ПРАВОВІДНОСИНИ ІЗ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ГОРБАТЕНКО Олена Віталіївна

УДК 349.3 : 369.5 (477)

ПРАВОВІДНОСИНИ ІЗ ЗАГАЛЬНООБОВЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
кандидат юридичних наук, професор
СИРОТА Іван Михайлович

Одеса - 2011

ЗМІСТ
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ОСНОВНІ ОЗНАКИ ПРАВОВІДНОСИН ІЗ ЗАГАЛЬНООБОВЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ 12

1.1. Становлення та розвиток вчення про правовідносини у сфері соціального забезпечення 12
1.2. Поняття та види правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування 31
1.3. Основні ознаки правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування 56

Висновки до Розділу 1 70

Розділ 2. Структура правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування 73

2.1. Об’єкт правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування 73
2.2. Суб’єкти правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування 89
2.3. Зміст правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування 122
2.4. Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування 136

Висновки до Розділу 2 151

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІДНОСИНИ ІЗ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ЗМІШАНИХ УМОВАХ 156

Висновки до Розділу 3 177

ВИСНОВКИ 180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 188

ВСТУП
Актуальність теми. З прийняттям законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і «Про недержавне пенсійне забезпечення» розпочато впровадження пенсійної системи, сутність якої полягає у переході до трирівневої пенсійної системи. Здійснення пенсійної реформи було спрямовано на: підвищення рівня життя пенсіонерів; встановлення залежності розмірів пенсій від сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески, і страхового стажу; забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи; заохочення громадян до заощадження коштів на старість; диверсифікацію джерел фінансування пенсій за рахунок внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та обов’язкових і добровільних пенсійних накопичень; створення ефективної та більш дієвої системи адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.
Об’єктивна необхідність системної пенсійної реформи зумовлена тим, що абсолютна монополія держави у сфері пенсійного забезпечення не виправдала себе. Діюча в Україні солідарна система пенсійного забезпечення не відповідає сучасним реаліям і суперечить основним принципам соціально орієнтованої держави. Дедалі нагальною потребою стає особиста відповідальність кожного індивідуума за власну долю.
Особлива складність завдань реформування пенсійної системи полягає в тому, що це реформування має ввести пенсійне страхування і пенсійне забезпечення в систему ринкових інститутів, ураховуючи те, що ринкові інститути повинні відповідати «новій економіці». Таке завдання не є актуальним для країн-економічних лідерів, але воно актуальне для України, де вже наявний досвід пенсійної реформи викликає безліч питань стосовно того, як автори реформи збираються реалізувати ринковий принцип пенсійного забезпечення.
Дослідники констатують, що з початку розмов про пенсійну реформу до нинішнього часу так і не вдалося перебороти тенденцію деградації соціальної сфери, через що в країні зберігається середня пенсія в розмірі 31-32% передпенсійного заробітку, що вдвічі нижче за європейських стандартів. Це є яскравим свідченням відсутності в Україні стратегії соціальної політики. Пенсії, як і раніше, залишилися низькими і нараховуються несправедливо. У 12 з 14 пенсіонерів вони менше прожиткового мінімуму, водночас у деяких осіб вони перевищують 10 тис. грн.
Завдання проведення в Україні ефективної пенсійної реформи ускладнюється бюджетною ситуацією в країні, адже пенсійні зобов’язання традиційно вважаються умовними зобов’язаннями держави. Також відстежується негативна демографічна тенденція, яка передбачає різкий спад чисельності населення. В Україні вже на 1 пенсіонера припадає приблизно 1,5 зайнятих, і відомо, що цей дисбаланс особливо різко почне поглиблюватися з 2016 р.
Низький рівень пенсійного забезпечення; майже повна відсутність диференціації розмірів пенсій; несвоєчасна сплата страхового збору; наявність значних переваг та пільг у пенсійному забезпеченні окремих категорій працівників – усе це не відповідає проголошеному курсові на соціально орієнтовану ринкову економіку. Отже, для сучасної України пенсійна реформа є надзвичайно актуальною проблемою. Її головна мета – підвищення пенсій мільйонам українців.
Незважаючи на реалізацію більшості положень пенсійної реформи з удосконалення солідарної пенсійної системи та започаткування недержавного пенсійного забезпечення, на сьогодні в Україні склалася складна ситуація з функціонуванням пенсійної системи, оскільки необхідним є розв’язання комплексних проблем, пов’язаних з економікою та соціальною сферою. Актуальним питанням є доцільність шляхів реформування пенсійної системи, запропонованих Кабінетом Міністрів України в проекті Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Успішне проведення реформування пенсійної системи неможливе без дослідження правовідносин у сфері пенсійного страхування і пенсійного забезпечення, удосконалення чинного законодавства у цій сфері. У нових соціально-економічних умовах відбулися якісні зміни усіх елементів соціально-забезпечувальних правовідносин, які потребують ґрунтовного теоретичного осмислення.
У сучасній науці права соціального забезпечення правовідносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування досліджено в одному підрозділі кандидатської дисертації І.В. Оклей «Правове регулювання пенсійного забезпечення та надання соціальних послуг в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування», захищеної у 2006 році. В умовах реформування пенсійної системи теоретичні та практичні проблеми правового регулювання відносин у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування потребують окремого комплексного дослідження.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є наукові праці радянських, українських та зарубіжних вчених, які зробили вагомий внесок у становлення і розвиток вчення про соціально-забезпечувальні правовідносини: В.С. Андрєєва, В.М. Андріїва, Є.І. Астрахана, В.А. Ачаркана, К.С. Батигіна, Н.Б. Болотіної, А.І. Вишневецького, М.А. Вігдорчика, О.Д. Зайкіна, М.Л. Захарова, Р.І. Іванової, М.В. Лушнікової, А.М. Лушнікова, О.Є. Мачульської, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, С.М. Синчук, І.М. Сироти, Н.М. Стаховської, Б.І. Сташківа, Б.С. Стичинського, В.О. Тарасової, Е.Г. Тучкової, Я.М. Фогеля та ін. Втім, до цього часу у вітчизняній науці права соціального забезпечення відсутні спеціальні комплексні дослідження теоретичних та практичних проблем правового регулювання відносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової економіки та його ефективність» на 2006-2010 роки, яка була складовою плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теорії права соціального забезпечення щодо правової природи, видів, ознак та структури правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, внесення теоретично обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства у цій сфері.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
сформулювати поняття правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та здійснити їх класифікацію;
дослідити правову природу відносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
виділити та охарактеризувати основні ознаки правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
визначити коло суб’єктів, об’єкт і зміст правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
охарактеризувати юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
проаналізувати зарубіжний законодавчий досвід регулювання відносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення правового регулювання відносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Об’єктом дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання відносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Предметом дослідження є правовідносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлений особливостями його об’єкту, предмету, мети і завдань. За допомогою діалектичного методу розглянуто поставлені автором проблеми правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в їх розвитку і взаємозв’язку. Застосування історико-правового методу дозволило проаналізувати становлення та розвиток вчення про правовідносини у сфері соціального забезпечення і правовідносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування зокрема, обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми. Формально-логічний та системний методи відіграли значну роль у дослідженні основних ознак правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, характеристиці їх структурних елементів (об’єкту, суб’єктів, змісту). Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити схожі об’єкти пізнання при аналізі національного соціально-забезпечувального законодавства та законодавства зарубіжних країн.
Основні положення та висновки дисертації базуються на аналізі актів чинного законодавства України та законодавства зарубіжних країн, практики їх застосування, досягнень загальної теорії права, права соціального забезпечення, цивільного права, інших галузей системи права України, матеріалах судової практики, практики діяльності органів Пенсійного фонду України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній науці права соціального забезпечення спеціальним комплексним дослідженням правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
У межах здійсненого дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
вперше:
сформульовано авторське визначення поняття соціально-забезпечувальних правовідносин та охарактеризовано їх основні ознаки;
проаналізовано комплекс правовідносин у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, до якого входять правовідносини із різних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування;
сформульовано авторське визначення поняття правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування як одного з видів соціально-забезпечувальних правовідносин;
здійснено класифікацію правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за наступними критеріями: за підставою виникнення, за змістом, за цільовим призначенням, за строком функціонування;
виділено основні ознаки правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, які поряд із ознаками, притаманними усім соціально-забезпечувальним правовідносинам, мають низку специфічних ознак, що випливають із аналізу основних характеристик правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (суб’єкти, об’єкт, зміст, юридичні факти) і дозволяють відособити їх в окрему групу правовідносин;
охарактеризовано структуру матеріальних і процедурних правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
проаналізовано підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
удосконалено:
положення про розмежування матеріальних і процедурних правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та їх співвідношення;
сформульовано пропозиції щодо удосконалення системи обчислення і сплати страхових внесків з метою забезпечення соціальної справедливості в цій сфері і здійснення поступового перерозподілу ставки внеску від роботодавця до працівника з одночасним підвищенням заробітної плати і зменшенням загального розміру страхового внеску;
досліджено зарубіжний досвід правового регулювання відносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та внесено конкретні пропозиції щодо запровадження позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн у національну юридичну практику;
дістало подальшого розвитку:
дослідження власне соціально-страхових правовідносин, які виникають між застрахованою особою і організацією (органом), що надає соціально-страхові виплати і послуги, та які відповідають усім загальним ознакам соціально-забезпечувальних правовідносин і водночас мають специфічні ознаки, котрі випливають із основних характеристик соціально-страхових правовідносин (суб’єкти, об’єкт, зміст, юридичні факти);
положення про відповідальність у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі суб’єктів правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
наведено додаткові аргументи щодо необхідності підвищення пенсійного віку для чоловіків і жінок відповідно до проекту Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»;
досліджено особливості та суб’єктний склад правовідносин із пенсійного забезпечення на змішаних умовах;
проаналізовано положення актів чинного законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, проекту Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», і сформульовано теоретично обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення їхнього змісту.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності для подальшої розробки теоретичних проблем правовідносин у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; у правотворчій діяльності з метою удосконалення правового регулювання відносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; у практичній діяльності органів, які беруть участь у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні.
Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладенні нормативного курсу «Право соціального забезпечення», спеціального курсу «Соціальне страхування», при підготовці та написанні підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, практикумів із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на засіданнях науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національного університету «Одеська юридична академія», на науково-практичних конференціях, зокрема: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування» (м. Запоріжжя, 25 жовтня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення» (м. Харків, 22-23 квітня 2009 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 8-9 жовтня 2010 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 5-6 квітня 2009 р.); І Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 26-27 березня 2010 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 21-22 травня 2010 р.).
Публікації. Основні положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, викладені автором у 6 публікаціях, в тому числі 4 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження.
Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 206 сторінок, з яких основний зміст – 187 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Соціально-забезпечувальні правовідносини – це врегульовані нормами права соціального забезпечення і такі, що перебувають під охороною держави соціально-забезпечувальні суспільні відносини фізичних осіб (сімей) з державними органами соціального забезпечення (соціального захисту), іншими органами і організаціями з мінімізації негативних наслідків соціальних ризиків шляхом соціального страхування, підтримки, допомоги і обслуговування, а також державного пенсійного забезпечення.
У сучасній теорії права соціального забезпечення збереглася раніше застосовувана класифікація основних соціально-забезпечувальних відносин залежно від об’єкту (предмету) на відносини із соціального забезпечення громадян у грошовій формі (пенсійні відносини, відносини із забезпечення допомогами, соціальними компенсаціями) і відносини із натурального надання соціального забезпечення (відносини із надання соціальних послуг і натуральних форм утримання, медичне обслуговування)
У свій час така класифікація була обґрунтованою, самодостатньою і випливала із характеру єдиної державної системи соціального забезпечення. У цей час цієї класифікації явно недостатньо, назріла необхідність у новій, основаній на інших критеріях, а саме організаційно-правових формах соціального забезпечення.
У зв’язку з цим доцільно було б виділяти наступні види соціально-забезпечувальних відносин залежно від організаційно-правової форми соціального забезпечення: відносини із загальнообов’язкового державного соціального страхування; 2) відносини із державної соціальної допомоги і соціальному обслуговуванню; 3) відносини із державного соціального забезпечення; 4) відносини із недержавного соціального забезпечення.

Одним з найбільш поширених видів соціально-забезпечувальних правовідносин є пенсійні правовідносини. У цей час вони носять комплексний характер. До зазначених правовідносин слід віднести правовідносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, правовідносини із державного пенсійного забезпечення та правовідносини із недержавного пенсійного забезпечення.
Правовідносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є одним з видів соціально-забезпечувальних правовідносин і являють собою врегульовані нормами права соціального забезпечення суспільні відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування щодо надання матеріального забезпечення і соціальних послуг за рахунок Пенсійного та Накопичувального фондів України, які формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, застрахованими особами, а також інших джерел, передбачених законом.
За цільовим призначенням правовідносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування поділяються на матеріальні та процедурні. Процедурні правовідносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є відносинами, які виникають щодо встановлення юридичних фактів або реалізації права на конкретний вид матеріального забезпечення та соціальну послугу на підставі волевиявлення фізичної особи, яка вправі вимагати, а компетентний орган юридично зобов’язаний на основі оцінки фактичних обставин прийняти рішення у встановлені законом строки про застосування норми права.
Процедурні правовідносини залежно від конкретної мети, для досягнення якої вони виникли, класифікуються на наступні групи: 1) щодо встановлення юридичних фактів, необхідних для виникнення матеріальних правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; 2) щодо реалізації права на пенсійну виплату та соціальну послугу; 3) у зв’язку з розглядом спорів, пов’язаних із загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням.
У зв’язку з цим точніше було б виділяти процедурно-процесуальні відносини як вид правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що обслуговують основні матеріальні правовідносини. Наявність зазначених правовідносин підтверджується змістом Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Страховий випадок як реалізація соціального ризику в якості підстави виникнення правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування може передбачатися законом або договором. У зв’язку з цим правовідносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування поділяються на обов’язкові та добровільні.
Основними ознаками правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є такі. Правовідносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування мають комплексний характер, вони спрямовані на здійснення соціального захисту громадян шляхом надання матеріального забезпечення і соціальних послуг. За своїм функціональним призначенням правовідносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є регулятивними, а за характером обов’язку – активними. За тривалістю (строком функціонування) більшість правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є триваючими постійно. За суб’єктною ознакою правовідносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є двосторонніми. За ступенем індивідуалізації правовідносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є відносними. У правовідносинах із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є конкретні надавачі певного виду матеріального забезпечення та соціальних послуг і конкретні одержувачі таких виплат і послуг.
Суб’єктом правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є особа, яку визнано суб’єктом права і яка виступає в якості дійсного учасника реалізації суб’єктивних прав і виконання юридичних обов’язків (повноважень) із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Коло суб’єктів правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є нормативно визначеним і конкретизованим. Суб’єкти правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування мають спеціальну правоздатність і спеціальну дієздатність, які виникають одночасно.
Правовідносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування виникають на підставі складних юридичних складів, які містять: 1) настання страхового випадку; 2) наявність факту соціального страхування від соціального ризику, або наявність у застрахованої особи страхового стажу; 3) рішення відповідного органу загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, прийняте в силу волевиявлення особи. Юридичні факти у складі юридичного складу як підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування поділяються на правостворюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі.
Проведення пенсійної реформи пов’язане із появою нових відносин і еволюцією вже існуючих. У ході реалізації першого етапу пенсійної реформи надано страхової якості пенсійним відносинам. Із впровадженням недержавного пенсійного забезпечення виникли нові відповідні правовідносини.
Нова страхова пенсійна система, будучи залежною від багатьох складових та показників соціально-економічного розвитку, зокрема від стану ринку, рівня і динаміки заробітної плати, дієвості соціальної, податкової, банківської, цінової та інших складових політики держави, потребує вдосконалення. Для цього необхідно реформувати структуру і зміст пенсійної системи. Вагомий внесок у процес реформування пенсійної системи зробив Світовий банк, який понад 10 років тому розробив трирівневу модель, а на початку 2005 р. запропонував п’ятирівневу модель.
Ураховуючи постійне підвищення мінімального розміру пенсії, нині поряд із проблемою наповнення Пенсійного фонду України, гостро стоїть питання підвищення розміру заробітної плати як основи сплати страхових внесків.
Важливим завданням щодо подальшого розвитку пенсійної системи є запровадження цілісної системи звітності, фінансового обліку та державного контролю у сфері соціального страхування. Цьому сприятиме Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року. Прийняття Закону має за мету вирішити проблеми, пов’язані з ухиленням від сплати страхових внесків, удосконалить контроль за надходженням та витрачанням коштів соціального страхування.
Безсумнівною є нагальність, важливість та соціальна значущість пенсійної реформи як для кожного громадянина України зокрема, так і для суспільства в цілому. Водночас заходи щодо реформування пенсійної системи не повинні порушувати принципи соціальної справедливості, демократичності та прозорості.
Основними принципами пенсійної реформи повинні бути: соціальна справедливість; недопущення «шокової терапії», тобто гнучкість, поступовість, етапність; сприйняття населенням необхідності реформи та розуміння основних заходів реформування; уніфікація, а де це необхідно, категоріювання підходів. У цьому контексті зміст реформи полягає в збалансуванні доходів та видатків солідарної пенсійної системи, з одного боку, та в недопущенні погіршення рівня життя відповідних категорій населення – з другого.
Одним із важливих питань залишається питання законодавчого регулювання пенсійних відносин. У цей час діють 27 законів, що регулюють зазначені відносини, які є досить складними для правозастосовної практики. Проект Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення пенсійної реформи» містить численні зміни до актів пенсійного законодавства - 24 законів, що регулюють пенсійні відносини. Такий об’ємний законопроект ускладнює правозастосування, у зв’язку з чим доцільно було б внести зміни в кожний закон окремо.
Одним з головних заходів, передбачених законопроектом (ст.1), є запровадження накопичувальної системи. Як видається, ці питання слід врегулювати в окремому законодавчому акті. Тим більше, що у частині першій ст.1 чітко не визначається перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду. Передбачається, що перерахування внесків почнеться з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду. Таке формулювання видається не зовсім вдалим через неконкретність, чого у законодавчих актах слід уникати.
Доцільно було б на законодавчому рівні встановити розмір внесків у Накопичувальний фонд для роботодавця і працівника. Законопроектом передбачається максимальний розмір внесків у Накопичувальний фонд 7 відсотків.
У ст.2 проекту Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» йдеться про максимальний розміри пенсій без урахування виплат з Накопичувального фонду. Видається доцільним не враховувати при цьому і виплати із недержавного пенсійного фонду. При цьому максимальний розмір пенсії слід передбачити в кожному окремому законі. В загальну суму пенсії не потрібно включати надбавку до пенсії за особливі заслуги.
Багато статей законопроекту перенавантажені інформацією, графіками виходу на пенсію (наприклад, ст.ст. 26, 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
Враховуючи розпорошеність пенсійного законодавства, доцільно було здійснити його кодифікацію та розробити проект Пенсійного кодексу України, після прийняття якого привести у відповідність з ним інші законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти.
До цього часу залишаються неврегульованими низка важливих питань пенсійного забезпечення. Враховуючи нагальну потребу в урегулюванні, необхідно розробити проекти законів України «Про пенсійне страхування (забезпечення) за професійною ознакою», «Про індексацію пенсій за уніфікованими принципами та нормами», «Про недержавні спеціалізовані фонди за професійною ознакою».
Важливим напрямком розвитку соціально-забезпечувального законодавства є приведення його у відповідність з міжнародними стандартами. Актуальними питаннями для України є ратифікація Європейської соціальної хартії (переглянутої) у повному обсязі, Європейського кодексу соціального забезпечення 1964 року (переглянутого у 1990 р.), Конвенції МОП №102 про мінімальні норми соціального забезпечення 1952 року, Конвенції МОП №117 про основні цілі та норми соціальної політики 1962 року, Конвенції МОП №118 про рівноправність громадян країни та іноземців і осіб без громадянства в галузі соціального забезпечення 1962 року та інших конвенцій МОП у цій сфері.
Необхідним є створення системи позасудового вирішення спорів щодо стану пенсійних рахунків і розробка правил і порядку роботи із скаргами для усіх учасників системи. Такі правила можуть бути прийняті як державою, так і добровільно учасниками системи. Доцільно розробити обов’язкові та добровільні стандарти роботи із зверненнями громадян для усіх фінансових організацій, які працюють з пенсійними накопиченнями, а також запровадити посаду пенсійного омбудсмену (Pensions Ombudsman) – спеціального уповноваженого із позасудового вирішення подібних спорів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма /Н.Г. Александров. – М.: Госюриздат, 1976.
2. Алексеев С.С. Общая теория права /С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982.Т.2.
3. Андреев В.С. Материальное обеспечение граждан СССР в старости, в случае инвалидности и временной нетрудоспособности (правовые вопросы) /В.С. Андреев. – М., 1963.
4. Андреев В.С. Правоотношения по государственному социальному страхованию в СССР /В.С. Андреев. – М., 1962.
5. Андреев В.С. Социальное обеспечение в СССР (Советское право социального обеспечения): Курс лекций. Темы I – VIII. – М., 1969; Темы IX – XIV /В.С. Андреев. – М., 1970.
6. Андреев В.С. Социальное обеспечение в СССР (правовые вопросы) /В.С. Андреев. – М., 1971.
7. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР /В.С. Андреев. – М., 1974.
8. Андреев В.С. Вопросы теории советского права социального обеспечения /В.С. Андреев //Проблемы трудового права и права социального обеспечения. – М., 1975. – С.184-185.
9. Андріїв В. До питання про трудовий стаж у пенсійному забезпеченні /В. Андріїв //Право України. – 1997.- №8. – С. 57-60.
10. Антропов В.В. Система социальной защиты населения в Италии /В.В. Антропов //Труд за рубежом. – 2005. - №1. – С. 41-61.
11. Антропов В.В. Система социального обеспечения во Франции: опыт и перспективы /В.В. Антропов //Труд за рубежом. – 2005. - №2. – С.96-116.
12. Антропов В.В. Социальная защита в странах ЕС: современные тенденции, проблемы и перспективы /В.В. Антропов //Труд за рубежом. – 2005. - №4. – С.47-57.
13. Антропов В.В. Системы пенсионного обеспечения в странах ЕС /В.В. Антропов //Труд за рубежом. – 2006. №3. – С.78-94.
14. Аракчеев В.С. Теоретические и практические вопросы общей части права социального обеспечения /В.С. Аракчеев. – Томск: ТГУ, 2001.
15. Аракчеев В.С. Пенсионное право России /В.С. Аракчеев. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003.
16. Астрахан Е.И. Принципы пенсионного обеспечения рабочих и служащих /Е.И. Астрахан. – М., 1961.
17. Барышникова Т.Ю. К вопросу о квалификации юридических фактов в праве социального обеспечения /Т.Ю. Барышникова //Российский ежегодник трудового права. – 2006. - №2. – С.740-742.
18. Батыгин К.С. Правовые проблемы социального страхования в СССР. Дис. …д-ра юрид. наук /К.С. Батыгин. – М., 1975.
19. Батыгин К.С. Ответственность по законодательству о социальном страховании /К.С. Батыгин. – М., 1974.
20. Батыгин К.С. Право социального обеспечения. Общая часть /К.С. Батыгин. – М., 1998.– 317 с.
21. Безугла Я.І. Трудовий стаж і його юридичне значення /Я.І. Безугла. – К.: Знання, 1979.
22. Blake D. The United Kingdom Pension System: Key Issues. Discussion Paper PI-0107, June 2002, The Pension Institute.
23. Бланд Д. Страхование: принципы и практика /Д. Бланд. – М., 1998.
24. Близнюк В. Соціальні наслідки запровадження та розвитку накопичувальної пенсійної системи /В. Близнюк //Вісник Пенсійного фонду України. – 2008. - №6. – С.26-27.
25. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навчальний посібник. Вид. 3-те, доп. та переробл. /М.Д. Бойко. - К., 2006.
26. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України: Навчальний посібник /Н.Б. Болотіна. – К.: Знання, 2005. – 615 с.
27. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні /Н.Б. Болотіна. – К.: Знання, 2005. – 381 с.
28. Бражко О.В. Реформування системи державного пенсійного страхування /О.В. Бражко //Економіка та держава. – 2010. - №5. – С.73-75.
29. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права /С.Н. Братусь. – М., 1950. –273 с.
30. Братусь С.Н. Советское государство и право /С.Н. Братусь. – 1979. - № 7.- С. 57-65.
31. Варламова В.Н. Правоотношения: философский и юридический подходы /В.Н. Варламова //Правоведение. - 1991. - № 4.
32. Васильева Ю.В. Основания для дифференцирования правового регулирования пенсионных отношений /Ю.В. Васильева //Правоведение. –1998. -№ 3. – С. 24-30.
33. Васильева Ю.В. Пенсионное право Российской Федерации /Ю.В. Васильева. – Пермь: ПГУ, 2006.
34. Веберс Я.Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве /Я.Р. Веберс. – Рига, 1976. – 181с.
35. Вигдорчик Н.А. Государственное обеспечение трудящихся (Итоги и перспективы социального страхования) /Н.А. Вигдорчик. – Пг., 1917.
36. Вигдорчик Н.А. Детская смертность среди питерских рабочих /Н.А. Вигдорчик. – М., 1914.
37. Вигдорчик Н.А. Жертвы «мирного» труда (О несчастных случаях при фабричной работе) /Н.А. Вигдорчик. – Пг., 1915.
38. Вигдорчик Н.А. Обеспечение рабочих на случай болезни /Н.А. Вигдорчик. – М., 1909.
39. Вигдорчик Н.А. Опасность промышленного труда /Н.А. Вигдорчик. – Спб., 1913.
40. Вигдорчик Н.А. Систематическое изложение истории, организации и практики всех форм социального страхования /Н.А. Вигдорчик. – Спб., 1912.
41. Вигдорчик Н.А. Теория и практика социального страхования. Вып. 1 /Н.А. Вигдорчик. - Пг., М., 1919.
42. Вигдорчик Н.А. Социальное страхование в общедоступном изложении /Н.А. Вигдорчик. – М., 1927.
43. Винокуров А.Н. Социальное обеспечение (от капитализма к социализму) /А.Н. Винокуров. – М., 1921.
44. Винокуров А.Н. Социальное обеспечение в Советской России /А.Н. Винокуров. – М., 1919.
45. Дурденевский В.Н. Лекции по праву социальной культуры /В.Н. Дурденевский. – М.; Л., 1929.
46. Галаган И.А., Василенко А.В. К проблемам теории правоприменительных отношений /И.А. Галаган, А.В. Василенко //Государство и право. - 1998. - № 3. - С.12-16.
47. Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки від 9 листопада 2010 року //Урядовий кур’єр.- 24 листопада 2010 року.
48. Грецов Ю.И. Проблемы теории правового отношения /Грецов Ю.И. – Л., 1981.
49. Грушко В.І. Пенсійна система України /В.І. Грушко. – К.: Кондор, 2006. – 336 с.
50. Гущин И.В. Право членов колхоза на пенсию /И.В. Гущин. – М.: Юрид. лит., 1972.
51. Гущин И.В. Советское право социального обеспечения: вопросы теории /И.В. Гущин. – Мн.: наука и техника. 1982. – 176 с.
52. Догадов В.М. Социальное страхование /В.М. Догадов. – Л., 1926.
53. Дудин А.П. Диалектика правоотношения /А.П. Дудин. - Саратов, 1983.
54. Дудин А.П. Объект правоотношения /А.П. Дудин. - Саратов, 1980.
55. Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению /А.Д. Зайкин. – М., 1974.
56. Зайкин А.Д. Развитие советского права социального обеспечения /А.Д. Зайкин //Экономическая политика КПСС, труд и право. – М., 1973.
57. Зайкин А.Д., Иванова Р.И. Соотношение пенсионных и трудовых правоотношений /А.Д. Зайкин, Р.И. Иванова //Труды ВЮЗИ. Т.56. О научном единстве проблем общей теории права и трудового права. – М., 1978. – С.121-135.
58. Зайкин А.Д. Советское право социального обеспечения /А.Д. Зайкин. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.
59. Зайчук Б.О., Никитенко В.С., Семендяєва В.І. Система пенсійного забезпечення сьогодні і завтра: Коментар застосування Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» /Б.О. Зайчук, В.С. Никитенко, В.І. Семендяєва. - К.: «Формат» ВПД, 2004.
60. Зайчук Б. Старость украинских граждан должна быть более обеспеченной /Б. Зайчук //Пенсионный курьер. - №51 (137). – 23 декабря 2010 года.
61. Закражевський В. Система загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні. Проблеми та шляхи розвитку /В. Закражевський //Соціальна політика. – 2006. - №2. – С.27-34.
62. Захаров М.Л. Основные принципы советского пенсионного права //Советское пенсионное право /Под ред. М.Л. Захарова /М.Л. Захаров. – М., 1974.
63. Захаров М.Л. Право социального обеспечения России /М.Л. Захаров, Э.Г. Тучкова. – М.: Волтерс Клувер, 2005.
64. Иванкина Т.В. Правовое регулирование распределения общественных фондов потребления Т.В. Иванкина. – Л., 1979.
65. Иванова Р.И., Тарасова В.А. Предмет и метод советского права социального обеспечения /Р.И. Иванова, В.А. Тарасова. – М., 1983. - С.146.
66. Иванова Р.И. Правовое регулирование социального обеспечения женщин в СССР /Р.И. Иванова //Вестник МГУ. Серия «Право». – 1984. - №5. – С.11-19.
67. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР /Р.И. Иванова. – М.: МГУ, 1986.
68. Иванова Р. И. Социальное обеспечение в государственно – организованном обществе: генезис, развитие и функционирование (правовое исследование): Автореф. дис. …докт. юрид. наук /Р.И. Иванова. - М., 1997. – 28 с.
69. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве /В.Б. Исаков. - М., 1984.
70. Коментар до Конституції України. /Гол. ред. кол. В.Ф.Опришко. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 378 с.
71. Конституція України від 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141.
72. Концепція соціального забезпечення населення України: Схвалена постановою Верховною Ради України від 21 грудня 1993 р. //Урядовий кур’єр. – 22 січня 1994 року.
73. Концепція подальшого проведення пенсійної реформи: Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2009 року № 1224-р //Урядовий кур’єр. – 28 жовтня 2009 року.
74. Кравчук Т.В. Пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі України: Автореф. …канд. юрид . наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення /Т.В. Кравчвук. – Одеса, 2008. – 20 с.
75. Крапачев М.Н., Прохоров В.С. О понятии правовых отношений /М.Н. Крапачев, В.С. Прохоров //Правоведение. - 1985. - № 3.
76. Кривощекова Е., Окунева Е., Окунев В. Обязательное пенсионное страхование: теория и практика российской пенсионной реформы /Е. Кривощекова, Е. Окунева, В. Окунев //Вопросы экономики. – 2006. - №6. – С.120-135.
77. Крот В. Актуальні питання нового пенсійного страхування /В. Крот //Юридичний журнал. - 2004. - № 5.
78. Кузьмина Т.М. Cоветское право социального обеспечения /Т.М. Кузьмина. – Саратов: Изд –во Саратов. Ун-та. 1982. – 128 с.
79. Кульчицька О.І. Зміст правосуб’єктності громадян за правом соціального забезпечення /О.І. Кульчицька //Держава і право: Зб. наук. праць. – Юридичні і політичні науки. Вип.21. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С.281-287.
80. Лазор Л.И. Сфера действия права социального обеспечения /Л.И. Лазор //Актуальні проблеми права: теорія і практика: Збірник наук. праць. – Луганськ, 2003. - №4. – С.3-8.
81. Литвиненко В. Нарахування внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування /В. Литвиненко //Вісник Пенсійного фонду України. –2004. - № 9. – С. 30 – 33.
82. Лушникова М.В., Лушников А.М., Тарусина Н.Н. Единство частных и публичных начал в правовом регулировании трудовых, социально-обеспечительных и семейных отношений /М.В. Лушникова, А.М. Лушников, Н.Н. Тарусина. – Ярославль, 2001.
83. Лушников А.М. Становление и развитие науки трудового права и права социального обеспечения в России /А.М. Лушников. – Ярославль: ЯГПУ, 2001.
84. Лушников А.М. Становление концепции социального страхования: учение В.Г. Яроцкого /А.М. Лушников //Правовое регулирование социальной защиты населения: проблемы теории, истории и практики. – Омск: ОмГУ, 2003. – С.9-14.
85. Лушникова М.В. Право социального страхования в России: сравнительно-правовой анализ /М.В. Лушникова //Актуальные вопросы развития обязательного социального страхования в Российской Федерации и его законодательное обеспечение. – М., 2004. – С. 40-52.
86. Лушникова М.В. Курс права социального обеспечения /М.В. Лушникова, А.М. Лушников. – 2-е изд., доп. – М.: Юстицинформ, 2009. – 656 с.
87. Лушников А.М. Теория права социального обеспечения: прошлое и настоящее: учеб. пособие /А.М. Лушников, М.В. Лушникова, Т.Ю. Барышникова; Яросл. гос. ун-т. – Ярославль: ЯрГУ, 2008. – 288 с.
88. Лушников А.М. Российская школа трудового права и права социального обеспечения: портреты на фоне времени (сравнительно-правовое исследование): монография: в 2 т. /А.М. Лушников, М.В. Лушникова; Яросл. гос. ун-т им. П.Г. Демидова. – Ярославль: ЯрГУ, 2010. – Т.1. – 563 с.
89. Лушников А.М. Российская школа трудового права и права социального обеспечения: портреты на фоне времени (сравнительно-правовое исследование) : монография: в 2 т. /А.М. Лушников, М.В. Лушникова; Яросл. гос. ун-т им. П.Г. Демидова. – Ярославль: ЯрГУ, 2010. – Т.2. – 363 с.
90. Максимчук В. Пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» /В. Максимчук //Вісник податкової служби України. - Червень 2003. - С. 11-12.
91. Маматказин И.Р. Процедурные правоотношения, возникающие в России в связи с действием Закона о государственных пенсиях: Автореф. дисс. …канд. юрид. наук /И.Р. Маматказин. – Пермь, 2000. – 21 с.
92. Матузов Н.И. Общие правоотношения и их специфика /Н.И. Матузов //Правоведение. - 1976. - №3.
93. Матузов Н.И. Права человека и общерегулятивные правоотношения /Н.И. Матузов //Правоведение. – 1996. - №2.
94. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Учебник /Н.И. Матузов, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 2004. – 512 с.
95. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учеб. пособие /Е.Е. Мачульская. – М.: Книжный мир, 1999. – 240 с.
96. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения. Перспективы развития /Е.Е. Мачульская. – М.: Городец, 2000.
97. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения в условиях рыночной экономики: теория и практика правового регулирования: Автореф. дис. …д-ра юрид. наук по специальности 12.00.05 – трудовое право; право социального обеспечения /Е.Е. Мачульская. – М., 2000.
98. Мачульская Е.Е. Круг лиц, подлежащих государственному (обязательному) социальному страхованию /Е.Е. Мачульская //Вестн. Моск. ун-та Сер.11. Право. - 1998. - № 6. - С. 27 – 37.
99. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения /Е.Е. Мачульская, К.Е. Добромыслов. – М.: Книжный мир, 2006.
100. Мацулевич Ю.С. Граждане как субъекты советского права социального обеспечения: Автореф. дис. …к. ю.н. по специальности 12.00.05 – трудовое право; право социального обеспечения. – М.,1990.
101. Мерзляков А. Пенсійна реформа чи пенсійна проформа? /А. Мерзляков //Юридичний журнал. - 2004. - № 4.
102. Митний кодекс України
103. Моделі різні – мета одна //Урядовий кур’єр. – 15 березня 2011 року.
104. New Ideas about Old Age Security: Toward Sustainable Pension Systems in the 21 century/Holzmann R. and Stiglitz J.E. (eds.) World Bank. 2001.
105. Никонов Д.А., Стремоухов А.В. Право социального обеспечения: Учебник для вузов /Д.А. Никонов, А.В. Стремоухов. – М.: Норма, 2005. – 608 с.
106. Оклей І.В Правове регулювання пенсійного забезпечення та надання соціальних послуг в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування: Автореферат …канд.. юрид. наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення /І.В. Оклей. – Харків, 2008. – 18 с.
107. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Прийняті 14 січня 1998 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №23. - Ст.121.
108. Основы теории государства и права /Под ред. А.С. Пиголкина. – М.: Высшая школа, 1988.
109. Пенсійній реформі альтернативи немає //Урядовий кур’єр. – 6 травня 2011 року.
110. Перелік посад наукових (науково-педагогічних працівників) підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. №257 //Офіційний вісник України. – 2004. - №10. – Ст.590.
111. Печера С. Пенсійне реформування: процес триває /С. Печера //Відомості Пенсійного фонду України. – 2005. - № 1. – С. 13-14.
112. Положення про помічника-консультанта народного депутата України: Затв. постановою Верховної Ради України від 13.10.95 //Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №37. – Ст.283.
113. Положення про Пенсійний фонд України: Затв. Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. №384/2011 //Урядовий кур’єр. - 19 квітня 2011 року.
114. Положення про Міністерство соціальної політики України: Затв. Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. №389/2011 //Урядовий кур’єр. – 21 квітня 2011 року.
115. Попов А.А. Частные пенсионные системы США /А.А. Попов //Труд за рубежом. – 2005. - №1. – С.61-84.
116. Попов А.А. Пенсионное инвестирование: опыт США /А.А. Попов //Труд за рубежом. – 2005. - №3. – С.55-75.
117. Право социального обеспечения: Учебник /Под ред. М.В. Филипповой. – М., 2006.
118. Право социального обеспечения: Учеб. пособие /Под ред. К.Н. Гусова. – М.: Проспект, 2007.
119. Право соціального забезпечення: навчально-методичний посібник /В.С. Тарасенко, Л.І. Харитонова. – Одеса: Фенікс, 2010. – 136 с.
120. Прилипко С. Право на пенсійне забезпечення та його реалізація в умовах ринкової економіки /С. Прилипко //Право України. –2003. - № 2. – С. 45 – 48.
121. Прилипко С.М. Предмет права соціального забезпечення: Дис. …доктора юрид наук за спеціальністю 12.00. 05 – трудове право; право соціального забезпечення /С.М. Прилипко. – Харків, 2007. – 47 с.
122. Прилипко С.М. Правоотношение по праву социального обеспечения /С.М. Прилипко //Проблеми законності. Респ. міжвід. наук. зб. – Вип. 58. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. – С.61-70.
123. Прилипко С.М. Проблеми теорії права соціального забезпечення : Монографія /С.М. Прилипко. – Х.: П.П. «Берека-Нова», 2006. – 264 с.
124. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - Ст. 170.
125. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21.03.1991р. № 875 –XII (із змін. та доповнен.) //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 21. – Ст. 252.
126. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України від 23.09.1997 р. № 540 – 97 - ВР//Відомості Верховної Ради України. – 1997.- № 50. – Ст.302.
127. Про пенсійне забезпечення: Закон України від 05.11.1991р. №1788 – XII //Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№ 3. – Ст.10.
128. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. №1789-ХІІ //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. – Ст.793.
129. Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 26.06.1997р. № 400/97 – ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 37. – Ст.237.
130. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13 грудня 1991 р. №1977-ХІІ (у ред. Закону України від 1 грудня 1998 р. №284-ХІV) //Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №2-3. – Ст.20.
131. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 28.02.91 (в ред. Закону України від 19.12.91 //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №13. – Ст.178.
132. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України від 23.09.97 //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №50. – Ст.302.
133. Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 р. №2790-ХІІ (у ред. Закону України від 22 березня 2001 р. №2328-ІІІ) //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №42. – Ст.212.
134. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №52. – Ст.490.
135. Про внесення змін до Закону України «Про державну службу»: Закон України від 16.01.2003 р. //Урядовий кур’єр. – 4 лютого 2003 року.
136. Про пенсії за особливі заслуги перед Україною : Закон України від 1 червня 2000 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 35. – Ст. 289.
137. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 р. №2493-ІІІ //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №33. – Ст.175.
138. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.99 //Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №29. – Ст.238.
139. Про дипломатичну службу: Закон України від 20.09.2001 //Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №5. – Ст.29.
140. Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам: Закон України від 18 травня 2004 р. №1727-IV //Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №33-34. – Ст.404.
141. Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам: Закон України від 16 листопада 2000 р. №2109-ІІІ //Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №1. – Ст.2.
142. Про страхування: Закон України в ред. Закону № 2745 – III від 4 жовтня 2001р. //Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 7. – Ст. 50.
143. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №49. – Ст.376.
144. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07. 2003 р. № 1057 -IV //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 47-48. – Ст.372.
145. Про внесення змін та доповнень до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»: Закон України від 8 липня 2010 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2010. - №47. – Ст.555.
146. Про Державний бюджет України на 2011 рік: Закон України від 23 грудня 2010 року //Урядовий кур’єр. – 30 грудня 2010 року.
147. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування : Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI //Відомості Верховної Ради України. – 2011. - №2-3. – Ст.11.
148. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 7 жовтня 2010 року //Відомості Верховної Ради України. – 2011. - №9.- Ст.58.
149. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 //Відомості Верховної Ради України. - 2010. - №41-42, 43, 44-45. - Ст. 529.
150. Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи: Проект Закону України
151. Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування: Затв. Указом Президента України від 4 травня 1998 р. //Офіційний вісник України. – 1998. - № 17. – Ст.1113..
152. Протасов В.Н. Правоотношения как система /В.Н. Протасов. - М., 1991.
153. Рекомендації парламентських слухань на тему: «Стан проведення пенсійної реформи та шляхи її вдосконалення»: Схвалено постановою Верховної Ради України від 5 квітня 2011 р. №3188-VI //Урядовий кур’єр. – 5 травня 2011 року.
154. Роик В.Д. Социальная защита работника в процессе труда: проблемы теории и практики. Автореф. дисс. …докт. экон. наук /В.Д. Роик. – М., 1994.
155. Роик В.Д. Основы социального страхования: организация, экономика и право /В.Д. Роик. – М.: Изд-во РАГС, 2007.
156. Роик В.Д. Зарубежный опыт организации и модернизации пенсионных систем: уроки для России /В.Д. Роик, Б.Г. Степанов, Е.В. Эченикэ. – М.: Энди -Зайн, 2007.
157. Сивак С.М. Правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні: Автореф. дис. …к.ю.н. за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення /С.М. Сивак. – К., 1999. – 17 с.
158. Синчук С.М., Бурак В.Я. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб /С.М. Синчук, В.Я. Бурак. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. – 306 с.
159. Сирота І.М. Право пенсійного забезпечення в Україні: Курс лекцій /І.М. Сирота. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 288с.
160. Сирота І.М. Право соціального забезпечення в Україні: Підручник /І.М. Сирота. – Вид. восьме. – Х.: «Одіссей», 2010. – 408 с.
161. Система пенсійного забезпечення в Україні //Вісник податкової служби України. - Червень 2003. - С. 13
162. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 //Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №21-22. – Ст.135.
163. Скакун О.Ф. Теория государства и права: учебник /О.Ф. Скакун. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
164. Советское гражданское право. Субъекты гражданского права /Под ред. С.Н. Братуся. – М., 1976. – 218 с.
165. Советское право социального обеспечения /Под ред. А.Д. Зайкина. – М., 1982.
166. Стаховська Н.М. Відносини в праві соціального забезпечення: Автореф. дис. …канд. юрид. наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення /Н.М. Стаховська. – К., 2000. – 21 с.
167. Стаховська Н.М. Поняття та особливості правовідносин у сфері соціального забезпечення /Н.М. Стаховська //Вісник Київського нац. ун-ту імені Т. Шевченка. – Юридичні науки. – Вип.4. – К., 2000. – С.55-63.
168. Сташків Б.І. Юридичні факти в праві соціального забезпечення: Автореф. дис. … к.ю.н. за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення /Б.І. Сташків. – К., 1997. – 19 с.
169. Сташків Б.І. Загальна характеристика юридичних фактів у пенсійному забезпеченні /Б.І. Сташків //Право України. – 1998. - №1. – С.115-119.
170. Сташків Б.І. Пенсія как об’єкт правовідносин в соціальному забезпеченні /Б.І. Сташків //Право України. – 1998. - №11. – С.89-93.
171. Сташків Б.І. Суб’єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення /Б.І. Сташків //Право Укр