Избр. тр./Акад. пед. и социал. наук; Моск. психол.-социал. ин-т; Ред.-сост.: Л.И.Новикова, И.Н.Сиземская; Моск.психол.-социал. ин-т. – М.:Флинта,1999. – 310 с.
30. Бердяев Н. Миросозерцание Достоевского. Репринт. – Париж: Имка-Пресс, 1968. – 237 с.
31. Беркли Дж. Трактат о началах человеческого знания. Образовательная б-ка. Серия VI №9. – СПБ.: Изд-во О.Н.Поповой, - 1905. - 176с.
32. Бим-Бад Б.М. Педагогическая антропология. – М.: УРАО, 1998. – 576с.
33. Бітаєв В.А. Естетичне виховання і гуманізація особистості: Дис.д-ра філос.наук: 09.00.08/ ЛНПУ – Луганськ, 2004 – 422с.
34. Бытие человека в культуре: Опыт онтологического подхода /АН Украины, Ин-т философии; Е.К. Быстрицкий, В.П. Козловский, С.В. Пролеев, В.А. Малахов; Ин-т философии.-Киев:Наукова думка,1992. –173с.
35. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения: В 2 т. – М.: Педагогика, 1979. – Т. 1. – 384с.
36. Бодалев А.Л. Психология о личности. – М.: МГУ, 1988. – 188с.
37. Божович Л.И. Психологический анализ условий формирования и строения гармонической личности // Психология формирования и развития личности / Под ред. Л.И.Анциферовой. – М.: Наука, 1981. – 301с.
38. Борев Ю.Б. Природа искусства и специфика его воздействия на личность. – В кн. Эстетическое развитие и воспитание молодежи. – М: МГУ, 1978. – 341с.
39. Брентано Л. Опыт теории потребностей. – Казань, 1921. – 264с.
40. Бровко М.М. Мистецтво як естетичний феномен. – К.: Віпол, 1999. – 239с.
41. Буева Л.П. Проблема творчества//Вопросы философии. – 1996. – № 2. – С.4-12.
42. Валери П. Об искусстве. – М., 1976. – 622с.
43. Ванслов В.В. Всестороннее развитие личности и виды искусства.- М: Советский художник, 1966. – 118с.
44. Васильев И.А., Поплужный В.Л., Тихомиров О.К. Эмоции и мышление. М.: Изд–во МГУ, 1980. – 192с.
45. Вебер М. Избранное. Образ общества. – М.: Юрист, 1994. – 702с.
46. Ветлугина Н.А.Художественное творчество и ребенок. – М., 1991. – 216с
47. Взаимодействие искусств в педагогическом процессе / Под общ.ред. Г.П.Шевченко и Ю.П.Юсова. – Л., 1989. – 155с.
48. Видгоф В.М. Целостная модель человеческой эмоциональности: Опыт философской реконструкции. – Томск.:Изд-во Томского гос.ун-та, 2001. – 90с.
49. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений / Под. ред. О.В.Овчинниковой. – М.: Изд- во МГУ, 1976. – 142с.
50. Виховна робота як фактор гуманізації та гуманітаризації навчально-виховного процесу: Зб.матеріалів Харк. обл. п’ятої ювіл. наук.-практ. конф. пед. працівників вищ.навч. закл. І-ІІ рівнів акредитації, 25 лют.-3 берез. 2004/ редкол.:Л.О.Белова, В.І.Астахова та ін. – Х.:Константа, 2004. – 374с.
51. Вичев В. Нравственная культура руководителя: Пер. с болг. – М.:Политиздат,1998. – 158с.
52. Волков И.П. Учим творчеству. – М.: Педагогика, 1989. – 110с.
53. Волкова Е.В. Произведения искусств в мире художественной культуры. – М.: Искусство, 1988. – 240с.
54. Вундт В. Основания физиологической психологии / Пер. В.Кандинского. Ч.1-2. – М., 1880-1881 – 1038с.
55. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика-Пресс, 1999. – 536с.
56. Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1986. – 379с.
57. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. – 598с.
58. Вышеславцев Б.П. Этика преображенного эроса / Вступ.ст., сост. и коммент. В.В.Сапова. – М.:Республика,1994. – 367с.
59. Галеви Д.Жизнь Фридриха Ницше. – М.:Сов. писатель,1990. – 315с.
60. Галеев Б.М. Содружество чувств и синтез искусств. – М.: Знание, 1982. – 64с.
61. Гегель Г. Эстетика. В 4-х томах. – М.: Искусство, 1968. – Т.3. – 620с.
62. Гиппиус С. Гимнастика чувств. Тренинг творческой психотехники. – Л.: Искусство, 1967. – 296с.
63. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – 174с.
64. Головатый Н.Ф. Студент: путь к личности. – М.: Молодая гвардия, 1982. – 142с.
65. Головаха Е.И, Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. – К.:Политиздат Украины, 1989. – 189с.
66. Гоноблин Ф.И. В мире мыслей и чувств. – Минск: Народная асвета, 1965. – 240с.
67. Гончаренко Н.В. Художественное в эстетике и в искусстве. – К., 1990. – 249с.
68. Громов Е.С. Виды искусства и особенности их воздействия на личность/О.К.Васюков, Н.В.Гончаренко и др. – К.: 1982. –152с.
69. Грот Н. Психология чувствований // Психология эмоций. Тексты/ Под ред. В.К.Вилюнаса, Ю.Б.Гиппенрейтер. – М.: Изд-во Моск.ун-та, 1984. – С.64-83.
70. Гуманизация воспитания в современных условиях: Сб.ст. / Под ред. О.С. Газмаша, И.А. Костенчука. – М.: Инноватор, 1995. – 115с.
71. Гумбольдт В., фон. Избранные труды по языкознанию. Пер. с нем. под ред. и с предисл. Г.В.Рамишвили, Послесл. А.В.Гулыги и В.А.Звегинцева, Серия: Языковеды мира. – М.: Прогресс, 1984. – 400с.
72. Декарт Р. Сочинения: в 2-т. – М.: Мысль, 1989, – Т.1. – 572с.
73. Дем’яненко Н.М.. Педагогіка як наука і мистецтво. Наук.-метод. збірник. – Харків, 1996. – 146с.
74. Джемс У. Психология / под ред.Л.А.Петровской. – М.: Педагогіка, 1991. – 368с.
75. Джидарьян И.А. О месте потребностей, эмоций и чувств в мотивации личности // Творческие проблемы психологи личности/ Под ред. Е.В.Шороховой. – М.: Наука, 1974. – 246с.
76. Динейко В. О культуре эмоций // Гармония. – 1990. – №1. – С.27-29.
77. Добролюбов Н.А. Избранные педагогические сочинения. - М.: Педагогика, 1986. – 348с.
78. Довженко А. Из дневников//Лит.газета. – 1989. - №5. – 15 февраля.
79. Додонов Б.Г. В мире эмоций – К.:Политиздат Украины, 1987. – 140с.
80. Додонов Б.Г. Эмоции как ценность. – М.: Политиздат, 1978. – 272с.
81. Достоевский Ф.М. О русской литературе / Достоевский Ф.М. – М.: Современник, 1987. – 399с.
82. Дребин В.С. Чувства, влечения, эмоции. – М.: Сов.Россия, 1970. – 176с.
83. Дремов А.К. Образ нашего современника в советской литературе. – М.: Госполитиздат, 1963. – 159с.
84. Дружинин В.Е. Психология эмоций, чувств, воли. – М.: Творческий центр “Сфера”, 2003. – 96с.
85. Єдність раціонального та емоційно-почуттєвого в освітньо-виховних системах: Наук.-метод. зб. / АПН України; Інститут педагогіки і психології професійної освіти та ін / І.А. Зязюн (голов.ред.). – К., 1996. – 380с.
86. Заиченко Г.А. Джон Локк. Серия Мыслители пришлого. – М.: Мысль, 1988. – 208с.
87. Зальцман А.М. Проблемы полифункциональности восприятия. – Вопросы психологии. – М.,1981. – № 5. – С. 53–62.
88. Запесоцкий А.С. Образование: философия, культурология, политика. –М.: Наука, 2002. – 456с.
89. Зинченко В.П. Размышления о душе и ее воспитании (час души) // Вопросы философии. – 2002. – №2. – С.119–136.
90. Зязюн І.А. Виховання мистецтвом // Трибуна. – 1993. – №7. – С.29-30.
91. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії. Науково-методичний посібник. – К.: МАУП, 2000. – 312с.
92. Ігнатенко П.Р., Поплужний В.Л., Косарєва Н.І., Крицька А.В. Виховання громадянина: психолого-педагогічний і народознавчі аспекти: Навч.-метод. посібник. – К.:ІЗМН, 1997. – 252с.
93. Иванова Л.А. Педагогическоє наследие Н.Д. Леонтовича. Автореферат дисс... канд. пед. наук.-Киев. 1988. - 21с.
94. Изард К. Эмоции человека: пер. с англ. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 440с.
95. Иконникова С.Н. Диалог о культуре. – Л.:Лениздат, 1987. – 205с.
96. Ильенков Э.В. Искусство и идеал. – М., 1984. –218с.
97. Искусство в системе культуры: Сб.ст. / сост. и ред. Каган М.С – Л.: Наука, 1987. – 267с.
98. Искусство как фактор комплексного подхода к воспитанию /Ред.кол.Еремеев А.Ф. – Свердловск, 1978. – 160с.
99. Кабалевский Д.Б. Воспитание ума и сердца: Книга для учителя. – 2 изд., испр. и доп. – М.: Просвещение, 1984. – 206с.
100. Каган М.С. Социальные функции искусства. – Л.: Знание, 1978. – 188с.
101. Канарский А.С. Диалектика эстетического процесса: Диалектика эстетического как теория чувственного познания. - К., Вища школа. Издательство при КГУ. – 1979. – 215с.
102. Канарский, А.С. Диалектика эстетического процесса: Генезис чувственной культуры. – К.: Вища школа, 1982. – 192с.
103. Кант Иммануил. Критика чистого разума / Н. Лосский (пер.). – М.: Мысль, 1994. – 592с.
104. Киященко Н.Н. Лейзеров Н.Л. Эстетические эмоции, переживания, чувства // Эстетическое сознание и процесс его формирования. – М.,1981. – С.98-119.
105. Клименко В.В. Розвиток почуттів: Розділи навч. Посібн. „Психологія почуттів” // Рідна школа, 1994 – №1–2. – С.29-35.
106. Ковалев А.Г. Воспитание чувств. – М., Педагогика, 1971. – 94с.
107. Коваль Л.Г. Виховання почуття прекрасного. – К.:Радянська школа, 1983. – 120с.
108. Крапивенский С.Э. Социальная философия: Учеб. для вузов гуманитар.-социал. специальностей. - 4-е изд., испр.-М.:Владос,1998. —411с.
109. Крылова Н.Б. Формирование культуры будущего специалиста: Метод. пособие. – М.:Высшая школа, 1990 – 142с.
110. Крымский С.Б. Контуры духовности: новые контексты идентификации // Вопросы философии. – 1992. – № 2. – С. 15-23.
111. Крюгер Ф. Сущность эмоционального переживания // Психология эмоций: Тексты. – М., 1984. – 274с.
112. Кудін В.О. Мистецтво і духовний світ молоді. – К.: Радянська школа, 1983. – 96с.
113. Культурная среда и духовное формирование личности: Сб. статей/ АН УзССР. Ин-т философии и права им. И.М.Муминова. – Ташкент: Фан, 1981. – 156с.
114. Кулюткин Ю.Н. Технократия и гуманизм // Информационный бюллетень: Проблемы непрерывного образования: педагогические кадры. – СПб, Новгород, Псков, 1995. – С. 8-11.
115. Ланге Н.Н. Психический мир / под ред.М.Г. Ярошевского. – М.: Изд-во “Институт практической психологии”, 1996. – 368с.
116. Леви В.Л. Искусство быть другим. – М.:Знание, 1980. – 208с.
117. Левитов Н.Д. Фрустрация как один из видов психических состояний // Вопросы психологии, 1967, – № 6, – С.118-129.
118. Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. – М., 1983. – 96с.
119. Лейбниц Г.В. Сочинения в 4-х т. / Ред. и сост. В.В. Соколов. – М.: Мысль, 1982. – Т. 1. – 636с.
120. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
121. Леонтьев А. Н. Избранные психологические произведения: В 2-х т. – М.: Педагогика, 1983. – Т. 2. – 320 с.
122. Леонтьев А.Н. О формировании способностей // В кн. Хрестоматия по возрастной психологии. – 1981. – C. 35-43.
123. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции. – М.: Педагогика, 1971. – 189с.
124. Лихачев Д.Б. Теория эстетического воспитания школьников. – М., 1985. – 176с.
125. Личность: проблема науки или искусства // Психология мышления. Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтера, В.В.Петухова. – М., 1981. – 242с.
126. Лосев А.Ф. История античной эстетики (ранняя классика). – М.: Высшая школа, 1963. – 583с.
127. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. – М.: Мысль, 1982. – 456с.
128. Лосев А.Ф. Диалектика художественной формы. – М., 1927. – 250с.
129. Лук А.Н. Эмоции и личность. – М.:Знание, 1982. – 176с.
130. Луначарский А.В. Что такое образование? // Революция – искусство – дети. Материалы и документы из истории эстетического воспитания в советской школе. В 2-х частях. Ч.1. – М., 1987. – 382с.
131. Лурия А.Р. Высшие корковые функции человека. – М.: Изд-во МГУ, 1962. – 431с.
132. Макаренко А.С. Педагогические сочинения. В 8 т. – М.: Педагогика, 1984. – Т. 4. – 524с.
133. Макаренко Ю.А. Мудрость чувства. – М: Сов.Россия, 1970. – 176с.
134. Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. Сборник. 2-е изд.доп. – М.:Прогресс-Культура, 1992. – 414с.
135. Маркс К., Энгельс Ф. Избранные произведения: В 3 т. – М.:Политиздат, 1983. –Т.3. – 639с.
136. Маркс К., Энгельс Ф. Об искусстве. – Т. 1. - 4-е изд., доп.– М.: Искусство, 1983. – 605с.
137. Массовые виды искусства и современная художественная культура. – М.: Искусство, 1986. – 272 с.
138. Материалисты древней Греции. – М.: Гос. изд-во полит лит-ры, 1985 – 240с.
139. Мейлах Б.С. Процесс творчества и художественное восприятие. – М., 1985. – 318с.
140. Мелик-Пашаев А.А. Педагогика искусства и творческие способности. – М., 1981. – 96с.
141. Михалев В.П. Видовая специфика и синтез искусств. – К.: Наукова думка, 1984. – 100с.
142. Нагаев В. Психология чувств и их воспитание: Учебн.пособие по спецкурсу. – Пермь: Перм.ун-т, 1982. – 112с.
143. Назайкинский Е О психологии музыкального восприятия. – M.:Музыка, 1972. – 383с.
144. Науменко С.П. Психологія музичності та ії формування у молодших школярів. – К.: КДПІ, 1993. – 158с.
145. Некрасова Т. Київська академія та її значення у розвитку освіти та професіоналізму. Українське музикознавство. – В.6. – К, 1971. – 238с.
146. Неменский Б.М. Мудрость красоты: О проблеме эстетического воспитания: Кн.для учителя, 2-е изд.,перераб.и доп. – М., 1987. – 253с.
147. Нечай А.М.Чувства человеческие. – Д.: ЧП “Лира ЛТД”, 2001. – 320с.
148. Никифоров А.С. Эмоции в вашей жизни. –- М.: Советская Россия, 1974. – 189с.
149. Новиков В.М. Чувственные формы освоения действительности // Психология и педагогика: Учебн. пос. – М., 1996. – С.52-70.
150. Олексюк О.М. Формування духовного потенціалу студентської молоді в процесі професійної підготовки: Автореф. дис... д-ра. пед. наук: 13.00.01; 13.00.04 / КГУ ім. Тараса Шевченка. – К., 1997. –24с.
151. Ортега-и-Гассет Х. Размышления о ДонКихоте. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. у-та, 1997. – 112с.
152. Павлов И.П. Полное собрание сочинений. - М.: Академия наук СССР, Б. г. – Т. 4. – 451с.
153. Падалка Г.Н. Формирование эстетических идеалов и вкусов будущих учителей музыки: Дис. ... докт. пед. наук. – Киев, 1989. – 347с.
154. Паулс Р. Ця серйозна легка музика // Лит. газ. – 1982, 24 лютого
155. Паустовский К.Г. Повести. Рассказы. Письма. – М., 1976. – 431с.
156. Печчеи А. Человеческие качества / Пер. с англ. О.В.Захаровой; Общ. ред. и вступ.ст. Д.М.Гвишиани.-2-е изд. – М.:Прогресс, 1985. – 312с.
157. Пиаже Жан. Речь и мышление ребенка / Сост., новая ред. пер. с фр. и англ., коммент. Вал.А.Лукова, Вл.А.Лукова. – М.: Педагогика-Пресс, 1999. – 527с.
158. Платонов К.К. О системе психологии. – М.: Мысль, 1972. – 235с.
159. Плеханов Г.В. Эстетика и социология искусства: В 2-х т. / Вступ. ст. М.А.Лифшица. – М.: Искусство, 1978. – Т. 1. – 631с
160. Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 288с.
161. Поплужний В.Л. Емоційне виховання студентів. – К.: Вища школа, 1978. – 79с.
162. Поплужний В.Л. Эмоциональная культура школьников: Метод. пособ. – Новгород, изд-во ГПИ, 1993. – 43с.
163. Потылико Г.П. Культура общения и личность. – К.: Знание УССР, 1984. – 32с.
164. Пошатаев В.В. Духовный потенциал личности. – М.:Мол. гвардия, 1977. – 256с.
165. Право и государство в их обоюдных отношениях: Исследование о происхождении, сущности, основных началах и способах развития цивилизации вообще / Хлебников Н. – Варшава: Тип. Варш. жанд. окр., 1874. – 498 с.
166. Практикум по общей психологии: учеб. Пособие / под ред. А.И Щербакова – М., Просвещение, 1990. – М.:Просвещение, 1990. – 288с.
167. Психология эмоций. Тексты / Под ред. Вилюнаса В.К., Гиппенрейтер Ю.Б. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 288с.
168. Психология. Словарь /Под общ. ред. Петровского А.В., Ярошевского М.Г. – М, Политиздат, 1990. – 445с.
169. Раппопорт С.Х. Искусство и эмоции. – 2-е изд., доп. – М.: Музыка, 1972. – 168с.
170. Рейзенкинд Т.И.Взаимодействие искусств в подготовке педагогических кадров к художественно-просветительной деятельности. – М.:1999, -522с.
171. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций: Пер. с польск. – М.: Прогресс, 1979. – 392с.
172. Рерих Н.К. О вечном: Кн. О воспитании. – М.:Политиздат, 1991 – 462с.
173. Рожина Л.Н. Развитие эмоционального мира личности. – Минск, 1999. – 257с.
174. Роллан Р. Статьи, письма. – М.:Радуга, 1985. – 406с.
175. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В 2 т. / С.Л. Рубинштей; АПН СССР. – М., Педагогика, 1989. – Т. 1. – 485с.
176. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В 2 т. / С.Л. Рубинштей; АПН СССР. - М., Педагогика, 1989. – Т. 2. – 1989. – 323с.
177. Рубинштейн С.Л. Человек и мир: Проблемы общей психологии. /Под ред. Е.В. Шорохова. – М.: Педагогика, 1973. – 423с.
178. Рувинский Л.И. Самовоспитание чувств, интеллекта, воли. – М.:Знание.1983. – 160с.
179. Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька: Навч. посібник. – К., 2002. – 270с.
180. Рудницька О.П. Музика і культура особистості: проблеми сучасної педагогічної освіти: Навч. посібник . – К.: ІЗМН, 1998. – 248с.
181. Руссо Ж.-Ж. Педагогические сочинения. В 2-х т. Под ред. Г.Н.Джибладзе.– М.:Педагогика, 1981. – Т.1. – 656с.
182. Руссо Ж.-Ж. Педагогические сочинения. В 2-х т. Под ред. Г.Н.Джибладзе.– М.:Педагогика, 1981. – Т.2. – 336с.
183. Сбітнєва Л.М. Виховання емоційної культури підлітків засобами вокально-хорової музики: Автореф. Дис...канд.пед.наук: 13.00.01/ Луганськ.держ.пед.інст. – Луганськ, 1996. – 24с.
184. Семенова С. Вернадский и русский космизм. //Владимир Вернадский: Жизнеописание. Избранные труды. Воспоминания современников. Суждения потомков. – М., 1993. – 609с.
185. Семиченко В.А. Психология эмоций. – Луганск: НПФ “Осирис”, 1996. – 164с.
186. Семке В.Я. Умейте властвовать собой, или беседы о здоровой и больной личности. – Новосибирск: Наука, 1991. – 237с.
187. Симонов П.В. Теория эмоций // Психология эмоций. - М.: МГУ, 1984. – 179с.
188. Симонов П.В. Эмоциональный мозг. – М.: Наука, 1981, – 216с.
189. Сипченко В. І. Гуманістична спрямованість навчально-виховного процесу у вищій школі // Теоретичні питання освіти та виховання: Збірник наукових праць / За заг. ред. М. Б. Євтуха. – Вип. 8. – К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. – С. 73-74.
190. Сілютіна І.М. Фоормування емоційної культури студентів педагогічного училища засобами мистецтва: Автореф… дис. канд. пед. наук:13.00.01. – Луганськ, 1998. – 17с.
191. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Психология человека: Введение в психологию субъективности. – М.: Школа Пресе, 1995. – 384с.
192. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / Пер. с англ. – Т. 1. – М., 1935.
193. Соколова Л.Е. Формирование эмоциональной культуры старшеклассников средствами учебно-виспитательного процесса. Дисс…канд..пед.наук:13.00.01. – Кривой Рог, 1994. – 185с.
194. Сорокин П. Кризис нашего времени // Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М.: Политиздат, 1992. – 544с.
195. Сорокин П.А.Социальная и культурная динамика. Пер. с англ. – СПб.:Изд-во Русского Христианского Гуманитарного института, 2000. – 1056с.
196. Станиславский К.C. Работа актера над собой. Соб. соч. в 8 т. –М.:Искусство. – М.,1954. – Т.2. – 218с.
197. Стасов В.В. Избранные сочинения в 3-х томах. Живопись. Скульптура. Музыка.– М.: Искусство, 1952. – Т.1. – 735с.
198. Столович Л.Н. Жизнь - творчество - человек: функции художественной деятельности. – М.:Политиздат, 1985. – 415с.
199. Субботин А.Л. Фрэнсис Бекон. Серия Мыслители прошлого. – М.: Мысль, 1974. – 175с.
200. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти т. Т.1.– К.: Радянська школа, 1976. – 654с.
201. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти т. Т.2 – К.: Радянська школа, 1976. – 670с.
202. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-ти т. Серце віддію дітям. Народження громадянина. Листи до сина. – К.:Радянська школа, 1977. – Т.3. – 670с.
203. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-ти т. Статті. – К.:Радянська школа, 1977. – Т.5. – 639с.
204. Телешевская М.Э. Учись властвовать собой. – К.:Здоровье, 1983. – 72с.
205. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей. – М.-Л.: Акад. пед. наук РСФСР, 1947. – 335с.
206. Теплов Б.М. Избранные труды: В 2т. – М., 1985. – Т.1. – 342с.
207. Теплов Б.М. Способности и одаренность //B кн. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. – М., 1981. – С. 31-38.
208. Толстых В.И. Воспитание чувств//Культура чувств/сост. и общ ред. В.И.Толстых. – М.:Искусство, 1968. -256с.
209. Українське суспільство 1994-2005. Динаміка соціальних змін / За ред. д.ек.н. В.Ворони, д.соц.н. М.Шульги. – К.:Інституту соціології НАН України, 2005. – 653с.
210. Уледов А.К. Духовное обновление общества. – М.: Мысль, 1990. – 333с.
211. Ушинський К.Д. Педагогические сочинения: В 6 т. – М.:Педагогика, 1990.- Т.6. – 528с.
212. Федотов С.Є. Кирило Григорович Стеценко. – Київ: Муз. Україна. –1977. – 37с.
213. Федотова В.Г. Духовное и дешевное // Человек и духовность: Сб.статей/Отв.ред. В.Г.Федотова. – Рига: Зинатне, 1990. – С.7-14.
214. Фейербах Л. Избранные философские произведения: В 2 Т. – М: Политиздат, 2001. - Т. 2. – 942с.
215. Філософський енциклопедичний словник / В.І.Шинкарук та ін. ; НАНУ, Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди. – К.: Абрис, 2002. – 742с.
216. Флоренская Т.А. Проблема психологии катарсиса как преобразования личности. В кн.: Психологические механизмы регуляции социального поведения. – М.: Наука, 1979. – С.151-174.
217. Фортунатов Г.А. Психология. – М, Учпедгиз, 1950. – 199с.
218. Фохт-Бабушкин Ю.У. Искусство и духовный мир человека: особенности воздействия искусства на личность. – М.: Знание, 1982. – 112с.
219. Фохт-Бабушкин Ю.У. Художественная культура: проблемы изучения и управления. – М., 1986. – 90с.
220. Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия. – М.: Пг., Гос. изд-во, 1925. – 110с.
221. Фромм Э. Человек для себя // Фромм Э. Бегство от свободы. Человек для себя/ Пер. с англ. – М.: ООО “Издательство АСТ”, 2004. – 571с.
222. Хайдеггер М. Европейский нигилизм // Проблема человека в западной философии. – М., 1988. – С. 308–315.
223. Харчев А.Г. О диалектике процесса воспитания // Философские науки. – 1971. – №1. – С.8–-11
224. Шацкая В.Н. Музыкально-эстетическое воспитание детей и юношества. – М.: Педагогика, 1975. – 200с.
225. Шацкий С.Т. Избранные педагогические сочинения: В 2 т. М.:Педагогика, 1980. – Т.2. – 416с.
226. Шибутани Т. Социальная психология. – М., 1969. – 475с.
227. Шиллер Ф. Письма об эстетическом воспитании человека//Статьи по эстетике. – М. – Л.: Академия, 1935. – 674с.
228. Шингаров Г.Х. Эмоции и чувства как формы отражения действительности / Г.Х.Шингаров; АН СССР. Ин- т философии. – М.: Наука, 1971. – 223с.
229. Шинкарук В. Філософія культури у творчості Григорія Сковороди // Український Світ. – 1995. – № 7-12. – С. 14-15.
230. Шинкарук В.И., Яценко А.И. Гуманизм диалектико-материалистического мировоззрения. – К.: Политиздат Украины, 1984. – 215с.
231. Шовкомуд Е.А. Эмоциональная отзывчивость // Советская педагогика. – 1991. – №3. – С.79-83.
232. Щербань П. Формування духовної культури особистості // Рідна школа. – 1999. – № 7. – С. 14-17.
233. Щербо А.Б., Джола Д.Н. Красота воспитывает человека. – К.: Радянська школа, 1980. – 102с.
234. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. – М.: Педагогика, 1989. – 560с.
235. Эстетическое воспитание и художественное развитие школьников в приоритетных типах школ и внешкольных учреждений / рук. Квятковский Е.В. – М., 1991. – 372с.
236. Эстетическое воспитание молодежи средствами искусства / под ред. Бутенко В.Г. – М., 1991. – 242с.
237. Юзвак Ж.М. Духовність як психологічний феномен: структура та чинники розвитку // Філософська думка. – 1999. – № 5. – С. 139-150.
238. Юркевич П.Д. Философские произведения. Приложение к журналу “Вопросы философии.” – М.:Правда, 1990. – 670с.
239. Юсов Б.П. Законы Вселенной и законы культуры // Педагогика искусства и интеграция. Материалы Международной конференции.– М., 2001. – 242с.
240. Якобсон П.М. Психология художественного воспитания. – М.: Искусство, 1964. – 86с.
241. Якобсон П.М. Психология чувств / АПН РСФСР, Ин- т психологии. – М.: Изд- во АПН РСФСР, 1956. – 237с.
242. Якобсон П.М.Эмоциональная жизнь школьника. – М.:Просвещение, 1966. – 291с.
243. Якобсон П.М. Чувства, их развитие и воспитание. – М.: Знання, 1976. – 64с.
244. Ярмусь С. Кордоцентризм – підстава української духовності й філософії // Збірник праць ювілейного конгресу у 1000-ліття хрещення Руси-України. – Мюнхен, 1988-1989. – 435с.
245. Arnold М.В. Human emotion and action. – In: Human Action / Ed. by T. Mischel. N. Y. – L.: Acad. Press, 1969, p.167–197.
246. Duff у Е. An explanation of “emotional fenomena” without the use of the concept “emotion”. – J. Gen. Psychol., 1941, vol. 25, p.283–293.
247. Fromm E. The heart of man. – N.Y.: Harper & Row, 1971. – 212 p.
248. Harlow H.F., Stagner R. Psychology of feelings and emotions. Theory of emotions. – Psychol. Rev., 1933, vol. 40, p.184–194.
249. Hillman J. Jungs contribution to “Feelings and emotions”: synopsis and implications. – In: Feelings and emotions: The Loyola simposium. N.Y.; L., 1970, p.125-134.
250. Lazarus R.S. Emotion and adaptation: conceptual and empirical relations. – In: Feelings and emotions. The Loyola Symposium/Ed. by N. Y. –L.: Acad. Press, 1970, p.207–232.
251. Leeper R.W. Feelings and emotions. – In: Feelings and emotions. The Loyola Symposium / N. Y. – L.: Acad. Press, 1970, p. 151–168.
252. McDou-gall W. Emotion and feeling distinguished. – In: Feelings and emotions / Ed. by M. L. Reymert, Worcester, Mass.: dark University Press, 1928, р. 103–107.
253. Peters R. S. Education of emotions. – In: Feelings and emotions: The Loyola simposium. N.Y., 1970, p. 187-203.