КОЛЕКТИВНО–ДОГОВІРНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ 11
1.1.Заробітна плата як соціальна категорія 11
1.2.Заробітна плата як економічна категорія 20
1.3.Заробітна плата як юридична категорія 27
РОЗДІЛ 2. КОЛЕКТИВНО-ДОГОВІРНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ 55
2.1.Поняття колективно-договірного регулювання заробітної плати 55
2.2.Рівні колективно-договірного регулювання заробітної плати 75
2.3.Суб’єкти правовідносин із колективно-договірного регулювання заробітної плати 88
2.3.1.Наймані працівники як суб’єкти договірно-правового регулювання заробітної плати 88
2.3.2.Професійні спілки та їх об’єднання як суб’єкти договірно-правового регулювання заробітної плати 96
2.3.3.Роботодавці та їх об’єднання як суб’єкти договірно-правового регулювання заробітної плати 109
2.3.4.Органи державної влади та місцевого самоврядування як суб’єкти договірно-правового регулювання заробітної плати 116
2.4.Форми реалізації зобов’язань за колективно-договірним регулюванням заробітної плати 125
РОЗДІЛ 3.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА КОЛЕКТИВНО-ДОГОВІРНИМ РЕГУЛЮВАННЯМ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ 133
3.1.Поняття юридичної відповідальності 133
3.2.Відповідальність за порушення зобов’язань за договірно-правовим регулюванням заробітної плати 141
3.2.1.Матеріальна відповідальність 141
3.2.2.Дисциплінарна відповідальність 161
3.2.3.Адміністративна та кримінальна відповідальність 164
ВИСНОВКИ 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 177
ДОДАТКИ 197

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Перехід України до ринкової економіки, прийняття Конституції, яка проголосила державу соціальною та правовою, а людину, її права, свободи та інтереси − найвищою соціальною цінністю, потребують створення адекватної концепції колективно-договірного регулювання заробітної плати. Адже, по-перше, основну роль у сукупному доході сім’ї, за інформацією Держкомстату України, відіграють грошові доходи, які складаються із заробітної плати, пенсії, соціальної допомоги, стипендії та інших соціальних виплат. І хоча перехід до ринкових відносин вплинув на формування доходів населення, проте найбільшу питому вагу в структурі їх грошових доходів становить заробітна плата (див. Додаток А). По-друге, існуючий нині рівень заробітної плати, як справедливо наголошується в “Основних напрямах політики щодо грошових доходів населення України”, схвалених Указом Президента України від 7 серпня 1999 року, є головним чинником, що стримує розвиток і технологічне оновлення виробництва, відтворення робочої сили, спричиняє скорочення платоспроможного попиту населення, зменшення можливостей формування внутрішніх інвестиційних ресурсів і, як наслідок, призвів до стримування економічного зростання держави. “Наявність зазначених взаємозалежностей,– наголошується в Указі,– свідчить про нагальну потребу реформування системи оплати праці”[43]. Це підтверджує актуальність дослідження заробітної плати і значно її підсилює.
Однією з основних причин низького рівня заробітної плати, як стверджується в “Концепції дальшого реформування оплати праці в Україні”, схваленій Указом Президента України від 25 грудня 2000 року, є “незадовільна організація ситеми колективно-договірного регулювання оплати праці”[41]. Беручи також до уваги, що визначення форм і систем оплати праці, норм праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів доплат Закон “Про оплату праці” відніс до сфери договірного регулювання оплати праці, актуальність питань колективно-договірного регулювання заробітної плати є очевидною.
Ще одна причина дослідження зазначеної проблеми зумовлена зовнішніми факторами: Україна, ввійшовши до Ради Європи, взяла на себе зобов’язання адаптувати національне законодавство, очевидно, і щодо договірно-правового регулювання заробітної плати, відповідно до міжнародних стандартів, конвенцій та рекомендацій Міжнародної організації праці. Адже, якщо в радянський період історії спрямованість законодавства з оплати праці полягала у зближенні рівня добробуту різноманітних соціальних груп, то в умовах ринкової економіки постало нове завдання: забезпечити рівні можливості людей в праці, захистити їх права та законні інтереси. Цю реальність, безперечно, має враховувати і система колективно-договірного регулювання заробітної плати.
Актуальність питань колективно-договірного регулювання заробітної плати, їх наукове та практичне значення і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Дослідженню заробітної плати приділялась значна увага в радянській правовій науці. Окремі питання винагороди за працю знайшли своє відображення в працях таких визначних дослідників, як М.Г.Александров, М.Й.Бару, Л.Я.Гінцбург, А.Д.Зайкін, С.С.Каринський, Р.І.Кондратьєв, М.М.Король, М.І.Кучма, Р.З.Лівшиць, В.І.Нікітинський, Ю.П.Орловський, А.Є.Пашерстнік, О.І.Процевський, В.А.Тарасова, А.І.Шебанова.
З прийняттям Конституції України, створенням вітчизняного законодавства з питань колективно-договірного регулювання заробітної плати помітно активізувалась науково-дослідна робота правників із названої проблематики. На висвітлення окремих аспектів договірного регулювання винагороди за працю спрямовані дослідження Н.Б.Болотіної, М.Гетьманцевої, І.В.Зуба, Д.О.Карпенка, З.Я.Козак, Л.І.Лазор, І.О.Лосиці, А.Р.Мацюка, П.Д.Пилипенка, В.І.Прокопенка, В.Г.Ротаня, В.С.Стичинського, Н.М.Хуторян, Г.І.Чанишевої та багатьох інших. Проте, попри всю актуальність, колективно-договірне регулювання заробітної плати в національній юридичній науці України до цього часу ще не було предметом спеціального дисертаційного дослідження. Усунути цю прогалину і спрямована подана до захисту дисертаційна робота.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до “Основних напрямів наукових досліджень, пов’язаних із необхідністю кодифікації чинного трудового законодавства”, які затверджені Академією правових наук України, а також планів наукових досліджень кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту економіки і права Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є всебічний комплексний аналіз колективно-договірного регулювання заробітної плати. На основі аналізу науково-теоретичних досліджень, міжнародних та вітчизняних нормативно-правових актів, судової практики та практики здійснення договірного регулювання заробітної плати ставиться за мету виробити нові підходи до вирішення зазначених проблем, включаючи рекомендації щодо подальшого удосконалення законодавства і правозастосувальної практики.
Виходячи з визначеної мети, автором дослідження окреслено наступні задачі:
 дослідити соціальний, економічний та правовий аспекти заробітної плати як винагороди за працю в трудовому праві;
 розкрити сутність колективно-договірного регулювання заробітної плати;
 обґрунтувати домінуюче становище договірного регулювання заробітної плати, розкриваючи переваги вищеназваного способу регулювання в умовах ринкової економіки;
 з’ясувати рівні колективно-договірного регулювання заробітної плати;
 визначити суб’єктів правовідносин із колективно-договірного регулювання заробітної плати;
 дослідити форми реалізації колективно-договірного регулювання заробітної плати;
 проаналізувати застосування різних видів відповідальності за порушення зобов’язань за колективно-договірним регулюванням заробітної плати;
 обґрунтувати нові теоретичні підходи та практичні рекомендації, виробити пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів України з питань договірного регулювання заробітної плати.
Об’єктом дисертаційного дослідження є законодавство України з питань колективно-договірного регулювання оплати праці, проекти нормативно-правових актів щодо реформування у сфері правовідносин із винагороди за працю, наукові джерела, статистичні дані, матеріали правозастосувальної практики.
Предметом дисертаційного дослідження є відносини з колективно-договірного регулювання винагороди за працю, що виникають між суб’єктами організації заробітної плати з приводу реалізації права на працю та її винагороду.
Методологічна і теоретична основи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять методи і прийоми наукового пізнання. Зокрема, для комплексного аналізу колективно-договірного регулювання заробітної плати (розділ 2) використано загальнонауковий діалектичний метод. Для висвітлення поняття заробітної плати (розділ 1) застосовано метод системного аналізу. За допомогою формально-логічного методу сформульовано поняття колективно-договірного регулювання заробітної плати (розділ 2), юридичної відповідальності (розділ 3). Структурно-функціональний метод використано для дослідження правовідносин із колективно-договірного регулювання заробітної плати (розділ 2), а порівняльно-правовий та історично-правовий методи застосовані для аналізу форм реалізації зобов’язань за таким регулюванням (розділ 2).
Теоретичну основу досліджень становлять праці провідних вчених-юристів, економістів та філософів. Наукові висновки базуються на положеннях Конституції України, Кодексу законів про працю України, Законів “Про оплату праці”, “Про колективні договори і угоди” та інших нормативно-правових актів України, виходять з рішень Конституційного Суду України, постанов Пленуму Верховного Суду України, міжнародних договорів, конвенцій та рекомендацій Міжнародної організації праці, а також законодавства провідних країн світу.
Емпіричною основою дослідження є вітчизняна та зарубіжна правозастосувальна практика з питань колективно-договірного регулювання заробітної плати, матеріали енциклопедичного, інформаційно-статистичного характеру.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняному правознавстві здійснено комплексне дослідження колективно-договірного регулювання заробітної плати, на основі якого запропоновано конкретні рекомендації щодо вдосконалення правотворчої, правозастосувальної та правоохоронної діяльності відповідних органів у сфері відносин із винагороди за працю.
Основними положеннями дисертаційного дослідження, які визначають його наукову новизну і виносяться на захист, є:
 поняття колективно-договірного регулювання заробітної плати;
 розмежування індивідуального та колективно-договірного регулювання заробітної плати;
 визначення та розмежування сфер державного та колективно-договірного регулювання заробітної плати;
 дослідження рівнів колективно-договірного регулювання заробітної плати;
 визначення суб’єктів правовідносин із заробітної плати на всіх рівнях її договірно-правового регулювання;
 зміст прав та обов’язків цих суб’єктів у даних правовідносинах;
 відповідальність за порушення зобов’язань щодо колективно-договірного регулювання заробітної плати.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дисертаційного дослідження мають як теоретичне, так і практичне значення. Сформульовані автором висновки та рекомендації можуть бути враховані в процесі правотворчої, правозастосувальної, правоохоронної, науково-дослідної та навчальної діяльності щодо вдосконалення механізму колективно-договірного регулювання заробітної плати, зокрема:
а) у правотворчості – в процесі реформування законодавства про оплату праці, зокрема нового Трудового кодексу України, доопрацюванні Концепції реформування оплати праці та відповідних нормативно-правових актів;
б) у правозастосуванні – рекомендації, обговорені в дисертації, мають сприяти удосконаленню практики колективно-договірного регулювання заробітної плати на всіх рівнях її регулювання, підвищенню рівня правової культури суб’єктів даних правовідносин;
в) у науково-дослідній роботі – теоретичні узагальнення, викладені у дисертації, можуть слугувати матеріалом для подальших наукових досліджень і дискусій з вищеназваних проблем;
г) у навчальному процесі – результати дослідження можуть бути використані при читанні лекцій, під час проведення семінарських та практичних занять з курсу “Трудове право”.
Отримані результати і внесені пропозиції щодо вдосконалення законодавства про оплату праці сприятимуть не лише зміцненню стабільності трудових відносин на підприємствах, установах та організаціях, в суспільстві загалом, але і створять передумови для поступового виходу нашої держави з економічної кризи.
Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження направлені до Міністерства юстиції України, Управління політики оплати праці Міністерства праці та соціальної політики України, Комітету Верховної Ради України “З питань соціальної політики та праці”. Результати дисертаційного дослідження також апробовані при обговоренні дисертації на кафедрі цивільно-правових дисциплін Інституту економіки і права Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. Бачення автором окремих аспектів досліджуваної теми викладено у виступах “Щодо права на винагороду за працю” під час науково-практичної конференції “Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов’язків” та “Органи державної влади як суб’єкти договірного регулювання заробітної плати” під час першого Міжнародного конгресу, які відбулись у Харківському філіалі Української Академії державного управління при Президентові України.
Результати проведеного дослідження використовуються у навчальному процесі при проведенні лекційних та семінарських занять з курсу “Трудове право” для студентів Полтавського державного технічного університету імені Юрія Кондратюка.
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації знайшли відображення в шести статтях, які опубліковані у провідних фахових виданнях України.
Структура роботи. Структура дисертації побудована відповідно до мети та завдань проведеного дослідження. Вона складається із вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (238 найменувань) та 7 додатків. Обсяг дисертації становить 9 авторських аркушів (176 сторінок).

bibliography

ВИСНОВКИ
На основі комплексного дослідження теоретичних та практичних аспектів колективно-договірного регулювання заробітної плати, запропонована концепція щодо подальшого вдосконалення системи договірного регулювання оплати праці, відповідно до якої:
 по-перше, колективно-договірне регулювання заробітної плати це організаційні колективно-трудові відносини між найманими працівниками, профспілками, або їх об’єднаннями з роботодавцями, або їх об’єднаннями щодо організації заробітної плати;
 по-друге, колективно-договірне регулювання заробітної плати відрізняється від індивідуально-договірного регулювання: за нормативністю першого; за рівнями такого регулювання; за суб’єктами; за об’єктом; за змістом; за способом вирішення розбіжностей, що виникають під час здійснення договірного регулювання; за формами реалізації договірного регулювання винагороди за працю.
 по-третє, колективно-договірне регулювання заробітної плати відрізняється від державного регулювання: за суб’єктами; за об’єктами; за рівнями регулювання; за формами реалізації правового регулювання; за сферою впливу. Проте, вищеназваним способам регулювання притаманні і спільні риси: вони є правовим регулюванням, внаслідок якого встановлюються норми права (як імперативні, так і диспозитивні, рекомендаційні, заохочувальні)  обов’язкові правила поведінки суб’єктів, на яких ці норми поширюють свою дію, виконання яких забезпечується і охороняється державою.
 по-черверте, слід застосовувати єдиний термін (“колективний договір”) щодо визначення форми реалізації колективно-договірного регулювання заробітної плати на всіх рівнях її регулювання.
 по-п’яте, договірне регулювання заробітної плати здійснюється на основі системи договорів, що укладаються на наднаціональному (міжнародний колективний договір), державному (генеральний колективний договір), галузевому (галузевий колективний договір), регіональному (регіональний колективний договір), виробничому (виробничий колективний договір) та індивідуальному (трудовий договір) рівнях.
 по-шосте, колективні договори всіх рівнів укладаються на двосторонній основі між найманими працівниками в особі однієї або кількох професійних спілок, об’єднань професійних спілок з одного боку, та роботодавцями, об’єднаннями роботодавців з іншого.
 по-сьоме, за порушення зобов’язань за колективно-договірним регулюванням заробітної плати винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної або кримінальної відповідальності.
На основі запропонованої концепції сформовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства із колективно-договірного регулювання заробітної плати, зокрема:
 ч.1 ст.43 Конституції України викласти в наступній редакції: “Кожен має право на роботу, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується”;
 ч.1 ст.94 КЗпП та ч.1 ст.1 Закону “Про оплату праці”: “Заробітна плата− це встановлена угодою сторін систематична плата працівнику, яку роботодавець зобов’язаний йому виплатити через виконання роботи за трудовим договором на основі заздалегідь визначених норм, розцінок, тарифів”;
 ст.2 Закону “Про оплату праці”: “Основна заробітна плата– це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Додаткова заробітна плата– це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці”;
 ч.1 ст.14 Закону “Про оплату праці”: “Договірне регулювання заробітної плати найманих працівників здійснюється на основі системи договорів, що укладаються на наднаціональному (міжнародний колективний договір), державному (генеральний колективний договір), галузевому (галузевий колективний договір), регіональному (регіональний колективний договір), виробничому (виробничий колективний договір) та індивідуальному (трудовий договір) рівнях”;
 ч.2 ст.14 Закону “Про оплату праці” виключити.
 ст.28 Закону “Про оплату праці”: “У разі неплатоспроможності (банкрутства) підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов’язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, задовольняються в позачерговому порядку”;
 ч.1 ст.3 Закону “Про колективні договори і угоди”: “Колективні договори всіх рівнів укладаються на двосторонній основі між найманими працівниками в особі однієї або кількох професійних спілок, об’єднань професійних спілок з одного боку, та роботодавцями, об’єднаннями роботодавців з іншого”;
 ч.2 ст.3 Закону “Про колективні договори і угоди”: “При договірному регулюванні на національному рівні приймають участь лише профспілкові організації із всеукраїнським статусом, на регіональному– регіональним, а на галузевому– фахові професійні спілки”.
До оптимізації колективно-договірного регулювання заробітної плати слід підходити комплексно: подальше вдосконалення трудового законодавства має здійснюватися одночасно з реструктуризацією собівартості продукції і цін, зміною системи оподаткування, реформуванням інших складових механізму господарювання. Ефективність реалізації основних положень, що випливають із запропонованої концепції, значною мірою залежатиме від того, наскільки зваженою, дійовою буде політика держави щодо встановлення мінімальної заробітної плати, забезпечення виконання останньою властивих їй функцій.
Реалізація цих заходів сприятиме вдосконаленню системи колективно-договірного регулювання заробітної плати. Проте, це ще не буде запорукою того, що сформується особлива модель трудових відносин, котра грунтується на виробничій демократії та соціально-орієнтованих нормах поведінки роботодавців та найманих працівників кооперації та співробітництві на противагу проявам групового егоїзму та конфронтації, готовності до взаєморозуміння та пошуку компромісних рішень, взаємній відповідальності сторін. Адже культура партнерських відносин не може механічно укорінитись в Україні одразу після вдосконалення законодавства із колективно-договірного регулювання заробітної плати: в країні відсутні навички ведення двосторонніх переговорів з узгодження заробітної плати та інших життєво важливих питань, пов’язаних з функціонуванням ринку праці, організацією соціального захисту населення та попередженням страйків. Створення подібної системи договірного регулювання заробітної плати на Заході тривало не одне століття.
Дієва система договірно-правового регулювання заробітної плати вкрай необхідна для України сьогодні. Проте ще в більшій мірі вона необхідна для прийдешнього. Адже, незважаючи на всі труднощі, Україна врешті-решт, перейде від економіки індустріального до науково-технічного типу, постіндустріальної, інформаційної економіки. Її найбільш істотною рисою є зміна ролі працівника в процесі виробництва. Комп’ютеризація та автоматизація виробництва призведе до зменшення частки простої праці і збільшення частки складної, творчої роботи. За таких умов працівника дуже важко примусити до високоефективної творчої праці, замість цього його слід мотивовано заохочувати. Це заохочення і складає перехід до нової ролі робітника в системі виробництва, в основі якої, як свідчить досвід провідних країн Заходу, лежить система колективно-договірного регулювання заробітної плати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України.– 1996.– №30.– Ст.141.
2. Кодекс Законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322–VIII // Відомості Верховної Ради УРСР.– 1971.– №50-51.– Ст.375.
3. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року №2341-III // Офіційний вісник України.– 2001.– №21.– Ст.920.
4. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 року № 2887-XII // Відомості Верховної Ради України.– 1993.– №9.– Ст.62.
5. Про банкрутство: Закон України від 14 травня 1992 року №2343-XII // Відомості Верховної Ради України.– 1992.– №31.– Ст.440.
6. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року №606-XIV //Офіційний вісник України.– 1999.– №19.– Ст.813.
7. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 30 червня 1999 року №784-XIV // Офіційний вісник України.– 1999.– №33.– Ст.1699.
8. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року №697-XII // Відомості Верховної Ради України.– 1991.– №20.– Ст.249.
9. Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо посилення вiдповiдальностi у виглядi штрафу: Закон України від 17 грудня 1996 року № 607/96-ВР // Відомості Верховної Ради України.– 1997.– № 6.– Ст.49
10. Про внесення змін до Кодексу законів про працю України у зв’язку з прийняттям Закону “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”: Закон України від 5 квітня 2001 року №2343-III // Офіційний вісник України.– 2001.– №17.– Ст.718.
11. Про внесення змін до Кодексу законів про працю України: Закон України від 24 грудня 1999 року № 1356-XIV // Офіційний вісник України.– 2000.– №2.– Ст.28.
12. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення: Закон України від 5 квітня 2001 року №2342-III // Офіційний вісник України.–2001.– №18.– Ст.777.
13. Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 рік: Закон України від 24 грудня 1997 року № 780/97-ВР // Офіційний вісник України.– 1998.– №2.– Ст.39.
14. Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік: Закон України від 1 червня 2000 року №1766-III // Офіційний вісник України.– 2000.– №25.– Ст.1036.
15. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України від 5 жовтня 2000 року №2017-III // Відомості Верховної Ради України.– 2000.– №48.– Ст.409.
16. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 року № 803-XII (в редакції Закону від 21 листопада 1997 року №667/97-ВР) // Відомості Верховної Ради України.– 1998.– №11-12.– Ст.44.
17. Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік: Закон України від 22 березня 2001 року №2330-III // Офіційний вісник України.– 2001.– №15.– Ст.641.
18. Про індексацію грошових доходів населення: Закон України від 25 квітня 1997 року №234/97-ВР // Відомості Верховної Ради України.– 1998.– №2.– Ст.2.
19. Про колективні договори і угоди: Закон України від 1 липня 1993 року № 3356- XII // Відомості Верховної Ради України.– 1993.– №36.– Ст.361.
20. Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати: Закон України від 19 жовтня 2000 року №2050-III // Офіційний вісник України.– 2000.– №45.– Ст.1914.
21. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 року №422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України.– 1996.– № 49.– Ст.272.
22. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України.– 1997.– №24.– Ст.170.
23. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року №586-XIV // Офіційний вісник України.– 1999.– №18.– Ст.774.
24. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України.– 1993.– №39.– Ст.383.
25. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР // Відомості Верховної Ради України.– 1995.– №17.– Ст.121.
26. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону від 22 травня 1997 року №283/97-ВР) // Відомості Верховної Ради України.– 1997.– №27.– Ст.181.
27. Про організації роботодавців: Закон України від 24 травня 2001 року №2436-III // Офіційний вісник України.– 2001.– №25.– Ст.1097.
28. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 року №698-XII // Відомості Верховної Ради України.– 1991.– №14.– Ст.168.
29. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 року №887-XII // Відомості Верховної Ради України.– 1991.– №24.– Ст.272.
30. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3 березня 1998 року №137/98-ВР // Офіційний вісник України.– 1998.– №12.– Ст.435.
31. Про прожитковий мінімум: Закон України від 15 липня 1999 року №966-XIV // Офіційний вісник України.– 1999.– №33.– Ст.1702.
32. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 року №1045-XIV // Офіційний вісник України.– 1999.– №38.– Ст.1889.
33. О трудовых коллективах и повышении их роли в управлении предприятием, учреждением, организацией: Закон СССР от 17 июня 1983 года // Ведомости Верховного Совета СССР.– 1983.– №25.– Ст.382.
34. О внесении изменений к Федеральному Закону “О коллективных договорах и соглашениях”: Федеральный Закон РФ от 24 октября 1995 года // Собрание законодательства РФ.– 1995.– №48.– Ст.4558.
35. О коллективных договорах и соглашениях: Федеральный Закон РФ от 11 марта 1992 года // Ведомости Съезда народных депутатов РФ и Верховного Совета РФ.– 1992.– №17.– Ст.890.
36. Об общественных объединениях: Федеральный Закон РФ от 19 мая 1995 года №82-ФЗ // Собрание законодательства РФ.– 1995.– №21.– Ст.763.
37. Про стан виконання Закону України “Про оплату праці” на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності: Постанова Верховної Ради України від 15 березня 2001 року №2293-III // Урядовий кур’єр.– 2001.– №59.– 3 квітня.
38. Положение о правах фабричного, заводского, местного комитета профсоюзной организации: Указ Президии Верховного Совета СССР от 15 июля 1958 года // Ведомости Верховного Совета СССР.– 1958.– №15.– Ст.282.
39. Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України: Указ Президента України від 12 березня 1996 року №179/96 // Урядовий кур’єр.–1996.– №47.– 28 березня.
40. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11 червня 1998 року №615 // Офіційний вісник України.– 1998.– №24.– Ст.870.
41. Про Концепцію дальшого реформування оплати праці в Україні: Указ Президента України від 25 грудня 2000 року №1375/2000 // Офіційний вісник України.– 2000.– №52.– Ст.2257.
42. Про Національну раду соціального партнерства: Указ Президента України від 27 квітня 1993 року №151/93 // Офіційний вісник України.– 1999.– №5.– Ст.156.
43. Про Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України: Указ Президента України від 7 серпня 1999 року № 969/99 // Офіційний вісник України.– 1999.– №32.– Ст.1662.
44. Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року: Указ Президента України від 3 серпня 1999 року №958/99 // Офіційний вісник України.– 1999.– №31.– Ст.1608.
45. Про Основні напрями соціальної політики на 1997–1998 роки: Указ Президента України від 18 жовтня 1997 року №1166/97 // Урядовий кур’єр.– 1997.– №202-203.– 30 жовтня.
46. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України від 22 лютого 2000 року № 276а/2000 // Урядовий кур’єр.– 2000.– №34.– 23 лютого.
47. Про оплату праці: Декрет Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року №23–92 // Відомості Верховної Ради України.– 1993.– №11.– Ст.93.
48. Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підриємства, що є у державній власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року №203 // Зібрання постанов Уряду України.–1993.– №6.– Ст.121.
49. Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1427 // Офіційний вісник України.– 1997.– №52.– Ст.50.
50. Про затвердження Порядку визначення сум, що вносяться до державного бюджету підприємствами-монополістами у 2001 році та першому кварталі 2002 року у зв’язку з перевищенням розрахункової величини фонду оплати праці: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2001 року № 738 // Офіційний вісник України.– 2001.– №27.– Ст.1209.
51. Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року №663 // Офіційний вісник України.– 1998.– №19.– Ст.704.
52. Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 // Офіційний вісник України.− 2001.− №8.− Ст.322.
53. Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року №1496 // Офіційний вісник України.– 1999.– №33.– Ст.1735.
54. Про перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року №244 // Зібрання постанов Уряду України.– 1993.– №9.– Ст.183.
55. Про проведення Всеукраїнського конкурсу на звання “Кращий роботодавець року”: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1999 року №2135 // Офіційний вісник України.– 1999.– №47.–Ст.2306.
56. Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 859 // Офіційний вісник України.– 1999.– №21.– Ст.957.
57. Про умови і розміри оплати праці працівників вугледобувних підприємств, яким надається державна підтримка: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 1999 року № 790 // Офіційний вісник України.– 1999.– №19.– Ст.829.
58. Інструкція зі статистики заробітної плати: Затв. наказом Міністерства статистики України від 11 грудня 1995 року №323, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1995 року за №465/1001 // Бюллетень нормативних актів міністерств і відомств України.– 1996.– №3.– С.3.
59. Інструкція по визначенню вартості робочої сили: Затв. наказом Міністерства статистики України від 29 травня 1997 року №131, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 липня 1997 року за №258/2062 // Офіційний вісник України.– 1997.– №28.– Ст.381.
60. Інструкція щодо заповнення форм державної статистичної звітності про використання робочого часу: Затв. наказом Держкомстату України від 4 січня 2000 року №1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 8 лютого 2000 року за №74/4295 // Офіційний вісник України.– 2000.– №7.– Ст.290.
61. Методичні рекомендації щодо запровадження погодинної оплати праці та дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці: Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 квітня 1999 року №69 // Людина і праця.– 1999.– №5.– С.47-50.
62. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об’єднаннями України на 1999–2000 роки від 6 вересня 1999 року // Урядовий кур’єр.– 1999.– №171.– 14 вересня.
63. Рішення про продовження на 2001 рік дії Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об’єднаннями України на 1999-2000 роки та внесення доповнень до неї від 11 квітня 2001 року // Урядовий кур’єр.– 2001.– №88.– 22 травня.
64. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Вільної профспілки працівників метрополітенів України щодо офіційного тлумачення поняття “професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації”, використаного в абзаці шостому частини першої статті 43-1 Кодексу законів про працю України від 29 жовтня 1998 року №14–рп/98 // Офіційний вісник України.– 1998.– №45.– Ст.1675.
65. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями народних депутатів України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 8, 11, 16 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 18 жовтня 2000 року №11–рп/2000 // Офіційний вісник України.– 2000.– №43.– Ст.1857.
66. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 // Вісник Верховного Суду України.– 2000.– №1.
67. Акопова Е.М., Ерёмина С.Н. Комментарии к законодательству о трудовых договорах. Правовое регулирование трудовых отношений.– Ростов-на-Дону: Феникс, 1995.– 464 с.
68. Аксіома: сторони “соціального” трикутника повинні бути рівними // Профспілки України.– 1998.– №4.– С.14-17.
69. Александров А.А. Направления работы // Труд за рубежом.– 1994.– №2.– С.126-131.
70. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение.– М.: Юридиздат, 1948.– 336 с.
71. Александров Н.Г., Москаленко Г.К. Советское трудовое право: Учебник для юридических школ. 2–е изд. – М.: Юридиздат, 1947.– 368 с.
72. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1994.– 224 с.
73. Безина А.К. Вопросы теории трудового права и судебной практики.– Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1976.– 176 с.
74. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право.– 1999.– №12.– С.12-20.
75. Берест Р.Я. Нариси історії профспілкового руху в Західній Україні 1817–1939 років. – Дрогобич, 1995.– 128 с.
76. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории).– М.: Юридлит, 1976.– 216 с.
77. Бурак В.Я. Єдність і диференціація правового регулювання трудових відносин, робочого часу, часу відпочинку і заробітної плати на підприємствах: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка.– К., 1999.– 18 с.
78. Валентей Д.И., Ягодкин В.Н. Воспроизводтво рабочей силы при социализме.– М.: Высшая школа, 1967.– 168 с.
79. Вебер А.Б. Рынок, профсоюз, заработная плата // Полис.– 1992.– №1-2.– С.187-192.
80. Венедиктов А.В. Государственные юридические лица в СССР // Советское государство и право.– 1940.– №10.– С.63-66.
81. Венедиктов В. Юридична відповідальність у науці і практиці трудового права // Радянське право.– 1991.– №12.– С.22-24.
82. Венедиктов В.С. Конспект лекций по трудовому праву Украины: Учеб. пособие для высших учеб. заведений.– Х.: Консум, 1998.– 140 с.
83. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Х.: Консум, 1996.– 136 с.
84. Вестник Высшего Арбитражного Суда РФ.– 1996.– №9.
85. Встановлення твердої мінімальної заробітної плати: Міжнар. огляд проблем і досвіду: Пер. з англ.– Женева, 1988.– 128 с.
86. Гетьманцева Н. Співвідношення централізованого та локального методів правового регулювання оплати праці // Право України.– 1997.– №12.– С.66–70.
87. Гинцбург Л.Я. Комитет профсоюза и трудовое правоотношение // Советское государство и право.– 1970.– №11.– С.52-59.
88. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение.– М.: Наука, 1977.– 310 с.
89. Гоббс Т. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної: Пер. з англ.– К.: Дух і Літера, 2000.– 600 с.
90. Голубицький О., Докунін Ю., Кулик В. Сучасний профспілковий рух в Україні. – К.: Фонд українська перспектива, 1996.– 64 с.
91. Гордон Л.А., Клопов Э.В. Трудовые отношения: к трёхстороннему социальному партнёрству // Полис.– 1992.– №1-2.– С.167-177.
92. Гребенщиков А.В., Маврин С.П., Хохлов Е.Б. Курс российского трудового права: В 3 т. / Санкт- Петербургский гос. ун-т / С.П. Маврин (общ.ред.).– СПб., 1996.– Т. 1: Часть общая / Под ред. Е.Б.Хохлова.– 573 с.
93. Громадські об’єднання підприємців в сучасній ринковій економіці. – К., 1999.– 34 с.
94. Гусов К.Н. Трудовые контракты и реализация права на труд // Вестник Москов. ун-та. Серия Право.– 1992.– №4.– С.42-44.
95. Гусов К.Н., Толкунова В.Н. Трудовое право России: Учебник. 2-е изд., доп. и перераб.– М.: Юристъ, 2000.– 480 с.
96. Даль В. Толковый словарь живого русского языка: В 4 т.– М.: ТЕРРА, 1995.– Т.3: П.– 555 с.
97. Догадов В.М. Правовое положение профессиональных союзов СССР. Очерк профсоюзного права.– М.-Л.: Госюриздат, 1928.– 176 с.
98. Дойблер В. Тенденции развития трудового права в промышленно развитых странах // Государство и право.–1995.–№2.–С.103–109.
99. Економіка України за перше півріччя 2001 року // Урядовий кур’єр.– 2001.– №132.– 26 липня.
100. Ершова И.Б. Роль профсоюзной организации в формировании трудовых отношений переходного периода в странах Восточной Европы // Труд за рубежом.– 1995.– №1.– С.64-75.
101. Жарков Б. Н. Профсоюзы и коллективный договор в капиталистических странах.– М., 1983.– 167 с.
102. Жарков Б.Н. Профсоюзные права и их международно-правовая защита.– М.: Наука, 1990.– 120 с.
103. Жарков Б.Н., Машезерская Л.Я., Усенин В.И. Рабочий коллектив и коллективный договор на современном капиталистическом предприятии.– М.: Наука, 1972.– 188 с.
104. Зайкин А.Д., Ремизов К.С. Економико-правовая организация оплаты труда при переходе к рынку // Вестник Москов. ун-та. Серия 11. Право.– 1995.– №3.– С.12-21.
105. Зуб І.В. Правове регулювання колективних форм організації праці в умовах переходу до ринкової економіки: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.05.– Х., 1993.– 19 с.
106. Зуб І.В., Стичинський В.С., Грицяк І.А. Трудове право. Курс лекцій / Українська академія держ. управління при Президентові України. – К., 1996.– 180 с.
107. Иванов С.А. Трудовое право и рыночная экономика // Вестник Москов. ун-та. Серия 11. Право.– 1992.– №4.– С.30-36.
108. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. – М.: Наука, 1978.– 368 с.
109. Каминская П.Д. Советское трудовое право. Обзор действующего законодательства с практическим комментарием. – Х.: Изд-во Наркомюста УССР, 1927.– 352 с.
110. Каринский С.С. Правовое регулирование заработной платы.– М.: Госюриздат, 1963.– 210 с.
111. Карпенко Д.О. Трудове право України: Курс лекцій.– К.: МАУП, 1999.– 192 с.
112. Кауров В.Г. Проблемы защиты интересов работника по трудовому праву России // Правоведение.– 1998.– №2.– С.113-122.
113. Кашанина Т.В. Индивидуальное регулирование в правовой сфере // Советское государство и право.– 1992.– №1.– С.122-130.
114. Киселёв И.Я. Зарубежное трудовое право: Учебник для вузов. – М.: Норма – Инфра∙М, 1998. – 263 с.
115. Козак З. Про рівні колективно-договірного регулювання трудових відносин // Вісник Львів. ун-ту. Серія юридична.–1999.–Вип.34.– С.120-124.
116. Козак З.Я. Договірне регулювання за трудовим правом України: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.05.– К., 1999.– 182 с.
117. Колодій А.М. Принципи права України.– К.: Юрінком, 1998.– 208 с.
118. Комаров В. Дещо про оплату праці // Праця і зарплата.− 2000.− №12.− С.14.
119. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / Отв. ред. О.Н.Садиков.– М.: Юридическая фирма КОНТРАКТ; ИНФРА∙НОРМА, 1997. – ХХII, 778 с.
120. Кондратьев Р.И. Локальные нормы трудового права и материальное стимулирование.– Л.: Вища школа, 1973.– 160 с.
121. Король Н.М. Правовое регулирование заработной платы. – К.: Политиздат Украины, 1983.– 80 с.
122. Кропоткин П.А. Хлеб и воля. Современная наука и анархия. – М.: Правда, 1990.– 638 с.
123. Крыжановская А.А. Россия на пути к социальному партнерству // Государство и право.– 1997.– №12.– С.43-39.
124. Кудрявцев В.Н., Лазарев Б.М. Дисциплина и ответственность: пути укрепления // Советское государство и право.– 1981.– №6.– С.67-76.
125. Курилов В.И. Проблемы трудового права // Правоведение.– 1998. – №2.– С.82-102.
126. Кучма М.И. Прововое регулирование заработной платы.– М.: Знание, 1985.– 64 с.
127. Лазор В. Юридична природа трудового договору в ринкових умовах // Право України.– 2000.– №1.– С.64-66.
128. Лазор Н. Договірне і централізоване регулювання умов трудового договору: вирішення проблеми // Право України.– 1998.– №1.– С.106-107.
129. Лейст О. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы).– М.: Изд-во Москов. ун-та, 1981.– 238 с.
130. Лень О. Поміркуй перед тим, як записатися в профспілку // Компаньйон.– 1997.– №5.– С.8-13.
131. Лившиц Р.З. Заработная плата в СССР. Правовое исследование. – М.: Наука, 1972.– 271 с.
132. Лившиц Р.З. Реформа трудового законодательства в СССР // Советское государство и право.– 1991.– №.4.– С.36-47.
133. Лившиц Р.З. Теория права: Учебник.– М.: БЕК, 1994. – 224 с.
134. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. – М.: Наука, 1989.–192 с.
135. Лосица И.А. Коллективный договор в условиях перехода к рыночной экономике: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.05.– Х., 1997.– 167 с.
136. Лукьянова Г., Цысина Г. Коллективно-договорное регулирование: западный опыт и российские проблемы // Международная экономика и международные отношения.– 1995.– №10.– С.65-74.
137. Ляшенко В., Заболоцький В. Українське суспільство: від класового конфлікту до соціального партнерства // Схід.– 1997.– №6.– С.13-19.
138. Маврин С.П. Принципы трудового права в условиях рыночной экономики // Правоведение.– 1992.– №2.– С.53-57.
139. Малеин Н.С. Правонарушения: понятие, причины, ответственность.– М.: Юридлит, 1985.– 193 с.
140. Малютина Н.Н. Регулирование коллективных трудовых отношений в Польше // Труд за рубежом.– 1994.– №2.– С.90-97.
141. Мамутов В.К. Сближение современных систем правового регулирования хозяйственной деятельности // Государство и право.– 1996.– №8.– С.41-51.
142. Мандибура В.О., Тімофєєв В.О. Аналіз економічних та правових методів регулювання мінімальної заробітної плати (досвід країн ринкової економіки).– К.: Парламентське видавництво, 1997.– 86 с.
143. Маневич Е. Основной принцип социализма и перестройка хозяйсвенного механизма // Вопросы экономики.– 1989.– №5.– С.79-89.
144. Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения. 2-е изд.– М.: Политиздат, 1975.– Т.2.– 1955.– 651 с.
145. Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения. 2-е изд.– М.: Политиздат, 1975.– Т.16.– 1960.– ХХХ, 839 с.
146. Маркс К., Энгельс Ф. Избранные произведения: В 3 т.– М.: Политиздат, 1985.– Т.1.– 635 с.
147. Материалы XVIII съезда профсоюзов СССР.– М., 1987.– 130 с.
148. Матрусова Т.Н. Коллективно-договорные отношения и регулирование трудовых конфликтов в Японии // Труд за рубежом.– 1993.– №1.– С.64-78.
149. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества.– К.: Наукова думка, 1984.– 280 с.
150. Некипелов Д.С. Механизм тристоронних консультаций в МОТ и на национальном уровне // Труд за рубежом.– 1993.– №1.– С.15-24.
151. Никитинский В.И., Орловский Ю.П. Предмет и метод трудового права: изменения в условиях перестройки // Государство и право.– 1989.– №4.– С.71-80.
152. Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. / Укладачі: В.Яременко, О.Сліпушко.– К.: Аконіт, 1999.– Т.1: А-Є.– 912 с.
153. Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. / Укладачі: В.Яременко, О.Сліпушко.– К.: Аконіт, 1999.– Т.3: ОБЕ-РОБ.– 930 с.
154. Нуртдинова А. О коллективных договорах и соглашениях // Хозяйство и право.– 1992.– №6.– С.3-12.
155. Общая теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. В.В.Лазарева.– 3-е изд., перераб. и доп.– М.: Юристъ, 1999.– 520 с.
156. Орловский Ю.П. Коллективные договоры и соглашения // Законодательство и экономика.– 1992.– №10.– С.22-24.
157. Осипов П.П. Теоретические основы построения и примениния уголовно-правовых санкций (аксиологические аспекты).– Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1976.– 134 с.
158. Осовий Г.В. Соціальне партнерство і колективно-договірне регулювання трудових відносин // Профспілки України.– 1999.– №2.– С.38-46.
159. Осовий Г.В. Стан колективно-договірного регулювання трудових відносин // Профспілки України.– 1999.– №2.–С.38-43.
160. Пашерстник А.Е. Правовые вопросы вознаграждения за труд рабочих и служащих.– М.-Л., 1949.– 352 с.
161. Пашков А.С. Собственность и труд: правовые аспекты взаимодействия // Советское государство и право.– 1991.– №11.– С.19-28.
162. Пилипенко П. До питання про правосуб’єктність трудових колективів // Предпринимательство, хозяйство и право.– 1999.– №11.– С.22-25.
163. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права.– Л.: Видавничий центр Львів. нац. ун-ту.– 1999.– 214 с.
164. Плаксін В., Луценко А. Трудове законодавство при переході до ринкових відносин: погляд на проблему // Радянське право.– 1991.– №9.– С.31-34.
165. Подшибякина Н. Современные промышленные структуры и профсоюзы // Человек и труд.–1998.– №8.– С.72-75.
166. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник.– Х.: Фірма “Консум”, 1998.– 480 с.
167. Прокофьев Г.С. Анализ юридического текста: некоторые вопросы теории // Государство и право.– 1995.– №2.– С.80-85.
168. Процевский А.И. Заработная плата и эффективность общественного производства.– Х.: Вища школа, 1975.– 168 с.
169. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений // Советское трудовое право.– 1968.– №10.– С.121-125.
170. Процевский А.И. Трудовые отношения и метод их правового регулирования: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.05.– Х., 1970.– 40 с.
171. Процевський О.І. Новий зміст права на працю – основа реформування трудового законодавства України // Право України.– 1999.– №6.– С.101-105.
172. Процевський О.І. Трансформація прав профспілок України: реальність чи вимисел? // Право України.– 1996.– №7.– С.13-20.
173. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Шевченко Я.М., Молявко О.М., Салатко А.Л., Підопригора О.А., Карпенко Д.О.– Х.: Консум, 1999.– 271 с.
174. Российское трудовое право / Отв. ред. А.Д.Зайкин.– М.: Издат. группа ИНФРА•М–НОРМА, 1997.– 410 с.
175. Садовенко А.П. Соціальне партнерство: правове забезпечення // Профспілки України.– 1999.– №1.– С.2-17.
176. Селин В.С. Региональная экономическая политика и регулирование трудовых отношений на зарубежном Севере // Труд за рубежом.– 1995.– №4.– С.66-76.
177. Семигин Г.Ю. Социальное партнерство в современном мире. – М.: Мысль, 1996.– 208 с.
178. Силин А.А. Коллективные договора и соглашения. Тенденции современного законодательства // Труд за рубежом.– 1995.– №4.– С.76-88.
179. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник.– Х.: Консум; Ун-т внутренних дел, 2000.– 704 с.
180. Словарь по трудовому праву / Отв. ред. проф. Ю. П. Орловский.– М.: БЕК, 1998.– 600 с.
181. Смирнов В.Г. Гражданская ответственность государственных предприятий за причиненные увечья или смерти работникам.– М., 1957.– 136 с.
182. Смирнов В.Г. Функции советского уголовного права.– Л.: Изд-во ЛГУ, 1965.– 188 с.
183. Смирнов О.В. Законодательство о труде и коллективных договорах: перспективы взаимодействия // Вестник Москов. ун-та. Серия Право.– 1992.– №4.– С.34-37.
184. Смирнов О.В. Особенности правового положения советских профсоюзов в условиях развитого социалистического общества // Профсоюзы и трудовое право.– М.: Профиздат, 1979.– С.12-20.
185. Смирнова Л.О. Нормы тарифного права ФРГ: для кого они обязательны // Государство и право.– 1998.– №6.– С.100-103.
186. Снегирёва И.О. Профсоюзы как субъекты советского трудового права: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.05.– М., 1988.– 32 с.
187. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.С.Пашкова, О.В.Смирнова.– М.: Юридическая литература, 1988.– 608 с.
188. Соглашение о регулировании социально-трудовых осношений в ТНК, действующих на территории государств – участников СНГ от 9 октября 1997 года // Профсоюзы: международное издание. – 1998.– №3.– С.7-9.
189. Стависский П.Р. Материальная ответственность предприятия в трудовых отношениях.– К.-Одесса: Вища школа, 1987.– 180 с.
190. Стависский П.Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве.– К.-Одесса: Вища школа, 1982.– 183 с.
191. Ставицкий А. Регулируют ли заработную плату в рыночной экономике ФРГ? // Вопросы экономики.– 1991.– №1.– С.66-75.
192. Строгович М.К. Сущность юридической ответственности // Советское государство и право.– 1979.– №5.– С.72-80.
193. Стычинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде: В 2т.– Симферополь: Таврида, 1998.– Т.1.– 896 с.
194. Сухаревский Б.М. Стимулирование производства и экономики социализма.– М.: Экономика, 1968.– 246 с.
195. Тарасова В.А. Предмет и понятие локальных норм права // Правоведение.– 1968.– №4.– С.93-97.
196. Татам А. Право европейського союзу: Підручник / За ред. В.І. Муравйова.– К.: Абрис, 1998.– 424 с.
197. Татарников А.А. Оплата труда в странах с рыночной экономикой.– М., 1992.– 316 с.
198. Теоретические вопросы систематизации советского законодательства / Под ред. С.Н.Братуся, И.С.Самощенка.– М.: Госюриздат, 1962.– 575 с.
199. Територіальна угода між Полтавською облдержадміністрацією, регіональним відділенням Українського союзу промисловців і підприємців, обласною радою колективних сільгосппідприємств, спілкою фермерів та обласною Радою профспілок на 2000 рік від 21 лютого 2000 року // Довір’я.– 2000.– №7 (257).– С.1-4.
200. Толкунова В.Н. Трудовое право: Конспект лекций.– М.: Белые альвы, 1997.– 236 с.
201. Трехсторонние декларации принципов, касающихся межнациональных корпораций и социальной политики. 2-е изд.– Женева: МБТ, 1994.– 226с.
202. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б.Болотіної, Г.І.Чанишевої.– К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.– 564 с.
203. Трудове право України: Практикум / Г.І.Чанишева, Н.Б.Болотіна, Т.М.Додіна, О.Л.Олейніков.– К.: Юрінком Інтер. 1999.– 288 с.
204. Трудові спори: законодавство, коментар, судова практика / Упорядники: В.А.Скоробагатько, М.І.Федишин.– К.: Істина, 2000.– 432 с.
205. Трудовое право России: Учебник для вузов / Отв. ред. Р.З.Лившиц, Ю.П.Орловский.– М.: Издательская группа ИНФРА•М–НОРМА, 1998.– 480 с.
206. Трудовое право России: Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. “Правоведение” / Под ред. А.С.Пашкова.– СПб.: Санкт- Петербургский гос. ун-т, 1994.– 289 с.
207. Трудовое право. Практикум / Под ред. К.Н.Гусова.– М., 1996.– 248 с.
208. Трудовое право: Учебник / Под ред. О.В.Смирнова.– М.: Проспект, 1996.– 384с.
209. Тучкова Е.Г. Труд и социальное обеспечение пожилых граждан в СССР (правовые проблемы): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.05 / Всесоюзн. юридич. заочн. ин-т.– М., 1990.– 46 с.
210. Устав профессиональных союзов СССР: Утв. XVIII съездом профсоюзов СССР // Труд.– 1987.– 6 марта.
211. Фигурнов С.П. Строительство коммунизма и рост благосостояния народа. – М.: Соцекгиз, 1962.– 236 с.
212. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения.– Чернигов: Деснянская правда, 1995.– 184 с.
213. Цвиден