ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНО–ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ :

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАХИСТУ
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ В СФЕРІ ПРАЦІ.....10
1.1. Соціально-економічні права та їх місце в системі прав людини............10
1.2. Захист соціально-економічних прав людини як основна
функція соціальної правової держави.................................................................32
РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД
ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ
ПРАВ ЛЮДИНИ В СФЕРІ ПРАЦІ ................................................................50
2.1. Міжнародно-правовий захист соціально-економічних прав
людини в сфері праці..........................................................................................50
2.2. Зарубіжний досвід захисту соціально-економічних прав людини
в сфері праці..........................................................................................................70
РОЗДІЛ 3. ФОРМИ ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ
ПРАВ ЛЮДИНИ В СФЕРІ ПРАЦІ..................................................................86
3.1. Органи державної влади у механізмі захисту соціально-економічних
прав людини в сфері праці....................................................................................86
3.2. Захист соціально-економічних прав людини громадськими
організаціями.......................................................................................................136
3.3. Самозахист соціально-економічних прав в сфері праці...........................155
ВИСНОВКИ........................................................................................................164
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ....................................................169

ВСТУП
Актуальність теми. Як відомо, найважливішою проблемою теорії та практики розбудови правової держави є забезпечення реалізації та захисту прав і свобод людини та громадянина. Якщо ж говорити про соціальну державу, то на перше місце тут виходить забезпечення соціально-економічних прав. У соціально-економічних правах розкривається важлива грань соціальної правової держави. Вона не може і не повинна роздавати всім громадянам необмежені матеріальні й духовні блага, однак зобов’язана забезпечити право на гідне життя.
Прийняття в 1996 році Конституції України було покликане підняти на якісно новий рівень розуміння суспільної ваги прав і свобод людини, упорядкувати різновекторні процеси розвитку українського суспільства і держави, закласти законодавчу основу для формування правової, соціальної та демократичної держави. По суті, Основний закон у ч.1 ст.3 проголосив суміщення інтересів прав людини з інтересами суспільства і держави, а не їх протиставлення.
Конституція України закріпила доволі широкий перелік соціально-економічних прав людини і громадянина, який сьогодні є одним з найповніших у порівнянні з конституціями інших країн світу. Для забезпечення реалізації вищезазначених прав в Україні створено доволі розгалужену нормативну базу, на державні органи, в тому числі й спеціально створені, покладено обов’язки щодо забезпечення та захисту соціально-економічних прав тощо.
Однак реалії сьогодення свідчать про те, що сьогодні не все в порядку з реалізацією закріпленнях в Конституції України соціально-економічних прав. Зокрема, суттєві ускладнення і напруженість спостерігаються у сфері реалізації громадянами права на працю. Так, перехід до ринкової економіки загострив проблему безробіття. На обліку в державній службі зайнятості станом на 1 лютого 2008 р. перебувало 691,2 тис. незайнятих громадян, які шукали роботу, з них понад половину становили жінки або мешканці сільської міс¬цевості, понад третину – молодь віком до 35 років. Офіційного статусу безробітних на цю дату набули 95,9% незайнятих громадян. Серед безробітних кожний другий раніше обіймав місце робітника, а кожний четвертий – посаду службовця або не мав професійної підготовки. Таким станом справ користуються роботодавці, зміцнюючи свої позиції в трудових відносинах. Причому здебільшого це робиться за рахунок зниження рівня правових гарантій працівника.
Ситуацію погіршує і те, що сьогодні трудові відносини регулює ще Кодекс законів про працю 1971 року, який вже давно морально застарів. Проект же Трудового кодексу, прийнятий Верховною Радою України за основу, побудований переважно на засадах збалансованості інтересів як працівників, так і роботодавців і певним чином погіршує становище працівників навіть порівняно з чинним Кодексом. Не все сьогодні добре і з правозахисною діяльністю державних органів, характерними ознаками якої є халатне ставлення до звернень громадян, корупція та невисока правова культура представників державної влади.
Наукове дослідження питань захисту соціально-економічних прав людини покликане допомогти удосконаленню як законодавства, так і правозастосовній практики у цій сфері. Означене набуває ще більшої ваги за умов реформування трудового законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004 р., та п. 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., а також планів наукових досліджень кафедри трудового, екологічного й аграрного права і науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення правового регулювання захисту соціально-економічних прав людини в сфері праці.
Досягнення поставленої мети в дисертації вимагало вирішення наступних дослідницьких завдань:
– охарактеризувати категорії: „права”, „свободи”, „права людини”, „права громадянина”, „правова держава”, „соціальна держава”, „захист прав”, „охорона прав”;
– уточнити поняття „соціально-економічні права” та „самозахист”;
– визначити місце соціально-економічних прав у системі прав людини;
– вивчити закордонний досвід в сфері захисту соціально-економічних прав людини;
– з’ясувати сучасний стан забезпечення органами державної влади захисту соціально-економічних прав людини;
– охарактеризувати способи захисту соціально-економічних прав громадськими організаціями;
– дослідити інститут самозахисту соціально-економічних прав;
– розробити конкретні пропозиції щодо удосконалення нормативно–правового забезпечення захисту соціально-економічних прав людини.
Об’єктом дослідження є відносини у сфері забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина.
Предметом дослідження є правове регулювання захисту соціально-економічних прав людини в сфері праці.
Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, формально-логічний метод було використано при визначенні місця соціально-економічних прав в системі прав людини (підрозділ 1.1). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 3.3). Порівняльно-правовий метод використано для порівняння національного законодавства, яке регламентує захист соціально-економічних прав працівників з міжнародним законодавством та законодавством промислово розвинутих країн світу у цій сфері (підрозділ 2.1, 2.2, 3.1). За допомогою історико-правового методу досліджувалося становлення та розвиток соціально-економічних прав людини та їх захисту в Україні і світі (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2). Методи класифікації, групування, системно-функціональний – для дослідження нормативно-правового масиву, що регулює захист соціально-економічних прав працівників (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2); статистичний аналіз був використаний для вивчення сучасного стану правової захищеності працівників (підрозділ 1.1).
Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці українських і російських вчених у сфері трудового права, теорії держави та права: М.Г. Александрова, А.П. Александрової, П.В. Анісімова, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедіктова, Л.Я. Гінцбурга, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, І.В. Зуба, С.О. Іванова, І.Я. Кисельова, Р.І. Кондратьєва, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиця, О.А. Лукашевої, М.В.Лушнікової, М.І. Іншина, А.Р. Мацюка, Ю.П. Орловського, П.Д. Пилипенка, С.М.Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, П.М. Рабіновича, В.Г. Ротаня, А.Г. Седишева, О.Ф. Скакун, В.Н. Скобелкіна, О.В. Смирно¬ва, Б.С. Стичинського, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, Т.Б. Шубіної, О.М. Ярошенка та ін.
Нормативну базу дослідження становлять: Конституція України, законодавчі акти України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств, локальні нормативні акти, а також міжнародно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з урахуванням новітніх досягнень правової науки, дослідити інститут захисту соціально-економічних прав людини. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:
- дістало подальшого розвитку розуміння природи соціально-економічних прав людини та їх місця в системі прав людини. Піддано критиці ідею „другорядності” соціально-економічних прав людини і громадянина стосовно прав так званого першого покоління;
- вдосконалено поняття „соціально-економічні права” та „самозахист”. Так, соціально-економічні права визначені як можливості людини та громадянина у сфері власності, підприємництва, праці та відпочинку, соціального захисту, житлового забезпечення та охорони здоров'я, що мають за мету створення умов для належного розпорядження особою власністю і працею та захист тих хто опинився в складній життєвій ситуації, як з боку держави, так і з боку суспільства. Самозахист – це встановлені законом самостійні дії працівника по охороні своїх прав без звернення за допомогою до державних та інших уповноважених органів;
- отримало подальший розвиток розуміння форм захисту соціально-економічних прав людини. Усі форми такого захисту об’єднано у дві групи: юрисдикційну і неюрисдикційну;
- обґрунтовано необхідність введення інституту самозахисту прав працівників у трудове право;
- отримало подальшого розвитку розуміння необхідності реформування національної судової системи і процесуального законодавства;
- запропоновано зміни і доповнення до проекту Трудового кодексу України у напрямку підвищення рівня правових гарантій прав найманих працівників та посилення впливу профспілок на трудові правовідносини;
- дістало подальшого розвитку розуміння органів державної влади як суб’єктів забезпечення соціально-економічних прав людини і громадянина;
- на підставі результатів дослідження внесено пропозиції щодо удосконалення діючих нормативно-правових актів, які регламентують питання захисту соціально-економічних прав людини.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:
- в науково-дослідній – роботі для подальших досліджень правового механізму захисту прав і свобод людини;
- у правотворчості – при підготовці проекту Трудового кодексу України та інших нормативно–правових актів, розробці змін та доповнень до чинних законодавчих актів, які регламентують захист соціально-економічних прав людини;
- у правозастосуванні – для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства в сфері забезпечення та захисту соціально-економічних прав людини;
- у навчальному процесі – при підготовці лекцій, відповідних розділів підручників і навчальних посібників з Трудового права України, при викладанні навчальної дисципліни „Трудове право”, а також у науково-дослідній роботі студентів, слухачів та курсантів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у наукових публікаціях автора, а також доповідях на науково–практичних конференціях: „Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин” (Чернігів, 2007), „Захист трудових та пенсійних прав громадян України” (Харків, 2008) та „Проблеми дотримання прав людини в діяльності ОВС України” (Харків, 2008). Також положення дисертаційного дослідження обговорювалися на теоретичних семінарах науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ. Теоретичні напрацювання автора дисертації використовуються у процесі викладання курсу „Трудове право”, зокрема, під час читання лекцій і проведення семінарських занять.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 184 сторінки. Список використаних джерел складається із 197 найменувань і займає 16 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу міжнародно-правових актів, досвіду закордонних країн, національного законодавства і практики його застосування, теоретичного осмислення наукових праць у різних галузях юриспруденції, нами сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих та удосконалення інституту захисту соціально-економічних прав людини. Основні з них такі:
1. Всі права людини закріплені на міжнародному та національному рівні є рівними, неділимими та взаємопов’язаними. А реалізація та захист соціально-економічних прав закріплених в Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Конституції України повинні бути забезпечені державою не залежно від рівня економічного розвитку.
2. Існує доцільність як в законотворенні, так і в інших сферах діяльності застосовувати термін „соціально-економічні права”, виходячи з близькості за характером категорій „соціальні” і „економічні”, що проявляється навіть в тому, що окремі права можна відносити як до соціальних прав, так і до економічних (наприклад, право на працю).
3. Під соціально-економічними правами слід розуміти можливості людини та громадянина в сфері власності, підприємництва, праці та відпочинку, соціального захисту, житлового забезпечення та охорони здоров'я, що мають за мету створення умов для належного розпорядження особою власністю і працею та захист опинившихся в складній життєвій ситуації, як з боку держави, так і з боку суспільства.
4. Вказується на недоцільність застосування в законодавстві двох термінів „захист” та „охорона”. Так, законодавець не проводить чіткого розрізнення між цими двома термінами, а вчені використовуючи таку ситуацію розробляють безліч теорій, які певним чином заплутують молодих вчених, студентів, аспірантів, правозастосовчу практику та утворюють плутанину в термінологічному апараті юридичної науки. З огляду на це представляється доцільним відмовитися від використання терміна „охорона” та використовувати і в законодавстві, і в правозастосовчій практиці термін „захист”. Тим більше, що в словнику української мови „захист” визначається як заступництво, охорона, підтримка.
5. Сьогодні мова повинна йти саме про формування соціально правової держави, основною цінністю в якій є людина з її правами і свободами. Основною функцією такої держави повинен бути захист насамперед соціально-економічних прав людини і громадянина. Ці та інші права та свободи людини і громадянина можуть бути забезпечені за умови належної роботи всіх інституцій громадянського суспільства та держави.
6. Захист соціально-економічних прав людини здійснюється у різноманітних формах, які можна об’єднати у дві групи юрисдикційну і неюрисдикційну. Основна відмінність між ними полягає в тому, що захист соціально-економічних прав у юрисдикційній формі здійснюється різними державними органами, із властивим кожному з них певним процесуальним порядком діяльності, у той час як захист цих прав у неюрисдикційній формі протікає в рамках матеріального правовідношення і здійснюються самими сторонами без звернень до компетентних органів.
7. Обґрунтована доцільність внесення таких змін та доповнень до проекту Трудового кодексу України:
– доповнити ст. 3 „Основні засади правового регулювання трудових відносин” таким пунктом: „забезпечення права професійних спілок здійснювати громадський профспілковий контроль за дотриманням трудового законодавства”;
– викласти ст. 43. „Строк трудового договору” в наступній редакції:
„1. Трудові договори можуть укладатися на невизначений і на визначений строк (строковий трудовий договір).
2. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом і іншими законами.
3. Якщо в трудовому договорі не обговорений термін його дії, то договір вважається укладеним на невизначений строк.
4. Забороняється укладення строкових трудових договорів з метою ухилення від надання прав і гарантій, передбачених працівникам, з якими укладається трудовий договір на невизначений строк”;
– викласти ч. 1 ст. 266 „Правила внутрішнього трудового розпорядку” в наступній редакції:
„1.Правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються загальними зборами (конференцією) трудового колективу за спільним поданням роботодавця та виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Правила внутрішнього трудового розпорядку організації, як правило, є додатком до колективного договору і не можуть суперечити трудовому законодавству, колективним угодам та колективному договору”;
– доповнити Проект статтею з назвою „Самозахист працівниками своїх прав” і таким змістом:
„1.Самозахист – встановлені законом самостійні дії працівника по охороні своїх прав без звернення за допомогою до державних та інших уповноважених органів.
2. З метою самозахисту трудових прав працівник може відмовитися від виконання роботи, не передбаченої трудовим договором, або якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я, а також призупинити роботу, у випадку затримки виплати заробітної плати на строк більше трьох днів, на весь період до виплати затриманої суми.
3. На час відмови або призупинення роботи за працівником зберігається середній заробіток.
4. Роботодавцю забороняється переслідування працівників за використання ними припустимих законодавством способів самозахисту трудових прав”;
– видалити норму ст. 442, яка закріплює можливість отримання працівником компенсації замість поновлення на роботі, як таку, що суперечить засадам трудового права та послабляє захист соціально–економічних прав працівників;
– вдосконалити визначення індивідуального трудового спору, яке закріплене в ст. 422 шляхом додання слова „неврегульовані” перед словом „розбіжності”.
8. Існує необхідність удосконалити Закон України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” шляхом запровадження окремої глави з назвою „Правовий статус Уповноваженого” в яку повинні увійти статті з назвами: „Завдання Уповноваженого”, „Функції Уповноваженого”, „Права Уповноваженого”, „Обов’язки Уповноваженого”, „Відповідальність Уповноваженого”. „Гарантії діяльності Уповноваженого”.
9. Для підняття авторитету інституту омбудсмена в Україні та підвищення його можливостей у справі захисту соціально-економічних прав людини необхідно передусім провести такі заходи: закріпити обов’язковий характер рішень омбудсмена, наділити його правом законодавчої ініціативи, запровадити регіональних представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
10. З метою удосконалення судового захисту соціально-економічних прав вважаємо за доцільне: по-перше, вдосконалити судову систему України шляхом запровадження спеціалізованих трудових судів, по-друге, розробити та прийняти Трудовий процесуальний кодекс України, по-третє, передбачити можливість звернень громадян до Конституційного Суду України зі скаргами на порушення конституційних прав та свобод.
11. Викласти ч.1 ст. 93 Конституції України в такій редакції: „Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всеукраїнським профспілкам та профоб’єднанням.
12. Існує необхідність закріплення в проекті Трудового кодексу України всіх повноважень профспілок, які сьогодні передбачені трудовим законодавством. Запропонований же проект звужує повноваження профспілок, зокрема позбавляє права профспілкові органи вимагати від роботодавця розірвання трудового договору з керівником підприємства, якщо він порушує трудове законодавство; погоджувати встановлення шестимісячного строку випробування при прийнятті на роботу тощо. В цьому контексті не зайвим буде звернути увагу на норму ч. 3 ст. 22 Конституції України, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Права человека. Учебник для вузов / Ответственный редактор – член-корр. РАН, доктор юридических наук Е.А. Лукашева. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА–ИНФРА • М), 2001. – 573 с.
2. Луковская Д.И. Понятие прав человека: многообразие подходов. Проблемы универсальности прав человека // История государства и права. – 2007. – №12. – С. 32 – 36.
3. Рассказов Л.П., Упоров И В. Естественные права человека. – СПб., 2001.
4. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1994. – 236 с.
5. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 52 с.
6. Луковская Д.И. Права человека и права гражданина. Правовой статус человека и гражданина // История государства и права. – 2007. – №13. – С. 34 – 36.
7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Х.: Консум, 2001. – 656 с.
8. Конституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов. – М.: Норма – Инфра. М, 1999.
9. Конституционное (государственное право) зарубежных стран: В 4 т. Тома 1 – 2. Часть общая: Учебник / Отв. ред. проф. Б.А. Страшун – 3-е изд., обновл. и дораб. – М.: Издательство БЕК, 2000. – 784 с.
10. Заінчковський М. Л. Права людини як новоєвропейський філософський та політико–правовий феномен. Дис.... канд. філософ. наук, – Київ, 2003. – 178 с.
11. Размєтаєва Ю. Права людини як фундаментальна цінність громадянського суспільства: до постановки питання // Юридический вестник. – 2006. – №1. – С. 109 – 112.
12. Карташкин В.А., Колесова Н.С., Ларин A.M. Общая теория прав человека. – М., 1996.
13. Абдулаев М.И. Права человека и государство. – СПб., 1999.
14. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа ИНФРА • М – НОРМА, 1997. – 652 с.
15. Анисимов П.В. Теоретические проблемы правового регулирования защиты прав человека. Дис.... докт. юрид. наук, – Новгород, 2005. – 374 с.
16. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. проф. В.В. Маклаков – 2-е изд., исправ. и доп. – М.: Издательство БЕК. 1999. – 584 с.
17. Страхов М.М. Права людини і громадянина: історія і сучасність // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. Ч.1. – Х – 2000. – С. 66 – 68.
18. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
19. Верланов С. Особливості соціальних, економічних та культурних прав людини: до сучасних дискусій // Юридична Україна. – 2005. – №9. – С. 11 – 17.
20. Fact sheet №16 (Rev.l), The Committee on Economic, Social and Cultural Rights: http://www.unhchr.ch.
21. Государственное право Германии. – Т. II. – М.: ИГП РАН, 1994 – 320 с.
22. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини // Правова держава. – 1998. – Вип. 9. – С 3 – 8.
23. Права человека. – 573 с.
24. Баглай M.B. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для вузов. – 3-е изд., изм. и доп. – М: Норма, 2001. – 800 с.
25. Повідомлення працівників про зміну діючих умов оплати праці // Юридичний вісник України. – 2007 – №15. – С. 15.
26. Андріїв В. Природний характер трудових прав працівників // Право України. – 2007. – №4. – С. 67–70.
27. Советское государственное право. – М., 1948.
28. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
29. Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. – К.: Український центр правничих студії, 1999. – 376 с.
30. Надель С. Рыночная экономика и экономическая демократия // Международная экономика и международные отношения. – 2000. – №1. – С. 45, 46.
31. Гладких В.И. Социальные права граждан Украины в системе конституционных прав // Проблеми законності. – Вип. 80. – 2006. – С. 15 – 21.
32. Гетьманцева Н.Д. Особливості правового регулювання праці в нових умовах господарювання // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки. – Х.: Нац. ун–т внутр. справ. – С. 106 – 110.
33. Ринок праці. Доходи населення. Демографічна ситуація // Праця і зарплата. – 2008. – №8. – С. 2, 3.
34. Рабінович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). – Х.:Право, 1997. – 64с.
35. Бердяев Н.А. Философия свободного духа. – М., 1994.
36. Лапин Н.И. Модернизация базовых ценностей россиян. // Социс. –1996. – №5.
37. Козлова Е.И., Кутафин O.E. Конституционное право России: Учебник. – 2-е изд., перераб и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 520 с.
38. Юнусов А.А. Права человека в системе общечеловеческих ценностей // "Черные дыры" в Российском законодательстве. – 2005. – №4. – С. 113 – 122.
39. Гроций Г. О праве войны и мира. – М., 1956.
40. История политических и правовых учений: Учебник / Под ред. В.С. Нерсесянца. 2-е изд., перераб. и доп. – М., 1988.
41. Нерсесянц В.С. Право как необходимая форма равенства, свободы и справедливости // Социологические исследования. – 2001. – С. 10 – 15.
42. Копейчиков В.В. Роль функции советского государства в создании благоприятных условий для реализации прав граждан в условиях развитого социализма. – М.: Юрид. лит-ра, 1983. – 251 с.
43. Тархов В.А. Гражданское право. – Чебоксары: Чуваш, кн. Изд-во, 1997.
44. Мордовец А.С. Социально-юридический механизм обеспечения прав человека и гражданина. – Саратов: СВМ МВД РФ, 1997.
45. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов: Изд–во Сарат. гос. ун-та, 1987.
46. Бояринцева М.А. Зміст адміністративно–правового статусу громадян України: В кн. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім „Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
47. Гаврилов Э.П. Комментарий Закона об авторском праве и смежных правах. М.: НОРМА, 1996. –217 с.
48. Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством. – М.: Юрид. лит., 1985. – С. 18, 19.
49. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
50. Базылев Б.Т. Юридическая ответственность: (теоретические вопросы). – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1985. – 120 с.
51. Донцов С.Э. Гражданско-правовые внедоговорные способы защиты социалистической собственности. – М.: Юрид. лит., 1980. – 144 с.
52. Тарасова В.А. Охрана прав граждан в пенсионном обеспечении. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. – 118 с.
53. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. –№30. – Ст. 141
54. Закон України „Про захист економічної конкуренції” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №12. – Ст. 64.
55. Закон України „Про захист прав споживачів” // Відомості Верховної Ради України. –1991. – №30. – Ст. 379.
56. Закон України „Про захист населення від інфекційних хвороб” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №29. – Ст. 228.
57. Закон України „Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” // Відомості Верховної Ради України. –1999. – №9-10. – Ст. 65.
58. Закон України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №11. – Ст. 50.
59. Закон України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №40. – Ст. 337.
60. Закон України „Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №31. – Ст. 286.
61. Закон України „Про охорону праці” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №49. – Ст. 668.
62. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №41. – Ст. 546.
63. Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №7. – Ст. 32.
64. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №7. – Ст. 36.
65. Закон України „Про охорону дитинства” // Відомості Верховної Ради України. –2001. – №30. – Ст.142.
66. Закон України „Про охорону прав на промислові зразки” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №7. – Ст. 34.
67. Ярошенко О.М. Практика Європейського суду з прав людини – джерело трудового права України // Трудове право України: сучасний стан та перспективи. – Сімферополь, 2008. – С. 12 – 19.
68. Стремоухов А.В. Правовая защита человека: Теоретический аспект: Автореферат дис... д-ра юрид. наук. – СПб., 1996.
69. Словник української мови. / Під ред. Білодіда І.К. – Т.3. – Київ: Наукова думка, 1972. – 744 с.
70. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА–ИНФРА • М), 2002. – 616 с.
71. Фукс Л.С. Некоторые вопросы методологии исследования социалистического государства. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1969. – 246 с.
72. Варич О.Г. Економічні функції сучасної держави: природа, сутність, зміст, тенденції розвитку в Україні: Дис.... канд. юрид. наук. – Київ, 2006. – 206 с.
73. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і гол. ред. В.Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. – 1440 с.
74. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА • М, 1999. – 552 с.
75. Чиркин В.Е. Государствоведение: Учебник. – М., Юристь, 1999. – 400 с.
76. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Юрайт, 2000. – 432 с.
77. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
78. Общая теория прав человека / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: НОРМА, 1996. – 520 с.
79. Копєйчиков М. Соціальна держава як політична реальність // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – №2(205). – С. 216 – 227.
80. Давидова, М. Соціально–економічні права як критерій аналізу і класифікації сучасних демократичних держав //Право України. – 2001. – №8. – С. 32 – 35.
81. Мамут Л.С. Социальное государство с точки зрения права // Государство и право. – 2001. – №7. – С. 5 – 14.
82. Наливайченко С.П. Механізм планомірної трансформації перехідної економіки України в соціально орієнтовану. – Сімферополь: Таврія, 2001. – 356 с.
83. Милецкий В. П. Российская модернизация. Предпосылки и перспективы эволюции социального государства. – СПб., 1997. – 128 с.
84. Бабкін В.Д. Соціальний потенціал Української держави // Персонал. – 2000. – №1. – С. 19 – 23.
85. Скрипиюк О. Проблема соціальної держави в контексті концепції „державного мінімалізму” // Право України. – 2000. – №11. – С. 17 – 21.
86. Кожухарь А.Н. Право на судебную защиту в исковом производстве. – Кишинев, 1989. – 126 с.
87. Городовенко В.В. Проблеми незалежності судової влади. Автореф. дис.... канд. юрид. наук – Харків, 2006. – 196 с.
88. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / Под ред. проф. З.М. Черниловского. – М., 1973. – С. 218.
89. Правоохранительные органы Российской Федерации: Учебник / Под ред. В. П. Божьева. – 4-е изд., испр. и доп. – М.: Спарк, 2002. – 400 с.
90. Некипелов Д.С. Проблема упразднения детского труда. // Труд за рубежом. – 1997. – №1. – С. 35 – 48.
91. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. – М.: Междунар. отношения, 1994. – 608 с.
92. Шибаева Е. А. Право международных организаций: Вопросы теории. – М.: Международные отношения, 1986.
93. Крылов Н.Б. Правотворческая деятельность международных организаций. – М., 1988.
94. Гликман О.В. Нормотворческая деятельность МОТ // МЖМП. –2003. – №4.
95. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
96. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – 5-те вид., переробл. і доп. – К.: Знання, 2008.– 860 с.
97. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Стичинський Б.С.,Зуб І.В., Ротань В.Г. – К.: АСК. 2002. – 1024 с.
98. Абрамов Є.І. Міжнародно–правове регулювання праці: теоретичні проблеми // Трудове право України в контексті європейської інтеграції. – Х.: УАФТП, 2006. – С. 180 – 184.
99. Конвенція МОП „Про примусову або обов'язкову працю” №29 (1930 р.) / Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I, Міжнародне бюро праці, Женева. – 678 с.
100. Конвенція МОП „Про свободу асоціації та захист права на організацію” №87 (1948 р.) / Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I, Міжнародне бюро праці, Женева – 678с.
101. Конвенція МОП „Про застосування принципів права на організацію та на ведення колективних переговорів” №98 (1949 р.) / Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I, Міжнародне бюро праці, Женева – 678 с.
102. Конвенція МОП „Про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності” №100 (1951 р.) / Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I, Міжнародне бюро праці, Женева – 678 с.
103. Конвенція МОП „Про мінімальні норми соціального забезпечення” №102 (1952р.) / Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I, Міжнародне бюро праці, Женева – 678с.
104. Конвенція МОП „Про скасування примусової праці” №105 (1957 p.) / Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I, Міжнародне бюро праці, Женева – 678 с.
105. Конвенція МОП „Про дискримінацію в галузі праці та занять” №111 (1958 р.) / Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919–1964, Том I, Міжнародне бюро праці, Женева – 678с.
106. Конвенція МОП „Про мінімальний вік прийняття на роботу” №138 (1973 р.) / Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II, Міжнародне бюро праці, Женева – 667 с.
107. Конвенція МОП „Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої пращ” №182 (1999 р.) / Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II, Міжнародне бюро праці, Женева – 667 с.
108. Решетов Ю.А. Из опыта Европейского суда по правам человека // Бюллетень Министерства юстиции Российской Федерации. – 2001. – №2. – С. 113 – 117.
109. Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Сікорська проти України” // Юридичний вісник України. – 2007. – №45. – С. 12.
110. Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Моргуненко проти України” // Юридичний вісник України. – 2007. – №46. – С. 12.
111. Свод законов Российской империи. Собр. III. – Спб. 1882-1913. – Т.5.
112. Роик В.Д. Эволюция систем социального страхования в Запад¬ных странах // Труд за рубежом. – 1994. – №3. – С. 13 – 24.
113. Щетинина А.А. Роль Министерства труда США в разработке и реализации политики в социально-трудовой сфере. // Труд за рубежом. – 1997. – №2. – С. 21 – 32.
114. Силин А.А., Некипелов Д.С. Современные тенденции в регулировании коллективных трудовых отношений в мире. // Труд за рубежом. – 2000. – №2. – С. 17 – 103.
115. Бухбиндер Н. Зубатовщина и рабочее движение в России. – М., 1926.
116. Valticos Nicolas. International Labour standards and human riqhts: Approachinq the year 2000. International Labour Review. – Vol. 137 (1998). – №2. – P. 137.
117. Нуртдинова А.Ф. Комментарий к закону о порядке разрешения коллективных трудовых споров. – М.: ЗАО „Юридический Дом „Юстицинформ”, 2001. – 136 с.
118. Цесарський Ф.А. Захисна функція профспілок, форми її реалізації. Дис....канд. юрид. наук. – Х., 2004. – 200 с.
119. Труд в мире. Трудовые отношения, демократия и социальная стабильность. – М., 1998. – 288 с.
120. Силин, А.А. Германская модель трудовых отношений в эпоху глобализации: (заметки о сути социального партенерства) // Трудовое право. – 2002. – №10. – С. 59 – 65.
121. Некипелов Д.С. Профсоюзы и организации предпринимателей: проблемы приспосабления к новым условиям // Труд за рубежом. – 1998. – №2. – С. 128 – 143.
122. Лукьянова Г.И. Трудовые отношения в современной Франции // Труд за рубежом. – 2004. – №3. – С. 65 – 82.
123. Les transformations du syndicalists en France – „Problemes politiques et sociaux”. Paris. 1998, No 801. P. 12-17
124. Statistiques en bref. Population et conditions sociales. Communautes europeennes, 2003. P. 1.
125. Fellon P. and Verry D. The Economics of Labour Markets. Oxford, 1988. – P. 172.
126. Никифорова А.А. Оплата труда, прекращение трудовых отношений, защита прав трудящихся в Великобритании // Труд за рубежом. – 1996. – №2. – С. 20 – 34.
127. Костюнина Г.М. Трудовые отношения в Малайзии // Труд за рубежом. – 2002. – №2. – С. 57 – 73.
128. Костюнина Г.М. Система трудовых отношений в Республике Филиппины // Труд за рубежом. – 2003. – №2. – С. 69 – 88.
129. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – Т 6. – М. – С. 287.
130. Крылова, Е.Г. Принцип разделения властей в организации государственной службы // Государство и право . – 2007 . – №11 . – С. 12 – 19.
131. Разделение властей / Отв. ред. М.Н. Марченко. – М., 2004.
132. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. – X.: Фірма „Консум”, 1998. – 480 с.
133. Полянский И.А. Правовая природа исполнительной власти и ее место в организации государственной власти // Правоведение. – 1999. – №4. – С. 18 – 26.
134. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
135. Дахова І. Поняття виконавчої влади та її місце в державному механізмі України (конституційний аспект) // Право України – 2002 – №12. – С. 23 – 27.
136. Фрицький Ю.О. Деякі проблеми визначення правового статусу Кабінету Міністрів України //Держава і право. – 2006. – №34. – С. 148 – 152.
137. Авер'янов В. Виконавча влада в Україні та її правове регулювання // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №2-3. – С. 238 – 253.
138. Бєлов Д. Президент як четверта гілка Влад //Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2006. – №1(42). – С. 122 – 126.
139. Кокошкин О.О. Русское государственное право. – Симферополь, 1918.
140. Конституции зарубежных государств. – М., 1996.
141. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. проф. В.В. Маклаков – 2-е изд., исправ. и доп.– М.: Издательство БЕК, 1999. – 584 с.
142. Президент – правительство – исполнительная власть: российская модель / Под ред. И. Шаблинского. – М.: Центр конституц. исслед. Моск. обществ, науч. фонда, 1997.
143. Чиркин В.Е. Президентская власть // Государство и право. – 1997. – №5. – С. 17.
144. Энтин Л.М. Разделение властей: опыт современных государств. – М., 1995.
145. Михеєнко, Р Виконавча влада і конституційні статуси Президента України та Кабінету Міністрів України // Право України. – 2000. – №8. – С. 24 – 28.
146. Кузнецов И.Н., Шелкопляс В.А. История государства и права Республики Беларусь: Учебное пособие. – Мн.: 1998.
147. Тиковенко А.Г. Принцип разделения властей: теория и практика // Веснік Канстытуцыйнага Суда Республікі Беларусь. – 1997. – №1. – С. 34, 35.
148. Білак М. Президент України як гарант Конституції України // Право України. – 2007. – №11. – С. 11 – 17.
149. Закон України „Про прокуратуру” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №53. – Ст. 793.
150. Мурашин Г.О. Прокуратура як гарант прав людини // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. – X., 2000. – С 186 – 189.
151. Дунас, Т. Роль прокуратури у захисті прав і свобод людини та громадянина // Підпрємництво, господарство і право. – 2003. – №2. – С. 100 – 104.
152. Курочка, М.Й. Каркач П.М. Прокурорський нагляд в Україні: Підручник . – К.: Центр навч. літ., 2005. – 424 с.
153. Муравьев Н. В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности. – М., 1889.
154. Прокуратура України: Академічний курс: Підручник. – Суми: Університетська книга, 2005 . – 566 с.
155. Михайленко, О.Р. Прокуратура України: Підручник. – К.:Юрінком Інтер, 2005. – 296 с.
156. Бойцова В. В. Омбудсмен как защитник фундаментальных личных прав. – Тверь, 1994.
157. Седышев А. Г. Проблемы понимания механизма юридической защиты прав и свобод человека: Дис. ... канд. юрид. наук. – М., 2003. – 203 с.
158. Хальота, А Щодо захисту конституційних прав шляхом звернення до Уповноваженного Верховної Ради Украіни з прав людини // Право України. – 2000. – №3. – С. 31 – 34.
159. Наулік, Н.С. Інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: перспективи розвитку //Держава і право. – 2006. – №34. – С. 171 – 177.
160. Алексеев С.С. Право. Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА– М. 1998. – 708 с.
161. Сараскіна Т.В. Організаційно–правові засади діяльності податкової міліції в Україні: Дис... канд. юрид. наук. – Х., 2000. – 204 с.
162. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления – М., 1972. – 275 с.
163. Француз Т. I. Роль і місце судової влади в процесі захисту прав людини і громадянина // Держава і право: 36. наук, праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2001. – Вип. 9. – С. 183.
164. Нестерова Т.А. Судебная реформа и защита трудовых прав // Трудовое право . – 2004 . – №8. – С. 10 – 19.
165. Головина С.Ю. Рассмотрение судами дел по спорам, возникающих из трудовых правоотношений // Арбитражный и гражданский процесс. – 2000. – №4. – С. 2 – 10.
166. Лазор В.В. Проблеми правового регулювання трудових спорів і конфліктів за умов формування ринкових відносин в Україні: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. – Київ, 2005. – 42 с.
167. Трудове право України: Навч. посіб. для студ. юрид. спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 536 с.
168. Карпечкін П.Ф. Співвідношення функцій судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України в контексті судової реформи // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №6. – С. 41 – 43.
169. Костицький М.В. Природа юридичної сили рішень Конституційного Суду України // Юриспруденція: Теорія і практика. – 2004. – №1. – С. 5 – 11.
170. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для вузов. – 3-е изд., изм. и доп. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА–ИНФРА • М), 2002. – 800 с.
171. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Український центр правничих студії 1999. – 376 с.
172. Козлова Е.И., Кутафин O.E. Конституционное право России: Учебник. – 2-е изд., перераб и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 520 с.
173. Лушникова М. В. Правовой механизм социального партнерства в регулировании трудовых и социально–обеспечительных отношений: Дис. ... д-ра юрид. наук . – М., 2003. – 363 с.
174. Цепин А.И., Щиглик А.И. Правовые аспекты деятельности профсоюзов СССР. – М.: Наука, 1973. – 431 с.
175. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие / Под. ред. В.В. Жернакова.– X.: „Одиссей”, 2000. – 624 с.
176. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. – Львів: Видав. центр Львів. Національного ун-ту ім. Івана Франка, 1999.
177. Стоян Г.О. Професійні спілки України (1992 – 1997 рр.): Дис... канд. істор. наук: – Донецьк, 1998. – 157 с.
178. Цесарський Ф.А. Захисна функція профспілок, форми її реалізації: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2004. – 19 с.
179. Киселев И.Я. Трудовое право в условиях рыночной экономики: опыт стран Запада. – М., 1992.
180. Михеев В.А. Основы социального партнёрства: теория и политика: Учебник для вузов. – М.: Экзамен, 2001. – 448 с.
181. Гончарова Г.С. Форми реалізації права працівників на участь в управлінні в контексті проекту трудового права України. // Трудове право України: сучасний стан та перспективи. – Сімферополь, 2008. – С. 35–37.
182. Лютов Н.Л. Забастовки и другие промышленные акции работников (международный и сравнительно-правовой анализ) // Труд за рубежом. – 2001. – №4. – С. 94 – 115.
183. Ізуіта П. Правове регулювання охорони праці в умовах ринкової економіки: Дис. ...канд. юрид. наук. – Х., 2008. – 177 с.
184. Лисяк О.І. Правові форми участі профспілок у регулюванні трудових відносин: Дис. .... канд. юрид. наук. – Х., 2004. – 167с.
185. Цесарський Ф.А. Поняття та сфера застосування профспілкового контролю // Трудове право України: сучасний стан та перспективи. – Сімферополь, 2008. – С. 80 – 84.
186. Азімов, Ч. Здійснення самозахисту в цивільному праві // Вісник Академії правових наук України. – 2001 – №2. – С. 135– 140.
187. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М.: Изд-во МГУ, 1972. – 284 с.
188. Стоякин Г.Я. Меры защиты в советском гражданском праве: Дисс... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Свердловск, 1973. – 258 с.
189. Антонюк О.І. Застосування у процесі правоохоронної діяльності норм, що регулюють право учасників цивільних правовідносин на самозахист: Науково-практичні рекомендації. – Донецьк: Норд Комп'ютер, 2007. – 44 с.
190. Гориславський К.О. Право людини та громадянина на самозахист життя і здоров’я від протиправних посягань: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2003. – 20 с.
191. Бурак, В.Я. Колективні види самозахисту працівниками порушених трудових прав і законних інтересів // Актуальні проблеми трудового права та права соціального забезпечення. – Хмельницький, 2007. – С. 27, 28.
192. Саликова, Н.М. О самозащите права работника на своевременную выплату заработной платы // Современное право. – 2003. – №7. – С. 2 – 4.
193. Свердлык Г. А., Страунинг Э. Л. Понятие и юридическая природа самозащиты в гражданском праве // Сов. государство и право. – 1988. – №5. – С. 17 – 24.
194. Кораблева М. С. Защита гражданских прав: новые аспекты // Актуальные проблемы гражданского права. – М., 1949. – С. 88, 89.
195. Якименко М.М. Самозахист трудових прав як міжнародний стандарт та його реалізація в законодавстві України. // Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах. – Х., 2005. – С. 113 – 116.
196. Лазор В.В. Правовая регламентация самозащиты трудовых прав работника // Держава і право. – 2006. – №32. – С. 234 – 238.
197. Канунников А.Б., Пастухов А.А., Канунников С.А. Правовая культура самозащиты работниками трудовых прав // Трудовое право. – 2007. – №2. – С. 51 – 54.