ПРИНЦИПИ (ЗАСАДИ) ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ, ЩО ЗАКРІПЛЕНІ В СПЕЦІАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ ПРО СУДОУСТРІЙ :

brief description

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА»

На правах рукопису

УДК 347.962

МІРІНОВИЧ УЛЯНА АНАТОЛІЇВНА

ПРИНЦИПИ (ЗАСАДИ) ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ,
ЩО ЗАКРІПЛЕНІ В СПЕЦІАЛЬНОМУ
ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ ПРО СУДОУСТРІЙ

Спеціальність 12.00.10 – судоустрій;
прокуратура та адвокатура

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Косюта Михайло Васильович,
доктор юридичних наук, професор.

Львів – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика принципів (засад) організації судової влади в Україні 11
1.1.Сутність та поняття судової влади 11
1.2. Поняття та система принципів правосуддя. Принципи (засади) організації судової влади 26
1.3. Правове закріплення принципів (засад) організації судової влади 38
ВИСНОВКИ до РОЗДІЛУ 1. 56
РОЗДІЛ 2. Принципи, що забезпечують здійснення правосуддя в Україні 58
2.1. Принцип здійснення правосуддя виключно судами 58
2.2. Принципи самостійності та незалежності суду 70
2.3. Принцип гласності та відкритості судового процесу. 81
2.4. Принцип державної мови судочинства та діловодства в судах 97
2.5. Принцип обов’язковості судових рішень 103
2.6. Принцип колегіального та одноособового розгляду справи 114
ВИСНОВКИ до РОЗДІЛУ 2. 126
РОЗДІЛ 3. Принципи, що забезпечують права особи під час здійснення правосуддя в Україні 128
3.1. Принципи забезпечення права на судовий захист та на повноважний суд 128
3.2. Принципи рівності перед законом і судом та доступності правосуддя 138
3.3. Принцип забезпечення правової допомоги при реалізації права на справедливий суд 151
3.4. Принцип забезпечення права на оскарження судового рішення 171
ВИСНОВКИ до РОЗДІЛУ 3. 185
ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АРК – Автономна Республіка Крим
ВАСУ – Вищий адміністративний суд України
ВГСУ – Вищий господарський суд України
ВССУ – Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України 1991 р.
КАС – Кодекс адміністративного судочинства України 2005 р.
КК України – Кримінальний кодекс України 2001 р.
Конвенція – Конвенція про захист прав і основоположних сво¬бод людини 1950 р.
Концепція – Концепція вдосконалення судівництва для утвер¬дження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів 2006 р.
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України 1961 р.
новий КПК – Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р.
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р.

ВСТУП

Актуальність теми. Правосуддя та судова реформа – теми, які є сьогодні одними з найбільш соціально актуальних і важливих в Україні. Реформування судової системи триває. Проте успіх будь-якої реформи, зокрема і судової, залежить від її наукового обґрунтування. Зокрема важливими для обґрунтування постають принципи організації судової влади. Саме ці принципи є відправними засадами, ідеями, положеннями, які виступають базисом формування, організації та функціонування судових органів. Принципи організації судової влади у своїй сукупності та взаємозв’язку є орієнтирами правотворчої, правореалізаційної і правоохоронної діяльності у сфері здійснення правосуддя в Україні.
Актуальність дослідження принципів організації судової влади посилюється у зв’язку з довготривалою судовою реформою, адаптацією законодавства України про судоустрій до законодавства Європейського Союзу, а також із прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р., Кримінально-процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 р. та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р. Внаслідок прийняття цих нових нормативно-правових актів відбувається не тільки реформування судової гілки влади, а і вдосконалення інститутів адвокатури та прокуратури, які мають певне значення для принципів організації судової влади.
Дослідження принципів організації судової влади є актуальним і тому, що судова реформа продовжує тривати разом з тим збільшуються наукові дискусій навколо нового Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та нового Кримінально-процесуального кодексу України, що пов'язано з наявністю ряду дискусійних положень в правовому регулюванні організації та діяльності судової влади. Ці питання досліджували О. Абросімова, В. Анішина, В. Бринцев В. Висоцький, Ю. Грошевий, Т. Дрягіна, С. Ківалов М. Косюта, В. Кравчук, В. Маляренко, І. Марочкін, М. Мельник, В. Молдован, Л. Москвич, І. Назаров, С.Нечипорук, В. Нор, В. Погорілко, С. Прилуцький, О. Прокопенко, А. Селіванов, Н. Сибільова, І. Факас та інші науковці, які висловлюють різні, часом полярні погляди щодо перспектив судової реформи в Україні та засад організації судової влади.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, згідно з Планами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Львівського університету бізнесу та права на 2012–2015 роки, Пріоритетними напрямами розвитку правової науки на 2011–2015 рр. (Постанова загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14-10 (із змінами, внесеними згідно з Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 05.03.2012 р. з № 4-12). Тему дисертаційної роботи затверджено рішенням вченої ради Львівського університету бізнесу та права від 23.05.2011 р. (протокол № 10).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний правовий аналіз законодавства та наукових питань, що стосуються принципів (засад) організації судової влади, які закріплені в спеціальному законодавстві про судоустрій.
Завдання дисертаційної роботи сформульовані відповідно до поставленої мети і полягають у наступному:
– сформулювати визначення поняття судової влади;
– розглянути поняття принципів (засад) організації судової влади;
– визначити місце принципів організації судової влади в системі принципів правосуддя;
– розглянути систему принципів організації судової влади, які закріплені в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» та провести їх класифікацію;
– висвітлити історичні умови становлення і розвитку спеціального законодавства, що стосується принципів організації судової влади;
– охарактеризувати принципи, що забезпечують здійснення правосуддя в Україні;
– дослідити принципи, що забезпечують права особи під час здійснення правосуддя в Україні;
– виявити основні напрямки вдосконалення судової влади на основі реалізації принципів організації судової влади, що закріплені в спеціальному законодавстві України про судоустрій;
– визначити шляхи вдосконалення судової влади в сучасній Україні та запропонувати конкретні пропозиції щодо вдосконалення правових норм, що стосуються принципів організації судової влади.
Об'єкт дослідження є особливості правовідносин, що виникають, змінюються і припиняються в процесі реалізації принципів організації судової влади.
Предмет дослідження є результати теоретичних розробок, а також норми чинного законодавства, судові рішення, які визначають зміст принципів організації судової влади.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в дисертації використано систему методів пізнання. Застосування цих методів зумовлено використанням системного підходу, що дає змогу досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та форми.
Під час проведення дисертаційного дослідження були використані наступні загальнонаукові методи: діалектично-матеріалістичний, порівняльний, спеціально-юридичний, історичний, статистичний, логічний, системний, прогнозування. За допомогою діалектично-матеріалістичного методу були досліджені принципи організації судової влади не в статиці, а в розвитку, з урахуванням тих умов, які впливали на їх сутність. Порівняльний метод дозволив виявити подібності та розбіжності щодо правового закріплення принципів організації судової влади на різних історичних етапах розвитку української державності. За допомогою цього методу було також здійснено порівняння українського законодавства про судоустрій з міжнародним та зарубіжним законодавством в цій сфері. Завдяки спеціально-юридичному методи були сформульовані наступні визначення: судова влада, принцип правосуддя, принципи організації судової влади, принцип здійснення правосуддя виключно судами, принцип гласності та інші. Використання історичного методу дозволило дослідити особливості становлення та розвитку принципів організації судової влади. Статистичний метод використоувався під час дослідження статистичних даних щодо виконання судових рішень в Україні. Логічний метод дозволив відволіктися від усього несуттєвого та зосередитись безпосередньо на предметі цього дослідження.
Порівняльний, системний, спеціально-юридичний, функціональний, порівняльно-правовий, та інші методи реалізовувались для пізнання окремих принципів організації судової влади (розділи 2, 3).
При підготовці висновків до розділів та загальних висновків були використані наступні методи: узагальнення, угрупування, прогнозування та моделювання.
Емпіричну основу дослідження складають статистичні дані, періодичні видання, в яких міститься інформація з питань теми дисертації
Науково-теоретичну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі судоустрою, конституційного права, цивільного процесу, кримінального процесу, адміністративного процесу та інших галузей знань.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняному правознавстві комплексних досліджень принципів організації судової влади, що закріплені в спеціальному законодавстві. На підставі результатів дослідження в дисертаційній роботі сформульовані та обґрунтовані наукові положення, висновки та пропозиції, які характеризуються тим чи іншим ступенем новизни:
вперше:
– уточнено визначення принципів організації судової влади, під якими слід розуміти найважливіші засади правосуддя, основне завдання яких полягає в ефективній організації судової влади;
– визначено місце та роль принципів організації судової влади серед принципів правосуддя;
– запропоновано принципи організації судової влади, що закріплені в Законі України «Про судоустрій та статус суддів» поділяти на дві групи: 1) принципи, що забезпечують здійснення правосуддя в Україні; 2) принципи, що забезпечують права особи під час здійснення правосуддя в Україні;
– визначено поняття принципу здійснення правосуддя виключно судами під яким слід розуміти ключовий принцип правосуддя, який полягає у тому, що суди є єдиними державними органами, які наділені правом здійснювати правосуддя на території України;
– запропоновано під принципом гласності та відкритості судового розгляду розуміти – нормативно-визначені положення щодо порядку і меж доступу учасників судового процесу та громадськості про хід та результати судової справи;
удосконалено:
– визначення судової влади як специфічної гілки державної влади, що має виключну компетенцію щодо розгляду юридично значущих справ і яка здійснюється незалежними та безсторонніми судами відповідно до нормативно-визначених принципів;
– дефініцію принципів здійснення правосуддя під якими слід розуміти основні нормативні засади, що визначають діяльність суддів під час розгляду і вирішення цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення;
– критерії класифікації принципів здійснення правосуддя;
одержали подальшого розвитку:
– наукові погляди щодо сутності державної влади як основи судової влади;
– обґрунтування вдосконалення принципів організації судової влади відповідно до конституційних норм та до європейських стандартів в сфері судоустрою.
Практичне значення одержаних результатів. Результати наукових досліджень, сформульовані у висновках та рекомендаціях, використані у:
– у навчальному процесі – під час підготовки навчально-методичних матеріалів і викладання таких навчально-юридичних дисциплін, як «Адміністративне судочинство», «Кримінальний процес» та «Судові та правоохоронні органи» (акт впровадження ПВНЗ Львівського університету бізнесу та права від 1.02.2012 року № 6).
– законотворчій діяльності, де висловлені пропозиції можуть використовуватись при вдосконаленні законодавства України про судоустрій;
– правовиховній сфері – задля підвищення правосвідомості людини та громадянина щодо розуміння ролі судової влади.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового пошуку автора. Сформульовані положення, узагальнення, оцінки та висновки автор одержав особисто.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми загалом, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на двох міжнародних науково-практичних конференціях: «Розвиток економічних і політико-правових систем України та інших країн Європи на початку XXI століття» (м. Львів, жовтень 2011р.), «IX Міжвузівська щорічна міжнародна інтернет-конференція молодих науковців «Наукові обрії» (м. Львів, лютий — березень 2012 p.).
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки, рекомендації і пропозиції, що сформульовані у дисертації, знайшли відображення в чотирьох статтях у фахових наукових виданнях та у двох тезах доповідей. Усі наукові праці, в яких відображено основні положення роботи, написані без співавторів.
Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, до складу котрих входить тринадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (264 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 219 сторінок, з них– 191 – основний текст.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації вирішено актуальне наукове завдання, а саме: комплексно на загальнотеоретичній основі досліджено принципи організації судової влади, що закріплені в спеціальному законодавстві про судоустрій, відтак сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства та правозастосовної практики України.
З результатами наукових пошуків зроблено такі висновки:
1) Принципи організації судової влади – це найважливіші засади правосуддя, основне завдання яких полягає в ефективній організації судової влади. Система цих принципів чітко визначена спеціальним судовим законодавством України (Законом України «Про судоустрій і статус суддів»). Всі принципи організації судової влади, які закріплені в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» є «віддзеркаленням» принципів, що закріплені в Конституції України. Це ще раз підкреслює їхню важливість, так як вищезазначені принципи являють собою суттєві гарантії правосуддя та сприяють ефективному забезпеченню прав і свобод людини та громадянина під час здійснення правосуддя в Україні.
2) Дослідження особливостей становлення та розвитку судового законодавства на українських землях підтверджує, що прийняття та зміна нового законодавства суттєво впливають на вдосконалення системи принципів організації судової влади, надаючи багатьом з них нового змісту.
Поступове запровадження та вдосконалення принципів організації судової влади є логічним наслідком переорієнтації діяльності держави на захист прав і свобод людини.
3) Позитивний вплив на вдосконалення принципів організації судової влади відіграло прийняття нових законодавчих актів: Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р., Кримінально-процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 р. та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» став новим єдиним спеціальним законом в сфері судоустрою. Вперше в цьому законі принципам організації судової влади відводиться окремий розділ. Крім того, на відміну від попереднього Закону України «Про судоустрій» в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» принципи організації судової влади відокремлені від принципів, що забезпечують правовий статус суддів та розміщені в окремому розділі.
4) Принципи організації судової влади, що закріплені в Законі України «Про судоустрій та статус суддів» доцільно поділяти на дві групи:
1. принципи, що забезпечують здійснення правосуддя в Україні: здійснення правосуддя виключно судом; принцип самостійності та незалежності судової влади; принцип гласності та відкритості судового процесу; принцип державної мови судочинства та діловодства в судах; принцип обов’язковості судових рішень; принцип колегіального та одноособового розгляду справи;
2. принципи, що забезпечують права особи під час здійснення правосуддя в Україні: принцип забезпечення права на судовий захист; принцип забезпечення права на повноважний суд; принцип рівності перед законом і судом; принцип забезпечення правової допомоги при реалізації права на справедливий суд; принцип забезпечення права на оскарження судового рішення.
5) Під принципом здійснення правосуддя виключно судами слід розуміти ключовий принцип правосуддя, який полягає у тому, що суди є єдиними державними органами, які наділені правом здійснювати правосуддя на території України. Здійснювати правосуддя законодавством дозволяється лише суду, так як будь-який інший державний орган не володіє можливостями для прийняття законного і обґрунтованого рішення по справі.
6) Принцип гласності та відкритості судового процесу віді¬грає значну роль у підтримці незалежності та неупереджено¬сті судів, а також у процесі їх реалізації здійснюється суспільний контроль за діяльністю суду, підвищуючи таким чи¬ном рівень відповідальності судів при вирішенні ними судових справ. Для вдосконалення цього принципу доцільно внести в Закон України «Про судоустрій і статус суддів» норму про обов’язкове інформування громадськості про судовий розгляд справ на веб-сторінках кожного з судів. Звісно, в поодиноких судах зазначена інформація вже оприлюднюється подібним чином, але така практика швидше є винятком із загального правила і тому потребує законодавчого закріплення.
7) В новому Законі України «Про судоустрій і статус суддів» залишилася без змін конституційна норма, що стосується обов'язковості судових рішень. Зазначена норма носить суто декларативний характер, і необхідності у внесенні до неї змін і доповнень не було. Зате такі зміни назріли в нормативних актах, що регламентують порядок виконання судових рішень. Основними гарантіями виконання судових рішень є, по-перше, сумлінність та законослухняність боржників, які вважають себе зобов'язаними виконати судове рішення, що набрало законної сили, незалежно від його суб'єктивного неприйняття і, по-друге – примусове виконання силами державної виконавчої служби. На жаль, як свідчить практика, перший із цих факторів впливає дуже слабо, через це, згідно статистики вітчизняних і зарубіжних дослідників, залишаються невиконаними до половини судових рішень.
8) Принципи забезпечення права на судовий захист та на повноважний суд є взаємопов’язаними і взаємодоповнюючими. Враховуючи це, доцільно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» перенести до ст.7, ч. 2 ст. 8 варто перенести до ст. 15 цього закону, а саму ст. 8 відповідно виключити. Крім того, в цьому законі слід об’єднати в ст. 7 ч. 1 і ч. 4. Враховуючи це ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» необхідно викласти в наступній редакції:
Стаття 7. Право на судовий захист:
1. Громадянам і юридичними особами України, іноземцям, особам без громадянства та іноземним юридичним особам гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
2. Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України.
3. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
4. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
А ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» варто перейменувати та викласти в наступній редакції:
Стаття 15. Одноособовий та колегіальний склад суду
1. Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, – колегією суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних.
2. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.
3. У судах загальної юрисдикції функціонує автоматизована система документообігу. Персональний склад суду для розгляду конкретної справи визначається автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності розподілу справ під час реєстрації в суді позовних заяв, клопотань та скарг.
4. При визначенні персонального складу суду для розгляду конкретної справи автоматизованою системою документообігу забезпечується врахування ступеня завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону.
5. Положення про автоматизовану систему документообігу затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України з урахуванням специфіки спеціалізації судів.
9) Прийняття Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Закону України «Про безоплатну правову допомогу» є значним кроком вперед на шляху вдосконалення вітчизняного зако-нодавства та реалізації принципу забезпечення права на правову допомогу. Безоплатна правова допомога повинна надаватися тільки тим захисником, який може надати ефективну правову до¬помогу. Захисник, який надає правову до¬помогу повинен володіти необхідним досві¬дом у веденні подібного роду справ, а також мати достатній час та можливості для надан¬ня правової допомоги.
10) Важливою гарантією права на судовий захист є право на оскарження судового рішення, яке сприяє підвищенню рівня справедливості правосуддя. Можливість перегляду судових рішень судами вищих інстанцій надає можливість останнім виправляти судові помилки, які допущені судами нижчих інстанцій. Сторонам судового процесу це право надає можливість відстоювати свої інтереси в судах вищих інстанцій, у разі коли вони вважають, що рішення нижчих інстанцій було несправедливе. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про судо¬устрій і статус суддів» передбачено право не лише на апеляційне та касаційне оскар¬ження судового рішення, а й на перегляд справи Верховним Судом України, що свідчить про існування та гарантування в Україні трирівневої системи оскарження. З прийняттям Закону «Про судоустрій та статус суддів» завершився ще один етап судово-правової реформи в Україні. Проте не можна сказати, що переформатування існуючої системи миттєво вирішить усі суперечності. Украї¬на ще на один крок наблизилася до світових та європейських стандартів правосуддя. На наступному етапі потрібно з огляду на напрацьований досвід та наукові дослідження гармонізувати систему повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ та більш детально і прописати процедуру перегляду рішень судів з кримінальних справ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 (із змінами і доп.). – К.: Атіка, 2012. – 64 с.
2. Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою УРСР 16.07.1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
3. Кульчицький В. С., Бойко І. Й. Генезис та еволюція української конституції: навчальний посібник для студентів юридичного факультету. - Львів, 2007. – 96 с.
4. Кондратюк С.В. Конституція Пилипа Орлика: її зміст та значення для утвердження демократичних засад у сучасному державотворенні України // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – №4. – С.22-32.
5. Руденко М.В., Рибалко Г.С. Судова влада та правоохоронні органи України: Підручник для студ. вищих юрид. навч. закладів. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. – 285 с.
6. Сірий М.Й. Конституційні засади розбудови судової системи України // Конституційні аспекти судової реформи в Україні: Матеріали науково-практичної конференції. 24-25 березня 2011 р. – Львів: ФОП Кундельський Г.Л., 2011. – 232 с. – С.13–19.
7. Зубачова І. С. Визначення сутності поняття судової влади та її роль у побудові правової, демократичної держави // Правове регулювання економіки. – 2009. – С.50-57.
8. Скомороха В. Окремі питання поділу влади, визначення державної та судової влади, незалежності судової влади // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – №1. – С.58-61.
9. Популярна юридична енциклопедія / кол. авт.: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко … В.С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
10. Рабінович П. М. Державна влада // Юридична енциклопедія в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1999. – Т.2.: Д-Й. – 744 с.
11. Скакун О. Ф. Теорія права і держави: Підручник. – К.: Алерта; КНТ ; ЦУЛ, 2009. – 520 с.
12. Нор В.Т. Судова влада в Україні та гарантії її незалежності // Конституційні аспекти судової реформи в Україні: Матеріали науково-практичної конференції. 24-25 березня 2011 р. – Львів: ФОП Кундельський Г.Л., 2011. – 232 с. – С.8-12.
13. Петрухин И.Л. Судебная власть. – М.: Проспект, 2003. – 720 с.
14. Теліпко В. Е. Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар / За ред. Молдована В. В. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 528 с.
15. Нечипорук С.В. Доктринальні проблеми визначення поняття судової влади // Часопис Київського університету права. – 2010. – №1. – С. 72-76.
16. Дрягіна Т.Б. Конституційні принципи організації і функціонування судової влади в Україні. – Атореферат дисертації … к.ю.н. за спеціальністю 12.00.02 – Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». – Харків, 2011. – 23 с.
17. Юзікова Н. С. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник. – Вид. четверте, перероб. і допов. – К.: Істина, 2006. – 320 с.
18. Коментар до Закону України «Про судоустрій України» / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
19. Волков О.Ф. Конституційні основи судової влади в Україні // Конституційні аспекти судової реформи в Україні: Матеріали науково-практичної конференції. 24-25 березня 2011 р. – Львів: ФОП Кундельський Г.Л., 2011. – 232 с. – С. 20-23.
20. Бойко С. Форми реалізації судової влади // Ефективність державного управління. – 2010. – №24. – С. 96-100.
21. Чуприна Ю.Ю. Механізми реформування судової влади в Україні // Теорія та практика державного управління. – 2010. – Вип.1. – С. 43-49.
22. Собовий О.М. Правовий статус судді в адміністративно-деліктному провадженні. – Атореферат дисертації … к.ю.н. за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний університет біоресурсів і природокористування України. – Київ, 2010. – 24 с.
23. Бринцев В. Д. Стандарти правової держави: втілення у національну модель організаційного забезпечення судової влади : монографія / В. Д. Бринцев. – X.: Право, 2010. – 464 с.
24. Цыганаш В.Н. Судебная власть: понятие, технология, институт. (Концептуальный теоретико-правовой анализ). – Ростов. РЮИ РПА Минюста РФ, 2009. – 304 с.
25. Борко А. Л. Сутність і ознаки інституту судової влади // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2011. – №4. – С. 5-11.
26. Організація судових та правоохоронних органів: підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / І.Є. Марочкін, Н.В. Сібільова, В.П. Тихий та ін. За ред. І.Є. Марочкіна, Н.В. Сібільової. – X.: ТОВ. Одіссей», 2007. – 528 с.
27. Теплюк М. Публічна влада в Україні: визначення поняття і конституційно-правова природа // Право України. – 2009. – №5. – С. 6-22.
28. Кивалов С.В. Судебная реформа в Украине: разочарования и надеж¬ды : [монография] / С. В. Кивалов. – Одесса : Юридична література, 2010. – 312 с.
29. Шемшученко Ю.С. Влада // Юридична енциклопедія в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін.. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т.1.: А-Г. – 672 с.
30. Бандурка О.М., Греченко В.А. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть: Монографія. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 304 с.
31. Тодыка Ю. Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики : Монография / Ю. Н. Тодыка. – Харьков: Факт, 2000. – 608 с.
32. Органи державної влади України / За ред. В.Ф.Погорілка: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2002. – 592 с.
33. Борко А. Л. Поняття державної влади як основи в розумінні судової влади // Право і Безпека. – 2011. – №5. – С. 5-11.
34. Поляков М.П., Федулов А.В. Правоохранительные органы Российской Федерации: Пособие для сдачи экзамена. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Юрайт-Издат, 2005. – 187 с.
35. Мишин А. А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – 14-е изд., перераб. и доп. – М.: Юстицинформ, 2009. – 560 с.
36. Любовнікова Т. Б. Поняття судової влади та проблеми конституційної фіксації принципів її організації // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – №4. – С. 204-212.
37. Прилуцький С.В. Громадянське суспільство в механізмі судової влади та правосуддя: теоретико-правовий аспект // Часопис Київського університету права. – 2010. - №1. – С. 236-243.
38. Нечипорук С. В. Конституційні засади організації та функціонування судової влади в Україні (питання теорії і практики). – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право. – Національна академія внутрішніх справ. – Київ, 2011. – 225 с.
39. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 р. № 2453-VI // Вісник Верховної Ради України. – 2010. – № 142. –Ст.1125.
40. Навроцька В.В. Засада диспозитивності та її реалізація в кримінальному процесі України: монографія / В.В. Навроцька. – Львів: Львівський дер¬жавний університет внутрішніх справ, 2010. – 440 с.
41. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
42. Уварова О.О. Роль принципів права в процесі правозастосування. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2009. – 210 с.
43. Алексеев С.С. Общая теория права. – Т. 1. М., 1981. – 360 с.
44. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах / отв. ред. М.Н. Марченко. – 3-є изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2004. – 816 с.
45. Погребняк С.П. Основоположні принципи права. – Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Національна юридична академія України імені Я. Мудрого, Харків, 2009. – 433 с.
46. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: підручник / О.С. Захарова, В.Я. Карабань, В.С. Ковальський (кер. авт. кол.) та ін.; відп. ред В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 376 с.
47. Ухвала Конституційного Суду України № 44-з вiд 14 жовтня 1997 року про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням державного зовнішньоекономічного підприємства «Славутич-Сталь» щодо тлумачення статті 124 Конституції України і Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» // Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/news/12286
48. Туркіна І.Є. Правосуддя як форма здійснення державної влади // Теорія та практика державного управління. – 2011. – Вип. 1 (32). – С. 5-9.
49. Назаров І. В. Принципи побудови судової системи: Монографія. – Харків: Видавництво "ФІНН", 2009. – 144 с.
50. Петрухин И. Л., Батуров Г П., Моридакова Т. Г. Теоретические основы эффективности правосудия. – Москва: Наука, 1979. – 394 с.
51. Потапенко С. В. Система принципів адміністративного процесу України та проблеми їх класифікації// Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – №1 (48). – С. 152-158.
52. Обрусна С.Ю. Принципи організації та діяльності судової системи України: сучасний стан та перспективи розвитку // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – №4. – С. 74-80.
53. Факас І.Б. Конституційно-правові принципи організації та діяльності судів загальної юрисдикції в Україні. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02. – Київ, 2009. – 202 с.
54. Жукевич І.В. Механізм взаємодії явних та неявних принципів права // Держава і право. – 2010. – Вип.47. – С. 66-71.
55. Жукевич І.В. Динаміка явних та неявних принципів права у цивільному судочинстві України // Науково-інформаційний вісник. – 2011. – №3. – С. 28-31.
56. Анишина В. И. Конституционные принципы как основа самостоятельности судебной власти : дис. ... докт. юрид. наук : специальность 12.00.01 ; 12.00.02 / В. И. Анишина. – М., 2006. – 431 с.
57. Обрусна С. Ю. Адміністративно-правові засади судової реформи в Україні: теорія, історія, сучасність : монографія. – Харків : ХНУВС, 2010. – 304 с.
58. Новий тлумачний словник української мови. – К. : Аконіт, 2003. – Т. 1. – 926 с.
59. Чернишова Н.В. Судова влада в Україні. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 104 с.
60. Овсяннікова О. О. Транспарентність судової влади : Монографія / О.О. Овсяннікова. – Харків : Видавництво «ФІНН», 2010. – 336 с.
61. Обрусна С. Ю. Теоретико-методологічні засади судового управління: щодо постановки проблеми // Форум права. – 2010. – № 2. – с. 339–342.
62. Сердюк В.В. Верховний Суд України: Витоки, сучасність, перспективи: Монографія. – К.: Істина, 2008. – 304 с.
63. Бойко І.Й. Державний лад і право Київської Русі. Текст лекцій. – Львів: Юридичний факультет ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – 67 с.
64. Сліпченко В.І. Апеляційне провадження в системі кримінально-процесуальних стадій. –– Автореферат дис. … к.ю.н. за спеціальністю 12.00.09 – Київ, 2007. – 19 с.
65. Ковальова С.Г. Еволюція судової системи і судочинства на українських землях Великого князівства Литовського. – Автореферат дис. …кю.н. за спеціальністю 12.00.01 – Одеса, 2004. – 21 с.
66. Андреєв Д. В. Етносоціокультурні чинники формування національної правосвідомості (на прикладі судової системи Запорозької Січі XVІІ-XVІІІ століть: автореферат дис.. .к.ю.н. за спец. 12.00.12. - Київ, 2003. – С. 14-15.
67. Бойко І.Й. Держава і право Гетьманщини: навчальний посібник. – Львів: Світ, 2000. – 120 с.
68. Величко С.В. Літопис: у 2 т. / С.В. Величко [пер. з книжної української мови, комент. В.О. Шевчука; відп. ред. М.О. Мишанич]. – К.: Дніпро, 1991. – Т. 2. – 533 с.
69. Паньонко I.M. Система органів управління Запорізької Січі: монографія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. – 144 с.
70. Кульчицький В. С., Тищик Б. Й. Історія держави і права України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – 624 с.
71. Бедрій Р.Б. Розподіл влад за Конституцією Пилипа Орлика // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2008. – №3. – С. 30-35.
72. Єгорова В.С. Історичні етапи становлення та розвитку конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції // Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. – 2011. – Вип.3. – С. 184-189.
73. Обрусна С. Ю. Нові інститути судової реформи 1864 року в українських землях та їх оцінка у суспільно-політичній думці другої половини ХІХ-поч. XX ст.// Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції «Дні науки 2009» (28-30 вересня 2009 року). – К.: TOB Ультрадрук, 2009. – С. 70-74.
74. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посіб. – 5-те вид., випр. і доп. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2006. – 437 с.
75. Українське державотворення: невитребуваний потенціал / О. Мироненко, Ю. Римаренко, І. Усенко, В. Чехович. – К. : Либідь, 1997. – 298 с.
76. Кондратюк О.В. Судова система та судочинство в Галичині у складі Австро-Угорщини (1867–1918 рр.). – Автореферат дис. …к.ю.н. за спеціальністю 12.00.01 – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2006 – 18 с.
77. Кондратюк О. В. Судова система та судочинство в Галичині у складі Австро-Угорщини (1867-1918 рр.) : дис. ... за спеціальністю 12.00.01. – Львів, 2006. – 203 с.
78. Про введення народного суду. Постанова Народного Секретаріату від 4 січня 1918 р./ Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень уряду Української PCP (1917-1941 p.). – К. : Держ. вид-во політичної літератури УРСР, 1963. – Т . 1 .1917-1941 pp. – С. 57-62.
79. Куйбіда Р. О. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи / К.: Атіка, 2004. – 288 с.
80. Закон Укра¬їни «Про правонаступництво України» від 5.10.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. –1991. – №46. – ст.617
81. Верховний Суд України: витоки, становлення, персонали / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Істина, 2005. – 208 с. : фот.
82. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав люди¬ни» від 23.02.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – №30. – ст.260
83. Рекомендація № Я (94) 12 від 13.10.1994 року «Про незалежність, дієвість та роль суддів» встановлено стандарти щодо відповідних умов праці суддів» »[Електронний ресурс)// Інформаційно-правовий портал. – Режим доступу : www.uazakon.com/ documents/.../ pg_gvgqxc. htm
84. Бойко В. Ф. «Мала» судова реформа в Україні: необхідність, сутність, проблеми та перспективи: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 72 с. – Бібліогр.: с. 70.
85. Бринцев В. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» 2010 року №2453-VІ: перспективи усунення недоліків у роботі судів та нові проблеми // Вісник Національної академії прокуратури. – 2010. – С. 99-103.
86. Факас І.Б. Конституційно-правові принципи організації та діяльності судів загальної юрисдикції в Україні. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02. – Київ, 2009. – 202 с.
87. Конституція СРСР від 7 жовтня 1977 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg =v6668400-77.
88. Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Авер'янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк Ю. М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
89. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя : Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – № 8.
90. Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 р. (справа громадянки Дзюби Г. П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи ) // Офіційний вісник України вiд 25 липня 2003 р. – № 28. – Ст. 1377.
91. Порівняльна таблиця до проекту Закону України про судоустрій і статус суддів, реєстраційний номер № 6450 / Автори проекту Президент України В. Ф. Янукович. народні депутати України – члени Комітету з питань правосуддя. – С. 7.
92. Погорілко В. Ф. Делегування повноважень // Юридична енциклопедія в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін.. – К.: Укр. енцикл., 1999. – Т.2.: Д-Й. – 744 с.
93. Кримінально – процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. (з наступними змінами і доповненнями) // К.: Істина, 2012. – 244 с.
94. Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12
95. Савчин М. В. Конституційний Суд України як гарант конституційного ладу: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02. – Київ, 2004. – 220 с.
96. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16.03.2000 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – ст.176
97. Тертишник В.М. Особисте життя людини та проблеми правосуддя // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – №9. – с. 24-32.
98. Беспалько І. Л. Система принципів кримінального процесу та проблема їх класифікації : монографія. – X.: Вид-во «ФІНН», 2011.– 216 с.
99. Абросимова Е.Б. Суд в системе разделения властей: рос¬сийская модель (конституционно-теоретические аспекты): учеб. пособ.: [Текст] / Е.Б. Абросимова. – М.: Проспект, 2002. – 112 с.
100. Прокопенко О. Б. Право на справедливий суд: концептуальний аналіз і практика реалізації: Монографія / О. Б. Прокопенко. – Харків : Видавництво «ФІНН», 2011. – 248 с.
101. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утверд¬ження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: Указ Президента України від 10.05.2006 p., № 361/2006 [Текст] // Уряд, кур’єр (Орієнтир). – 2006. – № 95. – С. 1-8.
102. Пушкар П.В. Концепція справедливості у судовому роз¬гляді [Текст] / Пушкар П.В. //Держава і право: Зб. наук, пр.: Юрид. і політ, науки. – Вип. 17. – К.: ІДП НАН України, 2002. – С. 377-382.
103. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы суд. практики, относящейся к Европ. конвенции о защите прав человека и основных свобод: Су¬дебная практика с 1960 по 2002 гг. [Текст] / М. Де Сальвиа. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 1072 с.
104. Девеер против Бельгии: решение Европейского суда по правам человека от 27.02.1980 г. [Текст] // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2-х т. – Т. 1 / Под ред. B.А. Туманова. – М.: Норма, 2000. – 856 с.
105. Великий тлумачник словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Укладач та гол. редактор В.Т. Бусел – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун». – 2005. – 1728 с.
106. Городовенко В. Незалежність суддів і самостійність судів у контексті нового етапу судово-правової реформи // Вісник академії правових наук. – 2011. – №3 . – с.206-215.
107. Назаров І. В. Судові системи країн Європейського Союзу та України: порівняльно-правовий аналіз. – автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.10. – Харків, 2011. – 39 с.
108. Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 р. № 7-рп/2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 21. – Ст. 881.
109. Про порядок фінансування судової влади в Україні: проект Закону України від 24 вересня 2008 р. (реєстраційний № 4189) // [Електрон, ресурс]. – Ре¬жим доступу: http://gska2.rada.gov.ua
110. Городовенко В. В. Проблеми незалежності судової влади: Дис. ... канд. юрид. наук : спеціальність 12.00.10. – Харків, 2006. – 196 с.
111. Москвич Л. М Ефективність судової системи: концептуальний аналіз: Моногра¬фія / Л. М. Москвич. – Харків : Видавництво «ФІНН», 2011. – 384 с.
112. Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) // Офіційний вісник України. – 2004. – № 49. – Ст. 62.
113. Моніторинг незалежності суддів в Україні. 2008 p.: [Текст] / за заг. ред. А. Алексеева, Центр суддівських студій. – К.: Поліграф-Екпрес, 2008. – 104 с.
114. Рішення Конституційного Суду України від 19.05.1999 р. (справа про запити народних депутатів Украї¬ни) // Офіційний вісник України. – 1999. –№ 20. – Ст. 905.
115. Рішення Конституційного Суду №8-рп/2011 від 12.07.2011 р. // [Електрон. ресурс]. – Ре¬жим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/v008p710-11
116. Кемпбелл и Фелл против Объединенного Королевства: решение Европейского суда по правам человека от 28.06.1984 г. [Текст] // Европейский суд по правам человека. Избр. решения: В 2-х т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: НОРМА. 2000. – С. 438-469.
117. Ле Конт, Ван Левен и Де Мейер против Бельгии: решение Европейского суда по правам человека от 23.06.1984 г. [Текст] // Ев-ропейский суд по правам человека: Избр. решения: В 2-х т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: НОРМА, 2000. – С. 340-359.
118. Назаров І.В. Принципи незалежності та самостійності суду: співвідношення понять // Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина [Текст]: Мат. Всеукр. наук.-практ. конференції, 30 травня 2009 року. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. – 600 с. – С. 169-172.
119. Потапенко В. Передумови становлення принципу самостійності судової влади за чинним законодавством України // Вісник Академії правових наук. – 2011. – №2. – С. 175–181.
120. Ігонін Р.В. Проблеми функціонування органів суддівського самоврядування у сфері адміністративно-правового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції // Держава і право. – 2011. – Вип.51. – С. 277-282.
121. Прилуцький С. В. Вступ до теорії судової влади (Суспільство. Правосуддя. Держава): Монографія. – К: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2012. – 317 с.
122. Марченко М. Н. Судебное правотворчество и судейское право. – Москва : Проспект, 2011. – 512 с.
123. Городовенко В.В. Принцип гласності та відкритості у вітчизняному судочинстві: проблеми реалізації // Вісник Верховного Суду України. – 2011. – №9. – С. 38-41.
124. Кримінальний процес : підручник / за ред. Ю. М. Грошевого та О. В. Капліної. – Х. : Право, 2010. – 608 с.
125. Король В.В. Засада гласності та її обмеження в кримінальному судочинстві України. – Львів, 2002. – 208 с.
126. Кримінально-процесуальне право України: Підручник / За загальною редакцією Ю.П. Аленіна. – X.: ТОВ «Одіссей», 2009. – 816 с.
127. Цивільний процес України : академічний курс : [підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.]; [за ред. С. Я. Фурси]. – К. : Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2009. – 848 с.
128. Тимченко Г.П. Принцип гласності і відкритості судового розгляду: теорія, історія та перспективи розвитку // Держава і право. – 2010. – Вип.49. – С. 279-286.
129. Вдовина Е. И. Принцип гласности в гражданском процессе: автореферат дис. … к.ю.н. по спец. 12.00.15 – М., 2011. – 27 с.
130. Гаврилюк О. О. Зміст принципу гласності та відкритості в адміністративному судочинстві України // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2011. – № 3. – С. 121-127.
131. Комзюк А. Т., Бевзенко В. М., Мельник Р. С. Адміністративний процес України. – К.: Прецедент, 2007. – 531 с.
132. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. і переробл. – К.: Атіка, 2007. – 584 с.
133. Кройтор В.А. Гласність як одна з основних засад цивільного судочинства // Південноукраїнський правничий часопис Одеського державного університету внутрішніх справ . – 2008. – №1. – С. 64-66.
134. Серьогін В.О. Конституційний принцип гласності у діяльності органів державної влади України. – Автореферат дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – 1999. – 21 с.
135. Барихин А. Б. Большой юридический энциклопедический словарь / А. Б. Барихин. – М. : Книжный мир, 2005. – 720 с.
136. Фурса С.Я., Фурса Є.І., Щербак C.B. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 т. / За заг. ред. С.Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2010. – Т. 1. – 1044 с.
137. Маляренко А.О. «Публічність» та «гласність» цивільного судочинства в світлі норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод // Вісник Академії адвокатури України. – 2009. – №2. – С. 31-36.
138. Шушанашвили Л. А. Гласность в советском уголовном процессе/А. А. Шушанашвили. – Тбилиси : Мецниереба. 1969. – 105 с.
139. Закон України «Про доступ до судових рішень» вiд 22.12.2005 р. № 3262-IV // Електронний ресурс: http: www.rada.gov.ua
140. Гутник П. М. Сучасні проблеми гласності судового розгляду з позицій практикуючого адвоката // Адвокат. – 2010. – №7. – С. 20-21.
141. Бондарчук С. А. Гласність та відкритість судового процесу як гарантії доступу до правосуддя // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 4 (51). – Частина 2.
142. Кудрявцева Е. Аудиозапись судебного заседания // Российская юстиция.– 2002.– №1. – С. 48-56.
143. Сербін М. М., Озерова К. І. Використання технічних засобів при розгляді кримінальних справ у суді // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – №2. – С. 142-148.
144. Мурадов В. В. Застосування технічних засобів при судовому розгляді кримінальних справ (проблеми і перспективи) // Університетські наукові записки. Часопис Івано-Франківського університету права ім. Короля Данила Галицького. – 2011. – №3. – С. 198-201.
145. Гласность судебной деятельности по уголовным делам / Отв. ред. В.В.Леоненко. – К.: Наук. думка, 1993. – 186 с.
146. Макарова З.В. Гласность уголовного процесса: Монография / Под ред. З.З.Зинатуллина. – Челябинск: ЧГТУ, 1993. – 178 с.
147. Еникеев З. Гласность и состязательность – гарантии правосудности приговора // Советская юстиция. – 1989. – № 10. – С. 24-28.
148. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. (набирає чинності 19.11.2012 р.) // Електронний ресурс: Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651а-17
149. Ткаченко Є. Поняття державної мови // Підприємництво, господарство і право, 2006. – №8. – С. 20-25.
150. Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 № 5029-VI // Голос України від 10.08.2012 – № 146
151. Кравчук В. М., Угриновська О. І. Науково-практичний коментар до Цивільного процесуального кодексу України. – 2-ге вид., переробл. і допов. – Х. : Фактор, 2010. – 786 с.
152. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин від 05.11.1992 р. ратифікована Україною 15.05.2003 // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_014
153. Хотинська О.З. Обов’язковість судових рішень як конституційна засада судочинства України: автореферат дис. … к.ю.н. по спец. 12.00.10. – К., 2006. – 20 с.
154. Грабильников А.В. Конституційно-правові основи судового рішення як акту судової державної влади // Вісник Дніпропетровського університету ім. А. Нобеля. Серія «Юридичні науки». – 2011. – №1. – С. 80-84.
155. Савчак А.В. Преюдиціальність рішень Конституційного Суду України: теоретично-правовий аспект // Публічне право. – 2011. – №2. – С. 27-32.
156. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 (з наст. змінами і доповн.) // К.: Велес, 2012. – 214 с.
157. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – додаток до № 51. – ст. 1122.
158. Фортуна Т. Я. Поняття та правова природа визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні // Адвокат. – 2011. – №7. – с. 41-44.
159. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws /show/2709-15
160. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановле¬них у порядку міжнародного комерційного арбі¬тражу на території України» від 24.12.1999 р. № 12 // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-99
161. Гусарєва О.С. Сучасний стан та перспективи розвитку системи виконання судових рішень в Україні // Право і суспільство. – 2010. – №4. – С. 69-73.
162. Стан справ, що розглядаються Європейським судом з прав людини проти України // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/9329
163. Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції. – Вид. 2-е, випр., доп. – К.: Реферат, 2007. – С. 247-248.
164. Справа Юрій Миколайович Іванов проти України: рішення Європейського суду з прав людини ві