САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК ФОРМА СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

УДК 349.3.725

Чистякова Інна Олегівна

САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ЯК ФОРМА СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
кандидат юридичних наук
Венедіктов Сергій Валентинович

ЛУГАНСЬК – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………...……………………………... 3
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
1.1. Роль права на санаторно-курортне забезпечення населення в системі соціальних прав ……………………………………….…………………………..... 10
1.2. Поняття та принципи санаторно-курортного забезпечення …..………..… 27
1.3. Сучасний стан правового регулювання санаторно-курортного забезпечення ……………………………………………………….…...………..…. 44
Висновки за розділом 1 ………………...………………………………...….…..… 54
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ З САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
2.1. Загальне визначення правовідносин з санаторно-курортного забезпечення..……………………………………………………………….…......... 57
2.2. Суб'єкти, об'єкти та зміст правовідносин з санаторно-курортного забезпечення ……………………………………………………………….….......... 75
Висновки за розділом 2 .………………………………………………………….. 103
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
3.1. Диференціація нормативно-правового регулювання санаторно-курортного забезпечення в Україні ………………………………………………...………..... 105
3.2. Міжнародні стандарти в сфері санаторно-курортного забезпечення .......... 132
3.3. Шляхи удосконалення нормативно-правового регулювання санаторно-курортного забезпечення в Україні ………………………………………........... 141
Висновки за розділом 3………………………………………………………….... 149
ВИСНОВКИ …...……………………………………………………………...….. 153
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ …...………………………………. 160
ВСТУП

Актуальність теми. Відсутність на цей час в системі сучасного права соціального забезпечення України чітко визначеної теоретичної та практичної позиції щодо ролі і місця відносин санаторно-курортного забезпечення потребує розробки концепції належного та ефективного їх регулювання. Наявність в положеннях Конституції України права кожної працюючої особи на відпочинок та соціальний захист, і, відповідно, на санаторно-курортне забезпечення, встановлює певні правові гарантії щодо забезпечення реалізації права громадян на належне і якісне обслуговування в сфері охорони здоров’я.
До цього часу в науковому світі розробці та дослідженню правовідносин в сфері санаторно-курортного забезпечення належної уваги не приділялось. Деяких питань соціально-правового захисту населення в тій чи іншій мірі торкались в своїх наукових розробках B.C. Андрєєв, В.О. Аралов, К.С. Батигін, Т.З. Гарасимів, Ж.О. Горбачова, І.В. Гущін, О.B. Левшин, Є.Є. Мачульська, H.О. Семашко, І.М. Сирота, Е.Г. Тучкова, В.Ш. Шайхатдинов та інші. Праці саме цих вчених дозволяють окреслити основні риси соціально-правового захисту населення в Україні, а також розкрити їх основні правові характеристики. Але, на жаль, зазначене надбання вказаних науковців має узагальнюючий характер та не розкриває в повній мірі відносини в сфері санаторно-курортного забезпечення, з урахуванням вимог, продиктованих поступовим становленням ринкової економіки в Україні, запровадженням урядової політики щодо подальшої інтеграції України до європейської спільноти, відсутністю в положеннях діючого законодавства чітких норм, які б регулювали нові, постійно виникаючі відносини в сфері права соціального забезпечення.
В свою чергу, несистемність норм діючого законодавства, присвячених регулюванню відносин в сфері санаторно-курортного забезпечення, а також не достатнє висвітлення цього явища в дослідженнях вітчизняних науковців утворюють певні складнощі щодо впровадження права на санаторно-курортне забезпечення в реалії нашої держави.
Таким чином, на даний момент сутність санаторно-курортного забезпечення як форми соціально-правового захисту населення України з теоретичної точки зору є нерозкритою, що обумовлює необхідність її комплексного дослідження з урахуванням реалій вітчизняного та провідного світового досвіду з метою узагальнення та встановлення правової природи, поняття, ознак, місця санаторно-курортного забезпечення в системі права соціального забезпечення України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету. Тема роботи узгоджується з планами наукових досліджень кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розкриття сутності санаторно-курортного забезпечення, як форми соціально-правового захисту населення України та розроблення пропозицій і рекомендацій для вдосконалення вітчизняного законодавства в сфері санаторно-курортного забезпечення населення України.
Завдання дослідження зумовлені поставленою метою, і полягають у тому, щоб:
- визначити роль права на санаторно-курортне забезпечення різних категорій населення в системі соціальних прав;
- розкрити поняття та принципи санаторно-курортного забезпечення в Україні;
- визначити поняття та структуру правовідносин в сфері санаторно-курортного забезпечення та детально проаналізувати його елементи;
- визначити порядок забезпечення санаторно-курортним лікуванням різних категорій осіб;
- охарактеризувати сучасний стан нормативно-правового регулювання, міжнародні стандарти в сфері санаторно-курортного забезпечення та запропонувати напрямки удосконалення нормативно-правового регулювання санаторно-курортного забезпечення в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері забезпечення соціального захисту громадян України.
Предметом дослідження є сукупність правових норм національного і зарубіжного законодавства, що регулюють санаторно-курортне забезпечення як форму соціально-правового захисту населення України.
Методи дослідження. З метою отримання достовірних наукових результатів автором застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Методологічну базу дисертації склали діалектичний метод наукового пізнання, основні засади теорії держави і права. Аналіз теоретичних надбань, системи правових норм національного законодавства та міжнародного права щодо забезпечення громадян санаторно-курортним лікуванням здійснено за допомогою загальнонаукових методів: історично-аналітичного (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3), системно-функціонального (підрозділи 2.1, 2.2) та спеціально-юридичних методів: порівняльно-правового (підрозділи 3.1, 3.2), формально-логічного (підрозділ 3.3) та інших засобів наукового пізнання. Усі методи наукового дослідження переважно використовувалися у їхньому взаємозв’язку.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним з перших в сучасному українському правознавстві монографічним дослідженням проблематики санаторно-курортного забезпечення як форми соціально-правового захисту населення України, в якому проаналізовані ознаки, принципи, суб’єкти, об’єкти і зміст санаторно-курортного забезпечення, його правове регулювання, а також визначені і обґрунтовані інноваційні шляхи реформування цієї сфери.
За результатами проведеного дослідження сформульовані такі основні положення, що містять елементи наукової новизни:
Уперше:
- надано загальне визначення правовідносин з санаторно-курортного забезпечення та визначені суб'єкти, об'єкти і зміст правовідносин з санаторно-курортного забезпечення. Під правовідносинами в сфері санаторно-курортного забезпечення визначено виникаючі на основі норм права вольові, персоніфіковані суспільні відносини, в яких одна сторона (фізична особа) наділена правом вимагати санаторно-курортне забезпечення, а інша (орган соціального захисту або інший орган, на який покладено обов'язок забезпечувати громадян санаторно-курортним лікуванням) – обов'язком забезпечити реалізацію даного права;
- надано визначення санаторно-курортного забезпечення, під яким слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, роботодавців по закріпленню в нормативно-правових актах та сприянню реалізації можливості громадян, при наявності в них певних медичних показань, на відновлення і зміцнення здоров'я в спеціалізованих оздоровчих закладах, розташованих на землях оздоровчого призначення, що мають природні лікувальні ресурси;
- наведені основні ознаки санаторно-курортного забезпечення: 1) метою санаторно-курортного забезпечення є відновлення та зміцнення здоров'я населення; 2) санаторно-курортне лікування проходить в спеціалізованих оздоровчих закладах, які розташовані на землях оздоровчого призначення, що мають природні лікувальні ресурси; 3) санаторно-курортному забезпеченню підлягають особи при наявності в них певних медичних показань; 4) повне або часткове покриття витрат на санаторно-курортне забезпечення Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фондом соціального страхування від нещасних випадків, Державним бюджетом України та іншими бюджетами визначеними законом;
- визначена необхідність розроблення та прийняття Концепції розвитку санаторно-курортного забезпечення в Україні, яка заклала б єдиний фундамент в удосконаленні нормативно-правового регулювання та визначала б основні завдання стосовно реалізації державної політики щодо розвитку санаторно-курортного забезпечення в Україні. Таким законодавчим актом міг би стати Закон України «Про санаторно-курортне забезпечення осіб в Україні», який би містив в собі єдиний механізм та встановлював загальні засади надання санаторно-курортного забезпечення в Україні.
Удосконалено:
- обґрунтування, що до основних принципів санаторно-курортного забезпечення слід віднести: принцип законності; всезагальності права на санаторно-курортне забезпечення; фінансування санаторно-курортного забезпечення за рахунок коштів Фондів соціального страхування і бюджетів усіх рівнів; гарантованість права на санаторно-курортне забезпечення;
- позиція, що відносини з санаторно-курортного забезпечення існують тільки в формі правовідносин, оскільки виникають виключно на основі правових норм. Вони по своїй суті є перерозподільними відносинами, оскільки в юридичній формі закріплюють економічні перерозподільні відносини по витраті коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, Державного бюджету України та інших бюджетів на задоволення потреби в оздоровленні та лікуванні громадян.
Дістало подальшого розвитку:
- аргументація, що об'єктом правовідносин з санаторно-курортного забезпечення є путівка до санаторно-курортного закладу, оскільки санаторно-курортне забезпечення виявляється в наданні зазначеним в законодавстві особам органами соціального захисту або іншими органами, на які покладено обов'язок забезпечувати громадян санаторно-курортним лікуванням на частково-оплатній та безоплатній основі путівок до закладів, де проводиться санаторно-курортне лікування;
- визначення, що головною особливістю нормативно-правового регулювання санаторно-курортного забезпечення в Україні є значна диференціація правових норм, що регулюють порядок та умови санаторно-курортного забезпечення в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції можуть використовуватись:
а) у науково-дослідницькій діяльності – в процесі подальшого дослідження проблематики санаторно-курортного забезпечення як форми соціально-правового захисту населення України;
б) у правотворчості – при підготовці нових законодавчих актів, опрацюванні змін і доповнень до чинних нормативних актів, що регулюють правовідносини в сфері санаторно-курортного забезпечення. Вони можуть бути враховані також при розробці Закону України «Про санаторно-курортне забезпечення осіб в Україні»;
в) у правозастосуванні – з метою вдосконалення практики оперування правозастосовними органами нормами чинного законодавства у сфері санаторно-курортного забезпечення в Україні;
г) у навчальному процесі – для читання лекцій і проведення практичних занять з навчальної дисципліни «Право соціального забезпечення» зі студентами юридичних вузів і факультетів, а також при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Апробація результатів здійснена при використанні отриманих висновків і рекомендацій у навчальному процесі. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались на наукових конференціях: на міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення» (м. Харків, 2009 р.), науково-практичній конференції «Трудове право та проблеми соціального захисту населення в контексті правової держави» (м. Харків, 2010 р.).
Публікації. Результати дисертації опубліковані у 4 наукових статтях, з яких 3 опубліковані у фахових виданнях та у 2 тезах доповідей на зазначених наукових конференціях.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та переліку використаних джерел (189 найменувань). Повний обсяг дисертації – 175 сторінок, з яких основного тексту 159 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження санаторно-курортного забезпечення, як форми соціально-правового захисту населення України дозволяє зробити низку наступних висновків:
1. Соціальні права доцільно виокремити, як певну групу однорідних прав з поміж інших груп прав (політичних, громадянських, економічних тощо) та не використовувати збиральні терміни «економічні права» та «соціально-культурні права». Соціальні права можна виокремити з інших прав і згрупувати за спрямованістю на задоволення матеріальних та духовних потреб населення. При цьому слід зауважити, що до соціальних прав треба відносити право на працю, право на страйк, право на відпочинок, право на соціальний захист, право на житло, право на достатній життєвий рівень, право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на державну охорону сім'ї, дитинства, материнства і батьківства.
2. При формуванні змісту права населення України на санітарно-курортне забезпечення слід враховувати відмінності між такими поняттями, як «права людини» та «права громадянина». Права людини є основними, вони притаманні всім людям від народження, незалежно від того, чи є вони громадянами держави, в якій проживають, чи ні. Права ж громадянина включають в себе ті можливості, які закріплюються лише в силу її приналежності до держави. Таким чином, кожний громадянин тієї чи іншої держави володіє комплексом прав, що відносяться до загальновизнаних прав людини, плюс правами громадянина, що визнаються у цій державі.
3. Під санаторно-курортним забезпеченням слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, роботодавців по закріпленню в нормативно-правових актах та сприянню реалізації можливості громадян, при наявності в них певних медичних показань, на відновлення і зміцнення здоров'я в спеціалізованих оздоровчих закладах, розташованих на землях оздоровчого призначення, що мають природні лікувальні ресурси.
4. До основних ознак санаторно-курортного забезпечення відносяться: 1) метою санаторно-курортного забезпечення є відновлення та зміцнення здоров'я населення; 2) санаторно-курортне лікування проходить в спеціалізованих оздоровчих закладах, які розташовані на землях оздоровчого призначення, що мають природні лікувальні ресурси; 3) санаторно-курортне забезпечення здійснюється для осіб при наявності у них певних медичних показань; 4) повне або часткове покриття витрат на санаторно-курортне забезпечення здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фондом соціального страхування від нещасних випадків, Державним бюджетом України та іншими бюджетами, визначеними законом.
5. Під принципами санаторно-курортного забезпечення слід розуміти закріплені в національному законодавстві, що регулює санаторно-курортне забезпечення, вихідні положення, на яких базується весь механізм правового регулювання даного явища і які визначають основну спрямованість і найбільш істотні риси змісту правових норм у цій сфері.
6. До основних принципів санаторно-курортного забезпечення слід віднести: принцип законності і всезагальності права на санаторно-курортне забезпечення; фінансування санаторно-курортного забезпечення за рахунок коштів Фондів соціального страхування і бюджетів усіх рівнів; гарантованість права на санаторно-курортне забезпечення.
7. Відносини з санаторно-курортного забезпечення існують тільки в формі правовідносин, оскільки виникають виключно на основі правових норм. Вони по своїй суті є перерозподільними відносинами, оскільки в юридичній формі закріплюють економічні перерозподільні відносини по витраті коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, Державного бюджету України та інших бюджетів на задоволення потреби в оздоровленні та лікуванні громадян.
8. Під правовідносинами з санаторно-курортного забезпечення слід розуміти виникаючі на основі норм права вольові, персоніфіковані суспільні відносини, в яких одна сторона (фізична особа) наділена правом вимагати санаторно-курортне забезпечення, а інша (орган соціального захисту або інший орган, на який покладено обов'язок забезпечувати громадян санаторно-курортним лікуванням) – обов'язком забезпечити реалізацію даного права.
9. До суб'єктів правовідносин з санаторно-курортного забезпечення слід віднести фізичних осіб, які його потребують, а саме: інваліди, пенсіонери, ветерани війни, ветерани праці, особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, учасники бойових дій, учасники війни, застраховані потерпілі від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, особи застраховані в системі страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та члени їх сімей, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо. Іншою, зобов'язаною стороною правовідносин з санаторно-курортного забезпечення виступають різноманітні уповноважені державою органи і установи. До них відносяться: Міністерство соціальної політики України; обласні та районні управління праці та соціального захисту населення; страхові фонди; органи охорони здоров'я; територіальні центри соціального обслуговування.
10. Об'єктом правовідносин з санаторно-курортного забезпечення є путівка до санаторно-курортного закладу, оскільки санаторно-курортне забезпечення виявляється в наданні визначеним в законодавстві особам органами соціального захисту або іншими органами, на які покладено обов'язок забезпечувати громадян санаторно-курортним лікуванням, на частково-оплатній і безоплатній основі путівок до закладів, де проводиться санаторно-курортне лікування.
11. Правовідносини з санаторно-курортного забезпечення виникають з складних юридичних складів, які включають такі елементи: об'єктивні правові підстави; волевиявлення фізичної особи, яка має право на санаторно-курортне забезпечення; рішення органу соціального захисту або іншого органу, на який покладено обов'язок забезпечувати громадян санаторно-курортним лікуванням про видачу путівки в санаторно-курортний заклад. К правовим підставам, які закріплені в нормах права, відносяться: непрацездатність (тимчасова або постійна), статус ветерана війни, особи, яка має особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, учасника бойових дій, учасника війни, особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
12. Нормативно-правове регулювання санаторно-курортного забезпечення обов'язково в тій або іншій мірі пов'язано з динамікою фактичних суспільних відносин – їх формуванням, розвитком, зміною, згортанням і ліквідацією. Саме відповідність юридичного закону реальній дійсності, об'єктивним суспільним процесам і закономірностям є головним чинником його ефективності. В свою чергу, існуючий стан системи нормативно-правових актів, що регулюють санаторно-курортне забезпечення населення України, викликає труднощі, як у пошуку необхідного нормативного матеріалу, так і в застосуванні нормативних приписів. У зв'язку з цим законодавство в цій сфері потребує суттєвого вдосконалення.
13. Сфера нормативно-правового регулювання санаторно-курортного забезпечення в Україні характеризується великою кількістю нормативних актів. При цьому, в нормативно-правовому регулюванні санаторно-курортного забезпечення в Україні має місце диспропорція в співвідношенні між законами і підзаконними актами на користь останніх.
14. Головною особливістю нормативно-правового регулювання санаторно-курортного забезпечення в Україні є значна диференціація правових норм, що регулюють порядок та умови санаторно-курортного забезпечення в Україні. Проводиться диференціація правового регулювання шляхом прийняття особливих нормативно-правових актів, що розповсюджуються тільки на ту або іншу категорію осіб. Питаннями забезпечення санаторно-курортного лікування різних категорій населення займаються різні органи державної та місцевої влади, а також державні установи. Ті відомства, які мають власні санаторії, самостійно визначають правила надання санаторно-курортного лікування в цих санаторіях.
15. Правові норми щодо санаторно-курортного забезпечення в Україні можна диференціювати в залежності від оплатності надання санаторно-курортного забезпечення на такі, що встановлюють безкоштовне та зі знижкою санаторно-курортне лікування. Лікування в санаторіях, як правило, безкоштовне. Санаторно-курортне лікування надається не всім громадянам, а лише тим з них, які потребують його за висновком лікувальної установи.
16. Принцип диференціації нормативно-правового регулювання санаторно-курортного забезпечення в Україні також простежується в існуванні загальних норм законодавства, які поширюються на всіх учасників правовідносин, та спеціальних норм, які поширюються на окремі категорії учасників правовідносин. Спеціальні норми конкретизують загальні, доповнюють їх, а в деяких випадках встановлюють виключення із загальних норм.
17. Більшість стандартів прав людини, що закріплені у міжнародно-правових актах, розглядаються міжнародною спільнотою в якості загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, які мають обов’язкову силу для всіх держав світу. Вони мають загальний характер, і відступити від них неможливо. Їх значення полягає у тому, щоб усі конкретні норми з прав людини розроблялись на основі таких принципів, які одночасно є критерієм їхньої законності.
18. На нашу думку, соціальні стандарти можна визначити, як встановлені нормативно-правовими актами показники та основні вимоги до якості та рівня життя населення, що слугують певними орієнтирами, на досягнення яких повинна бути спрямована соціальна політика держави. Міжнародні стандарти обов’язково виражаються (закріплюються) у міжнародно-правових нормах.
19. Адаптація соціальної політики України до міжнародних стандартів полягає у реформуванні систем страхування, охорони праці, здоров’я, пенсійного забезпечення, політики зайнятості та інших галузей соціальної політики відповідно до стандартів ЄС i поступовому досягненні загальноєвропейського рівня соціального забезпечення i захисту населення. Даний напрям інтеграційного процесу має здійснюватися у рамках загальної програми реформ з активним залученням інституцій та програм ЄС і його держав-членів i першочерговим спрямуванням технічної допомоги ЄС саме на адаптацію соціальної політики України.
20. Вважаємо, що доцільним є розроблення та прийняття Концепції розвитку санаторно-курортного забезпечення в Україні, яка заклала б єдиний фундамент в удосконаленні нормативно-правового регулювання та визначала б основні завдання стосовно реалізації державної політики щодо розвитку санаторно-курортного забезпечення в Україні.
21. В процесі законотворчості повинен дотримуватися принцип системності, який передбачає внутрішню логіку побудови права і викладу всієї системи юридичних норм, в тому числі галузей та інститутів права. Принцип системності й узгодженості означає послідовність у правотворчості, взаємозв'язок і взаємодію законодавчих актів, обов'язкову узгодженість кожного нормативного акта з нормами Конституції, іншими законами, актами відповідної галузі та інших галузей права, з нормативно-процесуальними та ратифікованими міжнародно-правовими актами.
22. Реформування законодавства України в сфері санаторно-курортного забезпечення має здійснюватися з урахуванням запровадження в українське законодавство та правозастосовну практику європейських стандартів. Слід відзначити, що в багатьох країнах введено обов'язкове медичне страхування громадян і системи, що склалися, які засновані на страхових принципах, успішно функціонують та удосконалюються. Згідно з Основами законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, медичне страхування в Україні є одним із видів загальнообов’язкового державного соціального страхування. В свою чергу, до сих пір Закон України про медичне страхування все ще відсутній.
23. На нашу думку, підстави, умови, порядок санаторно-курортного забезпечення в Україні, як в правовій державі, повинні встановлюватися та регулюватися виключно законами, а не підзаконними нормативними актами. Більш того, вважаємо, що таким законодавчим актом міг би стати Закон України «Про санаторно-курортне забезпечення осіб в Україні», який би містив в собі єдиний механізм та встановлював загальні засади надання санаторно-курортного забезпечення в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Лукашева Е.А. Правовое государство и обеспечение прав личности / Права человека в истории человечества и в современном мире / Е.А. Лукашева. – М.: Институт государства и права АН СССР, 1989. – 147 с.
2. Российская юридическая энциклопедия / Гл. ред. А.Я. Сухарев. – М.: Издательский Дом ИНФРА-М, 1999.- 1110 с.
3. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Ред. кол. С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 952 с.
4. Рабінович П.М. Соціальна сутність держави: теоретично-методологічні засади дослідження / П.М. Рабінович // Право України. – 2001 – № 8. – С. 41-44.
5. Яковюк І.В. Права людини і становлення соціальної держави / Права людини в умовах реформування правової системи України / за ред. проф. М.Л. Панова. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. - 113 с.
6. Глущенко П.П. Социально-правовая защита конституционных прав и свобод граждан (теория и практика): Монография / П.П. Глущенко. - Санкт-Петербург: Изд-во Михайлова В.А., 1998. – 498 с.
7. Безлепкина Л.Ф. Социальное государство - это социальное развитие для всех / Л.Ф. Безлепкина // Социальное обеспечение. - 1995. - №11. - С.15-18.
8. Яковюк І.В. Соціальна держава: питання теорії і шляхи її становлення: Автореф. дис. канд. юр. наук / І.В. Яковюк. - X., 2000. - 190 с.
9. Панкевич О.З. Здійсненність прав людини «другого покоління» -визначальна риса соціальної держави / Права людини і Україна / Редкол. П.М. Рабінович (голов. ред.) та ін. - Львів.: «Світ», 1999. - 151 с.
10. Габиш Г. Социальные гарантии в условиях рыночной экономики / Г. Габиш // Общество и экономика. - 1998. - № 10-11. - С. 170-175.
11. Сташків Б. Поняття права соціального забезпечення / Б. Сташків // Право України. - 2000. - № 5. - С. 24-26.
12. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян / С. Приходько // Право України. - 1999. - № 9. - С. 22-26.
13. Лазарев В.M. Юридическая ответственность как форма и средство реализации социальной справедливости в советском обществе. Автореф. дисс. канд. юрид. наук / В.M. Лазарев. - М., 1990. - 26 с.
14. Мальцев Г.Б. Социальная справедливость и право / Г.Б. Мальцев. - М., 1977. - 76 с.
15. Ахундов H.A. Справедливость приговора. Автреф. дисс. канд. юрид. наук / H.A. Ахундов. - М., 1990. - 15 с.
16. Звягина М.М. Социальная справедливость в системе принципов советского права / М.М. Звягина // Вестник МГУ. Серия II. Право. - 1990. - № 1. - 78 с.
17. Глухов К.А. Проблема обеспечения социальной справедливости при совершенствовании жилищного законодательства / К.А. Глухов // Вестник МГУ. Серия II. Право. - 1991. № 6. - 66 с.
18. Герасимов A.B., Лоза Г.Г. Социальная защищенность советского военнослужащего / A.B. Герасимов, Г.Г. Лоза. - М., 1991. – 17 с.
19. Азарова Е.Г., Козлов А.Е. Личность и социальное обеспечение в СССР / Е.Г. Азарова, А.Е. Козлов. - М., 1983. - 188 с.
20. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР / Р.И. Иванова. – М.: Издательство Московского университета, 1986. – 176 с.
21. Батыгин К.С. Право социального обеспечения. Общая часть / К.С. Батыгин. - М., 1998. – 317 с.
22. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Феміна, 1996. – 696 с.
23. Мельник К.Ю. Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ (проблеми теорії та практики). - Дис. канд. юр. наук / К.Ю. Мельник. - X., 2003. – 202 с.
24. Мачульская Е.Е., Горбачева Ж.А. Право социального обеспечения / Е.Е. Мачульская, Ж.А. Горбачева. -M.: Книжный мир, 2000. – 285 с.
25. Конституция Российской Социалистической Федеративной Советской Республики. - М., 1918. - 26 с.
26. Конституция /Основной Закон/ Союза Советских Социалистических Республик. - К.: Госполитиздат УССР, 1959. - 32 с.
27. Конституция /Основной Закон/ Союза Советских Социалистических Республик. - К.: Политиздат Украины, 1979. - 64 с.
28. Конституции зарубежных государств. Учебное пособие. 2-е изд., исправ. и доп. - М.: Издательство БЕК, 1997. - 586 с.
29. Скакун О.Ф. Теория государства и права / О.Ф. Скакун. - X.: Консум, 2000. – 704 с.
30. Венедиктов B.C. Трудовое право Украины: Учебное пособие / B.C. Венедиктов. - X.: Консум, 2004. - 305 с.
31. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні / Під ред. М.С. Лопата. - К.: ІнЮре, 1997. – 48 с.
32. Теория государства и права / Под ред. Н.И. Матузова и A.B. Малько. - М.: Юрист, 1997. – 742 с.
33. Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Що таке свобода і право у демократичній державі / В.П. Гетьман, Ю.В. Килимник. – К., 1996. – 38 с.
34. Малеин Н.С. Повышение роли закона в охране личных и имущественных прав граждан / Н.С. Малеин // Советское государство и право – 1974. – № 6. – С. 41–46.
35. Рабинович П.М. Основні права людини: поняття, класифікації, тенденції / П.М. Рабинович // Український часопис прав людини. – 1995. – №1 – С. 14-22.
36. Рабінович П.М. Проблеми загальної теорії прав людини і громадянина / Права людини і громадянина: проблеми реалізації в Україні / Редкол.: П.М. Рабінович (голов. ред.) та ін. – К.: Ін Юре, 1998. – 120 с.
37. Действующее международное право. В 3-х томах / Составители Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Т. 2. – М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1999. – 832 с.
38. Международное право в документах: Учебное пособие / Сост. Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков – 2-е изд., перераб. и дополненное. – М.:ИНФРА - М, 1997. – 696 с.
39. Рабінович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України / П.М. Рабінович. –X.: Право, 1997. – 84 с.
40. Конституція України: Закон України вiд 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
41. Мачульская Е.Е. Реформа социального обеспечения и необходимость кодификации законодательства / Е.Е. Мачульская // Вестн. Моск. ун-та. Сер. ІІ, Право. – 1999. -№ 6. - С. 3-18.
42. Статут (Конституція) Всесвітньої організації охорони здоров'я / Всесвітня організація охорони здоров'я. Основні документи. - Женева, 1977. -345 с.
43. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К. Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
44. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. - 20-е изд. стереотип. - М.: Рус.яв., 1988. – 750 с.
45. Якушин Б.В. Слово, понятие, информация / Б.В. Якушин. - М.: Молодая гвардия, 1975. - 296 с.
46. Библер B.C. Понятие как процесс / B.C. Библер // Вопросы философии. - 1965. - № 9. - С. 47-56.
47. Овчаренко И.Н. Законы в системе источников (форм) права и их классификация. Дис. канд. юрид. наук. / И.Н. Овчаренко. - X., 2004. – 221 с.
48. Берлін І. Чотири есе про свободу / Перекл. з англ. О. Коваленка. - К.: Основи, 1994. - 272 с.
49. Новиков А.И. Нигилизм и нигилисты. Опыт критической характеристики / А.И. Новиков. - Л.: Лениздат, 1972. - 296 с.
50. Лисюткин А.Б. Юридическая техника и правовые ошибки / А.Б. Лисюткин // Государство и право. - М. 2001. - № 11. – с. 22-28.
51. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. - М.: «Зерцало», 1998. - 656 с.
52. Асмус В.Ф. Логика / В.Ф.Асмус. - М.: Госполитиздат, 1947. - 387 с.
53. Войшвилло Е.К. Понятие / Е.К. Войшвилло. - М.: Изд-во Московского университета, 1967. - 286 с.
54. Словник української мови / Під ред. Білодіда І.К. Т.3. - Київ: Наукова думка, 1972. - 744 с.
55. Толкачев К.Б., Хабибуллин А.Г. Основы правового положения личности / К.Б. Толкачев, А.Г. Хабибуллин / Конституционное право России. - Уфа, 1993. - 125 c.
56. Витрук H.B. Обеспечение и охрана советской милицией конституционных прав и свобод граждан / H.B. Витрук. - М., 1988. – 72 с.
57. Семашко H.A. Право на социальное обеспечение / H.A. Семашко. - М., 1938. - 96 с.
58. Аралов В.А., Левшин A.B. Социальное обеспечение в СССР / В.А. Аралов, A.B. Левшин. - М.: Госполитиздат, 1959. - 95 с.
59. Андреев B.C. Правовые проблемы социального обеспечения в СССР / B.C. Андреев // Советское государство и право. - М.: Наука. - 1967. - № 2. – С. 30-34.
60. Закон України «Про курорти» від 05.10.2000 р. № 2026-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, № 50, ст.435.
61. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. № 1264-XII // Відомості Верховної Ради, 1991, № 41, ст.546.
62. Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. № 2801-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, № 4, ст. 19.
63. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 14, ст. 71.
64. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 46-47, ст. 403.
65. Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 р. № 3721-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 4, ст.18.
66. Колодій A.M. Принципи права України / A.M. Колодій. - К.: Юрінком Інтер, 1998. -208 с.
67. Даль В. Толковый словарь русского языка. Т. 3. - М.: Наука, 1980. -548 с.
68. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак., вузів / В.О. Котюк. - К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
69. Загальна теорія держави і права: Підручник / За ред. М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришиної. - X.: «Право», 2002. - 432 с.
70. Шайхатдинов В.Ш. Теоретические проблемы советского права социального обеспечения / В.Ш. Шайхатдинов. - Свердловск: Издательство Уральського университета, 1986. - 157 с.
71. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник / И.М. Сирота. - Х.: Одиссей, 2000. – 382 с.
72. Тучкова Э.Г., Захаров М.Л. Право социального обеспечения России / Э.Г. Тучкова, М.Л. Захаров. -М.: Изд-во БЕК, 2001. - 386 с.
73. Гарасимів Т.З. Принципи права соціального забезпечення України Дис. канд. юрид. наук / Т.З. Гарасимів. - Л., 2001. - 158 с.
74. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. № 835-VI // Офіційний вісник України, 2008, № 100 (12.01.2009), ст. 3299.
75. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 15, ст. 190.
76. Васильєв A.M. О системах советского и международного права / A.M. Васильєв // Советское государство и право. - 1985. - №1. - С.64-72.
77. Конституція України – основний закон суспільства, держави і громадянина в України: Науково-метод. рекомендації / І.Ф. Надольний, Т.О. Мандебура, С.Д. Дзибик. – К.: Інюре, 1997. – 180 с.
78. Академічна юридична думка. - К.: Ін Юре, 1998.- 546 с.
79. Нерсесянц B.C. Система юридических гарантий прав и свобод граждан / B.C. Нерсесянц / В кн.: Социалистическое правовое государство: концепция и пути реализации. – М.: Юрид. лит., 1990. - 318 с.
80. Погорілко В.Ф., Сірий M.I. Права та свободи людини і громадянина в Україні / В.Ф. Погорілко, M.I. Сірий. - К.: Ін Юре, 1997. – 52 с.
81. Конституційне право України / Під ред. В.Ф. Погорілка. - К.: Наук, думка, 1999. - 734 с.
82. Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. - М.: НОРМА-ИНФРА. М, 1988. - 570 с.
83. Теория права и государства. Учебник / О.Ф. Скакун, Н.К. Подберезский. - X., 1997. – 496 с.
84. Селіванов В. Проблема методологічної обґрунтованості вітчизняного правознавства та юридичної практики / В. Селіванов // Право України. - 1999. - № 1. - С.20-27.
85. Селіванов В. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів «Верховенство права» і «Верховенство закону» / В. Селіванов // Право України. -1997. - № 6. - С. 13-19.
86. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность / В.Н. Кудрявцев. - М.: Наука, 1986. - 448 с.
87. Антонова Л.И. Вопросы теории локального правового регулирования. Дис. докт. юрид. наук / Л.И. Антонова. - Л., 1988. - 255 с.
88. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе / С.С. Алексеев. - М.: Юрид. лит., 1971. - 237 с.
89. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник / С.А. Комаров - М: Юрист, 1998. – 416 с.
90. Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия. Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. - М.: Статут, 1999. – 712 с.
91. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник / С.А. Комаров. - X.: Одиссей, 2000. - 384 с.
92. Рибалкін А.О. Проблеми систематизації нормативних актів органів внутрішніх справ / А.О. Рибалкін // Вісник національного університету внутрішніх справ. - X. - 2001.- № 14. - С. 128-133.
93. Политюк Б.С. О понятии «правоотношение» в современной теории права / Б.С. Политюк // Зб. наук. праць: Актуальні проблеми права (теорія і практика). - Луганськ: СУНУ ім. В. Даля. - 2002. - №4. – С. 18-22.
94. Теорія держави і права: Навчальний посібник / За редакцією С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
95. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т.- Т.1. - М.: Юрид. лит., 1982. – 368 с.
96. Алексеев С.С. Проблемы теории государства и права / С.С. Алексеев. - М.: Юрид. лит., 1987. - 448 с.
97. Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права / Ю.И. Гревцов - Л.: Ленинградский ун-тет, 1987. – 128 с.
98. Дудин П.М. Диалектика правоотношения / П.М. Дудин. - Издат. Саратовского ун-та, 1983. – 121 с.
99. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / С.Ф. Кечекьян. - М., 1958. -187 с.
100. Кечекьян С. Ф. // Советское государство и право, 1956. - № 3.
101. Пашуканис Е.Б. Общая теория права и марксизм / Е.Б. Пашуканис. - М.: Мосполиграф, 1924. – 160 с.
102. Стучка И.И. Революционная роль права и государства. Общее учение о праве и государстве / И.И. Стучка. - М.: Соц. акад. б-ка марксиста. Сер. социол. Вып. 1, 1923. – 154 с.
103. Толстой Ю.К. К теории правоотношения / Ю.К. Толстой. - Л.: Издательство ЛГУ, 1959. - 88 с.
104. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права / О.С. Иоффе, М.Д. Шаргородский. - М.: Юрид. лит., 1961. – 383 с.
105. Халфина P.O. Общее учение о правоотношении / P.O. Халфина. - М.: Юрид. лит., 1974. - 352 с.
106. Явич Л.С. Проблема содержания и формы в праве / Л.С. Явич // Ученые записки Таджикского государственного университета. - Т.УП. Сталинабад, 1955. - С. 61-65.
107. Явич Л.С. Общая теория права / Л.С. Явич. - Ленинград: Из-во Ленинградского ун-та, 1976. – 289 с.
108. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Н.Г. Александров. - М.: Юрид. лит., 1955. – 176 с.
109. Карпушин М.П. Социалистическое трудовое правоотношение / М.П. Карпушин. - М.: Госюриздат, 1958. – 184 с.
110. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества / А.Р. Мацюк. - К.: Наукова думка, 1984. – 280 с.
111. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права / П.Д. Пилипенко - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету ім. Івана Франка, 1999. – 214 с.
112. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений / А.И. Процевский. - М.: Юрид. лит., 1972. – 268 с.
113. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект / Г.І. Чанишева. – Одеса:«Юридична література», 2001.- 327 с.
114. Андреев B.C. Право социального обеспечения в СССР: Учебник / B.C. Андреев. - 2-е изд. М.: Юрид. лит., 1987. – 352 с.
115. Андреев B.C. Конституция СССР о социальном развитии и культуре / B.C. Андреев // Социалистическая законность, 1979. - № 10. - С. 11-16.
116. Андреев B.C. Социальное обеспечение в СССР / B.C. Андреев. - М.: Знание, 1968. – 80 с.
117. Андреев B.C. Социальное обеспечение в СССР (правовые вопросы) / B.C. Андреев. – М.: Знание, 1971. - 183 с.
118. Батыгин К.С. Развитие основных форм социального обеспечения в свете Конституции СССР / К.С. Батыгин // Советское государство и право. – 1979. - № 3. - С. 19-25.
119. Гущин И.В. Советское право социального обеспечения: вопросы теории / И.В. Гущин. - Минск, 1982. – 231 с.
120. Иванова Р.И., Тарасова В.А. Предмет и метод советского права социального обеспечения / Р.И. Иванова, В.А. Тарасова. - М.: Юрид. лит., 1983. - 188 с.
121. Стаховська Н.М. Відносини в праві соціального забезпечення: Дис. канд. юрид. наук / Н.М. Стаховська. - Київ. 2000. – 202 с.
122. Полупанов М.И. Право социального обеспечения – самостоятельная отрасль права / М.И. Полупанов // Советское государство и право. - 1976. - № 9. - С. 55-58.
123. Фогель Я.М. Право на пенсию и его гарантии / Я.М. Фогель. - М.: Юрид. лит., 1972. - 180 с.
124. Фогель Я.М. Некоторые вопросы теории права социального обеспечения / Я.М. Фогель // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. - М. Инстит. гос. и права, 1975. - С. 197-203.
125. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права / Н.М. Коркунов. - СПб, 1914. – 360 с.
126. Тарановский Ф.В. Учебник энциклопедии права / Ф.В. Тарановский. - Юрьев, 1917. - 534 с.
127. Шершеневич Г.Ф. Философия права / Г.Ф. Шершеневич. Т. 1 - М., 1911. – 512 с.
128. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности / Л.И. Петражицкий. – СПб.: Юркнига. – 1907. – с. 223.
129. Карева М.П., Кечекьян С.Ф. О социалистических правоотношениях. Тезисы докладов / М.П. Карева, С.Ф. Кечекьян. –М., 1956. – 28 с.
130. Бурлай Е.В. Нормы права и правоотношения в социалистическом обществе / Е.В. Бурлай. –К.: Наук.думка, 1987. – 93 с.
131. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави / П.М. Рабинович. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
132. Проблемы общей теории права и государства / Под общ.ред. В.С. Нерсесянца. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 832 с.
133. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов / А.Ф. Черданцев. – М.: Юрайт, 2000. – 432 с.
134. Загальна теорія держави та права / Під ред. B.B. Копєйчикова. –К.: Юрінком Інтер, 1997. – 284 с.
135. Спиридонов Л.И. Теория государства и права / Л.И. Спиридонов. – М.: Юрист, 1995. – 413 с.
136. Забелин Л.В. Теория социального обеспечения / Л.В. Забелин. – М., 1924. – 116 с.
137. Дурденевский В. Лекции по праву социальной культуры / В. Дурденевский. - М-Л., 1929 – 84 с.
138. Азарова Б.Г. Конституционные права личности в сфере социального обеспечения / Б.Г. Азарова // Советское государство и право. – 1980. - № 9. - С. 13-18.
139. Виноградова В.Д. Некоторые вопросы теории социального обеспечения / В.Д. Виноградова // Труды ВЮЗИ. Социальное обеспечение в СССР за 60 лет (правовые аспекты). - М., 1979. - С. 54-61.
140. Синчук С.М., Бурак В.Я. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. / За ред. С.М. Синчук. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. – 306 с.
141. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник. Изд. четвертое перераб. и доп. / И.М. Сирота. - X.: «Одиссей», 2004. – 384 с.
142. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для вузов / А.Б. Венгеров. 3-е изд. - М.: Юриспруденция, 2000. - 528 с.
143. Теория государства и права: Курс лекцій / Под ред. Н.И. Матузова и A.B. Малько. - 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
144. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского и проф. В.Д. Перевалова. – 2-е изд. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРАМ), 2002. – 616 с.
145. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
146. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник / В.І. Прокопенко. – X.: Фірма «Консум», 1998. – 480 с.
147. Алексеев С.С. Теория права / С.С. Алексеев. – М.: Издательство БЕК, 1994. – 224 с.
148. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства. Учебник для вузов / В. С. Нерсесянц. – Москва: Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 535 с.
149. Абдулаев М.И. Теория государства и права: Учебник для высших учебных заведений / М.И. Абдулаев. – М.: Финансовый контроль, 2004 – 410 с.
150. Голосніченко І.П. Перспективні положення кодифікації норм правового інституту адміністративної відповідальності / І.П. Голосніченко // Право України. – 2006. – №8. – С.60-63.
151. Ярошенко І. С. Право соціального забезпечення: Навч. посіб. / І. С. Ярошенко. – К.: КНЕУ, 2005. – 232 с.
152. Надточій Б. Соціальне страхування чи соціальне забезпечення? Погляд з позицій системи прав, установ та принципів / Б.Надточій // Україна: аспекти праці. – 2003. – №1. – С. 31-35.
153. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №23. – Ст. 121.
154. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 р. № 1533-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №22. – Ст. 171.
155. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 р. № 2017-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2000. – 7 листопада. – № 206.
156. Право социального обеспечения: Учебник / Под ред. К.Н. Гусова. – М.: ПБОЮЛ Грачев С.М., 2001. – 328 с.
157. Постанова Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 р. № 12 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.fse.gov.ua/fse/control/uk/publish/article?art_id=198878&cat_id=176760
158. Постанова Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007 № 49 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1400-07
159. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. № 187 «Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=187-2006-%EF
160. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 р. № 446 «Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=446-2011-%EF
161. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.2000 р. № 800 «Про затвердження Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=800-2000-%EF
162. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1345 «Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками дітей-інвалідів» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ovu.com.ua/articles/4656-pro-zatverdzhennya-poryadku-zabezpechennya-sanator
163. Захаров М.Л., Тучкова Э.Г. Право социального обеспечения России: Учебник / М.Л. Захаров, Э.Г. Тучкова. - 2-е изд., испр. и перераб. - М.: Издательство БЕК, 2002. - 560 с.
164. Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 17.07.2007 р. № 490 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1156-07
165. Наказ Міністра оборони України від 09.12.2005 р. № 727 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1544-05
166. Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.06.2005 р. № 306 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0689-05
167. Прилипко С.М. Юридична природа та сутність загальнообов’язкового державного соціального страхування / С.М. Прилипко // Правова держава. Щорічник наукових праць інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Вип. 15. – 2004. – С. 216-229.
168. Полешко А. Імплементація норм міжнародного права у вітчизняному законодавстві – важливий аспект правової реформи / А. Полешко // Право України. – 1998. – № 12. – С. 24-28.
169. Дроздов С. Окремі аспекти інтегрування України в Європейське та світове співтовариство (в світлі проблем прав людини) / С. Дроздов // Право України. – 1998. – №9. – С.10-12.
170. Європейська інтеграція України: Навч.-метод. зб. / Черніг. Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів держ. влади, органів місц. самоврядування, держ. п-в, установ і орг.; Уклад.:С. В. Бутко, А. В. Подкур. - Чернігів : ЦППК, 2007. - 64 с.
171. Советский энциклопедический словарь. Изд-во «Советская энциклопедия». - М., 1979.- 1600 с.
172. Права человека: идеи, нормы, реальность / Мюллерсон Р.А. - М.: Юрид. лит., 1991. - 160 c.
173. Черниченко С. В. Права человека и гуманитарная проблематика в современной дипломатии / С. В. Черниченко // Московский журнал международного права.- 1992.- № 3.- С. 33 - 48.
174. Рабінович П. Європейські стандарти прав людини: онтологічні, гносеологічні та праксеологічні аспекти (у світлі рішень Європейського Суду по правах людини) / П. Рабінович // Гармонізація законодавства України з правом ЄС. – Львів:ЛНУ ім. І. Франка; Університет Ганновер, 2003.–С.21-25.
175. Лукашева Е.А. Общая теория прав человека / Е.А. Лукашева. - М.: Издательство НОРМА, 1996. - 501 с.
176. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник / В. В. Кравченко. - вид. 3-тє, виправл. та доповн.- К.: Атіка, 2004. - 512 с.
177. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України: Навч. посіб. / Н.Б. Болотіна. - К.: Знання, 2005. - 615 с.
178. Загальна декларація прав людини: Законодавство України про шлюб, сім’ю та молодь. – К.: Юрінком, 1997. – 285 c.
179. Європейська соціальна хартія [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_062
180. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник / О. Ф. Фрицький. - К: Юрінком Інтер, 2002. - 536 с.
181. Европейская социальная хартия.: Справочник / Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 264 с.
182. Нипорко Ю., Стадник М. Міжнар