«КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЛІТИЧНІЙ ТА ПРАВОВІЙ ДУМЦІ (середина ХІХ ст. – кінець 80-х років ХХ ст.)»

brief description

План

Вступ 3
Розділ І. ВИНИКНЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ІДЕЙ В УКРАЇНІ ТА ЇХ РОЗВИТОК ДО 1917 РОКУ
1.1. Загальна характеристика еволюції змісту конституційних ідей та конституцій (XVIII-ХХ ст.). Періодизація розвитку політичних та правових ідей і поглядів конституційного характеру в Україні 13
1.2. Зародження політичних та правових ідей і поглядів конституційного характеру в Україні. 41
1.3. Розвиток політичних та правових ідей конституційного характеру в Україні від середини ХІХ ст. до 1917 року. 58
Розділ ІІ. КОНСТИТУЦІЙНІ ІДЕЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЛІТИЧНІЙ ТА ПРАВОВІЙ ДУМЦІ ХХ СТОЛІТТЯ
2.1. Теорія і практика конституціоналізму періоду УНР-ЗУНР. 84
2.2. Конституційні ідеї 20-40-х років ХХ ст. та спроби їх реалізації в практиці державотворення. 108
2.3. Розвиток конституційних ідей в 50-80-х роках ХХ ст. 139
Висновки. 161
Список використаної літератури та законодавства. 165

ВСТУП.
Актуальність теми. На сучасному етапі становлення України як суверенної, демократичної, правової та соціальної держави, держави, яка була утворена в результаті реалізації українським народом свого невід’ємного права на самовизначення та відновила свою незалежність після розпаду СРСР, важливого значення набуває аналіз процесу зародження та розвитку конституційних ідей в українській правовій та політичній думці, практики їх реалізації у державотворчих процесах на різних етапах національної історії. Особливу увагу привертає питання щодо приналежності української конституційно-правової думки, як невід’ємної складової частини, до європейської політичної та правової думки, подібність процесів зародження та розвитку конституційних ідей в Україні та в інших європейських країнах.
Конституціоналізм, як політико-правова категорія та доктринальне вчення з'являється після виникнення політико-правових ідей конституційного характеру, перших конституцій та утвердження конституційної держави. Він є нерозривним і прямо похідним від конституції держави та пануючих у ній конституційних ідей, хоча не завжди факт наявності конституції автоматично означає появу тої чи іншої моделі конституціоналізму. Змістовну основу, саму суть конституціоналізму, на думку В.М.Шаповала, виражає формула «конституційно-правова норма плюс практика її реалізації» [1]. На ранніх етапах своєї появи – утвердження конституціоналізму як правової доктрини (приблизно друга половина ХІХ ст.) вчені-правознавці звертали увагу на те, що для «конституціоналізму» як явища, характерним є наступне: факт наявності конституції, визнання її верховенства над іншими нормативними актами; факт активного впливу конституції на політичне життя країни; реальне встановлення в державі при допомозі конституції правового характеру відносин між державою й особою; конституційне визнання прав і свобод людини; регламентація конституцією державного ладу [2, c.3-4].
Згодом, конституціоналізм став важливим фактором розвитку демократичних держав протягом усього ХХ ст. Як явище світової політичної та правової культури, він остаточно сформувався при переході від традиційного до індустріального суспільства. Політико-правова система конституціоналізму, будучи важливою інституційною і процедурною гарантією становлення, розвитку і функціонування інститутів громадянського суспільства, виступала й виступає як умова побудови правової держави [3, с.132-135]. Сьогодні, поняття конституціоналізму охоплює теорію конституції загалом, історію і практику конституційного розвитку тієї або іншої країни, групи країн. Під конституціоналізмом часто розуміють – особливу систему знань про фундаментальні політико-правові процеси демократії, їх сутність, форми вираження, методи і міру реалізації. Образно кажучи, в конституціоналізмі часто бачили, щось на взірець універсального принципу, який включає в себе ряд таких оціночних критеріїв як – розподіл влади, права людини, конституційний контроль, принцип верховенства права.
В широкому (політологічному) розумінні конституціоналізм розглядають в трьох аспектах:
1) як ідейно-політичну доктрину;
2) як ідейно-політичний рух;
3) як державно-правову практику.
У вужчому (юридичному) розумінні, до конституціоналізму підходять як до:
по-перше – «державного правління обмеженого конституцією»;
по-друге – «як вчення про конституцію в якості основного закону держави, закону який визначає взаємовідносини держави і суспільства»;
по-третє – «як політичної системи, в основі якої лежать конституційні методи правління» [4, c.63; 5; 6, c.67; 7, 30-31; 8, c.5-12; 9, c.244].
Конституціоналізм як такий, присутній у своєму класичному розумінні в українській політичній та правовій думці фактично від середини ХІХ ст. В період 1917-1920-х років український конституціоналізм отримав застосування в практиці створення та функціонування українських національних держав УНР та ЗУНР. Протягом 20-80-х років минулого століття конституційні ідеї були невід'ємною складовою частиною національної політичної та правової думки. Звідси, комплексний аналіз розвитку конституційних ідей в Україні (від початків до кінця 80-х рр. ХХ ст.) та практики їх реалізації в державотворчих процесах, повинен допомогти краще з'ясувати сутність національної державності українського народу в ХХ ст.
З початку демократичних перетворень в Україні (кінець 80-х початок 90-х років ХХ ст.) було взято курс на свого роду «політичну реабілітацію» конституціоналізму як такого. Вже в Декларації про державний суверенітет України (липень 1990 р.) та Концепції нової Конституції України (червень 1991 р.) йшла мова про такі категорії як розподіл влади, місцеве самоврядування, верховенство права, інститут прав та свобод людини. Після відновлення державної незалежності України в серпні 1991 року – курс на відтворення повноцінної системи конституціоналізму в Україні стає частиною офіційної державної політики. Своєрідним завершенням цього процесу стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, яка проголосила Україну демократичною, соцiальною, та правовою державою, визнала людину, її життя i здоров'я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпеку найвищою соцiальною цiннiстю, визнала верховенство права, визначила порядок здійснення державної влади на засадах її подiлу на законодавчу, виконавчу та судову, гарантувала мiсцеве самоврядування тощо. Іншими словами, Конституція України 1996 року фактично заклала основу для відновлення та дальшого розвитку конституціоналізму в Україні як цілісної системи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка відповідно до цільової комплексної програми «Актуальні проблеми історії держави і права, політичних та правових вчень та зарубіжної історії», затвердженої наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № 1174 від 02 липня 2002 року.
Головною метою дисертаційного дослідження є науковий аналіз процесу виникнення, розвитку та практики застосування в державотворчих процесах конституційних ідей як складової української політичної та правової думки.
Згідно з поставленою метою зроблено спробу виконати такі завдання:
– проаналізувати причини та умови виникнення політико-правових ідей та поглядів конституційного характеру в Україні;
– проаналізувати розвиток конституційних ідей в Україні та визначити загальні підходи щодо їх періодизації;
– провести порівняльний аналіз розвитку конституційних ідей в Україні та в інших європейських країнах;
– розкрити сутність конституційних ідей в українській політичній та правовій думці до 1917 р., періоду української державності 1917-1920 рр., міжвоєнного періоду та періоду після Другої світової війни;
– проаналізувати практику застосування конституційних ідей при створенні та функціонування УНР, ЗУНР, УРСР, Карпатської України;
– дослідити взаємозв'язок (в тому числі взаємозалежність та взаємообумовленість) різних етапів розвитку конституційних ідей в українській політичній та правовій думці і його наслідки для утвердження конституціоналізму в Україні після 1990-1991 рр.
Об'єктом дослідження є політичні та правові погляди українських вчених, політичних та громадських діячів на конституцію держави, права та свободи людини, організацію державної влади і місцевого самоврядування, парламентаризм, територіальну організацію держави, конституційну державу в цілому, їхню еволюцію.
Предметом дослідження є закономірності виникнення та розвитку конституційних ідей в українській політичній та правовій думці та практика їх реалізації в державотворчих процесах українського народу.
Методологічною основою дослідження є головні положення й висновки гносеології державно-правових явищ, історичні та сучасні загальнотеоретичні уявлення про конституцію держави та конституційну державу, їхні центральні інститути та елементи. Проблеми виникнення та розвитку політико-правових ідей конституційного характеру в Україні аналізуються на основі єдності логічного та історичного принципів, дослідження явищ у конкретних історичних умовах, переходу від конкретного до абстрактного, від абстрактного до конкретного із застосуванням методів системно-структурного й порівняльно-правового аналізу державно-правових явищ, а також історико-правового та логіко-правового методів.
Теоретичною основою дослідження є положення відомих вітчизняних вчених-теоретиків, істориків держави і права, конституціоналістів, дослідників міжнародного публічного права, істориків та політологів, відомих громадських та політичних діячів, зокрема Т.Г.Андрусяка, С.Е.Базилевича, І.Г.Біласа, С.С.Дністрянського, О.О.Ейхельмана, А.П.Зайця, М.І.Козюбри, Б.О.Кістяківського, М.В.Костицького, Л.Т.Кривенко, О.Л.Ко–пиленка, В.С.Кульчицького, О.М.Мироненка, О.Л.Окіншевича, М.І.Палієнка, В.Ф.Погорілка, В.А.Поту–льницького, П.М.Рабіновича, О.Ф.Скакун, А.Г. Слюсаренка, В.Г.Сокуренка, П.Б.Стецюка, Б.Й.Тищика, Ю.М.Тодики, В.В.Речицького, І.Б.Усенка, М.В.Цвіка, В.М. Шаповала, Ю.С.Шемшученка та інших.
Джерельною базою дисертації передусім є політичні та правові ідеї та погляди конституційного характеру визначних українських громадсько-політичних діячів (Г.Андрузького, С.Барана, А.Волошина, Т.Галіпа М.Грушевського, М.Драгоманова, К.Левицького, М.Лозинського, І.Мазепи, М.Міхновського, П.Орлика, С.Петлюри, Є.Петрушевича, М.Плав'юка, Б.Хмельницького, А.Шептицького та інших), конституційні положення та конституційні доктрини українських політичних партій, громадських організацій, суспільно-політичних рухів починаючи від середини ХІХ ст., конституційне законодавство УНР, ЗУНР, Карпатської України, УРСР, документи конституційного характеру українського політичного підпілля та національно-визвольного руху 20-50-х років (ОУН, УПА, УГВР), конституційні ідеї в українському дисидентському русі та русі опору 60-80-х років минулого століття, а також наукові роботи українських радянських вчених із проблем державного та конституційного права.
Наукове і практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони спрямовані на дальший розвиток юридичної науки, історії української політичної та правової думки, конституційних ідей і практики їх застосування в державотворчих процесах в Україні зокрема. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки, рекомендації можуть бути використані:
у науково-дослідницькій роботі – для наступних напрацювань в області дослідження проблем становлення конституціоналізму в Україні;
у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з історії політичних та правових учень, історії української політичної та правової думки, історії держави і права України, конституційного права України, у викладанні відповідних навчальних курсів та спецкурсів, у науково-дослідницькій роботі студентів;
у просвітницькій роботі – для правового виховання населення, підвищення рівня політичної та правової культури громадян, для поглиблення знань всіх, хто цікавиться проблематикою конституції, історією вітчизняних конституційно-правових доктрин, практикою утвердження конституціоналізму Україні.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що за характером і змістом розглянутих проблем – це перше у вітчизняній юридичній науці теоретичне комплексне дослідження процесу виникнення та розвитку конституційних ідей в українській політичній та правовій думці, а також практики їх реалізації у державотворчих процесах українського народу. На основі проведеного дослідження сформульовано низку нових положень, висновків та пропозицій, які виносяться на захист:
– досліджено умови виникнення політичних та правових ідей конституційного характеру та перших конституцій, як концентрованого виразу останніх, а також еволюцію змісту конституційних ідей, поглядів, доктрин і самих конституцій від середини XVII до кінця ХХ століття;
– на основі аналізу розвитку суспільно-політичних процесів національно-визвольної війни українського народу 1648-1654 рр., в контексті загальноєвропейського демократичного розвитку, а також вітчизняних політико-правових документів того часу та пізніших періодів, часом зародження (виникнення) в Україні перших політико-правових ідей та поглядів передконституційного та конституційного характеру визначено період від середини XVII ст. до початку XVIII ст.;
– запропоновано авторське бачення схеми розвитку конституційних ідей в українській політичній та правовій думці як єдності декількох взаємозалежних між собою і тісно пов'язаних з історією розвитку національної державності українського народу періодів, а саме: першого періоду – «Відродження політичних та правових ідей конституційного характеру в Україні (середина ХІХ ст.) та їхній розвиток перед періодом української державності 1917-1920 рр.»; другого – «Розвиток конституційних ідеї в українській політичній та правовій думці міжвоєнного періоду»; третій – «Розвиток конституційних ідей в українській політичній та правовій думці в 50-80-ті роки ХХ ст.»; четвертий – «Розвиток конституційних ідей в Україні після 1990-1991 рр.».
– на основі аналізу змісту, внутрішньої структури, методики викладу головних положень, конституційний проект «Основний Закон Самостійної України» (1905) віднесено до групи документів першої хвилі конституційних ідей та конституцій (так званих, «старих» конституцій);
– встановлено, що наслідком розвитку політичних та правових ідей і поглядів конституційного характеру в Україні до 1917 року стало сформування в українському суспільстві бачення двох основних шляхів побудови України як конституційної держави: а) автономно-федеративного; б) самостійно-соборницького (державницького);
– встановлено, що конституційні ідеї в Україні періоду УНР-ЗУНР та їх реалізація на практиці відповідають тогочасному рівню розвитку європейського конституціоналізму, а конституційні акти України того часу відносяться до групи документів другої хвилі конституційних ідей та конституцій;
– запропоновано розглядати українську конституційно-правову думку 20-80-х рр. ХХ ст. як єдність конституційних ідей, що формувалися середовищами: 1) офіційної радянської державної (конституційно-правової) доктрини та радянських вчених-правознавців; 2) легального середовища українських політиків, які діяли в умовах конституційних режимів іноземних держав, до складу яких входили різні частини українських земель (20-40-і рр. ХХ ст.); 3) підпільного середовища української політичної опозиції та національно-визвольного руху; 4) середовища українських вчених-правознавців на еміграції; 5) середовища Державного центру УНР в екзилі;
– встановлено, що Конституції УРСР (1919, 1929, 1937, 1978) відіграли свою окрему позитивну роль у процесі розвитку конституційних ідей в Україні в ХХ ст. та вплинули на формування українського конституціоналізму після 1990 року;
– прийнята 28 червня 1996 року Конституція України за всіма кваліфікаційними ознаками, сутністю, формою викладу та змістом основних положень, належить до конституцій третьої хвилі (так званої групи «новітніх конституцій»);
– визначено стрижнем (основою) конституційних ідей української політичної та правової думки всього ХХ ст. два положення: 1) реалізація українським народом права на самовизначення; 2) побудова суверенної, національної, демократичної української держави;
– встановлено, що українська конституційно-правова думка є невід'ємною складовою частиною європейської політичної та правової думки і у своєму розвитку пройшла всі основні (загальновизнані у юридичній науці) етапи, характерні для загального процесу еволюції змісту конституційних ідей, поглядів, доктрин та конституцій.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена на засіданні кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні положення і висновки дисертації використовуються автором при викладанні окремих тем навчальних курсів «Конституційне право України» та «Державне будівництво і місцеве самоврядування» у Львівському інституті внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України.
Основні положення дисертації висвітлено у виступах автора на науковій конференції присвяченій 130-річчю від дня народження С.Дністрянського (Ужгород, листопад 2000), VІІ регіональній науковій конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, лютий 2001), VІІІ регіональній науковій конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, лютий 2002), науковій конференції «Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи» (Тернопіль, лютий 2002), науковій конференції «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (Острог, квітень 2002), регіональній науково-практичній конференції «Проблеми викладання в університетах навчальних дисциплін конституційно-правового та адміністративно-фінансового циклів» (Львів, травень 2002), Міжнародній науковій конференції «Проблеми реалізації конституцій України та Польщі» (Львів, листопад 2002), ІХ регіональній науковій конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, лютий 2003).
Публікації. Положення дисертації опубліковано у семи наукових статтях, чотири з яких – у фахових виданнях із юридичних наук, визначених Вищою атестаційною комісією України.
Структура дисертаційного дослідження визначена предметом і логікою дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, що об'єднують шість підрозділів, висновків і списку використаних джерел.
Загальний обсяг дисертації становить 191 сторінку, в тому числі використаних джерел – 27 сторінок (294 найменувань).

bibliography

Висновки.
В результаті проведеного дисертаційного дослідження, під час якого зроблено спробу комплексно дослідити процес виникнення та розвитку конституційних ідей в українській політичній та правовій думці (від їх початків і до кінця 80-х років ХХ століття), а також практику реалізації конституційних ідей в державотворчих процесах українського народу, зроблено наступні висновки:
виникнення (поява) перших конституцій та конституційно-правових систем стало наслідком загального процесу заміни відживаючого феодального ладу на більш демократичну систему суспільних відносин (в т.ч. і відносин в сфері державного владарювання), що був обумовлений цілою низкою причин економічного, соціального, культурного та політико-правового характеру;
в основу перших конституцій було покладено політико-правові ідеї про соціальну цінність, невідчужуваність та непорушність природніх прав та свобод людини, народного суверенітету, розподілу влади, парламентаризму, місцевого самоврядування тощо;
конституційні ідеї, погляди, доктрини та побудовані на них конституції в своєму розвитку пройшли декілька етапів, які найбільш повно знайшли своє відображення в еволюції змісту основних законів держав протягом більш як двохсотрічної історії конституційної держави;
найбільш логічним та аргументованим є підхід, за яким в історії світового конституціоналізму виділяється три основні періоди еволюції змісту конституцій: перший період – кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.; другий період – 1918-1939 рр.; третій період – від 1945 року (так звані періоди – «старих», «нових» та «новітніх» конституцій). В основі кожного з цих періодів лежать певні умови, обставини, закономірності розвитку держави, її нормативно-правової системи, процеси демократизації суспільства; для кожного із цих трьох періодів, а відповідно і до трьох груп конституцій, характерним є свої особливості у змісті та структурі текстів основних законів, сутності їхніх положень, методиці викладення, використанні понятійного апарату і т.д.;
враховуючи особливості перебігу суспільно-політичних процесів періоду національно-визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. (в контексті загальноєвропейського демократичного поступу на початках переходу від феодалізму до буржуазно-демократичного ладу), а також причини виникнення, зміст та практику застосування вітчизняних політико-правових документів того часу та наступних десятиліть, часом зародження (виникнення) в Україні перших політико-правових ідей та поглядів передконституційного та конституційного характеру варто вважати період від середини ХVІІ ст. - до початку ХVІІІ ст.;
особливе місце в процесі утвердження в Україні перших політико-правових ідей та поглядів конституційного характеру займає «Правовий уклад та Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького/.../» (Конституції Пилипа Орлика, 1710 р.);
розвиток політико-правових ідей та поглядів конституційного характеру в Україні (після їхнього виникнення в середині ХVІІ - на початку ХVІІІ ст.), було перервано внаслідок фактичної ліквідації автономії України в складі Московської держави та встановлення на українських землях жорсткого режиму національного та соціального гноблення як з боку Російської імперії, так і Польської держави;
після відродження політико-правових ідей конституційного характеру в Україні, конституційні ідеї в українській політичній та правовій думці пройшли декілька етапів (періодів) свого розвитку, які є взаємозалежні між собою та тісно пов'язані із історією становлення національної державності українського народу. Цими періодами є:
1) відродження політичних та правових ідей конституційного характеру в Україні (середина ХІХ ст.) та їхній розвиток до 1917 року;
2) розвиток конституційних ідеї в українській політичній та правовій думці міжвоєнного періоду (1918-1939);
3) розвиток конституційних ідей в українській політичній та правовій думці в 50-80-і рр. ХХ ст.;
4) розвиток конституційних ідей в Україні після 1990-1991 рр.;
запропоновані періоди (етапи) розвитку конституційних ідей в українській політичній та правовій думці у часових рамках загалом відповідають трьом основним періодам («хвилям») еволюції змісту конституцій та конституційних ідей «світового конституційного процесу» («старим, новим та новітнім» конституціям). Так, на основі аналізу змісту, внутрішньої структури, методики викладу головних положень, конституційний проект «Основний Закон Самостійної України» (1905) можна відносити до групи документів першої хвилі конституційних ідей та конституцій (так звана група «старих» конституцій), Конституцію УРН 1918 року, конституційний проект С.Дністрянського (проект Конституції ЗУНР 1920 р.) – до групи документів другої хвилі конституційних ідей та конституцій (так звана група «нових» конституцій), а Конституцію України 1996 року – до «новітніх» конституцій;
розвиток політичних та правових ідей і поглядів конституційного характеру в Україні в період від середини ХІХ - до початку Першої світової війни заклав основи для утвердження (формування) в українському суспільстві двох основних моделей майбутнього України як конституційної держави: автономно-федеративної та самостійно-соборницької (державницької);
конституційні ідеї в Україні періоду існування національних держав 1917-1920 рр.(Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки), загалом відповідали тогочасному рівню розвитку європейського конституціоналізму та мали за мету створення самостійної демократичної української держави;
національну конституційно-правову думку 20-80-х рр. ХХ ст. варто розглядати як єдність конституційних ідей, що формувалися середовищами:
1) офіційної радянської державної (конституційно-правової) доктрини та радянських вчених-правознавців;
2) легального середовища українських політиків, які діяли в умовах конституційних режимів іноземних держав, до складу яких входили різні частини українських земель (20-40-і роки ХХ ст.);
3) підпільного середовища української політичної опозиції та національно-визвольного руху;
4) середовища українських вчених-правознавців на еміграції;
5) середовища Державного центру УНР в екзилі;
радянські конституції (в т.ч. і Конституції УРСР 1919, 1929, 1937, 1978 років) безперечно відіграли свою окрему роль в процесі розвитку конституційних ідей в Україні ХХ століття та вплинули на процес формування сучасного українського конституціоналізму.
Українська конституційно-правова думка (як єдність поглядів та ідей конституційного характеру українських вчених-правознавців, громадських та політичних діячів, а також політико-правових доктрин конституційного характеру українських політичних партій, рухів, громадських організацій і т.д.) є невід'ємною складовою частиною європейської політичної та правової думки і у своєму розвитку пройшла всі основні (загальновизнані у юридичній науці) етапи, характерні для загального процесу еволюції змісту конституційних ідей та конституцій.
Основу (ядро) конституційних ідей в українській політичній та правовій думки протягом всього ХХ ст. складали ідеї реалізації українською нацією (народом) свого невід'ємного права на самовизначення та побудови суверенної, національної, демократичної української держави.

Список використаної літератури:
1. Шаповал В.М. Становлення конституціоналізму в Україні: проблеми теорії // Право України. – 1998. – № 5. – С.25-30.
2. История буржуазного конституционализма ХVІІ-ХVІІІ вв.– Москва, 1983. – 342с.
3. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. – К.: Український центр правничих студій, 2001. – 302с.
4. Степанов И.М. Права человека в концепции конституционализма. – М.:Институт государства и права, 1997. – 263с.
5. Хенкен Луис. Елементи конституционализма // Конституционное право Восточно-Европейское обозрение, 1999. № 3. – С.75-78.
6. Государственное право буржуазных и развивающихся стран: Учебник. – Москва, 1989. – 451с.
7. Степанов М.И. Грани российского конституционализма (ХХ век) // Конституционный строй России. – Москва, 1992. – С.42-51.
8. Егоров С.А. Конституционализм в США: политико-правовие аспекты. – Москва, 1993. – 347с.
9. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – Київ: “Генеза”, “Довіра”, 1996. – 942с.
10. Аннерс Э. История европейского права (пер. со швед.)/ Ин-т Европы – М.: Наука, 1966. – 395с.
11. Георгіца А.З. Поняття та сутність конституції в сучасній конституційній доктрині // Науковий вісник Чернівецького державного університету. 2000. Випуск 100. Правознавство. – Чернівці, 2000. – С. 57-61.
12. Гай. Институции. – М.:Юристь, 1997. – 368с.
13. Дністрянський С. Нові проекти українських конституцій // Воля. Відень. 1920. Т.6.Ч.5.
14. Енгибарян Р.В., Тадевосян Э.В. Конституционне право: Учебник.- М.:Юристь, 2000.- 492с.
15. Конституционне право зарубежных стран. Учебник для вузов / Под общ. Ред. член-корр. РАН М.В.Баглая, доктора юридических наук, проф.Ю.И.Лейбо и доктора юридических наук, проф. Л.М. Энтин. – М.: Изательство НОРМА, 2000. – 832с.
16. Мелащенко В.Ф. Основни конституційного права України Курс лекцій; для студентів юридичних вузів і факультетів. – К.:Вентурі, 1995. – 240с.
17. Сравнительное конституционное право. – М.:Манускрипт, 1996. – 726с.
18. Тодыка Ю. М. Конституция Украины: проблемы теории и практики. –Харьков “Факт”, 2000.- 608с.
19. Базилевич С.Е.Предмет, система і джерела державного права буржуазних країн. Лекція для студентів юридичного факультету університету. – Львів, 1964. – 58с.
20. Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень: Навч. посіб. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім.Івана Франка, 2001. – 220с.
21. Стецюк П. Конституція – форма правового закріплення зміни владних відносин в державі (до постановки проблеми). В зб.: Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали VІІ регіональної науково-практичної конференції. Львів, 13-14 лютого 2001 р. – Львів.: Юридичний факультет ЛНУ імені Івана Франка, 2001. – С.81-85.
22. Дністрянський С. Загальна наука права і політики. Т.1. Прага, 1923. – 393с.
23. Руссо Жан-Жак. Про суспільну угоду, або принципи політичного права. – К.: “Post – Royal”, 2001. – 348с.
24. Лафитский В.И. Основы конституционного строя США. – М.: Издательство Норма. 1998. – 272с.
25. Шайо А. Самоограничение власти (краткий курс конституционализма): Пер.с венг. – М.: Юристь, 2001. – 292с.
26. Шаповал В. Основний закон держави: соціальне призначення і нормативно-регулююча роль нової Конституції України // Віче, № 6. – С….
27. Декларація прав людини і громадянина. Прийнята Національними Зборами Франції 26 серпня 1789 року . В зб.: – Конституции и законодательные акты буржуазных государств (ХVІІ-ХІХ вв.). Сборник документов. – М.: Гос. издательство юридической литературы, 1957. – С.250 – 252.
28. Василенко М.П. Конституція Пилипа Орлика. – В бр.М.Петрів Конституція України 1710 р.: Орлик і Василенко. – К.: Українська Видавнича Спілка, 1997. – 35с.
29. Пріцак О. Конституція Пилипа Орлика. – В кн.: Перша конституція України гетьмана Пилипа Орлика.1710 рік.. – К.: Веселка, 1994. –с.5-7.
30. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К.: Т-во “Знання” України, 1993. – 192с.
31. Олкон Е. Політико-правові особливості британського конституціоналізму. В зб.: Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Жовтень, 2000 / За ред. С.В.Ківалова, М.П.Орзіха. – Бібліотека журналу “Юридичний вісник” – Одеса: Юридична література, 2001. – С.99-103.
32. Романов А.К. Правовая система Англии: Учеб.пособие. – М.: Дело, 2000. – 344 с.
33. Шаповал В. Конституция Великобритании. Вводная статья. – В зб. – Конституции государств Европейского Союза / Под общ.ред. Окунькова Л.А. – М.: Инфа – М – Норма, 1997. – С.145 – 156.
34. Конституции и законодательные акты буржуазных государств (ХVІІ-ХІХ вв.). Сборник документов. М.: Гос. издательство юридической литературы, 1957. – 579с.
35. Федоров К.Г. История государства и права зарубежних стран / Изд. 2 – е, перераб. и допол. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1977. – 456с.
36. Шаповал В. Основний Закон України у світовому конституційному вимірі // Право України. – 2002. – № 6. – С.8 – 16.
37. Конституція Сполучених Штатів Америки: посібник для всіх / Пер.з англ.О.М.Мокровольського. – К.: Веселка, 1993. – 192с.
38. Соединенные Штаты Америки Конституция и законодательные акты: Пер.с англ./Сост.В.И.Лафитский; Под ред.и со вступ.ст.О.А.Жидкова. – М.: Прогресс, Универс, 1993. – 768с.
39. Декрет від 21 вересня 1792 року про затвердження конституції народом і про охорону особи і власності громадян. – В зб.: – Конституции и законодательные акты буржуазных государств (ХVІІ – ХІХ вв.). Сборник документов. М.:Гос. издательство юридической литературы, 1957. – С.282.
40. Декрет від 21-22 вересня 1792 року про скасування королівської влади у Франції. – В зб.: – Конституции и законодательные акты буржуазных государств (ХVІІ-ХІХ вв.). Сборник документов. М.: Гос. издательство юридической литературы, 1957. – С.283.
41. Sagan S. Prawo konstytucyjne Rzeczypospolitej Polskiej. – Warszawa, Wydawnictwa Prawnicze PWN, 2001. – 258s.
42. Konstytucja 3 maja. Opracowal Jerzy Lojek. – Lublin, Wydawnictwo lubelskie. – 1984. – 84s.
43. Konstytucje Rzeczypospolitej oraz komentarz do Konstytucji RP z 1997 roku pod red.J.Bocja. – Wroclaw, 1998. – 360 s.
44. Зашкільняк Л.О., Крикун М.Г. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002. – 752с.
45. Мироненко О.М. Конституція Польщі 1791. – В кн. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.:Ю.С.Шемшученко (голова редкол) та ін. – К.: “Укра.енцикл”, Т.2, К – М. – 2001. – С. – 208 – 209.
46. Дейвіс, Норман. Європа: Історія / Пер. з англ.П.Таращук, О.Коваленко. – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 1463с.
47. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. – Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536с.
48. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – К.: АрТек, Вища шк., 1997. – 264с.
49. Конституции государства Європейского Союза. Под общей редакцией и со вступительной стетьей директора института законодаттельства и сравнительного правоведения при Правительстве Росийской Федерации Л.А.Окунькова. – М.: Инфа – М – М.: Норма, 1997. – 816с.
50. Конституція Української Народної Республіки (статут про державний устрій , прав і вольности УНР). – В кн.: Історія української конституції / Упоряд. А.Г.Слюсаренко, М.В.Томенко. – К.: Право, 1997. – С.105 – 112.
51. Конституция Чехословацкой Республики. – В кн.: Конституции буржуазных стран. Т.ІІ. Средние и малые Европейские страны Москва – Ленинград: Государственное социально – економическое издательство, 1936. – С.4 – 39.
52. Конституции буржуазных стран. Т.І. – М.: 1935. – 546с.
53. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр.Правн.Фундація. Вид – во “Право”, 1996. – 544 с.
54. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. 1917 – 1920: Навч.посібник. – К.: Либідь, 1997. – 208с;
55. Костів К. Конституційні акти відновленої української держави 1917 – 1919 років і їхня політично – державна якість. – Торонто, Канада, 1964. – 168с;
56. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України: навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001. – 320с.
57. Литвин М., Науменко К. історія ЗУНР. – Львів: Інститут українознавства НАНУ; Видавнича фірма “ОЛІР”, 1995. – 368с.
58. Макарчук С.А. Українська Республіка галичан. Нарис про ЗУНР. – Львів, Світ. – 1997. – 192с.
59. Музиченко П. Історія держави і права України. Навчальний посібник: У 2 ч. – Ч.ІІ. – Одеса: “Астропринт”, 1998. – 272с.
60. Речицкий В.В. Конституционализм. Украинский опыт /Харьковская правозасщитная группа. – Харьков: Фолио, 1998. – 160с.
61. Речицкий В. Политическая активность. Конституционные аспекты. К.: “Сфера”, 1999. – 496с.
62. Стерчо П. Картапо – Українська Держава. До історії визвольної боротьби карпатських українців у 1919 – 1939 роках. Репринтне видання. – Львів: “За вільну Україну”, 1994. – 286с.
63. Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Львів, 1999. – 232с.
64. Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А. Західноукраїнська Народна Республіка. 1918 – 1923. (До 75 – річчя утворення і діяльності). – Коломия: Світ, 1993. – 118с.
65. Хейман С. Кістяківський. Боротьба за національні та конституційні права в останні роки царату / Пер.з анл. – К.: Основні цінності, 2000. – 304с.
66. Яковлів А. основи Конституції УНР. – Париж, 1935. – 63с.
67. Конституційні акти України. 1917 – 1920. Невідомі конституції України. – Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992. – 272с.
68. Конституція незалежної України: У 3 кн. / Під заг.ред.С.Головатого; Упорд.С.Головатий, Л.Юзьков. – К.: Право. Укр.Правнич.Фундація, 1995. Кн.І:Документи, коментарі, статті. – 398с (К.: Право. УПФ. 1997. Кн.ІІ, частина 1: Документи. Статті. – 278с; К.: Право.УПФ. 1997. Кн.ІІ, частина 2: Документи. – 312с; К.: Право.УПФ. 1997. Кн.ІІ, частина 3: Документи. – 312с; К.: Право.УПФ. 1998. Кн.ІІІ, частина 1: Документи. Стенограми. – 352с; К.: Право.УПФ. 1998. Кн.ІІІ, частина 2: Документи. Стенограми. – 328с.
69. Драгоманівський збірник. “Вільна спілка” та сучасний український конституціоналізм / За ред.Т.Г.Андрусяка. – Львів: Світ, 1996. – 256с.
70. Українська Головна Визвольна Рада. Матеріали наукової конференції, присвяченої 50 – річчю створення. Київ: УРП, 1994. – 83с.
71. “Самостійна Україна” Миколи Міхновського та її роль у формуванні державницької ідеології. Матеріали науково – практичної конференції до 100-річчя її видання. – Львів, 2000. – 140с.
72. Вивід прав України. Документи і матеріали до історії української політичної думки. / Упорд. і вступ.стаття Б.Кравців. Друге видання. Нью – Йорк.1964. – 247с.
73. Антибольшевицький Бльок Народів. Збірка документів і статей 19.. – 1955 рр. Перший том. Видання Організації Українский Націоналістів (б.м.), 19..... (1956 – 1966 рр. Другий том. Видання Організації Українский Націоналістів (б.м.), 1979. – 463с; 1967 – 1970 рр. Третій том. Видання Організації Українский Націоналістів (б.м.), 1981. – 518с).
74. Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Документи і матеріали / Упоряд. Тарас Гунчак і Роман Сольчаник.Том І. – (б.м.), Сучасність. – 1983. – 510с (Том ІІ; – (б.м.), Сучасність. – 1983. – 426с).
75. Тисяча років української суспільно – політичної думки. У дев’яти томах. К.: Дніпро, 2001. (Т.І – ІХ).
76. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У двох томах. Том 1. 4 березня – 9 грудня 1917 р. – К.: Наукова думка, 1996. – 587с.
77. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У двох томах. Том 2. 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К.: Наукова думка, 1997. – 422с.
78. Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ-початку ХХ ст. – Чернівці: Золоті литаври, 1999. – 574с.
79. Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців. 1848 – 1914. – Львів: Накл.автора, 1926. – Ч.1. – 432 с.
80. Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців. 1848 – 1914. – Львів: Накл.автора; 1927. – Ч.2. – С.434 – 736.
81. Оршан Я. Розвиток української політичної думки за сто літ. – Лондон, 1938. – 55с.
82. Охримович Ю. Розвиток української національно – політичної думки (від початку ХІХ ст. до М.Драгоманова). – Львів; 1922. – (Новітня бібліотека; Ч.43).
83. Потульницький В.А. історія української політології (Концепції державності в українській зарубіжній історико-політичній науці). – К.:Либідь.1992. – 232с.
84. Голованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. – К.:МАУП, 2000. – 216с.
85. Конституційне право України /За ред. доктора юридичних наук, професора В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 733с.
86. Конституційне право України / За ред. В.Я.Тація, В.Ф.Погорілка, Ю.М.Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376с.
87. Конституція незалежної України: Навчальний посібник Кол.авторів.; За ред. В.Ф.Погорілка, Ю.С.Шемчушенка, В.О.Євдокимова. – К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. – 428с.
88. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – К.:Атіка, 2000. – 362с.
89. Молдован В.В., Мелащенко В.Ф. Конституційне право України: опорні конспекти: Навч.посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: Юмана, 1996. – 272с.
90. Основи конституційного права України: Підручник / За ред. В.В.Копейчикова – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 208с.
91. Мироненко О.М. Історія Конституції України. – К.: Ін Юре, 1997. – 60с.
92. Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні (Репринтне відтворення видання 1955 – 1984 років). В десяти томах, Т.1 – 10, – Львів: НТШ, 1994 – 2001. – 4015с.
93. Довідник з історії України (А – Я): Посібник для серед. загальноосв.навч.закл./ За заг.ред.І.Підкови, Р.Шуста. – 2 – ге вид., дооп.і доповн.. – К.: Генеза, 2001. – 1136с.
94. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та ін. – Том 1: А – Г. – К.: “Укр.енцикл.”, 1998. – 672с.; Том 2: Д – Й. – К.: “Укр.енцикл.”, 1999. – 744с.; Том 3: К – М. – К.: “Укр.енцикл.”, 2001. – 792с.; Том 4: Н – П, – К.:“Укр.енцикл.”, 2002. – 720с.
95. Історія української конституції / Упоряд. А.Г.Слюсаренко, М.В.Томенко. – К.: Право, 1997. – 464с.
96. Стецюк П. Періодизація розвитку та еволюція змісту конституційно-правових доктрин в Україні (до постановки проблеми) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – Випуск 36. – С.178 – 185.
97. Франко І. Ukraine irredenta. – В зб.: Тисяча років української суспільно – політичної думки. У дев’яти томах. Том V. Книга друга (Кінець ХІХ-початок ХХ ст.). – К.: Дніпро, 2001. – С. 268 – 281.
98. Микитась В. Давньо-українські студенти і професори. – К.: Абрис, 1994. – 288с.
99. Нічик В.М., Литвинов В.Д., Стратій Я.М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (ХVІ – початок ХVІІ ст.). Відп. ред. Горський В.С.; АН УРСР. Ін – т філософії. – К.:Наук.думка, 1990 – 384с.
100. Наливайко Д. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі ХІ – ХVІІІ ст. – К.: Основи,1998. – 578с.
101. Острозькі просвітники ХVІ – ХХ ст. – Острог, 2000. – 480с.
102. Шевченко І. Україна між Сходом і Заходом. Нарис з історії культури до початку ХVІІІ століття. – Львів, 2001. – 247с.
103. Яковенко Н. Паралейний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні ХVІ – ХVІІ ст. – К.: Критика, 2002. – 416с.
104. Головатий С. Конституція України 1996 р. в системі європейського конституціоналізму // Право України, 1997. – № 8. – С.3 – 6.
105. Статут Вялікага княства літоускага. 1588. Тэксты. Даведник. Каментарыі / Беларус.Сав.Энцыкл.; Рэдкал.:І.П.Шамякін (гал. рэд.) і інш. Мн.: БелСЭ, 1989. – 573с.
106. Аркас М.М. Історія України – Руси / Переднє слово П.М.Гвоздецькоого. – 3 – тє факс.вид. – К.: Вища школа., 1993. – 414с.
107. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа /Сост. И ист.биог.очекр Ф.П.Шевченко, В.А.Смолия; Примеч. В.М.Рычки, А.И.Гуржия. – 2 – у изд. – К.: Лыбидь, 1991. – 400с
108. Дорошенко Д.І. Нарис історії України / Передмова І.О.Денисюка. – Львів: Світ, 1991. – 573с.
109. Липинський В. Україна на переломі. 1657 – 1659. Замітки до історії українського державного будівництва в ХVІІ – ім століттю (Репринтне видання). – К.: “Дніпро”, 1997. – 320с.
110. Крип’якевич І.П. Історія України / Відп.редактори Ф.П.Шевченко, Б.З.Якимовим. – Львів:Світ, 1990. – 520 с.
111. Полонська-Василенко Н. Історія України. Том ІІ (від половини ХVІІ сторіччя до 1923 року). Український Вільний Університет. Серія: “Підручники”, Ч.5. – Мюнхен, Укр.видавництво. 1976. – 597с.
112. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея ХVІІ-ХVІІІ століть: проблеми формування, еволюції, реалізації. – К.: “Альтернатива”, 1997. – 368с.
113. Богдан Хмельницький – видатна постать України. Доповідь Президента України Леоніда Кучми на урочистих зборах з нагоди 400-річчя від дня народження Богдана Хмельницького. 20 грудня 1995 року // Урядовий кур’єр, 1995. - 23 грудня.
114. Універсали гетьмана Богдана Хмельницького. 1648 – 1657. – К.: “Альтернатива”, 1998. – 382с.
115. 1649, серпня 7(17). Табір під Зборовим. Вимоги Війська Запорізького, передані Яну Казимиру. В кн.: Універсали Богдана Хмельницького. 1648 – 1657. – К.: “Альтернатива”, 1998. – С.54 – 55.
116. 1654, лютого 17 (27). – Прохання Богдана Хмельницького до Олексія Михайловича про підтвердження прав і привілеїв українського народу. – В кн.: Універсали Богдана Хмельницького. 1648 – 1657. – К.:“Альтернатива”, 1998. – С. 64 – 67.
117. Мироненко О. Еволюція вітчизняного конституціоналізму “від Богдана до Івана” (1648 – 1687) // Вісник Академії правових наук України, 1999. – № 3. – С.45 – 54.
118. Гадяцький трактат. – В кн.: Історія української Конституції/ Упоряд. А.Г.Слюсаренко, М.В.Томенко. – К.: Право, 1997. – С.24 – 30.
119. 1687, липня 25. Коломак. – Коломацькі статті. – В кн.: Універсали Івана Мазепи. – Київ – Львів, НТШ. – 2002. – С.47 – 62
120. Мироненко О. Вітчизняний конституціоналізм від І.Мазепи до К.Розумовського (1687 – 1764) // Вісник академії правових наук України. 2000. – №1. – С.82 – 99.
121. Гетьман Іван Мазепа. Ми стоїмо тепер, братіє, між двома проваллями… Промова до урядників військових і цивільних козацької України напередодні розриву з Москвою 1708 р. – В кн.: Вивід прав України. Документи і матеріали до історії української політичної думки. Впорядкування, вступна стаття і довідки Богдана Кравцева. Друге видання. New York: Prolog, inc. 1964. – С.80 – 85.
122. 1708, жовтня 29 – 30. Гірки. – З союзного договору між Україно і Швецією. – В кн.:Універсали Івана Мазепи – Київ – Львів, НТШ. – 2002. – С.66.
123. Конституція української гетьманської держави /Староукраїнською, латинською, українською та англійською мовами. – Львів – Київ: Право, 1997. – 158с
124. Медведчук В. Конституція Пилипа Орлика як перше відбиття української національної ідеї на конституційному рівні // Вісник Академії правових наук України, 1997. – № 3. – С.3 – 15.
125. Шаповал В. Від Руської правди до Декларації про державний суверенітет України: історичні форми правового регулювання державно – владних відносин // Віче. – 2000. – №7. – С.15 – 25.
126. Липинський В. Хліборобська Україна. – Кн.ІУ, Відень, 1922
127. Оглоблин О.Бендерська Конституція 1710 року. – В кн.:Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба / Редактор Любомир Винар, упорядники Ігор Гирич, Алла Атаманенко. – 2 – е доповнене видання. Нью – Йорк – Київ – Львів – Париж – Торонто, 2001. – С.361-371
128. Мазепа”. Збірник. Том І. – “Праці Українського Наукового Інституту”, том ХLVI, Варшава, 1938. – 178с.
129. Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик. – Львів, 1932.
130. Гетьман Пилип Орлик. Вивід прав України. – В кн.: – В кн.: Вивід прав України. Документи і матеріали до історії української політичної думки. Впорядкування, вступна стаття і довідки Богдана Кравцева. Друге видання. New York: Prolog, inc. 1964. – С.86 – 95.
131. Кресін О.В. Політико-правова спадщина української політичної еміграції першої половини ХVІІІ століття: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2001. – 468с.
132. Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик (1672 – 1742). Його життя і доля. – К.: 1991 – 67 с.
133. Кресін О.В. Орлик Пилип Степанович. – В кн.: Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та ін. – 4 том, Н – П – К.: Укр.енцикл., 2002. – С.325 – 326.
134. Цьольнер Еріх. Історія Австрії / Пер. з нім. Роман Дубасевич, Христина Назаркевич, Анатолій Онишко, Наталія Іваничук. – Львів: Літопис, 2001. – 712с.
135. Кульчицький В.С. Австрійська Конституція 1849 року і краєва Конституція для Галичини 1850 року // Вісник Львівського державного університету ім.Ів.Франка. Серія юридична. 1965. – С.104 – 109.
136. Головна Руська Рада. В кн.: Довідник з історії України (А – Я) / За заг. Ред.І.Підкови, Р.Шуста. – 2 – ге вид., дооп. і доповн. – К.: Генеза, 2001 – С.166 – 167.
137. Сухий О. Галичина: між Сходом і Заходом. Нарис історії ХІХ – поч.ХХ ст. – Львів: Львівський державний університет ім.І.Франка: Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, 1997. – 204с.
138. Die osterreichishen Verfassungsgesetze. Herasgegeben von E.Bernatzik. Leipzig. 1906. – 231s.
139. Про книги, які видаються малоросійським наріччям. С. – Петербург, 18 липня 1863 (Валуєвський циркуляр). – В зб.: Тисяча років української суспільно – політичної думки. У дев’яти томах. Том V. Книга перша ( ХІХ ст.). – К.: Дніпро, 2001. – С.314 – 315.
140. Емський Указ. – В зб.: Тисяча років української суспільно – політичної думки. У дев’яти томах. Том V. Книга перша ( ХІХ ст.). – К.: Дніптро, 2001. – С.424 – 427.
141. Костомаров М.І. Закон Божий (Книга буття українського народу). – К.: Либідь, 1991. – 40с.
142. Кирило-Мефодієвське товариство. Т.2. – К.: Наукова думка, 1990. – 696с.
143. Вольный Союзь – Вільна Спілка. Опыть украинской политыко – социальной програмы. Сводь и обьяснения М.Драгоманова. – Женева: Типография “Громады”, 1884. – 109с
144. Стецюк Н. Місцеве самоврядування в конституційно – правових доктринах в Україні другої пол. ХІХ – поч. ХХ століть // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол.ред. В.Л.Регульський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2002. – № 1. – С. 249 – 255
145. Стецюк Н. Місцеве самоврядування та органи державної виконавчої влади на місцях в конституційних проектах українських вчених другої половини ХІХ – початку ХХ століть // Актуальні проблеми правознавства. Науковий збірник Юридичного інституту Тернопільської академії народного господарства. Випуск 4. Тернопіль, 2002. – С.187 – 192
146. Струве П. Памяти Михаила Петровича Драгоманова // Освобождение. 1905. – № 72.
147. Андрусяк Т. Шлях до свободи (Михайло Драгоманов про права людини). – Львів: Світ, 1998. – 192с.
148. Комзюк Л. Домінанти вітчизняної політико-правової думки // Віче. – 1997. – №12. – С.121 – 130.
149. Круглашов А. Михайло Драгоманов: державницький виклик ХХ століттю // Віче, 2000. – № 3. – С.106 – 119
150. Скакун О.Ф. М.П.Драгоманов как политический мыслитель: Монография. – Х.: Основа, 1993. – С.144с.
151. Стецюк Н.Права людини в конституційних проектах українських вчених, громадських діячів, політичних партій та рухів першої чверті ХХ століття // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник/ Гол.ред. В.Л.Регульський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2000. – № 2. С.58 – 64.
152. Стецюк П. Конституційно – правові погляди М.Драгоманова та їхній вплив на формування українського конституціоналізму першої чверті ХХ – го століття. – В кн.: Драгоманівський збірник. “Вільна Спілка” та сучасний український конституціоналізм / За ред.Т.Г.Андрусяка. – Львів: Світ, 1996. – С.121 – 126.
153. Мироненко О. Народження української юридичної науки і перші вітчизняні доктрини судової конституційної юстиції (друга половина ХІХ століття) // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 3. – С.57 – 77
154. Графский В.Г. Тырновская Конституция 1879 г.: участие русских юристов в подготовке первой болгарской конституции // Государство и право. – 1999. – №11. – С.63 – 67
155. Мироненко О. Іван Петрункевич як фундатор ідеї новітньої моделі судової конституційної юстиції (до питання про пріоритети відновлення історичної справедливості у юридичній науці і практиці)// Вісник Академії правових наук України. – № 4 (23). – С.79 – 96; №1 (24). – С.72 – 85
156. Народ. – Рік І. – Ч.20. – 1890, 15 жовтня. – С.302.
157. Народ. – Рік ІІ. – Ч.9. – 1891. – С.157.
158. Бегей І.І. Юліан Бачинський: з життєпису, політичної та наукової діяльності. – Львів: Світ, 1998. – 52с
159. Бегей І.І. Політичні інститути суспільства в теоретичній спадщині Юліана Бачинського. – Львів: Світ, 1999. – 67с.
160. Бачинський Юліан. Україна irredenta. – 3 вид. – Берлін, 1924. – 23с.
161. “Основний закон “Самостійної України” Спілки народу Українського” (проект утворений групою членів Української Народної Партії). – В кн.Історія української конституції /Упор. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В., – Київ: “Право”,1997.–С.75-84
162. Міхновський М. Самостійна Україна. – В кн. – Українська суспільно – політична думка в 20 столітті. Документи і матеріали.Том І. /Упор. Т.Гунчак і Р.Сольчаник, – Сучасність, 1983. – С. 62 – 77.
163. Міхновський М.І. Самостійна Україна. – К.: Діакор, 2002. – 80с
164. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради України, 1990, N 31, ст.429.
165. Рабінович П.М. Національна держава. – В кн.: Мала енциклопедія етнодержавознавства. – Київ, “Генеза – Довіра”, 1996. – С.539 – 540.
166. Декалог Миколи Міхновського // Політика і культура, 2000, №2. – .С.45
167. Стецюк П. Микола Міхновський про сутність майбутньої української держави: конституційно – правові аспекти. – В зб.: “Самостійна Україна” Миколи Міхновського та її роль у формуванні державницької ідеології. Матеріали науково – практичної конференції до 100 – річчя її видання. ; березня 2000 р. – Львів, 2000. – С.62 – 71.
168. Грушевський М. “Українство і питання дня в Росії”. Л – НВ, ХХХ (1905) – С. 1 – 10.
169. Основной закон Российской империи. Проект русской конституции, выработанный групой членов “Союза Освобожденыя”. – Paris, 1905.
170. Конституционное госудасвто: Сборник статей. – СПб., 1905. – 385с.
171. Дзидзоев Р.М. Первый конституционный документ России // Государство и правою. – 1997. – № 6. – С.110 – 114
172. Кравец И.А. Конституционализм и российская государсвенность в начале ХХ века. Учебное пособие. – М.:ИВЦ “Маркетинг”; Новосибирск: ООО “Издательство ЮКЭА”, 2000. – 368с.
173. Тома М.Приймак. Конституційний проєкт М.Грушевського з 1905 року // Український історик, 1985, № 1 – 4.
174. Кистякивский Б.А. Государсттво и личность // Социальные науки и право. 1906.
175. Кистякивский Б.А. В защиту права // Вехи. Сборник статей о русской интеегенции / Ред.Гершензон М.О. – Москва, 1909.
176. Солдатенко В.Ф. Українська революція: концепція та історіографія. – К.: Пошуково – видавниче агенство “Книга пам’яті України”, 1997. – 416с.
177. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К.: Укр.письменник, 1993. – 413с.
178. Гунчак Т. Україна : перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії. – К.: Либідь, 1993. – 228с.
179. Трофимович В.В. Конституційний процес в Україні за доби Центральної Ради // Наукові записки Національного університету “Острозька Академія”. Серія “Право”. Випуск 2. Частина 1. Острог, 2001. – С. 229 – 234.
180. Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. Біографічний довідник. – К., 1998. – 254с.
181. Декларація Генерального Секретаріату. 27 червня 1917 року. – В кн.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріли. У двох томах. Том 1. 4 березня – 9 грудня 1917 р. – К.: Наукова думка, 1996. – С.157 – 160.
182. Основи тимчасового управління на Україні. – В кн.: Конституційні акти України. 1917 – 1920. Невідомі конституції України. – К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. – С.63 – 64.
183. Третій Універсал Української Центральної Ради. 7 листопада 1917 р. – В кн.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріли. У двох томах. Том 1. 4 березня – 9 грудня 1917 р. – К.: Наукова думка, 1996. – С.398 – 401
184. Четвертий Універсал Української Центральної Ради. – В кн.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріли. У двох томах. Том 2. 4 березня – 9 грудня 1917 р. – К.: Наукова думка, 1996. – С.102 – 104.
185. Закон Центральної Ради Про національно – персональну автономію. 9 січня 1918 р. В кн.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріли. У двох томах. Том 2. 4 березня – 9 грудня 1917 р. – К.: Наукова думка, 1996. – С.99 – 101.
186. Гунчак Т.Українська Народна Республіка і національні меншини // Слово і час. – 1990. – №10. – с.35-40.
187. Дорошенко Д.І. Історія України. 1917 – 1923. В 2 – х т.: Документально – наукове видання / Упоряд.: К.Ю.Галушко. – Том І. “Доба Центральної Ради”. – К.: “Темпора”, 2002. – 320с.
188. Гольдельман Соломон І. Жидівська національна автономія в Україні 1917 – 1920. – Мюнхен – Париж – Єрусалим: “Дніпрова хвиля”, 1967. – 138с
189. Мироненко О. Від “праведного автономінізму” до виникнення ідеї конституційного суду (межа ХІХ – ХХ століть) // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 4. – С.68-82
190. Рум’янцев В. Конституція УНР 1918 р. – спроба розподілу влади // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1. – С.83-88.
191. Рогожин А.Конституція Української Народної Республіки 1918 року (“круглий стіл”, присвячений її 80 – річчю) // Вісник Академії правових наук України. – 1998. №2 (13) – С.99 – 104.
192. Яковлів А. Основи Конституції УНР // Розбудова держави. – 1992. – № 5. – С.21-26.
193. Універсал Гетьмана Павла Скоропадського. – В кн.: Українська суспільно – політична думка в 20 столітті /Упоряд. Тарас Гунчак і Роман Сольчаник. – Б.м.: “Сучасність”, 1983. – С.384 – 385.
194. Закони про Тимчасовий державний устрій України. – В кн.: Українська суспільно – політична думка в 20 столітті /Упоряд. Тарас Гунчак і Роман Сольчаник. – Б.м.: “Сучасність”, 1983. – С.386 – 389.
195. Дорошенко Д.І. Історія України. 1917 – 1923. В 2 – х т.: Документально – наукове видання / Упоряд.: К.Ю.Галушко. – Том ІІ. “Українська Гетьманська Держава”. – К.: “Темпора”, 2002. – 352с.
196. Останній Гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського (1873 – 1945). – К.: Академпрес, 1993. – 397с.
197. Українське слово. 1918. 22 жовтня.
198. Народна Рада. 1918. 25 жовтня;
199. Лозинський Михайло. Галичина в 1918-1920 рр. – Відень: Український соціологічний інститут, 1922. – 349с.
200. Устрій Галицької Держави. // Правова держава. В.7. К., 1996.
201. Діло. – 1918. – 15 листопада.
202. Тищик Борис. Конституційне законодавство Західно – Української Народної Республіки // Науковий Збірник Українського Вільного Університету. Т.17. Мюнхен – Львів, 1995. – С.303 – 308.
203. Павлишин Олег. Українська Національна Рада ЗУНР – ЗО УНР 1918 – 19 (УНРада). – В кн.:Довідник з історії України (А – Я): Посібник для серед. загальноосв.навч.закл./ За заг.ред.І.Підкови, Р.Шуста. – 2 – ге вид., дооп.і доповн. – К.: Генеза, 2001. – С. 928 – 930.
204. Мироненко О. Проблеми творення і оборони фактичних і юридичних конституцій за доби революційного конституціоналізму (1917 – 1920) // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – С.82 – 93.
205. Мироненко О.М. Витоки у