РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПІВ ТРУДОВОГО ПРАВА ПРИ ПРОХОДЖЕННІ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретичні основи сучасного вчення про принципи трудового права та їхня загальна характеристика ..............................................13
1.1. Принципи права: філософсько-правові аспекти.......................................13
1.2. Поняття та структурно-видова класифікація правових принципів.........36
1.3. Генезис учення про принципи трудового права та загальна системна характеристика галузевих принципів сучасного трудового права...........................61
Висновки до розділу 1.........................................................................................81
РОЗДІЛ 2. Проблеми правового забезпечення та особливості реалізації галузевих принципів трудового права у сфері службово-трудових відносин працівників ОВС України.........................................................................................87
2.1. Сутність, юридичне значення та напрями вдосконалення механізму реалізації галузевого принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці.........................................................................................87
2.2. Місце в системі правових принципів, термінологічний апарат та спеціальні засоби реалізації принципу єдності й диференціації правового регулювання трудових відносин у законодавстві про службу................................107
2.3. Проблемні питання сучасної нормативної структуризації й характеристики сутності та особливості реалізації галузевого принципу оптимального поєднання централізованого й локального правового регулювання у сфері службово-трудових відносин...........................................................................132
2.4. Трудо-правовий принцип соціального партнерства й договірного встановлення умов праці: характеристика спеціального понятійного апарату, змісту та проблем його практичної реалізації на сучасному етапі.........................154
2.5. Зміст, сфера застосування та шляхи вдосконалення наявного механізму реалізації галузевого принципу визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників......................................................177
Висновки до розділу 2.....................................................................................192
ВИСНОВКИ................................................................................................................204
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................214

ВСТУП

Актуальність теми. Належна реалізація конституційних, у т. ч. трудових, прав громадян неможлива без наявності науково обґрунтованого, ефективного правового механізму реалізації принципів права загалом та трудового права зокрема. Особливої гостроти ці питання набули сьогодні у сфері трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання міліції (далі – працівники ОВС).
У філософії принципи права розглядаються як накопичені людською цивілізацією ідеї, котрі є своєрідними «згустками правової матерії», виявом «соціального капіталу», «тотальним соціальним інтегратором», які об’єктивно детерміновані наявними потребами і рівнем суспільного розвитку. Необхідність розмежування і водночас поєднання загальносоціального права і його принципів та юридичного права і його принципів зумовлена відомими діалектичними постулатами, а також завданням забезпечення ефективного правового регулювання.
Сформоване за умов панування нормативістських підходів до права та, відповідно, характеристики його принципів учення в сучасних умовах – під час розроблення нового Трудового кодексу України (далі – ТКУ) потребує вдосконалення, почасти – перегляду. Дослідження механізму реалізації галузевих принципів трудового права при проходженні держслужби працівниками ОВС торкається ще і низки проблемних питань, зокрема: тенденції розширення змісту (диверсифікації) предмета цієї галузі, установлення меж і сфер диференціації правового регулювання, необхідності вдосконалення систем індивідуально- та колективно-договірного регулювання умов праці та створення дієвого механізму захисту трудових прав з огляду на стійку тенденцію суттєвого зниження рівня і навіть скасування деяких форм соціально-правового захисту працівників ОВС України, а відтак є гостро актуальним і зумовлене як теоретичними, так і практичними сучасними потребами.
Дослідженню окремих питань приділяли увагу такі вчені, як: Н. Б. Болотіна, А. М. Васільєв, В. С. Венедіктов, І. С. Войтинський, Т. З. Гарасимів, Д. Ю. Гладкіх, В. Я. Гоц, Г. І. Гуляєв, І. К. Дмітрієва, В. В. Жернаков, А. О. Замченко, М. І. Іншин, Я. А. Карасьов, І. Я. Кисельов, А. М. Колодій, Р. І. Кондратьєв, О. Я. Лаврів, О. В. Лавріненко, Л. І. Лазор, В. В. Лазор, Р. З. Лівшиц, А. М. Лушніков, С. П. Маврін, В. І. Нікітинський, А. Є. Пашерстнік, П. Д. Пилипенко, С. В. Попов, С. М. Прилипко, В. І. Прокопенко, О. І. Процевський, В. Г. Ротань, О. В. Смірнов, А. А. Снєгур, О. В. Старчук, Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишева, О. М. Ярошенко та ін. Однак, незважаючи на отримані ними вагомі здобутки, слід наголосити, що в Україні немає жодної комплексної наукової роботи, присвяченої дослідженню особливостей реалізації принципів трудового права в системі правового регулювання трудових відносин працівників ОВС. Означеним і зумовлюються своєчасність і важливість комплексного дослідження широкого кола питань, пов’язаних з удосконаленням механізму реалізації принципів трудового права в системі службово-трудових відносин, що і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана відповідно до п. 3.5 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., відповідає Пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр., затвердженим Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 та виконувалася на підставі планів наукових досліджень кафедри цивільного права та процесу Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка.
Мета і завдання дослідження.
Метою дисертації є визначення засобів, форм і особливостей реалізації галузевих принципів трудового права у сфері правового регулювання трудових відносин працівників ОВС України, а також обґрунтування конкретних шляхів удосконалення спеціального понятійного апарату, механізму їхньої практичної реалізації і подальшої нормативної структуризації на підставі комплексного аналізу структурно-функціональних аспектів сучасного вчення про принципи права, безпосереднього дослідження системи загального і спеціального законодавства про працю та відповідних міжнародних трудових стандартів.
Для досягнення поставленої мети в дисертації ставляться такі основні завдання:
- висвітлити роль, значення та здійснити загальнотеоретичну характеристику принципів права («загальносоціальних принципів») на основі постулатів сучасної теорії розмежування принципів права;
- визначити сутність, виявити ознаки правових принципів («принципів юридичного (позитивного) права») та здійснити їхню загальну структурно-видову класифікацію;
- виокремити основні етапи становлення і розвитку вчення про принципи трудового права, а також проаналізувати сучасні доктринальні підходи до онтолого-правової характеристики та систематизації галузевих («основних») принципів трудового права;
- визначити сутність, юридичне значення, а також особливості реалізації та напрями вдосконалення наявного механізму реалізації трудо-правового принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці в законодавстві про службу в ОВС України;
- визначити місце в наявній системі правових принципів та здійснити дослідження термінологічного апарату, спеціальних засобів і форм реалізації принципу єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин у системі загального та спеціального трудового законодавства про службу працівників ОВС;
- виявити проблемні питання сучасної нормативної структуризації, а також охарактеризувати сутність та дослідити наявні особливості реалізації галузевого принципу оптимального поєднання централізованого і локального правового регулювання в сфері службово-трудових відносин працівників ОВС;
- розкрити зміст і проаналізувати спеціальний понятійний апарат, а також обґрунтувати шляхи вирішення наявних проблем практичної реалізації галузевого трудо-правового принципу соціального партнерства і договірного встановлення умов праці в сучасному механізмі правового регулювання трудових відносин працівників ОВС;
- охарактеризувати сутність і значення, сфери застосування, а також обґрунтувати шляхи вдосконалення наявного механізму реалізації галузевого принципу визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників, у сфері реалізації службово-трудових відносин працівників ОВС України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації принципів вітчизняного трудового права.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють засоби, форми та особливості реалізації галузевих принципів трудового права в системі правового регулювання порядку та умов проходження служби працівниками ОВС України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність загальновизнаних методів і прийомів наукового пізнання. Їхнє застосування базується на засадах методологічного плюралізму, комплексності і системності. За допомогою історико-правового методу досліджено становлення і розвиток учення про принципи права загалом та принципи трудового права зокрема (підрозділи 1.1, 1.3, 2.2–2.4). Діалектичний та системний методи пізнання дозволили здійснити як загальнотеоретичну характеристику принципів загальносоціального права, дослідити сутність і ознаки правових принципів, здійснити їхню класифікацію (підрозділи 1.1–1.2), так і дослідити наявні у теорії підходи щодо характеристики сутності і систематизації галузевих принципів трудового права (підрозділи 1.3), а також додатково обґрунтувати наявність органічного зв’язку між такими принципами та спеціальним понятійним апаратом, засобами і формами їхньої реалізації (підрозділи 2.1–2.5). Формально-юридичний метод дозволив здійснити аналіз нормативних актів, за допомогою яких забезпечується правове регулювання трудових відносин загалом (підрозділ 1.3) та службово-трудових працівників ОВС зокрема (підрозділи 2.1–2.5). Системно-структурний, формально-логічний і порівняльно-правовий методи застосовувалися під час з’ясування сутності і ознак правових принципів (підрозділ 1.2), виявлення і дослідження розбіжностей у тлумаченні термінологічного апарату трудового законодавства (підрозділи 2.1–2.5), аналізу юридичних норм із метою встановлення відповідності вітчизняного законодавства міжнародним трудовим стандартам (підрозділ 2.1–2.5).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ході проведення дисертаційного дослідження вперше комплексно розглянуто сучасні проблеми реалізації галузевих принципів трудового права в системі правового регулювання трудових відносин працівників ОВС України, а також виявлено особливості реалізації принципів трудового права при проходженні служби в органах внутрішніх справ України. За його результатами сформульовано авторські основні положення, які виносяться на захист і які містять елементи наукової новизни. Назвемо основні з них:
Уперше:
- обґрунтовано доцільність під час визначення сфери дії, меж і напрямів диференціації правового регулювання у новому ТКУ, розроблення закону про службу в ОВС України та вдосконалення чинного Положення про проходження служби і інших актів спеціального законодавства про службу, а також характеристики правової природи і механізму реалізації трудових відносини працівників ОВС, концептуально виходити з того, що нормативне регулювання наразі здійснюється на основі системи галузевих принципів трудового права;
- запропоновано у законодавстві закріпити дефініції таких понять, як «типові» та «зразкові (примірні)» нормативні акти, роз’яснити їхню сутність і значення, виходячи з того, що «типові» акти мають не юридичну силу, а «конститутивний» характер, оскільки безпосередньо не забезпечують регулювання трудових відносин, а передбачають прийняття на їхній основі інших актів, за допомогою котрих і здійснюється вже регулятивна функція. Типові акти, на відміну від примірних (зразкових), мають імперативний характер, є обов’язковими для суб’єктів трудових відносин;
- обґрунтовано необхідність розширення сфери застосування (реалізації) принципу визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників порівняно із законодавством, шляхом доповнення ст. 9 КЗпП України (ст. 3 ТКУ) вказівкою на положення підзаконних актів, які також не повинні погіршувати становище працівників ОВС, порівняно із законами – актами вищої юридичної сили.
Удосконалено:
- визначення поняття «принципи трудового права» як засадничих положень, котрі характеризують сферу дії його норм, визначають особливості порядку та умов установлення прав і обов’язків суб’єктів, а також систему і механізм реалізації основних гарантій захисту трудових прав і законних інтересів учасників трудових відносин;
- характеристику сутності принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці: вирішальним наразі є факт укладення особою трудового договору, а вживання в законодавстві про службу в ОВС інших назв такого договору не заперечує його відповідність положенням ч. 1 ст. 21 КЗпП та факт використання найманої праці;
- учення про механізм реалізації принципу єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин, що пов’язане з визнанням спеціальних норм у якості основних засобів реалізації цього принципу і обмеженням випадків застосування спеціальних трудових «норм-дублерів» у законодавстві про службу працівників ОВС України;
- підходи (критерії) щодо визначення ступеня оптимальності поєднання централізованого і локального правового регулювання трудових відносин в межах відповідного трудо-правового принципу, що слід здійснювати крізь призму аналізу ефективності захисту передусім трудових прав «слабшої» сторони трудових відносин – найманого працівника, незалежно від сфери застосування здатності до праці та наявних особливостей його трудової діяльності.
Дістало подальшого розвитку:
- розуміння сутності, основних ознак та підходи до побудови сучасної системи галузевих принципів національного трудового права;
- методологічні основи дослідження принципів трудового права у частині доцільності застосування як системного, так і комплексного підходу, який передбачає аксіологічний, генетичний, гносеологічний, методологічний та онтологічний аспекти;
- класифікація і система форм реалізації правових принципів, що застосовуються у механізмі правового регулювання службово-трудових відносин працівників ОВС на сучасному етапі.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій роботі – для подальших загальних і спеціальних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем механізму реалізації принципів трудового права;
б) у правотворчості – в процесі підготовки нових і вдосконалення змісту чинних законодавчих актів у сфері правового забезпечення трудових відносин (при розробці ТКУ, закону «Про державну службу працівників ОВС України», внесенні змін і доповнень до чинного Положення про проходження служби в ОВС та інших підзаконних нормативно-правових актів);
в) у правозастосовній діяльності – при використанні наданих конкретних пропозицій з питань удосконалення термінологічного апарату, спеціальних засобів і форм реалізації принципів трудового права у практичній роботі ОВС, органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, судів та інших суб’єктів правозастосування;
г) у навчальному процесі – положення і висновки, наведені в дисертації, можуть бути використанні у навчальних закладах під час вивчення такої дисципліни, як «Трудове право», в процесі опрацювання та вдосконалення змісту і структури робочих програм і планів, при підготовці підручників, посібників і лекцій.
Апробація результатів дослідження.
Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення в наукових статтях автора, а також доповідях на таких науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика ’2006» (м. Дніпропетровськ, 16–30 червня 2006 р.); «Трудове право України в контексті європейської інтеграції» (м. Харків, 25–27 травня 2006 р.); «Наукові дослідження – теорія та експеримент ’2007» (м. Полтава, 14–16 травня 2007 р.); «Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин» (м. Чернігів, 31 травня – 2 червня 2007 р.); «Efektivni nastroje modernich ved – 2008» (Praha, 03–15 kvetna 2008 r.); «Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення» (м. Харків, 22–23 квітня 2009 р.); «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 15–16 травня 2009 р.) та «Господарсько-правове забезпечення розвитку економіки України в період економічної кризи» (м. Донецьк, 27 листопада 2009 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднено в 11–ти наукових статтях, опублікованих у фахових юридичних виданнях, включених до переліку ВАК України, та 8–ми тезах доповідей на конференціях.
Структура дисертації. Відповідно до мети і поставлених завдань дослідження, дисертація складається зі вступу, двох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (617 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 276 сторінок, з яких основного тексту 213 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі, що полягає в поглибленому системному опрацюванні наявних загальнотеоретичних постулатів природно-правової доктрини щодо поділу принципів права на загальносоціальні (природні) й юридичні, та відповідних положень галузевої науки й формулюванні на цій основі власного бачення сучасної системи галузевих принципів трудового права, а також з’ясуванні сутності, дослідженні наявних способів (форм) і особливостей їхньої реалізації в трудовому праві й спеціальному трудовому законодавстві про службу працівників ОВС з метою вдосконалення загальних і спеціальних норм чинного законодавства про працю та формулювання рекомендацій у контексті розробки нового Трудового кодексу і реформування законодавства про службу в органах внутрішніх справ України.
Головними науковими й практичними результатами роботи є такі висновки:
– дістало подальшого розвитку галузеве вчення про принципи трудового права на підставі застосування постулатів сучасної природно-правової доктрини та, відповідно, теорії поділу принципів права на загальносоціальні та правові (принципи юридичного права). Обґрунтовано загальну систему ознак, класифікацію, наявність нерозривного онтологічного за характером зв’язку із загальносоціальними принципами та похідний, вторинний характер правових принципів;
– наведено додаткові контраргументи щодо концепції ототожнення принципів трудового права зі змістом основних трудових прав і обов’язків учасників трудових відносин. Зроблено висновок, що закріплення певних прав і обов’язків у нормах законодавства про працю є лише окремими формами об’єктивації правових, серед іншого галузевих, принципів;
– поглиблено й розширено систему наявних у доктрині аргументів на користь підходу, за яким будь-яке галузеве засадниче положення (принцип трудового права) має відображати найбільш сутнісні й специфічні характеристики цієї галузі й проявлятися безпосередньо чи опосередковано в нормах усіх без винятку галузевих правових інститутів. Аргументовано висновок, що неврахування повною мірою означеної та інших конститутивних ознак принципів трудового права призводить до суперечливих, хибних підходів у науці;
– запропоновано авторську дефініцію поняття «принципи трудового права», за якою останні розглядаються як такі засадничі положення, що безпосередньо визначають сферу дії норм трудового права, особливості порядку та умов установлення прав і обов’язків суб’єктів, а також систему й механізм реалізації основних гарантій захисту трудових прав і законних інтересів учасників соціально-трудових відносин. Обґрунтовано висновок, що систему галузевих принципів трудового права України утворюють такі принципи: 1) обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці; 2) поєднання єдності й диференціації правового регулювання умов праці; 3) оптимальне поєднання централізованого й локального правового регулювання трудових відносин; 4) соціальне партнерство й договірне встановлення умов праці; 5) визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище найманих працівників порівняно із законодавством;
– уперше обґрунтовано доцільність виходити під час з’ясування сутності та подальшого вдосконалення спеціального законодавства, яке регулює службово-трудові відносини працівників ОВС України – особливий різновид соціально-трудових відносин, розробки нового Трудового кодексу України, закону про ОВС, Положення про проходження служби з того, що правове регулювання останніх здійснюється на підставі означеної вище системи галузевих принципів трудового права. Аргументовано висновок, що загальне та спеціальне трудове законодавство, серед іншого й те, яке регулює порядок та умови проходження держслужби працівниками ОВС, мають у своїй основі єдині засади правового регулювання;
– обґрунтовано авторський висновок, що зміст трудо-правового принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці безпосередньо пов’язаний із характеристикою предмета (сфери дії) трудового права, а вирішальне значення в його характеристиці належить саме факту укладення особою трудового договору – специфічної (за галузевою належністю) підстави виникнення відносин у сфері найманої праці. Фактичне використання в спеціальному законодавстві України про службу в ОВС інших назв такого договору, як-от «контрактна основа» (ст. 17 Закону «Про міліцію», п. 3 Положення про службу), «контракт про проходження служби» (ст. 1 Дисциплінарного статуту ОВС), «договір», що укладається на «добровільних» і «договірних засадах» (пп. 3, 4 Положення про службу) тощо вирішального значення тут не має, адже такий договір (контракт) про службу в ОВС змістовно відповідає положенням ч. 1 ст. 21 КЗпП України та передбачає використання найманої праці. Службово-трудові правовідносини працівників ОВС є різновидом трудових відносин;
– поглиблено й удосконалено вчення про статус, сутність та засоби й форми реалізації принципу єдності й диференціації правового регулювання трудових відносин у сфері службово-трудових відносин працівників ОВС шляхом, зокрема:
1) контраргументації наявному в галузевій доктрині підходу, що заперечує існування вказаного принципу в трудовому праві загалом та у сфері правового регулювання трудових відносин працівників ОВС зокрема;
2) з’ясування термінологічного аспекту й систематизації критеріїв (підстав) диференціації правового регулювання трудових відносин;
3) заперечення обґрунтованості підходу, за яким норми поділяються на «загальні» та «спеціальні», «виходячи» саме із принципу єдності та диференціації правового регулювання праці. Означені норми є власне необхідними засобами його практичної реалізації, а тому структурно поглинаються характеристикою змісту цього трудо-правового принципу;
4) формулювання визначення поняття диференціації правового регулювання трудових відносин як установлених на певних підставах та за допомогою спеціальних норм, передбачених законодавчими або прийнятими відповідно до них підзаконними актами, відмінностей (порівняно із загальними) у змісті й обсязі окремих трудових прав, обов’язків та повноважень певних категорій учасників трудових відносин;
5) обґрунтування висновку про те, що диференціація в трудовому праві – явище цілком природне, закономірне, але вона не повинна спричиняти заборонене законом явище, як-от дискримінацію;
6) обґрунтування висновку про те, що під час аналізу службово-трудових відносин, як власне й змісту та співвідношення структурних складових принципу єдності й диференціації правового регулювання трудових відносин, необхідно застосовувати єдину тричленну систему класифікації спеціальних норм: «норми-вилучення», «норми-доповнення» та «норми-пристосування», решта спеціальних норм, про які йдеться в різних авторських інтерпретаціях, є різновидами останніх;
7) аргументованого заперечення доцільності використання в законодавстві про службу в ОВС спеціальних норм, які по суті відтворюють загальні положення відповідних норм трудового законодавства, себто «норм-дублерів», що породжує низку негативних наслідків, зокрема – «нормативну інфляцію»;
– дістало подальшого розвитку вчення про статус, сутність, засоби та особливості реалізації принципу оптимального поєднання централізованого й локального правового регулювання трудових відносин у сфері службово-трудових відносин працівників ОВС шляхом:
1) обґрунтування висновку про наявність тісного, системного зв’язку зазначеного принципу зі змістом інших принципів трудового права, і, насамперед, із принципом єдності й диференціації правового регулювання трудових відносин, а також заперечення підходу, що єдність і диференціацію слід розглядати як співвідношення трьох типів норм за їхньою ієрархічною структурою: загальних, спеціальних, локальних, а централізоване й договірне регулювання – як більш загальне співвідношення двох груп приписів: з одного боку, загальних і спеціальних, а з іншого – локальних. Поняття «локальне» і «договірне» змістовно «накладаються» лише частково;
2) уточнення підходу щодо доцільності використання «примірних» чи «типових» нормативних актів як основи локальної нормотворчості в частині наявності в цих актів, серед іншого й «типових трудових договорів», «юридичної сили» в усталеному розумінні цього терміну. «Типові акти» у механізмі правового регулювання трудових, у т.ч. службово-трудових, відносин мають лише «конститутивний» характер, адже не забезпечують регулювання трудових відносин, а передбачають прийняття на їхній основі інших, серед іншого й локальних актів, трудових контрактів за допомогою котрих і здійснюється вже безпосередньо регулятивна функція;
3) обґрунтування доцільності закріплення в загальних положеннях чинного КЗпП України та, відповідно, у новому Трудовому кодексі України дефініції таких понять, як «типові» та «зразкові (примірні)» нормативні акти, а також необхідності роз’яснення їхньої сутності й значення в правовому регулюванні трудових відносин, виходячи з того, що типові акти, у тому числі й договірні, затверджуються у випадках, передбачених законом, спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці і мають імперативний (обов’язковий) характер. Відступати від положень типових актів дозволяється в разі, коли це прямо передбачено спеціальним законодавством. Укладаючи той чи інший договір у сфері найманої праці на підставі типового, сторони можуть погодити умови, які не передбачені типовим договором, але лише такі, що не суперечать йому. Примірні (зразкові) акти також затверджуються спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці, але, на відміну від попередніх, містять положення, що не є обов’язковими у відповідних договорах про працю, себто мають рекомендаційний характер. Сторони договорів у сфері праці мають право відступити від положень примірного (зразкового) акту, доповнювати його, але не можуть включати до них умови, що суперечать чинному законодавству й (або) відповідному типовому акту. Утім, питання щодо типових актів, їхнього змісту та характеру потребує чіткого законодавчого врегулювання, позаяк використання останніх під час регулювання трудових відносин загалом та службово-трудових відносин працівників ОВС зокрема суттєво «звужує» договірну свободу сторін таких відносин, часто «нівелює» диспозитивний характер трудового договору (контракту);
4) заперечення доцільності використання в ст. 3 «Основні засади правового регулювання трудових відносин» проекту нового Трудового кодексу України під час характеристики «принципу поєднання державного й договірного регулювання трудових відносин», замість термінів «централізоване» і «локальне», відповідно, термінів «державне» і «договірне», адже централізоване правове регулювання здійснюється не завжди виключно державою, а договірне регулювання – не лише на локальному рівні. Означені термінологічні «пари» не є тотожними, а тому не можуть використовуватися як синонімічні під час характеристики трудо-правового принципу оптимального поєднання централізованого й локального правового регулювання трудових відносин.
5) висловлення й аргументування висновку про те, що для сфери реалізації службово-трудових відносин працівників ОВС України питома вага централізованого регулювання є більш вагомою, аніж у «звичайних» трудових відносинах;
6) додаткового обґрунтування й розвитку доктринальної тези про те, що в межах сучасного процесу «ускладнення» системи права відбувається формування нового правового утворення комплексного характеру – «службово-трудове право», яке слід розглядати як підгалузь в системі галузі трудового права;
7) висловлення й аргументування висновку про те, що невід’ємною складовою трудо-правового принципу оптимального поєднання централізованого й локального правового регулювання трудових відносин є система локального правового регулювання, але реалізація останньої у сфері службово-трудових відносин працівників ОВС не відповідає повною мірою ратифікованим міжнародно-правовим актам МОП та чинному вітчизняному трудовому законодавству: ані загальним, ані спеціальним законодавством, за допомогою якого здійснюється правове забезпечення реалізації службово-трудових відносин працівників ОВС, не передбачено якою саме мірою гарантії, встановлені конвенціями МОП, мають застосовуватись у сфері правоохоронної діяльності, що здійснюється працівниками ОВС;
8) з’ясування сутності терміну «оптимальне поєднання» та обґрунтування висновку, що сутність такого оціночного критерію детермінована цілою низкою чинників, але визначення ступеня «оптимальності» поєднання централізованого й локального правового регулювання трудових відносин має здійснюватися крізь призму аналізу ефективності захисту, насамперед, трудових прав і законних інтересів більш «слабкої» сторони індивідуально-трудових відносин – найманого працівника, незалежно від сфери застосування його здатності до суспільно-корисної праці.
– поглиблене вчення про сутність та засоби й форми реалізації принципу соціального партнерства й договірного встановлення умов праці у сфері службово-трудових відносин працівників ОВС шляхом:
1) з’ясування сутності означеного принципу, яка полягає в тому, що до правового регулювання трудових відносин широко залучають недержавні структури (об’єднання роботодавців, об’єднання працівників, їхніх колективів тощо), які разом з органами виконавчої влади, або й без їхньої участі, на підставі укладення колективних договорів та угод, шляхом взаємного співробітництва, пошуку й прийняття узгоджених рішень установлюють обов’язкові для виконання учасниками соціально-трудових правовідносин правила регулювання праці;
2) висловлення критичного ставлення до наявної ситуації, коли поняття «соціальне партнерство» ані в чинному КЗпП України й у спеціальному законі про колективні договори, ані в проекті нового Трудового кодексу України не вживається. Підлягає запереченню й доцільність використання в проекті ТКУ суміжного поняття, як-от «соціальний діалог», оскільки усталений термін – «соціальне партнерство» є більш прийнятним для позначення результату процесу взаємодії соцпартнерів у царині правового регулювання трудових відносин. Останній відображає кінцевий результат, задля якого й організовується така співпраця, а поняття «соціальний діалог» характеризує більшою мірою самий процес, динаміку партнерських відносин;
3) обґрунтування висновку, що належне функціонування системи соцпартнерства об’єктивно передбачає встановлення на законодавчому рівні як самої системи, так і легального тлумачення змісту її складників – принципів соціального партнерства на кшталт того, як це зроблено в численних актах МОП та, зокрема, ст. 353 «Основні принципи соціального партнерства» нового Трудового кодексу Республіки Білорусь;
4) обґрунтування доцільності під час з’ясування сутності юридичного терміну «соціальне партнерство» керуватися його загальною етимологією. Відповідно, «соціальне партнерство» у сфері соціально-трудових відносин – це спільна діяльність суб’єктів відносин у сфері праці, спрямована на погодження інтересів і врегулювання наявних проблем. Пропонується замість запропонованого в науці поняття «соціальне партнерство у сфері праці», легально закріпити ще більш звужене, як-от «соціальне партнерство в сфері найманої праці». Сфери застосування праці є різними, і тому не завжди регламентуються нормами трудового права, що має місце у випадку з «найманою працею»;
5) звернення уваги на наявність суттєвого недоліку чинного КЗпП України, де взагалі поняття колективних угод як важливих засобів соцпартнерства, як і термін «договірне регулювання», попри те, що в численних статтях (наприклад, ст.ст. 9, 9–1, 11–13, 52, 61, 86, 142) Кодексу по суті йдеться саме про таке, не вживається. Обґрунтовується доцільність здійснення належної нормативно-правової структуризації у змісті норм КЗпП України та інших актів законодавства повноцінної «договірної» нормативної термінології, лексики на кшталт того, як це зроблено в спеціальному трудовому законодавстві про службу в ОВС України, де вживається, зокрема, термін «договірні засади»;
6) обґрунтування висновку про те, що невід’ємною складовою галузевого трудо-правового принципу соціального партнерства й договірного встановлення умов праці є система договірного регулювання умов праці, але наявний механізм реалізації цього принципу у сфері службово-трудових відносин працівників ОВС України не є досконалим, насамперед, через «фінансово-економічний чинник», почасти – непослідовність у діях самої держави та її інституцій, а також через «вибірковість» його практичної реалізації: попри підписання профспілкою ОВС генеральних угод, у практичних підрозділах ОВС, за винятком ВНЗ МВС, колдоговори не укладаються. Тому не втратила актуальності й показовості практика використання «зразкових», «типових» колективних договорів у системі НКВС СРСР у 20–30 рр. ХХ ст.;
7) заперечення наявного в науці підходу, за яким пропонується обмежити передбачену законодавством захисну функцію профспілки працівників ОВС межами лише «захисно-рекомендаційної» функції. Неспроможним убачається й висловлений додатковий аргумент з цього приводу щодо недоцільності «перекладання» відповідальності за перевиховання правопорушника на профспілки, оскільки йдеться про реалізацію не виховної, а виконання профспілкою іншої за своєю природою й засобами реалізації функції – захисної;
8) заперечення доцільності реалізації на практиці пропозиції щодо необхідності «термінової» розробки спеціального нормативно визначеного механізму створення профспілок у системі ОВС України та те, що такий «механізм» має бути розроблений та юридично закріплений саме в Положенні про проходження служби. Означений механізм діяльності профспілок уже створено, з моменту затвердження конференцією профспілки працівників ОВС у 1992 р. її Статуту, а тому паралельне розроблення й закріплення механізму діяльності ПАП ОВС у Положенні про службу є недоцільними.
– поглиблене й удосконалене вчення про сутність, засоби й форми реалізації трудо-правового принципу визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників порівняно із законодавством, у сфері службово-трудових відносин працівників ОВС шляхом:
1) обґрунтування висновку про те, що порівняльний аналіз положень закордонного та вітчизняного законодавства дає підстави стверджувати, що в закордонному трудовому праві сфера застосування означеного принципу є ширшою, що є більш конструктивним з позиції захисту трудових прав. Тому не поділяємо наявні в науці підходи, за якими не визнається галузевий статус цього принципу або його зміст характеризується звужено, не враховуючи наявності трудового та інших видів договорів (угод) про працю;
2) обґрунтування критичного судження про те, що, ураховуючи наявність у ст. 9 КЗпП України терміну «договори про працю», який уживається в широкому сенсі й охоплює не лише трудові, а й усі інші види договорів у сфері найманої праці, нелогічними й по суті зайвими є приписи ст. 16 Кодексу, в якій ідеться лише про окремий вид «договорів про працю» – «колективний договір». З аналогічних причин підлягає виключенню й ч. 2 ст. 5 Закону України від 01.07.93 «Про колективні договори і угоди». Не є досконалим і підхід розробників проекту Трудового кодексу України, принаймні з огляду на те, що зазначений принцип не включено до переліку «основних засад правового регулювання трудових відносин» (ст. 3), хоча останній втілено у низці статей ТКУ (ст.ст. 54, 347, 348, 352, 354) стосовно характеристики умов трудових та колективних договорів і угод. Недосконалим є підхід розробників Проекту ще й через необґрунтоване звуження сфери реалізації означеного галузевого принципу лише випадками укладення окремих видів договорів про працю, як-от трудових, колективних договорів та угод;
3) аргументування наявності суперечливості, недостатньої дієвості, та почасти – декларативності, у механізм практичної реалізації цього трудо-правового принципу: аналіз ст. 9 КЗпП України свідчить, що умови таких договорів слід визнавати безумовно недійсними – юридично нікчемними, незалежно від того, чи ставиться фактично питання про їхню недійсність, але добросовісна поведінка роботодавця в цих випадках є виключним, а не звичайним явищем на практиці. Тому, формально проголошені ст. 9 Кодексу «умови, що погіршують правове становище працівників порівняно із законодавством» є не юридичне нікчемними, як те випливає зі змісту цієї статті, а заперечними, тобто такими, що потребують визнання їхньої недійсності в судовому порядку. Відтак позитивним явищем є положення (новели) про конкретні наслідки визнання окремих умов трудового договору недійсними, котрі пропонується закріпити в чч. 1, 3 ст. 55 проекту ТКУ;
4) на основі проведеного аналізу сформульовано концептуальний висновок про доцільність зазначення в нормах трудового кодексу, що всі непереборні сумніви, протиріччя й неясності норм законодавства про працю, а також положень колективних договорів і угод, трудових договорів мають тлумачитися на користь інтересів працівника та подальше вдосконалення механізму застосування означеного принципу пов’язане з розширенням сфери його реалізації на всі інші, окрім суто договірних, акти трудового законодавства. Установлення універсальної сфери застосування зазначеного принципу передбачає внесення відповідних доповнень до ст. 9 КЗпП України – має йтись про умови не лише «договорів про працю», а й положення «підзаконних нормативних актів», які також не повинні погіршувати становище найманих працівників порівняно з приписами актів вищої юридичної сили – законів. Реалізація означеного під час правового регулювання трудових відносин, серед іншого й службово-трудових відносин працівників ОВС, зрештою, унеможливить практику системних порушень трудових прав працівників через використання спеціальних норм у підзаконних актах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Колодій А. М. Принципи права: ґенеза, поняття, класифікація, місце і роль у правовій системі України / А. М. Колодій // Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. – X. : Право, 2008. – T. l : Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України / за заг. ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – С. 689–704.
2. Сільченко С. О. Практика соціально-захисної діяльності держави: декларації і реальні кроки / С. О. Сільченко // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин : мат-ли наук.-практ. конф., (м. Чернігів, 31 травня – 2 червня 2007 р.) / за ред. проф. В. С. Венедіктова. – Чернігів : УАФТП, ЧДІПСТтаП, 2007. – С. 50–53.
3. Лушникова М. В. Очерки теории трудового права / М. В. Лушникова, А. М. Лушников. – СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 940 с.
4. Клименко О. Щодо проблеми ефективності застосування законодавства про власність / О. Клименко // Право України. – 2005. – № 12. – С. 14–16.
5. Іншин М. І. Аналіз сучасного стану розвитку державної служби в Україні / М. І. Іншин // Право і безпека. – 2006. – № 4. – Т. 5. – С. 7–9.
6. Зозуля І. В. Визначальні елементи стартегії та прогнозування у реформуванні системи МВС України / І. В. Зозуля // Право і безпека. – 2006. – № 4. – Т. 5. – С. 51–56.
7. Дмитрієнко Ю.М. Природа та перспективи соціологічної та психологічного аспектів української правосвідомості / Ю. М. Дмитрієнко // Право і безпека. – 2006. – № 5. – Т. 5. – С. 11–15.
8. Дмитрієнко Ю. Проблеми та перспективи професійної правосвідомості українських державних і муніципальних службовців / Ю. Дмитрієнко // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2007. – Вип. 45. – С. 44–48.
9. Ковалева О. В. Становление понятия «социализация» в историко-правовом развитии общества / О. В. Ковалева // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – Спецвипуск № 3. – Ч. II. Ідея права та держава. – С. 59–66.
10. Лавріненко О. В. Прояв синергетичної парадигми в розвитку сучасного трудового права України: філософсько-правовий та теоретико-правовий аналіз / О. В. Лавріненко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – Спецвипуск № 3. – Ч. II. Ідея права та держава. – С. 66–82.
11. Лавріненко О. В. Соціалізація права як парадигма сучасного процесу галузевої структуризації / О. В. Лавріненко // Становление современной науки – 2006 : мат-лы I Межд. науч.-практ. конф., (г. Днепропетровск, 16–30 октября 2006 г.). – Днепропетровск : Наука и образование, 2006. – Т. 10. – С. 33–35.
12. Сержанова Т. Звичне – не означає законне / Т. Сержанова // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 1. – С. 13–17.
13. Конституція України від 28.06.96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
14. Сворак П. Д. Формування правового механізму реалізації Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини в Україні / П. Д. Сворак // Проблеми захисту особистих немайнових прав фізичної особи : мат-ли Всеукр. наук.-практ. конф., (м. Івано-Франківськ, 6 жовтня 2006 р.). – Івано-Франківськ: ВОНР та РВД ПЮІ Львівського державного університету внутрішніх справ, 2006. – С. 3–12.
15. Колодій А. М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання) : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.02 / А. М. Колодій. – К., 1998. – 391 с.
16. Макаренко О. Г. Роль Верховної Ради України у конституційно-правовому механізмі здійснення зовнішньої політики / О. Г. Макаренко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – Вип. 3. – С. 98–110.
17. Проблеми влади і права в умовах посттоталітарних трансформацій: міждисциплінарний аналіз : монографія / М. І. Панов, О. Г. Данильян, С. І. Максимов [та ін.] ; за заг. ред. М. І. Панова, О. Г. Данильяна. – Х. : Право, 2004. – 360 с.
18. Венедіктов B. C. Юридична відповідальність працівників ОВС України : монографія / В. С. Венедіктов. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 269 с.
19. Трудове право України / А. Ю. Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана [та ін.] ; за заг. ред. Н. М. Хуторян. – К. : А.С.К., 2004. – 608 с.
20. Писарєв В. Г. Проблеми реалізації особистих немайнових прав / В. Г. Писарєв // Проблеми захисту особистих немайнових прав фізичної особи : мат-ли Всеукр. наук.-практ. конф., (м. Івано-Франківськ, 6 жовтня 2006 р.). – Івано-Франківськ : ВОНР та РВД ПЮІ Львівського державного університету внутрішніх справ, 2006. – С. 66–71.
21. Соколенко Ю. М. Принципи культурних прав та свобод громадян України / Ю. М. Соколенко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2005. – № 1. – С. 15–23.
22. Бабич І. С. Юридична компаративістика в системі юридичних наук // Юриспруденція XXI століття: теорія і практика : зб. тез. – Дніпропетровськ : ДДУВС, 2008. – С. 21–24.
23. Прокопенко В. I. Трудове право України : підруч. / В. І. Прокопенко. – Xарків : Консум, 1998. – 480 с.
24. Трудовое право в вопросах и ответах / под ред. В. В. Жернакова. – Х. : Одиссей, 2004. – 672 с.
25. Журбелюк Г. В. Актуалізація проблем праворозуміння в контексті загострення в Україні кризових явищ / Г. В. Журбелюк // Nauka i inowacja – 2008 : mat-ly IV Мiedzynarod. nauk.-prakt. konf., (Przemysl, 07–15 pazdziernika 2008 r.). – Przemysl : Nauka і studia, 2008. – T. 8. – S. 7–13.
26. Бругер Н. П. Лексично-правовий аналіз співвідношення принципів гласності та публічності в кримінальному судочинстві України / Н. П. Бругер // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2006. – № 3. – С. 234–240.
27. Кравченко А. П. Антропологічний принцип як самотвірний чинник правовідносин / А. П. Кравченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2006. – № 2. – С. 18–27.
28. Комаров В. А. Трудове законодавство і сучасність / В. А. Комаров // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. – 2007. – Вип. 4. – С. 28–35.
29. Колодій А. М. Принципи права України : монографія / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
30. Лазор О. Д. Державна служба в Україні (Публічна праця) : навч. пос. / О. Д. Лазор, О. Я. Лазор. – К. : Дакор, КНТ, 2005. – 332 с.
31. Мычко Н. И. Законность и обеспечение прав граждан при осуществлении правосудия и в деятельности правоохранительных органов Украины : учеб. пос. / Н. И. Мычко. – Донецк : ДЮИ ЛГУВД, 2008. – 369 с.
32. Гусарєв С. Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти : монографія / С. Д. Гусарєв. – К. : Знання, 2005. – 375 с.
33. Киселев И. Я. Трудовое право России и зарубежных стран. Международные нормы труда : учеб. пос. / И. Я. Киселев. – М. : Эксмо, 2006. – 608 с.
34. Миронов В. И. Трудовое право России : учеб. / В. И. Миронов. – М. : Управление персоналом, 2005. – 1152 с.
35. Трудовое право / под общей ред. В. И. Семенкова : учеб. – Минск : Амалфея, 2002. – 672 с.
36. Криницький І. Дотримання податкової таємниці як спеціальний принцип податково-процесуального права / І. Криницький // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 11. – С. 19–22.
37. Кучерявенко Н. П. Курс налогового права: Особенная часть : в 6 т. / Н. П. Кучерявенко. – X. : Право, 2005. – T. 3. Учение о налоге. – 534 с.
38. Бородін І. Л. Адміністративно-юрисдикційний процес : монографія / І. Л. Бородін. – К. : Знання, 2007. – 346 с.
39. Теория государства и права / под ред. М. Н. Марченко : учеб. – М. : Зерцало, 1998. – 476 с.
40. Кутовая И. Э. О понимании принципов права / И. Э. Кутовая // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – Спецвипуск № 3. – Ч. II. Ідея права та держава. – С. 29–36.
41. Байтин М. И. О принципах и функциях права: новые моменты / М. И. Байтин // Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 3–9.
42. Ширкова I. B. Право як загальносоціальний аспект позитивного права / I. B. Ширкова // Strategiczne pytania swiatowеj nauki – 2008 : мat-ly IV Miedzynarod. nauk.-prakt. konf., (Przemysl, 15–28 lutego 2008 r.). – Przemysl : Nauka і studia, 2008. – T. 6. – S. 42–44.
43. Гаврилюк P. О. Діалектика змісту та форми податкового права як відображення його системної сутності / P. О. Гаврилюк // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2005. – Вип. 282. Правознавство. – С. 99–104.
44. Серьогіна С. Г. Теоретично-правові та організаційні засади функціонування інституту президенства в Україні : монографія / С. Г. Серьогіна. – Х. : Ксілон, 2001. – 268 с.
45. Коваль М. В. Організаційно-правові засади діяльності державної виконавчої служби в Україні : монографія / М. В. Коваль, В. М. Бесчастний, А. І. Перепелиця, А. О. Собакарь. − Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2008. − 288 с.
46. Венедіктов В. С. Організаційно-правові засади проходження служби в органах внутрішніх справ України : наук.-практ. пос. / В. С. Венедіктов, М. І. Іншин. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 164 с.
47. Конституційно-правові засади становлення української державності / В. Я. Тацій, Ю. М. Тодика, О. Г. Данильян [та ін.] ; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Тодики. – Х. : Право, 2003. – 328 с.
48. Венедіктов В. С. Організаційно-правові засади професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України : наук.-практ. пос. / В. С. Венедіктов, М. І. Іншин, М. М. Клемпарський та ін. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 212 с.
49. Федорченко A. A. Принципы правовой системы: понятие, содержание и форма реализации : монография / A. A. Федорченко – М. : Статус ЛТД, 2003. – 328 с.
50. Кондратьев Я. Ю. Використання сучасних комп’ютерних технологій у протидії транснаціональній злочинності / Я. Ю. Кондратьев, B. C. Радецький, М. Й. Христич, Ю. М. Прокопенко // Вісник Державтоінспекції МВС України. – 2003. – № 7. – С. 15–19.
51. Кормич Б. А. Організаційно-правові засади політики інформаційної безпеки України : монографія / Б. А. Кормич. – Одеса : Юрид. літ-ра, 2003. – 312 с.
52. Кутова І. Е. Принцип єдності в законодавчому регулюванні засад державної служби / І. Е. Кутова // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – Вип. 3. – С. 92–98.
53. Кутова I. E. Новий Закон України «Про державну службу»: пропозиції щодо врегулювання принципів державної служби України / І. Е. Кутова // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – Вип. 3. – С. 102–108.
54. Нерсесянц В. С. Соотношение исторического и логического в процессе возникновения и развития права // Закономерности возникновения и развития политико-юридических идей и институтов : сб. статей – М. : Норма, 1986. – С. 43–52.
55. Мірошниченко М. І. Державність і право України: генезис у європейському контексті (З найдавніших часів до початку XIX ст.) : монографія / М. І. Мірошниченко. – К. : Атіка, 2006. – 544 с.
56. Шевченко A. A. Принципи установчого процесу органів внутрішніх справ / A. A. Шевченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2005. – № 3. – С. 73–84.
57. Трудовое право России / под ред. С. П. Маврина, Е. Б. Хохлова : учеб. – М. : Юристъ, 2004. – 560 c.
58. Муромцев Г. Н. Принципы права // Теория права и государства : учеб / под ред. Г. Н. Манова. – М. : БЕК, 1995. – С. 171–173.
59. Куракін О. М. Реалізація принципу верховенства права – критерій ефективності влади / О. М. Куракін // Влада і суспільство: проблеми взаємодії : мат-ли Всеукр. наук.-практ. конф., (м. Запоріжжя, 18–19 листопада 2005 р.). – Запоріжжя : Юридичний інститут МВС України, 2005. – С. 237–240.
60. Верланов С. О. Європейська соціальна хартія: особливості принципів міжнародного тлумачення (за матеріалами практики Європейського комітету соціальних прав) / С. О. Верланов // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 2. – С. 119–130.
61. Верланов С. О. До характеристики тлумачення приписів Європейської соціальної хартії Комітетом незалежних експертів / С. О. Верланов // Права людини і Україна : праці Львівської лабораторії прав людини Академії правових наук України (Серія І. Дослідження і реферати. Вип. 2) / редкол. : П. М. Рабінович (голов. ред.) [та ін.]. – Львів : Світ, 1999. – С. 47–53.
62. Проскуряков П. Д. Вплив міжнародно-правових стандартів на правове регулювання трудових відносин / П. Д. Проскуряков // Європейська наука XXI століття: стратегія і перспективи розвитку – 2006 : мат-ли I Міжн. наук.-практ. конф., (м. Дніпропетровськ, 22–31 травня 2006 р.). – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. – Т. 18. – С. 83–85.
63. Щербина В. І. Функції трудового права : монографія / В. І. Щербина. – Дніпропетровськ : Академія митної служби, 2007. – 425 с.
64. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні : монографія / Н. Б. Болотіна. – К. : Знання, 2005. – 381 с.
65. Болотіна Н. Б. Трудове право України : підруч. / Н. Б. Болотіна. – К. : Вікар, 2003. – 725 с.
66. Кайдашов B. C. Легальність і легітимність: тотожність чи взаємовиключність // Vedecky pruinysl evropskeho kontinentu – 2007 : мat-ly IV Мezinärod. vedeck.-prakt. konf., (Praha, 01–15 prosmcu 2007 r.). – Praha : Education and Science, 2007. – D. 10. – S. 47–49.
67. Старилов Ю. Н. Служебное право : учеб. / Ю. Н. Старилов – М. : БЕК, 1996. – 698 с.
68. Влада і насильство : зб. статей. – Х. : Право, 1997. – 286 с.
69. Шакун В. І. Влада і злочинність : монографія / В. І. Шакун. – К. : Ґенеза, 1997. – 277 с.
70. Алексеев С. С. Восхождение к праву: поиски и решения : монография / С. С. Алексеев. – М. : НОРМА, 2002. – 386 с.
71. Чистоклетов Л. Г. Поняття та види адміністративно-правових режимів / Л. Г. Чистоклетов, С. К. Поповчук // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 4. – С. 219–220.
72. Скакун О. Ф. Теория государства и права : учеб. – Х. : Консум ; Ун-т внутр. дел, 2000 – 704 с.
73. Ожегов С. И. Словарь русского языка: 70 000 слов / под ред. Н. Ю. Шведовой. – М. : Рус. яз., 1990. – 917 с.
74. Словарь иностранных слов / под ред. И .В. Лехина и Ф. Н. Петрова. – М. : БЕК, 1996. – 642 с.
75. Горохов Б. А. Современный механизм правового регулирования социально-трудовых отношений / Б. А. Горохов, С. П. Маврин // Российский ежегодник трудового права. – 2005. – № 1. – С. 72–81.
76. Кормич Б. А. Державно-правовий механізм митної політики України : монографія / Б. А. Кормич. – Одеса : Астропринт, 2000. – 180 с.
77. Общая теория государства и права : академический курс: в 2 т. / под ред. М. Н. Марченко. – М. : Зерцало, 1998. – Т. 2. Теория права. – 678 с.
78. Гребеньков Г. В. Ціннісна природа права як предмет методологічної рефлексії / Г. В. Гребеньков // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2007. – № 4. – С. 17–27.
79. Пилипенко П. Д. Проблеми теорії трудового права : монографія / П. Д. Пилипенко. – Львів : Видавничий центр Львівського національного ун-ту ім. Івана Франка, 1999. – 214 с.
80. Казанцев В. И. Трудовое право : учеб. / В. И. Казанцев, В. Н. Васин. – М. : Академия, 2005. – 416 с.
81. Генкин Д. М. Предмет і система советского трудового права / Д. М. Генкин // Советское государство и право. – 1940. – № 2. – С. 53–59.
82. Пашерстник А. Е. Теоретические вопросы кодификации общесоюзного законодательства о труде : монография / А. Е. Пашерстник. – М. : Изд-во АН СССР, 1955. – 231 с.
83. Догадов В. М. К вопросу о системе Основ законодательства о труде / В. М. Догадов, Ф. М. Левиант, А. С. Пашков // Вопросы кодификации советского права. – Вып 1. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1957. – С. 18–29.
84. Гинцбург Л. Я. Трудовое законодательство: права, о