ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ СЛУЖБОВЦІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Мельник Костянтин Юрійович

УДК 349.2: 351.74

ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ
СЛУЖБОВЦІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант, -
Заслужений юрист України,
доктор юридичних наук, професор
Венедіктов Валентин Семенович

ОДЕСА — 2011

ЗМІСТ

ВСТУП............…………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ
СФЕРИ ДІЇ ТРУДОВОГО ПРАВА, ЄДНОСТІ ТА
ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ЙОГО НОРМ ...................................................................15
1.1. Сфера дії трудового права...........................................................….…......15
1.2. Єдність та диференціація трудового права...............................................53
Висновки до розділу 1...........................................................................................78
РОЗДІЛ 2 ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ ТА СТРУКТУРА
ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН СЛУЖБОВЦІВ
ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ....................................................................85
2.1. Поняття трудових правовідносин службовців правоохоронних
органів...................................................................................................................85
2.2 Службовці правоохоронних органів як суб’єкти трудових
правовідносин.....................................................................................................116
2.3. Правоохоронні органи як роботодавці.......................................................151
2.4. Юридичний зміст трудових правовідносин службовців
правоохоронних органів.....................................................................................176
Висновки до розділу 2.........................................................................................190
РОЗДІЛ 3 ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНА, ПРИЗУПИНЕННЯ
ТА ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
СЛУЖБОВЦІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ.....................................201
3.1. Виникнення трудових правовідносин службовців
правоохоронних органів.....................................................................................201
3.2. Зміна трудових правовідносин службовців правоохоронних
органів... ..............................................................................................................249
3.3. Призупинення трудових правовідносин службовців
правоохоронних органів.....................................................................................290
3.4. Припинення трудових правовідносин службовців правоохоронних
органів..................................................................................................................313
Висновки до розділу 3 .......................................................................................369
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 381
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….. 396

ВСТУП
Актуальність теми. Для практичної реалізації заходів з охорони прав і свобод громадян держава створює систему спеціальних органів, для визначення яких використовується узагальнюючий термін «правоохоронні органи». Такі органи у будь-якій державі не виникають спонтанно. Вони є продуктом розвитку суспільства та держави. Так, система правоохоронних органів на території, яку сьогодні займає Україна, з'явилася ще за доби античності.
Успішна реалізація завдань та функцій правоохоронних органів залежить, у першу чергу, від якості персоналу цих органів та ефективності їх професійної діяльності. На останнє безпосередньо впливає якість правового регулювання трудових відносин службовців даних органів. Слід зазначити, що сучасне національне законодавство, яке регулює трудові відносини службовців правоохоронних органів, характеризується відсутністю належної систематизації нормативного матеріалу. Трудові відносини службовців правоохоронних органів регулюються, поряд із законами, численними наказами та розпорядженнями. Розрізненість та неузгодженість правових норм, які в них містяться, їх зайва диференціація викликають труднощі в ході пошуку необхідного нормативного матеріалу та його застосування. Нерідко в спеціальному законодавстві встановлюються норми, що невиправдано погіршують правове становище службовців правоохоронних органів порівняно з іншими працівниками. У зв'язку з цим проблема удосконалення законодавства, що регулює відносини у сфері проходження служби в правоохоронних органах, є особливо актуальною.
Крім цього, матеріали судової практики свідчать про непоодинокі випадки порушення трудових прав службовців правоохоронних органів. Так, протягом 2010 р. до Сумського окружного адміністративного суду надійшло 76 справ категорії 3 «Справи зі спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби». Загальна сума, пред'явлена до стягнення, становить 181341 грн, позовні вимоги задоволено на суму 159093 грн. Судом у 2010 р. було розглянуто 51 справу, з яких: 25 — із задоволенням позовних вимог (49 % від усіх винесених рішень у даній категорії справ); 20 — із відмовою у задоволенні позову (39,2 %); 2 — із закриттям провадження у справі; 4 — із залишенням позовної заяви без розгляду. Зокрема справи категорії 3.3 «Про поновлення на роботі» становлять вагому частину даної категорії (46,1 %): протягом 2010 р. надійшло 35 справ, розглянуто 22 (56,4 % розглянутих справ даної категорії), з яких 9 — із задоволенням позовних вимог. Найбільшу кількість становлять справи про поновлення на роботі в органах внутрішніх справ (надійшло 10 справ, розглянуто 10 справ, з яких 4 — із задоволенням позовних вимог). Справи категорії 3.4 «Про стягнення виплат» становлять 43,4 % від загальної кількості справ категорії 3: протягом 2010 р. надійшло 33 справи, розглянуто 21, з яких 10 — із задоволенням позовних вимог.
Звернемо увагу, що серед проблем правового регулювання трудових відносин службовців правоохоронних органів особливе місце посідає проблема визначення галузевої належності зазначених відносин. Вирішення її є важливим як для теорії права, так і для практики застосування національного законодавства. Віднесення відносин, що складаються у зв'язку із проходженням служби в правоохоронних органах, до предмета тієї або іншої галузі права, має велике значення для побудови стрункої правової системи, застосування властивого даній галузі права понятійного апарату, усунення прогалин у правовому регулюванні і, в остаточному підсумку, для формування чіткої правозастосовної практики.
Незважаючи на безперечну актуальність та важливість, проблема правового регулювання трудових відносин службовців правоохоронних органів донині не одержала свого концептуального комплексного дисертаційного дослідження. Заради справедливості зазначимо, що, попри відсутність цілісних наукових досліджень з даної проблеми, існує достатньо велика кількість праць українських та російських науковців з окремих проблем правового регулювання трудових відносин службовців певних правоохоронних органів. Серед вчених-трудовиків, що досліджували зазначені проблеми, можна відзначити. О. В. Афанасьєва, Л. Ю. Бугрова, В. С. Венедіктова, В. В. Гончарук, М. І. Гордієнка, М. І. Іншина, І. І. Ішутіна, В. Я Кияна, О. В. Кузніченко, О. В. Лавріненка, Л. В. Могілевського, Т. О. Нестерову, О. М. Обушенка, С. В. Попова, О. А. Снегура, В. І. Щербину.
Таким чином, необхідність вироблення концептуального підходу до визначення сфери дії трудового права, розуміння сутності та природи трудових правовідносин службовців правоохоронних органів; шляхів удосконалення та реформування національного законодавства, яке регулює трудові відносини службовців правоохоронних органів обумовлюють актуальність і важливість обраної тематики наукового пошуку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004 р. та п. 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 р.р., а також планів наукових досліджень кафедри трудового, земельного та екологічного права і науково–дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні концептуальних засад сфери дії трудового права, розробленні теорії трудових правовідносин службовців правоохоронних органів та окресленні шляхів удосконалення правового регулювання трудових відносин службовців правоохоронних органів.
Для досягнення зазначеної мети в дисертації були поставлені наступні дослідницькі завдання:
- визначити сферу дії трудового права;
- провести відмежування трудового права від суміжних галузей права;
- виробити власний підхід до проблеми єдності та диференціації трудового права і його норм;
- визначити поняття «єдність трудового права», «диференціація трудового права», «правоохоронна служба», «правоохоронні органи», «трудові правовідносини службовців правоохоронних органів», «конкурс в трудовому праві»; «зміна трудового договору», «зміна трудового правовідношення», «відсторонення від роботи», «ротація кадрів правоохоронних органів», «відставка службовців правоохоронних органів»;
- розглянути ознаки трудових правовідносин;
- виокремити особливості трудових правовідносин службовців правоохоронних органів;
- визначити особливості правоохоронних органів та їх службовців як суб’єктів трудових правовідносин;
- з’ясувати юридичний зміст трудових правовідносин службовців правоохоронних органів;
- вивчити зарубіжний досвід формування вимог до трудової правосуб’єктності службовців правоохоронних органів;
- з’ясувати сучасний стан правового регулювання виникнення, зміни, призупинення та припинення трудових відносин службовців правоохоронних органів України;
- сформулювати рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і правового регулювання трудових відносин службовців правоохоронних органів.
Об’єктом дослідження є відносини, які охоплюються сферою дії трудового права.
Предметом дослідження є трудові правовідносини службовців правоохоронних органів.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний, формально-логічний, системно-структурний, історичний, порівняльно-правовий тощо. Діалектичний метод дозволив розглянути проблеми сфери дії трудового права в їх розвитку та взаємозв’язку (підрозділ 1.1). Формально-логічний метод надав можливість дослідити трудові правовідносини службовців правоохоронних органів як цілісне правове явище, визначити особливості виникнення, зміни, призупинення та припинення зазначених правовідносин та надати власні визначення ряду понять трудового права (підрозділи 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4). За допомогою системно-структурного методу визначено систему правоохоронних органів України, а також місце трудових правовідносин службовців правоохоронних органів у трудовому праві (підрозділи 1.1, 2.1). Використання історичного методу дало можливість дослідити розвиток теорії трудового правовідношення та національного трудового законодавства, а також зародження правоохоронних органів на території, яку сьогодні займає Україна (підрозділи 1.1, 2.1, 2.3). Порівняльно-правовий метод використовувався при дослідженні спеціальної правосуб’єктності службовців правоохоронних органів, що дозволило надати пропозиції із запозичення позитивного досвіду зарубіжних країн щодо переліку вимог до кандидатів на посади службовців правоохоронних органів (підрозділ 2.2).
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних вчених різних історичних періодів у галузі теорії держави та права, трудового, адміністративного та цивільного права, а саме: М. Г. Александрова, С. С. Алексєєва, B. C. Андреєва, О. М. Бандурки, М. Й. Бару, Д. М. Бахраха, Б. К. Бегічева, Л. Ю. Бугрова, К. М. Варшавського, В. С. Венедіктова, М. В. Вітрука, І. С. Войтинського, Д. М. Генкіна, Л. Я. Гінцбурга, К. П. Горшеніна, В. Я. Гоца, В. М. Догадова, В. В. Жернакова, С. О. Іванова, М. І. Іншина, П. Д. Камінської, М. П. Карпушина, І. Я. Кисельова, Ю. М. Козлова, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, Р. І. Кондратьєва, О. П. Коренєва, А. М. Куліша, Л. І. Лазор, В. В. Лазора, Ф. М. Левіант, Р. З. Лівшиця, А. М. Лушнікова, М. В. Лушнікової, С. П. Мавріна, М. І. Матузова, А. Р. Мацюка, В. І. Нікітінського, Ю. П. Орловського, А. Ю. Пашерстника, О. С. Пашкова, П. Д. Пилипенка, С. М. Прилипка, В. І. Прокопенка, О. І. Процевського, В. Г. Ротаня, О. Ф. Скакун, Г. С. Скачкової, О. В. Смирнова, В. І. Смолярчука, С. С. Студенікіна, В. М. Толкунової, Р. О. Халфіної, Є. Б. Хохлова, Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишевої, Л. С. Явича, О. М. Ярошенка та ін.
Нормативною базою дисертаційного дослідження є міжнародно-правові документи, законодавство України і деяких зарубіжних країн, яке регулює відносини в сфері правоохоронної служби.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим концептуальним комплексним дослідженням трудових правовідносин службовців правоохоронних органів. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:
вперше:
- досліджено теорію трудового правовідношення в контексті правоохоронної служби, зокрема виявлено ознаки трудових правовідносин службовців правоохоронних органів, виокремлено особливості трудової правосуб’єктності службовців та правоохоронних органів як роботодавців, а також особливості виникнення, зміни, призупинення та припинення трудових правовідносин службовців правоохоронних органів;
- поряд із суб’єктною і об’єктивною диференціацією норм трудового права виділено третю групу — суб’єктно-об’єктивну, до якої віднесено підстави, що мають як суб’єктний, так і об’єктивний характер (кваліфікація та соціальні підстави);
- проведено поділ стадій у динаміці трудового правовідношення на обов’язкові (виникнення та припинення) та факультативні (зміна та призупинення);
- виділено та досліджено такий вид призупинення трудових правовідносин, як зарахування у розпорядження правоохоронного органу. Зарахування у розпорядження правоохоронного органу — це тимчасове звільнення із займаної посади із залишенням на службі в правоохоронному органі та оплатою праці за останньою основною штатною посадою, яке здійснюється при проведенні організаційно-штатних заходів;
- обґрунтовано необхідність обмеження принципу, на якому будується діяльність службовців правоохоронних органів, — «дозволено тільки те, що дозволено законом» рамками робочого часу;
- надано пропозицію ввести у національне законодавство термін «правоохоронна служба» та надано його визначення: правоохоронна служба – це вид державної служби, що являє собою професійну діяльність громадян України, які займають посади в правоохоронних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави, спрямованих на захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань;
- запропоновано з огляду на підвищені вимоги до кандидатів на зайняття посад в правоохоронних органах, характер та умови служби, а також традиції зі звільнення службовців при зміні керівництва ввести підвищену адміністративну відповідальність для посадових осіб правоохоронних органів за порушення правил прийняття та звільнення з правоохоронної служби;
- надано пропозицію розробити Закон України «Про правоохоронну службу України» з метою уніфікації національного законодавства з питань правоохоронної служби. Розроблено структуру Закону і зміст окремих його статей;
удосконалено:
- поняття «конкурс в трудовому праві», «відсторонення від роботи», «правоохоронні органи», «ротація кадрів правоохоронних органів», «відставка службовців правоохоронних органів»;
- норми проекту Трудового кодексу України щодо завдань трудового законодавства, принципів правового регулювання трудових та пов’язаних з ними відносин, посилення значення Трудового кодексу в системі трудового законодавства, підстав виникнення трудових правовідносин тощо;
- систему підстав виникнення трудових правовідносин, зокрема обґрунтовано самостійність таких підстав виникнення трудових правовідносин, як акт обрання на посаду та акт призначення на посаду;
- термінологічну конструкцію, яка позначає сукупність юридичних фактів, необхідних для настання певних правових наслідків. Запропоновано такий варіант, як «склад юридичних фактів»;
дістало подальшого розвитку:
- теоретичні засади сфери дії трудового права. Досліджено наукові напрацювання вчених щодо місця трудового права в системі права. Обґрунтовано доцільність розширення сфери дії трудового права та визнання трудового законодавства (зокрема кодифікованого трудового закону) провідною галуззю (законом) національного законодавства щодо регулювання суспільних відносин, які виникають у зв’язку з реалізацією конституційного права на працю, у тому числі трудових відносин службовців правоохоронних органів;
- теоретичні засади співвідношення централізованого (нормативного) та договірного регулювання трудових відносин у контексті правоохоронної служби. Відзначено, що сьогодні практично єдиним способом регулювання трудових відносин службовців правоохоронних органів є централізований (нормативний) спосіб;
- розуміння сутності служби в правоохоронних органах як різновиду найманої праці;
- позиція щодо необхідності уніфікації юридичної термінологій, яка застосовується у загальному трудовому законодавстві і спеціальному законодавстві, що регламентує проходження правоохоронної служби;
- теорія правових заборон у контексті правоохоронної служби, зокрема обґрунтовано необхідність надання можливості службовцям правоохоронних органів застосовувати страйк за наявності загрози їх життю та здоров'ю, а також життю та здоров'ю членів їх сімей і близьких родичів, яка викликана неналежним рівнем матеріального забезпечення;
- теорія контракту у контексті правоохоронної служби. Обґрунтовано недоцільність масового застосування контракту при прийнятті до правоохоронних органів з огляду на його правову природу і практику застосування у правоохоронних органах, коли окрім строкових трудових правовідносин контракт нічого додатково не встановлює. Вказано на доцільність використання контракту за умови закріплення в ньому більш високих соціальних стандартів (грошове забезпечення, забезпечення житлом, додатковими пільгами, компенсаціями тощо) при продовженні трудових правовідносин зі службовцями, що мають високі показники в роботі та досягли граничного віку пе¬ребування на службі, а також у так званих «елітних» підрозділах правоохоронних органів («Альфа», «Беркут», «Сокіл» тощо);
- доцільність розмежування категорій «зміна трудового договору» та «зміна трудового правовідношення». Зміна трудового договору — це перехід, перетворення однієї або декількох істотних умов цього договору у змістовно іншу (інші) за ініціативою працівника, роботодавця або третіх осіб. Зміна трудового правовідношення — це перехід, перетворення однієї або декількох істотних умов праці, передбачених трудовим законодавством, колективним договором (угодою) або трудовим договором, у змістовно іншу (інші).
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:
- у науково-дослідній роботі — для подальших досліджень сфери дії трудового права, єдності та диференціації трудового права, трудових та пов’язаних з ними правовідносин;
- у правотворчості — при підготовці проектів Трудового кодексу України та Закону України «Про правоохоронну службу України», а також розробленні змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів, які регламентують правоохоронну службу;
- у правозастосуванні — для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства в сфері правоохоронної служби;
- у навчальному процесі у вищих навчальних закладах — у ході вивчення та викладання навчальної дисципліни «Трудове право України», при написанні підручників та методичних рекомендацій, а також у науково-дослідній роботі аспірантів, ад’юнктів, студентів та курсантів.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертації доповідалися й обговорювалися на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2009 р.), «Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення» (Харків, 2009 р.), «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2010 р.) та дванадцяти науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки» (Сімферополь, 2003 р.), «Нормативно-правове забезпечення проходження служби в органах внутрішніх справ України» (Харків, 2004 р.), «Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи» (Запоріжжя, 2004 р.), «Система початкової професійної підготовки персоналу ОВС України: стан та перспективи» (Харків, 2004 р.), «Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах» (Суми, 2005 р.), «Трудове право України в контексті європейської інтеграції» (Чернігів, 2006 р.), «Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин» (Чернігів, 2007 р.), «Трудове право України: сучасний стан та перспективи» (Сімферополь, 2008 р.), «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах» (Харків, 2008 р.), «Захист трудових та пенсійних прав громадян України» (Харків, 2008 р.), «Проблеми дотримання прав людини в діяльності ОВС України» (Харків, 2008 р.), «Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні» (Харків, 2009 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у 51 публікації, зокрема у монографії «Проблеми правового регулювання трудових відносин службовців правоохоронних органів» та 26 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України.

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі теоретичного осмислення наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених-трудовиків різних історичних періодів, фахівців у галузі теорії права, цивільного та адміністративного права, аналізу міжнародно–правових актів, законодавства окремих зарубіжних країн, законодавства України і практики його застосування, сформульовано ряд теоретичних висновків щодо теорії трудових правовідносин взагалі та трудових правовідносин службовців правоохоронних органів зокрема, пропозицій і рекомендацій з удосконалення та реформування національного законодавства, яке регламентує відносини в сфері правоохоронної служби. Основні з них такі:
1. Існує доцільність визнання трудового законодавства (зокрема кодифікованого трудового закону) провідною галуззю (законом) національного законодавства щодо регулювання суспільних відносин, які виникають у зв’язку з реалізацією фізичною особою конституційного права на працю, зокрема відносин в сфері проходження правоохоронної служби.
2. Поряд із суб’єктною і об’єктивною диференціацією норм трудового права доцільно виділити третю групу — суб’єктно-об’єктивну, до якої слід віднести ті підстави, які мають як суб’єктний, так і об’єктивний характер (кваліфікація та соціальні підстави).
3. Відмінності в правовому регулюванні трудових відносин службовців правоохоронних органів, які встановлені спеціальним законодавством, слід відносити до об’єктивної диференціації норм трудового права. Так, з огляду на характер і умови праці в правоохоронних органах, до службовців цих органів ставляться спеціальні вимоги до їх правосуб’єктності (наявність громадянства України, певного освітнього рівня, відсутність судимості тощо), до трудової дисципліни (розширений перелік дисциплінарних стягнень), встановлюються відмінності в правовому регулюванні часу відпочинку, звільнення зі служби тощо.
4. За своєю сутністю служба в правоохоронному органі є різновидом найманої праці. По-перше, вступ на службу до правоохоронного органу є результатом вільного використання громадянами права на працю. По-друге, громадяни України при прийнятті на службу до певних правоохоронних органів (Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони України) укладають контракт. Прийняття на службу до інших правоохоронних органів здійснюється на підставі акту призначення або обрання на посаду, без укладання контракту, якому передує згода громадянина, якою він виразив своє позитивне ставлення до такого призначення або обрання. По-третє, службі в правоохоронних органах притаманний несамостійний характер, оскільки вступ на службу має своїм наслідком підпорядкування службовця владі роботодавця.
5. Трудовим правовідносинам службовців правоохоронних органів притаманні всі загальні ознаки, характерні для будь-яких правовідносин. По-перше, вони являють собою двосторонній зв'язок конкретизованих суб’єктів (службовців та правоохоронних органів) через їх суб'єктивні юридичні права і обов'язки. По-друге, вони мають вольовий характер, оскільки є результатом волевиявлення громадянина та правоохоронного органу. По-третє, реалізація прав і виконання обов'язків службовців та правоохоронних органів забезпечуються державою. По-четверте, трудові правовідносини службовців правоохоронних органів виникають, змінюються, призупиняються та припиняються лише на підставі норм права.
6. Трудовим правовідносинам службовців правоохоронних органів притаманні всі ознаки, характерні для будь-яких трудових правовідносин. По-перше, зазначені трудові правовідносини мають з певними застереженнями триваючий (безперервний) характер. Вони не перериваються після закінчення кожного робочого дня, у вихідні, святкові та неробочі дні, а також на час відпусток. Як правило, вони не обмежуються строком. Хоча в окремих випадках їх встановлення можливе лише на певний строк. Слід також відзначити, що для всіх службовців правоохоронних органів встановлено граничний вік перебування на службі, що певним чином обмежує строк існування трудових правовідносин цієї категорії працюючих. По-друге, особистий характер трудових правовідносин службовців правоохоронних органів виражається у обов’язку особисто виконувати посадові обов’язки та особисто нести юридичну відповідальність за невиконання або неналежне їх виконання, а також за заподіяну роботодавцю майнову шкоду. По-третє, виконання посадових обов’язків службовцями правоохоронних органів здійснюється на оплатних засадах. По-четверте, трудовим правовідносинам службовців правоохоронних органів притаманний характер влади і підпорядкування. Влада і підпорядкування у цих трудових правовідносинах чіткіше регламентовані та яскравіше виражені, ніж у трудових правовідносинах інших категорій працівників. У трудових правовідносинах службовців правоохоронних органів влада роботодавця також реалізується у трьох формах: нормативній, директивній та дисциплінарній. По-п’яте, трудовим правовідносинам службовців правоохоронних органів притаманна і така ознака як включення працюючого суб'єкта в особовий склад підприємства (установи, господарства). Так, вступаючи на службу службовець включається в особовий склад правоохоронного органу.
7. Особливостями трудових правовідносин службовців правоохоронних органів є більший ступінь участі держави в їх регулюванні, ніж у регулюванні трудових відносин інших категорій працюючих; наявність обмежень і заборон, пов’язаних із проходженням служби; існування додаткових гарантій здійснення посадових обов’язків; обмежена можливість застосування індивідуального договірного регулювання цих трудових відносин.
8. Службовець правоохоронного органу як сторона досліджуваних трудових правовідносин володіє спеціальною правосуб’єктністю. Пропонується поділ вимог до спеціальної правосуб’єктності на загальні, які встановлені для кандидатів на службу у всі без виключення правоохоронні органи та спеціальні, які встановлені для кандидатів на службу в окремі правоохоронні органи.
9. Правоохоронний орган є іншою стороною досліджуваних трудових правовідносин. Він має здатність надавати роботу, оплачувати працю, нести відповідальність за зобов'язаннями, які випливають з факту його участі у трудових правовідносинах. Особа, яка приймається на службу, зараховується в штат правоохоронного органу.
10. Правоохоронні органи відносячись до юридичних осіб публічного права набувають трудової правосуб’єктності з моменту державної реєстрації. Вони володіють спеціальною правосуб’єктністю. Так, коло правовідносин, в які може вступати певний правоохоронний орган, визначається конкретними завданнями та функціями, які на нього покладаються. Останнім також обумовлюється і можливість прийняття на роботу тільки певних категорій службовців.
11. Правоохоронні органи — це система державно-владних самостійних структурних утворень, основною метою функціонування яких є забезпечення захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань.
12. Виходячи з того, що об'єкт правовідношення найтіснішим чином пов'язаний з інтересом управомоченої сторони, іншими словами об'єктами можуть бути різноманітні предмети, що мають цінність для суб'єкта правовідношення, основними об’єктами досліджуваних трудових правовідносин є заробітна плата (грошове забезпечення) та результат праці, який є об’єктом трудових правовідносин тільки внаслідок нерозривності з живою працею.
13. Акти призначення на посаду та акти обрання на посаду мають значення самостійних підстав виникнення трудових правовідносин службовців правоохоронних органів. Так, зміст трудових правовідносин службовців правоохоронних органів визначається заздалегідь у нормативному порядку. А отже, саме з моменту обрання або призначення на посаду до певного правоохоронного органу службовець наділяється визначеними в нормативному порядку правами та обов’язками за посадою, тобто по суті трудовою функцією.
14. Є недоцільним широке використання контракту як особливого виду строкового трудового договору в якості підстави виникнення трудових пра-вовідносин зі службовцями правоохоронних органів. Контракт, з огляду на його строковий характер, не забезпе¬чує такої найважливішої гарантії пра¬ва людини на працю як стабільність умов трудового договору, оскільки навіть не допускає можливості його перетворення у трудовий договір на невизначений строк. Крім цього сучасна практика застосування контрактів в правоохоронних органів свідчить про те, що окрім строкових трудових правовідносин вони більше ні чого не встановлюють.
15. Контракти доцільно використовувати, за умови можливості встановлення ними більш високого грошового забезпечення, вирішення соціально-побутових проблем тощо, у таких випадках: 1) при продовженні трудових правовідносин зі службовцями, що мають високі показники в роботі та досягли граничного віку пе¬ребування на службі; б) у так званих «елітних» підрозділах правоохоронних органів («Альфа», «Беркут», «Сокіл» тощо).
16. Категорію «зміна трудового правовідношення» слід відрізняти від категорії «зміна трудового договору. Так, зміна трудового правовідношення — це перехід, перетворення однієї або декількох істотних умов праці, передбачених трудовим законодавством, колективним договором (угодою) або трудовим договором, у змістовно іншу (інші). зміна трудового договору — це перехід, перетворення однієї або декількох істотних умов цього договору у змістовно іншу (інші) за ініціативою працівника, роботодавця або третіх осіб.
17. Ротація кадрів правоохоронних органів — це планове переведення службовців правоохоронних органів з посад, які вони займають, на інші в межах цього ж органу на визначений строк з метою підвищення ефективності функціонування правоохоронного органу, а також боротьби з корупцією.
18. Відсторонення від роботи — це тимчасове недопущення працівника до виконання трудових обов’язків за підставами, передбаченими у законі, з метою недопущення негативних наслідків.
19. Зарахування у розпорядження правоохоронного органу — це тимчасове звільнення із займаної посади із залишенням на службі в правоохоронному органі та оплатою праці за останньою основною штатною посадою, яке здійснюється при проведенні організаційно-штатних заходів;
20. Існує доцільність з метою підвищення рівня правового та соціального захисту службовців правоохоронних органів дозволити створювати у всіх правоохоронних органах професійні спілки. Крім цього, необхідно де це можливо, виходячи з умов і характеру правоохоронної служби, надати цим професійним спілкам повноваження, встановлені загальним трудовим законодавством.
21. Відставка службовців правоохоронних органів — це почесне припинення трудових правовідносин за ініціативою службовця або незалежно від його волі, яке надає певні переваги порівняно з іншими підставами припинення трудових правовідносин.
22. Доцільно внести наступні зміни до проекту Трудового кодексу України:
- викласти ч. 2 ст. 1 в такій редакції: «Завданням цього Кодексу є правове регулювання трудових та пов’язаних з ними відносин, створення необхідних правових умов для належної реалізації та захисту трудових прав працівників при врахуванні інтересів роботодавців, а також для розвитку соціального партнерства»;
- викласти ст. 2 в такій редакції: «Цей Кодекс регулює трудові відносини та інші пов’язані з ними відносини щодо:
- працевлаштування;
- організації та управління працею;
- професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у даного роботодавця;
- соціального діалогу;
- вирішення трудових спорів;
- нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства;
- обов'язкового соціального страхування у випадках, передбачених законами»;
- викласти п. 2 ч. 1 ст. 3 в наступній редакції: «заборона примусової або обов'язкової праці»; п. 10 ч. 1 ст. 3 — «забезпечення працівникам права на рівну оплату праці рівної цінності, а також на своєчасну і в повному розмірі виплату справедливої заробітної плати, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей»; доповнити ст. 3 слід такими принципами: «забезпечення права працівників на справедливі умови праці, які включають, зокрема розумне обмеження робочого часу, надання щоденного відпочинку, вихідних, неробочих та святкових днів, щорічної оплачуваної відпустки»; «гарантування права працівників на захист у разі банкрутства роботодавця», «забезпечення права працюючих неповнолітніх, інвалідів, жінок, осіб із сімейними обов’язками на особливий захист»;
- викласти ч. 1 ст. 38 в наступній редакції:
«1. Підставою для виникнення трудових відносин є трудовий договір.
У випадках, передбачених законодавством, колективним договором (угодою), статутними документами або нормативними актами роботодавця, трудовий договір укладається на підставі:
1) призначення на посаду;
2) обрання на посаду;
3) затвердження на посаді;
4) результатів конкурсу;
5) рішення суду;
6) направлення державною службою зайнятості на роботу в рахунок встановленої квоти.
Трудові правовідносини можуть виникати на підставі актів призначення чи обрання на посаду без укладення трудового договору у випадках, передбачених законодавством».
23. Існує необхідність розробити та прийняти Закон України «Про правоохоронну службу України» з наступною структурою: розд. 1. «Загальні положення», розд. 2. «Посади правоохоронної служби», розд. 3. «Спеціальні (військові) звання, класні чини, кваліфікаційні класи», розд. 4. «Права та обов’язки службовців та правоохоронних органів», розд. 5. «Прийняття на правоохоронну службу», розд. 6. «Переведення та переміщення службовців», розд. 7. «Атестація службовців», розд. 8. «Припинення правоохоронної служби», розд. 9. «Робочий час та час відпочинку», розд. 10. «Оплата праці службовців», розд. 11. «Трудова дисципліна», розд. 12. «Соціально-правовий захист службовців», розд. 13. «Трудові спори», розд. 14. «Державний нагляд і контроль за дотриманням законодавства України про правоохоронну службу», розд. 15. «Фінансування правоохоронної служби».
37. В межах Закону України «Про правоохоронну службу України» доцільно передбачити наступні статті:
«Стаття. Права та обов’язки службовця при проходженні правоохоронної служби
Службовець при проходженні правоохоронної служби має всі права та виконує всі обов’язки, передбачені трудовим законодавством для працівників.
Крім цього, службовець:
1) має право на:
- одержання інформації і матеріалів, необхідних для виконання посадових обов'язків;
- ознайомлення із критеріями оцінювання ефективності виконання посадових обов'язків та умовами кар’єрного зростання;
- доступ у встановленому порядку у зв'язку з виконанням посадових обов'язків у житлові та інші приміщення громадян, на земельні ділянки, які їм належать, на території й у приміщення державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності;
- ознайомлення з відгуками щодо своєї професійної діяльності та іншими документами до внесення їх у його особову справу, матеріалами особової справи, а також на долучення до особової справи його письмових пояснень та інших документів і матеріалів;
- доступ у встановленому порядку до інформації, що становить державну таємницю, якщо виконання посадових обов'язків пов'язано з використанням такої інформації;
- страйк, при дотриманні умов та порядку його проведення, за наявності загрози його життю та здоров'ю, а також життю та здоров'ю членів його сім'ї та близьких родичів, викликаної неналежним матеріальним забезпеченням;
- речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством;
- проведення за його заявою службової перевірки;
- безоплатне медичне обслуговування;
- пільги та компенсації, пов’язані з особливостями служби;
- спеціальне пенсійне забезпечення;
- державний захист свого життя і здоров'я, життя і здоров'я членів своєї сім'ї, а також майна, яке їм належить;
2) зобов'язаний:
- дотримувати Конституції України та інших нормативно-правових актів України та забезпечувати їх виконання;
- особисто і сумлінно виконувати посадові обов'язки відповідно до посадових інструкцій, а також розпорядження та вказівки своїх керівників;
- відмовитися від виконання протиправного розпорядження або вказівки;
- постійно вдосконалювати свою роботу та підвищувати професійну кваліфікацію;
- не допускати при виконанні посадових обов'язків порушень прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб;
- дотримувати обмежень та не порушувати заборони, встановлені законодавством;
- повідомляти про особисту заінтересованість при виконанні посадових обов'язків, що може призвести до конфлікту інтересів, вживати заходів до запобігання такому конфлікту;
- проходити щорічний медичний огляд;
- берегти державне майно, у тому числі надане йому для виконання посадових обов'язків;
- не допускати вчинків, які порочать його як службовця правоохоронного органу або дискредитують орган, в якому він працює;
- повідомляти про вихід із громадянства України або про набуття громадянства іншої держави в день виходу з громадянства України або в день набуття громадянства іншої держави;
- надавати у встановленому порядку передбачені законом відомості щодо себе і членів своєї сім'ї, у тому числі відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, а також відомості про належні йому та членам його сім’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери».
«Стаття. Права та обов’язки правоохоронного органу
Правоохоронний орган має всі права та виконує всі обов’язки, передбачені трудовим законодавством для роботодавця.
Крім цього, правоохоронний орган:
1) має право вимагати:
- дотримання службовцем Конституції України та інших нормативно-правових актів України та забезпечення їх виконання;
- особистого і сумлінного виконання службовцем посадових обов'язків відповідно до посадових інструкцій, а також розпоряджень та вказівок керівників;
- постійного вдосконалення роботи службовцем та підвищення його професійної кваліфікації;
- недопущення при виконанні посадових обов'язків службовцем порушень прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб;
- дотримання службовцем обмежень та непорушення заборон, встановлених законодавством;
- повідомлення службовцем про особисту заінтересованість при виконанні посадових обов'язків, що може призвести до конфлікту інтересів, вживання заходів до запобігання такому конфлікту;
- проходження службовцем щорічного медичного огляду;
- збереження службовцем державного майна, у тому числі наданого йому для виконання посадових обов'язків;
- недопущення службовцем вчинків, які порочать його як службовця правоохоронного органу або дискредитують орган, в якому він працює;
- повідомлення службовцем про вихід із громадянства України або про набуття громадянства іншої держави в день виходу з громадянства України або в день набуття громадянства іншої держави;
- надання службовцем у встановленому порядку передбачених законом відомостей щодо себе і членів своєї сім'ї, у тому числі відомостей про доходи та зобов’язання фінансового характеру, а також відомостей про належні йому та членам його сім’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери;
2) зобов’язаний:
- сприяти одержанню службовцем інформації і матеріалів, необхідних для виконання посадових обов'язків;
- забезпечити ознайомлення службовця із критеріями оцінювання ефективності виконання посадових обов'язків та умовами кар’єрного зростання;
- сприяти отриманню доступу у встановленому порядку у житлові та інші приміщення громадян, на земельні ділянки, які їм належать, на території та у приміщення державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності;
- забезпечувати ознайомлення службовця з відгуками щодо його професійної діяльності та іншими документами до внесення їх у його особову справу, матеріалами особової справи, а також долучення до особової справи його письмових пояснень та інших документів і матеріалів;
- сприяти отриманню службовцем доступу у встановленому порядку до інформації, що становить державну таємницю, якщо виконання посадових обов'язків пов'язано з використанням такої інформації;
- забезпечити службовця речовим забезпеченням за нормами, встановленими законодавством;
- проводити службову перевірку за заявою службовця;
- забезпечити службовця безоплатним медичним обслуговуванням;
- сприяти наданню службовцю пільг та компенсацій, пов’язаних з особливостями служби;
- сприяти здійсненню захисту життя і здоров'я службовця, життя і здоров'я членів його сім'ї, а також майна, яке їм належить».
«Стаття. Переведення та переміщення по службі
Переведення службовця на іншу посаду у тому ж правоохоронному органі в якому він проходить службу, а також переведення службовця в іншу місцевість разом з правоохоронним органом допускається за письмовою згодою службовця.
Переведення службовця на іншу посаду здійснюється:
а) на вищі посади — у порядку просування по службі;
б) на рівні посади — в разі службової потреби, у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, через сімейні обставини або з інших поважних причин, за станом здоров’я;
в) у зв’язку зі вступом на навчання до відомчого навчального закладу із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;
г) на нижчі посади — у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров’я, виходячи з професійних і ділових якостей, за віком, за сімейними обставинами або з інших поважних причин.
Посада вважається вищою, якщо за нею передбачено вище спеціальне (військове) звання (класний чин, кваліфікаційний клас), а за умови рівних спеціальних (військових) звань (класних чинів, кваліфікаційних класів) — більший посадовий оклад, нижчою — якщо за цією посадою передбачено нижче спеціальне (військове) звання (класний чин, кваліфікаційний клас), а за умови рівних спеціальних (військових) звань (класних чинів, кваліфікаційних класів) — менший посадовий оклад; рівною — коли і спеціальне (військове) звання (класний чин, кваліфікаційний клас) і посадовий оклад є рівними.
За письмовим проханням службовця або з його письмової згоди може бути здійснено його переведення на службу до іншого державного, зокрема правоохоронного органу. При цьому колишні трудові правовідносини припиняються.
Не є переведенням і не вимагає згоди службовця переміщення його на інше робоче місце в межах структурного підрозділу у тій самій місцевості, доручення роботи на іншому обладнанні без зміни істотних умов служби.
Забороняється переводити та переміщати службовця на роботу, протипоказану йому за станові здоров'я».
«Стаття. Зміна істотних умов служби
У зв’язку із змінами в організації служби, зокрема запровадженням нової техніки, раціоналізації робочих місць, нових форм організації служби, допускаються зміни істотних умов служби (розмірів посадових окладів та інших структурних елементів заробітної плати (грошового забезпечення), пільг, режиму роботи, встановлення чи скасування неповного робочого дня, інших умов служби, визначених такими законодавством та (або) контрактом) при продовженні службовцем служби за тією ж посадою.
Про зміну істотних умов служби службовець має бути повідомлений у письмовій формі не пізніше ніж за два місяці до їх введення.
Якщо службовець не згодний на продовження служби в нових умовах, а також на переведення на іншу посаду в цьому ж правоохоронному органі він підлягає звільненню зі служби».
«Стаття. Ротація кадрів правоохоронних органів
Ротація кадрів правоохоронних органів — це планове переведення службовців правоохоронних органів з посад, які вони займають, на інші в межах цього ж органу на визначений строк з метою підвищення ефективності функціонування правоохоронного органу, а також боротьби з корупцією.
Службовці можуть направлятися для проходження служби на інші посади в межах правоохоронного органу, з урахуванням їх професійної підготовки та спеціалізації, строком до п’яти років.
Після закінчення цього строку службовці направляються для проходження служби на інші посади за правилами ч. 2 цієї статті або їм надається попередня посада».
«Стаття. Підстави припинення правоохоронної служби
Правоохоронна служба припиняється за підставами, передбаченими Кодексом законів про працю України, а також у разі:
1) порушення правил прийняття на службу;
2) недотримання службовцем обмежень та порушення заборон, пов’язаних із проходженням правоохоронної служби;
3) досягнення службовцем граничного віку перебування на правоохоронній службі;
4) порушення службовцем Присяги;
5) скоєння службовцем вчинку, який порочить його як службовця правоохоронного органу або дискредитує орган, в якому він працює;
6) припинення службовцем громадянства України;
7) неподання або подання службовцем неправдивих відомостей про доходи та зобов’язання фінансового характеру щодо себе та членів своєї сім'ї, а також відомостей про належні йому та членам його сім’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери;
8) визнання службовця недієздатним або обмежено дієздатним рішенням суду, що набрало законної сили;
9) скасування рішення суду про поновлення службовця на службі;
10) розголошення службовцем державної таємниці, іншої охоронюваної законом таємниці та службової інформації, що стали відомими службовцю у зв'язку з виконанням ним посадових обов'язків;
11) смерті службовця або визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім чи оголошення померлим».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Н. Г. Трудовое правоотношение / Н. Г. Александров. — М. : Юрид. изд-во М-ва юстиции СССР, 1948. — 336 с.
2. Александров Н. Г. Советское трудовое право / Н. Г. Александров. — М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1954. — 383 с.
3. Советское трудовое право / под ред. В. С. Андреева. — М. : Высш. шк., 1965. — 455 с.
4. Проблемы общей части со¬ветского трудового права / В. С. Андреев, А. С. Пашков, О. В. Смирнов, В. И. Смолярчук // Известия высших учебных заведений. Правоведение. — 1980. — № 2. — С. 64—71.
5. Бару М. И. Охрана трудовой чести по советскому законодательству / М. И. Бару. — М. : Юрид. лит., 1966. — 104 с.
6. Бару М. И. Унификация и дифференциация норм трудового права / М. И. Бару // Советское государство и право. — 1971. — № 10. — С. 45—50.
7. Бегичев Б. К. Трудовая правоспособность советских граждан / Б. К. Бегичев. — М. : Юрид. лит., 1972. — 248 с.
8. Бегичев Б. К. Цели советского трудового права / Б. К. Бегичев // Известия высших учебных заведений. Правоведение. — 1980. — № 5. —С. 43—48.
9. Варшавский К. М. Трудовой договор по кодексу законов о труде 1922 г. / К. М. Варшавский. — Петербург : Acadеmia, 1923. — 107 с.
10. Варшавский К. М. Трудовое право СССР / К. М. Варшавский. — Л. : Академия, 1924. — 180 с.
11. Войтинский И. С. Понятие трудового права / И. С. Войтинский // Вопросы труда. — 1923. — № 7—8. — С. 49—51.
12. Войтинский И. С. Трудовое право СССР / И. С. Войтинский. — М.—Л. : Госиздат, 1925. — 364 с.
13. Генкин Д. М. Трудовое право / Д. М. Генкин. — М. : Интернац. тип., 1931. — 96 с.
14. Генкин Д. М. Предмет и система советского трудового права / Д. М. Генкин // Советское государство и право. — 1940. — № 2. — С. 55—71.
15. Гинцбург Л. Я. Актуальные вопросы советского трудового права на современном этапе / Л. Я. Гинцбург // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. — М. : Ин-т государства и права АН СССР, 1975. — С. 47—52.
16. Гинцбург Л. Я. Социалистическое трудовое правоотношение / Л. Я. Гинцбург. — М. : Наука, 1977. — 311 с.
17. Горшенин К. П. Кодификация законодательства о труде. Теоретические вопросы / К. П. Горшенин. — М. : Юрид. лит., 1967. — 224 с.
18. Горшенин К. П. Некоторые вопросы трудового законодательства в связи с хозяйственной реформой / К. П. Горшенин // Ученые записки Всесоюзного научно-исследовательского института советского законодательства. — 1968. — Вып. 12. — С. 23—35.
19. Догадов В. М. Очерки трудового права / В. М. Догадов. — Л. : Прибой, 1927. — 163 с.
20. Догадов В. М. Государственные организации как субъекты социалистического трудового правоотношения / В. М. Догадов // Известия высших учебных заведений. Правоведение. — 1957. — № 1. — С. 77—86.
21. Иванов С. А. Советская наука трудового права: проблемы и перспективы развития / С. А. Иванов // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. — М. : Ин-т государства и права АН СССР, 1975. — С. 5—27.
22. Иванов С. А. Советское трудовое право: вопросы тео¬рии / С. А. Иванов, Р. З. Лившиц, Ю. П. Орловский. — М. : Наука, 1978. — 368 с.
23. Каминская П. Д. Очерки трудового права / П. Д. Каминская. — М. : НКЮ РСФСР, 1927. — 136 с.
24. Карпушин М. П. Социалистическое трудовое правоотношение / М. П. Карпушин. — М. : Гос. изд-во юрид. лит.,1958. — 174 с.
25. Левиант Ф. М. Единство и дифференциация советского трудового права / Ф. М. Левиант // Вестник Ленинградского университета. — 1958. — № 23.— С. 91—104.
26. Левиант Ф. М. Виды трудового договора / Ф. М. Левиант. — М. : Юрид. лит., 1966. — 188 с.
27. Лившиц Р. З. Трудовое законодательство: поиск концепции / Р. З. Лившиц // Советское государство и право. — 1990. — № 7. — С. 47—56.
28. Мацюк А. Р. Структура предмета советского трудового права / А. Р. Мацюк // Советское государство и право. — 1979. — № 11.— С. 49—56.
29. Мацюк А. Р. Трудовое правоотношение развитого социалистического общества / А. Р. Мацюк. — К.: Наук. думка, 1984. — 280 с.
30. Никитинский В. И. Предмет и метод трудового права в условиях перестройки / В. И. Никитинский, Ю. П. Орловский // Советское государство и право. — 1989. — № 4. — С. 71—80.
31. Пашерстник А. Е. Теоретические вопросы кодификации общесоюзного законодатель¬ства о труде / А. Е. Пашерстник. — М. : АН СССР, 1955. — 232с.
32. Пашерстник А. Е. О сфере действия и принципах советского трудового права / А. Е. Пашерстник // Советское государство и право. — 1957. — № 10. — С. 92—103.
33. Пашков А. С. О концепции обновления трудового законодательства / А. С. Пашков // Известия высших учебных заведений. Правоведение. — 1990. — № 2. — С. 14—25.
34. Прокопенко В. И. Предмет трудового права / В. И. Прокопенко. — К. : КГУ, 1968. — 46 с.
35. Прокопенко В. И. Основные принципы трудового права / В. И. Прокопенко. — К. : КГУ, 1969. — 126 с.
36. Процевский А. И. Метод правового регулирования трудовых отношений / А. И. Процевский. — М. : Юрид. лит., 1972. — 288 с.
37. Процевский А. И. Предмет советского трудового права / А. И. Процевский. — М. : Юрид. лит., 1979. — 224 с.
38. Смирнов О. В. Основные принципы советского трудового права / О. В. Смирнов. — М. : Юрид. лит., 1977. — 216 с.
39. Смолярчук В. И. Источники советского трудового права / В. И. Смолярчук. — М. : Юрид. лит., 1978. — 168 с.
40. Александров Н. Г. Советское трудовое право / Н. Г. Александров, А. Е. Пашерстник. — М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1952. — 448 с.
41. Смирнов О. В. О сфере действия советского трудового права / О. В. Смирнов // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. — М. : Ин-т государства и права АН СССР, 1975. — С. 35—41.
42. Александров Н. Г. Советское трудовое право / Н. Г. Александров. — М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1959. — 407 с.
43. Молодцов М. В. К вопросу о предмете и системе советского трудового права / М. В. Молодцов // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. — М. : Ин-т государства и права АН СССР, 1975. — С. 52—57.
44. Процевский А. И. О предмете советского трудового права / А. И. Процевский // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. — М. : Ин-т государства и права АН СССР, 1975. — С. 42—47.
45. Толкунова В. Н. Трудовое право : курс лекцій / В. Н. Толкунова. — М. : ТК Велби, 2002. —320 с.
46. Миронов В. И. Трудовое право России : учеб. / В. И. Миронов. — М. : Журнал «Управление персоналом», 2005. — 1152 с.
47. Скачкова Г. С. Расширение сферы действия трудового права и дифференциации его норм : дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудовое право; право социального обеспечения» / Г. С. Скачкова. — М., 2003. — 432 с.
48. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка. — К. : Юрид. думка, 2007. — 992 с.
49. Колодій А. М. Загальна теорія держави і права / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенкова. — К. : Юрінком, 1997. — 320 с.
50. Котюк В. О. Теорія права : курс лекцій : навч. посіб. для юрид. ф-тів вузів / — К. : Вентурі, 1996. — 208 с.
51. Явич Л. С. Общая теория права / Л. С. Явич. — Л. : Ленингр. ун-т, 1976. — 288 с.
52. Теория государства и права : учеб. для вузов / под ред. С. С. Алексеева. — М. : НОРМА—ИНФРА • М, 2000. — 596 с.
53. Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Юристъ, 2001.—776 с.
54. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна «законодавство») від 9.07.1998 р. № 12—рп / 98 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 32. — Ст. 1209.
55. Сучасний словник іншомовних слів / уклад. О. І. Скопненко та Т. В. Цимбалюк. — К. : Довіра, 2006. — 789 с.
56. Полюга Л. М. Словник українських синонімів і антонімів / Л. М. Полюга. — К. : Довіра, 2007. — 575 с.
57. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К. — Ірпінь : Перун, 2002. — 1440 с.
58. Общая теория права и государства : учеб. / под ред. В. В. Лазарева. — 3-е изд., перераб. и доп. — М. : Юристъ, 2001. — 520 с.
59. Кудрявцев В. Н. Право и поведение / В. Н. Кудрявцев. — М. : Юрид. лит., 1978. — 192 с.
60. Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права / С. Н. Братусь.— М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1963.— 198 с.
61. Мейер Д. И. Русское гражданское право / Д. И. Мейер. — 3-е изд. — СПб. : Издание Николая Тиблена, 1864.— 789 с.
62. Lotmar. Der Arbeitsvertrag nach dem Privatrecht des deutschen Reiches. Leipzig, — 1902. — Bd. I. — С. 8.
63. Таль Л. С. Трудовой договор. Цивилистическое исследование. Ч.1. Общее учение / Л. С. Таль. — Ярославль : Типография Губернского Правления, 1913. — 422 с.
64. Агарков М. М. Предмет и система советского гражданского права / М. М. Агарков // Советское государство и право. — 1940. — № 8—9. — С. 52—72.
65. Майданик Р. Цивільне і трудове право: відмежування суміжних відносин / Р. Майданик // Судоустрій і судочинство в Україні. — 2007. — № 4. — С. 105—112.
66. Гуцул І. Трудовий договір чи трудова угода / І. Гуцул // Правовий тиждень. — 2008. — № 8. — С. 8.
67. Пашков А. С. Проект нового Трудового кодекса / А. С. Пашков // Государство и право. — 1995. — № 3. — С. 76—85.
68. Скобелкин В. Н. Трудовые правоотношения / В. Н. Скобелкин. — М. : Вердикт — 1 М, 1999. — 370 с.
69. Казанцев Н. Д. Предмет и система колхозного пра¬ва / Н. Д. Казанцев. — М. : Моск. ун-т, 1961. — 52 с.
70. Студеникин С. С. Советское административное право / С. С. Студеникин. — М. : Юрид. лит., 1950. — 404 с.
71. Студеникин С. С. Социалистическая система государ¬ственного управления и вопрос о предмете советского админи¬стративного права / С. С. Студеникин // Вопросы советского административ¬ного права. — М.—Л. : АН СССР, 1949.
72. Студеникин С. С. Советское административное право / С. С. Студеникин. — М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1945. — 148 с.
73. Козлов Ю. М. Предмет советского административного права / Ю. М. Козлов. — М. : Моск. ун-т, 1967. — 160 с.
74. Маркс К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс. — Изд. 2-е. Т. 23.— М. : Гос. изд-во полит. лит., 1960. — 907 с.
75. Бахрах Д. Н. Административное право : учеб. для вузов / Д. Н. Бахрах. — М. : ВЕК, 1999. — 353 с.
76. Иванов С. А. Трудовое право переходного периода: некоторые проблемы / С. А. Иванов // Государство и право.— 1994. — № 4. — С. 53—61.
77. В Сербии забастовка полицейских [Електронний ресурс]. — Режим доступу : news.ukrhome.net/.../V-Serbii-zabastovka-politseyskih.html
78. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підруч. / В. К. Колпаков. — К. : Юрінком Інтер, —1999. —736 с.
79. Коренев А. П. Административное право России : учеб. : в 3 ч. Ч. I / А. П. Коренев. — M. : Щит—М, 1999. — 280 с.
80. Лившиц Р. З. Реформа трудового законодательства: вопросы теории / Р. З. Лившиц, В. И. Никитинский // Социалистический труд. — 1989. — № 1. — С. 76—89.
81. Жанабилов Е. Ж. Правовое регулирование труда лиц рядового и начальствующего состава органов МВД / Е. Ж. Жанабилов // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. — М. : Ин-т государства и права АН СССР, 1975. — С. 171—176.
82. Молодцов М. В., Головина С. Ю. Трудовое право России : учеб. для вузов / М. В. Молодцов, С. Ю. Головина. — М. : НОРМА, 2003. — 626 с.
83. Проблемы, концепции и разработки нового трудового кодекса РФ // Государство и право. — 2000. — № 10. — С. 57—67.
84. Трудове право України : навч. посіб. для студ. юр