Голіна Олена Володимирівна Господарсько-правова інституалізація договорів про надання послуг

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
На правах рукопису
ГОЛІНА ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 346.3
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА ІНСТИТУЦІАЛІЗАЦІЯ ДОГОВОРІВ ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ
12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науковий керівник -
доктор юридичних наук, доцент
Мілаш Вікторія Сергіївна
Харків - 2016

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ............................................. 3
ВСТУП............................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ДОГОВІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З НАДАННЯ ПОСЛУГ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРАВІ 13
1.1. Загальна характеристика послуги як економіко-правової
категорії................................................................................................ 13
1.2. Послуга як об’єкт господарсько-правового регулювання 29
1.3. Правовий режим послуг як об’єктів господарських договорів ..50
Висновки до розділу 1............................................................... 72
РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НАДАННЯМ ПОСЛУГ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ................................................................................. 81
2.1. Поняття та правові особливості договору про надання послуг у
сфері господарювання............................................................................ 81
2.2. Питання систематизації договорів про надання послуг у сфері
господарювання та їх місце в системі господарських договорів........ 110
2.3. Питання правового регулювання
відносин, пов’язаних з наданням послуг..........
Висновки до розділу 2.............................
ВИСНОВКИ..................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВВП - Валовий внутрішній продукт Г АТС - Г енеральна угода про торгівлю послугами ГК - Г осподарський кодекс ЄС - Європейський Союз ЗУ - Закон України
КВЕД - Класифікація видів економічної діяльності
КМУ - Кабінет Міністрів України
МТП - Міжнародна торгова палата
ООН - Організація Об'єднаних Націй
СОТ - Світова організація торгівлі
УНІДРУА - Міжнародний інститут з уніфікації приватного права ЦК - Цивільний кодекс
ЮНСІТРАЛ - Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі

ВСТУП
Актуальність теми. Світовий досвід засвідчує об’єктивний взаємозв’язок між економічним зростанням країни та підвищенням загального рівня правового регулювання сфери послуг у цілому й належним господарсько-договірним забезпеченням відносин, що виникають у її межах, зокрема. Сфера послуг як один з найприбутковіших секторів економіки має складну й розгалужену структуру, динамічний розвиток якої супроводжується: а) ускладненням традиційних видів послуг; б) появою абсолютно нових послуг, що в деяких випадках набувають природи складного об’єкта; в) наданням самостійного значення послугам, які раніше мали внутрішньофірмовий характер (аутсорсинг, фандрайзинг, маркетинг та ін.) тощо.
Основними регуляторами відносин, які виникають у зв’язку з наданням («рухом») послуг, є договори, що, як і самі послуги, різноманітні за своїм змістом, суб’єктним складом, спрямованістю тощо. Однак цивільне законодавство (ст. 901 Цивільного кодексу України) пропонує єдину базову (загальну) модель договору про надання послуг, універсальність якої за умов багатоманітності послуг й ускладнення змісту відносин, що виникають під час їх надання, є досить сумнівною.
Г осподарський кодекс України встановлює деякі особливості правового регулювання деяких видів послуг та їх договірного оформлення, проте не містить загальних аксіологічних засад моделювання договірних конструкцій, що опосередковують господарські дії / операції з надання послуг.
Деякі аспекти правового регулювання договірних відносин, пов’язаних із наданням послуг, вивчалися правознавцями із цивілістичних позицій. В епіцентрі уваги господарсько-правових наукових розвідок здебільшого перебували окремі види договорів з надання послуг.
У вітчизняній і зарубіжній правовій доктрині помітний внесок у дослідження різних видів договорів про надання послуг та деяких аспектів, пов’язаних з їх укладанням т виконанням, зробили М. І. Брагінський, В. В. Вітрянський, Г. Л. Знаменський, О. І. Іоффе, А. Ю. Кабалкін, Р. В. Колосов, М. В. Кротов, В. В. Луць, Д. І. Степанов; О. А. Беляневич, В. А. Васильєва, В. С. Мілаш, В. В. Рєзнікова, Л. В. Саннікова, А. А. Телестакова, Н. В. Федорченко, О. Г. Шаброва.
Проте, незважаючи на постійний інтерес до договірної тематики, ступінь вивченості договірної конструкції, що опосередковує надання послуг у сфері господарювання, а також предмета й особливостей договорів про надання послуг у означеній царині не відповідає сучасному стану розвитку сфери послуг. Поза увагою вітчизняних науковців залишаються насамперед питання формування теоретичних засад господарсько-правового регулювання договірних відносин з надання послуг.
Отже, актуальність проведення пропонованого дисертаційного дослідження зумовлено недостатнім ступенем наукового опрацювання вищеозначених питань, а також недостатнім рівнем господарсько-правового регулювання господарсько-договірних відносин з надання послуг та потребою його адаптації до сучасних тенденцій розвитку сфери послуг як такої.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри господарського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого «Правове забезпечення реалізації політики держави на пріоритетних напрямах економічного розвитку та у сфері екологічної безпеки» (номер держреєстрації 0111U000962).
Тема дисертації затверджена (протокол №1 від 07.09.2012 р.) та уточнена (протокол №5 від 25.12.2015 р.).вченою радою Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого відповідно.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розроблення теоретичних засад господарсько-правового регулювання договірних відносин, пов’язаних з наданням послуг, і формування на їх основі пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства в цій царині.
Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:
- узагальнити основні концептуальні підходи щодо розуміння послуги як економіко-правової категорії;
- надати характеристику послуги як об’єкта господарсько-правового регулювання;
- визначити суб’єктний склад відносин, що виникають у зв’язку з наданням (виконанням) послуг у сфері господарювання;
- здійснити типізацію послуг у сфері господарювання для подальшого визначення базових моделей (основних системотвірних видів) господарського договору про надання послуг;
- розкрити характер співвідношення понять «предмет договору про надання послуг» та «об’єкт договору про надання послуг»;
- визначити поняття «правовий режим послуги» та виявити чинники, що впливають на формування змісту правового режиму послуги як об’єкта господарських договорів;
- з’ясувати особливості договору про надання послуг у господарському обороті;
- провести систематизацію договорів про надання послуг у сфері господарювання й визначити їх місце в системі господарських договорів;
- визначити вектор подальшого розвитку правового регулювання господарсько-договірних відносин, пов’язаних із наданням послуг.
Об’єкт дослідження - господарсько-договірні відносини, об’єктом яких є послуги.
Предмет дослідження - господарсько-правова інституціалізація договорів про надання послуг.
Методи дослідження. Під час роботи над дисертацією
використовувалися такі методи: історико-правовий, системно-структурний, порівняльно-правовий, діалектичний, формально-логічний.
Історико-правовий метод застосовувався під час дослідження
закономірностей розвитку регулювання договірних господарських відносин та еволюції законодавчих підходів щодо розуміння понять «послуга», «обслуговування». Системно-структурний метод дав змогу визначити місце договору про надання послуг у системі зобов’язальних відносин, а також виявити ознаки, що відрізняють договір про надання послуг від інших господарських договорів. Порівняльно-правовий метод допоміг охарактеризувати договір про надання послуг як окремий вид господарських договорів. Цей метод також був застосований під час порівняння вітчизняного законодавства з іноземним і з положеннями міжнародних актів з метою внесення пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства. Діалектичний метод пізнання правових явищ використовувався для вивчення правової сутності договору, а також для розгляду тенденцій розвитку сфери послуг. Застосування формально-логічного методу дало змогу виявити й розкрити особливості договору про надання послуг у господарському праві.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у сфері господарського та цивільного права, серед яких варто відзначити М. І. Брагінського, В. В. Вітрянського, Д. В. Задихайла, О. Ю. Кабалкіна, Р. В. Колосова, М. В. Кротова, В. В. Луця, Д. І. Степанова, В. А. Васильєвої, В. С. Мілаш, В. В. Рєзнікової, О. В. Сукманової,
А. А. Телестакової, О. Г. Шаблової. Під час підготовки дисертації також використано праці науковців у сфері загальної теорії права: О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко, О. В. Петришина, О. Ф. Скакун, М. В. Цвіка, а також представників економічної науки: Я. В. Остафійчука, В. Ф. Левитського та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першою у вітчизняній науці господарського права комплексною науковою працею, у якій розроблено теоретичні засади господарсько- правового регулювання договірних відносин, пов’язаних із наданням послуг, та на їх основі сформовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в цій царині.
Новизна дослідження конкретизується в найважливіших науково- теоретичних положеннях, висновках і пропозиціях.
Уперше:
- запропоновано визнати об’єктом господарсько-правового регулювання договірні відносини з надання трьох типів послуг (критерієм такої типізації є місце послуг у процесі суспільного виробництва): 1) господарсько-виробничих (професійних, ділових) послуг; 2) господарсько-споживчих послуг; 3) інфраструктурно-міжгалузевих послуг;
- визначено, що предметом господарського договору про надання послуг може бути окрема послуга або цілісний комплекс послуг однієї видової групи (спрямованості), що за умов інтенсивного розвитку й ускладнення сучасного господарського обороту трансформується у цілісний складно утворювальний об’єкт - послуговий продукт (інформаційний, рекламний, маркетинговий, туристичний тощо). Доведено потребу відмежування господарського договору, предмет якого репрезентовано послуговим продуктом, від змішаних і комплексних договорів;
- обрано за основу виокремлення базових моделей договору про надання послуг у сфері господарювання комплексний предметний / об’єктний класифікаційний критерій, складниками якого є: 1) тип послуги (договори про надання господарсько-виробничих послуг, договори про надання господарсько- споживчих послуг, договори про надання інфраструктурно-міжгалузевих послуг); 2) структура послуги (договори про надання послуг, договори про надання послугового продукту); 3) рівень інноваційності (наукомісткості) послуги (договори про надання інноваційних послуг і договори про надання традиційних послуг); 4) ступінь стандартизованості (типізації) дій / діяльності, що становлять/становить зміст послуги (договори про надання ексклюзивних (нестандартизованих) послуг і договори про надання типових (стандартизованих) послуг; 5) спосіб надання послуги (договори про надання послуг шляхом реальної (безпосередньої) взаємодії виконавця й замовника послуги та договори про надання послуг віртуальним (дистанційним) шляхом); 6) характер взаємодії сторін під час надання послуг (договори про надання послуги / послугового продукту та договори про системне обслуговування);
- доведено, що під час конструювання правових моделей договірних відносин, що виникають у зв’язку з наданням послуг, важливе значення має їхній правовий режим. Правовий режим послуги у сфері господарювання формується із двох змістових блоків (нормативно-правового та договірно- правового регулювання), оптимальне поєднання яких для забезпечення господарського правопорядку повинно здійснюватися під безпосереднім впливом: а) тенденцій розвитку відповідного сегмента сфери послуг, у межах якого вона надається, та різних комбінацій публічних і приватних інтересів у цій царині; б) типу послуги (господарсько-виробничі, господарсько-споживчі, інфраструктурно-міжгалузеві послуги); в)значення послуги в контексті конфігурації складників (елементів) предмета господарського договору, де вона може бути: єдиним складником; основним, але не єдиним складником; рівнозначним (поряд з іншими об’єктами, як правило, майном) складником; додатковим (другорядним) складником (супутні, допоміжні послуги); перебувати поза межами предмета господарського договору (післяпродажне сервісне обслуговування) тощо;
- визначено основним вектором подальшого розвитку правового регулювання договірних відносин з надання послуг у сфері господарювання господарсько-правову інституціалізацію договорів про надання послуг як складний, поступовий, тривалий процес трансформації (модифікації) інституту господарського договору, окремим фрагментом якого є господарсько-правова спеціалізація норм господарського договірного права. З метою подолання відставання правового регулювання договірних відносин у сфері послуг від сучасного стану розвитку господарського обороту запропоновано доповнити ГК України главою 201 «Договори про надання послуг у сфері господарювання», у якій рекомендовано визначити загальні положення про договори з надання послуг у межах господарського обороту (зокрема положення про базові моделі договорів про надання послуг, їх істотні умови, порядок укладання, змінення й розірвання).
Удосконалено положення про:
- змістову сутність послуги як: а) певної господарської дії (або певної господарської діяльності), зміст якої не передбачає створення опредметненого (майнового) результату у сфері суспільного виробництва (винятком є фіксування інформаційної компоненти результату надання послуги);
б) певного нематеріального блага, що не володіє ознакою оборотоздатності, характеризується єдністю здійснення дій / діяльності й виникнення їх результату (корисного ефекту), має мінову та споживчу вартість;
в) господарської операції, фактичне здійснення якої збігається з початком процесу споживання (виробничого чи особистого) замовником її корисного ефекту, що, як правило, поступово зникає після завершення такої операції;
- якість послуги як про цілісну (комплексну) характеристику останньої, що виявляється у: а) дотриманні визначеної нормативними правовими актами, звичаями ділового обороту, актами суб’єктів професійного ринкового саморегулювання (саморегулювальних організацій) та умовами договору послідовності, періодичності (своєчасності) дій, що становлять зміст послуги; б) належному змістово-якісному виконанню договірних зобов’язань з надання послуг; в) відповідності кваліфікації виконавця встановленим вимогам;
г) досягненні результату послуги.
Набули подальшого розвитку положення щодо:
- природи послуги як об’єкта господарсько-правового регулювання, яка одночасно є господарською операцією та об’єктом господарських прав, з приводу якого учасники господарських відносин взаємодіють як продавці (виконавці) послуг і покупці (замовники) послуг відповідно до основних засад (принципів) господарювання, положень чинного господарського законодавства, загальних умов виконання господарських зобов’язань з надання певної послуги (послуг) та умов договору (завдання замовника), що є підставою виникнення останніх;
- зумовленості особливостей правового регулювання договірних відносин, що виникають у зв’язку з наданням послуг, основними напрямками розвитку сфери послуг як такої, якими є її: а) органічна взаємодія з іншими секторами сучасної економіки; б) системність (формування нових ринків послуг як систем з багатьма складниками, пов’язаними між собою); в) динамічність (постійне розширення (оновлення) номенклатури послуг насамперед за рахунок залучення інтелектуальної компоненти, інформаційно - комунікаційних технологій надання послуг, виділення в самостійні види послуг, які раніше мали внутрішньофірмовий характер тощо);
- особливостей господарських договорів про надання послуг, серед яких: 1) сфера опосередкування - відносини у сфері послуг, що є частиною господарського обороту (господарські операції); 2) суб’єктний склад - виконавець завжди надає послугу на професійних засадах (є суб’єктом господарської діяльності); 3) специфічний предмет - послуга (комплекс послуг) як господарська операція (господарські операції) репрезентована (репрезентовані) послідовними діями (діяльністю) замовника, що здійснюється ним на професійних засадах;
- розуміння характеру співвідношення понять «предмет договору про надання послуг» та «об’єкт договору про надання послуг», що за своїм змістовим навантаженням збігаються у зв’язку з діалектичним взаємозв’язком між належним проведенням дій, що становлять зміст послуги, та появою їх корисного результату, який здебільшого не має уречевленої форми виразу (об’єктивації);
- важливого значення діяльності суб’єктів професійного ринкового саморегулювання для підвищення якості послуг, зокрема з метою забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних виробників (виконавців) послуг і захисту прав замовників цих послуг.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дослідженні положення й висновки можуть бути використані:
а) у науково-дослідній роботі - для подальших досліджень договірних відносин, пов’язаних з наданням послуг у сфері господарювання;
б) у нормотворчій діяльності - як основа для подальшого розвитку господарського законодавства у сфері укладання й виконання договорів про надання послуг у сфері господарювання;

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації теоретично узагальнено й вирішено наукове завдання, що полягає в розробленні теоретичних засад господарсько-правового регулювання договірних відносин, пов’язаних з наданням послуг, та формулюванні на їх основі пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства в цій царині.
За результатами дослідження наявного стану правового регулювання договірних відносин, об’єктом яких є послуги у сфері господарювання, виявлено низку теоретичних і практичних проблем щодо предмета дослідження та запропоновано шляхи їх подолання. У результаті дослідження здобуто такі основні висновки.
1. Активний розвиток послуг на світовому й українському ринках, неоднорідність і видова різноманітність послуг, позитивна динаміка появи їх нових видів, підвищення конкуренції та прагнення виконавців максимально задовольняти потреби замовників їх послуг об’єктивно призвело до ускладнення самих договірних зв’язків, об’єктом яких є послуги, і зумовило відставання вітчизняного законодавства у сфері укладання та виконання договорів про надання послуг від реального рівня розвитку господарського обороту. Саме тому на сучасному етапі нагальною є потреба у модернізації господарсько-правових засад договірного оформлення послуг і трансформації деяких положень чинного законодавства у сфері укладання та виконання договорів про надання послуг в господарській царині.
2. Відсутність єдиного підходу до розуміння змістової сутності послуги
спричинено: термінологічною багатоаспектністю поняття «послуга»
(залежність змістового навантаження поняття від контексту, у якому воно використовується); динамічністю розвитку сфери послуг, що детерміновано процесами економічної глобалізації, орієнтованими на створення й розвиток єдиного світового ринку послуг; неоднорідністю й трансформаційністю видів економічної діяльності, змістом яких є надання послуг. Видова різноманітність послуг у сфері господарювання не завжди дає змогу зберегти змістовні ознаки послуг у незмінному (сталому) вигляді, зумовлює їх поділ на універсальні (притаманні будь-якій послузі, що надається у сфері господарювання на договірних засадах) і варіативні (які відбивають специфіку певних видів послуг, що надаються у сфері господарювання на договірних засадах).
3. Послуга як об’єкт господарсько-правового регулювання одночасно є господарською операцією (сукупністю послідовних господарських дій, що, як правило, становлять зміст відповідного виду господарської діяльності) та об’єктом господарських прав (об’єктом господарських зобов’язань), з приводу якого учасники господарських відносин взаємодіють як продавці (виконавці послуг) і покупці (замовники послуг) відповідно до загальних засад (принципів) господарювання. Особливість послуги як об’єкта господарських прав об’єктивно унеможливлює застосування до неї кількісних параметрів, а її якісні характеристики є симбіозом низки показників (чинників).
4. Сфера послуг є сукупністю динамічних у часі й локалізованих у просторі суспільних відносин між виконавцями та замовниками послуг, які формуються й реалізуються в процесі задоволення суспільного попиту стосовно отримання відповідних послуг. Масштабність і функціональна різнорідність сфери послуг, що має розгалужену та складну структуру з рухливими кордонами (перебуває в стані постійного розвитку), актуалізує потребу чіткого окреслення меж галузевого правового регулювання щодо її структурних елементів як окремих об’єктів правового впливу. Завдання щодо окреслення меж господарсько-правового впливу на сферу послуг у цілому та договірні відносини, що виникають у зв’язку з виробництвом (наданням) послуг у межах цієї сфери, значно ускладнюється «усталеними кордонами» між суміжними галузями права. Функціонування сфери послуг, що є частиною господарського обороту, грунтується на загальних принципах господарювання, а напрямки розвитку цієї сфери зумовлюють особливості правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з наданням послуг у її межах.
5. Об’єктом господарсько-правового (нормативного та договірного) регулювання повинні бути визначені послуги трьох типів: 1) господарсько- виробничі (професійні, ділові) послуги, спрямовані виключно на обслуговування потреб господарського обороту, виконавцями й замовниками яких завжди є суб’єкти господарювання (послуги з комерційного представництва, фінансовий лізинг, транспортне експедирування, послуги зі страхування комерційних ризиків та ін.); 2) господарсько-споживчі послуги, спрямовані на обслуговування суб’єктами господарювання потреб споживачів (це послуги побутові; освітні; соціально-культурні; медичні, послуги з особистого страхування тощо); 3) інфраструктурно-міжгалузеві послуги, які залежно від характеру потреб, що задовольняються ними, можуть надаватися в межах як споживчого, так і виробничого ринків (послуги з перевезення, тепло- й енергопостачання, житлово-комунальні послуги та ін).
Здійснення господарських операцій з надання кожного з трьох вищезазначених типів послуг повинно опосередковуватися адекватними договірними формами, що точно відбивають їхні сутність та основні засади функціонування відповідного сегмента сфери послуг, у межах якого провадиться діяльність, змістом якої є їх надання.
6. Правовий режим послуги є особливим порядком правового регулювання господарської діяльності / господарської операції, змістом якої є надання послуги, що завдяки оптимальному поєднанню засобів нормативно - правового й договірного регулювання здатен забезпечувати ефективне функціонування сфери послуги, яка є частиною господарського обороту, і підтримувати господарський правопорядок у цій царині.
Правовий режим послуг у сфері господарювання, як вирішальний чинник для конструювання правових моделей договірних відносин, пов’язаних із їх наданням, формується під безпосереднім впливом: тенденцій розвитку сегмента сфери послуг, у межах якого вона надається; типу послуги;
значення і структури послуги в контексті конфігурації складників предмета господарського договору, що опосередковує її надання; інтеграційних процесів і внесення іноземного елемента до структури означених договірних відносин тощо.
7. Договірні конструкції, що опосередковують господарський оборот, можуть бути ускладнені за рахунок двох видів множинності елементів різних договорів. Перший вид множинності становить симбіоз різних елементів декількох пойменованих договірних конструкцій, з яких одні формують предмет договору (те, з приводу чого безпосередньо укладається договір), а інші - тільки сприяють досягненню договірної мети, посиленню ефективності результату, який має бути досягнуто. До договорів, ускладнених за рахунок першого виду множинності договірних елементів, належать змішані договори (визначені ЦК України) і комплексні договори (виділені тільки на доктринальному рівні). Другий вид множинності - це гібридне утворення єдиного множинного об’єкта договору, складниками якого є декілька однорідних об’єктів, якими в контексті цього дослідження виступають послуги одного виду - інформаційні, рекламні, маркетингові, транспортні, туристичні послуги тощо (тобто логічним є застосування такого ж підходу, як до складних речей).
Поява договірних конструкцій, які поєднують у єдиний множинний (складноутворювальний) об’єкт - послуговий продукт (послуги одного виду спрямованості, одні із яких є основними, а інші - допоміжними, суміжними, супутніми), є еволюційним процесом розвитку господарсько-договірного регулювання.
8. Збіг предмета та об’єкта договору про надання послуг зумовлено діалектичним взаємозв’язком між належним проведенням дій, що становлять зміст послуги,і появою їх корисного результату (ефекту), який розумно очікує замовник. Від об’єкта договору про надання послуги слід відрізняти об’єкт впливу послуги, яким може бути стан здоров’я й тіло людини, свідомість, майно, фінансові активи, інформація і т. ін. Дії, які утворюють зміст окремих видів послуг у сфері господарювання, можуть одночасно мати декілька об’єктів впливу, правильне визначення яких дозволить законодавцю правильно сформулювати предмет такого договору та окреслити коло істотних для нього умов.
9. Формування ключових засад договірного регулювання відносин з надання послуг потребує чіткого відмежування договорів про надання послуг від інших договірних конструкцій, що повинно ґрунтуватися на низці теоретичних засад: неподільність послуги, а як наслідок - неможливість виконання договору про надання послуги частинами; відсутність уречевленого результату під час виконання більшості послуг, а як наслідок - збіг предмета та об’єкта договору про надання послуг і неможливість застосування кількісних параметрів; об’єктивний взаємозв’язок якісних характеристик послуги з кваліфікацією (професійністю) її виконавця, а як наслідок - загальне правило про особисте виконання послуги її виконавцем за договором; залежність права замовника щодо надання рекомендацій з виконання послуги та обов’язку їх урахування виконавцем від виду послуг (ідеться, зокрема, про послуги, що мають фідуціарний характер).
10. Договори про надання послуг є важливим правовим засобом, що залучається до механізму правового забезпечення функціонування сфери матеріального виробництва і сфери послуг як частин господарського обороту та забезпечує «рух» послуг у товарній формі. При цьому специфіка конкретного сегмента сфери послуг, а також специфіка конкретного типу та виду послуг у господарській сфері впливає на зміст договору, об’єктом якого є послуга (послуговий продукт), детермінує особливості (специфіку) відповідної договірної конструкції та з рештою зумовлює потребу проведення системної класифікації договорів про надання послуг у межах господарського обороту.
На грунті саме такої класифікації можливе повномасштабне та адекватне умовам сьогодення регулювання відповідних договірних відносин, що забезпечить узгодженість норм чинного законодавства та ефективність процесу правозастосування.
11. Основне місце в ієрархії класифікаційних ознак договорів про надання послуг має належати комплексному об’єктному й предметному критеріям, складниками яких є: тип послуги; структура послуги; рівень інноваційності (наукомісткості) послуги; ступінь стандартизованості (типізації) дій / діяльності, що утворюють зміст послуги; спосіб надання послуги; характер взаємодії сторін договору під час надання послуг. Саме цей критерій, на наш погляд, створить підґрунття для подальшого моделювання договірних конструкцій, об’єктом яких є послуги у сфері господарювання, а також створить необхідні передумови для поглиблення господарсько-правової спеціалізації, практичним утіленням якої має стати закріплення на рівні ГК України окремою главою 201 «Договори про надання послуг у сфері господарювання».
12. Наявність «електронного складника» може характеризувати: 1) саму послугу як об’єкт договору (договір про надання електронної послуги); 2) порядок і форму укладення договору, при цьому не змінюючи природу послуги, яку отримує замовник на договірних засадах (електронний договір про надання послуги); 3) одночасно послугу як об’єкт договору, та порядок і форму укладення самого договору. Слід відрізняти електронний договір про надання послуг, де першоршорядне значення має порядок укладення договору (за допомогою комунікаційних технологій, зокрема мережі Інтернет), і форму такого договору від договору про надання електронної послуги, де більша частина процесу надання самої послуги відбувається в режимі реального часу (он-лайн) із широким використанням основних можливостей мережі Інтернет. Якщо істотними умовами електронного договору про надання послуг є технічні (процедурні) аспекти укладання, змінення та розірвання такого договору, то для договору про надання електронної послуги істотними є технічні (процедурні) умови надання самої послуги.
13. За сучасних умов напрямом подальшого розвитку правового регулювання договірних відносин з надання послуг у сфері господарювання визначено господарсько-правову інституціалізацію договорів про надання послуг як складний, поступовий, тривалий процесом трансформації (модифікації) інституту господарського договору, окремим фрагментом якого є внутрішньогалузева правова спеціалізація норм договірного права.
Недоліки господарсько-правового регулювання договірних відносин, об’єктом яких є послуги, пов’язані з: а) їх одночасною та не завжди послідовною регламентацією на рівні кодифікованих актів (ЦК і ГК України) та поточного законодавства; б) несформованістю законодавчого підходу як щодо функціональної спрямованості договорів про надання послуг, так і стосовно їх систематики (безсистемність розташування у ГК України норм щодо договорів про надання окремих видів послуг); в) «розмитістю» законодавчих формулювань предметів договорів про надання різних видів послуг; г) відсутністю загальних нормативних засад подальшого моделювання договірних конструкцій з таким об’єктом; ґ) інертністю законодавчого реагування на розвиток господарського обороту та ін, що, безперечно, гальмує процеси модернізації та трансформації господарського договірного права України й вітчизняного законодавства у сфері укладання та виконання господарських договорів про надання послуг.