ГОЛОВАЧОВА АНАСТАСІЯ СЕРГІЇВНА. ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАНЯ ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СТРАХУВАННІ ТА ПЕРЕСТРАХУВАННІ В УКРАЇНІ

brief description

ГОЛОВАЧОВА АНАСТАСІЯ СЕРГІЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАНЯ ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СТРАХУВАННІ ТА ПЕРЕСТРАХУВАННІ В УКРАЇНІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ГОЛОВАЧОВА АНАСТАСІЯ СЕРГІЇВНА
УДК 346.7:[368.023.5:368.029](477)
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАНЯ
ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СТРАХУВАННІ ТА
ПЕРЕСТРАХУВАННІ В УКРАЇНІ
Спеціальність: 12.00.04 – господарське право;
господарсько-процесуальне право
Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
доктор юридичних наук, доцент
Пацурія Ніно Бондовна
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СТРАХУВАННІ ТА
ПЕРЕСТРАХУВАННІ........................................................................................ 14
1.1 Економіко-правова сутність посередницької діяльності у
страхуванні та перестрахуванні........................................................................... 14
1.2 Поняття, ознаки та принципи посередницької діяльності у
страхуванні та перестрахуванні........................................................................... 26
1.3 Джерела правового регулювання посередницької діяльності у
страхуванні та перестрахуванні........................................................................... 41
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 .................................................................. 65
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА
СУБ’ЄКТІВ ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СТРАХУВАННІ ТА
ПЕРЕСТРАХУВАННІ........................................................................................ 67
2.1 Правове становище страхових агентів................................................ 67
2.2 Правове становище страхових брокерів............................................. 94
2.3 Правове становище перестрахових брокерів ................................... 116
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ................................................................ 136
РОЗДІЛ 3 ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА
САМОРЕГУЛЮВАННЯ ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У
СТРАХУВАННІ ТА ПЕРЕСТРАХУВАННІ................................................ 139
3.1 Поняття та мета державного регулювання та саморегулювання
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні ....................... 139
3.2 Правові форми та засоби державного регулювання посередницької
діяльності у страхуванні та перестрахуванні ................................................... 160
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ................................................................ 196
ВИСНОВКИ ............................................................................................. 198
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................ 209
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Прийняття Декрету Кабінету
Міністрів України «Про страхування» від 10 травня 1993 року та, в
подальшому, Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року
створило правову базу для можливості провадження діяльності страхових та
перестрахових брокерів поряд із страховими агентами. Якщо ґенеза
діяльності страхових агентів на теренах сучасної України бере свій початок
ще з ХVIII ст., то інститут страхових та перестрахових брокерів почав
розвиватися нещодавно.
Страхові та перестрахові посередники в країнах з розвинутим
страховим ринком є рушійною силою конкуренції страховиків на ньому, а
також ефективним механізмом продажу страхових та перестрахових послуг.
Крім того, інститут посередництва у страхуванні та перестрахуванні
покликаний захищати інтереси споживачів відповідних послуг.
На жаль, в Україні спостерігається негативна тенденція розвитку
посередництва у страхуванні та перестрахуванні: кількість страхових та
перестрахових брокерів зменшується, в свою чергу, агентська діяльність
вирізняється значною кількістю випадків шахрайства та некомпетентності.
На сучасному етапі правове регулювання організації та здійснення
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні
характеризується наявністю великої кількості проблемних аспектів, колізій
та лакун, що зумовлює неналежний державний контроль за діяльністю в цій
сфері. Зазначене безпосередньо впливає як на якість послуг, які надаються
страховими агентами, страховими та перестраховими брокерами, на стан
довіри з боку потенційних страхувальників (перестрахувальників) до
зазначених суб’єктів, так і на розвиток ринку страхування в цілому. Це
зумовлює необхідність проведення комплексного дослідження у сфері
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, що дозволить
4
встановити специфіку організації та здійснення діяльності її суб’єктів,
розмежувати посередницьку діяльність страхових агентів та представництво
страховика, а також визначити особливості правового становища
перестрахових брокерів.
Активні інтеграційні процеси України до Європейського Союзу, як
ніколи, потребують вивчення та імплементації положень acquis
communautaire щодо регулювання посередницької діяльності у страхуванні
та перестрахуванні, зважаючи на багаторічну історію становлення та
розвитку інституту професійних посередників у вказаній сфері.
Актуальність теми дослідження обумовлюється також і недостатнім
рівнем науково-теоретичної розробки проблем, що пов’язані з господарськоправовим регулюванням посередницької діяльності у страхуванні та
перестрахуванні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційна
робота виконана на кафедрі господарського права юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (тема
затверджена на засіданні Вченої ради протоколом № 8 від 27 червня 2014 р.,
уточнена на засіданні Вченої ради протоколом № 7 від 28 березня 2016 р.).
Робота виконана в межах державної бюджетної науково-дослідної теми:
«Доктрина права у правовій системі України: теоретичні і практичні
аспекти» (номер теми 11БФ042-01; номер державної реєстрації
0111U008337).
Мета і завдання наукового дослідження. Метою дослідження є
здійснення комплексного та системного аналізу правової природи
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, правового
становища страхових агентів, страхових та перестрахових брокерів,
особливостей державного регулювання та саморегулювання такої діяльності,
а також формулювання теоретико-правових висновків та розробка науково
обґрунтованих пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного
господарського законодавства у зазначеній сфері.
5
Для досягнення мети дисертаційної роботи були поставлені такі
завдання:
 з’ясувати сутність посередницької діяльності у страхуванні та
перестрахуванні;
 розкрити правову природу посередницької діяльності у
страхуванні та перестрахуванні як виду господарської діяльності та
визначити її поняття;
 сформувати спеціальні принципи посередницької діяльності у
страхуванні та перестрахуванні;
 сформувати систему джерел правового регулювання
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;
 визначити особливості та проблеми правового становища
суб’єктів посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні
(страхових агентів (фізичних осіб – підприємців та юридичних осіб),
страхових та перестрахових брокерів);
 визначити систему регулювання посередницької діяльності у
страхуванні та перестрахуванні, шляхом обґрунтування необхідності
застосування державного регулювання та саморегулювання;
 розробити пропозиції щодо удосконалення нормативноправового регулювання посередницької діяльності у страхуванні та
перестрахуванні.
Методологічну основу наукового дослідження складає комплекс
загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. В основу
методології дослідження покладено діалектичний метод пізнання, який дає
змогу розглядати процеси та явища в їхньому розвитку та взаємозв’язку. За
допомогою останнього у підрозділі 1.2 роботи було з’ясовано правову
природу посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні.
Історико-правовий метод наукового пізнання використано у підрозділі
1.3 роботи при дослідженні становлення та розвитку законодавчого
регулювання посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні.
6
Застосування порівняльно-правового методу у підрозділах 2.1, 2.2 та 2.3
роботи дозволило порівняти норми Господарського кодексу України та
Цивільного кодексу України в частині договірного регулювання діяльності
страхових та перестрахових посередників; законодавства зарубіжних країн та
міжнародно-правових актів з метою виявлення оптимальних шляхів
регулювання посередництва у страхуванні та перестрахуванні (у підрозділі
1.3 роботи), гармонізації та уніфікації вітчизняного законодавства з
міжнародно-правовими стандартами в рамках інтеграційних процесів
України в Європейський Союз. Системно-структурний метод використано у
підрозділі 1.1 роботи при проведенні класифікацій дисертанткою, зокрема,
при визначенні впливу посередництва у страхуванні та перестрахуванні на
економіку країни. Формально-логічний метод застосовано при формулюванні
таких понять як «сутність посередництва у страхуванні та перестрахуванні» –
у підрозділі 1.1 роботи, «посередницька послуга у страхуванні та
перестрахуванні» та «посередницька діяльність у страхуванні та
перестрахуванні» – у підрозділі 1.2 роботи, «агентська діяльність у
страхуванні» – у підрозділі 2.1 роботи, «брокерська діяльність у страхуванні
та перестрахуванні» – у підрозділі 2.3 роботи, «державне регулювання
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні» – у підрозділі
3.2 роботи тощо, а також при формулюванні здобувачкою змін і доповнень
до чинного законодавства України.
Об’єкт дослідження становлять суспільні відносини, що складаються
в процесі організації та здійснення посередницької діяльності у страхуванні
та перестрахуванні.
Предметом дослідження є господарсько-правове регулювання
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні та особливості
правового становища страхових та перестрахових посередників.
Науково-теоретичною основою дослідження стали висновки, наукові
результати, ідеї та положення, що містяться в працях як вітчизняних, так і
зарубіжних вчених правової та економічної науки: В. Д. Базилевича,
7
Т. О. Батіашвілі, О. А. Беляневич, В. А. Васильєвої, О. М. Вінник,
О. П. Віхрова, А. І. Дрішлюка, Н. Ф. Галагузи, А. Л. Дядюк, А. В. Єгорова,
О. М. Залєтова, М. О. Ісаєва, Є. М. Клочкової, Р. В. Колосова, Р. О. Короткої,
Т. Є. Магнутової, Н. Б. Пацурії, В. В. Рєзнікової, Г. І. Cальникової,
К. Г. Семенової, О. М. Сибіги, Т. Л. Тодуа, Ю. П. Уралової, В. С. Щербини та
ін.
Нормативну основу дослідження склали: чинне законодавство України
та міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють порядок організації
та здійснення посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні.
Емпіричною основою дослідження стали офіційні звіти та статистичні
відомості Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері
ринків фінансових послуг, аналітичні матеріали об’єднання страхових та
перестрахових посередників (Федерація страхових посередників України),
саморегулівних організацій (Ліги страхових організацій України), матеріали
практики діяльності суб’єктів вказаного виду господарської діяльності,
звичаї ділового обороту, що застосовуються при здійсненні діяльності
страховими та перестраховими посередниками, а також судова практика.
Наукова новизна отриманих результатів визначається метою і
предметом дослідження. Уперше в науці господарського права здійснено
комплексне та системне дослідження господарсько-правового регулювання
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні як особливого
виду посередницької підприємницької діяльності, а також правового
становища страхових агентів, страхових та перестрахових брокерів.
Новизна роботи конкретизується в науково-теоретичних положеннях,
висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є такі:
вперше:
 встановлено, що посередницька діяльність у страхуванні та
перестрахуванні не є частиною страхової діяльності, а носить самостійний
характер, зважаючи на те, що страхові та перестрахові посередники надають
8
не страхові послуги, а специфічні посередницькі послуги у страхуванні та
перестрахуванні;
 визначено поняття посередницької діяльності у страхуванні та
перестрахуванні як підприємницької діяльності, яка спрямована на оплатне
надання посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні, що
здійснюється страховими і перестраховими посередниками, які отримали
право займатися нею у встановленому законодавством порядку;
 визначено поняття посередницької послуги у страхуванні та
перестрахуванні як діяльності страхових та перестрахових брокерів щодо
задоволення потреб страхувальників та перестрахувальників у захисті їх
майнових інтересів, шляхом страхування (перестрахування) відповідного
ризику з найвищою ефективністю, а також – страхових агентів щодо
задоволення потреб страхових компаній у ефективному наданні страхових
послуг на страховому ринку;
 сформульовано спеціальні принципи посередницької діяльності у
страхуванні та перестрахуванні: незалежності; неупередженості;
розмежування страхової та перестрахової брокерської діяльності;
професійності;
 розмежовано посередницьку діяльність страхових агентів та
представництво страховика;
 обґрунтовано заборону здійснення діяльності страховим агентом
(фізичною особою) на підставі трудового договору;
 визначено поняття державного регулювання посередницької
діяльності у страхуванні та перестрахуванні як діяльності уповноважених
органів державної влади щодо управління та контролю за діяльністю
страхових та перестрахових посередників з метою забезпечення дотримання
вимог законодавства України про страхування та перестрахування й
принципів провадження діяльності страховими та перестраховими
посередниками, ефективного розвитку посередницьких послуг у страхуванні
9
та перестрахуванні, захисту прав споживачів таких послуг, а також
забезпечення правового господарського порядку;
удосконалено:
 визначення поняття агентської діяльності у страхуванні, в частині
визначення її як підприємницької діяльності страхових агентів,
уповноважених діяти від імені, в інтересах, під контролем, за рахунок
страховика, на підставі агентського договору, укладеного з одним або більше
страховиками (якщо їхні послуги не є конкуруючими), щодо рекламування,
консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг,
укладення та виконання договорів страхування, у тому числі оформлення
всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або
страхового відшкодування тощо;
 положення щодо доцільності запровадження в Закон України
«Про страхування» законодавчої вимоги, яка передбачає спеціальну
реєстрацію (облік) страхових агентів, в частині визначення її форм: ведення
реєстру страхових агентів страховиком; включення інформації про страхових
агентів конкретного страховика до Державного реєстру фінансових установ,
у відомостях про страховика;
 положення щодо доцільності запровадження страхування
професійної відповідальності страхових та перестрахових брокерів, в частині
встановлення розміру страхової суми, що має відповідати максимальному
розміру страхової суми за договорами, які було укладено при посередництві
страхового або перестрахового брокера за минулий фінансовий рік,
встановивши також мінімальний розмір страхової суми;
 визначення поняття брокерської діяльності у страхуванні та
перестрахуванні, в частині визначення її як професійної діяльності суб’єктів
підприємницької діяльності, які отримали право займатися нею у
встановленому законодавством порядку, на користь страхувальника або
перестрахувальника, що спрямована на оплатне надання посередницьких
послуг у страхуванні та перестрахуванні, які можуть включати: визначення
10
потреби в отриманні страхових та/або перестрахових послуг,
консультування, пошук страховиків та/або перестраховиків, ведення
переговорів та укладення договорів страхування та/або перестрахування,
здійснення розрахунків за договорами страхування та/або перестрахування,
підготовку документів для врегулювання страхового випадку та інші
посередницькі послуги у страхуванні (перестрахуванні) за переліком, що
встановлюється Нацкомфінпослуг;
 положення про застосування засобів державного регулювання
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, в частині
визначення таких засобів: ведення держаного реєстру страхових та
перестрахових посередників, застосування уповноваженим органом заходів
впливу (зобов’язати порушника вжити заходів для усунення порушення,
накладення штрафів, виключення страхових та перестрахових посередників
із відповідних реєстрів), фінансовий моніторинг страхових та перестрахових
брокерів, регулювання страхових тарифів;
дістало подальшого розвитку:
 положення про сутність посередництва у страхуванні та
перестрахуванні, в частині того, що вона полягає у встановленні
економічного та правового зв’язку (відносин) між страховиком та
страхувальником (відносини страхування), а також страховиком та
перестраховиком (відносини перестрахування) за допомогою третьої особи –
страхового або перестрахового посередника (страхового агента, страхового
та/або перестрахового брокера), шляхом надання споживачу послуг як
юридичного характеру (укладення договору страхування або
перестрахування), так і надання фактичних послуг (надання консультаційних
та експертно-інформаційних послуг, проведення аналізу і стану страхового і
перестрахового ринку, рекламування, пропонування страхових послуг,
складання рейтингу страхових та/або перестрахових компаній за різними
критеріями та інші), з метою отримання прибутку та захисту майнових
11
інтересів споживачів, шляхом страхування (перестрахування) відповідного
ризику з найвищою ефективністю;
 визначення поняття страхових агентів, в частинні того, що ними
мають визнаватися фізичні особи – підприємці або юридичні особи, які
зареєстровані у встановленому законом порядку та діють від імені, в
інтересах, під контролем та за рахунок страховика і мають право укладати
договори страхування, одержувати страхові платежі, оформляти всі необхідні
документи для своєчасної виплати страхових сум або страхового
відшкодування та здійснювати інші повноваження, передбачені агентським
договором. Страхові агенти діють на підставі агентського договору,
укладеного зі страховиком.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що
сформульовані у дослідженні теоретичні положення та практичні пропозиції
можуть бути використані у законотворчій діяльності для вдосконалення
господарсько-правового регулювання посередницької діяльності у
страхуванні та перестрахуванні (зокрема, удосконалення чинного
господарського законодавства в частині належного врегулювання правового
становища страхових агентів, страхових та перестрахових брокерів); при
підготовці підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій
для студентів і аспірантів юридичних вищих навчальних закладів; у
навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін «Господарське
право», «Актуальні проблеми господарського права», «Актуальні проблеми
комерційного права», «Правові засади страхової діяльності» та ін.; у практиці
правозастосування.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною
науковою роботою, у якій комплексно досліджено господарсько-правове
регулювання посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні як
виду господарської діяльності та правове становище суб’єктів, що
здійснюють таку діяльність. Усі сформульовані в дисертації теоретичні
положення, висновки, пропозиції і рекомендації обґрунтовано на основі
12
власних досліджень та практичного досвіду здобувачки. Для аргументації
окремих положень роботи використовувалися праці інших вчених, на які
зроблено посилання.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження
знайшли своє відображення в доповідях на науково-практичних
конференціях та круглих столах, у яких брала участь дисертантка, а саме: під
час проведення Науково-практичної конференції «10 років застосування
Господарського кодексу України: сучасний стан та перспективи
вдосконалення кодифікації» (14 листопада 2014 р., м. Київ); Міжнародної
науково-практичної конференції «Пріоритети розвитку юридичних наук у
ХХІ столітті» (10-11 квітня 2015 р., м. Одеса); Міжнародної науковопрактичної конференції «Вплив юридичної науки на розвиток міжнародного
та національного законодавства» (20-21 лютого 2015 р., м. Харків);
Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання
державотворення в Україні» (22 травня 2015 р., м. Київ); Міжнародної
науково-практичної конференції «Проблеми модернізації приватного права в
умовах Євроінтеграції» (2-3 жовтня 2015 р., м. Хмельницький); Круглого
столу на тему: «Проблеми розвитку науки господарського права і
вдосконалення господарського законодавства України» (04 грудня 2015 р.,
м. Київ).
Публікації. Основні положення та результати дисертації знайшли
відображення в чотирнадцяти опублікованих працях: 7 наукових статей у
фахових виданнях (з них 4 статті у фахових виданнях України, які входять до
міжнародних наукометричних баз даних) і 1 – в іноземному фаховому
науковому періодичному виданні, та 6 тез доповідей на наукових
конференціях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені предметом дослідження,
метою та особливостями авторського підходу до розробки обраної проблеми.
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, до яких входить вісім
підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг
13
роботи – 240 сторінки, з них основного тексту – 208 сторінок. Список
використаних джерел містить 252 найменувань та займає 32 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження господарсько-правового регулювання
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні дозволило
зробити низку науково-теоретичних висновків та сформувати пропозиції
щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері здійснення
посередницької діяльності страхових та перестрахових посередників.
Основними науково-теоретичними висновками є такі:
сутність посередництва у страхуванні та перестрахуванні полягає у
встановленні економічного та правового зв’язку (відносин) між страховиком
та страхувальником (відносини страхування), а також страховиком та
перестраховиком (відносини перестрахування) за допомогою третьої особи –
страхового або перестрахового посередника (страхового агента, страхового
та/або перестрахового брокера), шляхом надання споживачу послуг як
юридичного характеру (укладення договору страхування або
перестрахування), так і надання фактичних послуг (надання консультаційних
та експертно-інформаційних послуг, проведення аналізу і стану страхового і
перестрахового ринку, рекламування, пропонування страхових послуг,
складання рейтингу страхових та/або перестрахових компаній за різними
критеріями та інші), з метою отримання прибутку та захисту майнових
інтересів споживачів, шляхом страхування (перестрахування) відповідного
ризику з найвищою ефективністю;
посередницька діяльність у страхуванні та перестрахуванні не є
частиною страхової діяльності, а носить самостійних характер, зважаючи на
те, що страхові та перестрахові посередники надають не страхові послуги, а –
специфічні посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні.
Посередницька діяльність у страхуванні та перестрахуванні є особливим
видом посередницької підприємницької діяльності;
199
посередницька діяльність у страхуванні та перестрахуванні – це
підприємницька діяльність, яка спрямована на оплатне надання
посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні, що здійснюється
страховими і перестраховими посередниками, які отримали право займатися
нею у встановленому законодавством порядку;
посередницька послуга у страхуванні та перестрахуванні – це
діяльність страхових та перестрахових брокерів щодо задоволення потреб
страхувальників та перестрахувальників у захисті їх майнових інтересів,
шляхом страхування (перестрахування) відповідного ризику з найвищою
ефективністю, а також – страхових агентів щодо задоволення потреб
страхових компаній у ефективному наданні страхових послуг на страховому
ринку;
спеціальними принципами посередницької діяльності у страхуванні та
перестрахуванні визначені такі: незалежності (страхові та перестрахові
посередники надають послуги на підставі агентського/брокерського договору
або договору доручення, що породжує господарсько-правові або цивільноправові відносини, які виключають елемент підпорядкованості, притаманний,
наприклад, трудовим відносинам); професійності (страхові та перестрахові
посередники мають володіти необхідним рівнем знань у відповідній сфері,
проходити кваліфікаційні випробування); неупередженості (при наданні
посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні посередник
повинен керуватися інтересами страхувальників, економічними показниками
конкретних страховиків і перестраховиків, а не розміром винагороди, яку
отримає за їх надання); розмежування страхової та перестрахової брокерської
діяльності (перестрахування є окремим різновидом підприємницької
діяльності, правове регулювання якої, в тому числі і посередництва у
перестрахуванні, має здійснюватись спеціальними нормами);
етапами становлення та розвитку правового регулювання
посередництва у страхуванні та перестрахуванні є такі: 1) дореволюційний
період з 1830-х років по 1920-ті роки (майже відсутнє правове регулювання
200
на державному рівні; регламентація діяльності страхових посередників
здійснюється на локальному рівні самими страховими товариствами;
запроваджується контроль і нагляд з боку спеціалізованого органу за
діяльністю страхових посередників); 2) період радянської влади з 1921 року
по 1990 рік (поступово з’являється і з часом удосконалюється нормативноправове регулювання посередництва у страхуванні, зокрема вже
приймаються окремі нормативно-правові акти, що містять спеціальні норми,
які стосуються діяльності страхових посередників, виключно страхових
агентів; встановлюються законодавчо визначені вимоги до осіб, які мали
намір стати страховими агентами); 3) період розвитку незалежної України з
1991 року по 2007 рік (скасовується державна монополія на страхування;
масово виникають приватні страхові компанії; запроваджується більш
досконале правове регулювання посередництва у страхуванні та
перестрахуванні: з’являється регламентація діяльності не тільки страхових
агентів, а і страхових та перестрахових брокерів); 4) новітній період з
2008 року до тепер (здійснюється імплементація та адаптація деяких
європейських стандартів у національне законодавство щодо особливостей
діяльності та правового становища страхових та перестрахових
посередників);
систему джерел правового регулювання посередницької діяльності у
страхуванні та перестрахуванні складають інституційні джерела (чинне
законодавство України), звичаї ділового обороту та судова практика;
посередницька діяльність страхових агентів та представництво
страховика мають бути розмежовані на законодавчому рівні. Страховими
агентами можуть бути фізичні особи – підприємці або юридичні особи, які
зареєстровані у встановленому законом порядку та діють на підставі
агентського договору, укладеного із страховою компанією. В свою чергу,
представництво страховика має здійснюватись на підставі договору
доручення фізичною особою зі страховою компанією. Діяльність
201
представника страховика не є за своєю правовою природою господарською,
та має регулюватись нормами цивільного права;
страховий агент (фізична особа) не може здійснювати діяльність на
підставі трудового договору, укладеного зі страховиком, зважаючи на те, що
вказана фізична особа стає штатним працівником страховика, а такі
відносини регулюються законодавством про працю;
агентська діяльність у страхуванні – це підприємницька діяльність
страхових агентів, уповноважених діяти від імені, в інтересах, під контролем,
за рахунок страховика, на підставі агентського договору, укладеного з одним
або більше страховиками (якщо їхні послуги не є конкуруючими), щодо
рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових
послуг, укладення та виконання договорів страхування, у тому числі
оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових
сум або страхового відшкодування тощо;
страховими агентами мають визнаватися фізичні особи – підприємці
або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому законом порядку та
діють від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок страховика і мають
право укладати договори страхування, одержувати страхові платежі,
оформляти всі необхідні документи для своєчасної виплати страхових сум
або страхового відшкодування та здійснювати інші повноваження,
передбачені агентським договором. Страхові агенти діють на підставі
агентського договору із страховиком;
необхідно запровадити державну реєстрацію страхових агентів шляхом
прийняття законодавчої вимоги, відповідно до якої, по-перше, страховик
зобов’язаний вести реєстр страхових агентів, який має бути
загальнодоступним та розміщуватись на офіційному веб-сайті страховика, а
по-друге, перелік страхових агентів конкретного страховика має міститися і у
Державному реєстрі фінансових установ, у відомостях про страховика;
брокерська діяльність у страхуванні та перестрахуванні – це
професійна діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали
202
право займатися нею у встановленому законодавством порядку, на користь
страхувальника або перестрахувальника, що спрямована на оплатне надання
посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні, які можуть
включати: визначення потреби в отриманні страхових та/або перестрахових
послуг, консультування, пошук страховиків та/або перестраховиків, ведення
переговорів та укладення договорів страхування та/або перестрахування,
здійснення розрахунків за договорами страхування та/або перестрахування,
підготовку документів для врегулювання страхового випадку та інші
посередницькі послуги у страхуванні (перестрахуванні) за переліком, що
встановлюється Нацкомфінпослуг;
забезпечення професійної відповідальність страхових та перестрахових
брокерів має здійснюватись через механізм обов’язкового страхування такої
відповідальності. Розмір страхової суми повинен відповідати максимальному
розміру страхової суми за договорами, які було укладено при посередництві
страхового або перестрахового брокера за минулий фінансовий рік, але не
менше ніж 500 000 грн. (для страхового брокера) та 2 000 000 грн. (для
перестрахового брокера) за кожний окремий страховий випадок і не менше,
ніж 2 000 000 грн. (для страхового брокера) та 5 000 000 грн. (для
перестрахового брокера) за всі страхові випадки протягом 1 року;
страхування та перестрахування за своєю економічною та правовою
природою не є тотожними видами господарської діяльності, а тому навчання
та підвищення кваліфікації страхових та перестрахових брокерів має містити
загальну та спеціальну частину (окремо для страхових та для перестрахових
брокерів);
державне регулювання посередницької діяльності у страхуванні та
перестрахуванні – це діяльність уповноважених органів державної влади
щодо управління та контролю за діяльністю страхових та перестрахових
посередників з метою забезпечення дотримання вимог законодавства
України про страхування та перестрахування й принципів провадження
діяльності страховими та перестраховими посередниками, ефективного
203
розвитку посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні, захисту
прав споживачів таких послуг, а також забезпечення правового
господарського порядку;
державне регулювання посередницької діяльності у страхуванні та
перестрахуванні здійснюється за допомогою таких засобів: ведення
держаного реєстру страхових та перестрахових посередників, застосування
уповноваженим органом заходів впливу (зобов’язати порушника вжити
заходів для усунення порушення, накладення штрафів, виключення
страхових та перестрахових посередників із відповідних реєстрів),
фінансовий моніторинг страхових та перестрахових брокерів, регулювання
страхових тарифів;
зважаючи на існування та активну діяльність об’єднання страхових та
перестрахових посередників – Федерації страхових посередників України,
вважаємо за необхідне встановити на законодавчому рівні право на
об’єднання страхових та перестрахових посередників для координації своєї
діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм,
якщо їх утворення не суперечить законодавству України;
в умовах переходу України до ринкової економіки, для розвитку
посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні необхідним і
найбільш ефективним видається система регулювання вказаної діяльності
через поєднання регулюючого впливу органів державної влади та
саморегулівних організацій. Метою функціонування інституту
саморегулювання посередницької діяльності у страхуванні та
перестрахуванні є забезпечення ефективного розвитку вказаної сфери
господарювання, здійснення контролю за діяльністю її суб’єктів,
представлення їх інтересів та забезпечення захисту прав страхових та
перестрахових посередників, а також споживачів їхніх послуг.
Основними пропозиціями щодо вдосконалення чинного законодавства
України є такі:
 у статті 15 Закону України «Про страхування»:
204
після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
«Посередницькою послугою у страхуванні та перестрахуванні є
діяльність страхових та перестрахових брокерів щодо задоволення потреб
страхувальників та перестрахувальників у захисті їх майнових інтересів,
шляхом страхування (перестрахування) відповідного ризику з найвищою
ефективністю, а також – страхових агентів щодо задоволення потреб
страхових компаній у ефективному наданні страхових послуг на страховому
ринку»;
після частини п’ятої доповнити новою частиною такого змісту:
«Страхові та перестрахові брокери не можуть бути засновниками або
учасниками страхових агентів – юридичних осіб»;
частину сьому викласти у такій редакції:
«Страховими агентами визнаються фізичні особи – підприємці або
юридичні особи, які зареєстровані у встановленому законом порядку та діють
від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок страховика і мають право
укладати договори страхування, одержувати страхові платежі, оформляти всі
необхідні документи для своєчасної виплати страхових сум або страхового
відшкодування та здійснювати інші повноваження, передбачені агентським
договором. Страхові агенти діють на підставі агентського договору,
укладеного зі страховиком»;
після частини сьомої доповнити новою частиною такого змісту:
«Страховик зобов’язаний вести реєстр страхових агентів (агентств)
(далі – Реєстр), які мають право укладати договори страхування від його
імені. Реєстр має бути загальнодоступним, розміщуватися на офіційному вебсайті страховика та містити інформацію про: 1) прізвище, ім’я, по батькові
(для фізичної особи – підприємця) або найменування страхового агентства
(для юридичної особи); 2) місцезнаходження (для юридичної особи) або
місце реєстрації (для фізичної особи – підприємця); 3) реєстраційний номер
облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої
релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера
205
облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган
державної податкової служби і мають відмітку у паспорті – серія та номер
паспорта, коли і ким виданий) або код за ЄДР для юридичної особи;
4) контактні дані (телефон, електронна пошта, адреса для листування).
Протягом 10 днів з моменту внесення страхового агента (агентства) до
Реєстру, страховик зобов’язаний надати інформацію про нього до
Уповноваженого органу для включення такої інформації до відомостей про
страховика, які містяться в Державному реєстрі фінансових установ. Така
інформація повинна бути загальнодоступною.
Страхові агенти мають право здійснювати посередницьку діяльність з
обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності за умови їх
реєстрації в МТСБУ»;
 Розділ І Закону України «Про страхування» доповнити статтею
15-1 «Представник страховика», виклавши її в такій редакції:
«Страховик має право укладати договори страхування через
представника – фізичну особу, що діє від його імені та в його інтересах на
підставі укладення договору доручення із ним.
Представник страховика не може виконувати свої повноваження на
підставі трудового договору, укладеного зі страховою компанією»;
 у Розділі 1. Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок
провадження діяльності страховими посередниками»:
частину першу доповнити терміном «посередницька діяльність у
страхуванні та перестрахуванні» такого змісту:
«посередницька діяльність у страхуванні та перестрахуванні – це
підприємницька діяльність, яка спрямована на оплатне надання
посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні, що здійснюється
страховими і перестраховими посередниками, які отримали право займатися
нею у встановленому законодавством порядку»;
термін «агентська діяльність» викласти у такій редакції:
206
«агентська діяльність у страхуванні – підприємницька діяльність
страхових агентів, уповноважених діяти від імені, в інтересах, під контролем,
за рахунок страховика, на підставі агентського договору, укладеного з одним
або більше страховиками (якщо їхні послуги не є конкуруючими), щодо
рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових
послуг, укладення та виконання договорів страхування, у тому числі
оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових
сум або страхового відшкодування тощо»;
термін «брокерська діяльність» викласти у такій редакції:
«брокерська діяльність у страхуванні та перестрахуванні – професійна
діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали право
займатися нею у встановленому законодавством порядку, на користь
страхувальника або перестрахувальника, що спрямована на оплатне надання
посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні, які можуть
включати: визначення потреби в отриманні страхових та/або перестрахових
послуг, консультування, пошук страховиків та/або перестраховиків, ведення
переговорів та укладення договорів страхування та/або перестрахування,
здійснення розрахунків за договорами страхування та/або перестрахування,
підготовку документів для врегулювання страхового випадку та інші
посередницькі послуги у страхуванні (перестрахуванні) за переліком, що
встановлюється Нацкомфінпослуг»;
термін «договір про надання страхових брокерських послуг
(брокерська угода)» викласти у такій редакції:
«договір про надання брокерських послуг у страхуванні та
перестрахуванні (брокерська угода) – письмова угода, відповідно до якої
одна сторона (страховий (перестраховий) брокер) має надати посередницькі
послуги у страхуванні або перестрахуванні від свого імені, але за рахунок
іншої сторони (страхувальника або перестрахувальника), в якій визначаються
права та обов’язки сторін, порядок і умови набуття чинності договору
страхування (перестрахування), що укладається при посередництві
207
страхового (перестрахового) брокера, порядок внесення страхових платежів
та інформування страхувальника або перестрахувальника про набуття
чинності договору страхування (перестрахування), умови здійснення
взаєморозрахунків між ними, відповідальність за невиконання або неналежне
виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін»;
 у Розділі 3. частину першу викласти у такій редакції:
«Під час провадження посередницької діяльності у страхуванні та
перестрахуванні брокер зобов’язаний»;
 у частині першій та другій Розділу 3. та Розділу 4. після слів
«договору страхування», «договори страхування», «договорами страхування»
доповнити словом «(перестрахування)»; після слів «страховиком»,
«страховика» доповнити словами «(перестраховиком)», «(перестраховика)»;
після слова «страхування» доповнити словом «(перестрахування)»;
 назву Розділу 4. викласти у такій редакції:
«Обмеження діяльності посередників у страхуванні та
перестрахуванні»;
 у частині першій Розділу 4. до слів «страховий брокер» додати
слова «та перестраховий»;
 у Розділі 6. Розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження
Положення про реєстрацію страхових та перестрахових брокерів і ведення
державного реєстру страхових та перестрахових брокерів» у пункт 6.1. після
слів «страховий (перестраховий) брокер зобов’язаний» доповнити словами
«протягом десяти днів після державної реєстрації такого підрозділу»;
 у пункті 2.1.15. Розпорядження Держфінпослуг «Про
затвердження Положення про реєстрацію страхових та перестрахових
брокерів і ведення державного реєстру страхових та перестрахових
брокерів»:
абзац 1 викласти у такій редакції:
208
«Свідоцтво підтверджує право страхового (перестрахового) брокера
надавати такі послуги страхувальникам (перестрахувальникам) у сфері
страхування та перестрахування»;
у підпункті в) замінити слова «робота, пов’язана» на слова «послуги,
що пов’язані»;
доповнити підпунктами такого змісту:
«ґ) врегулювання претензій;
д) послуги щодо організації та проведення розслідувань страхових
випадків»;
у зв’язку з чим підпункт ґ) вважати підпунктом е);
 у Розділ V. Розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження
Положення про делегування Національною комісією, що здійснює державне
регулювання у сфері ринків фінансових послуг, окремих повноважень
об’єднанню страховиків» у пункті четвертому частини другої речення
«розглядає скарги страховиків про відмову в прийнятті до саморегулівної
організації» викласти у такій редакції:
«розглядає скарги страховиків та інших юридичних і фізичних осіб, які
можуть бути членами саморегулівної організації, про відмову в прийнятті до
саморегулівної організації».