АГРАРНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЦАРСЬКОЇ РОСІЇ В УКРАЇНІ ЕПОХИ КАПІТАЛІЗМУ (ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.)

brief description

З М І С Т
В С Т У П………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1.Історіографія…………………………………………………..11
1.2.Джерела…..……………………………………………………18
1.3.Методологія дослідження………………………………….…23

Розділ ІІ. АГРАРНЕ ЗАКОНОДАВСТВО 60-80-х РОКІВ ХІХ ст. ТА ЙОГО РОЛЬ В УТВЕРДЖЕННІ КАПІТАЛІС-ТИЧНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ
2.1.Законодавчі акти 1861 р. як вирішальний фактор
становлення нових аграрних відносин…………..…………...26
2.2.Зміна правового статусу колишніх державних селян………..37
2.3.Звичаєве право українців та його значення в
розв’язанні аграрних проблем…………………………….…..46
2.4.Правова регламентація сільськогосподарської діяль-
ності дворянства після скасування кріпосного права………..56

Розділ ІІІ. ПОШУКИ ШЛЯХІВ ВДОСКОНАЛЕННЯ АГРАРНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ ст.
3.1.Формування переселенського законодавства………………...71
3.2.Закони 90-х років ХІХ ст. про селянське землеволодіння
і практика їх застосування в Україні………………………….83
3.3.Організація Особливої наради про потреби сільськогос-
подарської промисловості та її значення в реформуванні
аграрного законодавства………………………………………94
3.4.Створення редакційної комісії системи Міністерства
внутрішніх справ як альтернативного центру розробки
проекту нової селянської реформи…………………………..109

Розділ ІV. РОЛЬ СТОЛИПІНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА У ЛІКВІДАЦІЇ ГРОМАДИ І УТВЕРДЖЕННІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ В УКРАЇНІ
4.1.Підготовка царського указу від 9 листопада 1906 р. та
механізм його реалізації в Україні…………………………. 129
4.2.Закон від 14 червня 1910 р. та Положення про земле
устрій 29 травня 1911 р. як правова основа розвитку
індивідуального селянського господарства……………….. 143
4.3.Майнові права сільських станів України згідно закону
від 3 червня 1912 р……………………………………………156
В И С Н О В К И………………..…………………………………….…171
С П И С О К В И К О Р И С Т А Н И Х Д Ж Е Р Е Л ………..……178

ВСТУП

Особливістю даної роботи є майже цілковита відсутність фундаментальних досліджень аграрного законодавства царської Росії, яке функціонувало на території Наддніпрянської України в епоху ринкових реформ другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Актуальність теми. Здійснення докорінних змін в аграрному секторі економіки України на сучасному етапі відбувається надзвичайно повільно і, на жаль, без швидкого поліпшення загальної ситуації. Як показав багаторічний досвід функціонування колгоспів і радгоспів, традиційна для колишнього керівництва держави ставка на забезпечення сільськогосподарських товаровиробників новою технікою і технологією, підготовка висококваліфікованих кадрів, організація змагання і заохочення передовиків, жорсткий контроль за виробництвом і розподілом матеріальних благ, суворе покарання за “розкрадання колгоспного і кооперативного майна /1/1)” давали у підсумку лише тимчасові, а в ряді випадків і досить сумнівні позитивні наслідки. Саме низька ефективність суспільного виробництва у поєднанні з цілою низкою інших факторів зумовила, врешті-решт, розпад СРСР і визнання новими незалежними державами, у тому числі й Україною, ринкових відносин як вищого досягнення цивілізації. Однак, проголошений ще у законі “Про економічну самостійність Української РСР” (3 серпня 1990р.) 2/2) курс на формування ринкової економіки зустрів на своєму шляху чимало труднощів як економічного, так і політичного та ідеологічного характеру. Однією з причин надзвичайно повільного реформування виробничих відносин в нашій державі є не лише складність цього процесу, але й те, що в системі державної влади
залишилися люди, які звикли працювати в умовах командно-
_________________________
/1/1) ст. 360.
/2/2) стор. 12.
адміністративної системи господарювання.
Епоха, що охоплює період від скасування кріпосного права у 1861р. до відомих соціальних потрясінь 1917р., характеризувалася становленням у нашій країні ринкової економіки з такими, зокрема, її невід’ємними атрибутами, як вільне переміщення товару (у тому числі й робочої сили), приватною власністю на засоби виробництва, включаючи сільськогосподарські угіддя, конкуренцією, госпрозрахунком, системою кредитування тощо. Враховуючи, що сучасна Україна знаходиться на стадії переходу до ринкової економіки, вивчення досвіду законодавчого забезпечення ринкових реформ другої половини ХІХ – початку ХХст. вельми актуальне. За останні десять років, коли народжувалося сучасне земельне законодавство, форми власності на землю змінювалися кілька разів, що аж ніяк не сприяє стабілізації економічного розвитку. Розв’язанню існуючих суперечностей чинного законодавства в аграрній сфері сприятиме новий Земельний кодекс, що його прийняла Верховна Рада України 25. Х. 2001р. Проте для повноцінного його функціонування слід прийняти ще близько трьох десятків аграрних законів, а також новий Цивільний кодекс України. Особливо важливим з точки реформування аграрних відносин є прийняття закону про іпотеку, тобто про земельну заставу. Ринкова економіка вимагає, щоб земельні відносини були включені до складу майнових відносин, адже використання нерухомості – це та сфера правового регулювання, де цивільне і земельне право зливаються в одне правове утворення. Щоб доля нових законопроектів не була подібною до їх попередників, законодавчій і виконавчій владі слід враховувати не лише зарубіжний, але і вітчизняний досвід функціонування ринкової економіки, що мав місце у нашій країні після скасування у 1861 р. кріпосного права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн в межах цільової комплексної програми Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого “Актуальні проблеми історії держави і права України ” (державна реєстрація № 0186.0.0070872).
Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є з’ясування технології підготовки основних законодавчих актів другої половини ХІХ – початку ХХ ст., їх змісту та значення для остаточного утвердження капіталістичних відносин у сільському господарстві України. При цьому під поняттям аграрного законодавства дисертант розуміє нормативно-правові акти, що стосувалися виготовлення товарної продукції, появи ринку земель та вільного аграрного підприємництва. Для реалізації загальної мети було необхідно:
• визначити найважливіші економічні та політичні чинники, що зумовили необхідність підготовки нових законів;
• з’ясувати основні шляхи і методи законодавчого забезпечення аграрних реформ;
• показати особливості правового статусу привілейованих і непривілейованих станів та його значення для організації сільськогосподарського виробництва у другій половині ХІХ ст.;
• з’ясувати місце звичаєвого права українців у регулюванні поземельних відносин та майнових спорів тогочасними судами;
• виявити роль і значення центральної та місцевої державної адміністрації у підготовці найважливіших законодавчих актів;
• визначити основні механізми реалізації відповідних законів, способи контролю та юридичної відповідальності посадових осіб за їх невиконання;
• з’ясувати значення столипінського законодавства для розвитку індивідуального селянського господарства фермерського типу в Україні;
• сформулювати практичні рекомендації по використанню історичного досвіду законодавчого забезпечення реформування аграрного сектора економіки країни на засадах підприємництва в сучасних умовах трансформації українського суспільства.
Об’єктом дослідження є як опубліковані, так і не опубліковані свого часу законодавчі акти, що їх продукували органи державної влади Російської імперії, до складу якої у той час входило близько 80% сучасної території України. У зв’язку з тим, що територія Західної України перебувала під юрисдикцією Австро-Угорщини, цей регіон через свою специфіку заслуговує на окрему увагу.
Предметом дослідження є технологія підготовки аграрного законодавства, його зміст та відповідність тогочасним потребам економічного розвитку, у яких формувалися ринкові відносини. При цьому слід зазначити, що в існуючій літературі зустрічаються найрізноманітніші тлумачення поняття “ринок”. Дисертант вважає доцільним користуватися тим, як його розуміють автори “Економікса” Кембелл Р. Макконнелл та Стенлі Л. Брю. На їх думку “капіталізм” - це не що інше, як “ринкова економіка /3/1)”. Аналізуючи різні аспекти аграрного законодавства, автор цих рядків виходив насамперед з того, що ринок можна розглядати як спосіб організації суспільного господарства, як спосіб поведінки господарських суб’єктів і як спосіб мислення. У першому випадку ринок - це господарство, засноване на свободі підприємництва і обмеженій ролі держави. У другому випадку ринок визначає характер відносин між суб’єктами господарської діяльності. У третьому - формує відповідний світогляд учасників господарської діяльності (“ринкове мислення”) /4/2).
Методи дослідження. У ході всього дослідження дисертантом використано як загально-наукові методи пізнання соціальних явищ, (порівняння, аналіз і синтез, індукція і дедукція, перехід від _________________________________
/3/ 1) стор. 53.
/4/ 2) стор. 7.
абстрактного до конкретного), так і спеціальні методи, характерні і для
історико-правової науки (історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний та історико-системний).
Перший з вищезгаданих методів був застосований при аналізі аграрного законодавства пореформеної Росії в його історичному русі від епохи скасування кріпосного права до початку першої світової війни. Історико-порівняльний метод дав можливість розкрити суть явищ, що стали об’єктом даного дослідження в тих випадках, коли вона не очевидна: виявити загальне і особливе в аграрному законодавстві того чи іншого історичного етапу і якісно відмінне. Історико-типологічний метод, застосований при виявленні загального, потребував таких засобів пізнання аграрного законодавства, як типологізація. Застосування історико-системного методу в даному дослідженні обумовлено необхідністю цілісністю охоплення найважливішого за своїми соціально-економічними наслідками аграрного законодавства другої половини ХІХ – початку ХХ ст., з одночасним розкриттям внутрішніх механізмів підготовки відповідних правових норм.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, в якому на відповідному документальному матеріалі з’ясована технологія підготовки, основний зміст та значення найважливіших законодавчих актів другої половини ХІХ- початку ХХ ст. для становлення і розвитку капіталістичних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва.
Під час роботи над дисертацією автором досліджено нові аспекти аграрного законодавства, зокрема, переселенського, яке мало значний вплив на розвиток товарного виробництва як в Україні, так і за її межами. Дисертантом окреслена система аграрного законодавства та основні етапи його еволюції від часів скасування кріпацтва до епохи Петра Столипіна.
Елементи новизни також проявляються в наступних теоретичних положеннях:
1. Одержало подальший розвиток положення про те, що найважливішими чинниками, які зумовлювали необхідність підготовки нових аграрних законів, були зниження ефективності сільськогосподарського виробництва і, як наслідок, загострення політичної ситуації в країні.
2. Встановлено основну причину зволікання з прийняттям повноцінних ринкових законів в аграрному секторі протягом 40 пореформених років (1861-1906), в основі якої було небажання дворянства поступатися своїм привілейованим становищем у тогочасному суспільстві.
3. Вперше виявлено місце звичаєвого права у регулюванні поземельних відносин в українському селі другої половини ХІХ ст.
4. Вперше з’ясована технологія підготовки аграрного законодавства до і після початку епохи Петра Столипіна, що зазнала певної еволюції у бік її демократизації, залучення до обговорення законопроектів більш широких верств населення.
5. Подальший розвиток дістала теза про те, що серед численних пільг дворянства найважливішим, з економічної точки зору, був доступ до дешевого іпотечного кредиту.
6. Встановлено, що реформи 60-80-х років ХІХ ст. стосовно колишніх поміщицьких та державних селян, які складали загалом понад 90% усього сільського населення України, забезпечили, у кінцевому результаті, зрівняння обох вищезгаданих категорій у правовому відношенні.
7. Вперше встановлено, що так звані особливі наради, які уряд скликав для розробки нового законодавства, були не чим іншим, як своєрідною ширмою для прикриття диктату Міністерства внутрішніх справ.
8. Одержала подальший розвиток теза про те, що з часу свого створення волосні суди України відігравали важливу роль у розв’язанні земельних спорів на селі.
9. Встановлено, що процес пристосування аграрного законодавства до ринкових умов протягом усієї епохи капіталізму розвивався нерівномірно. Нормативні акти прогресивного характеру чередувалися з відверто консервативними, що уповільнювало процес ринкових перетворень на селі.
10. З’ясовано антиринковий характер закону від 14.ХІІ.1893 р. про невідчужуваність селянських надільних земель та показано шляхи його обходу в процесі практичної реалізації.
11. Розкрито місце переселенського законодавства у системі аграрних законів, що регулювали умови життєдіяльності дрібних товаровиробників України другої половини ХІХ- початку ХХ ст.
12. Вперше здійснено порівняльний аналіз трьох основних законодавчих актів 9.ХІ.1906 р.; 14.VI.1910 р.; 29.V.1911 р., що визначали зміст і характер столипінського аграрного законодавства.
13. Окреслено повноваження губернських та повітових землевпорядних комісій, показано особливості їх створення в Україні.
14. На основі відповідних правових актів одержало подальший розвиток положення про Селянський банк як головну фінансову установу, з допомогою якої реалізувалося столипінське законодавство.
15. Вперше з’ясовано місце закону від 3.VI.1912 р. у регулюванні права наслідування земельної власності особами селянського стану, який за своїм значенням був черговим кроком на шляху остаточного утвердження ринкових умов господарювання.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертації полягає в тому, що викладені в ній положення, узагальнення та висновки, а також нові документи, що вперше вводяться до наукового обігу, можна використати:
- у науково-дослідних роботах – для відтворення цілісної картини законодавчого забезпечення реформування аграрного сектору економіки України в епоху ринкових реформ другої половини ХІХ – початку ХХ ст.;
- у правотворчості – з метою використання позитивних надбань епохи ринкових реформ другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в сучасному українському законодавстві;
- у навчальному процесі, викладаючи курс “Історія держави та права України” та деяких інших галузевих юридичних та історичних дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на кафедрі історії держави і права України та зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, доповідалися автором на науково-практичних конференціях: “Актуальні питання дослідження вітчизняної історії та методики її навчання” (Полтава, 19 травня 1997р.), “50-та наукова конференція професорів, викладачів, наукових працівників, аспірантів та студентів Полтавського державного технічного університету ім. Ю.В. Кондратюка” (Полтава, 15 березня 1998р.), VІІІ Всеукраїнській науковій конференції “Історичне краєзнавство і культура” (Харків, 18 вересня 1997р.); міжнародних конференціях: “Актуальні проблеми гуманітарної освіти та виховання духовної культури студентів у сучасних умовах” (Київ, 21-24 жовтня 1996р.), “Українська діаспора Росії” (Москва, 18-20 серпня 1997р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у трьох статтях, вміщених у фахових збірниках та шести публікаціях в інших виданнях.
Структура роботи обумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які поділені на 14 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 209 сторінок, з них основного тексту 177 сторінок. Кількість використаних джерел – 364.

bibliography

ВИСНОВКИ.

У другій половині ХІХ -на початку ХХст. аграрне законодавство відігравало важливу, а в ряді випадків і визначальну роль у становленні і розвитку нових виробничих відносин в Україні, відмінною рисою яких були приватна власність на засоби виробництва і вільнонаймана праця. З різних причин ця проблематика дослідниками історії держави і права нашої Батьківщини вивчалась, головним чином, лише стосовно таких суспільно значимих явищ, як скасування кріпосного права і столипінська аграрна реформа. При цьому залишався поза увагою цілий комплекс інших аграрних законів, які покликані були регулювати складні взаємини у фінансово-кредитній сфері, селянському землеволодінні і землекористуванні, стосунки між сільськогосподарськими робітниками та їх роботодавцями, внутрісімейні майнові відносини, порядок переселення на казенні землі та ряді інших. Недостатньо з’ясованою була і технологія підготовки та впровадження в життя аграрного законодавства, участь у цьому процесі державної адміністрації українських губерній та представників громадськості. Використавши такі загальнонаукові та суто історичні методи, як метод логічного аналізу, класифікації та систематизації, узагальнення, хронологічний, метод періодизації та метод актуалізації, дисертант у ході комплексного дослідження всього аграрного законодавства в Україні 1861-1917 рр. дійшов таких висновків:
• скасування кріпосного права в Україні спиралось не на один законодавчий акт, як про це пишуть окремі автори, а на цілий комплекс з дев’яти загальних законів і трьох актів, що стосувалися лише трьох специфічних її регіонів, як то: Лівобережжя, Правобережжя і Південь України;
• визначальний вплив на зміст законодавчих актів 60-х років ХІХ ст. мали такі чинники, як інтереси поміщиків-кріпосників та інтереси держави в цілому, уряд якої для забезпечення свого панування на Правобережній Україні під впливом польського національно-визвольного руху у 1863 р. досить оперативно здійснив відповідні кроки по зміні умов скасування кріпосного права на користь селянства;
• типовим явищем при підготовці аграрного законодавства, зміст якого виходив за рамки інтересів певної соціальної групи населення, було залучення до його розробки досить широкого кола фахівців. У цих випадках уряд вважав за доцільне створення кількох паралельних центрів розробки суспільно значущих аграрних проектів як у центрі, так і на місцях. Демократична за формою процедура підготовки відповідних законопроектів мала, однак, принаймні один суттєвий недолік – відсутність достатньої кількості представників так званих непривілейованих станів, що складали переважну частину мешканців України. Прямим наслідком такого підходу була, нерідко, недієздатність прийнятого закону, його численні порушення майже усіма зацікавленими сторонами, недовіра і скепсис щодо них з боку широких мас населення країни;
• дворянство, як привілейований клас українського суспільства другої половини ХІХ- початку ХХ ст., одержало у своє розпорядження після підписання уставних грамот величезні фінансові ресурси, які у поєднанні з їх земельними латифундіями створювали об’єктивні передумови організації конкурентноздатного сільськогосподарського виробництва. Проте численні пільги, що на законодавчому рівні систематично надавалися урядом цій привілейованій соціальній групі населення практично аж до повалення у 1917 р. самодержавства, не сприяли, за окремими винятками, пристосуванню поміщицьких господарств до суворих законів ринкової економіки, і, як наслідок, прискорився перехід їх збанкрутілого землеволодіння до рук нових власників переважно з числа колишнього феодально залежного селянства, яке ніколи не мало жодних пільг і привілеїв;
• особливістю правового статусу українського селянства у 1861–1917 роках було підпорядкування його одночасно двом нормам права: писаному, тобто загальноімперському цивільному праву, і неписаному, так званому звичаєвому праву. Якщо дотримання селянами норм цивільного права контролювалось майже винятково державною адміністрацією, фіскальна функція якої була головною, то звичаєве право, як правило, застосовувалось у практиці волосних судів. Останні регулювали переважно внутрісімейні стосунки та незначні порушення особистих, у тому числі і майнових, прав селянина його ж односельцями. Тільки у роки столипінської аграрної реформи повноваження волосних судів, під юрисдикцією яких перебував надільний земельний фонд, були суттєво розширені.
• ключову роль у механізмі реалізації аграрного законодавства після скасування кріпосного права відігравало Міністерство внутрішніх справ, що спиралося у своїй діяльності на губернаторів та мирових посередників (з 1889 р. – земських начальників). Паралельно з державною виконавчою владою діяла і досить ефективна судова система. Окрім волосних судів, цієї низової ланки селянського судочинства, тривалий час функціонували з’їзди мирових суддів. Що ж до губернських у селянських справах присутствій, то у тогочасній системі державної влади вони, окрім адміністративних, виконували функції своєрідної судової інстанції, рішення якої міг скасувати лише сенат. Загалом механізм реалізації аграрних законів був досить складним, заплутаним і суперечливим, що робило майже безнадійною справою представникові непривілейованих станів захистити і відстояти свої порушені права;
• основні положення столипінського аграрного законодавства були розроблені Особливою нарадою під керівництвом тогочасного голови Комітету міністрів С.Ю. Вітте у 1903-1904 роках, тоді як П.А. Столипін був лише виконавцем відповідних ідей свого попередника. Сам факт підтримки консерваторами, що об’єднувались у численні партії правого спектру політичної думки, ідеї ліквідації громадського селянського землеволодіння свідчить, що саме життя, загрозлива для самодержавства економічна і політична ситуація в державі вимагали подальших кроків на шляху розвитку капіталістичних відносин в аграрному секторі економіки країни. У ході гострої ідейно-політичної боротьби полярних сил тогочасного суспільства перемогу дістали праві партії, інтереси яких значною мірою уособлював Столипін. У результаті такого ходу подій індивідуальне селянське господарство змушене було розвиватися, головним чином, на основі так званого надільного земельного фонду, що звужувало його потенційні можливості різкого підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, а значить і зростання добробуту сільського населення. Якщо ж і в цих не досить сприятливих умовах індивідуальне селянське господарство на приватизованій землі зміцнювалось і розширювалось, то це зайвий раз підтверджує його конкурентноздатність на тогочасному ринку товарів і послуг.
Є підстави констатувати, що деякі елементи ринкової економіки, що функціонувала в нашій країні у 1861-1917 рр., знайшли своє втілення на сучасному етапі реформування агропромислового комплексу. Так, після проголошення незалежності України були прийняті Закони: “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, “Про колективне сільськогосподарське підприємство”. “Про селянське (фермерське) господарство”, Земельний кодекс України, Декрет Кабінету Міністрів України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” та ряд інших законодавчих актів. Законами України “Про власність” та “Про форми власності на землю” була встановлена і приватна форма власності на засоби виробництва та інше майно. Приватна форма власності на землю була закріплена також у Земельному кодексі та Конституції України. Знайшли своє відображення у вітчизняному законодавстві і столипінська ідея приватизації земель, що знаходилась у колективному землеволодінні (Укази Президента України: від 10. 11. 1994р. № 666 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" та від 08. 08. 1995р. № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям."). На жаль, Основний Закон держави тривалий час був відсутній, що негативно вплинуло на законотворчий процес, його якість і ефективність. Процес здійснення земельної реформи в Україні розпочався, по-суті, з прийняттям 18 грудня 1990 р. Постанови Верховної Ради “Про земельну реформу”. За останні роки в Україні було прийнято до тисячі законів та 22 тисячі підзаконних нормативних актів. Як результат, нині у сфері регулювання земельних відносин діють правові акти різної юридичної сили, що аж ніяк не сприяє підвищенню ефективності виробництва сільськогосподарської продукції, забезпеченню умов для еквівалентного обміну між сільським господарством і промисловістю, розв’язанню соціальних проблем села і соціальному захисту сільського населення. Це означає, що в умовах переходу до повноцінної ринкової економіки аграрне законодавство повинно залишатися активним регулятором аграрних і пов’язаних з ними суміжних відносин. Воно повинно забезпечити прискорення аграрної і земельної реформи, хід якої суттєво затягнувся насамперед через уповільнення конституційного процесу. Саме Конституція України є базою розвитку галузевого законодавства. Відповідно до Основного Закону держави має бути прийнятий Цивільний кодекс України, Закони України “Про власність”, ”Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про сільськогосподарську кооперацію”, “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, “Про селянське (фермерське ) господарство”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про іпотеку” та ряд інших. Це величезна правотворча робота, яка вимагає теоретичного осмислення широким колом фахівців багатющого історичного досвіду як нашої, так і ряду інших країн близького і далекого зарубіжжя.
Окремі ідеї минулої епохи у нашому законодавстві вже реалізовані, тоді як інші ще чекають свого впровадження. Так, на законодавчому рівні утверджено принцип приватної власності на землю як норми суспільного життя (Конституція України, Закони: "Про власність" від 07. 02. 1991р.; "Про форми власності на землю" від 30.01.1992р. та ін.).
Проведене дослідження історії аграрного законодавства у нашій країні другої половини ХІХ – початку ХХ ст. дозволяє сформулювати принципові тези, урахування яких у практичній роботі над сучасним аграрним законодавством є, на думку дисертанта, доцільним:
1. Для розробки аграрного законодавства слід залучати представників усіх зацікавлених сторін як у центрі, так і на місцях.
2. Необхідною умовою функціонування повноцінного ринку є надання власникам права володіти, користуватись і розпоряджатися своєю земельною власністю.
3. Оперативна реалізація аграрного законодавства передбачає створення спеціальних підрозділів у системі державної влади з найширшими повноваженнями та належним фінансуванням землевпорядкувальних робіт.
4. Всілякі обмеження на шляху купівлі-продажу сільськогосподарських угідь, як і будь якого іншого засобу виробництва, в умовах ринкової економіки не сприяють підвищенню ефективності суспільного виробництва, породжуючи численні незаконні шляхи її обігу у якості товару.
5. Розвиток земельних та майнових орендних відносин після прийняття нового Земельного кодексу вимагає створення ефективної системи оцінки землі і майна, та установлення мінімальних розмірів орендної плати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1. Собрание законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского правительства Союза Советских Социалистических Республик.- 1932.- № 62.- 118с.
2. Закони України. Том 1. 1990-1991: із змінами та доповненнями за станом на 1 січня 1998р. К.: Укр. правнича фундація, 1998.- 371 с.
3. Макконнелл К. Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т.1.- М.: Республика, 1992.- 339 с.
4. Скребицкий А. Крестьянское дело в царствовании императора Александра II. Материалы для истории освобождения крестьян. Т. 1.- Бонн на Рейне, 1862.- 968 с.
5. Скребицкий А. Крестьянское дело в царствовании императора Александра II. Материалы для истории освобождения крестьян. Т. ІІ. Часть 1.- Бонн на Рейне, 1863.- 1624 с.
6. Скребицкий А. Крестьянское дело в царствовании императора Александра II. Материалы для истории освобождения крестьян. Т. ІІ. Часть 1.- Бонн на Рейне, 1865.- 716 с.
7. Скребицкий А. Крестьянское дело в царствовании императора Александра II. Материалы для истории освобождения крестьян. Т. ІІ. Часть ІІ.- Бонн на Рейне, 1863.- 1624 с.
8. Haxthausen A. Die landliche verfassung Russlands. Jhre Entwickelungen und ihre Feststellung.- Leipzig, 1866.- 286 S.
9. Семенов Н. П. Освобождение крестьян в России в царствование императора Александра II. Хроника деятельности комиссии по крестьянскому делу.- Т. 1: Первый период занятий.- СПб., 1889.- 460 с.
10. Семенов Н. П. Освобождение крестьян в России в царствование императора Александра II. Хроника деятельности комиссии по крестьянскому делу.- Т. 1: Первый период занятий.- СПб., 1889.- 460 с.
11. Семенов Н. П. Освобождение крестьян в России в царствование императора Александра II. Хроника деятельности комиссии по крестьянскому делу.- Т. ІІ: Второй период занятий.- СПб., 1890.- 494 с.
12. Семенов Н. П. Освобождение крестьян в России в царствование императора Александра II. - СПб., 1890.- 1020 с.
13. Иванюков Н. Падение крепостного права в России.- СПб., 1882. – 404с.
14. Корнилов А. А. Крестьянская реформа.- СПб., 1905.- 271 с.
15. Джаншиев Г. А. Эпоха великих реформ. Исторические справки.- СПб., 1905.- 859 с.
16. Евреинов В. А. Крестьянское дело по положению 19 февраля 1861 г. Исторический обзор. Т.1.- СПб., 1913.- 276 с.
17. Евреинов В. А. Крестьянское дело по положению 19 февраля 1861 г. Исторический обзор. Т.ІІ.- СПб., 1913.- 324 с.
18. Евреинов В. А. Крестьянское дело по положению 19 февраля 1861 г. Исторический обзор. Т.ІІІ.- СПб., 1913.- 218 с.
19. Леонтьев А. А. Законодательство о крестьянах после реформы // Великая реформа. Т. ІV.- М., 1911.- С. 158-199.
20. Кистяковский А. Ф. Права, по которым судится малороссийский народ.- Киев, 1879. – 267с.
21. Василенко Н.П. Первые шаги по введению положения 19 февраля 1861 года в Черниговской губернии (К 40-летию со дня освобождения крестьян) // Киевская старина.- 1901.- № 11. – С. 281-312.
22. Ковалевский А. Освободительная реформа императора Александра ІІ и осуществление ее в пределах Черниговской губернии (1958-1861гг.).- К., 1911.- 231 с.
23. Дорошенко П. Очерк крепостного права Малороссии и крестьянской реформы в Черниговской губернии.- Чернигов, 1911.- 81 с.
24. Ребрин Н. Крестьянская реформа 1861 года в Екатеринославской губернии (исторический очерк) // Памятная книга и адрес-календарь 1903 года.- Екатеринославль, 1903.- С. 32-186.
25. Хауке О. А. Крестьянское земельное право.- М., 1914.- 372 с.
26. Леонтьев А.А. Крестьянское право. Систематическое изложение особенностей законодательства о крестьянах. Изд-е 2-е, пересм. и доп. – СПб., 1914. – 364с.
27. Батуринский Д. А. Аграрная политика царского правительства и Крестьянский поземельный банк.- М.: Новая деревня, 1925.- 144 с.
28. Погребінський О. Аграрна справа на Україні у світлі ІІ Державної думи // Записки Одеського наукового при У.А.Н. товариства. Секція соціально-історична. Державне видавництво України, 1928.- № 2.- С. 48-92.
29. Погребінський О. Столипінська реформа на Україні.- Харків, 1931.- 217 с.
30. Лось Ф. Е. Україна в період столипінської реакції.- Київ, 1944.- 286 с.
31. Теплицький В. П. Реформа 1861 року і аграрні відносини на Україні.- К.: Вид-во АН УРСР, 1959.- 307с.
32. Зайончковский П. А. Отмена крепостного права в России.- М.: Просвещение, 1968.- 368 с.
33. Захарова Л. Г, Самодержавие и отмена крепостного права в России, 1856-1861.- М.: Изд-во МГУ, 1984.- 254 с.
34. Дубровский С. М. Столыпинская земельная реформа: Из истории сельского хозяйства России в начале ХХ века.- М.: Изд-во АН СССР, 1063.- 599 с.
35. Сидельников С. М. Аграрная политика самодержавия в период империализма.- М.: Изд-во МГУ, 1980.- 288 с.
36. Кабузан В.М. Переселення українців у Далекосходний край в 1850-1916 рр. // Український історичний журнал.- 1971.- № 2.- С. 65-70.
37. Якименко М. А. Організація переселення селян з України в роки столипінської аграрної реформи (1906-1913 рр.) // Український історичний журнал.- 1974.- № 7.- С. 32-42.
38. Якименко М. А. Крах переселенської політики царизму в 1906-1913 рр. // Український історичний журнал.- 1976.- № 7.- С. 41-50.
39. Опря А. В. Положение заемщиков Крестьянского поземельного банка в годы столыпинской аграрной реформы (на материалах Правобережной Украины) //Актуальные проблемы аграрной истории Украины:. Сб. научных трудов.- Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1980.- С. 152-158.
40. Опря А. В. Покупные операции Крестьянского поземельного банка на Украине в годы столыпинской аграрной реформы (1906-1916) // Актуальные проблемы аграрной истории Украинской ССР. Сб. научных трудов.- Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1981.- С. 121-129.
41. Софроненко К. А. Аграрное законодательство России (вторая половина ХІХ – начало ХХ вв.).- М.: Изд-во МГУ, 1981.- 159 с.
42. Аврех П.Я. П. А. Столыпин и судьбы реформ в России.- М.: Политиздат, 1991.- 286 с.
43. Кризис самодержавия в России, 1895-1917 / [ Б. В. Ананьич, Р. Ш. Ганелин, Б. Б. Дубенцов и др.; Редкол.: В. С. Дякин (отв. ред.) и др.].- Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1984.- 664 с.
44. Горобець А. Кто он, реформатор Столыпин ? // Правда Украины.- 1990.- 23 мая.
45. Волковинский В.М., Левенець Ю.А. П. А. Столипін: з життя та державної діяльності // Український історичний журнал.- 1991.- № 2.- С. 21-27; № 4.- С. 20-25; № 8 .- С. 24-29; № 9.- С. 22-27; № 11.- С. 30-36.
46. Пилипенко В., Тарасенко В. Від експерименту до соціальної практики (П.А. Столипін і його реформа) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.- 1998.- № 3. – С. 151-157.
47. Волковинский В.М. Смерть реформатора у Києві // Історія України.- 1996.- № 1. – С. 11-12.
48. Кириченко В.Е. О проведении столыпинской аграрной реформы на Украине // Проблемы совершенствования законодательства Украины и практика ее применения в современных условиях.- К., 1992.- С. 21-28.
49. Історія держави і права України: Підручник.- У 2-х т. /За ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина.- Том1.- Кол. авторів: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін.- К.- Видавничій дім “Ін Юре”, 2000.- 648 с.; Теж.- Т.2.- 580 с.
50. Самуельсон Поль. Економіка.- Підручник. / за ред. Лищишина.- Львів: Світ, 1993.- 467 с.
51. Jahrbucher fur Geschichte Osteuropas. - Wiesbaden, 1981.- Bd. 29.- Н. 4.- 274 S.
52. Scheibert Piter Die Russische Agrarreform ron 1861. Thre Probleme und der ihrer Erforschung Koln-Wien, 1973.- S. 327.
53. Atkinson Doroti. The end of the Russian land commune; 1905-1930.- Standford (Ca I): Standford univ. press, 1983.-457 p.
54. Atkinson Doroti. The end of the Russian land commune; 1905-1930.- Standford (Ca I): Standford univ. press, 1983.-457 p.
55. Simms S.Y / The Crisis in Russian Agriculture at the End of the Nineteenth Centery: A Different View. // Slavic Review.- 1977.- Vol. 33.- Nu. 3.- PP. 64-72.
56. American Historical Review.- 1975.- Nu. 5.- 1826 p.
57. Журнал Полтавского губернского присутствия.- 1892.- № 4.- С.17-41; № 5.- С. 1-34; № 6.- С. 12-18.
58. Труды комиссии, высочайше учрежденной для пересмотра системы податей и сборов. Т. ХХІІ. Свод отзывов губернских земских собраний, земских управ и особых земских комиссий по проекту преобразования подушной системы сборов, составленному в Министерстве финансов. Часть ІІІ: Статистические сведения, касающиеся прямых сборов (Составил А.Штоф). – СПб., 1873.- 690 с.
59. Труды местных комитетов о нуждах сельскохозяйственной промышленности. Т. ХХХІІ: Полтавская губерния. – СПб., 1903.- 830 с.
60. Труды местных комитетов о нуждах сельскохозяйственной промышленности. Т.ХII: Екатеринославская губерния.- СПб., 1903.- 286 с.
61. Труды местных комитетов о нуждах сельскохозяйственной промышленности. Т. ХLVI: Херсонская губерния.- СПб., 1903.- 397 с.
62. Труды редакционной комиссии по пересмотру законоположений о крестьянах: В 6-ти т.Т.I. – СПб., 1903.- 341 с.
63. Труды редакционной комиссии по пересмотру законоположений о крестьянах: В 6-ти т.Т.II. – СПб., 1903.- 263 с.
64. Труды комиссии по преобразованию волостных судов. Т. IV: Харьковская и Полтавская губернии. – СПб., 1873.- 705 c.
65. Труды редакционной комиссии по пересмотру законоположений о крестьянах: В 6-ти т.Т.V. – СПб., 1903.- 331 с.
66. Труды редакционной комиссии по пересмотру законоположений о крестьянах. В 6-ти т. Т. IV: Сельские уставы о наследовании с объяснениями. – СПб., 1904 .- 324 с.
67. Труды редакционной комиссии по пересмотру законоположений о крестьянах: В 6-ти т.Т.II. – СПб., 1903.- 263 с.
68. Высочайшее утвержденное Местное положение о поземельном устройстве крестьян, водворенных на помещичьих землях в губерниях: Малороссийских: Черниговской, Полтавской и части Харьковской // ПСЗРИ. Собр. 2-е.- Т. ХХХVІ.- СПб., 1863.- № 36663.
69. Местное положение о поземельном устройстве крестьян, водворенных на помещичьих землях в губерниях: Киевской, Подольской и Волынской // ПСЗРИ. Собр. 2-е. Т. ХХХVІ.- СПб., 1863.- № 36664.
70. Местное положение о поземельном устройстве крестьян, водворенных на помещичьих землях в губерниях: Киевской, Подольской и Волынской // ПСЗРИ. Собр. 2-е. Т. ХХХVІ.- СПб., 1863.- № 36664.
71. Высочайшее утвержденное положение о выкупе крестьянами, вышедшеми из крепостной зависимости, их усадебной оседлости, и о содействии правительства к преобретению сими крестьянами в собственность полевых угодий // ПСЗРИ. Собр. 2-е. Т. ХХХVІ. СПб., 1863. № 36659.
72. Російський державний історичний архів (РДІА).- Ф. 577 (Головна викупна установа Міністерства фінансів).- Оп. 30.- Спр. 1244: «Гудовича А.К. Полтавской губернии Миргоргодского уезда местечка Сорочинец и хутора Полог».- 45 арк.
73. Державний архів Полтавської області (ДАПО).- Ф. 849 (Кантакузівське волосне правління Пирятинського повіту). - Оп. 1.- Спр. 1: “Уставная грамота, опись семейных участков хутора Хомовщина Кантокузинской волости владения Софии Андреевны Карпинской, акты и общественные приговора о переходе временно-обязанных крестьян от издельной повинности на оброк и об отказе получить добавочный земельный участок».- 24 арк.
74. Высочайшее утвержденное положение о губернских и уездных по крестьянским делам учреждениях // ПСЗРИ. Собр. 2-е Т. ХХХVІ.- СПб., 1863.- № 36660.
75. Василенко Н.П. Первые шаги по введению Положения 19 февраля 1861 года в Черниговской губернии (К 40-летию со дня освобождения крестьян) // Киевская старина.- 1901.- № 11. – С. 290-315.
76. Лазаревский А. Отрывки из Черниговских воспоминаний (1861-1863). По поводу сорокалетия освобождения крестьян.- Киев, 1901.- 31 с.
77. Теплицький В. П. Реформа 1861р. і аграрні відносини на Україні (60-90-ті роки ХІХст.).-К.: Вид-во АН УРСР, 1959.- 307 с.
78. Бондаревський А. В. Волосне управління та становище селян України після реформи 1861р.- К.: Вид-во АН УРСР, 1961.- 128 с.
79. Історія Української РСР. У восьми томах, десяти книгах. Т. 3.- К.: Наукова думка, 1977.- 607 с.
80. Історія держави і права України: навч. посібник для студ. юрид. вузів та факультетів.- К.: Вентурі, 1996.- 288 с.
81. Лещенко Н. Н. Крестьянское движение на Украине в связи с проведением реформы 1861г.- К.: Изд-во АН УССР, 1959. – 567 с.
82. Общее положение о крестьянах, вышедших из крепостной зависимости // ПСЗРИ. Собр. 2-е. Т. ХХХVІ.- № 33657.
83. Литвак Б.Г. Переворот 1861 года в России: Почему не реализовалась реформаторская альтернатива.- М.: Политиздат, 1991. – 398 с.
84. Статистический временник Российской империи. Изд-е ЦСК МВД.- СПб., 1886.- 234 с.
85. Гуржій І.О. Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини ХІХ ст.- К. : Вид-во АН УРСР, 1954. – 452 с.
86. Историческое обозрение пятидесятилетней деятельности Министерства государственных имуществ, 1837-1887. Часть 2. Попечительство, поземельное устройство.- СПб., 1888. – 287 с.
87. Тех из потомков бывших малороссийских чинов, кои к 1 января 1839г. не представили доказательств на потомственное дворянство и не будут жить по статским обер-офицерским чинам дворянства лично, обратить в казачье сословие //ПСЗРИ. Собр. 1-е. Т. Х.- СПб., 1839.- № 7976.
88. Вешняков В.И. Исторический обзор происхождения разных названий государственных крестьян // Журнал Министерства государственных имуществ.- 1857.- Ч. 62. – С. 36-72.
89. Дружинин Н.М. Государственные крестьяне и реформа П.Д. Киселева. Т. 1: Предпосылки и сущность реформы.- М.; Л.: Госиздат, 1946. – 631 с.
90. Селіхов Д.А. Земельне право царської Росії та деякі наслідки його застосування на Поділлі в епоху вільного підприємництва (1861-1917рр.) // Наукові праці Кам′янець-Подільського державного педагогічного університету. Історичні науки. Т. 4(6).- Кам′янець-Подільський, 2000.- С.165-169.
91. Полное собрание законов Российской империи. Собр. 1-е Т. ХХХІІ.- СПб., 1840.- № 24999.
92. Полное собрание законов Российской империи. Собр. 1-е Т. ХХХVІІ.- СПб., 1842.- № 15724.
93. Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии, составленные в 1846г.- Полтава, 1852. - Ч. ІІ. – 256 с.
94. П. Ш. Государственные крестьяне // Русская речь.- 1879.- № 6.- С. 258-284.
95. РДІА.- Ф. 1181.- Т. ХV.- спр. 4-4.5: «Дело Главного комитета по обустройству сельского состояния».- 452 арк.
96. О преобразовании общественного управления государственных крестьян и о передаче сих крестьян в ведение общих губернских и уездных, а также местных по крестьянским делам учреждениям //ПСЗРИ. Собр. 2-е. Т. ХLІ.- СПб., 1868.- № 42899.
97. РДІА (Головний комітет по облаштуванню сільського стану Державної ради).- Ф. 1181.- Т. ХV.- Спр. 4.- Ч. 6: “Дело Главного комитета по обустройству сельского состояния ”.- 364 арк.
98. О поземельном устройстве государственных крестьян в 36 губерниях //ПСЗРИ. Собр. 2-е. Т. ХLІ.- СПб., 1868.- № 43888.
99. Статистика землевладения 1905г. Свод данных по 50-ти губернии Европейской России. Изд-е ЦСК МВД.- СПб., 1907.- 199 с. + 33 табл.
100. Ходский Л. Очерки развития поземельных отношений бывших государственных крестьян // Русская мысль. – 1889. - №11.- С. 18-52.
101. Збырыт В.Е. Историко-правовые аспекты становления и развития земельных сервитутов // Проблеми законності. Респ. Міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.- Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000.- Вип. 41.- С. 33-38.
102. Новицкий И.Б. Римское частное право.- М.: ВЮЗИ, 1948. – 236 с.
103. Свод законов Российской империи. Т.Х. Ч. 1.- СПб., 1901.- Різна пагінація.
104. Гусаков А. К вопросу о теории сервитутного права. // Журнал гражданского и уголовного права.- 1884.- № 8. – С.42-64.
105. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. 9-е издание.- М., 1911.-851 с.
106. Василенко Н.П. Крестьянский вопрос в юго-западном и северо-западном крае при Николае І и введение инвентарей // Великая реформа. Т.ІV.- СПб., 1911. – С. 94-109.
107. Пахман С.В. Обычное гражданское право в России. Юридические очерки. Т. 1: Собственность, обязательства и средства судебного охранения., СПб., 1877. – 477с.
108. Полное собрание законов Российской империи. Собр. 2-е. Т. ХL.- СПб., 1866.- № 41237.
109. Астырев Н. Один из вопросов дня: сервитутные отношения в юго- западном крае // Северный вестник.- 1891.- № 8. – С.221- 287; № 9.- С. 41-74.
110. Новицкий И. П. Сервитуты и обязательное разверстывание в юго-западном крае.- Киев, 1881. – 134 с.
111. Синайский В. И. Русское гражданское право. Вып. 1: Общая часть и вещное право.- Киев, 1894.- 330 с.
112. Локоть П. К вопросу о значении сервитутов в поземельных отношениях наших западных окраин // Научное обозрение. СПб., 1902.- № 7. – С. 47-69.
113. Лещенко М.Н. Класова боротьба в Українському селі в епоху домонополістичного капіталізму (60-90-ті роки ХІХ ст.).- К.: Наукова думка, 1970. – 304 с.
114. Гантовер Л.В. О происхождении и сущности вечно-чиншевого владения.- СПб., 1884.- 304 с.
115. Свод законов Российской империи. Т. ХІ.- СПб., 1901.- Різна пагінація.
116. Шимановский А. О чиншевых отношениях. Спб., 1886.-154 с.
117. Пихно Д. О чиншевых владениях в западных губерниях // Журнал гражданского и уголовного права. – 1887.- № 5. – С. 124-137.
118. Ефименко А. Исследование народной жизни. Вып. 1: Обычное право.- М., 1884. – 382 с.
119. Общее положение о крестьянах, вышедших из крепостной зависимости // ПСЗРИ. Собр. 2-е. Т. ХХХVI.- СПб., 1863.- № 36657.
120. Временные правила о волостном суде // ПСЗРИ. Собр. 3-е. Т.ІХ.- СПб., 1891.- № 6196.
121. Полное собрание законов Российской империи. Собр. 3-е. Т. ХХХІІ.- Пг., 1915.- № 37185.
122. Осадчий Н. Щербановская волость. Историко-этнографическое описание // Сборник Херсонского земства.- 1891.- № 7. – С. 62-81.
123. Шершеневич Г.Ф. История кодификации гражданского права в России. – Казань, 1898.- 324 с.
124. Свод законов Российской империи. Т. ХІІ. Часть ІІ.- СПб., 1857.- Різна пагінація.
125. Зайончковский П. А. Проведение в жизнь крестьянской реформы 1861 г.- М.: Изд-во соц.-екон. лит-ры, 1958.- 470 с.
126. Грамота на права, вольности и преимущества российского дворянства // ПСЗРИ. Собр. 1-е. Т. ХХІІ.- СПб., 1830.- № 16187.
127. Положение о заповедных наследственных имениях // Свод законов Российской империи. Т. Х.- СПб., 1857.- Різна пагінація.
128. Полное собрание законов Российской империи. Собр. 2-е. Т. ХХХVІ.- СПб., 1863.- № 36674.
129. Свод законов Российской империи. Т. Х. - СПб., 1887.- Різна пагінація.
130. РДІА.- Ф. 1664 (Толстой Дмитро Аркадійович, міністр внутрішніх справ, член Державної ради).- Оп. 1.- Спр. 126: «Записка по ходатайствам дворянства о восстановлении права выкупа родовых дворянских имений».- 274 арк.
131. Анфимов А.М. Крупное помещичье хозяйство Европейской России. (конец ХІХ- начало ХХ вв.).- М.: Наука, 1969.- 393 с.
132. Сельское хозяйство Украины.- Харьков, 1923.- 176 с.
133. Двадцать пять лет деятельности земства в Полтавской губернии, с 1866 по 1892 год. Краткий очерк. Составил С. Н. Велецкий.- Полтава, 1894.- 76 с.
134. Державний архів Харківської області.- Ф. 3 (Канцелярія харківського губернатора).- Оп. 214.- Спр. 170: «О поземельном банке».- 42 арк.
135. Зеленый Т. Херсонское дворянство и Херсонская губерния в 1862г. // Северный вестник.- 1889.- № 8. – С. 52-76.
136. РДІА.- Ф. 1282 (Канцелярія Комітету міністрів).- Оп. 2.- Спр. 1093: «Циркулярное письмо П.А. Валуева губернским предводителям от 16 января 1862г.».- 28 арк.
137. Литвак Б.Г. Русская деревня в Реформе 1861г.- М.: Наука, 1972. – 471 с.
138. Дружинин Н.М. Главный комитет об устройстве сельского состояния // Исследования по социально-политической истории России.- Л.: Изд-во Наука, 1971. – С. 269-286.
139. РДІА.- Ф. 1282.- Оп. 2.- Спр. 957: «Записка П.А. Валуева «Об учреждении центрального поземельного банка».- 48 арк.
140. Устав общества взаимного поземельного кредита //ПСЗРИ. Собр. 2-е. Т. XLI.- СПб., 1868. - №43722.
141. Устав общества поземельного кредита //ПСЗРИ. Собр. 2-е. Т. XLI.- СПб., 1868. - № 43722.
142. Устав земского банка Херсонской губернии. – Одесса, 1864.- 88 с.
143. Татищев С.С. Император Александр ІІ, его жизнь и царствование. Т. 1. – СПб., 1903.- 481 с.
144. Полное собрание законов Российской империи. Собр. 2-е. Т. ХLІ.- СПб., 1866.- № 43298.
145. Дружинин Н.М. Ликвидация феодальной системы в русской помещичьей деревне // Вопросы истории.- 1968.- № 12. – С. 3-34.
146. РДІА.- Ф. 1284 (Департамент загальних справ Міністерства внутрішніх справ).- Оп. 91.- Спр. 52: «Представление А.Р. Шидловского министру внутренних дел от 28 мая 1881г.».- 37 арк.
147. Устав Харьковского земельного банка. - Харьков, 1871.- 53 с.
148. Устав Полтавского земельного банка. – Полтава, 1872.- 56 с.
149. Устав Бессарабско-Таврического банка. – Кишинев, 1873.- 72 с.
150. Высочайший рескрипт, данный благородному дворянству // ПСЗРИ. Собр. 3-е. Т. V.- СПб., 1887.- № 2882.
151. Положение о Крестьянском поземельном банке // ПСЗРИ. Собр. 3-е. Т. II.- СПб., 1886.- № 894.
152. Краснікова О. М., Селіхов Д. А. Правове регулювання фінансово- кредитної діяльності Селянського поземельного банку в Україні на рубежі двох століть (ХІХ-ХХ) // Актуальні проблеми природничих і гуманітарних наук (збірник наукових праць).- Полтава, 1997. – С. 236-249.
153. РДІА.- Ф. 1151 (Департамент цивільних і духовних справ Державної ради).- Оп. 1. - Спр. 1. : «Записка о заповедных имениях князя А.В. Мещерского».- 144 арк.
154. Н.Р. Об учреждении заповедных имений.- Киев, 1887. – 114 с.
155. Мигулин П.П. Наша банковская политика.- Харьков, 1904. – 227 с.
156. Полное собрание законов Российской империи. Собр. 3-е. Т. ІІІ.- СПб., 1886.- № 1605.
157. Павловский И. К истории Полтавского дворянства. Т. 2.- Полтава, 1907. – 284 с.
158. Корелин А .П. Крупный сельскохозяйственный кредит в капиталистической России // Исторические записки. Т. 106.- М.: Наука, 1981. – С. 162-204.
159. Положение о найме на сельскохозяйственные работы //ПСЗРИ. Собр. 3-е. Т. VI.- СПб., 1888.- № 3803.
160. Положение о земских начальниках // ПСЗРИ. Собр. 3-е. Т. ХIХ.- СПб., 1902.- № 17286.
161. Андрияшев И. К вопросу о земельном кредите в России.- Киев, 1885.
162. Львова М.В. Вопрос о сельскохозяйственных рабочих в русском законодательстве 80-х годов ХIХ в. // Вестник Ленингр. ун-та. Сер. истории.- 1957.- Вып.1. - № 2. – С. 72-76.
163. Полное собрание законов Российской империи. Собр. 3-е. Т. ХХІV.- СПб., 1891.- № 11035.
164. Полное собрание законов Российской империи. Собр. 3-е. Т. ХХІІ.- СПб., 1906.- № 20338.
165. Якименко Н. А. Советская историография переселение крестьян в Сибирь и на Дальний Восток (1861-1917) // История СССР.- 1980.- № 5.- С. 91-104.
166. Скляров Л. Ф. Переселение и землеустройство в Сибири в годы столыпинской аграрной реформы. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1962.- 588 с.
167. Степынин В.А. Колонизация Енисейской губернии в епоху капитализма.- Красноярск, 1962.- 561 с.
168. Белявская Л. Б. К вопросу о переселенческой политике царизма в период столыпинской аграрной реформы // Сборник научно-исследовательских работ кафедр общественных наук.- Томск: Изд-во Томского политехн. ин-та, 1958. – С. 89-105.
169. РДІА.- Ф. 560 (Загальна канцелярія міністра фінансів).- Оп. 27.- Спр. 37: «Об устройстве переселенцев в Сибири».- 236 арк.
170. О неназначении впредь особых кредитов на переселение государственных крестьян из Государственного казначейства // ПСЗРИ. Собр. 2-е. Т. ХLI.- СПб., 1868.- № 43891.
171. Правила переселения русских и иностранцев в Амурской и Приморской областях // РДІА.- Ф. 1315.- Оп. 1.- Спр. 3: «Печатные материалы».- 287 арк.
172. Положение о заселении предгорий западной части Кавказского хребта кубанскими казаками и другими переселенцами из России // ПСЗРИ. Собр. 2-е. Т. ХХХVІІ.- СПб., 1865.- № 38256.
173. О водворении в Алтайском округе государственных крестьян // ПСЗРИ. Собр. 2-е. Т. ХLI.- СПб., 1869.- № 42355.
174. РДІА.- Ф. 1281.- Оп. 7.- Спр. 21: «По отчету губернатора Полтавской губернии за 1868 год».- 64 арк.
175. О порядке переселения крестьян на свободные казенные земли. Циркуляр министра внутренних дел № 5 // Черниговские губернские ведомости.- 1868.- 12 мая.
176. О соблюдении установленного законом порядка при переселении крестьян и имеющуюся уже прочную на новых местах водворения оседлость, к какому бы разряду сельских обывателей они не принадлежали. Циркуляр министра внутренних дел от 4 мая 1869г. за № 7 // РДІА. Ф. 385.- Оп. 6.- Спр.4471: “По отношению министра внутренних дел по вопросу о перечислении переселенцев по местам настоящего водворения их в Тобольской и Томской губернии».- 78 Арк.
177. РДІА.- Ф. 385 (Тимчасовий відділ по поземельному облвштуванню державних селян Міністерства державних маєтностей).- Оп. 3.- Спр. 2526: «Управление государственным имуществом Таврической губернии».- 84 арк.
178. Краткий очерк экономических мероприятий земств 23 губерний России (1865-1892гг.). Изд-е Полтавской земской управы.- Полтава, 1894.- 246 с.
179. РДІА.- Ф. 385.- Оп. 6.- Спр. 4478: «Об устройстве переселенцев в Оренбургском крае».- 137 арк.
180. О водворении Оренбургской и Уфимской губерниях прибывших туда переселенцев // ПСЗРИ. Собр. 2-е. Т. ХLIV.- СПб., 1871.- № 46952.
181. Сельскохозяйственное ведомство за 75 лет его деятельности (1837- 1912гг.). Составил Г.К. Гинс и П.А. Шафранов. Изд-е ГУЗ И З.- Пг., 1914.- 397 с.
182. О возможных мерах к укреплению хозяйственных устоев крестьянского населения.- СПб., 1881.- 101 с.
183. Зайончковский П.А. Кризис самодержавия на рубеже 1870-1880 годов.- М.: Изд-во МГУ, 1964. – 367 с.
184. Записка по поводу земских ходатайств о мерах к устранению хозяйственного расстройства крестьян.- СПб., 1881. – 61 с.
185. Кирьяков В.В. Очерки по истории переселенческого движения в Сибирь. (В связи с историей заселения Сибири).- М., 1902.- 370 с.
186. РДІА.- Ф. 560 (Загальна канцелярія міністра фінансів).- Оп. 27.- Спр. 37: «Об устройстве переселенцев в Сибири».- 424 арк.
187. Російський державний архів громадських організацій.- Ф. 730 (Ігнатьєв Микола Павлович, граф, міністр внутрішніх справ). - Оп. 1. - Спр. 1606: «Проект положения о переселении, составленный совещанием сведущих людей».- 234 арк.
188. Проект положения о переселении, составленный совещанием сведущих людей.- СПб., 1882. – 101 с.
189. РДІА.- Ф. 391 (Переселенське управління Міністерства внутрішніх справ). – Оп. 1. – Спр. 4: «Материалы особого совещания сведущих людей».- 266 арк.
190. РДІА.- Ф. 391.- Оп. 1.- Спр. 9: «Свод заключений губернаторов по переселенческому делу, составленный в 1883 году».- 72 арк.
191. О возможных мерах к укреплению хозяйственных устоев крестьянского населения.- Б.м. и г.п.- 82 с.
192. Лященко П.И. Крестьянское дело пореформенная землеустроительная политика. Т. 2.- Томск, 1917. – 217 с.
193. О добровольном переселении сельских обывателей и мещан на казенную землю и порядке перечисления лиц означенных сословий, перечислившихся в прежнее время // ПСЗРИ. Собр. 3-е. Т. ІХ.- СПб., 1891.- № 6198.
194. Статистическое обозрение поселков из безземельных разного звания людей, водворенных на казенных землях Александрийского уезда на основании узаконений 10 июня 1881 г. и 17 февраля 1884 г. (По данным местного обследования 1897 г.). – Алексан