Богуш Марина Костянтинівна Захист прав та інтересів суб’єктів кор­поративних правовідносин

brief description

Богуш Марина Костянтинівна, аспірант кафедри госпо­дарського права Київського національного університету іме­ні Тараса Шевченка: «Захист прав та інтересів суб’єктів кор­поративних правовідносин» (12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право). Спецрада Д 26.001.06 у Київському національному університеті імені Тараса Шевчен­ка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
БОГУШ МАРИНА КОСТЯНТИНІВНА
УДК 346.9:346.2 (477)
ДИСЕРТАЦІЯ
ЗАХИСТ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ СУБ’ЄКТІВ КОРПОРАТИВНИХ
ПРАВОВІДНОСИН
Спеціальність: 12.00.04 – господарське право,
господарсько-процесуальне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________________ (Богуш М.К.)

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор
Лукач Ірина Володимирівна
Київ – 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
РОЗДІЛ 1. СКЛАД КОРПОРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА
ІНТЕРЕСИ ЇХ СУБ’ЄКТІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26
1.1. Поняття та склад корпоративних правовідносин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26
1.2. Інтереси суб’єктів корпоративних правовідносин: поняття,
співвідношення, види . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ
СУБ’ЄКТИВНИХ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ . . . . . . 88
2.1. Поняття захисту суб’єктивних корпоративних прав та інтересів . . . . . 88
2.2. Поняття та класифікація правових форм та способів захисту
суб’єктивних корпоративних прав та інтересів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
Розділ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ФОРМ
ЗАХИСТУ СУБ’ЄКТИВНИХ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ ТА
ІНТЕРЕСІВ СУБ’ЄКТІВ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН 120
3.1. Самозахист як форма захисту суб’єктивних корпоративних прав
та інтересів суб’єктів корпоративних правовідносин . . . . . . . . . . . . . . . . . 120
3.2. Альтернативна форма захисту суб’єктивних корпоративних прав
та інтересів суб’єктів корпоративних правовідносин . . . . . . . . . . . . . . . . . 128
3.3. Судова форма захисту суб’єктивних корпоративних прав та
інтересів суб’єктів корпоративних правовідносин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143
Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 238

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено комплексне дослідження проблематики захисту прав
та інтересів суб’єктів корпоративних правовідносин, що дало змогу зробити
науково-обґрунтовані висновки, основні з яких полягають у наступному.
1. Об’єкт корпоративних правовідносин є комплексним (дуалістичним).
По-перше, це корпоративне управління, під яким можна розуміти систему
відносин за допомогою якої суб’єкти корпоративних правовідносин спрямовують,
регулюють, контролюють діяльність самої корпорації через поведінку
уповноважених та/або дії, результати дій зобов’язаних суб’єктів. По-друге,
складовою об’єкта корпоративних правовідносин є власне корпоративні права, що
належать учасникам/акціонерам.
2. Корпоративні права є складовою комплексного об’єкту
корпоративних правовідносин – це правомочності акціонера чи учасника
товариства з обмеженою відповідальністю/товариства з додатковою
відповідальністю, що виникають з належної їм частки в статутному капіталі в
результаті набуття права власності на акції акціонерного товариства чи вступу до
товариства з обмеженою відповідальністю/товариства з додатковою
відповідальністю щодо здійснення управління корпорацією, отримання
дивідендів, отримання частки ліквідаційної маси корпорації, отримання
інформації тощо. Корпоративні відносини між засновниками корпорації не
виникають, а є власне докорпоративними.
3. Загальні збори є самостійним специфічним суб’єктом корпоративних
правовідносин. Лише через інститут загальних зборів здійснюється
опосередковане управління корпорацією її учасниками/акціонерами, що формує
та наділяє повноваженнями інші органи управління. Управління корпорацією
здійснюється учасниками не безпосередньо, а опосередковано, через систему
органів управління та контролю корпорації та їх посадових осіб.
4. Суб’єктивне корпоративне право органів корпорації є похідним від
корпоративних прав учасників/акціонерів корпорації. Делегування суб’єктивного
196
корпоративного права органам корпорації та їх посадовим особам передбачає, що
вони мають діяти в інтересах корпорації та її учасників у чітко встановлених
межах, не перевищуючи свої повноваження, під загрозою відповідальності за
заподіяні збитки, що понесені як корпорацією так і її учасниками.
5. В корпорації існує взаємопов’язана система корпоративних інтересів,
а саме: 1) спільний (загальний) інтерес акціонерів/учасників щодо покращення
економічних показників діяльності корпорації; 2) інтереси окремих груп
акціонерів/учасників (групові інтереси): 2.1) інтереси меншості, що представлені
дрібними учасниками і полягають в отриманні частини прибутку корпорації;
2.2) інтереси більшості, які віддзеркалюються, як правило, в інтересах
мажоритарних учасників, суть яких зводиться до отримання не лише частини
прибутку корпорації, а й здійсненні управління нею; 3) індивідуальні інтереси
акціонерів/учасників корпорації, основний з яких полягає в отриманні
максимального, справедливо розподіленого прибутку корпорації (дивідендів),
підвищення курсової вартості акцій; 4) інтереси посадових осіб корпорації, що
полягають в отриманні заробітної плати, кар’єрному зростанні; 5) інтереси
органів управління корпорації, якими є прагнення (домагання) діяти у
відповідності до вимог законодавства, установчих та інших документів корпорації
з метою реалізації загально корпоративного інтересу останньої та індивідуальних
інтересів її акціонерів/учасників; 6) загально корпоративний інтерес, змістом
якого є майнова стабільність, що забезпечується шляхом збільшення вартості
чистих активів товариства, внутрішньої та зовнішньої організаційної стабільності
чи інший інтерес, що передбачений статутом товариства. Корпоративні інтереси
перебувають у взаємодії та під впливом державних та суспільних інтересів.
6. Захист суб’єктивного корпоративного права та/або інтересу – це
застосування передбачених законом, договором, статутом, іншим локальним
нормативно-правовим актом заходів щодо виконання юридичного обов’язку
зобов’язаною стороною з метою відновлення уже порушеного права/інтересу,
припинення дій які порушують право/інтерес чи створюють реальну загрозу
такого порушення, усунення негативних наслідків порушення.
197
7. Для розуміння поняття форми захисту необхідно брати до уваги:
1) суб’єкта, який безпосередньо здійснює такий захист; 2) загальний порядок
здійснення таким суб’єктом дій з метою захисту суб’єктивного корпоративного
права/інтересу. Всі форми захисту без винятку спрямовані на захист
суб’єктивних корпоративних прав та/або інтересів учасників/акціонерів та власне
самої корпорації, а лише деякі з них на захист інших суб’єктів корпоративних
правовідносин (внутрішньо корпоративна форма юрисдикційного захисту,
самозахист, примирні процедури: переговори та несудова медіація
(посередництво) як неюрисдикційні форми захисту, частково адміністративна
юрисдикційна форма).
8. До юрисдикційних форм захисту можна віднести наступні: судову,
адміністративну, правоохоронну, захист суб’єктивних корпоративних прав та
інтересів нотаріусом, внутрішньо корпоративну форму, діяльність третейських
судів, міжнародний комерційний арбітраж, постійно діючі арбітражі та арбітражі
ad hoc, конституційну форму. До неюрисдикційної форми захисту варто віднести
наступні: самозахист, примірні процедури: переговори, несудову медіацію
(посередництво).
9. Основними правилами вибору способу захисту суб’єктивного
корпоративного права та/або інтересу є наступні: 1) можливість вільного
самостійного вибору суб’єктом захисту конкретного способу захисту; 2) обраний
суб’єктом захисту спосіб захисту повинен бути передбачений або законом, або
договором, або інший ефективний спосіб захисту, який не суперечить закону;
3) обраний спосіб захисту повинен бути ефективним, 4) співрозмірність з
порушеним правом/інтересом, тобто відповідність змісту порушеного
права/інтересу характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим
порушенням; 5) вибір способу захисту в залежності від обраної форми захисту.
10. До спеціальних способів захисту суб’єктивного корпоративного права
та/або інтересу можна віднести наступні: 1) вихід (виключення) зі складу
товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю; 2) визнання рішення
органів корпоративного управління недійсними (загальних зборів
198
акціонерів/учасників, виконавчого органу; наглядової ради; іншого органу
корпорації); 3) визнання статуту корпорації та змін до статуту недійсними;
4) стягнення оголошених дивідендів на підставі виконавчого напису нотаріуса;
5) вимога акціонерів про обов’язковий викуп у них акцій; 6) вимога акціонерів
приватного акціонерного товариства про переведення на нього прав та обов’язків
покупця у випадку відчуження акцій на користь третіх осіб з порушенням
переважного права на купівлю акцій; 7) реалізація переважних прав;
8) обов’язковий продаж простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що
діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій
(процедура сквіз-ауту); 9) обов’язкове придбання особою (особами, що діють
спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного
товариства, акцій на вимогу акціонерів (процедура селл-ауту); 10) вимоги щодо
вчинення значного правочину; 11) вимоги щодо вчинення правочину із
заінтересованістю; 12) відшкодування збитків завданих корпорації діями
посадових осіб з використанням інструменту похідного позову; 13) скасування
державної реєстрації статуту або змін до нього; 14) визнання в судовому порядку
недійсним значного правочину; правочину, щодо якого є заінтересованість, що
вчинені з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на їх
вчинення тощо.
11. Самозахист як форма захисту є прийнятною для всіх суб’єктів
корпоративних правовідносин. Характерними рисами самозахисту є: 1) включає в
себе поряд із діями фактичного характеру і заходи оперативного впливу як дії
юридичного характеру; 2) заходи фактичного та юридичного характеру в рамках
самозахисту можуть виражатися лише в активних діях уповноваженої особи;
3) об’єктом може бути суб’єктивне корпоративне право/інтерес, що порушене
(оспорюване, невизнане) або існує реальна загроза його порушенню
(превентивний самозахист); 4) є самостійними діями уповноваженої особи без
звернення до юрисдикційних органів; 5) способи мають відповідати змісту
права/інтересу, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також
наслідкам, що спричинені цим порушенням; 6) винятковість; 7) способи можуть
199
обиратися самою особою чи встановлюватися договором або нормативноправовими актами; 8) мета (ціль) способів – відновлення порушеного
(оспорюваного, невизнаного) права/інтересу суб’єкта корпоративних
правовідносин, усунення наслідків такого порушення, запобігання порушенню
суб’єктивного корпоративного права/інтересу.
12. Предметом розгляду міжнародного комерційного арбітражу є
наступні види спорів: 1) корпоративні спори, що виникли на підставі
корпоративного договору/акціонерної угоди за умови, що арбітражна угода
укладена між всіма учасниками та корпорацією; 2) спори щодо цінних паперів
(акцій), в тому числі пов’язані з правами на цінні папери (акції) та правами, що
виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів
(акцій), обліком прав на цінні папери (акції), зобов’язаннями за цінними паперами
(акціями) (п. 5 ч. 1 ст. 20 ГПК України); 3) спори щодо визнання права власності
на майно, передане як вклад до СК корпорації, щодо реєстрації та обліку прав на
вищевказане майно (п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України); 4) спори, які виникають з
правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній
особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (наприклад,
визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій/частки в СК корпорації
тощо).
13. Медіація – це альтернативна як юрисдикційна (судова медіація) так і
неюрисдикційна (несудова медіація) форма захисту суб’єктивних корпоративних
прав та/або інтересів суб’єктів корпоративних правовідносин, що
характеризується добровільністю, конфіденційністю, оперативністю, рівністю,
автономністю та орієнтована на особисте переконання і суб’єктивні інтереси
сторін спору, спрямована на створення умов для вирішення корпоративного
конфлікту шляхом посередництва медіатора. На даному етапі розвитку
корпоративних відносин доцільним є запровадження добровільної медіації, в тому
числі судової медіації.
14. Вирішити проблему скликання (призначення) та проведення
загальних зборів можливо шляхом подання позову до суду про зобов’язання
200
корпорації скликати та провести позачергові загальні збори для вирішення певних
питань порядку денного. Зобов’язання корпорації скликати та провести загальні
збори з визначеним порядком денним в судовому порядку не є втручанням в
діяльність власне корпорації, адже суд не замінює судовим рішенням власне
загальні збори чи не вирішує питання, що входять до компетенції загальних
зборів.
15. Доцільним є надання можливості сукупно акціонерам/учасникам
«подолати» 10% бар’єр для подання похідного позову. В подальшому, після
накопичення стабільної судової практики розгляду цієї категорії позовів,
підвищення корпоративної культури суб’єктів корпоративних правовідносин,
можна було б розглядати питання щодо зменшення відсоткового бар’єру аж до
повної відмови від нього. Проте наразі такий крок є як мінімум передчасний та
може бути просто небезпечним.
16. Потрібно надати можливість подання похідного превентивного позову
для недопущення завдання збитків корпорації протиправними діями
(бездіяльністю) посадової особи.
З метою захисту прав та інтересів суб’єктів корпоративних відносин
пропонуємо наступні зміни:
1. до Закону України «Про акціонерні товариства»:
- доповнити частину 1 статті 2 пунктом 21 в наступній редакції: «Інтерес
товариства – це загально корпоративний інтерес, змістом якого є майнова
стабільність, що забезпечується шляхом збільшення вартості чистих активів
товариства, внутрішньої та зовнішньої організаційної стабільності чи інший
інтерес, що передбачений статутом акціонерного товариства»;
- доповнити статтею 32-1 «Повторні загальні збори» наступного змісту:
«1. Повторні загальні збори акціонерного товариства проводяться не пізніше 20
календарних днів після дати, встановленої для проведення річних (позачергових)
загальних зборів, які не відбулися. 2. Повторні загальні збори акціонерного
товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які
201
сукупно є власниками більш як 30 відсотків голосуючих акцій. 3. Проведення
повторних загальних зборів є обов’язковим, якщо річні загальні збори не
відбулися. Проведення повторних загальних зборів, якщо не відбулися
позачергові загальні збори, здійснюється на вимогу наглядової ради у випадках,
передбачених ч. 1 ст. 47 цього Закону. 4. Наглядова рада при прийнятті рішення
про скликання повторних загальних зборів може встановити, що повідомлення
про скликання повторних загальних зборів здійснюватиметься не пізніше ніж за 7
днів до дати їх проведення в порядку, встановленому статтею 35 цього Закону. У
такому разі наглядова рада направляє затверджений порядок денний для річних
(позачергових) загальних зборів акціонерного товариства, які не відбулися»;
- внести зміни до частини 1 статті 30 і викласти останню в наступній
редакції: «Дивіденд – це частина чистого прибутку та/або нерозподіленого
прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на
одну належну йому акцію певного типу та/або класу»;
- доповнити частину 3 статті 30 абзацом 3 наступного змісту: «Розмір
дивідендів як за простими так і за привілейованими акціями не може бути менше
5% від чистого прибутку звітного року (нерозподіленого прибутку минулих
років), якщо інший розмір не визначений статутом акціонерного товариства.
Розмір дивідендів як за простими так і за привілейованими акціями не може бути
більшим, аніж запропонований наглядовою радою. Рішення про розмір
дивідендів, які підлягають виплаті приймається наглядовою радою, якщо таке
рішення не було прийняте на загальних зборах акціонерного товариства»;
- доповнити статтю 30 частиною 6 наступного змісту: «Дивіденди можуть
виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не
передбачено статутом акціонерного товариства».
2. До Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою
відповідальністю»:
- викласти частину 1 статті 26 в наступній редакції: «Виплата дивідендів
здійснюється за рахунок чистого прибутку та/або нерозподіленого прибутку
202
товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення
про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток»;
- доповнити статтю 26 частиною 6 наступного змісту: «Розмір дивідендів не
може бути менше 5% від чистого прибутку звітного року (нерозподіленого
прибутку минулих років), якщо інший розмір не визначений статутом товариства.
Розмір дивідендів не може бути більшим, аніж запропонований наглядовою
радою. Рішення про розмір дивідендів, які підлягають виплаті приймається
наглядовою радою, якщо таке рішення не було прийняте на загальних зборах
товариства».
3. До Господарського процесуального кодексу:
- викласти пункт 12 частини 1 статті 20 в наступній редакції: «справи у
спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою
особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних
юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи або усунення
реальної загрози заподіяння збитків, за позовом власника (учасника, акціонера)
такої юридичної особи, поданим в її інтересах»;
- викласти пункт 2 частини 1 статті 22 в наступній редакції: «спорів,
передбачених пунктами 2, 7-11 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої
статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті», виключивши
п. 3, п. 12 та п. 13;
- викласти частину 7 статті 30 в наступній редакції: «Спори між
юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою,
повноваження якої припинені) про відшкодування збитків заподіяних юридичній
особі або усунення реальної загрози заподіяння збитків, діями (бездіяльністю) її
посадової особи, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням
юридичної особи»;
- викласти частину 1 статті 54 в наступній редакції: «Власник (учасник,
акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного
капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності
юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах
203
такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній
особі її посадовою особою або усунення реальної загрози заподіяння збитків»;
- викласти частину 4 статті 54 в наступній редакції: «У спорах про
відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, або
про усунення реальної загрози заподіяння збитків …»;
- викласти частину 2 статті 55 в наступній редакції: «Органи та особи, які
відповідно до цього Кодексу мають право звертатися до суду в інтересах осіб, за
винятком осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах
юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою
особою або про усунення реальної загрози заподіяння збитків, не мають права
укладати мирову угоду»;
- викласти частину 4 статті 55 в наступній редакції: «Якщо особа, яка має
процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених
позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування
збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою або про усунення
реальної загрози заподіяння збитків, поданого власником (учасником,
акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в
інтересах держави»;
- викласти частину 1 статті 122 в наступній редакції: «У справах про
відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою або про
усунення реальної загрози заподіяння збитків…»;
- викласти частину 10 статті 129 в наступній редакції: «Якщо у спорі про
відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою або про
усунення реальної загрози заподіяння збитків, судові витрати …»;
- викласти пункт 6 частини 4 статті 247 в наступній редакції: «У спорах
між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою,
повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою
посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю) або про усунення
реальної загрози заподіяння збитків».
4. До Господарського кодексу України:
204
- викласти абз. 1 частини 2 статті 89 в наступній редакції «Посадові особи
відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству, а також за
створення реальної загрози завдання таких збитків. Відшкодування збитків,
завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю)
або усунення реальної загрози завдання збитків, здійснюється у разі, якщо такі
збитки були завдані або реальна загроза завдання яких пов’язана з: ….. » та
доповнити абзацами наступного змісту: «заборонити посадовим особам при
здійсненні своїх повноважень використовувати ділові (бізнесові) можливості
корпорації: ділові зв’язки, належні корпорації майнові та немайнові права, ділову
репутацію корпорації, ділові пропозиції від третіх осіб тощо; заборонити
конкурувати з корпорацією будь-яким чином, в тому числі засновувати чи брати
участь в інших корпораціях, їх органах управління, що є конкуруючими».