МАТЕРІАЛЬНЕ ТА МОРАЛЬНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

brief description

З М І С Т
ВСТУП ………………………………………………………………………….…. 2
РОЗДІЛ 1. Стимулювання як основний фактор підвищення ефективності в професійній діяльності працівників органів внутрішніх справ
1.1. Юридична природа та поняття стимулювання ефективної професійної діяльності як категорії трудового права ……………………........................ 9
1.2. Професійна мотивація як передумова стимулювання та підвищення активності в службово-трудовій діяльності працівників ОВС ................. 33
1.3. Співвідношення змісту матеріального і морального стимулювання особового складу ОВС ………...................................................................... 49
РОЗДІЛ 2. Правове регулювання видів матеріального стимулювання ефективної професійної діяльності персоналу органів внутрішніх справ
2.1. Службово-трудове заохочувальне правовідношення в сфері стимулювання працівників ОВС ................................................................. 61
2.2. Правові засоби забезпечення особистої матеріальної зацікавленості в стимулюванні осіб рядового та начальницького складу ОВС .................. 92
2.3. Види матеріального не грошового стимулювання працівників ОВС .... 108
РОЗДІЛ 3. Механізм правового регулювання морального стимулювання ефективної професійної діяльності особового складу органів внутрішніх справ
3.1. Сутність інформаційного підходу до процесу морального заохочення працівників органів, служб та підрозділів внутрішніх справ ................. 122
3.2. Заходи та підстави морального заохочення особового складу ОВС ...... 132
3.3. Напрямки удосконалення застосування морального стимулювання ефективної службово-трудової діяльності осіб рядового та начальницького складу ОВС ...................................................................... 144
ВИСНОВКИ …………………………………………………………….………. 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .…………………………........ 169

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Однією з необхідних умов створення в Україні правової держави є високопрофесійне та ініціативне виконання працівниками органів внутрішніх справ своїх службово-трудових обов’язків. Це вимагає наявності ефективної системи стимулювання персоналу, що давала б змогу своєчасно та адекватно заохочувати працівників органів внутрішніх справ, які мають особливі заслуги у боротьбі зі злочинністю, сумлінно та бездоганно працюють, виявляють ініціативу, твердість, рішучість у справі захисту інтересів суспільства, охорони прав і свобод громадян.
На жаль, довгий час проблемам матеріального та морального стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ як у науці трудового права, так і у практиці функціонування правоохоронних органів не приділялося достатньої уваги. Це було обумовлено пануванням адміністративно-командних методів управління всіма сферами державного життя, незацікавленістю держави в ініціативності та творчій активності працівників, що призводило до широкого використання переважно заходів покарання та знецінювання заходів заохочення.
З переходом України до нового ринкового напрямку розвитку збільшується й модифікується злочинність, що значною мірою підвищило вимоги, висунуті сьогодні до службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ з боку суспільства та держави. Однак, досягнення необхідного рівня професіоналізму персоналу органів внутрішніх справ у значній мірі гальмується недостатньою розробленістю у теорії трудового права (і, відповідно, у нормативно-правовому забезпеченні та практиці роботи з персоналом в органах внутрішніх справ) багатьох аспектів матеріального та морального стимулювання працівників. Зокрема, нерозвинуто понятійно-категорійний апарат проблематики матеріального та морального стимулювання персоналу, нечітко визначені умови, підстави та види стимулювання працівників органів внутрішніх справ, наявні чисельні прогалини та суперечності у нормативних актах, що регламентують відповідні службово-трудові правовідносини, гостро постає проблема невідповідності відомчого нормативно-правового забезпечення загальним вимогам трудового законодавства. Це призводить до зниження дієвості механізму стимулювання ефективної та якісної праці працівників, детермінує нестабільність кадрових процесів в органах внутрішніх справ, звільнення кваліфікованих спеціалістів, недостатню службово-трудову активність певної частини персоналу. Ці негативні тенденції, у свою чергу, позначаються на якості боротьби із злочинністю в суспільстві, на побудові в Україні правової, соціальної держави. Отже, глибоке дослідження сутності і з’ясування особливостей службово-трудових правовідносин у сфері матеріального та морального стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ, а також розробка пропозицій та рекомендацій щодо їх подальшого удосконалення набувають сьогодні особливого змісту і актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до п.п. 1.3. та 2.1 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень установ МВС України на період 2002–2005 рр., затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., п. 5.3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр., а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України, кафедри трудового, екологічного і аграрного права Національного університету внутрішніх справ. Тема дисертації відповідає пріоритетним завданням навчального процесу по підготовці висококваліфікованих фахівців для органів, служб та підрозділів внутрішніх справ з урахуванням нового рівня вимог щодо нормативно-правового забезпечення службово-трудових відносин державних службовців України.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і з’ясуванні особливостей матеріального та морального стимулювання ефективної діяльності працівників органів внутрішніх справ України, нормативно-правового забезпечення цих процесів. Відповідно до мети в роботі поставлені наступні основні завдання:
- дослідити понятійно-категоріальний апарат стимулювання ефективної професійної діяльності як категорії трудового права;
- визначити поняття матеріального і морального стимулювання службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ, поглибити поняття правовідносин та трудових правовідносин;
- дослідити особливості службово-трудового заохочувального правовідношення в сфері матеріального стимулювання працівників ОВС;
- здійснити аналіз форм та видів співвідношення матеріального і морального стимулювання особового складу органів внутрішніх справ;
- проаналізувати правові засоби забезпечення особистої матеріальної зацікавленості в стимулюванні осіб рядового та начальницького складу;
- окреслити умови, підстави й види морального заохочення працівників органів, служб та підрозділів внутрішніх справ;
- виявити прогалини і обґрунтувати необхідність в удосконаленні та подальшому розвитку відповідного нормативно-правового забезпечення.
Об’єктом дослідження є відносини в сфері морального і матеріального стимулювання працівників за чинним трудовим законодавством.
Предметом дослідження є нормативно-правове забезпечення механізму матеріального і морального стимулювання особового складу органів внутрішніх справ України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Як загальнонауковий метод використовується системний підхід, який дозволив окреслити проблемні питання правового регулювання стимулювання працівників органів внутрішніх справ. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділ 1.1), визначені загальні засади правового регулювання стимулювання особового складу органів внутрішніх справ (підрозділи 2.1, 3.1, 3.3). Методи класифікації, групування та структурування застосовувалися для виділення окремих підстав і порядку стимулювання службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ (підрозділи 2.2, 3.2). Документальний аналіз дав можливість надати пропозиції і методичні рекомендації щодо подальшого розвитку правового регулювання стимулювання службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ (підрозділи 1.3, 2.1). В процесі дослідження особливостей правового регулювання праці (служби) працівників органів внутрішніх справ також використовувались порівняльно-правовий та історико-правовий методи (розділ 1, 2).
В процесі дисертаційного дослідження були використані наукові роботи вчених-юристів різних галузей права: теорії права, теорії управління та адміністративного права, як: С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, С.М. Братуся, М.В. Вітрука, В.О. Котюка, В.В. Копейчикова, В.В. Лазарєва, М.І. Матузова, В.С. Нерсесянца, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, Л.С. Явича. Основну увагу було приділено працям вітчизняних та зарубіжних фахівців трудового права: М.Й. Бару, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, В.Я. Гоца, О.Д. Зайкіна, С.О. Іванова, С.С. Каринського, О.В. Лавриненка, Р.З. Лівшица, В.І. Нікитинського, В.Г. Ротаня, О.С. Пашкова, П.Д. Пилипенко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевського, Л.О. Сироватської, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої та інших авторів. Нормативною базою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, Кодекс законів про працю України, закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України щодо питань регулювання відносин стимулювання ефективної професійної діяльності працівників. Дисертант звертався також до актуальної політико-правової публіцистики, що висвітлювала питання правового регулювання праці державних службовців. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні та архівні матеріали, які стосуються правового регулювання праці (служби) працівників органів внутрішніх справ в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням генези, юридичної сутності, правового регулювання видів, механізму та співвідношення змісту матеріального і морального стимулювання особового складу ОВС. На монографічному рівні проведено всебічний теоретико-функціональний аналіз категорій матеріального і морального стимулювання ефективної службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ в Україні. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновано здобувачем особисто. Основні з них такі:
- матеріальне та моральне стимулювання працівників органів внутрішніх справ визначено як один з важливих чинників підвищення ефективної професійної діяльності через потреби та інтереси, як систему відповідних заходів публічного прояву пошани до працівників за їх особливу результативну діяльність;
- вперше досліджено соціально-юридичну природу матеріального та морального стимулювання працівників ОВС України через такі фактори та засоби сучасного повноцінного життя фізичної особи, як матеріальне становище, добробут, житлові умови, пільги, соціальне становище, моральне задоволення професійною діяльністю;
- проаналізовано специфіку службово-трудових заохочувальних правовідносин в сфері стимулювання особового складу органів внутрішніх справ. Виокремлено випереджаючу та підкріплюючу форми процесу стимулювання. Випереджаючій формі притаманний семи стадійний спосіб її організації: розроблення способів вимірювання результатів діяльності; розроблення еталона порівняння, за допомогою якого ці результати будуть оцінюватися; розробка функції стимулювання, яка пов'язує результат праці з конкретним стимулом; вимірювання результатів діяльності об'єкта стимулювання; їх оцінка; розрахунок; вручення диференційованого еквіваленту стимулу. Підкріплюючій формі стимулювання відповідає чотирьох стадійній спосіб такої організації: вимірювання результатів діяльності; оцінка цих результатів; визначення форми та міри стимулювання; вручення стимулу;
- доведено, що моральне стимулювання працівників органів внутрішніх справ має сутність інформаційного процесу, в якому джерелом інформації про заслуги осіб рядового і начальницького складу перед суспільством виступає керівництво цих органів, служб та підрозділів; приймачем інформації – працівники, а іноді й службово-трудові колективи ОВС; каналом зв’язку – засоби передання інформації: подяки, грамоти, медалі, ордена;
- вперше розглянуто професійну мотивацію працівників органів внутрішніх справ як передумову стимулювання та підвищення активності в службово-трудовій діяльності через прагнення останніх задовольнити свої потреби за допомогою службово-трудової діяльності щодо виконання своїх посадових завдань та функцій. Професійна мотивація особового складу органів внутрішніх справ – це процес свідомого вибору людиною як даного виду професійної діяльності, так і бажання виконувати свої функціональні завдання на високому якісному рівні, що забезпечується комплексним впливом зовнішніх (стимулів) та внутрішніх (мотивів) факторів;
- доведено, що найважливішим з факторів формування особистої зацікавленості в належному виконанні функціональних обов’язків є встановлення чіткої залежності між мірою службово-трудової діяльності працівника та мірою його матеріального забезпечення;
- запропонована структура та змістовність проекту спеціального правового акту – Положення про стимулювання працівників органів внутрішніх справ України, а також відповідні зміни до Дисциплінарного статуту працівників ОВС.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть використовуватись: а) в науково-дослідній роботі – для подальшої розробки загальних і спеціальних питань стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ; б) у правотворчості – при підготовці змін і пропозицій до чинного законодавства у сфері стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ; в) у правозастосуванні – під час втілення приписів нормативно-правових актів щодо стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ у практику конкретних службово-трудових відносин; г) у навчальному процесі – положення та висновки дисертації можуть бути використані в вищих та інших закладах освіти при вивченні питань стимулювання ефективної професійної діяльності працівників, а також при – розробці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на основі власних досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на наступних науково-практичних конференціях: „Виховання, соціальне та психологічне забезпечення кадрової політики в органах внутрішніх справ: методи та технології” (Харків, 2000), „Актуальні проблеми управління персоналом ОВС України” (Харків, 2002), „Актуальні проблеми науки трудового права України в сучасних умовах ринкової економіки” (Сімферополь – Євпаторія, 2003), „Нормативно-правове забезпечення проходження служби в органах внутрішніх справ України” (Харків – 2004), „Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи” (Харків –Запоріжжя, 2004), а також на спільному засіданні методологічного семінару науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Національного університету внутрішніх справ та наукової школи „Проблеми трудового права та проходження служби в ОВС України”.
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження викладені у одинадцяті наукових статтях, опублікованих як у фахових наукових журналах, так і у збірниках наукових праць.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів‚ висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 186 сторінок. Список використаної літератури складається із 223 найменувань і займає 18 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідження понятійно-категоріального апарату та умов, підстав, видів й форм матеріального і морального стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ України дозволяє зробити низку наступних висновків:
1. Поняття заохочення і стимулювання співвідносяться між собою як частина й ціле. Стимулювання працівників органів внутрішніх справ повинно мати безперервний характер, оскільки це процес, націлений на загальний кінцевий результат – ефективну службово-трудову діяльність працівника при виконанні своїх функціонально-посадових обов’язків. Заохочення осіб рядового чи начальницького складу складає частину стимулювання і виступає окремим заходом, здійснюваним в його межах.
2. Стимулювання охоронно-правозабезпечуючої діяльності працівників органів внутрішніх справ – це система матеріальних і моральних заходів, пов’язаних з публічним проявом до них пошани за успішне та сумлінне виконання своїх функціонально-посадових обов’язків.
3. Службово-трудові відносини в органах внутрішніх справ визначено як двосторонні відносини щодо оплатного виконання роботи (проходження служби) за обумовленою спеціальністю, кваліфікацією або посадою, які виникають у зв’язку з укладенням трудового договору чи контракту між громадянином України і державним органом (установою), з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку. Ці відносини в основному торкаються встановлення, розвитку, зміни і припинення умов праці працівників органів внутрішніх справ та виступають фор¬мою закріплення їх суб’єктивних трудових прав і обов’язків.
4. Відокремлення службово-трудової діяльності як професії поміж інших видів суспільно-корисної діяльності дозволяє визначити наступні її характеристики: по-перше, сферою даної професійної діяльності виступають органи державної влади; по-друге, цей рід занять має власну назву – державна служба; по-третє, продуктами професійної діяльності є відповідні результати роботи та рішення, у тому числі і примусового характеру, та їх наслідки; по-четверте, необхідним елементом службово-трудової діяльності є дотримання вимог присяги та службової дисципліни; по-п’яте, підвищене морально-психологічне навантаження в процесі здійснення державними службовцями своїх посадових обов’язків в сфері правоохоронної діяльності; по-шосте публічно-правовий характер відносин між працівниками органів внутрішніх справ та громадянами і організаціями, з якими вони вступають у взаємодію під час виконання правоохоронних функцій.
5. Праця державних службовців органів внутрішніх справ повинна регулюватися нормами загального законодавства там і в тій мірі, де і наскільки конкретні правовідносини в сфері державної служби не визначені правилами спеціальної юриспруденції. Взаємодія державно-службових і трудових правовідносин в межах комплексної правової галузі службового права призводить до того, що класичний варіант трудових правовідносин, зазнаючи внутрішньогалузевого впливу державно-службових відносин й набуваючи ознак службового характеру, перероджується в службово-трудове правовідношення, суб’єктами яких виступають працівники органів внутрішніх справ.
6. Взаємодія, взаємозв’язок, а, інколи, і взаємозалежність матеріального та морального стимулювання полягає у тому, що вони взаємозбагачують і підкріплюють один одне. Однобічний розвиток будь-якої однієї групи стимулів знижує якість професійної діяльності персоналу органів внутрішніх справ, позбавляє процес стимулювання працівників таких ознак, як ефективність, доцільність, оптимальність та гармонійність. Водночас, співвідношення матеріального і морального стимулювання працівників не означає їх нерівноцінність для процесу стимулювання відповідної професійної діяльності. Якщо матеріальне стимулювання виражає відношення до служби і праці головним чином як до засобу забезпечення себе і своєї сім’ї усім необхідним для життя в сфері споживання, то моральне стимулювання лише забезпечує потребу працівників у суспільному визнанні результатів їх службово-трудової діяльності.
7. Є дві форми стимулювання осіб рядового та начальницького складу: випереджаюча та підкріплююча. Випереджаючій формі стимулювання працівників органів внутрішніх справ відповідає семи стадійний спосіб його організації. Він охоплює наступні стадії: розроблення способів вимірювання результатів діяльності; розроблення еталону порівняння, за допомогою якого ці результати будуть оцінюватися; розробка функції стимулювання, яка пов’язує результат праці з конкретним стимулом; вимірювання результатів діяльності об’єкта заохочення; їх оцінка; розрахунок; вручення стимулу. Підкріплюючій формі стимулювання відповідає чотирьох стадійній спосіб такої організації: вимірювання результатів діяльності; оцінка цих результатів; розрахунок; вручення стимулу.
8. Запропоновано авторський варіант визначення право відношення, за яким під правовідношенням розуміється врегульований нормами права суспільний зв’язок правомочних та зобов’язанних осіб.
9. Поглиблено поняття трудового правовідношення як двосторонніх складних відносин власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу з приводу застосування здібностей працівника до праці, які виникають на основі норм права в наслідок укладання трудового договору (контракту) і мають вольовий, особистий, безперервний характер.
10. Чинний Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України потребує доповнення статтями, в яких би визначались основні права і обов’язки суб’єктів службово-трудових заохочувальних правовідносин та порядок матеріального та морального заохочення працівників органів внутрішніх справ.
11. В главі четвертій Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України доцільно помістити статтю наступного змісту: „Суб’єктами службово-трудового заохочувального правовідношення є посадові особи органів внутрішніх справ, яким надано право приймати і звільняти працівників, дії яких призводять до виникнення цих правовідносин”.
12. Частину 1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України викласти наступним чином: „За відзнаку, сумлінне й бездоганне виконання службових обов’язків до осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути застосовані такі види заохочень (далі за текстом)”.
13. Треба розробити і прийняти Положення про грошове й матеріальне забезпечення працівників органів внутрішніх справ.
14. Закон України „Про міліцію” доцільно доповнити статтею за назвою „Заохочення працівників міліції”.
15. Визначено поняття матеріального стимулювання працівників органів внутрішніх справ. Це встановлені нормами права різнорідні форми матеріального заохочення сумлінного виконання особами рядового і начальницького складу своїх посадових обов’язків, а також їх позитивної службово-трудової діяльності, що перевищує звичайні функціональні вимоги.
16. Розширено коло критеріїв оцінки службово-трудових заслуг працівників органів внутрішніх справ, до яких слід відносити: ступінь успішності виконання завдань; міра активності, ініціативності та напруженості інтелектуальних і вольових зусиль при їх виконанні; рівень дисциплінованості; особисті якості – освітній рівень, досвід, стаж роботи, моральна стійкість, чесність, робота над підвищенням інтелектуального рівня та фізичного розвитку та службової кваліфікації працівника.
17. Новий Трудовий кодекс України має бути доповнений примірним переліком матеріальних та моральних заохочень, які може застосовувати роботодавець до сумлінно працюючих працівників, а також наступним положенням: „Матеріальні та моральні заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) роботодавця в урочистій обстановці. Інформація про них заноситься до трудових книжок працівників у відповідності з правилами їх ведення”.

Список використаної літератури:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.
2. Про Державний бюджет України: Закон України від 26.12.2002 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 10-11. – Ст.86.
3. Рішення Конституційного Суду України від 17.03.2004 р. № 7-рп/2004 /Справа 31-13/2004.
4. Інформаційна довідка про окремі показники роботи з кадрами органів та підрозділів внутрішніх справ України станом на 1 квітня 2004 року //Департамент роботи з персоналом України. – № 6/5-144 від 1.04.2004. – 24 с.
5. Про проведення експерименту в Дергачівському, Лозівському, Московському та Червонозаводському райввідділах Управління МВС України в Харківській області: Розпорядження начальника Управління МВС України в Харківській області від 14.05.2004 р. № 1/56.
6. Інформаційна довідка про окремі показники роботи з кадрами органів та підрозділів внутрішніх справ України станом на 1 серпня 2003 року/ Департамент роботи з персоналом МВС України. – 6/5 -372 дек від 4.08.2003 р. – 10 с.
7. Журавлев П.В., Кулапов М.Н., Сухарев С.А. Мировой опыт в Ж911 управлении персоналом. Обзор зарубежных источников/ Монография. М.: Изд-во Рос. экон. акад., Екатерин бург: Деловая книга, 1998. – 232 с.
8. Максма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч.посіб. – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2003. – 188 с.
9. Трудовий кодекс України. Проект від 27.08.2003 р. //Праця і зарплата. – 2003. – №42 (спецвипуск).
10. Комарницький В.І. Правова природа соціального партнерства на державному та низовому рівнях. // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.12. – К., 2001. – С.268-275.
11. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: Основа, 1996. – 398 с.
12. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: „Консум”, 1998. – 480с.
13. Толкунова В.Н., Гусов К.Н. Трудовое право России: Учебное пособие. – М.: Юрист, 1996. – 448с.
14. Чанышева Г.И., Болотина Н.Б. Трудовое право Украины. – Х.: „Одиссей”, 1999. – 480с.
15. Кодекс законів про працю України //Відомості Верховної Ради України. – 1971. – Ст.375.
16. Молодцов М.В., Крапивин О.М., Власов В.И. Трудовое право России. – М.: НОРМА, 2001. – 576с.
17. Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 698 с.
18. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие / Под ред. Г.А.Туманова. – М.: Юрист, 1999. – 448 с.
19. Гавриленко Д.А. Государственная дисциплина: сущность, функции, значение. – М.: Наука и техника, 1988. – 328 с.
20. Державна служба в Україні: організаційно-правові основи і шляхи її розвитку / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий дом „Ін.-Юре”,1999. – 272 с.
21. Служебная карьера. Учебно-методическое пособие / Под общей редакцией Е.В. Охотского. – М.: „Экономика”, 1998. – 302с.
22. Дубровский А.Ю. Особенности регилирования и реализации материальной заинтересованности в ускорении НТП. – М.:МГУ, 1989. – 128с.
23. Словарь русского языка / Под общей ред. С.П. Обнорского. – М.: Гос. изд-во иностранных и национальных словарей, 1953. – 848с.
24. Закон України „Про державну службу” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №52. – Ст.490.
25. Закон Украины „О прокуратуре” // Право и практика. – 1998. – №2.
26. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №7.
27. Жанабилов Е.Ж. Правовое регулирование труда лиц рядового и начальствующего состава ОВД. – Караганда, 1976. – 184с.
28. Каринский С.С. Поощрения за успешный труд по советскому праву. – М.: Юрид. лит., 1961. – 241с.
29. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.Д. Зайкина. – М.: Юрид. лит., 1979. – 544с.
30. Куренной А.М. Трудовое право: на пути к рынку. – М.: „Дело Лтд”. – 304с.
31. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.С.Пашкова, О.В. Смирнова. – М.: Юрид. лит., 1982. – 504с.
32. Афанасьєв В.Г., Урсул Д.А. Эффективность социального управления: системно-детальный подход. – М.: Наука, 1989. – 182с.
33. Цветков В.В. Державне управління. Основні фактори ефективності: політико-правовий аспект. – Х.: Право, 1996. – 312с.
34. Михайлов В.Г. Понятие и критерии эффективносты прокурорского надзора. В кн.: Проблемы эффективности прокурорского надзора / Под ред. К.Ф. Скорцова. – М.: Юрид.лит., 1977. – С.20-38.
35. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств. – К.: Істина, 1993. – 147с.
36. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади: Дис... док. юрид. наук. – Х., 2002. – 387с.
37. Police Force, police service. Cere and cantrol in Britain /Edited bu M. Sterhens and S. Becher. – London, 1994. – 243р.
38. Словник іноземних слів /За ред. О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1985. – 988с.
39. Политэкономический словарь. – М.: Советская энциклопедия. 1972. – 1245с.
40. Хачатуров Т.С. Эффективность капитальных вложений. – М.: Экономика, 1979. – 374с.
41. Сорокин Г.И. К теории экономической эффективности при социализме // Вопросы экономики. – 1975. - №4. – С.116-121.
42. Белов В.Г. Управление и общественные отношения. – М.: Наука, 1985. – 418с.
43. Галиков В.И. Теория принятия управленческих решений. – К.: Вища школа, 1976. – 247с.
44. Украинский советский энциклопедический словарь: В 3-х т. /Ответ. редактор А.В. Кудрицкий. – К.: Глав. ред. УСЭ, 1998. – Т.2. – 1412с.
45. Казимирчук В.П., Боботов С.В. Эффективность права как формы социального контроля. В кн.: Эффективность применения уголовного закона. – М.: Юрид. лит., 1973. – С.113-128.
46. Кузнецова Н.Ф. Проблемы изучения эфективности уголовно-правовых норм и институтов. В кн.: Эффективность применения уголовного закона. – М.: Юрид. лит., 1973. – С.24-25.
47. Каминская В.И. Теоретические проблемы социальной обусловлености и эффективности уголовного провосудия. В кн.: Эффективность применения уголовного закона. – М.: Юрид. лит., 1973. – С.48-56.
48. Музичук О.М. Шляхи підвищення ефективності правоохоронної діяльності громадськості в Україні на сучасному етапі //Право і Безпека. – 2002. – №4. – С.118-121.
49. Волов В.Г. Оценка эффективности расследования преступлений //Проблемы преватного следствия: ВСШ МВД СССР, 1980. – №10. – С.100-108.
50. Пасечник В.Л., Бойко І.В. Визначення критеріїв оцінки слідчих в цілому підрозділі слідчих за системою вагомих показників. – К.: Вид-во Нац. юрид. акад., 1998. – 95с.
51. Баранов Н.Н., Кондратюк Л.В. Методика оценки деятельности работников милиции. – М.: ВСШ МВД СССР, 1976. – 110с.
52. Макарян Э.С. О научно-интегративном значении понятия „деятельность” /Понятие деятельности в философской науке. Томск, 1978. – 98с.
53. Психологический словарь /Под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. – 2 изд., перераб.и доп. – М.: Педагогика – Пресс. 1996. – 410с.
54. Философия: Учебное пособие /Под общ. ред. И.Ф. Надального. – К.: Вікар, 2001. – 457с.
55. Философия: Учебное пособие /Под общ. ред. В.К. Лукашевича. – Мн.: БГЄУ, 2001. – 431с.
56. Кузнецов В.Г., Кузнецова И.Д., Миронов В.В., Момеджан К.Х. Философия: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 519с.
57. Макарян Є.С. Теория культуры и современная наука. – М.: Прогресс, 1983. – 190с.
58. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704с.
59. Власов П.К. Психология формирования стратеги организации на этапе замысла. – СПб.: Изд-во С.-Питер. ун-та, 2001. – 268с.
60. Seashore S.E/ Yuchtman E. Factorial analisis of organisftionals resformancel // Administrative Sciens Quarterlu, 1968. – 458р.
61. Pezzow C. Compelх organizationals: a cziticgl essau. Chicagj, 1972. – 318р.
62. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПБ.: Питер Ком, 1999. – 684с.
63. Украинский энциклопедический словарь. – т.3. – К.: Глав. ред. украинской энциклопедии им. М.П. Бажана, 1989. – 1284с.
64. Климов А.Е. Психология профессионального самоопределения. – Ростов-на-Дону „Фенікс”, 1996 - 349с.
65. Лунев А.Е. Право и эффективность управления. – М.: Юрид.лит., 1973. – 450с.
66. Лунев А.Е. Проблемы эффективности роботы управленческих органов. – М.: Наука, 1973. – 448с.
67. Поварич И.П., Прошкин Б.Г. Стимулирование труда: системный подход. – Новосибирск: Наука, 1990. – 193с.
68. Професійна мотивація працівників органів внутрішніх справ: вивчення та корекція: Науково-практичний посібник / Москаленко А.П., Кобзін Д.О., Стародубцев А.А.; Відп. редактор. Соболев В.О. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. – 98с.
69. Журавлев П.В., Карташов С.А., Маусов Н.К., Одегов Ю.Г. Технология управления персоналом. Настольная книга менеджера. – М.: „Экзамен”, 1999. – 576с.
70. Травин В.В., Дятлов В.А. Основы кадрового менеджмента. – М.: „Дело”, 1995. – 336с.
71. Егоршин А.П. Управление персоналом. – Н. Новгород: НИМБ, 1999. – 624с.
72. Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. А.Я. Кибанова. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 512с.
73. Основы управления персоналом / Под ред. Б.М. Генкина. – М.: Высшая школа, 1996. – 383с.
74. Scientific Management – New Y.: Harper-Row, 1919. – 482p.
75. The Theory of Human Motivation // Psychology Review, 1943. № 6 July. – 188р.
76. Work and The Nature of Man. – N.Y. World Publishing Company, 1966. – 456р.
77. Likert. New Patterns of Management. – N.Y.: Mc. Crow-Hill, 1961. – 252р.
78. B.F. Skinner, About Behaviorism. – N.Y.: Knopf, 1974. – 344р.
79. Work and Motivation. - N.Y.: John Wiloy and Son, Inc., 1964. – 367р.
80. Lyman W. Porter and Edward E. Lawler, Managerial Attitudes and Performance Homewood, III – Richard D. Irwin, Inc.,1968. – 496р.
81. Обуховский К. Психология влечения человека. – М.: Прогресс, 1971. –215с.
82. Правовые и социально-психологические аспекты управления / Под общ. ред В.Г. Шорина. – М.: «Знание», 1972г. – 317с.
83. Ковалев В.И. Мотивы поведения и деятельности. – М.: Наука, 1988. – 191с.
84. Попов Г.Х. Методы управления социалистическим производством. – М.: Экономика, 1976. – 318с.
85. Экспериментальная психология / Под ред. П. Фресс, Ж. Паже. – М.: Прогресс, 1975. – 164с.
86. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – т. 20. – 672с.
87. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. – 279с.
88. Кингадзе Д.А. Потребности. Поведение. Воспитание. – М.: Мысль, 1968. – 194с.
89. Палкін Ю. Матеріальне і моральне стимулювання праці. – К.: Вид-во політичної літератури України, 1975. – 131с.
90. Трудовое право и повышение эффективности общественного производства / Под ред. С.А. Иванова. – М.: Наука, 1972. – 420с.
91. Экономическая энциклопедия. Т.2: Политическая экономия. – М.: Наука, 1975. – 915с.
92. Философская энциклопедия. Т.3. – М.: Прогресс, 1964. – 754с.
93. Философский словарь. – М.: Политиздат, 1975. – 571с.
94. Словарь «Научный коммунизм». – М.: «Знание», 1975. – 489с.
95. В.І. Ленін. Повне зібрання творів. – Т.44. – 612с.
96. Прошкин Б.Г., Поварич И.П. Основы теории и практики стимулирования труда: Учебное пособие. – Кемерово, 1988. – 89с.
97. Греков Л.И. Качество продукции и материальное стимулирование. – М.: Экономика, 1972. – 178с.
98. Хайкин В.П., Омеленко Н.Н. Определение стимулирующей функции поощрения. – М.: Экономика, 1973. – 421с.
99. Хайкин В.П., Картавенко Л.Н., Козинец А.С. Расчет шкал депремирования за нарушение договорных поставок. В сб.: Организация и планирование отраслей народного хозяйства. – Киев: Вища школа, 1979. – Вип.55. – С. 69-75.
100. Аптекарь С., Кравченко Н., Кольцов С., Сергеев Ф. Обоснование зависимости размеров премий от показателей работы // Социалистический труд. – 1979. – №5. – С. 15-19.
101. Прошкин Б.Г., Поварич И.Н. Некоторые актуальные проблемы теории стимулирования. В сб.: Социально-экономические проблемы совершенствования управления и повышения эффективности общественного производства. – Кемерово, 1980. – С. 29-36.
102. Прус И. Заработная плата // Знание – сила. – 1986. - №5, 6. – С.15-19.
103. Шербина В.И. Трудовое поощрительное правоотношение // Бизнесинформ. – 1997. - №14. – С. 26-29.
104. Гревцов Ю.И. Проблемы теории правоотношения. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. – 215с.
105. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / Под ред. М.Н. Марченко. Т.2. Теория права. – М.: Издательство «Зерцало», 2000. – 656с.
106. Плеханов Г.В. Избранные философские произведения. – Т.3. – М.: Наука, 1957. – 612с.
107. Семенцов С.В. Общественные отношения. Вопросы теории. – М.: Прогресс, 1981. – 481с.
108. Явич Л.С. Общая теория права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. – 376с.
109. Теорія держави і права. Навчальний посібник / За заг.ред. С.Л. Лисенкова та В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368с.
110. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.: Атіка, 2001. – 176с.
111. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208с.
112. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник /За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. -320с.
113. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432с.
114. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юрист, 2001. – 776с.
115. Теория права и государства. Учебник / О.Ф. Скакун, Н.К. Подберезский. – Х., 1997. – 496с.
116. Теория права и государства. Учебник /Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Право и закон, 1996. – 424с.
117. Алексеев С.С. Общая теория права. Курс лекций в двух томах. Т.ІІ. – М.: Юрид. лит., 1982. – 360с.
118. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. вузів. – К.: Вентурі, 1998. – 220с.
119. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 1999. – 520с.
120. Хропанюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г. Стрекозова, 2000. – 353с.
121. Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. – 570с.
122. Проблемы общей теории права и государства /Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. – 832с.
123. Комаров С.А. Общая теория государства и права: учебник. – М.: Юрист, 1998. – 416с.
124. Теория государства и права: учебник для вузов / Под ред. М.М. Рассолова, В.О Лугина, Б.С. Эбзеева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 640с.
125. Теория права и государства. Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Право и закон, 2001. – 576с.
126. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. – М.: Юрист, 1995. – 478с.
127. Протасов В.Н. Правоотношения как система. – М.: Юрист, 1991. – 388с.
128. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид.лит., 1974. – 440с.
129. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах /Под общ.ред. В.С. Нерсесянца. – Т.2. – М.: Право и Закон, 1998. – 512с.
130. Витрук Н.В. Система прав личности. В кн.: права личности в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит. 1981. – С.85-121.
131. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб.: „Юридический центр Пресс”, 2003. – 430с.
132. Философский энциклопедический словарь. – М.: Мысль, 1989. – 955с.
133. Советское трудовое право / Под ред. Н.Г. Александрова. – М.: Юрид. Лит., 1972. – 350с.
134. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.Т. Советское трудовое право: вопросы теории. – М.: Наука, 1978. – 366с.
135. Трудовое право. Учебник / Под ред. О.В. Смирнова. – М.: Проспект, 1997. – 448с.
136. Трудове право України /За ред. П.Д. Пилипенка, – К.: Ін Юре, 2003. – 536с.
137. Никитинский В.И., Коршунова Т.Ю. Правовое регулирование трудовых отношений работающих собственников //Государство и право. – 1992. – №6. – С.18-21.
138. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права. – Львів: Видавничий центр Львів національного ун-ту ім. І.Франка, 1999. – 214с.
139. Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій. – К.: Вентурі. 1996. – 224с.
140. Барабаш О. Щодо властивостей трудових правовідносин // Право України. – 1998. - №3. – С.64-69.
141. Процевский А.И. Предмет советского трудвого права. – М.: Юрид. лит., 1979. – 209с.
142. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 286с.
143. Баранов В.М. Поощрительные нормы советского социалистического права. – Саратов, 1978. – 290с.
144. Директивы КПСС и Советского правительства по хозяйственным вопросам. – Т.1.– М.: Госполитиздат, 1957.
145. Павловська О. Оцінка ефективності стимулювання праці за результатами соціалістичного обстеження // Україна: аспекти праці. – 2001. – №1. – С. 39-44.
146. Евсеева Г. Организация и виды материального стимулирования работников // Главбух. – 2001. – №20(22). – С. 65-72
147. Политическая экономия социализма – теоретическая основа экономической политики КПСС / Под ред. Л.И. Абалкина. – М.: Госполитиздат, 1986. – 428с.
148. Дубровский А.Ю. Особенности формирования и реализации материальной заинтересованности в ускорении НТП. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 128с.
149. Вказівка №388 від 9.10.96 року „Про організацію роз’яснювальної роботи по Указу Президента „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу””. – Київ, 1996.
150. Професійні кваліфікації та як користуватися ними. – Париж: Міністерство праці Франції, 1993. – 142с.
151. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №1236 від 1.11.03 р. „Про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу”. – Київ, 2003. – 192с.
152. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №193 від 10.04.93 р. „Про умови оплати працівників органів внутрішніх справ”. – Київ, 1993. – 12с.
153. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 402 від 12.06.93 р. „Про затвердження Інструкції про порядок вирахування стажу для виплати процентної надбавки за вислугу років особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України”. – Київ, 1993. – 7 с.
154. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 659 від 1 грудня 1994 р. „Про затвердження Порядку призначення персональних грошових винагород міністра внутрішніх справ України слухачам і курсантам вищих навчальних закладів МВС України”. – Київ, 1994. – 2 с.
155. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 369 від 19.05.98 р. „Про встановлення премії МВС України „За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності”. – Київ, 1998. – 3 с.
156. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 400 від 20.05.99 р. „Про встановлення премії МВС України „За розвиток науки, техніки та освіти”. – Київ, 1999. – 4 с.
157. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 72 від 26.01.93 р. „Про умови додаткової оплати праці за знання та використання іноземної мови працівниками органів внутрішніх справ України”. – Київ, 1993. – 2 с.
158. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 542 від 15.07.99 р. „Про виконання Указу Президента України від 16.06.99 р. № 650та постанова Кабінету Міністрів України від 18.07.99 р. № 1223 щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”. – Київ, 1998. – 9 с.
159. Розпорядження Міністерства внутрішніх справ України № 140 від 8.05.99 р. „Про додаткові заходи щодо поліпшення ситуації з виплати грошового утримання та продовольчих пайків особового складу органів внутрішніх справ МВС України”. – Київ, 1999. – 3 с.
160. Гендлер Г.Х. К вопросу о совершенствовании механизма стимулирования // Социально-экономический механизм стимулирования труда. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 1980. – С.16-26.
161. Кунельский Л.Э. Заработная плата и стимулирование труда. – М.: Экономика, 1981. – 372 с.
162. Щербаков В. Мера труда и мера потребления // Социалистический труд. – 1986. - № 4. – С.28-35.
163. Попов Г.Х. Эффективное управление. – М.: Экономика, 1976. – 215 с.
164. Бляхман Л.С. Производственный коллектив. – М.: Политиздат, 1978. –182 с.
165. Коган С.П. Промышленная социальная психология. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1982. – 233 с.
166. Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, затверджені Наказом Міносвіти № 455 від 20.19.93 // Право і практика. – 2001. - № 18.
167. Закон України „Про міліцію” // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – №4. – Ст. 20.
168. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 684 від 20.09.96 р. „Про забезпечення продовольчими пайками осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ, курсантів та слухачів навчальних закладів системи МВС України”. – Київ. – 1996. – 31 с.
169. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 656 від 19.10.93 р. „Про надання безоплатної фінансової допомоги особам рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовцям внутрішньої та конвойної охорони, які вступили в житлово-будівельні або житлові кооперативи”. – Київ, 1993. – 11 с.
170. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 615 від 11 листопада 1994 року „Про надання безоплатної фінансової допомоги особам рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовцям військ внутрішньої та конвойної охорони, які здійснюють індивідуальне житлове будівництво за власні кошти з використанням банківського кредиту”. – Київ, 1994. – 15 с.
171. Прошкин Б.Г. Место стимулирования среди методов формирования мотивов трудового поведения // Изд. Сиб. Отделение АН СССР. – 1986. – № 7. – С.33-37.
172. Бахрах Д.Н. Правовые льготы. – Свердловськ: Справедливость и право, 1989. – 290 с.
173. Тищенков И.А. О гарантиях материального поощрения: Материалы научной конференции „Хозяйственная реформа и трудовое право”. – М.: Наука, 1970. – С.241-257.
174. Муздыбаев К.Л. Психология ответственности. – Л.: Наука, 1983. – 198 с.
175. Бляхман Л.С. Трудовой колектив предприятия. – М.: Юрид. лит. 1982. –131 с.
176. Петраков Н.Я. Стимулирование: Словарь-справочник. – М.: Экономика, 1975. – 550 с.
177. Честь по труду. Моральные стимулы в социалистическом соревновании: Альбом -М.: Плакат, 1978. – 48 с.
178. Бандурка О.М., Соболєв В.О. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ: Підручник. – Х.: Ун-т внутр. справ, 2000. – 562с.
179. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 777 від 28.10.99 р. „Про заснування відзнаки МВС України „Закон і честь”. – Київ. 1999. – 7 с.
180. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 111 від 22.02.95 р. „Про Дошку пошани МВС України”. – Київ, 1995. – 2 с.
181. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 600 від 6.09.97 р. „Про встановлення заохочувальної відзнаки МВС України „Хрест Слави”. – Київ, 1997. – 5 с.
182. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №782 від 22.07.04 р. „Про встановлення заохочувальної відзнаки МВС України „За безпеку народу”. – Київ, 2004. – 3 с.
183. Венедиктов В.С. Проблеми відповідальності в трудовому праві: Дис. док. юрид. наук. – Х., 1994. – 257 с.
184. Безруких Р.К., Вяткин В.Н., Екатеринославский Ю.Ю. Управление дисциплиной труда. – М.: Советская Россия, 1988. – 315 с.
185. Казимирчук В.П. Право и методы его изучения. – М.: Юрид. лит., 1965. – 355 с.
186. Бару М.И. Охрана трудовой чести по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1966. – 210 с
187. Пиголкин А.С. Нормы советского социалистического права и их структура: В кн. Вопросы общей теории советского права / Под ред. С.Н.Братуся. – М.: Госюриздат, 1960. – 480 с.
188. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Юрид. лит., 1961. – 450 с.
189. Бойчев Р. Сакцията в правиата система на Народна Республика Болгария. – София: Наука и изкуство, 1972. – 300 с.
190. Бару М.И. Соотношение правовых и иных социальных норм в регулировании трудовых отношений // Советское государство и право. – 1973. - № 1. – С.55-63.
191. Єрьоменко В. Вольовий характер підстав виникнення трудових правовідносин // Право України. – 1998. – № 11. – С.96-98.
192. Маркс К., Энгельс Ф. Революция и контрреволюция в Германии.Соч. – Т.8. – М., 1961. – 612 с.
193. Марков Марко. Социализм и управление. – М.: Экономика, 1973. – 271 с.
194. Ожёгов С.И. Словарь русского языка / Под общ. Ред. С.П.Обнорского. – М.: Гос. изд-во иностранных и национальных словарей, 1953. – 848 с.
195. Ноздрачёв А.Ф. Государственная служба: Учебник для подготовки государственных служащих. – М.: Статут, 1999. – 592 с.
196. Баранов В.М. Правовые формы поощрения в развитом социалистическом обществе: сущность, назначение, эффективность. – Саратов, 1975. – 284 с.
197. Кондратьев А.А. Гарантии охраны трудовых прав рабочих и служащих: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.05.— М., 1985.— 25 с.
198. Смирнов В.Н. Внутренний трудовой распорядок на предприятии. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1980. – 158 с.
199. Лавріненко О.В. Службово-трудові відносини працівників органів внутрішніх справ і сфера дії законодавства про працю // Вiсник Львівського інституту внутрiшнiх справ.— 2000.— №1.— С.98-105.
200. Ходжиев С.Х. Правовое регулирование трудовых отношений Федеральных государственных служащих /Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., – 1997. – 34с.
201. Сыроватская Л.А. Трудовые отношения и трудовое право // Государство и право. – 1996. – №7. – С.80-84.
202. Солодовник Л. Юридичні факти – підстави виникнення трудових правовідносин // Право України. – 2000. - № 1. – С.59-63.
203. Лавриненко О.В. Служебно-трудовое правоотношение. – Х.: Знание Лтд, 1998. – 56 с.
204. Нижник Н.Р., Цвєтков В.В., Леліков Г.І. Державний службовець в Україні (пошук моделі).— К.: Ін-Юре, 1998.— 271 с.
205. Хуторян Н.Н. Материальная ответственность субъектов трудовых правоотношений в условиях рыночной экономики // Проблемы укрепления социальной справедливости в трудовых правоотношениях. – К.: Наукова думка,1993. – С.89-116.
206. Романцев А.А. Специфика служебно-трудовых отношений. – М.: Юрид. лит., 1997. – 143 с.
207. Ковалев С.А. О соблюдении прав человека и гражданина РФ //Российская газета. – 1994. – 25 августа.
208. Воловин В. Про трудоправовий статус державних службовців // Право України. – 1997. – № 1. – С. 61-65.
209. Зайкин А.Д. Трудовое право: проблемы на пути к рынку // Вестник МГУ. – Серия: Право. – 1992. – № 4. – С. 22-24.
210. Зуб И.В. Реформа трудового законодательства в условиях перехода к рыночной экономике // Советское государство и право. – 1991. – № 2. – С. 46-49.
211. Комментарий к Кодексу Законов о труде РФ / Под ред. К.Н. Гусова. – М.: Проспект, 1996. – 528 с.
212. Процевський О. Яким бути новому Кодексу про працю // Право України. – 1995. – № 9-10. – С. 31-35.
213. Сыроватская Л.А. Трудовое право. – М.: Высшая школа. – 1997. – 248 с.
214. Иванов С.А. Трудовое право переходного периода: некоторые проблемы // Государство и право. – 1994. – № 4. – С. 54-58.
215. Цветков В.В. Совершенствование аппарата государственного управления. – К.: Наукова думка, 1982. – 271 с.
216. Советское административное право. Государственное управление и административное право / Под. ред. Антипова В.П. – М.: Наука, 1978. –385 с.
217. Юсупов В.А. Теория административного права. – М.: Юрид. лит., 1985. – 164 с.
218. Манохин В.М. Нужны основы законодательства о службе Российской Федерации // Государство и право.–1994.- № 9. – С. 6-14.
219. Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України: Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.91 р. № 114 //Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. – К., 1993. – 583 с.
220. Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 18 від 11.01.96 р. – Київ, 1996. – 2 с.
221. Молодцов М.В., Сойфер В.Г. Стабильность трудовых правоотношений. – М.: Юрид. лит., 1976. – 240 с.
222. Трудовое право и повышение эффективности общественного производства / Под ред. С.А.Иванова. – М.: Наука, 1972. – 420 с.
223. Стычинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде. В 2-х т. Т.2. – Симферополь: Таврида, 1998. – 608 с.