ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ЗА ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

На правах рукопису

МАРАХІН Євген Анатолійович

УДК 349.414

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ЗА ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ

Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
БОБКОВА Антоніна Григорівна
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України

Донецьк – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ
ДІЛЯНОК ЗА ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ….…………………14
1.1. Поняття та юридичні ознаки
цільового призначення земельних ділянок……………………………...14
1.2. Види цільового
призначення земельних ділянок…………………………………...…….32
1.3. Права та обов’язки землевласників і
землекористувачів із забезпечення використання
земельних ділянок за цільовим призначенням………………………….44
1.4. Правова основа забезпечення використання
земельних ділянок за цільовим призначенням………………………….57
1.5. Інституційно-правове забезпечення
використання земельних ділянок за цільовим призначенням…………65
Висновки до розділу 1…………………………………………………….85

РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПРАВОВЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ
ДІЛЯНОК ЗА ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ.................................90
2.1. Встановлення та зміна
цільового призначення земельних ділянок……………………………...90
2.2. Обмеження використання
земельних ділянок певних категорій…………………………………...111
2.3. Землеустрій у сфері забезпечення використання
земельних ділянок за цільовим призначенням………………………...120

2.4. Контроль використання
земельних ділянок за цільовим призначенням………………………...127
2.5. Відповідальність за використання
земельних ділянок не за цільовим призначенням……………………..148
Висновки до розділу 2…………………………………………………...172

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...182
ДОДАТКИ ..…………………….………………………...................................223

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасних умовах розвитку земельних відносин правове забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням є одним із найбільш проблемних, що потребує першочергового наукового та практичного вирішення. Це обумовлено такими факторами, як: незадовільне виконання землевласниками та землекористувачами обов’язку щодо цільового використання земельних ділянок; безконтрольні та необґрунтовані зміни цільового призначення земельних ділянок переважно задля задоволення приватних інтересів без урахування віддалених наслідків такої зміни (стану природного ресурсу, зниження якісних характеристик земельних ділянок тощо); стрімке позбавлення нашої держави значної площі земель, що мають особливу господарську, рекреаційну, оздоровчу, екологічну, історико-культурну та природоохоронну цінність тощо.
На законодавчому рівні питання забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням урегульовано низкою нормативно-правових актів земельного та інших галузей законодавства, проте таке законодавство перебуває в стадії становлення, на що вказують чисельні зміни в регулюванні цих відносин (за останні 5 років прийнято понад 20 нормативно-правових актів, які спрямовані на регулювання відносин, що досліджуються). При цьому на сьогодні залишились питання, що і надалі потребують законодавчого уточнення, серед яких: встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок; реалізація прав та обов’язків землевласників та землекористувачів щодо забезпечення використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням; контроль зазначеного використання земельних ділянок та відповідальність суб’єктів у разі використання земельних ділянок не за цільовим призначенням та ін.
У науковій літературі неодноразово приділялась увага різним аспектам правового забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням. До таких науковців відносяться: О.П. Анісімов, А.Г. Бобкова, І.О. Іконицька, Б.В. Єрофєєв, А.М. Мірошниченко, В.Ю. Уркевич, Р.І. Марусенко, В.М. Правдюк, П.Ф. Кулинич та ін. Звертались до цієї тематики і такі українські науковці, як: В.І. Андрейцев, О.Г. Бондар, О.А. Вівчаренко, А.П. Гетьман, В.К. Гуревський, О.М. Дроваль, Є.О. Іванова, І.І. Каракаш, Т.Г. Ковальчук, М.В. Краснова, П.Ф. Кулинич, А.М. Мірошниченко, Д.В. Санніков, М.В. Шульга та ін., проте залишається невирішеною ціла низка питань, які потребують теоретичного доопрацювання та обгрунтування.
З огляду на викладене, тема дисертаційного дослідження є актуальною та доцільною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою "Правове забезпечення ефективного управління об’єктами публічної власності" (номер державної реєстрації 0111U007825), у якій дисертант брав участь як співвиконавець і в межах якої автором проведено аналіз правового забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням та запропоновано шляхи подальшого вдосконалення відповідного законодавства та практики його застосування.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка нових теоретичних положень щодо правового забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням та підготовка пропозицій з удосконалення відповідного законодавства.
Для досягнення зазначеної мети вирішено наступні завдання:
досліджено визначення поняття та юридичні ознаки цільового призначення земельних ділянок і уточнено визначення такого поняття;
виокремлено види цільового призначення земельних ділянок та запропоновано їх класифікацію;
проаналізовано та конкретизовано права й обов’язки землевласників і землекористувачів із забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням;
досліджено інституційно-правове забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням та угруповано повноваження суб’єктів публічної влади щодо забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням;
розглянуто та упорядковано стадії встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок з уточненням їх послідовності, змісту, строків, результатів та учасників;
виявлено та угруповано види правових обмежень використання земельних ділянок певних категорій, які забезпечують використання земельних ділянок за цільовим призначенням;
досліджено вплив землеустрою на забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням і конкретизовано його зміст;
розглянуто та доопрацьовано питання контролю використання земельних ділянок за цільовим призначенням;
проаналізовано відповідальність за використання земельних ділянок не за цільовим призначенням та запропоновано напрями вдосконалення таких відносин.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при використанні земельних ділянок.
Предметом дослідження є правове забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання, зокрема: системний, формально-логічний, техніко-юридичний, структурно-функціональний, комплексний, порівняльно-правовий та ін. Так, системний метод використано для з’ясування місця правовідносин із забезпечення цільового використання земельних ділянок; формально-логічний – для упорядкування встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок; техніко-юридичний використано для аналізу відповідного законодавства та підготовки пропозицій до нього; структурно-функціональний метод дозволив доопрацювати інституційно-правове забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням; комплексний метод використано для угрупування правових обмежень використання земельних ділянок певних категорій, які забезпечують використання земельних ділянок за цільовим призначенням; порівняльно-правовий метод застосовано задля аналізу законодавства Російської Федерації та інших країн щодо встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок.
Теоретичну основу дослідження склали праці таких українських науковців у галузі аграрного, земельного та екологічного права: Є.В. Бодака, Д.В. Бусуйок, Ю.О. Вовка, Р.С. Кіріна, Т.С. Кичилюк, С.Д. Кравченка, Т.В. Лісової, Л.В. Мілімко, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, С.В. Слюсаренка, І.Й Слубського, Н.І. Титової, С.І. Хом'яченко, Н.В. Черкаської та ін. У роботі також використано положення, сформульовані в працях російських науковців С.А. Боголюбова, М.І. Краснова, О.І. Крассова, Н.А. Сироєдова, В.Х. Улюкаєва, Г.В. Чубукова та ін.
Нормативно-правову базу роботи склали Конституція України, Земельний кодекс України, закони України та інші акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств.
Емпіричну основу дослідження склали матеріали судової практики та практичної діяльності органів прокуратури, в тому числі прокуратури Донецької області, практична діяльність територіальних органів земельних ресурсів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі системного, комплексного дослідження правового забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням запропоновано та обґрунтовано нові теоретичні та прикладні положення щодо зазначених відносин. Наукова новизна результатів дослідження підтверджується наступним.
Вперше:
обґрунтовано наявність спільних ознак суб’єктивних прав та обов’язків землевласників та землекористувачів із забезпечення використання земельної ділянки за цільовим призначенням, зокрема: а) спрямованість на забезпечення інтересів як зазначених суб’єктів, так і суспільних або державних інтересів (з метою збереження та/або охорони земельної ділянки як природного ресурсу, а також недопущення (попередження) негативного впливу на земельну ділянку при її використанні); б) самостійний характер та спрямованість на доповнення системи прав та обов’язків землевласників і землекористувачів; в) їх закріплення державою забезпечує дотримання приватних та суспільних інтересів при використанні земельної ділянки за цільовим призначенням;
аргументовано, що система норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають при встановленні та зміні цільового призначення земельних ділянок, а також забезпеченні дотримання використання земельних ділянок за цільовим призначенням, складають субінститут такого інституту земельного права, як використання земель;
запропоновано зміст таких складових правопорушення «невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням» як об’єкт, предмет та об’єктивна сторона, а саме:
1) об’єктом є суспільні відносини у сфері раціонального використання, відновлення та охорони земель, які складаються при дотриманні встановленого правового режиму цільового призначення визначеної земельної ділянки (частини земельної ділянки або окремої частини земель) під час використання;
2) предметом є: а) земельна ділянка, із встановленим єдиним правовим режимом використання на всій її території; б) частина земельної ділянки при використанні її не за цільовим призначенням, або коли земельна ділянка має площі (території) з різними правовими режимами, щодо яких встановлено обмеження прав на земельну ділянку, одне з яких порушується та в) окрема частина земель публічної форми власності;
3) об’єктивна сторона може бути представлена: (1) такими протиправними активними діями, як: а) фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі – в оренду; б) використанням земельної ділянки з недотриманням встановленого для неї режиму чи її частини в разі встановлення відповідних обмежень (обтяжень); (2) бездіяльністю (пасивна поведінка), яка полягає у невикористанні земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, за виключенням тих випадків, коли власник земельної ділянки або землекористувач не використовує земельну ділянку чи її частину у зв’язку із реалізацією науково обґрунтованих проектних рішень.
Удосконалено положення щодо:
порядку встановлення (зміни) цільового призначення земельних ділянок з уточненням змісту, строків, результату проходження, учасників щодо кожної із дев’яти стадій;
обмежень, які сприяють забезпеченню використання земельних ділянок певних категорій за цільовим призначенням шляхом їх уточнення та систематизації в залежності від мети встановлення, а саме: а) збереження розміру площ та кількості особливо цінних земельних ділянок; б) запобігання необґрунтованій зміні цільового призначення земельних ділянок за волею власників (землекористувачів); в) запобігання зниженню якісних властивостей земельних ділянок у разі шкідливого антропогенного впливу у поєднанні із суспільними інтересами.
Отримали подальший розвиток положення щодо:
визначення дефініції «цільове призначення земельної ділянки» з урахуванням виявлених ознак, а саме – це визначена уповноваженим суб’єктом межа використання земельної ділянки, яка встановлюється відповідно до правового режиму тієї категорії земель, до якої належить земельна ділянка, та закріплена в документах, що посвідчують право на неї;
визначення переважного та допоміжного цільового використання земельної ділянки з урахуванням наступних чинників: цільове призначення категорії земель; функціональне зонування територій; наявність спеціального режиму використання земельних ділянок (обмежень прав на земельні ділянки); наявність обтяжень земельної ділянки; відповідність видам використання території, встановленим місцевими правилами забудови, державними нормами, тощо);
видів цільового призначення земельної ділянки шляхом виокремлення таких: перший рівень – категоріальне, другий рівень – субкатегоріальне, третій рівень – підсубкатегоріальне цільове призначення земельної ділянки;
суб’єктивних прав землевласників та землекористувачів щодо забезпечення використання земель за цільовим призначенням шляхом їх поєднання у групи з урахуванням спрямованості таких прав та систематизації обов’язків землевласників та землекористувачів щодо такого забезпечення в залежності від їх змісту;
повноважень суб’єктів із забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням шляхом їх диференціації на: експертно-оцінювальні, контрольні, координаційні, наглядові, нормотворчі, організаційні, прогностичні, санкціонуючі, розпорядчі та рекомендаційні;
умов встановлення уповноваженими органами цільового призначення земельних ділянок, а саме: а) формування (утворення) земельних ділянок вперше (виділення із земель державної та комунальної власності та встановлення їх меж в натурі (на місцевості)); б) перетворення земельних ділянок незалежно від форми їх власності (об’єднання (двох або більше) земельних ділянок, виділення однієї (або більше) земельної ділянки із іншої або поділ земельних ділянок); в) створення або розміщення об’єктів з мотивів суспільної необхідності чи для суспільних та інших потреб;
підстав встановлення цільового призначення земельних ділянок органами державної влади та місцевого самоврядування, а саме: 1) безоплатна передача у власність земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; 2) надання в користування земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; 3) відчуження земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, шляхом приватизації або укладання цивільно-правових угод; 4) віднесення земельної ділянки до тієї чи іншої категорії; 5) внесення змін до проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення; 6) затвердження проектів землеустрою при об’єднанні, виділенні або поділі земельної ділянки; 7) викуп (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності для суспільних чи інших потреб; 8) створення об'єкта природно-заповідного фонду; 9) створення об'єкта історико-культурного призначення;
перетворення земельних ділянок шляхом уточнення способів перетворення та їх змісту, а саме: об’єднання, виділення та поділу земельної ділянки;
значення землеустрою з уточненням, що він є одним із інструментів забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням, який має власну систему засобів впливу на земельні відносини, що в залежності від змісту таких засобів можна об’єднати в: а) наукові, б) організаційні та в) правові;
повноважень суб’єктів, які здійснюють громадський контроль використання земельних ділянок за цільовим призначенням, шляхом конкретизації таких повноважень та уточнення способів здійснення цього контролю;
заходів земельно-правової відповідальності за вчинення правопорушення «невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням», до яких запропоновано віднести припинення прав на земельну ділянку та відшкодування збитків, спричинених втратами сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у разі неправомірної поведінки, пов’язаної із використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Практичне значення одержаних результатів полягає у заповненні певної прогалини у науці земельного права щодо правового забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням, можливості їх використання у науково-дослідній сфері для подальших досліджень актуальних проблем правового регулювання використання та охорони земель відповідно до їх цільового призначення; у правотворчій сфері – при вдосконаленні вітчизняного законодавства в галузі забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням; у сфері правозастосування – для професійної підготовки фахівців в галузі контролю за використанням та охороною земель; у навчальному процесі – під час викладання курсу «Земельне право України» та спецкурсів земельно-правового спрямування, при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів.
Окремі положення результатів дисертаційної роботи враховані при плануванні заходів, спрямованих на забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням ПАТ «Донецький металургійний завод» (довідка № 01/21-58 від 14.12.2012 р.) (додаток А), а також використані у практичній діяльності Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області (довідка № 01-32-5577 від 17.12.2012 р.) (додаток Б) та у діяльності прокуратури Донецької області (довідка № 07/1-18 вих від 21.01.2013 р.) при подготовці інформаційних листів щодо додержання вимог чинного законодавства у земельній сфері (додаток В).
Положення та висновки, сформульовані в дисертації, що мають дискусійний характер, можуть скласти підґрунтя для подальших наукових досліджень.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації, пропозиції обґрунтовано дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу наукових та нормативних джерел, практики застосування відповідного законодавства. Усі опубліковані праці належать автору особисто, вклад дисертанта у публікацію, що підготовлена у співавторстві, зазначено у списку праць, опублікованих за темою дисертації.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційної роботи оприлюднені на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема на: студентській науковій конференції «Питання держави та права» (Донецьк, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Законодавче забезпечення економічної політики держави та юридична освіта» (Донецьк, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів» (Харків, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку правової системи України» (Харків, 2011); Круглому столі «Актуальні питання кодифікації екологічного законодавства України» (Харків, 2012).
Публікації. Основні наукові результати дисертації опубліковані в 5 статтях у наукових виданнях, що входять до переліку фахових видань, та 5 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило здійснити теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в обґрунтуванні напрямів правового забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням та підготовці пропозицій з удосконалення законодавства, яке регулює відносини у цій сфері.
На підставі проведеного дослідження сформульовано наступні висновки:
1. Уточнено визначення дефініції «цільове призначення земельної ділянки» з урахуванням виявлених ознак, а саме – це визначена уповноваженим суб’єктом межа використання земельної ділянки, яка встановлюється відповідно до правового режиму тієї категорії земель, до якої належить земельна ділянка, та закріплена в документах, що посвідчують право на неї.
2. Запропоновано виокремлювати наступні види цільового призначення земельної ділянки в залежності від місця розташування в класифікації видів цільового призначення: перший рівень – категоріальне, другий рівень – субкатегоріальне, третій рівень – підсубкатегоріальне цільове призначення земельної ділянки.
3. Запропоновано систематизацію суб’єктивних прав землевласників та землекористувачів щодо використання земель за цільовим призначенням на групи в залежності від їх змісту та спрямованості на забезпечення: а) здійснення позитивної поведінки, спрямованої на додержання цільового використання земельної ділянки; б) встановлення вимоги до певної поведінки інших осіб з метою забезпечення використання земельної ділянки за цільовим призначенням; в) звернення до компетентних органів за захистом прав у разі недотримання іншими суб’єктами законодавства щодо забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням г) здійснення управління у сфері забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Уточнено обов’язки землевласників та землекористувачів щодо забезпечення використання земельної ділянки за цільовим призначенням в залежності від їх змісту, а саме: а) утримання від здійснення заборонених дій; б) забезпечення активної поведінки шляхом вчинення певних дій в) зазнавання обмеження прав (особистого майнового або організаційного характеру) або позбавлення прав; г) реагування на законні вимоги правомочної сторони їх виконанням; ґ) зобов’язання не перешкоджати управненій стороні використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.
4. Обґрунтовано, що система норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають при встановленні та зміні цільового призначення земельних ділянок, а також забезпеченні дотримання використання земельних ділянок за цільовим призначенням, складає самостійний субінститут такого правового інституту земельного права, як використання земель.
5. Систематизовано повноваження суб’єктів, які забезпечують використання земельних ділянок за цільовим призначенням, на такі групи, як: експертно-оцінювальні, контрольні, координаційні, наглядові, нормотворчі, організаційні, прогностичні, санкціонуючі, розпорядчі та рекомендаційні.
6. Запропоновано уточнення порядку встановлення (зміни) цільового призначення шляхом виокремлення дев’яти самостійних стадій та з урахуванням змісту, строків, результату проходження, учасників щодо кожної з них.
Конкретизовано чинники, які мають враховуватись при визначенні переважного та допоміжного видів цільового використання земельної ділянки, а саме: цільове призначення категорії земель; функціональне зонування територій; наявність спеціального режиму використання земельних ділянок (обмежень прав на земельні ділянки), наявності обтяжень земельної ділянки, відповідність видам використання території, встановленим місцевими правилами забудови, державними нормами, тощо)
7. Запропоновано систематизацію обмежень використання земельних ділянок певних категорій земель в залежності від мети їх встановлення шляхом їх поєднання в три групи. Конкретизовано види обмежень кожної групи та їх зміст.
8. Аргументовано, що землеустрій можна вважати одним із інструментів забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням, який має власну систему засобів впливу на земельні відносини, які в залежності від змісту таких засобів можна систематизувати на: а) наукові, б) організаційні та в) правові.
9. Запропоновано напрями удосконалення здійснення самоврядного та громадського контролю шляхом уточнення повноважень суб’єктів контролю зазначених видів під час здійснення перевірки дотримання землевласниками та землекористувачами вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
10. Запропоновано уточнення складових елементів правопорушення «невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням», уточнено його суб’єктний склад. Конкретизовано заходи земельно-правової відповідальності за вчинення правопорушення «невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням», а саме: припинення прав на земельну ділянку та відшкодування збитків, спричинених втратами сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у разі неправомірної поведінки, пов’язаної із використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Обґрунтовано пропозиції з удосконалення низки нормативно-правових актів щодо забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням, а саме: Земельного кодексу України (статті 7-10, 12, 13, 16, 17, 20), Закону України «Про землеустрій» (ст. 1), постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню», наказу Державного комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», Указу Президента України «Про Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України», Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» та доцільності прийняття наказу Державного агентства земельних ресурсів України «Про затвердження Положення про громадського інспектора з контролю за використанням та охороною земель».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Пустовитенко И. Актуальные вопросы в сфере земельных отношений: целевое назначение земельного участка, функциональное использование /
И. Пустовитенко // Юридичний радник. – 2006. – № 5. – С. 62–65.
2. Анисимов А.П. Разрешенное использование земельных участков: вопросы теории / А.П. Анисимов // Гражданское право. – 2006. – № 4. –
С. 32–34.
3. Козырь О.М. Особенности правового режима земель поселений / О.М. Козырь // Экологическое право. – 2005. – № 1. – С. 26–34.
4. Каракаш И.И. Правовой режим использования и охраны земель жилой и общественной застройки / И.И. Каракаш // Правовое регулирование аграрно-земельных природоресурсово–экологических отношений: сб. избр. ст., докладов и рецензий (1997–2007 гг.). – Одесса : Феникс, 2007. – С. 73–83.
5. Земельний кодекс України : Закон України від 25 жовтня 2001 р.
№ 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27
(Зі змін. та допов).
6. Анисимов А.П. Земельное право России : учебник / А.П. Анисимов. – М. : Высшее образование, Юрийт–Издат, 2009. – 403 с.
7. Иконицкая И.А. Земельное право Российской Федерации : учебник /
И.А. Иконицкая. – М. : Юристъ, 2002. – 288 с.
8. Ерофеев Б.В. Земельное право : учебник / Б.В. Ерофеев; под ред. Г.В. Чубукова. – М. : Новый юрист, 1998. – 544 с.
9. Мірошниченко А.М. Науково–практичний коментар Земельного кодексу України / А.М. Мірошниченко, Р.І. Марусенко. – К. : Правова єдність, 2009. – 469 с.
10. Мірошниченко А.М. Проблемні правові питання поділу земель на категорії / А.М. Мірошниченко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 12 (50). – С. 42–51.
11. Правдюк В.М. До історії теоретико-правових засад поділу земель за цільовим призначенням в 1918–1970 роках / В.М. Правдюк // Часопис Академії адвокатури України – 2010. – № 6. – С. 1–6
12. Кулинич П.Ф. Правові проблеми цільового використання земель сільськогосподарського призначення / П.Ф. Кулинич // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 4. – С. 151–157; Кулинич П.Ф. Правові проблеми охорони і використання земель сільськогосподарського призначення в Україні: монографія / П.Ф. Кулинич.- К.: Логос, 2011.- 688с.
13. Кулинич П.Ф. Правовий режим земель оздоровчого призначення /
П.Ф. Кулинич // Юридичний журнал. – 2008. – № 2. – С. 45–50.
14. Кулинич П.Ф. Цільове призначення та цільове використання земель за новим Земельним кодексом України / П.Ф. Кулинич // Юридичний журнал. – 2002. – № 3. – С. 41–46.
15. Кулинич П.Ф. Земля для заміських котеджних містечок: правові питання / П.Ф. Кулинич // Юридичний журнал. – 2007. – № 3. – С. 32–36.
16. Кулинич П.Ф. Правовий режим полезахисних смуг та проблеми його вдосконалення / П.Ф. Кулинич // Право України. – 2007. – № 11. – С. 61–68.
17. Санніков Д. Поняття цільового призначення земельних ділянок для садівництва громадян / Д. Санніков // Право України. – 2009. – № 7. –
С. 162–166.
18. Скляр М. Про поняття «землі рекреаційного призначення» / М. Скляр // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. – С. 39–41.
19. Скляр М. Про особливості використання земель рекреаційного призначення / М. Скляр // Підприємництво, господарство і право. – 2008. –
№ 10. – С. 55–57.
20. Кірін Р.С. Проблеми розвитку надроземельних відносин / Р.С. Кірін / Проблеми розвитку аграрного та земельного права України: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 25 травня 2011 р.). – К. : Видавництво «Обрії», 2011. – С. 140–143.
21. Гребенюк М. Особливості правового режиму земель сільськогоспо-дарського призначення / М. Гребенюк // Вісник прокуратури. – 2007. – № 11 (77). – С. 94–99.
22. Палій Н. Склад земель рекреаційного призначення та законодавчі вимоги щодо режиму їх використання та охорони / Н. Палій // Юридичний вісник. – 2009. – № 2. – С. 41–45.
23. Гуревський В.К. Принципи земельного права / В.К. Гуревський // Земельне право України : підручник; за ред. О.О. Погрібного та І.І. Каракаша. – Вид. 2, переробл. і доп. – К.: Істина, 2009. – 600 с.
24. Гуревський В.К. Принципи земельного права / В.К. Гуревський // Земельне право України : підручник; за ред. О.О. Погрібного та І.І. Каракаша. – Вид. 2, переробл. і доп. – К.: Істина, 2003. – 448 с.
25. Каракаш І.І. Принципи земельного права / І.І. Каракаш // Земельне право України: підручник; за ред. М.В. Шульги. – К. : Юрінком Інтер,
2004. – 368 с.
26. Кучерук К.І. Договір купівлі – продажу земельної ділянки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право» /
К.І. Кучерук ; НАН України, Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького. – К.,
2002. – 19 с.
27. Луняченко А.В. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення, які належать громадянам на праві власності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / А.В. Луняченко ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2002. – 16 с.
28. Луняченко А.В. Земли сельскохозяйственного назначения: правовой режим использования гражданами на праве собственности : монография / А.В. Луняченко. – Одесса : Латстар, 2002. – 180 с.
29. Посохова М. Співвідношення понять цільового призначення, цільового використання та категорії земель за законодавством України / М. Посохова // Юридична Україна. – 2010. – № 12. – С. 73–78.
30. Крассов О.И. Понятие и содержание правового режима земель /
О.И. Крассов // Экологическое право. – 2003. – № 1. – С. 20–24.
31. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: актуальні проблеми практичної теорії / В.І. Андрейцев. – К. : Знання, 2005. –
445 с.
32. Попов М. Правовые проблемы размещения торгового центра на землях промышленности / М. Попов // Право и экономика. – 2008. – № 3. – С. 78–80.
33. Носік В.В. Право власності на землю українського народу: монографія / В.В. Носік. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
34. Дроваль О.М. Проблеми класифікації земель України за цільовим призначенням / О.М. Дроваль // Проблеми законності. – 2009. – № 105. –
С. 226–235.
35. Правдюк В.М. Проблемні питання, які пов’язані із цільовим призна-ченням земель України / В.М. Правдюк // Економіка та право. – 2010. – № 3. – С. 90–93.
36. Єрмоленко В.М. Проблемні питання цільового призначення земель / В.М. Єрмоленко // Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів: матеріали міжнар. наук.–практ. конф. (Харків, 9–10 жовтня 2009 р.); за заг. ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. – Харків: Національна юрид. акад. України ім. Ярослава Муд-рого, 2009. – С. 27–29.
37. Земельний кодекс Української РСР: Закон Української РСР від 8 липня 1970 р. № 2874-VII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1970. – № 29. – Ст. 205 (втратив чинність).
38. Бондар О.Г. Земля як об'єкт права власності за земельним законо-давством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природо-ресурсне право» / О.Г. Бондар; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2005. – 20 с.
39. Мірошниченко А.М. Земельне право України: навч. посіб. / А.М. Мірошниченко. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2007. – 432 с.; Мірошниченко А.М. Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні: монографія / А. М. Мірошниченко ; Інститут законодавства Верховної Ради України. - К. : Правова Єдність, 2009. - 268 с. - ISBN 978-966-2183-71-9 (Алерта).
40. Мисник Н.Н. К понятию земельного участка / Н.Н. Мисник // Государство и право. – 2005. – № 10. – С. 57–66.
41. Жариков Ю.Г. Принципы земельного права / Ю.Г. Жариков // Земель-ное право: учебник. – Изд. 2-е испр. и доп.; отв. ред. В.Х. Улюкаев – М.: Былина, 2000. – 389 с.
42. Про землеустрій: Закон України від 22 травня 2003 р. № 858-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 282 (Зі змін. та допов).
43. Податковий кодекс України: Закон України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI / Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13–14, № 15–16, № 17. – Ст. 112 (Зі змін. та допов. від 15 травня 2012 р.).
44. Бобкова А.Г. Цільове призначення та мета використання земельної ділянки як умови її оренди / А.Г. Бобкова // Державне регулювання економіч-них відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах: матеріали наук.–практ. конф. (Львів, 16–17 квітня
2008 р.); Вищий господарський суд України, Львівський апеляційний госпо-дарський суд; відп. за вип. А.Й. Осетинський та ін. – Львів, 2008. – С. 170–173.
45. Кулинич П.Ф. Поняття та юридичні ознаки земель сільськогос-подарського призначення / П.Ф. Кулинич // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 2. – С. 204–209.
46. Кулинич П. Категорії земель та особливості їх правового режиму /П. Кулинич // Правовий тиждень. – 2008. – № 29 (15 липня) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=533.
47. Кулинич П. Рассмотрение целевого назначения земельных участков / П. Кулинич // Юридическая практика. – 2004. – № 4 (27 января) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://yurpractika.com/article.php?id=10002729.
48. Струц М. Про цільове призначення земельної ділянки: вчимося не помилятися / М. Струц // Правовий тиждень. – 2009. – № 32 (11 серпня) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.legalweekly.com.ua/ article/?uid=1333.
49. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 р. № 963-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 350 (Зі змін. та допов.).
50. Каракаш И.И. Право собственности на землю и право пользования в Украине: науч.–практ. пособие / И.И. Каракаш. – К.: Истина, 2004. – 216 с.
51. Уркевич В. Про співвідношення категорій «цільове призначення» та «цільове використання» земельної ділянки / В. Уркевич, О. Браніцький // Підприємство, господарство і право. – 2011. – № 6. – С. 91–94.
52. Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель: Проект наказу Державного комітету України із земельних ресурсів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dkzr.gov.ua/terra/control/uk/publish/article?art_id=110245&cat_id=38306.
53. Загнітко А.П. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова / А.П. Загнітко, І.А. Щукіна. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 704 с.
54. Третяк А.М. Класифікатор земель України за цільовим призначенням: науково-практ. видання / А.М. Третяк. – К.: Інститут землеустрою УААН. – 2000. – Ч. 1. – 41 с.
55. Сакович В. Земля: целевое и разрешенное использование / В. Сакович // Хозяйство и право. – 2006. – № 11. – С. 77–79.
56. Эйриян Г.Н. О неделимости земельных участков / Г.Н. Эйриян // Государство и право. – 2007. – № 10. – С. 50–57.
57. Земельный кодекс Российской Федерации: Закон Российской Феде-рации от 25 октября 2001 г. // Собрание законодательства Российской Феде-рации. – 2001. – № 44. – Ст. 4147.
58. Минаева А.А. Понятие «правовой режим земель» и его значение в земельном праве / А.А. Минаева // Экологическое право. – 2005. – № 1. –
С. 40–45.
59. Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 р. № 161-ХIV // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 46. – Ст. 280.
60. Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня
2002 р. № 449 // Офіційний вісник України – 2002 р. – № 14. – Ст. 753.
61. Петраковська О.С. Класифікація земель населених пунктів при формуванні земельного та містобудівних кадастрів / О.С. Петраковська // Містобудування та територіальне планування. – 2003. – Вип. 16. – С. 173–179.
62. Мартин А.Г. Сучасна класифікація земельних ділянок за цільовим призначенням / А.Г. Мартин // Асоціація «Земельна спілка України». – 2010. – 18 січня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zsu.org.ua/ publications/?id=34373.
63. Шульга М.В. Категории земель / М.В. Шульга // Земельный кодекс Украины: комментарий. – Х.: ООО «Одиссей», 2003. – 608 с.
64. Барабаш Н. Землі, надані для потреб, пов’язаних з користуванням надрами, як об’єкт правового регулювання / Н. Барабаш // Юридична Україна. – 2009. – № 11. – С. 71–76.
65. Семчік В.І. Принципи земельного права / В.І. Семчік // Земельне право України: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.: Вид. дім «Ін Юре», 2008. – 600 с.
66. Про вилучення і надання в оренду зі зміною цільового призначення земельної ділянки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 березня 2010 р. № 373-р // Урядовий кур'єр. – 2010. – № 59 (31 березня).
67. Про надання в оренду зі зміною цільового призначення земельної ділянки: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 р. № 7 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 1. – Ст. 25.
68. Про надання в оренду земельної ділянки зі зміною її цільового призначення: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2009 р. № 1194-р // Урядовий кур'єр. – 2009. – № 199 (28 жовтня).
69. Про надання в оренду земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 р. № 1116-р // Урядовий кур'єр. – 2009. – № 179 (30 вересня).
70. Про вилучення і надання у постійне користування земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 214-р // Урядовий кур'єр. – 2009. – № 43 (11 березня).
71. Про вилучення, надання у постійне користування і в оренду земельних ділянок для суспільних та інших потреб, погодження місць розташування об'єктів і зміну цільового призначення земель: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 р. № 681 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 33. – Ст. 1331.
72. Про вилучення, надання у постійне користування і в оренду земельних ділянок для суспільних та інших потреб, погодження місць розташування об'єктів і зміну цільового призначення земель: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 червня 2006 р. № 839 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 25. – Ст. 1822.
73. Про вилучення (викуп), надання у постійне користування і в оренду земельних ділянок для суспільних та інших потреб, погодження місць розташування об'єктів і зміну цільового призначення земель: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1249 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 39. – Ст. 2585.
74. Про вилучення і надання земельних ділянок для суспільних та інших потреб, погодження місць розташування об'єктів і зміну цільового призначення земель: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. № 1873 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 51. – Ст. 2304.
75. Крассов О.И. Юридическое понятие «земельный участок» /
О.И. Крассов // Экологическое право. – 2004. – № 2. – С. 12–17.
76. Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель: Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 р. № 548 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 85. – Ст. 3006.
77. Іванова Є.О. Правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» // Є.О. Іванова; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2007. – 18 с.
78. Черкаська Н.В. Обмеження прав на земельні ділянки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Н.В. Черкаська; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2008. – 19 с.
79. Санніков Д.В. Поняття цільового призначення земельних ділянок для садівництва громадян / Д.В. Санніков // Форум права. – 2009. – № 2. –
С. 375–378.
80. Земельное право в вопросах и ответах: учеб. пособие / под ред.
С.А. Боголюбова. – М.: Изд-во Проспект, 2008. – 224 с.
81. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
82. Ільницька Н.В. Оренда земель сільськогосподарського призначення: правові аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природо-ресурсне право» / Н.В. Ільницька; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2001. – 21 с.
83. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: учеб. пособие /
В.Н. Хропанюк; под ред. проф. В.Г. Стрекозова. – М.: Интерстиль, 2000. –
380 с.
84. Леушин В.И. Правовые отношения / В.И. Леушин // Теория государст-ва и права: учеб. для вузов; под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – 2–е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА, 2000. – 616 с.
85. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: підручник / О.Ф. Скакун. – К.: Алерта, 2009. – 520 с.
86. Комаров С.А. Общая теория государства и права: учебник / С.А. Комаров. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт, 1998. – 416 с.
87. Стефанчук Р.О. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту): монографія / Р.О. Стефанчук; відп. ред. Я.М. Шевченко. – К.: КНТ, 2008. – 626 с.
88. Мироненко І.В. Зміст та межі здійснення права приватної власності на землю в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природо-ресурсне право» / І.В. Мироненко; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2008. –19 с.
89. Стефанчук М.О. Межі здійснення суб'єктивних цивільних прав: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право» / М.О. Стефанчук; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2006. – 20 с.
90. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.
91. Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=284-93-%EF.
92. Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 930 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 55. – Ст. 2221.
93. Деякі питання розпорядження земельними ділянками водного фонду: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2009 р. № 1395-р // Урядовий кур'єр. – 2009. – № 221 (7 листопада).
94. Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 р. № 610-р // Офіційний вісник України. – 2008. – № 31. – Ст. 1001.
95. Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 502 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 15. – Ст. 818.
96. Про затвердження Типових регіональних правил забудови: Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10 грудня 2001 р. № 219 / Офіційний вісник України. – 2002. – № 3. – Ст. 99 (втратив чинність).
97. Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків: Закон України від 4 вересня 2008 р. № 500-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 46. – Ст. 323.
98. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон Української РСР від 25 червня 1991 р. № 1264-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 41. – Ст. 546 (Зі змін. та допов.).
99. Про іпотеку: Закон України від 5 червня 2003 р. № 898-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.
100. Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг:
Закон України від 15 січня 2009 р. № 2196-XII // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 25. – Ст. 312.
101. Про особисте селянське господарство: Закон України від 15 травня 2003 р. № 742-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 29. – Ст. 232.
102. Про охорону земель: Закон України від 19 червня 2003 р. № 962-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 349 (Зі змін. та допов.).
103. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 р. № 973-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
104. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 436// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №18-22. – Ст. 144 (Зі змін. та допов.).
105. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон Української РСР від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122 (Зі змін. та допов.).
106. Кримінальний кодекс України: Закон України вiд 05 квітня 2001р.
№ 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131
(Зі змін. та допов.).
107. Беженар Г. М. Правове регулювання використання земель сільсько-господарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Г.М. Беженар; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корець-кого. – К., 2007. – 20 с.
108. Бондар В.В. Правовий режим земель міжнародних автомобільних транспортних коридорів в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / В.В. Бондар; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2008. – 19 с.
109. Гапотченко Т.М. Особливості правового режиму земель автомобіль-ного транспорту та дорожнього господарства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Т.М. Гапотченко; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2007. – 20 с.
110. Годованюк А.Й. Правовий режим земель природно-заповідного фонду: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / А.Й. Годованюк; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2008. – 19 с.
111. Марич Х.М. Правовий режим національних природних парків України (на матеріалах Карпатського регіону України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Х.М. Марич; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2007. – 20 с.
112. Петлюк Ю.С. Правовий режим земель оздоровчого призначення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Ю.С. Петлюк; Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. –
К., 2009. – 16 с.
113. Земельний кодекс України: Закон України від 13 березня 1992 р. № 2196-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 354 (втратив чинність).
114. Про затвердження Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі: Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 грудня 2011 р. № 770 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 5. –
Ст. 201.
115. Положення про Міськрайонне управління (відділ) Держземагентства: Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 р. № 258 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 45. – Ст. 1780.
116. Положення про Міжміське управління Держземагентства: Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 р. № 258 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 45. – Ст. 1780.
117. Положення про Міжрайонне управління Держземагентства: Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 р. № 258 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 45. – Ст. 1780.
118. Положення про Управління (Відділ) Держземагентства в місті: Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 р. № 258 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 45. – Ст. 1780.
119. Положення про Управління (Відділ) Держземагентства у районі: Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 р. № 258 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 45. – Ст. 1780.
120. Положення про Головні управління Держземагентства у м. Києві та
м. Севастополі: Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 р. № 258 // Офіційний вісник України. – 2012. –
№ 45. – Ст. 1780.
121. Положення про Головне управління Держземагентства в області: Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 р. № 258 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 45. – Ст. 1780.
122. Про Положення про Державну екологічну інспекцію України: Указ Президента України від 13 квітня 2011 р. № 454/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1260.
123. Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі: Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 р. № 429 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 92. – Ст. 3359.
124. Положення про Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 6 липня 2005 р. № 245 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 31. – Том 2. – Ст. 1913.
125. Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 6 липня 2005 р. № 245 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 31. – Том 2. – Ст. 1913.
126. Про затвердження Положень про Проекти організації територій установ природно-заповідного фонду України: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 6 липня 2005 р. № 245 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 31. – Том 2. – Ст. 1913.
127. Положення про Проект організації території біосферного заповідника та охорони його природних комплексів: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 6 липня 2005 р. № 245 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 31. – Том 2. – Ст. 1913.
128. Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 27 жовтня 1997 р. № 171 // Офіційний вісник України – 1998. – № 18. – Ст. 109.
129. Про затвердження Порядку одержання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 19 травня 2005 р. № 132 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 23. – Ст. 1300.
130. Про затвердження Порядку підготовки та внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань з питань дотримання вимог земельного законодавства: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 14 грудня 2004 р. № 407 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 52. – Том 2. – Ст. 3463.
131. Про затвердження Положення про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 березня 2004 р. № 67 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12. – Том 1. – Ст. 767.
132. Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від
12 грудня 2003 р. № 312 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. –
Том 2. – Ст. 2891.
133. Про затвердження Інструкції з оформлення державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції та її територіальних органів матеріалів про адміністративні правопорушення і внесення змін до наказу Держкомзему від 12.12.2003 р. № 312: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 28 квітня 2009 р. № 205 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 40. – Ст. 1362.
134. Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законо-давства: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. № 464 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 4. – Ст. 114.
135. Школик А.М. Адміністративно-правове забезпечення управлінської діяльності в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / А.М. Школик; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2000. – 17 с.
136. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: навч. посіб. /
В.І. Андрейцев. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332с.
137. Коваленко Л.П. Система та правовий статус органів охорони навко-лишнього середовища / Л.П. Коваленко // Ідеологія державотворення в Україні. Історія і сучасність. – К., 1997. – С. 292–297.
138. Коваленко Л.П. Система і перспектива правового становлення органів управління у сфері екології і природних ресурсів / Л.П. Коваленко // Проблема законності. – Х., 2004. – Вип. 65. – С. 146–154.
139. Ковтун О.М. Правові засади планування використання та охорони земель в Україні / О.М. Ковтун // Вісник Академії адвокатури України. –
2010. – 1 (17). – С. 6–12.
140. Ковтун О.М. Планування використання та охорони земель як функція державного управління у сфері земельних відносин / О.М. Ковтун // Часопис Академії адвокатури України – 2010. – № 3. – С. 1–15.
141. Мельник П.В. Система органів державного управління в галузі охорони лісів Карпатського регіону України / П.В. Мельник // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. пр. – Івано-Франківськ, 2002. – Вип. 8. – С. 112–115.
142. Ріпенко A.I. Правове регулювання зонування земель (територій) в сучасних умовах / A.I. Ріпенко // Держава і право. – 2010. – Вип. № 47. –
С. 480–486.
143. Андрейцев В.І. Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки. Екологічне право: особлива частина: підруч. для студ. юрид. вузів і фак. / В.І. Андрейцев. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
144. Сіряк В.І. Правове забезпечення екологічної безпеки на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / В.І. Сіряк; Нац. аграр. ун-т. –
К., 2008. – 19 с.
145. Сидор В.Д. Система органів управління у галузі земельних відносин / В.Д. Сидор // Земельне право України: підручник; за ред. О.О. Погрібного та І.І. Каракаша. – Вид. 2, переробл. і доп. – К.: Істина, 2009. – 600 с.
146. Мірошниченко А.М. Земельне право України: підручник / А.М. Мірошниченко. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 711 с.
147. Хом'яченко С.І. Правове забезпечення контролю за використанням та охороною земель в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / С.І. Хом'яченко; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2004. – 19 с.
148. Жариков Ю.Г. Земельное право: учебник / Ю.Г. Жариков,
В.Х. Улюкаев, В.Э. Чуркин. – М.: Юрайт-