БАБІЙ АНАСТАСІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА. ОДНОСТОРОННЯ ЗМІНА ТА РОЗІРВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ДОГОВОРУ

brief description

БАБІЙ АНАСТАСІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ОДНОСТОРОННЯ ЗМІНА ТА РОЗІРВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ДОГОВОРУ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Рукопис
Бабій Анастасія Олександрівна
УДК 346.3
ОДНОСТОРОННЯ ЗМІНА ТА РОЗІРВАННЯ
ГОСПОДАРСЬКОГО ДОГОВОРУ
спеціальність 12.00.04 – господарське право;
господарсько-процесуальне право
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент,
Винокурова Людмила Федорівна,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри господарського права
Київ - 2017
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ……4
ВСТУП…………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА НА
ОДНОСТОРОННЮ ЗМІНУ ТА РОЗІРВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО
ДОГОВОРУ ……………………………………………………….……………18
1.1 Право на односторонню зміну та розірвання господарського договору:
законодавче регулювання та порядок здійснення……………………………..18
1.2 Місце односторонньої зміни та розірвання господарського договору серед
інших способів зміни та припинення договірних зобов’язань………….........43
1.3 Правова природа права на односторонню зміну та розірвання
господарського договору………………………………………………………..61
Висновки до розділу І…………………………………………………………...69
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА
ОДНОСТОРОННЮ ЗМІНУ ТА РОЗІРВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО
ДОГОВОРУ ………….…………………………………………………………72
2.1 Значення односторонньої зміни та розірвання господарського договору
для комерційного обороту………………………………………………………72
2.2 Одностороння зміна та розірвання господарського договору у зв’язку із
порушенням його умов однією із сторін……………………………………….78
2.2.1 Одностороння зміна та розірвання господарського договору у зв’язку із
простроченням виконання зобов’язань ………………………………………..96
2.2.2 Одностороння зміна та розірвання господарського договору при
передбачуваних порушеннях його умов……………………………………...107
2.3 Одностороння зміна та розірвання господарського договору, не пов’язана
із порушенням його умов………………………………………………………115
Висновки до розділу ІІ…………………………………………………………131
3
РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ОДНОСТОРОННЬОЇ ЗМІНИ ТА
РОЗІРВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ДОГОВОРУ……………………...134
3.1. Вплив односторонньої зміни та розірвання господарського договору на
договірне зобов’язання………………………………………………………...134
3.2. Відшкодування збитків, завданих односторонньою зміною або
розірванням господарського договору………………………………………..152
3.3. Повернення виконаного за господарським договором до моменту його
односторонньої зміни або розірвання………………………………………...170
Висновки до розділу ІІІ………………………………………………………...186
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...192
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...218
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИК ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ:
ГК України – Господарський кодекс України
ЦК України – Цивільний кодекс України
ГПК України – Господарсько-процесуальний кодекс України
КТМ України – Кодекс торговельного мореплавства України
Віденська Конвенція 1980 р. - Конвенція ООН про договори міжнародної
купівлі-продажу товарів 1980 р.
Принципи УНІДРУА - Принципи міжнародних комерційних договорів
Принципи ЄКП - Принципи європейського контрактного права
5
ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Запорукою
розвитку економіки будь-якої країни в умовах ринкових відносин є, поперше, стабільність економічного обороту, яка значною мірою залежить від
юридичної захищеності господарських зобов’язань, і по-друге, можливість
учасників таких зобов’язань своєчасно змінювати або припиняти їх, якщо
економічний ефект у цьому разі буде більшим, ніж від збереження status-quo.
З огляду на викладене осмислення досвіду розвитку договірних
правовідносин у цілому і вирішення питань, пов’язаних зі зміною та
розірванням договору, зокрема, набувають особливо важливого значення.
Господарське законодавство передбачає, що господарський договір
може бути змінений або розірваний: за згодою сторін, за рішенням суду, а
також в односторонньому порядку, якщо таке право передбачено законом або
договором.
Зміна або розірвання договору за згодою сторін передбачає наявність
волевиявлення обох сторін договору, а тому за своєю суттю є угодою
(договором), яка відображає один із основних принципів договірного права –
принцип свободи договору. Порядок реалізації зміни та розірвання
господарського договору за згодою сторін регламентований ст. 188 ГК
України і визначає можливість сторін узгодити умови, за яких зміна або
припинення договірних правовідносин стануть прийнятними для кожної із
них. Саме тому такий спосіб менш за все потребує правового регулювання.
Натомість зміна та розірвання господарських договорів в
односторонньому порядку є винятком із загального правила pacta sund
servanda («договори повинні виконуватися») і можливі лише у випадках,
передбачених законом або договором.
Слід зауважити, що у розвинутих країнах ринкової економіки принцип
«договори повинні виконуватись» хоча і не заперечується, але давно не є
абсолютним, і навпаки, доктрина та практика визнають важливість і
6
необхідність надання сторонам договору достатньо широких можливостей
щодо його зміни (розірвання). Як зазначається в юридичній літературі, на
сьогодні слід говорити не про принцип незмінності договорів, а про принцип
стабільності договірних відносин [184, с. 41], і з цим варто цілком
погодитися, адже сучасна ринкова економіка передбачає досить високий
ступінь динамічності економічного обороту та мобільності його учасників, а
тому саме у відносинах між юридичними особами зміна і розірвання
договорів виступають у деяких випадках не як винятковий та небажаний, а як
абсолютно закономірний спосіб зміни і припинення договірних
правовідносин.
Необхідність законодавчого закріплення односторонньої зміни та
розірвання господарських договорів як винятків із загального правила може
бути зумовлена захистом інтересів добросовісного учасника договірних
правовідносин у разі їх порушення другою стороною, прагненням запобігти
економічним втратам, які можуть виникнути в однієї із сторін зобов’язання
через подальше збереження зобов’язальних правовідносин, а також іншими
обставинами, за яких дострокова зміна або припинення зобов’язання на
вимогу однієї зі сторін буде більш пріоритетним, ніж збереження
зобов’язання у незмінному виді.
І хоча, як свідчить практика, одностороння зміна та розірвання
господарських договорів наразі є досить поширеним явищем у комерційних
правовідносинах сторін, разом із тим реалізація цих дій значно
ускладнюється через відсутність як теоретичної розробки відповідних
питань, так і достатнього законодавчого регулювання.
Зокрема, на сьогодні на доктринальному рівні немає єдиного розуміння
сутності односторонньої зміни (розірвання) договору. Так, в одних випадках
односторонню відмову від договору розглядають як один із способів його
розірвання [25, с. 433-434; 131], в інших пропонують розмежовувати поняття
«розірвання договору» та «одностороння відмова від нього» [199, с. 215], у
третіх зазначають, що відмова від договору і його розірвання співвідносяться
7
як причина та наслідок [119, с. 170], або взагалі вказують, що розірвання
договору може відбуватися лише за рішенням суду [200, с. 88].
Почасти судовий порядок зміни і розірвання договору також іменують
одностороннім [13, с. 31]. Отже, вбачається, що доктрина та юридична
практика потребують з’ясування сутності односторонньої зміни і розірвання
договору, а також виявлення правової природи цього явища.
Варто зазначити, що реалізація права на односторонню зміну
(розірвання) договору завжди призводить до зміни чи припинення прав і
обов’язків другої сторони договору, а тому вимагає сприйняття останньою.
Однак законодавець, застосувавши у ст. 188 ГК України до односторонньої
зміни та розірвання господарського договору застереження «якщо інше не
передбачено законом або договором», лише акцентував винятковий характер
цього способу зміни або припинення договірних правовідносин,
не встановивши форми та порядку застосування такого способу, що,
безумовно, є недоліком зазначеної статті (законодавчою прогалиною).
Слід зауважити, що при односторонній зміні (розірванні)
господарського договору важливими є не тільки мобільність зміни
(припинення) правовідносин, але і повна компенсація понесених
економічних втрат, а також захист інтересів потерпілої від таких дій сторони.
З огляду на це визначення наслідків односторонньої зміни (розірвання)
господарського договору, як тих, що є результатом впливу односторонньої
відмови на структуру договірного зобов’язання, так і майнових наслідків, має
неабияке значення.
Актуальність проблеми дослідження зумовлена також недостатністю
законодавчого регулювання зміни та розірвання господарського договору в
односторонньому порядку, що потребує розробки пропозицій з
удосконалення законодавства.
На рівні дисертацій і монографій, присвячених цій проблематиці,
можна виокремити декілька груп досліджень. До першої слід віднести
дослідження, в яких висвітлено припинення договору та договірних
8
зобов’язань, а саме праці О. І. Міхно «Припинення договору за цивільним
законодавством України» (2007 р.) та А. М. Блащука «Припинення
договірних зобов’язань у цивільному праві України» (2006 р.). До другої –
дисертації, присвячені розірванню договорів – Н. М. Процьків «Правове
регулювання розірвання цивільно-правових договорів за цивільним
законодавством України» (2003 р.) і А. Л. Святошнюк «Інститут розірвання
порушеного договору у цивільному праві України та країн Європейського
Союзу (порівняльно-правовий аналіз)» (2015 р.). І нарешті, у 2015 р.
Г. О. Уразовою було захищено дисертацію «Категорія відмови в цивільному
праві України». Незважаючи на такий масив наукових досліджень, розробку
питань правового регулювання односторонньої зміни та розірвання договорів
не можна вважати завершеною, більше того, проблеми такого роду зміни
(розірвання) господарських договорів предметом дисертаційних і
монографічних досліджень не були.
З огляду на викладене, комплексне дослідження односторонньої зміни
та розірвання господарського договору є актуальним і об’єктивно
необхідним для розвитку збалансованого, справедливого та ефективного
режиму регулювання договірних відносин, що і зумовило обрання теми
дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційну роботу виконано в межах державних бюджетних науководослідних тем «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний та
практичний аспекти» (№ 11 БФ 042-01; номер державної реєстрації
0111U008337) і «Теорія та практика адаптації законодавства України до
законодавства ЄС» (№ 16 БФ 042-01), які досліджуються на кафедрі
господарського права юридичного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Дослідження
спрямовано на досягнення двох цілей. Перша полягає у з’ясуванні сутності
односторонньої зміни (розірвання) господарського договору та її
9
відмежуванні від інших способів зміни і припинення господарських
зобов’язань. Другою ціллю, яка має практичне значення, є комплексний
аналіз норм господарського та цивільного законодавства, якими регулюється
одностороння зміна або розірвання господарського договору, виявлення
законодавчих прогалин (протиріч), розробка пропозицій та рекомендацій
щодо удосконалення правового регулювання відносин у цій сфері.
Для досягнення мети дослідження було визначено такі основні
завдання:
– з’ясувати сутність і місце зміни та розірвання господарського
договору серед інших способів зміни та припинення господарських
зобов’язань;
– обґрунтувати відмінність односторонньої зміни і розірвання
господарського договору від інших способів зміни (розірвання)
господарського договору;
– сформулювати поняття односторонньої зміни та розірвання
господарського договору на основі наукового аналізу їх сутності;
– виявити природу права на односторонню зміну і розірвання
господарського договору;
– охарактеризувати передбачені законом види односторонньої зміни та
розірвання господарського договору залежно від підстав їх реалізації;
– визначити форму і порядок реалізації односторонньої зміни та
розірвання господарського договору;
– з’ясувати момент, з якого господарський договір слід вважати
зміненим або розірваним у разі односторонньої відмови від нього;
– довести вплив односторонньої зміни і розірвання господарського
договору на договірне зобов’язання;
– встановити склад збитків, завданих односторонньою зміною та
розірванням господарського договору;
– охарактеризувати повернення виконаного за господарським договором
до моменту його зміни або розірвання;
10
– виявити прогалини і протиріччя у господарському законодавстві
стосовно теми дослідження та розробити пропозиції з удосконалення цього
законодавства.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають при
односторонній зміні та розірванні господарського договору, юридичним
ефектом яких є зміна або припинення господарських зобов’язань.
Предмет дослідження – господарсько-правове регулювання
односторонньої зміни та розірвання господарського договору.
Методологічну основу дослідження становлять загальні та спеціальні
методи наукового пізнання: діалектичний, системний, структурнофункціональний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, логічні
методи (абстрагування, аналіз, синтез, індукція, дедукція, екстраполяція,
правове моделювання) та інші.
Формально-логічний метод дослідження з його інструментарієм
застосовано для визначення сутності та формулювання поняття
односторонньої зміни і розірвання господарського договору (підрозділи 1.1,
1.2). Застосування діалектичного методу дало змогу з’ясувати природу права
на односторонню зміну та розірвання господарського договору (підрозділ 1.3).
За допомогою системно-структурного методу відмежовано односторонню
зміну (розірвання) господарського договору від решти способів зміни
(розірвання) господарського договору, а також визначено її місце серед
інших способів припинення господарських зобов’язань (підрозділ 1.2).
Особливий акцент у цьому дослідженні зроблено на порівняльно-правовому
аналізі, без якого формування збалансованого режиму односторонньої зміни
та розірвання договору, так само як і розвиток договірного права у цілому,
буде досить проблематичним. Зокрема, порівняльно-правовий метод
використано для дослідження цивільного і торгового законодавства, судової
практики та наукової доктрини таких зарубіжних країн як Німеччина, США,
Російська Федерація, а також міжнародних конвенцій та уніфікацій
11
комерційного (торгового) права з метою виявлення оптимальних шляхів
правового регулювання односторонньої зміни (розірвання) господарських
договорів із використанням зарубіжного досвіду (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3).
Метод правового моделювання застосовано для розробки проектів змін до ГК
України, визначення понять тощо (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3, 3.3).
У процесі дослідження на підставі взаємодоповнення було використано
й інші загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Науково-теоретичною основою дослідження є праці таких вчених:
К.С. Безика, О. А. Беляневич, А. М. Блащука, Т.В. Боднар, С.С. Бондаренка,
С. О. Бородовського, М.І. Брагінського, О. М.Вінник, С.Ю. Гапало, В. П. Грибанова,
О.В.Дзери, М. О.Єгорової, З. М. Заменгоф, О.С.Іоффе, В. Б.Ісакова,
М.С.Каменецької, А. Г.Карапетова, М.С.Карпова, О. О.Красавчикова, В.В.Луця,
О.І. Міхно, О.В. Оболонкової, О. П. Подцерковного, Н. М. Процьків,
А.Л.Святошнюк, С. О.Соменкова, І.В.Спасибо-Фатєєвої, О.С.Стребкової,
Г. О. Уразової, К.Є.Чистякова, В.С.Щербини.
Дисертант також звернулася до напрацювань зарубіжної правової
науки, зокрема робіт М. Гарі, Ф. Ендерлайна, Дж. Картера, Ч. Лиу,
Д. Маскоу.
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, ГК
України, ЦК України, закони та інші нормативно-правові акти, якими
регулюються окремі види договірних відносин у сфері господарювання,
цивільне і торгове законодавство зарубіжних країн, зокрема Німеччини,
Російської Федерації, США, а також міжнародні конвенції та уніфікації
комерційного (торгового права) – Віденська конвенція 1980 р., Принципи
УНІДРУА, Принципи Європейського контрактного права.
Емпіричною базою дослідження є рішення Конституційного Суду
України, постанови Пленуму Верховного Суду України з питань
застосування законодавства, постанови Пленуму, роз’яснення та листи
Вищого господарського суду України з питань застосування законодавства
щодо вирішення справ господарської юрисдикції, а також судові акти
12
(рішення, постанови) Вищого господарського суду України та Верховного
Суду України, постановлені при розгляді господарських спорів.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що
дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці господарського права
комплексним теоретико-прикладним дослідженням господарсько-правового
регулювання односторонньої зміни та розірвання господарського договору.
Наукова новизна роботи конкретизується в науково-теоретичних
положеннях, висновках і пропозиціях, основними з яких є такі:
уперше:
– доведено, що із урахуванням особливостей комерційної
діяльності, праву на односторонню зміну і розірвання договору має бути
надано пріоритет над зміною і розірванням договору у судовому порядку,
оскільки воно дозволяє стороні господарського договору оперативно
відреагувати на порушення договірних зобов’язань з боку контрагента, а
також на іншу зміну обставин, дає змогу з’ясувати перспективи збереження
договору, не перебуваючи у невизначеності упродовж тривалого судового
процесу, а також звільняє від необхідності продовжувати виконання
договору до моменту набрання рішенням законної сили;
– визначено, що односторонню відмову від господарського
зобов’язання (договору) слід розглядати у трьох аспектах: по-перше, це
одностороння угода (правочин) у формі повідомлення; по-друге, –
оперативно-господарська санкція (якщо підставою її застосування є
порушення зобов’язання) або засіб охорони законного інтересу (якщо така
відмова не зумовлена порушенням зобов’язання з боку іншої сторони);
– визначено поняття односторонньої зміни та розірвання
господарського договору як неюрисдикційного способу зміни та припинення
частини або усіх невиконаних договірних зобов’язань, який реалізується
управненою законом або договором стороною без узгодження із
контрагентом;
13
– обґрунтовано, що у разі, якщо підставою для односторонньої
зміни або розірвання господарського договору є порушення такого договору,
відшкодування збитків є господарсько-правовою санкцією, яка застосовується
незалежно від того, встановлена вона договором або законом. Натомість у
разі, якщо одностороння зміна (розірвання) господарського договору не
пов’язана із порушенням договору, збитки, завдані такою зміною
(розірванням), є компенсаційною мірою, яка відшкодовується лише за
наявності спеціального застереження у законі або у договорі;
– запропоновано передбачити у чинному ГК України положення,
згідно з яким «сторони не вправі вимагати повернення того, що було
виконано ними за зобов’язаннями до моменту зміни або розірвання договору,
за винятком випадків, коли одна зі сторін, отримавши від другої сторони
виконання зобов’язання за договором, не виконала свого зобов’язання або
виконала його неналежним чином, а також в інших випадках, передбачених
законом або договором»;
удосконалено наукові положення про те, що:
– коли у законі йдеться про право вимоги розірвання договору, то
мається на увазі необхідність звернення з такою вимогою до суду, функція
якого полягатиме у задоволенні чи відмові у задоволенні такої вимоги;
– одностороння відмова від господарського зобов’язання
(договору) вчиняється у формі письмового та підписаного уповноваженою на
це особою повідомлення, адже управнена законом або договором сторона не
пропонує контрагенту і не вимагає змінити або розірвати договір, а саме
повідомляє, тобто ставить контрагента перед фактом, що вона відмовляється
від договору повністю або у частині та, відповідно, договір є зміненим або
розірваним;
– господарський договір вважається зміненим або розірваним із
моменту, коли друга сторона дізналася або повинна була дізнатися про
відмову першої сторони від зобов’язання (договору). Зокрема, запропоновано
доповнити ГК України положенням, згідно з яким у разі односторонньої
14
зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з
моменту одержання другою стороною повідомлення про це, якщо інший
строк не передбачено законом, договором або у повідомленні;
– господарські договори, для укладення яких законом встановлено
обов’язковість додержання нотаріальної форми, змінюються або
розриваються з моменту нотаріального посвідчення їхньої зміни або
розірвання, а господарські договори, правовим режимом яких передбачено
необхідність їх державної реєстрації, – з моменту державної реєстрації такої
зміни або розірвання. Запропоновано порядок зміни та розірвання таких
договорів;
– необхідно встановити у ГК України «безпосередній» порядок
застосування оперативно-господарських санкцій, визначених ч. 1 ст. 236
цього Кодексу, у зв’язку із чим пропонується виключити ч. 2 із ст. 235 ГК
України;
дістали подальшого розвитку положення про те, що:
– господарський договір згідно із законом співвідноситься з
юридичною категорією господарського зобов’язання, відтак правові засади
припинення зобов’язання зазвичай є і правовими засадами припинення
договору;
– господарське зобов’язання припиняється не у разі його розірвання, як
це нині передбачено ч. 2 ст. 202 ГК України, а внаслідок розірвання
господарського договору – юридичного факту, на підставі якого таке
зобов’язання виникло;
– для реалізації односторонньої зміни (розірвання) господарського
договору, не пов’язаної із порушенням його умов з боку іншої сторони,
не вимагається наявності будь-якого юридичного факту, достатньо прямої
вказівки у законі на можливість таких дій, а також волевиявлення однієї зі
сторін договору змінити або розірвати договірні правовідносини;
– слід розрізняти два види збитків: збитки, право на відшкодування
яких виникає із самого факту порушення зобов’язання, та збитки, заподіяні
15
зміною або розірванням договору, право на відшкодування яких виникає за
наявності складного фактичного (юридичного) складу: істотного порушення
зобов’язання та наступної зміни або розірвання договору. До останніх
запропоновано віднести: витрати на повідомлення про відмову від
зобов’язання (договору); реальні збитки і втрачену вигоду, завдані
укладенням менш вигідних договорів замість зміненого або розірваного
договору.
У проекті Закону про внесення змін до Господарського кодексу
України (щодо удосконалення правового регулювання односторонньої зміни
(розірвання) господарського договору) (додаток А) запропоновано внести
зміни до чинного ГК України з метою удосконалення правового регулювання
односторонньої зміни та розірвання господарського договору.
Практичне значення дослідження полягає у можливості
використання сформульованих наукових висновків та інших результатів
дослідження для модернізації положень чинного господарського
законодавства з метою удосконалення правого регулювання односторонньої
зміни та розірвання господарських договорів; у правозастосовній діяльності
юристів-практиків і судовій практиці при вирішенні спорів, пов’язаних з
односторонньою зміною та розірванням господарських договорів; у
навчальному процесі під час підготовки навчальних посібників, підручників і
методичних рекомендацій.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано та
обговорено на кафедрі господарського права Київського національного
університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дослідження
доповідалися на: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Юридичні
науки: проблеми та перспективи» (Класичний приватний університет),
Запоріжжя, 24–25 червня 2016 р.; Міжнародній науково-практичній
конференції «Юридичні наукові дискусії як фактор сталого розвитку
правової доктрини та законодавства», Центр правових наукових досліджень,
Київ, 8–9 квітня 2016 р.; Міжнародній науково-практичній конференції
16
«Розвиток сучасного права в умовах глобальної нестабільності»,
Причорноморська фундація права, Одеса, 9–10 вересня 2016 р.; Міжнародній
науково-практичній конференції «Проблеми та стан дотримання захисту прав
людини в Україні», Західноукраїнська організація «Центр правничих
ініціатив», Львів, 14–15 серпня 2015 р.; Міжнародній науково-практичній
конференції «Юридична наука та практика у третьому тисячолітті», Кошице
(Словаччина), 27–28 лютого 2015 р.
Публікації. Основні результати дослідження викладено у таких
наукових публікаціях (у тому числі дві – у виданнях іноземних держав):
1. Грабовська А. О. Особливості правового регулювання односторонньої
відмови від господарського зобов’язання (договору) та односторонньої зміни
його умов // Вісник Верховного Суду України. № 1 (173). 2015. С. 32–28.
2. Бабій А. О. Одностороння відмова від господарського зобов’язання
(договору), не пов’язана із порушенням його умов // Національний
юридичний журнал: теорія і практика. № 4 (14). 2015. С. 72–76.
3. Бабій А. О. Одностороння відмова від виконання зобов’язання при
передбачуваних порушеннях зобов’язання (договору) // Юридичний журнал
«Право України». № 12. 2015. С. 117–122. (Index Copernicus)
4. Бабій А. О. Одностороння відмова від правочинів (договорів)
боржника у судовій процедурі санації // Підприємництво, господарство і
право. № 6 (2016). С. 50–54.
5. Бабій А. О. Додатковий строк для виконання зобов’язання (Nachfrist)
як передумова одностороннього розірвання договору // Науковий журнал
«Молодий вчений». № 7 (34) липень 2016. С. 222–226. (РИНЦ, ScholarGoogle,
OAJI, CiteFactor, Research Bible, Index Copernicus).
6. Бабій А. О. Вплив односторонньої зміни та розірвання господарського
договору на договірне зобов’язання // Науково-теоретичний журнал
«Європейський політико-правовий дискурс». Т. 3. Вип. 5. 2016. С. 117–122.
(International Scientific Indexing).
17
Структура дисертації. Робота складається із переліку скорочень
уживаних термінів, трьох розділів, які охоплюють 9 підрозділів, висновків до
кожного розділу, висновків дослідження, додатку А та списку використаних
джерел. Загальний обсяг дисертації становить 220 сторінок, із них основного
тексту – 191 сторінки. Список використаних джерел містить 243
найменування на 26 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
У дисертації здійснено комплексне теоретико-прикладне дослідження
особливостей і проблем правового регулювання односторонньої зміни та
розірвання господарського договору, що дало змогу сформулювати науково
обґрунтовані висновки, основними серед яких є:
1. Зміна та розірвання господарського договору можливі: за згодою
сторін, за рішенням суду, а також в односторонньому порядку, якщо таке
право передбачено законом або договором.
2. Зміна та розірвання господарського договору за згодою сторін є
найбажанішим і таким, що відповідає природі договору способом зміни та
розірвання договору, оскільки передбачає наявність волевиявлення обох
сторін і неюрисдикційний порядок реалізації.
3. Двосторонню угоду щодо зміни або розірвання господарського
договору слід вважати договором, оскільки ч. 1 ст. 180 ГК України прямо
допускає існування договору, спрямованого не лише на виникнення, але і на
зміну та припинення господарських зобов’язань.
4. Одностороння зміна та розірвання господарського договору: 1) є
виключеннями із загального правила про недопустимість зміни та розірвання
господарських договорів в односторонньому порядку; 2) є юридичними
фактами – правомірними діями, метою вчинення яких є зміна або
припинення господарських зобов’язань; 3) як дії є результатом
волевиявлення одного суб’єкта - управомоченої законом або договором
сторони; 4) реалізуються у неюрисдикційному (позасудовому) порядку; 5)
призводять до динаміки зобов’язання (його зміни, припинення), що не
координується із динамікою чи здійсненням інших правовідносин.
5. Зміна та розірвання господарського договору у судовому
порядку, як і одностороння зміна та розірвання, здійснюються за ініціативою
лише однієї зі сторін договору. Однак якщо звернутися до суду із вимогою
змінити або розірвати господарський договір може будь-яка зі сторін такого
190
договору, то односторонньо змінити або розірвати договір може лише
управомочена законом або договором сторона (сторони).
6. Зміна та розірвання господарських договорів у судовому порядку
здійснюється судами лише у порядку позовного провадження, обов’язковими
елементами якого є наявність сторін із протилежними інтересами та спірних
правовідносин між ними (спору про право). Відтак судовий порядок зміни та
розірвання господарських договорів некоректно називати одностороннім.
7. Підставою для зміни та розірвання господарського договору є
юридичні факти - обставини, з якими правові норми пов’язують виникнення
права на зміну і розірвання договору. Зміна та розірвання господарського
договору – це дії, які можна здійснити, реалізуючи таке право.
8. Із урахуванням особливості права на односторонню зміну
(розірвання) господарського договору як суб’єктивного права, якому не
протистоїть обов’язок, таке право слід віднести до секундарних прав.
Право на односторонню зміну (розірвання) господарського договору,
підставою для застосування якого є порушення договору, є заходом
оперативного впливу. У тому ж випадку, коли одностороння зміна
(розірвання) господарського договору здійснюється у силу норми закону або
положення договору і не пов’язана із порушенням господарського договору
іншою стороною, таке право слід кваліфікувати як засіб охорони законного
інтересу.
9. Передумовами виникнення права на односторонню зміну
(розірвання) господарського договору, не пов’язану із порушенням його умов
з боку іншої сторони, є охоронюваний законом інтерес і правова ініціатива, а
умовами реалізації – обов’язок управненої сторони повідомити контрагента
про зміну (розірвання) договору, а також, у передбачених законом випадках,
- відшкодувати збитки, завдані зміною (розірванням) господарського
договору.
191
10. Одностороннє розірвання господарського договору полягає у
припиненні усіх прав та обов’язків, які охоплюються змістом договірного
зобов’язання.
Одностороння зміна господарського договору полягає у частковій
відмові від договору, або у зміні умов зобов’язання, що включає у нього
положення, які не охоплюються початковим змістом договору.
11. Призупинення виконання зобов’язання полягає у припиненні
виконання зобов’язання на певний час, протягом якого стороні, що порушила
умови договору, надається можливість усунути порушення та продовжити
подальше виконання договору без змін. Відтак метою призупинення
виконання зобов’язання є не зміна договірного зобов’язання, а відновлення
належного виконання.
12. Одностороння зміна та розірвання господарського договору можуть
призвести до виникнення зобов’язання з відшкодування збитків, однак
координуючого зв’язку між динамікою цього зобов’язання та динамікою
договірного зобов’язання немає. Динаміка договірного зобов’язання (його
зміна або припинення) є причиною виникнення зобов’язання з
відшкодування збитків. Однак для самої динаміки договірного зобов’язання
виникнення зобов’язання із відшкодування збитків жодного значення не має.
Таким чином, зв’язок у цьому разі є одностороннім і субординаційним, а не
координаційним.