Правове регулювання трудових відносин у галузі сільського господарства

brief description

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

Мірошниченко Оксана Андріївна

УДК 349.2:331.104] 63(477)

Правове регулювання трудових відносин у галузі сільського господарства

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.05 трудове право;

право соціального забезпечення

Науковий керівник,

Хуторян Наталія Миколаївна,

доктор юридичних наук,

професор

КИЇВ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................4

Розділ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦІ ТА РОЗВИТОК ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Особливості праці у галузі сільського господарства.........................13

Розвиток правового регулювання трудових відносин у сільському
господарстві в період незалежності.22

Правове регулювання трудових відносин у сільському
господарстві в країнах ближнього зарубіжжя....................................38
Висновки до розділу 1...................................................................................59

Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ ТА ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Особливості виникнення трудових відносин у сільському господарстві...........................................................................................62
2.2. Удосконалення правового регулювання зміни та
припинення трудових відносин сільськогосподарських
працівників...............................................................................................87
Висновки до розділу 2...................................................................................98

Розділ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ
3.1. Правове регулювання робочого часу та часу відпочинку cільськогосподарських працівників: проблеми теорії та практики................................................................................................101
3.2. Правове регулювання оплати праці у аграрній галузі ......................136
3.3. Проблеми регулювання охорони праці сільськогосподарських працівників..................................................................................................159
3.4. Правове регулювання трудової дисципліни у сільському господарстві.................................................................................................174 Висновки до розділу 3.................................................................................183
ВИСНОВКИ.........................................................................................................186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................191

ВСТУП

Актуальність теми. Аграрна галузь досить специфічна і суттєво відрізняється від інших галузей виробництва. Особливості праці в сільському господарстві полягають у тому, що така праця носить сезонний характер, виробництво залежить від природно-кліматичних та географічних умов, основний засіб виробництва земля. Це, у свою чергу, впливає на розподіл робочого часу та часу відпочинку, трудових обов’язків працівників. Крім того, членами сільськогосподарських виробничих кооперативів та фермерських господарств можуть бути неповнолітні працівники, які потребують додаткових гарантій та захисту з боку держави, встановлення скороченого робочого часу, збільшеного часу відпочинку, підвищеної заробітної плати.
У процесі реформування аграрного сектору, яке відбувається в Україні вже протягом п’ятнадцяти років, виникли нові господарюючі суб’єкти приватної форми власності, які є стороною трудових відносин, роботодавці. За умов ринкової економіки та наявності великої кількості власників сільськогосподарських підприємств актуальними стають питання правового регулювання трудових відносин у цій галузі. Незважаючи на прийняття низки законодавчих актів, ці проблеми потребують свого вирішення. Положення чинного Кодексу законів про працю України, навіть з урахуванням великої кількості внесених змін до нього, застаріли. Перед наукою трудового права постав цілий комплекс нових проблем, породжених сучасними умовами суспільного розвитку, у тому числі і проблема гармонізації трудового законодавства України з міжнародним правом. У новому Трудовому кодексі України необхідно врахувати особливості правового регулювання трудових відносин сільськогосподарських працівників. Це, у свою чергу, вимагає розробки пропозицій щодо вдосконалення положень з питань виникнення, зміни та припинення трудових відносин, норм, що регулюватимуть робочий час, час відпочинку, оплату та охорону праці, трудову дисципліну сільськогосподарських працівників.

Слід зазначити, що проблеми вдосконалення правового регулювання трудових відносин на етапі переходу до ринкової економіки завжди знаходилися в центрі уваги вчених правознавців. Вагомий внесок у становлення та розвиток теорії правового регулювання трудових відносин зробили такі відомі вчені, як М.Г.Александров, С.С.Алексєєв, Л.Я.Гінцбург, В.М.Догадов, Ф.М.Левіант, Л.І.Левітін, І.Я.Кисельов, Р.З.Лівшиць, українські вчені М.Й.Бару, В.С.Венедиктов, Л.П.Гаращенко, Г.С.Гончарова, П.І.Жигалкін, В.В.Жернаков, І.В.Зуб, М.І.Іншин, Д.О.Карпенко, Л.І.Лазор, Р.І.Кондратьєв, А.Р.Мацюк, О.І.Процевський, В.І.Прокопенко, С.М.Прилипко, П.Д.Пилипенко, В.Г.Ротань, З.К.Симорот, М.П.Стадник, Б.С.Стичинський, Н.М.Хуторян, Г.І.Чанишева та інші.

Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених диференціації правового регулювання праці, специфіка праці у сільському господарстві, яка зумовлює особливості правового регулювання робочого часу, часу відпочинку, оплати та охорони праці, залишилася поза увагою дослідників у період реформування аграрного сектору економіки та не були предметом дисертаційного чи монографічного дослідження.

Це свідчить про актуальність та необхідність проведення подальших наукових досліджень з проблем правового регулювання трудових відносин сільськогосподарських працівників у трудовому праві. Наукова й практична значимість зазначених питань, недостатня розробленість їх у науці трудового права, а також дискусійний характер багатьох проблем обумовили вибір теми цього дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з плановою темою науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України „Правові проблеми гармонізації трудового законодавства України із законодавством Європейського Союзу” (2005-2006 рр., № РК 0105 U 000796).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні та розв’язанні теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з особливостями правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві в умовах ринкової економіки, розробці конкретних пропозицій, спрямованих на удосконалення чинного законодавства та проекту Трудового кодексу України.

Відповідно до поставленої мети завданнями дисертаційної роботи є:

дослідити особливості праці у сільськогосподарському виробництві як специфічному виді суспільного виробництва, що визначають галузеву диференціацію правового регулювання праці в умовах ринкової економіки;

визначити етапи розвитку правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві в період незалежності України;

проаналізувати регулювання цих відносин у зарубіжному законодавстві для запозичення передового досвіду;

дослідити особливості укладення, зміни та припинення трудового договору з сільськогосподарським працівником;

визначити особливості правового регулювання окремих видів трудових відносин сільськогосподарських працівників, зокрема, з робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, охорони праці;

внести конкретні пропозиції щодо удосконалення спеціальних законів України стосовно регулювання трудових відносин у сільському господарстві, формулювання правових норм, внесення змін та доповнень до проекту Трудового кодексу України.

Об’єктом дослідження є трудові правовідносини в сільському господарстві в умовах ринкової економіки.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання праці сільськогосподарських працівників в умовах ринкової економіки.

Методи дисертаційного дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дало можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити комплексний аналіз трудових відносин у сільському господарстві України на сучасному етапі.

У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний метод, історичний, нормативно-порівняльний, системно-структурний та інші.

Діалектичний метод дозволив розглянути поставлені автором завдання в їх розвитку та взаємозв’язку. Застосування історичного методу дало змогу показати розвиток чинного законодавства з питань правового регулювання трудових відносин у сільськогосподарських структурах, а також обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми.

У дисертації за допомогою методу нормативно-порівняльного аналізу співставляється внутрішнє трудове законодавство України з міжнародно-правовими нормами та законодавством країн ближнього зарубіжжя. Це дозволило оцінити законодавство про працю окремих країн СНД і дослідити можливість удосконалення трудового законодавства України.

Усі методи дослідження використовувались з підпорядкуванням загальному діалектичному методу наукового пізнання правових процесів та явищ, що дало змогу провести дослідження в єдності, взаємозв’язку та взаєморозвитку соціальних та юридичних чинників.

Основні положення і висновки дисертації ґрунтуються на аналізі чинного трудового законодавства, практики його застосування, проекту Трудового кодексу України, досягнень загальної теорії права, трудового права України та зарубіжних країн.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням проблем правового регулювання трудових відносин за участю сільськогосподарських працівників за роки незалежності України. У процесі проведеного дослідження отримано такі наукові результати, які містять наукову новизну.

1. Уперше запропоновано визначення поняття сільськогосподарський працівник це працівник, який перебуває у трудових відносинах з сільськогосподарським товаровиробником.

2. Уперше на основі аналізу правового регулювання трудових відносин в аграрній галузі в деяких країнах ближнього зарубіжжя запропоновано включити до нового Трудового кодексу України статтю, в якій закріпити, що трудові відносини у фермерському господарстві, як правило, виникають на підставі укладення письмового трудового договору в порядку, встановленому Трудовим кодексом. Оформлення трудового договору в усній формі може бути здійснено виданням наказу (розпорядження) голови фермерського господарства.

3. Уперше визначено особливості зміни трудового договору працівника -члена виробничого кооперативу та доведено, що працівник член виробничого кооперативу має переважне право перед працівниками, які не є членами виробничого кооперативу, на його переведення на вакантну посаду за наявності у нього відповідної освіти та кваліфікації. Обґрунтовано доцільність викладення статті 319 проекту ТК України в новій редакції:

„Стаття 319. Зміна трудового договору працівника члена виробничого кооперативу

Працівник член виробничого кооперативу має переважне право перед працівниками, які не є членами виробничого кооперативу, на його переведення на вакантну посаду, при умові наявності у нього відповідної освіти та кваліфікації.

Це право захищається в судовому порядку шляхом покладення на кооператив обов’язку щодо переведення працівника члена виробничого кооперативу на відповідну посаду. Якщо така посада, на яку відповідно до рішення суду працівник член виробничого кооперативу підлягає переведенню, на день виконання рішення суду вже зайнята іншим працівником, який не є членом виробничого кооперативу, такий працівник підлягає звільненню з роботи з виплатою вихідної допомоги.”

4. Наведено аргументи щодо необхідності спеціального правового регулювання припинення трудових відносин з працівниками членами виробничого кооперативу та фермерського господарства, зумовленого специфікою їх праці та фактом членства в таких структурах. Запропоновано внести до проекту ТК України статтю щодо припинення трудових відносин з працівником членом виробничого кооперативу.

„Стаття. Припинення трудових відносин з працівником членом виробничого кооперативу

1. Припинення членства у кооперативі не тягне за собою наслідків припинення трудового договору з таким працівником, крім випадків, коли статутом кооперативу не допускається використання на відповідних робочих місцях чи посадах праці працівників, які не є членами кооперативу.

Якщо статутом таке встановлено, звільнення здійснюється з посиланням на цю статтю з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати.

2. Припинення трудових відносин з працівником членом виробничого кооперативу може відбуватися:

за власним бажанням працівника члена у разі виходу зі складу членів виробничого кооперативу;

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукового завдання, що виявляється в аналізі чинного законодавства і практики його реалізації, проекту Трудового кодексу України, визначенні основних правових категорій та формулюванні науково-практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві в умовах ринкової економіки.

1. Особливість сучасного розвитку трудових відносин у галузі сільського господарства полягає в тому, що в аграрному секторі економіки протягом останніх чотирнадцяти років відбувається процес реформування майнових та земельних відносин, і це змінило не лише виробничі відносини, але і трудові.

2. Сільськогосподарських працівників можна класифікувати за наступними групами: 1) в залежності від віку: а) неповнолітні від 14 до 18 років; б) працездатні від 18 до 55 (60) років; в) пенсіонери; 2) за спеціальністю: а) адміністративний персонал; б) працівники галузі рослинництва; в) працівники галузі тваринництва; г) працівники переробки сільськогосподарської продукції; д) працівники машинно-тракторного парку; 3)за освітою: а) працівники з неповною середньою освітою; б) працівники з середньою освітою; в) працівники з середньою спеціальною освітою; г)працівники з неповною вищою освітою; д) випускники вищих навчальних закладів молоді спеціалісти; е) працівники, які поєднують роботу з процесом навчання; 4) в залежності від терміну роботи: а) сезонні працівники; б) тимчасові працівники.

3. Особливостями трудових відносин у сільськогосподарському виробничому кооперативі є: по-перше, наявність двох категорій працівників: членів кооперативу, які одночасно є найманими працівниками та найманих працівників; по-друге, стороною трудових відносин, а саме роботодавцем є кооператив, юридична особа, а не власники підприємства чи уповноважені особи; по-третє, трудові відносини працівників-членів виробничого кооперативу, крім загальних статей КЗпП України, регулюються спеціальним законодавством; по-четверте, з працівниками-членами виробничого кооперативу і з найманими працівниками укладається трудовий договір; по-п’яте, статутами або іншими нормативним актами кооперативу може бути визначений перелік посад, які можуть займати виключно члени кооперативу; по-шосте, трудові відносини членів виробничого кооперативу виникають із складного юридичного складу: членства та трудового договору, а з найманими працівниками лише з трудового договору.

4. Проведений аналіз показав, що статтю 317 проекту ТК України слід викласти в новій редакції:

„Стаття 317. Укладення трудового договору із членом виробничого кооперативу

1. З членом виробничого кооперативу укладається трудовий договір в обов’язковому порядку. Порядок врахування ділових якостей, а саме: відповідності кваліфікації вакантній посаді, освіти, набутого досвіду члена кооперативу, визначається статутом кооперативу.

2. З членом виробничого кооперативу допускається робота в кооперативі за сумісництвом, при умові відображення даного факту в статуті виробничого кооперативу.

3. Член виробничого кооперативу зобов’язаний виконати вимогу кооперативу щодо укладення трудового договору з кооперативом протягом п’ятнадцяти днів. Невиконання цієї вимоги є підставою для виключення з виробничого кооперативу.

4. Вимога члена виробничого кооперативу про укладення трудового договору повинна бути виконана негайно. Невиконання цієї вимоги тягне за собою виплату кооперативом працівникові втраченого ним заробітку за період від дня виникнення обов’язку щодо прийняття на роботу до дня фактичного допуску до роботи або припинення членства в кооперативі в розмірі тарифної ставки (окладу) за посадою, на яку члена виробничого кооперативу належало прийняти на роботу. Якщо така посада відсутня, відшкодування здійснюється в розмірі середньої заробітної плати членів цього кооперативу за відповідний період.

5. Посада, що надається члену виробничого кооперативу повинна бути вакантною та передбаченою в штатному розписі.”

Аналогічну статтю доцільно закріпити в Законі України „Про сільськогосподарську кооперацію” в розділі Х „Трудові відносини в кооперативах” як спеціальному законодавчому акті, що регулює трудові відносини працівників членів, саме сільськогосподарського виробничого кооперативу.

5. Особливостями виникнення трудових відносин у фермерському господарстві є: по-перше, фермерське господарство функціонує лише у галузі сільського господарства; по-друге, правосуб’єктність членів фермерського господарства наступає з 14-річного віку; по-третє, сторонами трудових правовідносин є фермерське господарство і члени фермерського господарства; фермерське господарство і наймані працівники; по-четверте, трудові відносини членів фермерського господарства на сучасному етапі регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), законодавством України про працю.

6. Трудові відносини членів фермерського господарства повинні регулюватися трудовим законодавством, а вже потім статутом. Тому ст. 27 Закону України „Про фермерське господарство” слід викласти в новій редакції:

„Стаття 27. Трудові відносини у фермерському господарстві

Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором.

Трудові відносини працівників членів фермерського господарства регулюються трудовим законодавством України, цим законом, статутом та іншими нормативними актами роботодавця.

Статутом може бути визначений перелік посад, які можуть займати виключно члени фермерського господарства.

Трудові відносини осіб, залучених до роботи за трудовим договором, регулюються трудовим законодавством України.”

7. Аналіз статті 319 проекту ТК України показав, що положення цієї статті містять ряд недоліків. Тому її пропонується викласти в новій редакції:

„Стаття 319. Зміна трудового договору працівника члена виробничого кооперативу

1. Працівник член виробничого кооперативу має переважне право перед працівниками, які не є членами виробничого кооперативу, на його переведення на вакантну посаду, при умові наявності у нього відповідної освіти та кваліфікації.

2. Це право захищається в судовому порядку шляхом покладення на кооператив обов’язку щодо переведення працівника члена виробничого кооперативу на відповідну посаду. Якщо така посада, на яку відповідно до рішення суду працівник-член виробничого кооперативу підлягає переведенню, на день виконання рішення суду вже зайнята іншим працівником, який не є членом виробничого кооперативу, такий працівник підлягає звільненню з роботи з виплатою вихідної допомоги.”

8. На підставі проведеного аналізу норм проекту ТК України щодо надання відпустки працівнику, зроблено висновок, що у ст. 169 закладена суперечність, щодо обов’язку роботодавця видати наказ про відпустку, тому її слід усунути, а статтю удосконалити, розширивши її зміст. У даній нормі статті обов’язково встановити терміни подачі заяви працівником до початку відпустки. Також надати можливість роботодавцю щодо перенесення дати початку відпустки працівника у разі виробничої необхідності, але не більше ніж на 14 днів.

9. Аналіз статті 6 Закону України „Про охорону праці” показав, що частину 2 статті 6 слід удосконалити, виклавши її в такій редакції:

„Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля, коли у нього є достатньо вагомі підстави думати, що існує безпосередня і серйозна загроза для безпеки і здоров’я. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника”.

10. На підставі проведеного аналізу положень проекту ТК України, що стосуються охорони праці працівників, зроблено висновок, що статтю 104 проекту слід доповнити пунктом 6 наступного змісту:

„Для підтвердження реальної загрози на підприємстві необхідно створити тимчасову комісію із залученням до її складу представників посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, інспектора з охорони праці та представника виборного профспілкового органу або уповноваженої особи від трудового колективу в разі відсутності на підприємстві профспілкової організації.”

11. Зроблено висновок, що на відміну від чинного Кодексу законів про працю, ч. 3 ст. 406 проекту ТК України більш повно гарантує працівникам захищеність. Оскільки, проектом визначено, що застосування дисциплінарних стягнень не передбачених цим Кодексом та спеціальними законами не допускається. Отже, в Статуті юридичної особи можна буде передбачати лише ті стягнення, які будуть визначені в Трудовому кодексі України та в спеціальному законі. Тому, в разі прийняття проекту ТК України в такій редакції, потрібно буде вносити зміни до спеціальних законів, в яких зараз вказано, що певні види стягнень можуть передбачатися в Статутах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Видання друге, стереотипне. Х.: Консум, 2000. 480 с.

Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Несторенко, Л.О. Каніщенко та ін.; за ред. Г.Н. Климка, В.П. Несторенка. 2-ге вид., перероб. і доповн. К.: Вища шк. Знання, 1997 . 743 с.

Александров Н.Г. Трудовое правоотношение / Всесоюзный ин-т юрид. наук. М.: Юриздат, 1948. 336 с.

Карпушин М.П. Социалистическое трудовое правоотношение. М.: Госюриздат, 1958. 173 с.

Орловский Ю.П. Социалистическое трудовое правоотношение / Советское трудовое право: вопросы теории / Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. М.: Наука, 1978. 218 с.

Российское трудовое право / Отв. ред. А.Д. Зайкин. М.: Изд. группа НОРМА ИНФРА М., 1998. 415 с.

Основи конституційного права України / За редакцією академіка АПрН України, професора Копейчикова В.В. К.: Юрінком, 1997. 208 с.

Новий тлумачний словник української мови. У чотирьох томах. Т.3. К.: Довіра, 1999. 667 с.

Словник синонімів української мови. У двох томах. Т.2. К.: Довіра, 2000. 385 с.

Конвенция о безопасности и гигиене труда в сельском хозяйстве: Конвенция 184/МОТ. Генеральная конференция. Сессия (89; 2001; Женева). Женева: МБТ, 2001. 9 с.

Левитин Л.И. Правовое регулирование труда в сельском хозяйстве (аграрно-правовой аспект). Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: / Алма-Ата, 1986. 38 с.

Титова Н. И. Продовольственная проблема: земля, труд (правовые аспекты). Львов: Изд-во при Львов. гос. ун-те „Выща школа”, 1989. 184 с.

Закон України „Про фермерське господарство” від 19 червня 2003 року, №973 ІV // Відомості Верховної Ради. 2003. №45. Ст. 363.

Минимальный возраст допуска на работу в сельском хозяйстве, 1921 г.: Формуляр ежегодного доклада о применени Конвенции 1921 г. О минимальном возрасте допуска на работу в сельском хозяйстве. / МОТ. Женева: МБТ., 1959. 4 с.

Кодекс законов о труде Украины: Науч.- практ. комментарий: 4-е изд., перераб. и доп. Харьков: ООО „Одиссей”, 2004. 736 с.

Жернаков В.В. Сфера дії трудового права: історичні та методологічні аспекти // Правова держава: Щорічник наукових праць. Випуск 9. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1998. С. 183-184.

Киселев И.Я. Трудовой договор при капитализме: проблемы найма и увольнения. / Отв. ред. С.А. Іванов: АН СРСР. Ин-т гос-ва и права. М.: Наука, 1989. 188 с.

Венедиктов B.C. Теоретические проблемы юридической ответствен-ности в трудовом праве: Монография. Харьков: Консум, 1996. 136 с.

Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества. К.: Наукова думка, 1984. 280 с.

Карпенко Д.О. Трудове право України: Курс лекцій. К.: МАУП, 1999. 192 с.

Процевський О.І. Законодавство про працю і його роль у будівництві комунізму. Київ: Товариство „Знання” Української РСР, 1975. 48 с.

Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права. Монографія. Львів: Видавн. центр Львів. національного ун-ту імені І. Франка, 1999. 69 с.

Хуторян Н.М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин: Монографія. К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. 264 с.

Чанишева Г. І. Колективні відносини у сфері праці: теоретичні та практичні проблеми правового регулювання. Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.05. / Нац. юр. ак-я України ім. Я.Мудрого. Х., 2002. 38 с.

Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. 1990. №31. Ст. 429.

Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. 1990. № 38. Ст. 502.

Закон України „Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. 1991. №46. Ст. 617.

Постанова Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 46. Ст. 621.

Закон України „Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки” від 20 березня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 23. Ст. 267.

Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Колективні трудові спори. К.: Юрінком Інтер., 2006. №2. 384 с.

Пашерстник А.Е. О сфере действия и принципах трудового права // Советское государство и право. 1957. №10. С. 92-103.

Александров Н.Г. О месте трудового и колхозного права в системе советского социалистического права // Советское государство и право. 1958. №5. С.117-125.

Вовк Ю.А. Колхозное трудовое правоотношение. М.: Юрид. лит., 1972. 248 с.

Витали Е . Таджер. Понятие трудового правоотношения и определение трудовых функций в ТКЗХ // Вестник Моск. ун-та. Серия Х. Право. 1961. №2. С. 20-29.

Шелестов В. Застосування аналогії у колгоспному праві // Радянське право. 1987. № 4. С. 54-57.

Єрьоменко В. Підстави виникнення трудових правовідносин у колективних сільськогосподарських підприємствах, селянських (фермерських ) господарствах, кооперативах // Право України. 1997. №6. С. 51-55.

Никитинский В.И., Орловский Ю.П. Предмет и метод трудового права: изменения в условиях перестройки // Советское государство и право. 1989. №4. С. 71-80.

Анриановская И.И. Сфера действия норм трудового права и система правоотношений в сфере применения труда // Известия вузов. Правоведение. 2000. №5. С. 78-82.

Иванов С.Ю. Кооперативная форма труда самостоятельный предмет правового регулирования труда // Известия вузов. Правоведение. 2003. №3. С. 22-29.

Уркевич В. Про правове регулювання трудових відносин членів сільськогосподарських підприємств // Юридична Україна. 2005. №11. С. 41-44.

Пашерстник А.Е. Теоретические вопросы кодификации общесоюзного законодательства о труде. М.: Изд-во АН СССР, 1955. 19 с.

В.М. Догадов, Ф.М. Левиант, А.С. Пашков. К вопросу о системе „Основ законодательства о труде”, „Вопросы кодификации советского права”. Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1957. 18 с.

Пашков А.С., Смирнов О.В. Советское трудовое право. М.: Юрид. лит-ра, 1988. 605 с.

Гинцбург Л.Я. Трудовые отпуска рабочих и служащих. М.: Изд-во Академии наук СССР, 1957. 131 с.