Шрамко Олександр В’ячеславович Право працівника на на­лежні, безпечні та здорові умови праці

brief description

Шрамко Олександр В’ячеславович, аспірант кафедри трудового права Національного юридичного універси­тету імені Ярослава Мудрого: «Право працівника на на­лежні, безпечні та здорові умови праці» (12.00.05 - тру­дове право; право соціального забезпечення). Спецрада Д 64.086.03 у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого МОН України

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ШРАМКО ОЛЕКСАНДР В’ЯЧЕСЛАВОВИЧ
УДК 349.24:331.4
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРАВО ПРАЦІВНИКА НА НАЛЕЖНІ, БЕЗПЕЧНІ
ТА ЗДОРОВІ УМОВИ ПРАЦІ
12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення»
Юридичні науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
О. В. Шрамко
Науковий керівник - Ярошенко Олег Миколайович
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України
Харків - 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ УМОВ ПРАЦІ У ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН 12
1.1. Поняття і значення умов праці 12
1.2. Види умов праці 28
Висновки до розділу 1 77
РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ НА НАЛЕЖНІ, БЕЗПЕЧНІ ТА ЗДОРОВІ УМОВИ ПРАЦІ 81
2.1. Сутність і стан правового забезпечення права працівників на належні,
безпечні та здорові умови праці 81
2.2. Атестація робочих місць як дієвий захід гарантування для
працівників належних, безпечних і здорових умов праці 100
Висновки до розділу 2 125
РОЗДІЛ 3. СВІТОВИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ НА НАЛЕЖНІ, БЕЗПЕЧНІ ТА ЗДОРОВІ УМОВИ ПРАЦІ 128
3.1. Міжнародний досвід правового забезпечення права працівників на
належні, безпечні та здорові умови праці 128
3.2. Зарубіжний досвід правового забезпечення права працівників на
належні, безпечні та здорові умови праці 143
Висновки до розділу 3 155
ВИСНОВКИ 158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 163
ДОДАТОК
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВРУ - Верховна Рада України
ДКХП - Довідник кваліфікаційних характеристик професій Держпраці - Державна служба України з питань праці ЄС - Європейський Союз
ЄСХ (п) - Європейська соціальна хартія (переглянута)
КЗпП України - Кодекс законів про працю України
КМУ - Кабінет Міністрів України
ЛПЗ - лікувально-профілактичний заклад
МНС - Міністерство надзвичайних ситуацій України
МОЗ - Міністерство охорони здоров’я України
МОП - Міжнародна організація праці
МСЕК - медико-соціальна експертна комісія
проект ТК України - проект Трудового кодексу України
СГХ - санітарно-гігієнічна характеристика умов праці
ФРН - Федеративна Республіка Німеччина
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. В умовах розвитку в Україні ринкових відносин усе частіше виникає необхідність використовувати в конкурентній боротьбі новітні технологічні процеси, що ґрунтуються на сучасних досягненнях науки і техніки. Це, у свою чергу,вимагає створення належних, безпечних і здорових умов праці для працівників. Забезпечення таких умов має на меті зменшення рівня забруднення робочого простору й навколишнього природного середовища, небезпечних і шкідливих чинників виробництва, сприяння досягненню максимального зниження нераціональних витрат і, відповідно, зростання прибутку на підприємствах, щоб у такий спосіб задовольнить інтереси обох сторін трудових правовідносин.
У країнах з розвиненими ринковими відносинами набувають поширення програми гуманізації праці та її екологічної безпеки, які реалізуються для досягнення сталого економічного й соціального розвитку суспільства.
В Україні ці процеси, на жаль, знаходяться на стадії зародку, тоді як дедалі більше поширюються неналежні умови праці, в результаті чого виникають непродуктивні витрати, пов’язані з порятунком постраждалих від нещасних випадків і професійних захворювань (отруєнь) на виробництві, відновленням поламаного обладнання, інструментів, втрати через простої в роботі і як наслідок - недоодержання прибутку через такі умови праці. Ці збитки пропорційні рівню кваліфікації постраждалих, ступеню і тривалості втрати їх працездатності.
Наведене свідчить про своєчасність дослідження права працюючих на належні, безпечні та здорові умови праці, поняття й видів останніх, їх значення і впливу на продуктивність праці й результати виробництва з метою напрацювання наукових пропозицій і рекомендацій щодо врахування санітарно-гігієнічної характеристики умов праці на виробництві і проведення атестації робочих місць.
Науково-теоретичним підґрунтям цього дослідження послужили роботи вчених-правознавців у галузі трудового права: А. А. Абрамової, Л. П. Амелічевої, Н. Б. Болотіної, С. А. Голощапова, Г. С. Гончарової, Ю. Ю. Івчук, Т. В. Коляди, О. О. Лакізи, О. В. Москаленко, О. М. Обушенка, М. О. Пижової, О. І. Процевського, М. В. Ранцева, А. А. Сабітова, В. І. Семенкова, А. М. Слюсаря, В. І. Чудовського, І. І. Шамшиної, Л. П. Шумної, О. М. Ярошенка та ін. Однак цими науковцями висвітлювалися проблеми охорони праці в цілому, а ось окремі аспекти права трудівників на належні, безпечні та здорові умови праці залишились невивченими.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницьких робіт кафедри трудового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми «Проблеми удосконалення правового регулювання відносин у сфері праці та соціального захисту» (номер державної реєстрації №0111u000960). Робота узгоджується з Пріоритетними напрямами розвитку правової науки на 2015-2020 роки, затвердженими постановою загальних зборів Національної академії правових наук України та Переліком перспективних напрямів кандидатських та докторських дисертацій за юридичними спеціальностями, затвердженим постановою президії Національної академії правових наук України від 18 жовтня 2013 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на підставі аналізу чинного законодавства України, теоретичного осмислення наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених у сфері трудового права встановити сутність права працівника на належні, безпечні та здорові умови праці, а також розробити і сформулювати низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання права на належні, безпечні та здорові умови праці.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
- з’ясувати значення конституційного права людини на належні, безпечні та здорові умови праці;
- розглянути зміст поняття «умови праці» й установити їх види;
- здійснити класифікацію умов праці за ознакою їх безпеки;
- визначити сутність тих факторів виробництва, що впливають на життя і здоров’я працівників;
- установити співвідношення між умовами праці - належними і безпечними, а також належними і здоровими;
- охарактеризувати атестацію робочих місць з точки зору дієвого заходу гарантування права трудівників на належні, безпечні та здорові умови праці;
- розкрити світовий досвід правової регламентації права людини на належні, безпечні та здорові умови праці.
Об’єкт дослідження становлять правовідносини, що виникають у процесі реалізації працівником свого права на належні, безпечні та здорові умови праці, а також специфіка їх правового впорядкування.
Предметом дослідження є право працівника на належні, безпечні та здорові умови праці.
Методи дослідження. Для проведення комплексного дослідження порушеної проблематики, досягнення об’єктивного наукового результату і формулювання нових висновків використано низку загальнонаукових і спеціальних методів пізнання. За основу наукового пошуку взято діалектичний метод, що сприяв всебічному вивченню права працівника на належні, безпечні та здорові умови праці в їх взаємозв’язку і взаємозумовленості, що дозволило розкрити сучасний стан розглядуваного предмета (підрозділи 1.1; 1.2; 2.1). Функціональний метод став у нагоді при з’ясуванні внутрішньосистемних, міжсистемних і зовнішньосистемних зв’язків між належними, безпечними та здоровими умовами праці й негативними факторами виробництва(підрозділи 1.2; 2.1). Формально- логічний метод обрано у процесі критичного аналізу чинного трудового законодавства щодо правової регламентації права працівника на належні, безпечні та здорові умови праці і проведення атестації робочих місць за умовами праці, що сприяло розробленню пропозицій з удосконалення законодавства, а також здійсненню дослідження судової практики як емпіричної бази для наукових пошуків (підрозділи 1.2; 2.1; 2.2). Метод компаративістики надав можливості виявити особливості світового правового регулювання права працівника на належні, безпечні та здорові умови праці (підрозділи 3.1; 3.2). У дисертації знайшли відбиття також деякі інші методи.
Основні висновки, положення й результати наукового дослідження ґрунтуються на вивченні чинного законодавства у сфері праці, судової практики, юридичної наукової літератури, що стосується розглядуваної царини.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першою у вітчизняній доктрині трудового права комплексною теоретико-правовою роботою, в якій на основі доробку вчених у галузі трудового права та національного законодавства про працю проведено дослідження феномену права трудівника на належні, безпечні та здорові умови праці. Це, у свою чергу, дозволило обґрунтувати низку нових теоретичних положень, опрацювати практичні рекомендації і пропозиції з досліджуваних питань і запропонувати відповідний погляд на співвідношення належних, безпечних та здорових умов праці між собою, а також з важкими, шкідливими й небезпечними умовами праці.
Новизна поданого на захист рукопису реалізується в нижченаведених науково-теоретичних положеннях, висновках і пропозиціях:
уперше:
- класифіковано умови праці з точки зору їх безпеки для життя і здоров’я працівника на дві групи, зокрема: (а) умови праці, пов’язані з характером виробництва, до яких слід відносити важкі, шкідливі й
небезпечні, і (б) умови праці, які за ступенем виконання роботодавцем обов’язків з охорони праці на виробництві поділяються на здорові, безпечні й належні (нормальні, оптимальні);
- аргументовано, що важкі, шкідливі й небезпечні умови праці пов’язані зі специфікою виробництва, тоді як забезпечення здорових, безпечних і належних умов праці - це, по суті, обов’язок роботодавця створити саме такі умови, а також обов’язок працівників дотримуватись усіх заходів,якими їх забезпечив роботодавець для збереження життя і здоров’я, оскільки навіть в умовах виконання важких, шкідливих і небезпечних робіт працівник має бути впевненим у тому, що умови його праці є безпечними й належними;
- доведено, що категорія «безпечні умови праці» зовсім не означає, що небезпеки не існує взагалі, адже потенційна небезпека життю і здоров’ю працівника завжди присутня у процесі виконання ним своїх трудових обов’язків. Забезпечення й гарантування безпеки працюючих повинні мати місце навіть на важких, шкідливих і небезпечних роботах;
- запропоновано безпечними умовами праці розуміти ті умови, за яких вплив потенційно шкідливих і небезпечних виробничих чинників усунуто або ж рівні такого впливу мінімізовані до гранично допустимих показників за допомогою забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, а також наявності справного стану технічного оснащення, обладнання, устаткування, інструментів тощо;
- установлено, що поділ умов праці на належні, безпечні та здорові є штучним, позаяк вони взаємопов’язані й невіддільні, оскільки належними умовами праці за своєю сутністю якраз і є безпечні та здорові умови. Якщо на підприємстві, в установі чи організації створено безпечні умови праці, це означає, що вони є належними і здоровими;
- обґрунтовано, що належними умовами праці є умови, за яких є допустимими граничні рівні впливу на працівника пилового фактору, вібраційно-шумового й радіаційного, створення сприятливого мікрокліматичного режиму (теплового режиму), освітлення і психоемоційної атмосфери за умов забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, підтримання справного стану робочого обладнання, інструментів, агрегатів тощо, а також за умов підтримання стану здоров’я працівників (забезпечення їх молоком, газованою солоною водою та ін.), профілактики нещасних випадків на виробництві й недопущення професійних захворювань (отруєнь);
удосконалено:
- розуміння умов праці як характеристики оточення суб'єкта у робочому процесі (температура, склад повітря, освітлення, рівень вібраційно- шумового впливу, ергономічна характеристика робочого місця, радіаційний вплив, урахування так званої «вимушеної пози»).
- наукову позицію щодо встановлення саме у ст. 41 КЗпП України додаткової підстави для звільнення керівника за невиконання вимог безпеки й охорони праці, позаяк на практиці звільнення керівників за недотримання вимог до безпеки й охорони праці відбувається за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України;
набули подальшого розвитку:
- наукові позиції щодо створення роботодавцем здорових умов праці шляхом забезпечення працюючих молоком, газованою солоною водою, іншим спеціальним харчуванням, проведення профілактики й попередження професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві, гарантування санаторно-курортного лікування та ін.;
- науковий підхід до сутності атестації робочих місць за умовами праці як заходу, який дає змогу з’ясувати фактори і причини виникнення несприятливих умов праці, правильно і всебічно їх оцінити, підтвердити їх відповідність вимогам,установленим спеціальними нормами й нормативами та обґрунтувати надання працюючим передбачених законодавством пільг і компенсацій за роботу у шкідливих умовах.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та практичні пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій діяльності - для подальшого вивчення й розкриття порушеної проблеми, розвитку правового регулювання права працівника на належні, безпечні та здорові умови праці;
- у навчальному процесі - при викладанні навчальної дисципліни «Трудове право», при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, а також при підготовці студентами наукових робіт;
- у правотворчості - у процесі реформування й удосконалення чинного законодавства у сфері охорони праці відповідно до наданих пропозицій;
- у правозастосуванні - при використанні висновків, рекомендацій і пропозицій у діяльності органів державної влади України.
Апробація результатів дослідження. Обговорення результатів проведеного наукового дослідження здійснювалося на засіданнях кафедри трудового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Основні його теоретичні положення, висновки і пропозиції доповідалися на міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: «Актуальні питання удосконалення законодавства про працю та соціальне забезпечення» (м. Харків, 29 вересня 2017 р.), «Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання суспільних відносин» (м. Харків, 18-19 січня 2019 р.), «Реформування національного та міжнародного права: перспективи та пріоритети» (м. Одеса 18-19 січня 2019 р.).
Структура й обсяг дисертації зумовлені предметом, метою та завданнями дослідження, логікою і послідовністю розкриття теми й викладення результатів. Вона складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, які включають шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг дисертації - 189 сторінок, із них основного тексту - 162 сторінки, кількість використаних джерел - 214 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ
Комплексне дослідження доробку вчених у галузі трудового права, критичний аналіз національного законодавства і світового досвіду допомогли розкрити сутність такого феномену, як права працівника на належні, безпечні та здорові умови праці, а також розробити і сформулювати низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання права трудівника на належні, безпечні та здорові умови праці.
1. Умови праці на підприємстві становлять собою характеристику оточення суб'єкта у процесі його діяльності, охоплюючи температуру, склад повітря, освітлення, рівень вібраційно-шумового впливу, ергономічну властивість робочого місця, радіаційний вплив, урахування «вимушеної пози».
2. З точки зору безпеки для життя і здоров’я працівника умови праці можна класифікувати на дві групи. Це умови праці: (а) пов’язані зі специфікою виробництва, до яких відносять важкі, шкідливі й небезпечні, і (б) які за ступенем виконання роботодавцем обов’язків з охорони праці на виробництві поділяються на здорові, безпечні й належні (нормальні, оптимальні). Така класифікація зумовлена тим, що, як правило, важкість праці пов’язується з навантаженням, масою вантажу, що піднімається й переміщується, напруженістю тощо, що може негативно впливати на здоров’я працівника. Ось чому такі умови праці часто розглядаються на практиці як неналежні. Теж саме можна сказати і про шкідливі й небезпечні умови праці, які також апріорі вважають неналежними. Важкість, шкідливість і небезпечність таких умов зовсім не свідчить про неналежні умови праці. Ці виокремлені дві групи умов праці є різними за своєю сутністю. Так, важкі, шкідливі й небезпечні є особливостями виробництва, тоді як забезпечення здорових, безпечних і належних умов праці, по суті, є обов’язком роботодавця створити їх, а також обов’язком працівника дотримуватись усіх заходів безпеки, створених наймачем для гарантування останньому здорових, безпечних і належних умов його роботи. Адже навіть в умовах виконання важких, шкідливих і небезпечних робіт працівник має бути впевненим у тому, що умови його праці є здоровими, безпечними й належними.
3. Категорія «безпечні умови праці» не означає відсутність небезпеки взагалі, оскільки потенційна небезпека життю і здоров’ю трудівника завжди присутня під час виконання ним своїх трудових обов’язків. Забезпечення й гарантування безпеки працівника повинно мати місце навіть на важких, шкідливих і небезпечних роботах. Отже, безпечними умовами праці є ті, за яких вплив потенційно шкідливих і небезпечних виробничих чинників усунуто або рівні такого впливу мінімізовані до гранично допустимих показників за допомогою засобів індивідуального захисту, справного стану технічного оснащення, обладнання, устаткування та інструментів та ін.
4. Для збереження здоров’я працівників роботодавець має створювати здорові умови праці шляхом забезпечення молоком, газованою солоною водою, іншим спеціальним харчуванням, здійснювати профілактику й попередження професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві, гарантувати санаторно-курортне лікування та ін. Іншими словами, роботодавець повинен піклуватися про стан здоров’я своїх працівників згідно з ст. 153 КЗпП України, за якою власник або уповноважений ним орган зобов’язаний запроваджувати на підприємстві сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму, забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
5. Поділ умов праці на належні, безпечні і здорові є умовним, позаяк усі вони є взаємопов’язаними, невіддільними, оскільки за своєю сутністю належними умовами є безпечні та здорові умови праці. У той же час, якщо на підприємстві, в установі чи організації створено безпечні умови праці, це означає, що вони є належними і здоровими.
6. Належними умовами праці є ті, за яких є допустимими
граничні рівні впливу на працівника пилового,вібраційно-шумового, радіаційного чинника, створення сприятливого мікрокліматичного (теплового) режиму, відповідного освітлення і психоемоційної
атмосфери. При цьому працівники мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту, справним станом обладнання, інструментів, агрегатів тощо, а також за умови підтримання його здоров’я (забезпечення молоком, газованою солоною водою тощо), профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань (отруєнь).
7. Завдання власника або уповноваженого ним суб’єкта є забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на підприємствах, в установах та організаціях, але в передбаченні додаткової підстави для звільнення керівника за невиконання вимог безпеки чи охорони праці (за ст. 41 КЗпП України) навряд чи є сенс, позаяк у такому випадку звільненню будуть підлягати спеціальні суб’єкти, на яких роботодавцем покладено обов’язок з гарантування належних умов праці. Проте останні зобов’язаний створити роботодавець, причому делегувати ці повноваження він не вправі, оскільки відповідно до ст.19 Закону України «Про охорону праці» фінансування охорони праці здійснюється саме власником підприємства, установи чи організації. На практиці звільнення керівників за недотримання вимог з безпеки чи охорони праці має місце за п. 8 ст. 36 КЗпП України.
8. За результатами атестації робочих місць визначають право:
а) на підвищену оплату праці на роботах важких, зі шкідливими й небезпечними їх умовами;
б) на безоплатне забезпечення трудівників молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами;
в) на постійне лікувально-профілактичне харчування. Цими результатами також оперують, коли встановлюють працівникам пенсії за віком на пільгових умовах, пільги й компенсації за рахунок підприємства чи організації, при обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до відповідних списків виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на такі пенсії, на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці, коли опрацьовується перелік робіт, за яким визначається скорочена тривалість робочого тижня, а також при розробленні заходів для поліпшення умов праці й оздоровлення трудящих.
9. Мета атестації робочих місць - виявлення існуючих на робочих місцях шкідливих і небезпечних чинників для того, щоб роботодавець спробував налагодити виробництво, уникнути або хоча б зменшити їх шкідливий вплив на здоров’я працівників. Ось чому, з метою мати в майбутньому належні, безпечні та здорові умови праці вже на етапі планування побудови підприємства треба враховувати низку відповідних факторів.
10. Атестація робочих місць за умовами праці - це захід, який дає змогу визначити негативні чинники і причини виникнення несприятливих умов праці, правильно і всебічно їх оцінити, підтвердити їх відповідність вимогам установлених норм і нормативів, обґрунтувати надання пільг і компенсацій працюючим за роботу в передбачених законодавством шкідливих умовах. Атестація робочих місць є логічно обґрунтованим, економічно доцільним вагомим складником системи мотивації працеохоронної діяльності роботодавця. Визначення обсягів витрат для поліпшення умов праці повинно супроводжуватися розрахунком критичної точки беззбитковості виробництва основних видів продукції, оскільки прибуток підприємств залежить як від обсягів виробництва й ціни реалізації одиниці продукції, так і від суми постійних і змінних витрат, пов’язаних у тому числі з охороною праці при одержанні певного виду продукції.
11. Концепція права на безпечні та здорові умови праці в ЄС містить певні ключові елементи, як-от:
а) системний характер політики у сфері безпеки і здоров’я на виробництві, розроблюваної й застосовуваної на рівні як держави в цілому, так і окремих роботодавців;
б) індивідуалізація й комплексність зазначеної політики, що передбачають урахування не тільки технологічних та організаційних аспектів праці, а й соціально-психологічних чинників, пов’язаних з виробничим середовищем;
в) нагляд і контроль за додержанням норм про безпеку і здоров’я працюючих осіб силами органів ЄС, внутрішньодержавних органів, роботодавців, працівників, їх представників і сумісних органів;
г) співробітництво трудівників і роботодавців, а також останніх між собою у справі дотримання безпечних і здорових умов праці;
д) актуальність, технічна й організаційна сучасність, а також комплексність і постійне вдосконалення заходів із забезпечення безпечних і здорових умов праці на підприємствах, в установах та організаціях.