Орленко Борис Миколайович Господарсько-правове регулю­вання дилерської діяльності в Україні : Орленко Борис Николаевич Хозяйственно-правовое регулирование дилерской деятельности в Украине Orlenko Boris Nikolayevich Khozyaystvenno-pravovoye regulirovaniye dilerskoy deyatel'nosti v Ukraine

brief description

Орленко Борис Миколайович, аспірант юридичного факультету Київського національного університету іме­ні Тараса Шевченка: «Господарсько-правове регулю­вання дилерської діяльності в Україні» (12.00.04 - гос­подарське право; господарсько-процесуальне право). Спецрада Д 26.001.06 у Київському національному уні­верситеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ОРЛЕНКО БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 346.33+34
ДИСЕРТАЦІЯ
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДИЛЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
В УКРАЇНІ
12.00.04 – господарське право,
господарсько-процесуальне право
Право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів
і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________________________________
(Б. М. Орленко)
Науковий керівник:
Рєзнікова Вікторія Вікторівна, доктор юридичних наук, професор
Київ – 2017

ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………………… 3 - 10
Розділ 1. Поняття та форми здійснення дилерської діяльності……………………..11 - 70
1.1 Економіко-правова сутність дилерської діяльності……………………………...11 - 30
1.2 Ознаки та поняття дилерської діяльності………………………………………....31 - 52
1.3 Форми здійснення дилерської діяльності…………………………………............53 - 68
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………............69 - 70
Розділ 2. Дилерські правовідносини та їх договірне регулювання
в Україні……………………………………………………………………………….71 - 123
2.1 Особливості, поняття та види дилерських
правовідносин…………………………………………………………………..……….71 - 87
2.2 Характеристика складу дилерських правовідносин: суб’єкти, об’єкти,
зміст………………………………………………………………………………..…....88 - 102
2.3 Поняття, особливості та види договорів, що регулюють дилерську
діяльність…....................................................................................................................103 - 120
Висновки до Розділу 2……………………………………………...………………..121 - 122
Розділ 3. Особливості здійснення дилерської діяльності на окремих ринках
України………………………………………………………………………………...123 - 162
3.1 Особливості здійснення дилерської діяльності на товарному ринку………….123 - 141
3.2 Особливості здійснення дилерської діяльності на фінансовому ринку……….142 - 160
Висновки до Розділу 3…………………………………………………………….…161 - 162
Розділ 4. Зарубіжний досвід правового регулювання дилерської
діяльності………………………………………………………………………………….163 - 203
4.1 Правове регулювання дилерської діяльності в світі……………………….…...163 - 183
4.1.1. Правове регулювання дилерської діяльності в державах романо-германської
правової сім’ї……………………………………………………………………....165 - 172
4.1.2. Правове регулювання дилерської діяльності в державах англо-американської
сім’ї………………………………………………………………………………….172 - 179
4.1.3. Правове регулювання дилерської діяльності в державах змішаної
правової сім’ї………………………………………………………………………179 - 183
4.2 Законодавство ЄС про дилерську діяльність в контексті євроінтеграції
України………………………………………………………………………………...184 - 201
Висновки до Розділу 4……………………………………………………………….202 - 203
Висновки……………………………………………………………………………...……204 - 210
Список використаних джерел………………………………………………..…………211 - 236
Додатки…………………………………………………………………………………….237 - 249
Перелік умовних позначень
АМКУ – Антимонопольний комітет України
ВГСУ – Вищий господарський суд України
ВРУ – Верховна Рада України
ГКУ – Господарський кодекс України
ДСУПБХПЗС – Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів
та захисту споживачів
ДСУЛЗКН – Державна служба України з лікарських засобів та контролю за
наркотиками
ЄК – Європейська комісія
ЄС – Європейський Союз
ЗУ – Закон України
КУ – Конституція України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КМУ – Кабінет Міністрів України
Мінфін України – Міністерство фінансів України
МОЗУ – Міністерство охорони здоров’я України
МОП – Міжнародна організація праці
НБУ – Національний банк України
НКДРСРФП – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері
ринків фінансових послуг
НКЦПФР – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
НПА – Нормативно-правовий акт
НПК – Науково-практичний коментар
ОВДП – Облігації внутрішньодержавної позики
ОПУ РЦП – Об’єднання професійних учасників ринку цінних паперів
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ПДВ – Податок на додану вартість
ПКУ – Податковий кодекс України
РФ – Російська Федерація
СОТ – Світова Організація Торгівлі
СПД – Суб’єкт підприємницької діяльності
СРО РЦП – Саморегулівна організація ринку цінних паперів
СТО – Станція технічного обслуговування
ТРІПС – Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (англ.
Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights – TRIPS)
ЦКУ – Цивільний кодекс України
SEC – The United States Securities and Exchange Commission
TFEU – Treaty on the Functioning of the European Union
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Тенденції щодо інтеграції, комп’ютеризації
та спеціалізації створюють сприятливі умови для розвитку підприємницької
діяльності, вдосконалення форм її здійснення. Дилерська діяльність як один із видів
господарської діяльності характеризується множинністю форм її здійснення, що, у
свою чергу, має позитивний ефект для економічного добробуту держави.
Правове регулювання дилерства має глибоке історико-економічне підґрунтя,
обумовлюється різноманіттям форм здійснення дилерської діяльності. Дилерство
провадиться як у міжнародному, так і у національному правовому просторі.
На сьогодні в юридичній науці відсутній єдиний підхід стосовно розуміння
змісту дилерської діяльності, співвідношення її з дистрибуцією, комерційною
концесією, агентською діяльністю тощо. Така ситуація частково пояснюється
непослідовністю законодавця щодо використання понять «дилер», «первинний
дилер», «дилерська діяльність» тощо.
Відповідно до ст. 25 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС сторони
декларують створення зони вільної торгівлі. Створення зони вільної торгівлі
передбачає входження України на внутрішній ринок ЄС, скасування мит, зборів, та
інших платежів, що створює для нашої держави значні переваги в частині
задоволення інтересів національних товаровиробників, стимулює вихід дилерів на
нові ринки збуту. Україна задекларувала в п. 17 Преамбули Угоди про асоціацію
широкомасштабну адаптацію внутрішнього законодавства до законодавства ЄС з
метою формування всеохоплюючої зони вільної торгівлі з ЄС, зміцнення позицій
національних товаровиробників та підприємств-дилерів на зовнішньому ринку.
Водночас законодавство України не передбачає достатніх правових важелів для
активізації ефективного здійснення дилерської діяльності, забезпечення балансу між
економічними та юридичними інтересами виробників товарів, дилерів, споживачів.
Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлюється також
недостатнім рівнем науково-теоретичної розробки проблем, які пов’язані з правовим
регулюванням дилерської діяльності в Україні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційна робота
виконана на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (тема затверджена на засіданні
Вченої ради протоколом № 4 від 22 грудня 2014 року). Робота виконана в межах
бюджетних тем юридичного факультету Київського національного університету
імені Тараса Шевченка «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний та
практичний аспекти» (номер теми: 11 БФ 042-01, номер державної реєстрації: 0111
U 008 337) та «Теорія та практика адаптації законодавства України до законодавства
ЄС» (номер теми: 16 БФ 042-01).
Мета і задачі наукового дослідження. Метою дослідження є розробка та
визначення комплексних науково-правових засад, обґрунтованих пропозицій щодо
правового регулювання дилерської діяльності як різновиду господарськоторговельної діяльності, визначення особливостей її здійснення на товарному та
фінансовому ринках.
Для досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження були
поставлені такі задачі: розкрити економіко-правову природу дилерської діяльності
суб’єктів господарювання; визначити поняття, ознаки, мету дилерської діяльності;
виокремити спільні та відмінні риси між дилерством та агентством (комерційним
посередництвом), брокерською діяльністю, комерційною концесією; визначити та
охарактеризувати форми здійснення дилерської діяльності; встановити особливості
здійснення дилерської діяльності на товарному та на фінансовому ринках; з’ясувати
правову природу, структуру дилерського правовідношення, розкрити особливості
дилерських правовідносин; визначити поняття, особливості дилерських договорів;
класифікувати договори, що регулюють дилерську діяльність; виділити істотні
умови дилерського договору; встановити місце дистрибуції в межах інституту
дилерства; з’ясувати правове значення дилерського договору серед групи договорів
про розміщення товарів і послуг; розробити пропозиції щодо вдосконалення
нормативно-правового регулювання дилерської діяльності на основі проведеного
аналізу доктринальних положень, законодавства, судової практики, а також
зарубіжного досвіду та законодавства Європейського Союзу.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі
організації та здійснення дилерської діяльності.
Предмет дослідження – господарсько-правове регулювання здійснення
суб’єктами господарювання дилерської діяльності на ринку товарів як складової
товарного ринку та на фінансовому ринку.
Методологічну основу наукового дослідження становить система
загальних та спеціальних методів наукового пізнання, що обумовлено економікоправовою сутністю дилерства як виду господарсько-торговельної діяльності. Для
найбільш глибокого, комплексного та всебічного дослідження проблематики
здійснення дилерської діяльності, обрано iсторико-правовий метод наукового
пізнання, що був застосований під час дослідження історичних передумов
виникнення дилерських правовідносин, їх становлення та розвитку, а також
виокремлення суміжних із дилерством видів господарської діяльності з метою
здійснення їх порівняльно-правової характеристики (підрозділ 1.1, 1.2).
Загальнонауковий діалектичний метод – використаний при дослідженні
суб’єктного складу дилерських правовідносин, підстав виникнення, зміни та
припинення таких правовідносин, виокремлення істотних умов дилерського
договору (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Системний метод використовувався при
дослідженні дилерської діяльності як виду господарської діяльності, при визначенні
форм здійснення дилерської діяльності, виокремленні особливостей правового
регулювання дилерської діяльності в різних правових системах світу (підрозділ 1.2,
1.3, 4.1). Метод компаративістики отримав застосування в частині порівняння
правового регулювання дилерської діяльності в державах англо-американської,
романо-германської, змішаної правової сім’ї (підрозділи 4.1, 4.2). Формальнологічний метод використовувався для формулювання пропозицій щодо
вдосконалення господарського законодавства в частині врегулювання дилерської
діяльності, а також під час розробки необхідного категоріального апарату
(підрозділи 1.2, додатки 1, 2).
Науково-теоретичною основою дослідження стали висновки, наукові
результати, ідеї та положення, що містяться в працях вітчизняних і зарубіжних
вчених-правників, так і вчених-економістів. Серед представників науки
господарського права можна виокремити наукові праці: О. Г. Агєєва, О. В. Безуха,
О. В. Буткевич, О. М. Вінник, О. А. Зуєвої, Г. П. Марвел, В. А. Маслової,
Ф. С. Мортон, Ю. М. Павлюченко, А. М. Партіна, О. П. Подцерковного,
О. В. Потудінської, А. Я. Пилипенка, Г. В. Пронської, В. В. Рєзнікової,
Г. І. Сальнікової, В. А. Устименка, Г. Ф. Шершеневича, В. С. Щербини та інших.
Теоретичну базу дослідження становлять праці і представників науки цивільного
права, серед яких важливе значення мають наукові праці С. М. Бервено,
Т. О. Білозерської, А. С. Довгерта, Н. С. Кузнецової, Р. А. Майданика,
А. В. Майфата, Є. Л. Невзгодіної, К. В. Смирнової, Є. А. Суханова, Є. В. Татарської,
О. С. Яворської та інших. Для комплексності та всебічності дослідження обраної
тематики також вагоме значення мають наукові дослідження таких вченихекономістів, як М. Л. Варданян, М. М. Бліхара, Й. С. Завадського, Ю. В. Коломійця,
П. В. Трощинського, Є. С. Шустермана та інших.
Наукова новизна отриманих результатів визначається метою та предметом
дослідження. Вперше в науці господарського права України на дисертаційному рівні
здійснено комплексне та системне дослідження правового регулювання дилерської
діяльності суб’єктів господарювання.
Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в науково-теоретичних
положеннях, висновках, ідеях та пропозиціях, найважливішими з яких є такі.
Вперше:
1) запропоновано доктринальне визначення поняття дилерської діяльності для
потреб господарсько-правової науки – це підприємницька діяльність, що полягає в
отриманні дилером (дилерами) від контрагента (контрагентів) на платній основі
сукупності майнових та немайнових прав на визначене майно з метою подальшого
перепродажу такого майна та надання додаткових послуг;
2) виокремлено дві складові в змісті дилерської діяльності: торговельну
(полягає у набутті дилером товару у власність з метою подальшого продажу) та
допоміжну (полягає у розширенні дилерської мережі, сервісному обслуговуванні,
технічній підтримці споживачів, представництві виробника тощо);
3) визначено мету здійснення дилерської діяльності в широкому розумінні
(одержання прибутку від перепродажу – основна), а також створення мережі
роздрібної торгівлі, популяризація товару певного виробника на конкретній
території, надання сервісного обслуговування тощо (допоміжна) та у вузькому
(одержання дилером прибутку від перепродажу);
4) виділено спеціальні ознаки дилерської діяльності: 1) багатофункціональний
характер; 2) економіко-логістичний характер; 3) набуття дилером товару у
власність; 4) здійснення дилером від власного імені; 5) наявність у дилера мети
перепродажу; 6) включення інвестиційних операцій; 7) передання дилеру прав
інтелектуальної власності разом з правом власності на товар; 8) територіальність
здійснення дилерської діяльності та можливість створення дилерської мережі
(останні дві ознаки характерні для дилерської діяльності на ринку товарів);
5) запропоновано визначення поняття форми здійснення дилерської діяльності
– спосіб її зовнішнього вираження, що відображає підприємницький, економікологістичний, вартісний характер такої діяльності, спеціалізацію суб’єктів її
здійснення, правовий титул їх майна та правове становище їх засновників
(учасників);
6) виділено два юридичні прийоми регулювання дилерських правовідносин:
пряме (за допомогою дилерського договору) та опосередковане регулювання (за
допомогою групи господарських договорів без використання правової конструкції
дилерського договору);
7) обґрунтовано, що дистриб’юція – це форма дилерства, що здійснюється
виключно на товарному ринку, а відтак, – дилерство (може загалом провадитись на
різних ринках, не лише на товарному) та дистриб’юція виступають цілим і частиною
єдиного поняття дилерської діяльності;
8) встановлено, що первинна дилерська діяльність є ексклюзивною.
Удосконалено:
9) положення щодо необхідності розмежування дилерської діяльності
(дилерства) та посередництва, – у господарських правовідносинах дилер діє від
власного імені та в своїх інтересах, не створює правового зв’язку між виробником та
споживачем, тоді як посередник сприяє створенню такого зв’язку через надання
відповідної послуги (вчинення дій юридичного та/або фактичного характеру), відтак
дилер не є посередником;
10) положення про наявність правового зв’язку дилерської діяльності зі
сферою матеріального виробництва, – з огляду на те, що дилерська діяльність
включає в себе такі дії, як: гарантійний ремонт, сервісне обслуговування,
постачання запасних частин (прямо віднесені до сфери матеріального виробництва),
обґрунтовано віднесення дилерської діяльності до торговельної згідно з
Класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД-2010);
11) особливості дилерських правовідносин: 1) є господарсько-торговельними;
2) виникають з приводу організації та безпосереднього здійснення дилерської
діяльності; 3) характеризуються поєднанням майнового та організаційних
елементів; 4) суб’єктний склад: виробник (постачальник) та дилер (дистриб’ютор),
що є суб’єктами господарювання; 5) об’єкт – майно (товари та нематеріальні активи,
у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності); 6) зміст – взаємні права і
обов’язки суб’єктів дилерських правовідносин (полягають в обов’язку виробника
передавати товари дилеру у власність, а дилера – приймати їх, оплачувати,
здійснювати розповсюдження); 7) підстава виникнення – господарський договір;
12) співвідношення понять дилерської мережі та господарської системи –
встановлено, що дилерська мережа є ширшою категорією, оскільки охоплює крім
самостійних суб’єктів господарювання також структурні підрозділи дилера, які не
мають статусу юридичних осіб.
Дістали подальшого розвитку:
13) положення щодо форм здійснення дилерської діяльності, – виділено
договірну (за дилерським договором, договором про співробітництво, комерційної
концесії, поставки, дистриб’юторства тощо), корпоративну (створення
господарської організації для управління процесами забезпечення реалізації товарів
виробника, формування групи дочірніх компаній материнською компанією, де
кінцевим бенефіціаром є власник виробника тощо) та змішану (з поєднанням
елементів договірної й корпоративної форм);
14) положення про те, що дилерський договір є змішаним договором, –
встановлено, що в ньому поєднуються елементи договору поставки та договору про
надання послуг;
15) положення про наявність спільних ознак між дилерським та інвестиційним
договорами, – дилер інвестує грошові кошти в товар, який придбаває для
подальшого перепродажу з метою отримання прибутку від такої інвестиційної
операції;
16) положення про те, що авторизована дилерська діяльність є видом
дилерства, передбачає найвищий рівень співпраці дилера та виробника, оскільки
передбачає укладення не тільки дилерського договору, а також договору
комерційної концесії;
17) наукові погляди та ідеї щодо можливого розмежування комерційної та
підприємницької діяльності на прикладі дилерства, що набуває ознак комерційної
діяльності на фінансовому ринку та підприємницької – на товарному.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, які
містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути основою для вдосконалення
господарського, цивільного, а також податкового законодавства в частині
урегулювання дилерської діяльності. Окремі положення дисертаційного
дослідження можуть бути використані в навчальному процесі при читанні лекцій та
проведенні практичних занять за курсами «Господарське право», «Актуальні
проблеми господарського права», «Проблеми правового регулювання господарськоторговельної діяльності», «Правове забезпечення безпеки бізнесу» тощо.
Прикладний характер дослідження дозволяє використовувати його результати
в практичній діяльності суб’єктів господарювання при здійсненні дилерської
діяльності та укладанні дилерських договорів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною
науковою роботою, а викладені в ній положення, які становлять новизну праці,
розроблені автором особисто. Для аргументації окремих положень роботи
використовувались праці інших вчених, на які зроблено посилання.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації,
висновки та практичні рекомендації обговорювалися і були схвалені на засіданнях
кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка. Окремі положення дисертації доповідалися на:
Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання
державотворення» (м. Київ, 22.05.2015 р.); Міжнародній науково-практичній
конференції «Пріоритетні напрями розвитку сучасної юридичної науки» (м. Харків,
18–19.09.2015 р.); Науково-практичній конференції «Проблеми модернізації
приватного права в умовах євроінтеграції» (м. Хмельницький, 12–13.11.2015 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання
державотворення в Україні» (м. Київ, 23.05.2016 р.).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження
викладені в 5 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях
України, в одному іноземному науковому періодичному виданні, 4 публікаціях
матеріалів доповідей на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою, предметом та задачами
дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків,
списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи – 250 сторінок, з
них основного тексту – 193 сторінки. Список використаних джерел включає 255
найменувань і займає 26 сторінок. Робота містить 7 додатків

bibliography

ВИСНОВКИ
Суб’єкти, що здійснюють дилерську діяльність – дилери на ринку є
посередниками з економічної точки зору. Як економічні посередники, дилери
здійснюють торгові функції, отримують дохід від різниці цін товарів між купівлею
та продажем. Дилерська діяльність будучи господарською діяльністю не є
посередницькою з правової точки зору, але є посередницькою з економічної точки
зору. Дилери з точки зору економіки – посередники, з точки зору права –
підприємці, які здійснюють господарсько-торговельну діяльність від власного імені
за власний рахунок.
Здійснено змістовне співставлення посередництва з економічної та правової
точки зору. На нашу думку, посередництво з економічної точки зору є категорією,
яка охоплює представництво, посередництво з правової точки зору та відносини з
набуття та припинення права власності. До відносин з набуття та припинення права
власності віднесено дилерську діяльність як вид господарсько-торговельної
діяльності.
Визначено мету здійснення дилерської діяльності – отримання прибутку,
задоволення попиту покупців на певну групу товарів, розширення дилерської
мережі, популяризація бренду (брендів). Вважаємо, що мета здійснення дилерської
діяльності є багатосторонньою. Мету здійснення дилерської діяльності можна
розділити на дві складові: основна мета – отримання прибутку та похідна –
популяризація товару. Основна мета протягом визначеного проміжку часу може
змінюватися.
Встановлено, що мету здійснення дилерської діяльності можна розглядати в
широкому і вузькому розумінні. У вузькому розумінні мета дилера – це очікування
комерційної вигоди від продажу товарів невласного виробництва. Вузьке розуміння
мети дилера характерне для ринку цінних паперів. У широкому розумінні мета
дилера – це закупівля товару виробника за найнижчими цінами, створення
дилерської мережі на визначеній території та підтримання постійного попиту серед
кінцевих споживачів на товари конкретного виробника. Мета дилера в широкому
розумінні включає в себе інтереси всіх учасників дилерської мережі: інтерес
виробника – в постійній реалізації товарів на певній території, інтерес власне дилера
– комерційна вигода від торговельної діяльності, інтерес споживачів – створення
умов для сервісного обслуговування, проведення акцій серед постійних клієнтів
тощо. Вважаємо, що в широкому розумінні мета дилера може бути спільною з
інтересами виробника та споживача, які не суперечать меті дилера як суб’єкта
здійснення дилерської діяльності.
Дилерська діяльність, на нашу думку, – підприємницька діяльність суб’єктів
господарювання у сфері торгівлі майном поза біржею та на біржі. Зазначена
діяльність передбачає передачу права власності на майно, в тому числі майнових та
окремих немайнових прав на майно, а також допоміжна діяльність, спрямована на
забезпечення умов для його продажу шляхом надання відповідних послуг.
Дилерська діяльність на товарному ринку – вид підприємницької діяльності,
що полягає у придбанні дилером від виробника (постачальника) групи товарів та
окремих майнових, немайновий прав на такі товари з метою їх подальшої роздрібної
реалізації на обумовленій території, на умовах, визначених дилерським договором.
Дилерська діяльність здійснюється з метою отримання прибутку та задоволення
попиту споживачів на певну групу товарів та надання послуг на певній території.
Суміжною до дилерської діяльності є дистриб’юторська діяльність. Дилерська
діяльність на товарному ринку в Україні не підлягає ліцензуванню.
Дилерська діяльність на фінансовому ринку – вид підприємницької діяльності,
що полягає в торговельній діяльності фінансовими інструментами та фінансовими
послугами. Дилерська діяльність на окремих фінансових ринках підлягає
ліцензуванню, а саме на фондовому ринку. Дилер на фондовому ринку – суб’єкт
господарювання, створений у формі акціонерного товариства, товариства з
додатковою відповідальністю, що здійснює торгівлю цінними паперами від свого
імені, за власні кошти з метою інвестування в цінні папери, виступаючи як
вигодонабувач.
Визначено загальні та спеціальні ознаки дилерської діяльності. Загальні
ознаки І групи (притаманні дилерській діяльності як виду господарської діяльності):
1) сфера здійснення дилерської діяльності – сфера суспільного виробництва; 2)
суб’єктний склад – суб’єкти господарювання; 3) вартісний характер результатів
діяльності; 4) поєднання приватних інтересів виробника та публічних інтерсів; 5)
професійні засади здійснення господарської (дилерської) діяльності; 6) незначний
рівень державного регулювання. Загальні ознаки ІІ групи (характерні для дилерської
діяльності як для підприємницької): 1) самостійність здійснення дилерської
діяльності; 2) цільова спрямованість на одержання прибутку та досягнення інших
соціально-економічних результатів; 3) ризикованість; 4) ініціативність.
Спеціальними ознаками дилерської діяльності як виду підприємницької
діяльності є: 1) багатофункціональний характер; 2) економіко-логістичний характер;
3) набуття дилером товару у власність; 4) здійснення дилером від власного імені; 5)
наявність у дилера мети перепродажу; 6) включення інвестиційних операцій; 7)
передання дилеру прав інтелектуальної власності разом з правом власності на товар;
8) територіальність здійснення дилерської діяльності та можливість створення
дилерської мережі (останні дві ознаки характерні для дилерської діяльності на ринку
товарів).
Форма здійснення будь-якої господарської діяльності – це спосіб зовнішнього
вираження цієї діяльності через її суть, засоби, інструменти, що обумовлює порядок
створення, зміни правового статусу та припинення суб’єкта діяльності, набуття ним
прав та обов’язків, а також правове становище його засновників (учасників).
Поняття форма здійснення дилерської діяльності можна визначити як:
спосіб зовнішнього вираження, що відображає підприємницький, економікологістичний характер такої діяльності, спеціалізацію суб’єктів дилерської
діяльності, правовий титул їх майна та правове становище їх засновників
(учасників).
Залежно від підстави виникнення дилерських правовідносин, форми
здійснення дилерської діяльності класифіковані на: 1) договірна (за дилерським
договором, договором про співробітництво, договором комерційної концесії,
дистриб’юторським договором, договором поставки тощо); 2) корпоративна
(створення товариства для управління процесами забезпечення реалізації товарів
виробника, формування групи дочірніх компаній материнською, при цьому
кінцевим бенефіціаром виступає власник виробника); 3) змішана (поєднання
елементів договірної та корпоративної форм).
Обгрунтовано, що дилерські правовідносини – це в першу чергу врегульовані
самими суб’єктами господарювання господарські відносини.
Поняття дилерські правовідносини можна визначити як: майнові та
немайнові відносини, врегульовані нормами господарського та цивільного права
між суб’єктами господарювання, які вступають у професійні торговельні зв’язки з
метою отримання дилером від виробника (постачальника) сукупності майнових та
немайнових прав на визначене майно для подальшої реалізації цього майна як
товару на певній території, на умовах, визначених дилерським договором.
Проведено класифікацію дилерських правовідносин за такими критеріями: 1)
повноважень сторін в дилерських правовідносинах; 2) меж існування дилерських
правовідносин; 3) договірного оформлення дилерських правовідносин (за кількістю
договорів); 4) передачі об’єктів прав інтелектуальної власності; 5) ексклюзивності
співпраці дилера та виробника; 6) територіальної ознаки; 7) за способом організації
торгівлі на ринку; 8) за товарно-фінансовим критерієм.
Обґрунтовано, що об’єктом дилерських правовідносин є визначене
сторонами за договором майно, яке передається дилеру від контрагента на платній
основі.
Визначено зміст дилерських правовідносин як сукупність взаємних
майнових і немайнових прав і обов’язків дилера та суб’єкта (учасника) дилерських
правовідносин, в якому контрагенти наділені кореспондуючими правами та
обов’язками. Зміст дилерських правовідносин узгоджується між контрагентами в
договорі, прямо впливає на їх юридично значущі дії та опосередковано впливає на
об’єкт дилерських правовідносин.
Встановлено, що єдиною підставою виникнення дилерських правовідносин як
господарсько-торговельних правовідносин з точки зору господарського права є
такий юридичний факт як договір. З точки зору адміністративного права,
податкового права підставою виникнення дилерських правовідносин можуть бути і
інші юридичні факти, окрім договору.
Визначено поняття дилерський договір – двостороння (багатостороння)
угода суб’єктів господарювання, а саме дилера та виробника (постачальника,
імпортера), відповідно до договору одна сторона постачає товари і передає окремі
майнові та немайнові права на такі товари, а інша сторона набуває дані товари у
власність на платній основі та здійснює їх перепродаж на певній території, на
умовах, погоджених між сторонами цим договором.
Дилерський договір входить до групи договорів, що в доктрині цивільного та
господарського права іменуються договорами про розміщення.
Дано авторське визначення поняття договори про розміщення товарів і
послуг – сукупність поіменованих та непоіменованих договорів, предметом яких є
спільне забезпечення постійної реалізації товарів (послуг) виробника його
контрагентом (в тому числі й дилером) на конкретно визначеній території.
На нашу думку дилерський договір виконує такі загальноправові функції: 1)
спосіб боротьби з недобросовісною конкуренцією; 2) спосіб захисту прав
споживачів.
Обґрунтовано, що дилерська діяльність на товарному ринку може іменуватися
дистриб’юторською діяльністю. Досліджено види дилерської діяльності на
товарному ринку: універсальна, спеціалізована, ексклюзивна, авторизована.
Дилерська діяльність здійснюється як на товарному ринку так і на
фінансовому ринку. Доведено, що первинна дилерська діяльність на фондовому
ринку є ексклюзивною дилерською діяльністю. Характеризується такими ознаками:
1) ексклюзивні умови співпраці постачальника (емітента) з дилером. Постачальник
(емітент) зобов’язується відчужувати майно обмеженому колу контрагентів
(первинним дилерам, ексклюзивним дилерам); 2) зобов’язання дилера купувати
визначену кількість майна протягом обумовленого проміжку часу; 3) за певних умов
первинні дилери, ексклюзивні дилери можуть бути єдиними суб’єктами –
продавцями визначеного виду майна на ринку.
Дилерська діяльність може здійснюватися на ринку фінансових послуг, в тому
числі у формі залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх
повернення з метою надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового
кредиту. Зазначена діяльність є комерційною господарською діяльністю. Залучення
фінансових активів здійснюється не для власного споживання, а для подальшого
перепродажу. Характерним є прив’язка до території та елемент дроблення майна.
Виокремлено три підходи до розуміння діяльності дилінгових центрів на
ринку Форекс: 1) діяльність з надання фінансових послуг; 2) діяльність з торгівлі
іноземною валютою; 3) діяльність з організації азартної гри.
Доведено, що діяльності дилінгових центрів на ринку Форекс, може бути
розглянута в тому числі як дилерська діяльність на ринку фінансових послуг. Якщо
дилінговий центр здійснює торгівлю за власні кошти – він є дилером, якщо за
рахунок інвестора на підставі договору довірчого управління – трейдером, якщо
просто обслуговує торгівлю наданням технічної підтримки – брокером.
Дилерська діяльність поширена на різних ринках, на кожному з цих ринків
дилерська діяльність має свої особливості, що викликано специфікою такого ринку.
Форми здійснення дилерської діяльності опосередковують відносини виробника і
споживача та дозволяють на основі тривалої взаємодії дилера з виробником
забезпечити за допомогою правових та економічних засобів отримання прибутку
та/або економічної чи соціальної вигоди для всіх суб’єктів дилерських і пов’язаних з
ними правовідносин.
Виокремлено позитивний досвід правового регулювання дилерської діяльності
в державах, що входять до наступних правових систем сучасності: 1) романогерманської правової сім’ї (Німеччина, Франція); 2) англо-американської правової
сім’ї (Велика Британія, США); 3) змішаної правової сім’ї (Швейцарія, Білорусь).
Законодавство України повинно бути приведено у відповідність до
внутрішнього законодавства ЄС. Необхідним є запозичення зарубіжного досвіду в
частині стимулювання конкуренції як серед виробників, так і продавців (дилерів).
На нашу думку, позитивною характеристикою законодавства ЄС є збалансоване
врахування інтересів виробників, дилерів, споживачів та держави.
Для поліпшення правового регулювання дилерської діяльності запропоновано
здійснити загальне та спеціальне реформування законодавства про дилерську
діяльність. Загальне реформування полягає у заповненні прогалин у законодавстві
щодо регулювання дилерської діяльності і включає внесення змін до ГКУ, а саме
доповнення Глави 30 ГКУ параграфом 7 про дилерську діяльність (законопроект в
Додатку 1 дисертації). Спеціальне реформування законодавства стосується
приведення законодавства України, що регулює дилерську діяльність на окремих
ринках у відповідність до законодавства ЄС, а також запозичення зарубіжного
досвіду (концепція внесення змін до законодавства в Додатку 2 дисертації).