ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ФІКТИВНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

ЩЕГЛОВ Дмитро Сергійович

УДК 346.2
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
ФІКТИВНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право,
господарсько-процесуальне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ШАПОВАЛОВА Ольга Вікторівна,
доктор юридичних наук, професор

Донецьк – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІКТИВНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ 11
1.1. Фіктивне господарювання у світлі господарської деліктології 11
1.2. Визначення господарсько-правових засобів, адекватних попередженню фіктивного господарювання 37
Висновки до розділу 1 60
РОЗДІЛ 2 РОЛЬ СУДІВ У ПОПЕРЕДЖЕННІ ФІКТИВНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ 64
2.1. Розгляд судами спорів які виникають з приводу попередження фіктивного господарювання 64
2.2. Підвідомчість спорів які виникають з приводу попередження фіктивного господарювання 87
Висновки до розділу 2 97
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ФІКТИВНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ 100
3.1. Підстави відповідальності за фіктивне господарювання 100
3.2. Удосконалення законодавства з метою підвищення ефективності попередження фіктивного господарювання 123
Висновки до розділу 3 137
ВИСНОВКИ 141
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 146
ДОДАТКИ 168

ВСТУП

Актуальність теми обумовлюється тим, що весь період розвитку вітчизняної економіки супроводжується проявом багатьох негативних явищ, в числі яких тінізація економіки, криміналізація фінансово-економічної сфери суспільних відносин, зростання обсягів протиправної господарської діяльності (як забороненої взагалі, так і здійснюваної з порушенням порядку, встановленого законодавством). Все це зумовлює поширення фіктивного підприємництва, масштаби якого останнім часом набули загрозливого характеру. Зокрема, по офіційним даним тільки органами податкової міліції у 2009 р. виявлено 1049 суб’єктів господарювання з ознаками фіктивності (реєстраційні документи яких визнано недійсними за рішенням суду та/або засновників яких притягнуто до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво). Крім того, за цей період припинено незаконну діяльність 224 злочинних угруповань – „конвертаційних центрів”, які надавали послуги по незаконній конвертації грошових коштів. Якщо ж зважити на латентність цього правопорушення, а також на неефективність правових засобів його попередження, можна зробити висновок, що реальна кількість суб’єктів господарювання з ознаками фіктивності в економіці України є значно більшою.
В якості основних причин такого положення вчені називають: 1) неефективність кримінально-правової охорони відносин у сфері господарської діяльності; 2) відсутність чітких, закріплених у господарському законодавстві понять „фіктивне підприємництво” та „фіктивний суб’єкт господарювання”; 3) недосконалість правової процедури визнання суб’єкта господарювання фіктивним; 4) незадовільне правове регулювання відносин, що складаються в процесі примусової ліквідації суб’єктів господарювання за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Відсутність в господарському законодавстві визначень фіктивного підприємництва та фіктивного суб’єкта господарювання призводить до порушень прав легальних суб’єктів. Зокрема, таке положення дозволяє податковим органам робити висновок про фіктивність необмеженого кола суб'єктів господарювання. Це тягне за собою відмову у відшкодуванні ПДВ для таких суб’єктів та нарахування податкових зобов'язань їх контрагентам тощо.
Неодноразово на державному рівні підіймалось питання про необхідність законодавчого унормування процедури ліквідації підприємств, у тому числі з ознаками фіктивності (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.08.2001 р. № 01-8/934 „Про звернення Вищого господарського суду України до Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України”). Проте проблеми, що стосуються порядку здійснення ліквідації підприємств на підставі судових рішень залишаються неврегульованими до сьогодні.
У сучасній юридичній літературі проблеми фіктивного підприємництва розглядаються в основному у кримінально-правовому аспекті, тобто з позицій боротьби із вже скоєними злочинами. Дослідженню проблем попередження господарських правопорушень присвятили свої роботи В.П. Вишневський, Г.Л. Знаменський, О.Р. Кібенко, Д.Х. Липницький, В.К. Мамутов, І.Г. Побірченко, Б.Г. Розовський, В.В. Хахулін, О.В. Шаповалова, В.С. Щербина та ін. В роботах зазначених авторів увага приділяється проблемам тінізації економіки України, ухиленню від оподаткування тощо. Фіктивне підприємництво розглядається ними здебільшого як механізм або спосіб вчинення протиправних діянь у сфері господарської діяльності. В Україні були захищені кілька кандидатських дисертацій, в яких висвітлювались окремі аспекти зазначеної проблеми: Ю.В. Опалінським (1998 р.), Р.Р. Кузьміним (1999 р.), В.П. Пшонкою (2000 р.), Н.М. Дятленко (2002 р.), В.І. Марковим (2004 р.), В.В. Білоусом (2004 р.), О.О. Квасницькою (2006 р.), О.М. Зубатенко (2007 р.), Черленяком М.І. (2007 р.), Л.М. Дудником (2008 р.) В.М. Важинським (2009 р.). Разом з тим, низка важливих питань формування теоретичної та практичної бази для забезпечення ефективного попередження фіктивного підприємництва вимагає подальших наукових досліджень. Наведене зумовлює актуальність вибраної теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою „Основи правового регулювання економіки України” (номер державної реєстрації 0108U000191). А також відповідно до теми науково-дослідної роботи „Аналітико-правові засади протидії тіньовій економіці та не ефективному господарюванню” (БЮ-6-08) на кафедрі господарського права СНУ ім. В. Даля, МОН України. У рамках зазначених тем автором обґрунтовано відповідні пропозиції щодо модернізації господарського законодавства та укріплення конституційних основ господарського правопорядку України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування нових теоретичних положень стосовно господарсько-правових засобів попередження фіктивного господарювання та розробка практичних пропозицій щодо підвищення ефективності їх застосування задля усунення фіктивних суб’єктів господарювання із сфери господарської діяльності та мінімізації їх негативного впливу на економіку держави.
Відповідно до поставленої мети вирішено наступні завдання:
уточнення понятійного апарата в зазначеній сфері господарсько-правової науки через удосконалення визначення поняття „фіктивний суб’єкт господарювання”;
аналіз ефективності сучасних правових засобів попередження фіктивного господарювання;
узагальнення судової практики з метою виявлення проблем правозастосування, які негативно впливають на ефективність господарсько-правових засобів попередження фіктивного господарювання;
обґрунтування доцільності віднесення спорів, які виникають з приводу попередження фіктивного господарювання, до підвідомчості господарських судів;
обґрунтування доцільності розробки усіченого складу господарського правопорушення „фіктивне господарювання” та впровадження його в законодавство;
обґрунтування пропозицій щодо удосконалення господарського законодавства України, спрямованих на підвищення ефективності попередження фіктивного господарювання.
Об'єктом дослідження є відносини, які виникають стосовно фіктивного господарювання.
Предметом дослідження є господарсько-правові засоби попередження фіктивного господарювання.
Методи дослідження. При вирішенні поставлених завдань використовувались такі методи пізнання: догматичний – для дослідження змісту нормативно-правових актів, які регламентують порядок застосування господарсько-правових засобів попередження фіктивного господарювання; порівняльно-правовий – використовувався для зіставлення положень ГК України, КК України, Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” і приписів зарубіжного законодавства; системний – дозволив вирішувати проблеми попередження фіктивного господарювання господарсько-правовими засобами у взаємозв’язку із положеннями кримінального законодавства; формально-логічний – дозволив визначити поняття „фіктивний суб’єкт господарювання”; статистичний – застосовувався під час аналізу даних ДПА України та МВС України про кількість виявлених фактів фіктивного підприємництва в Україні у період з 2001-2009 р.р.; експертного опитування – використовувався при анкетуванні 50 суддів господарських судів та 50 суддів адміністративних судів на території Луганської, Донецької, Харківської областей; аналізу документів – використовувався для вивчення матеріалів правозастосовної практики: 1) понад 100 справ про примусове припинення юридичних осіб, про примусове припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців та про скасування державної реєстрації суб’єктів господарювання; 2) понад 70 справ про визнання недійсними господарських угод.
Емпіричну базу дослідження склали Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти; практика господарських та адміністративних судів; фактологічні матеріали статистичних збірників і публікацій.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є комплексним теоретико-практичним дослідженням господарсько-правових засобів попередження фіктивного господарювання, на основі якого обґрунтовано нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо удосконалення правового регулювання відповідної сфери відносин.
Наукова новизна отриманих результатів конкретизована в теоретичних положеннях і висновках, найбільш важливими з яких є наступні.
Уперше:
запропоновано судовий порядок визнання суб’єкта господарювання фіктивним, а саме: 1) компетентний орган звертається до господарського суду з позовом про визнання суб’єкта господарювання фіктивним та визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації такого суб’єкта; 2) суд, за наявності підстав (які пропонується закріпити в законодавстві), приймає відповідне рішення та направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням суб’єкта господарювання;
розроблено усічений склад господарського правопорушення „фіктивне господарювання”, а саме: здійснення діяльності суб’єктом господарювання, який був зареєстрований (перереєстрований) з порушенням чинного законодавства, або засновника(ів) (учасника(ів)) якого притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 205 КК України, та обґрунтовано доцільність впровадження його у господарське законодавство;
Удосконалено:
положення про господарсько-правові засоби попередження фіктивного господарювання в частині їх класифікації за функціональним призначенням, а саме, спрямовані: а) на профілактику окремих порушень порядку здійснення господарської діяльності, які часто супроводжують фіктивне господарювання; б) на усунення із економічної сфери безпосередньо фіктивних суб’єктів господарювання;
положення щодо компетенції контролюючих органів, покликаних протидіяти фіктивному господарюванню в частині їх права на звернення до суду із позовною заявою про визнання суб’єкта господарювання фіктивним та визнання недійсним запису про проведення його державної реєстрації.
положення щодо процедури державної реєстрації припинення суб’єкта господарювання, визнаного в судовому порядку фіктивним, шляхом її спрощення до такого порядку: державний реєстратор 1) вносить до ЄДР запис про судове рішення; 2) розміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про припинення суб’єкта господарювання на підставі рішення суду; 3) повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення до ЄДР запису про судове рішення; 4) вносить до ЄДР запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи (суб’єкта господарювання) або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Зазначені органи на підставі законодавства списують борги такого суб’єкта господарювання як безнадійні та знімають його зі своїх обліків у 14-денний строк.
Отримали подальший розвиток:
положення про перелік умов, що одночасно є достатніми та необхідними для визнання суб’єкта господарювання фіктивним, а саме:
а) реєстрація (перереєстрація) на особу, яка за винагороду, внаслідок обману або зловживання довірою погодилась виступити його засновником;
б) реєстрація (перереєстрація) за підробленими, втраченими або викраденими паспортами, документами померлих осіб або документами, купленими у громадян;
в) реєстрація (перереєстрація) за неіснуючою юридичною адресою, якщо неможливо встановити його фактичне місцезнаходження;
г) набрання обвинувальним вироком законної сили щодо засновника(ів) (учасника(ів)) такого суб’єкта за ст. 205 КК України;
положення щодо передання категорії спорів, які виникають у зв’язку із примусовим припиненням державної реєстрації суб’єктів господарювання з ознаками „фіктивності”, з підвідомчості адміністративних судів до підвідомчості господарських судів, як частини від більш широкої категорії спорів, що виникають у зв’язку із реорганізацією та припиненням суб’єктів господарської діяльності.
Практичне значення отриманих результатів. Основні теоретичні положення, обґрунтовані автором у дисертації, створюють передумови для розвитку наукового знання стосовно підвищення ефективності регулювання господарських правовідносин, які виникають з приводу усунення фіктивних суб’єктів господарювання зі сфери економіки.
Результати дисертаційної роботи можуть бути використанні у законотворчості, правозастосуванні, науково-дослідній роботі та навчальному процесі.
Зокрема, результати дисертаційної роботи використовуються в практичній діяльності Господарського суду Харківської області (довідка № 008214 від 31.03.2009 р.).
Підготовлені за результатами дисертаційної роботи пропозиції, спрямовані на вдосконалення діючого законодавства, використовуються у законодавчій діяльності Комітету з питань правової політики Верховної Ради України (лист № 04-29/17-490 від 09.04.2009 р.) та Комітету з питань економічної політики Верховної Ради України ( лист № 04-17/13-403 від 05.05.2009 р.).
Напрацьовані в процесі дослідження матеріали використовуються під час викладання навчальної дисципліни „Господарське право” у Східноукраїнському національному університеті ім. В. Даля МОН України (довідка № 108-115-1033/35 від 19.05.2009 р.).
Окремі положення і висновки, сформульовані в дисертації, що мають дискусійний характер, обумовлюють перспективний вихід на подальші пошуки і розгортання наступних досліджень.
Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені у дисертації і складають її наукову новизну, розроблені автором особисто. Внесок дисертанта в публікаціях, підготовлених та опублікованих в співавторстві з О.А. Бурбело, надається в списку праць, опублікованих за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Результати роботи оприлюднювались під час роботи третьої науково-практичної конференції „Актуальні проблеми юридичної відповідальності за порушення у сфері економічної діяльності та оподаткування” (Ярославль, 2004); науково-практичної конференції „Шлях України до економічної безпеки” (Харків, 2007); всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та здобувачів „Сучасні проблеми юридичної науки” (Харків, 2008); всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та здобувачів з нагоди ІІ всеукраїнського Фестивалю науки „Юридична наука очима молодих вчених” (Харків, 2008); міжнародної науково-практичної конференції „Трансформація юридичної відповідальності на сучасному етапі розвитку суспільства” (Донецьк, 2008); всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених „Осінні юридичні читання” (Харків, 2008); першої всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції, присвяченої 90-річчю СНУ ім. В. Даля „Правові проблеми взаємодії держави і бізнесу” (Луганськ, 2010).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки викладені у 14 друкованих наукових працях, з яких 6 праць надруковані у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, перелік яких затверджено ВАК України. 9 праць належать автору особисто..

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Господарсько-правові засоби попередження фіктивного господарювання визначено як систему субстанціональних та діяльнісних явищ правового характеру, які спрямовані на усунення або нейтралізацію причин та умов існування фіктивних суб’єктів господарювання, а також на викорінення таких суб’єктів із сфери господарської діяльності.
2. Виходячи з необхідності приведення господарсько-превентивних засобів у відповідність з фактично існуючим колом фіктивних суб’єктів господарювання запропоновано вилучити із законодавства термін „фіктивне підприємництво”, яким не охоплюються неприбуткові юридичні особи – суб’єкти господарювання та легалізувати термін „фіктивне господарювання”. Це дозволить розширити суб’єктний склад цього правопорушення, тим самим сприятиме підвищенню ефективності правозастосовної практики.
3. Правове регулювання відносин попередження фіктивного господарювання характеризується пробільністю діючого законодавства, адже де-юре процедура визнання суб’єкта господарювання фіктивним існує, а де-факто – на сьогодні вона не існує внаслідок відсутності порядку визнання суб’єкта господарювання фіктивним. У зв’язку з цим пропонується судовий порядок, а саме: 1) компетентний орган звертається до господарського суду з позовом про визнання суб’єкта господарювання фіктивним та визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації такого суб’єкта; 2) суд, за наявності підстав (які пропонується закріпити в законодавстві), приймає відповідне рішення та направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням суб’єкта господарювання. Запропонований порядок дозволить ефективно усувати фіктивні суб’єкти господарювання з економічної сфери та допоможе запобігти порушенням прав легальних суб’єктів господарювання завдяки виключенню суб’єктивності під час прийняття рішень компетентними органами.
4. У контексті господарської деліктології, „фіктивне господарювання” визначено як господарське правопорушення, а також його відмежовано від злочину „фіктивне підприємництво”, зокрема, за спеціальним суб’єктом (для злочину – це фізична особа, для правопорушення – суб’єкт господарювання) та спеціальною санкцією.
5. В розвиток концепції модернізації інституту господарсько-правової відповідальності обґрунтовано доцільність закріплення усіченого складу господарського правопорушення „фіктивне господарювання” як підстави для застосування санкції визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації суб’єкта господарювання.
Пропонується ГК України доповнити ст. 2571 „Визнання недійсною державної реєстрації фіктивного суб’єкта господарювання” наступного змісту:
1. Фіктивним є суб’єкт господарювання, який зареєстровано з порушенням вимог господарського законодавства, а саме: а) по підроблених, втрачених або викрадених паспортах, документах померлої особи, документах, куплених у громадян або використаних без їх відома; б) на особу, яка за винагороду, внаслідок обману або зловживання довірою погодилась виступити його засновником; в) за неіснуючою юридичною адресою, якщо неможливо встановити його фактичне місцезнаходження;
2. Фіктивним є суб’єкт господарювання засновника(ів) (учасника(ів)) якого притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 205 КК України.
3. За наявності підстав, визначених в ч. 1 або ч. 2 цієї статті суд приймає рішення про визнання суб’єкта господарювання фіктивним та визнання недійсною його державної реєстрації в порядку ст. 381 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
6. Гарантією підвищення ефективності господарсько-правових засобів попередження фіктивного господарювання є легалізація спрощеної процедури державної реєстрації припинення стосовно фіктивного суб’єкта господарювання, а саме:
1) суд, який прийняв рішення щодо припинення юридичної особи, на підставі визнання недійсним запису про проведення її державної реєстрації через порушення закону, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до ЄДР запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій;
2) державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи на підставі визнання недійсним запису про проведення її державної реєстрації через порушення закону внести до ЄДР запис щодо цього судового рішення та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та юридичну особу, щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до ЄДР такого запису, а також розмістити в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про примусове припинення юридичної особи за рішенням суду;
3) з дати внесення до ЄДР запису про судове рішення щодо припинення юридичної особи застосовуються обмеження, які встановлено законом, зокрема, частиною другою статті 35 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”;
4) органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, в свою чергу, на підставі законодавства повинні списати борги такої юридичної особи як безнадійні та зняти зі своїх обліків у 14-денний строк. Після цього державний реєстратор повинен внести до ЄДР запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;
5) державна реєстрація припинення юридичної особи може бути проведена за процедурою, передбаченою ст. 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” у разі надходження протягом тижня з моменту виходу в друкованих органах повідомлення про припинення юридичної особи претензій від зацікавлених осіб. Запропоновано доповнити Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” ст. 381 під назвою „Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації”, а також внести відповіді зміни до ст. 46, 49 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.
7. Господарсько-правовий комплекс попередження фіктивного господарювання складається із двох видів засобів, які відрізняються за диференційованим ступенем впливу на правовий статус суб’єкта господарювання. Засоби першого виду спрямовані на профілактику окремих порушень порядку здійснення господарської діяльності, які часто супроводжують фіктивне господарювання та передбачають застосування процедури примусового припинення юридичної особи або примусового припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в порядку ст.ст. 38, 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Пропонується передбачити можливість відновлення державної реєстрації суб’єкта господарювання на підставі усунення наслідків вчинених ним порушень. Засоби другого виду спрямовані на усунення із економічної сфери безпосередньо фіктивних суб’єктів господарювання через визнання недійсним запису про державну реєстрацію суб’єкта господарювання, що призводить до визнання всієї попередньої діяльності такого суб’єкта нелегітимною. Отже, визнання недійсним запису про державну реєстрацію суб’єкта господарювання є підставою для визнання господарських зобов’язань такого суб’єкта недійсними.
8. Аналіз законодавства, що визначає компетенцію контролюючих органів, дозволив виявити певні неузгодженості норм, з метою усунення яких доцільно: 1) ч. 17 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу України” викласти в такій редакції: „звертатися в передбачених законом випадках до судових органів із позовною заявою про визнання суб’єкта господарювання фіктивним та примусове припинення юридичних осіб, про примусове припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців, а також за наявності підстав, передбачених законодавством, подавати до суду позовну заяву про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України”; 2) ч. 3 ст. 12 Закону України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” викласти в такій редакції: „за матеріалами оперативно-розшукової діяльності та кримінальних справ спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю мають право подавати до суду позови про визнання фіктивним суб’єкта господарювання, примусове припинення юридичних осіб, примусове припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців, а також за наявності підстав, передбачених законодавством, подавати до суду позовну заяву про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України”.
9. Спори, які виникають з приводу попередження фіктивного господарювання, доцільно розглядати в рамках більш загальної категорії спорів, які виникають у зв’язку із реорганізацією та припиненням суб’єктів господарської діяльності. Відповідно пропонується закріпити у ст. 12 ГПК України категорію спорів, які виникають у зв’язку із реорганізацією та припиненням суб’єктів господарської діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Державна податкова администрація України. Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sta.gov.ua/control/uk/
publish/article?art_id=212518&cat_id=46611.
2. Хозяйственно-правовые средства детенизации и декриминализации экономики: сб. науч. тр. / НАН Украины, Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: В.К. Мамутов (отв. ред.) и др. – Донецк, 1998. – 110 с.
3. Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності: окремі криміналістичні методики: монографія / Кол. Авт.: В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.; за ред. В.Ю. Шепітька. – Х.: Право, 2006. – 624 с.
4. Шаповалова О.В. До питання правораціоналізації у сфері господарювання / О.В. Шаповалова // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 4. – С. 99-102.
5. Кузьмін Р.Р. Застосування господарсько-управлінських санкцій як засіб детенізації економіки : дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 „Господарське право; господарсько-процесуальне право” / Кузьмін Ренат Равельєвич; Ін-т економ.-правов. дослід. НАН України. – Донецьк, 1999. – 197 с.
6. Пшонка В.П. Хозяйственно-правовые способы предотвращения тенизации экономики: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 „Хозяйственное право; арбитражный процесс” / Пшонка Виктор Павлович; Ин-т эконом.-правов. исслед. НАН Украины. – Донецк, 2000. – 179 с.
7. Кримінальний кодекс України від 28.12.1960 р. (втратив чинність) [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?
nreg=2002-05. – (Станом на 30.10.2003 р.).
8. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – –Ст. 131. – (Зі змін. та допов.).
9. Сисоєв В. Фіктивні фірми викриваються / В. Сисоєв // Вісник податкової служби України. – 1998. – № 18. – С. 24-26.
10. Марков В.І. Створення та реєстрація суб’єктів підприємництва недержавного сектора економіки: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 „Господарське право; господарсько-процесуальне право” / Марков Владимир Іванович; Ін-т економ.-правов. дослід. НАН України. – Донецьк, 2004. – 211 с.
11. Про судову практику в справах про визнання угод недійсними: Постанова Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg
=v0003700-78&p=1287596667562749.
12. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492.
13. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 06.11.1991 р. № 1798-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56. – (Зі змін. та допов.).
14. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. № 755-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31-32. – Ст. 263. – (Зі змін. та допов.).
15. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997 р. № 168 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – Ст. 156. – (Зі змін. та допов.).
16. Справа № АС-42/99-07 // Архів Господарського суду Харківської області.
17. Розовский Б.Г. Гармонизация хозяйственного, экологического и уголовного законодательства в системе правового обеспечения экономики (концепция и методика исследования темы НИР) / Б.Г. Розовский, В.В. Хахулин, О.П. Загнитко и др. // Экономика и право. – 2002. – № 2 (3). – С. 115-123.
18. Андрушко П.П. Фіктивне підприємництво: проблеми кваліфікації та вдосконалення законодавства / П.П. Андрушко // Підприємництво, господарство і право. – 1998. – № 10. – С. 16-22.
19. Андрушко П.П. Фіктивне підприємництво: проблеми кваліфікації та вдосконалення законодавства / П.П. Андрушко // Підприємництво, господарство і право. – 1998. – № 11. – С. 27-32.
20. Білецький В. Фіктивне підприємництво і економічна злочинність / В. Білецький // Право України. – 1997. – № 5. – C. 34-37.
21. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: монографія / О.О. Дудоров. – К.: Юрид. практика, 2003. – 924 с.
22. Опалінський Ю.В. Кримінальна відповідальність за фіктивне підприємництво: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Опалінський Юрій Вікторович. – К., 1998. – 169 с.
23. Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадання майна у сфері підприємництва / А.Ф. Волобуєв. – Х.: Рубікон, 2000. – 473 с.
24. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: курс лекцій / В.О. Навроцький. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. – 771 с.
25. Стрельцов Є.Л. Господарські злочини: Глава VI Кримінального Кодексу України з науково-практичним коментарем / Є.Л. Стрельцов. – Одеса: Астропринт, 1998. – 152 с.
26. Гуторова Н. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: монографія / Н. Гуторова. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с.
27. Важинський В.М. Процес доказування при розслідуванні фіктивного підприємництва та пов’язаних з ним злочинів в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 „Господарське право; господарсько-процесуальне право” / В.М. Важинський; КНУ ім. Т. Шевченко. – К., 2009. – 19 с.
28. Дятленко Н.М. Господарсько-правові засоби попередження ухилень від сплати податків: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 „Господарське право; господарсько-процесуальне право” / Дятленко Наталя Миколаївна; Ін-т економіко-правових досліджень НАН України. – Донецьк, 2002. – 196 с.
29. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144.
30. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С.С. Алексеев. – М.: Юриздат, 1966. – 186 с.
31. Самощенко И.С. „Понятие правонарушения по советскому законодательству” / И.С. Самощенко. – М.: Юриздат, – 1963. – 285 с.
32. Ремнев В.И. Социалистическая законность в государственном управлении / В.И. Ремнев. – М., 1979. – 302 с.
33. Собчак А.А. Деликтология: понятие, содержание, перспективы развития / А.А. Собчак // Ученые записки Тартуского государственного университета: Методология права: общие проблемы и отраслевые особенности. – Тарту: Изд-во Тарт. гос. ун-та, 1988. – Вып. 806.– С. 194-202. – (Труды по правоведению).
34. Щербина В.С. Попередження господарських правопорушень / В.С. Щербина. – К.: Либідь, 1993. – 132 с.
35. Щербина В.С. До питання про господарську деліктологію / В.С. Щербина // Вісник Київського університету. Юридичні науки. – 1990. – Вип. 31.
36. Щербина В.С. Основні напрями правового регулювання запобігання господарським правопорушенням / В.С. Щербина // Сучасні проблеми держави та права. – К.: Либідь, 1990.
37. Щербина В.С. Поняття та причини господарських правопорушень / В.С. Щербина // Проблеми правознавства. – К.: Либідь, 1991. – Вип. 52.
38. Шаповалова О.В. Адаптація господарського законодавства до вимог сталого розвитку: дис. … док. юрид. наук: сспец. 12.00.04 «Господарське право; господарсько-процесуальне право» / Шаповалова Ольга Вікторівна; СНУ ім. В. Даля. – Луганськ, 2007. – 550 с.
39. Бурчанинов В.П. О понятии предупреждения преступлений / В.П. Бурчанинов // Актуальные проблемы государства и права. – Т. 228 – С. 122-130. – (Труды Томского университета).
40. Щеглов Д.С. Відмежування фіктивного господарювання як господарського правопорушення від злочину „фіктивне підприємництво” / Д.С. Щеглов // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 8. – С. 33-37.
41. Лахно П.Г. Методологические аспекты функций советского хозяйственного законодательства / П.Г. Лахно // Вестник Московского университета. Сер. 11: Право. – 1991. – № 1. – С. 19-27.
42. Карташов В.Н. Понятие и структура юридической деятельности / В.Н. Карташов // Юридическая деятельность: сущность, структура, виды: сб. науч. трудов. – Ярославль: Изд-во Яросл. ун-та, 1989 – С. 12-31.
43. Мамутов В.К. Вплив на процес тінізації економіки державної економічної і законодавчої політики, господарського законодавства / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменьский, Р.І. Кузьмін, Р.Р. Кузьмін // Хозяйственно-правовые средства детенизации и декриминализации экономики: сб. науч. тр. / НАН Украины, Ин-т экон.-правов. исслед.; Редкол.: В.К. Мамутов (отв. ред.) и др. – Донецк, 1998. – С. 6-21.
44. Косалс Л. Теневая экономика как особенность российского капитализма / Л. Косалс // Вопросы экономики. – 1998. – № 10. – С. 59-72.
45. Кириленко І. Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні / І. Кириленко // Право України. – 1997. – № 12. – С. 20-38.
46. Петрова И. Обострение проблемы скрытой безработицы / И. Петрова // Экономика Украины. – 1996. – № 5. – С. 47-55.
47. Степушкина А. Деформация присвоения и инвестиционный процесс / А. Степушкина // ЭкономикаУкраины. – 1997. – № 9. – С. 47-54.
48. 3агнитко О.П. Теневая экономика и подходы к ее легализации / О.П. 3агнитко // Хозяйственно-правовые средства детенизации и декриминализации экономики: сб. науч. тр. / НАН Украины, Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: В.К. Мамутов (отв. ред.) и др. – Донецк, 1998. – С. 89-99.
49. Дудоров О.О. Проблеми кримінально-правової системи оподаткування України: дис. ... докт. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Дудоров Олександр Олексійович; Луганський держ. ун-т внутрішніх справ. – Луганськ, 2007. – 550 с.
50. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
51. Про підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами: Указ Президента України від 04.03.1998 р. № 167/98 // Офіційний вісник України. – 1998 р. – № 17. – Ст. 622.
52. Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземних валютах: Інструкція Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 51. – Т. 1. – Ст. 2707.
53. Методичні рекомендації відносно організації боротьби з „фіктивними” та „транзитними” підприємствами: Лист ДПА України від 03.06.2002 р. № 8742/7/26-9517 // Бухгалтер. – 2002. – № 23-24. – С. 10.
54. Лазаренко В.І. Боротьба з відмиванням коштів, здобутих злочинним шляхом: наук.-практ. посіб. / В.І. Лазаренко, О.М. Виноградов, Р.Р. Такташов / під заг. ред. В.І. Лазаренко. – Донецьк: Каштан, 2006. – 216 с.
55. Лысенко В.В. Фиктивное предприятие как средство совершенствования и сокрытия преступной деятельности / В.В. Лысенко // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 5. – С. 79-83.
56. Щодо списання податкового боргу юридичних та фізичних осіб, визнаного безнадійним: Лист ДПА України від 04.11.2003 р. № 17199/7/24-1117 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/
l_doc2.nsf/link1/GDPI6232.html.
57. Дудоров О.О. Фіктивне управління суб’єктом господарювання у механізмі злочинного ухилення від оподаткування / О.О. Дудоров // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 5. – С. 127-132.
58. Тлумачний словник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slovnyk.net/?swrd=%E2%E8%ED%E0%E3%EE%F0%EE%E4%E0.
59. Тлумачний словник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slovnyk.net/?swrd=%EE%E1%EC%E0%ED.
60. Кибенко Е.Р. Корпоративное право: учеб. пособие / Е.Р. Кибенко. – Х.: Эспада, 1999. – 480 с.
61. Дудник Л.М. Адміністративно-правове забезпечення діяльності податкової міліції щодо протидії фіктивному підприємництву: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Дудник Леонід Миколайович; Нац. ун-т держ. податк. служби України. – Ірпінь, 2008. – 23 с.
62. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права / Г.Ф. Шершеневич. – М., 1912. – 698 с.
63. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, классификация / С.С. Алексеев // Советское государство и право. – 1987. – № 6 – С. 12-19.
64. Шундиков К.В. Цели и средства в праве (общетеоретический аспект): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / К.В. Шундиков. – Саратов, 1999. – 182 с.
65. Малько А.В. Правовые средства: вопросы теории и практики / А.В. Малько // Журнал российского права. – 1998. – № 8. – С. 68-77.
66. Знаменский Г.Л. Совершенствование хозяйственного законодательства: цель и средства / Г.Л. Знаменский. – К.: Наукова думка, 1980. – 187 с.
67. Онуфрієнко О.В. Правові засоби: системний підхід як методологія дослідження / О.В. Онуфрієнко // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1 (14). – С. 69-80.
68. Малеин Н.С. Правовые средства борьбы с нетрудовыми доходами / Н.С. Малеин, Р.О. Халфина, Г.Ф. Чубуков; АН СССР, Ин-т гос-ва и права. – М.: Наука, 1989. – 224 с.
69. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях / Б.И. Пугинский. – М.: Юрид. лит., 1984. – 224 с.
70. Алексеев С.С. Право. Азбука. Теория. Философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 709 с.
71. Батурина Ю.Б. Правовая форма и правовое средство в системе понятий теории права: дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ю.Б. Батурина. – М., 2001. – 149 с.
72. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С.С. Алексеев. – М.: НОРМА, 2001. – 752 с.
73. Алексеев С. С. Теория права / С.С. Алексеев. – изд. 2-е перераб. и доп. – М.: БЭК, 1995. – 420 с.
74. Малько А.В. Правовые средства как общетеоритическая проблема / А.В. Малько // Изв. вузов. Правоведение. – 1999. – № 2. – С. 4-16.
75. Керимов Д.А. Философские проблемы права / Д.А. Керимов. – М.: Мысль, 1972. – 472 с.
76. Степанов А.А. Хозяйственно-правовые средства предупреждения банкротства : дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 „Хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право” / Степанов Александр Александрович; Ин-т эконом.-правов. исслед. НАН Украины. – Донецк, 2006. – 222 с.
77. Знаменский Г.Л. Хозяйственное законодательство Украины: формирование и перспективы развития / Г.Л. Знаменский. – К.: Наукова думка, 1996. – 63 с.
78. Мамутов В. Общеправовые конструкции и понятия / В. Мамутов, К. Хахулина // Юридический вестник. – 2001. – № 4 – С. 103-109.
79. Теория государства и права. Курс лекций / под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
80. Проблемы теории государства и права: учеб. пособие / под ред. М.Н. Марченко. – М.: Проспект, 1999. – 504 c.
81. Хахулин В.В. Непрозрачность законодательства о статусе субъектов хозяйствования: причины и следствия / В.В. Хахулин // Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения: сб. матер. „Круглого стола” (Донецк, 1 ноября 2001 г.). – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, ООО „Юго-Восток, Лтд”, 2002. – 166 с.
82. Квасніцька О.О. Правове регулювання державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 „Господарське право; господарсько-процесуальне право” / Квасніцька Ольга Олексіївна; Одеська нац. юрид. акад. – Одеса, 2006. – 199 с.
83. Державна податкова администрація України. Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sta.gov.ua/control/uk/
publish/article?art_id=218629&cat_id=70930.
84. Міністерство внутрішніх справ України. Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/
uk/publish/article/233004;jsessionid=C2CD5506CAC4231D772677AA336BF469.
85. Про підприємництво: Закон України від 07.02.1991 р. № 698-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. Відомості Верховної Ради України.– 1991. – № 14. – Ст. 168. – (Втратив чинність с 01.01. 2004 р., крім ст. 4).
86. Джурук В. Проект хозяйственного (комерческого) кодекса Украины против экономических правонарушений / В. Джурук, В. Хахулин // Підприємництво, господарство і право. – 1997. – № 4. – С. 5-10.
87. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
88. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. № ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682. – (Зі змін. та допов.).
89. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. № 2664-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.
90. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
91. Про акціонерні товариства: Закон України від 17.09.2008р. № 514-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50-51. – Ст. 384.
92. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992 р. № 2782-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 1. Ст. 1.
93. Про інформаційні агентства: Закон України від 28.02.1995 р. № 74/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 13. – Ст. 83. – (Станом на 15.01.2004 р.).
94. Про угоди про розподіл продукції: Закон України від 14.09.1999 р. № 1039-ХІV // Офіційний вісник України. – 1999. – № 40. – Ст. 1980.
95. Про фермерське господарство: Закон України 19.06.2003 р. № 973-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
96. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793. – (Станом на 13.10.2010 р.).
97. Про державну податкову службу в Україні: Закон України в редакції Закону від 24.12.1993 р. № 3813-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84. – (Зі змін. та допов.).
98. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1993 № 3341-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358. – (Станом на 10.06.2010 р.).
99. Хахулин В.В. Некоторые меры предупреждения правонарушений в процессе легитимации субъектов предпринимательства / В.В. Хахулин, О.В. Лукьяненко // Економіка та право. – 2009. – № 1 (23). – С. 63-66.
100. Марков В.И. Совершенствование законодательного обеспечения целей государственной регистрации субъектов предпринимательской деятельности в Украине / В.И. Марков, С.В. Ляшенко // Экономика и право. – 2003. – № 1 (5). – С. 58-63.
101. Щербина В.С. Господарське право України: навч. посіб. / В.С. Щербина. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер 2001. – 384 с.
102. Щербина В.С. Суб’єкти господарського права: монографія / В.С. Щербина. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 264 с.
103. Марков В.І. Створення та реєстрація суб’єктів підприємництва недержавного сектора економіки: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 / Марков Владимир Іванович; Ін-т економ.-правов. дослід. НАН України. – Донецьк, 2004. – 211 с.
104. Мамутов В.К. Хозяйственно-правовые проблемы детенизации и декриминализации экономики / В.К. Мамутов // Детенизация экономики: опыт экономико-правового и экономико-математического исследования: сб. науч. тр. / НАН Украины, Ин-т экон.-правов. исслед.; Редкол.: В.К. Мамутов (отв. ред.) и др. – Донецк, 2000. – С. 10-37.
105. Налогообложение: теории, проблемы, решения / В.П. Вишневский, А.С. Веткин, Е.Н. Вишневская и др.; под общ. ред. В.П. Вишневского. – Донецк: ДонНТУ, ИЭП НАН Украины, 2006. – 504 с.
106. Зубатенко Е.Н. Принудительное прекращение деятельности „фиктивных” предприятий / Е.Н. Зубатенко // Сборник материалов круглого стола „Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения”. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, Юго-Восток, Лтд, 2002. – С. 45-47.
107. Хозяйственное право Украины / под. ред. А.С. Васильева, О.П. Подцерковного. – 2-е изд. перераб. и доп. – Х.: Одиссей, 2005. – 496 с.
108. Дорошенко Л.М. Деякі аспекти державної реєстрації припинення суб’єктів господарювання / Л.М. Дорошенко // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: сб. науч. тр. / НАН Украины, Ин-т экон.-правов. исслед.; Редкол.: Мамутов В.К. (отв.ред.) и др. – Донецк: Юго-Восток,Лтд, 2005. – С. 244-247.
109. Титова Е.В. Развитие законодательства о ликвидации субъектов хозяйственной деятельности / Е.В. Титова // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: сб. науч. тр. / НАН Украины, Ин-т экон.-правов. исслед.; Редкол.: Мамутов В.К. (отв.ред.) и др. – Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2005. – С. 206-209
110. Черкес В. Підстави для постановлення рішення про припинення юридичної особи / В. Черкес // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 10. – С. 117-120.
111. Хозяйственный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / под. общ. ред. А.Г. Бобковой. – Х.: Вапнярчук Н.Н., 2008. – 1296 с.
112. Кібенко О.Р. Сучасний стан та перспективи правового регулювання корпоративних відносин: порівняльно-правовий аналіз права ЄС, Великобританії та України: дис. ... докт. юрид. наук: спец. 12.00.04 / О.Р. Кібенко. – Х., 2006. – 517 с.
113. Лук’янець Д. Про правову природу адміністративно-господарських санкцій / Д. Лук’янець // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 3. – С. 10-15.
114. Власенко С. Українське податкове законодавство є ліберальним по відношенню до платників [Електронний ресурс] / С. Власенко // Вісник податкової служби України. – 2008. – 19 груд. (№ 49). – Режим доступу: http://www.visnuk.com.ua/article/one/Vykonuvach.html.
115. Проблемы методологии и методики правоведения / Васильев А.М., Венгеров А.Б., Журавлев М.П., Керимов Д.А., и др.; Редкол.: Кейзеров Н.М., Керимов Д.А., Кудрявцев В.Н., Самощенко И.С. – М.: Мысль, 1974. – 205 c.
116. Державна податкова администрація України. Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sta.gov.ua/control/uk/
publish/article?art_id=218629&cat_id=70930.
117. Міністерство внутрішніх справ України. Офіційний веб-сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/
uk/publish/article/233004;jsessionid=C2CD5506CAC4231D772677AA336BF469.
118. Теневая экономика: опыт криминологического исследования / А.А. Горщак, Э.А. Дидоренко, В.М. Иванов, Б.Г. Розовский. – Луганск: РИО ЛИВД, 1997. – 204 с.
119. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. – М.: Юрид. лит. – 1972. – 352 c.
120. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве. Теоретико-информационный аспект: дис. … докт. юрид. наук: спец. 12.00.01 / А.В. Малько. – Саратов, 1995. – 362 с.
121. Онуфрієнко О.В. Правові засоби у контексті інструментальної теорії права: дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / О.В. Онуфрієнко; Нац. ун-т внутрішніх справ. – Х., 2004. – 196 с.
122. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель; пер. с фр.; под общ. ред. В.И. Даниленко. – М.: Изд. дом NOTA BENE, 2000. – 576 с.
123. Советский энциклопедический словарь / Науч.-редак. совет: А.М. Прохоров (пред.). – М.: Сов. энцикл., 1981. – 1600 с.
124. Колмогоров А.Н. Алгоритм, информация, сложность / А.Н. Колмогоров. – М.: Знание, 1991. – 43 с.
125. Касаткин В.Н. Информация, алгоритмы, ЭВМ: учеб. пособ. / В.Н. Касаткин. – М.: Просвещение, 1991. – 192 с.
126. Щеглов Д.С. Уголовно-правовой аспект противодействия фиктивному предпринимательству / О.А. Бурбело, Д.С. Щеглов // Актуальные проблемы юридической ответственности за нарушения в сфере экономической деятельности и налогообложения: материалы третьей науч.-практ. конф. (Ярославль, 7-8 октября 2004 г.) / Отв. ред. Л.Л. Кругликов. – Ярославль: Яросл. гос. ун-т им. П.Г. Демидова, 2004. – С. 31-37.
127. Щеглов Д.С. Организационно-правовые меры борьбы с фиктивным предпринимательством / О.А. Бурбело, Д.С. Щеглов // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. Спец. випуск: Сучасні проблеми національної безпеки України: економіко-правові аспекти. – 2004. – С. 203-209.
128. Щеглов Д.С. Исторический аспект генезиса фиктивного предпринимательства / О.А. Бурбело, Д.С. Щеглов // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. – 2005. – № 1. – С. 160-164.
129. Щеглов Д.С. Деякі господарсько-правові аспекти попередження фіктивного підприємництва / О.А. Бурбело, Д.С. Щеглов // Шлях України до економічної безпеки: матеріали наук.-практ. конф. (Харків, 20 квіт. 2007 р.). – Х.: Харківський нац. ун-т внутріш. справ МВС України, 2007. – С. 173-175.
130. Щеглов Д.С. Господарсько-правове визначення фіктивного господарювання / О.А. Бурбело, Д.С. Щеглов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. – 2008. – Вип. 1. – С. 13-20.
131. Щеглов Д.С. Фіктивне господарювання у світлі господарської деліктології / Д.С. Щеглов // Юридична наука очима молодих вчених: тези допов. та наук. повідом. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів з нагоди ІІ всеукр. Фестивалю науки (Харків, 16-17 трав. 2008 р.) / За заг. ред. А.П. Гетьмана. – Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2008. – С. 215-217.
132. Щеглов Д.С. Проблеми регулювання господарської діяльності як детермінанти поширення фіктивного господарювання / Д.С. Щеглов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Спец. випуск № 5: Бізнес і злочинність. – 2010. – С. 65-72.
133. Щеглов Д.С. Роль господарсько-правових засобів у попередженні фіктивного господарювання / Д.С. Щеглов // Правові проблеми взаємодії держави і бізнесу: матеріали 1 Всеукраїнської наук.-практ. Інтернет-конф., присвяченої 90-річчю Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (Луганськ, 3-10 лютого 2010 р.) / За заг. ред. О.В. Шаповалової. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. – С. 318-323.
134. Цивільний кодекс Української РСР: Кодекс вiд 18.07.1963 р. № 1540-VI (втратив чинність) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1540-06. – (Станом на 01.01.2004 р.).
135. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними: Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_111800-99.
136. Справа № 8/756пн-ад за 2006 рік // Архів Господарського суду Луганської області. – Луганськ, 2006.
137. Справа № 12/441пн за 2005 рік // Архів Господарського суду Луганської області. – Луганськ, 2005.
138. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємства: Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. № 2-5/334 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?
nreg=v_334800-96.
139. Справа № 18/243пн-ад за 2006 рік // Архів Господарського суду Луганської області. – Луганськ, 2006.
140. Справа № 18/374пн-ад за 2006 рік // Архів Господарського суду Луганської області . – Луганськ, 2006.
141. Справа № 35/589-06 вх. № 14383/5-35 за 2006 рік // Архів Господарського суду Харківської області. – Харків, 2006.
142. Справа № 05/03-05 вх. № 058/6-05 вх. № 058/6-05 за 2005 рік // Архів Господарського суду Харківської області. – Харків, 2005.
143. Справа № 44/447-06 вх. № 13997/4-44 за 2006 рік // Архів Господарського суду Харківської області. – Харків, 2006.
144. Справа № 05/340-04 вх. № 12542/6-05 за 2005 рік // Архів Господарського суду Харківської області. – Харків, 2005.
145. Справа № 52/424-06 вх. № 11471/4-52 за 2006 рік // Архів Господарського суду Харківської області. – Харків, 2006.
146. Про затвердження інструкції про порядок обліку платників податків: Наказ ДПА України від 19.02.98 р. № 80 // Офіційний вісник Укпаїни. – 1998. – № 11. – Ст. 431.
147. Справа № 05/221-04 вх. № 9302/6-05 за 2004 рік // Архів Господарського суду Харківської області. – Харків, 2004.
148. Про порядок подання фінансової звітності: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 9. – Ст. 344.
149. Законопроект „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” (щодо процедури припинення повноважень суб’єктів господарювання)” від 23.11.2007 р. № 0913 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=30830.
150. Бурлаченко Н.Ф. Окремі ухвали суду як специфічна форма профілактики господарських правопорушень / Н.Ф. Бурлаченко // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: сб. науч. тр. / НАН Украины, Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: Мамутов В.К. (отв. ред.) и др. – Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2005. – С. 403-407.
151. Коліушко І. Становлення адміністративного судочинства: деякі проблеми перехідного періоду / І. Коліушко, Р. Куйбіда // Адвокат. – 2005. – № 9. – С. 3-5.
152. Арбитраж в СССР: учеб. пособие / под ред. М.С. Шакарян. – М.: Юрид. лит., 1981. – 284 с.
153. Арбитраж в СССР: учеб. пособие / под ред. К.С. Юдельсона. – М.: Юрид. лит., 1984. – 278 с.
154. Арбитражный процесс: учебник / под ред. В.В. Яркова. – М.: Юристь, 2002. – 480 с.
155. Цивільне процесуальне право України: підручник для юрид. вузів і факультетів / В.В. Комаров, В.І. Тертишніков, Є.Г. Пушкар та ін. / за ред. В.В. Комарова. – Харків, 1999. – 592 с.
156. Осипов Ю.К. Подведомственность и подсудность гражданских дел / Ю.К. Осипов. – М.: Госюриздат, 1962. – 120 с.
157. Побирченко И.Г. Советский арбитражный процесс / И.Г. Побирченко. – К.: Вища школа; Головное изд-во, 1988. – 272 с.
158. Притика Д.М. Арбітражний процес: навч. посіб.