ІНСТИТУТ ОПІКИ І ПІКЛУВАННЯ В УКРАЇНІ: ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

РУДИЙ НАЗАР ЯРОСЛАВОВИЧ

УДК 347.64 (477) (09)

ІНСТИТУТ ОПІКИ
І ПІКЛУВАННЯ В УКРАЇНІ:
ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних та правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Сливка Степан Степанович,
доктор юридичних наук, професор

Львів – 2011
ПЛАН

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

Розділ 1. ІСТОРІОГРАФІЧНА ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………………………….12
1.1. Історіографія дослідження…………………………………………..12
1.2. Джерельна база дослідження………………………………………..27

Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ОПІКУНСТВА НА ТЕРИТОРІЇ
УКРАЇНИ В ДОБУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ВІДРОДЖЕННЯ
(IX–XVII ст.)…………………………………………………………………….37
2.1. Суть інституту опіки у феодальному суспільстві…………………37
2.2. Визначення загальних засад опікунства у звичаєвому
та позитивному праві (IX–XVIІ ст.). Конфлікти в справах
опіки та їх вирішення………………………………………………..53
Висновки до другого розділу………………………………………………...…86

Розділ 3. РОЗВИТОК ТА ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ
ОПІКИ І ПІКЛУВАННЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
В СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРІЙСЬКОЇ (АВСТРО-
УГОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЙ (XVIII – ПОЧАТОК XX ст.)………………..…...88
3.1. Визначення в позитивному праві поняття опіки, прав
і обов’язків опікуна та опікуваного………………………………...88
3.2. Поняття та місце опіки у звичаєвому праві………………………107
3.3. Практика судів з вирішення спорів між опікуваним
та опікуном………..………………………………………………...116
Висновки до третього розділу…………………………………………………131

Розділ 4. ІНСТИТУТ ОПІКИ І ПІКЛУВАННЯ
У ДРУГІЙ РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ РСР……………..133
4.1. Визначення опіки і піклування в позитивному праві………...….133
4.2. Пошук та призначення опікунів. Права та обов’язки
опікунів (піклувальників) та опікуваних………………………….161

4.3. Юридична практика вирішення суперечок
між опікуваним та опікуном (піклувальником)……………….…170
4.4. Законодавче забезпечення та організація системи
державного і громадського нагляду за здійсненням
опікуном (піклувальником) своїх обов’язків…………….……….181
Висновки до четвертого розділу…………..…………………………...…...…203

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..…...207

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...211

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Проголошення та розбудова України як демократичної, правової та соціальної держави вимагає ґрунтовного історико-правового вивчення та осмислення зародження і функціонування на українських територіях елементів правової системи.
Інститут опіки і піклування завжди був невід’ємною складовою правової системи та відображав ставлення суспільства до охорони і виховання осиротілої дитини, забезпечення гідної життєдіяльності неповносправним суспільним верствам. Науковий аналіз становлення та розвитку інституту опіки і піклування в Україні дозволяє глибше зрозуміти специфіку державно-правового розвитку українського народу, відтворити систему правових відносин, що характеризують самобутність правової системи України, забезпечити наступність розвитку вітчизняного права.
Національні особливості правового регулювання суспільних відносин у сфері опіки починають формуватися на українських територіях ще з ІХ ст. З появою перших писаних правових джерел зафіксовано поняття опіки, яке передусім забезпечує збереження майна підопічних. У процесі розвитку феодальних та організації станово-представницьких відносин вдосконалюється регулювання відносин у сфері опіки, з’являється поняття піклування. Зважаючи на втрату державності, інститут опіки та піклування розвивався в рамках правових систем іноземних держав. Але спираючись на звичаєво-правову основу, закладену ще в Київській Русі, яка втілилася в Руській Правді, інститут опіки не лише зберіг свою самобутність на українських землях, а й вплинув на формування аналогічних правових інститутів у Польському королівстві та Великому князівстві Литовському. Сформований на основі звичаєвого давньоруського права Третій Литовський статут продовжував регулювати суспільні відносини аж до XIX ст., забезпечуючи правову самодостатність українського народу в період відсутності Української держави.
Відсутність національної традиції опіки і піклування малолітніх дітей спостерігалася в Українській РСР. Це було зумовлено відповідною державно-правовою ідеологією, спрямованою на побудову соціалістичної держави та складними історичними подіями 1917–1919 рр., Голодомором 1932–1933 рр., Другою світовою війною, що спричинили появу великої кількості дітей позбавлених батьківської опіки та сиріт. Тому в СРСР віддавався пріоритет державним формам опіки, а не сімейним, розв’язуючи тим самим проблему бездоглядних дітей та їх ідеологічного виховання.
Вивчення та узагальнення досвіду становлення і розвитку національного права, окремих його інститутів, сприятиме ефективнішому правовому регулюванню суспільних відносин. Адже інститут опіки і піклування, на сучасному етапі історичного розвитку Української держави, потребує вдосконалення законодавчого регулювання з урахуванням національних правових традицій.
Проблема розкриття місця, сутності та історичного значення інституту опіки і піклування у правовій системі України, простеження етапів формування і розбудови вказаного інституту права на українських землях, здійснення всебічного аналізу звичаєвого та позитивного опікунського права набувають особливого значення й актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з правовими аспектами науково-дослідної роботи «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853) та науково-дослідною роботою «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855) Львівського державного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення історико-правових знань щодо виникнення і розвитку інституту опіки та піклування на українських землях; встановлення національних особливостей та підходів до регулювання опікунських відносин.
Для досягнення поставленої мети поставлено такі дослідницькі завдання:
– визначити ступінь наукової розробки проблеми, сформувати історико-теоретичне підґрунтя та окреслити джерельну базу дослідження;
– встановити час появи опікунських норм в Україні та оформлення їх в окремий правовий інститут опіки і піклування;
– виокремити основні історичні етапи розвитку інституту опіки і піклування на території України;
– визначити поняття і правові основи інституту опіки і піклування;
– розкрити зміст і завдання опіки та піклування відповідно до норм звичаєвого та позитивного права;
– розглянути особливості регулювання майнових правовідносин між опікуном та опікуваним, підстави та практику притягнення опікуна до юридичної відповідальності;
– виокремити органи та посадових осіб, які встановлювали, контролювали та призупиняли опіку та піклування;
– розробити рекомендації для вдосконалення чинного законодавства у сфері опіки і піклування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері опіки і піклування в Україні на різних етапах історичного розвитку.
Предметом дослідження є історико-правові особливості виникнення та розвитку інституту опіки і піклування в Україні.
Предмет дослідження розглядається в хронологічних рамках, які охоплюють період від заснування Київської Русі (ІХ ст.) і до проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.).
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціальні методи, що діють у єдності та взаємозв’язку.
Філософський метод діалектики дозволив розглянути досліджувану проблему у динаміці її розвитку, зрозуміти логічність та послідовність виникнення, розвитку і зникнення правових явищ відповідно до історичного розвитку суспільства. Діалектичний підхід, при якому ті чи інші елементи інституту опіки розглядаються у єдності та суперечності, дозволяє пізнати об’єктивну реальність існування інституту опіки як цілісного явища.
Із загальнонаукових методів застосовувалися структурний, функціональний, сходження від абстрактного до конкретного, аналізу та синтезу юридичних фактів і абстрагування.
Сукупність спеціальних методів є основою проведення дисертаційного дослідження. Комплексне застосування історичного, порівняльно-правового, структурно-функціонального, інституціонального, соціологічного та методу узагальнення юридичної практики дало змогу системно підійти до досліджуваної проблематики. Застосування історичного методу дозволило виявити суттєві зміни у догляді за малолітніми сиротами з боку суспільства і держави. Використання порівняльно-правового методу в діахронному і синхронному вимірах дозволило краще зрозуміти еволюцію норм інституту опіки, особливості їх розвитку під впливом Великого князівства Литовського, Польщі, Російської, Австрійської та Австро-Угорської імперій. Структурно-функціональний метод використовувався для виявлення основних ознак інституту опіки і піклування, а інституціональний – для вивчення діяльності органів та посадових осіб, які займалися організацією опіки. Соціологічний метод слугував з’ясуванню соціальної відповідності норм права, що регламентували встановлення і здійснення опіки, щодо різних класових та соціальних груп. Узагальнюючи юридичну практику, вдалося дослідити міру і ступінь застосування звичаєвого права при розгляді судами опікунських справ.
У дисертаційному дослідженні використані евристичні методи, засновані на використанні досвіду, інтуїції, творчого мислення як сукупності властивих людині механізмів вирішення творчих завдань.
Теоретичну основу роботи становлять праці вітчизняних та зарубіжних науковців, а саме: П.П. Музиченка, В.С. Кульчицького, І.Б. Усенка, Н.М. Крестовської, С.В. Юшкова, С.С. Дністрянського, К.О. Неволіна, С.А. Макарчука, П.П. Чубинського, О.О. Малиновського, С.В. Пахмана, О.І. Карпенко, Ю.М. Походзіло, М.М. Кобилецького, І.В. Ковальчук, І.Я. Терлюка, Л.Ю. Міхеєва, Н.В. Михайлова, Н.М. Яковенко, Р.М. Лащенко, В.Є. Рубаника, Ю.Г. Гошка, М.В. Гримич, Н.М. Єршової, І.В. Ковальчук, О.С. Невзорова, О.І. Анатольєва, С.І. Бегея, Р.П. Чмелика, Т.В. Янченка, Г.К. Матвєєвої, Б.Ф. Кондратова, А.М. Нечаєва, А.І. Пергамента та ін.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що дисертація є першим в українській історико-правовий науці комплексним науковим дослідженням становлення та еволюції інституту опіки і піклування. Сформульовані висновки та положення містять елементи наукової новизни.
Уперше:
– системно розглянуто вітчизняну та зарубіжну історіографію питання, визначено її основні концептуальні напрями;
– визначено час появи опіки на українських землях, що передує виникненню держави – Київської Русі. Першим правовим джерелом, яке на законодавчому рівні регулювало встановлення опіки, прийнято вважати Руську Правду. Але ретельне вивчення русько-візантійських договорів (907, 911, 944 та 971 років) та посилання в них на більш раннє правове джерело – Закон Руський (VII–IX ст.) – дозволяють, відповідно, датувати появу норм інституту опіки VII–IX ст.;
– встановлено етапність розвитку інституту опіки і піклування в Україні відповідно до історіографічних традицій періодизації розвитку держави і права, а саме: перший етап від VII–IX ст. до XIV ст. (від виникнення Київської Русі до припинення існування Галицько-Волинського князівства); другий – XIV–XVII ст. (перехід українських земель під владу Польського королівства та Литовсько-Руської держави, а згодом Московського царства та Речі Посполитої); третій – XVIII – початок ХХ ст. (перебування українських земель під владою Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперій); четвертий – 1917–1991 рр. (проголошення Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки; входження їх земель до Другої Речі Посполитої та УРСР; проголошення незалежності України);
– розкрито особливості джерел права (правових звичаїв, нормативних актів та судової практики), які регулювали суспільні відносини в сфері опіки і піклування в різних частинах України, що перебували у складі іноземних держав;
– проаналізовано взаємодію звичаєвого та позитивного права при формуванні інституту опіки. Відзначено важливість дії звичаєвого опікунського права в часи відсутності національної держави, позаяк воно дозволяло зберегти ментальні особливості регулювання вказаних правовідносин;
– обґрунтовано історико-правові засади та основоположні принципи правового регулювання відносин у сфері опіки і піклування в Україні;
набули подальшого розвитку:
– вивчення державно-правових та наукових підходів до інституту опіки і піклування в Україні;
– твердження про те, що інститут опіки і піклування в Україні у процесі історичного розвитку зберігав свою національну правову ідентичність до поширення радянського законодавства;
– дослідження взаємозв’язку захищеності прав опікуваного та загального ставлення до дитини в суспільстві;
удосконалено:
– джерельну базу досліджень інституту опіки і піклування, що була впорядкована за критеріями: походження, внутрішній зміст та зовнішня форма джерел.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів зумовлені актуальністю наукової теми. Положення, обґрунтовані у дисертаційному дослідженні, сприятимуть поглибленню та збагаченню історико-правової науки знаннями про особливості формування та функціонування інституту опіки і піклування.
Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі юридичних та інших гуманітарних закладів освіти, зокрема, при викладанні курсів «Історія держави і права України», «Історія держави і права зарубіжних країн», «Сімейне право України» тощо. Теоретичні положення та висновки дисертації будуть корисними при підготовці підручників та навчальних посібників.
У правотворчій діяльності Верховної Ради України окремі положення роботи можуть бути використані при підготовці нормативних актів, що регулюють опіку малолітніх сиріт, зокрема для реорганізації дитячих будинків радянського зразка, діяльність яких суперечить українським національним традиціям та вимогам виховання повноцінних членів демократичного правового суспільства.
Таким чином, отримані результати можуть бути використані для впровадження та застосування позитивного історичного досвіду правового регулювання опікунства в Україні на сучасному етапі державотворення.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ, висвітлювалися у доповідях і наукових повідомленнях на таких міжнародних і всеукраїнських науково-практичних заходах: XVII Міжнародна історико-правова конференція «Регіональні аспекти історико-правових досліджень» (м. Донецьк, 2008 р.); ХХ Міжнародна історико-правова конференція «Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки» (м. Судак, 25–28 вересня 2008 р.); XХІ Міжнародна історико-правова конференція «Категорії, поняття і терміни історико-юридичної науки» (м. Миколаїв, 23–26 квітня 2009 р.); Всеукраїнський круглий стіл «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 5 березня 2010 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації знайшли відображення у 8 публікаціях здобувача, зокрема 4 статті опубліковано у провідних фахових наукових виданнях з юридичних дисциплін.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації становить 210 сторінок, загальний обсяг – 232 сторінок, у тому числі список використаних джерел – 22 сторінки (232 найменуванння).

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідження формування та еволюції інституту опіки і піклування в Україні, аналіз поглядів науковців, які розглядали окремі елементи цієї історико-правової проблеми, вивчення судової практики, використання нових підходів до осмислення або переосмислення розвитку опікунства на українських землях дозволило зробити такі висновки:
1. Запропоновано визначення поняття інституту опіки і піклування як системи відособлених правових норм у межах сімейного права, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з реалізацією права малолітньої чи неповнолітньої дитини (сироти або позбавленої батьківського піклування) на захист її особистих та майнових інтересів.
2. Опрацьована джерельна база свідчить про більш раннє виникнення норм опіки, ніж прийнято вважати. Руська Правда стверджувала і закріплювала вже існуючі норми Закону Руського та діючого звичаєвого права. Тому можемо датувати виникнення інституту опіки і піклування на українських землях VII–IX століттям, тобто періодом виникнення Закону Руського.
Згадки про нього містяться у русько-візантійських договорах (907, 911, 944 та 971 років), де описується порядок розподілу спадку руських людей, які померли у Візантії, та отримання його родичами в Київській Русі (норми опіки у феодальному суспільстві тісно пов’язані зі спадковими, тому очевидним є існування в Законі Руському поняття опіки). Процес цей мав здійснюватися за Законом Руським, що свідчить про високий, як на той час, його рівень, адже ігнорувалися норми високорозвиненого греко-римського права, що діяло у Візантії.
3. Відповідно до історіографічних традицій періодизації розвитку держави і права, визначено етапи становлення і розвитку інституту опіки і піклування в Україні. Відзначено наступність і запозичення на кожному етапі формування інституту опіки і піклування, що проявлялося у збереженні діючих національних основ регулювання опікунських відносин та використанні іноземного правового досвіду щодо опіки і піклування в національній системі права.
4. Домінуючу роль в укладанні писаних нормативно-правових актів (Руської Правди, Литовських статутів) відігравало звичаєве опікунське право, яке в подальшому враховувалося при регулюванні суспільних відносин на українських землях, що перебували під владою Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперій. У XVIII ст. в Росії відбувся ряд спроб кодифікувати українські правові норми (в тому числі опікунські), що втілилися у «Правах, за якими судиться малоросійський народ» (1743 р.) і «Збірнику малоросійських прав» (1807 р.). При укладанні Зводу Законів Цивільних (Том Х) 1835 р. було використано норми опіки і піклування попередніх кодифікацій, дію яких було санкціоновано для українських губерній. На території Східної Галичини та Північної Буковини, попри дію Австрійського цивільного кодексу, широкого застосування набуло звичаєве українське право. Це свідчить про збереження національних особливостей інституту опіки в Україні, використання яких сприяло кращому врегулюванню суспільних відносин.
5. Зважаючи на домінування станового принципу в інституті опіки і піклування та слабке законодавче регулювання опіки для непривілейованих суспільних верств, широкого поширення набуло звичаєве право. Воно було розповсюджено на всій території України і використовувалося при потребі захисту не лише малолітніх сиріт (напівсиріт), але й літніх чи неповносправних людей. Опіка і піклування були складовою більш широкого поняття – приймацтва, яке діяло в рамках української звичаєво-правової традиції і базувалося на добровільному прийнятті в сім’ю однієї або кількох осіб на умовах опіки або усиновлення.
6. Упродовж усього історичного розвитку інституту опіки і піклування на українських землях простежується взаємозв’язок між місцем, яке посідає дитина в суспільстві, та рівнем опіки нею в разі відсутності батьківського піклування. Опіка у феодальному праві була зорієнтована на збереження майна опікуваного. Поширення ж буржуазного права фокусується на важливості охорони особистих прав дитини (виховання, освіта). Радянська модель опіки передбачала необхідність ідеологічної складової у вихованні дитини, але при цьому усувала будь-які відмінності між дітьми, народженими в шлюбі та поза ним.
7. Важливим елементом інституту опіки і піклування в Україні було врегулювання відносин у сфері опіки майна малолітньої дитини, боротьба зі зловживаннями з боку опікунів своїми обов’язками. Вже починаючи з Литовських статутів, законодавець закріплює норму, за якою розпоряджатися майном опікуваної дитини може особа, що володіє не меншими статками, ніж в опікуваного (окрім того, вона повинна мати авторитет господарника та порядної людини в громаді). На українських землях під владою Австрії (Австро-Угорщини) це питання врегульовується шляхом призначення куратора, що безпосередньо доглядав за майном. Якщо вартість майна опікуваного була значною, то призначався професійний управлінець з відповідною освітою та навичками. У Російській імперії майном опікуваного займався співопікун, який здебільшого призначався з числа родичів.
Зважаючи на сучасний розвиток ринкових відносин в Україні, належне збереження майна опікуваного (якщо воно має високу ринкову вартість) може становити певні труднощі. Тому є потреба в додатковому врегулюванні таких відносин шляхом призначення професійного управителя майном опікуваного.
8. За радянською моделллю організації опіки і піклування надавалася перевага державній формі опіки, здійснюваній в установах інтернатного типу. Умовою згоди державних органів на прийняття опіки фізичною особою було подання нею власного клопотання, погодженого з усіма членами родини, надання великої кількості довідок тощо. Такий опікун, за задумом комуністичних законодавців, мав стати не лише куратором майнових справ опікуваного неповнолітнього, але і його вихователем – у розумінні «комуністичного виховання». Кандидату могло бути відмовлено з класових (у 20–30-х рр. ХХ ст.), політичних (дисидентська судимість) чи ідеологічних (служитель культу) міркувань. У позитивному праві закріплювалося безоплатне здійснення обов’язку опіки, більше того, опікун (піклувальник) ніс додаткову відповідальність за майнову шкоду, завдану діями опікуваного. Тим самим невиправдано звужувалася можливість віднайдення потенційного опікуна та збереження соціальних зв’язків дитини, що потребувала опіки, шляхом її залишення у звичному середовищі.
9. При здійсненні опіки і піклування у дорадянський період важлива роль відводилася громадським організаціям, Церкві, освітнім закладам, які всіляко допомагали опікунам у здійсненні ними своїх обов’язків, створенні сприятливих умов виховання дитини, її соціалізації. При цьому обґрунтовано позицію щодо поступової ліквідації дитячих будинків радянського зразка, які не забезпечують належного рівня опіки та виховання дітей, обмежують їхню соціалізацію, що призводить до відірваності дитини від реального суспільного життя і повної неготовності до самостійної життєдіяльності при досягненні повноліття.
10. При вдосконаленні чинного законодавства у сфері опіки і піклування в Україні повинні враховуватися історичні особливості його розвитку, що полягають у домінуванні сімейних форм опіки (і у позитивному, і в звичаєвому праві); належному захисті майнових інтересів опікуваного (при потребі призначення професійних управляючих майном); встановленні юридичної відповідальності опікуна (включаючи кримінальну) за неналежне виконання чи зловживання своїми правами щодо опікуваного; впровадженні системи заохочень за належне виконання опікуном своїх обов’язків; залученні до вирішення проблеми бездоглядних дітей громадських організацій, Церкви, освітніх закладів та інших дієвих інституцій громадянського суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акт 1950 года, 28 март, село Пийло // Станіславський обласний відділ народної освіти. – Справа № 2. – Том ІІІ. Листування з райміськвно і іншими організаціями про влаштування дітей в дитячі будинки. – ДАІФО, Ф. Р-3, оп. 3, од. зб. 12, арк. 20.
2. Анатолієва О.І. Правове регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх в УСРР у 20-х роках ХХ століття: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / О.І. Анатолієва. – К.: НАВСУ, 2003.
3. Бардах Ю. История государства и права Польши / Ю. Бардах. – М., 1980. – 570 с.
4. Бегей С.І. Передача і поділ спадщини в селянських родинах Галичини в ХІХ – 30-х роках ХХ ст.: дис. … канд. істор. наук: спец. 07.00.05 / С.І. Бегей. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 214 с.
5. Бідула Г. Мала історія отчого краю. Книга друга / Г. Бідула, С. Зелінська. – Тернопіль: Джура, 2010. – 484 с.
6. Бойко І.Й. Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин у Галичині в складі Польського королівства (1349–1569) / І.Й. Бойко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». – 2007. – № 2. – Т. 20 (59).
7. Василенко М.П. Вибрані твори у трьох томах. Т. 1. Юридичні праці / М.П. Василенко; упор. І.Б. Усенко та ін.; відп. ред. Ю.С. Шемшученко, І.Б. Усенко. – К.: Юридична думка, 2006. – 608 с.
8. Википедия – свободная энциклопедия / Владимир Святославич – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki
9. Левицький Я. Реформа подружого права / Я. Левицький. – Життя і право. – 1932. – № 2.
10. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права / М.Ф. Владимирский-Буданов. – Ростов-на-Дону, 1995. – 640 с.
11. Владимирский-Буданов М.Ф. Очерки изъ истории Литовско-русского права / М.Ф. Владимирский-Буданов. – Ч. 2: Черты семейного права XVI в. – К., 1890. – 60 с.
12. Волинські грамоти XVI ст. / упоряд. В.Б. Задорожний, А.М. Матвієнко; НАН України. Ін-т укр. мови. Ін-т укр. археології. – К.: Наук. думка, 1995. – 245 с.
13. Вступ до українського права / за ред. С.В. Ківалова, Ю.М. Оборотова. – Одеса: Юридична література, 2005. – 616 с.
14. Галицько-Волинська держава ХІІ–ХІV ст.: зб. наук. праць: у 2 кн. / упор. О.С. Кучерук. Кн. 1. – Львів: Світ, 2002. – 128 с.
15. Гваньїні Олександр. Хроніка Європейської Сарматії / Олександр Гваньїні; упор. та пер. з пол. о. Юрія Мицика. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 1006 с.
16. Гельб Ж. Недоліток як предмет карної оборони (у світлі принципів польського карного кодексу) / Ж. Гельб. – Життя і право. – 1933. – Ч. 4. – С. 10–17.
17. Главное управление Государственной Торговой Инспекции Министерства торговли Союза СССР. Постановление. 29 января 1947 года № 13, гор. Чертков. – ДАТО, Ф. Р-320, од. зб. 2. Кременецкий детдом. Решения, постановления, приказы вышестоящих организаций за 1947 год, а. 18, 18 зв.
18. Горинь Г. Громадський побут сільського населення Українських Карпат (ХІХ – 30-ті рр. ХХ ст.) / Г. Горинь. – К.: Наукова думка, 1993. – 200 с.
19. Гошко Т.Д. Нариси з історії магдебурзького права в Україні (XVI – початок XVII ст.) / Т.Д. Гошко. – Львів: Афіша, 2002. – 255 с.
20. Гошко Ю. Звичаєве право населення Українських Карпат та Прикарпаття XIV–XX cт. / Ю. Гошко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. – 336 с.
21. Гошко Ю. Звичаєве право населення Українських Карпат та Прикарпаття XIV–XX cт. / Ю. Гошко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. – С. 281 з посиланням на: НБ ЛДУ. Від. рукоп. – № 572/ІІІ. – Арк. 1.
22. Гражданское уложение. Книга 2. Семейственное право; проект Высочайше учрежденной Редакционной комиссии по составлению Гражданского уложения (с объяснениями, извлеченными из трудов Редакционной комиссии) / под ред. И.М. Тютрюмова. – М: Волтерс Клувер, 2008. – 664 с.
23. Гримич М.В. Звичаєве цивільне право українців ХІХ – початку ХХ століття / М.В. Гримич. – К.: Арістей, 2006. – 560 с. – с. 359 з посиланням на: Труды комиссии по преобразованию волостных судов. Т. IV: Харьковская и Полтавская губернии. – СПб., 1873 – 370 с. – С. 20, 23, 25; Т. V. – С. 48, 52, 60, 120, 279, 285, 290, 295, 300, 320, 390.
24. Гримич М.В. Звичаєве цивільне право українців ХІХ – початку ХХ століття / М.В. Гримич. – К.: Арістей, 2006. – 560 с.
25. Гримич М.В. Звичаєве цивільне право українців ХІХ – початку ХХ століття / М.В. Гримич. – К.: Арістей, 2006. – 560 с. – С. 361 з посиланням на: Гражданские решения волостных судов. – № 49. – С. 274.
26. Грінченко Борис. Братства і просвітна справа на Вкраїні за польського панування до Б. Хмельницького / Борис Грінченко. – Черкаси: Сіяч, 1917. – 34 с.
27. Грушевський М.С. Історія України–Руси: в 11 т., 12 кн. / М.С. Грушевський; редкол. П.С. Сохань та ін. – К.: Наук. думка, 1991. – Т. 5. 1994. –704 с.
28. Грушевський Михайло. Культурно-національний рух на Україні в XVI–XVII віці / Михайло Грушевський. – К., 1912. – 248 с.
29. ДАЛО, Ф. 15, oп. 14, oд. зб. 661.
30. ДАЛО, Ф. 15, oп. 14, oд. зб. 661, aрк. 5.
31. ДАЛО, Ф. 15, oп. 14, од. зб. 662.
32. ДАЛО, Ф. 15, oп. 2, cпр. 5537
33. ДАЛО, Ф. 15, oп. 2, cпр. 5538.
34. ДАЛО, Ф. 15, оп. 13, од. зб. 95.
35. ДАЛО, Ф. 15, оп. 114, од. зб. 660.
36. ДАЛО, ф. 15, оп. 14, спр. 439.
37. ДАЛО, Ф. 15, оп. 15, oд. зб. 1501, aрк. 2.
38. ДАЛО, Ф. 156, oп. 1, cпр. 88.
39. ДАЛО, Ф. 157, oп. 1, cпр. 120, aрк. 1, 1 зв.
40. ДАЛО, Ф. 157, oп. 1, cпр. 87.
41. ДАЛО, Ф. 157, oп. 1, cпр. 91.
42. ДАЛО, Ф. 157, oп. 1, cпр. 92.
43. ДАЛО, Ф. 157, oп. 1, cпр. 93.
44. ДАЛО, Ф. 157, oп. 1, cпр. 94.
45. ДАЛО, Ф. 157, oп. 1, cпр. 94.
46. ДАЛО, Ф. 157, oп. 1, cпр. 99.
47. ДАЛО, Ф. 157, oп. 1. спр. 119.
48. ДАЛО, Ф. 157, oп.1, cпр. 90.
49. ДАЛО, Ф. 157, оп. 1, спр. 100.
50. ДАЛО, Ф. 157, оп. 1, спр. 120.
51. ДАЛО, Ф. 157, оп. 1, спр. 123.
52. ДАЛО, Ф. 401, oп. 1, oд. зб. 3.
53. ДАЛО, Ф. 414, oп. 2, cпр. 1.
54. ДАЛО, Ф. 421, oп. 2, cпр. 2.
55. ДАЛО, Ф. 431, oп. 2, cпр. 2.
56. ДАЛО, Ф. 431, oп. 2, cпр. 5, aрк. 4
57. ДАЛО, Ф. 525, oп. 1, cпр. 6.
58. ДАЛО, Ф. 525, oп. 1, cпр. 7.
59. ДАЛО, Ф. 525, oп. 1, cпр. 9.
60. ДАЛО, Ф. 525, oп. 1, oд. зб. 3.
61. ДАЛО, Ф.15, oп.14 , oд. зб. 429.
62. ДАЛО, Ф.157, оп. 1, спр. 95.
63. ДАЛО, Ф.431, oп. 2, cпр. 9.
64. Данильченко Н. Этнографические сведения о Подольской губернии / Н. Данильченко. – Вып. 1. – Каменец-Подольский, 1869. – 156 с.
65. Дашкевич А.И. Гражданский обычай – приймачество у крестьян Киевской губернии / А.И. Дашкевич // Юридический вестник. – 1887. – № 8. – С. 538–565.
66. Дело № 6. Акты обследования работы детдома. 16 ноября 1946 г. – ДАТО, Ф. Р-1347, оп. 2. Детский дом села Качановкы Подволочиского района Тернопольской области. – Арк. 1, 1 зв. 2.
67. Державний архів м. Херсон, Ф. 287, од. зб. 28, оп. № 1. –
Арк. 1–7.
68. Державний архів Чернігівської області, Ф. 131, од. зб. 2995, оп. 1. – Арк. 1–14.
69. Державний архів Чернігівської області, Ф. 145, оп. 3, спр. 154. – Арк. 21–24.
70. Державний архів Львівської області, Ф. 431, оп. 2, спр. 3.
71. Дністрянський С. Цивільне право / С. Дністрянський. – Відень, 1919. – 1063 с.
72. Дювернуа Н. Источники права и суд в Древней России: Опыты по истории русского гражданского права / Н. Дювернуа. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 396 с.
73. Ершова Н.М. Опека и попечительство над несовершеннолетними по советскому праву / Н.М. Ершова. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1959. – 106 с.
74. Ершова Н. Опека, попечительство, усыновление / Н. Ершова. – М.: Московский рабочий, 1984. – 108 с.
75. Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат:
у 4 т. Т. ІІ: Етнологія та мистецтвознавство за ред. С.П. Павлюка. – Львів:
Ін-т народознавства НАН України, 2006. – 870 с.
76. Женщины Древней Руси / под ред. Н.Л. Пушкаревой. – М.: Мысль, 1989. – 286 с.
77. Загоровский А. Об опеке над несовершеннолетними / А. Загоровский // Русская мысль. – 1902. – № IV. – С. 44–85.
78. Заключение ревизионной комисссии. Дело № 7. Акты обследования работы детдома. 8 февраля 1947 г. – 26 мая 1947 г. На 5 листах. – ДАТО, Ф. Р-1347, оп. 2. Детский дом села Качановкы Подволочиского района Тернопольской области, аркуші без нумерації (2–3).
79. Законодательные акты Великого княжества Литовского XV–XVI вв. / подг. к печати И.И. Яковкиным. – Соцэкгиз. Ленингр. отд-ние, тип. «Печатній двор» им. А.И. Горького, 1936. – 160 с.
80. Законодательные памятники Русского централизованного государства XV–XVI вв. / ред. изд. Е.Б. Томсинская; Академия наук СССР; Институт истории. – М.-Л.: Изд-во Академии наук СССР, 1952. – 620 с.
81. Законодательство об охране детства: сборник нормативных актов. – К.: Радянська школа, 1982. – 519 с.
82. Заруба В.М. Держава і право Київської та Галицько-Волинської Русі (кінець VIII ст. – початок XIV ст.) / В.М. Заруба. – К.: Істина, 2007. – 128 с.
83. Зінич В.Т. Роль робітничої громадськості в боротьбі за комуністичну перебудову побуту / В.Т. Зінич. // Народна творчість і етнографія. – 1962. – № 4. – С. 3–10.
84. Іваницький-Василенко Сергій. Закони про опіку над недолітками в джерелах Магдебурзького права Західної Руси й Гетьманщини / Сергій Іваницький-Василенко // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права / за ред. Голови комісії академіка Н.П. Василенка. – Вип. перший. – К.: УАН, 1925.
85. Історія української культури: у 5 т. Т. 2: Українська культура XIII – першої половини XVII ст. / за ред. Я.Д. Ісаєвича. – К.: Наукова думка, 2001. – 848 с.
86. Карпенко О. Сімейні форми утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: проблеми правового реформування / О. Карпенко. – Право України. – 2001. – № 3. – С. 79–82.
87. Карпенко О.І. Правові засади утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / Ольга Іванівна Карпенко. – К., 2001. – 191 с.
88. Кащенко А.Ф. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове: коротка історія Війська Запорозького з малюнками, картами й планами: оповідання для серед. та ст. шк. віку / Адріан Феофанович Кащенко. – К.: Веселка, 1992. – 270 с.
89. Кобилецький М. Магдебурзьке право в Україні (ХІV – перша половина XIX ст.): Історико-правове дослідження / М. Кобилецький. – Львів: ПАІС, 2008. – 406 с.
90. Ковальчук І.В. Становлення і розвиток інституту усиновлення в Україні: історико-правове дослідження: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / І.В. Ковальчук. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2009. – 226 с.
91. Ковальчук І.В. Становлення і розвиток інституту усиновлення в Україні: історико-правове дослідження: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / І.В. Ковальчук. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2009. – С. 72 з посиланням на: Дашкевич А.И. Гражданский обычай – приймачество у крестьян Киевской губернии / А.И. Дашкевич // Юридический вестник. – 1887. – № 8. – С. 538–565.
92. Корона Данила Галицького: Волинь і Галичина в державно-політичному розвитку Центрально-Східної Європи раннього та класичного середньовіччя / ред. О.Б. Головко. – К.: Стилос, 2006. – 575 с.
93. Корпанюк М. Слово, Хрест, Шабля (українське монастирсько-церковне, світське крайове літописання ХVI–XVIII ст., компіляції козацького літописання XVIII ст. як історико-літературне явище / М. Корпанюк. – К.: Смолоскип, 2005. – 904 с.
94. Косарик Д.М. Риси нового в побуті подільського села / Д.М. Косарик. – Народна творчість і етнографія. – 1960. – № 2. – С. 78–84.
95. Костомаров Н.И. Очерк домашней жизни и нравов великорусского народа в XVI и XVII столетиях / Николай Иванович Костомаров. – СПб.: Тип. Вульфа, 1860. – 214 с.
96. Котляр М.Ф. Історія дипломатії Південно-Західної Русі / М.Ф. Котляр. – К., 2002. – 348 с.
97. Крестовська Н.М. Дитина у правовому житті українського суспільства в добу високого Середньовіччя / Н.М. Крестовська // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». – 2008. – Т. 21 (60). – № 1. – С. 30–36.
98. Крестовська Н.М. Ювенальне право України: історико-теоретичне дослідження: монографія / Н.М. Крестовська. – Одеса: Фенікс, 2008. – 332 с.
99. Крип’якевич Іван. Галицько-Волинське князівство: 2-ге вид. / Іван Крип’якевич // Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; відп. ред. Я. Ісаєвич. – Львів, 1999. – 220 с.
100. Кристер А. До питання про виучування народнього права України / А. Кристер // Праці Комісії для виучування звичаєвого права України. Вип. 2 / за ред. акад. А.Е. Кристера, керівничого справами Комісії. – К.: ВУАН, 1928. – IV, 440 с.
101. Кульчицький В. Галицько-волинська держава (1199–1349): монографія / В. Кульчицький. – Львів, 2005. – 280 с.
102. Кульчицький В. Джерела, структура, основні положення Австрійського цивільного кодексу 1811 р. / В. Кульчицький, І. Левицька // Вісник Національного університету ім. І. Франка. Серія юридична. – 2009. – Вип. 48.
103. Кульчицький Володимир. Історія держави і права України: навч. посібник / Володимир Кульчицький, Борис Тищик. – Львів, 2000. – 404 с.
104. Кучерук О.С. Хронічка мала…: художньо-історичне видання / О.С. Кучерук. – К.: Темпора, 2005. – 132 с.
105. Лащенко Р.М. Лекції по історії українського права / Р.М. Лащенко. – К.: Україна, 1998. – 254 с.
106. Левассер де Боплан. Описание Украины / Левассер де Боплан; пер. с франц. З.П. Борисюк. – М.: Древлехранилище, 2004.
107. Левицький К. Про новий цивільний процес в Австрії. – Часопись правнича / Кость Левицький // Видавництво Наукового тов. імени Шевченка для теориї і практики. Рочник V. – Львів: Наукове Товариство імени Шевченка, 1895.
108. Ливанцев К.А. История государства и права феодальной Польши XIII–XIV вв. / К.А. Ливанцев. – Ленинград, 1958. – 192 с.
109. Лишенные родительского попечительства: Хрестоматия: учеб. пособие для студентов пед. ун-тов и ин-тов / ред. сост. В.С. Мухина. – М.: Просвещение, 1991. – 223 с.
110. ЛОДА, Ф. 157, оп. 1, спр. 94.
111. ЛОДА, Ф. 157, оп. 1, спр. 98. – Арк. 1–18.
112. Лопухин А.П. Законодательство Моисея / А.П. Лопухин; под. ред. В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 2005. – 328 с.
113. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: навч. посібник / В.С. Макарчук. – К.: Атіка, 2001. – 624 с.
114. Мала енциклопедія етнодержавознавства / редкол.: Ю.І. Римаренко [та ін.]; НАН України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Довіра; Генеза, 1996. – 942 с.
115. Малиновський Оникій. Революційне радянське звичаєве право / Оникій Малиновський // Праці Комісії для виучування звичаєвого права України. Вип. 3. – К.: ВУАН, 1925.
116. Маркс К. Принципы коммунизма / К. Маркс, Ф. Энгельс. – Сочинения. – Т. 4. – М.: Госполитиздат, 1955. – С. 333.
117. Марочкін В.П. Українське місто від XV до середини XVIIІ ст. Звичаєво-правова атрибутика як історичне джерело: історична монографія / В.П. Марочкін. – Toronto: Hypertext Plus, 1999. – 157 с.
118. Маслійчук В. Дітозгубництво на Лівобережній та Слобідській Україні у другій половині XVIII ст. / В. Маслійчук. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби, 2008. – 128 с.
119. Маслійчук В. Дітозгубництво на Лівобережній та Слобідській Україні у другій половині XVIII ст. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби, 2008. – С. 27 з посиланням на ЦДІАК України. – Ф. 1807, оп. 1, спр. 1211. – Арк. 6, зв. 7.
120. Маслов В.Ф. Действующее законодательство о браке и семье / В.Ф. Маслов, З.А. Подопригора, А.А. Пушкин. – Х.: Вища школа, 1974. – С. 167.
121. Мастюкова Е.М. Они ждут нашей помощи / Е.М. Мастюкова, А.Г. Московкина. – М.: Педагогика, 1991. – 159 с.
122. Матвеев Г.К. История семейно-брачного законодательства Украинской ССР / Г.К. Матвеев. – К.: Изд-во КГУ, 1960.
123. Материалы к изучению истории государства и права СССР «Русская Правда» / отв. ред. Г.С. Калинин. – М.: Росвузиздат, 1962. – 132 с.
124. Матковська О.В. Львівське братство: Культура і традиції. Кінець XVI – перша половина XVII ст. / О.В. Матковська. – Львів: Каменяр, 1996. – 71 с.
125. Маячанець Л. Про шлюб на Україні-Руси / Л. Маячанець. – Б.в., 1906 – 64 с.
126. Мельниченко О.В. Звичаєве право: навчально-методичний посібник для студентів юридичного факультету / О.В. Мельниченко. – Черкаси: ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2008. – 95 с.
127. Милов Л.В. Исследования по истории памятников средневекового права: cборник статей / Л.В. Милов. – М.: Российская политическая энциклопедия, 2009. – 336 с.
128. Михайлов Ф.Н. Становление и развитие института опеки и попечительства в России // Михайлова Н.В. Традиции и инновации в постижении государства и права: науч. издание / Н.В. Михайлова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА; Закон и право, 2009. – 864 с.
129. Михайлова Н.В. Традиции и инновации в постижении истории государства и права / Н.В. Михайлова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА; Закон и право, 2009. – 864 с.
130. Михеева Л.Ю. Опека и попечительство: Теория и практика / Л.Ю. Михеева; под ред. Р.П. Маланковой. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 368 с.
131. Михеева Л.Ю. Проблемы правового регулирования отношений в сфере опеки и попечительства: дисс. ... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.03 / Л.Ю. Михеева. – М.: РГБ, 2003. – 406 с.
132. Мірошниченко М.І. Державність і право України: генезис у європейському контексті (з найдавніших часів до початку ХІХ ст.): монографія / М.І. Мірошниченко. – К.: Атіка, 2006. – 544 с.
133. Музиченко П.П. Культура українського опікунського права у законодавстві Великого князівства Литовського / П.П. Музиченко // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Одеса: Юрид. літ-ра, 2007. – Т. VI.
134. Наказ № 6 Зав. Тернопільським Облвно – тов. Голого В.К. від 20 вересня 1947 року. – ДАТО, ф. Р-320, од. зб. 2. Кременецкий детдом. Решения, постановления, приказы вышестоящих организаций за 1947 год, аркуші не нумеровані.
135. Наливайко Дмитро. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі ХІ–XVIII ст. / Дмитро Наливайко. – К.: Основи, 1998. – 578 с.
136. Нараївський Р.-Є. Правовий порадник: популярний збірник карного, цивільного і адміністративного права / Роман-Євген Нараївський. – Коломия: Рекорд, 1932. – 830 с.
137. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – 3-тє вид., перероб. та розшир. – К.: Критика, 2006. – 584 с.
138. Народний суд ІІ дільниці м. Коломиї. № 13/41. Цивільна справа за позов(ом) Кам Бліми Майорівни до Маркшайда Хаіма та Мавлькарб Дори о взыскании алиментов и решении вопроса на право воспитывать ребенка. – ДАІФО, ф. Р-20, оп. 1, спр. 55.
139. Неволин К.А. История российских гражданских законов. Часть первая: Введение и книга первая о союзах семейных / К.А. Неволин. – М.: Статут, 2005. – 590 с.
140. Нелін О.І. До питання спадкового права за Статутами Великого князівства Литовського / О.І. Нелін // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 13. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 48–52.
141. Нечаева А. Н. Охрана детей-сирот в России (История и современность) / Анна Николаевна Нечаева. – М.: Дом, 1994. – (Проблемы детства: наука и практика). – 176 с.
142. Нижник Н.С. Правовое регулирование семейно-брачных отношений в русской истории / Н.С. Нижник. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 272 с.
143. Оречення Найвищого Суду. 236. § 266 і 267 з. ц. Співопікун може жадати лише звороту тих коштів, котрі були доцільні і потрібні до сповнення його обовязків, а не має права до винагороди за справування опіки. – Життя і право. – 1930. – Ч. 3. – С. 142.
144. Общественно-политический строй и права Киевского государства / С. Юшков. – М., 1949. – 387 с.
145. Обычай в праве: cборник. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 382 с.
146. Опека над несовершеннолетними. Исторический очерк института и положение его в действующем русском законодательстве / А. Невзоров. – Ревель: Тип. «Колывани», 1892. – 248 c.
147. Оречення Найвищого Суду. § 266. і 267. з. ц. Співопікун може жадати лише звороту тих коштів, котрі були доцільні і потрібні до сповнення його обовязків, а не має права до винагороди за справування опіки. – Життя і право. – 1930. – Ч. 3. – С. 142.
148. Орлик Пилип. Конституція Української гетьманської держави, 1710 р. / Пилип Орлик; перекл. укр. мовою М. Трофимука; Львівська Богословська Академія та ін. – Львів: Право, 1997. – 159 с.
149. От Закона Русского к Русской Правде / под ред. М.Б. Свердлова. – М.: Юрид. лит., 1998. – 178 с.
150. Ошанин М. О призрении покинутых детей / М. Ошанин. – Ярославль, 1912. – 283 с.
151. Памятники русского права / под ред. проф. С.В. Юшкова. – М.: Гос. изд-во юрид. лит-ры, 1952. – 288 с.
152. Папаян Р.А. Христианские корни современного права / Р.А. Папаян. – М.: НОРМА, 2002. – 416 с.
153. Патерик Києво-Печерський / упор., адаптувала укр. мовою, прим. та дод. І. Жиленко; відп. ред. В.М. Колпаков. – [2-ге вид.] – К.: КМ Academia, 2001. – 348 с.
154. Пахман С.В. Обычное гражданское право в России. Юридический очерк. Т. 2. Семейное право. Наследство и опека / С.В. Пахман. – СПб., 1879. – VII. – 400 с.
155. Пергамент А.И. Опека и попечительство / А.И. Пергамент. – М.: Юридическая литература, 1966. – 161 с.
156. Пеша І.В. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (проблеми реформування) / І.В. Пеша. – К.: Логос, 2000. – 87 с.
157. Повість врем’яних літ. – Харків: Фоліо, 2008. – 317 с.
158. Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком). – К.: Рад. письменник, 1990. – 558 с.
159. Пономарев А.П. Развитие семьи и брачно-семейных отношений на Украине (этносоциальные проблемы) / А.П. Пономарев; Академия наук Украинской ССР; Институт искусствоведения, фольклора и этнографии им. М.Ф. Рыльского. – К.: Наукова думка, 1989. – 313 с.
160. Попов Григорій. До історії сусідства на Правобережжі / Григорій Попов // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права; за ред. Голови комісії академіка Н.П. Василенка. – Вип. другий. – К.: УАН, 1926.
161. Постанова НКЮ від 14 грудня 1927 р. про тлумачення кодексу про родину, Конституції УСРР та інструкції про вибори до Рад 18.12.1926 // Збірник чинного в У.С.Р.Р. законодавства про опіку, піклувательство та засиновлення, с. 74–75.
162. Походзіло Ю.М. Правове регулювання громадського піклування в губерніях Лівобережної України в ХІХ – на початку ХХ століття: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Ю.М. Походзіло. – Харків: НЮАУ ім. Я. Мудрого, 2008. – 195 с.
163. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743 / Ю.С. Шемшученко (відп. ред. та авт. передм.); К.А. Вислобоков (упоряд.); НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. – К., 1997. – 547 с.
164. Права, по которым судится малороссійскій народъ. 1743 / под ред. проф. А.О. Кистяковскаго. – К., 1879. – 427 с.
165. Правовий звичай як джерело українського права / за ред. І.Б. Усенка. – К.: Наукова думка, 2006. – 280 с.
166. Правовий звичай як джерело українського права / за ред. І.Б. Усенка. – К.: Наукова думка, 2006. – С. 232 з посиланням на: Российское законодательство Х–ХХ веков. Т. 7. Документы крестьянской реформы. – М., 1989. – С. 59.
167. Правотар: збірник обовязуючих цивільних і карних законів та приписів / зладив Филип Евин. – Жовква: в печатні оо. Василиян, 1909. – 920 с.
168. Привілеї міста Львова (XIV–XVIII ст.) / упор. М. Капраль, наук. ред. Я. Дашкевич, Р. Шуст. – Львів: Львівське відділення Інституту української археології та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України; Львівський національний університет ім. І. Франка. – 2-ге випр. вид. – 544 с.
169. Про затвердження опікунів над дітьми-сиротами та відрядження сиріт у дитячий будинок: Постанова Кременецької Міської Ради депутатів трудящих Тернопільської області. 1 березня 1947 року. – ДАТО, Ф. Р-320, од. зб. 2. Кременецкий детдом. Решения, постановления, приказы вышестоящих организаций за 1947 год, арк. 19.
170. Про заходи по ліквідації дитячої безпритульності та бездоглядності. Постанова Ради Міністрів Української РСР 10 березня 1948 р. // Станіславський обласний відділ народної освіти. Сектор дитячих будинків: Накази Міністерства освіти УРСР про роботу дитячих будинків. – ДАІФО, ф. Р-3, оп. 2, од. зб. 79, арк. 12.
171. Про заходи по ліквідації дитячої безпритульності та бездоглядності: Постанова Ради Міністрів Української РСР 10 березня 1948 р. // Станіславський обласний відділ народної освіти. Сектор дитячих будинків. Накази Міністерства освіти УРСР про роботу дитячих будинків. – ДАІФО, ф. Р-3, оп. 2, од. зб. 79, арк. 13–14.
172. Про заходи по ліквідації дитячої безпритульності та бездоглядності: Постанова Ради Міністрів Української РСР 10 березня 1948 р. // Станіславський обласний відділ народної освіти. Сектор дитячих будинків. Справа № 1. Накази Міністерства освіти УРСР про роботу дитячих будинків. – ДАІФО, ф. Р-3, оп. 2, од. зб. 79, арк. 13.
173. Про заходи щодо поліпшення роботи дитячих будинків і прийомників-розподільників в Українській РСР: Постанова № 2039 Ради Міністрів Української РСР і Центрального Комітету КП(б) України 1 листопада 1947 р. // Станіславський обласний відділ народної освіти. Накази Міністерства освіти УРСР про роботу дитячих будинків. – ДАІФО, ф. Р-3, оп. 2, од. зб. 48, арк. 31.
174. Про підготовку дитячих будинків Української РСР до зими 1948–1949 рр.: Наказ № 2018 заступника міністра освіти УРСР тов. Філіпова О.М. від 6 жовтня 1948 р. // Станіславський обласний відділ народної освіти. Сектор дитячих будинків. Накази Міністерства освіти УРСР про роботу дитячих будинків. – ДАІФО, ф. Р-3, оп. 2, од. зб. 79, арк. 45.
175. Про стан навчально-виховної роботи в дитячих будинках Української РСР: Наказ № 202 заступника міністра освіти УРСР тов. Філіпова О.М. від 25.01.1947 року // Станіславський обласний відділ народної освіти. Накази Міністерства освіти УРСР про роботу дитячих будинків. – ДАІФО, ф. Р-3, оп. 2, од. зб. 48, арк. 1.
176. Про трудовлаштування вихованців дитячих будинків та патронованих підлітків у 1955 році: Наказ по Міністерству освіти УРСР від 7 липня 1955 року // Станіславський обласний відділ народної освіти. Сектор дитячих будинків. Листування з Міністерством освіти УРСР про влаштування вихованців дитбудинків та патронованих дітей на навчання і роботу». – ДАІФО, ф. Р-3, оп. 3, од. зб. 26, арк. 2.
177. Проект устава Черниговского сиротского дома // Земский сборник Черниговской губернии. – 1886. – № 1–2. – С. 9–22.
178. Протoкол судового засідання Судового Відділу при Окружному Комісаріяті в Конемянці // Судебное дело об установлении опеки над имуществом Дубчака Федора Матвеевича, проживавшего в г. Кременце Кременецкого округа. Начато 22 августа 1941 г., (о)кончено 10 января 1942 г. На 29 листах. – ДАТО, ф. 343 с/р 202, оп. 1, од. зб. 144, арк. 8.
179. Протокол засідання й ухвали Фамілійної Ради // Исковое дело Лемпель Шлемы об установлении опеки над малолетним Лемпелем Иосифом, проживавшим в г. Кременце Кременецкого округа. – ДАТО, ф. 34 с/р 202, оп. 1, од. зб. 162. Начато: 31 октября 1941 года, (о)кончено: 5 ноября 1941 года. На 4 листах. – Арк. 3–4 зв.
180. Протокол Судового засідання Судового Відділу при Окружному Комісаріяті в Кремянці // Исковое дело Привроцкой Елены об установлении опеки над имуществом Привроцкого Максима, проживавшего в с. Гниздычко Старо-Олексинецкого района Кременецкого округа. – ДАТО, ф. 34 с/р 202, оп.1, од. зб. 307. Начато 14 апреля 1942 г., окончено 6 июля 1942 г. – Арк. 12.
181. Протокол судового засідання Судового відділу при Окружному Комісаріяті в Кремянці // Судебное дело об установлении опеки над малолетним Васютинским Леонтием, проживавшем в г. Кременце Кременецкого округа. – ДАТО, ф. 34 с/о 202, оп.1, од. зб. 128, арк. 10.
182. Протокол, складений в Городському суді в Тернополі дня 10.ІІІ.1942 // Тернопольский городской суд. Отдел общий. Дела о взыскании алиментов и установлении опекунства над лицами г. Тернополя. – ДАТО, ф. 9с/р-177, оп.1, спр. 2727.
183. Протокол, складений в Городському суді в Тернополі дня 11.ІІІ.1942 // Тернопольский городской суд. Отдел общий. Дела о взыскании алиментов и установлении опекунства над лицами г. Тернополя. – ДАТО, Ф. 9с/р-177, оп.1, спр. 2727, арк. 27.
184. Пушкарева Н.Л. Женщины Древней Руси / Н.Л. Пушкарева. – М.: Мысль, 1989. – 286 с.
185. Рішення виконавчого комітету Рогатинської районної ради депутатів трудящих Станіславської області. м. Рогатин; 10 листопада 1959 р. // Станіславський обласний відділ народної освіти. Відділ дитячих будинків. Cправа № 16. Рішення райвиконкомів про влаштування дітей в дитячі будинки. – ДАІФО, ф. Р-3, оп. 3, од. зб. 29, арк. 3.
186. Рожанський Б. Про закон супружний в Угорщині / Б. Рожанський. – Часопись правнича. Видавництво Наукового тов. імени Шевченка для теориї і практики. Рочник ІV. – Львів: Наукове Товариство імени Шевченка, 1894. – С. 196–198.
187. Рожківський М. Закон та звичай в установах соціального виховання інтернатного типу / М. Рожківський // Праці Комісії для виучування історії звичаєвого права України; за ред. акад. О.О. Малиновського, Голови Комісії. Випуск 3. – К.: ВУАН, 1925.
188. Российское законодательство Х–ХХ векав: в девяти томах. Т. 1. Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. лит., 1984. – 432 с.
189. Рубаник В.Є. Інститут права власності в Україні: проблеми зародження, становлення й розвитку від найдавніших часів до 1917 року: історико-правове дослідження / В.Є. Рубаник. – Х.: Легас, 2002. – 352 с.
190. Русская Правда. Происхождение, источники, ее значение / С.В. Юшков. – М.: Гос. издат., 1950. – 257 с.
191. Рясенцев В.А. Задачи совершенствования законодательства о браке и семье. / В.А. Рясенцев // Развитие законодательства о браке и семье: сб статей; Институт государства и права АН ССР; Всесоюзный НИИ Советского законодательства. – М., 1978. – 159 с.
192. Сас П.М. Феодальные города Украины в конце XV – 60-х годах XVI в. / П.М. Сас. – К.: Наук. думка, 1989. – 232 с.
193. Саченко-Скакун. Зміївський район на Харківщині (Звідомлення) / Саченко-Скакун // Праці Комісії для виучування звичаєвого права України. Випуск 3. – К.: ВУАН, 1925.
194. Свердлов М.Б. От Закона Русского к Русской Правде / М.Б. Свердлов. – М.: Юрид. лит., 1988. – 175 с.
195. Свод законов Российской империи: в 16-ти томах // под ред. И.Д. Мордухай-Болтовского. – Т. Х. Свод Законов Гражданских. –
С.-Петербург: Русское книжное товарищество «Деятель», 1912. –385 с.
196. Сергеевич В. Лекции и исследования по истории русского права / В. Сергеевич. – СПб., 1883. – 630 с.
197. Собрание малороссийских прав 1807 г. / сост.: К.А. Вислобоков и др.; АН Украины, Ин-т государства и права и др.– К.: Наук. думка, 1992. – 368 с.
198. Спасович В. Об отношениях супругов по имуществу по древнему польскому праву / В. Спасович. – СПб., 1857. – 78 с.
199. Статути Великого князівства Литовського: у 3 т. Т. І. Статут Великого князівства Литовського 1529 року / за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса: Юридична література, 2