ПРЕДСТАВНИЦТВО У ТРУДОВОМУ ПРАВІ

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. Поняття, ознаки та види представництва у трудовому праві України 12
1.1. Інститут представництва: міжгалузеві ознаки 12
1.2. Представництво у трудовому праві: поняття та характерні ознаки 32
1.3. Співвідношення представництва у трудовому праві з представництвом в інших галузях права 49
1.4. Види представництва у трудовому праві 60
Висновки до розділу 1 84

РОЗДІЛ 2. Представництво працівників і роботодавців у соціальному діалозі у сфері праці 87
2.1. Представництво у соціальному діалозі у сфері праці: загальні положення 87
2.2. Представництво працівників у соціальному діалозі у сфері праці 102
2.3. Представництво роботодавців у соціальному діалозі у сфері праці 140
2.4. Гарантії та захист прав представників працівників і роботодавців 156
Висновки до Розділу 2 172

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 181

ВСТУП
Актуальність теми. Теоретичні та практичні питання правового ре-гулювання представництва у трудових відносинах до цього часу залиша-лися поза увагою вітчизняних науковців. Загальноприйнятим є застосуван-ня категорії представництва у цивільному, кримінальному, міжнародному праві, цивільному і арбітражному процесах, а інститут представництва вважається складовою системи зазначених галузей права. Терміни «пред-ставник», «представництво» застосовуються у чинному трудовому законо-давстві, проектах Трудового кодексу України, Закону України «Про соціа-льний діалог», у наукових працях вчених-трудовиків, проте у вітчизняній науці трудового права відсутні спеціальні комплексні дослідження цієї проблеми.
Питання представництва у трудовому праві набули особливої актуа-льності у зв’язку із становленням і розвитком соціального діалогу у сфері праці. Соціальна стабільність у відносинах сторін соціального діалогу зна-чною мірою залежить від того, хто і як представляє їхні інтереси. У зв’язку з чим перед наукою трудового права постало завдання дослідити відноси-ни, що складаються при реалізації представницької функції представника-ми працівників і роботодавців, правовий статус осіб, яких представляють – працівників і роботодавців, їхніх представників та систему взаємозв’язків між ними.
Інтеграція України у світову економіку, міжнародна міграція капіта-лу породжують нові, нетипові форми зайнятості, серед яких найбільш ін-тенсивно останнім часом розвивається запозичена праця. У зв’язку з цим актуальною є розробка правового механізму представництва і захисту прав «запозичених» працівників та інтересів роботодавців.
Актуальність дослідження представництва у трудових відносинах пояснюється і необхідністю захисту прав малолітніх працівників, чиї інте-реси у сфері праці повинні представляти батьки (опікуни). Застосування праці осіб, які не досягли чотирнадцяти років (малолітніх осіб), має місце у організаціях кінематографії, театрах, театральних і концертних організаці-ях, цирках. Проте національним трудовим законодавством трудові відно-сини малолітніх осіб і питання представництва їх інтересів у сфері праці не регулюються.
Наявність різних, певною мірою взаємовиключних точок зору щодо змісту відносин представництва і делегування у трудових відносинах ви-магає дослідження цієї проблеми у загальнотеоретичному аспекті, а саме визначення його поняття, ознак, нормативного змісту, відмежування від суміжних правовідносин, дослідження особливостей відносин представни-цтва у системі соціального діалогу у сфері праці.
Теоретичну базу дисертаційного дослідження складають праці вче-них-правознавців із загальної теорії права, трудового, конституційного, цивільного, міжнародного права, цивільного процесу та інших галузей права. Питання представництва у трудовому праві були і залишаються предметом обговорення російськими вченими-трудовиками, які виступа-ють як прибічниками (Б.К. Бегічев, М.В. Молодцов, Є.В. Ісаєнко, В.А. Васильєв, Г.І. Шестаков, В.В. Чеха), так і суперечниками представни-цтва у трудових відносинах (Л.Я. Гінцбург, В.М. Лебедєв). У науці трудо-вого права України наявність представництва у колективних трудових від-носинах обґрунтовується у докторській дисертації Г.І. Чанишевої.
Проблеми представництва працівників і роботодавців досліджуються у працях вітчизняних науковців, присвячених різним аспектам соціального діалогу у сфері праці, колективно-договірного процесу, правового статусу представників працівників та роботодавців: Н.Б. Болотіної, Г.С. Гончарової, М.Л. Дубровського, І.М. Дубровського, В.В. Жернакова, В.І. Жукова, З.Я. Козак, В.В. Лазор, П.Д. Пилипенка, В.М. Покотило, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, О.А. Трюхан, С.Я. Українця, О.І. Уманського, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, а також російських вче-них: І.Я. Кисельова, К.Д. Крилова, С.П. Мавріна, М.В. Лушнікової, А.М. Лушнікова, Н.М. Лютова, А.Ф. Нуртдінової, Ю.П. Орловського, О.С. Пашкова, І.О. Снігірьової, Г.Ю. Семігіна, В.М. Скобелкіна, Є.Б. Хохлова, А.І. Цепіна, С.Ю. Чуча та ін. Водночас у вітчизняній науці трудового права проблеми представництва у трудових відносинах ще не були предметом спеціального наукового дослідження.
Зв\'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тео-ретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах ви-конання планів науково-дослідної роботи кафедри трудового права та пра-ва соціального забезпечення «Правове забезпечення праці та соціального захисту населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні» на 2001-2005 роки і «Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової еконо-міки та його ефективність» на 2006-2010 роки, які є складовими відповідно планів науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної акаде-мії «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави» на 2001-2005 роки (державний реєстраційний номер 0101U001195) і «Тра-диції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка концеп-ції представництва у трудових відносинах та визначення його правової природи, а також особливостей відносин представництва у системі соціа-льного діалогу у сфері праці.
Для досягнення поставленої мети в дослідженні поставлено такі за-дачі:
- визначити поняття та нормативний зміст представництва у трудовому праві;
- дослідити види представництва у трудовому праві;
- обґрунтувати трудоправову природу представництва у сфері праці та відмежувати представництво у трудових відносинах від суміжних правовідносин;
- сформулювати основні юридичні ознаки представництва у трудовому праві;
- проаналізувати структуру представництва у трудовому праві та систему взаємозв’язків між його суб’єктами;
- визначити особливості представництва у соціальному діалозі у сфері праці як представництва, що має трудоправову природу;
- проаналізувати коло представників працівників у соціальному діалозі у сфері праці та їхній статус;
- дослідити коло представників роботодавців у соціальному діа-лозі у сфері праці та їхній статус;
- визначити місце норм про представництво працівників і робо-тодавців у системі трудового права України;
- розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдоскона-лення актів чинного трудового законодавства України, проектів Трудового кодексу України, Закону України «Про соціальний діалог» з урахуванням міжнародних трудових стандартів і позитивного законодавчого досвіду за-рубіжних країн.
Об’єктом дослідження є правовідносини із представництва інтересів працівників і роботодавців у сфері праці.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання правово-го регулювання відносин із представництва інтересів працівників і робото-давців у сфері праці.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного до-слідження є низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлено особливостями його об’єкта, предмета, мети і задач.
При дослідженні питань представництва у сфері праці застосовував-ся діалектичний метод наукового пізнання правових процесів та явищ, що виявилося, зокрема, у широкому використанні окремих парних категорій діалектики (форма і зміст, суть і явище, структура та елемент, причина і наслідок тощо). Застосування формально-логічного методу дозволило про-вести логічний, граматичний та морфологічний аналіз чинних правових норм. На підставі поєднання вказаного методу і методу моделювання у ди-сертації сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення націо-нального трудового законодавства. Використання порівняльного методу дозволило дослідити відповідність національного законодавства міжнаро-дним стандартам у цій сфері, а також проаналізувати зарубіжний досвід правового регулювання представництва інтересів працівників і роботодав-ців. Історико-правовий метод застосовувався при дослідження генезису представництва інтересів працівників і роботодавців у сфері праці. У дисе-ртаційному дослідженні використовувався також системний підхід і сис-темно-структурний метод, за допомогою яких було визначено місце норм про представництво інтересів працівників і роботодавців у сфері праці у системі трудового права України.
Основні положення дисертації базуються на аналізі актів ООН, МОП, Ради Європи, Європейського Союзу, чинного законодавства Украї-ни та законодавства країн із розвиненою ринковою економікою, постсоціа-лістичних країн Центральної та Східної Європи, держав колишнього Сою-зу РСР, досягнень загальної теорії права, конституційного, трудового, ци-вільного, цивільно-процесуального, кримінально-процесуального, міжна-родного права, інших галузей системи права України, матеріалах колекти-вно-договірного процесу, судової практики, практики вирішення колекти-вних трудових спорів (конфліктів).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у науці трудового права України спеціальним комплексним дослідженням представництва працівників і роботодавців у трудових відносинах.
Наукова новизна дослідження полягає в опрацюванні низки важли-вих теоретичних та практичних питань правового регулювання відносин із представництва працівників і роботодавців у сфері праці та формулюванні пропозицій і рекомендацій щодо його удосконалення.
У межах здійсненого автором дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
вперше:
 у вітчизняній науці трудового права сформульовано поняття представництва у трудових відносинах як засобу захисту трудових прав працівників, прав і законних інтересів роботодавців та як правовідношен-ня;
 досліджено співвідношення представництва у трудовому праві та інших галузях національного права (цивільному праві, цивільному про-цесі, міжнародному праві та ін.);
 визначено структуру та юридичні ознаки представництва у трудовому праві із застосуванням міжгалузевих ознак інституту представ-ництва;
 здійснено класифікацію представництва у трудовому праві за різними підставами;
 здійснено відмежування представництва у трудових відноси-нах від суміжних правових явищ, зокрема, делегування повноважень, а та-кож досліджено зміст делегування як важливого елементу внутрішньої сторони представництва;
 визначено поняття і значення представництва у системі соціа-льного діалогу у сфері праці, а також обґрунтовано об’єктивну необхід-ність існування правовідносин представництва працівників і роботодавців як сторін соціального діалогу;
 проаналізовано зміст та особливості внутрішньої та зовнішньої сторін представництва у системі соціального діалогу у сфері праці;
 досліджено особливості правового статусу працівників і робо-тодавців як тих, кого представляють, у відносинах соціального діалогу у сфері праці;
 розглянуто особливості правового статусу представників у со-ціальному діалозі у сфері праці;
 проаналізовано положення актів чинного трудового законодав-ства, проектів Трудового кодексу України, Закону України «Про соціаль-ний діалог» щодо представництва інтересів працівників і роботодавців та сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо їхнього змісту.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Положення, висновки і рекомендації, сформульовані в ро-боті, є обґрунтованими і достовірними. У роботі застосовуються наукові праці теоретиків права та представників різних галузей юридичної науки, міжнародні акти, нормативно-правові акти України та законодавства де-яких зарубіжних країн, матеріали судової практики, колективно-договірного процесу, практики вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).
Наукове значення роботи. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій вирішуються важливі теоретичні та практичні питання пра-вового регулювання представництва у трудових відносинах, що має суттє-ве значення для науки трудового права.
Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати, отримані дисертанткою, можуть бути використані у законотворчій діяль-ності при удосконаленні чинних нормативно-правових актів, роботі над проектами Трудового кодексу України, Закону України «Про соціальний діалог».
Висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути кори-сними у науково-дослідній роботі для подальшого дослідження теоретич-них та практичних питань правового регулювання відносин із представни-цтва інтересів працівників і роботодавців у сфері праці, а також у практиці застосування чинного законодавства.
Результати дослідження можуть бути також використані у навчаль-ному процесі при викладанні курсу «Трудове право України», а також спе-ціальних курсів «Правові основи соціального діалогу у сфері праці» та «Порівняльне трудове право», при підготовці робочих програм, підручни-ків, навчальних посібників, практикумів із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, сформульовані у дисертаційному дослідженні, до-повідалися та обговорювалися на засіданні науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення Одеської на-ціональної юридичної академії, на науково-практичних конференціях, зок-рема: науково-практичній конференції «Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення» (м. Київ, 30 січня 2003 р.); 6-й (58-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА, присвяченої третій річниці присвоєння ОНЮА статусу національної (м. Одеса, 23-24 квітня 2003 р.); Другій науково-практичній конференції «Захист соціальних та економіч-них прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України» (м. Київ, 27 лютого 2004 р.); 7-й (59-й) звітній науковій конференції про-фесорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА, присвяченої четвертій річниці присвоєння Одеській національній юридичній академії статусу національної (м. Одеса, 22-23 квітня 2004 р.); 8-й (60-й) звітній на-уковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА, присвяченої п’ятій річниці присвоєння Одеській національній юридичній академії статусу національної (м. Одеса, 22-23 квітня 2005 р.); 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та ас-пірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 26 квітня 2006 р.); Міжнародній на-уково-практичній конференції «Право, держава, духовність: шляхи розви-тку та взаємодії» (м. Одеса, 3 вересня 2006 р.).
Публікації. Основні положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, викладені автором у семі публіка-ціях, три з яких опубліковано у фахових виданнях, перелік яких затвер-джений ВАК України.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 200 сторінок, з яких основний зміст – 180 сторінок.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У Загальних висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо удосконалення актів чинного законодавства, проектів Трудового кодексу України, Закону України «Про соціальний діалог».
Представництво у трудових правовідносинах недостатньо досліджено наукою трудового права. Воно якщо і досліджувалося, то у зв’язку з аналізом окремих інститутів цієї галузі права. Необхідним є комплексний підхід до системи представництва у трудовому праві.
У сучасних умовах реформування трудового права виникли об’єктивні підстави для висновку про те, що у сфері трудових відносин склалася і продовжує розвиватися система представництва, основою якої є відносини із соціального діалогу. Вона охоплює відносини із представництва, що складаються між суб’єктами представництва: працівниками, роботодавцями, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та ін., відносини із розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів. У цих та інших випадках має місце не делегування повноважень, а представництво у сфері трудових відносин, оскільки йдеться про створення, зміну та припинення прав осіб, яких представляють, що є невід’ємною ознакою представництва.
Представництво від імені працівників на підставі довіреності при отриманні заробітної плати, інших платежів, пов’язаних з трудовими відносинами, документів, пов’язаних з працею особи, яку представляють, що названо в літературі як приклади представництва у трудовому праві, не можна вважати представництвом, що має трудоправову природу. У цих випадках можна говорити про змішані інститути, що об’єднують норми цивільного, трудового та інших галузей права. Якщо національним трудовим законодавством буде врегульовано трудові відносини малолітніх працівників, які працюють в організаціях кінематографії, театрах, театральних та концертних організаціях, цирках, то представництво їх інтересів батьками (опікунами) можна буде розглядати як таке, що має трудоправову природу. Це питання потребує вирішення з огляду на положення ст. 7 Конвенції МОП № 138 про мінімальний вік для прийому на роботу 1973 року, згідно з якою національним законодавством чи правилами може допускатися прийом на роботу за наймом або на іншу роботу осіб у віці від 13 до 15 років для легкої роботи.
Необхідність врегулювання представництва неповнолітніх працівників у трудових відносинах обумовлюється також тим, що трудовим законодавством передбачено представництво цієї категорії працівників відповідними органами при працевлаштуванні або припиненні трудового договору, а не під час здійснення ними трудової функції.
Представництво у трудовому праві слід розглядати як багатоаспектне явище. Воно є засобом захисту трудових прав працівників, прав і законних інтересів роботодавців. Представництво також пропонується розглядати як правовідношення, при якому представники працівників і роботодавців сприяють сторонам індивідуальних і колективних трудових відносин у реалізації їхніх прав, обов’язків та інтересів.
Представництво у трудовому праві має наступні юридичні ознаки, що дозволяють відмежувати його від суміжних правових явищ: інститут представництва регулює відношення представника, який виступає від імені того, кого представляють, з метою створити, змінити або припинити права та обов’язки останнього у відносинах з третіми особами; представники (профспілки, організації роботодавців, інші представники працівників та роботодавців) є суб’єктами трудових відносин (індивідуальних та колективних) нарівні з тими, кого представляють (працівниками, роботодавцями); у процесі здійснення повноважень представник діє відносно третіх осіб (працівників, роботодавців, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та ін.); можливість, зміст і межі представництва визначаються їх повноваженням – суб’єктивним правом представника; правомірні дії представника мають правовий результат для того, кого представляють; на відміну від представництва в інших галузях права для представництва у трудовому праві представник може набувати власних прав та брати на себе відповідні зобов’язання у колективних трудових правовідносинах (правовідносинах із соціального діалогу у сфері праці).
Суб’єктами правовідносин представництва у трудовому праві виступають ті, кого представляють (працівники і роботодавці), їх представники та треті особи. При цьому працівники і роботодавці виступають одночасно і як ті, кого представляють, і як треті особи. Особи, яких представляють, та їхні представники знаходяться в юридично рівному становищі відносно один одного. У такому ж становищі знаходяться також працівники і роботодавці (ті, кого представляють), на відміну від індивідуальних трудових відносин, в яких рівність сторін поєднується з елементами влади та підкорення. Відповідно у рівному становищі знаходяться й представники працівників і роботодавців.
Необхідно виділяти представництво в індивідуальних трудових правовідносинах та у колективних трудових правовідносинах. У першому випадку йдеться про реалізацію індивідуальних трудових прав, зокрема прав, які є предметом індивідуальних трудових спорів із різних питань застосування чинного трудового законодавства або встановлення нових чи зміни існуючих умов праці. В іншому випадку у колективних трудових правовідносинах представництво пов’язано з реалізацією колективних трудових прав: права на колективні переговори, права на укладення колективних угод і колективних договорів, права на участь в управлінні організацією, права на вирішення колективних трудових спорів, включаючи право на страйк та ін.
Правові норми, що регулюють відносини представництва у колективних трудових відносинах, належать до інституту «Правові основи соціального діалогу у сфері праці», який є складовою такої структурної частини у системі трудового права як Колективне трудове право.
Колективні трудові відносини щодо утворення і діяльності профспілок або інших осіб як представників інтересів трудових колективів найманих працівників у соціально-трудових відносинах та колективні трудові відносини щодо утворення та діяльності організацій роботодавців як представників інтересів роботодавців у соціально-трудових відносинах пропонується іменувати відповідно колективними трудовими відносинами щодо представництва і захисту профспілками, іншими представниками прав та інтересів працівників у сфері праці та колективними трудовими відносинами щодо представництва та захисту організаціями роботодавців прав та законних інтересів роботодавців у сфері праці.
У колективних трудових правовідносинах (правовідносинах із соціального діалогу у сфері праці) структура представництва включає внутрішню сторону (відносини між тими, кого представляють, та представниками) і зовнішню сторону (відносини між тими, кого представляють, представниками та третіми особами), що відображують зміст основних взаємозв’язків між суб’єктами представництва.
Аналіз міжнародних актів, чинного законодавства України, правозастосовчої практики свідчить про те, що профспілки визнаються і виступають основним і універсальним представником працівників у колективних трудових відносинах (відносинах соціального діалогу у сфері праці). Право на представництво у профспілки (первинної профспілкової організації) виникає в силу закону, статуту, волевиявлення його членів; для об’єднань профспілок – в силу закону та делегування ним відповідних повноважень профспілковими організаціями. Більш значима їхня роль порівняно з іншими представниками працівників пояснюється також тим, що профспілки, їх об’єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.
Відносини із представництва профспілками прав та інтересів працівників за своєю суттю є представництвом, що реалізується у рамках колективних трудових відносин. Для його здійснення не потрібно довіреності від працівника, який би уповноважував до дії відповідний орган профспілки. Ця діяльність профспілок не применшує прав конкретного працівника як суб’єкта трудових відносин, оскільки профспілки діють в його інтересах, але не замість нього, не обмежуючи його правосуб’єктність. Чинним законодавством профспілки наділяються права, що безпосередньо випливають з їхньої громадської природи як об’єднання для представництва і захисту прав та інтересів працівників в індивідуальних і колективних трудових відносинах.
Видається доцільним ввести у законодавство України поняття найбільш представницької профспілки та найбільш представницької первинної профспілкової організації. При цьому можливим є застосування критерію чисельності або інших критеріїв. Визначення такої профспілки або первинної профспілкової організації має особливе значення в умовах, коли, наприклад, профспілки або первинні профспілкові організації не можуть дійти згоди щодо утворення об’єднаного представницького органу для ведення колективних переговорів і укладення колективного договору, угоди, при необхідності врахування думки первинної профспілкової організації при прийнятті роботодавцем локальних нормативно-правових актів та в інших випадках.
Пропонується уточнити назву Книги 6 проекту Трудового кодексу і назвати її «Соціальний діалог у сфері праці. Колективні трудові відносини». У дисертації проаналізовано положення Книги 6 «Колективні трудові відносини» проекту Трудового кодексу України та запропоновано конкретні пропозиції щодо удосконалення змісту ст. 352 «Визначення колективних трудових відносин», ст.355 «Здійснення прав працівників у колективних трудових відносинах», ст. 356 «Представництво колективних інтересів працівників перед роботодавцем», ст. 357 «Представництво інтересів працівників відповідної території, галузі та на національному рівні» та інших статей.
В умовах формування соціально орієнтованої економіки останнім часом у сфері трудового законодавства прийнято чимало законодавчих актів, проте реалізація закріплених у них суб’єктивних трудових прав та обов’язків працівників у багатьох випадках ускладнена відсутністю відповідного правового механізму їхнього забезпечення. Вирішення завдань удосконалення трудового законодавства на сучасному етапі нерозривно пов’язано з пошуками оптимальних форм і способів реалізації матеріальних норм трудового права. Тому обґрунтовано у науці трудового права все частіше звертається увага на вивчення процедурно-процесуального механізму, визначення перспектив його розвитку і удосконалення. У зв’язку з цим слушною видається висловлена у літературі пропозиція про розробку Процедурно-процесуального кодексу. До структури і змісту кодексу доцільно було б включити поряд з розділами, що присвячено цілям, завданням і принципам правового регулювання, поняттю і видам трудових спорів, їх підвідомчості, строкам розгляду, виконавчому провадженню і т.ін., розділ про представництво
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1) Абрамов С.Н. Советский гражданский процесс. – М., 1952. - С.113.
2) Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М., 1948. – С.173.
3) Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, классификация //Советское государство и право. – 1987. - №6. – С.12-19.
4) Андреев В.К. Представительство в гражданском праве. – К.: Издательство Калининского университета, 1978. – С.86.
5) Андреев В.К. Соотношение материального и процессуального в представительстве //Юридические гарантии применения права и режим социалистической законности. – Ярославль, 1976. – С. 111-113.
6) Атамась Т. Функції адвоката у цивільному судочинстві //Право України. – 1997. - № 6. – С. 63.
7) Афанасьев С.Ф., Зайцев А.И. Гражданский процесс. – М.: Норма, 2004. – С. 151.
8) Баглай М.В. Профсоюзы в политической системе социализма. – М., 1984.
9) Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан. – М., 1972. – С.72-73.
10) Бегичев Б.К. О законодательном закреплении института представительства в трудовом праве //Материалы конференции по итогам научно-исследовательской работы та 1967 г. – Свердловск, 1968. – С.138-150.
11) Бойков А.Д., Капинус Н.И., Тарло Е.Г. Адвокатура России: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2002. – С. 94.
12) Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – К.: Вікар, 2003. – С.80, 592-602.
13) Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. – М., 2002. Кн.3 «Договоры о выполнении работ и оказании услуг». – С. 251.
14) Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М., 1984. – С.18.
15) Васильев В.А. Представительство в трудовых отношениях //Трудовое право. – 2006. - №3. – С.5.
16) Васильев В.А. Представительство несовершеннолетних работников: теория и практика развития //Трудовое право. – 2006. - №9. – С.9-12.
17) Васильев В.А. Представительство профсоюзами интересов работников при наличии одной, двух и более первичных организаций //Трудовое право. – 2007. - №3. – С.82.
18) Васильева Г.Д. К вопросу о законном представительстве в гражданском судопроизводстве /Актуальные проблемы правоведения в современный период: Сб. статей /Отв. ред. В.Ф. Волович. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1991. – С.108-111.
19) Васькин В.В., Харитонов Е.О. Дифференциация гражданской правосубъектности: Правовое положение несовершеннолетних //Сборник научных трудов. – Краснодар: 1985. – С. 12-15.
20) Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса. – М., 1914.–С. 277.
21) Ватман Д. Судебное представительство по гражданским делам //Советская юстиция. – 1974. - №19. – С.18-21.
22) Ватман Д.П., Елизаров В.А. Адвокат в гражданском процессе. – М.,1969. - С.15.
23) Викут М.А. О правовой природе участия судебных представителей по гражданским делам /Основы гражданского законодательства и Основы гражданского судопроизводства. – Саратов, 1982.
24) Викут М.А., Зайцев И.М. Гражданский процесс России: Учебник. – М., 1999. – С.114.
25) Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №49.- Ст. 682.
26) Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 30. - Ст. 414.
27) Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 50. - Ст. 472.
28) Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
29) Вісник Конституційного Суду України. - 1999. - № 2. - С. 39-43.
30) Всеобщая декларация прав и свобод человека (Резолюция 217А (III) Генеральной Ассамблеи ООН от 10 декабря 1948 г.) //СССР и международное сотрудничество в области прав человека. Документы и материалы. М., 1989. С. 413—419.
31) Галузева угода на 2005 рік між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Федерацією роботодавців України та профспілками автомобільного і сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об’єдналися для ведення колективних переговорів. – Київ, 2004.
32) Гамбаров Ю.С. Добровольная и безвозмездная деятельность в чужом интересе. Вып.2. Социальное основание института negotiorum gestio. – М., 1880.
33) Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Наука, 1977. – С.202.
34) Гольмстен А.Х. Учебник русского гражданского процесса. - СПб., 1913. – С.4.
35) Гончарова Г.С. Плюралізм профспілок і трудові відносини: вирішення питань на практиці //Право України. – 1999. - №10. – С.30-33.
36) Гордон А. Представительство в гражданском праве. – СПб, 1879.
37) Господарський кодекс України від 16 січня 2003 г. //Відомості Верховної Ради України – 2003. - № 18. – Ст.144.
38) Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар /О.І. Харитонова, Є.О. Харитонов, В.М. Коссак та ін.; За ред. О.І. Харитонової. – Х.: Одіссей, 2006. – 832 с.
39) Гражданский процесс /Под общ. ред. проф. К.С. Юдельсона. – М., 1972. – С. 96.
40) Гражданский процесс /Под общ. ред.С.Н. Абрамова. – М., 1948.
41) Гражданский процесс /Под ред. проф. М.К. Треушникова. – 2-е изд. – М.: Изд-во «Спарк», юридическое бюро «Городец», 1998. – С. 151.
42) Гражданский процесс : Учебник. 3-е изд., испр. и доп. /Под ред. проф. М.К. Треушникова. – М., 2000. – С.151.
43) Гражданский процесс в социалистических странах-членах СЭВ /Под ред. проф. А. Добровольского и проф. Л. Неваи. – М., 1977. – С. 222.
44) Гражданский процесс Украины: Учебное пособие. – Х., 2003. – С. 98.
45) Гражданский процесс. Учебник. Издание второе, переработанное, дополненное /Под. ред. В.А. Мусина, И.А. Чечиной, Д.М. Чечота. – М., 1999. – С. 96.
46) Гражданский процесс: Учебник /Под ред. проф. В.В. Комарова. – Х., 2001.
47) Гражданский процессуальный кодекс УССР. Научно-практический комментарий /И.А. Беленчук, И.С. Будзлювич, М.М. Васильченко и др.; Отв. ред. И.П. Кононенко, А.М. Фельдман. – К.: Политиздат Украины, 1979. – С. 132.
48) Гражданское право в вопросах и ответах. Учебное пособие. – Харьков: «Одиссей», 2001. – С.117.
49) Гражданское право Украины. Т.1 /Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Харьков: Основа, 1996. – С.232.
50) Гражданское процессуальное право Украинской ССР /М.И. Штефан, Е.Г. Дрижчаная, Л.К. Радзиевская и др. – К., 1989.- С.72.
51) Гражданское судопроизводство: Учеб. пособие /Под ред. В.И. Семенова. – Свердловск, 1974. – С. 96.
52) Гудимов А. Условия контракта с руководителями предприятий //Хозяйство и право. – 1998. - № 8. - С. 15-41.
53) Данилов А.В. Определение «законного представительства» //Правовые проблемы укрепления российской государственности. Ч.2. – Томск, 1999. – С.258.
54) Декларація МОП основних принципів і прав у сфері праці, ухвалена Міжнародною конференцією праці на її вісімдесят шостій сесії в Женеві 18 червня 1998 року: У кн.: Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1529-1532.
55) Демин Ю.Г. Статус дипломатических представительств и их персонала. – М., 1995.
56) Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників: Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 лютого 1998 р. //СИПО «Лига».
57) Догадов В.М. Опыт характеристики правового положения профессиональных союзов в СССР //Известия ЛГУ, 1928. Т.1. – С.152-171.
58) Догадов В.М. Правовое положение профессиональных союзов в СССР //Вопросы труда. – 1925. - №9. – С.66-81.
59) Догадов В.М. Правовое положение профессиональных союзов в СССР. Очерки профсоюзного права. – М.-Л., 1928. – С.5-31.
60) Дрішлюк А.І. Агентський договір. Цивільно-правовий аспект: Автореф. дис. .. канд. юрид. наук. – Одеса, 2003. – С. 9.
61) Дрішлюк А.І. Комерційне представництво в цивільному та господарському кодексі України //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць – Одеса, 2004. – Вип. 22. – С.537-532.
62) Европейская социальная хартия: Справочник: Пер. с фр. – М.: Междунар. Отношения, 2000. – 264 с.
63) Заворотько П.П., Штефан М.Й. Особи, які беруть участь у справі. Навч. посібник з радянського цивільного процесуального права. Вип.2. – К.: Видавництво Київського ун-ту, 1967.
64) Зайцев И. Полномочия представителя в гражданском процессе //Советская юстиция. – 1988. - №21. – С.21-23.
65) Застосування судами цивільного і цивільно-процесуального законодавства. – К.: Ін Юре, 2002. – С.144-145.
66) Ивакин В.Н. О законном представительстве в гражданском процессе //Советская юстиция. – 1980. - №22. – С.23-24.
67) Ивакин В.Н. Представительство в советском гражданском процессе. Вопросы теории и практики. Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – М., 1981.
68) Ивакин В.Н. Представительство несовершеннолетних в возрасте от 15 до 18 лет и ограниченно дееспособных лиц //Основы гражданского судопроизводства и развития гражданского процессуального законодательства и теории. Сб. научных трудов. – М., 1982.
69) Ивакин В.Н. Процессуальное положение судебных представителей //Правоведение. – 1985. - №5. – С.62-65.
70) Ильинская И.М., Лесницкая Л.Ф. Представительство в суде //Социалистическая законность. – 1965. - №9. – С.31-35.
71) Ильинская И.М., Лесницкая Л.Ф. Судебное представительство в гражданском процессе. – М., 1964.
72) Иоффе О.С. Советское гражданское право. – М., 1967. – С.203.
73) Исаенко С.В. Представительство в трудовом праве //Правовые проблемы укрепления Российской государственности. – Томск, 1999, №42. – С.253-255.
74) Казанцев В.И., Казанцев С. Я. Гражданский процесс: Учеб. для студ. учрежд. сред. проф. образ. – М.: Издат. Центр «Академия», 2003. – С.53.
75) Казанцев Л. Свободное представительство в римском гражданском праве. – К., 1884.
76) Канторович Я.А. Профессиональные союзы. – М.-Л., 1925.
77) Килинский А. Советский закон о профессиональных союзах. – М., 1925.
78) Киселев В.Н., Смольков В.Г. Социальное партнерство в России: специфика и основные проблемы становления в период рыночных реформ. – М., 1998. – 363 с.
79) Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – С.227.
80) Киселев И.Я. Сравнительное трудовое право: учеб. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – С.241.
81) Классификатор профессий ДК 003-95: Утв. приказом Госстандарта Украины от 27 июля 1995 г. № 257 //СИПО «Лига».
82) Клейман А.Ф., Советский гражданский процесс.- М., 1954. - С.122.
83) Клейн Е.Б. Участие адвоката в доказывании по гражданским делам. – Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Минск, 1988.
84) Климова С.Г. Стратегии сторон социально-трудовых конфликтов //Общественные науки и современность. – 1997. - №6.
85) Козлов А.Ф. Судебное представительство и его правовая регламентация в гражданском процессе. – Межвуз. сб. науч. тр./Свердл. юрид. ин-т, 1978. – Вып.65. – С.28-34.
86) Козлов А.Ф. Судебный представитель как субъект гражданского процессуального права /Цивилистические проблемы правового статуса личности в социалистическом обществе. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1982. – С.125-128.
87) Колективний договір ВАТ «Північній гірничо-збагачувальний комбінат» на 2004 -2005 роки. – Кривий Ріг, 2004.
88) Коллективный договор ОАО «Миттал Стил Кривой Рог» на 2007-2008 годы //Металлург Mittal .- Спецвыпуск.
89) Колоколова Е.Є. Представительство в гражданском процессе: виды, субъекты, основания и формы //Арбитражный и гражданский процесс. – 2003. - № 1. – С. 2.
90) Комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу Российской Федерации /Под общ. ред. Первого заместителя Председателя Верховного Суда РФ В.И. Радченко. – М.: Изд-во «НОРМА», 2003. – С. 110.
91) Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации. Издание третье, исправленное, дополненное и переработанное /Ответственный редактор профессор Ю.П. Орловский. – М.: Юридическая фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА-М», 2007. – С.98.
92) Конвенція МОП №11 про право на організацію та об’єднання трудящих у сільському господарстві 1921 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.1. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.55-56.
93) Конвенція МОП №135 щодо захисту прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються 1971 р.: У кн.: Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.962-964.
94) Конвенція МОП №138 про мінімальний вік для прийому на роботу 1973 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Том ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.990-991.
95) Конвенція МОП №144 про тристоронні консультації для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм 1976 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1063-1069.
96) Конвенція МОП №87 про свободу асоціації та захист права на організацію 1948 р. У кн.: Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.1. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.434-438.
97) Конвенція МОП №98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів 1949 р.: У кн.: Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.1. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 530-533.
98) Красавчиков О.А. Советское гражданское право. Т.1. – М., 1972. – С.213.
99) Крупко П. Суб’єкти добровільного представництва за цивільним правом //Право України. – 2002. - №5. – С.107.
100) Кузьменко С.Г. Гражданский процесс вопросах и ответах: Учебное пособие. – Донецк: Академия, 1998. – С. 18.
101) Кузьмишин А. Классификация представительства и полномочия в гражданском праве //Хозяйство и право. – 2000. - №8. – С.32-33.
102) Кузьмишин А.А. К вопросу о понятии и юридической природе представительства и полномочия в гражданском праве //Юрист. – 1999. - №12. – С.2.
103) Курс российского трудового права: В 3 т. – СПб., 1996. Т.1 «Общая часть». – С.395.
104) Лебедев В.М. Лекции по трудовому праву России. – Томск, 2002. – С.51.
105) Лебедев В.М. Современное трудовое право (Опыт трудоправового компаративизма). Книга первая /В.М. Лебедев, Е.Р. Воронкова, Р.Г. Мельникова; под ред. Заслуженного юриста РФ, чл.-кор. АН ВШ РФ, докт. юрид. наук, проф. В.М. Лебедева. – М.: Статут, 2007. – С.210.
106) Левиант Ф.М. Правовое положение профессиональных союзов СССР. – Л., 1962.
107) Ленин В.И. Еще раз о профсоюзах, текущем моменте и об ошибках т.т. Троцкого и Бухарина //ПСС. Т.42. – С.264-304.
108) Ленин В.И. Проект тезиса о роли и задачах профсоюзов в условиях новой экономической политики // ПСС. Т.44. – С.341-354.
109) Ли А.С. Разграничение сделок представительства и посредничества //Законодательство и экономика. – 1995. – №11-12.
110) Лисяк О.І. Правові форми участі профспілок у регулюванні трудових відносин: Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. – Харків, 2004. – 20 с.
111) Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: учеб. для студентов юрид. фак. и вузов /И.И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права, Академ. правовой ун-т. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – С.79-92.
112) Лукьянова Г.И. Трудовые отношения в современной Франции //Труд за рубежом. – 2004. - №3. – С.67.
113) Лушникова М.В. Государство, работодатели и работники: история, теория и практика правового механизма социального партнерства (сравнительно-правовое исследование). – Ярославль, 1997. – С.93-94.
114) Маврин С.П., Пашков А.С., Хохлов Е.Б. Курс российского трудового права. – СПб, 1996. Т.1. – С.30-31.
115) Малов В.Г. Роль советских профсоюзов в охране прав и интересов рабочих и служащих. – Воронеж, 1961.
116) Малышев К.И. Курс гражданского судопроизводства. Т. 1 – СПб., 1874. – С. 196.
117) Мартиросян Э.В. Правовая природа отношений между руководителем организации и собственником ее имущества //Государство и право. - 1996. - № 10. - С. 48—53.
118) Мачульская Е.Е. Управление предприятием и трудовое право: опыт США. – М., 1996.
119) Мельников А.А. Советский гражданский процессуальный закон. – М.: Изд-во «Наука», 1973. – С.79.
120) Михеева Л.Ю. Представительство прав и интересов подопечных //Современное право. – 2001. - №7. – С.22-27.
121) Міжнародне право: Основні галузі: підручник /За ред. В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2004. – С.46-72.
122) Молодцов М.В. Система советского трудового права и система законодательства о труде. – М.: Юридическая литература, 1985. – С.159.
123) Молодцов М.В. Теоретические проблемы системы советского трудового права: Автореф. Дис. …докт. юрид. наук. – С.24.
124) Муромцев А.Ю. Понятие и классификация функций профсоюзов на современном этапе //Вестник Омского университета. – 1998. – Вып.2. – С.105.
125) Невзгодина Е.Л. Представительство по советскому гражданскому праву. – Томск, 1980.
126) Нерсесов Н.О. Понятие добровольного представительства в гражданском праве /В кн.: Избранные труды по представительству и ценным бумагам в гражданском праве. – М.: Статут, 1998.
127) Новий тлумачний словник української мови. – К.: Аконит, 1999.– Т.2. – С. 823.
128) Нуртдинова А.Ф. Коллективно-договорное регулирование трудовых отношений в современной России. – М., 1998. – С.69.
129) Об адвокатуре. Международные положения. - М., 1997. - С. 4-5.
130) Онуляк Л. Представительство в гражданском праве //Ерлиховский сборник. Вып. 2, 1995. – С.170.
131) Орловский Ю. Сфера действия трудового права и практика его применения //Право и экономика. – 1998. - № 10. -Ст. 39.
132) Осокина Г.Л. Гражданский процесс. Общая часть. – М.: Юристъ. 2003. – С. 284.
133) Отраслевое соглашение горно-металлургического комплекса Украины на 2005-2006 гг. – К., 2005.
134) Павлунік І.А. Представництво консулами іноземців у цивільному процесі України //Право України. – 2002. - № 10. – С. 136-139.
135) Павлунік І.А. Представництво у цивільному процесі України. Автореф. дис. .. канд. юрид. наук. - К., 2002. – С. 8.
136) Павлунік І.А. Процесуальне представництво іноземців консулами у цивільному судочинстві України /Проблеми державотворення і захист прав людини в Україні. Матеріали VIII регіональної науково-практичної конференції. – К., 2002. – С.150-152.
137) Peter Jabornegg, Reinhard Resch, Rudolf Strasser. Arbeitsrecht. 2. Auflage. Wien, 2005. Manzsche Verlags- und Universitaetsbuchhandlung. S. 247-248.
138)
139) Пилипенко П.Д. Про участь профспілок у трудових правовідносинах у світлі Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» //Право України. – 2000. - №9. – С.81-83, 90.
140) Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. – Львів: Видав. центр Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 1999. – С.212.
141) Права человека: Учебник для вузов /Отв. ред. – член-корр. РАН, д-р юрид. наук Е.А. Лукашева. – М.: Издат. гр. НОРМА – ИНФРА.М, 1999. – С.135.
142) Правовые аспекты деятельности профсоюзов в СССР. – М., 1973.
143) Представительство граждан в суде: Учебное пособие для студ. юрид. спец. вузов /М.И. Штефан, Е.Г. Дріжчаная, Е.В. Гусев. – К.: Либідь, 1991.
144) Представництво консулами іноземців у цивільному процесі України //Право України. – 2002. - №10. – С.136-139.
145) При визначенні цього поняття використовано цивільно-правову дефініцію виконавчого органу акціонерного товариства, що міститься у ст.161 Цивільного кодексу України.
146) Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 р. //Відомості Верховної Ради України - 2002. -№20. - Ст. 134.
147) Про господарські товариства: Закон України від 03 грудня 1991 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №49. - Ст. 682.
148) Про дошкільну освіту. Закон України від 11 липня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №249.- Ст. 259.
149) Про загальну середню освіту: Закон України від 13 травня 1999 р. //Відомості Верховної Ради України. -1999.- №28.-Ст. 230.
150) Про колективні договори і угоди: Закон України від 1.07.93 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №36. – Ст.361.
151) Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р.(із змін. та доп.) //Зібрання законодавства України. – Т.4, 4(3)10.
152) Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р. (із змін. та доп.) //Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №17. – Ст.121.
153) Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24.01.95 р. (із змін. та доп.) //Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №6. – Ст.35.
154) Про організації роботодавців: Закон України від 24 травня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №32. – Ст.171.
155) Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3 березня 1998 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №34. – Ст.227.
156) Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №45. – Ст.397.
157) Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої): Закон України від 14 вересня 2006 р. //Урядовий кур’єр. – 10 жовтня 2006 року.
158) Про ратифікацію Конвенції про представників працівників №135: Закон України від 15.05.2003 //Урядовий кур’єр. – 11 червня 2003 року.
159) Про розвиток соціального діалогу в Україні: Указ Президента України від 29 грудня 2005 року //Урядовий кур’єр. – 25 січня 2006 року.
160) Про утворення Національної служби посередництва і примирення: Указ Президента України від 17 листопада 1998 р. //Офіційний вісник України. – 1998. - №46. – Ст.1684.
161) Прокопенко В.І. Власник і уповноважений ним орган як суб\'єкти трудового права //Право України. – 1994. - № 10. – С. 20-22.
162) Прокопенко В.І. Правове становище професійних спілок: сьогодення і перспективи //Право України. – 1999. - №6. – С.106-109.
163) Процевский А.И. Трансформация прав профсоюзов – реальность или миф? //Вестник Омского университета. – 1997. – Вып.1.
164) Процевський О.І. Шляхи розвитку прав профспілок в умовах ринкових відносин: Концепція розвитку законодавства України //Матеріали наук.-практ. конф. (Київ, травень 1996 р.). – К., 1996. – С.329.
165) Пятаков А.В. Очерки об участии профсоюзов в хозяйственно-организаторской и культурно-воспитательной деятельности советского государства. – М., 1960 и др.
166) Рекомендація МОП №129 щодо зв’язків між адміністрацією та працівниками на підприємстві 1976 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.ІІ. – Жене-ва: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.839-841.
167) Рекомендація МОП №143 щодо захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, які їм надаються 1971 р.: У кн.: Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.965-968.
168) Рекомендація МОП №91 про колективні переговори 1951р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964. Т.1. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.545-546.
169) Решетникова И.В., Ярков В.В. Гражданский процесс. – М., 2000. – С.79.
170) Розенберг А.Я. Развитие института гражданского процессуального представительства //Актуальные проблемы теории и практики гражданского процесса. - Л., 1979. – С. 113.
171) Розенберг Я.А. Вопросы повышения эффективности института представительства в органах гражданской юрисдикции /Межвуз. сб. науч. тр./Свердл. Юрид. ин-т, 1978. Вып. 65. – С.35-42.
172) Розенберг Я.А. Представительство по гражданским делам в суде и арбитраже. - Рига, 1981. – С.22 – 23.
173) Розенберг Я.А. Роль представительства при разрешении хозяйственных споров в арбитражном процессе //Проблемы совершенствования гражданского и уголовного законодательства в свете решений XXV съезда КПСС и новая Конституция СССР. – Вильнюс, 1979. – С.219-222.
174) Rudolf Strasser, Peter Jabornegg. Arbeitsrecht. Band II. 4. Auflage. Wien, 2001. Manzsche Verlags- und Universitaetsbuchhandlung. 531 S.
175) Рясенцев В.А. Основания представительства в советском гражданском праве. – М., 1948.
176) Рясенцев В.А. Понятие и юридическая природа полномочия представителя в гражданском праве: Методические материалы ВЮЗИ. Вып. 2. - М, 1948. - С. 8.
177) Свобода объединения и коллективные переговоры. – Женева: Издание МБТ, 1995. – С.114.
178) Сделки. Представительство. Сроки. Исковая давность. – М., 2000. – С.26.
179) Сімейне право України: Підручник /За ред. Ю.С. Червоного. – Київ: Істина, 2004. – С. 252.
180) Скловский К.И. Представительство в гражданском праве и процессе: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Харьков , 1982.
181) Скобелкин В.М. Трудовые правоотношения. – М., 1999. – С.233.
182) Слессер Г. Право, действующее по отношению к профессиональным союзам. – Лондон, 1921.
183) Смирнов О.В. О правовом статусе советских профсоюзов //Советские профсоюзы в условиях развитого социализма: Сб. статей. - М., 1978. – С.81.
184) Смолярчук В.И. Права профсоюзов в регулировании трудовых отношений рабочих и служащих. – М., 1973.
185) Снигирева И.О. Профсоюзы и трудовое право. – М., 1983.
186) Снигирева И.О. Трудовой кодекс Российской Федерации с комментариями. – М.: «Научный центр профсоюзов», 2002. – С.232.
187) Снигирева И.О., Явич Л.С. Государство и профсоюзы. – М., 1967.
188) Советский гражданский процесс /Под. общ. ред. проф. С.Ю. Каца, доцента Л.Я. Носко – К.: Вища школа, 1975. – С. 75.
189) Советское государство и профсоюзы /Под ред. Н.Г. Александрова. – М., 1965.
190) Советское гражданское право /Под ред. В.А. Рясенцева. Т.1. – М.: Юрид. лит., 1975. – С.225.
191) Советское гражданское право. Т.1 /Под ред. О.С. Иоффе, Ю.К. Толстого, Б.Б. Черепахина. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1971.
192) Советское гражданское право. Т.1. – М.: Юрид. лит., 1965. – С.214, 220.
193) Советское гражданское право. Учебник. В 2-х томах. Т.1 /Под ред. О.А. Красавчикова. – М.: Высш. шк., 1985. – С.263.
194) Советское гражданское право. Ч.1. – М., 1986. – С.214.
195) Советское гражданское процессуальное право: Учебник для вузов. – М.: Юрид. лит., 1965.– С. 102.
196) Советское трудовое право /Под ред. К.С. Батыгина. – М., 1975 . - С.69.
197) Советское трудовое право /Под ред. Н.Г. Александрова. – М., 1972. – С.187-188.
198) Сойфер В.Г. Судьба и проблемы трудового права //Законодательство и экономика. – 2004. - №7. – С.48.
199) Справа № 15-1356/2005р. //Архів місцевого суду Київського району м. Одеси за 2005 р.
200) Статут профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України (профспілка металургів та гірняків України), затвердженого на І з’їзді профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України 5 вересня 1990 р. (із змінами та доповненнями). – Кривий Ріг, 2000.
201) Таль Л.С. Очерки промышленного права. – М., 1918. – С.72.
202) Тараненко В.Ф., Шакарян М.С. Некоторые новые положения гражданского процессуального права по ГПК союзных республик /Отв. ред. проф. М.А. Гурвич. – М., 1967.
203) Тейджман Дэвид, Карин Кертис. Свобода объединения: руководство пользователя. Нормы, принципы и процедуры Международной организации труда: Пер. с англ. – Женева: Международная организация труда, 1999. – С.21.
204) Тертышников В.И. Гражданский процесс. Курс лекций, 1995. – С. 54.
205) Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. – М., 2001. – С.654.
206) Трахтенберг И.А. Профессиональные союзы, их задачи и методы. – Харьков, 1918.
207) Трудовое право в вопросах