Правове регулювання судового захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці

brief description

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

ТЕРЕЩЕНКО ВОЛОДИМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК: 349.22

Правове регулювання судового захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці

12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент, Капліна Галина Анатоліївна

ЛУГАНСЬК – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………..….............3
ВСТУП………………………………………………..………………...............4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУДОВОГО ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ
У СФЕРІ ПРАЦІ……………………………………………………………..11
1.1. Сутність захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці……………………………………………………………………………11
1.2. Значення захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці…………………………………………………………………………....35
1.3. Судовий захист як провідна форма захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці…………………………………………………...55
Висновки до розділу 1…………………………………………………….....72

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДОВОГО ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ
У СФЕРІ ПРАЦІ…………………………………………………………..…76
2.1. Роль органів судової влади в механізмі захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці…………………………………………………...76
2.2. Особливості правового регулювання судового захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці…………………………………...125
Висновки до розділу 2……………………………………………………...153

ВИСНОВКИ....................................................................................................158
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ................................................162

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України;
Держнаглядпраці – Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю;
Євросуд – Європейський суд з прав людини;
КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України;
КЗпП України – Кодекс законів про працю України;
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення;
Мінсоцполітики – Міністерство соціальної політики України;
МОП – Міжнародна організація праці;
Проект ТК України – проект Трудового кодексу України.

ВСТУП
Актуальність теми. Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, основним пріоритетом якої виступає забезпечення реалізації й захисту прав та свобод людини і громадянина. Потужні інтеграційні процеси й демократичні зміни, що відбуваються в українському суспільстві, не могли не торкнутися правової царини його життя. Втілення принципів правової держави пов’язано з тим, що верховенство права виявляється в усіх найбільш важливих галузях життя. Разом із тим зросли роль і значимість особистості в соціумі. Усе це зумовило реалізацію в законодавстві гуманістичного підходу до прав, свобод, обов’язків та інтересів особистості, а людина з її потребами була поставлена в центр правової системи.
Серед соціально-економічних прав особливе місце належить правам у сфері праці, тому що трудова діяльність людини є однією з найголовніших. Адже саме вона визначає матеріальні умови буття людини й має прямий вплив на її положення в соціумі. Формування ефективної конструкції трудових відносин у сучасних умовах передбачає необхідність вироблення найбільш оптимальних механізмів реалізації, гарантування й захисту трудових прав.
Для забезпечення належної реалізації й захисту трудових прав в Україні створено розгалужену нормативну-правову базу й систему державних органів, на яких покладено обов’язки щодо їх забезпечення й захисту. Однак існуюче законодавство потребує змін, а діяльність органів – певного вдосконалення. Сьогодні відносини в цій царині впорядковує Кодекс законів про працю України (1971 р.), який уже давно себе пережив. Проект же Трудового кодексу, що знаходиться на розгляді у Верховній Раді України, вимагає серйозного доопрацювання. Не все сьогодні добре і з правозахисною діяльністю державних органів, характерними ознаками якої є легковажне ставлення до звернень громадян, корупція й низька правова культура численних представників державної влади.
Важлива роль у забезпеченні надійного захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці належить судам. Конституція України закріпила право громадян на судовий захист, у зв’язку з чим держава повинна забезпечити ефективне функціонування судової системи як суб’єкта останнього. На жаль, чинне законодавство, що регулює судовий захист порушених прав людини у сфері праці й вирішення трудових спорів, що виникли на цьому підґрунті, не відповідає реаліям сьогодення, а тому потребує ґрунтовного теоретичного дослідження й відповідного вдосконалення.
Виходячи із зазначеного актуальною проблемою вітчизняної науки трудового права за сучасних ринкових умов слід назвати розробку і впровадження в життя ефективного механізму правової регламентації судового захисту трудових прав людини. Наукове дослідження судового порядку захисту вказаних прав за сучасних умов розвитку України становить інтерес з позиції як практики функціонування судової системи, так і обґрунтування теоретичних підстав судового вирішення трудових спорів, що виникли в результаті порушення соціально-економічних прав у сфері праці.
Захисту трудових прав приділяли увагу такі знані правники, як М.Г. Александров, Н.Б. Болотіна, В.С. Венедіктов, Л.Я. Гінцбург, Г.С. Гончарова, П.І. Жигалкін, С.О. Іванов, І.Я. Кисельов, Р.З. Лівшиць, М.В. Лушнікова, М.І. Іншин, Ю.П. Орловський, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.М. Скобелкін, Н.М. Хуторян, О.М. Ярошенка та ін. Однак, попри значний інтерес науковців до цього питання, все ж таки судовий захист соціально-економічних прав людини у сфері праці в умовах формування ринкової економіки жодного разу не був висвітлений як цілісне юридичне явище. Саме це й обумовлює вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету й кафедри «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі». Тема роботи узгоджується з планами наукових досліджень кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням концептуальних розробок юридичної науки, доктрини трудового права, вимог чинного законодавства та правозастосовної практики розробити теоретичні положення щодо судового захисту соціально-економічних прав людини в царині праці, напрацювати конкретні наукові пропозиції й практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення відповідного законодавства.
Для досягнення поставленої мети ставляться такі основні дослідницькі завдання:
– визначити історичні передумови виникнення правового регламентування судового захисту цих прав людини у розглядуваній сфері;
– визначити сутність і значення правової регламентації судового захисту соціально-економічних прав людини в цій царині;
– сформулювати дефініцію конструкції «правове регулювання судового захисту зазначених прав людини у сфері праці»;
– охарактеризувати механізм правового впорядкування судового захисту соціально-економічних прав людини у досліджуваній сфері;
– уточнити дефініцію поняття «соціально-економічні права у сфері праці»;
– узагальнити зарубіжний досвід судового захисту соціально-економічних прав людини в названій царині;
– опрацювати способи забезпечення органами державної влади захисту цих прав;
– визначити місце судового захисту серед інших форм захисту соціально-економічних прав людини в розглядуваній сфері;
– розробити конкретні пропозиції з удосконалення нормативно-правового регулювання судового захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в царині забезпечення й захисту прав та свобод людини і громадянина.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють судовий захист соціально-економічних прав людини у сфері праці.
Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що ґрунтуються на діалектичному підході до досліджуваного об’єкта, так і спеціальні методи. Діалектичний метод дав можливість розглянути судовий захист соціально-економічних прав людини у сфері праці як еволюціонуюче явище, що тісно взаємодіє з іншими його формами (підрозділ 1.1). Формально-логічний було використано при визначенні місця соціально-економічних прав у системі прав людини (підрозділ 1.1). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат науки трудового права («соціально-економічні права у сфері праці», «захист соціально-економічних прав людини у сфері праці» та ін.) (підрозділи 1.1; 1.2; 1.3). Порівняльно-правовий став у нагоді для порівняння національного законодавства, що регламентує судовий захист соціально-економічних прав працівників, з міжнародними й зарубіжними стандартами у цій царині (підрозділи 1.2; 1.3; 2.1). Історико-правовий було задіяно при дослідженні становлення й розвитку соціально-економічних прав людини у сфері праці та їх судового захисту в Україні й у світі (підрозділи 1.2; 1.3). Методи класифікації, групування, системно-функціональний вживалися при дослідженні нормативно-правового масиву, що регулює судовий захист соціально-економічних прав трудівників (підрозділи 1.3; 2.1; 2.2). Статистичний застосовано для аналізу сучасного стану правової захищеності працівників (підрозділи 2.1; 2.2).
Нормативну базу дослідження склали Конституція України, нормативно-правові акти Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, міністерств і відомств України, а також міжнародні й зарубіжні правові документи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ході проведення дисертаційного дослідження вперше розглянуто правове регулювання судового захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці, а також виявлено особливості реалізації та захисту трудових прав людини. За його результатами сформульовано авторські основні положення, які виносяться на захист і які містять елементи наукової новизни. Назвемо основні з них:
Уперше:
– запропоновано і всебічно обґрунтовано доцільність законодавчого закріплення диспозитивної норми, за якою за бажанням працівника суд може ухвалити рішення про його поновлення на роботі або про виплату відповідної компенсації без такого поновлення;
– аргументовано необхідність уніфікації строків звернення до суду за вирішенням індивідуальних трудових спорів;
– на підставі дослідження особливостей процедури судового захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці обґрунтовано виокремлення 4-х стадій (етапів) урегулювання спорів, пов’язаних з порушеннями вказаних прав: підготовча (досудова), звернення до суду, судовий розгляд, виконання судового рішення;
– з метою одностайного розуміння меж строків звернення до суду з питань звільнення працюючих і належного захисту права на працю доведено потребу законодавчого закріплення положення, що працівник вправі звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня видачі трудової книжки.
Удосконалено:
– розуміння форми захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці як регламентованого правом комплексу особливих процедур, здійснюваних правозастосовними органами й самою уповноваженою особою в рамках правозахисного процесу і спрямованих на поновлення (підтвердження) порушеного (оскарженого) права;
– визначення поняття «соціально-економічні права у сфері праці», під якими запропоновано розуміти можливості людини та громадянина у царині праці й відпочинку, соціального захисту й охорони здоров’я, що мають на меті створення умов для належного розпорядження особою своєю працею і захист тих, хто опинився у складній життєвій ситуації, з боку як держави, так і суспільства.
Дістали подальшого розвитку:
– тлумачення забезпечення соціально-економічних прав людини у сфері праці як діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань і громадян у створенні сприятливих умов для правомірної й неухильної реалізації й захисту трудових прав індивіда;
– концепція створення мережі спеціалізованих трудових судів;
– усвідомлення потреби законодавчого уточнення кола індивідуальних трудових спорів, що належать до виключної судової підвідомчості.
Практичне значення одержаних результатів вбачається в тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій роботі – в процесі подальшого дослідження правового механізму захисту прав і свобод людини;
– у правотворчості – при підготовці проекту Трудового кодексу України та інших нормативно-правових актів, опрацюванні змін і доповнень до чинних законодавчих актів, що регламентують захист соціально-економічних прав людини у сфері праці;
– у правозастосуванні – для вдосконалення практики оперування нормами чинного законодавства в царині забезпечення й захисту соціально-економічних прав людини органами державної виконавчої влади, судами, професійними спілками та ін.;
– у навчальному процесі – при підготовці лекцій, відповідних розділів підручників і навчальних посібників з трудового права України, при викладанні навчальної дисципліни «Трудове право», а також у науково-дослідній роботі студентів, слухачів і курсантів юридичних вузів і факультетів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й рекомендації, сформульовані в роботі, оприлюднені в доповідях і повідомленнях на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, засіданнях «круглих столів»: «Актуальні питання безоплатної правової допомоги в Україні: теорія та практика» (м. Харків, 2008 р.) та «Права інвалідів через призму конвенції ООН про права інвалідів» (м. Київ, 27 листопада 2010р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у 2 тезах доповідей і наукових повідомлень на зазначених конференціях .

bibliography

ВИСНОВКИ
У результаті всебічного дослідження особливостей судового захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці з урахуванням сучасних реалій і ретельного аналізу наукових поглядів і положень чинного трудового законодавства сформульовані певні теоретичні висновки і практичні пропозиції з удосконалення правового регламентування цієї царини. Наведемо їх.
1. Забезпечення соціально-економічних прав людини у сфері праці – це діяльність органів державної влади й органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань і громадян щодо створення сприятливих умов для правомірної й неухильної реалізації й захисту трудових прав людини. Центральне місце в процесі забезпечення цих прав займають гарантії їх реалізації. Реалізувати соціально-економічні права в повному обсязі значно складніше, ніж громадянські чи політичні, оскільки для цього потрібні високорозвинена соціально-орієнтована економіка, багатство ресурсів, спеціальна цілеспрямована правотворча й організаційна діяльність держави по їх забезпеченню й захисту.
Рівень юридичних гарантій може вважатися дійсно високим, якщо буде забезпечено швидке поновлення порушених прав трудящих, а також створені органи, за допомогою яких працівник без усяких труднощів зможе отримати ефективний захист своїх прав.
2. Під соціально-економічними правами у сфері праці слід розуміти можливості людини і громадянина у сфері праці й відпочинку, соціального захисту й охорони здоров’я, що мають на меті створення умов з боку як держави, так і суспільства для належного розпорядження особою своєю працею і захист тих, хто опинився у складній життєвій ситуації.
Реалізація й захист трудових прав, закріплених у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Конституції України повинні бути забезпечені державою незалежно від рівня її економічного розвитку.
3. Формою захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці є регламентований законодавством комплекс особливих процедур, здійснюваних правозастосовними органами й самою уповноваженою особою в рамках правозахисного процесу і спрямованих на поновлення (підтвердження) порушеного (оскарженого) права. Захист трудових прав відбувається за допомогою єдиної системи внутрішньодержавних і міжнародних засобів захисту прав та свобод людини і громадянина.
Серед форм захисту зазначених прав працівників судовий захист посідає особливе місце, оскільки він набагато ефективніший за несудовий, що зумовлено такими чинниками: (а) специфічна функція держави – правосуддя – знаходиться у виключній компетенції судів; (б) у системі державних органів вони займають відокремлене положення, при прийнятті рішень суди самостійні й незалежні від інших гілок державної влади; (в) вони спеціально утворені для відправлення правосуддя, для інших же юрисдикційних органів правовий захист є тільки одним з напрямків діяльності.
4. Правове регулювання судового захисту соціально-економічних прав людини у сфері праці – це правовий механізм, що складається з юридичних засобів, за допомогою яких судові органи поновлюють порушені незаконними діями соціально-економічні права працюючих, установлені законодавством, соціально-партнерськими угодами, колективним й трудовим договорами.
5. Праву на судовий захист властиві всі ознаки права суб’єктивного, яке належить конкретному суб’єктові – працівникові або особі, яка бажає працювати й набути статус працівника. Це право становить собою можливість відповідної поведінки – звернення до суду, що забезпечується державою і правом шляхом утворення юридичних і соціальних гарантій незалежності й неупередженості судової влади, а також законодавчого закріплення результатів судового захисту.
Суб’єктивному праву особи на судовий захист кореспондує обов’язок суду прийняти заяву й розглянути справу по суті в розумний строк. Цей обов’язок породжує правові умови для реалізації суб’єктивного права особи на судовий захист. Вирішуючи справу по суті, за наявності достатніх підстав суд поновлює порушене право або відмовляє в цьому, тим самим вершить правосуддя. Діяльність суду щодо відправлення правосуддя є реалізацією права особи на судовий захист.
Професійні судді, які обов’язково є юристами за фахом, володіють достатніми реальними механізмами для забезпечення ухвалення об’єктивного й неупередженого рішення у справі. Порівняно з членами комісій по трудових спорах вони більше обізнані у праві, а тому їх рішення базуються на праві й більш обґрунтовані. Діяльність судів має високий ступінь законодавчої регламентації, починаючи з прийому заяви й закінчуючи винесенням рішення та його виконанням.
6. Доцільно створити професійні трудові суди, які в умовах становлення правової держави стали б надійним гарантом додержання законності при реалізації соціально-економічних прав працівників і спеціалізувалися б на розгляді спорів трудових і з питань соціального захисту громадян. Також необхідно до нового Трудового кодексу України включити процесуальні норми, які регламентували б процес судового розгляду зазначених справ, або розробити і прийняти Трудовий процесуальний кодекс України.
Однак негайне створення спеціалізованих трудових судів вважаємо передчасним, не враховуючим політичну й економічну ситуацію в Україні. На першому етапі виваженою вбачається ідея спеціалізації по трудових спорах окремих місцевих судів і широке залучення до розгляду справ фахівців у царині трудового права (науковців і практиків).
7. У новому Трудовому кодексі України пропонується закріпити диспозитивну норму, за якою за бажанням працівника суд може ухвалити рішення про його поновлення на роботі або про виплату відповідної компенсації без такого поновлення.
8. Необхідно законодавчо окреслити коло індивідуальних трудових спорів, які належать до виключної підвідомчості суду, оскільки нинішня редакція ст. 232 КЗпП України, що встановлює, які трудові спори підлягають безпосередньому розгляду в суді, не відповідає вимогам сьогодення.
9. З моменту вручення трудової книжки з відповідним записом про звільнення, із зазначенням його підстави за чинним законодавством і з посиланням на відповідний наказ про це слід обчислювати місячний строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Керуючись цим рекомендується зі змісту ст. 233 КЗпП України вилучити слова «з дня вручення копії наказу про звільнення або...», що сприятиме одностайному тлумаченню меж строків звернення до суду з питань звільнення працівників і захищатиме їх права на працю.
10. Існуюча різниця в строках позовної давності, а значить і в установленні порядку захисту трудових прав працівника і роботодавця, порушує принцип рівності основних суб’єктів трудового права. Вона є невиправданою і потребує перегляду. З огляду на це пропонується усунути цю нерівність у строках позовної давності шляхом вилучення частин 2 і 3 із ст. 233 КЗпП України.

Список використаних джерел:
1. Гулиев В.Е. Социалистическая демократия и личные права / В.Е. Гулиев, Ф.М. Рудинский. – М.: Юрид. лит., 1984. – 190 с.
2. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1990. – №31. – Ст. 429.
3. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / Н.І. Карпачова. – Х.: КОНСУМ, 2000. – 464 с.
4. Конституція України // Відом. Верховн. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
5. Мороз В. Деякі питання ефективності правових норм, спрямованих на захист прав дітей / В. Мороз // Право України. – 1999. – №8. – С. 48 – 50.
6. Полешко А. Правові аспекти захисту дітей в Україні / А. Полешко // Право України. – 1996. – №7. – С. 32 – 35.
7. Чубар Л. Права жінок в Україні як об’єкт правового захисту / Л. Чубар // Право України. – 2000. – №5. – С. 12 – 14.
8. Лапка О. Соціально-правовий захист працівників міліції України / О. Лапка // Право України. – 2000. – №4. – С. 17 – 20.
9. Богачова Л.Л. Тенденції розвитку національного законодавства і проблема прав людини / Л.Л. Богачова // Права людини і правова держава. – Х., 1998. – С. 87 – 91.
10. Галушко Ю. Важливий інститут захисту прав громадян / Ю. Галушко // Право України. – 1996. – №5. – С. 46 – 48.
11. Шишкін В. Чи готова держава до захисту прав громадян? (риторичні міркування) / В. Шишкін // Право України. – 1995. – №12. – С. 28 – 32.
12. Коровников А.В. Социальная защита военнослужащих (теоретико-правовой аспект): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / СПЮИ МВД РФ / А.В. Коровников. – СПб., 1995. – 24 с.
13. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР / Р.И. Иванова. – М.: Изд-во МГУ, 1986 – 174 с.
14. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян / С. Приходько // Право України. – 1999. – №9. – С. 22 – 26.
15. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х т.: Т. 1: А – З / В. Даль. – М.: Рус. яз., 1999. – 699 с.
16. Ожегов С.И. Словарь русского языка / С.И. Ожегов. – М.: Рус. яз., 1984. – 797 с.
17. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР / Н.В. Витрук. – М.: Юрид лит., 1985. – 175 с.
18. Стремоухов А.В. Правовая защита человека: Теоретический аспект: Дис. … докт. юрид. наук: 12.00.01 / СПб. гос. ун-т / А.В. Стремоухов. – СПб., 1996. – 423 с.
19. Тихонова Б.Ю. Субъективные права советских граждан, их охрана и защита: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / ВЮЗИ / Б.Ю. Тихонова. – М., 1972. – 22 с.
20. Рабінович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень) / П.М. Рабінович. – Х.: Право, 1997. – 63 с.
21. Васильев A.M. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / A.M. Васильев. – М.: Юрид. лит., 1976. – 264 с.
22. Эбзеев Б.С. Советское государство и права человека: Конституционные вопросы / Б.С. Эбзеев. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. – 218 с.
23. Тимченко І.А. Конституційні права й обов’язки радянських громадян / І.А. Тимченко. – К.: Вища школа, 1985. – 236 с.
24. Толкачев К.Б. Органы внутренних дел в механизме обеспечения личных конституционных прав и свобод граждан / К.Б. Толкачев, А.Г. Хабибулин. – Уфа: Уфимская высшая школа МВД СССР, 1991. – 98 с.
25. Алексеев С.С. Теория права / С.С. Алексеев. – М.: БЕК, 1994. – 223 с.
26. Копцелидзе Р.У. Правовая и социальная защита сотрудников милиции: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 / Московская высшая школа МВД РФ / Р.У. Копцелидзе. – М., 1993 – 22 с.
27. Порощук С.Д. К вопросу о социально-правовой защите личности / С.Д. Порощук // Проблемы обеспечения прав в деятельности органов внутренних дел. – М.: Акад. МВД РФ, 1994. – С. 68 – 73.
28. В’ялий О. Що може поліпшити захист? / О. В’ялий // Право України. – 1998. – №12. – С. 101, 102.
29. Курбатов А. Ще раз про суд присяжних / А. Курбатов // Право України. – 1997. – №12. – С. 98, 99.
30. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т.: Т. 1 / С.С. Алексеев. – М.: Юрид лит., 1981. – 360 с.
31. Права человека: Учебн. / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: НОРМА – ИНФРА*М, 2001. – 573 с.
32. Луковская Д.И. Понятие прав человека: многообразие подходов. Проблемы универсальности прав человека / Д.И. Луковская // История гос-ва и права. – 2007. – №12. – С. 32 – 36.
33. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави / П.М. Рабінович. – К.: Вентурі, 1994. – 236 с.
34. Погорілко В.Ф. Права та свободи людини і громадянина в Україні / В.Ф. Погорілко, В.В. Головченко, М.І. Сірий. – К.: Ін Юре, 1997. – 52 с.
35. Луковская Д.И. Права человека и права гражданина. Правовой статус человека и гражданина // История государства и права. – 2007. – №13. – С. 34– 36.
36. Конституционное право зарубежных стран: Учебн. / За ред. М.В. Баглая. – М.: НОРМА – ИНФРА*М, 1999. – 521 с.
37. Конституционное (государственное право) зарубежных стран: Учебн. – В 4-х т.: Т. 1 – 2. Часть общая / Отв. ред. Б.А. Страшун. – 3-е изд., обновл. и дораб. – М.: БЕК, 2000. – 784 с.
38. Заінчковський М.Л. Права людини як новоєвропейський філософський та політико-правовий феномен: Дис. ... канд. філософ. наук: 12.00.12 / Нац. акад. внутр. справ України МВС України / М.Л. Заінчковський. – К., 2003. – 178 с.
39. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручн. / О.Ф. Скакун. – Х.: Консум, 2001. – 656 с.
40. Размєтаєва Ю. Права людини як фундаментальна цінність громадянського суспільства: до постановки питання / Ю. Размєтаєва // Юрид. вестн. – 2006. – №1. – С. 109 – 112.
41. Верланов С. Особливості соціальних, економічних та культурних прав людини: до сучасних дискусій / С. Верланов // Юрид. Україна. – 2005. – №9. – С. 11 – 17.
42. Государственное право Германии. – Т. II. – М.: ИГП РАН, 1994 – 320 с.
43. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини / В.Д. Бабкін // Правова держава. – 1998. – Вип. 9. – С 3 – 8.
44. Гордон Л. Права человека / Л. Гордон. – М.: Юристъ, 1996. – 573 с.
45. Повідомлення працівників про зміну діючих умов оплати праці // Юрид. вісн. України. – 2007 – №15. – С. 15.
46. Кареева М.П. Советское государственное право: Учебн. / М.П. Кареева. – М.: Госюриздат, 1948. – 180 с.
47. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.
48. Гладких В.И. Социальные права граждан Украины в системе конституционных прав / В.И. Гладких // Проблеми законності: Збірн. наук. праць. – 2006. – Вип. 80. – С. 15 – 21.
49. Гетьманцева Н.Д. Особливості правового регулювання праці в нових умовах господарювання / Н.Д. Гетьманцева // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2004. – С. 106 – 110.
50. Про Засади державної політики України в галузі прав людини: Постанова Верховної Ради України від 17.06.1999 р., №757-XIV // Відом. Верховн. Ради України. – 1999. – №35. – Ст. 303.
51. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебн. / И.Я. Киселев. – М.: Дело, 1999. – 726 с.
52. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебн. / О.Ф. Скакун. – Х.: Консум, 2000. – 704 с.
53. Краткий толковый словарь русского языка / Сост. И.Л. Городецкая, Т.Н. Поповцева, М.Н. Судоплатова и др.; Под ред. В.В. Розановой. – 7-е изд., стер. – М.: Рус. яз., 1990. – 254 с.
54. Лапин Н.И. Модернизация базовых ценностей россиян / Н.И. Лапин // Социс. – 1996. – №5. – С. 3 – 11.
55. Козлова Е.И. Конституционное право России: Учебн./ Е.И. Козлова, O.E. Кутафин. – 2-е изд., перераб и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 520 с.
56. Юнусов А.А. Права человека в системе общечеловеческих ценностей / А.А. Юнусов, Е.А. Юнусов // «Черные дыры» в Российском законодательстве. – 2005. – №4. – С. 113 – 122.
57. Копейчиков В.В. Роль функции советского государства в создании благоприятных условий для реализации прав граждан в условиях развитого социализма / В.В. Копейчиков. – М.: Юрид. лит., 1983. – 251 с.
58. Тархов В.А. Гражданское право / В.А. Тархов. – Чебоксары: Чувашское книжн. изд-во, 1997. – 712 с.
59. Мордовец А.С. Социально-юридический механизм обеспечения прав человека и гражданина / А.С. Мордовец. – Саратов: СВШ МВД РФ, 1997. – 219 с.
60. Матузов Н.И. Правовая система и личность / Н.И. Матузов. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 294 с.
61. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
62. Гаврилов Э.П. Комментарий Закона об авторском праве и смежных правах / Э.П. Гаврилов. – М.: НОРМА, 1996. – 217 с.
63. Стремоухов А.В. Правовая защита человека: Теоретический аспект: Автореф. дис. … докт. юрид. наук: 12.00.01 / СПб. гос. ун-т / А.В. Стремоухов. – СПб., 1996. – 40 с.
64. Теория государства и права: Учебн. / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА – ИНФРА*М, 2002. – 616 с.
65. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
66. Фукс Л.С. Некоторые вопросы методологии исследования социалистического государства / Л.С. Фукс. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1969. – 246 с.
67. Варич О.Г. Економічні функції сучасної держави: природа, сутність, зміст, тенденції розвитку в Україні: Дис. … докт. юрид. наук: 12.00.01 / Київський нац. ун-т / О.Г. Варич. – К., 2006. – 206 с.
68. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
69. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебн. / В.С. Нерсесянц. – М.: НОРМА – ИНФРА*М, 1999. – 552 с.
70. Чиркин В.Е. Государствоведение: Учебн. / В.Е. Чиркин. – М.: Юристь, 1999. – 400 с.
71. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебн. / А.Ф. Черданцев. – М.: Юрайт, 2000. – 432 с.
72. Общая теория права и государства: Учебн. / Под ред. В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
73. Общая теория прав человека / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: НОРМА, 1996. – 520 с.
74. Копєйчиков М. Соціальна держава як політична реальність / М. Копєйчиков // Вісн. Академії правових наук України. – 2001. – №2(25). – С. 216 – 227.
75. Давидова М. Соціально-економічні права як критерій аналізу і класифікації сучасних демократичних держав / М. Давидова // Право України. – 2001. – №8. – С. 32 – 35.
76. Мамут Л.С. Социальное государство с точки зрения права / Л.С. Мамут // Гос-во и право. – 2001. – №7. – С. 5 – 14.
77. Наливайченко С.П. Механізм планомірної трансформації перехідної економіки України в соціально орієнтовану / С.П. Наливайченко. – Сімферополь: Таврія, 2001. – 356 с.
78. Милецкий В.П. Российская модернизация. Предпосылки и перспективы эволюции социального государства / В.П. Милецкий. – СПб.: Питер, 1997. – 128 с.
79. Бабкін В.Д. Соціальний потенціал Української держави / В.Д. Бабкін // Персонал. – 2000. – №1. – С. 19 – 23.
80. Скрипнюк О. Проблема соціальної держави в контексті концепції «державного мінімалізму» / О. Скрипнюк // Право України. – 2000. – №11. – С. 17 – 21.
81. Анисимов П.В. Теоретические проблемы правового регулирования защиты прав человека: Дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.01 / Нижегородский гос. ун-т / П.В. Анисимов. – Н. Новгород, 2005. – 374 с.
82. Кожухарь А.Н. Право на судебную защиту в исковом производстве / А.Н. Кожухарь. – Кишинев: Кишиневский гос. ун-т, 1989. – 126 с.
83. Городовенко В.В. Проблеми незалежності судової влади: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10 / Нац. юрид. акад. України / В.В. Городовенко. – Х., 2006. – 196 с.
84. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / Под ред. З.М. Черниловского. – М.: Юрид. лит., 1973. – 736 с.
85. Правоохранительные органы Российской Федерации: Учебн. / Под ред. В.П. Божьева. – 4-е изд., испр. и доп. – М.: Спарк, 2002. – 400 с.
86. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология / В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1982. – 287 с.
87. Горшенев В.М. Процессуальная форма и ее социально-юридические возможности в социалистическом обществе / В.М. Горшенев, П.Е. Недбайло // Юридическая процессуальная форма: теория и практика. – М.: Юрид. лит., 1976. – С. 7 – 53.
88. Иванов О.В. Защита субъективных прав и проблема истины в гражданском процессе / О.В. Иванов // Вестн. МГУ. Серия право. – 1996. – №2. – С. 146 – 154.
89. Сабикенов С.К. Некоторые вопросы защиты субъективных прав и охраняемых законом интересов советских граждан / С.К. Сабикенов // Проблемы гос-ва и права: Труды науч. сотрудн. и аспирантов. – Вып. 9. – М.: ИГП АН СССР, 1974. – С. 61 – 68.
90. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав / В.П. Грибанов. – М.: Изд-во МГУ, 1972. – 284 с.
91. Конституційні права і свободи людини та громадянина («круглий стіл») // Право України. – 1997. – №9. – С. 17, 18.
92. Гориславский К. Гарантії права людини на самозахист та здоров’я / К. Гориславский // Право України. – 2001. – №35. – С. 35 – 42.
93. Рабінович П. Рішення Європейського Суду з прав людини спроба концептуально-методологічного аналізу / П. Рабінович // Право України. – 1997. – №12. – С. 32 – 44.
94. Неліп M.I. Силовий захист прав людини: Питання легітимності в сучасному міжнародному праві / M.I. Неліп, О.О. Мережко. – 2-ге вид. – К.: Наук. думка, 1999. – 192 с.
95. Орзіх М.П. Міжнародно-правові стандарти і права людини в Україні / М.П. Орзіх // Право України. – 1992. – №4-5. – С. 7 – 12.
96. Стефанюк В. Правозахисна діяльність судів України / В. Стефанюк // Право України. – 1999. – №5. – С. 18 – 23.
97. Тараненко С. Механізм захисту громадянами прав і свобод під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення / С. Тараненко // Право України. – 1998. – №11. – С. 141 – 143.
98. Діяльність судів України по забезпеченню прав і свобод людини // Право України. – 1999. – №2. – С. 25 – 31.
99. Чиркин В.Е. Основы конституционного права: Учебн. пособ. / В.Е. Чиркин. – М.: Манускрипт, 1996. – 272 с.
100. Омельянченко Г. Питання захисту конституційних прав людини у кримінальному судочинстві України / Г. Омельянченко // Право України. – 1997. – №3. – С. 15 – 20.
101. Савчин М. Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і свобод людини / М. Савчин // Право України. – 1999. – №4. – С. 35 – 39.
102. Справа про вибори народних депутатів України: Рішення Конституційного Суду України від 26.02.1998 р., №1-рп/98 // Вісн. Конституційного Суду України. – 1998. – №2. – С. 4 – 15.
103. Савенко М. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина та їх захист органами конституційної юрисдикції / М. Савенко // Право України. – 1999. – №2. – С. 3 – 10.
104. Івашкович І. Реально забезпечити право на захист / І. Івашкович // Право України. – 1999. – №6. – С. 84, 85.
105. Тодика М.Ю. Конституційний суд в Україні і прокуратура в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав громадян / М.Ю. Тодика, О.В. Марцеляк. – Х.: Право, 1996. – 168 с.
106. Шумський П. Роль прокуратури у захисті прав людини / П. Шумський // Право України. – 1997. – №3. – С. 36 – 39.
107. Тененбаум А. Статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і прогалини в Законі / А. Тененбаум // Право України. – 1999. – №2. – С. 101 – 103.
108. Хольота А. Щодо захисту конституційних прав шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / А. Хольота // Право України. – 2000. – №3. – С. 31 – 34.
109. Ванеева Л.А. Реализация конституционного права граждан СССР на судебную защиту в гражданском судопроизводстве / Л.А. Ванеева. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1988. – 151 с.
110. Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення): Збірн. нормат. актів / Автори-упорядники: С.В. Лінецький, М.І. Мельник, А.М. Ришелюк. – К.: Атіка, 2000. – 896 с.
111. Монтескье Ш.Л. Избранные произведения / Ш.Л. Монтескье. – М.: Госполитиздат, 1955.– 800 с.
112. Гессен В.М. Основы конституционного права / В.М. Гессен. – Петроград: Издание юрид. книжн. склада «Право». 1917. – 268 с.
113. Савицкий В.М. Организация судебной власти в Российской Федерации / В.М. Савицкий. – М.: БЕК, 1996. – 313 с.
114. Воложанин В.П. Соотношение гражданского судопроизводства и иных форм защиты права / В.П. Воложанин // Вопросы развития и защиты прав граждан // Под ред. Р.Е. Гукасяна. – Калинин: Калининский гос. ун-т, 1977. – С. 143 – 147.
115. Шакарян М.С. Соотношение судебной формы с иными формами защиты субъективных прав граждан / М.С. Шакарян // Актуальные проблемы защиты субъективных прав граждан и организаций. – М.: Юрид. лит., 1982. – С. 8 – 13.
116. Елисейкин П.Ф. Защита субъективных прав и охраняемых законом интересов как научная проблема советского правоведения / П.Ф. Елисейкин // Проблема защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство / Под ред. П.Ф. Елисейкина. – Вып. 1. – Ярославль, 1975. – С. 9 – 14.
117. Нестерова Т.А. Судебная реформа и защита трудовых прав / Т.А. Нестерова // Трудовое право. – 2004. – №8. – С. 10 – 19.
118. Проект Трудового кодексу України (реєстраційний №1108, текст законопроекту до 2-го читання від 10.12.2009 р.) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
119. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручн. / Н.Б. Болотіна. – 5-те вид., переробл. і доп. – К.: Знання, 2008. – 860 с.
120. Головина С.Ю. Рассмотрение судами дел по спорам, возникающих из трудовых правоотношений / С.Ю. Головина // Арбитражный и гражданский процесс. – 2000. – №4. – С. 3 – 10.
121. Лазор В.В. Проблеми правового регулювання трудових спорів і конфліктів за умов формування ринкових відносин в Україні: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.05 / Київський нац. ун-т / В.В. Лазор. – К., 2005. – 42 с.
122. Трудове право України: Навч. посіб. / За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 536 с.
123. Ярошенко О.М. Щодо проблеми створення спеціалізованих трудових судів: практичний аспект та законодавче забезпечення / О.М. Ярошенко // Трудове право України в контексті європейської інтеграції: Матеріали наук.-практ. конф.; м. Харків, 25-27 травня 2006 року. / За ред. В.С. Венедиктова. – Х.: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський нац. ун-т внутр. справ, 2006 – С. 175 – 180.
124. Карпечкін П.Ф. Співвідношення функцій судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України в контексті судової реформи / П.Ф. Карпечкін // Вісн. Верховного Суду України. – 2003. – №6. – С. 41 – 43.
125. Костицький М.В. Природа юридичної сили рішень Конституційного Суду України / М.В. Костицький // Юриспруденція: Теорія і практика. – 2004. – №1. – С. 5 – 11.
126. Силин А.А. Современные тенденции в регулировании коллективных трудовых отношений в мире / А.А. Силин, Д.С. Некипелов // Труд за рубежом. – 2000. – №2. – С. 17 – 33.
127. Маркс К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс. – Т 6. – М.: Политиздат, 1983. – 726 с.
128. Крылова Е.Г. Принцип разделения властей в организации государственной службы / Е.Г. Крылова // Гос-во и право. – 2007 . – №11. – С. 12 – 19.
129. Прокопенко В.I. Трудове право України: Підручн. / В.I. Прокопенко. – X.: Консум, 1998. – 480 с.
130. Полянский И.А. Правовая природа исполнительной власти и ее место в организации государственной власти / И.А. Полянский // Правоведение. – 1999. – №4. – С. 18 – 26.
131. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручн. / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
132. Дахова І. Поняття виконавчої влади та її місце в державному механізмі України (конституційний аспект) / І. Дахова // Право України. – 2002. – №12. – С. 23 – 27.
133. Фрицький Ю.О. Деякі проблеми визначення правового статусу Кабінету Міністрів України / Ю.О. Фрицький // Держава і право. – 2006. – №34. – С. 148 – 152.
134. Авер’янов В. Виконавча влада в Україні та її правове регулювання / В. Авер’янов // Вісн. Академії правових наук України. – 2003. – №2-3. – С. 238 – 253.
135. Бєлов Д. Президент як четверта гілка влади / Д. Бєлов // Вісн. Львівського ун-ту. Серія юридична. – 2006. – №1(42). – С. 122 – 126.
136. Кокошкин О.О. Русское государственное право / О.О. Кокошкин. – Симферополь, 1918. – 519 с.
137. Конституции зарубежных государств: Учебн. пособ. / Сост. В.В. Маклаков. – 2-е изд., исправ. и доп.– М.: БЕК, 1999. – 584 с.
138. Президент – правительство – исполнительная власть: российская модель / Под ред. И. Шаблинского. – М.: Центр конституц. исслед. Моск. обществ. науч. фонда, 1997. – 384 с.
139. Чиркин В.Е. Президентская власть / В.Е. Чиркин // Гос-во и право. – 1997. – №5. – С. 13 – 19.
140. Энтин Л.М. Разделение властей: опыт современных государств / Л.М. Энтин. – М.: НОРМА, 1995. – 216 с.
141. Михеєнко Р. Виконавча влада і конституційні статуси Президента України та Кабінету Міністрів України / Р. Михеєнко // Право України. – 2000. – №8. – С. 24 – 28.
142. Кузнецов И.Н. История государства и права Республики Беларусь: Учебн. пособ. / И.Н. Кузнецов, В.А. Шелкопляс. – Мн.: Амалфея, 1998. – 524 с.
143. Тиковенко А.Г. Принцип разделения властей: теория и практика / А.Г. Тиковенко // Веснік Канстытуцыйнага Суда Республікі Беларусь. – 1997. – №1. – С. 34, 35.
144. Білак М. Президент України як гарант Конституції України / М. Білак // Право України. – 2007. – №11. – С. 11 – 17.
145. Мурашин Г.О. Прокуратура як гарант прав людини / Г.О. Мурашин // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні: Міжнар. наук.-практ. конф. – X., 2000. – С 186 – 189.
146. Дунас Т. Роль прокуратури у захисті прав і свобод людини та громадянина / Т. Дунас // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №2. – С. 100 – 104.
147. Курочка М.Й., Каркач П.М. Прокурорський нагляд в Україні: Підручн. / М.Й. Курочка, П.М. Каркач. – К.: Центр навч. літ., 2005. – 424 с.
148. Муравьев Н.В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности / Н.В. Муравьев. – М., 1889. – 276 с.
149. Прокуратура України: Академічний курс: Підручн. – Суми: Університетська книга, 2005. – 566 с.
150. Михайленко О.Р. Прокуратура України: Підручн. / О.Р. Михайленко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 296 с.
151. Седышев А.Г. Проблемы понимания механизма юридической защиты прав и свобод человека: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Московкая юрид. акад. / А.Г. Седышев. – М., 2003. – 203 с.
152. Хальота А. Щодо захисту конституційних прав шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / А. Хальота // Право України. – 2000. – №3. – С. 31 – 34.
153. Наулік Н.С. Інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: перспективи розвитку / Н.С. Наулік // Держава і право. – 2006. – №34. – С. 171 – 177.
154. Алексеев С.С. Право. Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: НОРМА – ИНФРА*М, 1998. – 708 с.
155. Сараскіна Т.В. Організаційно-правові засади діяльності податкової міліції в Україні: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Харківський нац. ун-т внутр. справ / Т.В. Сараскіна. – Х., 2000. – 204 с.
156. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления / Б.М. Лазарев. – М.: Юрид. лит., 1972. – 275 с.
157. Дацюк Л. Трудовий спір – справа малоприємна, але можлива / Л. Дацюк // Праця і зарплата. – 1999. – №8. – С.11.
158. Толкунова В.Н. Трудовые споры и порядок их разрешения / В.Н. Толкунова. – М.: Юристъ, 1999. – 149 с.
159. Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р., №9 // Юрид. вісн. України. – 1996. – №48.
160. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р., №13 // Вісн. Верховного Суду України. – 2000. – №3.
161. Лавриненко О.В. Вдосконалення порядку вирішення службово-трудових спорів як складова проблеми кадрового забезпечення ОВС України / О.В. Лавриненко // Вісн. НУВС. – 2001. – №14. – С. 240 – 247.
162. Жигалкін П.І. Судова практика та її значення для регулювання відносин у сфері праці / П.І. Жигалкін, С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. – Х.: Вид-во ПП «ФІНН», 2008. – 544 с.
163. Про незалежність судової влади: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р., №8 // Вісн. Верховного Суду України. – 2007. – №6.
164. Скобелкин В.Н. Юридические гарантии трудовых прав рабочих и служащих / В.Н. Скобелкин. – М.: Юрид. лит., 1969. – 184 с.
165. Мариненко М.Е. Защита трудовых прав рабочих и служащих: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Белорусский гос. ун-т / М.Е. Мариненко. – Минск, 1969. – 20 с.
166. Костюк В. Трудові спори між працівником та роботодавцем: стадії судового врегулювання / В. Костюк // Юрид. газета. – 2006. – №21(81). – С. 21.
167. Лазор В. Судове вирішення індивідуальних трудових спорів: шляхи вдосконалення / В. Лазор // Право України. – 2003. – №7. – С. 53 – 57.
168. Кодекс адміністративного судочинства України // Відом. Верховн. Ради України. – 2005. – №35-36, №37. – Ст. 446.
169. Николаева Л.А. Рассмотрение трудовых споров как форма защиты трудовых прав граждан / Л.А. Николаева // Сов. гос-во и право. – 1973. – №8. – С. 49 – 53.
170. Лазор В. Регулювання строків позовної давності при вирішенні індивідуальних трудових спорів / В. Лазор // Право України – 2003. – №8. – С. 74 – 78.
171. Энциклопедический юридический словарь / Сост. О.Г. Румянцев, В.Н. Додонов. – М.: НОРМА – ИНФРА*М, 1996. – 384 с.
172. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ: Постанова Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р., №2 // Вісн. Вищого адміністративного суду України. – 2008. – №2.
173. Хуторян Н.М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.05 / Нац. юрид. акад. України / Н.М. Хуторян. – Х., 2003. – 38 с.
174. Щербина В.І. Курс лекцій з трудового права України: Навч. посіб. / В.І. Щербина. – Дніпропетровськ: ДфУАДУ, 2001. – 125 с.