ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНСТИТУЦІЙНИХ ІНВЕСТОРІВ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

На правах рукопису

ВІХРОВ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 346.5+336.76

ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНСТИТУЦІЙНИХ ІНВЕСТОРІВ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право,
господарсько-процесуальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Переверзєв Олександр Миколайович,
кандидат юридичних наук, доцент

Донецьк – 2013

ЗМІСТ
Перелік умовних позначень ................................................................................. 3
Вступ ...................................................................................................................... 4
Розділ 1. Загальна правова характеристика інституційних інвесторів на
ринку цінних паперів .......................................................................................... 16
1.1. Місце і роль інституційних інвесторів на ринку цінних паперів ............ 16
1.2. Поняття, загальні ознаки та основні види інституційних інвесторів ...... 42
1.3. Основи правового статусу інституційних інвесторів у зарубіжних
країнах та іноземних інвесторів на ринку цінних паперів України ............... 60
Висновки до розділу 1…………………………................................................. 77
Розділ 2. Правовий статус інститутів спільного інвестування
(інвестиційних фондів) ....................................................................................... 80
2.1. Поняття і класифікація інститутів спільного інвестування
(інвестиційних фондів), порядок їх утворення, управління та
припинення ........................................................................................................... 80
2.2. Майнова основа господарської діяльності інститутів спільного інвестування (інвестиційних фондів) ............................................................... 103
2.3. Права, обов’язки та відповідальність інститутів спільного
інвестування (інвестиційних фондів) .............................................................. 123
Висновки до розділу 2 …………………………............................................... 143
Розділ 3. Правовий статус інституційних інвесторів, для яких інвестиційна діяльність на ринку цінних паперів не є основною ........................................ 149
3.1. Недержавні пенсійні фонди як інституційні інвестори на ринку цінних паперів ................................................................................................................ 149
3.2. Страхові компанії, інші фінансові установи як інституційні інвестори на ринку цінних паперів ........................................................................................ 167
Висновки до розділу 3…………………………............................................... 185
Висновки ............................................................................................................ 189
Список використаних джерел ……………………………………………….. 198
Додатки .............................................................................................................. 237

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ГК Господарський кодекс
Держфінпослуг Державна комісія з регулювання ринків фінансових
послуг
ДКЦПФР Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
Закон про ІСІ Закон України „Про інститути спільного інвестування” від 5 липня 2012 р.
Закон про НПЗ Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення” від 9 липня 2003 р.
Закон про ЦПФР Закон України „Про цінні папери та фондовий ринок”
від 23 лютого 2006 р.
ІСІ інститут спільного інвестування
КІФ корпоративний інвестиційний фонд
КУА компанія з управління активами
Нацкомфінпослуг Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
НКЦПФР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
НПФ недержавний пенсійний фонд
ПІФ пайовий інвестиційний фонд
УАІБ Українська асоціація інвестиційного бізнесу
ФБУ фонд банківського управління
ЦК Цивільний кодекс

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В Україні, яка розвивається шляхом ринкових перетворень, активно відбувається становлення і послідовний розвиток ринку цінних паперів. Достатньо вказати, що вже нині обсяги торгів на вказаному ринку співставні з обсягами реалізації промислової продукції (робіт, послуг). Так у 2007 р., що передував початку світової фінансової кризи, в Україні обсяг торгів на ринку цінних паперів складав 754,31 млрд. грн., а обсяг промислової продукції, продукції сільського господарства та виконаних будівельних робіт разом – 763,58 млрд. грн. [237, додаток 1].
Основною функцією ринку цінних паперів є інвестиційна, яка відображає його призначення як нової для нашої держави, ринкової моделі інвестиційного процесу. Головним завданням, що має виконувати вказаний ринок, є забезпечення умов для залучення інвестиційних ресурсів за допомогою фінансових інструментів та спрямування цих ресурсів на розвиток економічної сфери. Світовий досвід свідчить, що ринок цінних паперів здатний забезпечувати гнучкий перерозподіл ресурсів між секторами економіки, максимально можливі обсяги фінансових надходжень до суб’єктів господарювання, створення необхідних умов для стимулювання накопичення та трансформації заощаджень в інвестиції за взаємно прийнятною ціною.
Сказане зумовлює виключне значення інвестиційної діяльності на ринку цінних паперів у розвитку продуктивних сил України, її роль у залученні інвестицій в економіку, а також зростання ролі інвестора на цьому ринку як суб’єкта, що визначає функціонування самого вказаного ринку, забезпечуючи інвестиційний процес необхідними джерелами фінансування.
Серед інвесторів на ринку цінних паперів окремо виділяються інституційні інвестори, якими визнаються інститути спільного інвестування (далі – ІСІ) – пайові та корпоративні інвестиційні фонди (далі відповідно ПІФ та КІФ), недержавні пенсійні фонди (далі – НПФ), фонди банківського управління (далі – ФБУ), страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Інституційні інвестори, з одного боку, залучають грошові кошти своїх клієнтів – інвесторів індивідуальних, безпосередніх, а з іншого, залучені кошти без збитку для інтересів цих клієнтів інвестують у різні цінні папери (фондові цінності). Дохід, який вони при цьому отримують, за вирахуванням витрат розподіляється між клієнтами пропорційно їхнім часткам (інвестиційні фонди) або спрямовується на фінансування основної діяльності в інтересах цих клієнтів (пенсійні фонди, страхові компанії та інші).
Діяльність із спільного інвестування активно розвивається в сучасній Україні. Станом на 30 вересня 2012 р. на вітчизняному ринку цінних паперів зареєстровано 1518 ІСІ, з них такими, що сформовані і фактично функціонують, є 1200. Кількість компаній з управління активами (далі – КУА) станом на вказану дату становила 344 [251]. НПФ в управлінні станом на 1 січня 2012 р. було 92. [277]. Загальний обсяг зареєстрованих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР) випусків цінних паперів ІСІ на 1 січня 2012 р. складав 337,27 млрд. грн., що на 33 % більше ніж на 1 січня 2011 р., у тому числі інвестиційних сертифікатів ПІФ 298,70 млрд. грн., акцій КІФ 38,57 млрд. грн. Підтвердженням зацікавленості в інвестуванні через ІСІ є дані щодо загального обсягу випусків цінних паперів ІСІ, зареєстрованих НКЦПФР у 2011 році. Цей показник становив 84,52 млрд. грн., що у порівнянні з 2010 роком більше на 39,05 млрд. грн. (на 85,88 %). При чому, позитивну динаміку розвитку ІСІ тут підтверджує те, що у структурі зареєстрованих НКЦПФР емісійних випусків цінних паперів у 2011 р. цінні папери ІСІ у порівнянні з акціями та іншими цінними паперами складають найбільшу частку – 46,96 %. У регіональному розрізі станом на 1 січня 2012 р. ІСІ провадили свою діяльність у 16 областях України [252]. При чому, як за кількістю КУА та ІСІ, так і за загальною вартістю активів лідирує м. Київ та Київська область, де за даними на 30 вересня 2012 р. зосереджено 241 КУА та 70 % ІСІ, обсяги активів яких складали 73,3 % від загального обсягу активів ІСІ. Друге місце посідає Дніпропетровська область (25 КУА, 8,1 % ІСІ та 9,4 % обсягів активів), третє – Харківська (21 КУА, 6,3 % ІСІ та 4,5 % обсягів активів) та Донецька області (13 КУА, 3,2 % ІСІ та 6,2 % обсягів активів) [251].
Наведена характеристика вітчизняного ринку цінних паперів та діяльності із спільного інвестування на ньому у цілому відображає світові тенденції. Недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди, страхові компанії традиційно є найактивнішими учасниками ринків цінних паперів розвинутих країн. В Україні ці інститути поки що перебувають на початковому етапі свого розвитку, а вплив ринку цінних паперів на матеріальне виробництво поки не досягає необхідних розмірів, невелика і популярність цінних паперів серед широких верств населення. Проте подальший розвиток ринку цінних паперів значною мірою залежатиме саме від розвитку інституційних інвесторів, їх ефективності і розміру. Розвиток інституційних інвесторів матиме позитивний вплив на економіку України через сприяння ефективнішому перерозподілу капіталу, розширення пропозиції інвестиційних ресурсів, посилення стимулів їх ефективного використання. Цілеспрямоване створення мережі інституційних інвесторів є невід’ємною складовою сучасного етапу формування ринкових відносин в Україні.
Реалії відзначених економічних процесів, що об’єктивно відбуваються в умовах взаємодії державного регулювання і механізму вільної саморегуляції ринку цінних паперів, потребують адекватного правового регулювання. В аспекті даного дослідження особливо актуальним є чітке і недвозначне визначення правового статусу інституційних інвесторів на ринку цінних паперів з урахуванням особливостей окремих категорій таких інвесторів, правове забезпечення їх становлення і подальшого розвитку, всебічного і повного захисту прав та законних інтересів.
В юридичній науці окремі питання правового статусу інституційних інвесторів на ринку цінних паперів розглядалися при дослідженні інвестиційної діяльності та правового статусу інвесторів у цілому (О.М. Вінник, Б.В. Деревянко, О.Р. Кібенко, В.В. Поєдинок та ін.), при дослідженні різних аспектів функціонування ринку цінних паперів та інших ринків фінансових послуг (Н.В. Дроздова, О.В. Кологойда, Н.С. Кузнєцова, І.Р. Назарчук, Л.В. Панова, О.М. Переверзєв, В.І. Полюхович, А.О. Приступко та ін.), правового становища окремих учасників цих ринків та посередницької діяльності на них (А.В. Попова, І.Л. Нурзад, В.В. Рєзнікова та ін.), а також при дослідженні правових аспектів управління майном (Р.А. Майданик, М.В. Мащенко та ін.). Предметом розгляду були й окремі аспекти спільного інвестування (Т.С. Гудіма, Ю.М. Жорнокуй, О.А. Слободян, Г.М. Шовкопляс та ін.) та діяльності інституційних інвесторів (Ю.В. Вітка, О.М. Гнатів, В.В. Мазнєва та ін.). Правовим та організаційним засадам функціонування інститутів спільного інвестування в Україні присвячено спеціальне дисертаційне дослідження В.М. Бутузова (2000 р.).
У цілому ж комплексне господарсько-правове дослідження правового статусу інституційних інвесторів на ринку цінних паперів у сучасний період розвитку ринкової економіки не проводилося (особливо в умовах дії Законів України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р., „Про недержавне пенсійне забезпечення” від 9 липня 2003 р., „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 р., інших актів законодавства та прийняття Закону „Про інститути спільного інвестування” від 5 липня 2012 р.). Зазначена проблема набуває важливого наукового і практичного значення та потребує глибокого і системного теоретичного опрацювання, розробки і впровадження рекомендацій із вдосконалення правового статусу інституційних інвесторів.
Усе вищевикладене свідчить про актуальність і доцільність проведення дослідження за темою дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темами „Основи правового регулювання економіки України” (державний реєстраційний номер 0108U000191) та „Правове забезпечення ефективного управління об’єктами публічної власності” (державний реєстраційний номер 0111U007825), у яких автором як співвиконавцем досліджено питання правового статусу інституційних інвесторів на ринку цінних паперів та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення відповідного законодавства.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка та обґрунтування теоретичних положень і пропозицій щодо вдосконалення правового статусу інституційних інвесторів на ринку цінних паперів. Відповідно до визначеної мети поставлено і вирішено такі основні завдання:
аналіз питань щодо місця і ролі інституційних інвесторів на ринку цінних паперів, юридичної природи відносин за їх участю та обґрунтування використання господарсько-правового підходу до регулювання цих відносин;
дослідження загальних ознак та основних видів інституційних інвесторів, аргументація їх класифікації та формулювання поняття;
аналіз і врахування досвіду регулювання діяльності інституційних інвесторів у зарубіжних країнах та іноземних інвесторів на ринку цінних паперів України;
дослідження та вдосконалення правового статусу інститутів спільного інвестування (інвестиційних фондів): їх поняття та класифікації, порядку утворення, управління та припинення;
дослідження та вдосконалення майнової основи господарювання інститутів спільного інвестування (інвестиційних фондів);
дослідження та вдосконалення прав, обов’язків та відповідальності вказаних інститутів (фондів) при здійсненні ними інвестиційної діяльності;
дослідження та вдосконалення основних положень щодо правового статусу недержавних пенсійних фондів як інституційних інвесторів;
дослідження та вдосконалення основних положень щодо правового статусу страхових компаній та фондів банківського управління як інституційних інвесторів.
Об’єктом дослідження є відносини, що складаються у процесі організації та здійснення інституційними інвесторами інвестиційної діяльності на ринку цінних паперів.
Предметом дослідження є правовий статус інституційних інвесторів.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають загальнофілософський метод матеріалістичної діалектики, загальнонаукові методи наукового пізнання (системно-структурний, аналітико-синтетичний, формально-логічний, моделювання), спеціальні міждисциплінарні (синергетичний, праксеологічний) та спеціальні юридичні (тлумачення норм права, порівняльно-правовий) методи. Застосування системно-структурного, аналітико-синтетичного та формально-логічного методів дало можливість виявити місце і роль інституційних інвесторів на ринку цінних паперів, їх основні характерні ознаки та сформулювати поняття таких інвесторів, проаналізувати правовий статус ІСІ, НПФ, страхових компаній, ФБУ. Методи моделювання та порівняльно-правовий використано при аналізі правового статусу інституційних інвесторів за зарубіжним законодавством. Синергетичний підхід відображений в економіко-правовій характеристиці категорії „ринок цінних паперів” та інвестиційної діяльності на ньому. Застосування висновків праксеології та методів тлумачення норм права лежать в основі аналізу динаміки правового статусу інституційних інвесторів, в обґрунтуванні висновків і практичних рекомендацій.
Науково-теоретичною базою дослідження є, крім робіт зазначених вище авторів, роботи таких вітчизняних і зарубіжних вчених – юристів та економістів, як: С.С. Алексєєв, О.А. Беляневич, І.А. Бланк, А.Г. Бобкова, О.П. Віхров, Р.Ф. Гринюк, С.М. Грудницька, Д.В. Задихайло, Л.Л. Ігоніна, О.Р. Зельдіна, Г.Л. Знаменський, Дж. Кейнс, В.М. Коссак, В.В. Лаптєв, В.К. Мамутов, В.Д. Миловидов, О.М. Мозговий, Г.М. Остапович, О.П. Подцерковний, А.В. Портнов, І.В. Спасибо-Фатєєва, О.І. Харитонова, Р.Б. Шишка, В.С. Щербина, О.Х. Юлдашев, О.С. Янкова та інші.
Нормативну основу дослідження склали акти чинного господарського, адміністративного, фінансового, цивільного та іншого законодавства України, законодавство окремих зарубіжних країн та основні законодавчі акти ЄС, емпіричну основу – статистичні дані, узагальнення практики діяльності інституційних інвесторів, судова практика.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням господарсько-правового статусу інституційних інвесторів, на основі якого обґрунтовано нові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового статусу вказаних інвесторів. Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в теоретичних положеннях і висновках, основними з яких є такі.
Вперше:
узагальнено основні ознаки інституційних інвесторів та запропоновано їх визначення: інституційними інвесторами на фондовому ринку є господарські організації – фінансові установи, які на професійних засадах здійснюють на цьому ринку господарську діяльність з фінансового інвестиційного посередництва, що полягає у залученні фінансових активів індивідуальних інвесторів та їх подальшому розміщенні у цінні папери та інші фінансові активи з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;
запропоновано визнання інститутів спільного інвестування професійними учасниками ринку цінних паперів як таких, що разом з іншими професійними учасниками обслуговують вказаний ринок та складають його інфраструктуру, і ця діяльність для них є основною та виключною;
обґрунтовано, що фонд банківського управління за своїм правовим статусом належить до особливих (нетипових) суб’єктів господарювання з неповною (частковою) правосуб’єктністю, яка доповнюється і реалізується уповноваженим банком.
Удосконалено положення щодо:
правового статусу пайового інвестиційного фонду в частині визнання його особливим (нетиповим) суб’єктом господарювання з неповною (частковою) правосуб’єктністю, яка доповнюється і реалізується компанією з управління активами такого фонду;
управління пайовим інвестиційним фондом, зокрема, запропоновано передбачити утворення наглядової ради такого фонду та можливість заміни компанії з управління активами у разі її неефективної діяльності, анулювання ліцензії або ліквідації;
визначення інституту спільного інвестування, а саме запропоновано врахувати наступні загальні характерні ознаки: (1) інститут спільного інвестування – це корпоративний або пайовий інвестиційний фонд, (2) професійний характер здійснюваної інвестиційної діяльності та її зміст (характер інвестицій та об’єкти інвестування); а також (3) вказати на джерела фінансування даної діяльності, її спрямованість та мету;
правосуб’єктності недержавних пенсійних фондів, а саме обґрунтовано, що вони, разом з провадженням діяльності у соціальній сфері, здійснюють як суб’єкти господарювання господарські операції з пенсійними активами, інвестуючи їх та отримуючи дохід на користь учасників фонду;
визнання венчурного інвестора суб’єктом інноваційної діяльності, зокрема, запропоновано встановити, що інститут спільного інвестування може бути визнаний венчурним фондом, якщо він не менш як 50 відсотків інвестицій спрямовує на фінансування об’єктів інноваційної діяльності та інноваційних підприємств;
кваліфікації інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів як складової окремої групи цінних паперів, що посвідчують відносини з управління майном, зокрема, запропоновано цю групу цінних паперів позначити як цінні папери участі.
Дістали подальший розвиток положення щодо:
складу учасників ринку цінних паперів, а саме запропоновано віднести до професійних учасників цього ринку рейтингові агентства, а також визнати прямими його учасниками НКЦПФР, її територіальні органи, інші органи, що здійснюють регулювання цього ринку, зокрема саморегулівні організації у випадках делегування їм відповідних прав, як учасників організаційно-господарських відносин, що на ньому складаються, в яких названі органи виступають в якості суб’єктів організаційно-господарських повноважень, наділених господарською компетенцією щодо суб’єктів господарювання – інших учасників ринку;
гарантування національних інтересів у процесі адаптації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС шляхом встановлення максимально допустимих розмірів часток іноземного капіталу у статутному капіталі професійних учасників ринку цінних паперів, зокрема компаній з управління активами та корпоративних інвестиційних фондів;
класифікації господарських відносин за участю інституційних інвесторів, зокрема, виокремлено такі основні їх види за змістом і характером: 1) організаційно-господарські зобов’язальні відносини (з державної реєстрації інвестиційних фондів, недержавних пенсійних фондів та припинення їх діяльності; з ліцензування діяльності компаній з управління активами; з реєстрації випуску цінних паперів інвестиційних фондів та проспекту їх емісії; з подання звіту про результати розміщення цінних паперів вказаних фондів; із зупинення розміщення та викупу цих цінних паперів; з вилучення названих фондів з Реєстру інститутів спільного інвестування; з реєстрації інвестиційної декларації недержавного пенсійного фонду та ін.); 2) майново-господарські договірні відносини (з обслуговування інвестиційних фондів та забезпечення їхньої діяльності; з розміщення та з викупу цінних паперів цих фондів; з управління активами недержавного пенсійного фонду та обслуговування його зберігачем; з розміщення пенсійних активів у цінні папери та ін.); 3) абсолютні господарські відносини (з ведення власної діяльності компанією з управління активами стосовно пайового інвестиційного фонду);
визначення змісту проспекту емісії цінних паперів інститутів спільного інвестування, а саме запропоновано безпосередньо в законі закріпити основні вимоги до вказаного проспекту, які визначені у підзаконних актах;
- порядку державної реєстрації недержавного пенсійного фонду, а саме запропоновано безпосередньо у законі визначити етапи такої реєстрації: 1) реєстрацію статуту фонду у Нацкомфінпослуг; 2) реєстрацію фонду як юридичної особи; 3) реєстрацію фонду у Нацкомфінпослуг (внесення інформації про нього до Державного реєстру фінансових установ);
створення страховими компаніями резервів, а саме запропоновано безпосередньо в законі встановити правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за усіма видами страхування, обов’язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів, якими представлені вказані резерви, а також порядок здійснення страховими компаніями інвестиційної діяльності;
- забезпечення охорони майнових прав та законних інтересів учасників фондів банківського управління, зокрема запропоновано: 1) утворення у цих фондах наглядової ради, 2) запровадження обов’язкової реєстрації правил таких фондів у Нацкомфінпослуг та ведення нею дежавного реєстру цих фондів, 3) встановлення на законодавчому рівні вимог до названих правил, до правил формування резервів та страхування коштів цих фондів, до положення про їх інвестиційну діяльність, 4) введення розмежування функцій з управління активами фондів шляхом залучення компаній з управління активами та з їх зберігання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертаційному дослідженні положення та пропозиції доповнюють теорію господарського права щодо правового статусу інституційних інвесторів і можуть бути використані в подальших теоретичних дослідженнях, при вдосконаленні законодавства про інвестиційну діяльність на ринку цінних паперів та практики його реалізації, у практичній діяльності інституційних інвесторів та інших учасників вказаного ринку, у навчальному процесі при викладанні правових дисциплін для студентів юридичних та економічних спеціальностей.
Запропоновані зміни до ст. 356 ГК України (Додаток А) та пропозиції до проекту Закону України „Про фонди банківського управління” № 9093/П (Додаток Б) були подані на розгляд Верховної Ради України (Додаток В – довідка № 35-1/17 від 22 листопада 2012 р.). Матеріали дисертаційного дослідження впроваджені в діяльності Реєстраційної палати Чернігівської міської ради у процесі реєстрації інституційних інвесторів – корпоративних інвестиційних фондів, компаній з управління активами, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній (Додаток Д – довідка № 3-24/1665 від 30 листопада 2012 р.), використовуються при вирішенні спорів за участю інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній у Деснянському районному суді м. Чернігова (Додаток Е – довідка № 01-40/30/12 від 23 листопада 2012 р.), а також у навчальному процесі при викладанні курсів „Господарські зобов’язання”, „Договірне право”, „Правове регулювання ринку цінних паперів” у Чернігівському державному інституті економіки і управління МОНмолодьспорту України (Додаток Ж – довідка № 302-04/790 від 3 грудня 2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні результати дисертаційної роботи отримано автором самостійно на основі аналізу наукових публікацій, законодавства України, інших держав, ЄС, вивчення та узагальнення правореалізаційної практики. Внесок дисертанта у праці, опубліковані у співавторстві, відзначено у списку публікацій основних результатів роботи.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації висвітлювалися на: VII міжнародній науково-практичній конференції „Місто, регіон, держава: економіко-правові проблеми господарювання” (Донецьк, 2009), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України у період економічної кризи” (Донецьк, 2009), Шостій міжнародній науково-практичній інтернет-конференції „Економіко-правові дослідження у XXI столітті: правове забезпечення економічного суверенітету України в умовах поглиблення міжнародної інтеграції” (Донецьк, 2010), IІ Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції „Гармонізація правових засад підприємництва” (Луганськ, 2011), Десятій міжнародній науково-практичній інтернет-конференції „Економіко-правові дослідження у XXI столітті: загальні проблеми господарського права на сучасному етапі розвитку суспільства” (Донецьк, 2012).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації опубліковано у 8 статтях у наукових виданнях, що входять до переліку фахових видань, та 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У сучасних умовах становлення і розвитку ринкових відносин провідну роль у залученні інвестицій в економіку відіграє інвестиційна діяльність на ринку цінних паперів, що зумовлює виключне значення інвестора як суб’єкта, котрий забезпечує інвестиційний процес необхідними джерелами фінансування. Центральне місце серед інвесторів на ринку цінних паперів займають інституційні інвестори – ІСІ, НПФ, ФБУ, страхові компанії, інші фінансові установи, які залучають грошові кошти інвесторів індивідуальних, безпосередніх та інвестують їх у цінні папери та інші фондові цінності. Дані статистики свідчать, що інституційні інвесторі набувають активного розвитку в Україні. Це обумовлює актуальність дослідження правових проблем організації та діяльності вказаних інвесторів, їх глибоке і системне теоретичне опрацювання, розробку і впровадження практичних рекомендацій з метою вдосконалення правового регулювання. Окремі питання правового статусу інституційних інвесторів на ринку цінних паперів розглядаються юридичною наукою. Проте комплексне дослідження цих питань у сучасний період розвитку ринкової економіки не проводилося.
Дисертаційна робота містить нові науково обґрунтовані положення і результати проведених автором досліджень правового статусу інституційних інвесторів на ринку цінних паперів, які розв’язують конкретне наукове завдання підготовки пропозицій з удосконалення правового статусу вказаних інвесторів, що має істотне значення для науки господарського права.
В основу методів вирішення зазначеної проблеми покладено загально-філософський метод матеріалістичної діалектики, використані загальнонаукові, спеціальні міждисциплінарні та спеціальні юридичні методи наукового пізнання. Застосування системно-структурного, аналітико-синтетичного та формально-логічного методів дало можливість виявити місце і роль інституційних інвесторів на ринку цінних паперів, їх основні характерні ознаки, сформулювати поняття таких інвесторів, проаналізувати їх правовий статус. Методи моделювання та порівняльно-правовий використано при аналізі правового статусу інституційних інвесторів за зарубіжним законодавством. Синергетичний підхід відображений в економіко-правовій характеристиці основних понять і категорій роботи. Застосування методів праксеології та тлумачення норм права дозволило виявити динаміку правового статусу інституційних інвесторів, обґрунтувати висновки та практичні рекомендації.
Дослідження правового статусу інституційних інвесторів на ринку цінних паперів обумовило увагу до виявлення правових особливостей функціонування самого цього ринку. Ринок цінних паперів як явище суспільного буття за своєю сутністю і змістом є економічним, господарським явищем, спрямованим на підвищення ефективності суспільного виробництва. Наукова категорія „ринок цінних паперів” за змістом економічна, за правовою формою господарсько-правова. Господарсько-правову природу вказаного ринку визначають господарські відносини між його учасниками (господарсько-виробничі та організаційно-господарські), що переважають на цьому ринку. Це зумовлює використання господарсько-правового підходу до правового регулювання вказаних відносин та до їх дослідження.
Інституційні інвестори на ринку цінних паперів за критерієм місця, яке займає їхня інвестиційна діяльність відносно основної статутної діяльності, поділяються на дві групи: 1) ІСІ (ПІФ та КІФ), які спеціально створюються для провадження інвестиційної діяльності на вказаному ринку, і ця діяльність є для них основною та виключною; 2) НПФ, ФБУ, страхові компанії, інші фінансові установи, для яких інвестиційна діяльність служить легальним додатковим джерелом фінансування основної діяльності.
Шляхом виявлення та узагальнення основних ознак інституційних інвесторів сформулювано визначення цих інвесторів, яке запропоновано закріпити у законодавстві, зокрема у ст. 2 Закону про ЦПФР: „Інституційними інвесторами на фондовому ринку є господарські організації – фінансові установи, які на професійних засадах здійснюють на цьому ринку господарську діяльність з фінансового інвестиційного посередництва, що полягає у залученні фінансових активів індивідуальних інвесторів та їх подальшому розміщенні у цінні папери та інші фінансові активи з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів”.
Розробка та вдосконалення законодавства України у сфері регулювання інвестиційної діяльності на ринку цінних паперів повинні здійснюватися з урахуванням позитивного міжнародного досвіду. Особливо слід підкреслити важливість врахування у вітчизняному законодавстві тенденцій та наслідків, що обумовлені адаптацією законодавства України до законодавства ЄС, входженням нашої держави у світове співтовариство, необхідність проведення збалансованої політики з питань іноземного інвестування, яка дала б змогу залучити іноземний капітал та уникнути його експансії, гарантувати захист національних інтересів та цілісність вітчизняного ринку. З цією метою запропоновано встановити максимально допустимі розміри часток іноземного капіталу у статутному капіталі професійних учасників ринку цінних паперів, зокрема КУА та КІФ.
Запропоновано закріпити у п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону про ІСІ наступне визначення поняття ІСІ: „Інститут спільного інвестування (ІСІ) – це корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який на професійних засадах провадить діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів та інших фінансових активів інвесторів і вкладенням їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права, нерухомість та інші дозволені активи в інтересах вказаних інвесторів за власний рахунок чи за рахунок цих інвесторів, а у випадках, передбачених законодавством, – також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.”
Правовий статус ПІФ та ФБУ обумовлений тим, що вони є особливими (нетиповими) суб’єктами господарювання з неповною (частковою) правосуб’єктністю, яка у господарських відносинах доповнюється і реалізується відповідно КУА ПІФ та уповноваженими банками.
Запропоновано визнати венчурні інвестиційні фонди суб’єктами інноваційної діяльності шляхом внесення доповнення до Закону про ІСІ.
При реєстрації ІСІ виникає організаційно-господарське зобов’язання між КІФ або КУА ПІФ, з одного боку, та НКЦПФР, з другого. Подібне зобов’язання виникає і при реєстрації змін до регламенту ІСІ. При припиненні діяльності ІСІ виникає організаційно-господарське зобов’язання між КІФ (КУА ПІФ) та НКЦПФР з вилучення КІФ або ПІФ з Реєстру ІСІ.
З метою захисту майнових прав та інтересів учасників ПІФ запропоновано у Законі про ІСІ передбачити утворення наглядової ради ПІФ та можливість заміни КУА ПІФ у разі її неефективної діяльності, анулювання виданої їй ліцензії та у разі ліквідації КУА.
При здійсненні КУА діяльності з управління активами між нею та ІСІ складаються господарські правовідносини з управління активами ІСІ. Правовідносини КУА з КІФ набувають форми майново-господарського договірного зобов’язання з управління активами. Стосовно ПІФ такі правовідносини мають абсолютний характер, опосередковують реалізацію абсолютних прав та обов’язків КУА щодо утвореного нею ПІФ, і належать до категорії господарських правовідносин з ведення власної господарської діяльності. Крім правовідносин з управління активами ІСІ до групи господарських правовідносин, спрямованих на обслуговування ІСІ та забезпечення їхньої діяльності, входять також наступні майново-господарські договірні зобов’язання: між КІФ (КУА ПІФ) та зберігачем – з надання послуг щодо зберігання цінних паперів ІСІ та обліку прав власності на них, з обслуговування операцій ІСІ; між КІФ (КУА ПІФ) та суб’єктом оціночної діяльності – з проведення незалежної оцінки нерухомого майна ІСІ під час його придбання або відчуження; між КІФ (КУА ПІФ) та аудитором (аудиторською фірмою) – з проведення аудиторської перевірки ІСІ.
При безпосередньому розміщенні та викупі КУА цінних паперів ІСІ виникають майново-господарські договірні зобов’язання (у формі договору купівлі-продажу акцій КІФ або інвестиційних сертифікатів ПІФ) між КУА та індивідуальним інвестором, якщо такий є суб’єктом господарювання. При розміщенні та викупі цінних паперів ІСІ із залученням професійного торговця цінними паперами майново-господарські договірні зобов’язання виникають між КУА та цим торговцем. Основними видами договорів при цьому є договори купівлі-продажу та міни цінних паперів, договори доручення та комісії, договір про андеррайтинг.
При розміщенні, обігу та викупі цінних паперів ІСІ між КІФ, КУА КІФ, КУА ПІФ, з одного боку, та НКЦПФР, з другого, складаються такі організаційно-господарські зобов’язання: (1) з реєстрації проспекту емісії (змін до проспекту емісії) цінних паперів ІСІ; (2) з реєстрації випуску акцій КІФ, що здійснюється з метою спільного інвестування, та проспекту їх емісії; (3) з подання звіту про досягнення мінімального обсягу активів ПІФ, яке у випадку визнання невідповідності ПІФ встановленим вимогам переростає в організаційно-господарське зобов’язання із скасування реєстрації проспекту емісії та випуску цінних паперів ПІФ; (4) із зупинення розміщення (викупу) цінних паперів ІСІ, яке може бути двох видів: із зупинення розміщення (викупу) цінних паперів ІСІ за розпорядженням НКЦПФР; із зупинення розміщення (викупу) цінних паперів ІСІ за рішенням КУА з повідомленням про таке зупинення НКЦПФР, а при визнанні останньою необґрунтованості цього зупинення – поновленням розміщення (викупу) цінних паперів ІСІ.
Зважаючи на важливість для потенційного інвестора й інвестиційного процесу в цілому інформації, що надається у проспекті емісії цінних паперів ІСІ, враховуючи досвід ряду зарубіжних країн та ЄС, запропоновано основні вимоги до проспекту емісії цінних паперів ІСІ, які нині містяться у нормативно-правових актах НКЦПФР, визначити у ст. 52 Закону про ІСІ.
Відповідальність ПІФ як особливого суб’єкта господарювання з неповною (частковою) правосуб’єктністю у господарських відносинах реалізується через юридичну відповідальність КУА ПІФ.
Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій від 11 грудня 2007 р. № 2272 запропоновано затвердити законом згідно вимог ч. 2 ст. 238 ГК України, а також привести їх норми щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій у відповідність до ст. 250 ГК України.
Специфічними адміністративно-господарськими санкціями є передбачені ст. ст. 6, 9, 53, 55, 59 Закону про ІСІ заходи, що застосовуються НКЦПФР до ІСІ і відповідають ознакам названих санкцій, встановленим ст. 238 ГК України.
Господарські зобов’язання, в яких реалізуються права та обов’язки НПФ як інституційних інвесторів, залежно від змісту і ролі в інвестиційній діяльності поділяються на такі основні групи:
1) зобов’язання, спрямовані на забезпечення діяльності НПФ, у тому числі здійснення ним інвестиційної діяльності: а) складне організаційно-господарське зобов’язання між НПФ та Нацкомфінпослуг з державної реєстрації НПФ та видачі йому відповідного свідоцтва, елементарними складовими якого є прості зобов’язання: з подачі заяви і документів про реєстрацію НПФ; з відмови в реєстрації та усунення недоліків; з відшкодування збитків, завданих неправомірною відмовою або нереєстрацією; б) зобов’язання: з реєстрації змін до статуту НПФ; з повідомлення Нацкомфінпослуг про участь роботодавця у вже створеному корпоративному НПФ; з попередження роботодавцем Нацкомфінпослуг про припинення участі у названому НПФ та деякі інші; в) складне організаційно-господарське зобов’язання між НПФ та Нацкомфінпослуг з припинення діяльності НПФ, у тому числі: з погодження з Нацкомфінпослуг рішення про ліквідацію НПФ; з визначення Нацкомфінпослуг процедури проведення ліквідації, порядку утворення, складу, повноважень та порядку функціонування ліквідаційної комісії, порядку задоволення вимог (претензій) вкладників і учасників та кредиторів НПФ; зі скасування реєстрації НПФ та анулювання свідоцтва про його реєстрацію; г) майново-господарські зобов’язання: з прийняття засновниками рішення про створення НПФ (про ліквідацію НПФ); з виконання обов’язку НПФ повідомити про ліквідацію адміністратора, зберігача фонду, КУА чи іншого управління активами НПФ та інші подібні; з адміністрування НПФ; з управління активами НПФ; з обслуговування НПФ зберігачем.
2) безпосередньо інвестиційні господарські зобов’язання, у тому числі: а) майново-господарські договірні зобов’язання: з розміщення пенсійних активів НПФ у цінні папери; із здійснення інших дозволених законом операцій з такими паперами; б) організаційно-господарське зобов’язання між НПФ та Нацкомфінпослуг з реєстрації інвестиційної декларації НПФ.
Зважаючи, що порядок державної реєстрації НПФ не закріплений в законі, а випливає з нормативних актів Нацкомфінпослуг, запропоновано в Законі про НПЗ безпосередньо передбачити фактичні етапи процедури такої реєстрації: реєстрацію статуту НПФ у Нацкомфінпослуг; реєстрацію НПФ як юридичної особи; реєстрацію НПФ у Нацкомфінпослуг (внесення інформації про нього до Державного реєстру фінансових установ).
При ліцензуванні діяльності з управління активами НПФ виникає складне організаційно-господарське зобов’язання з ліцензування вказаної діяльності, учасниками якого є КУА чи інший управитель активами НПФ та НКЦПФР. Елементарними складовими цього зобов’язання є прості зобов’язання: з видачі ліцензії управителю активами НПФ, із здійснення контролю за додержанням ліцензійних умов, з анулювання ліцензії, з видачі копії або дубліката ліцензії, з переоформлення ліцензіі та інші. Аналогічне організаційно-господарське зобов’язання виникає й у зв’язку з виконанням управителем активами НПФ обов’язку повідомити НКЦПФР про зменшення розміру власного капіталу нижче рівня, встановленого Законом про НПЗ, та приведення цього розміру у відповідність з обов’язковим.
З метою упорядкування напрямів розміщення коштів страхових резервів з урахуванням вимог безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості запропоновано у ст. 353 ГК України передбачити обов’язок страхових компаній забезпечувати власну платоспроможність шляхом створення страхових резервів, а безпосередньо у Законі „Про страхування” встановити: правила розміщення страхових резервів із страхування життя; правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя; обов’язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів, якими представлені вказані резерви; порядок придбання страховими компаніями цінних па¬перів інших емітентів та правові засади управління інвестиційною діяльністю вказаних компаній.
З метою підвищення рівня захисту інтересів учасників ФБУ до рівня, який мають користувачі послугами інших подібних фінансових установ, запобігання можливим зловживанням в управлінні коштами ФБУ запропоновано запровадити: створення наглядової ради ФБУ; обов’язкову реєстрацію правил ФБУ в Нацкомфінпослуг та ведення нею дежавного реєстру ФБУ; встановити на законодавчому рівні вимоги до названих правил, до правил формування оперативного резерву та додаткового спеціального резерву страхування коштів ФБУ; визначити положення про інвестиційну діяльність ФБУ в якості складової частини правил ФБУ; запровадити розмежування функцій управління активами ФБУ та їх зберігання шляхом залучення КУА.
З метою вдосконалення правового статусу інституційних інвесторів, єдиного розуміння і застосування Закону про ІСІ та іншого законодавства, запобігання дублюванню і подвійному тлумаченню окремих правових норм запропоновано внесення змін до актів законодавства (крім зазначених вище):
до ГК України – ч. 3 ст. 356 стосовно уточнення видів посередницької діяльності з цінними паперами; ст. 353 стосовно створення страхових резервів страховими компаніями;
до Закону про ІСІ – ч. 10 ст. 7 стосовно визнання венчурного ІСІ суб’єктом інноваційної діяльності; ст. 8 стосовно професійного характеру інвестиційної діяльності ІСІ; ст. 13 та ч. 3 ст. 63 стосовно встановлення максимально допустимих розмірів іноземних часток у статутному капіталі ПІФ та КУА; ст. 44 стосовно формулювання переліку вимог до змісту регламенту ПІФ; ч. 4 ст. 48 стосовно заміни слова „коштів” на слово „активів”; ст. 64 стосовно обмежень діяльності КУА; ст. 66 стосовно встановлення адміністративно-господарської санкції зупинення дії ліцензії на здійснення діяльності з управління активами; ст. 69 та 71 стосовно відповідальності зберігача активів ІСІ;
до Закону про НПЗ – ст. 11 стосовно впорядкування процедури державної реєстрації НПФ; ст. 12, 44 та інших стосовно укладення договорів НПФ; ст. 17 стосовно вдосконалення порядку припинення діяльності НПФ; ст. 41 стосовно встановлення адміністративно-господарської санкції – зупинення дії ліцензії на провадження діяльності з управління активами;
до Закону „Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії „Київміськбуд” – ст. 1, 2, 3, 4 стосовно впорядкування напрямів використання коштів ФБУ;
до Закону про ЦПФР – ст. 2 стосовно включення Накопичувального пенсійного фонду до числа інституційних інвесторів на ринку цінних паперів; ч. 5 ст. 3 стосовно віднесення інвестиційних сертифікатів ПІФ до окремої групи цінних паперів і позначення її як цінні папери участі; ст. 12 стосовно оновлення визначення інвестиційних сертифікатів; ст. 16, 18 стосовно професійного характеру інвестиційної діяльності ІСІ.
Достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікації наукових статей у спеціалізованих фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях, обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства.
Обґрунтовані наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані у процесі подальшого вдосконалення господарського законодавства та практики його реалізації, у науковій та викладацькій діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесян К.А. Депозитарная деятельность коммерческих банков на российском рынке ценных бумаг : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. экон. наук : спец. 08.00.10 „Финансы, денежное обращение и кредит” / К.А. Аванесян. – М., 2000. – 18 с.
2. Агарков М.М. Основы банковского права. Учение о ценных бумагах. 2-ое изд. / М.М. Агарков. – М.: БЕК, 1994. – 305с.
3. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС у сфері фінансових послуг: запровадження схеми компенсації інвесторам [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ueplac.kiev.ua/downloads/outputs/output_989015.pdf.
4. Александров Д. Історичні аспекти правового регулювання управління активами / Д. Александров // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4. – С. 86–90.
5. Алексеев С.С. Общая теория права : т. 2 / С.С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – 360 с.
6. Алексеев С.С. Право: Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 711 с.
7. Андреєв Д.О. Адміністративно-правові засоби захисту прав власників цінних паперів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Д.О. Андреєв. – К., 2008. – 20 с.
8. Андрущенко І.Г. Державний контроль діяльності учасників фондового ринку України (організаційно-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / І.Г. Андрущенко. – К., 2004. – 18 с.
9. Афера „Еліта-Центр” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/.
10. Баланюк Л.Л. Недержавне пенсійне забезпечення як інструмент утворення тіньових активів [Електронний ресурс] / Л.Л. Баланюк // Науковий вісник НАДПСУ. – 2005. – № 5. – Режим доступу: http://www.asta.edu.ua/vidan/nau_visn/4(31)/Pravo/balanyuk.php.
11. Бекірова Е. Е. Правове регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 „Господарське право, господарсько-процесуальне право” / Е. Е. Бекірова. – Донецьк, 2006. – 18 с.
12. Белый В.А. Развитие системы институциональных инвесторов как фактор ускорения трансформации сбережений в инвестиции : дис. на соискание ученой степени канд. экон. наук : спец. 08.00.10 „Финансы, денежное обращение и кредит” [Електронний ресурс] / В.А. Белый. – М., 2006, – 132 с. – Режим доступу: http://www.dslib.net/finansy/razvitie-sistemy-institucionalnyh-investorov-kak-faktor-uskorenija-transformacii.html.
13. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладення : навч. посіб. / О.А. Беляневич – К.: Наук. думка, 2002. – 280 с.
14. Бірюк С. Державне регулювання ринку цінних паперів України в посткризовий період / С. Бірюк // Фінансовий ринок України. – 2009. – № 10 (72). – С. 14.
15. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент : учебный курс / И.А. Бланк. – К.: Эльга – Н, Ника-Центр, 2001. – 448 с.
16. Бобкова А.Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности: моногр. / А.Г. Бобкова. – Донецк: Юго-Восток, 2000. – 308 с.
17. Боди З. Принципы инвестиций : изд. 4-е., пер. с англ. / З. Боди, А. Кейн, А. Дж. Маркус. – М.: Вильямс, 2002. – 984 с.
18. Большой юридический словарь ; под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 790 с.
19. Брагін С. Недержавні пенсійні фонди на неефективному фондовому ринку: приклад України / С. Брагін, О. Макаренко // Вісник Національного банку України. – 2011. – № 1. – С. 18–24.
20. Бутузов В.М. Правові та організаційні засади функціонування інститутів спільного інвестування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право” / В.М. Бутузов. – К., 2000. – 22 с.
21. Бю¬джетний кодекс України від 8 липня 2010 р. № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 50 – 51. – Ст. 572. – (Зі змін.).
22. Виговський О. Цінні папери в зарубіжних правових системах: досвід правового регулювання / О. Виговський // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 2. – С. 27–29.
23. Вінник О.М. Господарське право : курс лекцій / О.М. Вінник. – К. : Атіка, 2004. – 624 с.
24. Вінник О.М. Господарське право : навч. посіб. / О.М. Вінник – К.: Правова єдність, 2009. – 766 с.
25. Вінник О.М. Інвестиційне право : навч. посіб. 2-ге вид., перероб. та доп. / О.М. Вінник. – К.: Правова єдність, 2009. – 616 с.
26. Вітка Ю.В. Недержавні пенсійні фонди: особливості цивільно-правового статусу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / Ю.В. Вітка. – Л., 2008. – 19 с.
27. Вітка Ю. Недержавні пенсійні фонди: українська модель [Електронний ресурс] / Ю. Вітка // Юридичний журнал. – 2005. – № 6. – Режим доступу: http://justinian.com.ua/article.php?id=1771.
28. Віхров О.П. Організаційно-господарські правовідносини : моногр. / О.П. Віхров. – К. : Видавничий дім ”Слово”, 2008. – 512 с.
29. Віхров С. Види господарських зобов’язань у сфері розміщення й обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування / С. Віхров // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 6. – С. 80–83.
30. Віхров С.О. Види і правовий статус інвесторів на фондовому ринку / С.О. Віхров // Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы хозяйствования: сб. науч. тр. в 2-х т. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. – Донецк: Ноулидж, 2009. – Т. 1 – С. 112–116.
31. Віхров С.О. Види інституційних інвесторів на ринку цінних паперів / С.О. Віхров // Економіка та право. – 2010. – № 3 (28). – С. 116–121.
32. Віхров С.О. Види інституційних інвесторів на ринку цінних паперів в аспекті національної безпеки України / С.О. Віхров // Экономико-правовые исследования в ХХІ веке: правовое обеспечение экономического суверенитета Украины в условиях углубления международной интеграции: материалы Шестой междун. науч.-практ. интернет-конф. (Донецк, 21–30 сентября 2010 г.) / НАН Украины, И-нт экономико-правовых исследований. – Донецк: “Ноулидж”, 2010. – С. 155–159.
33. Віхров С.О. Господарські правовідносини з управління активами інститутів спільного інвестування [Електронний ресурс] / С.О. Віхров // Право та управління : електронне наукове видання. – 2011. – № 2. – С. 44–51. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals.
34. Віхров С.О. Недержавні пенсійні фонди як інституційні інвестори на ринку цінних паперів [Електронний ресурс] / С.О. Віхров // Гармонізація правових засад підприємництва: матеріали IІ Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. (м. Луганськ, 14–20 листопада 2011 р.) / МОНмолодьспорту України, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. – Режим доступу: http://hozpravo.snu.edu.ua/s4.html.
35. Віхров С.О. Організаційно-господарські правовідносини у сфері реєстрації та припинення інститутів спільного інвестування [Електронний ресурс] / О.П. Віхров, С.О. Віхров // Форум права: електронне наукове видання. – 2011. – № 2. – С. 133–138. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11vopici.pdf.
36. Віхров С.О. Правове регулювання фондового ринку як форми інвестиційного процесу в період економічної кризи / С.О. Віхров // Господарсько-правове забезпечення розвитку економіки України в період економічної кризи: зб. тез Всеукр. наук.-практ. конф. (Донецьк, 27 листопада 2009 р.): у 2-х ч. – Донецьк: ТОВ „Цифрова типографія”, 2009. – Ч. 2: Господарсько-правове забезпечення розвитку економіки України в період економічної кризи. – С. 105–107.
37. Віхров С.О. Суб’єкти організаційно-господарських повноважень як учасники відносин у сфері господарювання / О.П. Віхров, С.О. Віхров // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 12. – С. 120–124.
38. Віхров С. Ринок цінних паперів як господарсько-правова категорія / С. Віхров // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 4. – С. 181–185.
39. Віхров С. Фонди банківського управління як інституційні інвестори на ринку цінних паперів / С. Віхров // Юридична Україна. – 2011. – № 9. – С. 79–84.
40. Гнатів О. Правова природа договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду / О. Гнатів // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2009. – Вип. 49. – С. 118–123.
41. Голубєва Н.Ю. Управління майном / Н.Ю. Голубєва // Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар ; за заг. ред. Є.О Хари¬тонова, О.І. Харитонової, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Правова єдність, 2008. – 740 с.
42. Господарське право : підруч. / [О.П. Подцерковний, О.О. Квасніцька, А.В. Смітюх та ін. ] ; за ред. О.П. Подцерковного, – X.: Одіссей, 2010. – 640 с.
43. Господарське право: практикум / [Щербина В.С., Пронська Г.В., Вінник О.М. та ін.] ; за заг. ред. В.С. Щербини. – 2-е вид., перероб. і доп. – К : Юрінком Інтер, 2003. – 416 с.
44. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-ІV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462. – (Зі змін. та допов.).
45. Гринюк О.В. Цивільно-правові аспекти майнового страхування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / О.В. Гринюк. – К., 2004. – 19 с.
46. Гринюк Р.Ф. Правовой статус коммунальных предприятий в Украине : моногр. / Р.Ф. Гринюк. – Донецк : Дельта, 2002. – 183 с.
47. Грудницкая С.Н. Хозяйственная правосубъектность государственных предприятий: проблемы теории и практики: моногр. / С.Н. Грудницкая. – Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2011. – 428 с.
48. Грудницька С.М. Господарська правосуб’єктність державних підприємств : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.04 „Господарське право, господарсько-процесуальне право” / С.М. Грудницька. – Донецьк, 2012. – 34 с.
49. Гудіма Т.С. Подолання недоліків законодавства про спільне інвестування в Україні / Т.С. Гудіма // Юридична наука, практика і освіта : зб. наук. пр. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010 – Вип. 2. – С. 212–220.
50. Гурова В.О. Основні аспекти діяльності інститутів спільного інвестування в контексті менеджмента капітала / В.О. Гурова // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект: зб. наук. пр. – Донецьк: ДонНУ, 2010. – С. 681–684.
51. Дацій Н.В. Інституційні інвестори як ланка фінансової системи і корпоративного сектора [Електронний ресурс] / Н.В. Дацій. – Режим доступу: http://dsfa.mybb3.net/viewtopic.php?t=444.
52. Деревянко Б.В. Правове регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності : навч. посіб. / Б.В. Деревянко. – Донецьк : Видавничий дім «Кальміус», 2012. – 204 с.
53. Діяльність міжнародних інвестиційних фондів на ринках країн, що розвиваються [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua
54. Дроздова Н.В. Договір про надання фінансових послуг у цивільному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / Н.В. Дроздова. – К., 2005. – 24 с.
55. Дроздова Н.В. Цивільно-правове регулювання фінансових послуг в Україні / Н.В. Дроздова // Юридична Україна. – 2005. – № 1. – С. 27–29.
56. Единообразный торговый кодекс США: официальный текст / Пер. с англ. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – 624с.
57. Жорнокуй Ю. Нормативно-правове забезпечення договорів у сфері корпоративного інвестування / Ю. Жорнокуй // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 11. – С. 74–76.
58. Жорнокуй Ю. Проблеми співвідношення категорій „управління майном” та „управління активами” в контексті довірчих відносин корпоративного інвестування / Ю. Жорнокуй // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 46–49.
59. Забучинська Т. Порівняльно-правовий аналіз державного регулювання ринку цінних паперів (досвід України та США) / Т. Забучинська // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 8. – С. 57–60.
60. Задыхайло Д.В. Инвестиционное право Украины : сб. нормативно-правовых актов с комментариями / Д.В. Задыхайло. – Харьков: Эспада, 2002. – 752 с.
61. Законопроект „Про фонди банківського управління” № 9093/П від 2 вересня 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=41038.
62. Зельдіна О. Правові питання залучення інвестицій до України / О. Зельдіна // Право України. – 2010. – № 8. – С. 33–38.
63. Знаменский Г.Л. Хозяйственный механизм и право : моногр. / Г.Л. Знаменский. – К. : Наук. думка, 1988. – 160 с.
64. Игонина Л.Л. Инвестиции : учеб. пособие / Л.Л. Игонина. – М.: Экономистъ, 2002. – 478 с.
65. Ісаков М.Г. Правовий статус підприємства як суб’єкта господарювання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 „Господарське право, господарсько-процесуальне право” / М.Г. Ісаков. – Донецьк, 2006. – 17 с.
66. Калина А. В. Рынок ценных бумаг (теория и практика) : учеб. пособие / А.В. Калина, В.В. Корнеев, А.А. Кощеев. – К.: МАУП, 1997. – 216 с.
67. Кателла Є.Ю. Актуальні проблеми використання венчурного капіталу [Електронний ресурс] / Є.Ю. Кателла, Н.А. Несторова. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/4_SND_2011/Economics/4_79102.doc.htm.
68. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж.М. Кейнс. – М.: Гелиос АРВ, 2002. – 352 с
69. Кібенко О.Р. Інвестиційна діяльність: визначення, суб’єкти, класифікація та співвідношення з підприємницькою діяльністю / О.Р. Кібенко // Вісник університету внутрішніх справ. – 1999. – № 6. – С. 220–222.
70. Кібенко О.Р. Особливості правового регулювання іноземних інвестицій в Україні (міжнародно-приватно-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / О.Р. Кібенко. – Х., 1998. – 22 с.
71. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность / Д.И. Кокурин. – М.: Экзамен, 2001. – 576 с.
72. Кологойда О.В. Правове регулювання фондового ринку України : навч. посіб. / О.В. Кологойда. – К.: Юрінком Інтер. – 2008. – 320 с.
73. Кому потрібен такий Фонд гарантування інвестицій на фондовому ринку? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://blog.liga.net/user/oslobodyan/article/7510.aspx.
74. Коссак В.М. Цивільно-правові проблеми регулювання іноземних інвестицій в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / В.М. Коссак. – К., 1996. – 48 с.
75. Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг: Курс лекций / Ю.Я. Кравченко. – К.: ВИРА – Р, 2002. – 368 с.
76. Кременчук І. Накопичувальний пенсійний фонд як одна із складових пенсійного забезпечення в Україні / І. Кременчук // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 100–103.
77. Кублікова Т. Інституційні інвестори: основні чинники розвитку [Електронний ресурс] / Т. Кублікова // Схід. – 2008 – Число № 6 (90). – Режим доступу : http://www.experts.in.ua/baza/analitic/.
78. Кузнєцова Н.С. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування і функціонування / Н.С. Кузнєцова, І.Р. Назарчук. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 526 с.
79. Лубенець І. Контроль за діяльністю інститутів спільного інвестування в Україні та за кордоном / І. Лубенець // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 11. – С. 82–85.
80. Любкіна О.В. Фондовий ринок України: Особливості формування та перспективи розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.01.01 „Економічна теорія” / О.В. Любкіна. – К., 2003. – 20 с.
81. Ляхновська І.П. Порівняльна характеристика договорів андеррайтингу, доручення та комісії / І.П. Ляхновська // Університетські наукові записки. – 2009. – № 1. – С. 164–171.
82. Мазнєва В.В. Діяльність корпоративних інвестиційних фондів в умовах недосконалого законодавства [Електронний ресурс] / В.В. Мазнєва // Форум права: електронне наукове видання. – 2010. – № 3. – С. 284–289. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-3/10mvvunz.pdf.
83. Мазнєва В.В. Особливості регулювання діяльності компанії з управління активами / В.В. Мазнєва // Экономико-правовые исследования в ХХІ веке: возможности совершенствования правовых средств государственного регулирования хозяйственной деятельности в условиях членства Украины в ВТО: материалы Пятой междун. науч.-практ. интернет-конф. (Донецк, 1–7 июня 2010 г.) / НАН Украины, Ин-т экономико-правовых исследований. – Донецк: Ноулидж, 2010. – С. 160–169.
84. Майданик Р.А. Природа довірчої власності як особливого об’єкта цивільних прав за законодавством України / Р.А. Майданик // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 8 (46). – С. 16–25.
85. Мамутов В.К. Совершенствование правового регулирования хозяйственной деятельности (методология, направления) : моногр. / В.К. Мамутов. – К.: Наук. думка, 1982. – 240 с.
86. Маслова-Юрченко К. Визначення андеррайтингу за законодавством України / К. Маслова-Юрченко // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 10. – C. 106–109.
87. Маслова-Юрченко К.О. Порівняльна характеристика договорів андеррайтингу та доручення [Електронний ресурс] / К.О. Маслова-Юрченко // Форум права: електронне наукове видання. – 2008. – № 2. – С. 349–354. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08mkoatd.pdf.
88. Мащенко М.В. Господарська діяльність з управління майном: поняття, суб’єкти, види (господарсько-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 „Господарське право, господарсько-процесуальне право” / М.В. Мащенко. – К., 2007. – 19 с.
89. Мельник В.А. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск / В.А. Мельник. – К. : А.Л.Д., ВІРА-Р, 1998. – 559 с.
90. Мендрул О.Г. Фондовий ринок: операції з цінними паперами / О.Г. Мендрул, И.А. Павленко. – К.: КНЕУ, 2000. – 156 с.
91. Меньшикова А. Вимоги до розкриття інформації на ринках цінних паперів Європейського Союзу [Електронний ресурс] / А. Меньшикова. – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua.
92. Мирославський С. Щодо поняття системи цінних паперів / С. Мирославський // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 8. – С. 55–57.
93. Мозговий О. Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні / О. Мозговий, М. Бурмака // Ринок цінних паперів України. – 1997. – № 1. – С. 34–40.
94. Мозговий О.М. Міжнародні фінанси : навч. посіб. / О.М. Мозговий, Т.Є. Оболенська, Т.В. Мусієць. – К.: КНЕУ, 2005. – 557 с.
95. Москвін С. Інвестиційний ринок України: передумови та проблеми формування у контексті світової фінансової кризи [Електронний ресурс] / С. Москвін. – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua
96. Набока О.В. Регулювання фондового ринку та його удосконалення в перехідній економіці : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. : спец. 08.02.03 „Організація управління, планування та регулювання економікою” / О.В. Набока. – Харків, 2000. – 18 с.
97. Надточій А.О. Аналіз досвіду роботи недержавних пенсійних фондів [Електронний ресурс] / А.О. Надточій. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_du/2009_1/files/DerzUpr_01_2009_Nadtochij.pdf
98. Никифорова В.Д. Рынок ценных бумаг : учеб. пособие / В.Д. Никифоров