ПРАВО НА СТРАЙК ЯК ФОРМА ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ

brief description

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

ПОГРІБНА НАДІЯ МИКОЛАЇВНА
УДК: 349.22

ПРАВО НА СТРАЙК ЯК ФОРМА ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ

12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
ІНШИН М.І.

ЛУГАНСЬК – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………...…3
ВСТУП……………………………………………………………………….…4

РОЗДІЛ 1.
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВА НА СТРАЙК…………..12
1.1. Становлення та розвиток законодавства про страйк…………………..12
1.2. Зміст і місце права на страйк у системі трудових прав працівників….33
1.3. Правова природа права на страйк, як однієї з форм захисту трудових прав працівників………………………………………………………………52
Висновки до розділу 1……………………………………………………….70

РОЗДІЛ 2.
ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СТРАЙК У СИСТЕМІ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ……………………………………………..75
2.1. Форми захисту трудових прав працівників та місце в них
права на страйк………………………………………………………………..75
2.2. Право на страйк як форма захисту колективних трудових прав……...92
2.3. Обмеження під час реалізації права на страйк………………………..111
2.4. Шляхи вдосконалення реалізації права на страйк, як форми захисту
трудових прав……………………………………………………………..…126
Висновки до розділу 2……………………………………………………...146

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
КЗпП України – Кодекс законів про працю України
проект ТК України – проект Трудового кодексу України
МОП – Міжнародна організація праці
КК України – Кримінальний кодекс України

ВСТУП
Актуальність теми. Сьогодні більшість розвинених країн світу сповідують ідеали демократії, для якої людина, її права, свободи й законні інтереси є найвищою цінністю. Тому, першочерговим обов’язком будь-якої держави, що позиціонує себе як демократичну, правову й соціально-орієнтовану створити надійні гарантії прав, свобод і законних інтересів її населення, а також забезпечити механізм їх реалізації та захисту. Це стосується абсолютної більшості прав людини, зокрема права на працю.
Сучасні умови розвитку світової цивілізації ставлять перед країнами складні політичні та економічні завдання. Політична нестабільність, тяжке економічне становище в Україні, безперервна боротьба за владу обмежують можливості здійснення державою законодавчої та правозастосовчої функцій. Тому досить актуальним є підвищення уваги вчених і практиків до проблеми правового регулювання права на страйк як однієї з форм захисту трудових прав не лише колективів працівників, а й кожного окремого робітника. З упевненістю можна сказати, що тема дослідження є досить актуальною.
Спостереження за станом сфери трудових відносин за останні роки свідчать про певне погіршення рівня захисту трудових прав населення: людей безпідставно звільняють з роботи, затримують заробітну платню, порушується порядок оформлення трудових відносин, не дотримується право працівників на відпочинок тощо, особливо частими ці та інші порушення є на приватних підприємствах. Така ситуація вказує на необхідність вжиття ряду невідкладних організаційно-правових заходів, з метою виправлення положення та зміцнення режиму законності у царині трудових відносин. Зокрема, слід вдосконалити форми та засоби захисту трудових прав працівників, при цьому особливу увагу слід приділити такому загальновизнаному європейському інститут захисту трудових прав як страйк.
Основний внесок у розробку проблематики реалізації робітниками права на страйк як однієї з форм захисту своїх прав та законних інтересів, зробили такі правники як Н.Б. Болотіна, О.Є. Герасимова, Л.П. Грузінова, В.В. Жернаков, С.О. Іванов, В.Г. Короткін, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, А.Р. Мацюк, П.Д. Пилипенко, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, Н.М. Швець, О.М. Ярошенко та ін. Проте, не дивлячись на ґрунтовні дослідження зазначених науковців, дане питання залишається актуальним. Більше того, на даний момент проблематика реалізації права на страйк як форми захисту трудових прав працівників у трудовому праві ще більше актуалізувалась. До сьогодні є спірним і повністю не узгодженим питання стосовно поняття права на страйк взагалі та форм його реалізації, зокрема. Виникає необхідність дослідження страйку як форми захисту трудових прав у трудовому праві з метою виявлення в ньому не лише негативного, а й позитивного аспекту.
Наведене свідчить про актуальність і необхідність проведення подальших наукових досліджень питань реалізації права на страйк як форми захисту трудових прав.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету й кафедри «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі». Тема роботи узгоджується з планами наукових досліджень кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу наукової юридичної літератури, чинного законодавства України та практики його реалізації визначити сутність та особливості захисту трудових прав шляхом проведення страйків, а також розробити на цій підставі науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації стосовно розвитку та вдосконалення правового регулювання у цій царині.
Для досягнення цієї мети в дисертації вирішуються такі основні задачі:
− визначити етапи становлення та розвитку законодавства про страйк як форми захисту трудових прав;
− сформулювати поняття «право на страйк» у трудовому праві та визначити його місце в системі трудових прав працівників;
− окреслити правову природу права на страйк, як однієї з форм захисту трудових прав;
− визначити особливості реалізації права на страйк у системі захисту трудових прав;
− розкрити форми захисту трудових прав та визначити в них місце права на страйк;
− висвітлити особливості обмеження реалізації права на страйк та охарактеризувати співвідношення «обмеження» та «заборони» права на страйк;
− виявити прогалини та недоліки сучасного стану правового регулювання реалізації права на страйк як форми захисту трудових прав;
− розробити науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства з питань реалізації права на страйк як форми захисту трудових прав.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації права на страйк з метою захисту трудових прав.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють право на страйк, як форму захисту трудових прав.
Методи дослідження. У роботі використовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання правових явищ, а саме: діалектичний, формально-логічний, історичний, нормативно-порівняльний, системно-структурний та ін. За допомогою діалектичного методу розглянуто проблеми реалізації права на страйк (підрозділи 2.1; 2.2). Використання історичного методу дозволило показати розвиток формування законодавства про страйк у країнах Європи та з’ясувати позитивний та негативний історичний досвід правового регулювання у цій сфері (підрозділи 1.1; 1.2). Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечностей у понятійному апараті форм захисту трудових прав взагалі та права на страйк як форми захисту трудових прав зокрема, і допоміг сформулювати висновки й рекомендації, які ґрунтуються на таких принципах логіки, як визначеність, послідовність і несуперечливість суджень (підрозділи 1.2; 1.3; 2.1; 2.2). Метод аналізу та синтезу використовувався при дослідженні правової природи права на страйк, елементів порядку реалізації права на страйк як форми захисту трудових прав (підрозділи 2.2; 2.4); метод абстрагування та узагальнення  у процесі розробки дефініцій правових понять і категорій (підрозділи 1.2; 1.3); формально-юридичний метод  при формулюванні нових правових норм і вдосконаленні вже існуючих (підрозділ 2.4). Метод нормативно-порівняльного аналізу національного трудового законодавства України, міжнародно-правових документів, законодавства країн з високорозвиненою економікою і країн з перехідною економікою (Центральної та Східної Європи, СНД), що регулює питання реалізації права на страйк. Це дало змогу всебічно й критично оцінити розвиток законодавства про страйк й обґрунтувати можливість імплементації окремих їх положень у трудове законодавство України (підрозділ 1.1). Використання системно-структурного методу дозволило провести класифікацію видів форм захисту трудових прав, з’ясувати місце права на страйк у системі захисту трудових прав як колективу працівників так і кожного окремого працівника (підрозділи 1.2; 2.1).
Нормативну базу роботи становлять Конституція України, міжнародні документи, закони України, підзаконні нормативно-правові акти, постанови Пленуму Верховного Суду України, судова практика, а також законодавчі акти зарубіжних країн.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації комплексно досліджено проблеми реалізації права на страйк з позиції захисту трудових прав та розроблено концепцію розвитку правовідносин з захисту прав колективу працівників у трудовому праві в умовах ринкової економіки в аспекті правового забезпечення дотримання вимог трудового законодавства. Основні з них такі:
Уперше:
− доведено, що страйк, як правова категорія є не лише правом працівників та їх колективів, а й окремою та однією з найефективніших форм захисту трудових прав;
− зроблено висновок про те, що повна відмова від засобів захисту трудових прав, зокрема такого, як право на страйк є неможливою, тому необхідним є також удосконалення трудового процесуального законодавства як легітимного способу вирішення трудових конфліктів;
− аргументована доцільність ст. 366 проекту Трудового кодексу України доповнити визначенням примирної процедури під якою слід розуміти сукупність заходів спрямованих на вирішення трудового конфлікту шляхом проведення переговорів між колективом працівників та роботодавцем шляхом утворення примирної комісії, з залученням трудового арбітражу, або незалежного посередника, або Національної служби посередництва і примирення.
Удосконалено:
− визначення форми захисту трудових прав працівників під якою слід розуміти специфічний вид діяльності, що реалізується державно-владними компетентними суб’єктами (органи та посадові особи) та (або) працівниками чи іншими особами уповноваженими представляти їх інтереси, і полягає у вжитті (застосуванні) визначених законодавством засобів (способів, заходів, методів), спрямованих на попередження можливого порушення трудових прав і законних інтересів працівників, припинення вже вчинюваних правопорушень, а також відновлення стану трудових прав, що існував до скоєння протиправних дій, та відшкодування шкоди, заподіяної незаконною поведінкою;
− дефініцію поняття «захист трудових права» як особливий, обумовлений специфікою трудових відносин, вид діяльності, який полягає у здійсненні у кожному конкретному випадку порушення трудових прав протидії йому та відновленні порушених прав і законних інтересів.
Дістали подальший розвиток:
− розуміння співвідношення категорій «охорона» та «захист» прав, що надало можливість визначити: охорона являє собою систему всіх існуючих у державі заходів, способів методів забезпечення та підтримки нормального процесу здійснення (реалізації) суб’єктами своїх трудових права та законних інтересів. Захист теж є системою заходів та способів, проте спрямованих на протидію вчиненому правопорушенню та відновлення порушених трудових прав та інтересів. Тобто відмінність охорони та захисту полягає у тому, що охорона – це постійно існуючий стан суспільних відносин, спрямований на забезпечення їх адекватного існування та розвитку. Він діє постійно, не залежно від того вчиняються протиправні дії, чи ні. У той час, як захист спрацьовує лише у випадку безпосереднього порушення трудових прав працівника чи в разі реальної загрози його вчинення;
− висновок про те, що наявність у державі різних форм захисту трудових прав і законних інтересів працівників є запорукою їх нормального існування та розвитку. Право на страйк є однією з найбільш ефективних, проте і найжорсткішою формою відстоювання працівниками своїх прав, тому звертатися до нього слід виважено, за наявності вагомих підстав та, коли всі інші форми, засоби й заходи захисту вже використані, однак не призвели до позитивного результату;
− позиція, що обмеження реалізації права на страйк є абсолютно необхідною умовою забезпечення нормального існування держави та суспільства, оскільки природа права на страйк така, що за відсутності контролю й певних обмежень з боку держави на його реалізацію у деяких особливо важливих сферах національної економіки та суспільного життя, воно може становити цілком реальну загрозу конституційному та державному ладу, життю та здоров’ю людей, екологічній безпеці, а також нести у собі інші особливо небезпечні наслідки;
− висновок, що вдосконаленню реалізації права на страйк мають сприяти підвищення якості законодавчого визначення різних аспектів механізму його реалізації, а також підсилення відповідальності за порушення цього права. Такі норми необхідно прямо закріпити у проекті Трудового кодексу України.
Практичне значення одержаних результатів вбачається в тому, що викладені в дисертації висновки й пропозиції можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій сфері – для подальших загальних і спеціальних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем захисту трудових прав;
б) у правотворчості − в процесі підготовки проектів нових і вдосконалення чинних законодавчих і підзаконних актів, що буде сприяти поліпшенню рівня захисту трудових прав за допомогою реалізації права на страйк;
в) у правозастосовній діяльності − використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб’єктів реалізації права на страйк;
г) у навчальному процесі – положення й висновки, зроблені в дисертації, можуть бути використані під час вивчення навчальної дисципліни «Трудове право» у вищих юридичних закладах освіти, у процесі опрацювання та вдосконалення робочих програм і планів, при підготовці підручників, навчальних посібників, лекцій, семінарських занять, рефератів і курсових робіт.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи оприлюднювалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Правовий вимір сучасних реформаційних процесі в Україні» (м. Львів, 2011р.) та «Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (м. Харків, 2011р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладені у семи наукових публікаціях: п’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях України, та двох тезах доповідей і наукових повідомлень на вказаних конференціях.
Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, 2-х розділів, які об’єднують 7 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (198 найменувань). Загальний обсяг роботи – 179 сторінок, з яких основного тексту − 159 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – вдосконалення реалізації права на страйк, як форми захисту трудових прав. У результаті проведеного дослідження проаналізовані положення нормативно-правових актів щодо регламентації права на страйк, як форми захисту трудових прав, з’ясовані позиції науковців стосовно цих питань, сформульовано низку нових наукових положень і висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети. До найбільш важливих із них слід віднести наступні.
1. Право на страйк пройшло тернистий шлях від категоричної заборони й кваліфікації як злочинів до легалізації, спочатку через визнання свободи працівників на об'єднання, а потім і проголошення цього права на рівні конституцій. Законодавство про страйки формувалося в тісному взаємозв'язку з законодавством про коаліції. Вперше поняття «страйк» виникає з появою коаліційних законів у Європі, зокрема в Англії та Франції, де спочатку страйк офіційно заборонявся.
Правове регулювання страйків у Росії послідовно пройшло, як і за кордоном, усі стадії – від повної заборони (як правило, кримінальної), до їх вирішення та визначення в законодавстві. Нормативного акта, докладно регламентуючого організацію та проведення страйків у Російській державі не було. Доведено, що правове регулювання права на страйк не знайшло свого остаточного закріплення, багато питань, щодо його значення та порядку проведення залишились не вирішеними. І, навіть, якщо брати до уваги останні намагання законодавця врегулювати право на страйк у новому Трудовому кодексі, то й у ньому воно недостатнім чином урегульовано.
2. Право на страйк має двохаспектний характер і включає: (1) матеріальний зміст та (2) функціональний. Зміст права на страйк полягає у гарантованій законом можливості працівників за наявності конфліктної ситуації, що не може бути вирішена іншими засобами, добровільно припинити роботу до вирішення спору по суті. Сутність права на страйк вбачається в тому, що таке право є соціальним регулятором конфліктних ситуацій, коли інші можливості їх вирішення вичерпано.
3. Право на страйк хоча й визнається окремим невід’ємним конституційним правом працюючих громадян, проте враховуючи характер можливих наслідків реалізації цього права, законодавець установлює ряд умов, наявність яких є необхідною для того, щоб працівники могли реально здійснити право на страйк. Така жорстка регламентація порядку звернення до права та його реалізації, аж ніяк не є свавіллям з боку держави. Адже страйк, виступаючи формою захисту, все ж таки за своєю сутністю залишається законним засобом колективного тиску з боку працівників на роботодавця і проявляється в їх масовій добровільній відмові здійснювати свої трудові обов’язки через незгоду із діями (бездіяльністю) роботодавця. Тому, право на страйк має, так би мовити, допоміжний характер по відношенню до інших трудових прав, і звертатися до такого засобу відстоювання своїх соціально-економічних прав слід досить обережно та лише за умови неефективності всіх інших наявних засобів. Адже безконтрольні та безпідставні страйки можуть абсолютно легко вилитися у масові заворушення.
Право на страйк не виникає само по собі, самостійно. Воно виникає лише за наявності певних умов. До умов, які є обов’язковими для того, щоб робітники могли здійснити своє право на страйк віднесено: (а) наявність трудових правовідносин; (б) наявність конфліктної ситуації між працівниками та роботодавцем; (в) страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або власник чи уповноважений ним орган (представник) ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
4. Запропоновано ст. 366 проекту Трудового кодексу доповнити визначенням примирної процедури під якою слід розуміти сукупність заходів, спрямованих на вирішення трудового конфлікту шляхом проведення переговорів між колективом працівників та роботодавцем шляхом утворення примирної комісії, з залученням трудового арбітражу, або незалежного посередника, або Національної служби посередництва і примирення.
5. Право на страйк визнається найважливішою передумовою вирішення протиріч, що виникають у сфері праці та трудових відносин, і являє собою тимчасову добровільну відмову працівників від виконання трудових обов'язків (повністю або частково). Примітно, що останнім часом у ряді країн Заходу (Франція, Італія, Іспанія) піддається критиці традиційне трактування права на страйк як суто колективного. Висувається нова концепція права на страйк як індивідуального права кожного окремого працівника самому вирішувати питання про відмову від виконання головного зобов'язання за трудовим договором – надання трудових послуг. Разом з тим, представники даної концепції не заперечують, що страйк, будучи індивідуальним правом, все ж реалізується, як правило, через колективні дії працівників, причому не обов'язково більшості, а й меншості трудового колективу. Це свого роду індивідуальне право в колективному виконанні.
6. Держава повинна стимулювати як правовими, так і іншими засобами зацікавленість сторін колективно-трудових відносин у збереженні соціального миру, для чого потрібна розробка конкретних довгострокових програм, що поєднують розв'язання проблем економічного та правового характеру. Однак повна відмова від засобів захисту трудових прав, зокрема такого, як право на страйк є неможливою. Тому є необхідним також удосконалення трудового процесуального законодавства як легітимного способу вирішення трудових конфліктів.
7. Аналіз співвідношення категорій «охорона» та «захист» прав надав можливість визначити, що перша являє собою систему всіх існуючих у державі заходів, способів методів забезпечення та підтримки нормального процесу здійснення (реалізації) суб’єктами своїх трудових права та законних інтересів. У свою чергу, захист теж є системою заходів та способів, проте спрямованих на протидію вчиненому правопорушенню та відновлення порушених трудових прав та інтересів. Тобто, відмінність охорони та захисту полягає у тому, що охорона – це постійно існуючий стан суспільних відносин, спрямований на забезпечення їх адекватного існування та розвитку. Він діє постійно, не залежно від того вчиняються протиправні дії, чи ні. У той час як захист спрацьовує лише у випадку безпосереднього порушення трудових прав працівника чи в разі реальної загрози його вчинення. Крім того, на відміну від охорони, яка має загальний характер, захист завжди індивідуалізований – він завжди застосовується у конкретному випадку та по відношенню до конкретних осіб.
8. Захист трудових прав визначено, як особливий, обумовлений специфікою трудових відносин, вид діяльності, котрий полягає у здійсненні в кожному конкретному випадку порушення трудових прав протидії йому та відновленні порушених прав і законних інтересів.
Під формою захисту трудових прав запропоновано розуміти специфічний вид діяльності, що реалізується державно-владними компетентними суб’єктами (органи та посадові особи) та (або) працівниками чи іншими особами уповноваженими представляти їх інтереси, і полягає у вжитті (застосуванні) визначених законодавством засобів (способів, заходів, методів), спрямованих на попередження можливого порушення трудових прав і законних інтересів працівників, припинення вже вчинюваних правопорушень, а також відновлення стану трудових прав, що існував до скоєння протиправних дій, та відшкодування шкоди, заподіяної незаконною поведінкою.
Обґрунтовано, що наявність у державі різних форм захисту трудових прав і законних інтересів працівників є запорукою їх нормального існування та розвитку. Право на страйк є однією з найбільш ефективних, проте і найжорсткішою формою відстоювання працівниками своїх прав, тому звертатися до нього слід виважено, за наявності вагомих підстав та, коли всі інші форми, засоби й заходи захисту вже використані, однак не призвели до позитивного результату.
Запропоновано страйк віднести до неюрисдикційної форми захисту трудових прав, оскільки організація та проведення страйку здійснюється працівниками самостійно або через представницькі органи, тобто без звернення до повноважних державних органів чи інспекцій. Доведено, що страйк є однією з найбільш ефективних форм захисту колективних трудових прав, що обумовлюється його агресивним та у певному сенсі силовим характером. Адже якщо інші форми захисту більше базуються, так би мовити, на спільному розсуді, спрямовані на досягнення певного консенсус, то страйк, якщо поглянути на його глибинну сутність є ніщо інше як узаконена можливість працівників здійснювати тиск на роботодавця, з метою отримання бажаного. А враховуючи той факт, що страйк подекуди може супроводжуватися значними збитками та іншими негативними наслідками для роботодавця, очевидно що він (роботодавець) активніше йде на поступки страйкуючим, з метою швидшого відновлення нормального трудового процесу.
9. Під колективними правами запропоновано розуміти певні встановлені нормами законодавства, колективних договорів та угод можливості роботодавця, об’єднання роботодавців та трудового колективу, що діє через свої профспілкові або інші представницькі органи, чи уповноважених ним осіб, щодо узгодження, врегулювання й захисту колективних соціально-трудових відносин та інтересів у межах конкретної організації (підприємства установи). Визначено, що колективні права є такими ж реальними як й індивідуальні, адже їм притаманна система суб’єктів, що їх реалізують, специфічні питання трудових відносин, які вони регулюють, та власні джерела, в яких вони об’єктивуються.
10. Обґрунтовано, що хоча індивідуальні трудові відносини, колективні трудові відносини та соціальне партнерство тісно пов’язані, це самостійні соціально-правові явища. З одного боку, колективні трудові права не можуть виникнути та реалізуватися за відсутності індивідуальних трудових відносин. А з іншого, індивідуальні права здійснюються в межах умов, що встановлюються колективним договором (угодою), що дозволяє, з нашої точки зору, стверджувати те, що колективні права значною мірою впливають на реалізацію індивідуальних.
11. Реалізація права на страйк являє собою передбачену нормами трудового законодавства реакцію працівників на невирішений трудовий конфлікт, яка виражається у їх тимчасовій добровільній колективній відмові виконувати свої трудові обов’язки.
Під обмеженнями реалізації права на страйк необхідно розуміти випадки прямої законодавчої заборони його здійснення. Право на страйк є одним із основних соціально-економічних прав людини та громадянина, яке визнається абсолютною більшістю сучасних демократичних країн, тому воно не може обмежуватись довільно з тієї чи іншої примхи законодавця, адже це буде прямим порушенням Конституції України та міжнародних нормативно-правових документів, до яких приєдналася наша держава. Тому встановленню обмежень обов’язково передує ретельний, глибинний аналіз потенційних (можливих) наслідків реалізації зазначеного права у певних життєвих обставинах та (або) у певній сфері людської діяльності. І лише потім, на підставі ґрунтовних висновків, приймається рішення про встановлення у якості виключення із загального правила обмежень щодо реалізації працівниками свого конституційного права на страйк.
Акцентовано увагу, що обмеження реалізації права на страйк є абсолютно необхідною умовою забезпечення нормального існування держави та суспільства, оскільки природа права на страйк така, що за відсутності контролю й певних обмежень з боку держави на його реалізацію у деяких особливо важливих сферах національної економіки та суспільного життя, воно може становити цілком реальну загрозу конституційному та державному ладу, життю та здоров’ю людей, екологічній безпеці, а також нести в собі інші особливо небезпечні наслідки.
Наголошено, що важливим моментом у сфері покращення реалізації права на страйк може стати відмова від страйку як суто колективного права. Для цього слід на нормативно-правовому рівні закріпити можливість проведення страйку не лише для більшості працівників підприємства, установи та організації, а й для меншості, права якої порушив роботодавець. Зазначено, що вдосконаленню реалізації права на страйк мають сприяти підвищення якості законодавчого визначення різних аспектів механізму його реалізації, а також підсилення відповідальності за порушення цього права.
12. Обґрунтовано, що страйк, хоча й є найефективнішою, проте, все ж таки, небажаною формою протистояння, оскільки витрати, пов’язані з ним, як правило, виявляються непомірно вищими тих вимог, які в результаті задовольняються. Тому запобігання страйкам – дуже важливе завдання, що стоїть перед суспільством. Можливі різні шляхи такого запобігання.
По-перше, це створення економічних умов, які забезпечували б можливість задоволення матеріальних інтересів груп – учасників страйків шляхом мобілізації їх власних зусиль.
По-друге, це створення робочого «переговорного механізму» між сторонами, причетними до страйків. Основна спрямованість тут повинна полягати в пошуку компромісів між конфліктуючими сторонами. Необхідно з`ясувати вимоги страйкуючих, шукати компроміси, визначати перспективи, перетворювати страйкарів у союзників по усуненню небажаної ситуації. Доцільним щодо цього є створення спеціальної служби регулювання трудових конфліктів.
По-третє, бажано сприяти підвищенню ефективності законодавства про регулювання колективних трудових конфліктів, кодифікувати норми, які регулюють стосунки трудових колективів з роботодавцями.
По-четверте, треба більш активно сприяти посиленню ролі незалежних профспілок, створення такого законодавства, в якому б урегульовувалися питання взаємовідносин і взаємодії вже створених і новостворюваних профспілок, більш чітко визначалися права профспілок у врегулюванні страйків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Становлення та розвиток права на страйк в країнах Європи // [Електрон. ресурс]. − Режим доступу: //http://www.fpsu.org.ua
2. Історія становлення права на страйк // [Електрон. ресурс]. − Режим доступу: //http://lawtoday.ru/razdel/bіblo/іqіpzs/002/DOC_157.php
3. Мудрак І.Д. Історія держави і права зарубіжних країн : курс лекц. / І.Д. Мудрак. − К., 2002. − 172 с.
4. Страйк у Франції: історичний аспект // [Електрон. ресурс]. − Режим доступу: //http://www.fpsu.org.ua
5. Конвенція про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів № 98 від 01.07.1949 р. // [Електрон. ресурс]. − Режим доступу: //http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_004
6. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: учебн. / И.Я. Киселев. – М. : НОРМА – ИНФРА*М, 2000. – 263 с.
7. Право на забастовку организация и процедура её проведения в РФ // [Электрон. ресурс]. − Режим доступа: //http://5ka.ru/84/34471/1.html
8. Швець Н.М. Право на страйк та механізм його реалізації: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Н.М. Швець; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. − Х., 2008. − 18 с.
9. Конституційне законодавство зарубіжних країн: навч. посіб. / упоряд. В.О. Ріяка, К.О. Закоморна. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
10. Лютов Н.Л. Забастовки и другие промышленные акции работников / Н.Л. Лютов // Труд за рубежом. – 2001. – № 4. – С. 94 − 115.
11. Шелымагин И.И. Фабрично-трудовое законодательство в России (вторая половина XІX века) / И.И. Шелымагин. − М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1947. − 188 с.
12. Полное собрание законов Российской империи. − 1886. − Т. ІІ. − №931 // [Электрон. ресурс]. − Режим доступа: //http://runivers.ru/upload/pdf/3139.pdf
13. Полное собрание законов Российской империи: собрание второе. – СПб., 1863. – Т. XXXVІ. – С. 528 – 529.
14. Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России [3-е изд., перераб. и доп.] / Н.П. Ерошкин. − М., 1983. − 352 с.
15. Полное собрание законов Российской империи. 1887. − Т. V. − №3015 // [Электрон. ресурс]. − Режим доступа: //http://runivers.ru/upload/pdf/3139.pdf
16. Кузнецов И.В. История СССР. Эпоха капитализма (1861–1917 гг.): пособ. / И.В. Кузнецов. − М., 1971.
17. Москаль Г.Г. Тимчасові генерал-губернатори в роки першої російської революції 1905–1907 рр. на українських землях / Г.Г. Москаль // Вісн. УВС. – Вип. 16. – С. 209 – 212
18. Павленко Ю. Українська державність у 1917–1919 рр. (історико-генетичний аналіз) / Ю. Павленко, Ю. Храмов. – К. : Манускрипт, 1995. – 262 с.
19. Історія держави і права України: підручн. [у 2-х т.] / за ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К. : Концерн «Вид. Дім «Ін Юре», 2003. – Т. 2. – 580 с.
20. Тимощук О.В. Охоронний апарат Української Держави (квітень – грудень 1918 р.): моногр. / О.В. Тимощук. – Х. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 462 с.
21. Греченко В.А. Україна у добу «раннього» тоталітаризму (20-ті роки ХХ ст.): моногр. / В.А. Греченко, О.Н. Ярмиш. – Х. : Вид-во НУВС, 2001. – 276 с.
22. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 р. // [Електрон. ресурс]. − Режим доступу: //http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_042/card6#Public
23. Конвенция № 98 о применении принципов прав на организацию и на ведение коллективных переговоров от 01.07.1949 г. // [Электрон. ресурс]. − Режим доступа: //http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU49K07U.html
24. Кливер Е.П. Право на забастовку в Российской Федерации: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Е.П. Кливер. – М. : РГБ, 2003 // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: // http://www.dissercat.com/content/protsessualnye-osobennosti-rassmotreniya-sudom-del-o-priznanii-zabastovki-nezakonnoi
25. Конституція України: прийнята на V сесії Верхов. Ради України 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
26. Кодекс законів про працю України: затв. Законом УРСР від 10.12.1971 р., № 322-VIII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1971. – № 50 (Додаток). – Ст. 375.
27. Бутнев В.В. Понятие механизма защиты субъективных гражданских прав / В.В. Бутнев // Механизм защиты субъективных гражданских прав: сб. научн. труд. – Ярославль, 1990. – С. 5 – 17.
28. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 03.03.1998 р, № 137/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 227.
29. Венедіктов В.С. Трудове законодавство України в контексті євроатлантичної орієнтації / В.С. Венедіктов // Трудове право в контексті європейської інтеграції: матер. наук.-практ. конф. (м. Харків, 25-27 трав. 2006 р.). – Х. : Укр. асоц. фахівців труд. права, 2006. – С. 9 – 13.
30. Бахин С.В. О классификации прав человека, провозглашённых в международных соглашениях / С.В. Бахин // Правоведение. – 1991. – №2. – С. 16 – 21.
31. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: підручн. / В.М. Шаповал. – К. : АртЕк, Вищ. шк., 1997. – 264 с.
32. Мозоль Н.І. Роль соціальної справедливості у забезпеченні соціально-економічних прав людини і громадянина в українській державі: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 / Н.І. Мозоль. – К., 2009 – 239 с.
33. Нерсесянц В.С. Право и закон / В.С. Нерсесянц. – М. : Наука, – 1983. – 366 с.
34. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручн. / О.Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
35. Климович О.В. Конвенція про захист прав людини та основних свобод як складова внутрішнього права та особливості її застосування національними судами держав-членів Ради Європи: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 / О.В. Климович. – КНУ ім. Т. Шевченка. – К., 2010. – 203 с.
36. Конституційне право України: підручн. / за ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К. : Укр. центр правн. студій, 1999. – 376 с.
37. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підручн. [4-те вид., стереот.] / Н.Б. Болотіна. – К. : Вікар, 2006. – 725 с.
38. Чанишева Г.І. Право на страйк: міжнародні стандарти та законодавство України / Г.І. Чанишева // Право України. – 2000. – № 12. – С. 80 – 86.
39. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 р., № 108/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 17. – Ст. 121.
40. Рабінович П.М. Права людини і громадянина: навч. посіб. / П.М. Рабінович, М.І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2004. – 464 с.
41. Социологический энциклопедический словарь / ред. Г.В. Осипов. – М. : Изд-во НОРМА, 2000. – 488 с.
42. Философский словарь / под ред. М.М. Розенталя и П.Ф. Юдина. – М. : Полит. лит., 1962. – 544 с.
43. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К., Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
44. Михайлюк О.А. Проблеми забезпечення конституційних гарантій захисту прав і свобод людини в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / О.А. Михайлик. – Ін-т зак-ва ВР України. – К., 2007. – 202 c.
45. Мотиль В.І. Гуманітарна інтервенція в міжнародному праві: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 / В.І. Мотиль. – Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2005. – 224 с.
46. Сіденко С.В. Соціальний вимір ринкової економіки / С.В. Сіденко. – К .: Вид. центр “Київ. ун-т”, 1999. – 248 с.
47. Иванов С.А. Советское трудовое право: проблемы использования трудовых ресурсов / С.А. Иванов. – М. : Наука, 1990. – 303 с.
48. Федин Д. Две редакции одного закона о забастовках / Д. Федин // Гос-во и право. – 1992. – № 3. – С. 49 – 55.
49. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины: учеб. пособ. / В.С. Венедиктов. – Харьков : Консум, 2004. – 302 с.
50. Лазор В.В. Правове регулювання трудових спорів, конфліктів і порядок їх вирішення на сучасному етапі / В.В. Лазор. – Луганськ: Вид-во «Література», 2004. – 352 с.
51. Стадник М.П. Конституційне право на страйк та його реалізація в Україні / М.П. Стадник // Правова держава: щоріч. наук. пр. ІДП НАН України. – 2000. – №11. – С. 294 – 296.
52. Нуртдинова А.Ф. Забастовка: проблемы применения законодательства // Юрид. мир. – 1997. – № 4. – С. 12 – 18.
53. Краткий политический словарь / сост. и общ. ред. Л.А. Оникова, Н.В. Шишлина. – 4-е изд. доп. – М., 1989. – 623 с.
54. Слюсарь А.Н. О правовой природе забастовок / А.Н. Слюсарь // Юрид. наука и проблемы форм. демократ. прав. гос-ва Украина: сб. научн. трудов УЮА, 1993. – 474 c.
55. Голов А.Г. Забастовка не метод разрешения коллективного трудового спора. Забастовка – это метод устрашения работодателя / А.Г. Голов // Юрид. мир. – 1997. – Апр. – С. 20 – 21.
56. Проект Трудового кодексу України (реєстраційний №1108, текст законопроекту до другого читання від 10 груд. 2009 р.) [Електрон. ресурс] – Режим доступу: // http://www.rada.gov.ua
57. Алексеев С.С. Право: азбука-теория-философия: опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
58. Киселёв И.Я. Трудовое право России и зарубежных стран: учебн. / И.Я. Киселёв. – М. : Эксмо-Пресс, 2005. – 608 с.
59. Волинка К.Г. Теорія держави і права: навч. посіб. / К.Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – 240 с.
60. Загальна теорія держави і права: підручн. / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; за ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
61. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект / Г.І. Чанишева. – О. : Юрид. літ., 2001. – 328 с.
62. Аитов В.С. Правоприменение и его суть / В.С. Аитов // Гос-во и право. – 1995. – № 5. – С. 47 – 54.
63. Чубенко А.Г. Правові засади фінансування Міністерства внутрішніх справ України: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / А.Г. Чубенко. – Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. – 171 с.
64. Енгибарян Р.В. Теория государства и права / Р.В. Енгибарян, Ю.К. Краснов. – М. : Юрист, 1999. – 542 с.
65. Теория права и государства: учебн. / под ред. В.В.Лазарева. – М. : Право и закон, 2001. – 576 с.
66. Алексеев С.С. Теория права / С.С. Алексеев. – М. : Знание, 1995. – 209 с.
67. Толстой Ю.К. Советское право – регулятор общественных отношений в СРСР / Ю.К. Толстой, Л.С. Явич // Правоведение. – 1958. – №4. – С. 121 – 126.
68. Демків Р.Я. Закон в системі нормативно-правового регулювання діяльності міліції: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / Р.Я. Демків. – Київ. УВС. – К., 2007. – 217 с.
69. Теория государства и права / В.А. Козлов, К.Е. Ливанцев, Д.И. Луковская, А.И Экимов и др.; под ред. А.И. Королева, Л.С. Явича. – Ленинград : Изд-во Ленинградского гос. ун-та, 1987. – 552 с.
70. Загальна теорія держави і права / за ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
71. Лисяк О.І. Правові форми участі профспілок у регулюванні трудових відносин: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / О.І. Лисяк. – Харків. держ. педаг. ун-т ім. Г.С.Сковороди. – Х., 2004. – 167 с.
72. Общая теория государства и права: академ. курс [в 2 т.] / под ред. М.Н. Марченко. – М. : Юрид. лит., 1998. – Т. 2: Теория права. – 497 с.
73. Іншин М.І. Правове регулювання службово-трудової діяльності державних службовців як особливої категорії зайнятого населення України: моногр. / М.І. Іншин. – Х. : Вид-во ХНУВС, 2006. – 392 с.
74. Проблемы эффективности надзора / под ред. К.Ф. Скворцова. – М. : Юрид. лит., 1977. – 160 с.
75. Теория государства и права: курс лекц. / под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М. : Юрист, 2001. – 776 с.
76. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібн. [вид. 6-е] / П.М. Рабінович. – X. : Консум, 2002. – 160 с.
77. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2-х т. / С.С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., – 1981. – Т. І. – 360 с.
78. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе / Н.Р. Нижник. – К. : НАН Украины, Институт государства и права, 1995. – 206 с.
79. Чанишева Г. Право на об’єднання як колективне трудове право / Г. Чанишева // Юрид. вісник. – 2000. – №3. – С. 89 – 95.
80. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: учебн. / И.Я. Киселев. – М. : Изд. гр. НОРМА-ИНФРА М, 1998. – 263 с.
81. Про скасування примусової праці: Конвенція МОП від 25.06.1957 р., №105 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://www.rada.gov.ua.
82. Трудове право України: навч. посіб. / за заг. ред. В.Е. Теліпка. – К. : Центр учб. літ., 2009. – 456 с.
83. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови / А.О. Івченко. – Х. : Фоліо, 2002. – 543 с.
84. Щербина В.І. Функції трудового права: дис. … д-ра юрид. наук: спец. 12.00.05 / В.І. Щербина. – Акад. митн. Служби. – Дніпропетровськ, 2008. – 423 с.
85. Сінькевич О.В. Норми конституційного права України: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / О.В. Сінькевич. – Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2003. – 207 с.
86. Шаповал В. Суб’єкти конституційного права України: постановка проблем теоретичного визначення / В. Шаповал // Право України. – 2000. – №8. – С. 21 – 24.
87. Карасева М.В. Финансовые правоотношения / М.В. Карасева. – Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1997. – 304 с.
88. Логвиненко М.І. Правове регулювання діяльності міліції по забезпеченню політичного права громадян на свободу зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / М.І. Логвиненко. – Х., 2004. – 205 с.
89. Джонгман А.Д. Словарь по правам человека (извлечения) / А.Д. Джонгман, А.П. Шмидт. – Москва-Рязань, 1997. – 38 с.
90. Шмелева Г. Юридичний механізм забезпечення прав людини (загальнотеоретична характеристика) / Г. Шмелева // Право України. – 1994. – № 10. – С. 49 – 51.
91. Ануфрієв М.І. Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ України: навч. посібн. / М.І. Ануфрієв, В.С. Венедиктов. – Х. : УВС. – 1999. – 102 с.
92. Цивільний кодекс України: коментар / за заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Х. : ТОВ „Одіссей”, 2003. – 856 с.
93. Корж-Ікаєва Т.Г. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод неповнолітніх: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Т.Г. Корж-Ікаєва. – 2008. – 219 c.
94. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К. : Вид. Дім “Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
95. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний феномен: моногр. / В.К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
96. Васьковська В.П. Право людини на безпеку та конституційно-правовий механізм його забезпечення: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / В.П. Васьковська. – Дніпропетровський держ. ун-т внутр. справ. – Дніпропетровськ, 2006. – 224 с.
97. Бандурка О.М. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ: підручн. / О.М. Бандурка, В.О. Соболев. – Х. : Вид-во Ун-ту внутр.справ, 2000. – 480 с.
98. Стоякин Г.Н. Понятие защиты гражданских прав / Г.Н. Стоякин // Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав. – Свердловск, 1973. – С. 30 – 35.
99. Тертишніков В.І. Захист сімейних правовідносин в цивільному судочинстві / В.І. Тертишніков. – Х., 1976. – 124 с.
100. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР / Н.С. Малеин. – М. : Юрид. лит., 1981. – 216 с.
101. Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве / З.В. Ромовская. – Львов : Вищ. шк., 1985. – 180 с.
102. Артемова В.Н. Трудовые споры / В.Н. Артемова. – Минск : Беларусь, 1977. – 80 с.
103. Николаева Л.А. Рассмотрение трудовых споров как форма защиты трудовых прав граждан / Л.А. Николаева // Сов. гос-во и право. – 1973. – №8. – С. 49 – 53.
104. Сирота И.М. Все о пенсиях, пособиях, социальной защите граждан Украины: научн.-практ. коммент. и сб. норм. актов [изд. 6-е, перераб. и доп.] / И.М. Сирота. – Харьков : Одиссей, 2006. – 752 с.
105. Вєтухова І.А. До питання захисту трудових прав найманих працівників / І.А. Вєтухова // Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах: матер. наук.-практ. конф. (м. Суми, 2-4 черв. 2005 р.) / за ред. В.С. Венедіктова. – Х. : Укр. асоціація фахівців труд. права, 2005. – С. 15 – 19.
106. Международная научно-практическая конференция «Трудовое право: актуальные проблемы теории и практики» (Третьи Пашковские чтения) // Правоведение. – 2006. – № 4. – С. 33 – 39.
107. Стремоухов А.В. Правовая защита человека: теоретический аспект: автореф. дисс. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 / А.В. Стремоухов. – М., 1996. – 21 с.
108. Концелидзе Р.У. Правовая и социальная защита сотрудников милиции: автореф. дисс. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Р.У. Концелидзе. – М., 1993. – 20 с.
109. Новий тлумачний словник української мови: у 4-х т. / уклад.: В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К. : Аконіт, 2000. – Т. 2. – 912 с.
110. Піхурець О.В. Охорона права на торговельну марку (цивільно-правовий аспект): дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / О.В. Піхурець. – НУВС. – Х., 2005. – 203 с.
111. Шишкин В.И. Конституционное право на обжалование в суд действий должностных лиц / В.И. Шишкин. – К. : Политиздат Украины, 1990. – 128 с.
112. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: підручн. / О.Ф. Скакун. – К. : Алеута ; КНТ ; ЦУЛ, 2009. – 520 с.
113. Стойка В.М. Захист прав суб’єктів інвестиційної діяльності: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 / В.М. Стойка. – Донецьк, 2003. – 19 с.
114. Клочков В.Г. Роль прокурорского надзора в охране и защите прав и свобод человека / В.Г. Клочков // Гос-во и право. – 2009. – № 2. – С. 55 – 64.
115. Теория государства и права / под ред. В.К. Бабаева. – М. : Юристъ, 2002. – 591 с.
116. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан / Л.Д. Воеводин. – М. : Изд-во МГУ, 1972. – 300 с.
117. Тихомирова Л.В. Юридическая энциклопедия / Л.В. Тихомирова, М.Ю. Тихомиров; под ред. М.Ю. Тихомирова. – М. : ЮРИНФОРМЦЕНТР, 1997. – 526 с.
118. Нестерова Т.А. Защита трудовых прав в России: юридическая сущность и приоритетная роль государственных органов: дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.05 / Т.А. Нестерова. – Пермь, 2005. – 511 с.
119. Басин Ю.Г. Основы гражданского законодательства о защите субъективных прав граждан / Ю.Г. Басин // Проблемы применения Основ гражданского законодательства и Основ гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик. – Саратов, 1971. – С. 32 – 37.
120. Басин Ю.Г. Защита субъективных гражданских прав / Ю.Г. Басин, А.Г. Диденко // Юрид. науки. – Вып. 1. – Алма–Ата, 1971. – С. 3 – 11.
121. Москаленко В.В. Сутність соціального захисту та його місце в політиці соціальної держави / В.В. Москаленко // Наукові записки. – Т. 21: Політичні науки. – 2003. – С. 42 – 45.
122. Правознавство. Словник термінів: навч. посіб. / за ред. В.Г. Гончаренка. – К. : Юрисконсульт КНТ, 2007. – 636 с.
123. Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа: дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07. / О.І. Харитонова. – О., 2004. – 435 с.
124. Куліш А.М. Організаційно-правове забезпечення статусу працівників податкової міліції України: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. / А.М. Куліш. – Х., 2003. – 177 с.
125. Ярочкин В.И. Информационная безопасность / В.И. Ярочкин. – М.: Междунар. отнош., 2000. – 400 с.
126. Шакірова О.В. Правовий та соціальний захист працівників державної податкової служби в Україні (організаційно-правові аспекти): дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / О.В. Шакірова. – Нац. акад. держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2004. – 205 с.
127. Філіпенко А.С. Адміністративно-правове регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / А.С. Філіпченко. – Донецький юрид. ін-т Луганського держ. ун-ту внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Ірпінь, 2008. – 284 с.
128. Засунько С.С. Адміністративно-правове регулювання у сфері забезпечення техногенної безпеки в Україні: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / С.С. Засуньмо. – Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – 250 с.
129. Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты / Д.М. Чечот. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – 226 с.
130. Словник іншомовних слів / уклад.: С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. – К. : Наук. думка, 2000. – 680 с.
131. Новейший философский словарь / сост. А.А. Грицанов. – Мн. : Изд. В.М. Скакун, 1998. – 896 с.
132. Энциклопедический словарь: в 3 т. / гл. ред. Б.А. Введенский. – М.: Сов. энцикл., 1955. – Т. 3. – 744 с.
133. Социология. Основы общей теории: учебн. / отв. ред.: Г.В. Осипов, Л.Н. Москвичев. – М. : Норма, 2003. – 912 с.
134. Юридична енциклопедія: в 6 т. / за ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т. 6: Т-Я. – 2004. – 768 с.
135. Цивільний кодекс України: наук.-практ. коментар: у 2-х ч. / за заг. ред. Я.М. Шевченко. – К. : Концерн «Вид. Дім «Ін Юре», 2004. – Ч. 1. – 692 с.
136. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін.; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.
137. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В.М. Горшенев. – М.: Юрид. лит., 1972. – 256 с.
138. Бутнев В.В. К понятию механизма защиты субъективных прав / В.В. Бутнев // Субъективное право: проблемы осуществления и защиты. – Владивосток, 1989. – С. 9 – 17.
139. Алексеев С.С. Функции применения права / С.С. Алексеев, И.Я. Дюрягин // Правоведение. – 1972. – № 2. – С. 25 – 33.
140. Снигирева И.О. Защита трудовых прав работников / И.О. Снигирева // Гос-во и право на рубеже веков: матер. Всероссийской конф. (2–4 февр. 2000 г.). – М., 2001 – С. 188 – 194.
141. Свердлык Г.А. Защита и самозащита гражданских прав: учебн. пособ. / Г.А. Свердлык, Э.Л. Страунинг. – М. : Лекс-Книга, 2002. – 208 с.
142. Шакарян М.С. Соотношение судебной формы с иными формами защиты субъективных прав граждан / М.С. Шакарян // Актуал. проблемы защиты субъект. прав граждан и организ. – М.: ВЮЗИ, 1985. – С. 7 – 16.
143. Арефьев Г.П. Понятие защиты субъективных прав / Г.П. Арефьев // Процес. средства реализации констит. права на судеб. и арбитр. защиту: межвуз. темат. сб. – Калинин, 1982. – С. 13 – 21.
144. Сонин О.Е. Судебная защита прав участников коллективных трудовых отношений / О.Е. Сонин // Учен. записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского: Сер. «Юрид. науки». – Т. 22 (61). – № 1. – 2009. – С. 165 – 172.
145. Ваганова І.М. Поняття форми захисту та різновиди заходів захисту трудових прав працівників / І.М. Ваганова // Форум права. – № 3. – 2009 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09vіmtpp.pdf
146. Венедіктов В.С. Трудове право України: підручн. / В.С. Венедіктов. – К. : Істина, 2008. – 384 с.
147. Трудове право України // Н.Б. Болотіна, Г.І. Чанишева, Т.М. Додіна, О.Л. Олейніков, І.0. Гуменюк // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://radnuk.іnfo/pіdrychnuku/tryd-pravo/645-trud/19607-rozdіl-ііі-kolektіvne-trudove-pravo-glava-16-socіalne-partnerstvo-v-ukra%D1%97nі-ponyattya-і-zagalna-xarakterіstіka.html
148. Прокопенко В.І. Трудове право України: підручн. / В.І. Прокопенко. – X. : Фірма «Консум», 1998. – 480 с. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://www.vuzlіb.net/beta3/html/1/13257/13292/
149. Цепин А.И. О коллективно-трудовых правоотношениях / А.И. Цепин // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. – М. : ИГПАН СССР, 1975. – С. 80 – 86.
150. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение: моногр. / Л.Я. Гинцбург. – М. : Наука, 1977. – 312 с.
151. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества / А.Р. Мацюк. – К. : Наук думка, 1984. – 280 с.
152. Сичов Д.В. Правове регулювання індивідуальних трудових відносин: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.05. / Д.В. Сичов. – Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2005. – 182 с.
153. Жернаков В.В. Соціально-трудові відносини: поняття, суб’єкти, правове регулювання / В.В. Жернаков // Право України. – 1999. – №10. – С. 41 – 45.
154. Трудовое право: учебн. / под ред. О.В. Смирнова. – М. : Проспект, 2003 – 540 с.
155. Про організації роботодавців: Закон України від 24.05.2001 р., № 2436-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 171.
156. Модельный закон о социальном партнерстве, принят на 27 пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи государств-участников СНГ: пост. № 27-14 от 16 ноября 2006 г. // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: //http://zakon.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg= 997_g07
157. Цепин А.И. Трудовое право и трудовой коллектив / А.И. Цепин, А.В. Пятаков; отв. ред. Р.З. Лившиц. – М. : Наука, 1986. – 199 с.
158. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.1993 р., № 3356-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 361.
159. Грузінова Л.П. Трудове право України: навч посіб. / Л.П. Грузінова, В.Г. Короткін. – К. : МАУП, 2003. – Ч. 1. – 128 с.
160. Трудове право України: навч. посібн. [вид. 2-ге, змін. і доп.] / за ред. П.Д. Пилипенка. – К. : Істина, 2007. – 208 с.
161. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: учебн. / И.Я. Киселев