ПРИНЦИПИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

brief description

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького
Національної академії наук України

На правах рукопису

ШИРАНТ АЛЛА АНАТОЛІЇВНА

УДК 349.3: 368.914

ПРИНЦИПИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ХУТОРЯН НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2011
ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРИНЦИПІВ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА

1.1. Поняття пенсійного забезпечення за правом соціального забезпечення…………………………………………………………………….13
1.2. Поняття принципів пенсійного забезпечення в праві соціального забезпечення………………………………………….…………………………50
Висновки до 1 розділу……………………………………………………..75
РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ПРАВІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ
2.1. Принципи пенсійного забезпечення, які містяться в наукових джерелах……………………………………………………………..…………..79
2.2 Реалізація доктринальних принципів пенсійного забезпечення в законах України ……………………………………………………………….123
2.3. Особливості реалізації доктринальних принципів пенсійного забезпечення в процесі судового захисту прав пенсіонерів………………..142
2.4 Реалізація доктринальних принципів пенсійного забезпечення при реформуванні пенсійної системи України…………………………………..174
Висновки до 2 розділу …………………………………………………..183
ВИСНОВКИ……………………………………………………………187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………..201

ВСТУП
Актуальність теми. Процес реформування пенсійної системи в Україні на сьогодні набув надзвичайної актуальності, незважаючи на те, що за період незалежності нашої держави відносини, метою яких є матеріальне забезпечення осіб у разі досягнення ними пенсійного віку (вислуги років), втрати годувальника та інвалідності, вже зазнали значних якісних змін. Наслідком попереднього реформування пенсійної системи в Україні є те, що сучасне українське законодавство надає можливість особам використовувати приватноправові механізми для самозабезпечення при досягненні ними пенсійного віку. Порівняно з радянським періодом регулювання зазначених відносин уже не вичерпується лише публічними засадами, а доповнено й приватними, що зумовлює наукове осмислення галузевої належності таких нововиявлених відносин з метою їх ефективного правового регулювання. До того ж реалізація чергового етапу пенсійної реформи в Україні повинна ґрунтуватися на всебічних науково-теоретичних та науково-практичних дослідженнях.
Загальновідомо, що принципи пенсійного забезпечення визначають не тільки його зміст як частини галузі права соціального забезпечення (системи норм), а й напрями розвитку. Саме тому актуальним є комплексне дослідження поняття та системи принципів пенсійного забезпечення в науці права соціального забезпечення, яке б ґрунтувалося на потребах сучасного суспільства та враховувало тенденції розвитку соціально-економічних відносин у нашій державі. Зазначене дослідження надасть можливість не тільки виявити проблеми реалізації конституційного права особи на пенсійне забезпечення, а й запропонувати шляхи їх вирішення.
Варто зазначити, що проблеми пенсійного забезпечення ґрунтовно досліджувалися юридичною наукою, а відповідні результати містять праці таких вітчизняних та іноземних науковців, як: О. Г. Азарова, В. С. Андрєєв, Н. В. Антіп’єва, В. С. Аракчеєв, Є. І. Астрахан, В. А. Ачаркан, К. С. Батигін, Н. Б. Болотіна, В. Я. Бурак, Т. З. Гарасимів, Г. С. Гончарова, В. П. Галаганов, К. М. Гусов, І. В. Гущін, С. Г. Єрошенков, М. Д. Ждан, О. Д. Зайкін, М. Л. Захаров, А. А. Карцхія, О. В. Компанієць, Н. П. Коробенко, Т. В. Кравчук, І. В. Оклей, О. Я. Лаврів, Л. І. Лазор, А. М. Лушніков, М. В. Лушнікова, О. Є. Мачульська, Т. К. Миронов, А. І. Некрасов, П. Д. Пилипенко, С. М. Прилипко, В. Б. Савостьянова, Н. І. Сапожнікова, М. Г. Седельникова, А. В. Скоробагатько, С. М. Синчук, І. М. Сирота, Б.І. Сташків, Г. В. Татаренко, В. О. Тарасова, Л. С. Тарасова, О. В. Тіщенко, Е. Г. Тучкова, І. М. Ткачук, М. Ю. Федорова, М. В. Філіппова, Я. М. Фогель, О. В. Фрік, Н. М. Хуторян, В. Ш. Шайхатдінов, В. О. Швець, М. М. Шумило, Г. І. Чанишева, І. С. Ярошенко, О. М. Ярошенко та ін. Окрім вищезазначеного науково-теоретичною базою дослідження є також праці відомих українських вчених: В.С. Венедіктова, В.В. Жернакова, М.І. Іншина, І.С. Кондрат’єва, А.Р. Мацюка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, та інших. Дисертанткою використані також роботи фахівців загальної теорії права – С. С. Алексєєва, М. Й. Байтіна, А. А. Демічева, Р. Л. Іванова, Б. В. Малишева, С. П. Погребняка, С. П. Рабіновича, В. М. Сирих, А. П. Федорова, Т. І. Фулей, та інших, дослідження науковців трудового права – Л. Ю. Бугрова, О. В. Смирнова, Є. Б. Хохлова, С. М. Черноус та ін.
Проте в Україні до сьогодні вивченням принципів пенсійного забезпечення в рамках окремого дослідження науковці не займалися. Викладене зумовлює актуальність даної дисертації та необхідність проведення подальших наукових досліджень, присвячених розвитку теорії принципів пенсійного забезпечення та проблемам їх реалізації в суспільних відносинах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планових тем науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні» (2009–2010 рр. № РК 0108 U 009964), «Розвиток пенсійних правовідносин в Україні» (2011–2012 рр. № 12 РК 0110 U 008116).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розвиток теорії принципів пенсійного забезпечення та удосконалення його правового регулювання.
Для досягнення сформульованої мети були поставлені такі завдання:
– здійснити аналіз та оцінку сучасних точок зору щодо поняття, змісту та галузевої належності відносин з пенсійного забезпечення як складової відносин з соціального забезпечення;
– виокремити суттєві ознаки відносин з пенсійного забезпечення як складової галузі права соціального забезпечення;
– дослідити існуючі в юридичній науці погляди щодо понять «принципи права», «правові принципи», «принципи правового регулювання» та їх співвідношення;
– виявити суттєві ознаки поняття «принципи пенсійного забезпечення» в праві соціального забезпечення;
– дослідити та визначити основні етапи нормативного закріплення принципів пенсійного забезпечення;
– виявити засадничі ідеї, які історично мали вплив на виникнення та розвиток пенсійних відносин;
– виявити особливості співвідношення добровільних та обов’язкових засад правового регулювання відносин з пенсійного забезпечення;
– визначити ознаки соціально-забезпечувальних та пенсійних відносин;
– проаналізувати та дати оцінку систем принципів як соціального, так і пенсійного забезпечення, що містяться в наукових джерелах, задля формулювання їх сучасних доктринальних систем;
– дослідити спосіб нормативного відображення доктринальних принципів пенсійного забезпечення в законах України (побічне або пряме текстуальне закріплення);
– дослідити стан реалізації доктринальних принципів пенсійного забезпечення в процесі судового захисту пенсійних прав осіб та при реформуванні пенсійної системи;
– виявити та сформулювати принципи, які враховуються Європейським судом з прав людини при вирішенні пенсійних спорів;
– виявити та сформулювати принципи, які виступають критеріями справедливого балансу приватних та публічних інтересів при вирішенні пенсійних спорів щодо обмеження пенсійних прав;
– сформулювати висновки, пропозиції та рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства України з питань правового регулювання пенсійного забезпечення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини з пенсійного забезпечення.
Предметом дослідження є теоретичні проблеми поняття та системи принципів пенсійного забезпечення в праві соціального забезпечення та практичні проблеми реалізації цих принципів у суспільних відносинах.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний, формально-логічний, історичний, метод нормативно-порівняльного аналізу, метод аналізу та синтезу, конкретно-соціологічний метод збору, узагальнення та аналізу інформації, системно-структурний та ін.
Методологічною основою дисертації є діалектичний метод пізнання правових явищ у їх розвитку та взаємодії, який дав змогу вирішити поставлені завдання щодо: окреслення поняття принципів пенсійного забезпечення в праві соціального забезпечення в контексті їх ґенези (розділ 1), виявлення проблем реалізації доктринальних принципів пенсійного забезпечення в пенсійному законодавстві України, в процесі судового захисту пенсійних прав осіб та при реформуванні пенсійної системи (розділ 2). Формально-логічний метод послугував при визначенні загальних ознак та специфічних рис відносин з пенсійного забезпечення в праві соціального забезпечення, уточненні мети правового регулювання пенсійних відносин (підрозділ 1.1), визначенні складових пенсійних відносин та системи принципів як соціального, так і пенсійного забезпечення (підрозділ 2.1) та формулюванні висновків та рекомендацій. Історико-правовий метод дав змогу дослідити основні етапи нормативного закріплення принципів пенсійного забезпечення та виявити засадничі ідеї, які історично мали вплив на виникнення та розвиток пенсійних відносин (підрозділ 2.1). Метод нормативно-порівняльного аналізу використано в процесі дослідження суттєвих ознак пенсійного забезпечення в праві соціального забезпечення (підрозділ 1.1). Метод системного аналізу правових явищ застосований при дослідженні відносин з пенсійного забезпечення як структурного елементу галузі права соціального забезпечення (підрозділ 1.1), при дослідженні систем принципів як соціального, так і пенсійного забезпечення (підрозділ 2.1), у процесі визначення принципів, які враховуються Європейським судом з прав людини при вирішенні пенсійних спорів (підрозділ 2.2), при дослідженні мети правового регулювання відносин з пенсійного забезпечення (підрозділ 1.1). У процесі формулювання окремих принципів пенсійного забезпечення застосовувався метод абстрагування та узагальнення (розділ 2). Метод аналізу та синтезу був використаний у процесі дослідження та виокремлення принципів, які є критеріями справедливого балансу інтересів при вирішенні пенсійних спорів (підрозділ 2.2). Конкретно-соціологічний метод збору, узагальнення та аналізу інформації використаний при дослідженні особливостей реалізації доктринальних принципів пенсійного забезпечення в пенсійному законодавстві України та в процесі судового захисту пенсійних прав осіб.
Використання вищезазначених науково-правових методів дало змогу повно та всебічно дослідити принципи пенсійного забезпечення, критично оцінити систему пенсійного законодавства та сформулювати пропозиції щодо його удосконалення.
Теоретичну базу дисертаційного дослідження склали наукові праці вчених як радянського періоду, так і сучасних українських та російських дослідників у галузі права соціального забезпечення та трудового права. Окрім цього, були використані роботи фахівців загальної теорії права, дослідження науковців у інших галузях права.
Нормативну базу дослідження становлять міжнародні та вітчизняні правові акти: Конституція України, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Європейська соціальна хартія (переглянута), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, законодавчі акти України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України. Наукові висновки також зроблені на підставі аналізу рішень Конституційного Суду України та постанов Європейського суду з прав людини, постанов Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України з окремих справ, узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України, рекомендацій президії Вищого адміністративного суду України, його оглядових та інформаційних листів, тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним науковим дослідженням принципів пенсійного забезпечення в Україні.
У процесі дослідження було досягнуто таких результатів, які виносяться на захист:
уперше:
– визначено принципи, які застосовує Європейський суд з прав людини, при визначенні справедливого балансу приватних та суспільних інтересів у процесі вирішення пенсійних спорів щодо обмеження пенсійних прав, а саме: право особи на пенсійне забезпечення: 1) не може бути обмежене у разі, якщо таке обмеження покладає на особу індивідуальний, занадто тяжкий та неспівмірний з цілями, для яких таке обмеження вводилось, тягар; 2) може бути обмежене, якщо воно передбачається законом, встановлюється в інтересах суспільства та відповідає поставленій меті (є пропорційним);
– визначено принципи, які враховуються Європейським судом з прав людини при вирішенні пенсійних спорів: 1) залежність рівня пенсійного забезпечення від економічної доцільності, соціально-економічних обставин, фінансових можливостей держави; 2) застосування найбільш сприятливого для заявника (пенсіонера) підходу щодо розрахунку розміру його грошових вимог (пенсії) у разі неузгодженості законодавства; 3) гарантування державою виконання зобов’язань з надання пенсійного забезпечення, незважаючи на відсутність коштів;
– запропоновано розв’язання проблеми ефективної реалізації конституційного права особи на пенсійне забезпечення шляхом прямого текстуального закріплення в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058 відповідної системи принципів;
удосконалено:
– поняття пенсійного забезпечення в праві соціального забезпечення (соціального (державного) пенсійного забезпечення). Пенсійне забезпечення − це суспільні відносини із обов’язкового, грошового, щомісячного, як правило, довічного надання забезпечення особам у випадках та на умовах, встановлених у законі, яке повинне здійснюватися державою від імені та за рахунок суспільства, з метою як забезпечення життя та здоров’я пенсіонерів на рівні соціальних стандартів, так і для подальшого вільного розвитку;
– поняття принципів соціального (державного) пенсійного забезпечення (в контексті їх ґенези), якими є керівні ідеї оптимально розвинутої правосвідомості про суттєве в соціальному (державному) пенсійному забезпеченні, що отримали пряме текстуальне закріплення в нормах Основного Закону або головного галузевого закону (іншого акта);
– формулювання мети правового регулювання пенсійного забезпечення, якою є забезпечення (захист) життя та здоров’я пенсіонерів на рівні соціальних стандартів та можливостей для їх подальшого вільного розвитку;
набули подальшого розвитку:
– дослідження сутності поняття соціального забезпечення, в результаті чого аргументовано, що його можна розглядати в двох значеннях: у найзагальнішому значенні − як забезпечення, що існує в суспільстві, та вужчому – як забезпечення, що надається суспільством (державою). У першому випадку до соціального забезпечення належать усі суспільні відносини, метою яких є забезпечення осіб, які цього потребують і не можуть самостійно про себе подбати через наявність юридично значущих обставин. До соціального забезпечення в другому випадку слід віднести тільки те забезпечення, яке надається державою від імені та за рахунок суспільства. Закономірно, що забезпечення, яке надається від імені та за рахунок суспільства державою, є окремим випадком соціального забезпечення у його найзагальнішому значенні;
– визначення мети соціальних (державних) пенсійних відносин, які є частиною соціально-забезпечувальних відносин, яка не повинна визначатися тільки як захист, а складається з: першого рівня − обов’язкового забезпечення особи на рівні стандартів сучасного розвитку суспільства (те, що розуміється в сучасних джерелах як захист); другого рівня − забезпечення, яке може бути як обов’язкове, так і добровільне та спрямоване на задоволення потреби особи у вільному розвитку та реалізації своїх здібностей;
– наведено додаткові аргументи щодо недоцільності застосування добровільних засад регулювання соціальних (державних) пенсійних відносин (солідарна система).
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертації полягає у можливості використання її результатів у подальших наукових дослідженнях проблем правового регулювання пенсійного забезпечення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції можуть бути використані в правотворчій діяльності, що сприятиме удосконаленню законодавства України з пенсійного забезпечення, в тому числі й при його кодифікації. Отримані результати можуть використовуватися при судовому захисті прав осіб на пенсійне забезпечення, а також у навчальному процесі в юридичних та інших навчальних закладах під час викладання дисципліни «Право соціального забезпечення України», при написанні підручників, монографій, науково-практичних посібників та розробці методичних рекомендацій.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана та обговорена у відділі проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (м. Київ, 23–24 квітня 2009 р.), «Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення» (м. Харків, 22–23 квітня 2009 р.), «Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні (м. Харків, 5–6 червня 2009 р.), «Актуальні питання реформування правової системи України (м. Луцьк, 29–30 травня 2009 р.), «Проблеми відповідальності в сучасному праві» (м. Москва, 10–11 грудня 2009 р.), «Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 8–9 жовтня 2010 р.) «Проблеми методології правових наукових досліджень та експертиз» (м. Москва, 2–3 грудня 2010 р.), «Міжнародне, російське та зарубіжне законодавство про працю та соціальне забезпечення (порівняльний аналіз)» (м. Москва, 25–28 травня 2011 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображені у п’яти статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, та семи тезах доповідей на наукових конференціях, опублікованих у збірниках.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, що включають шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел – усього 173 джерела. Обсяг рукопису − 200 сторінок тексту. Повний обсяг – 220 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дослідженні здійснено узагальнення теоретичних положень та в новому аспекті розв’язано наукове завдання, що має своїм результатом визначення системи принципів пенсійного забезпечення задля їх прямого текстуального закріплення в пенсійному законодавстві, що сприятиме удосконаленню та підвищенню ефективності правового регулювання пенсійного забезпечення.
Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки:
1. Соціальне забезпечення можна розглядати у двох значеннях: у найзагальнішому значенні − як забезпечення, що існує в суспільстві, та вужчому – як забезпечення, що надається суспільством (державою). У першому випадку до соціального забезпечення належать усі суспільні відносини, метою яких є забезпечення осіб, які цього потребують і не можуть про себе самостійно подбати через наявність юридично значущих обставин. До соціального забезпечення у другому випадку слід віднести лише те забезпечення, яке надається державою від імені та за рахунок суспільства. Закономірно, що забезпечення, яке надається від імені та за рахунок суспільства державою, є окремим випадком соціального забезпечення у його найзагальнішому значенні.
2. Найсуттєвішими ознаками соціального (державного) пенсійного забезпечення є те, що воно надається державою на обов’язкових засадах та здійснюється суспільним (державним) коштом. При цьому обставини, при настанні яких забезпечення надається особі, та соціальні стандарти, яким повинен відповідати обсяг матеріального забезпечення, визначені в законодавстві.
3. Мета соціальних (державних) пенсійних відносин, які є частиною соціально-забезпечувальних відносин, не повинна визначатися тільки як захист, а складається з забезпечення особи на рівні стандартів сучасного розвитку суспільства (те, що розуміється в сучасних джерелах як захист); та забезпечення, яке спрямоване на задоволення потреби особи у вільному розвитку та реалізації своїх здібностей.
4. Забезпечення особи на рівні стандартів сучасного розвитку суспільства повинно здійснюватися державою на обов’язкових засадах. Забезпечення, яке спрямоване на задоволення потреби особи у вільному розвитку та реалізації своїх здібностей може здійснюватися як на обов’язкових, так і на добровільних засадах.
5. Пенсійне забезпечення як структурна частина права соціального забезпечення − (соціальне (державне) пенсійне забезпечення) − це суспільні відносини з обов’язкового, грошового, щомісячного, як правило, довічного надання забезпечення особам у випадках та на умовах, встановлених у законі, яке повинне здійснюватися державою від імені та за рахунок суспільства з метою як забезпечення життя та здоров\'я пенсіонерів на рівні соціальних стандартів, так і для подальшого вільного розвитку.
6. Ґенезою принципів права є послідовне проходження відповідними ідеями таких чотирьох етапів. Перший етап – це зародження сукупності передумов або для виникнення нових суспільних відносин у царині існуючих, або як нововведення для існуючих відносин. Сукупність зазначених передумов породжує соціальні проблеми, що вимагають свого вирішення, а суспільні відносини, метою яких є вирішення таких проблем, і є нововведеними суспільними відносинами. У зв’язку з цим, правосвідомість збагачується новими ідеями, які відображають закономірності таких нововведених суспільних відносин, тобто ідеями про суттєве у вказаних відносинах.
Слід зауважити, що в цьому дослідженні під правосвідомістю маються на увазі саме оптимально розвинута правосвідомість, що означає визнання публічного інтересу в тих сферах, де це необхідно, й водночас прагнення компромісу між приватними інтересами, де це можливо. Таким чином, правосвідомість ґрунтується на розумінні справедливості з врахуванням рівня розвитку політичних та соціально-економічних відносин у суспільстві.
Другий етап – це етап первинного нормативного закріплення керівних ідей про суттєве в певних суспільних відносинах у джерелах (формах) права, що свідчить про виникнення їх правого регулювання. Як правило, такі ідеї (принципи) отримують опосередковане текстуальне закріплення: коли їх можна сформулювати шляхом аналізу тексту сукупності норм, хоча, іноді на цьому етапі зустрічається пряме текстуальне закріплення зазначених ідей у нормах-принципах.
Оскільки відповідні ідеї отримують відображення в позитивному праві, закономірно, що в науковій літературі вони визначаються через зв’язок з правом: як принципи права, правові принципи або принципи правового регулювання відповідних відносин.
Третій етап – це етап осмислення професійними юристами, як правило, вченими як нормативного матеріалу, де ці ідеї були втілені, так і практики їх реалізації в фактичних суспільних відносинах. У результаті такого осмислення керівні ідеї про суттєве в нормативно врегульованих суспільних відносинах, (основоположні судження законодавця про суттєве в праві) знаходять свій вираз у формі доктринальних принципів.
На етапі, коли правова наука ще не виокремлює певну галузь права, сформульовані доктринальні принципи права можна визначити як принципи правового регулювання відповідних відносин. Після виникнення відповідної галузі права такі ідеї в юридичній літературі зазначаються як галузеві принципи.
Четвертий етап (заключний) – це етап прямого текстуального закріплення керівних ідей про суттєве в нормативно врегульованих суспільних відносинах у норми-принципи головного галузевого акта або Основного Закону.
7. Правовими принципами є − керівні ідеї оптимально розвинутої правосвідомості про суттєве в відповідних суспільних відносинах (що відповідає першому етапу ґенези принципів права). Принципами правового регулювання є − правові принципи, які пройшли первинний етап об’єктивації у джерела (форми) права (шляхом прямого нормативного закріплення і/або контекстуального) до виникнення галузевої правової науки (другий етап ґенези принципів права). Принципами права є − принципи правового регулювання суспільних відносин, які набули форму доктринальних принципів права (як правило галузевих), після чого отримали пряме текстуальне закріплення у нормах-принципах Основного Закону або головного галузевого Закону.
8. Принципами пенсійного забезпечення в праві соціального забезпечення (принципами соціального (державного) пенсійного забезпечення) є − керівні ідеї оптимально розвинутої правосвідомості про суттєве в соціальному (державному) пенсійному забезпеченні, які отримали пряме текстуальне закріплення в нормах-принципах Основного Закону або головного галузевого Закону (іншого акту).
9. Система принципів соціального (державного) пенсійного забезпечення (яке здійснюється як на страхових засадах, так і засадах бюджетних асигнувань), загалом, ще не досягла заключного (четвертого) етапу ґенези. Окремі принципи соціального (державного) пенсійного забезпечення знаходяться на різних етапах розвитку: деякі тільки зароджуються, що відповідає першому етапу їх ґенези, частина принципів знаходиться на другому або третьому етапі, й лише поодинокі принципи частково отримали пряме текстуальне закріплення в законі, що відповідає четвертому (заключному) етапу їх розвитку.
При цьому, особливістю пенсійних відносин в Україні є те, що відбувається їх новація через наявність низки соціально-екнономічних чинників (негативні наслідки світової фінансової кризи, особливості демографічної ситуації, тощо).
10. Доктринальні принципи характеризують такі складові (ознаки) соціально забезпечувальних та пенсійних відносин, (1) коло осіб, яким надається забезпечення; (2) зовнішній вираз забезпечення; (3) суб’єкти, за рахунок яких формуються цільові фонди та засади формування цих фондів; (4) розміри забезпечення та їх співвідношення з соціальними стандартами та з рівнем життя; (5) суб’єкти, які здійснюють організацію та управління забезпеченням; (6) умови, які впливають на порядок визначення розмірів матеріального забезпечення конкретній особі (мається на увазі єдність та диференціація в забезпеченні); (7) юридичні факти, які є підставою для надання забезпечення (8) наявність гарантій забезпечення, які надає держава та інші.
11. У пенсійному забезпеченні принципом-ціллю є − надання матеріального забезпечення пенсіонерам тобто досягнення мети правового регулювання, яку можна формулювати як: забезпечення (захист) життя та здоров\'я пенсіонерів та можливостей для їх подальшого вільного розвитку.
До принципів, які встановлюють зв\'язок між цілями та засобами їх досягнення відносяться засади формування джерел забезпечення: (1) страхування (коли джерела забезпечення формуються за рахунок внесків як самих майбутніх пенсіонерів, так і інших осіб), (2) піклування (коли джерела забезпечення формуються третіми особами, в тому числі, й державою, без прямої матеріальної участі майбутніх пенсіонерів).
Забезпечення на засадах піклування (гратісарне забезпечення) має характеристики: аліментарності та еміритарності. В основу піклування на засадах аліментарності покладена моральна ідея захисту слабкого з боку сильного (патронат). В основу піклування на засадах еміритарності покладена ідея відплати за заслуги перед державною. В пенсійному забезпеченні існує ще ідея відшкодування шкоди (ушкодження здоров’я) працівнику, яку(е) він отримав при виконанні своїх трудових обов’язків.
12. Система галузевих доктринальних принципів права соціального забезпечення складається з таких принципів: (1) принцип всезагальності соціального забезпечення, змістом якого є забезпечення всіх осіб, незалежно від громадянства, форми та виду їх суспільно-корисної діяльності (характеризує коло осіб, які підлягають соціальному забезпеченню); (2) принцип різноманітності форм та видів соціального забезпечення (характеризує зовнішній вираз забезпечення); (3) принцип участі в формуванні цільових фондів соціального забезпечення працівників, держави та роботодавців (характеризує суб’єктів, за рахунок яких здійснюється соціальне забезпечення); (4) принцип формування фондів забезпечення на засадах: страхування та (або) асигнувань із державного, місцевого бюджету (характеризує спосіб створення джерел соціального забезпечення); (5) принцип відповідності розмірів соціального забезпечення гідному рівню життя (характеризує розміри соціального забезпечення та їх співвідношення із соціальними стандартами та рівнем життя); (6) принцип організації соціального забезпечення через державні органи управління або інші структури (характеризує суб’єктів, які здійснюють діяльність по організації надання соціального забезпечення); (7) єдність та диференціація, яка має місце в процесі соціального забезпечення (характеризує умови, які впливають на порядок визначення розмірів матеріального забезпечення конкретній особі); (8) принцип обумовленості соціального забезпечення юридично значимими обставинами (характеризує юридичні факти соціально-забезпечувальних правовідносин); (9) принцип гарантованості соціального забезпечення державою (характеризує міру втручання держави в регулювання відносин із соціального забезпечення).
13. Ґрунтуючись на загальноприйнятому підході, згідно з яким доктринальні принципи права визначають не тільки основні риси змісту структурної частини галузі права соціального забезпечення − пенсійного забезпечення у теперішньому, але й визначають загальний майбутній його розвиток та правозастосовчої діяльності в сфері пенсійного законодавства, система доктринальних принципів соціального (державного) пенсійного забезпечення складається з таких принципів: (1) принцип обов’язкового надання державою пенсійного забезпечення всім особам, що здійснювали трудову діяльність у цій державі у будь-якій формі її прояву; (2) принцип обов’язкової сплати страхових внесків на обов’язкове соціальне (державне) пенсійне забезпечення у разі здійснення трудової діяльності особою у будь-якій формі її прояву; (3) принцип включення до страхового пенсійного стажу певних періодів (навчання, служба в армії, вагітність та догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тощо); (4) надання пенсійного забезпечення, як правило, довічно в грошовій формі шляхом щомісячної виплати пенсій, що не підлягають оподаткуванню; (5) здійснення забезпечення за рахунок державних (суспільних та(або) усуспільнених) коштів, які формуються у відповідні фонди на страхових (солідарних) та/або не страхових засадах шляхом оптимальної участі в їх створенні роботодавців, держави та працівників, що повинно сприяти економічному розвитку суспільства; (6) здійснення пенсійного забезпечення в обсязі, який повинен задовольняти основні потреби забезпечуваних (забезпечення (захист) життя та здоров’я та можливостей для їх подальшого розвитку); (7) принцип паритетної участі громадян, держави, роботодавців в ухваленні й реалізації рішень з питань пенсійного забезпечення на засадах гласності, прозорості та доступності; (8) збалансованість єдності та диференціації підстав та умов при визначенні рівня грошового забезпечення пенсіонерів; (9) обумовленість пенсійного забезпечення юридично значущими обставинами, які визначені в законодавстві; (10) принцип гарантування державою виконання зобов’язань з надання пенсійного забезпечення; (11) адресність забезпечення; (12) перегляд (індексація) розміру пенсій відповідно до зростання споживчих цін; (13) встановлення пенсійного віку з врахуванням умов та тривалості життя населення України; (14) принцип надання певним категоріям громадян права на отримання декількох видів пенсії; (15) принцип цільового та ефективного використання коштів фондів пенсійного забезпечення.
Серед принципів пенсійного забезпечення (які повинні набути прямого текстуального закріплення в законі доцільно передбачити принцип пріоритету принципу-норми пенсійного забезпечення над іншими нормами законодавства.
14. Принципи, які отримали пряме текстуальне закріплення в пенсійному законодавстві України, лише частково відносяться до принципів соціального (державного) пенсійного забезпечення.
При цьому, законодавче формулювання тих принципів, які характеризують ті самі ознаки пенсійних відносин, що й доктринальні принципи соціального (державного) пенсійного забезпечення, не завжди сприяє досягненню вищезазначеної мети правового регулювання пенсійних відносин.
Решта принципів у пенсійному законодавстві, що отримали пряме текстуальне закріплення в законах є: (1) дублюванням загальноправових принципів без зазначення особливостей їх реалізації саме в пенсійному забезпеченні; (2) декларативними принципами-цілями; (3) несуттєвою деталізацією вже сформульованого в законі принципу.
15. В пенсійному законодавстві України взагалі не знайшли своєї реалізації у вигляді прямого текстуального закріплення в формі принципу такі доктринальні принципи соціального (пенсійного) забезпечення: (1) принцип включення до страхового пенсійного стажу певних періодів (навчання, служба в армії, вагітність та догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тощо); (2) надання пенсійного забезпечення, як правило, довічно в грошовій формі шляхом щомісячної виплати пенсій, що не підлягають оподаткуванню; (3) адресність забезпечення; (4) перегляд (індексація) розміру пенсій відповідно до зростання споживчих цін; (5) встановлення пенсійного віку з врахуванням умов та тривалості життя населення України; (6) принцип надання певним категоріям громадян права на отримання декількох видів пенсії.
16. Контекстуальне відображення в пенсійному законодавстві принципів соціального (державного) пенсійного забезпечення відбулося лише частково: відображені, як правило, ті самі принципи, що були закріплені в ньому безпосередньо (шляхом прямого нормативного закріплення).
Решта доктринальних принципів соціального (державного) пенсійного забезпечення може бути сформульована (виведена з контексту законів) тільки шляхом системного тлумачення сукупності правових норм, при чому, з обов’язковим посиланням на статтю 3 Конституції України (яка визнає людину найвищою соціальною цінністю) та міжнародні нормативні акти з соціального забезпечення. При цьому навіть розширене тлумачення норм пенсійних законів та Конституції України не дозволяє сформулювати всі конкретні доктринальні принципи.
17. Вітчизняні суди неоднаково застосовують пенсійне законодавство України, що обумовлено: (1) його безсистемністю; (2) наявністю в законодавстві різних підходів щодо врегулювання одних й тих же питань стосовно різних категорій працівників.
18. Порушення конституційного права особи на пенсійне забезпечення має місце не тільки внаслідок недосконалого правового регулювання пенсійних відносин, а й через порушення (незастосування) судами: (1) положення статті 3 Конституції України, якою встановлено, що людина, її життя і здоров\'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; (2) положення статті 8 Конституції України, якою встановлено, що норми Конституції є нормами прямої дії; (3) принципів верховенства права та законності (в тому числі, в частині врахування практики вирішення спорів Європейським Судом з прав людини, та звернення до Конституційного Суду України з метою перевірки на конституційність пенсійних законів (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
19. Основною проблемою пенсійних відносин в Україні є низький рівень пенсійного забезпечення, що ставить під сумнів досягнення мети їх правового регулювання.
Фактичні пенсійні відносини характеризуються наявністю проблем з реалізацією таких доктринальних принципів пенсійного забезпечення: (1) перегляду (індексації) розміру пенсій відповідно до зростання споживчих цін, що можна розглядати як принцип-засіб відносно реалізації принципу здійснення пенсійного забезпечення в обсязі, який повинен задовольняти основні потреби забезпечуваних (забезпечення (захист) життя та здоров’я та можливостей для їх подальшого розвитку); (2) збалансованість єдності та диференціації підстав та умов при визначенні рівня грошового забезпечення пенсіонерів, що породжує проблеми при реалізації принципу включення до страхового пенсійного стажу певних періодів (служба в армії, робота на певних посадах для призначення спеціальних пенсій, тощо); (3) здійснення забезпечення за рахунок державних (суспільних та(або) усуспільнених коштів), які формуються у відповідні фонди на страхових (солідарних) та/або не страхових засадах шляхом оптимальної участі в їх створенні роботодавців, держави та працівників, що повинно сприяти економічному розвитку суспільства; (4) надання певним категоріям громадян права на отримання декількох видів пенсії.
20. Грунтуючись на положеннях Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, Конституції України, правових позиціях Європейського Суду з прав людини та висновках Конституційного Суду України сформульовані принципи, які є критеріями справедливого балансу приватних та суспільних інтересів при вирішенні пенсійних спорів щодо обмеження пенсійних прав, зокрема: право особи на пенсійне забезпечення: (1) не може бути обмежене у разі, якщо таке обмеження покладає на особу індивідуальний, занадто тяжкий та неспіврозмірний з цілям, для яких таке обмеження вводилось, тягар; (2) може бути обмежене, якщо воно передбачається законом, встановлюється в інтересах суспільства та відповідає поставленій меті (є пропорційним).
21. З метою вирішення конфлікту, який може виникнути в зв’язку з перехідним станом пенсійної системи України (її реформуванням), між правом особи на пенсійне забезпечення та суспільними інтересами, доцільно при формулюванні системи принципів пенсійного забезпечення задля їх прямого текстуального закріплення в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058 врахувати принципи Європейського Суду з прав людини, який він застосовує при вирішенні пенсійних спорів шляхом динамічного тлумачення норм Конвенції, а саме: (1) гарантування державою виконання зобов’язань з надання пенсійного забезпечення, незважаючи на відсутність коштів; (2) принцип залежності рівня пенсійного забезпечення від економічної доцільності, соціально-економічних обставин, фінансових можливостей держави; (3) принцип обмеження права особи на пенсійне забезпечення, у разі якщо воно передбачається законом, встановлюється в інтересах суспільства та відповідає поставленій меті (є пропорційним); (4) недопустимість обмеження права особи на пенсійне забезпечення (в тому числі рівня пенсійного забезпечення, пенсійного віку, тощо) у разі, якщо таке обмеження покладає на особу індивідуальний, занадто тяжкий та неспіврозмірний з цілями, для яких таке обмеження вводилось, тягар; (5) застосування найбільш сприятливого для пенсіонера підходу щодо розрахунку розміру його пенсії у разі неузгодженості пенсійного законодавства.
У разі колізії вказаних принципів суд у кожному конкретному випадку задля досягнення справедливого балансу інтересів сторін та мети правового регулювання пенсійних відносин надає перевагу одному із вищевказаних принципів, ретельно дослідивши всі обставини справи.
22. Сучасний перехідний період, який переживає українське суспільство, характеризується реформуванням пенсійної системи України. В зв’язку з цим окремі принципи соціального (державного) пенсійного забезпечення знаходяться на різних етапах свого розвитку: деякі тільки зароджуються, що відповідає першому етапу ґенези, частина принципів знаходиться на другому або третьому етапі, і лише поодинокі принципи частково отримали пряме текстуальне закріплення в законі, що відповідає четвертому (заключному) етапу їх розвитку.
Враховуючи зазначене задля реалізації конституційного права громадян на пенсійне забезпечення доречно: закріпити принципи соціального (державного) пенсійного забезпечення в законодавстві, що надасть змогу вітчизняним судам, які тяжіють до нормативного підходу в правозорумінні при вирішенні пенсійних спорів, застосовувати безпосередньо принципи пенсійного права, які набули зовнішнього виразу у вигляді норми-принципу закону.
Вказане, на мій погляд, є особливо актуальним, враховуючи: (1) вищезазначені вади пенсійного законодавства, яке в цілому характеризується суперечливістю його норм та (2) неоднакову практику вирішення судами пенсійних спорів.
23. Оскільки ознакам соціального (державного) пенсійного забезпечення відповідає перший рівень пенсійної системи України пропонується доповнити Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058 статтею 7 (1) «Принципи солідарної системи загальнообов\'язкового державного пенсійного страхування», яка буде визначати мету правового регулювання пенсійного забезпечення, якою є − забезпечення (захист) життя та здоров\'я пенсіонерів на рівні соціальних стандартів, забезпечення можливостей для їх подальшого вільного розвитку та встановлювати такі принципи: 1) обов’язкового надання державою пенсійного забезпечення всім особам, які здійснювали в цій державі трудову діяльність у будь-якій формі її прояву; 2) обов’язкової сплати страхових внесків на обов’язкове соціальне (державне) пенсійне забезпечення у разі здійснення трудової діяльності особою у будь-якій формі її прояву; 3) включення до страхового пенсійного стажу певних періодів (навчання, тощо); 4) надання пенсійного забезпечення, як правило, довічно в грошовій формі шляхом щомісячної виплати пенсій, що не підлягають оподаткуванню; 5) здійснення забезпечення за рахунок державних (суспільних та/або усуспільнених) коштів, які формуються у відповідні фонди на страхових (солідарних) та/або нестрахових засадах шляхом оптимальної участі в їх створенні роботодавців, держави та працівників, що повинно сприяти економічному розвитку суспільства; 6) здійснення пенсійного забезпечення в обсязі, який повинен задовольняти основні потреби забезпечуваних (забезпечення (захист) життя та здоров’я та можливостей для їх подальшого розвитку); 7) паритетна участь громадян, держави, роботодавців в ухваленні й реалізації рішень з питань пенсійного забезпечення на засадах гласності, прозорості та доступності; 8) збалансованість єдності та диференціації підстав та умов при визначенні рівня грошового забезпечення пенсіонерів; 9) зумовленість пенсійного забезпечення юридично значущими обставинами, які визначені в законодавстві; 10) гарантування державою виконання зобов’язань з надання пенсійного забезпечення; 11) адресність забезпечення; 12) перегляд (індексація) розміру пенсій відповідно до зростання споживчих цін; 13) встановлення пенсійного віку з урахуванням умов та тривалості життя населення України; 14) надання певним категоріям громадян права на отримання кількох видів пенсії; 15) залежність рівня пенсійного забезпечення від економічної доцільності, соціально-економічних обставин, фінансових можливостей держави; 16) розмежування системи податків та страхових внесків; 17) цільове та ефективне використання коштів фондів пенсійного забезпечення; 18) пріоритет принципу-норми пенсійного забезпечення над іншою нормою законодавства; 19) обмеження права особи на пенсійне забезпечення у разі, якщо воно передбачається законом, встановлюється в інтересах суспільства та відповідає поставленій меті (є пропорційним); 20) недопустимість обмеження права особи на пенсійне забезпечення (рівня пенсійного забезпечення, пенсійного віку тощо) у разі, якщо таке обмеження покладає на особу індивідуальний, занадто тяжкий та неспівмірний з цілями, для яких таке обмеження вводилось, тягар; 21) застосування найбільш сприятливого для пенсіонера підходу щодо розрахунку розміру його пенсії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Право соціального забезпечення в Україні: підручник / [Лазор Л.І., Іншин М.І., Прилипко С.М. та ін.] ; за заг. ред. С.М. Прилипка, О.М. Ярошенка. − Х. : ФІНН, 2009. − 434 с.
2. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: [учебник] / Андреев В.С. − М. : Юридическая литература, 1987. − 352 с.
3. Советское пенсионное право: учебн. пособие / [Захаров М.Л., Лобанов Н.Г., Писков В.М. и др.] ; под ред. М.Л. Захарова. − М. : Юридическая литература, 1974. − 432 с.
4. Галаганов В. П. Право социального обеспечения: учебник / Галаганов В.П. − М. : КНОРУС, 2010. − 512 с.
5. Аракчеев В.С. Пенсионное право России / Аракчеев В.С. − СПб. : Юридический центр Пресе, 2003. − 351 с.
6. Ачаркан В.А. Государственные пенсии / Ачаркан В.А. – М. : Юридическая литература, 1967. − 165 с.
7. Астрахан Е.И. Принципы пенсионного обеспечения рабочих и служащих / Астрахан Е.И. − М. : Госюриздат, 1961. − 127 с.
8. Советское пенсионное обеспечение [А.В. Левшин, Я.М. Фогель, В.М. Писков и др.]. − М. : Юридическая литература, 1966. − 448 с.
9. Бойко М.Д. Право пенсійного забезпечення в Україні: [навчальний посібник, курс лекцій] / Бойко М.Д. − К. : Олан. − 2005. – 368 с.
10. Сирота І.М. Право пенсійного забезпечення в Україні: курс лекцій / Сирота І.М. − К. : Юрінком Інтер, 1998. − 288 с.
11. Богославець С.В. Недержавне пенсійне забезпечення як один із напрямів реалізації соціальної функції держави : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / С.В. Богославець. − Луганськ, 2009. − 19 с.
12. Сивак С.М. Правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / С.М. Сивак. − Київ, 1999. − 18 с.
13. Чупрова Е.В. Право на пенсионное обеспечение и его реализация в условиях рыночной экономики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Е.В. Чупрова. − Москва, 1999. − 28 с.
14. Прокопенко В.И. Пенсионное обеспечение робочих и служащих / Прокопенко В.И. − К. : Общество «Знание» Украинской ССР, 1985. − 19 с.
15. Современное состояние законодательства и науки трудового права и права социального обеспечения: материалы 6-й Международной научно-практической конференции / Министерство образования и науки Российской Федерации, Российская Ассоциация трудового права и социального обеспечения, Московская государственная юридическая академия им. О.Е. Кутафина . − М. : МГЮА им. О.Е. Кутафина, 2010. − 720 с.
16. Дідковська Т.О. Правове регулювання пенсійного забезпечення працівників на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Т.О. Дідковська. − Харків, 2008. − 20 с.
17. Татаренко Г.В. Договірне регулювання пенсійного забезпечення в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Г.В. Татаренко. − Луганськ, 2009. − 20 с.
18. Лібанов М.О. Правове регулювання професійних пенсій в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / М.О. Лібанов. − Київ, 2010. − 19 с.
19. Миронова Т.К. Право социального обеспечения и современные тенденции правового регулирования отношений в сфере социальной защиты: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Т.К. Миронова. − Москва, 2008. − 54 с.
20. Антипьева Н.В. Социальное обеспечение военнослужащих: проблемы правового регулирования: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док-ра юр. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Н.В. Антипьева. − Санкт-Петербург, 2010. − 45 с.
21. Кравчук Т.В. Пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Т.В. Кравчук. − Одеса, 2008. − 20 с.
22. Лушникова М.В. Курс права социального обеспечения / М.В. Лушникова, А.М. Лушников. − М. : Юстицинформ, 2009. − 656 с.
23. Синчук С.М. Право соціального забезпечення України: навч.посіб./ С.М. Синчук, В.Я. Бурак. − К. : Знання, 2006. − 316 с.
24. Ухвала від 27 січня 2009 року по справі № К-13765/07 / Вищий адміністративний суд України [Електронний ресурс] − Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4308771.
25. Право социального обеспечения России: учеб. / [Буянова М.О., Гусов К.М., Дзгоева Ф.О. и др.] ; отв.ред. К.Н. Гусов. − [4-е изд., перераб.и доп.]. − М. : Проспект, 2009. − 640 с.
26. Батыгин. К.С. Развитие основных форм социального обеспечения в свете новой Конституции СССР / К.С. Батыгин // Советское государство и право. − 1979. − № 3. − С. 19 − 23.
27. Иванова Р.И. Предмет и метод советского права социального обеспечения / Р.И. Иванова, В.А. Тарасова. − М. : Московский университет, 1983. − 168 с.
28. Шайхатдинов В.Ш. Теоретические проблемы советского права социального обеспечения / Шайхатдинов В.Ш. − Свердловск : Урал. ун-т, 1986. − 156 с.
29. Полупанов М.И. Право социального обеспечения – самостоятельная отрасль права / М.И. Полупанов // Советское государство и право. − 1971. − № 9. − С. 55 − 56.
30. Никифорова Н.Н. Место права социального обеспечения в системе российского права / Н.Н. Никифорова // Российский ежегодник трудового права. − 2005. − № 1. − С. 552 − 553.
31. Прилипко С.М. Предмет права соціального забезпечення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юр. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / С.М. Прилипко. − Харків, 2007. − 47 c.
32. Седельникова М.Г. Правовое регулирование пенсионного страхования в Российской Федерации : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрич. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / М.Г Седельникова. − Пермь, 2000. − 20 с.
33. Сапожникова Н.И. Правовое регулирование досрочного пенсионного обеспечения : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрич. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Н.И. Сапожникова. − Екатеринбург, 2005. − 26 с.
34. Тополенко Н.Д. Державне регулювання розвитку системи пенсійного страхування в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. управл. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Н.Д. Тополенко. − Запоріжжя, 2007. − 20 с.
35. Тлумачний словник сучасної української мови [уклад. Л.П. Ковригіна, Т.В. Ковальова, В.Д. Пономаренко]. − Х. : Белкар-книга, 2005. − 800 с.
36. Павловский И.В. Политика национальных интересов России: вектор развития современной России: [монография] / Игорь Павловский. − М. : Зебра Е, 2008. − 448 с.
37. Черних П.Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка / П.Я. Черних. − М. : Рус.яз., 1999. − Т.2: А Панцирь-Ящур. − 560 с.
38. Маца К.О. Системы неорганические, органические, социальные: свойства и принципы организации / Маца К.О. − К. : Обрій, 2008. − 196 с.
39. Право социального обеспечения: учебник / [Доброхотова Е.Н., Иванкина Т.В., Лавриков М.Ю. и др.] ; под ред. М.В. Филипповой. − М. : Юрист, 2006. − 446 с.
40. Савостьянова В.Б. Новация принципов пенсионного права в условиях современной пенсионной реформы в России : дис. … канд. юр. наук : 12.00.05 / Савостьянова Валентина Бористовна. − Пермь, 1999. − 200 с.
41. Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика) / Погребняк С.П. − Харків : Право, 2008. − 240 с.
42. Черноус С.М. Оціночні поняття у трудовому праві України: дис. … канд. юр. наук: 12.00.05 / Черноус Світлана Миколаївна. − Київ, 2008. − 212 с.
43. Фролов С.Е. Принципы права (вопросы теории и методологии) : дис. … канд. юр. наук. 12.00.01 / Фролов Сергей Евгеньевич. − Кострома, 2001. − 142 с.
44. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права / Смирнов О.В. − М. : Юридическая литература, 1977. − 214 с.
45. Принципы права: материалы всероссийской научно-теоретической конференции, (Санкт-Петербург, 30 ноября 2006 года) / Санкт Петербургский государственный университет. − СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, 2007. – 483 с.
46. Философский словарь / [под ред. И.Т. Фролова]. − М.: Республика, 2001. − 719 с.
47. Етимологічний словник української мови: у 7 т. Т. 1: А − Г / [укл. Р. В. Болдирєв та ін.]. − К. : Наук. думка, 1982. − 632 с.
48. Словник української мови / [ред М.Л.Мандрика]. Т.1. − К. : Наукова думка, 1971. − 550 с.
49. Новейший философский словарь / [сост. А.А. Грицанов]. − Мн. : изд. В.М. Скакун, 1998. − 896 с.
50. Философский энциклопедический словарь / [ред.-сост. Е.Ф. Губский и др.]. − М. : Инфра М, 2003. − 576 с.
51. Chambers`s encyclopaedia volume VI. − London, 1974. − 197 р.
52. Большая энциклопедия в 62 томах / [гл. ред. А. Лиманов]. Т. 11. М. : ТЕРРА, 2006. − 592 с.
53. Лушников А.М. Генезис науки трудового права и права социального обеспечения: дис. … канд. юр. наук: 12.00.05 / Лушников Андрей Михайлович. − М., − 2001, − 242 с.
54. Общая теория государства и права : акад. курс : в 3 т. Т.2. / [Бабурин С.Н., Байтин М.И., Бережнов А.Г. и др.] ; отв. ред. М.Н. Марченко. − [2-е изд., перераб. и доп.]. − М. : Зерцало-М , 2001.− 425 с.
55. Гасилин В.Н. Принципы в структуре философского знания. Логико-методологические аспекты / Гасилин В.Н. − Саратов : Саратовський ун-т, 1987, − 155 с.
56. Теория государства и права: курс лекций [Байтин М.И., Борисов В.В., Григорьев Ф.А. и др.] ; под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – [2-е узд. переработ. и доп.]. − М. : Юристъ, 2007. − 768 с.
57. Машков А. Проблеми теорії держави і права. Основи: курс лекцій / Машков А. − К. : К.І.С., 2008.− 470 с.
58. Дія права: інтегративний аспект: монографія / [Шемшученко Ю.С. , Оніщенко Н.М., Кубко Є.Б. та ін.] ; від.ред. Н.М. Оніщенко. − К. : Юридична думка, 2010. − 360 с.
59. Байтин М.И. О принципах и функциях права / М.И. Байтин // Правоведение. − 2000. − № 3. − С.4 − 5.
60. Лившиц Р.З. Принципы советского трудового права / Р.З. Лившиц, В.И. Никитинский // Советское государство и право. − 1974. − № 8. − С.31 − 37.
61. Бугров Л.Ю. Проблемы свободы труда в трудовом праве / Бугров Л.Ю. − Пермь :Пермский ун-т: информ.-правовое агентство \"ИНПЭА, 1992. − 236 с.
62. Евстратов А.Э. Генезис идеи социального государства: историко-теоретические проблемы: дис. … кандидата юр. наук: 12.00.01 / Евстратов Александр Эдуардович. − М., 2005. − 234 с.
63. Скурко Е.В. Принципы права в современном нормативном правопонимании / Скурко Е.В. − М. : Юрлитинформ, 2008. − 195 с.
64. Васильев А.М. О правовых идеях-принципах / А.М. Васильев // Советское государство и право. − 1975. − № 3. − С.11−18.
65. Колодій А.М. Принципи права України / Колодій А.М. − К. : Юрінком, 1998. − 208 с.
66. Алексеев С.С. Общая теория права: [учебник] / Алексеев С.С. − [2-е изд.]. − М. : ТК Велби, Проспект, 2008. − 576 с.
67. Фулей Т.І. Сучасні загальнолюдські принципи права та проблеми їх впровад