ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ

brief description

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

МАКСИМЕНКО НАТАЛІЯ ОЛЕГІВНА

УДК 349.23

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ

12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук
Клемпарський Микола Миколайович

ЛУГАНСЬК - 2010
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………….3
ВСТУП………………………………………………………………………...4

РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА НОРМУВАННЯ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ 11
1.1. Поняття й місце нормування праці державних службовців у системі трудового права 11
1.2. Значення нормування праці державних службовців. 28
1.3. Історія розвитку правового регулювання нормування праці 41
1.4. Зміст праці державних службовців як особливої категорії зайнятого населення 52
Висновки до розділу 1 72

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ 77
2.1. Принципи правового регулювання нормування праці державних службовців 77
2.2. Методи правового регулювання нормування праці державних службовців 95
2.3. Законодавче й підзаконне забезпечення нормування праці державних службовців 110
2.4. Договірне регулювання нормування праці державних службовців 133
2.5. Шляхи вдосконалення нормування праці державних службовців 144
Висновки до розділу 2 158
ВИСНОВКИ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….169

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
Євросоюз – Європейський Союз;
КЗпП України – Кодекс законів про працю України;
МОП – Міжнародна організація праці;
Проект ТК України – проект Трудового кодексу України.

ВСТУП
Актуальність теми. В умовах реформування ключових сфер суспільного життя в Україні, проголошення курсу на європейську інтеграцію дедалі більшого значення набуває роль державної служби. Державна служба є складником державного управління, спрямованим на задоволення потреб суспільства, забезпечення захисту основних прав та свобод людини і громадянина, послідовного і сталого розвитку країни й поступового входження її до європейської спільноти. За цих умов неабияку важливість має проблема вдосконалення інституту державної служби в Україні в рамках адаптації його до стандартів Європейського Союзу, що, зрештою, сприятиме більш повній реалізації конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, наданню їм у належному обсязі якісних державних послуг.
Однією з проблем, що потребують якнайшвидшого вирішення, є вдосконалення існуючої системи нормування праці державних службовців. Дане питання викликає особливий науковий і практичний інтерес, адже зміст праці вказаної категорії працівників охоплює низку процесів, норми яких визначити й оцінити надзвичайно складно.
Зміст праці державних службовців і звичайних працівників значно відрізняється, тому що функціональне призначення їх праці різне. На відміну від трудової діяльності працівників, кожен з етапів якої може бути чітко внормований, процес праці службовців тільки в незначній частині може піддаватися моніторингу. Це пояснюється тим, що переважна його частина складається з праці творчої, що базуються на інтенсивній розумовій діяльності, простежити яку доволі складно. У результаті цього й нормування праці державних службовців є не таким сталим і конкретним, як нормування праці робітників.
Слід звернути увагу й на те, що нормування повинен зазнавати не лише сам процес праці, а також і його результати. Результат трудової діяльності державного службовця як об'єкт оцінки може виступати в таких формах, які дуже складно оцінити у співвідношенні з витраченими ресурсами, оскільки результат може мати для суспільства не тільки економічні наслідки, а й певне соціальне або політичне значення. Чинне законодавство окреслює лише загальні засади нормування праці державних службовців.
Окремим аспектам означеної проблеми приділяли увагу В.Б. Авер’янов, Н.Б. Болотіна, B.C. Венедіктов, К.М. Гусов, М.І. Іншин, О.В. Лавриненко, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.Г. Ротань, О.В. Смирнов, В.М. Толкунова, Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та інші вчені. Проте комплексного дослідження нормування праці державних службовців до цього часу бракує.
Відповідне наукове дослідження надасть змогу підвищити ефективність використання трудового потенціалу працівників державної служби, оптимізувати їх чисельність і професійний склад, а також своєчасно коригувати вимоги до них. Все вищевказане й обумовлює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету і кафедри: «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі». Тема роботи узгоджується з планами наукових досліджень кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні особливостей правового регламентування нормування праці державних службовців в умовах ринкової економіки, а також у наданні конкретних практичних рекомендацій і наукових пропозицій з розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення і правозастосовної практики, що стосуються правового регулювання нормування праці
Досягнення поставлених цілей викликало вирішення таких основних завдань:
– сформулювати дефініцію поняття "нормування праці державних службовців" і визначити його зміст;
– визначити місце нормування праці державних службовців у системі трудового права;
– установити й охарактеризувати основні властивості праці державних службовців;
– розкрити значення нормування праці державних службовців;
– висвітлити історію розвитку правового регулювання нормування праці державних службовців;
– окреслити сутність і значення принципів нормування праці державних службовців;
– вказати основні прийоми та способи забезпечення нормування праці державних службовців;
– показати сучасний стан нормативно-правового забезпечення нормування праці державних службовців і розробити конкретні пропозиції й рекомендації щодо його вдосконалення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що формуються в процесі нормування праці державних службовців в умовах ринкової економіки.
Предметом дослідження є сукупність правових норм що регулюють нормування праці державних службовців, а також актуальні теоретичні та практичні аспекти правового регулювання нормування праці державних службовців та правозастосовна практика.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційної роботи є сукупність загальнонаукових і спеціальних методів, як-то поєднання діалектичного, історичного, логіко-семантичного, системно-структурного, порівняльно-правового, статистичного методів, документального аналізу та ін.
Діалектичний метод наукового пізнання дав змогу розглянути нормування праці державних службовців у взаємозв’язку окремих його елементів, виявити його усталені напрямки й загальні закономірності. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий використано для аналізу змісту праці державних службовців як особливої категорії працівників (підрозділ 1.4). Методи статистичний і документального аналізу застосовувались для з’ясування значення нормування праці державних службовців (підрозділ 1.2). Історичний дав можливість проаналізувати розвиток правового впорядкування нормування праці (підрозділ 1.3). Системно-структурний став у нагоді для створення передумов при розкритті сутності правового регулювання нормування праці, його відповідних принципів і методів (підрозділи 2.1; 2.2; 2.3; 2.4).
Положення й висновки дисертаційного дослідження ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що утворюють правовий фундамент нормування праці державних службовців. Інформаційну й емпіричну основу дисертації становлять політико-правова публіцистика, довідкові видання і статистичні матеріали з порушеної тематики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній науці трудового права комплексним монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем нормування праці державних службовців, в якому розроблено правові засади регулювання нормування праці державних службовців за сучасних умов. У результаті проведених наукових пошуків сформульовано низку нових теоретичних і практичних положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них:
Уперше:
– запропоновано дефініцію поняття "принципи правового регулювання нормування праці державних службовців" та класифіковано ці принципи;
– керуючись особливостями праці державних службовців, визначено основні прийоми та способи забезпечення нормування праці цієї категорії працівників;
– зазнав системного аналізу сучасний стан правової регламентації нормування праці державних службовців і визначено перспективи розвитку останнього за допомогою колективних договорів та угод;
Удосконалено:
– обґрунтування єдності й диференціації правового регулювання нормування праці державних службовців, розкрито її зміст й визначено форми прояву;
– розуміння нормування праці як складової частини управління виробництвом, що полягає у з’ясуванні необхідних витрат праці на виконання робіт як окремими працівниками, так і трудовими колективами, і встановлення на цій підставі норм праці;
– систему завдань належного нормування праці державних службовців;
Дістало подальший розвиток:
– розуміння змісту праці державних службовців як особливої категорії зайнятого населення. До основних властивостей праці цих осіб віднесено: (а) складність, (б) високий рівень відповідальності працюючих, (в) прийняття самостійних управлінських рішень, (г) нестандартний характер їх праці, (д) незначна регламентація останньої; (е) відсутність великих фізичних і наявність значних інтелектуальних навантажень;
– розуміння основних напрямків удосконалення нормування праці державних службовців, а саме: реформування державної політики у сфері нормування їх праці; розроблення належного нормативно правового регулювання праці; систематизація законодавства з питань нормування праці державних службовців; залучення до нормування праці цієї категорії працівників висококваліфікованих фахівців зі складу практиків і науковців.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертаційному дослідженні висновки та пропозиції можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій роботі – для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань нормування праці у трудовому праві та службово-трудових правовідносин;
б) у правотворчості – при розробці нового Трудового кодексу України, вдосконаленні чинного законодавства з питань державної служби й нормування праці;
в) у правозастосуванні – під час використання конкретних рекомендацій і пропозицій у практичній діяльності правозастосовних органів, уповноважених займатися нормуванням праці державних службовців;
г) у навчальному процесі – положення й висновки дисертації можуть бути використані у вищих та інших юридичних закладах освіти в процесі вивчення навчальної дисципліни "Трудове право України", а також при розробці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій з трудового права.
Апробація результатів дисертації. Обговорення результатів проведеного наукового дослідження здійснювалося на засіданнях кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Основні теоретичні положення дисертації й рекомендації автора оприлюднені в доповідях і повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 21-22 квітня 2010р.) та «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 15-16 травня 2010р.)
Публікації. Основні теоретичні положення й результати опубліковані в 5 наукових статтях у провідних спеціалізованих виданнях, які включено до переліку фахових видань, а також у 2 тезах доповідей на зазначених науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
Дослідження й аналіз теоретичних і прикладних проблем правового регулювання нормування праці державних службовців стали підставою для нижченаведених теоретичних висновків і практичних пропозицій.
1. Нормування праці є складовою частиною управління виробництвом. Воно полягає у визначенні необхідних витрат праці на виконання робіт (виготовлення продукції) як окремими працівниками, так і трудовими колективами, а також на закріплення на цій підставі норм праці. Норми праці складають фундамент системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці, обліку затрат на продукцію, встановлення завдань з підвищення продуктивності праці, з’ясування потреби в кадрах, управління трудовими відносинами на підприємстві.
2. Основними властивостями праці державних службовців є: а) складність (вона має переважно інтелектуальний характер); б) високий рівень відповідальності працюючих; в) прийняття самостійних управлінських рішень; г) нестандартний характер їх праці; д) незначна регламентація останньої; е) відсутність великих фізичних і наявність значних інтелектуальних навантажень.
3. Належне нормування праці державних службовців дозволить: а) сформувати їх трудову поведінку; б) вдосконалити порядок переміщення і просування державних службовців по службі; в) підвищити ефективність їх зайнятості; г) домогтися якісного виконання завдань державного апарату; д) створити умови для сталого й ефективного розвитку державної служби; е) підвищити рівень мотивації державних службовців до праці; є) досягти оптимальної організації їх праці; ж) забезпечити ефективну оцінку якості праці державних службовців; з) гарантувати гідний рівень оплати їх праці, що відповідає виконуваним завданням.
4. За допомогою ефективного нормування праці державних службовців з’являється реальна можливість: а) виокремити основні завдання трудової діяльності будь-якої категорії державних службовців; б) теоретично обґрунтувати необхідність формування інформаційно-аналітичного забезпечення трудової діяльності цієї категорії працівників як бази, на яку спираються органи державного управління при розробці загальних норм праці цих осіб; в) розробити методологічні засади оцінювання якості праці державних службовців через призму виконання ними встановлених норм праці; г) висвітлити сучасні концептуальні підходи до організації праці державних службовців; д) дослідити якість кадрового складу працівників усіх ланок державної служби й розробити методологічні підходи до її оцінювання.
5. Принципи правового регулювання нормування праці державних службовців – це закріплені в трудовому законодавстві вихідні засади, керівні ідеї, що характеризують основний зміст і внутрішню єдність правового впорядкування відносин з нормування праці цієї категорії працівників.
Правове регламентування нормування праці державних службовців ґрунтується на таких основних принципах: а) загальність для всіх працівників певного виду державної служби; б) нормування праці в межах певного проміжку часу; в) демократичність; г) обґрунтованість установлення норм; д) наукова обґрунтованість нормування праці; е) обов’язковість; є) єдність і диференціація правового регулювання нормування праці.
6. З огляду на особливості праці державних службовців до основних прийомів і способів забезпечення нормування праці слід віднести: а) створення належних умов для виконання державними службовцями посадових обов’язків; б) виховання у державних службовців відповідальності за виконану роботу, високих моральних і ділових якостей, свідомого ставлення до виконання покладених на них завдань; в) повсякденну вимогливість начальників до підлеглих, постійну турботу про них, виявлення поваги до їх гідності, забезпечення соціальної справедливості; г) використання засобів переконання й заохочення за своєчасне й належне виконання покладених на них обов’язків; д) застосування до державних службовців, які не виконують або неналежно виконують свої трудові обов’язки засобів дисциплінарного впливу.
7. Нормування праці державних службовців характеризується єдністю й диференціацією правового регламентування. Єдність полягає в тому, що праця всіх державних службовців у межах держави має бути нормованою й забезпечуватися наступними правовими засобами: а) закріплення в Законі України "Про державну службу" основних обов’язків і повноважень державних службовців; б) закріплення в нормах трудового права загальних засад нормування праці; в) визначення на державному рівні порядку заміни та перегляду норм праці; г) встановлення у спеціальному законодавстві, що регулюють трудову діяльність державних службовців компетенції керівників державних органів у питаннях нормування праці. Диференціація правового регулювання нормування праці державних службовців має на меті: а) відбиття неоднорідності і складності праці різних категорій державних службовців; б) пред’явлення більш вищих вимог до результатів праці більш кваліфікованих працівників на вищих посадах; в) конкретизація загальних норм праці з урахуванням особливостей праці за певною посадою; г) встановлення різного рівня оплати праці працівників залежно від норм праці.
8. Регламентація питань нормування праці державних службовців у колективних договорах та угодах дозволить (а) підвищити якісний рівень нормування праці, (б) розширити сферу використання науково обґрунтованих норм праці, (в) створити підґрунтя для встановлення справедливого і стимулюючого рівня заробітної плати. Разом із тим у колективному договорі слід закріпити і юридичну відповідальність за порушення його положень, присвячених нормуванню праці.
9. Відповідно до вимог Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2008 – 2009 роки зобов’язати Кабінет Міністрів України забезпечити створення й постійне оновлення нормативної бази з питань нормування праці та професійної кваліфікації в галузях економіки.
10. Законодавчо зобов’язати сторони соціального партнерства при укладенні галузевих угодах (а) урегульовувати питання введення на підприємствах галузі нових норм праці та заміни чинних, (б) визначати перелік централізовано розроблюваних норм і нормативів, що підлягають обов’язковому або рекомендованому використанню, (в) домогтися можливості використання занижених норм праці для окремих категорій працівників (пенсіонерів, жінок, неповнолітніх тощо).
11. До основних напрямків удосконалення нормування праці державних службовців належать: а) реформування державної політики у сфері нормування праці державних службовців; б) розробка належного нормативно правового регулювання; в) систематизація законодавства з питань нормування праці зазначених осіб; г) залучення до нормування їх праці висококваліфікованих фахівців зі складу практичних працівників і науковців.
12. Удосконалення правових засад нормування праці державних службовців повинно бути спрямовано на: а) реорганізацію системи оцінювання їх праці відповідно до якості виконання ними норм; б) розширення застосування нормування праці з метою найефективнішого розподілу їх робочого часу; в) забезпечення належного виконання завдань покладених на цих працівників.
Найближчим часом уповноваженим державним органам необхідно прийняти такі нормативні акти, що врегулюють порядок нормування праці державних службовців: а) Інструкцію про порядок нормування праці державних службовців; б) Положення про порядок проведення кваліфікаційної атестації посад державних органів; в) Комплексну державну програму щодо підвищення якості нормування праці державних службовців та ін.