ПРАВОЗАХИСНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ :

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ”

На правах рукопису

ІСКЕНДЕРОВ Ельчін Фірдовсі огли

УДК 347.963 (477)

ПРАВОЗАХИСНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

Спеціальність 12.00.10 – судоустрій, прокуратура та адвокатура

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Полянський Юрій Євгенович,
кандидат юридичних наук,
професор

Одеса – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЗА ТЕМОЮ ТА ЙОГО МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ................................................................................13
1.1. Огляд літератури за темою дослідження.........................................................13
1.2. Методологічні засади та предмет дослідження..............................................34
Висновки до розділу 1............................................................................................48

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРАВОЗАХИСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ..................................................................................50
2.1. Державний захист прав і свобод людини і громадянина та місце прокуратури у цій системі...................................................................................................................50
2.2. Розвиток правозахисної діяльності прокуратури на теренах України (історичний аспект)...................................................................................................68
2.3. Поняття, зміст, основні напрямки та організація правозахисної діяльності прокуратури в Україні..............................................................................................83
Висновки до розділу 2...........................................................................................111

РОЗДІЛ 3. ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ПРАВОЗАХИСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ШЛЯХИ
ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ.......................................................................................114
3.1. Повноваження прокуратури зі здійснення правозахисної діяльності при реалізації нагляду за додержанням і застосуванням законів..............................114
3.2. Захист прав громадянина в порядку судово-прокурорського представництва: сучасний стан і перспективи розвитку.....................................137
3.3. Характер і шляхи удосконалення застосування прокурором правозахисних повноважень у сферах кримінального провадження і виконання покарань....................................................................................................................150
3.3.1. Діяльність прокуратури із забезпечення прав особи у досудовому кримінальному провадженні..................................................................................151
3.3.2. Захист прокурором прав і свобод людини при підтриманні державного обвинувачення в суді..........................................................................166
3.3.3. Прокурорський нагляд за додержанням прав і законних інтересів осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі.................................174
Висновки до розділу 3...........................................................................................187

ВИСНОВКИ............................................................................................................191

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................197

ДОДАТОК...............................................................................................................239

ВСТУП

Актуальність теми. У будь-якому сучасному цивілізованому суспільстві захист прав і свобод людини і громадянина є головним обов’язком держави. Для цього приймаються відповідні законодавчі акти, створюється система державних та заохочується діяльність недержавних правозахисних інститутів. Виходячи з концепції пріоритету захисту прав громадян, у правовій державі, якою Україну проголошено у ст. 1 Конституції України, має функціонувати ефективна правозахисна система. Із цією метою практикою вироблено два шляхи: створення в державі нових правозахисних інститутів та переорієнтація існуючих. В Україні поєднуються обидва ці шляхи. Новими правозахисними інституціями стали підсистема адміністративних судів, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений Президента України з прав дитини. Змістилися акценти в діяльності існуючих державних органів, зокрема, прокуратури, у бік захисту прав людини і громадянина. На теперішній час прокуратура посідає одне з провідних місць у вітчизняному правозахисному механізмі. Проте, на теоретичному рівні й у практиці функціонування органів прокуратури України поки не вироблено єдиного розуміння щодо поняття та змісту її правозахисної діяльності. Все це обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи. Обраний напрямок дисертаційного дослідження розвитку прокурорської системи України належить до числа пріоритетних.
Не можна сказати, що у минулі історичні етапи і періоди в умовах різних соціально-економічних формацій і політичних режимів правозахисна складова у діяльності прокуратури не була предметом дослідження науковців і прокурорів-практиків.
В Російській імперії, частиною якої була більша частина території України, цими питаннями переймалися такі дослідники, як Л.Таубер, А.Квачевський, А.Коні, M.B. Муравйов, І.Фойницький та інші. Їx наукові дослідження тісно пов’язувалися із судово-правовою реформою 1864 року, яка стала важливою віхою на шляху демократизацій суспільних відносин. У період існування в Україні урядів національної орієнтації (1917 – 1920 рр..) робились спроби пристосування прокуратури до потреб побудови незалежної держави, проте через скороминучість існування відповідних державних режимів не було часу на глибоке дослідження цих процесів.
Чимало аспектів організації і функціонування прокуратури радянської України з 1922 і в наступні роки дістали відображення у публікаціях прокурорів Радянської України М.О.Скрипника, В.І.Порайка, В.В.Полякова, Г.А.Желєзногорського та інших, а згодом – Р.А.Руденка, Д.С.Панасюка, Ф.К.Глуха, П.Г.Осипенка, генеральних прокурорів незалежної України В.І.Шишкіна, М.О.Потебенька. С.М.Піскуна, О.І.Медведька та ін., нинішнього Генерального прокурора України В.П.Пшонки. У роки незалежності України значно активізувався науковий пошук практичних працівників прокуратури різного рангу, значена частина яких захистила кандидатські і докторські дисертації.
В УРСР і незалежній Україні питання організації і діяльності прокуратури висвітлювались у наукових працях Д.Бакаєва, Ю.Грошевого, Л.Грицаєнка, Л.Давиденка, В.Долежана, Ю.Дьоміна, В.Маляренка, В.Зеленецького. П.Каркача, С.Ківалова, М.Косюти, І.Марочкіна, О.Михайленка, М.Мичка, Г.Мурашина, Ю.Полянського, В.Пшонки, М.Руденка, В.Сухоноса, М.Якимчука та ін. Значний вклад у розвиток науки прокурорського нагляду та інших аспектів діяльності прокуратури внесли такі провідні російські вчені, як Б.Басков, С.Березовська, В. Бессарабов, О. Берензон, Б.Звірбуль, В.Клочков, Б.Коробейніков, О.Козлов, В.Ломовський, Л.Ніколаєва, М.Рагінський, В.Рябцев, О.Ястребов та ін., а також вчені-юристи з інших пострадянських держав.
Проте дослідження проблем діяльності прокуратури із захисту прав людини або не займало провідного місця у дослідженнях цих та інших авторів, або певною мірою засмічувалось ідеологічними штампами чи супроводжувалося перебільшенням ролі тоталітарної радянської держави у вирішенні цих проблем. Такі підходи були поступово подолані в останні два десятиріччя незалежного демократичного розвитку наших країн у нинішньому столітті.
Дослідженнями проблем організації і діяльності прокуратури займалися науковці і практики інших європейських країн, особливо у рамках їхнього співробітництва з Європейською комісією «За демократію через право» (Венеціанською комісією). При цьому використовувались різні, інколи протилежні підходи, які даються взнаки дотепер.
Незважаючи на це, на сьогодні існує чимало проблем здійснення прокуратурою правозахисної діяльності в межах кожного її напрямку, вирішення яких має і теоретичне, і практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри організації судових та правоохоронних органів Національного університету «Одеська юридична академія» «Актуальні аспекти судової реформи в Україні», що є складовою частиною теми «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (державний реєстраційний номер 0110U000671).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вироблення концептуальних положень, які визначають роль і місце органів прокуратури в механізмі правозахисту при здійсненні нею наглядових та ненаглядових функцій.
Поставлена мета обумовила вирішення таких задач:
визначити стан наукових досліджень за темою дисертаційної роботи, розкрити його методологічні засади і предмет;
розкрити роль сучасної демократичної держави у захисті прав і свобод людини і громадянина та місця прокуратури у цій діяльності;
визначити поняття, задачі та зміст правозахисної діяльності прокуратури;
визначити історичні тенденції та основні етапи становлення правозахисної діяльності прокуратури;
надати оцінку значення документів Ради Європи щодо прокуратури України, у тому числі для розвитку законодавства України про прокуратуру;
визначити та розкрити основні напрямки правозахисної діяльності прокуратури при реалізації її конституційних функцій;
охарактеризувати повноваження органів прокуратури при здійсненні ними захисту прав і свобод людини з позиції теорії та практики прокурорського нагляду та реалізації інших функцій прокуратури;
сформулювати пропозиції з удосконалення законодавства та практики його застосування щодо здійснення прокуратурою правозахисної діяльності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини за участю прокуратури щодо зміцнення правопорядку.
Предметом дослідження є правозахисна діяльність прокуратури.
Методи дослідження. Відповідно до мети і задач дослідження при підготовці роботи використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження.
За допомогою універсального діалектичного методу досліджено проблеми реалізації діяльності органів прокуратури із захисту прав і свобод в усій їх складності та суперечливості, а також визначено шляхи розв’язання цих суперечностей у процесі подальшого реформування прокурорської системи України в умовах побудови правової держави [р.р 2, 3]. Історико-правовий метод дозволив розкрити об’єктивні закономірності та тенденції становлення правозахисної діяльності прокуратури [п. 2.2]. За допомогою порівняльно-правового методу вдалося зіставити та порівняти законодавство та практику діяльності органів прокуратури із захисту прав і свобод громадян в Україні та інших державах з розвинутими демократичними і правовими традиціями [п. 2.1]. Використання спеціально-юридичного методу та методу системного аналізу, а також логіко-правового методу дозволило дослідити зміст окремих норм законодавства, які стосуються теми дисертаційної роботи, у їх системному зв’язку [р. 3]. Застосування статистичного методу допомогло у визначенні кількісних показників окремих аспектів діяльності прокуратури [п.п. 3.2, 3.3]. Використано й інші методи наукового пізнання у їх взаємозв’язку та взаємозалежності. Це сприяло всебічності, повноті й достовірності висновків і пропозицій автора.
Теоретичну базу дисертації становлять наукові праці з теорії держави і права, конституційного права, прокурорського нагляду, адміністративного, цивільного, господарського та кримінального процесу, кримінально-виконавчого права та інших галузей, а також відповідні проекти законодавчих актів. В основу теоретичної бази дослідження покладено наукові праці українських вчених: Д. Бакаєва, Ю. Грошевого, Л. Грицаєнка, Л. Давиденка, В. Долежана, Ю. Дьоміна, В. Маляренка, В. Зеленецького. П. Каркача, С. Ківалова, М. Косюти, І. Марочкіна, О. Михайленка, М. Мичка, Г. Мурашина, Ю. Полянського, В. Пшонки, М. Руденка, В. Сухоноса, М. Якимчука та ін. Значний вклад у розвиток науки прокурорського нагляду та інших аспектів діяльності прокуратури внесли такі провідні російські вчені, як Б. Басков, С. Березовська, В. Бессарабов, О. Берензон, Б. Звірбуль, В. Клочков, Б. Коробейніков, О. Козлов, В. Ломовський, Л. Ніколаєв, М. Рагінський, В. Рябцев, О. Ястребов та ін., а також вчені-юристи з інших пострадянських держав. Дослідженнями проблем організації та діяльності займалися науковці і практики інших європейських країн, особливо в рамках їхнього співробітництва з Європейською комісією «За демократію через право» (Венеційською комісією). При цьому використовувалися різні, інколи протилежні, підходи, що даються взнаки дотепер.
Нормативною базою дисертації є Конституція України, Закон України «Про прокуратуру», міжнародні нормативно-правові акти, які стали частиною національного законодавства, передусім Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
Емпіричну базу дослідження становлять: статистичні дані та матеріали узагальнення практики Генеральної прокуратури України та підпорядкованих прокуратур; організаційно-управлінські документи Генеральної прокуратури України, що стосуються реалізації прокуратурою правозахисної діяльності; акти прокурорського реагування; результати соціологічного опитування ста п’ятдесяти прокурорських працівників із дискусійних питань реалізації правозахисної діяльності прокуратури.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що ця робота є одним із перших монографічних досліджень, в якому з урахуванням оновлення законодавства про прокуратуру, кримінально-процесуального законодавства та інших нормативно-правових актів у комплексі висвітлюються питання прокурорського правозахисту. Результати наукового дослідження знайшли втілення у таких положеннях:
уперше:
сформульовано авторське визначення прокурорського правозахисту як здійснювану на підставі принципу верховенства права діяльності щодо захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України, осіб без громадянства, іноземних громадян шляхом здійснення визначених Конституцією та Законом України «Про прокуратуру», іншими актами законодавства наглядових та інших функцій з використанням відповідних повноважень;
виокремлено визначальні риси прокурорського правозахисту у порівнянні з правозахисною діяльністю інших державних органів;
обґрунтовано необхідність: а) закріплення правозахисної ролі прокуратури безпосередньо у Конституції України; б) а в Законі України «Про прокуратуру» поставити захист прав і свобод людини та громадянина на перше місце серед інших завдань прокуратури і виключити правозахист із числа принципів організації та діяльності прокуратури з огляду на те, що він є її завданням;
визнано за доцільне у новому Законі України «Про прокуратуру» уточнити предмет нагляду за додержанням і застосуванням законів (колишнього загального нагляду), виклавши відповідну норму так: «Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є додержання законів, які: 1) встановлюють і гарантують права і свободи, закріплені у Конституції України і в Законах України; 2) спрямовано на захист інтересів держави і суспільства, а також прав та інтересів територіальних громад;
внесено пропозиції щодо вдосконалення організації розгляду звернень громадян у прокуратурі щодо порушень їх прав і свобод, зокрема, у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про прокуратуру»;
запропоновано розширити перелік підстав для звернення прокурора до суду з позовами в інтересах громадян, які потребують підвищеного соціального захисту і не можуть самостійно вживати заходів для усунення порушень своїх прав;
внесено пропозиції щодо підвищення ролі прокурора у захисті особистих прав учасників досудового кримінального провадження, зокрема, щодо затримання підозрюваних та укладення угод про визнання винуватості;
обґрунтовано потребу у ст. 44 Закону України «Про прокуратуру» встановити чіткий порядок застосування прокурором повноважень щодо реагування на порушення закону в місцях позбавлення волі;
набули подальшого розвитку:
обґрунтування підстав для збереження у реформованому вигляді в Україні функції нагляду за додержанням і застосуванням законів з урахуванням рекомендації ПАРЄ СМ/Rec «Про роль прокурорів поза системою кримінального судочинства» від 19 вересня 2012 р.;
положення щодо участі прокурора в ініціюванні провадження про адміністративні правопорушення і в судовому розгляді цих справ для забезпечення притягнення правопорушників до відповідальності та запобігання порушенням прав і свобод у процесі провадження;
обґрунтування взаємозв’язку між діяльністю прокуратури із протидії злочинності (правоохоронною діяльністю) та захистом прав і свобод людини, зокрема, від злочинних посягань, а також потреби у покладенні на прокуратуру узгодження діяльності контролюючих органів, які здійснюють правозахисну діяльність;
рекомендації щодо взаємодії органів прокуратури при здійсненні правозахисту з громадськими правозахисними організаціями та засобами масової інформації.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки й рекомендації надалі можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – для подальшого наукового осмислення і розробки проблем правового регулювання правозахисної діяльності прокуратури;
правотворчій сфері – для удосконалення чинного Закону України «Про прокуратуру», відомчих нормативно-правових актів Генеральної прокуратури України, що стосуються здійснення правозахисної діяльності;
організаційно-управлінській та правозастосовчій сферах – для удосконалення організації та діяльності органів прокуратури із захисту прав і свобод громадян;
навчальному процесі – при викладанні дисциплін «Судові та правоохоронні органи України», «Прокуратура України», спецкурсу «Правозахисна діяльність прокуратури України», а також при підготовці підручників та навчальних посібників із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено та схвалено на засіданні кафедри організації судових та правоохоронних органів Національного університету “Одеська юридична академія”.
Основні положення, висновки та рекомендації дисертації доповідалися на: Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу НУ ОЮА «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20–21 травня 2011 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу НУ ОЮА «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20–21 квітня 2012 р.); III Міжнародній науково-практичній конференції «Международное право и законодательство Российской Федерации» (м. Москва, 15–16 червня 2012 р.); Міжнародній науково-практичної конференції «Право та суспільні відносини: умови та способи гармонізації» (м. Харків, 22–23 червня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України: матеріали» (м. Запоріжжя, 30 червня 2012 р.), Міжнародній науковій конференції «Теоретичні та практичні проблеми сталого розвитку державності та права» (м. Одеса, 30 листопада
2012 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовувалися автором у навчальному процесі при проведенні занять із курсів «Судові та правоохоронні органи України», «Прокуратура України», керівництві курсовими роботами, проведенні консультацій тощо.
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертації опубліковано у 11 публікаціях, у тому числі 5 з яких – у наукових фахових виданнях, що входять до затвердженого переліку.
Структура дисертації відображає структуру, предмет та логіку дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів (восьми підрозділів), висновків, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг роботи становить 196 сторінок основного тексту. Список використаних джерел міститься на 42 сторінках і налічує 361 найменування. Додаток на 4 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження зроблено такі висновки.
1. Науковий пошук у сфері проблем правозахисної ролі прокуратури здійснювався з урахуванням особливостей політичного ладу і державно-правових систем, властивих різним періодам розвитку суспільства. Дедалі більш виразного характеру інтерес до цих проблем набув у міру демократизації суспільних процесів, у тому числі у сучасній Україні.
2. Методичним підґрунтям досліджень у цій сфері є застосування загального філософського діалектичного методу у його різних проявах, загальнонаукових і спеціальних методів і деяких часткових методів, властивих окремим галузям науки. Процеси еволюції правозахисної діяльності прокуратури є невід’ємною частиною цивілізаційних процесів у сучасному суспільстві.
3. Становлення правозахисної діяльності прокуратури було результатом тривалого її становлення та розвитку. Перші зародки спрямованості діяльності прокуратури на захист прав громадян, без окремого виділення, з’явилися ще в Російській Імперії. За часів радянської влади прокуратура брала участь у забезпеченні дотримання законності, акцентувала діяльність на забезпеченні прав трудящих, проте в окремі періоди відігравала активну роль в реалізації репресивної політики. У цей період діяльність прокуратури була досить розпорошеною, оскільки на неї покладалася участь у заходах, які не мали відношення до забезпечення законності, а, отже, домогтися якихось значних результатів у сфері правозахисту було доволі складно. Поступово роль прокуратури змінювалася проте лише за часів незалежності Україні її діяльність остаточно було переорієнтовано на правозахист.
4. Положення ч. 2 ст. 3 Конституції України щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини як головного обов’язку держави стосується також системи органів прокуратури України. Прокурорський правозахист тісно пов’язаний з діяльністю прокуратури як правоохоронного органу. Із цього випливає потреба закріплення безпосередньо у Конституції України захисту прав і свобод як найважливішого завдання прокуратури. Захист прав і свобод та захист інтересів держави у практиці її діяльності органічно поєднуються. Крім того, захист державних інтересів пов’язаний також із захистом інтересів територіальних громад та органів місцевого самоврядування.
5. На підставі критичного аналізу наукової та спеціальної літератури, чинного законодавства правозахисну діяльність прокуратури (прокурорського правозахисту) визначено як здійснювану на підставі принципу верховенства права діяльність щодо захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України, осіб без громадянства, іноземних громадян шляхом здійснення визначених Конституцією та Законом України «Про прокуратуру», іншими актами законодавства наглядових та інших функцій з використанням відповідних повноважень.
6. Виокремлено визначальні риси прокурорського правозахисту у порівнянні з правозахисною діяльністю інших державних органів, а саме: публічний характер, відсутність жорсткої процесуальної визначеності при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів, безперервність, систематичність та регулярність правозастосовчих заходів; ініціативність; багатовекторність, безоплатність.
7. Своєрідною формою діяльності прокуратури є координація нею діяльності правоохоронних органів з метою ефективної протидії злочинності та корупції. Здійснення координації значною мірою сприяє захисту прав і свобод громадян у діяльності прокуратури та інших правоохоронних органів, передусім у сфері кримінального провадження. У зв’язку із цим внесено пропозиції покладення на прокуратуру, як на одного з основних гарантів законності в країні, обов’язку з організації взаємодії контролюючих органів у питаннях забезпечення правопорядку. Обґрунтовано потребу включити до Закону про прокуратуру після чинної статті 10 під назвою: “Організація взаємодії контролюючих органів у забезпеченні правопорядку”, в якій визначити апробовані практикою форми взаємодії (під егідою прокурорів).
Важливе значення для здійснення правозахисту має взаємодія Генерального прокурора України і підпорядкованих прокурорів з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженим Президента України з прав дитини, громадськими правозахисними організаціями і засобами масової інформації. Висловлюється думка щодо необхідності врегулювання правових засад такої взаємодії.
У преамбулі до п. 3 наказу № 11гн-2006 р. налагодження ділових зв’язків з органами масової інформації цілком покладено на прес-служби Генеральної прокуратури України і прес-секретарів у прокуратурах обласного рівня. Проте, висловлюється пропозиція, що від цього не повинні самоусуватися і керівники прокуратур та їх заступники, у зв’язку з чим пропонується внести відповідні зміни до цієї преамбули, розпочавши її словами “Керівники прокуратур та їх заступники...” і дали за текстом.
8. Важливою частиною правозахисної діяльності прокурора є здійснення прокуратурою нагляду за додержанням і застосуванням законів, оскільки саме ця функція чи не найбільше дозволяє прокуратурі реалізувати правозахисний потенціал.
Оскільки ст. 1 Закону України “Про прокуратуру” переважно стосується нагляду за додержанням і застосуванням законів, пропонується перенести її до глави 1 розділу 3 Закону та викласти в такій редакції: “Прокурорський нагляд поширюється на Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади, виборчі комісії усіх рівнів, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, Збройні сили та інші військові формування, господарські і громадські об’єднання, підприємства і організації усіх форм власності та посадових осіб і громадян, за винятком об’єктів, на які поширюється компетенція прокурора при здійсненні ним інших функцій”.
Необхідно сформулювати у новому Законі про прокуратуру статтю 19 цілком по-іншому, значно скоротивши її, а саме:
“Стаття 19. Предмет нагляду за додержанням і застосуванням законів
Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:
1) додержання законів, які встановлюють і гарантують права і свободи громадян, закріплені у Конституції України та законах України;
2) додержання законів, що стосуються захисту інтересів держави і суспільства, а також прав та інтересів територіальних громад”.
Доводиться, що на прокуратуру не повинна покладати відповідальність за стан законності взагалі та рівень дотриманням прав громадян, у зв’язку з чим зазначити, що сфера відповідальності прокуратури має бути обмеженою такими критеріями: а) своєчасність та законність реагування прокурорів на вірогідну інформацію про порушення прав і свобод громадян (це не виключає можливості виявів ініціативи з боку прокурорських працівників в її пошуку й аналізі); б) вжиття реальних заходів у межах наглядових та наглядових повноважень прокурора з виявлення, усунення й упередження порушень прав і свобод громадян.
8. Важливою функцією прокуратури, в якій також реалізується її правозахисний потенціал, є представництво у суді інтересів громадян або держави у випадках, визначених законом відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України. Зважаючи на те, що органи прокуратури захищають як права і свободи громадян, так і інтереси держави, і ці інтереси не можуть протиставлятися, пропонується п. 2 ст. 121 Конституції України викласти у такій редакції: “представництво в суді інтересів громадян та/або держави у випадках, передбачених законом” із внесенням відповідних змін у зв’язку із цим і до інших законодавчих актів.
Висловлюється пропозиція визначити в Законі про прокуратуру перелік приводів для представництва інтересів громадян, серед яких можна виокремити: звернення до прокурора громадянина; зверення компетентних державних органів; власна ініціатива прокурора; повідомлення в засобах масової інформації, звернення до прокуратури з проханням про здійснення представництва близьких родичів громадянина, правозахисних та інших громадських організацій тощо. Такий перелік приводів для представництва не повинен бути вичерпним.
Обґрунтовується доцільність надання прокуратурі у межах адміністративного судочинства можливості звертатися з позовом в інтересах декількох осіб, якщо права декількох осіб порушено одночасно одним рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Тим більше, що суди на теперішній час наділені правом об’єднувати в одне провадження однорідні позови.
Потребує удосконалення законодавство щодо участі прокурора з метою захисту прав і свобод громадян у господарському судочинстві. З метою однозначного законодавчого врегулювання питань судового представництва інтересів громадян у господарському судочинстві, запропоновано пункт 3 частини 1 статті 2 ГПК України викласти в такій редакції: “прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах громадян або держави”. Внесено також пропозицію частину 2 статті 2 ГПК України викласти у такій редакції: “Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах громадян або держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення прав та інтересів громадянина або інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту. У разі звернення до суду в інтересах держави прокурор також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”.
9. Для забезпечення точного й однакового застосування законів при розгляді судових справ великого значення набувають контакти Генеральної прокуратури України з вищими судовими органами. Статтею 43 чинного Закону України “Про прокуратуру” надано право Генеральному прокуророві України звертатися до пленумів вищих спеціалізованих судів України щодо розгляду питання про необхідність надання роз’яснень судам із питань застосування законів при розгляді відповідних справ. Відстоюється, що можливість участі у розгляді має бути забезпечена не лише Генеральному прокуророві України, але і його заступникам з урахуванням характеру покладених на них обов'язків.
10. Відстоюється думка, що правозахисна діяльність прокуратури у кримінальному провадженні в сучасних умовах має спрямовуватися передусім на захист прав потерпілих від кримінальних правопорушень, а також особистих прав затриманих, підозрюваних і обвинувачених від протиправних дій щодо них з боку посадових осіб органів розслідування.
11. З метою удосконалення законодавства щодо нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, пропонується п. 10 ч. 1 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність викласти у такій редакції: “оскаржує постанову суду про дозвіл або відмову на проведення оперативно-розшукових заходів. Прокурор може звернутися до суду з клопотанням про зупинення оперативно-розшукових заходів, дозвіл на які надано судом”.
12. Оскільки одним із визначальних прав є забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, необхідно статтю 12 нового КПК поповнити частиною 6, в якій відтворити положення частини 5 статті 106 КПК 1960 року, що копія протоколу затримання особи негайно направляється прокуророві.
13. Підтримання прокурором державного обвинувачення являє собою одночасно як функцію прокуратури (п. 1 ст. 121 Конституції України), так і діяльність прокурора – державного обвинувача у судовому процесі. При цьому обґрунтовується необхідність пункт 21 № 4гн -2012 викласти у такій редакції: “21. У процесі судового розгляду надавати належну правову оцінку як тим обставинам, що викривають обвинуваченого чи обтяжують його відповідальність, так і тим, що повністю чи частково спростовують обвинувачення, пом’якшують відповідальність чи в інший спосіб можуть бути використаними на користь обвинуваченого”.
14. Обвинувальна діяльність прокурора у кримінальному провадженні дістає продовження на стадіях апеляційного і касаційного розгляду, але лише у випадках, коли прокурор оскаржує судові рішення по кримінальних справах для скасування виправдувальних вироків через обрання занижених мір покарання. У решті випадків його діяльність у конкретних стадіях кримінального процесу має здебільшого правозахисний характер.
15. Досить важливим засобом забезпечення прав осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, є нагляд прокуратури за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Пропонується конкретизувати в законі підстави для використання актів прокурорського реагування для усунення порушень закону в установах кримінально-виконавчої системи: постанов, вказівок і подань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Косюта М.В. Органи прокуратури Одещини. Класово-політичний ухил у діяльності прокуратури 20–30-х років минулого століття / М.В. Косюта // Вісник прокуратури. – 2003. – № 5. – С. 30–34.
2. Присяжнюк В. Прокуратура Одещини. Історія і сучасність / В. Присяжнюк, М. Муляр. – О. : Друкарський дім, 2009. – 350 с.
3. Положение о прокурорском надзоре в СССР : Утверждено Указом Президиума Верховного Совета СССР от 24 мая 1955 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1955. – № 9. – Ст. 222.
4. Мурашин Г.О. Органы прокуратуры в механизме советского государства / Г.О. Мурашин. – К. : Наук. думка, 1972. – 148 с.
5. Альбицкий П.Д. Вопросы общего надзора в практике советской прокуратуры / П.Д. Альбицкий. – М. : Госюриздат, 1956. – 140 с.
6. Берензон А.Д. Основные направления совершенствования общего надзора советской прокуратуры : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук / А.Д. Берензон. – М. : Всесоюзн. ин-т проблем укрепления законности и правопорядка, 1977. – 29 с.
7. Березовская С.Г. Правовые гарантии законности в СССР / С.Г. Березовская. – М. : Изд-во АН СССР, 1952. – 475 с.
8. Березовская С.Г. Охрана прав граждан советской прокуратурой / С.Г. Березовская. – М . : Госюриздат, 1964. – 180 с.
9. Гаврилов В.В. Сущность прокурорского надзора в СССР / В.В. Гаврилов. – Саратов : Саратов. юрид. ин-т, 1984. – 216 с.
10. Долежан В.В. Проблемы компетенции прокуратуры : дис. ... доктора юрид. наук : спец. 12.00.11 / Долежан В.В. – М. : Всесоюз. науч.-исследоват. ин-т проблем укрепл. законности и правопорядка, 1991. – 547 с.
11. Косюта М.В. Проблеми та шляхи розвитку прокуратури України в умовах побудови демократичної правової держави : дис. ... доктора юрид. наук : спец. 12.00.10 / М.В. Косюта. – X. : Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2002. – 560 с.
12. Мичко М.І. Проблеми функцій і організаційного устрою прокуратури України : автореф. дис. на здобуття наук. ступення д-ра юрид. наук / М.І. Мичко. – Х., 2002. – 38 с.
13. Сухонос В.В. Прокуратура в механізмі украінської держави : проблеми теорії і практики : дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.10 / Сухонос В.В.; Інститут державі і права ім. В.М. Корецького. – К., 2008. – 464 с.
14. Сухонос В.В. Прокуратура в системі державних органів України: теоретичний аналіз сучасного стану і перспективи розвитку / В.В. Сухонос. – Суми : Університет. книга, 2008. – 448 с.
15. Закон України “Про прокуратуру”: наук.-практ. коментар / Бакаєв Д.М., Грошевий Ю.М., Долежан В.В. – Х. : ЧФ «Рита», 1993. –
172 с.
16. Бойков А.Д. Проблемы развития правового статуса Российской прокуратуры (в условиях переходного периода) / Бойков А.Д., Рябцев В.П., Скворцов К.Ф. – М. : Изд-во НИИ пробл. укрепления законности и правопорядка, 1998. – 92 c.
17. Бессарабов В.Г. Правозащитная деятельность российской прокуратуры (1722 – 2002 гг.): история, события, люди : монография / В.Г. Бессарабов. – М., 2003. – 416 c.
18. Бессарабов В.Г. Защита российской прокуратурой прав и свобод человека и гражданина / В.Г. Бессарабов, К.А. Кашаев. – М. : Издат. дом «Городец», 2007. – 464 с.
19. Рябцев В.П. Правовые и организационные проблемы функционирования органов прокуратуры : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук : спец.12.00.09 / В.П. Рябцев; Всесоюз. ин-т по изуч. причин и разработке мер предупрежд. преступности. – М., 1985. – 49 c.
20. Мельников Н. В. Прокуратура России и ее роль в обеспечении конституционных прав и свобод граждан : дис. ... доктора юрид. наук : спец. 12.00.02 / Мельников Н.В. – Ростов-на Д, 2001. – 316 с.
21. Бессарабов В.Г. Прокуратура в системе государственного контроля Российской Федерации : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.11/ Бессарабов В.Г.; НИИ пробл. укрепл. законности и правопорядка при Генпрокуратуре РФ. – М., 2001. – 483 с.
22. Бессарабов В.Г. Прокуратура и контрольные органы России / В.Г. Бессарабов; науч.-исслед. ин-т проблем укрепления законности и правопорядка при Генер. прокуратуре РФ. – Москва : НИИ ГП РФ, 1999. –
195 с.
23. Шалумов М.С. Проблемы функционирования российской прокуратуры в условиях формирования демократического правового государства : дисс. … доктора юрид. наук : 12.00.11 / Шалумов М. С. – Екатеринбург, 2002. – 398 с.
24. Колодій А.М. Принципи права України : монографія. / А.М. Колодій – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
25. Пушкіна О.В. Конституційний механізм забезпечення прав людини і громадянина в Україні : проблеми теорії і практики : автореф. дис. за здобуття наук. ступення д-ра юрид. наук : спец. 12.00.02 [Електронний ресурс] / О.В. Пушкіна; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2008. – 48 с.
26. Ковальський В.С. Охоронна функція права : монографія / В.С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 336 с.
27. Дегтярева Н.Н. Конституционно-правовой статус прокуратуры в Российской Федерации: институциональный и сравнительный анализ : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / Н.Н. Дегтярева. – М., 2000. – 26 c.
28. Долежан В.В. Проблеми визначення статусу прокуратури у діяльності Конституційної асамблеї / В.В. Долежан // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2012. – № 3. – С. 16–21.
29. Прокурорський нагляд в Україні : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / за ред. проф. І. Є. Марочкіна, П.М. Каркача. – Х. : Одіссей, 2006. – 240 с.
30. Когутич І.І. Прокурорський нагляд в Україні : курс лекцій для студентів юридичних вищих навчальних закладів / Когутич І.І., Нор В.Т., Павлишин А.А.; за ред., проф. В.Т. Нора – К. : Атіка, 2004. – 352 с.
31. Михайленко О.Р. Прокуратура України : підручник / О.Р. Михайленко. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 296 с.
32. Нор В.Т. Прокурорський нагляд в Україні : курс лекцій для студ. юрид. вищ. навч. закл. / [В.Т.Нор, Я.О. Береський, І.І. Когутич, З.Д. Котик та ін.]; за ред. проф. В.Т. Нора – Львів : Тріада плюс, 2002. – 280 с.
33. Прокуратура України. Академічний курс : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос [та ін.]; за заг. ред. В. В. Сухоноса. – Суми : Унів. книга, 2005. – 566 с.
34. Косюта М.В. Прокуратура України : навч. посіб. / М.В. Косюта. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2010. – 404 с.
35. Берензон А.Д. Работа прокурора по общему надзору. Вопросы общей методики / А.Д. Берензон, В.Г. Мелкумов; ред.: И.В. Черменский. – М. : Юрид. лит., 1974. – 144 c.
36. Настольная книга прокурора. – Колл. авторов. – М. : НИИ укрепления законности и правопорядка, 2002. – 840 с.
37. Настольная книга прокурора / под общ. ред. С.Г. Кехлерова и О.С. Капинус. – М. : Академия Генеральной прокуратуры Российской Федерации; Изд-во «Юрайт», 2012. – 840 с.
38. Организация работы городской (районной) прокуратуры : метод. пособ. – М. : НИИ проблем укрепления законности и правопорядка при Генеральной прокуратуре Российской Федерации, 2001. – 312 с.
39. Організація діяльності районної (міської) прокуратури : наук.-практ. посіб. / [Г.П. Середа, М.К. Якимчук, В.М. Куц та ін. ] за заг. ред. Г.П. Середи. – Кіровоград : МПП «Антураж А», 2009. – 468 с.
40. Бабенко В.І. Організаційно-правові аспекти прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону довкілля : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.10 / Бабенко В.І.; Одеська національна юридична академія. – О., 2004. – 238 с.
41. Крилова І. І. Акти прокурорського реагування : правовий статус та реалізація : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.10 / Крилова І.І.; Акад. адвокатури України. – К., 2010. – 253 с.
42. Попов Г.В. Прокурорський нагляд за додержанням законів щодо захисту прав і свобод неповнолітніх : дис. ... кандидата юрид. наук :12.00.10 / Г.В. Попов; Нац. акад. прокуратури України. – К., 2011. – 241 с.
43. Храпенко О. О. Удосконалення діяльності прокуратури із захисту прав і свобод неповнолітніх : дис. ... кандидата юрид. наук:. 12.00.10 / Храпенко О.О.; Нац. ун-т “Одеська юридична академія”. – О., 2012. – 229 с.
44. Замченко А.О. Принципи нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю України : автореф. дис. на здобуття наук. ступення канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / А.О. Замченко; Харків. націон. ін-т внутр. справ. – Х., 2008. – 20 с.
45. Сабельфельд Т.Ю. Прокурорский надзор за исполнением трудового законодательства в Российской Федерации : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.101 – «судебная власть, прокурорский надзор организация правоохранительной деятельности, адвокатура» / Т.Ю. Сабельфельд; Уральская госуд. юрид. академия. – Екатеринбург, 2009. – 24 с.
46. Фирсова О.А. Реализация прокурором полномочий по защите трудовых прав граждан в гражданском судопроизводстве : дис. ... кандидата юрид. наук : спец. 12.00.11 / Фирсова О.А.; Академия Генеральной прокуратуры Российской Федерации. – М., 2009. – 240 с.
47. Денисова Е.Э. Прокурорский надзор за соблюдением прав граждан на безопасные условия труда : дисс. … кандидата юрид. наук : 12.00.11 / Денисова Е.Э. – М : НИИ проблем укрепл. законности и правопорядка при Генеральной прокуратуре РФ, 2001. – 158 с.
48. Драган О. В. Прокурорський нагляд за додержанням законів органами адміністративної юрисдикції : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / О.В. Драган; Нац. акад. прокуратури України. – К., 2012. – 19 с.
49. Шемчук В.В. Нагляд органів прокуратури як гарантія забезпечення прав і свобод громадян в сфері адміністративної юрисдикції : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / В.В. Шемчук; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2009. – 19 с.
50. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: Законность и обеспечение прав граждан / А.Р. Михайленко. – К. : Юринком Интер, 1999. – 445 с.
51. Тертишник В.М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі : монографія. / В.М. Тертишник – Дніпропетровськ : Юрид. акад. МВС України, Арт-прес, 2002. – 432 с.
52. Лапкін А.В. Роль прокурора в забезпеченні прав і законних інтересів потерпілого у кримінальному судочинстві України : монографія / А.В. Лапкін. – Х. : Право, 2012. – 264 с.
53. Ніколаєв О.О. Проблеми забезпечення процесуальних прав та законних інтересів обвинуваченого на досудовому слідстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступення канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / О.О. Ніколаєв; Київ. націон. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 19 с.
54. Трагнюк Р.Р. Прокурорський нагляд за додержанням законів, що забезпечують права обвинуваченого : автореф. дис. на здобуття наук. ступення канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / Р.Р. Трагнюк; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 19 с.
55. Ковальова Я.О. Організаційно-правові основи відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді : автореф. дис. на здобуття наук. ступення канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / Я.О. Ковальова; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2009. – 20 с.
56. Фідря Ю.О. Діяльність прокурора в контрольних стадіях кримінального процесу : автореф. дис. на здобуття наук. ступення канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / Ю.О. Фідря; Одес. нац. юрид. акад. – О., 2010. – 20 с.
57. Самойлова Т.Н. Проблемные аспекты правозащитной деятельности прокурора в уголовном судопроизводстве : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Т.Н. Самойлова; Удмуртский гос. ун-т. – Ижевск, 2009. – 29 с.
58. Сафонов А.П. Прокурорский надзор за соблюдением законности в местах лишения свободы в СССР: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 / А.П. Сафонов. – М., 1965. – 18 c.
59. Спиридонов Б.М. Прокурорский надзор за соблюдением законности в исправительно-трудовых учреждениях / Б.М. Спиридонов. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1978. – 204 с.
60. Белякин Н.М. Прокурорский надзор за соблюдением законов в исправительно-трудовых учреждениях / Белякин Н.М., Самсонов В.З., Сафонов А.П. – М. : ВИИППП, 1984 – 119 с.
61. Курило М.П. Прокурорський нагляд за додержанням прав та законних інтересів засуджених до позбавлення волі : дис. ... кандидата юрид. наук : спец. 12.00.10 / Курило М.П.; Націон. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1998. – 188 с.
62. Лемак Р.В. Прокурорський нагляд за додержанням законів в установах виконання покарань : автореф. дис. на здобуття наук. ступення канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / Р.В. Лемак; Нац. ун-т “Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого”. – Х., 2012. – 20 с.
63. Бессарабов Г.Г. Прокурорский надзор за соблюдением права на свободу совести в учреждениях пенитенциарной системы Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 – Судебная власть, прокурорский надзор, организация правоохранительной деятельности / Бессарабов Г.Г.; Академия Генеральной прокуратуры Росийской Федерации. – М., 2010. – 237 с.
64. Руденко Н.В. Основы теории представительства прокуратурой интересов государства в арбитражном суде / Н.В. Руденко. – Алчевск, 1999. – 568 с.
65. Руденко М. М. Організаційно-правові аспекти представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в адміністративному суді : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / М. М. Руденко; Національна академія прокуратури України. – К., 2009. – 19 с.
66. Анпілогов О.В. Правове регулювання участі прокурора в адміністративному судочинстві щодо захисту прав та свобод громадянина : автореф. дис. ... кандидата юрид. наук : спец. 12.00.07 / О.В. Анпілогов; Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2008. – 20 с.
67. Кравчук В.М. Роль суду і прокуратури у забезпеченні законності актів органів виконавчої влади і місцевого самоврядування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / В.М. Кравчук; Одеська національна юридична академія. – О., 2008. – 20 с.
68. Говоруха М.М. Організаційно-правові аспекти діяльності прокурора у виконавчому провадженні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / М.М. Говоруха; Академія адвокатури України. – К., 2008. – 21 с.
69. Дунас Т.О. Участь прокурора у цивільному судочинстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.03 / Т.О. Дунас; Київ. націон. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2009. – 20 с.
70. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури : Закон України від 18 вересня 2012 р. № 5288-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 73. – Ст. 2934.
71. Шевченко Є.О. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства про звернення громадян : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / Є.О. Шевченко; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2008. – 19 с.
72. Ковальчук І.С. Організаційно-правові проблеми розгляду звернень громадян і юридичних осіб в органах прокуратури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / І.С. Ковальчук; Одеська націон. юрид. академія. – О., 2008. – 20 с.
73. Ковальчук І.С. Організаційно-правові проблеми розгляду звернень громадян і юридичних осіб в органах прокуратури : монографія / І. С. Ковальчук ; Нац. ун-т Одес. юрид. акад. – О. : Юрид. л-ра, 2011. – 208 с.
74. Пшонка В.П. Із виступу у прокуратурі Дніпропетровської області 10 грудня 2010 року / В.П. Пшонка // Вісник прокуратури. – 2010. – № 12. – С. 3–7.
75. Пшонка В.П. Реформування кримінального процесуального законодавства України: із виступу на координаційній нараді за участю Президента України В. Януковича 13 листопада 2012 року / В. П. Пшонка // Вісник прокуратури. – 2012. – № 11. – С. 3–6.
76. Занфіров В. Захист конституційних прав громадян – основне із завдань у діяльності органів прокуратури / В. Занфіров // Вісник прокуратури. – 2011. – № 5. – С. 3–17.
77. Війтєв Ю. Органи військової прокуратури – на захисті інтересів держави та прав громадян / Ю. Війтєв // Вісник прокуратури. – 2011. – № 8 . – С. 3–7.
78. Ківалов С. На вирішальному етапі: реформування судоустрою, судочинства і прокуратури / С. Ківалов // Вісник прокуратури. – 2009. – № 4. – С. 3–8.
79. Марчук Н. Щодо визначення поняття “прокурор” в кримінальному провадженні / Н. Марчук // Вісник проуратури. – 2012. – № 8. – С. 3–10.
80. Дьомін Ю. Зміни до Закону України “Про прокуратуру” – черговий крок на шляху демократичних перетворень / Ю. Дьомін // Вісник національної академії прокуратури України. – 2012. – № 3 (27). – С. 5–9.
81. Марочкін І. Проблеми реформування прокуратури України / І. Марочкін // Вісник прокуратури. – 2008. – № 9. – С. 38–45.
82. Руденко М. Правозахисна діяльність прокуратури: деякі теоретичні та практичні аспекти / М. Руденко // Вісник Академії прокуратури України. – 2006. – № 2. – С. 5–8.
83. Долежан В. Роздуми над проектом нової редакції Закону України “Про прокуратуру” / В. Долежан // Вісник Націон. акад. прокуратури України. – 2008. – №3. – С. 16–21.
84. Косюта М. Правозахисна функція прокуратури та її закріплення у майбутньому Законі України “Про прокуратуру” / М. Косюта // Вісник Націон. акад. прокуратури України. – 2011. – № 2. – С. 29–34.
85. Полянський Ю. Теоретичні засади організацій і діяльності органів охорони правопорядку в аспекті Конституційної реформи в Україні / Ю. Полянський // Вісник Націон. акад.. прокуратури України. – 2012. – № 3. – С. 33–37.
86. Ківалов С. Сильна прокуратура по-європейські – вимога часу / С. Ківалов // Голос України. – 2012. – № 104 (5354). – 8 черв.
87. Долежан В.В. Копіюючи чуже – не втратьмо своє: представники європейських структур наполягають на радикальній зміні функцій прокуратури. Чи виправдано це сьогодні? / В.В. Долежан // Уряд. кур’єр. – 2010. – № 232. – 10 груд. – С. 9.
88. Перспективи судово-правової реформи в Україні : зб. наук. публікацій / [С.В. Ківалов, М.В. Косюта, Ю.Є. Полянський, В.В. Долежан]; за ред. С.В. Ківалова. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – 742 с.
89. Крулько В. Ідея правозахисту як філософсько-правова проблема / В. Крулько // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. студентів, магістрів, аспірантів, докторантів та молодих вчених, 24 квітня 2010 р., м. Київ. – К., 2010. – С. 34–35.
90. Осипенко Н.А. Удосконалення форм і методів адміністративно-правового захисту фізичних осіб / Н.А. Осипенко. [Електронний ресурс] – Режим доступу до відомостей: http: // intkonf.org/osipenko-na-udoskonalennya-form-i-metodiv-administrativno-pravovogo-zahistu-fizichnih-osib
91. Аракелян М.Р. Эффективность права как фактор, определяющий состояние правозащитной деятельности государства (теоретический аспект) / М.Р. Аракелян // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць / гол. ред. С. В. Ківалов; відп. за вип. Л. І. Кормич. – О. : Націон. ун-т "Одеська юридична академія"; Південноукр. центр гендер. проблем, 2012. – Вип. 44. – С. 17–26.
92. Пашук Т. До питання про ефективність національних юридичних засобів захисту прав людини (у світлі європейських стандартів) / Т. Пащук // Юридична Україна : Щомісяч. правов. часопис. – 2005. – № 10. – С. 19–25.
93. Косілова О. Правозахисні функції громадянського суспільства / О. Косілова // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 10. – С. 10–13.
94. Аракелян М.Р. Інститут адвокатури у правозахисній діяльності сучасної української держави / М.Р. Аракелян // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – 2011. – Вип. 60. – С. 21–27.
95. Крижанівський А.Ф. Правозахисна діяльність адвоката як фактор правопорядку / А.Ф. Крижанівський // Адвокат. – 2007. – № 11-12. – С. 36–38.
96. Приємська Н.М. Юридична природа та поняття адвокатури як правозахисної інституції / Н.М. Приємська // Правове життя сучасної України : Матеріали міжнар. наук. конф. проф.-викл. складу, 20–21 травня 2011 р., м. Одеса. – 2011. – Т. 2. – С. 164–166.
97. Грицай І.О. Принципи, функції, форми та методи адміністративно-правового регулювання діяльності неурядових правозахисних організацій / І.О. Грицай // Право і суспільство. – 2012. – № 1. – С. 192–197.
98. Тацій В. Правозахисний напрям інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України / В. Тацій // Вісник Конституційного Суду України. – 2011. – № 4/5. – С. 32–41.
99. Бывальцева С.Г. Проблемы реализации правозащитной деятельности прокуратуры в гражданском процессе / С.Г. Бывальцева // Росс. юрид. журнал. – 2005. – № 3. – С. 110–113.
100. Дьячков Д.А. Основная функция прокуратуры – правозащита / Д.А. Дьячков // Журн. науч. публ. аспирантов и докторантов. – 2008. – № 1. [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://www.jurnal.org/articles/2008/uri2.html
101. Устинов В. Прокуратура – главный правозащитник страны / В. Устинов // Интернет-журнал Ассоциации юристов Приморья РФ «Закон» [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://law.vl.ru/analit/show_a.php?id=158&pub_name=%22%CF%F0%EE%EA%F3%F0%E0%F2%F3%F0%E0+-+%E3%EB%E0%E2%ED%FB%E9+%EF%F0%E0%E2%EE%E7%E0
102. Крутиков М.Ю. Прокурорское реагирование как специфическая форма реализации правозащитной функции государства / М.Ю. Крутиков // Государственная власть и местное самоуправление. – 2009. – № 7. – С. 33 – 36.
103. Яковлев Н.М. Значение решений Конституционного Суда РФ в реализации правозащитных функций прокурора в производстве / Н.М. Яковлев // Российский судья. – 2005. – № 5. – С. 30–34.
104. Яковлев Н.М. Обеспечение поддержания государственного обвинения в состязательном уголовном процессе как важнейшей функции в правозащитной деятельности органов прокуратуры / Н.М. Яковлев // Адвокатс. практика. – 2006. – № 5. – С. 29–35.
105. Абрамова К.В. Визначення функціональної моделі прокуратури крізь призму захисту прав і свобод людини / К.В. Абрамова // Часопис Академії адвокатури України. – 2011. – № 2 (11). – С. 1–6.
106. Бессарабов В.Г. Прокурорский надзор: защита прав и свобод человека и гражданина / В.Г. Бессарабов // Законы России. – 2011. – № 11. – С. 3–9.
107. Сеченова Р. Правозащитная деятельность органов прокуратуры вне уголовно-правовой сферы / Р. Сеченова // Законность. – 2011. – № 1. – С. 7–10.
108. Корж В. Новий підхід до визначення основних функцій органів прокуратури та пріоритетних напрямів її діяльності / В. Корж // Вісник прокуратури. – 2011. – № 1. – С. 68–75.
109. Кушкалиева С.Х. Содержание и механизм реализации правозащитной функции органов прокуратуры / С.Х. Кушкалиева, Г.А. Мензюк // Вестник Казахстанско-Американского свободного университета. – 2008. – № 3. – С. 54–62.
110. Долежан В. Проблеми участі прокурора у кримінальному судочинстві в аспекті судової реформи / В. Долежан // Право України. – 2010. – № 5. – С. 48–54.
111. Самойлова Т.Н. Правозащитная функция прокурора в уголовном судопроизводстве / Т.Н. Самойлова // Вестник Удмурдского ун-та. Экономика и право. – 2008. – Вып. 2. – С. 174–178.
112. Лобойко Л. Структура кримінально-процесуальної компетенції прокурора / Л. Лобойко // Вісник прокуратури. – 2006. – № 2 (56). – С. 101–109.
113. Назаров В.В. Особливості діяльності органів прокуратури щодо захисту прав громадян у кримінальному провадженні / В.В. Назаров // Держава та регіони : наук.-виробн. журнал. Серія: Право. – 2009. – № 3. – С. 98–105.
114. Юсубов В. Місце органів прокуратури у системі кримінально-правових гарантій / В. Юсубов // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 1. – С. 159–163.
115. Шорін М. Сучасні проблеми діяльності прокурорів у кримінальному судочинстві / М. Шорін // Вісник прокуратури. – 2008. – № 12. – С. 13–18.
116. Агамов Г. Предупреждение преступлений и иных правонарушений средствами прокурорского надзора при исполнении наказания в виде лишения свободы / Г. Агамов, Е. Ковалева // Уголовное право. – М. : АНО "Юридические программы", 2005. – № 4. – С. 85–87.
117. Лемак Р. Прокурорський нагляд як гарантія забезпечення правового статусу засуджених / Р. Лемак // Право України. – 2007. – № 3. – С. 69–73.
118. Польовий П. Ю. Правова регламентація прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань / П. Ю. Польовий // Економіка. Фінанси. Право: щомісяч. інформаційн.-аналіт. альм. –2008. – № 5. – С. 35–37.
119. Шинальський О. Права людини в місцях позбавлення волі / О. Шинальський // Вісник прокуратури. – 2006. – № 3. – С. 5–14.
120. Шинальський О. Додержання вимог закону під час виконання кримінального покарання / О. Шинальський // Вісник прокуратури. – 2007. –
№ 6 – С. 3–13.
121. Храпенко О.О. Удосконалення діяльності прокуратури із захисту прав і свобод неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / О.О. Храпенко; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». – О., 2012. – 20 с.
122. Малахов С. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді / С. Малахов // Вісник прокуратури. – 2010. – № 5. – С. 60–66.
123. Кириченко В. Представництво в суді інтересів громадянина та д