ФУНКЦІЇ ТРУДОВОГО ПРАВА

brief description

З М І С Т

Вступ ………………………………………………………………………............ 4
Розділ 1. Загальні теоретичні проблеми функцій трудового права…………… 14
1.1. Трудове право України: сучасний етап розвитку………………….... 14
1.2. Поняття функцій трудового права…..………………………………... 47
1.3. Проблеми класифікації функцій трудового права…………………... 66
Висновки до розділу 1……………………………………………………………. 91
Розділ 2. Регулятивна функція трудового права ……………………………….. 96
2.1. Виробнича функція трудового права в умовах ринкових відносин... 96
2.1.1. Місце і роль норм трудового права у правовому регулюванні трудових та тісно пов’язаних із ними відносин……………………...
96
2.1.2. Основні напрями вдосконалення норм трудового права, які регулюють юридичні форми впорядкування виробничої діяльності
112
2.2. Захисна функція трудового права як нормативне вираження соціальної спрямованості діяльності сучасної держави……………..
123
2.2.1. Поняття і значення захисної функції трудового права в умовах ринкових відносин……………………………………………………..
123
2.2.2. Заступництво – провідна правова форма захисту працівників соціальною державою………………………………………………….
131
2.2.3. Підтримка працівників: основні проблеми правового регулювання. 154
Висновки до розділу 2……………………………………………………………. 166
Розділ 3. Охоронна функція трудового права…………….…………………….. 169
3.1. Поняття охоронної функції трудового права та зміст норм, які забезпечують її реалізацію…………………………………………….
169
3.2. Запобіжна (профілактична) функція трудового права……………… 178
3.2.1. Соціально-правові засади профілактики порушень норм трудового права…………………………………………….....................................
178
3.2.2. Заборони у трудовому праві………………………………………….. 187
3.2.3. Санкції норм трудового права: проблеми ефективності…..……….. 193
3.2.4. Запобіжні заходи у трудовому праві………………………................. 213
3.3. Відновлювальна (компенсаційна) функція трудового права……...... 229
3.3.1. Заходи захисту як різновид примусових заходів трудового права відновлювального характеру……………………………….................
229
3.3.2. Компенсаційна сутність норм трудового права про матеріальну відповідальність працівників…………….............................................
248
3.4. Відплатна (каральна) функція трудового права……………………... 262
3.4.1. Проблеми ефективності норм трудового права про матеріальну відповідальність роботодавця в умовах ринкових відносин………..
262
3.4.2. Гуманізація норм трудового права про дисциплінарну відповідальність працівників……….....................................................
285
Висновки до розділу 3……………………………………………………………. 299
Розділ 4. Суспільно-економічні функції трудового права……………………... 303
4.1. Економічна і соціальна функції трудового права в умовах забезпечення державою соціальної спрямованості економіки……...
303
4.2. Психологічна й виховна функції трудового права: проблеми ефективності впливу норм трудового права………………………....
318
4.3. Управлінська функція трудового права і вдосконалення організації суспільного виробництва……………………………………………...
335
Висновки до розділу 4……………………………………………………………. 353
Висновки ………………………………………………………………………….. 356
Список використаних джерел……………………………………………………. 368

ВСТУП

Актуальність роботи. Конституція проголошує Україну соціальною і правовою державою, що покладає на неї ряд суттєвих зобов’язань у сфері правового регулювання праці. Держава відігравала і відіграє провідну роль в регулюванні трудових відносин, визначенні правового статусу роботодавця і працівника, їх правових можливостей та інтересів, забезпеченні функціонування механізму реалізації спільних для праці й капіталу інтересів. Для того, щоб на належному рівні розкрити вплив трудового права на суспільні відносини, показати його соціальну сутність і призначення, необхідно досліджувати його функції, бо тільки функції права дозволяють побачити право в дії, його ефективність та значення для суспільства.
Дослідженням проблем функцій права в науці приділялася певна увага. Так, наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття цим проблемам присвячено роботи Л. Дюгі (Франція), К. Реннера (Австрія), А.М. Горовцева (Росія) та багатьох інших. Серед радянських учених, які досліджували функції права, можна назвати А. Гойбарга, Д. Розенблюма, С. Раєвича, С. Аскназія, П.І. Стучку, Є.Б. Пашуканіса, Н.Є. Салтикову. У другій половині ХХ століття цими проблемами займалися С.С. Алексєєв, Є.І. Фарбер, В.Г. Смирнов, Н.О. Чечина. Вагомий внесок у їх розвиток зробив Т.М. Радько. Серед зарубіжних авторів слід виділити Р. Паунда, Т. Парсонса (США), В. Майхофера (ФРН). Варто наголосити, що в галузевих науках окресленим питанням приділялася більш пильна увага: функції цивільного права аналізувалися в роботах А.Я. Риженкова, В.П. Грибанова, С.Т. Максименко, Т.І. Іларіонової, Д.Г. Хецуріані. Окремо функції трудового права досліджували такі вчені, як М.Г. Александров, А.Д. Зайкін, С.О. Іванов, О.С. Пашков, В.М. Лебедєв, В.І. Шкатулла та ін.
Безперечно, проблема функцій права не нова. З розвитком суспільства змінюються як функції держави, так і функції права. Поява різних форм власності, видів підприємств, розвиток підприємництва сприяють активізації правотворчості в цій сфері. Зважаючи на зміну соціальних та економічних відносин, змінюються й функції трудового права, що випливають з конституційних зобов’язань, які бере на себе держава щодо правового захисту її громадян. Але людина, її права і свободи були й залишаються в центрі уваги науковців та юристів-практиків. Саме актуалізація цих проблем зумовила написання даної праці.
Якщо функції радянського трудового права досліджувались досить глибоко, то функції трудового права України в умовах ринкових відносин не були предметом розгляду ні в дисертаційних, ні в монографічних працях. Представлена робота є дослідженням основних проблем правового регулювання відносин працівника і роботодавця в нових соціально-економічних умовах, змінах у державній соціальній політиці, спрямованій на врахування інтересів сторін, усунення суперечностей та досягнення компромісів. Зважаючи на це, формується й правовий механізм функцій трудового права, визначаються правові засоби, достатні для усунення розбіжностей між працею і капіталом. Актуальність даного дослідження полягає в тому, що в роботі розглянуто ключові проблеми науки трудового права в аспекті підвищення ефективності норм основних інститутів цієї галузі, проаналізовано важливіші поняття й сформульовано їх визначення, які мають вагоме значення для теорії права та практики його застосування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках основних напрямків наукових досліджень у митній справі, що передбачені “Концепцією формування наукової та науково-технічної діяльності Академії митної служби України”, та роботи авторського творчого колективу “Академія-Митниця” з науково-дослідної роботи кафедри цивільно-правових дисциплін Академії митної служби України над спільною темою “Правове регулювання кадрової роботи у митних органах” (Державний реєстраційний номер 01041003697).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення та вирішення теоретичних і практичних проблем функцій трудового права, розкриття значення цієї категорії для розуміння сутнісних ознак права. З урахуванням нових соціально-економічних реалій, досягнень загальної теорії права, трудового права та інших галузевих наук, узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду, практики застосування трудового законодавства, заплановано розробити нову концепцію функцій трудового права в умовах ринкових відносин.
Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлені наступні дослідницькі завдання:
– здійснити теоретичний аналіз ряду принципово важливих категорій трудового права, зокрема: “функції трудового права”, “система функцій трудового права”, правовий механізм їх дії та ін.;
– з’ясувати правову природу, сутність та основні ознаки функцій права;
– показати динамізм цього явища, підкреслити його самодостатність та вагоме значення для розуміння механізму правового регулювання;
– розкрити значення функцій трудового права для обґрунтування самостійності цієї галузі права;
– визначити роль кожної функції трудового права в умовах ринкових відносин;
– показати нерозривний зв’язок функцій трудового права з предметом і завданнями галузі, зумовленість методу та принципів правового регулювання виконуваними трудовим правом функціями;
– сформулювати чіткі визначення понять досліджуваних правових явищ;
– дослідити ступінь ефективності існуючих норм трудового права в умовах ринкових відносин;
– визначити необхідність вдосконалення норм трудового права з урахуванням соціального характеру цієї галузі права та забезпечення інтересів людини праці;
– проаналізувати наукові доктрини, трудове законодавство країн з ринковою економікою, встановити необхідність запозичення позитивного зарубіжного досвіду;
– проаналізувати практику застосування трудового законодавства України, виявити основні проблеми його неефективності;
– сформулювати конкретні пропозиції й рекомендації щодо вдосконалення норм трудового права та включення їх до Трудового кодексу України.
Об’єктом дослідження є механізм правового регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними суспільних відносин.
Предметом дослідження є теоретичні і практичні проблеми функцій трудового права в умовах ринкових відносин.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використана раціональна сукупність методів теорії пізнання. Зокрема, були використані такі з них: історико-правовий (для дослідження ґенези наукових поглядів на функції права в теорії права та галузевих правових науках); логіко-семантичний (для аналізу та поглиблення розуміння понятійного апарату, що стосується теми дослідження); порівняльно-правовий (для вивчення особливостей функцій трудового права, визначення специфічних для умов ринкових відносин юридичних засобів і способів упливу на суспільні відносини, що складають предмет трудового права); системно-структурний (для визначення системи функцій трудового права та місця кожної з них у цій системі); функціональний (для встановлення взаємозв’язків явищ, які у своїй сукупності характеризують функції трудового права, як динамічне явище і через які виявляються властивості права); абстрагування (для виокремлення найважливіших властивостей норм трудового права, юридичних фактів та правовідносин, а також визначення їх понять); аналізу (для виділення найсуттєвіших ознак функцій трудового права в умовах ринкових відносин); моделювання (щоб сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення системи норм трудового права та їх ефективної дії в умовах ринкових відносин).
Комплексне використання основних методів наукового пізнання дозволило всебічно розглянути теоретичні проблеми функцій трудового права в нових економічних відносинах і сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання з урахуванням потреб практики, а також для подальшого розвитку наукової думки в цьому напрямку. Теоретичні висновки й практичні рекомендації ґрунтуються на вимогах логіки щодо визначеності, послідовності та несуперечності суджень.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційної роботи склали наукові праці із загальної теорії права, трудового права, цивільного права таких авторів: А.А. Абрамової, М.Г. Александрова, С.С. Алексеєва, Е.М. Аметістова, М.В. Баглая, О.Т. Барабаша, М.Й. Бару, А.К. Безіної, Є.С. Белінського, Н.Б. Болотіної, П.А. Бущенка, В.С. Венедіктова, Л.Я. Гінцбурга, Є.О. Голованової, Г.С. Гончарової, Ю.О. Денисова, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, М.І. Іншина, С.О. Іванова, С.С. Карінського, І.Я. Кисельова, Р.І. Кондратьєва, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, В.М. Лебедєва, О.Е. Лєйста, Р.З. Лівшиця, В.Г. Малова, М.С. Малеїна, А.Р. Мацюка, М.В. Молодцова, О.С. Пашкова, П.Д. Пилипенка, В.І. Попова, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, Т.М. Радька, В.Г. Ротаня, Л.О. Сироватської, В.М. Скобєлкіна, О.В. Смирнова, П.Р. Стависького, В.Г. Сойфера, В.А. Тархова, В.І. Усеніна, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, В.І. Шкатулли, О.М. Ярошенка та інших учених. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони та підзаконні нормативно-правові акти. Автор звертався також до законодавства країн із ринковою економікою, досвід яких щодо правового регулювання праці може бути використаний в Україні. Узагальнення судової практики стали підставою для формулювання обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим комплексним дослідженням теоретичних проблем функцій трудового права, в якій розроблено нову концепцію функцій трудового права в ринкових економічних відносинах. Унаслідок проведеного дослідження отримано цілісну наукову роботу, в якій запропоновано нове бачення функцій трудового права, основане на останніх результатах досягнень вітчизняної і зарубіжної правової науки, та сформульовано нові наукові положення, дефініції щодо предмета дослідження та зроблено окремі пропозиції, що ґрунтуються на особистих висновках для вдосконалення правового регулювання трудових і тісно пов’язаних із ними відносин.
Найбільш вагомими результатами дисертаційного дослідження, які мають наукову новизну, є такі:
1. По-новому розкрито мету, завдання та основні принципи трудового права в умовах ринкових відносин, що є передумовою правильного й точного визначення системи функцій цієї галузі права на сучасному етапі її розвитку.
2. Уперше функції трудового права визначаються через встановлення норм трудового права і реалізацію їх у суспільних відносинах, тобто через способи виявлення активності права. У визначенні поняття „функції трудового права” вперше відображено таку категорію, як „ефективність”, яка характеризує розбіжності між можливостями, закріпленими в нормах права, та дійсністю, вираженою в правовідносинах. Таким чином усунуто суттєвий недолік переважної більшості визначення понять функцій права, а саме обмеження характеристики функцій права лише статичною складовою – встановленням норм права.
3. Уперше функції трудового права класифіковано на основі системного підходу. В результаті використання визначених нами критеріїв класифікації отримано цілісну систему функцій, яка включає: загально-юридичні, галузеві та суспільно-економічні функції трудового права. По-новому розкрито й обґрунтовано значення та зв’язки кожної з функцій в рамках системи функцій трудового права.
4. По-новому класифіковано норми трудового права, виходячи з їх функціонального призначення та практичного значення для регулювання трудових і тісно пов’язаних із ними відносин. Так, залежно від направленості впливу норм трудового права виокремлено норми з виробничою та захисною спрямованістю, виявлено їх специфіку. Таким же чином класифіковано й охоронні норми трудового права.
5. Розв’язано проблему конкуренції норм трудового права з нормами господарського, цивільного та адміністративного права щодо регулювання виробничих відносин. Повноваження роботодавця із забезпечення організації та управління виробничим процесом мають визначатися виключно нормами трудового права, бо виробничий процес, основними суб’єктами якого є працівники, є предметом правової регламентації норм трудового права.
6. Уперше захисна функція трудового права розглядається як нормативно гарантований захист інтересів людини в процесі праці в широкому розумінні значення цього слова. Розмежування захисної і охоронної функцій трудового права ґрунтується на семантичній різниці термінів “захист” і “охорона” та відмінностях спрямованості правового впливу захисних і охоронних норм. Захисна функція трудового права виражається в нормах, які спрямовані на заступництво й підтримку працівників, і ґрунтуються на конституційних положеннях, згідно з якими людина визнається найвищою соціальною цінністю, а трудові права невід’ємними правами людини.
7. По-новому розкрито значення юридичних гарантій для характеристики охоронної функції трудового права й вирішення проблеми забезпечення загальнообов’язковості, примусовості та дієвості норм трудового права в умовах ринкових відносин.
8. Уперше запропоновано визнати сферу професійної трудової діяльності людини місцем підвищених психологічних ризиків для неї, що зобов’язує встановлювати норми трудового права, які міститимуть обов’язок роботодавця виявляти у виробничих відносинах із працівником неупередженість, об’єктивність та повагу до його особистості.
9. Принципово новими є пропозиції про запровадження до трудового законодавства кумулятивних санкцій з кратним відшкодуванням заподіяної шкоди для роботодавців, які порушують право на працю, а також нових дисциплінарних санкцій, як-то: „дискваліфікація робітника”, „попередження працівника про його неповну професійну придатність”, „призупинення дії трудового договору”.
10. По-новому розкрито природу запобіжних заходів та заходів захисту в трудовому праві, обґрунтовано пропозиції з їх вдосконалення та запровадження нових заходів, які відповідають вимогам ринкової економіки.
11. Уперше проводиться чітке розмежування матеріальної відповідальності працівників і роботодавця як самостійних інститутів трудового права, які відрізняються завданнями, функціями, характером правопорушень, змістом санкцій, специфічним порядком і умовами застосування санкцій.
12. По-новому вирішено проблеми ефективності дисциплінарної відповідальності працівників в умовах ринкових відносин, в основу чого закладено ідею гуманізації норм цього інституту трудового права.
13. Уперше запропоновано подолати суперечливість економічної доцільності діяльності роботодавця і соціальних потреб працівників через закріплення в нормах трудового права принципу обопільності вкладення ресурсів та визначено напрями реалізації цієї ідеї в законодавстві, зокрема, в питаннях правового регулювання оплати праці в умовах ринкових відносин.
14. Розвинуто ідею про соціальну відповідальність роботодавця. Сформульовано окремі нові положення щодо ролі, статусу, завдань, функцій та повноважень соціальної служби підприємства, установи, організації.
15. По-новому розкрито значення психологічної і виховної функцій трудового права та їх ролі у вирішенні проблем ефективності впливу норм трудового права.
16. Суттєвих змін набули уявлення про управлінську функцію трудового права, розглянуту через призму правового регулювання роботи з кадрами. Сформульовано декілька нових положень щодо ролі, статусу, завдань, функцій та повноважень кадрової служби підприємства, установи, організації, визначення основних напрямів її діяльності, що потребують однозначного нормативного закріплення.
17. Удосконалено визначення низки понять, наведено нові класифікації правових явищ, які мають важливе значення для науки трудового права.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані: а) у процесі правотворчої діяльності державних органів під час реформування трудового законодавства, зокрема при підготовці нового Трудового кодексу України та відповідних нормативно-правових актів; б) у навчальному процесі при викладанні дисципліни “Трудове право” та спеціальних курсів, а також при підготовці авторського підручника “Трудове право України”; в) у науково-дослідній сфері для подальших наукових досліджень проблем функцій трудового права, юридичної відповідальності та інших примусових заходів ученими, аспірантами, студентами, курсантами.
Апробація результатів дослідження. Одержані здобувачем у процесі дослідження висновки, узагальнення і пропозиції оприлюднювались на науково-практичній конференції “Конституційні гарантії захисту людини в правоохоронній діяльності” 24 – 25 вересня 1999 р. (м. Дніпропетровськ), міжнародній науково-практичній конференції “Митна справа в Україні: сучасні проблеми та шляхи вдосконалення” 21 – 22 жовтня 1999 р. (м. Дніпропетровськ), VІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Транснаціональна злочинність: заходи протидії, проблеми підготовки кадрів правоохоронних органів” 10 червня 2000 р. (м. Харків), міжнародній науково-практичній конференції “Туризм у ХХІ столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості” 10 жовтня 2001 р. (м. Київ), науково-практичній конференції “Митна політика України на сучасному етапі” 8-9 листопада 2001 р. (м. Дніпропетровськ), ІІІ науково-методичній конференції “Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи” 20 – 21 березня 2003 р. (м. Дніпропетровськ), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” 19 – 20 травня 2003 р. (Сімферополь – Євпаторія), науково-теоретичній конференції “Методологія приватного права” 30 травня 2003 р. (м. Київ), щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” 30 червня – 1 липня 2003 р. (м. Запоріжжя), науково-практичній конференції “Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення” 20 – 21 листопада 2003 р. (м. Дніпропетровськ), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” 16 квітня 2004 р. (м. Ірпінь), науково-практичній конференції “Сучасні проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні” 21 травня 2004 р. (м. Львів), науково-практичній конференції “Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи” 25 –26 червня 2004 р. (м. Запоріжжя), науково-методичній конференції “Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи” 19 – 20 травня 2005 р. (м. Дніпропетровськ), науково-практичній конференції “Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” 2 – 4 червня 2005 р. (м. Суми), міжнародній науково-практичній конференції “Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства” 24 – 25 листопада 2005 р. (м. Дніпропетровськ), ХІІ регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” 9 – 10 лютого 2006 р. (м. Львів), науково-практичній конференції “Трудове право України в контексті європейської інтеграції” 25 – 27 травня 2006 р. (м. Чернігів), міжнародній науково-практичній конференції “Гарантії прав суб’єктів трудових правовідносин в умовах ринкової економіки” 29 – 30 вересня 2006 р. (м. Хмельницький), науково-практичній конференції “Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин” 31 травня – 2 червня 2007 р. (м. Чернігів), навчально-методичних семінарах: “Шляхи вдосконалення кадрової роботи” 17 – 19 грудня 2003 р., “Шляхи вдосконалення роботи кадрових підрозділів митної служби України” 1 – 2 грудня 2005 р. та 30 – 31 січня 2007 р.
Результати дослідження запроваджувалися у проектах законодавчих та інших нормативно-правових актах, у розробці яких автор брав безпосередню участь, а саме: проектів законів “Про Дисциплінарний статут митної служби України”, “Про умови та порядок проходження служби в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях”, проектів підзаконних нормативно-правових актів щодо проходження служби в митних органах (наказ Держмитслужби України № 480 від 04.09.2002 р. “Про заходи для забезпечення реалізації нового Митного кодексу України”) та проекту закону “Про митну службу” (наказ Держмитслужби України № 222 від 04.04. 2003 р. “Про створення робочої групи”).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 55 публікаціях, до яких входять: три авторські монографії, що видані відповідно до вимог ВАК України, 33 наукові статті, опубліковані у фахових виданнях, 12 наукових статей – у нефахових виданнях і 7 тез доповідей на конференціях.
Структура й обсяг дисертації. Структура дисертації підпорядкована меті й завданням дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, що об’єднують 12 підрозділів, які включають 13 пунктів, висновків та списку використаних джерел (620 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 423 сторінки, з яких основного тексту – 367 сторінок, списку використаних джерел – 56 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

На основі комплексного використання основних методів наукового пізнання, досягнень загальної теорії права, трудового права, інших галузевих наук, узагальнення практики застосування норм трудового права, вітчизняного та зарубіжного досвіду здійснено розв’язання вагомої наукової проблеми, а саме: запропоновано нову концепцію функцій трудового права, яка ґрунтується на суттєвих змінах соціально-економічної формації в Україні та перспективах розвитку держави і права. Розроблені та сформульовані автором дисертації проекти норм трудового права враховують потреби практики, здатні суттєво удосконалити механізм правового регулювання трудових та тісно пов’язаних із ними відносин і можуть бути включені до Трудового кодексу України.
Найбільш вагомі теоретичні результати дисертаційного дослідження:
1. Розглядати працю як товар є хибною позицією, бо в такому підході неправильно визначені мета і засіб. Мета – це всебічний розвиток людини, розкриття її здібностей, соціалізація та індивідуалізація особи в суспільстві, а праця – це перший засіб, за допомогою якого буде реалізована її можливість заробляти собі на життя та гідно існувати серед людей. У процесі трудової діяльності, особа, яка своєю працею заробляє на життя у роботодавця, включається у такі суспільні зв’язки: економічні, організаційно-управлінські, соціальні та психологічні. Їх вірне розуміння дозволяє правильно визначити мету й завдання трудового права та основні напрями його впливу на трудові і тісно пов’язані із ними відносини.
2. Низка принципів трудового права в умовах ринкових відносин підлягає уточненню, а деякі мають формулюватися заново. Слід також виокремити й нормативно закріпити деякі принципи, які були не нехарактерні для радянського трудового права: верховенство права, свободи праці, соціально-економічне партнерство, соціальна співпраця, соціальний мир, захист працівника від свавілля роботодавця, рівне ставлення до працівників із боку роботодавця.
3. Оскільки через функції виражаються найбільш суттєві властивості трудового права як регулятора суспільних відносин, то їх поняття розкрито через встановлення і реалізацію норм трудового права, тобто через способи виявлення активності права. Визначаючи поняття „функція права”, треба опиратися на семантичну основу терміна „функція”, якою є поняття „діяльність”. Складовими поняття „діяльність” є слова „дія”, „сукупність дій”, та „вплив”.
4. Встановлення і реалізація правових норм у суспільних відносинах, безумовно поєднує такі категорії, як функції трудового права, діяльність трудового права та правовий вплив, бо основною і визначальною властивістю права є нормативність. У переважній більшості визначення поняття „функції права” є один суттєвий недолік, а саме те, що характеристика цього поняття обмежується лише статичною складовою – встановленням норм права.
5. Встановлення норми права – це первісний найважливіший різновид вияву сутності права як регулятора суспільних відносин, перший спосіб виявлення активності права, але без реалізації норм трудового права, без другого способу виявлення активності права, не можна побачити дію права, його функціонування, розкриття його можливостей, втілених у нормах права, у суспільній дійсності – правовідносинах. З’ясування розбіжностей між можливостями, закріпленими в нормі, та дійсністю, вираженою в правовідносинах, дає можливість говорити про дієвість права.
6. Ефективність правового регулювання – це категорія, яка об’єднує функцію й завдання, принципи і метод та характеризує функцію права як діяльність права з впорядкування суспільних відносин, тобто результативність діяльності права. Тільки під час реалізації норми можна з’ясувати, чи здатна вона врегулювати суспільні відносини, чи адекватно до конкретної ситуації визначено її зміст, чи має норма збудники мотивації до її виконання.
7. Пропонуємо таку схему розкриття сутності функцій права, як одного з найважливіших правових явищ: право (засіб досягнення соціальної мети) – функція (діяльність, що виражається як вплив норм права) – вплив норм права (зумовлюється змістом цих норм) – об’єкт впливу (суспільні відносини, їх групи, частини або сторони) – соціальний результат (найважливішим для права є власне юридичний результат) – правовідносини (якісно новий рівень суспільних зв’язків).
8. У науці трудового права завжди були відсутні єдині підходи до класифікації функцій трудового права, а роль тієї чи іншої функції, або перебільшувалась, або свідомо занижувалась. Функції трудового права треба класифікувати на основі системного підходу, в результаті чого можна отримати цілісну систему функцій, яка включає: загально-юридичні, галузеві та суспільно-економічні функції трудового права.
9. Галузеві функції, які відображають специфіку впливу норм трудового права на відносини, що складають його предмет, доцільно іменувати не спеціальними функціями або ж аспектами функцій, а підфункціями загально-юридичних функцій трудового права. Така назва, з одного боку, вказує на їх органічний взаємозв’язок із загально-юридичними функціями трудового права, а з другого – підкреслює їх самостійність для трудового права.
10. Зміст функцій трудового права – це група певним чином цілеспрямованих норм трудового права. Іншими словами, зміст функції трудового права виражається через зміст певної сукупності норм трудового права. Спосіб же випливу – важливий, проте не єдиний елемент характеристики змісту норм трудового права. Від чіткого визначення сфери втручання законодавця у регулювання трудових та тісно пов’язаних із ними відносин безпосередньо залежатиме ефективність їх правового регулювання.
11. Пропонується класифікувати норми трудового права можна виходячи з їх функціонального призначення та практичного значення для регулювання трудових і тісно пов’язаних із ними відносин. Так, залежно від направленості впливу норм трудового права виокремлено норми з виробничою та захисною спрямованістю. Основу норм трудового права з виробничою спрямованістю складають норми, які визначають повноваження роботодавця та норми, які регулюють юридичні форми впорядкування виробничої діяльності.
12. Розмежування охоронної та захисної функцій трудового права ґрунтується на розмежуванні термінів „захист” і „охорона”. Практика свідчить про відсутність єдиних підходів до їх застосування не тільки в науці, але й у законодавстві та міжнародно-правових актах. Слово „захист” – полісемічне, а звідси й плутанина в застосуванні та неточності його тлумачення. Розуміння змісту означених вище термінів як юридичних категорій має обов’язково ґрунтуватися на аналізі їх контексту або сфери застосування.
13. Захисна функція трудового права розглядається як функція, що виявляється в його нормах, спрямованих на захист інтересів людини в процесі праці в широкому розумінні цього слова. Сутність захисної функції трудового права випливає із конституційного обов’язку держави утверджувати й забезпечувати права і свободи людини, а її зміст випливає зі змісту конституційної норми про людину як найвищу соціальну цінність та виражається через норми трудового права, направлені на заступництво й підтримку працівників.
14. Найбільш актуальними проблемами правового регулювання такої форми захисту працівників, як заступництво, є: забезпечення свободи праці, запобігання проявам свавілля роботодавця у процесі використання робочої сили працівників та розірванні трудового договору, недопущення дискримінації в трудових відносинах, гарантування при працевлаштуванні інтересів працівника і роботодавця, гарантування захисту особистих даних працівника, невтручання роботодавця в особисте та сімейне життя особи, захист її гідності під час роботи тощо. Пропонується включити до проекту ТК України низку більш досконалих норм, які сформульовано в результаті розв’язання зазначених вище проблем.
15. Найбільш актуальними проблемами правового регулювання такої форми захисту працівників, як підтримка їх державою, є: захист від безробіття, статус і діяльності професійних спілок, узгодження роботодавцем своїх дії з працівником або з уповноваженими представницькими органами трудового колективу, встановлення мінімальної заробітної плати, нормативів тривалості робочого часу і часу відпочинку тощо. Пропонується включити до проекту ТК України низку більш досконалих норм, які сформульовано в результаті розв’язання зазначених вище проблем.
16. Охоронну функцію трудового права виражають норми трудового права, сутністю яких є примус. У трудовому праві можна виділити примусові заходи, пов’язані з юридичною відповідальністю (дисциплінарна відповідальність працівників, матеріальна відповідальність працівників, матеріальна відповідальність роботодавців) і не пов’язані з такою (заходи захисту, запобіжні заходи). Крім того, критерієм виокремлення різновидів примусу є напрями впливу охоронних норм трудового права.
17. Вирішення найважливіших соціально-економічних та правових проблем, що виникають між підприємцем (роботодавцем) і працівником, має ґрунтуватися на визнанні спільності їх інтересів та об’єктивної необхідності співпраці. Правовою основою таких відносин повинні стати принципи повноправності та рівноправності працівників і роботодавців. Слід відхилити як шкідливу ідею гіперболізації значення роботодавця в трудових правовідносинах, визнавши його разом із працівником необхідною складовою виробничих відносин. Без реалізації до законодавства принципу рівноправності, який полягає у правовому паритеті (безумовній кореспонденції обов’язків працівників і роботодавців), не варто очікувати ставлення до працівника як до найвищої соціальної цінності.
18. Встановлено, що ефективність дії заборони залежить від того, наскільки однозначно, імперативно, незаперечно і категорично вона сформульована в нормі трудового права, чи передбачає ця норма особу, яка має право вимоги та чи забезпечена заборона примусовими заходами впливу в разі її недотримання. Означені критерії – основа формулювання заборонних норм трудового права.
19. В умовах ринкових відносин санкції норм трудового права повинні мати матеріальний характер та впливати на майновий стан правопорушника. Для працівників матеріальні санкції норм трудового права мають носити переважно компенсаційний характер. Необхідність запровадження кумулятивних санкцій до роботодавців обумовлюється неефективністю компенсаційних санкцій, які не формують у роботодавців мотивації до дотримання трудового законодавства. Пропонується перейти до юридичної конструкції відплати за порушення права, тобто до застосування до роботодавців кумулятивних санкцій, які поєднують відшкодування і покарання.
20. Окремими різновидами правового примусу у трудовому праві є запобіжні заходи та заходи захисту. Запобіжні заходи у трудовому праві – це передбачені законом примусові заходи, що застосовуються до працівників чи роботодавця з метою своєчасного припинення протиправної поведінки, забезпечення життя, здоров’я та безпеки громадян, збереження майна роботодавця та працівників. Заходи захисту – це примусові заходи, направлені на відновлення порушених трудових прав або забезпечення виконання не виконаних суб’єктами трудових правовідносин обов’язків, що не передбачають для них будь-яких додаткових обтяжень.
21. Матеріальну відповідальність працівників та матеріальну відповідальність роботодавців слід визнавати самостійними різновидами юридичної відповідальності і самостійними інститутами трудового права, які відрізняються одна від одної та від інших різновидів відповідальності характером правопорушень, змістом санкцій, специфічним порядком і умовами їх застосування.
22. Розкриваючи у законодавстві таке поняття як „шкідливі наслідки трудового матеріального правопорушення”, законодавцю необхідно дотримуватися такої позиції. Така категорія, як „пряма дійсна шкода”, для характеристики результатів протиправної діяльності роботодавця використана бути не може, оскільки вона перетворює матеріальну відповідальність роботодавця на звичайні компенсаційні виплати. У визначенні поняття „трудове матеріальне правопорушення” необхідно відобразити ідею про те, що протиправне невиконання роботодавцем своїх обов’язків або порушення трудових прав працівника завжди тягне за собою заподіяння працівникові матеріальної і моральної шкоди, що відповідатиме реалізації до законодавства конституційного принципу про людину як найвищу соціальну цінність. Пропонується для характеристики результатів протиправної діяльності роботодавця використовувати термін „дійсна шкода матеріального характеру”, що вказуватиме на виникнення у працівника реальних втрат того, що служить його добробуту (втрату заробітку, погіршення стану здоров’я або наявність негативних переживань, незумовлених специфікою роботи тощо). Зважаючи на те, що у законі неможливо передбачити всі випадки заподіяння протиправними діяннями роботодавця реальних втрат працівникові, вони мають завжди визначатися судом.
23. Матеріальна відповідальність роботодавця в разі заподіяння працівникові моральної шкоди має дисциплінувати роботодавців, стимулювати в них повагу до гідності людини. Цивільно-правові конструкції щодо відшкодування моральної шкоди не можуть бути використані у трудовому праві, оскільки за своєю сутністю, передбачають змагальність сторін і не забезпечують реалізацію захисної функції матеріальної відповідальності роботодавця. Законодавчо необхідно закріпити, що працівник у суді повинен довести тільки факт заподіяння йому моральної шкоди, а санкція щодо роботодавця має бути чітко визначена в законі та носити для нього штрафний каральний характер.
24. Вважаємо невдалим формулювання норми ч. 3 ст. 405 проекту ТК України про можливість притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в разі відсутності реальних негативних наслідків. Дисциплінарні проступки посягають на правовий порядок, встановлений в межах певної організації. А тому така правова конструкція, як „реальні негативні наслідки” дисциплінарного проступку, – це категорія, що не має конкретного змісту. У ТК України повинен бути закріплений загальний обов’язок роботодавця встановлювати та доводити наявність шкідливих наслідків, заподіяних дисциплінарним проступком працівника й вину цьому працівника.
25. Вирішення проблеми суперечливості економічної доцільності діяльності роботодавця та соціальних потреб працівників в умовах ринкових відносин полягає у законодавчому закріпленні принципу обопільності вкладання ресурсів. Запровадження цієї ідеї може бути здійснено шляхом нормативного закріплення таких обов’язків роботодавця: забезпечення людського ставлення до працівника на роботі, об’єктивна соціальна оцінка трудової діяльності працівника та вкладання ресурсів в розвиток людини. Такі підходи вже проходять апробацію у законодавстві України про проходження служби в митних органах, до розробки якого автор цієї праці був безпосередньо причетний.
26. Значення психологічної й виховної функцій розкривається через: реалізацію і розвиток у нормах трудового права гуманістичних ідей про цінність людини, визнання її гідності; відповідність змісту норм трудового права ментальності й духу українського народу, його традиціям та укладу життя; високий рівень розуміння суб’єктами змісту й сутності норм трудового права; підтримання авторитету закону та забезпечення беззаперечності виконання його вимог.
27. Необхідно нормативно закріпити такі основні напрями правового регулювання діяльності кадрових служб: професійний добір працівників та постійна робота з наявними кадрами; забезпечення функціонування постійної й безперебійної системи контролю якості професійних кваліфікацій працівників та результатів їх трудової діяльності; розвиток особистості працівника на виробництві через його участь у справах підприємства, установи, організації.
28. Найскладніше в проблемі правового регулювання виробничої демократії –оптимальне визначення меж управлінських повноважень трудових колективів, чітке розмежування представницьких повноважень профспілок та інших уповноважених на представництво трудовим колективом органів.
Найбільш вагомі практичні результати дисертаційного дослідження:
1. У дисертації вдосконалено зміст низки норм, пов’язаних із повноваженнями роботодавця, організацією та управлінням виробничим процесом, нормуванням праці, оптимізацією напруженості праці тощо.
2. Кумулятивні санкції норм трудового права щодо роботодавця, які забезпечують право людини на працю, мають носити кратний характер. Визначаючи зміст кумулятивних матеріальних санкцій щодо роботодавця, слід скористатися досвідом формулювання таких санкцій щодо працівників, зокрема, у Законі України від 6 червня 1995 року “Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей” У дисертації сформульовано зміст низки таких норм.
3. Система загальних дисциплінарних стягнень, що діє в Україні, потребує кардинального вдосконалення. Пропонується низка дисциплінарних стягнень, які до нині не застосовувались у трудовому законодавстві України: дискваліфікація робітника, попередження працівника про його неповну професійну придатність, призупинення дії трудового договору.
4. Потребують вдосконалення норми трудового права, які встановлюють примусові заходи, не пов’язані з юридичною відповідальністю, зокрема, про відсторонення працівників від роботи, недопущення їх до роботи або робочого місця під час страйку, використання спеціальних засобів спостереження за працівниками для запобігання розкраданню майна роботодавця, поновлення працівників на роботі, проведення страйків і локаутів, а тому в дисертації сформульовано проекти відповідних норм, які враховують досвід правового регулювання цих примусових заходів у країнах із ринковою економікою.
5. Пропонується законодавчо закріпити таке визначення поняття „поновлення на роботі”: це надання працівникові роботи, обумовленої трудовим договором, тобто тієї, якої його було незаконно позбавлено через зміну, припинення або розірвання трудового договору. Крім того, у законі необхідно передбачити випадки, які унеможливлюють продовження трудових правовідносин між роботодавцем і працівником, а як наслідок, є підставою для не поновлення працівника на роботі. Такими є: випадки проявів працівником ксенофобії, антисемітизму, нетерпимості до представників інших релігій, рас, психологічного тиску на працівників та роботодавця, порушення соціального миру на підприємстві, свідомої дезорганізації роботи працівників і підприємства (підривна діяльність, промислове шпигунство), а також вчинення інший дій, що посягають на права й свободи, честь і гідність інших людей.
6. Зважаючи на те, що Конституція України не передбачає ні заборону локауту, ні обмеження його застосування законом, законодавцю необхідно визначитись із його нормативним закріпленням або забороною. У разі легалізації у трудовому законодавстві цього примусового заходу може йтися виключно про захисний локаут, який оголошується роботодавцем тільки у відповідь на незаконний страйк працівників або страйк, який становить загрозу існуванню підприємства.
7. На законодавчому рівні необхідно визнати поняття „дисциплінарне матеріальне правопорушення”, яке є підставою притягнення працівника до матеріальної відповідальності. Це протиправне, винне (умисне або необережне) діяння (дія чи бездіяльність) працівника, що посягає на майнові інтереси роботодавця шляхом заподіяння прямої дійсної шкоди засобам виробництва, які використовуються на підприємстві, установі, організації для досягнення ними статутних цілей або засоби, які використовує працівник у фізичної особи-роботодавця для виконання трудової функції.
8. До ТК України слід ввести такі поняття як „трудове матеріальне правопорушення” і „моральна шкода” та визначити їх наступним чином. Трудове матеріальне правопорушення – це протиправне винне невиконання роботодавцем своїх обов’язків або порушення трудових прав працівника, що спричинило працівникові реальні втрати морального і/або матеріального характеру. Моральна шкода – це порушення психічного благополуччя або душевної рівноваги особи потерпілого працівника.
9. У всіх випадках незаконного позбавлення людини можливості реалізувати своє конституційне право на працю або спричинення працівникові інших шкідливих наслідків матеріального характеру роботодавець має нести кратну (штрафну) матеріальну відповідальність. Глава 2 Книги восьмої проекту ТК України має передбачати спеціальну норму, яка вказуватиме на всі (або принаймні на більшість) випадки матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю та інших незаконних дій роботодавця, що спричинили для працівника шкідливі наслідки матеріального характеру. Крім того, ця норма має чітко визначати розмір відшкодування за зазначені незаконні дії роботодавця.
10. Пропонуємо визначити у ТК України поняття „дисциплінарний проступок” таким чином: це протиправне, винне (умисне або необережне) діяння (дія чи бездіяльність) працівника, що посягає на встановлений правовий порядок взаємовідносин із роботодавцем шляхом невиконання або неналежного виконання працівником своїх трудових обов’язків, зловживання або перевищення прав, порушення заборон чи обмежень.
11. Пропонується доповнити ст. 407 проекту ТК України “Порядок застосування дисциплінарних стягнень” новими нормами, які передбачатимуть обставинами, які виключають дисциплінарне провадження, дотримання щодо працівника принципу презумпції невинуватості та прийняття обґрунтованого і справедливого рішення, джерела доказування вини працівника, критерії оцінки ступеню його вини тощо.
12. Система професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві має стати невід’ємною складовою ТК України. За роботодавцями має закріплюватися висока міра соціальної відповідальності за професійну освіту працівників, а на Міністерство праці і соціальної політики покладено обов’язок із методичного забезпечення організації професійного навчання та ефективного державного контролю за цим напрямом діяльності.
13. У ТК України необхідно визначити статус і повноваження соціальної служби підприємства, установи, організації, діяльність якої має зосереджуватися на всебічному дослідженні виробничих і соціально-побутових проблем працівників, сприянні у їх подоланні, а тому цій службі повинні бути притаманні переважно консультативно-дорадчі, а меншою мірою – організаційно-розпорядчі функції. Основою для розробки відповідних норм трудового права можуть слугувати норми ст. 15 Закону України “Про охорону праці”, які визначають статус і повноваження служби охорони праці.
14. Необхідно закріпити в трудовому законодавстві України принцип безумовності виконання вимог закону та зміни його положень у встановленому порядку, а також сформувати чітку систему норм трудового права щодо виховання працівників, у тому числі, правового.
15. Визначення системи трудових функцій працівників є однією з необхідних умов належної організації праці та обґрунтованості вимог до них (рівня кваліфікації чи якості виконуваної роботи), а тому необхідно нормативно закріпити загальні вимоги до положень про структурні підрозділи підприємств, установ, організацій, посадових інструкцій та інших локальних актів, присвячених організації роботи працівників, що повністю відповідає компетенції Міністерства праці та соціальної політики України.
16. Кадрова служба – це провідний структурний підрозділ, основними завданнями якого є: реалізація кадрової політики власника або уповноваженого ним органу, забезпечення ефективного функціонування підприємства, установи, організації, сприяння професійному розвитку працівників, а тому у ТК України пропонується визначити її статус, організаційне становище, основні завдання, функції та повноваження.
17. Встановлення у ст. 60 проекту ТК України норм щодо перевірки особи під час прийняття на роботу є позитивним зрушенням в унормуванні цих організаційних заходів. Однак назва та зміст цієї статті повинні бути змінені й дещо розширені. Зокрема, до неї необхідно включити положення про випробування та інші організаційно-правові заходи, сутністю яких є перевірка професійної придатності особи.
18. У проекті ТК України нечітко виокремлено функцію поточного контролю трудової діяльності працівників та її результатів, яку роботодавець здійснює постійно через відповідних службових осіб і певні правові форми. Тому пропонуємо доповнити ст. 26 проекту ТК України нормою в такій редакції: “Право на здійснення контролю якості професійних кваліфікацій працівників та результатів їх трудової діяльності у формах, передбачених законодавством або локальними нормативно-правовими актами”. У локальних актах ця норма має конкретизуватись відповідно до специфіки підприємства, установи чи організації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абжанов К. О расширении юридических гарантий реализации права на труд / К. Абжанов // Советское государство и право. – 1964. – № 5. – С. 95 – 102.
2. Абрамова А.А. Дисциплина труда в СССР (Правовые вопросы) / А.А. Абрамова. – М.: Юрид. лит., 1969. – 176 с.
3. Абрамова А.А. Дисциплина труда в СССР / А.А. Абрамова. – М.: Изд-во Московск. ун-та, 1961. – 80 с.
4. Абрамова О.В. Некоторые особенности санкций норм трудового права / О.В. Абрамова // Вестн. Моск. ун-та. – Серия 12. Право. – 1976. – № 4. – С. 78 – 85.
5. Адміністративне право України: посіб. для підготовки до іспитів. – К.: Вид-во Паливода А.В., 2001. – 194 с.
6. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Н.Г. Александров. – М.: Госюриздат, 1955. – 176 с.
7. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма / Н.Г. Александров. – М.: Госюриздат, 1961. – 271 с.
8. Александров Н.Г. Право и законность в советском социалистическом обществе: Лекции / Н.Г. Александров. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1956. – 36 с.
9. Александров Н.Г. Социальное значение Основ законодательства о труде / Н.Г. Александров // Социалистический труд. – 1971. – № 2.
10. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение / Н.Г. Александров. – М.: Юриздат, 1948. – 336 с.
11. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1966. – 286 с.
12. Алексеев С.С. Общая теория права: курс в 2 т. / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 359 с.
13. Алексеев С.С. Общая теория права: курс в 2 т. / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т. 2. – 356 с.
14. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права (курс лекций): учеб. пособие / С.С. Алексеев. – Свердловск: Изд-во Свердлов. юрид. ин-та, 1964. – 226 с.
15. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит, 1989. – 286 с.
16. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
17. Алексеев С.С. Правовые запреты в структуре советского права / С.С. Алексеев // Правоведение. – 1978. – № 5. – С. 43 – 51.
18. Алексеев С.С. Проблемы теории права: курс лекций: в 2 т. / С.С. Алексеев. – Свердловск, 1972. – Т. 1. – 1972. – 396 с.
19. Алексеев С.С. Проблемы теории права: курс лекций: в 2 т. / С.С. Алексеев. – Свердловск, 1972. – Т. 2. – 1973. – 392 с.
20. Алексеев С.С. Структура советского права / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1975. – 356 с.
21. Аметистов Э.М. Международное право и труд: факторы имплементации международных норм о труде / Э.М. Аметистов. – М.: Международ. отношения, 1982. – 272 с. – Бібліогр. с.: 257 – 272.
22. Андреев В.С. Проблемы общей части советского трудового права / В.С. Андреев, А.С. Пашков, О.В. Смирнов, В.И. Смолярчук // Правоведение. – 1980. – № 2. – С. 64 – 71.
23. Андриановская И.И. Сфера действия норм трудового права и система правоотношений в сфере применения труда / И.И. Андриановская // Правоведение. – 2000. – № 5. – С. 78 – 82.
24. Анисимов А.А. Государственное управление в странах капитала. Кадры, труд, оплата труда, пенсии / А.А. Анисимов. – М.: Юрид. лит., 1970. – 191 с.
25. Апранич М.Л. Охраняемые законом личные неимущественные интересы / М.Л. Апранич // Правоведение. – 2001. – № 2. – С. 124 – 132.
26. Апт А.Ф. К вопросу об элементах и структуре советского права / А.Ф. Апт, А.А. Кененов // Вестн. Моск. ун-та. – Сер. “Право”. – 1973. – № 3.
27. Ардашкин В.Д. Меры защиты как общеправовая научная категория / В.Д. Ардашкин // Актуальные проблемы теории социалистического государства и права. – М., 1974. – С. 162 – 166.
28. Афанасьев В.Г. Основы философских знаний: популярный учеб. / В.Г. Афанасьев. – М.: Соцэкгиз, 1963. – 400 с.
29. Бабкин В.Д. Народ и власть: опыт системного исследования воззрений М.Е. Салтыкова-Щедрина / В.Д. Бабкин, В.Н.Селиванов. – К.: Манускрипт, 1996. – 448 с.
30. Баглай М.В. Правовые методы усиления эксплуатации трудящихся в странах капитала. Основные тенденции современного буржуазного трудового права / М.В. Баглай, В.И. Усенин. – М.: Наука, 1964. – 316 с.
31. Базылев Б.Т. Сущность санкций в советском праве / Б.Т. Базылев // Правоведение. – 1976. – № 5. – С. 32 – 38.
32. Барабаш А.Т. Об изучении эффективности дисциплинарного и общественного воздействия / А.Т. Барабаш // Советское государство и право. – 1968. – № 2. – С. 104 – 108.
33. Барабаш А.Т. Ответственность за нарушение трудовой дисциплины / А.Т. Барабаш. – К.: Вища шк., 1977. – 48 с.
34. Барабаш О.Т. Деякі властивості трудових правовідносин / О.Т. Барабаш // Право України. – 1997. – № 8. – С. 53 – 57.
35. Барабаш О.Т. Дисципліна праці: навч. посіб. / О.Т. Барабаш – Х.: УкрЮА, 1994. – 52 с.
36. Баранов В.М. Истинность норм советского права: проблемы теории и практики: под ред. М.И. Байтина / В.М. Баранов. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1989. – 397 с.
37. Баранов В.М. Поощрительные нормы советского социалистического права / В.М. Баранов. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1978. – 146 с.
38. Баранов В.М. Правовые формы поощрения в развитом социалистическом обществе: сущность, назначение, ефективность / В.М. Баранов. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1975. – 50 с.
39. Барнашова Л.П. Воспитательная функция права развитого социализма: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теория и история государства и права”/ Л.П. Барнашова. – М., 1982. – 19 с.
40. Бару М. Правове регулювання трудових відносин: закон, мораль, справедливість / М. Бару // Право України. – 1998. – № 2. – С. 66 – 68.
41. Бару М. Признание трудового договора недействительным / М. Бару // Советская юстиция. – 1972. – № 4. – С. 7 – 8.
42. Бару М.И. Имущественный и неимущественный элементы в трудовом правоотношении / М.И. Бару // Правоведение. – 1965. – № 3. – С. 57 – 65.
43. Бару М.И. Материальные санкции в трудовом праве / М.И. Бару // Советское государство и право. – 1981. – № 3. – С. 33 – 37.
44. Бару М.И. Охрана трудовой чести по советскому законодательству / М.И. Бару. – М.: Юрид. лит., 1966. – 103 с.
45. Бару М.И. Регрессные обязательства в трудовом праве/ М.И. Бару. – М.: Госюриздат, 1962. – 141 с.
46. Бафия Е. Защита прав трудящихся в Трудовом кодексе ПНР / Е. Бафия, З. Сальва // Советское государство и право. – 1977. – № 1. – С. 76 – 81.
47. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан / Б.К. Бегичев. – М.: Юрид. лит., 1972. – 248 с.
48. Бегичев Б.К. Цели советского трудового права / Б.К. Бегичев // Правоведение. – 1980. – № 5. – С. 43 – 48.
49. Безина А. Изменение формулировки причины увольнения / А. Безина // Советская юстиция. – 1973. – № 11. – С. 12 – 13.
50. Безина А.К. Вопросы теории трудового права и судебная практика / А.К. Безина – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1976. – 176 с.
51. Белинский Е.С. Материальная ответственность рабочих и служащих / Е.С. Белинский. – Киев – Донецк: Вища шк., 1984. – 168 с.
52. Белякова А.М. Возмещение причиненного вреда (отдельные вопросы) / А.М. Белякова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 103 с.
53. Боброва Л.И. Особенность управления традиционными российскими трудовыми коллективами / Л.И. Боброва // Управление персоналом. – 2004. – № 5.
54. Богдан В.И. Трудовое законодательство России. Историко-правовой анализ / Богдан В.И. – М., 2003; Киселев И.Я. Трудовое право России. Историко-правовое исследование / Киселев И.Я. – М., 2001; Лушников А.М. Наука трудового права России: историко-правовые очерки в лицах и событиях / Лушников А.М. – М., 2003.
55. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підруч. – 2-е вид. / Н.Б. Болотіна. – К.: Вікар, 2004. – 725 с.
56. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских. – [2-е изд.]. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 704 с.
57. Бонк Е.Л. Общественное мнение и эффективность юридической нормы / Е.Л. Бонк // Правоведение. – 1979. – № 5. – С. 41 – 44.
58. Бородкин Ф.М. Внимание: конфликт! / Ф.М. Бородкин, Н.М. Коряк. – [2-е изд.]. – Новосибирск: Наука. Сиб. отд., 1989. – 190 с. – (Серия “Общество и личность”).
59. Братко А.Г. Запреты в советском праве: под ред. Н.И. Матузова / А.Г. Братко. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1979. – 92 с.
60. Братусь С.Н. Экономика и право / С.Н. Братусь // Коммунист. – 1963. – № 13.
61. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность: очерк теории / С.Н. Братусь. – М.: Юрид. лит., 1976. – 216 с.
62. Бугров Л.Ю. Изменение существенных условий труда рабочих и служащих / Л.Ю. Бугров // Вестн. Моск. ун-та. – Сер. “Право”. – 1978. – № 1. – С. 58 – 63.
63. Бурлай Є. До питання про функції права / Є. Бурлай // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2005. – № 3. – С. 31 – 42.
64. Бущенко П.А. Кодифікація як вид систематизації трудового законодавства: проблеми та перспективи / П.А. Бущенко // Матеріали наук.-практ. конф. “Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи”. – Х., 2004. – С. 36 – 40.
65. Бычин В.Б. Кадровая составляющая нормирования труда / В.Б. Бычин, Е.В. Шубенкова, С.В. Малинин // Управление персоналом. – 2004. – № 6.
66. Варкалло В. Об ответственности по гражданскому праву: возмещение вреда – функции, виды, границы: пер. с польск. В.В. Залесского; под ред. и с вступ. статьей С.Н. Братуся / В. Варкалло. – М.: Прогресс, 1978. – 328 с.
67. Варламова Н.В. Правоотношения: философский и юридический подходы / Н.В. Варламова // Правоведение. – 1991. – № 4. – С. 44 – 54.
68. Васильев В.А. Социально-трудовые отношения: теория и практика развития / В.А. Васильев // Трудовое право. – 2005. – № 3.
69. Васильев Д.А. Рецензия на книгу Хохлова Е.Б. “Очерки истории правового регулирования труда в России. Ч. 1” / В.А. Васильев // Правоведение. – 2001. – № 3. – С. 251 – 252.
70. Вейнберг А.М. Влияние технического прогресса на характер труда / А.М. Вейнберг. – М.: Экономика, 1964. – 208 с.
71. Венедиктов В.С. Конспект лекций по трудовому праву Украины: учеб. пособ. Ч. 1. / В.С. Венедиктов – X.: Консум, 1998. – 140 с.
72. Венедиктов В.С. Проблемы ответственности в трудовом праве: дис. … доктора юрид. наук: 12.00.05 / Венедиктов Валентин Семенович. – Харьков, 1994. – 280 с.
73. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве / В.С. Венедиктов. – X.: Консум, 1996. – 138 с.
74. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины. Общая часть: учеб. пособ. / В.С. Венедиктов. – Харьков: ХИВД, 1994. – 76 с.
75. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины. Общая часть: учеб. пособ. / В.С. Венедиктов. – Симферополь: ДОЛЯ, 2004. – 164 с.
76. Венедиктов В.С. Юридическая ответственность по советскому трудовому праву: учеб. пособ. / В.С. Венедиктов. – Киев: УМКВО, 1989. – 68 с.
77. Венедиктов В.С. Юридична відповідальність працівників ОВС України: Моногр. / В.С. Венедиктов. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 269 с.
78. Венедиктова В.М. До питання захисту прав жінок за трудовим законодавством України / В.М. Венедиктова // Матеріали наук.-практ. конф. „Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України” – К., 2004. – Ч. 1. – С. 44 – 46.
79. Веренич Н.В. Особливості правового регулювання праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 „Трудове право; право соціального забезпечення” / Н.В. Веренич. – Харків, 2003. – 17 с.
80. Вєтухова І.А. До питання захисту трудових прав найманих працівників / І.А. Вєтухова // Матеріали наук.-практ. конф. „Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах”. – Х., 2005. – С. 15 – 19.
81. Витрук Н.В. О юридических средствах обеспечения реализации и охраны прав советских граждан / Н.В. Витрук // Известия высш. учеб. заведений. Правоведение. – 1964. – № 4. – С. 29 – 38.
82. Вишневецька С.В. Строки в трудовому праві / С.В. Вишневецька. – Чернівці: Рута, 1996. – 207 с.
83. Вишневская Н.Т. Государствен