ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ МАЙНА ТА МАЙНОВИХ ПРАВ ПРИ ЇХ ВІДЧУЖЕННІ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

Коваленко Сергій Миколайович

УДК 346.14. (477)

ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ МАЙНА ТА МАЙНОВИХ ПРАВ
ПРИ ЇХ ВІДЧУЖЕННІ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право,
господарсько-процесуальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Селіванова Ірина Анатоліївна
кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2011

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень 2
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 СПЕЦИФІКА ЗМІСТУ ПОНЯТЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ПРОЦЕДУРОЮ ОЦІНКИ
1.1. Поняття оцінки як процедури встановлення вартості 16
1.2. Поняття «майно» та «майнові права» в контексті поняття «об’єкт оцінки»
34
1.3. Поняття вартості як результату взаємодії правових та інших аспектів відносин власності 91
1.4. Поняття «відчуження» в контексті оціночних процедур 110
Висновки до розділу 1 121
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Сучасні тенденції правового регулювання оціночної діяльності 128
2.2. Проблеми методології правової ідентифікації об’єкту оцінки 143
Висновки до розділу 2 160
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ З ОЦІНКИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
3.1. Особливості поняття «принципи оцінки» за Національними стандартами з оцінки в контексті змісту Міжнародних стандартів оцінки 164
3.2. Проблеми правової регламентації методології оцінки в контексті адаптації Національних стандартів з оцінки до законодавства Європейського Союзу 178
Висновки до розділу 3 194
ВИСНОВКИ 197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 209
ДОДАТКИ 229

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КУ – Конституція України від 28.06.1996 р. [36]
ГК України – Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. [15]
ЦК України – Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. [186]
ЗК України – Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. [25]
СК України – Сімейний кодекс України від 07.02.2002 р. [162]
ЛК України – Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. [45]
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. [32]
КК України – Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. [39]
ПК України – Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. [97]
«ЗПВ» – Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р. [107]
«ЗПО» – Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну дiяльнiсть в Україні» від 12.07.2001 р. [143]
«ЗПОЗ» – Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 р. [142]
НСО-1 – Національний стандарт № 1 "Загальнi засади оцiнки майна i майнових прав", затверджений Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10.09.2003 р. № 1440 [120]
НСО-2 – Національний стандарт № 2 "Оцiнка нерухомого майна", затверджений Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 28.10.2004 р. № 1442 [121]
НСО-3 – Національний стандарт № 3 "Оцiнка цiлiсних майнових комплексiв", затверджений Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 29.11.2006 р. № 1655 [122]
НСО-4 – Національний стандарт № 4 "Оцiнка майнових прав інтелектуальної власностi", затверджений Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 03.11.2007 р. № 1185 [124]
МСО-5 – Міжнародні стандарти оцінки, затверджені Міжнародним комітетом по стандартам оцінки 2005 р. [53]
МКСО – Міжнародний комітет по стандартам оцінки.
МО – методика оцiнки;
МПО – міжнародне правило оцінки;
МСБО – Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку
МСФЗ – Міжнародні стандарти фінансової звітності
ННЕВ – «Найкраще та найбільш ефективне використання» – оціночний термін, що застосовується в методиці оцінки
КМУ – Кабінет міністрів України
ФДМУ – Фонд державного майна України
РВ ФДМУ – Регіональне відділення Фонду державного майна України
УТО – Українське товариство оцінювачів
ЄДР – Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців
РФ – Російська Федерація
ПАТ – публічне акціонерне товариство
ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю
ЗПЦП – Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. [150]
ЗПАТ – Закон України „Про акціонерні товариства” від 17.09.2008 р. [105]
ЗПР – Закон України „Про державу реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. [113]
ЗГТ – Закон України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. [108]
ОЗ – основні засоби
МП – малоцінні (швидкозношувані) предмети
КП БТІ – Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації»
ЗПЗДРП – Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської дiяльностi" від 11.09.2003 р. [116]

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена об’єктивним прагненням Української держави досягти цивілізованого рівня відносин в усіх галузях суспільного життя і є об’єктивною потребою інтегрування її економіки в глобальний економічний простір, де домінують ринкові механізми, функціонує розвинутий та гармонійно законодавчо врегульований спектр майнових стосунків.
Все це зумовлює визначення, прийняття і запровадження в країні тих інституціональних засад, принципів та законів, які вже давно є нормою у країнах з розвинутою економікою, за допомогою яких реформування національного законодавства повинно досягти цивілізованого рівня, прикладом чого є законодавство Європейського Союзу. Використання європейського досвіду в свою чергу передбачає здійснення системних перетворень у сфері законотворчості та правозастосування.
Висвітлена в межах дослідження проблема органічно пов’язана з функціонуванням різних ринків майна, головним з яких є ринок нерухомості, динаміка та гармонійність якого залежить від реалізації принципів «цінність», «платність», «еквівалентність» тощо, які опосередковують зваженість правочинів з відчуження (привласнення) майна та майнових прав і визначають місце оціночної діяльності, що є окремим та специфічним етапом, здійснюючи функції правового інструментарію в загальній системі правового регулювання майнових відносин, заснованого на ціннісних аспектах ідеальної та реальної складової об’єкту правового регулювання.
Із цих підстав вдосконалення та впорядкування методологічного забезпечення процедури оцінки як інструменту системи правового регулювання майнових відносин зумовлена нагальною потребою суттєвого підвищення ефективності господарсько-правового регулювання економіки України за рахунок якісного реформування цієї сфери вітчизняного законодавства.
Виходячи з вказаного постає логічне питання про подальший розвиток методології оцінки та її господарсько–правового закріплення, зокрема, процедур, пов’язаних з правовою ідентифікацією та визначенням правового режиму об’єкту оцінки, і, таким чином, досягнення методичної адекватності, якої вимагають відносини з набуття правових та економічних підстав залученням майна та майнових прав до обігу, що в свою чергу позитивно впливатиме на зміст процедури визначення вартості цих категорій та безпосередньо на їх вартісну ознаку.
У контексті визначених проблем виникає гостра потреба у розкритті специфіки низки правовідносин, пов’язаних із реалізацією права власності як юридичного факту набуття та досягнення суб'єктами цих відносин відповідного стану привласнення майна, розвитком правових форм щодо відображення стану привласнення прав суб’єктами майнових відносин, в їх реальному та ідеальному прояві, змістовності методології оцінки як процедури, пов’язаної із встановленням вартості, що є відображенням цінності усіх складових об’єкту правового регулювання в його грошовому еквіваленті, яка б методично виключала можливість визначення вартості без врахування усієї гами аксіологічних аспектів об’єкту оцінювання.
Здійснений у роботі детальний аналіз законодавства в сфері методологічного забезпечення оцінки майна та майнових прав, напрямків його розвитку і проблем правозастосування, довів відсутність у державі доктринальної позиції та достатнього позитивного розвитку законодавства, в напрямку об’єктивно існуючої єдності ідеального та матеріального змісту об’єктів правового регулювання, взаємозалежності між його правовим режимом та вартістю, що актуалізує дослідження, враховуючи визначальне місце оцінки як процедури встановлення грошового еквіваленту цінності об’єкту майнових відносин та у зв’язку зі значенням цих процесів у глобалізаційному контексті, пов’язаних у першу чергу із залученням інвестицій, захистом інтересів інвесторів тощо.
Розкриття обраної тематики дисертаційного дослідження сприятиме систематизації правового регулювання оціночної діяльності як особливого етапу майнових стосунків, вдосконалення якого позитивно вплине на функціонування інвестиційного ринку України, покращить механізм його державного регулювання та наблизить вітчизняне законодавства до відповідних європейських правових стандартів.
Недостатність методологічного забезпечення правового регулювання оціночної діяльності значною мірою обумовлено відсутністю в Україні комплексних теоретичних досліджень про правове регулювання процедури оцінки майна та майнових прав. Серед українських науковців, які вивчали проблеми методологічного та правового регулювання процедури оцінки, можна виділити досить обмежене коло вчених, зокрема А. В. Науменко, яка у дисертаційному дослідженні «Правове регулювання господарської діяльності у сфері оцінки майна» (2011 р.), розглядала лише окремі питання правового регулювання оціночної діяльності, одне з яких стосується визначення змісту оцінки як специфічного виду господарської діяльності.
Науково-теоретичною основою дослідження стали праці вітчизняних та іноземних вчених-правознавців: Алексєєва С. В., Алексєєва С. С., Бойкової А. Г., Венедиктова А. В., Вінник О. М., Гриценко А. А., Козлової І. В., Круглової Н. Ю., Курбатова О. Я., Лаптєва В. В., Мамутова В. К., Маттеі У. Н. О., Пашкова В. М., Підцерковного О. П., Рубанова А. А., Селіванової І. А., Степанова С. А., Скакун О. Ф., Скловського К. І., Толстого Ю. К., Устименка В. А., Хвостова В. М., Чередникової М. В., Шевченко Я. М., Шершеневича Г. Ф., Щербини В. С., Яроцького В. Л. та інших.
У роботі використовувалися класичні роботи вчених-економістів – Гегеля Г. Ф., Міль Дж. Ст., Коуза Р., Маркса К., Норта Д., Ордуея Н., Ріполь-Сарагоссі Ф. Б., Сміта А., Енгельса Ф., а також роботи економічного циклу, автори яких частково торкалися проблем правового регулювання оціночної діяльності: Абдуллаєва Н. А., Баширова Л. А., Валдайцева С. В., Галасюка В. В., Горемикіна В. А., Грязнова А. Г., Драпіковського А. І., Іванова І. Б., Ігнатенка Н. С., Ісаева Н. Б., Касьяненко Т. Г., Квач В. Р., Колайко Н. А., Коростельової С. П., Кучеренко О. Г., Лукашова І. В., Максимова С. М., Маркуса Я. І., Маховикова Г. А., Мокроусова Н. В., Мендрул Я. П., Нейман Е. І., Ордуей Н., Пазинича В. І., Попова Л. В., Рахмана І. А., Романенко Л. B., Свистун Л. А., Сивець С. О., Соловйова М.М., Тарасевича Є. І., Фридмана Дж., Харрисона Г. С., Федотова М. А. та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження обрано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в межах Державної цільової комплексної програми «Проблеми оптимізації правового регулювання економічних відносин в Україні» (номер державної реєстрації 0206u002289).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення правових проблем оцінки майна та майнових прав при їх відчуженні та надання науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення змісту правового регулювання відносин з оцінки майна та майнових прав, вироблення практичних рекомендацій щодо подальшої модернізації цивільного та господарського законодавства у сфері професійної оціночної діяльності.
Відповідно до поставленої мети були встановлені та вирішені основні завдання дисертаційного дослідження:
– розкрити зміст поняття «оцінка» як процедура оцінювання та елемент трансакційних витрат, результат якої обумовлює перерозподіл майна та майнових прав у межах майнових відносин;
– визначити зміст понять, пов’язаних з процедурою оцінки, зокрема «оцінка», «майно», «майнові права», «власність», «правовий режим»;
– встановити особливості змісту категорії «відчуження» в контексті процедури оцінки як відповідного стану відносин власності та динаміки процесу трансформації власності;
– дослідити особливості змісту категорії «вартість» як грошового еквіваленту цінності об’єкту правового регулювання, результату функціональної залежності та діалектичних взаємозв’язків фізичного, економічного, правового та інших аспектів власності;
– показати залежність вартості майна від правового режиму та стану «відчуженості» прав на нього від власника, а також наявності обтяжень;
– з’ясувати природу діалектичних зв’язків та функціональної залежності між юридичним та економічним змістом категорії «власність» та з’ясувати її співвідношення з поняттям «вартість»;
– визначити роль процедури правової ідентифікації об’єкту оцінки та розкрити особливості змісту категорії «правовий режим» майна в контексті процедури оцінки;
– виявити основні проблеми методології оцінки майна та майнових прав у частині правової ідентифікації об’єкту оцінки та запропонувати шляхи її вдосконалення;
– з’ясувати особливості термінології та зміст принципів національних стандартів оцінки в порівнянні з положеннями Міжнародних стандартів оцінки та стандартів оцінки зарубіжних країн;
– визначити сучасні тенденції правового регулювання оціночної діяльності в контексті розвитку недержавних форм регулювання та адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу;
– дослідити проблеми національного законодавства і методології оцінки майна та майнових прав з огляду на адаптацію національного законодавства до законодавства Європейського Союзу та запропонувати рекомендації щодо вдосконалення цього процесу.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері оцінки майна.
Предметом дослідження є правове регулювання господарської діяльності з оцінки та процедури оцінки майна та майнових прав.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано низку загальнонаукових і спеціальних методів, а саме: діалектичний метод, який дає змогу розглядати процеси та явища в їх розвитку та взаємозв’язку, що застосовувався для аналізу інституту оцінки як процесу встановлення вартості; історичний – для дослідження генези законодавства у сфері оцінки майна; формально-логічний – для визначення змісту понять «оцінка» «майно», «майнові права» тощо; порівняльно-правовий – для співставлення національного регулювання оціночної діяльності та міжнародного; системно-функціональний – при дослідженні процесу здійснення оціночної діяльності; логічний – при розробці рекомендацій щодо вдосконалення механізму правового регулювання оціночної діяльності в Україні; формально-логічний метод та метод аналізу і синтезу – при дослідженні чинного законодавства, розробці теоретичних положень і пропозицій щодо вдосконалення законодавства; системно-структурний метод – при визначенні проблем узгодженості положень Господарського та Цивільного кодексів України із нормативно-правовими актами про оцінку майна; метод узагальнення – при систематизації теоретичних концепцій щодо правової природи оцінки майна.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній доктрині господарського права проведено комплексне дослідження правових проблем оцінки майна та майнових прав при їх відчуженні.
Науковим дослідженням вперше:
– обґрунтовано визначення змісту поняття «процедура оцінки майна та майнових прав», що зазвичай здійснюється суб’єктами оціночної діяльності і є особливим та самостійним етапом майнових відносин, в межах якого за рахунок визначення дії системи об’єктивних ринкових факторів встановлюється вартість. Остання, з одного боку, є результатом дії системи факторів ринку, а, з іншого, – грошовим еквівалентом цінності усіх складових об’єкту права власності в їх єдності та взаємозалежності як сутнісної умови динаміки цих відносин, при яких вартість набуває значення юридичного факту і є однією з головних правових та економічних підстав для залучення об’єкту права до обігу. При цьому сама оцінка майна та майнових прав як елемент майнових відносин, зміст яких пов'язаний з наданням послуги, виступає однією із складових трансакційних витрат, пов’язаних із набуттям та перерозподілом майна та майнових прав між суб’єктами цих відносин;
– доведено, що процедура оцінки майна та майнових прав структурно складається з наступних послідовних стадій:
* ідентифікації об’єкту оцінки як об’єкта прав власності та блага зі своїми особистими корисними властивостями, втілених в його матеріальний та ідеальний зміст, що детермінується системою об’єктивних ринкових факторів;
* проведення оціночних процедур, з застосуванням, в залежності від мети оцінки, за встановленими діючим законодавством методиками, відповідного алгоритму розрахунку з оцінки майна та майнових прав;
* визначення імовірної (кінцевої) вартості об’єкту оцінки, що є юридичним фактом встановлення грошового еквіваленту цінності усіх його складових як юридичної та економічної підстав залучення об’єкту прав власності до обігу в межах майнових відносин;
– з’ясовано, що зміст категорій «майно» та «майнові права» як об’єктів оцінки в контексті процедури з визначення вартості набуває спеціального змісту, пов’язаного з необхідністю визначення цінності їх майнової та немайнової складових та у взаємодії між собою, що в свою чергу обумовлює визначення цінності корисних властивостей об’єкту як блага та цінності юридичної влади суб’єкту над об’єктом, обумовлених її якістю, кількістю та ін., що потребує визначення правових особливостей, а саме: «правовий режим», «стан відчуженості прав від власника», «стан розподіленості прав між суб’єктами щодо об’єкту» тощо, якими в комплексі й обумовлюється загальний ціннісний аспект об’єкту як складова майнових властивостей та приналежних суб’єкту правомочностей, спрямованих на отримання корисних властивостей від володіння та використання об’єкту;
– встановлено, що «правовий аспект оцінки» об’єкту права власності вміщує в себе обов’язкові та факультативні елементи. Обов’язкові елементи характеризуються наявністю системи правовідносин, пов’язаних із об’єктом оцінки як об’єктом права власності, що обумовлена видом (титулом) власності майна (державна, комунальна, приватна); категорією майна: рухоме, нерухоме, корпоративні права, інтерес в майні тощо; складом та кількістю суб’єктів права власності; станом уособлення об’єкту права власності як окремого об’єкту правовідносин, тобто існування об’єкту майнових відносин зі своїми корисними властивостями як речі, їх закріпленням у відповідній правовій формі (формах), що відображає ціннісний (кількість, якість) еквівалент прав на майнову складову об’єкту оцінки майна, розподілених у співвідношенні між суб’єктами, а також у співвідношенні «ціле – частка».
Факультативні елементи характеризуються напрямком вибіркової дії та обумовлені особливостями форми існування та оборотоздатністю об’єкту права власності і стосуються особливих категорій майна, у тому числі окремих об’єктів рухомого майна, нерухомого майна, у тому числі у вигляді земельних ділянок, земельних надбудов (будівлі, споруди, цілісні майнові комплекси), що обумовлені закріпленням у чинному законодавстві специфічної правової регламентації процедур, пов’язаних із перерозподілом цієї категорії майна та майнових прав, наявністю особливих витрат у зв’язку із таким перерозподілом, а саме при здійсненні процедур первісного набуття прав власності (створення, визначення, реєстрація, перереєстрація тощо); вторинного (наступного) привласнення або відчуження майна та майнових прав, що пов’язано з визначенням за допомогою правової форми юридичного факту досягнення стану привласнення та набуття приналежності об’єкта суб’єкту.
– доведено, що «вартість» є юридичним визначенням цінності майна, набутого за допомогою застосування нормативно встановленого методикою алгоритму її розрахунку та відображеному в звіті про виконання оціночних процедур, який включає встановлення грошового еквіваленту цінності його обов’язкових компонентів, а саме фізичного, економічного та юридичного.
– обґрунтовано, що «вартість» у контексті оціночних процедур слід розуміти як об’єктивний результат динаміки майнових відносин, в межах яких здійснюється рух та взаємодія різних ціннісних субстанцій (активів і пасивів), їх майнових складових, зокрема: споживчих властивостей, витрат виробництва та трансакції, таких як: праця, витрати виробництва та обігу (відчуження або привласнення майна та майнових прав) тощо, загальних та особистих правових режимів, при яких об’єктивується результат діалектичних взаємозв’язків та взаємозалежності між фізичними, економічними та правовими аспектами об’єктів права власності. Їх можливо визначити наступним:
* фізичний аспект оцінки об’єкту права власності обумовлюється фізичною та функціональною придатністю використання об’єкту в об’єктивному його прояві за цільовим призначенням;
* економічний аспект оцінки об’єкту права власності обумовлюється доцільністю та рентабельністю використання об’єкту як економічного блага в межах його корисних властивостей, за рахунок яких можливим є задоволення економічних потреб власника або іншого суб’єкту;
* правовий аспект оцінки об’єкту права власності обумовлюється особливостями його правового режиму та системою правовідносин, пов’язаних із ним;
– доведено, що «відчуження» в контексті процедури оцінки набуває особливого змісту, який, з одного боку, слід розуміти, як процес, у межах якого здійснюються відповідні дії із перерозподілу майна та прав на нього, а, з іншого – як відносний стан «відчуженості» прав власності від власника, який обумовлюється змістом стану розподілення правомочностей між усіма суб’єктами цих відносин на об’єкт права власності, що й обумовлює відносну цінність майна з позиції кількість, якість тощо, приналежних суб’єкту прав на майно як відносної влади (повноважень) на управління та отримання корисних властивостей від нього.
Набуло подальшого розвитку:
– положення щодо необхідності здійснення правового регулювання загальної системи правовідносин, пов’язаних із процедурою оцінки майна, як окремого виду майнових відносин, в контексті адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу шляхом:
вдосконалення цивільного та господарського законодавства, цивільно–правової термінології, пов’язаної із об’єктами правового регулювання, змісту та порядку здійснення процедур із набуття, перерозподілу та оцінки прав на об’єкти права власності;
господарсько-правового закріплення місця та змісту поняття «правова ідентифікація об’єкту оцінки» як самостійного та специфічного етапу процесу оцінки, з встановленням імперативної (виключної) послідовності оціночних дій, що повинні здійснюватися до укладання договору на виконання послуг із оцінки і складатись із послідовних дій з ідентифікації та оцінювання ідеальної складової об’єкту оцінки, що в комплексі обумовлюють вартісну ознаку об’єкту права власності, розвиток змісту якої можливий шляхом внесення запропонованих в роботі змін до ст. ст. 50 та 51 Національного стандарту оцінювання № 1;
встановлення ліцензування оцінки майна як виду господарської діяльності обумовленого особливістю та складністю об’єкта правового регулювання за критеріями специфічності процедури правової ідентифікації об’єкту оцінки, що потребує існування у виконавця – оцінювача спеціальних правових знань або у суб’єкта оціночних послуг у штатному складі фахівця-юриста.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дослідженні теоретичні положення та практичні пропозиції можуть бути використані у законотворчій діяльності для вдосконалення правового регулювання оціночних процедур; при підготовці підручників, навчально-методичних посібників; у навчальному процесі при викладанні курсів « Господарське право», «Цивільне право»; у правозастосовній практиці для вдосконалення чинного законодавства України щодо оцінки майна.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, обговорені, схвалені та рекомендовані до захисту кафедрою господарського права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднені на таких наукових та науково-практичних конференціях: Міжнародна наукова конференція молодих вчених «П’яті осінні юридичні читання» (27–28.10.2006 р., м. Хмельницький); Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених Київського національного університету ім. Т. Шевченка „ Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених” (23–24.04.2009 р., м. Київ), XII Міжнародна науково-практична конференція «Оцінка майна для цілей кредитування та фінансування» (25.09-27.09.2009 р. м. Ялта), XV Міжнародна науково-практична конференція „Новий погляд на вартість активів” (29.09-02.10.2010 р., м. Ялта).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в дванадцяти наукових публікаціях, у тому числі у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових юридичних виданнях, а також у семи тезах доповідей та повідомлень на наукових конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягало в формуванні концептуальних засад правового регулювання відносин, які пов’язані з процедурою оцінки, як одного з головних елементів в відносинах перерозподілу власності.
За результатами проведеного дослідження дисертантом зроблено такі основні висновки:
1. Поняття «процедура оцінки майна та майнових прав» доцільно розглядати особливим та самостійним етапом майнових відносин. Процедура оцінки, як правило, здійснюється суб’єктами оціночної діяльності, в межах якого за рахунок визначення дії системи об’єктивних ринкових факторів встановлюється вартість, яка з одного боку, є результатом дії системи факторів ринку, а з іншого, є грошовим еквівалентом цінності усіх складових об’єкту права власності, в їх єдності та взаємозалежності, як сутнісної умови динаміки цих відносин, при яких вартість набуває значення юридичного факту і виступає одною з головних правових та економічних підстав для залучення об’єкту до обігу. При цьому як елемент майнових відносин, зміст якого пов'язаний з наданням послуги, сама оцінка майна та майнових прав, виступає одною з складових трансакційних витрат, пов’язаних з набуттям та перерозподілом майна та майнових прав між суб’єктами цих відносин.
2. Процедура оцінки майна та майнових прав структурно складається з наступних послідовних стадій:
* ідентифікації об’єкту оцінки як об’єкта прав власності та блага зі своїми особистими корисними властивостями, втілених в його матеріальний та ідеальний зміст, що детермінується системою об’єктивних ринкових факторів;
* проведення оціночних процедур, з застосуванням, в залежності від мети оцінки, за встановленими діючим законодавством методиками, відповідного алгоритму розрахунку з оцінки майна та майнових прав;
* визначення імовірної (кінцевої) вартості об’єкту оцінки, що є юридичним фактом встановлення грошового еквіваленту цінності усіх його складових як юридичної та економічної підстав залучення об’єкту прав власності до обігу в межах майнових відносин
3. Категорії «майно» та «майнові права» як об’єкти оцінки в контексті процедури з визначення вартості набувають спеціального змісту, пов’язаного з необхідністю визначення цінності їх майнової та немайнової складових та у взаємодії між собою, що в свою чергу обумовлює визначення цінності корисних властивостей об’єкту як блага та цінності юридичної влади суб’єкту над об’єктом, обумовлених її якістю, кількістю тощо. Це потребує визначення правових особливостей, а саме: «правовий режим», «стан відчуженості прав від власника», «стан розподіленості прав між суб’єктами щодо об’єкту» тощо, якими в комплексі й обумовлюється загальний ціннісний аспект об’єкту як складова майнових властивостей та приналежних суб’єкту правомочностей, спрямованих на отримання корисних властивостей від володіння та використання об’єкту.
4. Вартість є юридичним визначенням цінності майна, отриманого за допомогою застосування нормативно встановленою методикою алгоритму її розрахунку та відображеному в звіті про виконання оціночних процедур, який включає встановлення грошового еквіваленту цінності його обов’язкових компонентів, а саме фізичного, економічного та юридичного.
5. В контексті оціночних процедур «вартість» слід розуміти як об’єктивний результат, динаміки майнових відносин, в межах яких здійснюється рух та взаємодія різних ціннісних субстанцій (активів і пасивів), їх майнових складових, зокрема: споживчих властивостей, витрат виробництва та трансакції, таких як: праця, витрати виробництва та обігу (відчуження або привласнення майна та майнових прав) тощо, загальних та особистих правових режимів, при яких об’єктивується результат діалектичних взаємозв’язків та взаємозалежності між фізичними, економічними та правовими аспектами об’єктів права власності. Їх можна визначити наступним:
* фізичний аспект оцінки об’єкту права власності обумовлюється фізичною та функціональною придатністю використання об’єкту в об’єктивному його прояві за цільовим призначенням;
* економічний аспект оцінки об’єкту права власності обумовлений доцільністю та рентабельністю використання об’єкту як економічного блага в межах його корисних властивостей, за рахунок яких можливо задоволення економічних потреб власника або іншого суб’єкту;
* правовий аспект оцінки об’єкту права власності обумовлюється особливостями його власного правового режиму та системою правовідносин в якій він знаходиться .
6.Зміст поняття «правовий аспект оцінки» об’єкту права власності включає в себе обов’язкові та факультативні елементи.
Обов’язкові елементи характеризуються наявністю системи правовідносин, пов’язаних із об’єктом оцінки як об’єктом права власності, що обумовлена видом (титулом) власності майна (державна, комунальна, приватна); категорією майна: рухоме, нерухоме, корпоративні права, інтерес в майні тощо; складом та кількістю суб’єктів права власності; станом уособлення об’єкту права власності як окремого об’єкту правовідносин, тобто існування об’єкту майнових відносин зі своїми корисними властивостями як речі, їх закріпленням у відповідній правовій формі (формах), що відображає ціннісний (кількість, якість) еквівалент прав на майнову складову об’єкту оцінки майна, розподілених у співвідношенні між суб’єктами, а також у співвідношенні «ціле – частка».
Аналіз змісту обов’язкових елементів передбачає визначення:
*загальної системи правовідносин, пов’язаних з об’єктом права власності. Це передбачає конкретизацію правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження; правових обтяжень, обумовлених: географічним місцем розташування та (або) наявністю спільної інфраструктури утримання та (або) пов’язаної з умовами спеціального використання (сервітут, суперфіцій, емфітевзис тощо); прав третіх осіб на об’єкт; дію обставин забезпечувального змісту з виконання майнових зобов’язань власника майна за рахунок останнього (іпотека, застава, арешт і т.і.); наявність правових обмежень, пов’язаних з доцільністю та здатністю використовувати за первісним функціональним призначенням (житлове, нежитлове і т.і.) та існування гіпотетичної можливості зміни цільового призначення, виходячи з можливості найбільш корисного використання, обумовленого економічною доцільністю, потенційною та функціональною можливістю такої зміни використання, з врахуванням витрат, пов’язаних зі зміною варіанту використання та існуючого правового статусу майна.
*суб’єктивного складу, що повинно передбачати встановлення: особливостей правосуб’єктності власника (фізична особа підприємець, юридична особа приватного типу, юридична особа корпоративного типу і т.і.); зміст дієздатності суб’єкту або його представника щодо прийняття управлінських рішень або з відчуження (привласнення) майна або майнових прав, тобто існування стану юридичної влади, з позиції сили, і таким чином наявність цінності ідеальної влади суб’єкта (якість та кількість правомічностей), стосовно майнової субстанції об’єкту на прийняття відповідних рішень та можливості отримання корисних властивостей від об’єкту;
*трансакційних витрат, що повинно передбачати визначення витрат пов’язаних з: конструктивними або метричними особливостями майна; фізичним станом майна (наявністю повної або часткової амортизації, закінчення нормативного терміну дієздатності або терміну працездатності за нормативними документами, можливості поновлення терміну експлуатації і т.і.); місцем розташування майна (вбудоване, прибудоване, окремо розташоване і т.і.); витратами управління пов’язаних з існуванням фізичних або (та) правових зв’язків з іншим майном.
Факультативні елементи характеризуються напрямком вибіркової дії та обумовлені особливостями форми існування та оборотоздатністю об’єкту права власності і стосуються особливих категорій майна, у тому числі окремих об’єктів рухомого майна, нерухомого майна, у тому числі у вигляді земельних ділянок, земельних надбудов (будівлі, споруди, цілісні майнові комплекси), що обумовлені закріпленням у чинному законодавстві специфічної правової регламентації процедур, пов’язаних із перерозподілом цієї категорії майна та майнових прав, наявністю особливих витрат у зв’язку із таким перерозподілом, а саме при здійсненні процедур первісного набуття прав власності (створення, визначення, реєстрація, перереєстрація тощо); вторинного (наступного) привласнення або відчуження майна та майнових прав, що пов’язано з визначенням за допомогою правової форми юридичного факту досягнення стану привласнення та набуття приналежності об’єкта суб’єкту.
В свою чергу встановлення змісту витрат при набутті права власності повинно передбачати встановлення:
*специфічних особливостей об’єкту оцінки, а саме для:
- рухомого майна, у вигляді об’єктів незавершеного будівництва, тобто майна яке вже створено як матеріальний об’єкт, за критеріями наявності правових та фізичних зв’язків з земельною ділянкою є нерухомістю, але в силу об’єктивних причин не введено в експлуатацію, і таким чином відносно нього не встановлені права власності як на об’єкт нерухомого майна, і таким чином, цей факт не визначений правовою формою відповідного свідоцтво про право власності, яке в свою чергу реєструється в реєстрі реєстрації прав та обтяжень нерухомого майна, який веде спеціальні державні установи, такі як БТІ, ДЗК тощо;
- рухомого майна, у вигляді судноплавних засобів, космічних та літальних апаратів, які відповідно до діючого законодавства віднесені до категорії нерухомих речей;
- нерухомості, транспортних засобів, літальних та космічних апаратів, військового майна тощо, що передбачає нотаріальне посвідчення угод з перерозподілу прав на нього (відчуження, привласнення) та реєстрацію (перереєстрації) факту трансформації прав власності між суб’єктами правовідносин, спеціальним державним органом;
*наявності спеціального правового режиму, що поширюється на об’єкт права власності, такий як : історична пам’ятка; спеціалізований актив, який функціонує і має функціональність та цінність в складі цілого; будівля або споруда, виключного функціонального призначення (об’єкти комунальної інфраструктури міст (передавальні пристрої інженерних мереж, пішохідні переходи тощо), окремі конструктивні елементи будівель та споруд (фрагменти стін, покрівель тощо); майно спеціального призначення, оборотоздатність якого є обмеженою (військове майно тощо);
* стан об’єкту права власності як майнової субстанції, що існує у відповідній матеріальній (фізичній) формі, яка має корисні властивості, у тому числі як ціле, частки цілого або іншої складової цілого, або у вигляді ідеальної форми, як виразу майнового права суб’єкту стосовно об’єкту (корпоративні права, у вигляді акцій, часток в статутному фонді і т.і.), що існує в правовій формі з відображенням влади суб’єкту на управління та отримання корисних властивостей стосовно об’єкту;
* цілісністю та обізнаністю особистого правового режиму об’єкту правового регулювання, визначеного за допомогою правових формам, у тому числі, стосовно існуючих майнових прав усього кола суб’єктів пов’язаних з об’єктом оцінки як системи прав в загальній системі правовідносин, що обумовлюється:
- існуванням встановлених прав власності як первісних, пов’язаних з природністю землі, та вторинних або похідних прав від прав на земельну ділянку, у тому числі прав власності та інші майнових права на земельні поліпшення;
- комплексом визначених прав на складові нерухомого майна, у тому числі на: земельну ділянку, земельні поліпшення (будівлі споруди, об’єкти системною інфраструктури тощо);
- існуванням у суб’єктів майнових відносин, окрім власника, об’єктивних фізичних та (або) правових зв’язків (майнових прав), з володіння та використання об’єкту, та визначених (невизначених, але фактично існуючих) правовою формою.
7. У контексті процедури оцінки поняття «відчуження» набуває особливого змісту, який з одного боку слід розуміти як процес, в межах якого здійснюється відповідні процесуальні та юридичні дії з перерозподілу майна та прав на нього, а з іншого – як відносний стан «відчуженості» прав власності від власника, який обумовлюється змістом стану розподіленості правомочностей між усіма суб’єктами цих відносин на об’єкт права власності, який може бути повним або частковим, що й обумовлює відносну цінність майна, з позиції кількість, якість тощо, з позиції приналежних суб’єкту прав на майно, як відносної влади (повноважень) на управління та отримання корисних властивостей від нього.
8.У цивільно – правовому розумінні зміст відчуження як процесу, це дії пов’язані з перерозподілом прав або правомічностей на майно, між суб’єктами майнових відносин, який реалізується при здійсненні цивільних та господарських угод з купівлі – продажу, міні, оренді і т.і., при яких це поняття як елемент приналежності в відносинах власності детермінується для одного суб’єкту яке відчуження, а для іншої як привласнення.
9.В межах оціночних процедур, для визначення вартості майна, як об’єкту цивільних відносин, слід ідентифікувати саме стан відчуженості, який обумовлюється обтяженнями та преференціями, які діють відносно майна і таким чином змінюють систему абсолютної влади (правомічностей) яка існує відносно майна як об’єкту прав власності, та обумовлюють економічну та грошову цінність відповідного пакету належних суб’єкту цих відносин прав на майно.
10.Особливостями правого регулювання в сфері оцінки в сучасний період є переважно позитивні тенденції пов’язані з розвитком в державі як загального законодавства так і спеціального в сфері оцінки, досягнення інституціоналізму громадськими саморегульованими організаціями, як об’єднань професійних оцінювачів, збільшенням їх впливовості на процес розвитку конкуренції в оціночній сфері, за рахунок збільшення відповідальності у зв’язку з застосуванням внутрішньої сертифікації щодо професійного рівня кваліфікації виконавців оцінки.
11. Інституціоналізм саморегулювання в Україні в відносинах оцінки з одного боку, кореспондує з державним регулюванням економіки, втілюючи конституційні принципи виваженості та домірності державного втручання в права і свободи фізичних і юридичних осіб, а з іншого, покликаний забезпечувати дотримання інтересів оцінювачів як добросовісних підприємців, так і споживачів результатів робіт та послуг, а також суспільства і держави в цілому.
12.Як варіант розвитку правового регулювання відносин в сфері оцінки, з метою контролю рівня фахових знань виконавців оцінки, в напрямку подальшого розвитку інституту саморегулювання, слід ввести для фахівців з оцінки обов’язковість членства в професійному об’єднанні оцінювачів, в яких професійний рівень члена об’єднання як фахівця, за рахунок прозорості громадського контролю здійснюватиметься на умовах упередженої завзятості.
13. Для збільшення результативності та об’єктивності процесу оцінювання, у зв’язку з існуванням спеціалізації національних стандартів з оцінки, та стандартизацією процедури оцінки за видами майна, що є об’єктами оцінки, в напрямку вдосконалення правового регулювання процедури правової ідентифікації об’єкту оцінки, ввести обов’язковість виконання, не залежно від категорії об’єкту оцінки, ідентифікації та оцінювання як реальної так і ідеальної його складових, що методично закріпить обов’язок здійснення всебічної ідентифікацію усіх змістовних елементів об’єкту оцінки з позиції їх цінності.
14. Головною проблемою сучасної методології оцінки є безапеляційна та не мотивована відмова від ідентифікації правового змісту об’єкту оцінки, що пов’язано з некоректним тлумаченням положень діючої методології оцінки, в напрямку існуванням у оцінювача правових підстав самостійного прийняття рішень щодо виконання або не виконання таких процедури, що на практиці призводить до відмови виконавців оцінки від досліджень цих правових аспектів об’єкту оцінки, з констатацією того, що оцінювачем питання правового стану, правового змісту і т.і. не досліджувались, або, що оцінювач вважає що права на об’єкт існують як повні, без обмежень і т.і.
15.Відмова від дослідження змісту правової субстанції об’єкту оцінки в контексті встановлення вартості, є вихолощуванням методології та обмеженням сутності самої ідеї оцінки що призводить до необ’єктивних та некоректних результатів розрахункових процедур.
16.Ідентифікації правового режиму об’єкту оцінки, повинна виконуватись до здійснення розрахункових процедур і до укладення договору з оцінки, як виключний обов’язковий етап оцінювання, порядок та зміст дій якого, в залежності від категорії об’єкту та цілей оцінки, повинен бути встановлений нормативно – методологічними документами з оцінки.
17.Зміст правової ідентифікації об’єкту оцінки повинен вміщувати в себе зобов’язання для оцінювача ідентифікувати:
*об’єкт оцінки, як об’єкт права власності, відносно якого встановлені і діють владні повноваження з визначеними правомічностями, тобто такі, що визначені правовою формою і є такими, що з одного боку відображають повноваження усіх суб’єктів майнових відносин стосовно об’єкту, та характеризують ступень контролю суб’єкта над економічними властивостями об’єкта, як об’єктом цивільних відносин, та з іншого боку, інших суб’єктами майнових відносин, які діють виходячи з існування загальної системи правових відносини та за рахунок яких обумовлюється первинні, виключно фізичні зв’язки (об’єкт – об’єкт), і які обумовлюють наявність правового режиму стосовно об’єкту оцінки, а також правових відносин, які виникають як вторинні, виходячи з наявності виключно правових зв’язків при відсутності або ( та \ або) наявності фізичних зв’язків, що обумовлює існування системи прав на об’єкт оцінки у власника і та третіх осіб , а також зв’язків не визначених правовою формою, але які мають відповідну впливовість на об’єкт оцінки, при визначенні стану правомічностей за допомогою правової форми.
*об’єкт оцінки, як майнову субстанцію, що відповідає ступеню його цінності та корисності, виходячи з фізичних, функціональних, та інших якісних, кількісних та інших корисних властивостей, які дають можливість задовольнити економічні потреби власника та інших суб’єктів майнових відносин.
*об’єкт оцінки, з позиції визначених та не визначених, але існуючих, обтяжень правового, технічного, функціонального та іншого змісту;
* об’єкт оцінки, з позиції наявності обтяжень та обмежень, які можуть супроводжувати процедуру оцінки та застосування її результатів;
* існуюче коло суб’єктів прав власності стосовно об’єкта оцінки як об’єкта прав власності;
* коло третіх осіб які пов’язані з об’єктом оцінки через власника як головного суб’єкта прав власності.
18.Визначена мотивувальна роль «принципів оцінки» в національній оцінці, які з одного боку, повинні визначати сутність оцінки того чи іншого виду майна, а з іншого, комплексно та системно регламентувати послідовність, межі та правила оцінки, застосування яких гарантує отримання відповідного об’єктивного результату.
19.Доведена необхідність нормативно - правового закріплення в нормативних актах з оцінки основних «принципів оцінки», у тому числі загальних та специфічних, як теоретичного та методологічного підґрунтям правового регулювання відносин в сфері оцінки.
20.Визначено, що суцільність реалізації принципів оцінки передбачає виконання організаційних процедур з набуття статусу суб’єкту оціночної діяльності, та процедур пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності з оцінки майна та майнових прав, результатом яких є дослідження та встановлення вартісного еквіваленту цінності об’єкту оцінки, які здійснюється за умови досягнення об’єктивного уявлення про його суцільну цінність, як об’єкту прав власності та як економічне благо, що є результатом дії загальних та специфічних законів пізнаваємості та змінності навколишнього світу, в їх єдності та взаємозалежності майнових та немайнових складових.
21.Визначено, що зміст «правової регламентацію методології оцінки», слід розглядати як особливу та специфічну в межах загальної системи правової регламентації діяльність в держави, під якою слід розуміти діяльність держави з «правової регламентації» взагалі, та особисто, в сфері оціночної діяльності, яка складається з державного та недержавного управління, діяльність державних та недержавних установ, фахівців та суб’єктів оціночної діяльності, пов’язаної з розробкою та правозастосуванням встановлених норм та правил, виконанням процедур оцінювання та використанням їх результатів.
22.Визначено, що головними напрямками та етапами вдосконалення «правової регламентації методології оцінки» в межах реалізації ПА є:
* вдосконалення законодавства в напрямку уніфікації юридичної термінології яка застосовується в нормативних актах загальної та спеціальної сфери правового регулювання в правових системах України та Європейського союзу, що передбачає існування чіткого понятійно-категоріального апарату, який є підставами вироблення сталої системи юридичних понять і термінів, як необхідних умов та основного пріоритетного напрямів правового реформування;
* досягнення прозорості та спрощеності здійснення процедур з реалізації прав власності, що пов’язано з вдосконаленням механізму визначення юридичного факту стосовно набуття суб’єктом права власності, з відображенням цього юридичного факту правовою формою не залежно від змістовних складових об’єкту прав власності;
*об’єднання в єдину систему регулювання відносин пов’язаних з обігом нерухомого майна, суцільність та цінність якого обумовлюється земельного компонентом та його поліпшеннями, в якій процедура оцінки є юридичною та економічною передумовою розвитку та гармонізації майнових відносин;
*встановлення механізму визначення правового та економічного змісту об’єкту прав власності; вдосконалення правового механізму визначення стану привласнення (відчуження) об’єкту права власності, як юридичного факту, нормативно – правове закріплення цього механізму;
*встановлення методичних засад для здійснення процесу оцінки та встановлення вартості об’єкту права власності, як грошового еквіваленту цінності, межами правової форми звіту, як результату застосування методологічних регламентів та стандартів, результати якої є юридичної та економічною передумовою оборотоздатності об’єкту прав власності в цивільно – правовому обігу і т.і;
* встановлення ліцензування оцінки майна як виду господарської діяльності обумовленого особливістю та складністю об’єкта правового регулювання за критеріями специфічності процедури правової ідентифікації об’єкту оцінки, що потребує існування у виконавця – оцінювача спеціальних правових знань або у суб’єкта оціночних послуг у штатному складі фахівця-юриста.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев, С. С. Проблемы теории права [Текст] : курс лекций в 2-х т. / С. С. Алексеев. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та. – 1972. – Т. 1. – 395 с.
2. Американський стандарт з оцінки BSV-I 1988 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://greatcasino.ru/osb5.html. – Загол. з екрану.
3. Аристотель. Сочинения [Текст] : В 4-х т. / Пер. с древнегреч.; Общ. ред. А. И. Доватура. – М. : Мысль, 1983. – Т. 4. – 830 с.
4. Бабкин, С. А. Основные начала организации оборота недвижимости [Текст] / С. А. Бабкин. – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – 462 с.
5. Бевзенко, В. М. Сутність та поняття адміністративно правового регулювання [Текст] / В. М. Бевзенко // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 3. – С. 162-167.
6. Большая советская энциклопедия [Текст]: В 30 т. / Гл. ред. А. М. Прохоров. – Изд. 3-е. — М. : Сов. энцикл., 1969-1978.
7. Большой толковый социологический словарь (Collins) [Текст] / Под ред. Д. Джери. – М. : Вече, 1999. – Т. 1 (А-О). – 544 с.
8. Братусь, С. Н. Предмет и система советского гражданского права [Текст] / С. Н. Братусь. – М. : Госюриздат, 1963. – 196 с.
9. Валдайцев, С. В. Оценка бизнеса и инновации [Текст] / С. В. Валдайцев. — М. : Информ.-издат. дом «Филинъ», 1997. — 336 с.
10. Великий російсько – англійський словник [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.classes.ru/dictionary-russian-english-universal-term-37622.htm
11. Венедиктов, А. В. Государственная социалистическая собственность [Текст] / А. В. Венедиктов. – М. : Изд-во Акад. наук СССР, 1948. – 240с.
12. Галасюк, В. В. Новое – это хорошо забытое старое, или о необходимости использования «правовой концепции» при определении понятия «активы» [Текст] / В. В. Галасюк // Фондовый рынок. – 2000. – № 29. – С. 2-5.
13. Галунько, В. В. Адміністративно-правова охорона суб'єктів права власності в Україні [Текст] : Монографія / В. В. Галунько. – Херсон : ВАТ ХМД, 2006. – 356 с.
14. Гегель, Г. В. Ф. Филосовия права [Текст] / Г. В. Ф. Гегель / Пер. с нем.; Ред. и сост. Д. А. Коримов и В. С. Нерсесянц; Авт. вступ. ст. и примеч. В. С. Нерсесянц. – М. : Мысль, 1990. – 524 с.
15. Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003 [Текст] // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11 (28.03.2003). – Ст. 462.
16. Гражданский кодекс Российской Федерации от 21.10.1994 (с изм. 08.05.2010) [Текст] // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1994. – № 32. – Ст. 3101.
17. Гриценко, Е. А. Рынок недвижимости: закономерности становления и функционирования (вопросы теории и методологии) [Текст] / Е. А. Гриценко. – Харьков: Бизнес Информ, 2002. – 284 с.
18. Гриценко, Е. Экономико-правовые вопросы регулирования отношений на рынке недвижимости [Текст] / Е. Гриценко // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 4. – C. 101-103.
19. Грязнова, А. Г. Оценка недвижимости [Текст] / А. Г. Грязнова, М. А. Федотова. – М. : Финансы и статистика, 2010. – 560 с.
20. Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу [Текст]: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 р. № 1365 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 42 (05.11.2004). – Ст. 2763.
21. Деякі питання визначення оціночної вартості нерухомості та об’єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються) [Текст] : Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1103 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 84 (07.11.2011). – Ст. 3073.
22. Домашенко, М. В. Власність і право власності: Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні [Текст] / М. В. Домашенко, В. С. Рубанік. – Х.: Факт, 2002. – 550 с.
23. Економічна теорія [Текст]: Посібник вищої школи / Під заг. ред. Е. М. Воробйова. – К.; Х. : ТОВ «Корвін», 2003. – 704 с.
24. Економічний словник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slovarus.ru/?di=181698
25. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III [Текст] // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46 (30.11.2001). – Ст. 2038.
26. Земельный кодекс Российской Федерации от 25.10.2001 г. № 136-ФЗ [Текст] // Собрание законодательства РФ. – 2001. – № 44 (29.10.2001). – Ст. 4147.
27. Зеркаль, О. Методичні настанови з питань адаптації законодавства України до aquis соmmunautаіrе [Текст] / О. Зеркаль, Т. Качка. – К. : ТОВ «Ніка-Прінт», 2005. – 92 с.
28. Іванова, И. Б. Практика оценки имущества. Критический анализ нормативной базы оценки [Текст] / И. Б. Иванова / Під ред. Я. І. Маркуса. – К. : ТОВ «Українська інвестиційна газета», 2010. – 274 с.
29. Кант И. Сочинения [Текст] : В 6 т. / И. Кант / Под общ. ред. Я. Ф. Асмуса, А. Я. Гулыги, Т. И.Ойзермана. – М. : Мысль, 1965. – Т. 4, ч. 2. – 478 с.
30. Касьяненко, Т. Г. Оценка бизнеса [Текст] : учебник / Т. Г. Касьяненко, Г. А. Маховикова. – Ростов н/д: Феникс, 2009. – 621с.
31. Кибенко, Е. Р. Корпоративное право [Текст] : Учебное пособие / Е. Р. Кибенко. – Х. : Эспада, 1999. – 480 с.
32. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X [Текст] // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
33. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 14.07.1967 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_169
34. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32 (23.08.2006). – Ст. 2371.
35. Конституции государств Европейского Союза [Текст] / Под. ред. Л. А. Окунькова. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 802 с.
36. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР [Текст] // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30 (23.07.96). – Ст. 141.
37. Коуз, Р. Фирма, рынок и право [Текст] / Р. Коуз ; пер. с англ. Б. Пинксера. – М. : Дело ЛТД; Изд-во «Catallaxy», 1993. – 192 с.
38. Коуз, Р. Проблема социальных издержек [Текст] / Р. Коуз // Фирма, рынок и право / Пер. с англ. Б. Пинксера. – М. : Дело ЛТД; Изд-во «Catallaxy», 1993. – С. 8-11.
39. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III [Текст] // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26 (29.06.2001). – Ст. 131.
40. Кузнецов, А. В. Немецкий опыт регистрации прав на земельные участки и возможность его использования в России [Текст] / А. В. Кузнецов // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 117-127.
41. Кучеренко, В. Р. Оцінка бізнесу та нерухомості [Текст]: Навч. посіб. / В. Р. Кучеренко, Я. П. Квач, Н. В. Сментина та ін. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 200 с.
42. Лазня, І. В. Загальний закон власності [Текст] / І. В. Лазня, В. О. Рибалкін // Економіка України. – 2001. – № 9. – С. 43-50.
43. Лаптев, В. В. Предпринимательское право: понятие и субъекты [Текст] / В. В. Лаптев. – М. : Юристъ, 1997. – 140 с.
44. Лейбин, В. Проблема отчуждения сквозь призму перестройки [Текст] / В. Лейбин // Коммунист. – 1990. – № 6. – С. 100-109.
45. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. № 3852-XII [Текст] // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17 (26.04.94). – Ст. 99.
46. Лысенко, О. Л. Дискуссия о кодификации частного права в Германии [Текст] / О. Л. Лысенко // Вестник Моск. гос. ун-та (Серия 11: Право). – 1996. – № 2. – С. 93-100.
47. Макконнелл, К. Р. Экономикс: Принципы, проблемы и политика [Текст] : в 2 т. / К. Р. Макконнелл, С. Л. Брю. – Таллинн : [б. и.], 1993. – Т. 1. – 400 с.
48. Маркс, К. Капитал. Критика политической экономии [Текст] : в 3-х т. / К. Маркс. – М. : Политиздат, 1958. – Т. 2, Кн. 2: Процесс обращения капитала. – 1958. – 648 с.
49. Маркс, К. Сочинения [Текст] / К. Маркс, Ф. Энгельс. – К. : Вид-во Політ. літ-ри України, 1965. – Т. 46. – 476 с.
50. Маркс, К. Сочинения [Текст] / К. Маркс, Ф. Энгельс. – К. : Вид-во Політ. літ-ри України, 1965. – Т. 12. – 718 с.
51. Маркс, К. Твори [Текст] / К. Маркс, Ф. Енгельс. – К. : Вид-во Політ. літ-ри України, 1965. – Т. 23, ч. 2. – 688 с.
52. Маркус, Я. І. Застосування Європейських стандартів оцінки в оціночній практиці в Україні [Текст] / Я. І. Маркус // Державний інформаційний бюллетень про приватизацію. – 1999. – № 5. – С.73-76.
53. Международные стандарты оценки [Текст] : 7-е изд.; пер. с англ. И. Л. Артеменкова, Г. И. Микерина, Н. В. Павлова. – М. : ООО «Российское общество оценщиков», 2005. – 414 с.
54. Международные стандарты финансовой отчетности [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ifrs.org/Home.htm
55. Мендрул, О. Г. Оцінка гудвілу [Текст] / О. Г. Мендрул // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2000. – № 3. – С. 49-51.
56. Милль, Дж. Ст. Основы политической экономии [Текст] / Дж. Ст. Милль ; Пер. с англ. А. Г. Милейковского. – М. : Прогресс, 1980. – Т. 2. – 480 с.
57. Митюков, К. А. Курс Римского права [Текст] / К. А. Митюков. – К. : Тип. Т-ва И.И. Кушнеревич и К0 , 1912. – 408 с.
58. Науменко, А. В. Правове регулювання господарської діяльності у сфері оцінки майна [Текст] : Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / А. В. Науменко; Нац. ун-т «Юрид. акад. Укр. ім. Я. Мудрого». – Х. : [б. в.], 2011. — 186 с.
59. Нейман, Е. И. Институт оценки стоимости как сегмент рынка трансакционных услуг [Текст] / Е. И. Нейман // Тезисы докладов ІХ Междунар. конф. «Современные тенденции развития оценочной деятельности в России и зарубежье» (5-6 июня 2001 года). – СПб. : [б. и.], 2001. – С. 76-81.
60. Ницше, Ф. По ту сторону добра и зла; К генеалогии морали [Текст] / Ф. Ницше ; предисл. Н. В. Рожина. – Мн. : Беларусь, 1992. – 335 с.
61. Новая философская энциклопедия [Текст] : В 4 т. / Под ред. В. С. Стёпина. – М. : Мысль, 2001. – 634 с.
62. Новий тлумачний словник української мови [Текст] : у 3-х т. / під заг. ред. В. В. Яременко. – К. : Аконіт, 2008. – 2800 с.
63. О введении в действие Градостроительного кодекса Российской Федерации [Текст] : Федеральный Закон от 29.12.2004 г. № 191-ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 2005. – № 1 (ч. I) (03.01.2005). – Ст. 17.
64. О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации в части совершенствования земельных отношений [Текст] : Федеральный закон от 22.07.2008 г. № 141-ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 2008. – № 30 (ч. I) (28.07.2008). – Ст. 3597.
65. О внесении изменений в Федеральный закон «Об обороте земель сельскохозяйственного назначения» и Федеральный закон «О землеустройстве» [Текст] : Федеральный закон от 29.06.2005 г. № 87-ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 2005. – № 30 (ч. I) (25.07.2005). – Ст. 3098.
66. О государственной кадастровой оценке земель [Текст] : Постановление Правительства РФ от 25.08.1999 г. № 945 // Собрание законодательства РФ. – 1999. – № 35. – Ст. 4326.
67. О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним [Текст] : Федеральный Закон от 21.06.1997 г. № 122-ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 1997. – № 30 (28.07.1997). – Ст. 3594.
68. О государственном земельном кадастре [Текст] : Федеральный закон РФ от 02.01.2000 г. № 28-ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 2000. – № 2 (10.01.2000). – Ст. 149.
69. О государственном кадастре недвижимости [Текст] : Федеральный закон от 24.07.2007 г. № 221-ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 2007. – № 31 (30.07.2007). – Ст. 4017.
70. О Концепции административной реформы в Российской Федерации в 2006-2010 годах и плане мероприятий по проведению административной реформы в Российской Федерации в 2006-2010 годах [Электронный ресурс] : Распоряжение Правительства РФ от 25.10.2005 № 1789. – Режим доступа: http://www.gov.karelia.ru/Legislation/lawbase.html?lid=1185
71. О саморегулируемых организациях [Текст] : Федеральный закон от 01.12.2007 г. № 315-ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 2007. – № 49 (03.12.2007). – Ст. 6076.
72. Об оценочной деятельности в Росийской Федерации [Текст] : Федеральный Закон от 29.07.1998 г. № 135-ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 1998. – № 31 (03.08.1998). – Ст. 3813.
73. Об обороте земель сельскохозяйственного назначения [Текст] : Федеральный закон от 24.07.2002 г. № 101-ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 2002. – № 30 (29.07.2002). – Ст. 3018.
74. Об оценочной деятельности в Российской Федерации [Текст] : Федеральный закон от 29.07.1998 № 135-ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 1998. – № 31 (03.08.1998). – Ст. 3813.
75. Об утверждении Административного регламента Федерального агентства кадастра объектов недвижимости по исполнению государственной функции «Организация проведения государственной кадастровой оценки земель» [Текст] : Приказ Министерства экономического развития РФ от 28.06.2007 № 215 // Бюллетень нормативных актов федеральных органов исполнительной власти РФ. – 2007. – № 38 (17.09.2007). – С. 5-36.
76. Об утверждении Методических указаний по определению кадастровой стоимости вновь образуемых земельных участков и существующих земельных участков в случаях изменения категории земель, вида разрешенного использования или уточнения площади земельного участка [Текст] : Приказ Министерства экономического развития РФ от 12.08.2006 г. № 222 // Бюллетень нормативных актов федеральных органов исполнительной власти. – 2006. – № 43 (23.10.2006). – С. 56-65.
77. Об утверждении Правил проведения государственной кадастровой оценки земель [Текст] : Постановление Правительства Российской Федерации от 08.04.2000 г. № 316 // Собрание законодательства РФ. – 2000. – № 16 (17.04.2000). – Ст. 1709.
78. Об утверждении требований к оформлению документов о межевании, представляемых для постановки земельных участков на государственный кадастровый учет [Текст] : Приказ Росземкадастра от 02.10.2002 г. № П/327 // Бюллетень нормативных актов федеральных органов исполнительной власти. – 2002. – № 48 (02.12.2002). – С. 74-89.
79. Об утверждении Федерального стандарта оценки «Виды экспертизы, порядок ее проведения, требования к экспертному заключению и порядку его утверждения (ФСО № 5)» [Электронный ресурс] : Приказ Министерства экономического развития РФ от 04.07.2011 г. № 328. – Режим доступа: http://www.consultant.ru/law/hotdocs/13921.html. – Загл. с экрана.
80. Об утверждении федерального стандарта оценки «Общие понятия оценки, подходы к оценке и требования к проведению оценки (ФСО № 1)» [Текст] : Приказ Министерства экономического развития РФ от 20.07.2007 г. № 256 // Российская газета. – 2007. – № 4457 (04.10.2007). – С. 12-24.
81. Об утверждении Федерального стандарта оценки «Определение кадастровой стоимости объектов недвижимости» (ФСО № 4) [Электронный ресурс] : Приказ Министерства экономического развития РФ от 22.10.2010 г. № 508. – Режим доступа: http://www.audit-it.ru/law/appraisal/311514.html. – Загл. с экрана.
82. Об утверждении федерального стандарта оценки «Требования к отчету об оценке» (ФСО № 3) [Текст] : Приказ Мин