ПРИНЦИПИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОЛЕКТИВНИХ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. Поняття та класифікація принципів правового регулювання трудових відносин 13
1.1. Становлення та розвиток вчення про принципи трудового права 13
1.2. Система принципів трудового права України: загальна характеристика 26
1.3. Поняття та значення принципів правового регулювання трудових відносин 53
1.4. Класифікація принципів правового регулювання трудових відносин 68
Висновки до розділу І 94
РОЗДІЛ ІІ. Характеристика змісту принципів правового регулювання колективних трудових відносин 99
2.1. Принцип свободи об’єднання 99
2.2. Принцип соціального діалогу у сфері праці 114
2.3. Принцип реального визнання права на колективні переговори 124
2.4. Забезпечення участі працівників та їх представників в управлінні організацією 136
2.5. Принцип забезпечення права на вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) 152
2.6. Принцип гарантування колективних трудових прав працівників 163
Висновки до Розділу ІІ 174
РОЗДІЛ ІІІ. Конкретизація принципів правового регулювання колективних трудових відносин в інститутах колективного трудового права 177
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 193

ВСТУП
Актуальність теми. Більшість дослідників системи права визнають правильність існуючих підходів в обґрунтуванні «предмету і методу правового регулювання» як основоположних критеріїв поділу права на галузі та інші правові утворення. У тісному зв’язку з цим розглядаються й інші юридичні особливості галузей права або як додаткові критерії диференціації права, або, поряд з методом правового регулювання, як елемент більш широкої правової категорії – «юридичний режим». В одному ряду з предметом і методом правового регулювання виділяються такі юридичні особливості, як галузеві принципи і функції. Основоположна роль принципів виділяється представниками різних галузей юридичної науки. Так, М.І. Байтін і Д.Є. Петров надають важливого значення принципам і функціям у конституюванні галузі права, що видається цілком виправданим і повною мірою стосується трудового права.
Проблема принципів трудового права досконало не досліджена в юридичній літературі. Відкритим залишається питання як про виключний перелік принципів, так і про їх зміст в умовах процесу надання Україні статусу країни з ринковою економікою та Євроінтеграції. Воно потребує негайного вирішення, тому що сучасне законодавство про працю є, як вважають багато правознавців, неповним і недосконалим, а правильно сформульовані принципи дозволяють усувати прогалини в законодавстві при застосуванні правових норм. Ринкові засади, які зараз впроваджуються в економіку України, започаткували нові відносини, які ще не знайшли відповідного регулювання. Саме тут принципи права мають важливе значення. Крім того, сьогодні вони (принципи) мають бути узгоджені між собою і принципами міжнародно-правового регулювання праці, в т.ч. регіонального на рівні РЄ та ЄС.
Реформування національного трудового законодавства в умовах ринкової економіки неможливе без чіткого визначення переліку та змісту галузевих принципів правового регулювання трудових відносин. Основна мета реформування трудового законодавства України полягає у цілеспрямованому забезпеченні формування та розвитку повноцінного ринку праці, нормальне функціонування якого передбачає зняття усіх необґрунтованих обмежень, що порушують вільний обіг найманої праці, створення загального ринкового простору на всій території держави. Об’єктивні вимоги ринку праці обумовлюють зміну основних принципів правового регулювання трудових відносин, які повинні відповідати новим економічним умовам господарювання.
Розробка концептуальних підходів до основних принципів правового регулювання трудових відносин є актуальною в аспекті теоретичного осмислювання їх оновленого змісту та виявлення співвідношення з конституційними принципами, загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, міжнародними договорами, включаючи акти МОП, Ради Європи, Європейського Союзу. Об’єктивно необхідним є внесення змін до переліку основних принципів правового регулювання трудових відносин, включення до нього нових принципів, передбачених міжнародними договорами про працю, виключення одних або об’єднання інших принципів, уточнення формулювань деяких раніше відомих принципів з дотриманням термінології Конституції України та міжнародних актів про права людини у сфері праці, що слугуватиме гарантією дотримання і реалізації цих принципів у національному законодавстві.
При цьому формування та розвиток системи принципів правового регулювання трудових відносин у сучасний період повинно бути спрямоване на забезпечення прав людини у сфері праці, гарантування індивідуальних і колективних трудових прав та інтересів сторін трудових правовідносин.
У радянський та пострадянський період значна увага принципам трудового права приділялася у роботах відомих учених-трудовиків, таких як: О.Т. Барабаш, М.І. Бару, М.Г. Александров, В.С. Андрєєв, О.І. Процевський, Б.К. Бегічев, І.С. Войтинський, Д.Ю. Гладких, Р.З. Лівшиць, В.І. Нікітінський, О.С. Пашков, В.І. Прокопенко, В.М. Скобелкін, Л.О. Сироватська, В.М. Толкунова та ін.
На сучасному етапі проблему принципів трудового права досліджують вітчизняні вчені: Н.Б. Болотіна, В.С. Венедиктов, В.В. Жернаков, О.Я. Лаврів, В.В. Лазор, П.Д. Пилипенко, В.Г. Ротань, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, а також російські вчені: Л.Ю. Бугров, С.Ю. Головіна, К.М. Гусов, І.К. Дмитрієва, С. Іванов, І.Я. Кисельов, М.В. Лушнікова, А.М. Лушніков, Н.М. Лютов, С.П. Маврін, М.В. Молодцов, А.Ф. Нуртдінова, Ю.П. Орловський, О.В. Смирнов, І.О. Снігірьова, Є.Б. Хохлов, Т.І. Штриньова та ін.
Водночас принципи правового регулювання колективних трудових відносин ще не були предметом спеціального дослідження в науці трудового права. Хоча в літературі називаються окремі з цих принципів у системі основних галузевих принципів, проте їхній перелік, сутність, зміст до цього часу чітко не визначено.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Правове забезпечення праці та соціального захисту населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні» на 2001-2006 роки і «Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової економіки та його ефективність» на 2006-2010 роки, які є складовими планів науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави» на 2001-2005 роки (державний реєстраційний номер 0101U001195) і «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення переліку та змісту принципів правового регулювання колективних трудових відносин в умовах ринкової економіки, внесення теоретично обґрунтованих пропозицій щодо їх законодавчого закріплення.
Для досягнення зазначеної мети в дослідженні ставляться такі основні завдання:
- проаналізувати становлення та розвиток вчення про принципи трудового права;
- дослідити систему принципів трудового права в умовах ринкової економіки;
- сформулювати поняття принципів правового регулювання трудових відносин та визначити їх характерні ознаки як понятійної категорії;
- виявити співвідношення принципів із суміжними правовими категоріями, зокрема правовими нормами, а також форми виразу принципів у нормах;
- здійснити класифікацію галузевих принципів правового регулювання трудових відносин;
- визначити перелік принципів правового регулювання колективних трудових відносин і проаналізувати їх функціонування та закономірності розвитку в сучасний період;
- охарактеризувати зміст принципів правового регулювання колективних трудових відносин;
- проаналізувати конкретизацію принципів правового регулювання колективних трудових відносин в інститутах колективного трудового права;
- розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо нормативного закріплення принципів правового регулювання трудових відносин з урахуванням міжнародних трудових стандартів, позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн в актах національного трудового законодавства, проекті Трудового кодексу України.
Об’єктом дослідження є система принципів правового регулювання трудових відносин в умовах ринкової економіки.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання принципів правового регулювання колективних трудових відносин у сучасний період.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлений особливостями його об’єкта, предмета, мети і завдань. За допомогою діалектичного методу розглянуто поставлені автором проблеми принципів правового регулювання колективних трудових відносин в їх розвитку та взаємозв’язку. Застосування історико-правового методу дозволило проаналізувати генезис нормативного забезпечення принципів правового регулювання колективних трудових відносин і обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми. Формально-логічний та системний методи відіграли значну роль у дослідженні різних аспектів системи принципів правового регулювання трудових відносин. Завдяки формально-юридичному методу виявлено роль формальної визначеності правових норм, що закріплюють принципи правового регулювання колективних трудових відносин. Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити схожі об’єкти пізнання при аналізі національного трудового законодавства, міжнародних правових актів та законодавства зарубіжних країн.
Основні положення та висновки дисертації базуються на аналізі міжнародних актів про права людини, чинного законодавства України та законодавства країн із розвинутою ринковою економікою, постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, держав колишнього Союзу РСР, досягнень загальної теорії права, конституційного права, цивільного права, міжнародного права, трудового права, інших галузей системи права України, матеріалів судової практики, у тому числі практики Європейського суду з прав людини.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній науці трудового права спеціальним комплексним дослідженням принципів правового регулювання колективних трудових відносин в умовах ринкової економіки.
У межах здійсненого дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
- удосконалено поняття принципів правового регулювання трудових відносин, досліджено співвідношення норм і принципів, форми їх виразу та значення у правовому регулюванні трудових відносин;
- проаналізовано ієрархію принципів, які діють при побудові та функціонуванні системи трудового права України (загальноправові, міжгалузеві принципи, галузеві принципи правового регулювання трудових відносин, принципи окремих правових інститутів галузі), їх взаємозв’язок та взаємообумовленість;
- виявлено співвідношення основних принципів правового регулювання трудових відносин з конституційними принципами і принципами міжнародного трудового права та європейського трудового права, визначених в актах ООН, МОП, Ради Європи, Європейського Союзу, практиці Європейського Суду з прав людини;
- визначено характерні ознаки галузевих принципів правового регулювання трудових відносин як понятійної категорії;
- здійснено класифікацію принципів правового регулювання трудових відносин на принципи правового регулювання індивідуальних трудових відносин (принципи індивідуального трудового права), принципи правового регулювання колективних трудових відносин (принципи колективного трудового права), принципи, властиві трудовому праві в цілому;
- досліджено зміст і значення базових принципів правового регулювання трудових відносин, визначених Декларацією МОП про основоположні принципи і права у сфері праці від 18 червня 1998 р.
- визначено поняття та перелік принципів правового регулювання колективних трудових відносин як складової предмету трудового права України. До принципів правового регулювання колективних трудових відносин віднесено такі принципи як свобода об’єднання; соціальний діалог у сфері праці; реальне визнання права на колективні переговори; забезпечення участі працівників та їх представників в управлінні організацією; забезпечення права працівників на вирішення колективних трудових спорів, включаючи право на страйк; гарантування колективних трудових прав та інтересів працівників і роботодавців;
- визначено перелік принципів правового регулювання індивідуальних трудових відносин, до яких віднесено наступні принципи: свобода праці та заборона примусової праці; рівність прав і можливостей та заборона дискримінації у сфері праці; принцип гідної винагороди за працю; охорона життя та здоров’я працівників та особливий захист праці жінок, неповнолітніх, осіб із зниженою працездатністю (інвалідів, осіб похилого віку);
- досліджено функціонування та закономірності розвитку принципів правового регулювання колективних трудових відносин в умовах ринкової економіки;
- охарактеризовано зміст принципів правового регулювання колективних трудових відносин, проаналізовано їх взаємозв’язки та взаємодію між собою та з принципами міжнародного і європейського трудового права;
- розкрито зміст і значення принципу соціального діалогу у сфері праці як одного з основних галузевих принципів регулювання трудових відносин в умовах ринкової економіки. Принцип соціального діалогу у сфері праці є комплексним за складом і характером та охоплює принципи реального визнання права на колективні переговори і забезпечення участі працівників та їх представників в управлінні організацією;
- проаналізовано положення актів чинного трудового законодавства, проекту Трудового кодексу України про основні засади регулювання трудових відносин, проекту Закону України «Про соціальний діалог в Україні» та сформульовано теоретично обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення їхнього змісту.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Положення, висновки та рекомендації, сформульовані в роботі, є обґрунтованими та достовірними. У роботі застосовуються наукові праці теоретиків права та представників різних галузей юридичної науки, міжнародні акти, нормативно-правові акти України та законодавства деяких зарубіжних країн, матеріали судової практики.
Наукове значення роботи. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій вирішуються важливі теоретичні та практичні питання принципів правового регулювання колективних трудових відносин у сучасний період.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження, отримані дисертантом, можуть бути використані у законотворчій діяльності, у тому числі при роботі над проектом Трудового кодексу України.
Висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути корисними у науково-дослідній роботі для подальшого дослідження теоретичних та практичних проблем принципів правового регулювання трудових відносин, а також у практиці застосування чинного трудового законодавства з точки зору правильного розуміння змісту правових норм, їхнього тлумачення, вирішення питань, не врегульованих нормами права.
Результати дослідження можуть бути також використані у навчальному процесі при викладанні нормативного курсу «Трудове право України», при підготовці робочих програм, підручників, навчальних посібників, практикумів із зазначеної дисципліни.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданнях науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення, на науково-практичних конференціях, зокрема: 7-й (59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА, присвяченій четвертій річниці присвоєння Одеській національній юридичній академії статусу національної (м. Одеса, 22-23 квітня 2004 р.); 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу, присвяченій п’ятій річниці присвоєння Одеській національній юридичній академії статусу національної (м. Одеса, 22-23 квітня 2005 р.); науково-практичній конференції «Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах» (м. Суми, 2-4 червня 2005 р.); 9-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 26 квітня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії» (м. Одеса, 9-10 червня 2006 р.); 10-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 27 квітня 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у 7 публікаціях, в тому числі 4 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (202 найменування). Загальний обсяг дисертації складає 210 сторінок, з яких основний зміст – 192 сторінки.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
При побудові та функціонуванні системи трудового права діє ієрархія принципів, яка включає загальноправові, міжгалузеві принципи, галузеві принципи правового регулювання трудових відносин, а також принципи окремих правових інститутів галузі.
Принципами правового регулювання трудових відносин слід вважати закріплені у законах основоположні керівні засади, що визначають зміст сучасного трудового права та напрямки його подальшого розвитку.
Принципи правового регулювання у системі норм трудового права посідають особливе місце і мають наступні ознаки як понятійної категорії: вони є найбільш важливими основоположними засадами, першоосновою трудового права, пронизують зміст його норм; мають універсальну, загальну сферу дію на всій території держави; є первісними за змістом та вторинними за формою відносно правових норм (правил поведінки), зміст правових норм та інститутів не може суперечити принципам; вони є взаємопов’язаними, взаємообумовленими, мають комплексний характер; повинні бути закріплені на законодавчому рівні (у Конституції України, Трудовому кодексі України, інших законах).
Як вихідні засади принципи правового регулювання трудових відносин можуть бути виражені у формі загальних норм, що не регулюють конкретну поведінку осіб, але встановлюють загальну спрямованість, єдині основи правового регулювання та єдність системи галузі трудового права. Принципи беруть участь у правовому регулюванні трудових відносин опосередковано у тісному зв’язку та єдності з нормами-правилами поведінки, застосування яких здійснюється з обов’язковим врахуванням відповідних принципів.
Аналіз переліків основних принципів трудового права, визначених різними авторами, дозволяє дійти висновку, що у сучасній системі галузевих принципів відсутній один чітко виділений основоположний принцип, розвиток якого забезпечував би внутрішню єдність усієї системи принципів. Галузеві принципи слід розглядати як сукупність однопорядкових особливих за змістом та формою положень, а систему цих принципів як певну класифікацію, підставою якої виступають ті чи інші ознаки.
Водночас серед галузевих принципів слід підкреслити особливе значення базових принципів правового регулювання трудових відносин, визначених Декларацією МОП про основоположні принципи і права у сфері праці від 18 червня 1998 р., що стосуються фундаментальних прав працівників, до яких належать: свобода об’єднання та реальне визнання права на колективні переговори, викоренення усіх форм примусової праці, обмеження використання дитячої праці, забезпечення безпечних умов праці та охорони здоров’я працівника, заборона усіх форм дискримінації у сфері праці.
Систему галузевих принципів сучасного трудового права складають принципи правового регулювання індивідуальних трудових відносин (принципи індивідуального трудового права), принципи правового регулювання колективних трудових відносин (принципи колективного трудового права), принципи, властиві трудовому праву в цілому.
До принципів правового регулювання індивідуальних трудових відносин (принципів індивідуального трудового права) належать: свобода праці та заборона примусової праці; рівність прав і можливостей та заборона дискримінації у сфері праці; принцип гідної винагороди за працю; охорона життя та здоров’я працівників та особливий захист праці жінок, неповнолітніх, осіб із зниженою працездатністю (інвалідів, осіб похилого віку);
Принципами правового регулювання колективних трудових відносин слід вважати наступні принципи: свобода об’єднання; соціальний діалог у сфері праці; реальне визнання права на колективні переговори; забезпечення участі працівників та їх представників в управлінні організацією; забезпечення права на вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), включаючи право на страйк.
Трудовому праву в цілому властиві такі принципи: принцип недопущення погіршення становища працівників порівняно з рівнем, передбаченим чинним законодавством, і заборона зловживання трудовими правами; гарантування індивідуальних та колективних трудових прав та інтересів працівників і роботодавців; захист трудових прав та інтересів працівників і роботодавців.
Сучасними критеріями класифікації принципів правового регулювання трудових відносин слід вважати зв'язок з основними правами людини у сфері праці та гарантіями їх забезпечення. Зміст кожного з принципів правового регулювання колективних трудових відносин відображає як основне трудове право, так і його гарантії. Із удосконаленням змісту прав і гарантій розширюється й зміст відповідного принципу правового регулювання трудових відносин і навпаки.
Законодавче закріплення принципів правового регулювання трудових відносин у новому Трудовому кодексі України матиме важливе теоретичне і практичне значення, оскільки засвідчить високий рівень систематизації та якості національного трудового законодавства, дозволить звернути увагу на найбільш важливі керівні положення і правильно з’ясувати сутність і зміст конкретних норм права.
У статті 3 проекту Трудового кодексу України, якою передбачені основні засади правового регулювання трудових відносин, вперше здійснено спробу легалізувати саме галузеві принципи трудового права. Зміст зазначеної статті потребує доробки, оскільки одні з передбачуваних нею принципів взагалі не можуть бути віднесені до основних засад галузі, інші сформульовані нечітко або їх формулювання суперечить чинному законодавству та міжнародним трудовим нормам, треті – дублюють права та обов’язки працівників або обов’язки роботодавця. Потрібно звернути увагу на відсутність чіткого єдиного критерію при визначенні розробниками проекту переліку основних принципів правового регулювання трудових відносин. Має місце змішування загальноправових, галузевих принципів та принципів окремих галузевих інститутів.
Перелік галузевих принципів правового регулювання трудових відносин (як принципів правового регулювання індивідуальних трудових відносин, так і принципів правового регулювання колективних трудових відносин) не повинен бути великим. Статтею 3 проекту Трудового кодексу України передбачено 19 принципів, що викликає заперечення, адже виділення такого значного числа галузевих принципів дискредитує саму ідею існування фундаментальних засад правового регулювання трудових відносин. Вочевидь, що якщо визнавати галузеві принципи керівними засадами, що виражають сутність галузі права, то їх не може бути так багато.
Перший принцип сформульований у проекті як принцип свободи праці, який є міжгалузевим принципом. У трудовому праві він трансформується у принцип свободи договорів про працю. Зазначений принцип доцільно об’єднати з другим принципом - заборона примусової праці. Принцип свободи договорів про працю та заборони примусової праці належить до принципів правового регулювання індивідуальних трудових відносин. Третій принцип сформульований як заборона дитячої праці, що суперечить міжнародним трудовим стандартам, чинному трудовому законодавству. У Конвенції МОП №182 йдеться про викоренення найгірших форм дитячої праці, які визначаються даною Конвенцією. Законодавством України визначається порядок застосування праці дітей. Отже, слід вести мову про заборону залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, участі у важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством скорочений робочий час. Однак даний принцип є складовою принципу охорони життя та здоров’я працівників та особливого захисту праці жінок, неповнолітніх, осіб із зниженою працездатністю.
Принцип заборони дискримінації у сфері праці та забезпечення особам, які зазнали такої дискримінації, права на звернення до суду про визнання факту дискримінації та її усунення, а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дискримінації доцільно об’єднати з принципом рівності прав і можливостей працівників, у тому числі гендерної рівності, шляхом забезпечення єдності та диференціації умов праці. У міжнародних актах рівність прав і можливостей визнається складовою принципу заборони дискримінації у сфері праці. Тому доцільно виділяти окремий принцип рівності прав і можливостей та заборони дискримінації у сфері праці.
Сьомий принцип поєднання державного і договірного регулювання трудових відносин, на нашу думку, не можна включати до переліку галузевих принципів, оскільки йдеться про спосіб правового регулювання, тобто іншу правову категорію - метод трудового права.
Одинадцятий і дванадцятий принцип відтворюють обов’язки роботодавця із створення належних, безпечних і здорових умов праці та відпочинку, а також із створення працівникам рівних можливостей щодо їх професійного зростання, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, а відтак недоцільно включати їх до переліку галузевих принципів правового регулювання трудових відносин.
Тринадцятий принцип – забезпечення права працівників на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у цей час є вже принципом іншої галузі права – права соціального забезпечення.
П’ятнадцятий принцип – забезпечення судового захисту трудових прав, честі та гідності учасників трудових відносин є складовою галузевого принципу захисту трудових прав, честі та гідності працівників і роботодавців, тому також недоцільно виділяти його в якості окремого галузевого принципу.
Шістнадцятий принцип – здійснення нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства взагалі не може бути галузевим принципом, оскільки нагляд і контроль – це одна з державних форм захисту трудових прав працівників і роботодавців (докл. див.: Лагутіна І.В. Форми захисту трудових прав працівників: Автореф. …канд. юрид. наук. – Одеса, 2007. – 20 с.).
Вісімнадцятий принцип захисту від незаконного звільнення також не бути окремим принципом, оскільки є складовою дев’ятого принципу забезпечення працівникам державних гарантій у сфері праці. Втім, з формулюванням останнього принципу також складно погодитися. На нашу думку, доцільно виділяти галузевий принцип гарантування індивідуальних і колективних трудових прав та інтересів працівників і роботодавців, про що йдеться у підрозділі 2.6.
Таким чином, зміст ст.3 проекту Трудового кодексу України потребує серйозного доопрацювання, внесення змін і доповнень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Александров Н.Г. Принципы советского трудового права – принципы подлинной свободы труда. – М., 1949. – С.10-11.
2. Александров Н.Г., Пашерстник А.Е. Советское трудовое право. – М., 1952. – С.38-39.
3. Александров Н.Г. Социалистический принцип всеобщности труда //Социалистический труд. – 1961. - № 11. – С.53-61.
4. Александров Н.Г. Социалистические принципы Основ законодательства СССР и союзных республик о труде. – М., 1970. – С. 6-22.
5. Алексеев С.С. Проблемы теории права. – Свердловск, 1972. Т.1. – С.105.
6. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. – М.: Госюриздат, 1961. – С.53.
7. Андреев В.С. О предмете и основных принципах советского трудового права //Вопросы трудового законодательства на современном этапе. – М.: Изд-во МГУ, 1964.
8. Байтин М.И., Петров Д.Е. Система права: к продолжению дискуссии //Государство и право. – 2003. - № 1. – С.25-27.
9. Барбара Дж. Фик. Сравнительный обзор и анализ законодательства в области коллективной защиты трудовых прав восьми центральноевропейских стран. – Вашингтон: Институт свободных профсоюзов, 1997.
10. Бару М. Правове регулювання трудових відносин: закон, мораль, справедливість //Право України. – 1998. - № 2. – С.66.
11. Бернар Жернигон, Альберто Одеро, Горацио Гуидо. Коллективные переговоры: Нормы МОТ и принципы деятельности контрольных органов. – Женева: Международное бюро труда, 1999. – С.87.
12. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. – К.: України, 1999. – 554 с.
13. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – К.: Вікар, 2003. – 725 с.
14. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні. – К.: Знання, 2005. – 381 с.
15. Бугров Л.Ю. Проблемы свободы труда в трудовом праве России. – Пермь: Издательство Пермского ун-та, 1992. – С.60.
16. Васильев А.М. О правовых идеях-принципах //Советское государство и право. – 1975. - № 3.
17. Васильев А.М. Правовые категории. – М., 1976.
18. Ведяхин В.М. Принципы правового регулирования рыночных отношений //Правоведение. – 1995. - № 6.
19. Войтинский И.С. Основные вопросы коллективного договора по Кодексу законов о труде //Вопросы труда. – 1923. - №5-6. – С.30-39.
20. Войтинский И.С. Трудовое право СССР. – М.-Л., 1925. – С.62-120.
21. Войтинский И.С. Против извращений в теоретической работе по советскому трудовому праву //Проблемы социалистического права. – М., 1937. Сб.1 . – С.82.
22. Вопленко Н.Н. Сущность, принципы и функции права: Учебное пособие. – Волгоград: Издательство ВолГУ, 1998. – С.35.
23. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Издательство «Наука», 1977. – 310 с.
24. Гладких Д.Ю. Воздействие принципов трудового права на правовое регулирование служебно-трудовых отношений в органах внутренних дел. Дис. …канд. юрид. наук. – Пермь, 2002.
25. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во Моск. независимого ин-та международного права, 1998. – 600 с.
26. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. //Голос України. – 14 березня 2003 року.
27. Гусов К.Н., Толкунова В.М. Трудовое право России: Учебник. 2-е изд., доп., исправ. – М., Юристъ, 1997. – 480 с.
28. Гусов К.Н., Толкунова В.Н. Трудовое право России: Учебник. – М., 2001. – С.60-61.
29. Декларація МОП основних принципів і прав у сфері праці: Ухв. Міжнародною конференцією праці на її вісімдесят шостій сесії в Женеві 18 червня 1998 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1529-1532.
30. Дэйвид Тейджман, Карин Кертис. Свобода объединения: руководство пользователя. Нормы, принципы и процедуры Международной организации труда: Пер. с англ. – Женева: Международная организация труда, 1999.
31. Дембо М.И. О принципах построения системы права //Советское государство и право. – 1956. - № 8. – С.95.
32. Директива 94/95/ЕС об европейском производственном совете от 22 сентября 1994 г.//OJ 1994 L 254.
33. Директива Совета 2001/86/ЕС от 8 октября 2001 г. //OJ 2001 L 294/22.
34. Директива Совета 2003/72/ЕС от 22 июля 2003 г. //OJ 2003 L 207/25.
35. Директива Европейского Парламента и Совета 2002/14/ЕС от 11 марта 2002 г. об установлении общих положений об информировании и консультировании работников в Европейском Союзе //OJ 2002 L 080/29.
36. Дмитриева И.К. Основные принципы трудового права: Автореф. дис. …докт. юрид. наук. – М., 2004. – 23 с.
37. Дмитриева И.К. Основные принципы трудового права. Дис. …докт. юрид. наук. – М., 2004.
38. Дмитриева И.К. Принципы российского трудового права: Монография. – М.: Изд-во Цифровичок, 2004. – 266 с.
39. Дмитриева И.К. Общая характеристика основных принципов трудового права //Вестник Российской правовой академии. – 2004. - № 2. – С.44-48.
40. Дмитриева И.К. Принципы и метод трудового права: частноправовые и публично-правовые начала //Вестник Российской правовой академии. – 2004. - № 3. – С.39-43.
41. Дмитриева И.К. Принципы трудового права и его предмет, значение частноправовых и публично-правовых начал (принципов) //LexRussica. – 2004. - № 4.
42. Дубровський І. Короткий термінологічний словник з питань соціального партнерства //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - №4. – С.46.
43. Запара С. До питання примусового виконання рішення примирних органів //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - №8. – С.28-31.
44. Еллинек Г. Декларация прав человека и гражданина /Репринтное воспроизведение издания 1906 года. Приложение к репринтному изданию Всеобщая декларация прав человека, Конвенция о защите прав человека и основных свобод. – Одесса: «Юридична література», 2006. – 136 с.
45. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод /В кн.: Еллинек Г. Декларация прав человека и гражданина /Репринтное воспроизведение издания 1906 года. Приложение к репринтному изданию Всеобщая декларация прав человека, Конвенция о защите прав человека и основных свобод. – Одесса: «Юридична література», 2006. – 136 с.
46. Європейська соціальна хартія (переглянута), підписана урядами держав-членів Ради Європи 3 травня 1999 р. у Страсбурзі //Законодавство України про працю: Збірник нормативно-правових актів. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. – С.20-48.
47. Европейская социальная хартия: Справочник: Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 264 с.
48. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. – М., 1978.
49. Иванов С.А., Лившиц Р.З. Личность в советском трудовом праве. – М.: Издательство «Наука», 1982. – 231 с.
50. Ильин Ю.Д. История и право Европейского Союза. – Х.: Консум, 1998. – С.51-54.
51. International Handelsgesellschaft GmbH. 1970. ECR. 1125.
52. International Labour Review, 1996, № 6, р. 612.
53. Інструкція про порядок визначення послідовності розгляду і вирішення колективного трудового спору (конфлікту): Затверджено наказом НСПП від 09.11.2005 р. №124 //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - №12. – С.26-30.
54. Жернаков В.В. Поняття примусової праці за законодавством України //Право України. – 1997. - № 10.
55. Жернаков В.В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права //Право України. – 1999. - № 3. – С.34.
56. Жернаков В. Реализация принципа свободы труда и запрета принудительного труда в законодательстве Украины //Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - № 10. – С.63-66.
57. Карабельников Б.Р. Трудовые отношения в хозяйственных обществах. – М., 2003. – С.244.
58. Карасев Я.А., Гуляев Г.И. Основные принципы советского трудового права. – М.: ВЮЗИ, 1957. – С.3-4.
59. Кашкин С.Ю. Введение в право Европейского Союза: учебное пособие /под ред. д.ю.н., проф. С.Ю. Кашкина. – М.: Эксмо, 2006. – 368 с.
60. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА . М, 1998. – 263 с.
61. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
62. Киселев И.Я. Новый облик трудового права стран Запада (прорыв в постиндустриальное общество). – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез» совместно с ООО «Журнал «Управление персоналом», 2003. – 160 с.
63. Киселев И.Я. Сравнительное трудовое право: Учебник. – М.: Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 360 с.
64. Киселев И.Я. Трудовое право России и зарубежных стран. Международные нормы труда: Учебник. – Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Эксмо, 2006. – 608 с.
65. Кодекс законів про працю України: Затв. Законом від 10.12.71 р. (із змін. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
66. Козак З. Пропозиції щодо вдосконалення нормативних актів з питань здійснення примирних процедур //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - №10. – С.33-35.
67. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком, 1998. – 208 с.
68. Комментарий к Конституции Российской Федерации. – М.: Юристъ, 2002. – С.43.
69. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации. Издание третье, исправленное, дополненное и переработанное /Ответственный редактор профессор Ю.П. Орловский. – М.: Юридическая фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА – М», 2007. – 1376 с.
70. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации (постатейный). Новая редакция /О.В. Смирнов и др.; отв. ред. М.О. Буянова, И.А. Костян. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: КНОРУС, 2007. – 928 с.
71. Конвенція МОП №11 про право на організацію та об’єднання працівників у сільському господарстві 1921 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.1. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.55-56.
72. Конвенція МОП № 29 про примусову чи обов’язкову працю 1930 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.124-133.
73. Конвенція МОП № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію 1948 р. //Международная организация труда. Конвенции и рекомендации 1919-1956. – Женева: Международное бюро труда, 1991. – Т.1. – С.434-438.
74. Конвенція МОП № 98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів 1949 р. //Международная организация труда. Конвенции и рекомендации 1919-1956. – Женева: Международное бюро труда, 1991. – Т.1. – С.530-533.
75. Конвенція МОП № 105 про скасування примусової праці 1957 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.627-629.
76. Конвенція МОП № 100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1956. - №5. – Ст.75.
77. Конвенція МОП № 111 про дискримінацію в галузі праці та занять 1958 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.648-654.
78. Конвенція МОП №135 про захист прав представників працівників на підприємстві і можливостях, що їм надаються 1971 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.962-964.
79. Конвенція МОП №144 про тристоронні консультації для сприянню застосування міжнародних трудових норм //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І1. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1063-1069.
80. Конвенції МОП № 159 про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів 1983 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1262-1265.
81. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
82. Куренной А.М. Правовые формы участия трудящихся в управлении производством. – М.: Издательство Московского ун-та, 1983. – С.34-53.
83. Куренной А.М., Миронов В.И. Практический комментарий к законодательству о трудовых спорах. – М., 1997. – С.17-19.
84. Курс российского трудового права: В 3 т. /Под ред. Е.Б. Хохлова. – СПб., 1996. Т.1. – С.248-249.
85. Лаврів О.Я. Система принципів трудового права України. Автореф. …канд. юрид. наук. – Харків, 2007. – 19 с.
86. Лившиц Р.З., Никитинский В.И. Принципы советского трудового права //Советское государство и право. – 1974. - № 8. – С.32.
87. Лившиц Р.З. Теория права. – М., 1994. – С.195-197.
88. Лукашева Е.А. Принципы социалистического права //Советское государство и право. – 1970. - № 6.
89. Лушникова М.В., Лушников А.М. Очерки теории трудового права. – СПб: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – С.421-450.
90. Маврин С.П. Принципы трудового права в условиях рыночной экономики //Правоведение. – 1992. - № 2. – С.52.
91. Маврин С.П. Общая концепция российского трудового права //Государство и право на рубеже веков: Материалы Всероссийской научной конференции. Москва, 2-4 февраля 2000 г. – М., 2001. – С.176.
92. Малько А.В. Субъективное право и законный интерес //Правоведение. – 2000. - № 3. – С.35.
93. Международный пакт о гражданских и политических правах (16 декабря 1966 г.) //Международные акты о правах человека: Сборник документов. – М., 2000.
94. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах (16 декабря 1966 г.) //Международные акты о правах человека: Сборник документов. – М., 2000.
95. Международные стандарты прав человека и свободы объединения в сфере труда //Труд и право. – 2000. - № 1-2. – С. 172.
96. М. Матей-Тирович. Польське трудове право в процесі реформ /Текст доповіді на розширеному засіданні міжвідомчої робочої групи з підготовки нового Трудового кодексу в рамках Проекту технічного співробітництва Міжнародної організації праці «Україна: сприяння реалізації основних принципів та прав у світі праці». – Київ, 19 квітня 2002 року.
97. Молодцов М.В., Крапивин О.М., Власов В.И. Трудовое право России: Учебник для вузов /Под общ. ред. М.В. Молодцова. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА – М), 2001. – 576 с.
98. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю /В.Г. Ротань, І.В. Зуб, Б.С. Стичинський. – 6-те вид., доп. і переробл. – К.: А.С.К., 2005. – 976 с.
99. Ніколайченко Г.М. Представництво у трудовому праві України: Автореф. …канд. юрид. наук. – Одеса, 2007. – С.14-15.
100. О трудовых коллективах и повышении их роли в управлении предприятием, учреждением, организацией: Закон СССР от 17 июня 1983 г. //Ведомости Верховного Совета СССР. – 1983. - №25. – Ст. 382.
101. О свободе объединений и коллективных переговорах //Человек и труд. – 1995. - № 7. – С. 89.
102. Опришко В.Ф. Теоретичні та практичні аспекти механізму гармонізації законодавства України з міжнародним правом //Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції. Жовтень 1998 р. – Київ, 1998. – С.18.
103. Орловский Ю.П. Роль трудового законодательства в обеспечении рыночной экономики //Российское законодательство: проблемы и перспективы. – М., 1995.
104. Основи законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, прийняті 14 січня 1998 р. //Офіційний вісник України. – 1998. - № 6. – Ст. 219.
105. Пашерстник А.Е. Право на труд. Очерки по советскому праву. – М., 1951. – С. 21.
106. Пашерстник А.Е. О сфере действия и принципах советского трудового права //Советское государство и право. – 1957. - № 10. – С. 92-103.
107. Пашков А.С., Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права //Вестник ЛГУ. Сер. «Экономика, философия, право». – 1971. – Вып.4.
108. Пащенко О. На сторожі інтересів працюючих //Урядовий кур’єр. – 7 червня 2007 р.
109. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. – Львів: Видавничий центр Львів. національного ун-ту імені Івана Франка, 1999. – 214 с.
110. Положення про Національну службу посередництва і примирення: Затв. Указом Президента України від 17 листопада 1998 р. //Офіційний вісник України. – 1998. - №46. – Ст.1684.
111. Положення про Національну тристоронню соціально-економічну раду: Затв. Указом Президента України від 29 грудня 2005 р. //Урядовий кур’єр. – 25 січня 2006 р.
112. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наукова думка, 1992. – 199 с.
113. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №14. – Ст. 170.
114. Проект Закону України «Про соціальний діалог» //http://rada.gov.ua.
115. Проект Трудового кодексу України //http://rada. gov. ua
116. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. (із змін. та доп.) //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 34. – Ст. 504.
117. Про колективні договори і угоди: Закон України від 1 липня 1993 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 36. – Ст. 361.
118. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 17. – Ст. 121.
119. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3 березня 1998 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 34. – Ст. 227.
120. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 45. – Ст. 397.
121. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23 вересня 1999 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №46-47. – Ст. 403.
122. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 2 березня 2000 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №22. – Ст. 171.
123. Про організації роботодавців: Закон України від 24 травня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 32. – Ст. 171.
124. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 8 вересня 2005 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 52. – Ст. 561.
125. Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої): Закон України від 14 вересня 2006 р. //Урядовий кур’єр. – 10 жовтня 2006 р.
126. Про розвиток соціального діалогу в Україні: Указ Президента України від 29 грудня 2005 р. //Урядовий кур’єр. – 25 січня 2006 р.
127. Про утворення Національної служби посередництва і примирення: Указ Президента України від 17 листопада 1998 р. //Офіційний вісник України. – 1998. - № 46. – Ст. 1684.
128. Про затвердження плану заходів щодо розвитку соціального діалогу в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 р. №445-р //Урядовий кур’єр. – 5 серпня 2006 р.
129. Прокопенко В.И. Основные принципы трудового права. – Киев, 1969.
130. Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій: Для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1996. – 224 с.
131. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Видання друге, стереотипне. – Х.: Консум, 2000. – 480 с.
132. Ризаева А. Правовое регулирование участия трудящихся в управлении компанией в Европейском Союзе //Право и экономика. – 2006. - №4. – С. 64-66.
133. Российское трудовое право. Учебник для вузов. Отв. ред. Заслуж. юрист РСФСР, д.ю.н., зав. кафедрой трудового права юридического фак-та МГУ, проф. А.Д. Зайкин. – М.: Издательская группа ИНФРА . М – НОРМА, 1997. – 415 с.
134. Рекомендація МОП №91 щодо колективних договорів 1951 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.1. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.545-546.
135. Рекомендація МОП №92 щодо добровільного примирення та арбітражу 1951 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.1. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 547.
136. Рекомендація МОП № 94 щодо консультацій та співробітництво між роботодавцями і працівниками на рівні підприємства 1952 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 581.
137. Рекомендація МОП №113 щодо консультацій та співробітництва між державною владою та організаціями роботодавців і працівників у галузевому та в національному масштабі 1960 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.1. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 667-668.
138. Рекомендація МОП №129 щодо зв’язків між адміністрацією та працівниками на підприємстві 1967 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. –С. 839-841.
139. Рекомендація МОП № 130 щодо розгляду скарг на підприємствах з метою їх вирішення 1967 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 842-844.
140. Рекомендація МОП №143 щодо захисту прав представників працівників на підприємстві та можливостях, які їм надаються 1971 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 965-968.
141. Рекомендація МОП № 162 щодо літніх працівників 1980 року //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 1173-1179.
142. Рекомендація МОП №163 щодо сприяння колективним переговорам 1981 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 1184-1185.
143. Решение Суда ЕС от 17 декабря 1970 г. по делу № 11/70 Компания «Международное торговое общество МБХ» против Компании по импорту и складированию зерна и кормов /В кн.: Суд Европейских сообществ. Избранные решения /Отв. ред. докт. юрид. наук, проф. Л.М. Энтин. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – С.31.
144. Решение Суда ЕС от 8 апреля 1976 г. по делу № 43/75 Габриэль Дефренн против Бельгийской авиакомпании «Сабена» /В кн.: Суд Европейских сообществ. Избранные решения /Отв. ред. докт. юрид. наук, проф. Л.М. Энтин. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – С. 84.
145. Решение по делу Янг, Джеймс и Уэбстер от 13 августа 1981 г. Series A, No. 44, р.21-23, para. 52.
146. Решение по делу Эзелэн против Франции от 26 апреля 1991 г. Series A, No 202, p.20-23, paras. 38-53.
147. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями народних депутатів України та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 8, 11, 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (справа про свободу утворення профспілок) від 18 жовтня 2002 р. № 11-рп/2000 //Юридичний вісник України. – 2000. - № 45.
148. Simitis S. Le droit du travail a-t-il encore un avenir? //Droit sociale. 1997. № 7-8.
149. Свобода объединения. Сборник решений, принятых Комитетом по свободе объединения Административного совета МОТ и выработанных им принципов. – 4-е изд. – М., 1997. – П.885.
150. Сенников Н.М. Постатейный комментарий к Федеральному закону «О профессиональных союзах, их правах и гарантиях деятельности». – СПб, 2004.
151. Скобелкин В.Н. Юридические гарантии трудовых прав рабочих и служащих. – М., 1969. – С.48-49.
152. Скобелкин В.Н. Принципы в Трудовом кодексе Российской Федерации //Четвертый Трудовой кодекс России: Сб. научных статей /Под ред. В.Н. Скобелкина. – Омск, 2002. – С.86-103.
153. Скурко Е.В. Правовые принципы в правовой системе, системе права и системе законодательства: теория и практика //Правоведение. – 2006. - №2. – С.55-61.
154. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. – М., 1977.
155. Совершенствование законодательства о труде: теоретические проблемы //Журнал российского права. – 2004. - № 6. – С.51.
156. Советское трудовое право /Под ред. В.С. Андреева. - М., 1971. – С.28-41.
157. Советское трудовое право /Под ред. Н.Г. Александрова. – М., 1949. – С.31-33.
158. Советское трудовое право /Под ред. Н.Г. Александрова. – М., 1972. – С.69-75.
159. Советское трудовое право /Под ред. Б.К. Бегичева, А.Д. Зайкина. – М., 1985. – С.46.
160. Советское трудовое право: Учебник /Под ред. В.С. Андреева, В.Н. Толкуновой. – 4-е изд., исправ. и доп. – М.: Высш. шк., 1987. – 511 с.
161. Современное трудовое право (Опыт трудоправового компаративизма). Книга первая /В.М. Лебедев, Е.Р. Воронкова, В.Г. Мельникова; под ред. заслуженного юриста РФ, чл.-кор. АН ВШ РФ, докт. юрид. наук, проф. В.М. Лебедева. – М.: Статут, 2007. – 361 с.
162. Stauder v City of Ulm, 1969. ECR. 419.
163. Суд Европейских сообществ. Избранные решения /Отв. ред. докт. юрид. наук, проф. Л.М. Энтин. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 400 с.
164. Сыроватская Л.А. Трудовое право: Учебник. – М.: Высш. шк., 1995. – 255 с.
165. Сыроватская Л.А. Трудовое право: Ученик. 2-е изд. – М., 1998.
166. Таль Л.С. Очерки промышленного рабочего права. – М., 1918. – С.125.
167. Теория государства и права: Курс лекций /Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – Саратов, 1995. - С.122.
168. Теория государства и права. Курс лекций /Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
169. Теория права и государства: Учебник для вузов /Под ред. Г.Н. Манова. – М.: БЕК, 1996. – С.172, 174.
170. Теория государства и права: Учебник для вузов. 2-е изд. изм. и доп. /Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. 2-е изд., изм. и доп. М., 2000. – С.244-246.
171. Transformation of Labour and Future of Labour Law in Europe. Luxembourg, 1999.
172. Трудовое право Украины: Учебно-справочное пособие /Под ред. Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. – Х.: Одиссей, 1999. – 480 с.
173. Трудове право України: Підручник /За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 564 с. (автор глави 3 «Основні принципи трудового права України» Г.І. Чанишева).
174. Трудовое право России: Ученик /Под ред. С.П. Маврина, Е.Б. Хохлова. – М.: Юристъ, 2003. – 560 с.
175. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. /П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, З.Я. Козак та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 536 с.
176. Трудовое право России: Ученик /Под общ. ред. Ю.П. Орловского, А.Ф. Нуртдиновой. – М.: МЦФЭР, 2004. – 880 с.
177. Трудовое право: Учебник /Отв. ред. проф. О.В. Смирнов. – М.: «Статус ЛТД +», 1996. – 384 с.
178. Трудовое право: учеб. /Н.А. Бриллиантова и др.; под ред. О.В. Смирнова, И.О. Снигиревой. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 600 с.
179. Трудовое право Украины в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие. Издание пятое, переработанное и дополненное /Под ред. В.В. Жернакова. – Х.: «Одиссей», 2007. – 664 с.
180. Трюхан О.А. Організаційно-правові форми соціального діалогу у сфері праці: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Одеса, 2006. – 20 с.
181. Українець С. Соціально-трудові відносини в Україні: зміст і розвиток //Україна: аспекти праці. – 1999. - № 3. – С.35-41.
182. Фабрициус Ф. Права человека и европейская политика /Пер. с англ. – М.: Изд-во МГУ, 1995. – С. 35, 106.
183. Федин В.В. Соотношение принципа свободы труда и права на труд //Lex Russica. Научные труды Московской юридической академии. – 2004. - № 2. – С.411.
184. Федин В.В. Принципы рассмотрения трудовых споров //Lex Russica. – 2006. - №3. – С.333.
185. Цивільне процесуальне право України: Підручник /За ред. В.В. Комарова. – Харків: Основа, 1992. – С.24-25.
186. Hanau P. Die Zukunft des Abeitstrechts //Recht der Arbeit, 1999, Helf 1-2.
187. Феськов М.М. Трудове законодавство України і Європейська соціальна хартія (переглянута): питання адаптації. – К.: Знання, 2005. – 276 с.
188. Хартия основных социальных прав работников от 9 декабря 1989 г. /В кн.: Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник дл