Клепікова Ольга Вікторівна Теоретичні проблеми правової організації транспортної системи України

brief description

Клепікова Ольга Вікторівна, доцент кафедри господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Теоретичні проблеми правової організації транспортної системи України». Шифр та назва спеціальності 12.00.04 господарське право; господарсько-процесуальне право. Спецрада Д 26.001.06 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КЛЕПІКОВА ОЛЬГА ВІКТОРІВНА
УДК 346.7:656
ДИСЕРТАЦІЯ
ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Спеціальність 12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень.
Використання ідей, результатів і текстів інших авторів
мають посилання на відповідне джерело
____________ О.В. Клепікова
Науковий консультант: Щербина Валентин Степанович,
доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України
Київ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВСТУП
21
22
РОЗДІЛ 1 ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ
УКРАЇНИ
36
1.1 Історичні передумови виникнення і становлення транспортної
системи України 36
1.2 Економіко-правові передумови розвитку транспортної системи
України 60
1.3 Транспортна система України як галузева господарська система 75
Висновки до Розділу 1 110
РОЗДІЛ 2 СУБ’ЄКТИ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 114
2.1 Суб’єкти організаційно-господарських повноважень та їх роль в
організації транспортної системи України 114
2.2 Суб’єкти транспортної діяльності 150
Висновки до розділу 2 202
РОЗДІЛ 3 ПРАВОВІ ФОРМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВНУТРІСИСТЕМНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ’ЯЗКІВ У
ТРАНСПОРТНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ 206
3.1 Правові форми забезпечення організаційно-управлінських
господарських зв’язків у транспортній системі України 206
3.2 Транспортна діяльність як форма забезпечення предметнофункціональних господарських зв’язків у транспортній системі України 243
Висновки до розділу 3 285
РОЗДІЛ 4 СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСОБИ ДЕРЖАВНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН З ОРГАНІЗАЦІЇ
ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 288
4.1 Дозвільні транспортні процедури 288
4.2 Транспортна безпека 324
Висновки до Розділу 4 354
20
РОЗДІЛ 5 ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА
РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 357
5.1 Транспортне законодавство як правова складова організації
транспортної системи України 357
5.2 Транспортне право: предмет, методи та місце у системі
права України 383
Висновки до Розділу 5 419
ВИСНОВКИ 422
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 427
ДОДАТКИ 495

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації викладено теоретичні узагальнення та нові підходи до правового
регулювання господарських відносин, що виникають у зв’язку із
функціонуванням транспортної системи України. Вперше з позиції науки
господарського права розкрито поняття та правові засади функціонування
транспортної системи України як структурно визначеного господарського
утворення, що відповідає певній галузі економіки, характеризує національний
рівень правової організації, якому властиві законодавче визначення мети, завдань
і напрямів галузевого функціонування, консолідація суб’єктів, які забезпечують
функціонування та використання відповідної інфраструктури, спеціальна
функціональність внутрігалузевих систем (підсистем, підгалузей) за видами
господарської діяльності, що здійснюються на різних видах транспорту і
забезпечують галузеву цілісність.
Вирішення наукових задач надало можливість сформулювати основні
теоретичні висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на досягнення
визначеної мети дисертації.
1. Обґрунтовано, що правова організація транспортної системи передбачає
структурно-галузевий рівень організації економіки та спеціальне правове
регулювання транспортних відносин. Відповідно до структурно-галузевої ознаки
визначаються два рівні правової організації транспортної системи: галузевий і
підгалузевий.
2. Визначено кваліфікуючі ознаки транспортної системи, за змістом яких
ця організація: характеризується галузевим рівнем структури; функціонує
відповідно до галузевої мети; консолідує внутрісистемні господарські зв’язки між
суб’єктами, які забезпечують її функціонування; пов’язана з утворенням та
подальшою керівною роллю центру; є об’єктом правового регулювання.
3. Аргументовано положення про зв’язок між категоріями «транспортна
система», «транспортна діяльність» і «транспортна інфраструктура», наведено
підстави для їх розмежування та зроблено висновок про доцільність визначення у
423
транспортному законодавстві як окремих правових категорій.
4. Виокремлено дві категорії суб’єктів транспортної системи: суб’єкти
організаційно-господарських повноважень і суб’єкти транспортної діяльності.
Доведено, що зв’язок між суб’єктами транспортної системи має власну
специфіку: (а) предметно-функціональний характер зв’язку забезпечує спільні
зусилля суб’єктів транспортної системи, спрямовані на здійснення
транспортної діяльності та використання транспортної інфраструктури для
досягнення результативних показників роботи транспортної системи в цілому
та її підсистем (підгалузей); (б) організаційно-управлінський характер зв’язку
суб’єктів транспортної системи зумовлений оптимальною реалізацією заходів
державного регулювання.
5. Обґрунтовано положення про розмежування галузевого і спеціального
галузевого державного регулювання. Спеціальний галузевий рівень державного
регулювання виокремлюється з огляду на наявність державних органів, галузеві
повноваження яких спрямовані на реалізацію заходів державного регулювання на
кожному виді транспорту. Ці повноваження мають спеціальний і похідний
характер, оскільки адресовані не транспортній системі загалом, а її структурним
складовим – підсистемам (підгалузям), забезпечують відповідну конкретизацію
галузевих повноважень центру транспортної системи.
Відповідно до наведеного з’ясовано, що організаційно-господарські
галузеві повноваження можуть мати характер загальногалузевих або спеціальногалузевих повноважень. Запропоновано поділ спеціально-галузевих повноважень
на: галузево-регулюючі, галузево-дозвільні, галузево-контрольні повноваження, а
також галузеві повноваження з управління безпекою.
6. Аргументовано положення про зв’язок між категоріями «суб’єкти
транспортної системи», «суб’єкти транспортної діяльності» і «суб’єкти
транспортної інфраструктури (оператори транспортної інфраструктури)»,
наведено підстави для їх співвідношення як загальносистемного і
внутрісистемного, зроблено висновок про доцільність визначення у
транспортному законодавстві як окремих правових категорій.
424
Констатовано доцільність легального детермінування системних галузевих
категорій суб’єктів транспортної діяльності.
7. Запропоновано узагальнити види транспортної діяльності шляхом їх
систематизації, що дає змогу здійснити теоретичне виокремлення різних видів
транспортної діяльності, а також об’єднання видів транспортної діяльності у
спільні правові категорії. З’ясовано, що результат систематизації може мати
нормативний або доктринальний характер.
8. Обґрунтовано положення про те, що засобами державного регулювання
відносин з організації транспортної системи є передбачені законодавством
інструменти регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів
господарювання, які здійснюють транспортну діяльність, що застосовуються з
метою отримання необхідного для суспільства результату щодо забезпечення
належного і безперебійного функціонування транспортної системи.
Запропоновано поділ засобів державного регулювання відносин з
організації транспортної системи на загальносистемні та спеціально-інституційні.
9. Аргументовано положення про визначення дозвільних транспортних
процедур у нормативному і суб’єктному аспектах як узагальнюючої категорії для
засобів державного регулювання, що застосовуються у транспортній системі.
Запропоновано поділ дозвільних транспортних процедур на ліцензійні,
сертифікаційні та реєстраційні, а також установлено, що дозвільні транспортні
процедури можуть мати характер прямих або похідних.
10. Наведено критерії поділу сертифікаційних транспортних процедур з
урахуванням виду транспорту, ознаки залежності від інших дозвільних
транспортних процедур, а також виокремлено об’єктні та суб’єктні
сертифікаційні транспортні процедури.
11. Сформульовано положення про те, що транспортна безпека – це
сукупність заходів правового, організаційного, економічного та науковотехнічного характеру, спрямованих на захищеність життєво важливих інтересів
людини і громадянина, суб’єктів господарювання, суспільства і держави, а також
на забезпечення розвитку транспортної системи, своєчасне виявлення,
425
запобігання та нейтралізацію реальних і потенційних загроз національним
інтересам у сфері транспорту, реалізація яких забезпечується встановленням
відповідних засобів державного регулювання та визначенням спеціальних
обов’язків суб’єктів транспортної системи.
Узагальнено ознаки галузевості, нормативності та системності заходів
транспортної безпеки.
Право транспортної безпеки визначено системою взаємопов’язаних за
галузевою та предметною ознакою правових норм, що регулюють окремий вид
транспортних відносин – відносини із забезпечення заходів транспортної
безпеки. Наголошено, що інститут права транспортної безпеки
характеризується особливою внутрішньою організацією правових норм,
відповідно до якої їх система має логічну й цілісну конструкцію в межах
транспортного права.
12. Сформульовано принцип «номінації системи транспортного
законодавства», згідно з яким з’ясовуються його структурні особливості,
пов’язані із виокремленням підсистем законодавства, яким відповідають
підсистеми (підгалузі) транспортної системи, а також аргументовано доцільність
продовження кодифікації законодавства, що становить такі підсистеми.
13. З’ясовано, що предмет транспортного права становлять транспортні
відносини. Методи транспортного права - це сукупність способів регулюючого
впливу норм транспортного права на поведінку суб’єктів транспортних
правовідносин.
Особливості внутрішньої структури транспортного права і його
взаємозв’язок із господарським правом зумовили визначення спеціальної ознаки
транспортного права - системного дуалізму.
14. Транспортні правовідносини визначаються як урегульовані нормами
права суспільні відносини, що виникають між суб’єктами господарювання та
іншими учасниками господарських відносин у результаті організації транспортної
системи, відповідають галузевому рівню функціонування транспортної системи
відповідно до внутрішніх і зовнішніх господарських зв’язків, галузевої мети,
426
завдань та структурних особливостей.
Доведено, що ознака галузевого характеру транспортних правовідносин
виконує диференційну роль, вона забезпечує визначення транспортних
правовідносин з урахуванням балансу публічних і приватних інтересів і водночас
є підставою для спеціалізації таких правовідносин за критерієм галузевої
належності у межах господарського права.
15. Аргументовано положення про те, що становлення інфраструктурного
транспортного права пов’язане зі спеціальним характером правового регулювання
окремого виду транспортних відносин – інфраструктурних транспортних
відносин. Це є правовий інститут у складі транспортного права