Акти судової влади в системі джерел національного права України

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СТРУКТУРИ ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРАЇНИ.
1.1. Конкуренція термінів «джерело права» та «форма права» .. 7
1.2. Сучасні вчення про джерела права України .. 22
1.3. Сучасний стан і перспективи системи джерел права України . 33
1.4. Судові рішення в системі джерел права України . 50
Розділ 2. АКТИ ВИЩІХ ОРГАНІВ СУДОВОЇ ВЛАДИ України в системі джерел НАЦІОНАЛЬНОГО права.
2.1. Загальна характеристика рішень Конституційного Суду України .. 63
2.2. Правова природа рішень Конституційного Суду України та їх роль в системі джерел права України 95
2.3. Правова природа постанов і роз’яснень Пленуму Верховного Суду України як джерел права .. 106
РОЗДІЛ 3. ІНТЕРПРЕТАЦІЙНО-ПРАВОВІ АКТИ В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРАЇНИ.
3.1. Інтерпретаційний акт як результат офіційного тлумачення
правових норм 122
3.2. Співвідношення понять інтерпретаційний акт, правоположення, прецедент тлумачення, нормативно-правовий акт. Питання судової правотворчості ... 141
ВИСНОВКИ ... 154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . 159

ВСТУП

Розвиток судової реформи в Україні та поступове підвищення ролі судової влади у взаємодії гілок державної влади зумовлюють активізацію наукових досліджень щодо впливу судових інстанцій та їх рішень на джерельну основу національного права і законодавства.
Зміни у правовій системі України не оминули і систему джерел права і законодавства, яка переживає трансформацію у зв’язку з відновленням правового звичаю як джерела права, включенням до неї практики Європейського суду з прав людини, що свідчить про існування тенденції до наступного розширення системи джерел вітчизняного права. Зазначені зміни є проявом реалізації в Україні принципу верховенства права, який не лише закріплений у ст. 8 Конституції України, але й поступово займає очільне місце у правосвідомості, насамперед правників-практиків.
Актуальність даного питання набуває і завдяки невпинному зросту ролі судових процесів, починаючи з 2004-2005 років. Так судові процеси, що проводяться вищими спеціалізованими судами України, Верховним судом України та, безумовно, Конституційним Судом України суттєво змінили сучасне ставлення науковців і практиків юриспруденції до впливовості судових рішень на соціальні відносини та форми права взагалі в національній правовій системі.
Особливої уваги зазначена проблема набула з моменту створення Конституційного Суду України. Відповідно до ч. 2 ст. 147 Конституції України Конституційний Суду України розв’язує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції і законів України. Але аналіз рішень Конституційного Суду України показує, що вони не тільки роз’яснюють чинне законодавство, але і встановлюють нові приписи нормативного характеру. До того ж рішення Конституційного Суду України мають загальний характер і є обов’язковими для виконання.
Таким чином, Конституційний Суд отримав право не лише тлумачити закон, але й оцінювати його на предмет відповідності Конституції України, яка має над ним пріоритет, для гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави.
З теоретичного погляду актуальність питання щодо ролі рішень Конституційного Суду України в системі джерел права України визначається ще й тим, що його дослідження, як правило, ведуться у контексті розгляду місця рішень Конституційного Суду України в правозастосовчій практиці, при цьому мало уваги приділено вивченню їх ролі у нормотворчій діяльності.
З практичного боку зазначена проблема актуалізується тим, що, відповідно до чинного законодавства, рішення Конституційного Суду України не розглядаються на рівні джерел права. Проте об'єктивно спостерігається явне зростання їх ролі в правотворчій діяльності держави, що викликане, як недосконалістю законодавства так і активним використанням в юридичній практиці рішень Конституційного Суду України. Відповідно і серед науковців та практиків не вщухають дискусії стосовно їх юридичної природи, значення, порядку дії та виконання.
Також даний етап розвитку правової системи і системи джерел права і законодавства як її складової питання місця інтерпретаційно-правових актів у системі джерел права і законодавства України стає дедалі актуальнішим. Це зумовлене певною невідповідністю їх фактичного і юридичного статусу у регулюванні суспільних відносин. Підсилює теоретичне значення досліджуваного питання перегляд панівної в юридичній науці в минулому концепції, згідно з якою фактично єдиним прийнятним джерелом права визнавався нормативно-правовий акт, а підхід до ролі інтерпретаційних актів у правовому регулюванні був спрощеним і нівелював їх значення для правотворчості.
Разом зі збільшенням впливу інтерпретаційних актів, зокрема судової влади, на регулювання суспільних відносин, їх ролі у нормотворчості, офіційно залишається головною думка про відсутність у них нормотворчої функції, що входить у суперечність із реаліями сьогодення і перспективами розвитку правової системи на шляху її відповідності світовим стандартам.
Теоретичне дослідження юридичної природи, видів інтерпретаційних актів, ступеня їх обов'язковості, що зумовлюють можливість їх включення до системи джерел права і чинного законодавства України, є чинником удосконалення правотворчості і правозастосування, судової практики, зміцнення законності та правопорядку в Україні, є важливим та своєчасним етапом правового розвитку.

Автор виражає щиру вдячність всім науковцям, які ознайомились з рукописом монографії та висловлювали свої погляди і зауваження.

bibliography

ВИСНОВКИ

Питання про роль актів судової влади в системі джерел права і законодавства України в результаті проведеного дослідження видається дискусійним, оскільки у науці вчені не досягли єдності поглядів стосовно цього питання. Дослідивши місце актів судової влади у системі джерел національного права і законодавства України через вивчення позицій, які існують у сучасній правовій доктрині у порівнянні із тими результатами наукових досліджень, які були отримані вченими в минулому, а також через аналіз чинного законодавства, правозастосовної та інтерпретаційної практики було обґрунтовано висновки, які мають не лише теоретичне, але й незаперечне практичне значення:
1. Було сформульовано авторське визначення поняття «джерело національного права» - самодостатня форма, спосіб вираження і закріплення правових норм, що регулюють суспільні відносини, виходять від органів державної влади України (законодавчої, виконавчої, судової) при здійсненні покладених на них функцій, а також містяться в міжнародних договорах України та практиці Європейського суду з прав людини, які є обов’язковими, доступними та легальними.
2. Різноманітні джерела права утворюють систему джерел права, до якої відносять нормативно-правовий акт, правовий договір, міжнародно-правовий акт (договір), правовий прецедент (судовий та адміністративний), правовий звичай, правова доктрина, принципи права, релігійні догми, ідеологічні норми.
3. На підставі аналізу чинного законодавства та висновків теоретичних досліджень вчених до джерел права України автором було віднесено: нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, міжнародні договори, прецеденти Європейського суду з прав людини, правовий звичай, судові рішення (рішення Конституційного Суду України, рішення Верховного Суду України, рішення вищих спеціалізованих судів України), правова доктрина, принципи права.
4. Актами, які приймаються КСУ, є рішення і висновки Конституційного Суду України. Рішення КСУ, зважаючи на їх змістовне наповнення, мають нормотворчий характер і можуть бути визнані джерелами національного права і законодавства. Рішення КСУ слід виокремлювати як окреме джерело національного права та законодавства з таких підстав: містять норми права; мають формально-визначений характер виразу і закріплення; є самодостатніми; регулюють суспільні відносини; виносяться ім’ям України; є остаточними; обов’язковими на всій території України та для всіх органів державної влади, посадових осіб і громадян; підлягають опублікуванню в офіційних виданнях; мають силу, рівну силі законів, тобто є «підконституційними».
5. В чинному законодавстві має місце колізія стосовно форми акта Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України. У ч. 2 ст. 150 Конституції України зазначено, що з цих питань Конституційний Суд України ухвалює рішення. У той же час у ст. 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» зазначено, що з цього питання приймаються висновки. Принципове значення цієї колізії підсилюється тим, що в Конституції йдеться про загальнообов’язковість, остаточність і неоскаржуваність саме рішень, а не рішень і висновків органу конституційної юрисдикції. Звичайно, норми Конституції за юридичною силою є вище норм закону, незважаючи на це зазначена колізія в чинному законодавстві повинна бути усунена.
6. Для подолання негативних тенденцій, що перешкоджають процесу реалізації рішень Конституційного Суду України в сучасних відносинах, доцільно внести низку змін у законодавство України. Зокрема: передбачити право Президента України, Верховної Ради України, з’їзду суддів, як органів, що формують склад Конституційного Суду України, порушувати питання про дострокове припинення його повноважень у разі порушення Конституції України з боку Конституційного Суду; законодавчо закріпити право громадян безпосередньо звертатися до КСУ про визнання неконституційними тих або інших положень законодавства. Така необхідність викликана, виходячи з права громадян на судовий захист і недопущення обмеження змісту й об’єму існуючих прав і свобод (ч. 3 ст. 22 Конституції України); закріпити законом положення про те, що рішення і висновки КСУ підлягають офіційному опублікуванню не пізніше ніж на наступний робочий день після їхнього прийняття; визнати необхідність поточної офіційної публікації всіх рішень та у повному обсязі КСУ, ВСУ, вищих спеціалізованих судів, апеляційних судів для належного функціонування правової системи України; у Законі України «Про Конституційний Суд України» закріпити положення, що (а) юридична сила рішення Конституційного Суду щодо визнання акта неконституційним не може бути подолана повторним прийняттям цього ж акта; (б) якщо визнання нормативного акта неконституційним створило прогалини у правовому регулюванні, безпосередньо застосовується Конституція; передбачити у законодавстві можливість Конституційного Суду України переглядати свої рішення або відміняти їх у випадку, якщо вони застаріли, або суперечать чинному законодавству.
7. Визначено, що нормативність, як ознака інтерпретаційних актів, найбільш властива актам офіційного нормативного тлумачення судової влади, до яких необхідно віднести рішення Конституційного Суду, які містять правові позиції і постанови Пленуму ВСУ нормативного характеру. В результаті дослідження сучасного стану системи джерел права і впливу на неї нормативних інтерпретаційних актів судової влади встановлено, що концепція судової правотворчості у вітчизняній правовій системі може бути реалізована насамперед шляхом визнання ознак нормативності і загальнообов’язковості за інтерпретаційними актами вищих органів судової влади, що дозволяє віднести їх до джерел права України, а не через запровадження прецедентного права.
8. В результаті дослідження законодавства і практики видання інтерпретаційних актів Верховного Суду України було встановлено, що для дійсного забезпечення ним однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, необхідним є законодавче закріплення їх обов’язковості, що не суперечитиме принципу підкорення суддів лише закону. Постанови Пленуму ВСУ можуть бути віднесені до системи джерел права України через наявність ознак формальної визначеності, нормативності, фактичної обов’язковості, підзаконного характеру, офіційного оприлюднення.
9. Доцільно законодавчо обмежити ретроактивність офіційних інтерпретаційних актів визначеними випадками її дії, а саме, якщо це не має наслідком скасування чи пом’якшення покарання особи, шляхом внесення відповідних змін до процесуального законодавства в частині, що стосується підстав перегляду судових рішень за винятковими обставинами. Необхідно передбачити відповідальність КСУ за явне і навмисне порушення Конституції або вихід ним за межі повноважень, що має бути підставою для порушення питання суб’єктами його формування про дострокове припинення його повноважень з одночасним призупиненням дії відповідного його рішення. Доцільним є доповнення ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» з приводу строку, протягом якого орган, що видав неконституційний нормативний акт, повинен привести його у відповідність до Конституції.
10. Необхідно усунути колізію у визначенні повноважень ВСУ і його Пленуму стосовно роз’яснення чинного законодавства шляхом встановлення положення: дає роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства. Доцільним є законодавче закріплення підстави перегляду, скасування рішення суду за винятковими обставинами з причин його невідповідності установленій практиці, відображеній у Постановах Пленуму ВСУ. Можливе введення дисциплінарної відповідальності суддів за свідоме недотримання принципу однакового застосування законодавства України. Необхідним видається внесення змін до Конституції України з приводу надання права законодавчої ініціативи Верховному Суду України, разом із тим вбачається необхідним передбачити певне обмеження права законодавчої ініціативи Верховного Суду питаннями, віднесеними до його компетенції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдюков М.Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве / М.Г. Авдюков. - М.: Изд-во МГУ, 1970. - 204 с.
2. Александров Н.Г. Понятие источника права / Н.Г. Александров. - ВИЮН. Ученые труды. вып.VIII. - М., 1946. - с. 46 - 54.
3. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2-х т. - М.: Юрид., 1982. - Т. 2. - 360 с.
4. Баймуратов М.О. Міжнародне право. - X.: Одіссей, 2002. - 672 с.
5. Бибик О.Н. Источники уголовного права Российской Федерации / О.Н. Бибик. - СПб: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. - 240 с.
6. Бірюкова А. Співвідношення звичаю та закону : історичний аналіз / А. Бірюкова // Право України. - 2008. - № 3. - с. 41 - 43.
7. Боботов С.В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ) / С.В. Боботов. - М., 1994. С. 126.
8. Богданова Н.А. Конституционный Суд Российской Федерации в системе конституционного права / Н.А. Богданова // Вестник Конституционного Суда РФ. - 1997. - № 3. - С. 64.
9. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение / Я.М. Брайнин. - М.: «Юридическая литература», 1967. - 240 с.
10. Братусь С.Н. Судебная практика в советской правовой системе / С.Н. Братусь. - Москва: Юридическая лит., 1975. -327 с.
11. Бринцев В. Належне виконання рішень Конституційного Суду України як одна з головних складових ефективності конституційного судочинства / В. Бринцев // Вісник Конституційного Суду України. - 2007. - № 2. - С. 80.
12. Вандышев В.В. Уголовный процесс: Курс лекций. - СПб.: Питер, 2002. - 156 с.
13. Васильченко О.П. Джерела конституційного права України (системно-функціональний аналіз) : автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / О.П. Васильченко. - К., 2007. - 16 с.
14. Венгеров А.Б. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов. 3-е изд., испр. и доп. - М.: Омега-Л, 2006. - 608 с.
15. Вильнянский С. Лекции по советскому гражданскому праву. - Х.: Изд-во Харьковского ун-та, 1958. - 339 с.
16. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римському Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) // Офіційний вісник України вiд 27.07.2001. - 2001 р., № 28, стор. 104, стаття 1267.
17. Витрук Н. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации: понятие, природа, юридическая сила и значение / Н. Витрук // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. - 1999. - № 3. - С. 99 - 100.
18. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: Уч. пос. - М.: Закон и право, 1998. - 383 с.
19. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Ю.Л. Власов.- Київ, 2000. - 20 с.
20. Волвенко П.В.Діяльність Конституційного Суду України щодо тлумачення Конституції України: теоретичний аспект: автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / П.В. Волвенко.- Київ, 2006. - 25 с.
21. Вопленко Н.Н. Толкование права / Н.Н. Вопленко. - Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2007. - 122 с.
22. Голубинский С.А. Теория государства и права / С.А. Голубинский, М.С. Строгович. М., 1940. - 254 с.
23. Голунский С.А., Строгович М.С. Теория государства и права. - М.: Юриздат., 1940. - 304 с.
24. Господарський процесуальний кодекс України станом на 16.05.2012 : Закон України вiд 06 листопада 1991 року № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 11.02.1992. - 1992. - № 6. - Ст. 56.
25. Гринюк Р.Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація / Р. Ф. Гринюк. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - 388 с.
26. Гулійчук О. Суд вирішив захистити приватність / О. Гулійчук // Львівська газета. - 2006. - № 145 (952).
27. Гураленко Н. Основні концептуальні підходи до розуміння категорії «джерело права» / Н. Гураленко // Юридична Україна. - 2007. - № 6. - с. 13 - 18.
28. Гурова Т.В. Источники российского права: автореф. дис. на соискание степени наук. степени канд. юрид. наук / Т.В. Гурова. - Саратов, 1998. - 156 с.
29. Дроздов О.М. Джерела кримінально-процесуального права України: Монографія / О.М. Дроздов. - Харків: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. - 208 с.
30. Євграфова Є.П. Система національного законодавства в контексті права (лібертарно-легістський підхід) : Монографія / Є.П. Євграфова. - К.: КНТ, 2007. - 184 с.
31. Жук Л.В. Джерела податкового права України : автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Л.В. Жук. - Ірпінь, 2005. - 20 с.
32. Загальна теорія держави і права: підруч. / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін. - Х.: Право, 2009. - 583 с.
33. Закон: создание и толкование / Под ред. проф. А.С. Пиголкина. М.: Спарк, 1998. - 283 с.
34. Зивс С.Л. Источники права / С.Л. Зивс. - М: Издательство «Наука», 1981. - 240 с.
35. Зиновьев А.В. Статус Конституционного Суда России и его деятельность нуждаются в совершенствовании / А.В. Зиновьев // Известия высших учебных заведений. Серия «Правоведение»: Изд-во юридического факультета С.-Петербургского госуд. у-та. - 2007. - № 5. - С. 4 - 13.
36. Ісмайлов К.Ю. Інтерпретаційний акт у системі джерел права України / К.Ю. Ісмайлов // Актуальні проблеми юридичної науки очима молодих вчених: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, (Донецьк 25 лютого 2011): матеріали у 2 ч. Донецьк: ООО «Цифровая типография», 2011 - Ч. 1. С. 65 - 68.
37. Ісмайлов К.Ю. Конкуренція термінів «джерело права» і «форма права» / К.Ю. Ісмайлов // Європейські перспективи. - 2011. - № 1 ч. 2. - С. 96 - 103.
38. Ісмайлов К.Ю. Роль рішень Конституційного Суду України в системі джерел права України / К.Ю. Ісмайлов // Верховенство права та права людини: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 11-12 серпня 2010 рок. Запоріжжя: Запорізька міська громадська організація «Істина», 2010. С. 26 - 27.
39. Ісмайлов К.Ю. Судові рішення в системі джерел права України: теоретико-правовий аналіз проблеми / К.Ю. Ісмайлов // Наше право. - 2010. - № 3. - С. 15 - 20.
40. Карапетян С.А. Источники конституционного права Российской Федерации : автореф. дис. на соискание степени наук степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / С.А. Карапетян. - ГОРОД, 1998. - 26 с.
41. Кечекьян С.Ф. О понятии источника права / С.Ф. Кечекьян // Ученые записки МГУ. Вып. 119. - М., 1946. - с. 52 - 71.
42. Кобзар А.В. Правова природа інтерпретаційних актів вищих судових органів України та їх значення у практиці застосування корпоративного законодавства з питань реорганізації юридичних осіб [Електронний ресурс] / А.В. Кобзар. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09xnidcp.pdf.
43. Кодекс адміністративного судочинства України за станом на 29.08.2012 від 06.07.2005 № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 35-36, № 37, ст. 446.
44. Кодекс законів про працю України за станом на 13.06.2012 від 10.12.1971 № 322-VIII // Відомості Верховної Ради України. - 1971, додаток до № 50, ст. 375.
45. Колесников Е.В. Источники Российского конституционного права / Е.В.Колесников; Министерство общего и профессионального образования РФ. Саратовская государственная академия права. - науч. изд. - Саратов: Изд-во Саратовской государственной академии права, 1998.
46. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Зі змінами, внесеними Протоколом № 11 (994_536) у Документі (n0001697-06) від 23.08.2006. Конвенцію ратифіковано Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 40, ст. 263 від 07 липня 1997 року № 475/97-ВР. Офіційний переклад затверджено Міністерством закордонних справ України 27 січня 2006 року.
47. Конституционное право: Учебник отв. ред. А.Е. Козлов. - М.: Издательство БЕК, 1997. - 464 с.
48. Конституція України вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України вiд 23.07.1996. - 1996. - № 30. - ст. 141.
49. Корчевна Л.О. Проблема різноджерельного права: досвід порівняльного правознавства: автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Л.О. Корчевна. - Київ, 2005. - 30 с.
50. Коток В.Ф. О предмете иисточниках конституционного права социалистических стран. В сб.: «Конституционное право социалистических стран». Под ред. В.Ф. Котока и И.П. Фарберова. - М., Изд. АН СССР, 1963.
51. Кухнюк Д.В. Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України як засіб забезпечення однакового застосування законодавства судами України / Д.В. Кухнюк // Вісник Верховного Суду України. - 2006. - № 12. - с. 26 - 30.
52. Лазарев Л.В. Конституционный Суд России и развитие конституционного права / Л.В. Лазарев // Журнал российского права. - 1997. - № 11. - С. 3 - 13.
53. Лившиц Р.З. Судебная практика как источник права / Р.З. Лившиц // Журнал российского права. - М., 1997. - № 6. - с. 57.
54. Лилак Д.Л. Судочинство і проблеми суддівської правотворчості / Д.Л. Лилак // Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 3. - с. 63 - 68.
55. Мазур М.В. Акти органів судової влади як джерело конституційного права України: автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / М.В. Мазур. - Харків, 2009. - 20 с.
56. Майстренко О.В. Роль тлумачень та роз’яснень законодавства [Електронний ресурс] / О.В. Майстренко. Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/29057.
57. Маляренко В.Т. Основа держави / В.Т. Маляренко // Юридичний вісник України. - № 50 (390). - 14 - 20 грудня 2002 року. - с. 4 - 6.
58. Мартынчик Е. Прецедентное право: от советской идеологии к международной практике / Е. Мартынчик, Э. Колоколова // Российская юстиция. - 1994. - № 12. - С. 20.
59. Марченко М.Н. Источники права: понятие, содержание, система соотношение с формой права / М.Н. Марченко // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. - 2002. - № 5. - С. 11 - 12.
60. Марченко М.Н. Источники права: учебное пособие / М.Н. Марченко. - М.: ТК Велби, изд-во проспект, 2005. - 760 с.
61. Марченко М.Н. Судебное правотворчество и судейское право / М.Н. Марченко. - М.: ТК Велби, изд-во «Проспект», 2007. - 512 с.
62. Матвєєва Л.Г. Юридична природа та місце офіційних інтерпретаційних актів у правовій системі України: автореф. дис. на здобуття ступеня наук. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Л.Г. Матвєєва. - Харків, 2005. - 19 с.
63. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. Курс лекций. - М.: Юрист, 1997. - 671 с.
64. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Учеб. - М.: Юрист, 2004. - 511 с.
65. Минникес И.А. Роль прецедентов в Российском праве [Електронний ресурс] / И.А. Минникес // СибЮрВестник, № 3. - 1998. Режим доступу: http://ns.lawinstitut.ru/science/vestnik/19983/minikes.cg.
66. Михайлович Д.М. Офіційне тлумачення закону : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Д.М. Михайлович. - Харків, 2003. - 19 с.
67. Михайлович Д.М. Толкование закона : Монографія / Д.М. Михайлович. Х., 2004. - 260 с.
68. Морщакова Т.Г. Разграничение компетенции между Конституционным Судом и другими судами Российской Федерации / Т.Г. Морщакова // Вестник Конституционного Суд РФ. - 1996. - № 6. - С. 29.
69. Невинский В.В. Конституционный Суд Российской Федерации и правотворчество в России / В.В. Невинский // Вестник Конституционного Суда Российской Федерации. - 1997. - № 3. - С. 71.
70. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / П.Е. Недбайло. - М.: Юрид. лит., 1960. - 511 с.
71. Ніколаєнко М. Роль судової практики для країн континентальної системи права [Електронний ресурс] / М. Ніколаєнко // Правовий тиждень - № 22(95). - 27 травня 2008 року. - Режим доступу: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=419.
72. Новицкий И.Б. Источники советского гражданского права / И.Б. Новицкий. - М.: Госюриздат, 1959. - 320 с.
73. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева. 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2002. - 520 с.
74. Овчаренко І.М. Закони у системі джерел (форм) права та їх класифікація : автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / І.М. Овчаренко. - Нац. ун-т. внутр. справ, Харків, 2004. 20 с.
75. Онищук М.В. Колізії у законодавстві України: причини та шляхи подолання / М.В. Онищук. - Правова держава. - Вип.7. - К., 1996. - с. 97 - 102.
76. Оніщенко Н.М. Проблеми поняття, сутності та природи права / Н.М. Оніщенко // Часопис Київського університету права. - 2009. - № 4. - с.4-9.
77. Основи законодавства України про охорону здоров'я : Закон України станом від 19.11.1992 року № 2801-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст. 19.
78. Пархоменко Н.М. Джерела права: проблеми теорії та методології. Монографія / Н.М. Пархоменко. - К.: ТОВ Видавництво «Юридична думка», 2008. - 336 с.
79. Пархоменко Н.М. До визначення основних тенденцій розвитку системи н