Особливості правового регулювання праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад) :

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП ....................................................................................................................3
РОЗДІЛ І
СУМІСНИЦТВО ТА СУМІЩЕННЯ ПРОФЕСІЙ (ПОСАД) ЯК ПРАВОВІ
ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ
1.2. Поняття, правова природа та ціль сумісництва в умовах ринкової
економіки ……………………………………………………………………..........9
1.3. Юридичне значення суміщення професій (посад) як додаткової умови
трудового договору (контракту).........................................................................20
1.4. Стан нормативно-правового забезпечення сумісництва і
суміщення професій (посад) в умовах сучасного розвитку
суспільства..............................................................................................................32
РОЗДІЛ ІІ
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУМІСНИЦТВА
В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
2.1. Зміст трудової функції в умовах сумісництва..............................................73
2.2. Підстави виникнення трудових правовідносин за сумісництвом ..............87
2.3. Питання вдосконалення нормативно-правового забезпечення
роботи за сумісництвом ......................................................................................101
РОЗДІЛ ІІІ
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ ПРИ
СУМІЩЕННІ ПРОФЕСІЙ (ПОСАД)
3.1. Зміст трудової функції при суміщенні професій (посад) ..........................118
3.2. Організаційно-правовий порядок встановлення і припинення
суміщення професій (посад) ...............................................................................131
3.3. Подальший розвиток правового регулювання суміщення
професій (посад) ..................................................................................................143
ВИСНОВКИ .......................................................................................................157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................164

ВСТУП
Актуальність теми. Перехід України до ринкових відносин, необхідність посилення правового захисту інтересів найманих працівників викликає нагальну потребу реформування трудового законодавства яке б відповідало сучасному розвитку суспільства і держави та працювало на перспективу. В цих умовах особливого значення набувають наукові дослідження як загальнотеоретичних, так і прикладних проблем правового регулювання суспільно-трудових відносин.
Зміни, що відбуваються останнім часом у сфері суспільної організації праці об’єктивно потребують вдосконалення правового регулювання трудових відносин, які виникають за умов сумісництва та суміщення професій (посад). Сьогодні ці форми організації праці мають неабияке значення для української економіки та суспільства, оскільки дозволяють поліпшити громадянам життєвий рівень шляхом розширення джерел матеріального доходу, сприяють подоланню вузькопрофесійного поділу праці і створюють умови для більш повного розвитку професійних та інтелектуальних здібностей працівника, дозволяють більш якісно (кваліфіковано) виконувати трудові функції та економити трудові ресурси. Але існуюча нормативно-правова база у сфері регулювання сумісництва та суміщення професій (посад) в основному формувалася до часів перебудови і реформ в українському суспільстві. У зв'язку з цим чимало питань, що висуває перед нею життя, залишається без відповіді, що є реальною перешкодою у справі ефективної реалізації трудовим правом своєї захисної функції. Тому природно потребують дослідження відносини по застосуванню праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад), перегляду їх сутності та захисту, а також по вдосконаленню їх правового регулювання в умовах ринкової економіки.
Все це дозволяє стверджувати, що дослідження особливостей правового регулювання праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад) на сучасному етапі розвитку українського суспільства набуває особливого значення та актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних в науці трудового права. Проблема вдосконалення правового регулювання праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад) в умовах формування ринкової економіки визначена серед основних напрямків досліджень юридичної науки, затверджених загальними зборами Академії правових наук України, входить до плану наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ, а також кафедри трудового, екологічного та аграрного права і науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України.
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу досягнень науки трудового права, вітчизняного законодавства та правозастосовчої практики визначити правові дефініції, розкрити сутність та особливості праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад) в сучасних умовах, сформулювати нові підходи і внести пропозиції щодо удосконалення правового регулювання сумісництва та суміщення професій (посад), а також правозастосовчої практики у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети в дисертації поставлені наступні дослідницькі задачі:
- сформулювати поняття сумісництва та суміщення професій (посад), з урахуванням тенденцій розвитку трудових правовідносин в умовах ринкової економіки;
- дослідити історію виникнення та розвитку в нашій країні правових інститутів сумісництва та суміщення професій (посад);
- проаналізувати стан нормативно-правового забезпечення сумісництва та суміщення професій (посад) на сучасному етапі розвитку суспільства та реформування економіки при наявності різних форм власності;
- дослідити особливості правового регулювання трудових правовідносин за сумісництвом та суміщенням професій (посад);
- розкрити специфіку законодавчого та договірного регулювання праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад), провести юридичне розгалуження змісту та підстав їх виникнення;
- розкрити зміст та визначити поняття трудової функції;
- надати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання сумісництва та суміщення професій (посад), а також правозастосовчої практики у цій сфері.
Об’єктом дослідження є відносини, що виникають в процесі реалізації працівником здатності до продуктивної праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад).
Предметом дослідження є норми чинного законодавства України в сфері регулювання праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад), практика його застосування, а також наукові положення вчених-юристів у сфері розробки питань пов’язаних з сумісництвом та суміщенням професій (посад).
Методи дослідження. Представлені в роботі основні положення та результати здобуті в процесі наукового дослідження з використанням загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, зокрема: діалектичного, логіко-семантичного, системно-структурного та історичного. Діалектичний метод пізнання дозволив провести дослідження правових інститутів сумісництва та суміщення професій (посад) у єдності, взаємозв’язку, та розвитку соціальних та юридичних чинників. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат трудового права (підрозділи 1.1., 1.2.). Застосування системно-структурного методу надало можливість дослідити сумісництво та суміщення професій (посад) як цілісні правові явища та визначити їх специфічні риси та загальні ознаки (підрозділи 1.1, 1.2., 2.2., 3.2.). Історичний метод дозволив розглянути сучасний стан нормативного регулювання сумісництва та суміщення професій (посад) як результат розвитку вітчизняного законодавства та дослідити перспективи розвитку інституту сумісництва та суміщення професій (посад) (підрозділи 1.3., 2.3., 3.3.).
Емпіричну базу дослідження становить: Конституція України, міжнародно-правові акти, Кодекс законів про працю України та інші закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України, законодавчі та нормативно-правові акти радянського періоду, а також практика застосування трудового законодавства, яке регулює працю за сумісництвом та суміщенням професій (посад).
Теоретичну базу дослідження становлять праці представників науки трудового права радянського періоду, зокрема: М.Г. Александрова, О.В. Смирнова, О.С. Пашкова, М.Е. Панкіна, В.І. Нікитинського, Р.З. Лівшиця, М.В. Молодцова, Ю.П. Орловського, Г.І. Ставцевої, В.Г. Сойфер, В.М. Толкунової, а також праці вітчизняних дослідників: В.С. Венедиктова, Р.І. Кондратьєва, Л.І. Лазор, А.Р. Мацюка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, П.Д. Пилипенка, Г.І. Чанишевої, О.Т. Корабат, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, В.О. Лавриненка, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, С.М. Прилипко, Н.М. Хуторян та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з урахуванням новітніх досягнень науки трудового права, дослідити особливості застосування праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад) в умовах ринкової економіки. У процесі проведеного дослідження розроблені і сформульовані нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:
- зроблено висновок, що сумісництво та суміщення професій (посад) – це особливі правові форми організації праці які розраховані на економію трудових ресурсів та більш якісне (кваліфіковане) виконання трудових функцій;
- отримало подальший розвиток розуміння сутності правових явищ сумісництва та суміщення професій (посад);
- вдосконалено поняття “сумісництво” під яким нами розуміється така правова форма організації праці, відповідно до якої працівники у вільний від основної роботи час виконують на умовах трудового договору (контракту) додаткові систематично оплачувані роботи на тому чи іншому підприємстві, установі, організації або у тої чи іншої фізичної особи. А також поняття “суміщення професій (посад)” під яким ми розуміємо таку правову форму організації праці, яка полягає у виконанні працівником на умовах одного трудового договору (контракту) на одному підприємстві, в установі, організації чи у однієї фізичної особи, одночасно з основною роботою, трудових обов'язків за іншими, додатковими професіями і посадами у межах нормальної тривалості робочого часу;
- обгрунтовано розмежування категорій “сумісництво” та “суміщення професій (посад)”;
- визначено тенденції удосконалення нормативно-правового забезпечення сумісництва та суміщення професій (посад);
- на основі проведеного аналізу діючого законодавства в сфері регулювання сумісництва та суміщення професій (посад) та відповідної правозастосовчої практики сформульовано і обгрунтовано низку пропозицій щодо їх вдосконалення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції можуть використовуватись: а) у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень в науці трудового права взагалі та проблем організації та регулювання праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад) зокрема; б) у правотворчості – під час розробки проекту нового Трудового кодексу України та інших законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів у сфері регулювання праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад); в) у правозастосовчій діяльності – рекомендації, які обґрунтовані в дисертації, мають за мету вдосконалення практики застосування норм чинного трудового законодавства, яке регулює працю за сумісництвом та суміщенням професій (посад); г) у навчальному процесі – під час читання лекцій та проведення практичних занять для студентів юридичних вузів та факультетів, а також підготовки відповідної методичної літератури.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи викладені в надрукованих працях і апробовані на засіданнях кафедри трудового, екологічного і аграрного права та науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України Національного університету внутрішніх справ. Також вони доповідались на науково-практичних конференціях: “Закон і підліток” (обласна науково-практична конференція, 27 жовтня 2000 р., м. Донецьк) та “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (міжвузівська науково-практична конференція, 27 квітня 2001р., м. Донецьк).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у чотирьох наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях та у двох тезах науково-практичних конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

Соціально-економічне реформування суспільства, прагнення держави рухатися демократичним шляхом розвитку на перший план висунули завдання створення сучасної національної правової системи. Динамізм суспільного розвитку спонукає насамперед до необхідності адекватних змін у правовому регулюванні трудових правовідносин за сумісництвом та суміщенням професій (посад). Аналіз чинного законодавства, досвід зарубіжних країн, теоретичні розробки науковців та тенденції розвитку національного законодавства надали можливість зробити наступні висновки:
1. Сумісництво та суміщення професій (посад) виступають як форми організації праці зайнятого населення країн. Соціальна мета таких форм організації праці – надати працівникам суспільного виробництва значну можливість у виборі сфери застосування своїх здібностей до продуктивної праці, забезпечити найбільш цілковите задоволення інших домагань на реалізацію трудових правовідносин, а також охорону здоров’я і праці таких працівників. Вона поєднує потреби суспільства із соціально-фізіологічними потребами кожної людини, має обов’язковий характер і ретельно забезпечується відповідними приписами нормативних актів.
2. У зв’язку з різнобічним економічним і соціальним ефектом такі організаційно-правові феномени, як сумісництво та суміщення професій чи посад мають велике значення в процесі і механізмі організації праці. З одного боку вони пов’язані з фактором економії праці на тому чи іншому виробництві, бо трудова діяльність внаслідок вивільнення певної чисельності працівників здійснюється меншою чисельністю персоналу. З другого боку, покладення трудових обов’язків на більш кваліфікованих працівників закономірно підвищує якість трудової діяльності. Таким чином, загальний та економічний ефект для роботодавців і працівників від упровадження на виробництві досліджуємої форми організації праці досягається в результаті скорочення потреби в робочій силі, змінних витрат, підвищення продуктивності праці, збільшення трудових доходів працівників, що уклади угоду про сумісництво та суміщення професій чи посад з тим чи іншим власником або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою, яка має право наймати робочу силу.
3. Досліджуючи правову природу праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад), ми дійшли до визначення їх понять. Так, під сумісництвом ми розуміємо таку правову форму організації праці, відповідно до якої працівники у вільний від основної роботи час виконують на умовах трудового договору (контракту) додаткові систематично оплачувані роботи на тому чи іншому підприємстві, установі, організації або у тої чи іншої фізичної особи. Суміщення професій (посад) – це така правова форма організації праці, яка полягає у виконанні працівником на умовах одного трудового договору (контракту) на одному підприємстві, в установі, організації чи у однієї фізичної особи, одночасно з основною роботою, трудових обов'язків за іншими, додатковими професіями і посадами у межах нормальної тривалості робочого часу.
4. Сумісництво, як особлива правова форма організації праці громадян України характеризується наданням працівникам можливості застосовувати свої здібності до продуктивної праці в декількох сферах суспільного виробництва одночасно. Юридична реалізація такої можливості здійснюється шляхом укладення працівником декількох трудових договорів (контрактів) з одним чи декількома власниками, уповноваженими органами чи фізичними особами. При цьому з усього розмаїття один буде основним, а всі інші – трудові договори про роботу за сумісництвом.
5. Прагнення людей працювати за декількома трудовими договорами перш за все пов’язане з їх бажанням поліпшити свій життєвий рівень шляхом розширення джерел матеріального доходу, в основному у вигляді одержуваної заробітної плати. Але постійно, не відпочиваючи, людина не може виконувати визначені розумові чи фізичні дії. Її тіло і мозок вимагають періодичних відновлювано-компенсаторних заходів. Тому ціль правової форми організації праці робітників, що уклали кілька трудових угод з одним чи декількома власниками, уповноваженими ними органами чи фізичними особами, полягає в тому, щоб найбільш оптимальним чином забезпечити задоволення різнорідних потреб людини, як турбота про своє здоров'я і можливість одночасної діяльності за декількома трудовими договорами (контрактами).
6. Найсуттєвішими відмінними ознаками, рисами, властивостями сумісництва і суміщення професій (посад) є: а) кількість трудових договорів чи контрактів – при суміщенні працівник укладає один трудовий догорів, а при сумісництві – декілька; б) при суміщенні робота виконується завжди у межах нормальної тривалості робочого часу, тоді як при сумісництві понад нормальну тривалість робочого часу; в) суміщення професій і посад означає інтенсифікацію праці при незмінній тривалості робочого часу, а сумісництво здебільшого має екстенсивний характер, бо робота за даної правової форми організації праці на виробництві виконується за додатковими трудовими договорами лише у вільний від основної роботи час.
7. Нормативно-правове забезпечення суміщення професій (посад) та сумісництва має утворювати чітко злагоджений, синхронно функціонуючий механізм правового регулювання. Останній, виражаючи діяльнісну сторону перекладу нормативності права в упорядкованість суспільних відносин, що безпосередньо стосуються сумісництва і суміщення професій (посад), являє собою довгостроковий процес, що у свою чергу розпадається на чотири його основних елемента: видання норми права; виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків; реалізація цих прав і обов'язків; акти застосування права.
8. В умовах побудови правової демократичної соціальної держави суспільні відносини у сфері сумісництва і суміщення професій (посад) повинні одержати своє поновлення іншим змістом, який повинен мати соціальний, гуманний стосовно працівників характер, сприяти цілковитому забезпеченню різних потреб та інтересів. Для цього необхідно зробити переоцінку існуючого механізму правового регулювання, особливо його складових – правових норм і нормативно-правових актів.
9. Удосконалення нормативно-правового забезпечення роботи за сумісництвом неможливе без послідовного розвитку демократичних начал у трудовому праві, соціальної та правової захищеності працівників. Дане нормативно-правове забезпечення повинно мати багаторівневий характер кожен рівень якого повинен складатися з фізичних за юридичною чинністю і схожих за характером нормативно-правових актів. У зв’язку з визначеною ознакою варто виділити наступні рівні нормативно-правового забезпечення роботи за сумісництвом: законодавчий, підзаконний, локальний, індивідуально-договірний. На законодавчому рівні повинні визначатися основні, базові мотиви, зв’язані з регулюванням трудових правовідносин за сумісництвом. Більш розгорнута характеристика законодавчих положень у сфері сумісництва повинна міститися в підзаконних актах. Якщо законодавчий і підзаконний рівні регулювання роботи за сумісництвом упорядковують відповідні суспільно-трудові відносини, виражають загальнодержавну волю, то локальний, а ще більш індивідуально-договірний рівні призначені виражати інтереси, волю, потреби безпосередньо сторін трудових правовідносин.
10. Важливим та юридично значним моментом при роботі за сумісництвом чи суміщенням професій (посад) є погодження сторонами кола трудових обов’язків, які характеризують трудову функцію працівника. Трудова функція – це визначене конкретною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою і доповнене у процесі укладення угоди про працю між працівником і власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим їм органом, а також фізичною особою, що має права наймання робочої сили, коло (набір) трудових чи службово-трудових прав, обов’язків і обмежень.
11. Установлення суміщення професій (посад) можливе лише після виникнення основних трудових правовідносин воно має винятково договірний характер і відбувається тільки і лише в межах вже існуючих трудових правовідносин. При встановленні суміщення професій (посад) існуючи трудові правовідносини лише ускладнюються доповненням до них ряду умов щодо виконання трудових обов’язків з іншої професії чи посади в межах нормальної тривалості робочого часу.
12. Характерними особливостями змісту трудової функції в умовах сумісництва є: виконання працівником не однієї, а декілька трудових функцій; трудова функція за основним трудовим договором є основною, а за додатковими – додатковими трудовими функціями; кількість додаткових функцій при сумісництві нормативно не обмежена і визначається лише інтересами працівника, його фізичними, розумовими здібностями та можливостями; основна й додаткова трудові функції за сумісництвом здійснюються лише на підставі угоди про працю працівника і власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу або фізичної особи, яка має право наймати робочу силу, тобто трудового договору; укладення таких трудових договорів чи контрактів про виконання тих чи інших трудових функцій (основних і додаткових) можуть здійснюватися із суб’єктами усіх форм власності й у різних сферах суспільного виробництва, за винятком випадків, особливо обговорених у чинному законодавстві про працю, колективному договору чи угоді сторін; виконання всіх додаткових функцій на тім чи іншім підприємстві, в установі, організації, а також по найманню у фізичної особи здійснюється лише у вільній від виконання основної функцій час; працівника, який уклав кілька трудових договорів (контрактів) про виконання основної і додаткових трудових функцій, може здійснювати їх в ролі як працівника, так і службовця.
13. Удосконалення правового регулювання праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад) має бути здійснене шляхом прийняття декількох статей, спеціально присвячених досліджуваним правовим формам організації праці працівників. Ці статті треба розмістити в главі ІІІ Кодексу законів про працю України за назвою “Трудовий договір”. У цих статтях повинно бути позначені поняття сумісництва та суміщення професій (посад), порядок їх встановлення і припинення. В цій же главі повинна існувати обов'язкова примітка про те, що усі питання, які стосуються даних форми організації праці працівників і не визначені в Кодексі законів про працю України, регулюються нормативно-правовими актами, а саме: Положенням про роботу за сумісництвом та Положенням про суміщення професій (посад).
14. Щодо зазначених нормативно-правових актів то оскільки відносини в сфері праці за сумісництвом сьогодні регулюються низкою застарілих нормативних актів: Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 вересня 1988 р. №1111 “Про роботу за сумісництвом”, Постановою Кабінету Міністрів України № 245 від 3 квітня 1993 р. “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій”, “Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій”, то нині назріла гостра необхідність перегляду нормативних положень цих підзаконних нормативно-правових актів, приведення їх у відповідальність із сучасними тенденціями розвитку правовій демократичної, соціальної держави. Також позбавлена суті така постанова справ, коли одне й теж явище регулюється декількома майже однаковими за своїм змістом правовими актами. Таким чином, усі підзаконні нормативні акти, які мають відношення до регулювання відносин сумісництва, мають бути скасовані, а на основі скасованих актів варто розробити й прийняти єдине “Положення про роботу за сумісництвом”.
15. Також існує необхідність розробити Положення про суміщення професій (посад) в якому треба визначати: цілі й задачі суміщення професій (посад), способи, форми і методи його встановлення на підприємствах, в установах, організаціях різних форм власності; права та обов'язки сторін трудових правовідносин щодо суміщення професій (посад); нормування і норми праці при такій правовій формі організації праці; особливості застосування нормативно-правового забезпечення в даній сфері; порядок і розмір доплат за виконання обов'язків одночасно за декількома професіями (посадами); організацію і порядок оформлення суміщення професій чи посад; умови, при яких допускається чи не допускається така форма організації праці працівників; матеріальне заохочення сумісників; пільги і гарантії працівників при суміщенні; оплата за суміщення при відхиленні від нормальних умов праці; підстави зміни і припинення суміщення професій (посад); порядок зміни умов суміщення; охорону здоров'я працівників, що суміщають професії (посади); відповідальність за порушення правових приписів щодо суміщення; трудові спори з питань суміщення професій (посад).
16. При розробці нового Трудового кодексу України треба звернути увагу на необхідність законодавчого закріплення правового регулювання таких форм організації праці як сумісництво та суміщення професій (посад), а також визначити поняття та порядок застосування таких правових явищ як: „розширення зон обслуговування”, „збільшення обсягу виконуваної роботи”, „виконання обов’язків відсутнього працівника”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Панкин М.Е. Совместительство и совмещение. - М.: Юрид. лит.,1991.-208с.
2. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие / Под ред. В.В. Жернакова. - Х.: «Одиссей», 2000. – 624с.
3. Положение об условиях работы по совместительству работников государственных предприятий, учреждений, организаций, утвержденное приказом Министерства труда Украины, Министерством юстиции Украины, Министерством финансов Украины от 28.06.93г № 43 // Право и практика. - 1999.-№1.
4. Толкунова В.Н., Гусов К.Н. Трудовое право России: Учеб. пособие /Под ред. В.Н.Толкуновой.- М.: Юрист, 1996.- 448 с.
5. Никитинский В.И. Азбука трудового права. Словарь-справочник для слушателей народного университета. - М.: Знание, 1981.- 240с.
6. Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю: В 2-х т. – Т.1. – Сімферополь: «Тавріда», 1998. – 896 с.
7. Чанышева Г.И., Болотина Н.Б. Трудовое право Украины. – Х: «Одиссей», 1999. – 480с.
8. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П.Д.Пилипенко. – Львів: “Вільна Україна”,1996. – 159 с.
9. Дементьєв И.Г., Шахов В.Д. Работа по совместительству. – М.: Юрид.лит., 1977. – 80с.
10. Демин В. Работа по совместительству // Бухгалтер. – 2000. - №15. – С.19-21.
11. Пастухов В.П. Трудовий договір: сумісництво і суміщення професій (посад) //Людина і праця. – 1998. - №3. – С.49-53.
12. Кодекс законов о труде Украины // Право и практика. – 2001. - №1.
13. Прокопенко В.І.. Трудове право: курс лекцій: Для студентов юрид. вузів та факультетів. –К.: Вентурі, 1996- 224 с.
14. Волегов Ю.Б. Проблемы перестройки законодательства о труде // Социалистический труд. – 1998. - №6: - С. 55-65.
15. Пивовар А.Реформа оплати праці: крок вперед чи два кроки назад? // Право і зарплата. – 1994. - №1. – С.7-8.
16. Конституція України / Голос України. – 7 липня 1996 р. - №138.
17. Иванов С.А. Советское трудовое право: проблемы использования трудовых ресурсов. – М.: Наука, 1990. – 304с.
18. Постановление Совета Министров СССР от 4 декабря 1981г № 1145 «О порядке и условиях совмещения профессий (должностей) // Право и практика. – 2001. - № 2.
19. Молодцов М.В., Сойфер В.Г. Стабильность трудовых правоотношений. – М: Юрид. лит., 1976.- 240с.
20. Трудовое право. Энциклопедический словарь/ Ред. кол.: Денисов А.И., Александров Н.Г., Бондаренко А.Б., Гинцбург Л.Я. и др. – М.: «Большая советская энциклопедия», 1959. – 512с.
21. Безина А.К., Бинеев А.А., Сафина Д.А. Индивидуально- договорное регулирование труда рабочих и служащих. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1984. – 422с.
22. Гевел О. Суміщення професій (посад): норми потребують вдосконалення //Право України. – 2001. - №12. – С.105-109.
23. Зуб І. Правове регулювання суміщення професій (посад) в умовах передбудови потребує вдосконалення //Радянське право. – 1998. - №3. – С.22-25.
24. Тронина Л.Н. Совмещение профессий (должностей) и трудовой договор // Людина і праця. – 1997. - №2.- С.41-44.
25. Глозман В.А. Трудовые права работников, совмещающих профессии и должности. – Минск: Беларусь, 1980. – 79с.
26. Глозман В.А. Совмещение профессий и должностей. – М.: Юрид.лит., 1969. – 104с.
27. Панкин М.Е. Совмещение профессий и должностей. – М.: Юрид.лит., 1984. – 112с.
28. Павлов В.В. Совмещение профессий (должностей). – М.: Знание, 1983. – 64с.
29. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: Консум, 1998. – 480с.
30. Постановление Госкомитета Совета Министров СССР по вопросам труда и заработной платы и Секретариата ВЦСПС от 27 марта 1973 г // Бюллетень Госкомтруда СССР. – 1976. - №6.
31. Постановление Госкомтруда СССР и Секретариата ВЦСПС от 30 января 1987 г. «Об оплате труда рабочих при многостаночном обслуживании на предприятиях текстильной промышленности // Бюллетень Госкомтруда СССР. -1987. - № 10.
32. Трудовое право и повышение качества труда. – М.: Наука, 1987. – 384 с.
33. Теория права и государства: Учебник / Под ред. Проф. В.В. Лазарева. – М.: Право и Закон, 1996. – 424 с.
34. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. И доп. – М.: Юрист, 1999. – 529с.
35. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В.Малько. – 2-е изд. перераб. и доп. – М: Юрист, 2001.- 776 с.
36. Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-ИНФРА. М, 1988.- 570 с.
37. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внут. дел, 2000. – 704с.
38. Теория права и государства. Учебник / О.Ф.Скакун, Н.К. Подберезский. – Х.1997.- 496 с.
39. Хропанюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: «Интерстиль»,2000. – 373с.
40. Общая теория государства и права / Под ред. Проф. М.Н. Марченко. – Том 2. – Теория права. – М: «Зерцало»,2000. – 656 с.
41. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. – М: Юрист, 1998. – 416 с.
42. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
43. Смолярчук В.И. Источники советского трудового права. – М.: Наука, 1968. – 382 с.
44. Трудовое право: Учебник / Под ред. О.В. Смирнова, - М.: Проспект,1997.-448с.
45. Газета Рабочего и Крестьянского Правительства. – 1918. – 31 января.
46. Известия ВЦИК. – 1919. - № 63.- 23 марта.
47. Декрет Сонета народник комиссаров “О порядке совместительства должностей” / Известия ВЦИК.- 1919.- № 207.- 18 сентября.
48. Постановление Совета Министров СССР от 10 декабря 1959 г. №1367 “Об ограничения совместительства по службе” //. СП СССР. – 1959.- № 20. Ст. 164.
49. Социалистическая законность. - 1977.- № 12.- С. 65-69.
50. Бюллетень Госкомтруда СССР.- 1969.- №6.
51. СП СССР.- 1981.- №7.- Ст.42.
52. Бюллетень Госкомтруда СССР.- 1981.- №6.
53. СП СССР.- 1964.- №3.- Ст. 15.
54. СП СССР.- 1967.- № 14.- Ст. 95.
55. СП СССР.- 1966.- № 20.-Ст. 176.
56. СП СССР.- 1966.- № 15.- Ст. 142.
57. СП СССР.- 1972.- № 14.- Ст.73.
58. Бюллетень Госкомтруда СССР.- 1984.- № 4.
59. Постановление Совета Министров СССР от 22 сентября 1988г № 1111 «О работе по совместительству» // Право и Практика. - 1999.- №1.
60. Бюллетень Госкомтруда СССР.- 1989.- №6.
61. Постановление Кабинета Министров Украины № 245 от 3 апреля 1993 года «О работе по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций //Право и Практика. - 1999.- №1.
62. Закон Украины «О государственной службе» //Ведомости Верховного Совета Украины. - 1993.- № 52.- Ст. 490.
63. Закон Украины «О борьбе с коррупцией»// Ведомости Верховного Совета Украины. - 1995.- № 34.- Ст. 266.
64. Положение о прохождении службы рядовым и начальствующим составом органов внутренних дел Украины //Сборник нормативных актов Украины по вопросам правопорядка.-К.,1993.
65. Закон Украины «О прокуратуре»// Ведомости Верховного Совета Украины.- 1991.- № 53.- Ст. 793.
66. Закон Украины «О службе безопасности Украины» //Ведомости Верховного Совета Украины. - 1992.- №27.- Ст. 382.
67. Закон Украины «О внутренних войсках Министерства внутренних дел Украины» // Ведомости Верховного Совета Украины. - 1992.- № 29, Ст. 397.
68. Закон Украины «Об Антимонопольном комитете Украины» // Ведомости Верховного Совета Украины. - 1993.- № 50.- Ст.472.
69. Закон Украины «Об органах регистрации актов гражданского состояния»// Право и практика.-2000.- № 21.
70. Положение о социалистическом производственном предприятии, утв. постановлением СМ СССР от 4 октября 1965 г. / СП СССР.- 1965.- № 19-20.- Ст. 155.
71. СП СССР.- 1973.- №7.- Ст.32.
72. СП СССР.- 1976.- №2.- Ст.13.
73. Совершенствование хозяйственного механизма: Сб. документов. - М.: Правда, 1982.
74. Бюллетень Госкомтруда СССР.- 1982.- №8
75. СП СССР.- 1982.- Отд.1. - №3.- Ст.ст. 12,13.
76. Закон Украины «О предприятиях в Украине» //Ведомости Верховного Совета Украины. - 1991.- № 24.- Ст. 272.
77. Постановление ЦК КПСС, СМ СССР и ВЦСПС от 17 сентября 1986 г. № 1115 “Об усовершенствовании организации заработной платы и введения новых тарифных ставок и должностных окладов работников производственных отраслей народного хозяйства //СП СССР.- 1986.- Отд.1.- №34.- Ст.179.
78. Закон Украины «Об оплате труда»// Ведомости Верховного Совета Украины.- 1995.- № 17.- Ст. 121.
79. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.Д. Зайкина. - М.: Юрид. лит.,1979.- 544с.
80. Советское трудовое право: Учебник /Под ред. А.С. Пашкова, О.В Смирнова. – М.: Юрид. лит., 1982.- 504с.
81. Колбасин Д.А. Содержание трудового договора на современном этапе / Под ред. В.И. Семенкова. -Минск: «Наука и техника»,1990.- 176с.
82. Венедиктов В.С. Трудовой договор (контракт) по законодательству Украины /.- Харьков: «Консум», 1996.- 128с.
83. Трудовое право: Учебник / Подготовленный кол. авторов: Н.А.Бриллиантова, И.Я. Кисилев, М.И. Кучма, В.Г. Малов, О.В. Смирнов и др. - М: «Статус ЛТД+»,1996.-384с.
84. Венедиктов В.С. Правовые формы возникновения, изменения и прекращения трудовых правоотношений: Учеб. пособие, - Харьков: Ун-т внутренних дел,1996.-126с.
85. Пашерстник А.Е. Право на труд.- М.: Наука,1951.-384 с.
86. Ставцева А.И., Хохряков О.С. Трудовой договор. - М: Юрид. лит., 1983.- 328с.
87. Негру Ф.П. Влияние технического прогресса на содержание трудовой функции // Советское государство и право. - 1970.-№3.-С.121-124.
88. Безина А.К. Вопросы теории трудового права и судебная практика. - М: Юрид. лит,1976.- 266с.
89. Скобелкин В.Н. Обеспечение трудовых прав рабочих и служащих (нормы и правоотношения) М.: Юрид. лит., 1982.-428с.
90. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. -М.: Наука,1978.- 366с.
91. Явич Л.С. Общая теория права. - Л.: Изд-во ЛГУ,1976.-375с.
92. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинение. - Т.23.- 584с.
93. Советское трудовое право /Под ред. А.С. Пашкова. - М.: Юрид. лит, 1976.-521с.
94. Смирнов В.Н. Внутренний трудовой распорядок на предприятии. – Л: Изд-во ЛГУ,1980. 158с.
95. Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1989. – 815с.
96. Философский энциклопедический словарь. – М.: Инфра-М, 2000. – 576с.
97. Ожегов С.И. Словарь русского языка /Под ред. д-ра филос. наук, проф. Н.Ю. Шведовой. – М.: Рус. яз., 1987. – 797с.
98. Малахов И.П. Основания уголовной ответственности //Советское государство и право. – 1991. - №6. – С.76-81.
99. Ємельянов В.П. Гражданское право Украины. – Днепропетровск, 1994. – 142с.
100. Рабинович П.М. Основы общей теории права и государства. – Городянка: Прогресс, 1994. – 230с.
101. Глозман В.А. Трудовой договор в условиях научно-технического прогресса. – Минск: Изд-во БГУ, 1978. – 226с.
102. Кривой В.И. Проект Трудового кодекса Республика Білорусь //Государство и право. – 1996. - №6. – С.110-115.
103. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.:. Юриздат, 1948. – 168с.
104. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Наука, 1977. – 30с.
105. Бегеньян С.Ф. Правоотношение в социалистическом обществе. – М.: Юрид.лит., 1975. – 134с.
106. Розвиток цивільного трудового законодавства в Україні / Я.М.Шевченко, О.М. Малявко, А.Л. Салатно та ін. – Харків: Консум, 1999.-272с.
107. Приходько С. Здійснення громадянами права на соціальний захист та гарантії його забезпечення //Право України.- 2000.- №2.С. 18-22.
108. Конституция Украины/ Юридический весник Украины.- 1995.- №1
109. Луканьов І. Контрактна система найму та ефективність її впровадження в сільскому господарстві. // Україна і аспекти праці. - 1996.- №5.-С.47-51
110. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. М: Наука, 1989.- 264 с.
111. Кодификация законодательства о труде социалистических стран. - М.: Наука, 1979.- 284с.
112. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. - М.: Юрид. лит., 1977.- 318 с.
113. Фатуев А.А. Трудовое право в жизни человека. - М.: Юрид.лит.,-254с.
114. Орловский Ю.П. Правовые вопросы использования труда рабочих и служащих на промышленных предприятиях. - М: Прогресс,1966.- 282с.
115. Зайкин А.Д., Шкурко С.И. Правовые вопросы организации оплаты труда рабочих. -М.: Юрид.лит.,1967.- 314 с.
116. Пашков А.С., Хрусталев Б.Ф. Обязанность трудиться по советскому трудовому праву. - М.: Юрид. лит., 1970.-267.
117. Ставцева А.И. Правовые вопросы перераспределения трудовых ресурсов. - М.: Юрид. лит., 1974.- 341с.
118. Зеленский В.Ф., Молодцов М.В., Сойфер В.Г. Предприятие, управление, кадры. - Челябинск,1975.-397с.
119. Глозман В.А. Трудовой договор в условиях научно технического прогресса. - Минск, 1978.- 261с.
120. Инструкция о применении Постановления Совета Министров СССР от 4 декабря 1981г № 1145 «О порядке и условиях совмещения профессий (должностей), утвержденная Госкомтрудом СССР, Минфином СССР и ВЦСПС от 14 мая 1982г № 53-ВЛ // СП СССР.- 1982.- №2.- Ст.7.
121. Гинцбург Л.Я. Регулирование рабочего времени в СССР.- М.: Наука,1966.-523с.
122. Карпушин М.П. Социалистическое трудовое правоотношение. - М.: Госюриздат,1958.-274с.
123. Ротань В.Г. Социальное равенство и советское трудовое право в условиях развитого социализма. – Воронеж, 1983. – 158с.
124. Смирнов О.В. Эффективность правового регулирования организации труда на предприятии. – М.: Юрид.лит., 1968. – 215с.
125. Магницкая Е.В., Пашков А.С. Распределение трудовых ресурсов (Правове вопросы). – М.: Юрид.лит., 1980. – 228с.
126. Пашков А.С., Ротань В.Г. Социальная политика и трудовое право. - М.: Юрид. лит., 1986.-294с.
127. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве.- М., Госюриздат, 1958.-389с.
128. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. - М.: Госюриздат, 1964.- 348с.
129. Пашков А.С. Правовое регулирование подготовки и распределения кадров. - Л: Изд-во ЛГУ, 1966.- 308с.
130. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений. - М.: Юрид. лит., 1972.- 288с.
131. Бугров Л.Ю. перевод на другую работу // Советское государство и право.- 1983. - №8. – С.78-82.
132. Негру Ф.П. Научно-технический прогресс и трудовой договор. – Кишинев, 1977. – 125с.
133. Гончарові Г.С. Переводы и перемещения в судебной практике. – Харьков, 1982. – 84с.
134. Шершеневич Р.Ф. Общая теория права. - М., 1912.- 728 с.
135. Смирнов О.В. Содержание трудового правоотношения. - Труды ВЮЗИ.- т.56-М.,1978.- С. 98-110.
136. Пашков А.С., Чечот Д.М. Эффективность правового регулирования и методы ее выявления //Советское государство и право. - 1965.- №8.-С.25-30.
137. Никитинский В.И. Эффективность норм трудового права. - М.: Юрид. лит., 1971-324с.
138. Поленина С.В. Качество закона и эффективность законодательства. - М.: Юрист, 1993.- 275с.
139. Прозоров В.Ф. Качество и эффективность хозяйственного законодательства в условиях рынка. - М.:Наука,1991.- 408 с.
140. Самощенко И.С. Венгеров А.Б., Никитинский В.И. К изучению эффективности действующего законодательства //Правоведение. - 1971.- №4.- С.8-13.
141. Баранов В.М. Истинность норм советского права. Проблемы теории и практики. - Саратов, 1989.- 351 с.
142. Гугаринов В.П. Избранные философские труды.- М.: Наука,1988.- 522 с.
143. Фаткулин Ф.Н. Проблемы теории государства и права. - Казань,1987.-618с.
144. Сапун В.А. Инструментальная теория права в юридической науке // Современное государство и право: Вопросы теории и истории. - Владивосток, 1992.-С. 15-24.