ДУЧАЛ ОЛЕГ ФЕДОРОВИЧ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ ЗАСТАВНОЇ В СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

На правах рукопису

ДУЧАЛ ОЛЕГ ФЕДОРОВИЧ

УДК 346.12

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ ЗАСТАВНОЇ
В СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Спеціальність 12.00.04 господарське право,
господарсько-процесуальне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Джумагельдієва Гульнара Джумадурдіївна,
доктор юридичних наук,
старший науковий співробітник

Київ 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЗАСТАВНОЇ .

11

1.1. Поняття заставної та її значення у господарському обігу України ...

11

1.2. Розвиток правового регулювання обігу заставної ......

33

1.3. Форма та зміст заставної

43

Висновки до розділу 1 .......

54

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ОБІГУ ЗАСТАВНОЇ
У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ ..

57

2.1. Порядок видачі та анулювання заставної .

57

2.2. Сторони заставної у сфері господарювання .

70

2.3. Способи використання заставної у господарському обігу .

85

Висновки до розділу 2 ...

99

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРИМУСОВОГО ЗВЕРНЕННЯ
СТЯГНЕННЯ ЗА ЗАСТАВНОЮ ..

102

3.1. Підстави звернення стягнення за заставною

102

3.2. Порядок звернення стягнення за заставною .

117

3.3. Захист прав сторін при зверненні стягнення за заставною .

129

Висновки до розділу 3 ...

137

ВИСНОВКИ ...

140

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..

148

ДОДАТКИ ..

164

ВСТУП

Актуальність дослідження. На сучасному етапі в Україні, як у переважній більшості країн з перехідною економікою, потреба суб’єктів господарювання у кредитуванні перевищує власні фінансові можливості банків. Застосування банками традиційних способів вирішення проблеми нестачі коштів шляхом їх позичання у інших банків або об’єднання з ними у консорціуми стримується їх невпевненістю у поверненні кредиту позичальником та відсутністю ефективного механізму компенсації збитків від неналежного виконання зобов’язання. За цих умов набуває актуальності розвиток інших інструментів залучення фінансових ресурсів, насамперед, шляхом випуску і продажу цінних паперів, забезпечених активами, окреме місце серед яких посідає заставна.
Впровадження заставних у господарську діяльність та належне правове забезпечення їх обігу у господарському обороті сприятиме підвищенню капіталізації ресурсів, забезпеченню ефективного використання вільних грошових коштів, зниженню ризиків отримання кредитором збитків у випадках неналежного виконання позичальником кредитного зобов’язання.
Правове регулювання відносин, пов’язаних з обігом заставних, в Україні здійснюється Цивільним та Господарським кодексами, Законами України «Про іпотеку», «Про цінні папери та фондовий ринок» та іншими нормативно-правовими актами. Проте, враховуючи відносну «молодість» інституту заставних для вітчизняного господарського обороту, відповідному законодавству притаманна висока ступень неузгодженості з нормами інших законодавчих актів, насамперед, що регламентують відносини у сфері випуску цінних паперів, звернення стягнення у разі порушення стороною зобов’язань та ін. Окремі відносини, що виникають на тому чи іншому етапі «життєвого циклу» заставної, не отримали правового врегулювання, що ускладнює функціонування ринку заставних в Україні.
Останнім часом простежується тенденція до підвищення уваги наукової спільноти до проблематики правового регулювання іпотечних відносин у цілому та їх складових, в т.ч. відносин, пов’язаних із впровадженням у вітчизняний господарський обіг заставних. Окремі аспекти зазначених відносин на дисертаційному рівні досліджувалися А.В. Журавель, Н.М. Квіт, Д.О. Мальцевим, В.Г. Першиним, Ю.Є. Ходико, Р.А. Чанишевою, Г.Ю. Шемшученком та ін. Але більшість з зазначених авторів досліджували окремі цивільно-правові або адміністративно-правові аспекти обігу заставних, здебільшого в контексті загальних вимог до регулювання банківської діяльності.
Господарсько-правові аспекти заставної досліджувалися В.Д. Грачовим С.О. Віхровим, О.П. Віхровим, О.В. Кологойдою, І.А. Безклубим, О.І.Онуфрієнко, М.М. Агарковим, Г.Ф. Шершеневич та ін. Разом з цим комплексного наукового дослідження правового регулювання обігу заставної у господарському обороті не здійснювалося, що у певній мірі, створило прогалину у теоретичному вирішенні низки питань, які мають суттєве значення для формування законодавства із зазначених питань.
Вищевикладеним зумовлюється актуальність теми та доцільність проведення дисертаційного дослідження за обраною темою.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно до планів науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України у межах тем: «Правові засади регіоналізації державного управління економікою» (державний реєстраційний №0114U004338), «Правове забезпечення ефективного управління об’єктами публічної власності» (номер державної реєстрації 0111U007825), де дисертант приймав участь як співвиконавець і де ним самостійно виконано теоретичну розробку напрямів правового регулювання обігу заставної і обґрунтовано пропозиції з удосконалення діючого законодавства із зазначених питань.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій з удосконалення правового регулювання обігу заставної в сфері господарювання.
Відповідно до вказаної мети поставлено та вирішено наступні завдання:
досліджено поняття заставної та визначено її ознаки;
виявлено історичні передумови формування законодавства про заставні та визначено напрями його подальшого розвитку;
досліджено форму та зміст заставної та запропоновано уточнення переліку обов’язкових реквізитів та способу їх значення;
розглянуто та систематизовано порядок видачі та анулювання заставної;
з’ясовано суб’єктний склад відносин, пов’язаних з обігом заставної, та виявлено його особливості у відносинах за участю підприємства державного та комунального сектора економіки;
досліджено способи використання заставної в господарському обігу та виявлено особливості їх застосування;
проаналізовано підстави звернення стягнення за заставною та обґрунтовано виключність їх переліку;
досліджено порядок звернення стягнення за заставною та класифіковано способи звернення стягнення на предмет іпотеки;
досліджено захист прав сторін при зверненні стягнення на предмет іпотеки та розглянуто поширені проблемні аспекти звернення стягнення за заставною.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у процесі випуску, продажу, анулювання, припинення заставної в господарському обігу.
Предмет дослідження - правове регулювання обігу заставної в сфері господарювання.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, а саме: історичний, аналітико-синтетичний, формально-логічний, логіко-юридичний, порівняльно-правовий.
За допомогою історичного методу виявлено тенденції розвитку законодавства про іпотечну заставну. Застосування аналітико-синтетичного методу дозволило визначити місце іпотечних заставних у державній економічній політиці. Формально-логічний метод використовувався для визначення специфічних ознак відносин у сфері господарського обігу іпотечних заставних, особливостей правового регулювання. Використання логіко-юридичного методу дало можливість виявити недоліки правового забезпечення та обґрунтувати напрями його вдосконалення. Порівняльно-правовий метод використаний для дослідження зарубіжного досвіду правового регулювання обігу заставної та розроблення пропозицій щодо його використання в Україні.
Комплексне використання вказаних методів дозволило вирішити поставлені теоретичні задачі та розробити пропозиції по вдосконаленню правового регулювання обігу заставної.
Теоретичну основу дослідження склали роботи наступних вітчизняних та іноземних вчених: О.А. Беляневич, Н.В. Грищука, С.М. Грудницької, Р.А.Джабраілова, Г.Д.Джумагельдієвої, О.Т.Євтух, А.В. Журавель, Г.Л.Знаменського, В.К. Мамутова, В.С. Мілаш, О.П. Подцерковного, В.А.Устименка, Т.С. Шкрум, В.С. Щербини та ін.
Нормативну базу дослідження склали нормативно-правові акти господарського, цивільного, податкового законодавства України, Російської Федерації, країн-учасниць ЄС, США та ін.
Емпіричну основу дослідження склала практика застосування законодавства про обіг заставних суб’єктами господарювання і суб’єктами організаційно-господарських повноважень, судова практика.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним науковим дослідженням правового регулювання обігу заставних, на основі якого розроблено відповідні наукові положення та пропозиції щодо вдосконалення законодавства. Наукова новизна результатів дослідження полягає у наступному.
Уперше:
обґрунтовано, що похідний характер заставної від іпотечного договору передбачає право її власника або будь-якої із сторін в основному зобов’язанні вимагати усунення невідповідності між рек

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження правового регулювання обігу іпотечних заставних у сфері господарювання та одержані на його основі результати спрямовані на вдосконалення законодавства і сприяння вирішенню наукової задачі, що полягає у розробці наукових положень і пропозицій щодо удосконалення господарсько-правового забезпечення обігу іпотечних заставних у сфері господарювання на основі аналізу теоретичних джерел, відповідної нормативно-правової бази, господарської практики та зарубіжного досвіду. Основними науковими та практичними результатами дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад та пропозицій з удосконалення правового регулювання обігу іпотечних заставних у сфері господарювання, зокрема, у дисертації:
1. Зазначено, що заставна є ефективним інструментом забезпечення фінансово-платіжної дисципліни суб’єктів господарювання та одним з найбільш надійних засобів гарантування прав і законних інтересів кредиторів, що в умовах економічної кризи обумовлює пріоритетність її застосування перед іншими аналогічними засобами. З’ясовані переваги заставної у порівнянні з іншими інструментами стимулювання кредиту, а саме: вона сприяє підвищенню ліквідність боргів за кредитами; дає можливість оперативного звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання заставодавцем основного зобов’язання; може використовуватись для рефінансування іпотечного кредиту.
Визначено кваліфікуючі ознаки іпотечної заставної, а саме: вона є різновидом цінного паперу; завжди є похідною від іпотеки; засвідчує право її власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, що підлягає виконанню в грошовій формі.
2. З’ясовано що заставна має дуже давню історію розвитку. Аналогами теперішніх іпотечних заставних були нідерландські колоніальні сертифікати та заставні листи Сілезького ландшафту, вперше впроваджені у обіг у другій половині ХVIII ст. В Україні заставні були запроваджені у 2004 році з прийняттям Закону України «Про іпотеку». Проте через недосконалість правового регулювання іпотечна заставна не знайшла свого поширення в господарських відносинах.
Найвдалішими іпотечними системами сьогодні є американська та німецька. Кожна з них має свої особливості.
На підставі аналізу розвитку законодавства про заставну обґрунтована систематизація відповідних норм шляхом їх розміщення у окремому розділі Закону України «Про іпотеку». Запропонована наступна структура такого розділу: загальні положення про заставну; порядок випуску заставної; форма і зміст заставної; умови реалізації прав та виконання обов’язків, що випливають із заставної; передача заставної; правові наслідки передачі заставної; поновлення прав за заставною; використання заставної для рефінансування; звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі заставної
3. Досліджено форму та зміст іпотечної заставної. На підставі дослідження зроблено висновок щодо невідповідності деяких реквізитів заставної фактичним іпотечним відносинам:
а) реквізити іпотечної заставної «спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки» та «дата настання права звернення стягнення на предмет іпотеки» є такими, що звужують права іпотекодержателя оскільки:
- на момент видачі іпотечної заставної неможливо знати напевно який із способів звернення стягнення на предмет іпотеки буде найбільш ефективним на момент фактичного звернення стягнення
- на момент видачі заставної неможливо визначити дату порушення вимог іпотечного договору іпотекодавцем чи основного зобов’язання боржником.
У зв’язку з наведеним запропоновано виключити вказані реквізити з форми заставної.
б) Велика кількість зобов’язань в Україні фактично пов’язана із валютними ризиками. У зв’язку з чим реквізит заставної «Розмір основного зобов’язання» не відповідає фактичній специфіці. Запропоновано уточнити форму реквізиту заставної «Розмір основного зобов’язання» шляхом зазначення, що у разі якщо відповідна сума вказана в іноземній валюті, необхідно вказувати порядок її перерахування в гривні, що дозволить узгодити положення ГК України та Закону України «Про іпотеку» щодо валюти розрахунків між суб’єктами господарювання.
4. Розглянуто порядок видачі заставної та визначено основні етапи видачі, а саме: придбання бланків заставної; укладення та нотаріальне посвідчення іпотечного договору; реєстрація заставної.
Через невизначеність у чинному законодавстві уповноваженої особи на видачу іпотечних заставних запропоновано наділити повноваженнями видачі оформленої заставної іпотекодержателю безпосередньо державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після проведення державної реєстрації заставної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Зазначено, що порядок анулювання іпотечних заставних у чинному законодавстві України відсутній. Та все ж фактичні умови відповідних правовідносин потребують наявності такого порядку. У зв’язку із чим запропоновано передбачити укладання угоди між іпотекодавцем та власником заставної про анулювання заставної, де буде зазначено, що сторони погоджуються із анулюванням заставної та відображені положення про те, що заставна з моменту підписання такої угоди буде вважатися анульованою. У разі анулювання заставної і видачі замість неї нової, положення про видачу нової заставної також повинне міститися у вищезазначеній угоді, або за рішенням сторін, може бути укладено окрему угоду про видачу нової заставної.
З метою упорядкування процедури анулювання заставної та захисту від недобросовісних дій однієї чи іншої сторони аргументовано запровадження процедури державної реєстрації відомостей про анулювання заставної, видачу замість неї нової заставної в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
5. Зазначено, що сторонами по заставній виступають іпотекодавець та іпотекодержатель. З’ясовано, що іпотекодержателем та першим власником заставної є кредитор за основним зобов’язанням, а наступними власниками заставної можуть бути лише банки та інші фінансові установи, в тому числі спеціалізована іпотечна установа, які придбавають заставну через рефінансування власної діяльності первинним власником заставної.
Визначено, що суб’єктний склад правовідносин з видачі заставних за участю державних та комунальних підприємств має певну специфіку, обумовлену особливостями правового режиму майна, яке закріплено за зазначеними суб’єктами господарювання на праві господарського відання або оперативного управління та наявністю вираженого публічного інтересу. До кваліфікуючих ознак суб’єктного складу зазначених відносин слід віднести наступні: (1) участь суб’єктів організаційно-господарських повноважень, а саме, Фонду державного майна та уповноваженого органу, до сфери управління якого належить заставодавець, від рішення яких залежить можливість участі державного або комунального підприємства у зазначених правовідносинах у якості заставодавця; (2) наділення Фонду державного майна повноваженнями кредитора у організаційно-господарському зобов’язанні щодо контролю за станом виконання договору, забезпеченого іпотекою;
З метою підвищення контролю за ефективністю використання майна державного та комунального суб’єкта господарювання обґрунтовано наділення органу, до сфери управління яким належить такий суб’єкт, правом отримувати звіти щодо виконання договору, забезпеченого іпотекою, за аналогією із Фондом державного майна, а також правом відкликання своєї згоди на передачу майна в іпотеку у разі незадовільного виконання такого договору
6. Зазначено, що законодавчо визначено чотири способи використання заставної: продаж, операція РЕПО, застава, випуск іпотечних облігацій.
Запропоновано проведення класифікації способів рефінансування за критерієм наслідків, які настають для власника заставної на такі, що призводять до переходу права власності на заставну (продаж шляхом вчинення індосаменту з компенсацією індосанту вартості заставної у встановленому сторонами розмірі; продаж із зобов'язанням зворотного викупу (операція «репо») та такі, що не призводять до переходу права власності на заставну (передача заставної у заставу для забезпечення виконання зобов'язань перед іншими кредиторами; емісія іпотечних цінних паперів.
З метою захисту від зловживань з боку тієї чи іншої сторони під час передачі прав за заставною обґрунтовано покладання на нового власника заставної права щодо ініціювання державної реєстрації такої передачі та зобов’язання щодо повідомлення боржника про здійснену передачу прав по заставній, а також визначення у якості суттєвої умови договору іпотеки положення про права та обов’язки власника заставної, які повинні бути відображені в кожному договорі про її рефінансування.
7. Зазначено, що чинне законодавство встановлює досить повний перелік підстав звернення стягнення за заставною. Проаналізовано пропозиції науковців щодо розширення вказаного переліку та обґрунтовано відсутність такої необхідності.
Зазначено, що іпотекодержатель у разі порушення боржником основного зобов’язання має право на захист своїх порушених прав та законних інтересів шляхом звернення до суду одночасно з двома позовами: про стягнення заборгованості та про звернення стягнення на предмет іпотеки. Наслідки задоволення таких позовів призводять до одночасного виконання боржником та іпотекодавцем одного зобов’язання двічі, що порушує їх права. У зв’язку з неоднозначністю способів захисту порушених прав іпотекодержателя аргументовано необхідність доповнення ст. 33 Закону України «Про іпотеку» з метою визначення, що у разі невиконання боржником основного обов’язку іпотекодержатель/власник заставної має право звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості або про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На підставі аналізу Закону України «Про іпотеку» та Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» обґрунтовано неможливість фактичного звернення стягнення на предмет іпотеки за заставною на підставі виконавчого напису нотаріуса. У зв’язку з чим запропоновані зміни до Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» з метою приведення до відповідності із Законом України «Про іпотеку» та визначити можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса;
Деякі країни, що входять до складу Європейського союзу не допускають такого способу задоволення вимог іпотекодержателя як договір про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому такі країни посилаються на порушення таким договором прав іпотекодавця. Проте чинне право ЄС містить норму, яка передбачає добровільність укладення договорів сторонами. Тобто, оскільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя є насамперед договором, то права іпотекодавця порушені не будуть через добровільне його укладення. Крім того, на підставі аналізу чинних норм права Європейського союзу аргументовано відповідність договору про задоволення вимог іпотекодержателя вимогам права ЄС.
Запропоновано класифікацію способів звернення стягнення на предмет іпотеки за критерієм органу, за рішенням якого воно здійснюється, на судові (повідомлення про порушення основного зобов’язання та (або) іпотечного договору, судовий розгляд питання, продаж предмета іпотеки на прилюдних торгах, розподіл доходів від реалізації предмета іпотеки) та позасудові (повідомлення про порушення основного зобов’язання та (або) іпотечного договору, укладення договору про задоволення вимог, продаж предмета іпотеки, розподіл доходів від реалізації предмета іпотеки)
8. Проаналізоване законодавство, що регулює порядок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі заставної. При цьому визначено, що порядок звернення стягнення на предмет іпотеки за заставною відповідає порядку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки за певних особливостей.
Проведено класифікацію способів звернення стягнення на предмет іпотеки за критерієм органу, за рішенням якого воно здійснюється, на судові (повідомлення про порушення основного зобов’язання та (або) іпотечного договору, судовий розгляд питання, продаж предмета іпотеки на прилюдних торгах, розподіл доходів від реалізації предмета іпотеки) та позасудові (повідомлення про порушення основного зобов’язання та (або) іпотечного договору, укладення договору про задоволення вимог, продаж предмета іпотеки, розподіл доходів від реалізації предмета іпотеки).
Встановлено, що ст. 35 Закону України «Про іпотеки» передбачено тридцятиденний термін попередження іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки. В судовій практиці неповідомлення у встановлений термін іпотекодавця тягне за собою відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки навіть у разі дійсного порушення ним обов’язків. Тому запропоновано внесення змін до ст.ст. 57 та 63 Господарського процесуального кодексу якими передбачити необхідність подання до суду докази необхідного повідомлення та необхідність відмови у прийнятті позовної заяви у разі недодержання іпотекодержателем / власником заставної встановлених вимог з повідомлення.
9. На підставі аналізу чинного законодавства України та судової практики виявлені основні проблемні питання при зверненні стягнення на предмет іпотеки: визначення вартості нерухомості, що підлягає продажу через процедуру звернення стягнення; звернення стягнення на майно, що пройшло фактичну реконструкцію; складнощі із ідентифікацію предмета іпотеки; відсутність обов’язкових умов, передбачених ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в рішеннях судів.
Проаналізовані можливі діючі механізми визначення ціни предмета іпотеки під час звернення стягнення на підставі рішення суду та аргументовано необхідність визначення ціни предмета іпотеки на підставі договору іпотеки.
Визначено, що право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки включає право на задоволення своїх вимог за рахунок усього приладдя (матеріалів та обладнання) предмета іпотеки, використаного в процесі реконструкції (незавершеного будівництва).
Основним прикладним результатом дослідження є розробка пропозицій щодо внесення змін і доповнень до Закону України «Про іпотеку».
Достовірність наукових положень, висновків та рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях, обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до низки нормативно-правових актів.
Обґрунтовані наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані у процесі подальшого вдосконалення господарського законодавства, у правозастосовчій практиці, науковій та викладацькій діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Євтух О.Т. Іпотечний механізм ефективного використання і розвитку нерухомості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. екон. наук: спец. 08.04.01 «Фінанси, грошовий обіг і кредит» / О.Т. Євтух. К., 2002. 26 с.
2. Журавель А.В. Розвиток інституту іпотеки в Україні: історичний досвід, проблеми та перспективи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень» / А.В. Журавель. Х., 2009. 20 с.
3. Квіт Н.М. Цивільно-правове регулювання іпотечного кредитування в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Н.М. Квіт. К., 2010. 20 с.
4. Мальцев Д.О. Застава як спосіб забезпечення банківського кредиту за цивільним законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Д.О. Мальцев. Одеса, 2005. 20 с.
5. Першин В.Г. Організаційно-господарське забезпечення впровадження іпотечного кредитування в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В.Г. Першин. Ірпінь, 2005. 20 с.
6. Ходико Ю.Є. Об’єкт іпотечного правовідношення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Ю.Є.Ходико. Х., 2011. 19 с.
7.ЧанишеваА.Р. Іпотечні цивільні правовідносини: монограф. / А.Р.Чанишева. Одеса : Фенікс, 2009. 148 с.
8.ШемшученкоГ.Ю. Фінансово-правові аспекти регулювання банківського кредитування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Г.Ю. Шемшученко. К., 2005. 17 с.
9. Грачов В.Д. Комментарий к Федеральному закону «Об ипотеке (залоге недвижимости)» / В.Д. Грачов. М.: НОРМА-ИНФРА М, 1999. 324с.
10. Правове регулювання ринку цінних паперів України: навч. посіб. / О.П. Віхров, Г.В. Ільющенко, В.П. Богун та ін.; за ред. О.П. Віхрова. К. : Слово, 2014. 304 с.
11. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 р. №3480-IV // Відомості Верховної Ради України. 2006. № 31. Ст. 268.
12. Агарков М.М. Основы банковского права: курс лекций. Учение о ценных бумагах. Научное исследование / М.М. Агарков. М.: БЕК, 1994. 350 с.
13. Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права / Г.Ф. Шершеневич. М.: Статут, 2003. 412 с.
14. Цивільне право України. Загальна частина : підруч. за ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнецової, Р.А. Майданика; 3-тє вид. К.: Юрінком Інтер, 2010. 1176 с.
15. Туктаров Ю.Е. Законодательство о рынке ценных бумаг: ценная бумага versus секьюрити / Ю.Е. Туктаров // Вестник Федеравльного арбитражного суда Западно-Сибирского округа. 2005. №5. С. 23-28.
16. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии / К. Маркс; под ред. Ф. Энгельса. М.: Политиздат, 1970. 908 с.
17. Кудрявцев В.А. Основы организации ипотечного кредитования / В.А. Кудрявцев. М.: Высшая школа, 1998. 64 с.
18. Долан Э.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Э.Дж. Долан, К.Д. Кэмпбелл, Р.Дж. Кэмбелл. СПб.: АОЗТ «Санкт-Петербург. Оркестр», 1994. 493 с.
19. Черняк А.В. Экономика недвижимости: учеб. пособие / А.В. Черняк; 2-е изд. М.: Дело, 2000. 328 с.
20. Євтух А.Т. Іпотека механізм ефективного використання ресурсів / А.Т. Євтух. Луцьк: Волинська обл. типограф., 2001. 316 с.
21. Про іпотеку: Закон України від 05.06.2003 р. № 898-IV // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 38. Ст. 313.
22. Дучал О.Ф. Кваліфікуючі ознаки іпотечної заставної / О.Ф. Дучал // Юриспруденція і практика в третьому тисячолітті: Міжнар. наук. конф. (Кошице, Словаччина, 27-28 лютого 2015 р.). Кошице, Словаччина: Університет Павла Жозефа Сафаріка, 2015. C. 108-110.
23. Квіт Н.М. Правовий режим іпотечних цінних паперів / Н.М. Квіт // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ: зб. наук. пр. Львів: Вид-во ЛьвДУВС, 2009. № 1. С. 114-123. (Серія: юридична).
24. Карпов Р.В. Заставна в системі іпотечних цінних паперів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Р.В.Карпов. Одеса, 2011. 20 с.
25. Демушкина Е.С. Вопросы гражданского права в теории и практике обращения безналичных ценных бумаг [Электронный ресурс] / Е.С.Демушкина. М.: Московская межбанковская валютная биржа, 1999. 105 с. Режим доступа: http://www.studfiles.ru/preview/1097686/.
26.Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Я.М.Шевченко, О.М. Малявко, А.Л. Салатко та ін. Харків: Консум, 1999. 272 с.
27.Белов В.А. Ценные бумаги в российском гражданском праве / В.А.Белов; под ред. проф. Е.А. Суханова. М. : ЮрИнфоР, 1996. 448 с.
28. Сухонос В.В. Правове регулювання цінних паперів в Україні : навч. посіб. / В.В.Сухонос, Ж.В.Завальна, М.В.Старинський. Суми: Університетська книга, 2004. 327 с.
29. Щербина В.С. Господарське право України / В.С. Щербина. К. : Юрінком Інтер, 2006. 640 с.
30.БезклубийІ.А. Цінні папери: поняття, зміст, юридичні характеристики / І.А. Безклубий // Право України. 2001. № 9. С. 33-38.
31. Онуфрієнко О.І. Дискусійні питання визначення цінних паперів як об’єктів права / О.І. Онуфрієнко // Підприємництво, господарство і право. 2001. № 9. С. 10-12.