ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

brief description

Національна юридична академія України
імені Ярослава Мудрого

На правах рукопису

Масляєва Катерина Василівна

УДК 346.009.6 (477)

ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.04 господарське право;
господарсько-процесуальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Бойчук Роман Петрович,
кандидат юридичних наук, доцент

Харків 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...3
ВСТУП.4
РОЗДІЛ 1. Особливості організації та правові проблеми функціонування ринку фінансових послуг України...15
1.1. Поняття ринку фінансових послуг, його структура та функції в сучасних умовах розвитку економіки України.......................................................15
1.2. Характеристика правового статусу окремих професійних суб’єктів національного ринку фінансових послуг48
1.3. Правова характеристика фінансових інструментів, що обертаються на сучасному ринку фінансових послуг України88
Висновки до розділу 1.102

РОЗДІЛ 2. Оптимізація правового механізму державного регулювання ринку фінансових послуг України.105
2.1. Напрями, методи та господарсько-правові засоби державного регулювання фінансових послуг за законодавством України....................105
2.2. Господарська компетенція та взаємодія державних органів України, що здійснюють регулювання ринку фінансових послуг...................130
2.3. Проблема систематизації законодавства України у сфері діяльності професійних суб’єктів ринку фінансових послуг, шляхи його вдосконалення та перспективи наближення до правових стандартів Європейського Союзу147
Висновки до розділу 2.167

ВИСНОВКИ170
ДОДАТКИ...179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...184

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВАТ Відкрите акціонерне товариство;
ГКУ Господарський кодекс України;
ДКРФП Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг;
ДКЦПФР Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
ЄС Європейський Союз;
Закон про фінансові послуги Закон України № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року;
ІСІ Інститути спільного інвестування;
КУА Компанія з управління активами інституційних інвесторів;
НБУ Національний банк України;
НПФ Недержавні пенсійні фонди;
ОПФ Організаційно-правова форма;
РФП Ринок фінансових послуг;
СОТ Світова організація торгівлі;
СРО Саморегулівні організації;
ТДВ Товариство з додатковою відповідальністю;
ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю;
ЦКУ Цивільний кодекс України.

ВСТУП

Актуальність дисертаційного дослідження. Побудова економіки ринкового типу та реформування соціальної сфери України відбуваються в умовах гострої нестачі інвестиційних ресурсів. Важливим джерелом цих інвестицій може виступати вітчизняний ринок фінансових послуг (РФП). Крім того, високий рівень його розвитку здатний прискорити процес інтеграції України у світовий ринок і тим самим створити сприятливі умови для залучення іноземного капіталу в національну економіку.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена нагальною потребою створення високоефективного вітчизняного РФП, стан якого на сучасний момент характеризується неоднаковим рівнем розвитку ключових сегментів банківського, страхового та фондового, нерозвиненістю матеріальної бази, високим ступенем ризиків, пов’язаних з фінансовими операціями, крайньою нестабільністю руху курсів акцій, низькими інвестиційними якостями цінних паперів, достатньо великою часткою спекулятивного обігу, агресивною конкуренцією за відсутності традицій ділової етики, обмеженням відкритого доступу до інформації про стан ринку тощо.
Головними причинами такої ситуації стали недосконалість чинного законодавства та сучасного механізму державного регулювання в сфері фінансового посередництва. Суттєвими недоліками є неузгодженість норм загального (Закон України № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року) та спеціального законодавства, відсутність комплексних нормативно-правових актів щодо діяльності окремих фінансових посередників, наявність слабкої координації дій між існуючими державними регуляторами Національним банком України (НБУ), Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) і Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (ДКРФП) [1], а також відсутність довгострокової стратегії розвитку РФП України.
На сьогодні існують лише окремі дослідження, присвячені деяким аспектам державного регулювання вітчизняного РФП: так, на науковому рівні розглянуто питання державного регулювання діяльності окремих суб’єктів, що надають фінансові послуги (І. Андрущенко, 2001; Ю. Сеннікова, 2003; А. Попова, 2006), деяких секторів РФП (Н. Кузнєцова, І. Назарчук, 1998; С. Василенко, 2001; І. Андрущенко, 2002; Д. Кознов, 2002; О. Онуфрієнко, 2002), конкретних видів відносин, що виникають на даному ринку (С. Кузьміна, 2003), проаналізовано діяльності окремих регулюючих органів держави в цій сфері (О. Онуфрієнко, 2002; В. Зайцева, 2002; О. Близнюк, 2006).
Наведені наукові розробки, безумовно, зробили певний внесок у розвиток механізму правового регулювання РФП, проте їх мала чисельність і відсутність узагальнення отриманих результатів не дають можливості сформувати цілісну картину існуючого механізму державного регулювання сфери надання фінансових послуг як єдиного організованого ринку.
Таким чином, перелічені вище обставини диктують нагальну необхідність проведення наукових досліджень з метою оптимізації положень чинного законодавства України в сфері фінансових послуг.
У зв’язку з цим актуальним є вивчення питань, пов’язаних з особливостями правового змісту РФП, його структури, ролі та функцій. Більш поглибленого аналізу потребують і питання щодо напрямів, методів та господарсько-правових засобів державного регулювання сфери фінансових послуг, господарської компетенції та взаємодії НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП. Ще одним важливим аспектом, який потребує більш детального дослідження, є проблема наближення вітчизняного законодавства у сфері фінансового посередництва до відповідних сучасних європейських стандартів.
Вирішення даних питань сприятиме забезпеченню ефективності функціонування РФП України, покращенню механізму його державного регулювання та приведенню вітчизняного законодавства в сфері фінансових послуг у відповідність з правовими нормами Європейського Союзу (ЄС).
Зв'язок робот з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження обрано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках комплексної цільової програми «Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)» (номер державної реєстрації 0186.0.070869).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення сутності та специфіки правового регулювання РФП України на підставі проведення комплексного аналізу господарсько-правового забезпечення вітчизняної сфери фінансових послуг, її структурних елементів, механізму державного регулювання, адекватності відповідним європейським стандартам та розроблення пропозицій з удосконалення чинного законодавства України про РФП.
Для досягнення поставленої мети в роботі здійснено спробу вирішити наступні завдання:
- з’ясувати особливості правового змісту РФП, його структуру, роль та функції в сучасних умовах розвитку економіки України й запропонувати авторське визначення цієї категорії;
- виявити специфічні риси фінансової послуги, на підставі чого вдосконалити її легальне визначення та розробити класифікацію фінансових послуг, передбачених чинним законодавством;
- встановити деякі особливості правового статусу окремих професійних суб’єктів вітчизняного РФП і розробити конкретні рекомендації з удосконалення механізму правового регулювання їхньої діяльності;
- розробити комплекс критеріїв ефективності (конкурентоспроможності) фінансового інструменту на основі аналізу його специфічних рис та вдосконалити законодавче визначення терміна «фінансовий інструмент»;
- виявити основні напрями державного регулювання РФП за законодавством України;
- з’ясувати ефективність застосування деяких видів засобів державного впливу на сферу фінансових послуг;
- виявити загальні та відмінні риси господарської компетенції НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП на підставі порівняльно-правового аналізу;
- встановити предмет наближення вітчизняного законодавства у сфері фінансових послуг до законодавства ЄС;
- виробити рекомендації з удосконалення чинного законодавства України в сфері фінансових послуг у напрямах забезпечення ефективності функціонування фінансових посередників та підвищення захисту прав і законних інтересів споживачів фінансових послуг, поліпшення механізму взаємодії державних регуляторів та наближення вітчизняного законодавства до відповідних правових стандартів ЄС.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в межах РФП України.
Предметом дослідження обрано: 1). правові норми, які регламентують професійну діяльність на вітчизняному РФП; 2). правовий механізм державного регулювання РФП України; 3). джерела регулювання сфери фінансових послуг у праві ЄС.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є метод діалектичного пізнання суспільних явищ та процесів. Залежно від конкретних аспектів дослідження використовувались спеціальні методи. Застосування історико-правового методу виявилось необхідним при вивченні етапів еволюціонування загальної економіко-правової категорії «ринок» та розвитку правового регулювання національного РФП. Використання порівняльно-правового методу дозволило з’ясувати особливості господарської компетенції трьох державних регуляторів вітчизняного РФП і зіставити правові положення з питань фінансового посередництва України та ЄС. За допомогою методу комплексного аналізу в роботі досліджено правову сутність РФП та специфіку сучасного механізму його державного регулювання. Для тлумачення норм чинного законодавства України та положень права ЄС, а також з метою створення нових юридичних конструкцій, які пропонується запровадити у вітчизняне законодавство, дисертантом активно застосовувались такі спеціальні методи дослідження, як системний, формально-юридичний та логіко-семантичний.
Вказані вище методи наукового дослідження дозволили не лише теоретично дослідити обрану у роботі тематику, але й сформувати перспективні напрями її подальшого вивчення.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження слугували наукові праці як вітчизняних вчених-правників, а саме - І.А. Безклубого, В.В. Бєляєва, О.М. Вінник, Ю.В. Вітки, Л.К. Воронової, О. Дмітрієвої, Л. Донченка, О.Й. Жабинець, Ю.В. Іларіонова, Н.С. Кузнєцової, О.П. Лебедєва, В. Марчинського, О.В. Михальнюк, Ю.В. Мици, І.Р. Назарчука, О. Онуфрієнка, О.П. Орлюк, Г.І. Сальникової, Н.О. Саніахметової, В.М. Суторміної, О.В. Трофімової, В.П. Ходаківської, В.М. Шелудька, В.С. Щербини, О.Ю. Шереметьєвої, В.Л. Яроцького, так і зарубіжних - М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, Г. В. Басової, В.В. Вітрянського, В.О. Галанова, У. Едвардеса, Л.Г. Єфімової, А.І. Камінки, О.Г. Каратуєва, Н.І. Клейн, С.Ю. Кравцової, Л. А. Лунца, З.В. Макарчука, О.М. Олейник, К.Г. Отарової, Н.Г. Семилютіної, К.А. Флейшиць та ін.
Додатково використовувались наукові досягнення таких вчених економістів, як С.Л. Брю, В.Я. Іохін, Дж. Кейнс, В.М. Козирєв, Ф. Котлер, К.Р. Макконнелл, В. Селезньов тощо.
Наукова новизна дисертаційного дослідження. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у проведенні комплексного аналізу проблем правового регулювання РФП України та механізму державного впливу на нього. Автором сформульовано власні погляди на визначення сутності РФП, його структури, специфічних господарсько-правових рис, проаналізовано сучасний стан державного регулювання фінансового посередництва, а також вироблено конкретні пропозиції з удосконалення чинного законодавства в сфері фінансових послуг.
У результаті проведеного дослідження дисертантом отримані й виносяться на захист нижченаведені положення й висновки, що мають наукову новизну:
Уперше:
1. Виявлено специфічні господарсько-правові риси РФП, які дозволяють виокремити його в структурі єдиного ринкового механізму. До них належать наявність фінансового посередника як специфічного суб’єкта РФП, особливий об’єкт ринкових відносин фінансова послуга, дія спеціального правового поля, функціонування конкретної системи державних регуляторів НБУ, ДКЦПФР та ДКРФП, а також специфічність функцій РФП.
2. Доведено, що така правова риса фінансової послуги, як збереження реальної вартості фінансових активів, є її обов’язковою метою. Без неї стає неможливим досягнення іншої мети фінансової послуги отримання прибутку. Наголошено на неможливості розгляду обох цілей фінансової послуги як альтернативних, що має місце в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (Закон про фінансові послуги).
Враховуючи відсутність в чинному законодавстві дефініції терміна «збереження реальної вартості фінансових активів», автором запропоновано визначення цієї категорії як обов’язкового результату діяльності фінансових посередників, що за умов урахування існуючого в країні індексу інфляції забезпечує в будь-який час адекватний обмін грошей на відповідну кількість товарів, робіт та послуг.
3. На основі порівняльно-правового аналізу врегульованих нормами Цивільного кодексу України (ЦКУ) правочинів гарантії, поруки, страхування, управління майном, позики, кредиту, банківського вкладу та факторингу із законодавчо визначеними ознаками фінансової послуги вперше виділено дві групи фінансових послуг абсолютні й відносні.
Як абсолютні запропоновано розглядати ті фінансові послуги, що в будь-якому разі відповідають усім легально визначеним специфічним рисам фінансової послуги: спеціальному правовому статусу виконавця послуги; грошовому характеру його дій; наданню послуги на користь третьої особи; особливій меті фінансової послуги, наданню фінансової послуги лише на підставі договору та в межах здійснення господарської діяльності. Абсолютними фінансовими послугами автор визначає гарантію, страхування, кредит, банківський вклад (депозит) і факторинг.
Цивільні правочини, які не завжди можуть відповідати всім специфічним рисам фінансової послуги, автор зараховує до відносних. Це стосується поруки, управління майном і позики.
Фіксація в положеннях Господарського кодексу України (ГКУ) запропонованої класифікації фінансових послуг дозволяє розмежувати поля дії Закону про фінансові послуги й ЦКУ.
4. Доведено, що найбільш оптимальною організаційно-правовою формою (ОПФ) для комерційних фінансових посередників слід вважати відкрите акціонерне товариство (ВАТ). Стосовно товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю (ТОВ, ТДВ) висловлено пропозицію щодо фіксації в законі особливого порядку виходу учасників зі складу цих товариств. Обґрунтовано також доцільність правового закріплення обов’язку учасників ТДВ зі створення спеціального фонду, в який протягом конкретно визначеного строку вони мають внести власні грошові кошти у розмірі, пропорційному їх додатковій відповідальності.
5. Обґрунтовано доцільність виключення фізичних осіб-підприємців з переліку ОПФ комерційних фінансових посередників.
6. Розроблено комплекс критеріїв, обов’язкова відповідність яким дозволяє віднести фінансовий інструмент до розряду ефективних або конкурентоспроможних. До них автором віднесені оборотність, ліквідність, дохідність фінансового інструмента, наявність в його конструкції захисного механізму від потенційних ризиків та інформативність. Рекомендовано фіксацію цього переліку критеріїв на рівні закону. З метою запобігання появи на РФП нових фінансових інструментів, використання яких загрожуватиме його стабільності й ефективному функціонуванню, запропоновано впровадження в законодавство процедури обов’язкового ліцензування ДКЦПФР нових видів фінансових інструментів.
7. Обґрунтовано необхідність удосконалення вітчизняного законодавства в сфері РФП шляхом наступних дій: 1) прийняття спеціального закону про надання фінансових послуг державі та суб’єктам природних монополій виключно на підставі відкритого конкурсу фінансових посередників; 2) створення на рівні закону системи стандартизації та сертифікації фінансових послуг в Україні; 3) законодавчого встановлення поширення процедури обов’язкового рейтингування на всіх професійних суб’єктів РПФ України; 4) розробка державної програми управління інноваційною діяльністю в галузі фінансових послуг.
8. Запропоновано з метою зниження ризику інвестиційної діяльності фінансових посередників, особливо на початковому етапі їх функціонування, закріпити на рівні закону положення про переважне використання професійними суб’єктами РФП внутрішніх інструментів із фіксованим доходом банківських депозитів та державних й муніципальних цінних паперів, а також обмеження процесу інвестування в корпоративні цінні папери лише тими з них, що мають достатньо високий інвестиційний рейтинг або виконання зобов’язань за якими забезпечено гарантією чи порукою.
9. Проведено порівняльно-правовий аналіз господарської компетенції трьох державних регуляторів НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП з точки зору єдиного механізму регулювання РФП України. Як наслідок виявлено штучний характер передбаченого в Законі про фінансові послуги розмежування сфер впливу державних регуляторів, дублювання їх повноважень з ліцензування професійної діяльності та нез’ясованість ситуації стосовно підконтрольності фінансових посередників тому чи іншому регуляторному органу.
У зв’язку з цим запропоновано розробити та впровадити на рівні закону чіткі критерії підвідомчості фінансових посередників конкретному державному регулятору. З метою вирішення проблеми дублювання функцій регуляторів у сфері ліцензування професійної діяльності визнано доцільним закріпити за кожним державним регулятором вичерпний перелік операцій з фінансовими активами, здійснення яких потребує отримання ліцензії.
10. Дисертантом доведено передчасність створення державного мегарегулятора у сфері РФП України. Запропоновано сформувати певний координаційний орган (раду або комітет), метою роботи якого буде узгодження регулятивної діяльності НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП, у тому числі на рівні формування нормативно-правової бази, а також забезпечення оперативного обміну інформацією між ними, що сприятиме формуванню у державних регуляторів цілісного погляду на вітчизняний РФП.
Зроблено висновок, що даний міжвідомчий орган, координуюча функція якого вже передбачає певні елементи мегарегулювання, в майбутньому може стати базою для створення реального мегарегулятора вітчизняного РФП.
Удосконалено:
дефініцію економіко-правової категорії «ринок». Визначено, що ринок це сфера економічних зв’язків, які виникають між суб’єктами ринкових відносин з приводу виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт і надання послуг шляхом погодження ціни й регулюються державою. Фіксація в ГКУ запропонованого визначення сприятиме усуненню розбіжностей у тлумаченні даного терміна в правозастосовній практиці. У теоретичному сенсі ця дефініція може слугувати базою для формулювання визначення РФП як самостійного ринкового сектора;
правове визначення РФП, в основу якого покладено виявлені його специфічні господарсько-правові риси. Згідно з висновком дисертанта, РФП це самостійний структурний елемент фінансового ринку, який опосередковує процес трансформації фінансових ресурсів у інвестиційний капітал шляхом взаємодії фінансових посередників з прямими учасниками фінансових операцій власниками й реципієнтами фінансових ресурсів і ґрунтується на оформлених відповідно до чинного законодавства договорах про надання фінансових послуг і принципах економічної доцільності;
законодавче визначення фінансової послуги на основі аналізу її специфічних правових рис. Фінансову послугу визначено як господарські операції з фінансовими активами, що здійснюються на підставі договору спеціальними суб’єктами господарювання фінансовими посередниками на користь третіх осіб за власний рахунок, за рахунок цих осіб або за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою обов’язкового збереження їх реальної вартості й отримання прибутку;
легальну дефініцію фінансового інструмента в результаті дослідження його специфічних. За визначенням дисертанта фінансовий інструмент це оборотоспроможний, ліквідний, дохідний фінансовий засіб, оформлений відповідно до чинного законодавства, який містить інформацію про фінансовий актив однієї сторони й фінансове зобов’язання іншої та використання якого спрямовано на мобілізацію, ефективний розподіл і раціональне розміщення грошей в економічній та соціальній сферах країни.
Дістали подальшого розвитку положення, які вказують на необхідність розробки реальної довгострокової стратегії розвитку РФП України та систематизації неузгоджених з європейськими стандартами положень вітчизняного законодавства стосовно механізму правового регулювання фінансового посередництва.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- їх можна використати з науково-дослідною метою для подальшої розробки питання правового регулювання відносин, які виникають на РФП;
- сформульовані в роботі пропозиції можуть служити певною базою для розробки нових та вдосконалення вже існуючих актів законодавства України;
- результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані при підготовці навчальних посібників для студентів і читанні лекцій за темою «Правове регулювання ринку фінансових послуг» у рамках навчального курсу «Господарське право України».
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації неодноразово обговорювались на засіданнях кафедри господарського права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Результати здійсненого дослідження використовувались у навчальному процесі при проведенні семінарських занять зі студентами в рамках курсу «Господарське право України». Авторські погляди на порушені у дисертаційному дослідженні проблеми були оприлюднені на наступних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми правознавства» (2006 р., м. Харків); «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (2007 р., м. Харків); «Проблемні питання цивільного та господарського права» (2007 р., м. Харків); «Проблеми судової реформи в Україні» (2008 р., м. Харків).
Публікації. Основні висновки та положення дисертаційного дослідження викладені у 4-х статтях, що опубліковані у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, та тезах 4-х доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається з переліку умовних позначень, вступу, двох розділів, які включають шість підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 208 сторінок, з них 178 сторінок основного тексту. Загальна кількість використаних джерел 224 найменування.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні подальшу наукову розробку отримала проблема господарсько-правового забезпечення функціонування вітчизняного РФП. Особливу увагу було приділено наступним питанням: 1) виявленню особливостей правового змісту РФП, його структури, ролі та функцій в сучасних умовах розвитку економіки України; 2) аналізу правового статусу професійних суб’єктів вітчизняного РФП; 3) проблемі правової характеристики фінансових інструментів, властивих сучасному РФП України; 4) дослідженню напрямів, методів та інструментів державного регулювання фінансових послуг за законодавством України; 5) розгляду господарської компетенції НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП в сфері фінансового посередництва та механізму їх взаємодії; 6) проблемі систематизації законодавства України в сфері РФП та його наближення до європейських стандартів.
Найбільш вагомими результатами роботи є наступні положення:
1. Існуючі на сьогодні визначення базової економіко-правової категорії «ринок» відображають лише його економічну сутність, чим позбавляють сучасні ринкові відносини правового змісту. Тому автором запропонована з метою фіксації в положеннях ГКУ власна дефініція «ринку», яка охоплює такі його специфічні ознаки, як суб’єкти, об’єкт, мета, механізм реалізації ринкових відносин та ціноутворення, дія економічних законів, принцип економічної свободи та необхідність його державного регулювання.
2. У сучасній науковій літературі відсутнє єдине розуміння РФП. Його легальне визначення, що міститься в Законі про фінансові послуги, дає лише загальне уявлення про цей ринковий сектор. З метою усунення цих недоліків були виявлені специфічні ознаки РФП, що характеризують його як самостійний ринковий сегмент. До них належать: обов’язкова наявність фінансового посередника як специфічного суб’єкта РФП, особливий об’єкт ринкових відносин фінансова послуга, дія спеціального правового поля та функціонування конкретної системи державних регуляторів НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП, а також своєрідність виконуваних ним функцій. Це дозволило запропонувати власне визначення РФП, в основу якого покладено перелічені вище специфічні риси.
3. Не всі операції з фінансовими активами підпадають під вплив правових норм Закону про фінансові послуги. З метою розмежування поля дії цього Закону й ЦКУ вважається за доцільне поділ фінансових послуг на абсолютні та відносні. Так, абсолютні фінансові послуги завжди складають предмет регулювання Закону про фінансові послуги, відносні лише в тих випадках, коли вони повністю відповідають усім легально визначеним рисам фінансової послуги. В протилежному разі вони регулюються нормами ЦКУ.
4. Некоректним є протиставлення таких двох цілей фінансової послуги, як збереження реальної вартості фінансових активів й отримання прибутку, що має місце в Законі про фінансові послуги. Відсутність в чинному законодавстві визначення терміну «збереження реальної вартості фінансових активів» призводить до необґрунтованого розширення контрольно-наглядових повноважень державних регуляторів. У зв’язку з цим автор наголошує на обов’язковій фіксації в Законі про фінансові послуги визначення категорії «збереження реальної вартості фінансових активів», що слугуватиме своєрідною гарантією законності дій з боку відповідних органів держави, а також захистом прав та інтересів окремих господарюючих суб’єктів. Запропоноване власне визначення цього терміну.
5. На підставі здійсненого в роботі аналізу деяких аспектів діяльності основних професійних суб’єктів вітчизняного РФП виявлено цілу низку недосконалостей чинного законодавства в сфері фінансового посередництва та запропоновано шляхи їх усунення:
1) заборона надання кредитів за рахунок пенсійних активів НПФ. Пропонується дозволити НПФ використовувати акумульовані пенсійні кошти для надання кредитних послуг за умов дотримання ними основних принципів кредитування. Рекомендується в якості засобів забезпечення виконання таких кредитних зобов’язань використовувати лише банківську гарантію та поручительство;
2) некоректність передбаченого в спеціалізованому законодавстві розподілу контрольно-наглядової компетенції НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП за сферами вітчизняного РФП. Доцільним вважається уведення такого критерію розмежування їх контрольно-наглядової компетенції, як конкретний вид фінансової операції. Так, до предмету контролю та нагляду НБУ поряд з валютно-обмінними операціями слід віднести кредитні, ДКЦПФР - операції з цінними паперами та похідними цінними паперами, а ДКРФП - операції зі страхування та надання послуг в сфері накопичувального пенсійного забезпечення;
3) недостатня ефективність механізму мінімізації ризиків, що супроводжують діяльність фінансових посередників. У випадку наявності декількох функціональних засад їх діяльності пропонується розподіл потенційних ризиків та відповідальності між декількома спеціалізованими суб’єктами РФП або створення в складі організаційної структури одного фінансового посередника спеціалізованих підрозділів, діяльність яких буде спрямована на мінімізацію конкретного виду фінансового ризику. В якості додаткових засобів підвищення фінансової стійкості професійних суб’єктів РФП рекомендується встановити в спеціалізованому законодавстві кваліфікаційні вимоги до працівників цих підрозділів і передбачити створення обов’язкових резервних фондів, призначених для покриття можливих грошових втрат;
4) недосконалість ОПФ страхових компаній, довірчих товариств, ломбардів, пайових інвестиційних фондів, фактора. Найбільш оптимальною ОПФ для комерційних посередників слід вважати ВАТ. Щодо інших видів господарських товариств, зокрема таких найбільш поширених, як ТОВ і ТДВ, висловлюється пропозиція щодо фіксації в законі особливого порядку виходу засновників зі складу цих товариств. З метою забезпечення фінансової стійкості ТДВ як гарантії захисту прав та законних інтересів споживачів фінансових послуг доцільним є правове закріплення обов’язку засновників даного товариства щодо створення спеціального фонду, в який протягом конкретно визначеного строку учасниками товариства повинні бути внесені власні грошові кошти у розмірі, пропорційному їх додатковій відповідальності. Пропонується виключення фізичних осіб СПД з переліку ОПФ комерційних фінансових посередників;
5) недоліки встановлених спеціальним законодавством вимог до власника капіталу фінансових посередників. Рекомендується закріплення на рівні закону обов’язкового мінімуму вимог до власника капіталу будь-якого фінансового посередника, які повинні передбачати встановлення мінімального розміру статутного фонду, виключно грошову його форму, обов’язковість підтримання адекватності власного капіталу та створення додаткових резервів, спрямованих на покриття можливих фінансових втрат;
6) складність реалізації передбаченої законом інвестиційної політики фінансових посередників. У зв’язку з цим уявляється доцільним фіксація на законодавчому рівні розроблених автором базових уніфікованих принципів колективного інвестування.
6. Положення чинного законодавства України, в яких містяться дефініції фінансового інструменту, мають низку недоліків: відсутність єдиного підходу до розуміння даного терміну, чітко сформульованих кваліфікаційних ознак фінансового інструменту, фіксація в законі вичерпного переліку тих об’єктів, які слід розглядати в якості фінансового інструменту, що не враховує можливості впровадження його нових видів. Автором на підставі аналізу специфічних рис фінансового інструменту запропоновано удосконалене визначення цього терміну.
Неефективність більшості традиційних, розповсюдженість останнім часом фіктивних фінансових інструментів, а також відсутність адекватного правового регулювання новостворених фінансових продуктів викликають необхідність розробки та закріплення на законодавчому рівні комплексу критеріїв ефективності (конкурентоздатності) фінансових інструментів. В якості цих критеріїв пропонуються наступні: оборотність, ліквідність, дохідність фінансового інструменту, наявність в його конструкції захисного механізму від потенційних ризиків та його інформативність. З метою запобігання появи на РФП України нових фінансових інструментів, використання яких загрожуватиме його стабільності й ефективному функціонуванню, пропонується впровадження в законодавство процедури обов’язкового ліцензування ДКЦПФР нових видів фінансових інструментів.
7. Сучасний механізм державного регулювання РФП України потребує вдосконалення у наступних напрямах: розробка та прийняття дійової законодавчої бази для діяльності небанківських фінансових установ - ломбардів, довірчих товариств, лізингових і факторингових компаній; створення системи компенсаційних механізмів у діяльності соціально орієнтованих фінансових посередників страхових компаній, НПФ, ІСІ та кредитних спілок; розробка типових договорів про надання фінансових послуг; розроблення реальної довгострокової стратегії розвитку вітчизняного РФП; оптимізація регулятивної діяльності НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП; адаптація спеціалізованого вітчизняного законодавства в сфері фінансового посередництва до існуючих європейських стандартів.
8. Передбачене в чинному спеціалізованому законодавстві застосування методів та властивих їм інструментів впливу не завжди адекватне конкретним цілям державного регулювання РФП. Цей факт спричиняє необхідність перегляду норм чинного законодавства на предмет виявлення адекватності використання в них таких засобів державного впливу, як погодження та надання дозволів, доцільність розробки та прийняття правової бази з питань укладення державного контракту на поставку фінансових послуг, захисту економічної конкуренції, впровадження обов’язкових процедур стандартизації, сертифікації фінансових послуг і рейтингової оцінки фінансових посередників. Враховуючи перспективність такого інструменту державного впливу, як надання цільових інновацій в сфері вітчизняного РФП, актуальною є розробка державної програми управління інноваційною діяльністю в сфері фінансових послуг.
9. Подальшого доопрацювання потребують процедури ліцензування професійної діяльності суб’єктів вітчизняного РФП, зокрема питання законодавчо встановлених вимог до кваліфікації керівників фінансових установ, присутності іноземних суб’єктів на вітчизняному РФП, адекватності ліцензійних умов професійної діяльності спеціалізованих банків. Проблемами квотування інвестиційної діяльності фінансових посередників, що потребують свого вирішення, є фактична відсутність можливості інвестування у середньо- та довгострокові фінансові інструменти, умовний характер існуючої системи диверсифікації вкладень, неврахування недостатнього рівня розвитку сучасного фондового ринку України та підвищена ризикованість вкладення коштів в об’єкти нерухомості.
10. Сучасний механізм державного регулювання РФП України відрізняється штучним характером передбаченого в Законі про фінансові послуги розмежування сфер впливу державних регуляторів, дублюванням їх повноважень з ліцензування професійної діяльності та нез’ясованістю ситуації стосовно підконтрольності фінансових посередників тому чи іншому регулятивному органу. У зв’язку з цим пропонується розробити та впровадити на рівні закону чіткі критерії підвідомчості фінансових посередників конкретному державному регулятору та закріпити за кожним з них вичерпний перелік операцій з фінансовими активами, здійснення яких потребує отримання ліцензії.
11. Господарська компетенція НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП в сфері вітчизняного РФП фактично обмежена функціями контролю та нагляду. В сучасних умовах все більшої актуальності набувають інші сторони їх регуляторної діяльності: організація та формування нових, а також розвиток вже існуючих ринкових сегментів вітчизняного РФП, робота з інтеграції цього ринку в європейський і світовий РФП і особливо функція моніторингу ринкових відносин.
12. На сьогодні в розвитку вітчизняного РФП присутні тенденції, які можуть стати передумовою створення мегарегулятора цього ринку, а саме поступове опанування фінансовими установами відразу декількох ринкових сегментів та створення крупних фінансових груп. Своєрідну концентрацію регулюючих функцій вже можна спостерігати у діяльності ДКРФП, під егідою якої зібрано різні за своєю функціональною спрямованістю небанківські фінансові установи.
Незважаючи на це, створення державного мегарегулятора у сфері РФП України на сьогодні є передчасним, що обумовлено незавершеністю інституціональних перетворень в межах окремих ринкових сегментів РФП, різним рівнем їх розвитку, неоднаковим ступенем якості та зрілості наглядових органів, слабкою координацією дій між існуючими державними регуляторами, відсутністю постійного обміну інформацією між ними та відпрацьованого механізму взаємодії при здійсненні нагляду за діяльністю крупних фінансових груп. В цих умовах доцільним є створення певного координаційного органу, метою роботи якого буде узгодження регулятивної діяльності НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП як на рівні формування нормативно-правової бази, так і в процесі їх повсякденної наглядової діяльності.
13. Для правової бази України в сфері фінансових послуг притаманна дворівнева структура, яка передбачає наявність загального (у вигляді Закону про фінансові послуги) та спеціального законодавства (у вигляді нормативно-правових актів в різних галузях фінансового посередництва).
На сьогодні для чинного законодавства у сфері вітчизняного РФП характерна відсутність узгодженості деяких норм спеціальних законів з аналогічними приписами базового Закону, що гальмує ефективне функціонування професійних суб’єктів РФП України.
У зв’язку з цим пропонується: 1) внесення до чинного Закону України «Про фінансовий лізинг» положення про визначення лізингових компаній в якості спеціального суб’єкта надання послуг з фінансового лізингу; 2) приведення у відповідність легально визначеному терміну «фінансова послуга», який наведено у пункті 5 статті 1 Закону про фінансові послуги, того його трактувань, що містяться у підзаконних нормативно-правових актах ДКРФП, зокрема у Листі № 347/07/1-3/1 від 13.10.2003 року; 3) усунення недоліку базового Закону стосовно визначення терміну «збереження реальної вартості фінансових активів»; 4) розробка та прийняття базових спеціалізованих законодавчих актів, здатних комплексно врегулювати правовий статус та діяльність суб’єктів валютного ринку, ломбардів, лізингових та факторингових компаній; 5) розроблення уніфікованого переліку підстав для ідентифікації клієнтів фінансових установ, що має знайти своє адекватне відображення в нормах базового Закону та Закону України № 249-ІV «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002 року.
14. Законодавство України та ЄС в сфері фінансових послуг поєднує наявність двох альтернативно спрямованих тенденцій: з одного боку, правова база цих держав має чітко виражений сегментарний характер, а з іншого містить певні елементи універсалізації фінансової послуги.
15. Найбільш адаптованими до європейських стандартів в сфері фінансових послуг є положення українського законодавства щодо таких найбільш розвинутих ринкових секторів, як банківський, страховий та фондовий. До цих спільних положень належать:
у сфері банківської діяльності: (а) обов’язкове ліцензування, що здійснюється відповідним компетентним органом держави; (б) встановлення процедур відновлення фінансової стійкості банківської установи та її ліквідації; (в) визначення чіткої структури банківського капіталу та порядку обчислення нормативу кредитоспроможності банку; (г) фіксація вичерпного переліку банківських операцій; (ґ) встановлення чітких форм звітності, порядку її надання та високого рівня банківського нагляду з боку компетентного державного регулятора;
у сфері страхової діяльності: (а) підвищення вимог до якісних та кількісних характеристик статутного капіталу страховиків; (б) розширення можливостей їх інвестиційної діяльності; (в) встановлення диференційного підходу до регулювання двох видів страховиків - тих, що здійснюють ризикове страхування, і тих, діяльність яких пов’язана з довгостроковим страхуванням життя; (г) розробка правил страхування; (ґ) визначення вимог щодо укладення договору страхування; (д) підвищення загального рівня професіоналізму учасників страхового сектору;
у сфері професійної діяльності на фондовому ринку: (а) питання класифікації цінних паперів, виникнення та передачі прав за ними; (б) умови емісії цінних паперів, реєстрації їх випуску; (в) види та вимоги до професійної діяльності на фондовому ринку; (г) встановлення обов’язкового об’єму, строків та способів розкриття інформації про діяльність суб’єктів ринку цінних паперів та ін.
16. Подальшої гармонізації з європейськими стандартами потребують наступні положення законодавства України у сфері фінансового посередництва: механізм гарантування банківських вкладів, процедура державного контролю за діяльністю страхових компаній, питання надання державних преференцій на страховому ринку та рівень його інформаційного забезпечення, механізм оптимального співвідношення між ризиками та дохідністю цінних паперів, питання розробки правової бази для здійснення операцій з похідними цінними паперами, процедура допуску на національний фондовий ринок іноземних цінних паперів та питання підвищення правого захисту прав споживачів фінансових послуг.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про затвердження Стратегічних напрямів діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на період до 2008 року : Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.04.2005 р. № 3841 [Електронний ресурс] : Правова система «Інфодиск: Законодавство України». К. : ТОВ «Інфодиск», 2008. 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). [Правова серія «Інфодиск»]. Систем. вимоги: Р-233 ; 32 Mb RAM ; CD-ROM Windows 95OSR2/98/NT SP6/2000/XP.
2. Про державний суверенітет : Декларація Верховної Ради УРСР від 16.07.1990 р. № 55-ХІІ // Відом. Верховної Ради УРСР. 1990. № 31. Ст. 429.
3. Про економічну самостійність Української РСР : Закон УРСР від 03.08.1990 р. № 142-ХІІ // Відом. Верховної Ради УРСР. 1990. № 34. Ст. 499.
4. Про основні напрями економічної політики України в умовах незалежності : Постанова Верховної Ради України від 25.10.1991 р. № 1698-ХІІ // Відом. Верховної Ради України. 1991. № 51. Ст. 743.
5. Крупка М. І. Основи економічної теорії : [підручник] / М. І. Крупка, П. І. Островерх, С. К. Реверчук. К. : Атіка, 2001. 344 с.
6. Селезнев В. Основы рыночной экономики Украины : [учеб. пособие] / Владимир Селезнев. [2-е изд., доп. и перераб.]. К. : А.С.К., 2002. 656 с.
7. Котлер Ф. Основы маркетинга / Филип Колтер ; [пер. с англ. Е. М. Пенькова]. М. : Прогресс, 1990. 736 с.
8. Иохин В. Я. Экономическая теория: введение в рынок и микроэкономический аналіз : [учебник] / Иохин В. Я. М. : ИНФРА-М, 1997. 512 с.
9. Козырев В. М. Основы современной экономики : [учебник] / Козырев В. М. [2-е изд., перераб. и доп.]. М. : Финансы и статистика, 2001. 432 с.
10. Основи економічної теорії : [навч. посіб.] / за ред. В. А. Предборського. К. : Кондор, 2002. 621 с.
11. Господарський кодекс України : за станом на 15 вересня 2005 р. / Верховна Рада України. Х. : Одіссей, 2005. 240 с. (Серія: Закони України).
12. Бєлєнький П. Механізм розвитку ринкової інфраструктури в Україні / Петро Бєлєнький // Вісник НАН України. 2002. № 4. С. 1525.
13. Самойленко А. В. Суб’єкти господарського права: поняття та класифікація / А. В. Самойленко // Право України. 1998. № 6. С. 98102.
14. Современный ринок: природа и развитие / под ред. Э. П. Дунаева, И. Е. Рудаковой. М. : Издательство МГУ, 1992. 133 с.
15. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12.07.2001 р. № 2664-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. 2002. № 1. Ст. 1.
16. Про затвердження Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами суб’єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами : Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 р. № 21 // Офіц. вісн. України. 2004. № 16. Ст. 1128.
17. Про можливість надання юридичними особами суб’єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств : Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006 р. № 5555 // Офіц. вісн. України. 2006. № 17. Ст. 1284.
18. Ходаківська В. П. Ринок фінансових послуг: теорія і практика : [навч. посіб.] / В. П. Ходаківська, В. В. Бєляєв. К. : ЦУЛ, 2002. 616 с.
19. Сальникова Г. І. Правове регулювання посередництва у підприємницькій діяльності: дис. канд. юрид. наук : 12.00.03 / Сальникова Ганна Іванівна. Х., 2003. 206 с.
20. Басова А. В. Саморегулируемые организации как субъекты предпринимательского права : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, семейное право, гражданский процесс, международное частное право» / А. В. Басова. М., 2008. 25 с.
21. Цивільний кодекс України : за станом на 13 березня 2003 р. / Верховна Рада України. Х. : Одіссей, 2003. 480 с. (Серія: Закони України).
22. Степанов Д. И. Услуги как объект гражданских прав / Д. И. Степанов // Рос. юстиция. 2000. - № 2. С. 1618.
23. Шаблова Е. Г. Услуга как объект гражданских прав / Е. Г. Шаблова // Рос. юридический журн. 2001. № 3. С. 4856.
24. Ємельянчик С. Послуга у цивільному праві / Сергій Ємельянчик // Підприємництво, господарство і право. 2005. № 3. С. 105108.
25. Михайлов А. Услуги как форма бизнеса / Александр Михайлов // Предпринимательство, хозяйство и право. 1999. № 1. С. 5153.
26. Дмитрієва О. Структура фінансових послуг у перехідній економіці / Оксана Дмитрієва // Банківська справа. 2004. № 1. С. 6975.
27. Безклубий І. Співвідношення понять «банківська послуга», «банківський правочин» і «банківська операція» / Ігор Безклубий // Підприємництво, господарство і право. 2004. № 8. С. 6367.
28. Флейшиц Е. А. Расчетные и кредитные правоотношения / Флейшиц Е. А. М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1956. 278 с.
29. Агарков М. М. Основы банковского права : [курс лекций] / Агарков М. М. М. : Госфиниздат, 1929. 120 с.
30. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV // Відом. Верховної Ради України. 1999. № 40. Ст. 365.
31. Суржинський М. Поняття і сутність банківського регулювання та нагляду в Україні / Максим Суржинський // Юридичний журн. 2004. № 8. С. 8392.
32. Безклубий І. А. Теоретичні проблеми банківських правочинів : автореф. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право, сімейне право, цивільний процес, міжнародне приватне право» / І. А. Безклубий. К., 2006. 32 с.
33. Ілларіонов Ю. В. Лізинг: організаційно-правові аспекти (на прикладі корпоративного управління) : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління, адміністративне право і процес, фінансове право» / Ю. В. Ілларіонов. К., 2002. 18 с.
34. Михальнюк О. В. Цивільно-правове регулювання поруки : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право, сімейне право, цивільний процес, міжнародне приватне право» / О. В. Михальнюк. К., 2006. 18 с.
35. Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах : Постанова Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 // Офіц. вісн. України. 2003. № 51. Т. 1. Ст. 2707.
36. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. 2001. № 5. Ст. 30.
37. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии : в 3 т. / Карл Маркс; пер. И. И. Степанова-Скворцова. М. : Госполитиздат, 1954. Т. 3. кн. III : Процесс капиталистического производства, взятый в целом. 1954. 932 с.
38. Щодо операції по наданню поворотної фінансової допомоги, яка є позикою : Лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.07.2004 р. № 3910/11-8 [Електронний ресурс] : Правова система «Інфодиск: Законодавство України». К. : ТОВ «Інфодиск», 2008. 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). [Правова серія «Інфодиск»]. Систем. вимоги: Р-233 ; 32 Mb RAM ; CD-ROM Windows 95OSR2/98/NT SP6/2000/XP.
39. Гриценко Е. А. Предприниматель на денежном рынке и рынке недвижимости / Гриценко Е. А. Х. : Бизнес Информ, 1999. 152 с.
40. Долан Э. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Долан Эдвин Дж., Кэмпбелл Колин Д., Кэмпбелл Розмари Дж. ; пер. с англ. В. Лукашевича и др.; под общ. ред. В. Лукашевича. Л., 1991. 448 с.
41. Макконнелл К. Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика : в 2 т. / К. Р. Макконнелл, С. Л. Брю ; пер. с англ. С. В. Черпакова. Т. 1. М. : Туран, 1996. Т. 1. 400 с.
42. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / [Знаменський Г. Л., Хахулін В. В., Щербина В. С. та ін.] ; за заг. ред. В. К. Мамутова. К. : Юрінком Інтер, 2004. 688 с.
43. Про податок на промисел : Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. № 24-93 // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 19. Ст. 208.
44. Про фінансові послуги : Лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 14.02.2005 р. № 1034/11-6 [Електронний ресурс] : Правова система «Інфодиск: Законодавство України». К. : ТОВ «Інфодиск», 2008. 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). [Правова серія «Інфодиск»]. Систем. вимоги: Р-233 ; 32 Mb RAM ; CD-ROM Windows 95OSR2/98/NT SP6/2000/XP.
45. Яроцький В. Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) : [монографія] / Яроцький В. Л. Х. : Право, 2006. 544 с.
46. Дмитрієва О. Поняття та характеристика ринку фінансових послуг / Оксана Дмитрієва // Банківська справа. 2004. № 3 . С. 6165.
47. Суторміна В. М. Фінанси зарубіжних корпорацій : [навч. посіб.] / Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н.С. К. : Либідь, 1993. 247 с.
48. Масляєва К. В. Деякі основні поняття ринку фінансових послуг / К. В. Масляєва // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2007. Вип. 36. С. 382389.

49. Білоусов Є. Класифікація господарських ризиків / Євген Білоусов // Підприємництво, господарство і право. 2002. № 3. С. 1314.
50. Граділь А. І. Фінансові ризики у банківській діяльності : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.04.01 «Фінанси, грошовий обіг і кредит» / А. І. Граділь. Х., 2006. 18 с.
51. Алексеюк Л. Ризик один із факторів формування прибутку: (Види ризику) / Леонід Алексеюк // Економіка. Фінанси. Право. 2000. № 4. С. 1721.
52. Шереметьєва О. Ю. Правові основи регулювання валютних ризиків : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. Ю. Шереметьєва. К., 2007. 20 с.
53. Замойский И. Е. Предотвращение нарушений договорных обязательств на предприятии / Замойский И. Е. К. : Вища шк., 1978. 54 с.
54. Кузнєцова Н. С. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування / Н. С. Кузнєцова, І. Р. Назарчук. К. : Юрінком Інтер, 1998. 528 с.
55. Про затвердження Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами : Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26.04.2005 р. № 3981 // Офіц. вісн. України. 2005. № 21. Ст. 1146.
56. Про фінансовий лізинг : Закон України від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР // Відом. Верховної Ради України. 1998. № 16. Ст. 68.
57. Про довірчі товариства : Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. № 23-93 // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 19. Ст. 207.
58. Про недержавне пенсійне забезпечення : Закон України від 09.07.2003 р. № 1057-ІV // Відом. Верховної Ради України. 2003. № 4748. Ст. 372.
59. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) : Закон України від 15.03.2001 р. № 2299-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. 2001. № 21. Ст. 103.
60. Про кредитні спілки : Закон України від 20.12.2001 р. № 2908-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. 2002. № 15. Ст. 101.
61. Про страхування : Закон України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР // Відом. Верховної Ради України. 1996. № 18. Ст. 78.
62. Отарова К. Г. Правовое регулирование применения банковской гарантии в предпринимательской деятельности