ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ УКЛАДЕННЯ, ЗМІНИ ТА ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ПЕДАГОГІЧНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ СЕРЕДНІХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ УКРАЇНИ

brief description

З М I С Т

ВСТУП…......................................................................................................………3

РОЗДIЛ 1.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ УКЛАДЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ПЕДАГОГІЧНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ СЕРЕДНІХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ УКРАЇНИ................................………………12

1.1. Реалiзацiя педагогiчними працiвниками середнiх загальноосвiтнiх шкiл права займатись педагогiчною дiяльнiстю….……12
1.2. Укладення трудового договору з педагогiчними працiвниками середнiх загальноосвітніх шкіл..................................….….…36
1.3. Особливості укладення окремих видiв трудових договорів з педагогічними працівниками середніх загальноосвітніх шкіл............................................................................................................………..56

РОЗДIЛ 2.

ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРИ ЗМIНІ УМОВ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ПЕДАГОГIЧНИМИ ПРАЦIВНИКАМИ СЕРЕДНIХ ЗАГАЛЬНООСВIТНIХ ШКIЛ УКРАЇНИ...............................………………………………………........……..….80

2.1. Правове регулювання переведень i перемiщень педагогiчних працiвникiв середнiх загальноосвiтнiх шкiл.........…………………………………………………………..………..…….80
2.2. Результати атестацiї педагогiчних працiвникiв середнiх загальноосвiтнiх шкiл як пiдстава змiни умов трудового договору...............……...................................................................................……90

РОЗДIЛ З.

ВДОСКОНАЛЕННЯПОРЯДКУ ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ, УКЛАДЕНОГО З ПЕДАГОГIЧНИМИ ПРАЦIВНИКАМИ СЕРЕДНIХ ЗАГАЛЬНООСВIТНIХ ШКIЛ УКРАЇНИ.................………………………………………………….………….105

3.1. Розiрвання трудового договору з iнiцiативи педагогiчного працiвника середньої загальноосвітньої школи............................…………105
3.2. Загальнi пiдстави розiрвання трудового договору, укладеного з педагогiчними працiвниками середніх загальноосвітніх шкіл, з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу...………………………………..115
3.3. Додатковi пiдстави розiрвання трудового договору, укладеного з педагогiчними працiвниками середнiх загальноосвiтнiх шкiл, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу..………………….145

ВИСНОВКИ........................................................................................………..…165

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................…………..185
ДОДАТКИ............................................................................................……………195

В С Т У П

Актуальнiсть теми. Здійснення кардинальних змiн в усiх сферах суспiльного життя у зв’язку з розбудовою незалежної Української держави, переходом до ринкових вiдносин, подолання кризових явищ, що супроводжують цi змiни, потребують значної уваги до вивчення i аналiзу державної полiтики щодо створення iнтелектуального, духовного потенцiалу нацiї, формування людини майбутнього. Провiдне мiсце у реалiзацiї цього завдання належить середній загальноосвітній школі, її вчителеві як головному суб’єктові навчально-виховного процесу, адже завдяки їх зусиллям вiдбувається становлення особистостi як громадянина України (за даними Мiнiстерства освiти і науки всього в Українi діє близько 21.3 тис. середнiх загальноосвiтнiх шкiл, в яких працюють 500 тисяч вчителiв i навчаються бiльше 6.7 млн. учнiв) [133,4]. А тому проблема правового забезпечення діяльності педагогiчних працiвникiв, їх соціального, суспільного і майнового статусу, має входити в сферу найважливiших державних iнтересiв. Однак напрацьована за роки незалежностi законодавча база, яка регулює процес реалiзацiї педагогiчними працiвниками права на працю, в силу багатьох причин, перш за все об'єктивного характеру, майже не дiє в частинi соцiального і правового захисту педагогiв. Трудовий договiр не тільки не забезпечує у повній мірі якiсного виконання їх професiйних функцiй, а й фактично набуває рис угоди, що має суто формальний характер з послабленими акцентами на взаємну вiдповiдальнiсть сторiн. Аналiз практики укладення, змiни та припинення трудового договору з педагогiчними працiвниками середнiх загальноосвiтнiх шкiл свiдчить, що цей iнститут законодавства про працю України потребує системного дослiдження i вдосконалення, в тому числі в контексті підготовки нового Кодексу про працю України.
Вченi-правники слушно пiдкреслюють, що цей Кодекс має стати основою цiлiсної системи законодавства про працю; мiстити обов'язковi норми, спрямовані на захист прав та iнтересiв сторiн трудового договору. Своєчасною є пропозицiя про доцiльнiсть включення до Кодексу про працю України окремої глави про пiдстави виникнення, змiни та припинення трудових правовiдносин [56,54-58]. Варто зазначити, що в умовах розробки нового кодифікаційного акту законодавства про працю України актуальним стає дослідження питання про необхідність належного відображення у ньому особливостей правового регулювання праці окремих категорій працівників, зокрема педагогічних.
Проблему правового статусу сторін трудових правовідносин у своїх роботах висвітлювали М.Г. Александров, М.Й. Бару, Я.І. Безугла, В.С. Венедиктов, Г.С. Гончарова, П.I. Жигалкiн, І.В. Зуб, Р.I. Кондратьєв, Р.З. Лівшиць, А.Р. Мацюк, В.I. Прокопенко, О.І. Процевський, В.П. Пастухов, В.Г. Ротань, Н.М. Хуторян, З.К. Симорот та iн.[140,2]. Поруч з тим, правове регулювання праці педагогічних працівників середніх загальноосвітніх шкіл залишаються практично недослідженими. А труднощi у практичному вирiшеннi даної проблеми виникають, насамперед, у зв'язку з тим, що особливості правового регулювання працi педагогiчних працiвникiв не знайшли належного вiдображення у чинному законодавствi [95,7-8].
Становлення правової держави неможливе без кропiткої роботи по формуванню нової правової системи України. Україна лише тодi стане цивiлiзованою європейською країною, коли у нас буде створено дiєвий правовий механiзм реалiзацiї трудових прав громадян. Тому на часi вирiшення правових проблем, що виникають при укладенні, змiні та припиненні трудового договору з педагогiчними працiвниками середнiх загальноосвiтнiх шкiл. Від того, наскільки на державному рівні визначена важливiсть суспiльної ролi педагогiчних працiвникiв залежить не лише успішне здійснення економічних реформ, але й економічний та соціальний розвиток країни взагалі. Результати досліджень, проведених в останні роки у 30 країнах світу фахівцями Світового банку під егідою ЮНЕСКО, показали, що третина приросту валового внутрішнього продукту в цих країнах забезпечується інвестиціями у сферу освіти, тобто ефективнiсть виробництва перебуває в прямiй залежностi вiд розвитку освiти, вiд пiдвищення освiтнього рiвня населення [46,7].
Вiд педагогiв в багатьох залежить майбутнє держави, оскільки вони покликані сприяти розвитку нацiї, її традицiй, формувати етнополiтичну думку у молодi. Усвідомлення освіти як інституції, від якості й ступеня розвитку якої залежить прогрес суспільства загалом і людської особистості, зокрема, має зрештою пiдштовхнути владнi структури до змiни iнертностриманої позицiї щодо вирiшення проблем освiтньої галузi. Виходу iншого вже немає, бо, як писав мислитель XVII сторiччя I. Вишенський, Бог дав владу не для того, щоб чинити свавiлля, а для того, щоб утверджувати закон, справедливiсть [25,58]. Отже, починати треба із закону, із законності, і в тому числі в силу своєї значущостi i актуальностi, вимагають глибокого теоретичного осмислення i пошукiв шляхiв вирiшення правовi проблеми, що виникають при укладенні, змiні та припиненні трудового договору з педагогiчними працiвниками середнiх загальноосвiтнiх шкiл.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана дисертацiйна робота пов'язана з планами наукових дослiджень Нацiонального педагогiчного унiверситету iмені М.П. Драгоманова та узгоджується з Концепцiєю розвитку законодавства України на перiод 1996-2005 р р.
Мета і задачі дослiдження полягають у виявленнi правових проблем, що виникають при укладенні, змiні та припиненні трудового договору з педагогiчними працiвниками середнiх загальноосвiтнiх шкiл на основi комплексного аналiзу чинного законодавства i наукової лiтератури i вопрацюваннi науково обгрунтованих пропозицiй, спрямованих на вдосконалення законодавства, що регулює особливостi працi педагогічних працiвникiв, та практики його застосування в середній загальноосвітній школі.
Для досягнення цiєї мети у процесi дослiдження ставилися такi основнi завдання:
- виявити правовi проблеми, що виникають при застосуванні законодавства України, що регулює укладення, змiну та припинення трудового договору з педагогiчними працiвниками середнiх загальноосвiтнiх шкiл;
- обгрунтувати необхiднiсть вдосконалення чинних нормативно-правових актiв, що регламентують порядок укладення, змiни та припинення трудового договору з педагогiчними працiвниками середнiх загальноосвiтнiх шкiл;
- вивчити складові правового становища педагогiчних працiвникiв середнiх загальноосвiтнiх шкiл;
- врахувати позитивний досвід законодавства зарубiжних країн, що регулює трудові відносини, що виникають у процесі реалізації педагогічними працівниками права на працю;
- внести пропозицiї по вдосконаленню Законів України "Про освiту", “Про загальну середню освіту”, КЗпП України та низки спецiальних нормативних актiв, що регулюють трудові відносини з педагогiчними працiвниками середнiх загальноосвiтнiх шкiл.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які регулюють порядок укладення, зміни та припинення трудового договору з педагогічними працівниками середніх загальноосвітніх шкіл України.
Об'єктом дослідження є трудові правовідносини з педагогічними працівниками середніх загальноосвітніх шкіл України, що виникають при реалізації цією категорією працівників права займатися педагогічною діяльністю.
Методи дослідження базуються на науково-теоретичних положеннях, прийнятих в юридичній науці в цілому, і у науці трудового права, зокрема. При написанні дисертації використовувались порівняльно-правовий, системно- функціональний, соціолого-політичний і формально-логічний та інші загальнонаукові та спеціальнонаукові методи пізнання.
Емпіричну базу дослідження становить: законодавство про працю України, в тому числі спеціальні нормативні акти, які регламентують порядок укладення, зміни та припинення трудового договору з педагогічними працівниками середніх загальноосвітніх шкіл; законодавство зарубіжних країн; матеріали Міжнародної організації праці; постанови Пленуму Верховного Суду України; практика застосування законодавства про працю у процесі реалізації педагогічними працівниками права на заняття педагогічною діяльністю; судова практика по вирішенню трудових спорів з педагогічними працівниками.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у з'ясуванні особливостей трудового договору з педагогічними працівниками середніх загальноосвітніх шкіл. Здобувач один з перших в Україні присвячує дисертаційне дослiдження проблемам правового регулювання укладення, змiни та припинення трудового договору з зазначеною категорією працівників. Зокрема, наукова новизна одержаних результатів викладена у низцi сформульованих положень, що виносяться на захист. Вони розроблені в результаті аналізу чинного законодавства, що регламентує особливості праці педагогічних працівників, а також вивчення практичної реалізації його норм шляхом їх анкетування (опитано 569 вчителів з усіх регіонів України) та ознайомлення з матеріалами 318 судових справ по вирішенню трудових спорів з педагогічними працівниками (архів апеляційного суду Київської області).
На захист виносяться наступні основні положення, пов’язані з науковою новизною:
1. Пропонується включити до нового кодифікованого акту законодавства про працю спеціальну главу про особливості правового регулювання праці педагогічних працівників в якій, зокрема визначити особливості укладення, зміни та припинення трудового договору з цими працівниками.
Крім того питання правового регулювання праці педагогічних працівників середніх загальноосвітніх шкіл мають бути відокремлені у окремий підрозділ Закону України “Про загальну середню освіту”.
2. Уточнюються i визначаються особливості встановлених Законами "Про освiту" (ст. 54), “Про загальну середню освіту” (ст. 24) вимог щодо допуску до заняття педагогiчною дiяльнiстю осiб, якi виявили бажання працювати педагогiчними працiвниками в середнiх загальноосвiтнiх школах, визначається зміст понять: “високі моральні якості”, “відповідна педагогічна освіта”, “професійно-практична підготовка”, “фізичний та психічний стан” педагогічних працівників.
3. З врахуванням специфіки праці педагогічних працівників доводиться необхідність віднесення їх до переліку тих категорій працівників, з якими трудовий договір обов'язково має укладаєтися в письмовій формі (ч. 1 ст. 24 КЗпП України). Як додаток до Положення про порядок наймання та звільнення педагогічних та науково-педагогіних працівників закладів освіти, що є у загальнодержавній власності, розроблена Типова форма трудового договору з педагогічними працівниками загальноосвітніх навчальних закладів.
4. З метою вдосконалення порядку прийняття на роботу педагогічних працівників середніх загальноосвітніх шкіл розроблено зразок спеціальної анкети-заяви, до якої вміщено орієнтовний перелік питань, що сприятимуть підвищенню ефективності професійного відбору кадрів у вищезазначені навчальні зазклади.
5. Зазначається доцільність внесення змін до чинних вимог щодо осіб, які можуть займати посаду керівника середньої загальноосвітньої школи, зокрема, аргументується збільшення тривалості необхідного стажу педагогічної роботи з трьох до п’яти років (п. 2 ст. 24 Закону “Про загальну середню освіту”).
6. Обгрунтовується необхідність віднесення вирішення питань прийняття на роботу та звільнення педагогічних працівників виключно до компетенції керівників середніх загальноосвітніх шкіл, а не відділів управління освітою, як це нині регламентовано Законом "Про загальну середню освіту" (п. 2 ст. 26).
7. Визначається правовий змiст понять "робоче мiсце" (п. 3 ст. 29 КЗпП), “робоче місце педагогічного працівника (ч. 4 п. 20 Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України), "виняткові обставини", стосовно педагогічних працівників, як підстава для переведення на іншу роботу без згоди працівника (ч. 2 ст. 33 КЗпП).
8. Обгрунтовується потреба змiни порядку формування атестацiйної комiсiї, а саме: пропонується замість наказового порядку її призначення, обирати комісію з числа педагогічних працівників середньої загальноосвітньої школи, що дозволить суттєво підвищити об'єктивнiсть атестацiї педагогiчних працiвникiв, а також сприятиме процесу демократизації в школах.
9. Доводиться необхiднiсть запровадження пiльгових умов проходження атестацiї для тих категорiй педагогiчних працiвникiв, якi досягли значних професiйних здобуткiв у педагогiчнiй дiяльностi (наприклад, переможці конкурсу “Вчитель року”, ветерани праці тощо).
10. З метою вдосконалення регулювання звільнень працівників, в тому числі й педагогічних, за власним бажанням визначається зміст поняття “поважна причина” (ч. 1 ст. 38 КЗпП), розкривається порядок відкликання працівником раніше поданої заяви про звільнення (ч. 2 ст. 38 КзпП).
11. Вносяться пропозицiї щодо доповнення деяких положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 вiд 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорiв" стосовно порядку розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу з педагогічними працівниками (статті 40, 41 КЗпП).
12. Уточнюється i визначається порядок розiрвання трудового договору укладеного з педагогiчними працiвниками середнiх загальноосвiтнiх шкiл, як особливою категорiєю працiвникiв (зокрема, розкривається змiст понять "одноразове грубе порушення трудових обов’язкiв керiвним працiвником..., його заступниками..." та “аморальний проступок працівника, який виконує виховні функції” (п.п. 1, 3 ст. 41 КЗпП).
Практичне значення одержаних результатiв полягає у можливостi застосування розроблених теоретичних висновкiв i рекомендацiй у законотворчiй дiяльностi, зокрема, при пiдготовцi проекту нового Кодексу про працю України, а також при вдосконаленнi Законів "Про освiту", “Про загальну середню освіту”; Положення про порядок наймання та звiльнення педагогiчних та науково-педагогічних працiвникiв закладiв освiти, що є у загальнодержавнiй власностi; Положення про порядок наймання та звiльнення керiвникiв закладiв освiти України, що є у загальнодержавнiй власностi; Типового положення про атестацiю педагогiчних працiвникiв України тощо.
Матеріали кандидатської дисертації можуть бути використані для написання відповідних розділів довідково-методичних праць, а також при підготовці спеціальних курсів для студентів юридичних факультетів університетів та вищих педагогічних навчальних закладів.
Особистий внесок здобувача. Одержано наукові результати у процесі узагальнення та осмислення чинного законодавства та практики його застосування щодо підвищення прав захищеності педагогічних працівників середніх загальноосвітніх шкіл.
Оскільки питання, які стосуються виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин з педагогічними працівниками середніх загальноосвітніх шкіл, поки що не знайшли своє належне відображення у правовій літературі, їх дослідженню приділяється головна увага в дисертації. Здобувачем розроблено пропозиції по вдосконаленню та доповненню положень КЗпП України, Законів Про освіту, Про загальну середню освіту та інших спеціальних нормативно-правових актів України.
Зроблені на підставі вивчення чинного законодавства та практики його застосування висновки можуть служити теоретичною базою для вдосконалення відповідної нормативно-правової бази та практики трудових правовідносин у середніх загальноосвітніх школах.
Апробацiя результатiв дисертації. Дисертацiя виконана i обговорена на кафедрi правознавства Нацiонального педагогiчного унiверситету iмені М.П. Драгоманова. Основнi положення даного дослiдження викладенi в опублiкованих статтях та доповiдались автором на мiжнародних наукових конференцiях: "Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи" (з нагоди 50-рiччя прийняття i проголошення Генеральною Асамблеєю ООН Загальної Декларацiї прав людини); "Європа на порозi нового тисячолiття" (з нагоди 50-рiччя створення Ради Європи); науковiй конференцiї "Профспiлковий рух в Українi: актуальнi проблеми теорiї, iсторiї, сучасностi" (присвяченiй 90-рiччю виникнення масового профспiлкового руху в Українi), що проходили на базі Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України; міжнародній науково-теоретичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства”, присвяченій 80-річчю Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Окремі положення цього дослiдження використовуються при викладаннi курсу "Трудове право України" на кафедрi правознавства Нацiонального педагогiчного унiверситету.
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені автором у п’яти статтях, з яких чотири опубліковані у фахових виданнях і одна – у збірнику наукових статей.
Структура дисертації обумовлена цiлями i характером дослiдження.
Дисертацiя складається з вступу i трьох роздiлiв, що об’єднують вісім пiдроздiлiв, висновкiв з пропозицiями по вдосконаленню чинного законодавства про працю, додатків, списку використаних джерел (всього 140 найменувань). Повний обсяг дисертації (з висновками і додатками) складає - 204 сторінки.
Публікації:
1. Закон України “Про загальну середню освіту”: аналіз деяких правових положень // Право України. – 2000. - № 2. – С. 82 – 84.
2. Звільнення за аморальний проступок працівника, який виконує виховні функції: правові проблеми // Право України. – 2000. - № 6. – С. 50-52.
3. Правові проблеми звільнення за порушення трудових обов’язків // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. - № 3. – С.120-126.
4. Контракт як особливий вид трудового договору, укладеного з педагогічними працівниками навчальних закладів // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2000. - № 4. – С.189-192.
5. Право на захист вiд неправомiрного звiльнення // Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи: Зб. наук. статей / За ред. М.Л. Головка, Н.В. Морзе, П.Д. Біленчука. - К: АПСВ, 1998. - С. 93 - 96.

bibliography

В И С Н О В К И

Правові проблеми укладення, зміни та припинення трудового договору з педагогічними працівниками середніх загальноосвітніх шкіл є одними з найгостріших проблем чинного законодавства про працю України. Їх невирішеність поглиблює соціальну незахищенність педагогів, які складають провідну ланку інтелектуальної еліти суспільства. Суспільне становище педагогічних працівників сьогодення, їх правовий статус нагадують становище вчителів народної школи кінця XIX ст. Про яке ще І. Франко писав, що у великій нужді вчитель народної школи... Його становище більш сумне, ніж можна собі уявити. Учитель не державний урядовець, не службовець незалежної організації... його оклад до смішного малий, його становище - беззахисне, за ним наглядають з різних сторін - кожний вважає себе покликаним контролювати його, кожний може розпоряджатися його долею. Анонімні доноси на якого-небуть недолюблюваного інспектором вчителя розглядаються як переконливі докази його вини, і вчителя просто виганяють, або у кращому випадку переводять в якусь далеку округу. А минулого року взагалі сталося страшне - мали ми в Галичині два такі випадки, що вчителі на посаді померли з голоду 26,4. І сьогодні на порозі XXI сторіччя, нужденне існування педагогічних працівників, відсутність коштів для потреб галузі освіти - це реалії буття загальноосвітніх навчальних закладів. Процес формування правової держави лише тоді матиме твердий поступ, коли базуватиметься на досконалому, спрямованому на дієву реалізацію функцій соціального захисту законодавстві про працю. Але аналіз законодавства про працю, яке регулює порядок укладення, зміни та припинення трудового договору з педагогічними працівниками загальноосвітніх шкіл свідчить, що для недосконалих правових норм практично неможливо створити ефективний механізм їх реалізації. Як результат, на практиці спостерігається повсемісне порушення трудових прав педагогів. Відбувається недопустиме, аномальне явище, коли педагогічні працівники, укладаючи трудовий договір або контракт, потрапляють у повну, неправомірну залежність від керівника загальноосвітньої школи. Якщо ж починають виявляти спротив, їх одразу звільняють, порушуючи при цьому не лише правові норми, а також, що вражає найбільше, норми загальнолюдської моралі. Все вищезазначене спричиняє падіння престижності професії вчителя, звідси, відчутна відсутність висококваліфікованих педагогічних працівників, адже кращі фахівці йдуть зі школи. Але ж слід пам’ятати, що від результативності праці вчителів загальноосвітніх шкіл залежать такі важливі показники суспільного благополуччя держави, як: рівень освіченості населення; стан наукових досягнень; криміногенна обстановка тощо.
Аналіз законодавства, яке регулює особливості виникнення, зміни та припинення трудових відносин з педагогічними працівниками середніх загальноосвітніх шкіл України, практики його застосування, вивчення міжнародно-правових актів, наукової літератури дали дисертанту підстави для наступних висновків:
1. Реформування діяльності галузі освіти і реалізація Цільової комплексної програми "Вчитель" неможливі без створення ефективної бази законодавства, що регулює особливості праці педагогічних працівників середніх загальноосвітніх шкіл. Невирішеність ряду правових проблем укладення, зміни та припинення трудового договору з педагогічними працівниками середніх загальноосвітніх шкіл гальмує впровадження у життя на належному рівні конституційного права громадян на повну загальну середню освіту, що безпосередньо впливає на процес формування інтелектуального потенціалу нації.
Зокрема, у новому Кодексі про працю України доцільно відобразити особливості правового регулювання праці педагогічних працівників (варто зазначити, що такий підхід має місце у нещодавно прийнятому Кодексі про працю Російської Федерації).
Крім того питання правового регулювання праці педагогічних працівників середніх загальноосвітніх шкіл мають бути відокремлені у окремий підрозділ Закону України “Про загальну середню освіту“.
2. Для ефективного кадрового забезпечення сфери освіти варто у чинному законодавстві розкрити правовий зміст вимог щодо допуску до занять педагогічною діяльністю.
3. При аналізі законодавства про освіту, яке регламентує порядок прийняття та звільнення педагогічних працівників середніх загальноосвітніх шкіл, прослідковується невідповідність між нормами Законів України "Про освіту" та "Про загальну середню освіту" у питанні визначення посадових осіб, яким належить компетенція прийняття на роботу та звільнення педагогічних працівників. Такий стан речей не сприяє ефективному кадровому забезпеченню середніх загальноосвітніх шкіл.
4. Враховуючи особливу специфіку праці педагогічних працівників середніх загальноосвітніх шкіл, з метою підвищення ефективності виконання зобов’язань обумовлених сторонами при укладенні трудового договору, доцільно законодавчо регламентувати обов’язкове укладення трудового договору з педагогічними працівниками у письмовій формі.
5. Дослідження практики застосування у середніх загальноосвітніх школах контрактів як окремого виду трудового договору, головною специфікою якого є поширення договірного регулювання праці, дозволяє зробити висновок про недоцільність широкого застосування контрактів у школах, оскільки в силу економічних причин роботодавець невзмозі забезпечити надання педагогічному працівнику соціальних пільг та гарантій, якими можна було б “компенсувати” підвищення вимог до них у контракті.
6. Потребує чіткішого визначення правовий статус молодих спеціалістів – випускників вищих педагогічних закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням.
7. Однією з причин малоефективної організації навчально-виховного процесу у середніх загальноосвітніх школах є відсутність дієвого правового механізму захисту права педагогічних працівників на належно обладнані робочі місця. Тому у законодавстві про освіту бажано розкрити правовий зміст поняття "робоче місце педагогічного працівника".
8. Атестація в сучасних умовах не лише не служить стимулом для професійного вдосконалення педагогічних працівників, а й, навіть, породжує в колективах вчителів конфлікти, що, негативно позначається на ефективності навчально-виховного процесу. Звідси, необхідність зміни порядку формування атестаційних комісій в середніх загальноосвітніх школах у напрямку його демократизації.
9. Доцільно уточнити порядок правового регулювання звільнень працівників, у тому числі педагогічних, за власним бажанням. А саме: варто у законодавстві розкрити порядок відкликання працівником поданої раніше заяви про звільнення. Це дозволить підвищити захист трудових прав педагогів.
10. В середніх загальноосвітніх школах набуло масового поширення явище моббінгу – психологічного тиску на колег по роботі, коли подальша робота у цьому педагогічному колективі стає для вчителя неможливою і спричиняє його вимушене звільнення. Як правило, ініціаторами моббінгу виступають керівники шкіл. Дисертант робить спробу сформувати правовий механізм вирішення даної проблеми, який полягає, зокрема, у пропозиції встановлення кримінальної відповідальності власника або уповноваженого ним органу за створення працівникам на роботі несприятливого психологічного тиску або стресових ситуацій (моббінг), що заважають нормально виконувати трудові обов’язки і спричиняють вимушене звільнення працівників.
11. Потребує вдосконалення встановлений порядок розірвання трудового договору з педагогічними працівниками середніх загальноосвітніх шкіл з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Зокрема, невизначення правового змісту понять "одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником... (середньої загальноосвітньої школи), його заступниками...", "аморальний проступок особи, яка виконує виховні функції" призводить до порушення трудових прав педагогічних працівників.
З огляду на вищезазначене, поруч з загальними висновками сформульовані пропозиції по вдосконаленню окремих норм законодавства України, яке регулює особливості праці педагогічних працівників середніх загальноосвітніх шкіл.
1. В чинне законодавство України про працю, яке регламентує порядок укладення трудового договору з педагогічними працівниками загальноосвітніх шкіл внести такі зміни та доповнення:
1) З метою чiткішого визначення критерiїв допуску до заняття педагогiчною дiяльнiстю п. 1 ст. 54 Закону "Про освiту" доцiльно викласти у такiй редакцiї:
"Педагогiчною дiяльнiстю можуть займатися особи: з високими моральними якостями (системою таких поглядiв та переконань щодо життя в суспiльствi, якi спонукають служити лише на благо людини як найвищої соцiальної цiнностi); котрі мають вiдповiдну педагогічну освiту (вищу освiту за певною спецiальнiстю, здобуту у вищих педагогiчних закладах України всiх рiвнiв акредитацiї, або педагогiчну пiдготовку, здобуту в закладах пiслядипломної освiти, а також в магiстратурi, аспірантурі, докторантурi); фiзичний стан яких полягає у такому поєднаннi фiзичного i духовного благополуччя (про що свiдчать результати спецiального медичного огляду i психологiчного тестування), який дозволяє їм належним чином виконувати службовi обов’язки.
Особи, якi були засудженi за умиснi злочини, до занять педагогiчною дiяльнiстю не допускаються".
2) Пункт 1 ст. 24 Закону “Про загальну середню освіту” доповнити таким положенням:
“Як виняток, за умов відсутності спеціалістів до заняття педагогічною діяльністю можуть допускатися особи, які не мають відповідної педагогічної освіти”.
3) Пункт 1. 4. Положення про порядок наймання та звільнення педагогічних працівників викласти у такій редакції:
"Педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну педагогічну освіту, фізичний і психічний стан котрих дозволяє належним чином виконувати службові обов’язки".
4) Для вступникiв педагогiчних навчальних закладiв ввести додатковий спецiалiзований iспит, на якому абiтурiєнт повинен буде вирiшувати ситуацiйнi завдання з життя школи, давати їм педагогiчно-психологiчну оцiнку, що дозволить перевiрити наявнiсть у даного вступника задаткiв педагогiчного хисту.
5) З метою сприяння розвитку самоврядування у загальноосвiтнiх навчальних закладах та приведення у вiдповiднiсть п. 2 ст. 26 Закону "Про загальну середню освiту" з ч. 4 ст. 17 Закону "Про освiту", пропонуємо, друге речення п. 2 ст. 26 Закону "Про загальну середню освiту" викласти у такiй редакцiї:
"Призначення на посаду та звiльнення з посади педагогiчних (в тому числi заступникiв керiвника) та iнших працiвникiв загальноосвiтнього навчального закладу здiйснює його керiвник".
6) Розробити тести для перевiрки рiвня готовностi особи до педагогiчної професiйної дiяльностi, правомiрнiсть використання яких визначити у Законi "Про освiту". А саме: п. 3 ст. 54 його, пропонуємо, доповнити таким положенням:
"Для перевiрки трудових ознак працiвника як фахiвця дозволяється використовувати такi способи професiйного вiдбору, як тестування, анкетування".
Для реформування порядку прийняття на роботу педагогiчних працiвникiв бажано запровадити спецiальну анкету-заяву як обов’язковий елемент щодо порядку укладення трудового договору з педагогiчними працiвниками. Пропонуємо зразок анкети-заяви такого змiсту:
"Ви проживаєте в країнi, де людина, її життя i здоров’я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнаються найвищою соцiальною цiннiстю. Кожен має право на працю, що включає можливiсть заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiльно погоджується. Використання примусової працi забороняється. Кожен має право на належнi, безпечнi i здоровi умови працi, на заробiтну плату, не нижчу вiд визначеної законом. Громадянам гарантується захист вiд незаконного звiльнення.
1. Ваше iм’я, прiзвище, по батьковi.
2. Вкажiть конкретно всi навчальнi заклади, якi Ви закiнчили.
3.Назвiть навчальнi заклади, де Ви працювали. Якщо маєте заохочення, то, за якi здобутки?
4. Коли в останнє проходили атестацiю (дата)? Яку квалiфiкацiйну категорiю, педагогiчне звання Вам присвоєно?
5. Вкажiть джерело iнформацiї, звiдки Ви дiзналися про наш навчальний заклад? Що Ви знаєте про наш навчальний заклад? Чому ви хочете працювати саме тут?
6. Яку посаду ви прагнете зайняти? Яке педагогiчне навантаження є для вас оптимальним?
7. Що Ви вкладаєте в поняття педагогiчна дiяльнiсть?
8. Чи можна зв’язатись з керiвником навчального закладу з Вашого попереднього мiсця роботи? Якщо так, назвiть координати (адресу, телефон).
9. Чи можете Ви назвати iмена трьох людей, не родичiв, не пов’язаних з Вами роботою, якi б могли порекомендувати Вас? Якщо так, назвiть їх координати (адресу, телефон).
10. Чи застосовувалися щодо Вас дисциплiнарнi стягнення, якщо так, то за що? Вкажiть координати керiвника, який застосовував щодо Вас дисциплiнарнi стягнення.
11. Чи притягалися Ви до кримiнальної вiдповiдальностi? Якщо так, то за який вид злочину?
Я (прiзвище, iм’я, по батьковi) сказав (ла) всю правду про себе i свої знання; буду виконувати всi законнi правила i вимоги навчального закладу.
(Пiдпис)
Ваша анкета-заява розглядається на рiвних з анкетами-заявами iнших претендентiв. Гарантується вiдсутнiсть будь-якого прямого або непрямого обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладеннi трудового договору або контракту залежно вiд Вашого походження, соцiального i майнового стану, расової та нацiональної приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, членства у професiйнiй спiлцi чи iншому об’єднаннi громадян, роду i характеру занять, мiсця проживання. Гарантується вiдсутнiсть необгрунтованої вiдмови у прийняттi на роботу”.
(Пiдпис керiвника навчального закладу)
Звiдси, п. 6 Типових правил доцiльно доповнити таким положенням:
"Особи, якi приймаються на роботу в дитячi заклади освiти зобов’язанi, заповнити анкету-заяву встановленого зразка".
7) З метою уточнення визначеного у ч. 1 ст. 21 КЗпП правового змiсту поняття "трудовий договiр", на нашу думку, доцільно вказану норму викласти у такiй редакцiї:
"Трудовий договiр - це угода мiж працiвником i пiдприємством, установою, органiзацiєю в особi його власника або уповноваженого ним органу, чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов’язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядковi, а пiдприємство, установа, органiзацiя в особi власника або уповноваженого ним органу чи фiзична особа зобов’язуються виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати необхiднi для виконання роботи умови праці, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн".
8) П. 2. 1. Положення про порядок наймання та звільнення педагогічних працівників викласти у такій редакції:
"Трудовий договір - це угода між педагогічним працівником і навчальним закладом в особі керівника, за якою педагогічний працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку, а навчальний заклад в особі керівника зобов’язується виплачувати заробітну плату і забезпечувати необхідні для ефективного виконання функцій учасника навчально-виховного процесу умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін".
9) Враховуючи особливу специфiку дiяльностi педагогiчних працiвникiв, необхідно вiднести їх до вичерпного перелiку категорiй працiвникiв, з якими чинне законодавство про працю регламентує обов’язкове укладення трудового договору у письмовiй формi. Враховуючи це, п. 2. 1. Положення про порядок наймання та звiльнення педагогiчних працiвникiв доповнити новим абзацом такої редакцiї:
"Трудовий договiр з педагогiчними працiвниками укладається в письмовiй формi". Разом з тим, варто розробити Типову форму трудового договору з педагогічними працівниками як додаток до Положення про порядок наймання та звільнення педагогічних працівників (див. Додаток А).
10) Для запобiгання поширенню фактiв неправомiрного укладення на практицi строкового трудового договору з педагогiчними працiвниками, а також компенсації строкового характеру даного виду трудового договору, пропонуємо ч. 2 ст. 23 КЗпП викласти у такiй редакцiї:
"Строковий трудовий договiр укладається у випадках, коли трудовi вiдносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або iнтересiв працiвника (коли строковий характер договору компенсується наданням працiвниковi додаткових пiльг, переваг) та в iнших випадках, передбачених законодавством. Якщо трудовий договiр укладений з порушенням зазначених правил, то його слiд вважати укладеним на невизначений строк."
11) З метою запобiгання необ’єктивному оцiнюванню результатiв випробування педагогiчних працiвникiв керiвниками загальноосвiтнiх шкiл п.2.1. Положення про порядок наймання та звiльнення педагогiчних працiвникiв доцiльно доповнити абз. 3 такого змiсту:
"При укладеннi трудового договору угодою сторін може бути обумовлене випробування для перевiрки вiдповiдностi педагогiчного працiвника роботi, яка йому доручається. Угодою сторiн чiтко обумовлюється обсяг робiт (в межах педагогiчного навантаження), якiсний рiвень виконання яких є головним критерiєм оцiнювання результатiв випробування".
Для пiдвищення соцiальної захищеностi педагогiчних працiвникiв, якi не витримали випробування варто ст. 28 КЗпП пiсля другого речення доповнити новим реченням такого змiсту:
"Працiвник в такому разi має право на компенсацiю за невикористану вiдпустку, а також на iншi пiльги i переваги встановленi колективним договором". Далi за текстом..
12) Щоб узаконити практику застосування конкурсної форми замiщення педагогiчними працiвниками посад в iнновацiйних навчальних закладах, п. 3. ст. 54 Закону "Про освiту" доцільно доповнити таким положенням:
"...Замiщення посад педагогiчних працiвникiв вищих навчальних закладiв, спецiалiзованих шкiл, гiмназiй, лiцеїв, колегiумiв, рiзних типiв навчально-виховних комплексiв, об’єднань може здiйснюватися на основi конкурсного вiдбору".
Для пiдвищення результативностi конкурсної форми вiдбору висококвалiфiкованих керiвникiв навчальних закладiв, необхiдно уточнити чиннi вимоги щодо освiти i стажу роботи осiб, якi можуть брати участь в конкурсi вiдповiдно до положень п. 2 ст. 24 Закону "Про загальну середню освiту". А також варто переглянути зазначенi у данiй статтi вимоги щодо необхiдного трирiчного стажу педагогiчної роботи для заняття посади керiвника загальноосвiтнього навчального закладу в порядку збiльшення. Наприклад, десять рокiв. Тому, пропонуємо, у п. 2 ст. 24 Закону "Про загальну середню освiту" слова "стаж педагогiчної роботи не менше трьох рокiв" замiнити словами "стаж педагогiчної роботи не менше п’яти рокiв".
А п. 2. 8. Положення про порядок наймання та звiльнення керiвникiв закладiв освiти викласти у такiй редакцiї:
"В конкурсi на замiщення посади керiвника загальноосвiтньої школи, лiцею, гiмназiї, професiйного училища, вищого навчального закладу I-II рiвнiв акредитацiї можуть брати участь громадяни України, якi мають високi моральнi якостi, вищу педагогiчну освiту на рiвнi спецiалiста або магiстра, органiзаторськi здiбностi i досвiд педагогiчної роботи у закладах освiти вiдповiдного профiлю, а також стаж педагогiчної роботи у цих закладах не менше п’яти рокiв".
13) З метою реалiзацiї дієвого забезпечення трудових прав педагогiв-контрактантiв необхiдно усунути правовi суперечності у визначеннi поняття контракту. Пропонуємо, ч. 3 ст. 21 КЗпП викласти у такiй редакцiї:
"Особливим видом трудового договору є контракт, в якому угодою сторiн встановлюються: їх права, обов’язки i вiдповiдальнiсть (питання матерiальної вiдповiдальностi вирiшується вiдповiдно до вимог чинного законодавства про працю), умови матерiального забезпечення i органiзацiї працi працiвника, умови розiрвання контракту, в тому числi дострокового. Контракт укладається строком вiд одного до п’яти рокiв. Сфера застосування контракту визначається законами України”.
14) Для того, щоб на практицi запобiгти плутанині понять "викладацька" i "педагогiчна" дiяльнiсть, доцiльно у п. 4 Положення про сумісництво замiнити поняття "викладацька" на поняття "педагогiчна" дiяльнiсть вiдповiдно до Закону "Про освiту", де використовується саме це поняття.
15) Необхiдно розробити науково-обгрунтований прогноз державної потреби у педагогiчних кадрах i механiзм формування їх на основi регiонального пiдходу.
Для чiткішого визначення сукупностi прав та обов’язкiв молодих спецiалiстiв - випускникiв вищих педагогiчних навчальних закладiв, бажано розробити i запровадити в життя Порядок працевлаштування випускникiв вищих педагогiчних навчальних закладiв, пiдготовка яких здiйснювалась за державним замовленням. Це дозволить врахувати особливостi професiї педагогiчних працiвникiв, а також збiльшити рiвень соцiального захисту молодих спецiалiстiв шляхом встановлення максимально конкретизованих обов’язкiв замовника щодо надання соцiальних гарантiй молодим спецiалiстам.
Для забезпечення захисту прав осiб, зарахованих на навчання до вищих педагогiчних навчальних закладiв, п. 4 чинного Порядку працевлаштування випускникiв вищих навчальних закладiв, пiдготовка яких здiйснювалася за державним замовленням доцiльно доповнити таким положенням:
"У разi вiдмови особи пiсля зарахування на навчання за державним замовленням укласти вказану угоду, вона зобов’язана сплачувати у встановленому порядку вартiсть навчання до державного бюджету або пiдлягає вiдрахуванню з навчального закладу. Коли ж угода не була укладена з вини керівництва вищого навчального закладу, випускник має право вiдмовитись вiд направлення на роботу та не вiдшкодовувати вартість навчання".
2. В чинне законодавство про працю України, яке регламентує порядок зміни трудового договору з педагогічними працівниками середніх загальноосвітніх шкіл, пропонуємо внести такі зміни та доповнення:
1) Враховуючи ратифiкованi Україною положення Конвенцiї МОП № 29 "Про примусову або обов’язкову працю", потребує уточнення поняття "примусова праця". Тому ч. 3 ст. 43 Конституцiї України варто доповнити таким чином:
"Не вважається примусовою працею... робота, необхiднiсть якої викликана винятковими випадками".
2) З метою вдосконалення правового змісту ст. 33 КЗпП, вважаємо за необхiдне внести до вказаної норми наступні зміни та доповнення:
1. Ч. 2 ст. 33 КЗпП бажано викласти у такій редакції:
"Власник або уповноважений ним орган має право переводити працiвникiв на строк до одного мiсяця на необумовлену трудовим договором роботу на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї або на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю, але в тiй же мiсцевостi з оплатою працi за виконуваною роботою, але не нижчою вiд середнього заробiтку за попередньою роботою.Таке переведення допускається у виняткових випадках (обставинах), коли iснує безпосередня загроза: життю i здоров’ю працiвникiв; завдання шкоди державному або громадському майну; порушення нормальної дiяльностi пiдприємства, установи, органiзацiї (для вiдвернення стихiйного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварiй або негайного усунення їх наслiдкiв; iнших обставин передбачених колективним договором), а також для замiни тимчасово вiдсутнього працiвника".
2. Ч. 3 ст. 33 КЗпП після слів “жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років доповнити словами “інвалідів”.
3. Статтю 33 КЗпП доповнити ч. 4 такого змісту:
“Відмова від викликаного винятковими випадками тимчасового переведення на іншу роботу без поважних причин, вважається порушенням трудової дисципліни”.
3) Для роз’яснення змiсту поняття "робоче мiсце" п. 3 ст. 29 КЗпП бажано викласти у такiй редакцiї:
"визначити працiвнику робоче мiсце (зону прикладання розумової та фiзичної працi, оснащену необхiдними засобами для виконання розумової чи фiзичної операцiї, яка визначається на основi прогресивних норм, що дозволять забезпечити оптимальне навантаження обладнання та зайнятiсть працiвника при якiсному кiнцевому результатi роботи".
4) З метою реалiзацiї права педагогiчних працiвникiв на належно обладнане робоче мiсце, абз. б п. 20 ч. 4 Типових правил доцiльно доповнити таким положенням:
"визначити педагогiчним працiвникам робочi мiсця (спецiальнi примiщення, обладнанi необхiдними засобами вiдповiдно до напряму предмета вивчення, для ефективного виконання завдань навчально-виховного процесу)".
5) Для того щоб керiвники загальноосвiтнiх шкiл недопускали прийняття невиважених рiшень щодо перемiщень педагогiчних працiвникiв на iнше робоче мiсце без нагальної потреби, друге речення ч. 2 ст. 32 КЗпП пропонуємо викласти у такiй редакцiї:
"Необхiднiсть перемiщення повинна бути викликана вагомими виробничими й органiзацiйними причинами".
6) З метою демократизацiї функцiонування атестацiйної комiсiї доцiльно змiнити чинний порядок її утворення. В зв’язку з цим, абз. 3 п. 6. 1. ч. VI Типового положення про атестацiю доцільно викласти у такiй редакцiї:
"Кiлькiсть, строки повноважень i персональний склад атестацiйної комiсiї визначаються загальними зборами (конференцiєю) навчального закладу шляхом таємного голосування. Пiдрахунок голосiв i аналiз результатiв голосування здiйснює спецiально для цього створена загальними зборами (конференцiєю) виборча комiсiя. Члени атестацiйної комiсїї таємним голосування обирають зi свого складу голову комiсiї, його заступника, секретаря".
7) Для активiзацiї прагнення педагогiчних працiвникiв пiдвищувати свої професiйнi здобутки доцiльно запровадити пiльговi умови проходження атестацiї для тих категорiй педагогiчних працiвникiв, якi досягли значних результатiв у своїй творчiй педагогiчнiй дiяльностi. Тому пропонуємо ч. 3 п. 3. 5. Типового положення про атестацію викласти у такiй редакцiї:
"Педагогiчнi працiвники з науковим ступенем, вченим званням, заслуженi вчителi України, ветерани працi (на пiдставi роботи в навчальних закладах), переможцi районних, переможцi, учасники обласних та Всеукраїнського конкурсiв "Вчитель року", якi пiдлягають черговiй атестацiї та працюють в навчальних закладах, мають право на пiдтвердження чи присвоєння квалiфiкацiйної категорiї, педагогiчного звання без проходження курсового пiдвищення квалiфiкацiї".
8) Щоб уточнити порядок атестацiї педагогiчних працiвникiв, якi мають подвiйну спецiальнiсть i викладають вiдповiднi предмети бажано в ч. 2 п. 2.6. Типового положення про атестацію слова "того предмета" замiнити словами "тих предметiв". Це дозволить запобiгти на практиці рiзнобiчному тлумаченню вказаної норми.
9) Для посилення захисту педагогiчних працiвникiв вiд прийняття атестаційною комісією невиважених, необ’єктивних рiшень. Ми пропонуємо п. 8.6. Типового положення про атестацiю доповнити абз. 2 такого змiсту:
"Рiшення атестацiйної комiсiї навчального закладу, що педагогiчний працiвник не вiдповiдає займаній посадi, вважається як попереднє i повинно бути затверджене на засiданнi не менше 2/3 членiв атестацiйної комiсiї вищого рiвня. Результати голосування визначаються бiльшiстю голосiв."
10) Щоб чiткіше регламентувати порядок переведення педагогiчних працiвникiв на iншу роботу, якщо рiшенням атестацiйної комiсiї визначена їх невiдповiднiсть займанiй посадi, абз. 1 п. 9.3. Типового положення про атестацiю бажано викласти у такiй редакцiї:
"Переведення на iншу роботу педагогiчного працiвника за незадовiльними результатами атестацiї повинно здiйснюватися лише за його згодою з врахуванням рiвня його квалiфiкацiї протягом двомiсячного строку з дня прийняття рiшення атестацiйною комiсiєю".
11) З метою визначення порядку професiйної реабiлiтацiї осiб, якi вiдповiдно до рiшення атестацiйної комiсiї не вiдповiдають займаній посадi, пропонуємо п. 3.3. Типового положення про атестацiю доповнити абз. 5 такої редакцiї:
"Позачергова атестацiя провадиться... через два роки для осiб, якi допущенi до заняття педагогiчною дiяльнiстю в результаті проходження ними курсiв пiдвищення квалiфiкацiї педагогiчних працiвникiв (на пiдставi прийнятого атестацiйною комiсiєю найвищого рiвня рiшення про невiдповiднiсть даних працiвникiв займаній посадi) i якщо результати iспитiв, складених при проходженні вказаної пiдготовки, позитивнi".
12) Для того щоб пiдвищити значення атестацiї педагогiчних працiвникiв як стимулятора до творчої професiйної дiяльностi та самовдосконалення необхiдно переглянути чиннi зараз розмiри посадових окладiв (ставок заробiтної плати) на якi повиннi суттєво впливати результати атестацiї.

3. В чинне законодавство про працю України, яке регламентує порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, пропонуємо внести такі зміни та доповнення:
1) Для уточнення правового змiсту поняття "поважна причина" друге речення ч. 1 ст. 38 КЗпП бажано викласти у такiй редакцiї:
"У разi, коли в заявi про звiльнення за власним бажанням, вказана поважна причина - обставина, яка заважає працiвниковi продовжувати роботу далi (переїзд на нове мiсце проживання; переведення чоловiка або дружини на роботу в iншу мiсцевiсть; вступ до навчального закладу; неможливiсть проживання у данiй мiсцевостi у зв’язку зі станом здоров’я; вагiтнiсть; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирiчного вiку або дитиною iнвалiдом; догляд за хворим членом сiм’ї; вихiд на пенсiю; прийняття на роботу за конкурсом, а також з iнших поважних причин), що пiдтверджено вiдповiдними документами, власник або уповноважений ним орган повинен розiрвати трудовий договiр у строк про який просить працiвник".
2) Щоб передбачити право молодого спецiалiста на звiльнення за власним бажанням у зв’язку з поважною причиною протягом трьох рокiв, до закiнчення термiну угоди, коли він повинен вiдпрацювати за направленням, частину "Соцiальнi гарантiї i компенсацiї" Порядку працевлаштування випускникiв вищих навчальних закладiв, пiдготовка яких здiйснювалася за державним замовленням варто доповнити пiсля п. 25 новим пунком такого змiсту:
"Молодий фахiвець має право розiрвати трудовий договiр за власним бажанням до закiнчення термiну угоди у зв’язку з поважною причиною". Далi за текстом.
3) Для чiткого визначення порядку вiдкликання працiвником заяви про звiльнення ч. 2 ст. 38 КЗпП варто викласти у такiй редакцiї:
"Якщо протягом строку попередження про звiльнення працiвник вiдкликав свою заяву, вчинивши одну з таких дiй: забрав заяву або письмово повiдомив власника або уповноважений ним орган про бажання продовжувати працювати далi; власник або уповноважений ним орган не вправi звiльнити його за фактом поданої ранiше заяви, крiм випадкiв, коли на його мiсце запрошено iншого працiвника, якому вiдповiдно до законодавства не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору".
4) П.1 ст.172 Кримінального кодексу України "Грубе порушення законодавства про працю" викласти у такій редакції:
"Грубе порушення законодавства про працю. Створення працівникам на роботі несприятливого психологічного тиску або стресових ситуацій (моббінг).
(1) Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, створення власником або уповноваженим ним органом, працівниками щодо інших працівників підприємства, установи, організації несприятливого психологічного тиску на роботі або стресових ситуацій (моббінг), що заважають нормально виконувати трудові обов’язки і спричиняють вимушене звільнення працівників, а також інше грубе порушення законодавства про працю -
караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років.
5) Перше речення ч. 1 ст. 49-2 КЗпП викласти у такiй редакцiї:
"Про наступне вивiльнення власник або уповноважений ним орган персонально попереджає кожного працiвника у письмовiй формi пiд розписку не пiзнiше нiж за два мiсяцi, якщо бiльшi строки не передбаченi у колективному договорi".
6) Част. 2 ст. 40 КЗпП доцільно викласти у такiй редакцiї:
"Звiльнення з пiдстав зазначених у п. п. 1, 2, 6 цiєї статтi, допускається, якщо працiвника неможливо перевести за його згодою на iншу пiдходящу роботу, що вiдповiдає його професiї, спецiальностi, квалiфiкацiї".
7) Визначений у ст. 44 КЗпП розмiр вихiдної допомоги для працiвникiв, звiльнених за п.п. 2, 6 ст. 40 КЗпП, "не менше середнього мiсячного заробiтку" замiнити на розмiр "не менше тримiсячного середнього заробiтку".
8) Абз. 2 п. 19 постанови Пленуму ВС № 9 від 6 листопада 1992 р. викласти у такiй редакцiї:
"Розглядаючи трудовi спори, пов’язанi зi звiльненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов’язанi з’ясовувати, чи дiйсно у вiдповiдача мали мiсце змiни в органiзацiї виробництва i працi - об’єктивно необхiднi дiї власника або уповноваженого ним органу, спрямовані на пiдвищення ефективностi роботи пiдприємства, установи, органiзацiї, або зумовленi вагомими виробничими, органiзацiйними причинами (лiквiдацiя; реорганiзацiя або перепрофiлювання пiдприємства, установи, органiзацiї тощо). Змiни в органiзацiї виробництва i працi можуть супроводжуватися скороченням чисельностi або штату працiвникiв лише у випадку, коли вiдбувається скасування у встановленому порядку однiєї або декiлькох штатних одиниць незалежно вiд обсягу виконуваної роботи, а також скорочення її обсягу. Вивiльнення працiвникiв на пiдставi скорочення чисельностi або штату слiд вважати правомiрним за наявностi таких умов, якщо: скорочення чисельностi або штату дiйсно мало мiсце; звiльнення саме цього працiвника продиктовано iнтересами виробництва; працiвник був попереджений у встановленому порядку про наступне вивiльнення; якщо працiвник не має переважного права на залишення на роботi порiвняно з iншими працiвниками однакової з ним продуктивностi працi та квалiфiкацiї; немає можливостi перевести цього працiвника на iншу пiдходящу роботу на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї, або якщо вiн вiдмовився вiд такого переведення.
9) Абз. 2 п. 23 названої постанови Пленуму ВС викласти у такiй редакцiї:
"Суди повиннi враховувати, що пiд заходами громадського стягнення слiд розумiти стягнення за невиконання трудових обов’язкiв, застосованi до працiвника трудовим колективом, громадськими органiзацiями у вiдповiдностi з положеннями та статутами, що визначають їх дiяльнiсть. При цьому беруть до уваги саме заходи громадського стягнення, а не просто громадський вплив без застосування до працiвника заходу стягнення".
10) Абз. 2 п. 24 даної постанови Пленуму ВС викласти у такiй редакцiї:
"Поважними причинами невиходу працiвника на роботу слiд вважати суттєвi обставини, що перешкодили йому з’явитись на роботi i якi він не змiг негайно усунути сам. Факт кожної з цих обставин повинен бути пiдтверджений довiдками (документами) вiдповiдних органiв або показаннями свiдкiв".
11) Вказану постанову Пленуму ВС пiсля п. 24 доповнити новим пунктом у такiй редакцiї:
"Суди повиннi враховувати, що розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу за п. 5 ст. 40 КЗпП можна визнати законним у випадках, коли бiльше чотирьох мiсяцiв пiдряд (безперервно) працiвник не виходив на роботу внаслiдок тимчасової непрацездатностi (не рахуючи вiдпустки по вагiтностi i пологах, а також якщо законодавством або у колективному договорi не встановлено тривалiший строк збереження мiсця роботи при певному захворюваннi), за умов, що хвороба працiвника триває, а вказанi строки закінчилися. Якщо звiльнення викликане не формальними пiдставами, а виробничою необхiднiстю, тобто коли вiдсутнiсть працiвника негативно позначається на виконаннi виробничих завдань; коли неможливо розподiлити виконання трудових обов’язкiв працiвника, що захворiв серед iнших працiвникiв цього пiдприємства, установи, органiзацiї, а також коли немає можливостi прийняти на це мicце тимчасового працiвника." Далi за текстом.
12) Абз.2 п.25 даної постанови Пленуму ВС викласти у такiй редакцiї:
"Нетверезий стан працiвника або наркотичне чи токсичне сп’янiння повиннi бути пiдтвердженi медичним висновком. Іншi види доказiв (ст. 27 ЦПК) беруться до уваги лише у випадку, коли у письмовiй формi зафiксована вiдмова працiвника пройти вiдповiдне медичне обстеження. Суд дає цим доказам об’єктивну, компетентну оцiнку".
13) П.1 ст.41 КЗпП бажано доповнити таким чином:
“1) одноразового грубого порушення трудових обов’язків (винних, протиправних ді