УДОСКОНАЛЕННЯ ДОБОРУ КАДРІВ НА СУДДІВСЬКІ ПОСАДИ – ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ :

brief description

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА»

На правах рукопису

МАРЦИНКЕВИЧ АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 342.5+347.9

УДОСКОНАЛЕННЯ ДОБОРУ КАДРІВ НА СУДДІВСЬКІ ПОСАДИ – ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Косюта Михайло Васильович,
доктор юридичних наук,
професор

Львів – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………..……………..3
ВСТУП………………………………………………………….…………….…4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДОБОРУ КАДРІВ НА СУДДІВСЬКІ ПОСАДИ В УКРАЇНІ
1.1. Становлення та розвиток процесу добору кадрів на суддівські посади в Україні.................................................................................................................12
1.2. Зміст та сутність добору кадрів на суддівські посади в Україні….............26
1.3. Зарубіжні моделі та міжнародні стандарти добору кадрів на суддівські посади……………………………………………………………………………….41
Висновки до розділу 1……………………………………………………...…...56

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПОРЯДКУ ЗАЙНЯТТЯ ПОСАДИ СУДДІ СУДУ В УКРАЇНІ
2.1. Сучасні виклики та потенційні загрози формування ефективної системи організаційного забезпечення судової діяльності в Україні ……………………58
2.2. Вимоги до кандидатів на посаду судді……………………………………..80
2.3. Особливості процедури добору кандидатів на посаду судді в Україні........................................................................................................................99
Висновки до розділу 2……………………………………………………….117

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДОБОРУ КАДРІВ НА СУДДІВСЬКІ ПОСАДИ В УКРАЇНІ
3.1. Концептуальний підхід до розробки методики професійно-психологічного відбору кандидатів на посади суддів в Україні………………119
3.2. Пріоритетні напрями вдосконалення державного механізму професійної підготовки та підвищення кваліфікації суддів в Україні ………………………133
Висновки до розділу 3…………………………………………………………157

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….......167
ДОДАТКИ…………………………………………………………….............183

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ООН – Організація об’єднаних націй
РЄ – Рада Європи
ЄС – Європейський Союз
ВККСУ – Вища кваліфікаційна комісія суддів України
ВРЮ – Вища рада юстиції
Школа – Національна школа суддів України
ППВ – професійно-психологічний відбір
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України
ДСА – Державна судова адміністрація
ДС – дидактична система

ВСТУП
Актуальність теми. Судова реформа, метою якої є забезпечення незалежного і справедливого правосуддя та зміцнення судової гілки державної влади, є актуальним завданням розвитку судоустрою в Україні на сучасному етапі.
Забезпечення судової влади високопрофесійним та високоморальним кадровим складом вважають головною умовою успішності проведення судової реформи в Україні. Суддя – основний елемент судової системи і носій судової влади, тому від якості його роботи залежить не тільки функціонування судової системи країни, але й принципова можливість її змістового реформування відповідно до вимог суспільства і європейських стандартів.
Вирішення питання поліпшення якісного складу суддівського корпусу потребує насамперед удосконалення добору кандидатів на посаду судді. Цей процес значною мірою залежить і від належного законодавчого регулювання, і від системи збалансованих організаційних дій відповідних органів влади, посадових осіб тощо. Водночас, існування значних недоліків та суперечностей у законодавчій регламентації формування суддівського корпусу, протиріччя та прогалини у правозастосовній практиці в цій сфері ускладнюють процес упровадження у життєдіяльність нашого суспільства правових норм та інституцій, притаманних сучасному цивілізованому світу. Це обумовлює надзвичайну важливість проведення науково-теоретичного дослідження та вдосконалення практичної діяльності у сфері удосконалення добору кадрів на суддівські посади.
З питань, пов’язаних із удосконаленням добору кадрів на суддівські посади, останніми роками опубліковано низку ґрунтовних наукових праць. Це, насамперед, дисертаційні роботи С. Прилуцького та А. Тупицького, в яких досліджено проблеми формування корпусу професійних суддів і професійної підготовки суддів України, а також наукові праці В. Барка, В. Бринцева, В. Венедиктова, Л. Виноградової, Ю. Грошевого, І. Гетьман-Пятковської, В. Городовенка, О. Городецького, О. Гончаренка, С. Дубенко, А. Дубинського, А. Закалюка, М. Косюти, М. Корольчук, І. Марочкіна, О. Мироненка, Л. Москвич, Г. Мурашина, Т. Мірошниченко, М. Михеєнка, В. Погорілка, М. Савенка, Н. Сібільової, В. Тація, В. Тихого, Ю. Тодики, А. Токарської, С. Халюк, Ю. Хомутова, В. Хотенця, В. Шишкіна, Ю. Яновича та ін.
Вивченню різних аспектів функціонування суддівського корпусу досліджено у наукових працях та публікаціях зарубіжних учених, зокрема таких як Р. Давід, Л. Антін, Д. Бахрах, М. Баглай, А. Бутов, І. Власов, К. Вінгет, К. Жоффре-Спінозі, Д. Іванцевич, С. Каплан, А. Лобанов, Ю. Лейбо, Ю. Старилов, Л. Халдєєв.
Водночас аналіз законодавства, наукового доробку вчених дає підстави стверджувати, що існує низка дискусійних і ґрунтовно не вивчених питань із вказаної проблеми, що пов’язано також із запровадженням нової процедури добору кандидатів на посаду суддів, передбаченої Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Окрім цього, питання удосконалення добору кадрів на суддівські посади як один зі шляхів реформування судової системи України не були предметом комплексного дослідження. Отже, потреба наукового розроблення цього напряму зумовлена тим, що необхідно теоретично обґрунтувати вдосконалення добору кадрів на суддівські посади, визначення та усунення недоліків у правозастосовній практиці у цій сфері. З огляду на ці міркування наукове завдання дисертаційної роботи полягає у виробленні науково обґрунтованого підходу, доопрацюванні теоретичних засад і, насамперед, у наданні практичних рекомендацій щодо удосконалення добору кадрів на суддівські посади як одного зі шляхів реформування судової системи України. Все це й зумовило вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Львівського університету бізнесу та права на 2012–2015 рр., Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015 рр. (Постанова загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14–10 (зі змінами, внесеними згідно з Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 05.03.2012 р. № 4–12). Тему дисертаційної роботи затверджено рішенням Вченої ради Львівського університету бізнесу та права від 23.05.2011 р. (протокол № 10).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення добору кадрів на суддівські посади як одного зі шляхів реформування судової системи України, а також рекомендацій органам державної влади, які беруть участь у формуванні суддівського корпусу, щодо організації їх діяльності.
Для досягнення зазначеної мети у дослідженні поставлено такі основні завдання:
– здійснити історичний аналіз становлення процесу добору кадрів на суддівські посади в Україні;
– розкрити зміст і сутність понять «правовідносини з добору кадрів на суддівські посади» та «механізм добору кадрів на суддівські посади»;
– дослідити зарубіжні моделі та міжнародні стандарти добору кадрів на суддівські посади;
– окреслити сучасні виклики та потенційні загрози формуванню ефективного суддівського корпусу в Україні;
– виявити основні недоліки та проблемні аспекти у правовому регулюванні вимог та порядку добору кандидатів на суддівські посади в Україні;
– розкрити сутність поняття «професійно-психологічний відбір кандидатів на посаду судді»;
– визначити цілі та систему принципів методики професійно-психологічного відбору кандидатів на посади суддів;
– окреслити основні елементи державного механізму професійної підготовки і підвищення кваліфікації суддів в Україні та окреслити пріоритетні напрями його вдосконалення;
– розробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення добору кадрів на суддівські посади як одного зі шляхів реформування судової влади в Україні.
Об’єктом дослідження є правові відносини, що виникають у сфері удосконалення добору кадрів на суддівські посади в Україні.
Предмет дослідження є удосконалення добору кадрів на суддівські посади як одного зі шляхів реформування судової системи України.
Методи дослідження. Складність вибраної теми зумовила комплексне застосування методів дослідження, кожний з яких дає змогу дослідити добір кадрів на суддівські посади у певному ракурсі. Зокрема, діалектичний метод допоміг виявити суперечності, процеси інтеграції та диференціації, а також причинно-наслідкові зв’язки у відносинах і механізмі добору кадрів на суддівські посади (підрозділи 1.1, 3.1); застосування системного підходу сприяло розгляду основних складових державного механізму професійної підготовки та підвищення кваліфікації суддів як взаємопов’язаного цілого (підрозділ 3.2); структурно-функціональний метод використано для вивчення структури і функцій системи органів державної влади, які беруть участь у доборі кадрів на суддівські посади (підрозділи 2.1, 2.1, 2.3, 3.2); метод порівняльного аналізу – для аналізу вітчизняних
і зарубіжних моделей та стандартів формування суддівського корпусу (підрозділ 1.2); історичний метод – з метою ретроспективного аналізу та історичної періодизації процесу добору кадрів в Україні (підрозділ 1.1); методи експертної оцінки, спостереження, анкетування та опитування – для аналізу професійної діяльності суддів, а також розроблення «Єдиного переліку професійно важливих якостей суддів» (підрозділ 3.2).
Застосування зазначених методів дало змогу належно аргументувати зроблені висновки.
Емпіричну основу дослідження становить узагальнення практичної діяльності органів судової влади та органів державної влади, які беруть участь у забезпеченні ефективного функціонування державного механізму професійної підготовки та підвищення кваліфікації суддів; результати анкетування, опитування та інтерв’ювання 215 суддів, зокрема голів та заступників голів районних судів і міського суду з досвідом успішної професійної діяльності на посаді судді не менше ніж 15 років; правова публіцистика, довідкові видання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших спеціальних комплексних досліджень добору кадрів на суддівські посади як одного зі шляхів реформування судової системи в Україні. Її результати конкретизовано у науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, основними з яких є такі:
уперше:
– визначено поняття «правовідносини з добору кадрів на суддівські посади» як відносини, пов’язані з правовим регулюванням установлених норм, які виникають, змінюються та припиняються під час відбору на суддівську посаду на підставі загальних та спеціальних умов, що повинні відповідати вимогам, обумовленим функціями та характером виконання цієї діяльності, а також призначення на посаду судді у разі встановлення відповідності професійних, ділових та особистісних якостей цим вимогам під час працевлаштування або перебування особи на посаді в органах судової влади;
– досліджено правову природу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) як незалежного органу виконавчої влади зі спеціальним статусом у системі судоустрою України;
– встановлено основні елементи державного механізму професійної підготовки та підвищення кваліфікації суддів: 1) концепція підготовки суддів (визначення знань, умінь і навичок, необхідних судді для ухвалення судових рішень у сучасних умовах); 2) методологія професійної підготовки (обґрунтування способу передавання знань, умінь і навичок); 3) організація професійної підготовки (формування системи забезпечення якості професійної підготовки суддів);
– окреслено основні напрями створення і підтримки мережевого професійного співтовариства суддів за допомогою дистанційних систем комунікації;
удосконалено:
– методологію професійної підготовки та підвищення кваліфікації суддів;
– історичну періодизацію процесу добору кадрів на суддівські посади в Україні, в якій виділено такі основні історичні етапи: 1) проведення судової реформи 1864 р. на всій території Російської імперії; 2) період Української Народної Республіки (1917–1918); 3) чотири основні етапи становлення і розвитку судової системи в СРСР, зокрема жовтень 1917–1924 рр.; 1925 р. – середина 30-х років – 1953 р.; 1953 р. – кінець 80-х років; 1989 р. – до розпаду СРСР (1991); 4) з 1991 р. – форму¬вання процесу добору кадрів в Україні;
– понятійно-категоріальний апарат у сфері добору кадрів на суддівські посади: «механізм добору кадрів на суддівські посади», «незалежність суддів», «професійно-психологічний відбір (ППВ) кандидатів на посаду судді»;
– класифікацію системи функцій ВККСУ (оперативно-виконавча; нормотворча; юрисдикційна, оперативного керівництва та орієнтування);
– систему принципів розроблення методики ППВ кандидатів на посаду суддів, яка охоплює: 1) суб’єктно-діяльнісний підхід; 2) принцип комплексного, системного підходу; 3) принцип динамічності (пролонгованості) ППВ; 4) принцип активності професійно-психологічного відбору;
– цілі методики ППВ кандидатів на посаду судді;
– напрями, завдання, зміст та основні методи ППВ кандидатів на посаду судді;
– структуру професійно важливих характеристик судді, до яких зараховуємо: професійну компетентність (знання, уміння, навички, професійний досвід); соціальну зрілість, відповідальність; аналітичне мислення, концентрацію уваги, працездатність, нервово-психічну стабільність; управлінські й комунікативні здібності, самоконтроль; інтуїцію, спостережливість; прагнення до пізнання нового, загальну ерудицію;
– характеристики професійної діяльності судді, серед яких найважливішими є: 1) багатоплановий і евристичний характер вирішення завдань судочинства; 2) високий рівень варіативності й нестандартності ситуацій в умовах дефіциту часу; 3) виражена організаторська й комунікативна спрямованість діяльності;
– систему знань, умінь і навичок, якими має володіти суддя для ухвалення справедливого й об’єктивного рішення;
– перелік професійно важливих психологічних характеристик судді, сформований за результатами експертного оцінювання, яке виконав здобувач;
– організаційну складову державного механізму професійної підготовки та підвищення кваліфікації суддів, зокрема розроблено та внесено пропозиції щодо запровадження модульної дистанційної безперервної системи навчання;
набули подальшого розвитку:
– ідеї щодо розробки програми професійної підготовки суддів та кандидатів на посаду судді, спрямованої на розвиток системи професійного навчання кандидатів на посаду судді та безперервної освіти професійних суддів відповідно до потреб сучасного судочинства. Зокрема, підготовано «Концепцію Державної програми професійної підготовки суддів та кандидатів на посаду судді на 2012–2017 роки», яка визначає низку довго-, середньо- та короткострокових завдань щодо створення в Україні системи професійного навчання суддів та кандидатів на посаду судді. Цю Концепцію запропоновано затвердити відповідною постановою Кабінету Міністрів України;
– теоретичне обґрунтування зарубіжного досвіду та міжнародних стандартів добору кадрів на суддівські посади;
– наукові підходи щодо удосконалення добору кадрів на суддівські посади як одного зі шляхів реформування судової системи України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні положення логічно доведено до рівня конкретних пропозицій, які можна запропонувати для впровадження Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та ВККСУ, а також використати в:
– правозастосовній діяльності судової системи та ВККСУ щодо практики удосконалення добору кадрів на суддівські посади (акт впровадження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30.10.2012 р.);
– навчальному процесі – для вдосконалення викладання навчальних дисциплін «Адміністративне судочинство», «Кримінальний процес» і «Судові та правоохоронні органи» (акт упровадження Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права» від 01.02. 2012 р. № 5).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Викладені наукові положення, висновки і рекомендації, винесені на захист, автор сформулював особисто. Наукові ідеї, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Результати опрацювання зазначених питань, окремі їх аспекти, сформульовані узагальнення та висновки оприлюднено на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: «Розвиток економічних і політико-правових систем України та інших країн Європи на початку XXI століття» (м. Львів, жовтень 2011 р.); IX Міжвузівській щорічній Інтернет-конференція молодих науковців «Наукові обрії» (м. Львів, лютий – березень 2012 р.); «Інформаційне суспільство: нова роль держави, бізнесу та громад» (м. Сімферополь, серпень 2012 р.)
Публікації. Основні теоретичні та практичні положення і висновки дисертаційної роботи відображено у п’ятьох наукових статтях у фахових виданнях із юридичних наук і трьох тезах виступів на міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, що об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (186 найменувань) та вісім додатків. Повний обсяг дисертації становить 209 сторінок, з них основний текст – 166 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання, яке полягає у виробленні науково обґрунтованого підходу і до опрацювання теоретичних засад, і, насамперед, до надання практичних рекомендацій щодо удосконалення добору кадрів на суддівські посади як одного зі шляхів реформування судової системи України. Реалізовані в процесі дослідження мета і завдання дослідження дозволяють зробити такі основні висновки.
1. На підставі історичного аналізу процесу добору кадрів на суддівські посади в України нами виділено такі основні історичні етапи:
I. Проведення судової реформи 1864 року, яка заклала основні принципи судоустрою та процесів судочинства, у тому числі й системи формування корпусу суддів на всій території тогочасної Російської Імперії, до складу якої входила Україна.
II. Період Української Народної Республіки (1917 – 1918 рр.), упродовж якого добір кадрів на суддівські посади відбувався на винятково демократичних засадах, які затверджували інститут виборності та змінюваності суддів, принципи змагальності та конкурсу.
ІІІ. Чотири основні етапи становлення і розвитку судової системи в СРСР, зокрема, жовтень 1917–1924 рр.; 1925 р. – середина 30-х років – 1953 р.; 1953 р. – кінець 80-х років; 1989 р. – до розпаду СРСР (1991 р.), які характеризуються відсутністю твердих гарантованих умов незалежності й авторитету судової влади, а також фактичною їх підпорядкованістю партійній і державній номенклатурі.
IV. Розвиток і становлення процесу проведення добору кадрів у період незалежності України, починаючи від 1991 року.
2. Визначено, що правовідносини з добору кадрів на суддівську посаду визначено як відносини, що пов’язані з правовим регулюванням установлених норм, які виникають, змінюються та припиняються під час відбору на суддівську посаду на підставі загальних і спеціальних умов, які повинні відповідати вимогам, обумовленим функціями та характером виконання цієї діяльності, а також із призначенням на посаду судді у разі встановлення відповідності професійних, ділових та особистісних якостей цим вимогам під час працевлаштування або перебування особи на посаді в органах судової влади.
3. Встановлено, що механізм добору суддівських кадрів слід визначити як систему організаційно-правових заходів, що забезпечують органи судової влади кадрами, які мають необхідні якості та здатні виконувати завдання, передбачені відповідними кваліфікаційними характеристиками.
До елементів зазначеного механізму виокремлено:
- суб’єкти добору кадрів (органи судової влади, які мають потребу у забезпеченні суддівськими кадрами);
- сукупність якостей, які повинен мати кандидат на суддівську посаду;
- джерело добору кадрів (Вища кваліфікаційна комісія суддів України).
4. Доведено, що всебічний аналіз, оцінка зарубіжних моделей та міжнародних стандартів добору кадрів на суддівські посади свідчить про те, що кожна країна має власні історично та політично обумовлені моделі та стандарти добору кадрів на суддівські посади. Серед методів, що використовуються сьогодні для добору суддів, можна виділити такі, як:
- вибори на суддівську посаду, які забезпечують більш прямий прояв демократичної законності, але, з іншого боку, це втягує кандидата в кампанії, у політику й провокує спокусу здобувати прихильність певних осіб або ділитися своєю прихильністю з іншими;
- кооперування з боку діючих судових працівників, яке може дати технічно кваліфікованих кандидатів, але пов’язане з ризиком консерватизму або корпоративізму (або «клонування») – і з позицій деяких конституційних підходів може виглядати зовсім не демократично;
- призначення суддів виконавчою й законодавчою владою, яке буде підсилювати їхній авторитет, але з іншого боку, це пов’язане з ризиком залежності суддів від цих органів влади.
З цією метою запропоновано: запровадити кваліфікаційний іспит для суддів, які подали документи щодо призначення на посаду судді безстроково; передбачити кваліфікаційний іспит раз на чотири роки щодо суддів, які призначені безстроково; закріпити процедуру проведення кваліфікаційного іспиту нормативно-правовим актом, що затверджується ВККСУ, а критерії оцінювання суддів – у Законі України «Про судоустрій і статус суддів».
5. Досліджено, що найбільш небезпечні сучасні виклики та потенційні загрози добору кадрів на суддівські посади вбачаємо, по-перше, у недостатній незалежності процедури формування суддівського корпусу, тобто в порядку, що унеможливлює будь-який неправомірний вплив; по-друге, у відсутності системного підходу до визначення правого статусу, завдань, функцій, організації та диференціації всієї сукупності органів державної влади, які беруть участь у формуванні суддівського корпусу; по-третє, постійні зміни у законодавстві, що регламентує діяльність і організацію органів державної влади, призводять до нестабільності і неврегульованості ієрархічно-просторових взаємозв’язків згаданих органів, що практично унеможливлює їх діяльність у правовому полі; по-четверте, у відсутності громадського контролю за організацією діяльності суддів, який, на нашу думку, повинен здійснюватися через безпосередню участь представників громадянського суспільства (народних засідателів, присяжних) у здійсненні судочинства, адвокатуру як незалежний правозахисний інститут громадянського суспільства, і який має стати важливою опорою судової влади, а також через відкритість процесу правосуддя (гласність та відкритість судочинства), доступність 3МІ до судової інформації та її об’єктивне висвітлення.
6. Удосконалення вимог та порядку добору кандидатів на посаду судді потребує внесення відповідних змін та доповнень до Конституції України, Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» та Положення ВККСУ від 2 червня 2011 р. «Про порядок складення кандидатами на посаду судді кваліфікаційного іспиту та методику його оцінювання», які регулюють проведення відповідних процедур (Додаток А).
7. На підставі проведеного дослідження щодо вимог до кандидатів на посаду судді зроблено висновок, що чинний Закон України «Про судоустрій і статус суддів» детально регламентує процедуру призначення суддів і вперше, і безстроково, але залишаються невирішеними окремі процедурні питання. Так, необхідно розробити Типову програму та порядок проходження спеціальної підготовки кандидатами на посаду судді, на підставі якої ВККСУ за погодженням із Національною школою суддів України (НШСУ) затверджуватимуться програма і порядок для конкретного кандидата. Водночас, потребують удосконалення методичні рекомендації щодо визначення рівня володіння державною мовою кандидатом на посаду судді, а також конкретизація категорії «стаж роботи у галузі права» як вимоги, що встановлюється законодавством для заняття посади судді.
8. Вивчення порядку добору кандидатів на посаду судді дозволяє стверджувати, що завдяки таким законодавчим нововведенням як анонімне тестування та конкурсний відбір, процедура проведення добору кандидатів на посаду суддів стала значно прогресивнішою. Слід констатувати, що існуючі методи добору суддівських кадрів не повною мірою відповідають вимогам сьогодення і вимагають вжиття комплексних заходів із його подальшого удосконалення.
9. Зазначено, що професійно-психологічний відбір (ППВ) кандидатів на посаду судді – система комплексних заходів, що дозволяють виявити осіб, найбільш придатних за своїми психологічними та психофізіологічними якостями до навчання у встановлений термін і успішної професійної діяльності за суддівською спеціальністю. Головним завданням ППВ на посаду судді є оцінка професійної придатності кандидата за психологічними та психофізіологічними показниками й проведення на цій основі тривалого прогнозу ефективності його подальшої професійної діяльності.
10. Визначено наступні цілі методики ППВ кандидатів на посаду судді:
- визначення придатності кандидатів на посаду судді за рівнем загальноосвітньої і професійної підготовленості;
- оцінювання індивідуально-психічних, професійно важливих якостей і рівня здібностей кандидатів на посаду судді;
- забезпечення раціонального розподілу кандидатів на посаду суддів у судах загальної юрисдикції, який до¬зволить вибрати з групи кандидатів на посади суддів у судах загальної юрисдикції тих фахівців, від яких можна очікувати з найбільшою ймовірністю успішного виконання функціональних обов’язків за майбутньою професією (фахом);
- прогнозування ефективності їх спеціальної навчальної підготовки й подальшої професійної діяльності.
11. Зазначено, що система принципів розробки методики професійно-психологічного відбору кандидатів на посаду суддів охоплює:
1) суб’єктно-діяльнісний підхід, згідно з яким сутність суб’єкта майбутньої суддівської діяльності зводиться до різноманітних характеристик його діяльності;
2) принцип комплексного, системного підходу, який охоплює соціально-психологічне вивчення та психофізіологічне обстеження;
3) принцип динамічності (пролонгованості) ППВ, який передбачає оцінювання розвитку індивідуально-психологічних властивостей особистості судді через певні проміжки часу;
4) принцип активності ППВ, який включає застосування таких традиційних методів, як бесіда, спостереження, аналіз документів тощо.
12. Досліджено, що державний механізм підвищення якості професійної підготовки суддів в Україні охоплює:
– концепцію підготовки суддів (визначення знань, умінь і навичок, необхідних судді для ухвалення судових рішень у сучасних умовах);
– методологію професійної підготовки (обґрунтування способу передання знань, умінь і навичок);
– організацію професійної підготовки (формування системи забезпечення якості професійної підготовки суддів).
13. Запропоновано основні напрями вдосконалення державного механізму професійної підготовки та підвищення кваліфікації суддів, які повинні включати:
1) забезпечення функціонування методичного відділу на базі НШСУ, Міністерства юстиції або колективного органу суддівського самоврядування, який забезпечуватиме суддів актуальною інформацією у сфері судочинства з використанням спеціалізованих газет і журналів, електронних засобів масової інформації, а також закритої системи електронних комунікацій «суддя – НШСУ»; «суддя – методичний відділ» тощо;
2) запровадження модульної системи навчання, що дозволить суддям вибирати навчальні дисципліни для прослуховування з метою глибшого вивчення тих або інших аспектів реальної дійсності, які стосуються економіки, політики, розвитку техніки і технології, соціології, сучасних тенденцій розвитку злочинності і нових технологій, що використовуються для здійснення злочинів і правопорушень;
3) створення мережевого професійного співтовариства суддів за допомогою дистанційних систем комунікації;
4) упорядкувати форми контролю знань відповідно до етапів засвоєння учбової інформації, зокрема: запровадити відвідування інспектором судового процесу і виставляння відповідної оцінки; відстеження участі судді в семінарах, конференціях, аналітичних форумах та інших формах існування професійного співтовариства та оцінка його внеску у розвиток справедливого правосуддя і корекцію законодавчого поля.
14. З метою удосконалення добору кадрів на суддівські посади як одного зі шляхів реформування судової системи України розроблено низку пропозицій та рекомендацій, основні з яких такі:
1) зважаючи на повноваження, які надані ВРЮ, вона, по-перше, має працювати як постійно діючий орган, і, окрім членів за посадою, усі інші члени ВРЮ не мають права поєднувати свою діяльність із будь-якою іншою приватною чи публічною діяльністю. По-друге, пропонуємо упорядкувати склад Вищої ради юстиції відповідно до європейських стандартів призначення суддів на посади голів судів, заступників голів судів віднести до повноважень суддівського самоврядування, а компетенцію голів судів звести виключно до представницьких повноважень і повноважень щодо контролю за апаратом суду;
2) вважаємо за потрібне на стадії, яка передує проведенню анонімного тестування, проводити спеціальні психологічні тести та співбесіди з психологом з метою оцінки психологічної придатності кандидата на посаду судді до виконання функцій зі здійснення судочинства, а також виявлення у нього асоціальних установок і корисливих мотивів. Висновки, отримані за результатами співбесід і тестів, спрямовувати до ВККСУ;
3) спеціальна підготовка кандидатів на посаду суддів повинна охоплювати такі етапи: теоретичний курс навчання у Національній школі суддів до двох місяців, стажування в місцевому суді, де є вакантна посада судді, строком до восьми місяців у проміжку часу між складанням ним кваліфікаційного іспиту і наданням рекомендації, підсумковий курс навчання у Національній школі суддів до 2 місяців;
4) з метою отримання більш об’єктивної і повної інформації про кандидата на суддівську посаду, фахівцями-психологами повинна бути розроблена спеціальна Інструкція, яка використовуватиметься керівником установи за останнім місцем роботи або навчання кандидата на посаду судді під час складання характеристики. Інструкція повинна містити питання, відповіді на які мали б прогностичну спрямованість щодо успішності здійснення суддівських функцій, а також необхідні дані про особу кандидата на посаду судді;
5) для більш чіткої регламентації підстав, порядку і процедури конкурсного відбору кандидатів на посаду судді у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» мають бути визначені норми щодо порядку: 1) утворення конкурсної комісії; 2) заявки про участь у конкурсі та допуску до нього. З уваги на досвід зарубіжних країн пропонуємо також розробити умовну шкалу, де за певною бальною системою оцінюватимуться стаж роботи за фахом, якість роботи, наявність вченого звання тощо;
6) удосконалення професійно-психологічного добору кандидатів на посаду судді має відбуватися через: а) упровадження єдиного методологічного підходу до вибору психодіагностичних методик; б) наукове обґрунтування та визначення оптимального комплексу методів добору, який уможливлював би діагностику компонентів об’єктивної та суб’єктивної готовності особи до діяльності; в) розробку, адаптацію та нормативне закріплення надійних методик визначення та прогнозування професійної придатності до діяльності в системі судових органів України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Арістотель. Політика / Пер. з давньогр. та передм. О. Кислюча. – К.: Основи, 2000. – 250 с.
2. Щербина П.Ф. Судебная реформа на Правобережной Украине / П.Ф.Щербина. – Львов: Вища школа, 1974. – 164 с.
3. Нравственные начала в уголовном процессе // Избранные произв. – М.: Госюриздат, 1956. – 678с.
4. Головачев А.А. Десять лет реформ 1861-1871 / А.А,Головачев. – СПб: Типография Ф.С. Сущинского, 1872. – 148 с.
5. Российское законодательство X-XX веков, т. 8, Судебная реформа, раздел Учреждение судебных установлений – М., Юридическая литература, 1991. - 465с.
6. Журнал гражданского и уголовного права, 1879 г., Кн. 3 – 268 с.
7. Мироненко О.М. Суд і судочинство в УНР (березень 1917 – квітень 1918) // Вісник Академії правових наук України .- 1994. - №2. – С.64-70
8. Українська Центральна Рада: Документи і матеріали. – К., 1996. – Т.1. – 670с.
9. Ленин В.И. Полное собрание починений В.И.Ленин. – Т. 22. –Полит. Лит.– М.:1973.–450 с.
10. Ковалев М.А. «Судебная власть - начало пути» / М.А.Ковалев// Советское государство и право, 1991, № 10, С. 139-146.
11. Рене Давид Камилла Жоффре-Спинози Основные правовые системы современности: Пер. с франц. В.А. Туманова. – М.: Международные отношения, 1999. – 400 с.
12. Радутная Н.В. Народный судья. Профессиональное мастерство и підготовка / Н.В.Радутная. – М. : «Юрид. лит.», 1977. – 144 с.
13. Собрание узаконений РСФСР, 1921. – № 63. – ст. 456 / Мегаэнциклопедия Кирила и Мефодия [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.megabook.ru/Article.asp?AID=673338
14. Известия ЦИК Союза ССР ВЦИК, 6 декабря 1936г. – № 283.
15. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 21 июня 1941 г. «О военном положении» // Ведомости верховного Совета СССР. – 1941. – № 29.
16. Научно-практический комментарий к Основам уголовного судопроизводства СССР и союзных республик. – М. : Госюриздат, 1960. – 480 с.
17. Советская юстиция, 1972. – № 16. – С. 3-6
18. Ведомости Верховного Совета СССР, 1989. – № 23. – с. 441.
19. О статусе судей в СССР: Закон Союза Советских Социалистических Республик // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1989. - №9. – Ст. 223.
20. Петрухин И.Л. Правосудие: время реформ / И.Л.Петрухин. – М. : Наука, 1991. – 278с.
21. Положення про короткотермінові юридичні курси для підвищення кваліфікації судово-прокурорських працівників у Харкові, Києві та Одесі // Постанова РНК УРСР від 7 квітня 1924року // ЗУ УРСР. — 1924. — № 9. —ст. 65.
22. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади / Наталія Петрівна Матюхіна: Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. – Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2002. - 416 с.
23. Коптєв П.Б. Проблеми визначення теоретичного поняття «система органів внутрішніх справ» / П.Б.Коптєв // Право і безпека. – 2005. – № 4’5. – С. 75-77.
24. Правоохранительные и судебные органы России: Учебник / под ред. Н.А.Петухова и А.С.Мамыкина. – М.: РАП, Эксмо, 2009. – 416 с.
25. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України [Текст] : підручник / В.Т.Білоус, О.С.Захарова, В.С.Ковальський та ін. ; відп. ред. В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 352 с.
26. Верховенство права в Конституційному правосудді: Аналіз конституційної юрисдикції. – К.; Х.: Акад. прав. наук України, 2006. – 400 с.
27. Селіванов А. Характерні ознаки доктринального верховенства та незмінюваності правових позицій Конституційного Суду України / А.О.Селіванов // Вісник Конституційного Суду України. – 2011. – № 4 – С. 5 – 13.
28. Селіванов А.О. Конституція. Громадянин. Суд. Професійні та суспільні погляди / А.О Селіванов. – К. : УАІД «Рада», 2009. – 560 с.
29. Вищі спеціалізовані суди України: їх структура та повноваження / В.С. Стефанюк // Вісник господарського судочинства. - 2003. - №3. - С. 165-172.
30. Стефанюк В.С. Методи здійснення управлінських дій // Наукові записки. Національний університет "Києво-Могилянська Академія". – Т. 21: Юридичні науки / НаУКМА; Редкол.: В.С. Брюховецький та ін. – К., 2003.
31. Стрижак А.А. Судове управління в Україні (теоретичні основи і правове регулювання): Монографія – Ужгород: Патент, 2004. – 120 с.
32. Господарські суди в Україні: правові засади організації та здійснення правосуддя [Текст] / заг. ред. Д.М.Притика; Вищий господарський суд України. – К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 2002. – 624 с.
33. Организация деятельности судов: учебник / под общ. ред. В.М. Лебедева. – М. : Норма, 2007. – 624 с.
34. Державне управління: Навчальний посібник. – 3-є видання, переробл. та доповн. – К. : Атіка, 2009. - 608 с.
35. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: Вид-во „Юридична думка”, 2007. – 591 с.
36. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
37. Авер’янов В.Б. Забезпечення прав і свобод людини /пріоритетна орієнтація адміністративної реформи в Україні //Юридический вестник.–2000. –№ 2. – С.68-72.
38. Бахрах Д.М. Нужна специализация судей, а не судов / Д.М.Бахрах // Российская юстиция. – 2003. – № 2. – С.10-11.
39. Битяк Ю.П. Становлення та шляхи забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві // Вісник академії правових наук України. – 2003. – № 1 (32). – С.51-60.
40. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні, її види // Вісник академії правових наук України. –2001. –№ 3 (22). –С.58-72.
41. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. –Харків: Фоліо, 2002. – 176 с.
42. Голосніченко І.П. Процесуально-правове забезпечення адміністративних судів в Україні // Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України / Автори-упорядники І.Б.Коліушко, Р.О.Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – С.513-515.
43. Нижник Н.Р. Процедури у сфері виконавчої влади // Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Зб. наук. пр. / Кол. авт.; наук. кер. Н.Р. Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Ч.2. – С.242-249.
44. Тихомиров Ю.А. Теория компетенции / Ю.А.Тихомиров. – М.: Юринформцентр, 2001. – 355 с.
45. Процевский А. И. Метод правового регулирования трудовых отношений / А.И.Процевский. – М. : Юрид. лит., 1972. – 288 с.
46. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К., Ірпінь : Перун, 2005. – 1728 с.
47. Одегов Ю. Г. Управление персоналом : [учеб. пособ. для вузов] / Ю.Г.Одегов, П.В.Журавлев. – М. : Финстатинформ, 1997. – 272 с.
48. Пашков А. С. Кадровая политика и право / А. С. Пашков, Т. В. Иванкина, Е. В. Магницкая. – М. : Юрид. лит., 1989. – 288 с.
49. Кибанов А.Я. Управление персоналом организации. Отбор и оценка при найме, аттестация / А. Я. Кибанов, И. Б.Дуракова. – М. : Экзамен, 2003. – 176 с.
50. Иванцевич Дж. М. Человеческие ресурсы управления / Дж.М.Иванцевич, А.А.Лобанов. – М. : Дело, 1993. – 302 с.
51. Курилов В.И. Аттестация работников по советскому трудовому праву : автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.05 / В.И.Курилов. – ЛГУ им. А. А. Жданова – Л., 1977. – 22 с.
52. Егоршин А. П. Управление персоналом : [учеб. для вузов] / А.П.Егоршин. – [4-е изд., испр.] – Н. Новгород : НИМБ, 2003. – 720 с.
53. Мельничук Н. О. Правове регулювання випробування при прийнятті на роботу за законодавством України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05 / Н.О.Мельничук. – Х., 2006. – 212 с.
54. Аванесов В.С. Тесты в социологическом исследовании / В.С. Аванесов. – М. : Наука, 1982. – 199 с.
55. Платон. Сочинения: [в 3-х т.] / Платон. – М. : Мысль, 1971, Т. 3 – 305 с.
56. Косвен М.О. Очерки истории первобытной культуры / М.О.Косвен. – М., 1953. – 342 с.
57. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы науч. изд. / К. М. Гуревич. – М. : Наука, 1970. – 272 с.
58. Общая психология / под ред. В. В. Богословского [и др.]. – [3-е изд.] – М. : Просвещение, 1981. – 383 с.
59. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства. – Том-І. – С.-Петербург: Изд-во «АЛЬФА», 1996. – 210 с.
60. Викторский С.И. Русский уголовный процесс. – Учебное пособие / С.И.Викторский. – М. : Юридическое бюро «ГОРОДЕЦ», 1997. – 245 с.
61. Тальберг Д.Г. Русское уголовное судопроизводство: Пособие к лекціям / Д.Г.Тальберг. – Т.1. – К., 1891. – 189 с.
62. Случевский В. Учебник Русского уголовного процесса. Судоустройство – судопроизводство / В.Случевский. – С.-Пб., 1913. – 127 с.
63. Венедіктов B.C. Юридична відповідальність працівників ОВС України: моногр. / В.С. Венедіктов. - Харків: НУВС, 2003. – 269 с.
64. Корольчук М.С. Теорія і практика професійного психологічного відбору: моногр. / М.С. Корольчук, В.М. Крайнюк. – К. : Ніка-Центр, 2006. - 536 с.
65. Матюхіна Н.П. Поліція Великобританії: сучасні тенденції розвитку та управління: моногр. / Н.П. Матюхіна. - Харків: Консум, 2001. - 131 с.
66. Старилов Ю.Н. Служебное право / Ю.Н. Старилов. – М. : БЕК, 1996. – 698 с.
67. Ноздрачев А. Ф. Государственная служба / А.Ф.Ноздрачев. – М.: Статут, 1999. – 462 с.
68. Павленчик П.Т. Проходження державної служби в Україні: організаційно-правові засади: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. наук із державного управління: 25.00.03/ П.Т. Павлен-чик. – К., 2001. – 24 с.
69. Бахрах Д.Н. Административное право /Д.Н. Бахрах. – М.: БЕК, 1996. – 476 с.
70. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні / за заг. ред. Н.Р. Нижник. – К. : Ін Юре, 1999. – 274 с.
71. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.73 ) [Електронний ресурс]. — Режим доступу : zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043.
72. Про державну службу : Закон України від 16 груд.1993 р. № 3723–ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 52. – С. 490.
73. Гейхман В. Л. Основания возникновения трудовых правоотношений : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05 / В. Л. Гейхман ; Моск. гос. ун-т. – М., 1970. – 292 с.
74. Пахомов И.Н. Основные вопросы государственной службы в советском административном праве : дис. ... д-ра юрид. наук / И. Н. Пахомов ; ЛУ. – Львов, 1964. – 320 с.
75. Болотіна Н. Б. Трудове право України : [підруч.] : [2-е вид., стер.] / Н.Б.Болотіна. – К. : Вікар, 2004. – 725 с.
76. Конституційне право України /За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. – К. : Український центр правничих студій, 1999. – 369 c.
77. Леонтьев А. Суд и его независимость / А.Леонтьев. – С.-Пб. : «Русское багатство», 1905.– 67 с.
78. Н. Н. Полянский, М.С. Строгович, В.М. Савицкий, А.А. Мельников. Проблемы судебного права / Под ред. В.М.Савицкого. – М. : 1983, «Наука». – 137 с.
79. Советский уголовный процесс / Под общ. ред. М.И. Бажанова и Ю. М. Грошевого. - изд. 2. – К. : Выща школа, 1983. – 159 с.
80. Ладиченко В.В. Теоретико-правові засади поділу влади / В.В.Ладиченко: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 1998. – 197 с.
81. Кримінальний процес України / Ю.М.Грошевий, Т.М.Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; за ред. Ю.М.Грошевого та В.М.Хотенця. – Х. : Право, 2000. – 356 с.
82. Грошевий Ю.М. Органи судової влади в Україні Ю.М. Грошевий, І.Є.Мароскін. – К. : Ін Юре, 1997. – 20 с.
83. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р. / Відп. редактори В.Ф.Бойко, В.Г. Гончаренко. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 350 с.
84. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К. : Наукова думка, 1999. – 680 с.
85. Уголовный процесс / Под ред. К. Ф. Гуценко. – М.: 1997. – 489 с.
86. Янович Ю.П. Уголовный процесс Украины / Ю.П.Янович. – Х., 1997. – 347 с.
87. Коституционное право зарубежных стран: Учебник /Под ред. М. В. Баглая, Ю. И. Лейбо, Л. М.Энтина. – М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 342 с.
88. Бугров Л.Ю. Свобода труда и свобода трудового договора в СССР [юрид. аспект] / Л. Ю. Бугров. – Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1984. – 128 с.
89. Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 40, ст. 527 [Електронний ресурс]: Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2411-17.
90. Указ Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» від 11 червня 1998 року N 615/98 [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/615/98.
91. Міжнародні стандарти у сфері судочинства. – К.: Істина, 2010. – 488 с.
92. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам-Київ, 1996. – 342 с.
93. Європейська Хартія про статус суддів // Вісник Верховного Суду України. – № 4(10). – 1998.
94. Мурашин Г.О. Статус суддів – європейські стандарти // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Вип.11. – К.: Вид. Дім «Юридична книга», 2000. – 621 с.
95. Статус судьи: Учебное пособие / М. И. Клеандров. – Новосибирск: Наука. Сибирская издательская фирма РАН, 2000. – 378 с.
96. Судебные системы европейских стран: Пер. с франц. Д.И. Васильева и с англ. О.Ю. Кобякова. – М. : Международные отношения, 2002. –336 с.
97. Власов И. С. Как происходит назначение на судейскую должность в различных странах // Юстиция. – 2008. - № 15, С. 21 – 29.
98. Бутов В.Н., Власов И.С. Судьи в зарубежных странах. Законодательство зарубежных стран. Обзорная информация. - Вып.2. – М.: ВНИИ государственного строительства и законодательства, 2001. – 367 с.
99. Халдеев. Л. Подготовка судей во Франции Л.Халдеев, Л.Симкин // Российская Юстиция. – 1994. - № 1. – С. 55 – 61.
100. Французская Республика. Конституция и законодательные акты: Пер. с франц. – М.: Прогресс, 1989. – 324 с.
101. Пейсиков В. Обучение судей: международный опыт и российские перспективы // Российская Юстиция. – 2008. – №6. – С. 57 – 62.
102. Фоков А. Административный суд современной Франции / А.Фоков // Законность. – 2001. – № 8. – С.53-55.
103. Правовая система Нидерландов / Ответственные редакторы В.В. Бойцова, Л.В. Бойцова. – М. : Зерцало, 1998. – 432 с.
104. Kaplan S.M. and Winget C. The occupational hazards of jury duty. // Bull. Amer. Acad. Psychiatry & the Law 20 (3) : – 1992. pp. С. 325-333.
105. Петрухин И.Л. Проблемы судебной власти в современной России / И.Л.Петрухин // Государство и право. 2000. № .7 - С. 15.
106. Власов А.А. Проблемы еффективности и доступности правосудия в Росси / / Государство и право. – 2004. – N 2. – С. 13.
107. Костров Г.К. Как правосудию стать справедливым? / / Журнал российского права. – 2004. – N 10. – С. 3.
108. Рекомендація №R(94)12 Комітету міністрів державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – №4(6). – С.11.
109. Романов А.К. Правовая система Англии: Учеб. пособие. – М.: Дело, 2000. – 344 с.
110. Сьоміна В.А. Досвід становлення та функціонування адміністративної юстиції у Франції та Німеччині //Держ.буд-во та місц.самоврядування: Зб. наук. пр. – Харків: Право, 2001. –№ 4. –С.143-149.
111. Кафарський В.І. Політичні партії і судова гілка влади: проблеми правовідносин // Судова апеляція. - 2006. - № 2 (3). – С. 63 – 68.
112. Городовенко В.В. Проблеми становлення незалежної судової влади в Україні: Монографія. – К.: Фенікс, 2007. – 224 с.
113. Таманага Б. Верховенство права: історія, політика, теорія / Пер. з англ. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 208 с.
114. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529 ) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9%20%D1%96%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%96%D0%B2
115. Організація судової влади в Україні: навч. посіб. / [І. Є.Марочкін, Н.В.Сібільова, В.П.Тихий та ін.] ; за ред. І. Є.Марочкіна, Н. В. Сібільової. – Х. : Одіссей, 2007. – 260 с.
116. Проблеми та шляхи розвитку прокуратури України в умовах побудови демократичної правової держави: Автореф. дис... д-ра юрид. наук / М.В. Косюта; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2002. – 33 с.
117. Юридична відповідальність суддів загальних судів України: Автореф. дис... канд. юрид. наук / Л.Є. Виноградова. – О., 2004. – 16 с.
118. Проблеми незалежності судової влади: Автореф. дис... канд. юрид. наук / В.В. Городовенко; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2006. – 20 с.
119. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) // Урядовий кур’єр. – 2004. – 15 груд. – № 239.
120. Про незалежність судової влади : постанова Пленуму Верховного Суду України від 13 черв. 2007 р. № 8 // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 4. – С. 6.
121. Основные принципы независимости судебных органов : приняты резолюциями Генеральной Ассамблеи ООН от 29 нояб. 1985 г. и 13 дек. 1985 г. // Международные акты о правах человека : сб. док. – М., 2000. – 458 с.
122. Москвич Л.М. Конституційні засади незалежності суддів / Л. М. Москвич // Конституційні аспекти судової реформи : матеріали наук.-практ. конф. (Харків, 26–27 черв. 2008 р.). – Х. : Право, 2008. – 278 с.
123. Брынцев В.Д. Судебная власть /правосудие/. Пути реформирования в Украине. – Х. : Ксилон, 1998. – 186 с.
124. Вавженчук С.Я. Конституційні основи розвитку виконавчої влади в Україні : дис. ... канд. юрид. наук / С.Я.Вавженчук. – Острог, 2008. – 203 с.
125. Виконавча влада і адміністративне право / [С.В.Ківалов; М.П.Орзіх; В.М.Гаращук]; за заг. Ред. В. Б. Авер'янова. – К. : Вид. дім „Ін Юре", 2002. – 668 с.
126. Бельский К.С. О функциях исполнительной власти / К.С.Бельский // Государство и право. – 1997. – № 3. – С. 14-21.
127. Бахрах Д.Н. Административное право России: учебник для вузов / Д.Н.Бахрах. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 2000. - 640 с.
128. Черноголовкина М. В. Теория функций социалистического государства / М. В. Черноголовкина. – М. : Юрид. лит., 1970. – 216 с.
129. Хоменко О.В. Виконавча влада: соціально-правова природа, особливості : дис. . канд. юрид. наук / О.В. Хоменко. – Х., 2005. – 230 с.
130. Запорожець М. Система органів організаційного забезпечення діяльності суддів України / М. Запорожець // Право України. – 2004. – № 2. – С. 72-75.
131. Засідання Вищої ради юстиції від 18 листопада 1999 р.. – [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.vru.gov.ua/index.php?u,newu,news1999u.
132. Організація судової влади в Україні / За наук. ред. А.О.Селіванова. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 112 с.: гл., табл., словник. - с.: 82-110.
133. Скакун О.Ф. Теория государства и права: учебник / О.Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
134. Бєлоус В.Т., Демський С.Е., Захарова О.С., Ковальський В.С., Лукомський В.С. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. / Національна академія внутрішніх справ України /Я. Кондратьев (ред.). – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 320 с. – Авт. на обкл. та тит. л. не зазнач. -Бібліогр.: с. 294-305.
135. Москвич Л. М. Статус судді: питання теорії та практики / Москвич Л.М., Подкопаєв С.В., Прилуцький С.В. – Х. : ВД «1НЖЕК», 2004. – 358 с.
136. Науково-правова експертиза при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Висновки з питання про правомірність перебування народного депутата України на посаді Голови Вищої ради юстиції // Голос України. – 2003. – № 39. – С. 10.
137. Самсін І.Л. Кваліфікаційні комісії суддів: курс на реформування / І.Л. Самсін // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 9 – С.7.
138. Назаров І. В. Правовий статус Вищої ради юстиції. Дис... к.ю.н.: 12.00.10. / Назаров Іван Володимирович. – Х. : Нац. юр. ак. ім. Я. Мудрого, 2005. – 200 с.
139. Халюк С.О. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2008. – 20 с.
140. Гончаренко О.В. Адміністративно-правові засади діяльності Вищої ради юстиції / О.В.Гончаренко: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2009. – 218 с.
141. Незалежність суддів: міжнародні стандарти та національна практика Текст : навч.практпосіб. / Л.А.Луць, М.Д.Савенко, В.В.Городовенко та ін.; Центр суддів. студій. – К. :Поліграф-Експрес, 2008. – 127 с.
142. Бартоле С. Организация судебной власти в Центральной и Восточной Европе / С.Бартоле // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 1998. – № 3. – С. 18-25.
143. Шишкін В.І. Адміністрування судів // Питання удосконалення судової системи України: Матеріали наук.-практ. конф. – Х., 2007. – С. 106-110.
144. Гуменюк В.І. Суддівське самоврядування: система органів та компетенція // Пи¬тання удосконалення судової системи України: Матеріали наук.-практ. конф. / Голова редкол. Ю.В.Баулін та ін. – Х., 2007. – С. 102-105.
145. Гончаренко О. Організаційно-правові форми діяльності Вищої ради юстиції України / О.Гончаренко // Право України. – 2007. – № 12. – С. 93-95.
146. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження: Закон України від 13 травня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 26. – ст. 272.
147. Москвич Л.М. Статус судді: питання теорії та практики / Москвич Л.М., Подкопаєв С.В., Прилуцький С.В. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004. – 360 с.
148. Старилов Ю.Н. Административная юстиция. Теория, история, перспективы / Ю.Н. Старилов М. : Изд-во НОРМА, 2001. – 304 с.
149. Москвич Л.М. Організаційно-правові проблеми статусу суддів: дис. . канд. юрид. наук: 12.0. 10 / Москвич Л.М. – Х., 2003. – 223 с.
150. Судебные системы западных государств / Ю.П.Урьяс, В.А.Туманов, С.А. Егоров и др. – М. : На¬ука, 1991. – 235 с.
151. Матеріали розширеного засідання президії ВСУ та Ради суддів України 20 січня 1999 року // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 1 (11) – С. 10-12.
152. Конституція незалежної України: Навчальний посібник / За ред. В.Ф.Погорілка, Ю.С.Шемшуенка, В.О.Євдокимова. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. – 567 с.
153. Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи [Текст] : Матеріали наук.-практ. конф. 18-19 квітня 2002 року м. Харків / голов. ред. В. В. Сташис ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, Інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України. – К.; Х. : Юрінком Інтер, 2002. – 286 с.
154. Войтюк І. Юрист - ще не суддя. Готувати фахівців для Феміди повинен спеціалізований дер¬жавний заклад освіти, а не звичайний вуз / І.Войтюк, Ф.Марчук // Закон і бізнес. - 2009. - № 12 (896). – 21-27 березня., С. 23-30.
155. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 р. № 1719 «Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнем бакалавр» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1719-2006-%D0%BF
156. Марочкін І.Є. Добір кандидатів на посади суддів / І.Є.Марочкін // Інформаційний вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. - 2007 . – №: 1(2). – С. 12– 34.
157. «Про освіту» : Закон України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/page2
158. Методика відбору кандидатів, які рекомендуються на посаду судді та кваліфікаційні тести для перевірки їх професійних знань: Навчально-методичне видання / Під. ред. А.О.Селіванова. – К.: Вид. дім “ін Юре”, 2000. – 98 с.
159. Коментар Б. Футея до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 14 жовтня 2010 року [Електронний ресурс] – Режим дос