Правові питання притягнення працівників органів внутрішніх справ до матеріальної відповідальності за заподіяну ними шкоду

brief description

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
РОЗДІЛ І. Трудо-правова матеріальна відповідальність працівників органів внутрішніх справ України
1.1. Роль і місце матеріальної відповідальності в умовах ринкової економіки. . . . . . . . . . 14
1.1.1. Теоретичні положення юридичної відповідальності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .17
1.1.2. Загальна характеристика матеріальної відповідальності працівників . . . . . . 22
1.1.3. Цілі та функції матеріальної відповідальності працівників . . . . . . . . . . . . . . .28
1.1.4. Роль і місце матеріальної відповідальності в умовах ринкової економіки . .32
1.2. Матеріальна відповідальність працівників органів внутрішніх справ – особливий вид їх трудо-правової матеріальної відповідальності.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .45
1.3. Загальна характеристика матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ, її відмінність від матеріальної відповідальності військовослужбовців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
РОЗДІЛ ІІ. Підстави та види матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ
2.1. Поняття і види підстав матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90 2.2. Правопорушення як фактична підстава матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . 101
2.3. Види матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ . . . . . . .131
РОЗДІЛ ІІІ. Порядок притягнення до матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ
3.1. Правові питання вдосконалення визначення розміру шкоди, заподіяної працівниками органів внутрішніх справ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156
3.2. Порядок відшкодування шкоди, заподіяної працівниками органів внутрішніх
справ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .220

В С Т У П

Правоохоронна діяльність на сьогоднішній день значною мірою спрямована на збереження соціально-політичної стабільності суспільства. Забезпечення законності і правопорядку, захист прав і свобод громадян є однією з основних функцій української держави. Цю функцію виконують переважно органи внутрішніх справ, які в даний час перебувають на стадії реформування. Дуже важливо, щоб процес реформування був науково обґрунтованим, йшов паралельно з процесом удосконалення правового статусу працівників ОВС. У свою чергу, вдосконалення правового статусу працівників ОВС вимагає нового підходу до питань їхньої відповідальності, в тому числі й матеріальної, оскільки сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні пред’являє нові, більш високі вимоги до правового регулювання цього виду відповідальності.

Актуальність теми
Дане дисертаційне дослідження присвячене питанням правового регулювання матеріальної відповідальності працівників ОВС.
Актуальність цієї теми зумовлена необхідністю всебічного захисту державного майна, що знаходиться в оперативному управлінні органів внутрішніх справ.
Існуюче законодавство, яке регулює діяльність працівників ОВС, формувалося в основному до внесення суттєвих змін і доповнень у законодавство про працю. У зв'язку з прийняттям нових нормативних актів зміст багатьох норм, правових інститутів спеціального законодавства про органи внутрішніх справ України застарів і на сьогоднішній день не повною мірою відбиває потреби правової регламентації окремих суспільних відносин, у тому числі – і відносин, що регламентують притягнення працівників органів внутрішніх справ до матеріальної відповідальності за заподіяну ними шкоду. Відсутність чіткої правової регламентації істотно ускладнює правозастосувальну практику, може негативно впливати на якість здійснення працівниками завдань, що стоять перед ними, призводить до необґрунтованого зниження рівня правових і соціальних гарантій працівників ОВС.
Нині в Україні безпосереднім законодавчим актом, який регулює питання матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ, підстави і порядок притягнення їх до цієї відповідальності є тільки Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України №243/95-ВР від 23.06.95 р.
Пункт 1 цього Положення містить вичерпний перелік осіб, на яких поширюється дія цього Положення. Частина 4 цього пункту говорить про те, що дія Положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.
Назване Положення деталізується Наказом МВС України №550 від 14.08.95 р., але правовідносини такої складності, особливо ті, що стосуються обмеження прав і свобод громадян, не можуть регулюватися на підзаконному рівні. До того ж Наказ № 550 має дуже слабку деталізацію, оскільки із самої назви Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців випливає, що питання матеріальної відповідальності працівників ОВС розглядаються у ньому лише побічно.
Тому правовідносини такої складності необхідно врегулювати окремим нормативно-правовим актом. Таким нормативно-правовим актом на сьогоднішній день повинен стати Закон України “Про матеріальну відповідальність працівників ОВС”. Проблема прийняття окремого законодавчого акту про матеріальну відповідальність працівників ОВС пов’язана з гострою необхідністю загальної систематизації законодавства в органах внутрішніх справ.
Ми вважаємо, що правовий статус працівників ОВС значно відрізняється від правового статусу військовослужбовців. На нашу думку, не можна розглядати в одній площині відносини, в які вступають військовослужбовці, і відносини, де суб’єктами є працівники ОВС, і в рамках яких відносин реалізується матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну цими працівниками. Відносини, в які вступають військовослужбовці за призовом, виникають на підставі адміністративного акту, для видання якого волевиявлення громадянина не має юридичного значення. Інший характер мають підстави виникнення відносин, у які вступають працівники ОВС: ці підстави базуються на волевиявленні громадян, на їхньому бажанні вступити у відповідні службово-трудові відносини. У такому ж порядку виникають трудові відносини працівників за трудовим законодавством, тому для працівників ОВС і матеріальна відповідальність повинна мати свої особливості.
Ці особливості матеріальної відповідальності можна проаналізувати не тільки за суб’єктами, але й за об’єктами відповідальності. В оперативному управлінні і розпорядженні органів внутрішніх справ знаходяться спеціальні засоби, зброя, боєприпаси, необхідні приміщення і будівлі, криміналістична й оперативна техніка, транспорт, кошти й інші цінності. У той же час Збройні Сили України мають дуже великі матеріальні цінності у вигляді зброї, військової техніки, будівельних матеріалів, продовольства, споруд, будинків, речового й іншого військового майна.
Матеріальна відповідальність працівників ОВС за заподіяну ними шкоду спрямована, перш за все, на відновлення порушених інтересів держави і виконує відшкодувальну функцію. Важливим аспектом є й те, що матеріальна відповідальність – це самостійний вид юридичної відповідальності, і настає вона незалежно від притягнення працівника ОВС до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Але при цьому, окрім інтересів охорони державного майна, повинні враховуватися ще й інтереси працівників ОВС.
Суттєвим питанням при дослідженні інституту матеріальної відповідальності працівників органів внутрішніх справ є визначення галузевої приналежності цього інституту. Також потребують додаткових досліджень питання ефективності визначення розміру заподіяної шкоди та порядку її відшкодування працівниками ОВС.
Загальнотеоретичні питання матеріальної відповідальності працівників ОВС досить широко висвітлені в працях вітчизняних вчених-юристів. Ряд наукових робіт і навчальних посібників з різних аспектів матеріальної відповідальності працівників ОВС опубліковані М.І. Ануфрієвим, О.М. Бандуркою, В.С. Венедиктовим, В.Я. Гоцем, С.Г. Ілясовим, Д.О. Карпенком, О.В. Лавріненком, А.Г. Мазаловим, В.Г. Маловим, В.А. Плєвою, О.Ф. Скакун, В.І. Щербіною та деякими іншими вченими.
Велику допомогу дисертанту в дослідженні інституту матеріальної відповідальності працівників ОВС надало вивчення наукових праць вчених з трудового права, оскільки через близькість теми дослідження при аналізі проблем матеріальної відповідальності працівників ОВС значний інтерес становив інститут матеріальної відповідальності у трудовому праві. Це такі вчені, як Є.С. Бєлінський, С.С. Каринський, Є.О. Кльонов, Л.І. Лазор, А.Р. Мацюк, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, Л.О. Сироватська, В.М. Скобелкін П.Р. Стависький, Л.І. Суровська, Н.М. Хуторян, Б.О. Шеломов та ін.
Окрім того необхідно зазначити, що проведенню нашого дослідження значно сприяло вивчення наукових праць російських і радянських вчених, які працювали працюють у галузях теорії права, адміністративного, цивільного, трудового та кримінального права: М.Г. Александрова, С.С. Алексєєва, В.С. Андрєєва, М.І. Бажанова, М.І. Бару, Д.М. Бахраха, Б.К. Бегічова, О.Д. Зайкіна, А.П. Коренєва, В.М. Кудрявцева, В.В. Курочкіної, В.В. Лазарєва, Р.З. Лівшиця, І.С. Самощенка, М.Х. Фарукшина, Ю.П. Орловського та багатьох інших.
Праці названих авторів можуть служити добрим науковим підґрунтям для подальших досліджень інституту матеріальної відповідальності працівників ОВС. Разом з тим, до теперішнього часу ця проблема в її трудо-правовому аспекті на дисертаційному рівні не досліджувалась. Усе вищесказане і обумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Тематика даного дисертаційного дослідження тісно пов’язана з планами пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995 – 2000 рр. (пп. 1.3.1, 1.3.2, 1.4.2, 2.1.8, 3.1.3, 3.2.1) та Національного університету внутрішніх справ (п.1.3.1 Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ МВС України на період 1996 – 2000 рр.), а також з планами наукових досліджень кафедри трудового, екологічного і аграрного права. Цей напрямок досліджень одержав своє підтвердження також у Комплексній програмі вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999 – 2005 рр., затвердженій Наказом МВС України №61 від 29 січня 1996 р.

Мета і завдання дослідження
Метою дисертації є комплексне висвітлення у трудо-правовому аспекті проблем інституту матеріальної відповідальності працівників ОВС, обгрунтування і розробка наукових рекомендацій щодо вдосконалення цього правового інституту, підвищення ефективності законодавства в питаннях притягнення працівників ОВС до матеріальної відповідальності в сучасних економічних умовах. На основі аналізу діючого законодавства і практики його застосування пропонується розробити новий Закон “Про матеріальну відповідальність працівників ОВС”, як єдине правильне рішення у правовій ситуації, що на сьогодні склалася, а також удосконалити діючі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України з урахуванням судової та правозастосовчої практики сьогодення.
Виходячи з поставленої мети, в дисертаційному дослідженні вирішуються такі основні завдання:
- визначення ролі і місця матеріальної відповідальності працівників ОВС в умовах ринкових відносин;
- визначення поняття і виявлення правової природи матеріальної відповідальності працівників ОВС;
- показ місця і ролі інституту матеріальної відповідальності працівників ОВС на сучасному етапі розвитку інституту трудо-правової матеріальної відповідальності працівників;
- аналіз і узагальнення підстав і умов настання матеріальної відповідальності працівників ОВС;
- розробка нової класифікації видів матеріальної відповідальності працівників ОВС;
- встановлення мети матеріальної відповідальності працівників ОВС;
- удосконалення визначення розміру заподіяної шкоди та порядку її відшкодування;
- узагальнення науково обґрунтованих пропозицій щодо розробки нового і удосконалення діючого законодавства з досліджуваної проблеми.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають внаслідок заподіяння матеріальної шкоди державному майну, що знаходиться на правах оперативного управління в органах внутрішніх справ під час здійснення службово-трудових обов’язків працівниками ОВС.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти правового регулювання питань матеріальної відповідальності працівників ОВС.

Методи дослідження. У ході дослідження було застосовано загальнонаукові і спеціальні методи на основі системного підходу, що дало можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У роботі застосовано також окремі наукові методи пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат матеріальної відповідальності працівників ОВС, виокремлено основні складові визначення розміру шкоди і порядку її відшкодування працівниками ОВС. Для дослідження правової природи інституту матеріальної відповідальності працівників ОВС використано порівняльно-правовий та історико-правовий методи. Системно-структурний метод застосовано для виокремлення частин складу службово-трудового майнового правопорушення. Компаративний метод, систематичний аналіз, контент-аналіз, анкетування та експертне опитування використовувались для визначення порядку притягнення до матеріальної відповідальності працівників ОВС і для вироблення пропозицій щодо удосконалення правового регулювання їхньої матеріальної відповідальності.
Нормативну і емпіричну базу дослідження склали законодавчі та інші нормативно-правові акти України, узагальнення практики притягнення працівників ОВС до матеріальної відповідальності, статистичні матеріали МВС України, публікації в періодичних виданнях, довідкова література, а також результати соціологічного опитування, проведеного дисертантом серед особового складу органів внутрішніх справ заочного відділення Національного університету внутрішніх справ та його філій.

Наукова новизна одержаних результатів
Наукова новизна визначається тим, що до теперішнього часу проблеми матеріальної відповідальності працівників ОВС в трудо-правовому аспекті у повному комплексі порушених питань у вітчизняній юридичній науці не досліджувалися. Пропонована дисертація є першою працею такого плану. Дисертант не претендує на вичерпність висвітлення теми, оскільки проблема багатогранна, а ряд питань, які виникають на стику трудового і адміністративного права, трудового і цивільного права, вимагають окремого комплексу досліджень. У дисертації обґрунтовується низка концептуальних у теоретичному плані понять і важливих для юридичної практики положень і висновків, одержаних особисто дисертантом. Перелічимо їх нижче.
1. Вперше визначено трудо-правову природу інституту матеріальної відповідальності працівників ОВС, яка підкреслює, що матеріальна відповідальність працівників ОВС є особливим видом матеріальної відповідальності працівників за трудовим правом.
2. Зроблено висновок про необхідність прийняття окремого Закону України “Про матеріальну відповідальність працівників ОВС”.
3. Обґрунтовується, що Закон України “Про матеріальну відповідальність працівників ОВС” повинен бути комплексним нормативно-правовим актом, який би регламентував підстави і умови настання матеріальної відповідальності, її види, визначення розміру заподіяної шкоди та порядок її відшкодування працівниками ОВС. Цей Закон у своєму змісті повинен мати норми трудового, адміністративного, цивільного та цивільно-процесуального права.
4. Визначено поняття “службово-трудове майнове правопорушення” як юридичний факт, що виступає підставою матеріальної відповідальності працівників ОВС.
5. Доводиться, що основні засади матеріальної відповідальності працівників ОВС аналогічні матеріальній відповідальності працівників за трудовим законодавством.
6. Передбачаються два види матеріальної відповідальності працівників ОВС: обмежена та повна – у випадках, вказаних у Законі “Про матеріальну відповідальність працівників ОВС” залежно від розміру заподіяної шкоди.
7. Внесено пропозиції щодо удосконалення процедури і порядку відшкодування шкоди, заподіяної працівниками ОВС. Обґрунтовано три способи відшкодування: в добровільному порядку (за заявою працівника ОВС), в адміністративному порядку (за розпорядженням керівника ОВС) та в судовому (за рішенням суду).
8. Зроблено висновок про необхідність розширення переліку випадків, коли відшкодування шкоди, заподіяної працівниками ОВС, здійснюється тільки в судовому порядку.
9. Уточнено коло обставин, за яких працівники ОВС звільняються від матеріальної відповідальності.
10. Передбачено, що право зменшувати розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню працівниками ОВС, має тільки суд.
11. Запропоновано науково обґрунтовані зміни до діючого законодавства України, яке регулює діяльність працівників ОВС, а також деякі поправки до КЗпП України.

Практичне значення одержаних результатів
Воно полягає в наступному.
1. У науково-дослідній сфері результати дисертації можуть стати основою для подальшої розробки питань матеріальної відповідальності працівників ОВС.
2. У правотворчій сфері висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного трудового законодавства. Дисертантом запропоновано законопроект “Про матеріальну відповідальність працівників ОВС”, проект “Типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівника ОВС”, а також зміни і доповнення до ряду чинних нормативно-правових актів України.
3. У навчальному процесі положення і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників з курсу “Трудове право”, “Адміністративне право”, “Цивільне право” та “Правовий і соціальний захист працівників ОВС України”, у викладанні відповідних навчальних дисциплін.

Апробація результатів дисертації
Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: “IV наукова конференція курсантів і слухачів” (Харків, Університет внутрішніх справ, 1997), міжнародна науково-практична конференція “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, Харківський державний університет ім. В.Н. Каразіна, 2000), науково-практична конференція “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (Запоріжжя, Запорізький інститут державного та муніципального управління, 2000), науково-практична конференція “Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності” (Дніпропетровськ, юридичний інститут МВС України, 2000), “Науково-практична конференція ад’юнктів і магістрантів” (Харків, Університет внутрішніх справ, 2000), “Науково-практична конференція ад’юнктів і магістрантів” (Харків, Національний університет внутрішніх справ, 2001). Результати дослідження доповідалися також на засіданнях кафедри трудового, екологічного та аграрного права Національного університету внутрішніх справ.

Публікації
Основні положення і результати дисертаційного дослідження містяться в дев’яти статтях, надрукованих у фахових виданнях, та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації
Відповідно до мети та завдань дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновку, списку використаних джерел та двох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 235 сторінок. Список використаних джерел, який містить 267 найменувань, займає 24 сторінки, додатки займають 16 сторінок.

bibliography

В И С Н О В К И

Органи внутрішніх справ, як єдина державна система, що здатна надійно захистити демократичні досягнення нашого народу, права і свободи громадян, державу від правопорушень та інших антисоціальних явищ, посідають одне з чільних місць серед інших державних органів. Дуже важливо, щоб процес реформування органів внутрішніх органів проходив на науково обґрунтованих засадах. Одним із головних напрямків реформи повинні стати заходи, спрямовані на удосконалення правового статусу і підвищення рівня відповідальності працівників ОВС.
Важлива роль у процесі реформування відводиться процедурі вдосконалення інституту матеріальної відповідальності працівників ОВС. Проведене комплексне дослідження проблеми матеріальної відповідальності працівників ОВС дозволяє зробити певні висновки і сформувати деякі пропозиції щодо вдосконалення названого правового інституту.
Матеріальна відповідальність працівників ОВС внутрішня для кожного виду правопорушень, безпосередньо перед іншим суб’єктом правовідносин, що базується не на загальнообов’язкових, а на спеціальних нормах, які регулюють тільки певний вид суспільних відносин однієї з галузей права. Матеріальна відповідальність працівників ОВС повинна формуватися тільки в ретроспективному аспекті як відповідальність за правопорушення в єдності всіх його елементів.
В умовах переходу до ринкової економіки трудові відносини піддаються дії не тільки закону розподілу за працею, але насамперед дії закону вартості.
Не можна притягувати працівника тільки до повної матеріальної відповідальності, тому що не можна лишити його без заробітної плати, без засобів існування. Матеріальна відповідальність працівників ОВС є різновидом (особливим видом) матеріальної відповідальності працівників за трудовим правом, оскільки юридична природа її виникнення одна – службово-трудові правовідносини, і здійснюється вона в рамках охоронних службово-трудових відносин працівників ОВС.
На сьогоднішній день безпосереднім законодавчим актом, який регулює питання матеріальної відповідальності працівників ОВС, є Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, і яке тільки поширюється на рядовий і начальницький склад МВС України. На нашу думку, правовідносини такої складності необхідно регулювати окремим нормативним актом – Законом України “Про матеріальну відповідальність працівників ОВС”.
Правове положення працівників ОВС істотно відрізняється від правового положення військовослужбовців, і доказом тому є специфіка діяльності органів внутрішніх справ.
Підстави матеріальної відповідальності працівників ОВС мають свою специфіку. Ця специфіка пов'язана з правовою природою матеріальної відповідальності. У зв'язку з тим, що матеріальна відповідальність працівників ОВС має майновий характер, у складі правопорушення обов'язково присутній шкідливий наслідок у вигляді матеріальної шкоди, а оскільки є матеріальна шкода, заподіяна органу внутрішніх справ, то є і правопорушення.
Підстави матеріальної відповідальності працівників ОВС на всіх її стадіях тісно взаємозалежні і являють собою єдність.
Під правовою підставою матеріальної відповідальності працівників ОВС розуміються правові норми й акти органу внутрішніх справ.
Процесуальною підставою матеріальної відповідальності працівників ОВС виступають норми права, які визначають діяльність компетентних органів щодо встановлення винних осіб і відшкодування заподіяної ними матеріальної шкоди органу внутрішніх справ.
Фактичною підставою матеріальної відповідальності працівників ОВС виступає службово-трудове майнове правопорушення, що має спеціальні і загальні, специфічні для даного виду юридичної відповідальності умови.
До спеціальних умов відносяться: 1) наявність спеціальних суб'єктів у правоохоронних відносинах щодо відшкодування заподіяної шкоди, до яких відносяться орган внутрішніх справ, який має статус юридичної особи, і працівники ОВС; 2) наявність спеціальних об'єктів правопорушення, до яких відноситься практично будь-яке державне майно, закріплене за органами внутрішніх справ на правах оперативного управління, окремі види якого мають обмеження в цивільному обороті чи вилучені з нього.
До загальних ознак відносяться: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) працівника ОВС; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою (дією чи бездіяльністю) працівника ОВС і прямою дійсною шкоди; 4) вина працівника ОВС, що заподіяв шкоду.
У зв'язку з тим, що найчастіше працівники ОВС за службово-трудове майнове правопорушення притягаються до дисциплінарної і кримінальної відповідальності, а матеріальна шкода, заподіяна ними органу внутрішніх справ, залишається не відшкодованою, то уявляється необхідним закріпити в Законі “Про матеріальну відповідальність працівників ОВС” головну мету матеріальної відповідальності – відшкодування заподіяної органу внутрішніх справ шкоди.
Пропонується також включити в Закон “Про матеріальну відповідальність працівників ОВС” статтю, у якій буде передбачено перелік обставин, що виключають настання матеріальної відповідальності: 1) коли шкода є наслідком дії непереборної сили; 2) коли шкода заподіяна у стані крайньої необхідності; 3) у випадку сумлінного виконання правомірного наказу начальника ОВС; 4) у разі виправданого в конкретних випадках службового ризику, коли неможливо досягти результатів працівником ОВС іншим шляхом; 5) якщо шкода виникла з вини начальника ОВС, який не створив необхідних умов для належного зберігання матеріальних цінностей, довірених працівнику ОВС.
У Законі “Про матеріальну відповідальність працівників ОВС” необхідно також установити, що розмір шкоди, заподіяної з вини декількох працівників ОВС, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини і виду матеріальної відповідальності.
Також доцільно в Закон “Про матеріальну відповідальність працівників ОВС” включити статтю, що регулює часткову, солідарну і субсидіарну відповідальність працівників ОВС.
У залежності від розміру шкоди, що відшкодовується, розрізняють два види матеріальної відповідальності: обмежену і повну. Законодавством може бути встановлений окремий порядок визначення розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню. У зв’язку з тим, що норми законодавства, які за трудовим правом передбачають покриття шкоди у кратному розмірі, є соціально несправедливими, ми пропонуємо зовсім відмовитись від визначення розміру шкоди в кратному обчисленні.
Отже, пропонується не включати в Закон “Про матеріальну відповідальність працівників ОВС” підвищену матеріальну відповідальність.
В окремих випадках, що передбачені в Законі, для працівників ОВС установлюється повна матеріальна відповідальність. Це такі випадки:
1) умисне знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконне витрачання майна органу внутрішніх справ або вчинення інших умисних протиправних дій;
2) заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані, стані наркотичного чи токсичного сп’яніння;
3) якщо шкода заподіяна злочином, встановленим обвинувальним вироком суду;
4) недостача, а також знищення або псування майна органу внутрішніх справ, переданого під звіт чи за разовими документами (довіреністю) працівнику ОВС для зберігання, перевезення, використання або для іншою мети;
5) коли з працівником ОВС укладено письмовий договір про взяття ним на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей;
6) коли начальник ОВС винен у незаконному звільненні або переведенні працівника чи працівника ОВС на іншу роботу, а також у разі затримки начальником ОВС виконання ухвали суду чи наказу вищого за підлеглістю начальника про поновлення працівника чи працівника ОВС на роботі або на посаді.
Даний перелік повинен бути вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
З метою збереження деяких важливих видів майна і цінностей доцільно укладати договір про повну матеріальну відповідальність з працівниками ОВС, яким майно чи цінності будуть передані для зберігання або для інших цілей. Для цього нами пропонується проект Типового договору про повну матеріальну відповідальність працівників ОВС.
Доцільно розмір шкоди визначати за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з ринкових цін, які діють у даній місцевості на момент виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди, з урахуванням зносу за встановленими нормами.
У зв'язку з тим, що трудове право не містить норми про солідарну матеріальну відповідальність, пропонується визначати розмір шкоди, заподіяної з вини декількох працівників ОВС, окремо для кожного працівника ОВС з урахуванням ступеня його вини, виду і межі матеріальної відповідальності.
Відшкодування шкоди, заподіяної працівниками ОВС, мусить здійснюватися трьома способами: у добровільному порядку (за заявою працівника ОВС), адміністративному (по розпорядженню начальника ОВС) чи судовому (за рішенням суду) порядку.
Наказ (розпорядження) про стягнення відповідної суми з винного працівника, який заподіяв шкоду органу внутрішніх справ, слід видавати не в місячний термін, як встановлено в діючому Положенні, а через два тижні з дня закінчення адміністративного розслідування, надходження рішення суду або матеріалів ревізії, перевірки, дізнання, слідства. Що стосується наказу начальника ОВС, то він має бути оголошений працівнику ОВС під розпис і направлений до виконання через сім днів після такого оголошення.
Було б доцільним встановити в Законі положення про те, що у випадку невидання начальником ОВС наказу про притягнення до матеріальної відповідальності винних осіб протягом зазначених у законі термінів, стягнення не провадитися, а матеріальна відповідальність покладається на начальника ОВС, як на особу, яка не вжила заходів до відшкодування винними заподіяної матеріальної шкоди. Він має нести в даному випадку обмежену матеріальну відповідальність.
Це буде сприяти подальшому посиленню особистої відповідальності начальників ОВС.
Термін позовної давності, на нашу думку, повинен становити один рік, тобто стільки ж, як і в трудовому законодавстві щодо позовів про відшкодування заподіяної шкоди.
На наш погляд, правом зменшувати розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню працівником ОВС, не повинні бути наділені жодні інші органи, крім суду, а тим більше – начальник ОВС.
Суд може з урахуванням ступеня вини, конкретних обставин і матеріального положення працівника ОВС зменшити розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню. Зниження розміру шкоди, який підлягає відшкодуванню, є неприпустимим, якщо шкода заподіяна злочином, скоєним із корисливою метою, або заподіяна працівником ОВС, що знаходився у нетверезому стані, стані наркотичного чи токсичного сп'яніння.
У пропонованому Законі “Про матеріальну відповідальність працівників ОВС” слід установити порядок проведення грошових відрахувань. Він має бути таким же, як і для працівників за трудовим законодавством: щомісячні грошові відрахування з метою відшкодування заподіяної працівником ОВС шкоди провадяться в розмірі не більше 20% його місячного грошового забезпечення, а в окремих випадках – у розмірі 50% місячного грошового забезпечення працівника ОВС.
При відрахуваннях із грошового забезпечення працівника ОВС за кількома виконавчими документами за працівником ОВС, у всякому разі, має бути збережено 50% його місячного грошового забезпечення.
Черговість зазначених відрахувань визначається законодавством України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова А.А. Дисциплина труда в СССР: (Правовые вопросы). – М.: Юрид. лит., 1969. – 176 с.
2. Акты документальной ревизии подразделений УМВДУ в Харьковской области за 1998 год. – Справа №231. – Том 2. – Інвентарний № 907. – 867с.
3. Акты документальной ревизии подразделений УМВДУ в Харьковской области за 1999 год.– Справа №231. – Том 3. – Інвентарний № 965. – 613с.
4. Акты документальной ревизии Университета внутренних дел за 2000 год.– Справа №34. – Том 1. – Інвентарний № 123. – 64с.
5. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М.: Госюриздат, 1955. – 176 с.
6. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.: Юрид. изд., 1948. – 336 с.
7. Александров Н.Г. Экономическая политика КПСС, труд и право. Вопросы трудового права в свете решений XXIV съезда КПСС. – М.: Изд–во Моск. ун–та, 1973. – 157 с.
8. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2–х т. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 359 с.
9. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций. В 2–х т. – Свердловск, 1972. – Т. 1. – 396 с.
10. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М.: Юрид. лит., 1971. – 223 с.
11. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской федерации: Учебник – М.: Зерцало: ТОО “Правоведение”, 1996. – 639 с.
12. Альгин А.П. Риск и его роль в общественной жизни. – М.: Мысль, 1989. – 187 с.
13. Андреев В.С., Пашков А.С., Смирнов А.В., Смолярчук В.И. Проблемы общей части советского трудового права // Правоведение. – 1980. – №2. – С. 64–71.
14. Андрианов И.И. Материальная ответственность рабочих и служащих. – М.: Юрид. лит., 1979. – 96 с.
15. Антимонов Б.С. Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении. – М.: Гос. изд. юрид. лит., 1950. – 276 с.
16. Антимонов Б.С. К вопросу о понятии и значении причинной связи в гражданском праве // Труды научной сессии ВИЮН. – 1–6 июля 1946. – М., 1948. – С.23-45.
17. Ануфрієв М. Кроки назустріч – для зміцнення правопорядку // Іменем закону. – №24 від 18.06.99 р. – С. 6–7.
18. Архипов О.Г. Социально–правовой статус работников органов внутренних дел: Автореф.дис… к.ю.н.: 12.00.02/ НЮИ МВД РФ – Новгород, 1992. – 21с.
19. Базылев Б.Т. Основания юридической ответственности // Материалы конференции. – Красноярск, 1972. – С.21-24.
20. Базылев Б.Т. Юридическая ответственность: (Теорет. вопросы). – Красноярск: Изд–во Краснояр. ун–та, 1985. – 120 с.
21. Бандурка А.М., Горбачев О.В. Оперативно–розыскная деятельность: правовой анализ. – К.: РИО МВД Украины, 1994. – 159 с.
22. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: Основа, 1996. – 398 с.
23. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: Основа, 1999. – 438.
24. Барабаш А.Т. Трудовое правоотношение и дисциплинарная ответственность // XXV съезд КПСС и развитие науки трудового права и социального обеспечения. – М., 1979. – С. 158–160.
25. Бару М.И. Оценочные понятия в советском трудовом праве // Советское государство и право. – 1970. – №7. – С. 104–108.
26. Батурин Ю.М., Лившиц Л.З. Социалистическое правовое государство: от идеи к осуществлению: (Полит. правовой взгляд). – М.: Наука, 1989. – 253 с.
27. Баулин Ю.В. К вопросу о профессиональном и хозяйственном риске в проекте Основ уголовного законодательства // Правовое государство. – Вып. 1. – Тарту, 1989. – С.12-14.
28. Бахрах Д.Н. Административное право России. Особенная часть: Учеб. для вузов. – М.: БЕК, 1997. – 320 с.
29. Бахрах Д.Н. Административное право. – М.: БЕК, 1996. – 356 с.
30. Бахрах Д.Н. Административное право. – М.: БЕК, 1999. – 368 с.
31. Белинский Е.С. Материальная ответственность рабочих и служащих. – Киев, Донецк: Вища школа. Головное изд–во, 1984. – 168 с.
32. Беспалов А.А. Воинская часть как юридическое лицо (понятие и признаки): Дис… к.ю.н.: 12.00.03 / ВЮИ МО СССР– М., 1973. – 204 с.
33. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА–М, 1999. – 790 с.
34. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. – М.: Статут, 1998. – 681 с.
35. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность: Очерк теории. – М.: Юрид. лит., 1976. – 215 c.
36. Бычко И.В. Познание и свобода. – М.: Политиздат, 1969. – 215 с.
37. Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1980. – №2. – С. 36.
38. Вакуленко В.Г. Договор о полной материальной ответственности в торговле: Автореф. дис… к.ю.н.: 12.00.05/ ЛГУ – Л., 1978.
39. Варкалло В. Ответственность по гражданскому праву: Возмещение вреда – функции, виды, границы – М.: Прогресс, 1978. – 328 с.
40. Вачев Н.В. Понятие и юридическая природа материальной ответственности рабочих и служащих // Вопросы развития и защиты прав граждан. – Калинин, 1975. – С.91-93.
41. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Х.: НПКФ “Консум”, 1995. – 136 с.
42. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины. – Харьков: ХИВД, 1994. – 76 с.
43. Венедиктов В.С. Юридическая ответственность по советскому трудовому праву. Учебное пособие по спец. “Правоведение”. – К.: УМКВО, 1989. – 67 с.
44. Венедиктов В.С. Юридична відповідальність в науці і практиці трудового права // Радянське право. – 1991. – №12. – С. 22–24.
45. Венедиктов В.С., Гоц В.Я. Трудова юридична відповідальність за порушення громадського порядку // Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства: Матеріали науково–практичної конференції. – Х.: ХІВС. – 1995. – С. 49.
46. Воловик В. Про трудоправовий статус державних службовців // Право України. – 1997. – №1. – С. 63–65.
47. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Наука, 1977. – 311 с.
48. Гладкова Л. Материальная ответственность и закон. – М.: Московский рабочий, 1981. – 96 с.
49. Гоц В.Я., Лавріненко О.В. Правове регулювання праці співробітників міліції // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1996. – №1. – С.120 – 123.
50. Гоц В.Я., Слюсарь А.Н. О некоторых вопросах полной материальной ответственности // Новое политико–правовое мышление и реализация правовой реформы. Сб. науч. трудов. – К.: УМК ВО, 1991. – С. 71–78.
51. Гражданское право Украины / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Харьков: Основа, 1996. – Ч. 1. – 440 с.
52. Гусов К.Н., Толкунова В.Н. Трудовое право России: Учебник. – 2–е изд., доп., испр. – М.: Юристъ, 1999. – 480 с.
53. Гущин В.В. Правовые и организационные основы обеспечения общественной безопасности в Российской Федерации при чрезвычайной ситуации: Автореф.дис… д–ра юрид. наук: 12.00.02 / Акад. МВД РФ. – М., 1998. – 39 с.
54. Декреты советской власти. – М.: Политиздат, 1973. – Т. 6. – 584 с.
55. Дозорцев А.В. Имущественная ответственность военнослужащих за ущерб, причиненный войсковой части: // Тр. ВЮА. – М., 1949. – Вып. 9. – С. 84–88.
56. Доклад Главного начальника милиции республики Народному комиссару внутренних дел “О результатах военизации милиции республики” (февраль 1920 г.) / ЦГАУ. – Ф.6. – Оп.2. – Д.116. – Л. 6–8.
57. Донцов С.Е., Глянцев В.В. Возмещение вреда по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1990. – 271 с.
58. Закон Республики Казахстан “О труде” // http: //gazeta1.inet.kz/1aws/00001/1abor1aw09.html.
59. Закон України “Про власність” від 07.02.91 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – №20. – Ст. 249.
60. Закон України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” від 26.03.92 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №29. – Ст. 397.
61. Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” від 25.03.92 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №27. – Ст. 385.
62. Закон України “Про міліцію” від 20.12.90 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – №4. – Ст. 20.
63. Закон України “Про охорону праці” від 14.10.92 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №49. – Ст. 668.
64. Закон України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ” від 09.04.92 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №29. – Ст. 399.
65. Закон України “Про підприємства в Українській РСР” від 27.03.91 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 24. – Ст. 273.
66. Закон України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” від 21.09.99 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №48. – Ст. 407.
67. Закон України “Про державну службу” від 16.12.93 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №52. – Ст. 490.
68. Закон України “Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей” від 06.06.95 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №22. – Ст. 173.
69. Закон України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних речовин, психотропних речовин та прекурсорів і зловживання ними” від 15.02.95 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №10. – Ст.62
70. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №29. – Ст. 377.
71. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки” від 20.03.91 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №23. – Ст. 267.
72. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №4. – Ст. 28.
73. Законодательство о труде. Комментарии к законодательству о труде СССР и КЗоТ РСФСР / Под ред. И.Т. Голякова. – М.: Юрид. лит., 1947. – 359 с.
74. Зимин В.П. Правомерное исполнение приказов: доктрина “умных штыков” // Правоведение. – 1993. – №2. – С. 35–45.
75. Зобов’язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзері. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 910 с.
76. Зуб И.В. Реформа трудового законодательства в условиях перехода к рыночной экономике // Советское государство и право. – 1991. – №2. – С. 46–52.
77. Иванов Е.А. Логика. Учебник. – М.: БЕК, 1998. – 309 с.
78. Иванов С.А. Трудовое право переходного периода: некоторые проблемы // Государство и право. – 1996. – №1. – С. 43–52.
79. Иванов С.А. Советская наука трудового права: учет новых явлений в общественной жизни // Развитие науки трудового права и социального обеспечения. – М., 1978. – С. 14–21.
80. Иванов С.А. Трудовое право переходного периода: некоторые проблемы // Государство и право. – 1994. – №4. – С. 53–61.
81. Иванов С.А., Лившиц Р.З. Личность в советском трудовом праве. – М.: Наука, 1982. – 232 с.
82. Илясов С.Г. Дисциплинарная ответственность работников органов внутренних дел. Учебное пособие / Под ред. А.Н. Тимофеева. – М., 1974. – 42 с.
83. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд–во Ленинг. ун–та, 1955. – 311 с.
84. Казанцев В.И., Роша А.Н. Ленинские принципы работы с кадрами и их реализация в органах внутренних дел. Учебное пособие. – М.: Академия МВД СССР, 1989. – 29с.
85. Каринский С.С. Материальная ответственность рабочих и служащих по советскому трудовому праву. – М.: Госюриздат, 1955. – 243 с.
86. Карпенко Д.О. Правове регулювання матеріальної відповідальності в системі МВС України: Навч. посібник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1998. – 68 с.
87. Киселев И.Я. Трудовое право стран Запада на рубеже ХХІ века // Государство и право. – 1996. – №1. – С. 121–132.
88. Кленов Е.А., Малов В.Г. Материальная ответственность рабочих и служащих на предприятии. – М.: Юрид. лит., 1968. – 153 с.
89. Кодекс законів про працю УРСР// Відомості Верховної Ради УРСР №50. – Ст. 375.
90. Коллективный договор между Московским губотделом союза совторгслужащих и Центральным аппаратом НКВД РСФСР на период с 01.01.28 г. по 30.09.28 г. / ГАРФ. – Ф.393. – Оп.74. – Д.339. – Л.117–134.
91. Колонтаевский Ф.Е. О концепции органов внутренних дел как части системы исполнительной власти // Академия вчера, сегодня, завтра. – М.: Изд–во Акад. МВД России, 1995. – С. 16-18.
92. Колосов В.К. Материальная ответственность рабочих и служащих. – М.: Экономика, 1990. – 158 с.
93. Комментарий к кодексу законов о труде Российской Федерации / Под ред. К.Н. Гусова. – М.: Пост–Фактум, 1996. – 528 с.
94. Конституція України: – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
95. Конференция “Реформа трудового законодательства в СССР” (Обзор докладов, выступлений и рекомендаций) // Государство и право. – 1991. – №4. – С. 36–47.
96. Коркунов Н.М. Русское государственное право: В 3–х т. СПб. – 1914. – Т. 1. – 115 с.
97. Кривой В.И. Проект Трудового кодекса Республики Беларусь // Государство и право. – 1996. – №6. – С. 111–120.
98. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак. / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Х.: Право, 1997. – 368 с.
99. Кримінальний Кодекс України // Офіційний вісник України. – 2001. – №21. – Ст..920.
100. Кузніченко О.В. Деякі питання повної матеріальної відповідальності співробітників органів внутрішніх справ // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – №1. – С. 112–118.
101. Кузніченко О. Матеріальна відповідальність працівників органів внутрішніх справ: її правове регулювання // Право України. – 2001. – №1. – С. 77–80.
102. Кузніченко О.В. Організаційно–правові питання притягнення працівників органів внутрішніх справ до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну ними // Вісник Університету внутрішніх справ. Спецвипуск. – Харків. – 2000. – С. 262–265.
103. Кузніченко О.В. Правові проблеми притягнення працівників органів внутрішніх справ до матеріальної відповідальності // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів. – 2000. – №1. – С. 208–213.
104. Кузніченко О.В. Проблеми правового регулювання захисту матеріально–технічних засобів органів внутрішніх справ як одне з основних питань підвищення ефективності боротьби зі злочинністю // Вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. – №4.
105. Кузьмин–Караваев В.Д. Военно–уголовное право. Часть общая. – М.: СПб, 1895. – 124 с.
106. Курочкина В.В. Материальная ответственность сотрудников органов внутренних дел // Российская юстиция. – 2000. – №3. – С. 38–39.
107. Лавріненко О.В. Матеріальна відповідальність осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України. – Х.: Знание ЛТД, 1998. – 60 с.
108. Лавриненко О.В. Правовая и социальная защита работников органов внутренних дел Украины. – Х.: Знание, 1999. – 590 с.
109. Лавриненко О.В. Правовое регулирование приема на службу в органы внутренних дел Украины. – Харьков.: Знание ЛТД, 1998. – 192 с.
110. Лавриненко О.В. Служебно–трудовое правоотношение. – Харьков.: Знание ЛТД, 1998. – 56 с.
111. Лавріненко О.В. Матеріальна відповідальність осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1998. – №3–4. – С. 297–305.
112. Лавріненко О.В. Правове регулювання прийняття на службу до органів внутрішніх справ України: Автореф.дис… к.ю.н.: 12.00.05 / Університет внутрішніх справ. – Харків, 1998. – 16 с.
113. Лазарев В.В. Общая теория права и государства. – М.: БЕК, 1994. – 367 с.
114. Лазор В.В. Юридичні і соціальні аспекти сутності трудового договору у сучасних умовах: Автореф.дис… к.ю.н.: 12.00.05 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2001. – 18 с.
115. Лейст О.Э. Санкции в советстком праве. – М.: Росюриздат, 1962. – 238 с.
116. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд–во МГУ, 1981. – 240 с.
117. Лившиц Р.З. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 216 с.
118. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. – М.: Наука, 1989. – 191 с.
119. Линзон. Материальная ответственность работников // Советская юстиция. – 1937. – №2. – С. 15-17.
120. Лобзяков В.П., Васин В.Н., Углев В.А. Контракт о службе в органах внутренних дел // Деятельность юрисдикционных органов по охране прав личности: Сб. науч. трудов. – М.: Акад. Управ. МВД РФ. – 1994. – С. 102 – 107.
121. Мазалов А.Г., Донцов С.Е. Материальная ответственность военнослужащих за ущерб, причиненный государству // Советское государство и право. – 1986. – №8. – С. 138–142.
122. Макроекономічні дані для прогнозів у вашому бізнесі (Президентські таблиці) // Економіст. – 1999. – №2. – С. 40.
123. Малахов И.П. Основания уголовной ответственности // Советское государство и право. – 1991. – №6. – С. 76–81.
124. Малеин Н.С. Вина и гражданско–правовая ответственность // Советская юстиция. – 1968. – №2. – С. 8–9.
125. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. – М.: Наука, 1968. – 207 с.
126. Малеин Н.С. Современные проблемы юридической ответственности // Государство и право. – 1994. – №6. – С. 23–24.
127. Малов В.Г. Материальная ответственность лиц рядового и начальствующего состава органов внутренних дел. – М.: Академія МВД СССР, 1973. – 32 с.
128. Манохин В.М. Нужны основы законодательства о службе Российской Федерации // Государство и право. – 1997. – №9. – С. 5–11.
129. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. – К.: Изд–во Киевского ун–та, 1955. – 308 с.
130. Матвеев Г.К. Основания имущественной ответственности частных предпринимателей // Государство и право. – 1993. – №9. – С. 97–101.
131. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества. – К.: Наукова думка, 1984. – 280 с.
132. Мацюк А.Р., Симорот З.К. Трудовое право в вопросах и ответах: Справочник. – К.: Политиздат Украины, 1988. – 287 с.
133. Мельникова В.О. О профессиональном и хозяйственном риске // Советская юстиция. – 1989. – №22. – С. 22–23.
134. Методичні вказівки та завдання для практичних занять і самостійних робіт з дисципліни “Трудове право України” / За ред. Гоца В.Я. – Харків, 1999. – 69 с.
135. Митяшин И.К. Материальная ответственность военнослужащих по советскому праву: Автореф.дис… к.ю.н.:12.00.03/ ЮИ МО СССР – М., 1956. – С. 7–8.
136. Михайлов В.И. Нормативное регулирование исполнения приказа и некоторые вопросы уголовного права // Государство и право. – 1996. – №12. – С. 66–76.
137. Мякишев Г.М. Правовое регулирование службы в органах внутренних дел России: опыт, проблемы, суждения // Академия вчера, сегодня, завтра. – М.: Изд–во Акад. МВД России, 1995. – С. 73-76.
138. Науково–практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. В.Ф. Бойко, Я.Ю. Кондратьєва, С.С. Яценко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 959 с.
139. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм // Правоведение. – 1971. – №3. – С. 44–53.
140. Некрашас В.Ю. Материальная ответственность по советскому трудовому праву как охранительное правоотношение // Проблемы совершенствования гражданско- и уголовноправового законодательства в свете решений XXX съезда КПСС и новой Конституции СССР: Тезисы докладов. – Вильнюс, 1979. – С. 257.
141. Никитинский В.И., Орловский Ю.П. Предмет и метод трудового права: изменения в условиях перестройки // Советское государство и право. – 1989. – №4. – С. 71–80.
142. О внесении изменений в некоторые законодательные акты СССР: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 12.08.83 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1983. – №33. – Ст. 507.
143. О повышении эффективности использования автотранспортных средств в народном хозяйстве, усилении борьбы с приписками при перевозках грузов автомобильным транспортом и обеспечении сохранности горюче–смазочных материалов: Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 05.08.83 г. №759 // Свод Законов СССР. – Т. 8. – Ст. 355.
144. О порядке заключения письменных договоров о полной материальной ответственности рабочих и служащих за необеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения или для других целей: Постановление Совета Министров СССР от 3 октября 1977 г. № 889 // СП СССР. – 1977. – №26. – Ст. 167.
145. Об имущественной ответственности рабочих и служащих за ущерб, причиненный ими нанимателям: Постановление ЦИК и СНК от 12.06.29 г. // С3 СССР. – 1929. – №42. – Ст. 367.
146. Об утверждении норм естественной убыли масел растительных и олиф при сливе: Постановление Госснаба СССР №121 от 07.09.87 г. // Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств СССР. – 1988. – №2. – Ст. 39.
147. Об утверждении норм естественной убыли свежего картофеля при длительном хранении в неохлаждаемых хранилищах: Постановление Госснаба СССР №94 от 07.07.87 г. // Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств СССР. – 1987. – №12. – Ст. 16.
148. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. д-ра филол. наук проф. Н.Ю. Шведовой. – 18 изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1987. – 797 с.
149. Ойгензихт В.А. Проблемы риска в гражданском праве (Часть общая). – Душанбе: Иррон, 1972. – 224 с.
150. Основы государства и права: Учебное пособие / Под ред. П.И. Орлова, 3–е изд., испр. и доп. – Х.: Ун–т внутр. дел, 1997. – 242 с.
151. Павловська Н., Анігешна Н., Савкова С. Про основи диференціації вартості робочої сили // Праця і зарплата. – 1998. – №24. – С. 10.
152. Панюгин В.Е. Материальная ответственность рабочих и служащих. (Пособие для служащих). – М.: Знание, 1979. – 96 с.
153. Пашков А.С. Договоры в условиях многоукладной экономики // Советское государство и право. – 1993. – №6. – С. 57–65.
154. Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України: Постанова Верховної Ради України №2471–XII від 17.06.92 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №35. – Ст. 517.
155. Перелік і опис зразків форми одягу, норми забезпечення речовим майном осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ, знаки розрізнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.97 р. №925 “Про форму одягу осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішнії справ” // Наказ МВС України №586 від 03.09.97 р.
156. Перечень должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предприятием, учреждением, организацией могут заключаться письменные договоры о полной материальной ответственности за необеспечение сохранности ценностей, переданых им для хранения, обработки, продажи (отпуска), перевозки или применения в процессе производства, утв. Постановлением Гос. Ком. СССР по труду и социальным вопросам и Секритариатом ВЦСПС от 28 декабря 1977 г. №447/24 // Бюллетень Гос. Ком. СССР по труду и соц. Вопросам. – 1978. – №4.
157. Петров Н.И. Материальная ответственность лиц рядового и начальствующего состава органов внутренних дел за ущерб, причиненный государству. – М.: Домодедово, 1984. – 31 с.
158. Пилипенко П. Окремі зауваження до проекту Кодексу України про працю // Право України. – 1996. – №9. – С. 63–66, 70.
159. Пионтковский А.А. Уголовный закон о борьбе с отрицательными последствиями научно–технического прогресса // Советское государство и право. – 1972. – №4. – С. 37-40.
160. Пискарев И.К., Шеломов Б.А. Положение о материальной ответственности рабочих и служащих за ущерб, причиненный предприятию: Комментарий. – М.: Юрид. лит., 1988. – 400 с.
161. Письмо Главмилиции НКВД РСФСР в Московское Губернское Управление РК милиции о ликвидации союза милиционеров от 11.11.19 г. №8018 / ГАРФ. – Ф.393. – Оп.6. – Д.11. – Л.480.
162. Плєва В.А. Матеріальна відповідальність осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ // Радянське право. – 1990. – №9. – С. 52–56.
163. Плєва В.А. Організаційно–правові проблеми матеріальної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ: Автореф.дис… к.ю.н.: 12.00.07 / Націон. акад. внутр. справ. – К., 1999. – 19 с.
164. Полетаев Ю.Н. Материально ответственные лица: трудовые права, обязанности, ответственность: Справочное и практическое пособие. – М.: Юристъ, 1998. – 216 с.
165. Положение о бухгалтерских отчетах и балансах учреждений и организаций, состоящих на государственном бюджете СССР: Приказ Министерства финансов СССР №244 от 28.12.87 г.
166. Положение о материальной ответственности военнослужащих за ущерб, причиненный государству: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 13.01.84 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1984. – №3. – Ст. 6.
167. Положение о материальной ответственности военнослужащих за ущерб, причиненный государству: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 23.05.66 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1966. – №24. – Ст. 444; ВВС СССР. – 1968. – №37. – Ст. 335; ВВС СССР. – 1973. – №48. – Ст. 679.
168. Положение о федеральной государственной службе // САПП РОР. – 1993. – №52. – Ст. 2267.
169. Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі: Постанова Верховної Ради України від 23.06.95 р. № 243/95–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №25. – Ст. 193.
170. Положення про порядок приймання і переробки відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також про порядок розрахунків із здавальниками за прийняття від них дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у вигляді відходів і лому: Наказ Мінфіну України, Мінекономіки України, Державного комітету України з матеріальних ресурсів, Нацбанку України, Держріддорогмету №54/11/161/91/15 від 23.06.94 р.
171. Положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органiв внутрiшнiх справ Української РСР: Постанова Кабiнету Мiнiстрiв УРСР вiд 29 липня 1991 р. №114 // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. – К., 1999. – С. 438.
172. Поляков С. Регулирование служебных и трудовых правоотношений // Российская юстиция. – 1998. – №12. – С. 23–25.
173. Попов В.И. Правовое регулирование социалистических трудовых отношений. – Иркутск: Изд–во Иркутс. ун–та, 1983. – 175 с.
174. Попов С.В. Звільнення працівників органів внутрішніх справ за порушення дисципліни і законності: Автореф.дис… к.ю.н.: 12.00.05 / Національний університет внутрі