ФІКЦІЇ В ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ :

brief description

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

УЛ’ЯНОВСЬКА ОКСАНА ВАСИЛІВНА

УДК 340.116 (477)

ФІКЦІЇ В ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових вчень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Оборотов Юрій Миколайович
доктор юридичних наук, професор

Одеса – 2010

ЗМІСТ

Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічне обґрунтування існування фікцій в правовій системі
1.1. Генезис наукової думки про фікції
1.2. Сутність правової фікції
1.3. Особливі риси правової фікції
Висновки до Розділу 1
Розділ 2. Види фікцій у правовій системі
2.1. Конструктивні фікції
2.1.1. Класифікація конструктивних фікцій
2.1.2. Характеристика різновидів конструктивних фікцій
2.2. Деструктивні фікції
Висновки до Розділу 2
Розділ 3. Правові фікції у окремих галузях права
3.1. Правові фікції у кримінальному праві України
3.2. Правові фікції у цивільному процесі
3.3. Правові фікції у інформаційному праві
Висновки до Розділу 3
Висновки
Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність теми. Процеси глобалізації й індивідуалізації суспільства істотно відбиваються на всій системі соціального регулювання, у тому числі позначаються на механізмі дії права. Традиційний розгляд правової системи як нормативної все частіше доповнюється ціннісними характеристиками, що дає можливість вважати її ціннісно-нормативною системою. Звідси випливає необхідність більш глибокого осмислення тих сторін механізму дії права, які залишалися в тіні досліджень правової науки та її законодавчого оформлення. В цілому це стосується такого явища правової сфери як правова фікція.
Проте сьогодні можна констатувати, що дослідження питань ролі фікції у правовій сфері не тільки набуває особливої актуальності, але й потребує певного переосмислення. Важливо дотримуватися загальних традицій вітчизняної юриспруденції, але практика висуває нові реалії, ігнорувати які неможливо. Зміна напрямів суспільного і державного розвитку диктує необхідність пошуку більш адекватних засобів регулювання та координації суспільних відносин, формування нового погляду на використовуваний у правовому житті інструментарій, який вже апробований практикою і може використовуватися для підвищення ефективності механізму дії права. До таких інструментів належить правова фікція, яка достатньо широко застосовується в матеріальних і процесуальних галузях українського права. Разом із тим, у наукових дослідженнях проблема фікцій аналізується фрагментарно і в загальній теорії права теорія фікцій до теперішнього часу не отримала самостійної конструктивної розробки, де розглядалися б загальнотеоретичне розуміння правових фікцій, їх класифікація, значення і роль як для механізму дії права, так і у функціонуванні правової системи України.
Зміна теоретичних поглядів протягом тривалого часу на сутність фікцій визначила необхідність дослідження генезису наукової думки – з її першоджерел до сучасних робіт. Так, наприкінці ХІХ ст. вийшли в світ роботи Д.І. Мейєра, Г.Ф. Дормідонтова, Г.С. Мена, С.А. Муромцева, Л.І. Петражицьким було здійснено переклад з німецької роботи Ю. Барона «Система римского гражданского права».
Дослідження проблеми сутності фікцій переважно у цивільному праві визначило перевагу галузевої належності подальшого наукового пошуку. У радянській юридичній літературі зазначена проблема була досліджена вкрай недостатньо, в основному, на рівні наукових статей. Більшою мірою було вивчено питання правових презумпцій. У цьому контексті можна відзначити монографію В.А. Ойгензіхта, статті М. Гурвіча, присвячені презумпціям у радянському цивільному процесі, В.К. Бабаєва, Я.Б. Левенталя, підготовлений В.К. Бабаєвим навчальний посібник. У 1948 р. вийшла робота В.І. Камінської, присвячена проблемі правових презумпцій у кримінальному праві. Щодо фікцій, слід назвати статтю В.М. Горшеньова, присвячену нетиповим нормативним приписам у праві.
У пострадянський період проблема сутності фікцій викликала більший науковий інтерес з боку вчених-представників різних галузевих юридичних наук (переважно російських вчених). Так, на рівні кандидатських дисертацій із кримінального права та процесу, криміналістики були захищені роботи Ю.Г. Зуєвим (2000), К.К. Паньком (1998), І.В. Філімоновою (2007). Серед досліджень із загальної теорії права слід назвати роботи Л.А. Душакової (2004), О.О. Курсової (2001), Є.Ю. Марохіна (2004), Н.О. Нікішиної (2004), О.В. Танімова. У дослідженнях із цивільного права та процесу проблема фікцій отримала науковий аналіз у роботах Є.А. Джазояна (2006), Р.К. Лотфулліна, О.О. Нахової. Вчені намагались аналізувати проблему фікцій і в межах більш широких за змістом проблем розвитку окремих галузевих юрисдиних наук: цивільного права та процесу (Д. Луспеник, Є.О. Харитонов, Б.Б. Черепахін та ін.), кримінального права (Б.В. Волженкін, В.О. Глушко та ін.), інформаційного права (Б.А. Кормич), фінансового права (А.Й. Іванський), питань розвитку загальної теорії права (Л.В. Бацюра, О.В. Левченко, Ю.М. Оборотов та ін.).
Отже, російські вчені-юристи намагалися визначити положення теоретичної концепції фікцій, апробація якої здійснювалася, враховуючи норми російського законодавства, а в наукових дослідженнях вітчизняних вчених проблема фікцій у праві вивчалась фрагментарно.
Таким чином, актуальною проблематикою постає визначення сутності фікцій у правовій системі України, враховуючи вкрай недостатній рівень теоретичного опрацювання зазначеної проблеми та її важливе значення для формування цілісної сучасної теорії правових фікцій, а також впровадження доктринальних положень у сучасне законодавство.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Спрямованість дисертаційного дослідження визначається програмою наукових досліджень Одеської національної юридичної академії згідно з фундаментальною темою „Традиції та новації в сучасній українській державності й правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U110044970), науковою програмою Міністерства освіти і науки України „Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України”, а також планом науково-дослідницької роботи кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії на 2006–2010 рр. за темою „Традиції та новації у правовому житті України (теоретичний аспект) ”.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності і змісту фікцій та їх місця у правовій системі України. Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
виявити стадії процесу формування наукової думки про фікції у правовій системі;
сформулювати поняття правової фікції та виділити види правових фікцій;
визначити різницю між категоріями «правова фікція» і «помилка», «фіктивна норма»;
сформулювати особливі риси правових фікцій як підставу їх розмежування із суміжними категоріями «правовий символ», «презумпція», «аксіома», «припущення», «аналогія»;
здійснити класифікацію конструктивних фікцій та охарактеризувати особливості деструктивних фікцій;
виявити специфіку проявлення фіктивного в кримінальній, цивільно-процесуальній та інформаційній сферах українського права.
Об’єктом дослідження є фікція як явище правової дійсності.
Предмет дослідження становлять фікції у правовій системі України.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність сучасних методів наукового пізнання, застосування яких ґрунтується на діалектиці та системному підході, що дозволило проаналізувати сутність і зміст фікцій у правовій системі. У роботі застосовано такі методи наукового пізнання: історико-правовий та порівняльно-правовий – для виявлення стадій процесу формування наукової думки про фікції у правовій системі (п. 1.1), здійснення аналізу правових фікцій та суміжних понять (п. 1.3), аналізу конструктивних та деструктивних фікцій (Розділ 2); логіко-семантичний – для аналізу та формулювання понятійно-категоріального апарату (п. 1.2); класифікації та групування – для систематизації фікцій взагалі і конструктивних фікцій, зокрема (п.п. 1.2, 2.1), формулювання загальних та особливих рис фікцій (п.п. 1.2, 1.3); формально-догматичний метод – при розробці питань застосування фікцій безпосередньо в окремих галузях українського права (Розділ 3).
Нормативним підґрунтям роботи є Конституція України, Цивільний кодекс України, Цивільний Процесуальний кодекс України, Господарський кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кримінальний кодекс України, інші законодавчі і підзаконні акти, норми яких ґрунтуються на фікції як на засобі юридичної техніки. Емпіричну базу дослідження становлять довідкові видання, публікації у засобах масової інформації, узагальнення результатів діяльності правозастосовчих органів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним монографічним науковим дослідженням у сфері загальнотеоретичного аналізу фікцій і фіктивного в правовій системі України. У дисертації сформульовано низку нових положень, висновків, пропозицій, які, на думку дисертанта, мають важливе значення для юридичної науки і практики, а саме:
уперше:
визначено шість стадій формування наукової думки про фікції за ознакою формування найбільш вагомих внесків теоретико-правової думки щодо фікцій у правовій системі: 1) рання стадія; 2) стадія формування і розвитку римського приватного та публічного права; 3) стадія розвитку політико-правової думки і права епохи Середньовіччя; 4) стадія розвитку правового позитивізму (кінець XVIII – перша половина XIX ст.); 5) стадія активізації досліджень про фікції у правовій системі (XIX ст.); 6) стадія розвитку вчень про фікції у правовій системі у ХХ сторіччі і в сучасний період;
доведено необхідність поділу фікцій на два види: конструктивні і деструктивні. Конструктивною визначено фікцію як уявну юридичну конструкцію, що є продуктом абстрактного мислення, сприйнята правовою доктриною та/або закріплена у праві у формі норми-фікції, інституту права і використовується з метою заповнення певного сегменту у правовому полі. Деструктивною названо фікцію, що також є уявною юридичною конструкцією, але вона не сприйнята правовою доктриною і, хоча інколи закріплена правовою нормою, однак формується з метою закріплення незаконного інтересу, а тому може і повинна бути спростовною;
запропоновано в основу класифікації конструктивних фікцій покласти певні суспільні відносини, які потребують правового регулювання із використанням фіктивних юридичних конструкцій. Ознаками класифікації фікцій виділено: а) специфіка відповідної діяльності – фікції, які використовуються у правовому регулюванні людської діяльності і біологічної життєдіяльності; б) правові реалії – фікції, які використовуються у правовому регулюванні діяльності людини у біосоціальному аспекті, відносин у природі, фікції в законотворчості, у тому числі – доктринальні фікції; в) умовність міри і ступеню виділення суспільних відносин – фікції у правовому регулюванні життєдіяльності людини, фікції у правотворчості; г) особливості правового регулювання – фікції у матеріальному праві, фікції у процесуальному праві; д) джерело походження – статичні і динамічні. Фікції, які використовуються у правовому регулюванні людської діяльності, поділені на різновиди: перетворюючі, пізнавальні, ціннісно-орієнтаційні та комунікативні;
дістали подальшого розвитку:
положення про загальні риси правової фікції: а) полягає у конструюванні неіснуючого у дійсності; б) використанню фікції передує невизначеність; в) є уявною юридичною конструкцією різних ступенів складності; г) може використовуватись у доктрині права, правотворчості; д) використовується з метою заповнення певного сегменту у правовому полі; е) імперативність, а тому неспростовність; ж) обмеження в обсязі застосування соціально-юридичним контекстом; з) здатність фікцій викликати одна одну; к) зовнішнім проявом є норма-фікція, інститут права, може бути елементом гіпотез чи диспозицій правових норм; л) існування взаємозв’язку діалектичного розвитку наукової думки і сприйняття фікції у праві;
систематизація злочинів і правопорушень, які стосуються легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом з позицій застосування деструктивних фікцій: 1) ті, які віднесені кримінальним законодавство до «легалізації», а також стосуються умисного порушення вимог законодавства про боротьбу з «легалізацією» доходів, одержаних злочинним шляхом; 2) злочини, вчинення яких пов’язане із «легалізацією»; 3) правопорушення внаслідок вчинення яких надходять доходи, а їх набувачі порушують свій обов’язок зі сплати встановлених законодавством податків, порушують порядок набуття майна у власність тощо за відсутності підстав застосування норм КК;
положення щодо прояву фіктивного у окремих галузях права: кримінальному, цивільному процесуальному, інформаційному;
удосконалено:
підхід щодо визначення сутності фікції. На відміну від існуючого, доведено необхідність розглядати правову фікцію на двох рівнях абстрагування: доктринальному та правотворчому;
положення щодо різниці між категоріями «правова фікція» і «помилка», «фіктивна норма». Критерієм їх розмежування визначено ефективність у правотворенні;
положення про особливі риси фікції, які дозволяють розмежувати її із суміжними категоріями: «правова презумпція», «правовий символ», «аксіома», «аналогія», «припущення»;
обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки можуть бути використані для подальших досліджень феномена фікції та фіктивності у правовій сфері, а також при вдосконаленні чинного законодавства з використанням правових фікцій. Матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися при викладанні дисциплін курсів «Теорія держави та права», «Філософія права», «Історія політичних та правових вчень», а також при підготовці підручників, навчальних посібників із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й теоретичні висновки було повідомлено на засіданнях кафедри теорії держави та права Одеської національної юридичної академії. Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на: 6-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу (23 – 24 квітня 2003 р., м. Одеса); 7-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу (22 – 23 квітня 2004 р., м. Одеса); 8-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу (22 – 23 квітня 2005 р., м. Одеса); ІV Всеукраїнській науковій конференції правників-початківців, присвяченій пам’яті учених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчікова (10 – 11 листопада 2006 р., м. Одеса); V Всеукраїнській науковій конференції правників-початківців, присвяченій пам’яті учених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчікова (9 – 10 листопада 2007 р., м. Львів); Міжнародній науковій конференції „Питання удосконалення методології сучасної юриспруденції” (28 – 29 березня 2008 р., м. Одеса); міжнародній науково-практичній конференції „Сучасний правопорядок: національний, інтегративний та міжнародний виміри” (13 – 14 червня 2008 р., м. Одеса). Результати теоретичного дослідження використовувалися автором у викладанні відповідних тем при проведенні семінарських занять із курсу „Теорія держави і права” та „Проблеми теорії держави і права”.
Публікації. Основні теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у дев’яти статтях, шість з яких опубліковані у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура дисертації обрана відповідно до мети, завдань, предмета та логіки дослідження і складається із вступу, трьох розділів, які містять 8 підрозділів, висновків та списку використаних джерел.
Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок, з яких 191 – основний текст, 23 сторінки – список використаної літератури, що містить 223 джерела.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання визначення сутності і змісту фікцій у правовій системі, у результаті чого отримані такі найважливіші результати.
1. Стадіями формування наукової думки про фікції виділено: 1) ранню стадію, коли фікції містились у міфах, релігійних вченнях, документах стародавнього світу, які містили правові норми (гімни, укази, дигести, кодекси, конституції, маніфести тощо); 2) стадію формування і розвитку римського приватного та публічного права, на якій фікції використовувались як засіб юридичної техніки з метою забезпечення оперативності вирішення спору; 3) стадію розвитку політико-правової думки і права епохи Середньовіччя, коли в результаті дослідження фікції і фіктивного створювалися й удосконалювалися деякі правові категорії, поняття, конструкції, зокрема – категорія юридичної особи; 4) стадію розвитку правового позитивізму (кінець XVIII – перша половина XIX ст.), коли було закладено одну з основних ознак правової фікції — прийняття неіснуючого за існуюче; 5) стадію активізації досліджень про фікції у правовій системі (XIX ст.); 6) стадію розвитку вчень про фікції у правовій системі у ХХ сторіччі і у сучасний період.
2. На доктринальному рівні правовою фікцією постає уявна теоретико-правова конструкція, за допомогою якої моделюються тенденції формування і розвитку неіснуючого у дійсності, але об’єктивно необхідного у праві (наприклад, «юридична особа»). На правотворчому рівні правова фікція виступає не лише засобом юридичної техніки і тоді вона може міститись у гіпотезі чи диспозиції правової норми, а й у формі норми-фікції, інституту права.
3. Загальними рисами правової фікції названі: а) полягає у конструюванні неіснуючого у дійсності; б) використанню фікції передує невизначеність; в) є уявною юридичною конструкцією різних ступенів складності; г) може використовуватись у доктрині права, правотворчості; д) використовується з метою заповнення певного сегменту у правовому полі; е) імперативність, а тому неспростовність; ж) обмеження у обсязі застосування соціально-юридичним контекстом; з) здатність фікцій викликати одна одну; к) зовнішнім проявом є норма-фікція, інститут права, може бути елементом гіпотез чи диспозицій правових норм; л) існування взаємозв’язку діалектичного розвитку наукової думки і сприйняття фікції у праві. Порівняно із положеннями, сформульованими вченими (О.О. Курсова, Л.А. Душкова, О.В. Танімов), перелік рис доповнений останніми двома положеннями. Зміст зазначених рис конкретизуються, залежно від тієї галузі права, де фікції використовуються.
4. Доведено, що помилці, на відміну від фікції, притаманні така риса як невірність уявлення про предмет юридичного впливу. Якщо розглядати фікцію з позицій правотворення, то протилежними категоріями є «норма-фікція», «фіктивна норма», правотворча помилка. Норма-фікція застосовується з метою забезпечення ефективного правового регулювання, фіктивна ж норма є принципово нереалізованою. На відміну від правотворчої помилки, у фіктивній нормі відсутні ознаки неадекватності та ненавмисності.
5. Особливими рисами фікції, які дозволяють розмежувати її із суміжними категоріями: «правова презумпція», «правовий символ», «аксіома», «аналогія», «припущення» названі: 1) застосовується для подолання невизначеності у правовому регулюванні в результаті додання фактам реальної дійсності, з якими пов'язані виникнення, зміна, припинення правовідносин, зовнішньої форми, яка для даних актів є свідомо помилковою; 2) виконує допоміжну функцію у праві; 3) є неспростовною, формально визначеною; 4) відсутня властивість стабільності і довговічності; 5) обов'язковість розпорядження, закріпленого у фікції, не залежить від будь-яких умов. Для її реалізації достатньо встановлення тих фактів реальної дійсності, яким «за вигадкою» надається юридичне значення інших фактів; 6) значення фікції у правозастосуванні зводяться до того, що за її допомогою тим або іншим обставинам надається значення інших юридичних фактів, що мають значення при розгляді справи.
6. Тіньову економіку з позицій права слід розглядати як умовну конструкцію, за допомогою якої моделюється деструктивне явище. Такому явищу притаманне використання деструктивних фікцій у формі норм-фікцій, фіктивних дій. За вчинення останніх законодавство передбачає кримінальну, адміністративну, цивільно-правову відповідальність.
7. Виділено такі групи злочинів і правопорушень, які стосуються легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом з позицій застосування деструктивних фікцій: 1) ті, які віднесені кримінальним законодавство до «легалізації», а також стосуються умисного порушення вимог законодавства про боротьбу з «легалізацією» доходів, одержаних злочинним шляхом (ст..ст.209, 209-1 Кримінального кодексу України (далі - КК)); 2) злочини, вчинення яких пов’язане із «легалізацією»: порушення порядку зайняття господарською діяльністю (ст.202 КК), фіктивне підприємництво (ст.205 КК), ухилення від повернення виручки у іноземній валюті (ст.207 КК), незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст.208 КК), видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи чи видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст.211 КК), ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів (ст.212 КК); 3) правопорушення внаслідок вчинення яких надходять доходи, а їх набувачі порушують свій обов’язок зі сплати встановлених законодавством податків, порушують порядок набуття майна у власність тощо за відсутності підстав застосування норм КК (зокрема – ст..166-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
8. У кримінальному праві зміст фікції становлять: 1) ситуація, за якої визначення поняття злочину є неповним і неясним; 2) ситуація, за якої діяння, повністю позбавлені ознак суспільної небезпеки і тому не здатні порушити інтереси, що охороняються правом, проте оголошуються такими, що підпадають під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, тобто кримінально протиправними; 3) виявлення у інституті повторності; 4) виявлення у інституті погашення або зняття судимості; 5) у формальних складах злочину. У цивільному процесі прояв фіктивного відбувається через юридичне припущення у єдності своїх логічних і правових властивостей, які здійснюють регулюючу дію на діяльність суду щодо застосування правових норм, що включають припущення до свого змісту. Регулююча дія юридичного припущення на процес правозастосування полягає в такому: по-перше, юридичне припущення визначає порядок пізнання фактичних обставин справи, необхідних для висновку про пізнавані органом правозастосування правовідношення. По-друге, неспростоване в конкретному випадку юридичне припущення набуває значення прийому правової кваліфікації пізнаних з використанням припущення фактичних обставин справи, оскільки для висновку про наявність правовідношення, фактичний склад якого визначений на основі юридичного припущення, необхідне пізнання за допомогою судових доказів фактів підстави припущення і неспростування судовими доказами передбачуваного факту. Інформація відповідає ознакам правової фікції і за своєю суттю. Існує прямий зв'язок між правовими фікціями як прийомами регулювання інформаційних відносин і інформацією, що є основним об'єктом в інформаційному праві.
8. Обґрунтовано необхідність внесення змін до законодавства по таких напрямках його вдосконалення:
- адміністративна процесуальна правосуб’єктність окремих категорій учасників судового адміністративного процесу;
- застосування заходів юридичного впливу до порушників вимог ідентифікації осіб та порядку надання інформації до фінансових установ;
- забезпечення єдності термінології, що стосується використання термінів «вигода», «дохід», «прибуток»;
- поняття недоведеного факту у ЦПК України;
- оптимізація системи органів, уповноважених протидіяти «легалізації» (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- процедури банкрутства з метою запобігання проведенню операцій підприємствами-банкрутами;
- встановлення правила, що приписує суду прийняти як встановлену обставину, стосовно якої діє юридичне припущення, у тому випадку, коли ця обставина не доведена у звичайному порядку, на основі достатніх і достовірних доказів, і, відповідно, прийняти недоведену передбачувану обставину як обставину, що обґрунтовує рішення у справі;
- правовий режим документообігу у інформаційному полі;
- дотримання авторських прав при користування мережею Інтернет;
- контроль за діяльністю суб’єктів інформаційного права.

Список використаних джерел

1. Іванський А.Й. Роль юридичних фікцій у регулюванні відносин фінансово-правової відповідальності / А. Й. Іванський // Форум права. – 2008. - № 3. – С. 202-207. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-3/08iajvfv.pdf
2. Рябченко Н. Г. Проблемы естественного права в учениях немецких юристов: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Н. Г. Рябченко. – СПб., 2002. – 24 с.
3. Ковлер А. И. Антропология права : учебник / А. И. Ковлер. – М. : Норма, 2002. – 468 с.
4. Современный словарь иностранных слов: ок. 4000 слов и словосочетаний / сост. И. В. Нечаева. – М.: АСТ, 1999. – 538 c.
5. Беляков Б. Н. Структура человеческой жизнедеятельности и формы ее отражения / Б. Н. Беляков. – Челябинск. : Б.И., 1990. – 181 с.
6. Антология мировой правовой мысли: В 5 т. Античный мир и Восточные цивилизации. – М., 1999. – Т. І – 158 с.
7. Канюкова Т. Е. Основные этапы становления и развития российского права: идейно-теоретические истоки и политико-юридическая практика IX – XIX вв. : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» – СПб., 2001. – 16 с.
8. Енгибарян Р. В. Теория государства и права: учеб. пособие / Р. В. Енгибарян, Ю. К. Краснов. – М. : Юристь, 1999. – 272 с.
9. Харитонов Е. О. Гражданское право: Частное право. Цивилистика. Физичиские лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство : учеб. пособие / Е. О. Харитонов, Н. А. Саниахметова. ─ К.: А.С.К., 2001. ─ 832 с.
10. Марохин Евгений Юрьевич. Юридическая фикция в современном российском законодательстве/ Дис.к.ю.н. 12.00.01 – теория и история права и государства; история учений о праве и государстве.-Ставрополь,2004.-179с.
11. Душакова, Леся Анатольевна Правовые фикции : дис. ... кандидата юридических наук : 12.00.01 / Волгогр. акад. МВД России.-Волгоград, 2004.-199с.
12. Курсова, Оксана Александровна Фикции в российском праве : диссертация ... кандидата юридических наук : 12.00.01 Нижний Новгород, 2001.- 193 с.
13. Бірюкова А. Співвідношення звичаю та закону: історичний аналіз / А. Бірюкова // Право України. – 2008. – № 3. – С. 41-43.
14. Антология мировой правовой мысли : 5 т. : Европа. Америка: XVII – XX века / отв. ред. О. А. Жидков. - М. : Мысль, 1999. – Т. III. – 829 с.
15. Большой юридический энциклопедический словарь / сост. Барихин А. Б. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 405 с.
16. Харитонов Є. О. Цивільне право України : підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. ─ К. : Істина, 2003 . ─ 776 с.
17. Харитонов Є. О. Основы римского гражданского права: учеб. пособие / Е. О. Харитонов. – Ростов-н/Д : Феникс, 1999. – 416 с.
18. Долинская В. В. Тенденции развития законодательства о юридических лицах // Законодательство России в XXI веке : сб. ст. – М., 2002. – С. 184-191.
19. Нерсесянц B. C. История политических и правовых учений: учебник / В. С. Нерсесянц. – М. : Норма, 2007. – 704 с.
20. Остроух А. Н. Учение Бентама о праве : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / А. Н. Остроух. – М., 2002. – 18 с.
21. Шершеневич Г. Ф. Курс гражданского права / Г. Ф. Шершеневич. – Казань : Типо-литография, Імператор. Казань ун-та, 1901. – 168 с.
22. Оборотоов Ю. Н. Теория государства и права: метод. указания / Ю. Н. Оборотов. – О. : Фенікс, 2004. – 60 с.
23. Мейер Д. И. Русское гражданское право. Чтения, изданные по запискам слушателей / Д. И. Мейер ; под ред. А. И. Вицына. - СПб, 1897. – 220 с.
24. Дормидонтов Г.Ф. Классификация явлений юридического быта, относимых к случаям применения фикций: юридические фикции; презумпции; скрытные, символические, притворные и мнимые действия; фидуциарные сделки / Г. Ф. Дормидонтов. – Казань. : Типо-литография Императорского ун-та, 1895. – 176 с.
25. Мейер Д. И. О юридических вымыслах и предположениях, о скрытых и притворных действиях, 1854 / Д. И. Мейер // Избранные произведения по гражданскому праву. - М. : Статус, 2003. - 426 с.-С.54
26. Барон Ю. Система римского гражданского права : в 6 кн. / Ю. Барон. – К. : Типография С. В. Кульженко, 1889. – Кн. 4. - 175 с.
27. Мэн Г. С. Древнее право, его связь с древней историей общества и его отношение к новейшим идеям / Г. С. Мэн. – СПб. : Изд-во Д. Е. Кожаниикова. – 1873. – 312 с.
28. Бабаев В. К. Презумпции в советском праве : учеб.пособие / В. К. Бабаев. – Горький : Горьковская высшая школа МВД СССР, 1974. – 124 с.
29. Каминская В. И. Учение о правовых презумпциях в уголовном процессе / В. И. Каминская. – М. ; Л. : Репринтир, 1948. – 153 с.
30. Панько К. К. Фикции в уголовном праве и правоприменении / К. К. Панько. – Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1998. – 135 с.
31. Курсова О. А. Юридические фикции современного российского права : сущность, виды, проблемы, действия / О. А. Курова // Проблемы юридической техники : сб. ст. ; под ред. В. М. Баранова. – Нижний Новгород, 2000. – С. 364-372.
32. Кокорев Л. Д. Уголовный процесс : доказательство и доказывание / Л. Д. Кокорев, Н. П. Кузнецов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1995. - 272 c.
33. Исаков В. Б. Фактический состав в механизме правового регулирования / В. Б. Исаков; науч. ред. С. С. Алкексеев. – Саратов. : Изд-во Саратов. ун-та, 1980. – 128 с.
34. Бабаев В. К. Советское право как логическая система / В. К. Бабаев. – М. : Юрист, 1978. – 256 с.
35. Неновски Н. Преемственность в праве / Н. Неновски ; пер. с болг. - М. : Прогресс, 1977. – 245 с.
36. Явич Л. С. Право – регулятор общественных отношений в СССР / Л. С. Явич.; под ред. В. И. Корецкого, С. А. Раджабова. - Сталинабад., 1957. – 165 с.
37. Зайцев И. М. Правовые фикции в гражданском процессе / И. М. Зайцев // Российская юстиция. – 1997. – № 1. – С. 35-36.
38. Нахова Елена Александровна. Роль презумпций и фикций в распределении обязанностей по доказыванию : Автореф. дис. на соиск. учен. степ. к.ю.н.: Спец. 12.00.15 Саратов, 2004 22 с. Электронный ресурс: Режим доступа - http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/100070.html
39. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. / С. С. Алексеев. – M. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2 – 286 с.
40. Горшенев В. М. Нетипичные нормативные предписания в праве / В. М. Горшенев // Советское государство и право. – 1978. – № 3. – С. 115-117.
41. Пригара Л. І. Юридична техніка: поняття, структура, ознаки / Л. І. Пигара // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 2. – С. 26-31.
42. Лисюткин А. Б. Юридическая техника и правовые ошибки / А. Б. Лисюткин // Государство и право. – 2001. – № 11. – С. 22-28.
43. Ильин И. К., Миронов Н. В. О форме и стиле правовых актов / И. К. Ильин, Н. В. Миронов // Советское государство и право. – 1960. – № 12. – С. 64-66.
44. Керимов Д. А. Законодательная техника : науч.-метод. пособие / Д. А.Керимов. – М. : Норма, 2000. – 127 с.
45. Пиголкин А. С. Подготовка проектов нормативних актов / А. С. Пиголкин. – М. : Юрид. лит., 1968. – 166 с.
46. Тихомиров Ю. А. Как применять закон: практ. пособие / Ю. А. Тихомиров. – М.: Известия, 1993. – 61 с.
47. Большая советская энциклопедия: в 30 т. – 3-е изд. / Гл. ред. А .М. Прохоров, М.: Сов. энциклопедия. – 1977. – Т. 27. - 624 с.
48. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / В. Даль. – М. : Рус. яз., 1991. – Т. 4. – 684 с.
49. Васильев А.М. Правовые категории: Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. -М.: Юридическая литература, 1976. -264с.
50. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в двух томах. Т. 2. - Свердловск, 1973. - 401 с.
51. Філософія: Навчальний посібник для студентів і аспірантів вузів/ За ред.І.Ф. Надольного. – К., Вiкар, 1998. – 624 c..-Електронний ресурс.- Режимдоступу:http://www.diplomna.com/readimage.php?pageid=13&user_login=141083&user_password=5759873
52. Держко І. Метафізика буття і небуття в контексті аксіології// Вісник Львівського університету.-2008.-Вип.11.-С.47-54.-С.49.-Електронний ресурс.-Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/VLNU/Philos/2008_11/5.pdf
53. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т.-Х.: Право,2008.-Т.1: Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України/ за заг.ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина.-728с.
54. Морфологические и синтаксические свойства: Электронный ресурс: Режим доступа: http://ru.wiktionary.org/wiki/конструктивный
55. Толкование деструктивный: Электронный ресурс: Режим доступа: http://slovco.ru/all/d/podrobno.php?id=17670
56. Субочев В. В. Законные интересы / Субочев В.В. ; под ред. А. В. Малько. – М. : Норма, 2008. – 496 с.
57. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) : Рішення вiд 01.12.2004 № 18-рп/2004 : за станом на 20 серпня 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
58. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів]/ М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; За ред.д-ра юрид.наук, проф., акад. АпрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид.наук, проф., акад. АпрН України О.В. Петришина.-Х.: Право,2009.-584с.
59. Васильев А.М. Правовые категории: Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. -М.: Юридическая литература, 1976. -264с.
60. Танимов, Олег Владимирович Юридические фикции и проблемы их применения в информационном праве : диссертация ... кандидата юридических наук : 12.00.14 Саранск, 2004.- 216 с.
61. Курченко В.Н. Проблемы квалификации преступлений в условиях фактической ошибки/ http://www.lawmix.ru/comm.php?id=3646
62. Лисюткин, Александр Борисович. Ошибка как категория правоведения: теоретико-методологический аспект [Текст] : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук 12.00.01 / А. Б. Лисюткин ; СГАП. - Саратов, 2002. - 41 с.
63. Лановенко І.П. Помилка у праві.- Електронний ресурс.-Режим доступу: http://cyclop.com.ua/content/view/1247/58/1/6/
64. Кримінальне право України: Загальна частина: Помилка та її значення для кримінальної відповідальності: http://www.readbookz.com/book/165/4897.html
65. Помилка в правовій природі договору не свідчить про його удаваність: Ухвала Верховного Суду України від 20 вересня 2006 року//Закон &Бізнес.- №51 (779) 23.12.06 - 29.12.06/ Електронний ресурс.-Режим доступу: http://www.zib.com.ua/article/1167135514982/
66. Российское уголовное право: В 2-х т. Учеб./Иванов Н.Г., Комиссаров В.С., Лопашенко Н.А., и др./ Ред. А.И. Рарог. 2-е изд., испр. и доп. - М.: Профобразование, 2004. Т. 1. Общая часть. - 598 с.
67. Мурсалимов, Камиль Рамилевич. Правоприменительные ошибки : Проблемы теории : диссертация ... кандидата юридических наук : 12.00.01 Нижний Новгород, 2000 182 c.
68. Казгериева, Э. В. (Эмма Викторовна).Логические ошибки в судебном правоприменении : Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.01 – Теория и история права и государства ; История правовых учений /Э.В. Казгериева ; Науч. рук. Н. А. Власенко. -М.,2006. -23 с.
69. Баранов В. М. Истинность норм советского права: проблемы теории и практики / В. М. Баранов. – М. : КИМС, 1998. – 400 с.-С.74; Курсова, Оксана Александровна Фикции в российском праве : диссертация ... кандидата юридических наук : 12.00.01 Нижний Новгород, 2001.- 193 с.
70. Дашков А. С. Правотворческие ошибки: проблемы теории и практики : автореф. дис...канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «теория и история права и государства; история правових учений» / А. С. Лашков. – СПб., 1999. – 21 с.
71. Пишина, Светлана Георгиевна Правоинтерпретационные ошибки. Проблемы теории и практики: Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 Н. Новгород, 2000 – 176 с.
72. Дворецкая А.А. Юридические факты и правовые конструкции в римском и современном праве// Право: теория и практика: Электронный ресурс: Режим доступа http://www.yurclub.ru/docs/pravo/0903/15.html
73. Pasquale Voci. Istituzioni di diritto romano. -Milano: A. Giuffre` editore, 1996. -P.117- 167,- c. 161 Электронный ресурс: Режим доступа: http://www.yurclub.ru/docs/pravo/0903/15.html
74. Quido Donatuti. Studi di diritto romano. -Milano: Dott. A. Giuffre` editore, 1976. -Vol. I. -P. 421-519, c. 507: Электронный ресурс: Режим доступа: http://www.yurclub.ru/docs/pravo/0903/15.html
75. Contardo Ferrini. Studi vari di diritto romano e moderno (sulle obbligazioni, sul negozio giuridico, sulle presunzioni) // Opere di Contardo Ferrini. -Milano: Ulrico Hoelpi, 1929. -Vol. III. -P. 242-475, c. 462 Электронный ресурс: Режим доступа: http://www.yurclub.ru/docs/pravo/0903/15.html
76. Крымов А.А. Правовые презумпции в уголовном процессе. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Александр Александрович Крымов. - М., 1999. - 215 c.
77. Каранина, Наталья Сергеевна. Правовые презумпции в теории права и российском законодательстве. : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 Москва, 2006 - 164 с.
78. Левенталь Я. Б. К вопросу о презумпциях в советском гражданском процессе / Я. Б. Левенталь // Советское государство и право. – 1949. - № 6. – С. 53-57.
79. Витушко В.А. Курс гражданского права. Общая часть: В 5-ти т. -Т.2. : Научн.-практич.пособие / В.А.Витушко.-Мн., БГЭУ, 2002.- 717с. Электронный ресурс: Режим доступа: http://www.yurclub.ru/docs/pravo/0903/15.html
80. Щекин Д.М. Юридические презумпции в налоговом праве: дис.к.ю.н.-М.,2001.-200с.
81. Дормидонтов Г.Ф. Классификация явлений юридического быта, относимых к случаям применения фикций: юридические фикции; презумпции; скрытные, символические, притворные и мнимые действия; фидуциарные сделки / Г. Ф. Дормидонтов. – Казань. : Типо-литография Императорского ун-та, 1895. – 176 с.
82. Качур Н. Ф. Презумпции в советском семейном праве: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук / Свердловский юридический институт им. Р. А. Руденко. -Свердловск,1982. -17 с.
83. Декларації прав людини і громадянина 1798 року. - Правовые презумпции: Электронный ресурс: Режим доступа: http://www.bestreferat.ru/referat-57265.html
84. Пашкевич П. Ф. Объективная истина в уголовном судопроизводстве / П. Ф. Шашкевич. – М. : Наука, 1961. – 231 с.
85. Голунский С. А. Вопросы доказательственного права в Основах уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик / С. А. Голунский // Вопросы судопроизводства и судоустройства в новом законодательстве Союза ССР : сб. науч. ст. – М., 1959. – С. 136
86. Строгович М. С. Учение о материальной истине в уголовном процессе / М. С. Строгович. – М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1947. – 380 с.
87. Бабаев В. К. Презумпции в российском праве и юридической практике / В. К. Бабаев // Проблемы юридической техники: cб. ст. / под ред. В. М. Баранова. – Нижний Новгород, 2000. – С. 323-330.
88. Философский энциклопедический словарь/ Губский Е. Ф., Кораблева Г. В., Лутченко В. А. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 576 с.
89. Келина С.Г., Кудрявцев В.Н. Принципи советского уголовного права / С.Г. Келина, В.Н. Кудрявцев. – М. : Наука. – 1988. – 173 с.
90. Гуценко К. Ф., Правоохранительные органы: учебник для вузов / К. Ф. Гуценко, М. А. Ковалев. – М. : «Бек», 1995. – 307 с.
91. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс) / Ольга Федорівна Скакун. - Харків: Еспада, 2006.-776с.
92. Конституція України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141; Про внесення змін до Конституції України : Закон України від 8 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
93. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т.-Х.: Право,2008.-Т.5: Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні/ за заг.ред. В.В. Сташиса.-840с.
94. Правовые презумпции: Электронный ресурс: Режим доступа: http://www.bestreferat.ru/referat-57265.html
95. Воеводин Л. Д. Юридическая техника в конституционном праве / Л. Д. Воєводин // Вестник Московського университета. Сер. 11. Право. – 1997. – № 3. – С. 28-32.
96. Бабаев В. К. Формальная определенность и возможность формализации законодательства / В. К. Бабаев // Советское государство и право. – 1978. – № 4. – С. 35-44.
97. Никитин А.В. Правовые символы [Текст]/ Александр Всеволодович Никитин : автореф. дис. ... канд. юрид. наук 12.00.01 / А. В. Никитин. - Нижний Новгород, 1999.-36с.
98. Шалагинов П.Д. Функции правовых символов/ Петр Дмитриевич Шалагинов: автореф.дис.к.ю.н. 12.00.01 – теория и история права и государства; история учений о праве и государстве.-Нижний Новгород, 2007.-26с.
99. Галунько В.В. Адміністративно-правова охорона права власності в Україні: автореф.д.ю.н. 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.-Х.,2009.-35с.
100. Кузнецова Ольга Анатольевна. Презумпции в российском гражданском праве : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 : Екатеринбург, 2001 - 217 c.
101. Наука и техника: Математика 2001-2009 Онлайн Энциклопедия «Кругосвет» Электронный ресурс Режим доступа: http://www.krugosvet.ru/enc/nauka_i_tehnika/matematika/AKSIOMA.html
102. Ференс-Сороцкий, А. А. Аксиомы в праве /А. А. Ференс-Сороцкий //Правоведение. -1988. - № 5. - С. 27 - 31 Электронный ресурс Режим доступа: http://www.law.edu.ru/article/article.asp?articleID=178370
103. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Свердловск, 1972. В 2 т. Т. 1. – 567 с.
104. Султанов А.Р. Конституционное (государственное право). Об аксиомах и принципах справедливого правосудия и их практическом применении// "ВСЕ О ПРАВЕ" - : Информационно-образовательный юридический портал Электронный ресурс Режим доступа: http://www.allpravo.ru/library/doc117p0/instrum7097/item7098.html
105. Кудрявцев В.Н. О программировании процесса применения норм права. // Вопросы кибернетики и право. – М.: Наука, 1967. – С. 84–99
106. Манов Г.И. Аксиомы в советской теории права // Советское государство и право. 1986. № 9. С. 29-36.
107. Эксимов А.И. Интересы и право в социалистическом обществе. Л., 1984. С. 124-131
108. Явич Лев Самойлович Общая теория права. Ленинград. 1976. Из-во Ленинградского ун-та. - 282 с.
109. Юдельсон К. С. Проблема доказывания в советском гражданском процессе / К. С. Юдельсон. – М. : Госюриздат, 1951. – 295 с.
110. Мейер Д. И. О юридических вымыслах и предположениях, о скрытых и притворных действиях / Д. И. Мейер. – Казань, 1859. – 320 с.
111. Муромцев С. А. О консерватизме римской юриспруденции. Опыт по истории римского права / С. А. Муромцев. – М., 1875. – 218 с.
112. Воложанин В. П. К вопросу о юридических предположениях в советском гражданском праве и процессе / В. П. Воложанин // Ученые записки Свердловского юридического института. - Свердловск, 1955. - Т. 3. - С. 186-201.
113. Бацюра Л. В. Про відмінності правових презумпцій і правових фікцій / Л. В. Бацюра // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави: матерiали V Всеукраїн. наук. конфер. – О. : Юрид. л-ра, 2008. – С. 55-57.
114. Алексеев С. С. Социальная ценность права в советском обществе / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1971. – 223 с.
115. Рощина І. Принцип та аналогія у кримінальному праві України / І. Рощина // Право України. – 2007. – № 8. – С. 25-29.
116. Пиголкин А. С. Обнаружение и преодоление пробелов в праве / А. С. Пиголкин // Советское государство и право. – 1970. – № 3. – С. 57-60.
117. Мішуровська С. Прогалини в українському законодавстві при застосуванні ст. 8 Конвенції про захист прав і свобод людини та основоположних свобод / С. Мішуровська // Право України. – 2007. – № 8. – С. 81-84.
118. Уемов А. И. Основные нормы и правила выводов по аналогии / А. И. Уемов // Проблемы логики научного познания : сб. ст. – М. : Наука, 1964. – 251-265.
119. Ленин В. И. Речь на 1 съезде земледельческих коммун и сельскохозяйственных артелей / В. И. Ленин / Полн. собр. соч. : в 55 т. – М., : Политиздат, 1963. – Т. 39. – 623 с.
120. Дудченко В. В. Багатофункціональні властивості порівняльного правознавства / В. В. Дудченко // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр. / ОНЮА. – О. : Юрид. л-ра, 2006. – Вип. 29. – С. 18-24.
121. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А. А. Пионтковский. – М. : Всесоюз. ин-т юрид. наук, 1961. – 367 с.
122. Лазарев В. В. Пробелы в праве и пути их устранения / В. В. Лазарев. – М. : Спарк. – 1974. – 438 с.
123. Шемшученко Ю. До проблеми формування законодавчої політики в Україні / Ю. Шемшученко, О. Ющик // Право України. – 2005. – № 11. – С. 3-7.
124. Рабинович П. М. Юридическая техника законотворчества в Украине: общие проблемы / П. М. Рабинович // Журнал российского права. – 2000. – № 4. – С. 136-140.
125. Каган М.С. Избранные труды в VII томах. Том II. Теоретические проблемы философии.-Санкт-Петербург: ИД «Петрополис»,2006.-660с.
126. Панько К.К. Юридические фикции в современном российском праве// Проблемы юридической техники. Сб. статей/ Под ред.. В.М. Баранова. Нижний Новгород, 2000.- 468 с.
127. Рябченко О.П. Стандарти системи управління якістю в МВС України: деякі проблеми впровадження// Запровадження у Міністерстві внутрішніх справ України системи управління якістю: проблеми і перспективи/ Збірник матеріалів науково-практичної конференції/ Упорядники: В.В. Столбова, О.Г. Циганов/ За аг.ред. О.Н. Ярмиша.-К.: ДНДІ МВС України,2008.-199с.-С.66-70
128. Тимченко Г.П. Принципи цивільної юрисдикції: Теорія, історія, перспективи розвитку: Монографія.-К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка»,2006.-412с.
129. Степаненко Т.В. Судочинство у справах за позовами про захист прав та інтересів невизначеного окла осіб// Автореф.к.ю.н. 12.00.03 – цивільне право і процес; сімейне право; міжнародне приватне право.-Х.,2008.-20с.
130. Архипов С.И. Субъект права: теоретическое исследование.-СПб: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс»,2004.-469с.
131. Эффективность правових норм / Кудрявцев В. Н., Никитинский В. И., Самощенко И. С, Глазырин В. В. — М.: Юрид. лит., 1980.—280с.
132. Томин В.Т., Поляков М.П., Попов А.П. Очерки теории эффективного уголовного процесса / Под ред. проф. В.Т. Томина. – Пятигорск, 2000. – 239с.
133. Цихоцкий А.В. Понятие, критерии и условия эффективности правосудия по гражданским делам [Електронний ресурс] / А.В. Цихоцкий. – Режим доступу: http://www.philosophy. nsc.ru/journals/humscience/
134. Общая теория права и государства [учебник / под ред. Лазарева В.В.]. — М. : Юристъ, 2001. — 520 с.
135. Лук’янець Д.М. Адміністративно-деліктні відносини в Україні: теорія та практика правового регулювання: Монографія.-Суми: ВТД «Університетська книга»,2006.-367с.
136. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/ Ред.колегія: В.Б. Авер’янов (голова).-К.: Видавництво «Юридична думка»,2004.-584с.
137. Зима О.Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: автореф.дис.к.ю.н.12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право.-Х.: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого,2001.-19с.
138. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994 №4004-ХІІ// ВВР.-1994.-№27.-Ст.218
139. Про державний матеріальний резерв: Закон України від 24.01.1997 №51/97-ВР// ВВР.-1997.-№13.-Ст.112
140. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 №1775-ІІІ// ВВР.-2000.-№36.-Ст.299
141. Усенко Р.А. Фінансові санкції за законодавством України: Монографія/ Відповід.ред. Д.М. Лук’янець.-К.: Дакор, КНТ,2007.-168с.
142. Штобер Рольф. Хозяйственно-административное право. Основы и проблемы. Мировая экономика ы внутренний рынок.-М.: Волтерс Клувер,2008.-400с.
143. Авер`янов В.Б., Лук`янець Д.М., Хорощак Н.В. Чи можливе реформування інституту адміністративної відповідальності на концептуальних засадах пректу нового КпАП // Адвокат (укр.).- 2003.- № 1.- C.3-9
144. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія, - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 528 c.
145. Лук’янець Д.М. Про правову природу адміністративно–господарських санкцій // Підприємництво, господарство і право. – №3. – 2005. – С. 10–15
146. Рябченко О.П. Сутність адміністративно-господарських санкцій// Вісник Верховного Суду України.-2009.-№2(102).-С.37-40
147. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV// ВВР.- 2003.-№18, №19-20, 21-22.-ст.144
148. Хозяйственный кодекс Украины: Комментарий.-Х.: ООО «Одиссей»,2004.-896с.-С.512-513
149. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III// ВВР.- 2002.-№21-22.-ст.135
150. Трансплантация Электронный ресурс Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Трансплантология
151. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини: Закон України від 16.07.1999 № 1007-XIV// ВВР.- 1999.-№41.-ст.377
152. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III// ВВР.- 2001.-№25-26.-ст.131
153. Научно-практический комментарий Уголовного окдекса Украины от 5 апреля 2001 года/ Под ред. Н.И. Мельника, Н.И. Хавронюка.-К.: Издательство А.С.К.,2004.-1216с.
154. Рабінович П. М. Європейські стандарти прав людини: онтологічні та праксеологічні аспекти (у світлі рішень Європейського Суду по правах людини) / П. М. Рабінович // Гармонізація законодавства України з правом Європейського Союзу : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Львівський національний університет ім. І. Франка та Університет Ганновер. – Л., 2003. – С. 17-27.
155. Миронова Г. Етичні засади приватно-правового регулювання відносин у біомедичній сфері: сучасні європейські стандарти / Г. Миронова // Право України. – 2007. – № 10. – С. 106-110.
156. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т. – Т.1/ За ред.. В.Ф. Погорілка.-К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка»,2006.-544с.
157. Конституційне законодавство зарубіжних країн: Хрестоматія: Навч.посіб./ Упоряд. В.О. Ріяка, К.О. Закоморна.-К.: Юрінком Інтер,2007.-384с.
158. Про Конституційний Суд України : закон України вiд 16.10.1996 № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №49. – Ст. 272.
159. Александров Ю.В., Антипов В.И., Володько Н.В. и др. Уголовное право Украины: Общая часть. Учебник/ Отв.ред. Кондратьев Я.Ю./ Под ред. Клименко В.А., Мельника Н.И.-К.: Аттика,2002.-448с.
160. Панько, Кирилл Константинович Фикции в уголовном праве : В сфере законотворчества и правоприменении : диссертация ... кандидата юридических наук : 12.00.08 Ярославль, 1998.- 233 с.
161. Кодекс адміністративного судочинства України : за станом на 25.12.2008р. – Режим доступу на 23.06.2009р. : – Режим доступу на 23.06.2009р. : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
162. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред.академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М.Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С.Журавського.-К.: Видавничий Дім „Ін Юре”,2002.-544с.
163. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ//ВВР.-1991.-№53.-Ст.793 (із змінами)
164. Адміністративне право України: Підручник/ Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка.-К.: Юрінком Інтер,2005.-544с.
165. Рябченко О.П. До питання про необхідність уточнення терміна «суб’єкт владних повноважень»// Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників міжнародної науково-практичної конференції (25 – 26 січня 2007 року)/ За заг. ред. проф. В.В. Комарова.-Х.: Нац.юрид.акад.України,2007.- С.244-246.
166. Бородюк В., Турчинов А., Приходько Т. Оценка масштабов теневой экономики и ее влияние на динамику макроэкономических показателей// Экономика Украины. – 1996. - №11. - С.4-16
167. Дурдинець В. Боротьба із злочинністю має бути всеохоплюючою й ефективною// Право України. – 1998. - №1.
168. Кучма Л. Так далі тривати не може: Виступ Президента України на засіданні координаційного комітету боротьби з корупцією і організованою злочинністю. 16 лютого 1998// Урядовий кур'єр. - 1998. - 19 лютого.
169. Питер Лили. Грязные сделки. Тайная правда о мировой практике отмывания денег, международной преступности и терроризме. – Ростов н/Д: «Феникс», 2005. – 400 с.
170. Волобуев А., Литвинов А. Криминалистические особенности легализации доходов, полученных незаконным путем // Законность. – 2001. - №6. - с. 48-50
171. Почему для российского правительства важно знать размер теневой экономики? Электронный ресурс Режим доступа http://dist-economics.eu.spb.ru/HTML/predmet/discussion/black_economics/black_economics.hm
172. Доля теневой экономики в Украине снизилась до 32% Электронный ресурс Режим доступа: http://korrespondent.net/business/economics/540515
173. Попович В.М. “Тіньова” економіка як предмет економічної кримінології. – К.: Правові джерела, 1998. – 448 с.
174. Теневая экономика: опыт криминологического исследования:/А.А. Горщак, Э.А. Дидоренко, В.М. Иванов, Б.Г. Розовский. - Луганск: РИО ЛИВД,1997. - 203с.
175. Исправников О. В. Теневая экономика в России: иной путь и третья сила / О. В. Исправников, В.В. Куликов. – М. : Российский экономический журнал, 1997. – 250 с.
176. Улыбин К. А. Знакомая «незнайомка» / К. А. Улыбин // Теневая экономика: сб. статей. – М. : Экономика, 1991. – С. 10-21.
177. Курочкин Ю. П. Теневая экономика и ее эволюция. Социально-экономическая природа теневой экономики / Ю. П. Курочкин // Актуальные проблемы экономической деятельности органов внутренних дел : сб. науч. тр. / под ред. С.Ф. Зыбина. – СПб. : Питер. – 1993. – Вып. 1. - С. 96-110.
178. Рябченко О.П. Державне управління економікою України: адміністративно-правовий аспект: дис..д.ю.н. 12.00.07 – Х.,2000.-406с.
179. Борута П.М., Є.В. Марценко. «Тіньова» економіка та її вплив на криміногенну ситуацію в Україні: оцінка, тенденції, проблеми// Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика).-2002.-№6: http://mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/6text/6_12.htm
180. Ніколаюк С.І. Організація супроводження процесів приватизації з метою протидії легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності України. – 2001. - № 1 (т). – с. 51-58.
181. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Закон України від 28.11.