ІНСТИТУТ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮСТИЦІЇ: ІСТОРИЧНІ ТА ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

brief description

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

МІХЕЄВА Тетяна Павлівна

УДК 342.1 (043.3)

ІНСТИТУТ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮСТИЦІЇ:
ІСТОРИЧНІ ТА ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент Національної академії наук України,
академік Національної академії правових наук України
КОПИЛЕНКО Олександр Любимович

Київ – 2010

Зміст
ВСТУП..................................................................................................................................3

Розділ 1. Історичні та політико-правові аспекти виникнення і розвитку інституту конституційної юстиції в країнах Західної Європи та США................10
1.1. Становлення та розвиток інституту конституційної юстиції в західноєвропейських країнах і в США............................................................................10
1.2. Інститут конституційної юстиції в країнах Західної Європи і США: юридична природа та місце в системі поділу влади .......................................................................36
Висновки.............................................................................................................................61

Розділ 2. Становлення і розвиток інституту конституційної юстиції в країнах Центральної та Східної Європи: історичні та політико-правові аспекти............64
2.1. Утворення і розвиток інституту конституційної юстиції в країнах Центральної та Східної Європи..............................................................................................................64
2.2. Інститут конституційної юстиції в країнах Центральної та Східної Європи: юридична природа та роль у системі поділу влади........................................................84
Висновки...........................................................................................................................112

Розділ 3. Історичні та політико-правові аспекти становлення і розвитку інституту конституційної юстиції в Україні............................................................115
3.1. Інститут конституційної юстиції в Україні: генезис і юридична природа......115
3.2. Конституційний суд України як гарант дотримання принципу поділу державної влади: правові та політичні аспекти............................................................139
Висновки ..........................................................................................................................179

ВИСНОВКИ.....................................................................................................................183

ЛІТЕРАТУРА...................................................................................................................189

ВСТУП
Актуальність дослідження. Для подальшого демократичного розвитку України та удосконалення функціонування механізму взаємних стримувань і противаг між гілками влади особливе значення має дослідження діяльності інституту конституційної юстиції (далі КЮ).
Визначенню передумов виникнення інституту, до компетенції якого належить контроль за конституційністю нормативних актів, а також всебічному вивченню сутності даного явища сприяли результати, отримані у дослідженнях, спрямованих на доведення необхідності його застосування у державному механізмі (Арістотель, Ф. Бекон, Т. Гоббс, А. Дайсі, К. Ейзенман, Г. Еллінек, Х. Кельзен, Е. Коук, Е. Ламбер, Дж. Локк, Ш. Монтеск’є, І. Петрункевич, Ж.-Ж. Руссо, О. Холмс, К. Шмідт та ін.). Унаслідок тривалої еволюції наукової думки щодо необхідності існування органу контролю за конституційністю законів у світі сформувалися і на сьогодні функціонують дві основні моделі КЮ: американська (ХІХ ст. – т. ч.) та європейська (ХХ ст. – т. ч.), які, не зважаючи на структурні відмінності, мають спільну мету – забезпечити захист прав людини і громадянина та дієвість механізму взаємних стримувань і противаг між гілками влади у державі. Значні конституційні зміни в нашій країні визначають науковий інтерес та практичне значення звернення до вітчизняних та зарубіжних джерел, спрямованих на дослідження питання впливу як американської, так і кельзенівської моделей КЮ на становлення конституціоналізму в Україні.
Для України як держави, що належить до країн civil law з кельзенівською моделлю КЮ, особливого значення набуває вивчення становлення інституту КЮ та досвіду його діяльності щодо гарантування принципу поділу влади між гілками влади в державах, що належать до даної правової системи і використовують зазначену модель КЮ. Разом з тим, не менш важливим є вивчення розвитку та досвіду діяльності органів конституційного контролю в країнах (зокрема США), які хоч і належать до держав common law, проте конституційне правосуддя в них реалізується стабільно й ефективно впродовж декількох століть. Водночас значний науковий інтерес становлять результати досліджень з проблеми генезису та функціонування інституту КЮ в державах Центральної та Східної Європи, які є країнами так званої «молодої демократії», знаходяться на схожому з Україною етапі політичного та суспільного розвитку і мають досвід у вирішенні питань формування ефективного механізму взаємних стримувань та противаг між гілками влади, зокрема при здійсненні контролю за конституційністю політико-правових перетворень у перехідний період.
На сьогодні у вітчизняній юридичній науці здійснено ряд досліджень, присвячених вивченню проблеми інституту КЮ: його становленню (І. Алексеєнко, В. Гергелійник, О. Зайчук, О. Кордун, О. Мироненко, І. Переш, Є. Черняк, С. Шевчук, В. Шишкін та ін.); визначенню його юридичної природи, ролі та місця в державному механізмі (М. Кельман, М. Козюбра, О. Марцеляк, Г. Мурашин, М. Савенко, М. Савчин, А. Селіванов, В. Скомороха, Ю. Тодика, П. Євграфов, Л. Юзьков та ін.); вивченню взаємозв’язку у його діяльності політики і права (М. Козюбра, В. Погорілко, В. Тацій, М. Тесленко, В. Шаповал та ін.). Водночас наявність правових та політичних проблем, які наразі супроводжують впровадження конституційної реформи в Україні, зумовлює необхідність систематизації теоретичних і практичних підходів до знаходження шляхів забезпечення балансу сил між гілками влади в межах дії принципу поділу влади, що визначає актуальність детального дослідження ролі Конституційного Суду (далі КС) України у гарантуванні даного принципу в рамках, встановлених Конституцією.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі науки теорії та історії держави і права. Дисертаційне дослідження виконано як складову загального плану науково-дослідної роботи відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема програми «Стратегія розвитку законодавства України» (державний реєстраційний № 0103U007975).
Метою дисертаційного дослідження є подальше визначення шляхів інтенсифікації діяльності інституту КЮ у механізмі взаємних стримувань та противаг між гілками влади на основі співставлення результатів узагальнення історико-правових знань з проблеми виникнення, генезису, організації та потенційних можливостей даного інституту як дієвого механізму гарантування дотримання державними органами принципу поділу державної влади в рамках, визначених конституцією.
Відповідно до мети дослідження поставлено конкретні завдання:
– здійснити теоретичний аналіз та узагальнення філософських і правових робіт, присвячених розвитку ідеї створення органу контролю за конституційністю нормативних актів;
– дослідити історичні етапи становлення і генезису американської та кельзенівської моделей КЮ та виявити особливості процесу впровадження кельзенівської моделі у державний механізм країн Центральної та Східної Європи, у тому числі України;
– розкрити загальну природу принципу поділу державної влади, покладеного в основу державного механізму в демократичних країнах, і вивчити особливості його функціонування в державах «розвинутої демократії» та «молодої демократії»;
– з’ясувати юридичну природу органу КЮ в країнах common law та civil law, узагальнити наукові підходи до визначення його місця в механізмі взаємних стримувань і противаг між гілками влади та встановити характер можливого взаємовпливу політичних процесів і діяльності КС;
– визначити (базуючись на результатах теоретичного аналізу й узагальнення законодавчих актів та рішень органів конституційного правосуддя держав з різною формою правління) повноваження органу КЮ у сфері гарантування дотримання державними органами принципу поділу влади в рамках, встановлених конституцією;
– проаналізувати світовий та вітчизняний досвід діяльності органів КЮ і результати наукових досліджень з проблеми функціонування даного інституту в механізмі взаємних стримувань і противаг між гілками влади та узагальнити теоретичні і практичні пропозиції науковців, спрямовані на удосконалення діяльності КС України у сфері гарантування дієвості принципу поділу державної влади в Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є інститут конституційної юстиції.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретико-історичні аспекти процесу становлення та розвитку основних моделей КЮ, її юридичної природи, місця і ролі в механізмі взаємних стримувань та противаг між гілками державної влади.
Методи дослідження складає комплекс загальнонаукових і спеціальнонаукових методів пізнання: історико-правовий (для розкриття передумов виникнення КЮ, її становлення та генезису); хронологічний метод (для виділення етапів розвитку інституту КЮ); системно-структурний (для аналізу механізму взаємних стримувань і противаг між гілками влади та виявлення функцій органів КЮ в апараті державної влади); компаративно-правовий (для дослідження теоретичних і практичних проблем визначення юридичної природи інституту конституційного правосуддя та його місця і ролі в системі органів державної влади у країнах, що належать до різних правових систем і знаходяться на різних етапах розвитку демократичних інститутів); формально-логічний (для аналізу нормативно-правових актів, які регулюють функціонування органів КЮ); політологічний (для дослідження політичних процесів та політичної конфліктології); прогнозування (для визначення можливих тенденцій та шляхів розвитку інституту КЮ). Застосовувалися також прийоми формальної логіки: поняття, судження, співставлення, порівняння, доказ, аналіз, синтез, узагальнення та ін.
Теоретична основа дисертації ґрунтується на результатах наукових досліджень вітчизняних та іноземних учених філософів і правознавців. На теоретичному рівні питання стосовно державного контролю, охорони конституції та загальних положень організації інституту КЮ розглядалися у контексті праць Арістотеля, Ф. Бекона, Ф. Гегеля, Т. Гоббса, А. Дайсі, К. Ейзенмана, Г. Еллінека, І. Канта, Х. Кельзена, Е. Коука, Е. Ламбера, Дж. Локка, Ш. Монтеск’є, І. Петрункевича, Ж.-Ж. Руссо, О. Холмса,
К. Шмідта та ін. В основу дослідження історико-правових аспектів становлення та генезису моделей КЮ покладено роботи Ж.-Л. Бержеля, С. Боботова, А. Бланкенагеля, Р. Давіда, О. Зайчука, М. Нуделя, О. Копиленка, О. Мироненка, І. Переша,
Г. Харутуняна, С. Шевчука та ін. У дослідженні питань правової природи інституту КЮ, його ролі і місця в системі поділу влади, взаємодії політики та права у його діяльності задіяні праці А. Арутюняна, Є. Вагнерової, Л. Гарліцкі, Ж. Джангіряна, Ж. Зіллера, М. Капеллеті, А. Клішаса, Я. Ключки, М. Козюбри, О. Копиленка, І. Кресіної, Є. Куриса, У. Лихмуса, М. Лобова, А. Медушевського, Г. Мурашина, М. Савенка, А. Селіванова, М. Сербан, М. Тесленко, Г. Халмаі, Г. Харутуняна, А. Шайо, В. Шаповала, С. Шевчука, К. Шеппеля, О. Ярмиша та ін.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять вітчизняне та зарубіжне законодавство, практика органів КЮ, рішення Європейського суду з прав людини, висновки Венеціанської Комісії, статистичні, довідкові матеріали.
Наукова новизна дисертаційної праці полягає у тому, що вона є одним з перших в Україні монографічних досліджень, у межах якого, базуючись на аналізі та узагальненні становлення та генезису світового та вітчизняного конституціоналізму, його теорії та практики, здійснена характеристика інституту КЮ України як гаранту дотримання поділу влади в рамках, встановлених Конституцією.
Вперше:
– здійснено класифікацію основних факторів, що негативно впливають на діяльність інституту КЮ різних країн, і зокрема КС України, на стадіях формування даного органу, прийняття ним рішень та їх виконання;
– узагальнено практику розв’язання політичних конфліктів конституційними судами держав з різною формою правління і моделі можливої поведінки органів КЮ під час розгляду таких справ;
– систематизовано пропозиції науковців в галузі конституційного права щодо змін до чинного законодавства з метою посилення статусу КС України серед органів державної влади, підвищення його ролі як гаранта дотримання гілками влади норм Конституції й обґрунтовано необхідність врахування цих змін парламентом.
Удосконалено:
– визначення факторів правового і політичного характеру, що зумовили впровадження інституту КЮ у систему державних органів переважної більшості демократичних країн світу;
– знаходження шляхів вирішення органом КЮ питань політичного характеру, що є властивими для механізму стримувань і противаг органів державної влади, в рамках виключного правового підходу;
– обґрунтування (на основі цілеспрямованого аналізу, співставлення й узагальнення теоретичних розробок науковців і рішень КС України) ролі даного органу як необхідного гаранта дотримання принципу поділу влади в умовах політико-правових пошуків ефективної системи взаємних стримувань і противаг органів державної влади в Україні.
Дістали подальшого розвитку:
– аналіз та узагальнення історико-правових і теоретичних знань з проблеми виникнення, генезису й організації моделей КЮ;
– дефініція періодизації основних етапів генезису інституту КЮ в Україні та визначено їхні хронологічні межі;
– узагальнення наукових поглядів, пропозицій і рекомендацій дослідників з питань юридичної природи та місця органу КЮ в системі органів державної влади в країнах з різними правовими системами, що сприятиме чіткішому визначенню його статусу в державному механізмі України;
– визначення діапазону наукового дослідження сфер з найвищим ризиком можливого перетину функціонування органу КЮ і політичних процесів та засобів й умов, що сприятимуть відмежуванню права від політики;
– обґрунтування необхідності перманентного використання можливостей інституту КЮ України щодо забезпечення функціонування механізму стримувань і противаг між гілками державної влади в рамках, встановлених конституцією, шляхом застосування ряду передбачених правових процедур.
Теоретичне і практичне значення. Теоретичне значення наукової роботи полягає у тому, що результати аналізу й узагальнення історико-правових, компаративно-правових, політологічних, прогностичних досліджень, спрямованих на розкриття аспектів становлення та генезису основних моделей КЮ, її правової природи, місця і ролі в системі поділу влади, сприятимуть подальшому розвитку знань та уявлень про інститут КЮ. Практичне значення виявляється у формулюванні в дисертації висновків і пропозицій, які сприятимуть підвищенню ефективності діяльності КС України і можуть бути використані у: науково-дослідних цілях – при подальшому дослідженні цієї або суміжних тем; нормотворчій діяльності – як теоретична основа при підготовці проектів нормативно-правових актів, що стосуються КС України; навчальному процесі – при викладанні навчальних курсів з теорії та історії держави і права України та зарубіжних країн, конституційного права України та зарубіжних країн, спецкурсу і проведенні практичних занять з проблем інституту КЮ, при підготовці навчальних посібників.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювались на засіданні відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України. Матеріали дослідження висвітлювалися на VІ Міжнародному форумі з питань конституційного правосуддя «Конституционный суд как гарант разделения властей» (м. Москва, 24–25 жовтня 2003 р.), на Всеукраїнській науковій конференції «Юридичні читання молодих вчених» (м. Київ, 23–24 квітня 2004 р.; тези опубліковані), на Всеукраїнській науковій конференції «Другі юридичні читання» (м. Київ, 18 травня 2005 р.; тези опубліковані), на ІІІ Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 15 жовтня 2008 р.; тези опубліковані), на Міжнародній науковій конференції «Шості юридичні читання». Правова культура, правова свідомість і право (м. Київ, 22–23 квітня 2010 р.; тези знаходяться у друці).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження відображені в п’ятьох статтях у фахових виданнях та чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура і обсяг дисертації обумовлені метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел, що нараховує 411 найменувань. Загальний обсяг дисертації – 231 сторінки, з яких основного тексту – 188 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Аналіз і узагальнення результатів наукових досліджень з проблеми становлення і розвитку КЮ показують, що в країнах common law та civil law контроль за конституційністю законів у тій чи іншій формі існував і розвивався упродовж усієї правової історії цих країн. Внаслідок тривалої історичної еволюції судової системи країн common law у ХІХ ст. сформувалася децентралізована (американська) модель судового конституційного контролю, за якою судова гілка влади набула права контролю і забезпечення єдиного застосування законів. Змістом першого (початок ХХ ст.) наукового обґрунтування централізованої (європейської) моделі КЮ передбачено створення спеціального органу – конституційного суду як єдиної вищої інстанції, що здійснює конституційний контроль за законами. На сьогодні з урахуванням значних відмінностей між зазначеними моделями КЮ чітко виділяються, притаманні їм, спільні риси: захист основних прав і свобод людини та громадянина від їх порушення державною владою; гарантування дотримання принципу поділу влади; забезпечення збереження балансу між державою в цілому та її складовими тощо.
2. З’ясовано, що становлення КЮ в Україні є результатом тривалого і глибокого історичного розвитку вітчизняного конституціоналізму, який, разом з тим, неможливо розглядати поза контекстом загальної історії конституційного правосуддя закордонних країн. На підставі результатів проведеного аналізу відповідних наукових джерел нами виділено наступні періоди в історії становлення і розвитку КЮ в Україні:
І період – (поч. ХVІІІ – поч. ХХ ст.) – зародження на теренах країни ідеї про необхідність існування конституційного контролю; ІІ період (1923–1945 рр.) – спроба впровадження у певних формах органу КЮ на території західної України та використання Верховного Суду Союзу РСР для здійснення конституційного нагляду на східноукраїнських землях; ІІІ період (1946 р. – 16 липня 1990 р.) – здійснення конституційного контролю в квазіпарламентській формі; ІV період (16 липня
1990 р. – 18 жовтня 1996 р.) – період теоретичних та законодавчих розробок, спрямованих на забезпечення процесу формування КС України; V період (з 18 жовтня 1996 р. – донині) – етап розвитку інституту КЮ й удосконалення його діяльності, зокрема як гаранта дотримання конституційного принципу поділу влади.
3. Виявлено, що в кінці ХХ ст. інститут КЮ впроваджено у систему державних органів переважної більшості демократичних країн світу, що пояснюється факторами правового та політичного характеру, а саме: зростанням (за умов розширеної системи правових актів) необхідності чіткої ієрархії юридичних норм; формуванням ефективного механізму захисту прав і свобод людини та громадянина; сприйняттям принципу поділу влади та формуванням механізму стримування і противаг.
4. З’ясовано, що швидка рецепція кельзенівської моделі КЮ в країнах Центральної та Східної Європи відбулася в умовах недостатньої демократизації суспільства. При цьому змішана форма правління (як результат політичного компромісу перехідного періоду), характерна для більшості цих країн, зазвичай, не відзначається стійкістю, що притаманна традиційним формам правління (президентській або парламентській).
Співставлення й узагальнення результатів аналізу матеріалів діяльності (90-ті рр. ХХ ст. –поч. ХХІ ст.) КС у країнах Центральної та Східної Європи щодо створення й утвердження інститутів демократичної держави показують, що КС, незалежно від форми державного правління, визначається і функціонує в механізмі державної влади як гарант розуміння і дотримання конституційного принципу поділу влади, що дозволяє чіткіше окреслювати сферу компетенції окремих інститутів влади і закріплювати способи їх взаємного балансу та стримування в рамках, встановлених Конституцією.
5. Визначено, що в умовах конституційної модернізації в Україні встановлення ступеня впливу кельзенівської моделі КЮ, прийнятої в державі, на процес розвитку конституціоналізму та врахування аналогічного досвіду КС закордонних країн є актуальним. Зокрема, відповідно до чинного законодавства, КС України наділений
(з метою гарантування ним принципу поділу влади) повноваженням розглядати справи стосовно: конституційності законів та інших правових актів, додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, офіційного тлумачення Конституції та законів України та ін. При цьому аналіз змісту рішень і висновків КС України, дозволив встановити, що на сьогодні Суд є важливою ланкою в механізмі влади, яка уповноважена забезпечувати верховенство Конституції і гарантувати дієвість системи стримування і противаг в країні.
6. З’ясовано, що розвиток і функціонування КС України в системі поділу влади значною мірою супроводжується складним взаємозв’язком політики і права, що обумовлюється: а) політичною процедурою формування складу КС, оскільки призначення та звільнення суддів здійснюється державними органами, що уможливлює випадки неправового впливу на суддів Суду з боку органів державної влади, які висунули їх на посаду; б) можливістю загрози політизації Суду під час здійснення своїх повноважень, оскільки тлумачення та уточнення в актах КС різних аспектів функціонування усіх гілок державної влади може впливати на значні загострення в його діяльності у випадках протиставлення політики і права; в) залежністю рівня і дієздатності забезпечення виконання рішень КС від політичного стану в країні, авторитету КС в системі органів державної влади, правової культури суспільства.
7. Встановлено, що з метою вирішення зазначених проблем, ефективними і такими, що можуть бути рекомендовані для впровадження у практику діяльності КС України, є такі пропозиції: удосконалити механізм призначення суддів (запровадження інституту дублювання органу уповноваженого призначати суддів, забезпечення безперервності функціонування КС України шляхом продовження виконання обов’язків суддею до вступу на посаду новопризначеного судді або призначення судді не пізніше як за місяць до виникнення вакантної посади тощо) та їх звільнення (надання КС України права на попереднє рішення з питання щодо підстав звільнення судді або права на звільнення судді), законодавчо закріпити юридичну відповідальність за невиконання рішень та висновків Суду, визначити момент набуття чинності рішень Суду тощо. Крім цього, з метою підвищення ефективності КЮ як гаранта принципу поділу влади і арбітра у вирішенні політичних спорів правовими засобами пропонується також розширити обсяг повноважень КС України (розгляд справ щодо компетенції, встановлення конституційності виборів Президента та виборів до парламенту, здійснення попереднього контролю усіх питань, які виносяться на всеукраїнський референдум, включення до кола актів, щодо яких КС України здійснює перевірку конституційності рішень і роз’яснень ЦВК України та постанов Пленуму Верховного Суду України тощо). Врахування сукупності зазначених пропозицій при внесенні змін до чинного законодавства, на нашу думку, значною мірою сприятиме удосконаленню діяльності КС України як складової системи запобігання виходу органами державної влади за межі своєї компетенції, що повинно стимулювати застосування правових підходів до вирішення політичних питань. Водночас розширення кола повноважень Суду може мати місце лише після здійснення його структурної перебудови, удосконалення механізмів його формування та діяльності (наприклад, запровадження внутрішньої спеціалізації щодо розгляду окремих категорій справ).
8. Виявлено, що в сучасному конституціоналізмі судова функція державної влади країн civil law та common law розглядається як найменш політизована, що дає підставу суд (зокрема КС) розглядати як найбільш стійкий елемент механізму поділу влади. Водночас теоретична деполітизованість органу КЮ на практиці не заперечує його можливої політичної ролі, оскільки даний орган уповноважений ухвалювати рішення, які мають вагоме політичне значення. Визначено, що в різних правових системах проблема політизації інституту КЮ і питання взаємозв’язку в його діяльності політики та права є спільними, а їхнє вирішення вбачається не лише у подальшому пошуку шляхів запобігання впливу політичних факторів на діяльність КС, але й у забезпеченні іншими гілками влади de facto гарантій незалежності даного інституту в державному механізмі.
9. На підставі результатів аналізу змісту актів КС України з’ясовано, що КС України у здійсненні своїх повноважень, хоча і не перетворився на позитивного законодавця, водночас Судом поки що не досягнуто повного уникнення впливу політики на його діяльність через, головним чином, процедуру формування складу Суду та його роль у захисті принципу поділу влади. Головною темою наукової дискусії при цьому стає вирішення питання протиставлення права та політики і можливості розгляду політичної проблематики, що лежить в основі поділу влади в рамках виключно правового підходу. Визнається, що орган КЮ повинен бути самообмеженим у можливості брати участь в політичній сфері при забезпеченні взаємного стримування всіх органів у державному механізмі в рамках, визначених Конституцією. Формулюється висновок про те, що деполітизації інституту КЮ повинні сприяти такі рекомендації: удосконалення процедури подання кандидатур на посади суддів; стимулювання юридизації політичного процесу; застосування суддями у своїй діяльності доктрини політичних питань (The Political Questions Doctrine) та доктрини суддівського самообмеження (Margin of Interpretation) тощо.
10. З’ясовано, що на конституційному рівні юридичну природу КС України пропонується визначити шляхом приведення його статусу та ролі у відповідність до вимог сучасної правової держави. При цьому необхідно враховувати те, що встановлення юридичної природи інституту КЮ та його місця у механізмі поділу влади науковцями країн Центральної і Східної Європи, зокрема України, може здійснюватися із застосуванням декількох підходів, а саме: а) ототожнення інституту КЮ з судовою гілкою влади; б) розгляд КС як різновиду контрольної влади; в) визнання КС своєрідною надбудовою в системі поділу влади, що не належить до жодної з гілок влади;
г) визначення інституту КЮ як такого, що має комплексний характер, поєднуючи у собі риси судової і контрольної влад. На нашу думку, за умов сучасного конституціоналізму, який розвиває класичну теорію поділу влади, виділяючи при цьому четверту (контрольну) владу, КС України необхідно розглядати комплексно, як державний інститут, який включає в себе риси судової влади, що здійснює при цьому найвищу контрольну державну діяльність. Такий підхід дозволить не лише de jure, але і de facto закріпити правовий статус КС України як самостійного органу, що підкреслить його незалежність в системі поділу влади та сприятиме ефективному виконанню ролі у механізмі стримувань і противаг.
11. Підтверджено, що КЮ є важливою ланкою в забезпеченні механізму стримувань і противаг, а знаходження шляхів ефективного підвищення її ролі в утвердженні збалансованих відносин між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади і надалі є актуальною теоретичною і практичною проблемою правових наук, успішне розв’язання якої забезпечить подальший розвиток сучасної демократичної держави. Зростаюча у ХХІ ст. роль конституційного правосуддя зумовлює необхідність подальшого проведення в країнах молодої демократії наукових досліджень проблеми функціонування інституту КЮ та його генезису, оскільки філософський і теоретичний підходи до її розв’язання постійно змінюються і на сучасному етапі знаходяться на стадії активного пошуку й удосконалення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамавичус А. Президентская власть в Конституции и практике Конституционного суда Литвы / А. Абрамавичус // Конституционный суд как гарант разделения властей: сб. докладов. – М.: Институт права и публичной политики, 2004. – С. 114.
2. Авраменко Л. М. Історико-правовий термінологічний словник: зарубіжні країни / Авраменко Л. М., Тяпкін А. С., Ярмиш О. Н. – Х.: Університет внутрішніх справ, 1998. – 132 с.
3. Адамович Л. Практические проблемы современной конституционной юстиции [Електронний ресурс] / Л. Адамович. – Режим доступу:
http://concourt.am/almanac/almanac2002/contents-r.html
4. Акситіс Р. Основні риси конституційної юрисдикції в Латвії / Р. Акситіс // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – №1. – С. 76–79.
5. Алексєєнко І. Г. Європейська модель конституційної юстиції (порівняльно-правова ретроспектива) / Алексєєнко І. Г. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. – 230 с.
6. Алексіс де Токвіль Про демократію в Америці / Алексіс де Токвіль – К.: «Всесвіт», 1999. – 586 с.
7. Алєксєєнко І. Г. Європейська модель конституційної юстиції: теоретико-правові проблеми становлення та розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави та права; історія політ. та правових вчень» / І. Г. Алєксєєнко – К., 2001. – 16 с.
8. Арістотель. Політика / Арістотель; [пер. з давньогрец. О. Кислюка]. – К.: Основи, 2003. – 239 с.
9. Арутюнян А. Теория разделения властей и ее проявления в республике Армения [Електронний ресурс] / А. Арутюнян. – Режим доступу:
http://concourt.am/Conferences/1998/unidem/aharutun-r.html.
10. Арутюнян Г. Г. Конституционный Суд в системе государственной власти (Сравнительный анализ): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Г. Г. Арутюнян – М., 1999. – 52 с.
11. Арутюнян Г. Г. Логика развития системы конституционного правосудия: опыт и перспективы [Електронний ресурс] / Г. Г. Арутюнян. – Режим доступу: http://concourt.am/alnanac/almanac2002/21.html.
12. Арутюнян Г. Г. Перспективы совершенствования системы конституционного правосудия: функциональные и институциональные проблемы (некоторые тезисы и обобщения) / Г. Г. Арутюнян // Дайджест: Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии. – 2004. – № 4. – С.52–61.
13. Арутюнян Г. Г. Принцип верховенства права как гарант конституционной демократии: Международный альманах. Конституционное правосудие в новом тысячелетии / Арутюнян Г. Г. – Ереван: «Инжар», 2004. – 259 с.
14. Бабенко К. Політичні чинники впливу на процес реалізації Конституції України / К. Бабенко // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – №2. – С. 57 – 64.
15. Бабенко К. Роль Конституційного Суду України у забезпеченні верховенства Конституції України / К. Бабенко // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – №3. – С. 54 – 61.
16. Баги И. Принципи разделения и сотрудничества властей в практике Конституционного суда Венгрии / И. Баги, Г. Теньи // Конституционный суд как гарант разделения властей: сб. докладов. – М.: Институт права и публичной политики, 2004. – С. 186–189.
17. Барабаш Ю. Демократія в системі цінностей конституційного ладу (за матеріалами практики Конституційного Суду України) / Ю. Барабаш // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. – №5. – С. 89 – 97.
18. Баренбойм П. Д. 3000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера / Баренбойм П. Д. – [2-е изд., доп. и перераб.] – М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2003. – 288 c.
19. Барнашов А. М. Судебная власть и конституционное правосудие в системе единства, разделения и взаимодействия ветвей государственной власти // Весник Томского государственного университета. – 2003. – №278. – С. 101–106.
20. Барнашов А. М. Теория разделения властей: становление, развитие, применение / А. М. Барнашов; под. ред. Н.И. Кима. – Томск: изд-во Томського ун-та, 1988. – 102 с.
21. Батанов А. В. Новодемократический конституционализм в Украине: проблемы становлення и развития [Електронний ресурс] / А. В. Батанов, В. М. Кампо, И. А. Шумак // Современный конституционализм. – 2007. – № 1. – Режим доступу до журн.:
http://www.kspmr.idknet.com/MAG/?id_article=7c145598e633e899e577d7458b73ec4f&lang=ru.
22. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель; [пер. с фр. В. И. Даниленко]. – М.: Издательский дом NOTA BENE, 2000. – 576 с.
23. Беронов Н. Відносини між судами / Н. Беронов // Вісник Конституційного Суду України. –2002. – № 1. – С. 74 – 75.
24. Білак М. (Тесленко) Розподіл повноважень: політична вигода чи конституційна відповідальність? / М. Білак (Тесленко) // Вісник Конституційного Суду України. –2007. – № 5. – С. 55 – 61.
25. Бланкенагель А. Роль и значение принципа разделения властей / А. Бланкенагель // Конституционный суд как гарант разделения властей: сб. докладов. – М.: Институт права и публичной политики, 2004. – С. 5 – 13.
26. Бланкенагель А. Теория и практика конституционного контроля в ФРГ / А. Бланкенагель // Советское государство и право. – 1989. – № 1. – С. 102.
27. Боботов С. В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ) / Боботов С. В. – М.: Изд-во Российськой правовой Академии Министерства юстиции Российской Федерации, 1994. – 127 с.
28. Боботов С. В. Конституционный контроль в буржуазных странах: доктрина и практика / С. В. Боботов // Советское государство и право. – 1989. – № 3. – С. 115–120.
29. Боботов С. В. Правосудие во Франции / Боботов С. В. – М.: Изд-во ИЧП «ЕАВ», 1994. – 198 с.
30. Боботов С. В. Введение в правовую систему США / С. В. Боботов, И. Ю. Жигачев. – М.: Норма, 1997 – 328 с.
31. Бойченко Г. Г. Конституция Соединенных Штатов Америки. Толкование и применение в епоху империализма / Бойченко Г. Г. – М.: Изд. ИМО, 1959. – 242 с.
32. Брайс Д. Американская республика: в 3 т. / Брайс Д. – М., 1889. – Т.1. – С. 280-290.
33. Бринцев В. Застосування та інтерпритація стандартів (принципів) правової держави в конституційному судочинстві / В. Бринцев, І. Андрущенко // Вісник Конституційного Суду України. – 2008. – №2. – С. 73 – 83.
34. Бринцев В. Належне виконання рішень Конституційного Суду України як одна з головних складових ефективності конституційного судочинства / В. Бринцев // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – №2. – С. 77 – 85.
35. Бринцев В. Політико-правовий аналіз ролі Конституційного Суду України у законодавчому процесі / В. Бринцев // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – №1. – С. 23 – 30.
36. Бринцев В. Роль і значення судової правотворчості у формуванні єдиного правового поля Європи / В. Бринцев // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. – №2. – С. 80 – 91.
37. Бульба О. Деякі аспекти реалізації принципу поділу влади в державах Центральної та Східної Європи / О. Бульба // Право України. – 2008. - № 4. – с. 151 – 155.
38. Вагнерова Е. Разделение властей в практике Конституционного суда Чехии / Е. Вагнерова // Конституционный суд как гарант разделения властей: сб. докладов. – М.: Институт права и публичной политики, 2004. – С. 175–185.
39. Василюк С. Спірні питання тлумачення Конституційном Судом України Конституції та законів України / С. Василюк // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 1 (40). – С. 54 – 61.
40. Венгеров А. Б. Конституционный контроль в СССР / А. Б. Венгеров // Правоведение. – 1970. – №3. – С. 32–42.
41. Висновок Конституційного Суду України № 1-в від 27 червня 2000 р. [Електронний ресурс] –
http://www.ccu.gov.ua/pls/wccu/P000?lang=0&rej=0&pf5511=33843.
42. Висновок Конституційного Суду України № 2-в від 12 жовтня 2004 р. [Електронний ресурс] –
http://www.ccu.gov.ua/pls/wccu/P000?lang=0&rej=0&pf5511=65062.
43. Висновок Конституційного Суду України № 2-в від 10 вересня 2008 р. [Електронний ресурс] –
http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=19399.
44. Висновок Конституційного Суду України № 1-в/2010 від 01 квітня 2010 р. [Електронний ресурс] –
http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=106427.
45. Висновок Венеціанської Комісії щодо змін до Конституції України, прийнятих 02.12.2004 (№339/2005) [Електронний ресурс] –
http://www.parlament.org.ua/index.php?action=news&as=0&ar_id=1108.
46. Висновок Венеціанської Комісії щодо можливих конституційних та законодавчих змін для забезпечення безперервного функціонування Конституційного Суду України (№377/2006) [Електронний ресурс] –
http://www.minjust.gov.ua/?do=d&did=7731&highlight=венеціанської
47. Витрук Н. В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: [учеб. пособие] / Витрук Н. В. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 383 с.
48. Волвенко П. В. Діяльність Конституційного Суду України щодо тлумачення Конституції України: теоретичний аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / П. В. Волвенко – К., 2006. – 23с.
49. Вступ до теорії правових систем: [монографія] / [за заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М.Оніщенко]. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2006. – 432 с.
50. Гарлицкий Л. Реформа конституционного судопроизводства в Польше / Л. Гарлицкий // Конституционное правосудие в посткоммунистических странах. – М.: Центр конституционных исследований МОНФ, 1999. – С. 49.
51. Гарлицький Л. Конституційний Суд і принцип поділу влади / Л. Гарлицкий // Матеріали міжнародного семінару «Роль Конституційного Суду в державі та суспільстві» (10-11 травня 2001 року). – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С.19–29.
52. Гегель В. Философия права: [сочинения] / Гегель В. – М., 1934. – Т. 7. – С. 295.
53. Гергелійник В. О. Конституційний Суд в системі органів контрольної влади: теоретичні аспекти / В. О. Гергелійник // Право України. – 1999. – № 5. – С. 81–85.
54. Гергелійник В. О. Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиції України: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.02 / Гергелійник В. О. – К., 1999. – 203 с.
55. Гергелійник В. О. Правові проблеми становлення і функціонування конституційної юстиції України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / В. О. Гергелійник. – К., 2000. – 18 с.
56. Гергелійник В. О. Проблеми вдосконалення компетенції Конституційного Суду України щодо контролю за легітимністю актів законодавства / В. О. Гергелійник // Економіка. Фінанси. Право. – 1999. – № 7. – С. 24–27.
57. Гончар И. Было 18. И вдруг стало их... / И. Гончар // Юридическая практика. – 2007. – №19 (489). – С. 1–3.
58. Гончар И. А есть ли давление на КСУ? / И. Гончар // Юридическая практика. – 2007. – №20 (490). – С. 3.
59. Гончар И. Конституционные страсти / И. Гончар // Юридическая практика. – 2007. – №21 (491). – С. 3.
60. Гончар И. «Первая ласточка» КСУ / И. Гончар // Юридическая практика. – 2007. – №22 (492). – С. 1–3.
61. Греченко В. А. Україна у добу «раннього» тоталітаризму (20-ті роки ХХ ст.) / Греченко В. А., Ярмиш О. Н.; Нац. ун-т внутр. справ. — Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. — 275 с.
62. Гюлумян А. Проблеми розвитку конституційного правосуддя у перехідний період / А. Гюлумян // Актуальні проблеми конституційної юрисдикції: сучасність і перспективи розвитку.– К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 29–33.
63. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози; пер. с фр. В. А. Туманова. – М.: Международные отношения, 1997. – 400 с.
64. Дайси А. В. Основи государственного права Англии / Дайси А. В. – М.: Типография Т-ва И.Д. Сытина, 1907.- 671 с.
65. Деметрашвили А. Исполнение решений Конституционного Суда зависит от политического режима в стране / А. Деметрашвили // Свободная Грузия. – 1998. – №6. – С. 3.
66. Денисов С. А. Формирование контрольной ветви государственной власти и ограничение коррупции / С. А. Денисов // Государство и право. – 2002. – №3. – С. 9–16.
67. Дерев’янко С. Про необхідність ініціювання та приведення існуючого законодавства України з питань референдумів у відповідність до норм чинної Конституції України / С. Дерев’янко // Право України. – 2009. – № 5. – С. 137– 142.
68. Дерев’янко С. Проблеми забезпечення конституційново контролю за референдумами за конституціями світу: порівняльно-правовий аналіз / С. Дерев’янко // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. – № 2. – С. 92 – 102.
69. Джангирян Ж. Д. К дискуссии о разделении властей и единстве власти: опыт Армении: научное издание] / Джангирян Ж. Д. – М.: Изд-во «Когито-Центр», 2003. – 84 с.
70. Домбровський І. Конститтційний Суд України: початок нової каденції / І. Домбровський // Вісник Конституційного Суду Україна. – 2006. – № 5-6. – С. 45 – 54.
71. Другі Конституційні читання: Збірка тез наукових доповідей і повідомлень міжнародної наукової конференції молодих учених, аспіранів і студентів присвячена пям’яті академіка права Ю. М. Тодики / За аг. ред. проф. А. П. Гетьман. Нац. юрид. акад. України. – Харків: Права людини, 2009 р. – 376 с.
72. Дябло В. К. Судебная охрана конституций. В буржуазных государствах и в Союзе ССР / Дябло В. К. – М.: Юридическое изд-во НКЮ РСФСР, 1928 – 118 с.
73. Ендзінш А. Безперервність діяльності конституційного суду як гарантія його незалежності / А. Ендзінш // Конституційний Суд у системі органів державної влади: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: матеріали міжнар. конф., м. Київ, 16 трав. 2008 р. / Конституційний Суд України; упоряд.: К.О. Пігнаста [та ін.]. – К.: Ін Юре, 2008. – С. 22 – 29.
74. Євграфов П. Особливості правової природи актів Конституційного Суду України / П. Євграфов, Є. Євграфова // Конституційний Суд у системі органів державної влади: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: матеріали міжнар. конф., м. Київ, 16 трав. 2008 р. / Конституційний Суд України; упоряд.: К.О. Пігнаста [та ін.]. – К.: Ін Юре, 2008. – С. 72 – 82.
75. Євграфов П. Конституційний Суд України: формування громадянського суспільства, демократичної, правової держави / П. Євграфов // Матеріали міжнародного семімару «Роль КонституційногЮ Суду в державі та суспільстві» (10-10 травня 2001 року). – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 6–17. Жук Н. А. Стримування і лротиваги в системі поділу влади в Україні (загальнотеоретичні проблеми): автореф. дис. на здобуття наук. ступеяня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Н. А. Жук. – Х., 2006. – 20с.
76. Євграфова Є. Висновок на законопроект про внесення змін до Конституції України (аналіз практики Конституційного Суду України) / Є. Євграфова // Право України. – 2008. - №12. – С. 36 – 43.
77. Єзеров А. Конституційний конфлікт як феномен та процес в Україні: [монографія] / Єзеров А. – О.: «Юридична література», 2008. – 240 с.
78. Задорожній О. Дещо про відносини Верховної Ради та Конституційного Суду: Ст. нар.деп. України / О. Задорожній // Юридичний вісник України. – 2002. – №8. – С. 10.
79. Зайчук О. В. Правовая система США (историко-теоретический анализ) / О. В. Зайчук; отв. ред. В. В. Оксамытный. – К.: Наукова думка, 1992. – 136 с.
80. Закалюк А. Належне кадрове забезпечення судової влади як неодмінна умова незалежного та доброчесного здійснення нею правосуддя / А. Закалюк, О. Томкіна // Право України. – 2009. – № 12. – С. 64 – 70.
81. Закон України «Про Конституційний Суд України» [Електронний ресурс] – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2400-12.
82. Закон Української РСР «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 24 жовтня 1990 р. // ВВР. – 1990. – №45. – С. 606.
83. Застосування конституційного правосуддя у захисті конституційних прав і свобод громадян і вирішення спорів про компетенцію суб’єктів влади / ВР України; Постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України. – К.: Парламентське вид-во, 2008. – 96 с.
84. Зимин А. В. Конституционный контроль в системе разделения властей (Теоретико-правовые аспекты): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / А. В. Зимин. – М, 2002. – 211 с.
85. Златарева-Русева М. Конституционній суд как гарант разделения властей. Практика Конституционного Суда Болгарии / М. Златарева-Русева // Конституционный суд как гарант разделения властей: сб. 4окладов. – М.: Институт права и птбличнои политики, 2004. – Р. 141–144.
86. Зорькин В. Д. Рдализация конституционного принципа разделения властей в практике Конституциомного Суда России / В. Д. Зорькин // Конституционный суд как гарант разделения властей: сб. докладов. – М.: Институт права и публичной политики, 2004. – С. 17–30.
87. Історія державності України : Експерим. підруч. / [О.Н.Ярмиш, В.А.Греченко, О.А.Гавриленко та ін.]; За заг. ред. Бандурки О.М., Ярмиша О.Н. — Х.: Одіссей, 2004. — 606 с.
88. История политических и правовых учений: [учеб. для вузов] / [под общей ред. В.С. Нерсесянса]. – М.: Норма, 2003. – 736 с.
89. Кампо В. До питання меж предметної компетенції у діяльності Конституційного Суду України / В. Кампо // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. - № 1. – С. 99 – 106.
90. Кампо В. До питання меж предметної компетенції у діяльності Конституційного Суду України / В. Кампо // Вісник Конституційного Суду України. – 2008. – № 4. – С. 90 – 99.
91. Кант И. Сочинения в 6-ти томах / Кант И. – М., 1965. – Т. 4. – Ч. 2. – С. 234-237
92. Караев А. А. Повышение эффективности конституционного контроля в Казахстане [Електронний ресурс] / Караев А. А. – Режим доступу: http://lawportal.ru/doc/document.asp?docID=1126242
93. Кельман М. С. Конституційний контроль як засіб захисту конституцій у національних правових системах континентального права: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / М. С. Кельман – К., 2001. – 204 с.
94. Кельман М. С. Конституційний контроль як засіб захисту конституцій у національних правових системах континентального права: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / М. С. Кельман. – К., 2001. – 19 с.
95. Кечекьян С. В. Всеобщая история государства и права. Древний мир: Древний Восток и Древняя Греция / Кечекьян С. В. – М., 1944. – Вып.І. – Ч.І. – С. 166–167.
96. Киреева Е. Ю. Конституционный суд и конституционное судопроизводство: автореф. дис. на сосискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конситуционное право» / Е. Ю. Киреева. – Ростов-на-Дону, 1997. – 23 с.
97. Кленнер Г. От права природы к природе права / Г. Кленнер; пер. с нем.; [под ред. Б.А. Куркина]. – М.: Прогресс, 1988 – 320 с.
98. Клишас А. А. Конституционная юстиция в зарубежних странах / Клишас А. А.; [отв. ред. В.В. Еремян]. – М.: Международные отношения, 2004. – 288 с.
99. Ключка Я. Роль конституційного суду у взаєминах із законодавцем / Я. Ключка // Матеріали міжнародного семінару „Роль Конституційного Суду в державі та суспільстві” (10-11 травня 2001 року). – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 54.
100. Князевич Р. Легітимність українського парламенту після дострокового припинення його повноважень / Р. Князевич // Українське право. – 2008. – № 1. – С. 87 – 92.
101. Козакевич О. Конституційний суд Австрії: факти / О. Козакевич // Юридичний вісник України. – 2002. – № 10.– С. 12.
102. Козюбра М. 10 років дії Конституції України: проблеми і перспективи / М. Козюбра // Вибори та демократія. – 2006. – № 2. – С. 23.
103. Козюбра М. Попередній конституційний контроль і захист прав людини / М. Козюбра // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – №2. – С. 54 – 59.
104. Козюбра М. І. Конституційний Суд в системі органів державної влади / М. І. Козюбра // Державно-правова реформа в Україні: Матеріали науково-практичної конференції (листопад 1997 р). – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997. – С. 22 – 24.
105. Колісник В. Теоретико-правові аспекти подальшго вдосконалення статусу Конституційного Суду України / В. Колісник // Конституційний Суд у системі органів державної влади: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: матеріали міжнар. конф., м. Київ, 16 трав. 2008 р. / Конституційний Суд України; упоряд.: К.О. Пігнаста [та ін.]. – К.: Ін Юре, 2008. – С. 86 – 91.
106. Конституции государств Европейского Союза / [под ред. Л. А. Окунькова]. – М.: Инфа-Норма, 1997. – 816 с.
107. Конституционное правосудие в посткоммунистических странах: [Сб. докладов / отв. ред И. Г. Шаблинский]. – М.: Центр конституционных исследований МОНФ, 1999. – 249 с.
108. Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии: [сб. нормативных актов / под ред. М.А. Митюкова]. – М.: Зерцало, 1998. – 800 с.
109. Конституційне судочинство. Американський та український досвід / [В. Тихий, В. Сущенко, Б. Футей та ін.]. – К.: Вид-во ін-ту демократії ім. Пилипа Орлика, 1999. – 108 с.
110. Конституційний договір між Президентом України та Верховною Радою України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України». [Електронний ресурс] –
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1%EA%2F95-%E2%F0&p=1251811052315433.
111. Конституційний Суд захистив вітчизняний інформаційний простір: Вл. інф. // Голос України. – 2004. – №55. – С. 1–2.
112. Конституційний Суд про депутатську недоторканість // Уряд. кур’єр. – 1999. – 5 листоп. – С. 2.
113. Конституція України Гетьмана Пилипа Орлика 1710 р. [Електронний ресурс] –
http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1710.html.
114. Конституція Союзу Радянських Соціалістичних Республік 1936 р. [Електронний ресурс] –
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
115. Конституція Союзу Радянських Соціалістичних Республік 1977 р. [Електронний рерурс] –
http://zakon1.rada.gov.ua-cgi-bhn/laws/main.cgi
116. Конституція Союзу Радянських Соціалістичних Республік 1988 р. [Електронний ресурс] –
http://zakon1.rada.gov阮ua/cgi-bin/lawr/lain.cgi
117. Конституція України. [Електронний ресурс] – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0.
118. Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки 1937 р.
http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1937.html.
119. Копиленко О. Ad margіnem (нотатки з приводу одного інтерв'ю) / О. Копиленко // Голос України. – 2007. – № 13. – 25 січ. – С. 3.
120. Копиленко О. Л. Держава і право України. 1917 – 1920: [навч. посібник] / О. Л. Копиленко, М. Л. Копиленко – К.: Либідь, 1997. – 208 с.
121. Копиленко О. Науково-експертний висновок щодо Указу Президента України від 2 квітня 2007 р. № 264/2007 "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України // Голос України. – 2007. – № 62. – 7 квіт. – С. 5.
122. Кордун О. З історії створення Конституційного Суду України / О. Кордун // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність. Матеріали наук.-практ. конф. (22-23 листопада 1996 р.) – К., 1997. – С. 159–161.
123. Кордун О. Повноваження спеціалізованих органів конституційного контролю: світовий досвід і Україна [Електронний ресурс] / О. Кордун – Режим доступу:
http://www.lp-ua.info/2001/201.php.
124. Корнієнко М. Проблеми безпосереднього народовладдя в юрисдикції Конституційного Суду України / М. Корнієнко // Конституційний Суд у системі органів державної влади: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: матеріали міжнар. конф., м. Київ, 16 трав. 2008 р. / Конституційний Суд України; упоряд.: К.О. Пігнаста [та ін.]. – К.: Ін Юре, 2008. – С. 175 – 177.
125. Костицький М. Способи трансформації статусу і функцій Конституційного Суду України як посягання на фундаментальні і методологічні засади Української Конституції / М. Костицький, Н. Кушакова // Конституційний Суд у системі органів державної влади: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: матеріали міжнар. конф., м. Київ, 16 трав. 2008 р. / Конституційний Суд України; упоряд.: К.О. Пігнаста [та ін.]. – К.: Ін Юре, 2008. – С. 92 – 96.
126. Котельникова Е. А. Отстранение судьи от участия в деле в конституционном производстве / Е. А. Котельникова // Ученые записки юридического факультета. – СПб, 2005. – Вып. 4. – С.79 – 84.
127. Кресіна І. Політична реформа в Україні: здобутки і недоліки / І. Кресіна // Право України. – 2007. – № 4. – С. 9 – 12.
128. Курис Э. Доктрина разделения властей в практике конституционного суда Литвы / Э. Курис // Конституционный суд как гарант разделения властей: сб. докладов. – М.: Институт права и публичной политики, 2004. – С. 94 –112.
129. Курис Э. О стабильности конституции, источниках конституционного права и мнимом всемогуществе конституционных судов / Э. Курис // Сравнительное конституционное обозрение. – 2004. – № 3 (48). – С. 92 – 102.
130. Курис Э. Проблемы судебной власти в юриспруденции Конституционного Суда Литвы: разделение властей [Електронний ресурс] / Э. Курис – Режим доступу:
http://www.concourt.am/hr/ccl/vestnik/4.14-1.15/litva.htm.
131. Куцоніс П. Конституційний Суд у системі органів державної влади Литовської Республіки: основні проблеми і шляхи їх вирішення / П. Куцоніс // Конституційний Суд у системі органів державної влади: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: матеріали міжнар. конф., м. Київ, 16 трав. 2008 р. / Конституційний Суд України; упоряд.: К.О. Пігнаста [та ін.]. – К.: Ін Юре, 2008. – С. 114 – 119.
132. Кушніренко О. Г. Конституційний Суд України як гарант охорони і захисту засад конституційного ладу держави / О. Г. Кушніренко // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – Х.: Право, 2003 – Вип.6. – С. 40–46.
133. Лазарев Л. Конституционный Суд России в системе сдержек и противовесов / Л. Лазарев // Конституционный суд как гарант разделения властей: сб. докладов. – М.: Институт права и публичной политики, 2004. – С. 31–44.
134. Лазарев Л. В. Некоторые спорные вопросы теории и практики конституционного правосудия / Л. В. Лазарев // ВКС: Вестник Конст. Суда РФ. – М., 1997. – №3. – С. 19–27.
135. Лазарев В. О взаимоотношениях Конституционного Суда России с органом законодательной власти / В. Лазарев // Конституционный суд как гарант разделения властей: сб. докладов. – М.: Институт права и публичной политики, 2004. – С. 45–59.
136. Литвиненко І. Л. Місце органу конституційної юрисдикції в державному механізмі України / І. Л. Литвиненко // Актуальні проблеми конституційного права та державотворення: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В. М. Олуйка. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2008 – Ч. 1. – С. 149 – 152.
137. Лихмус У. Роль Президента в системе разделения властей Эстонии / У. Лихмус // Конституционный суд как гарант разделения властей: сб. докладов. – М.: Институт права и публичной политики, 2004. – С. 153 – 160.
138. Лобов М. Верховный суд США и проблема разделения властей: пределы правового похода / М. Лобов // Конституционный суд как гарант разделения властей: сб. докладов. – М.: Институт права и публичной по