ІВАНИЦЬКИЙ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АДВОКАТУРИ В УКРАЇНІ: ПРИНЦИПИ ТА СИСТЕМА : ИВАНИЦКИЙ СЕРГЕЙ АЛЕКСАНДРОВИЧ ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ОРГАНИЗАЦИИ адвокатуры В УКРАИНЕ: ПРИНЦИПЫ И СИСТЕМА

brief description

Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка
Міністерство внутрішніх справ України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України

Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису

ІВАНИЦЬКИЙ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
УДК 347.965

ДИСЕРТАЦІЯ

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АДВОКАТУРИ В УКРАЇНІ: ПРИНЦИПИ ТА СИСТЕМА

12.00.10 судоустрій; прокуратура та адвокатура
081 право

Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук.

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_______________
Науковий консультант:
Курочка Микола Йосипович
кандидат юридичних наук, професор

Київ 2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ.18
ВСТУП..20
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ АДВОКАТУРИ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ..33
1.1 Поняття і правова природа адвокатури...33
1.2 Генеза правових і доктринальних основ адвокатури.49
1.3 Мета адвокатури81
1.4 Завдання адвокатури.93
1.5 Функції адвокатури ..96
Висновки до Розділу 1 103

РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ПРИНЦИПІВ АДВОКАТУРИ
2.1 Поняття і ознаки принципів адвокатури .....106
2.2 Співвідношення принципів адвокатури із суміжними правовими категоріями...115
2.3 Система принципів адвокатури ...119
2.4 Класифікація принципів адвокатури ...131
2.5 Роль, функції і взаємодія принципів адвокатури137
Висновки до Розділу 2 140

РОЗДІЛ 3. ОСНОВОПОЛОЖНІ ПРИНЦИПИ АДВОКАТУРИ НА ШЛЯХУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ........................143
3.1 Принцип незалежності 143
3.2 Принцип професійної компетентності.. 163
3.3 Принцип конфіденційності......182
3.4 Принцип уникнення конфлікту інтересів...200
Висновки до Розділу 3 212

РОЗДІЛ 4. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ АДВОКАТУРИ..215
4.1 Принцип територіальності ...215
4.2 Принцип обумовленості судоустроєм.222
4.3 Принцип спеціалізації ..228
4.4 Принцип корпоративного самоврядування ....242
4.5 Принцип доступності 251
Висновки до Розділу 4 ..266

РОЗДІЛ 5. ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТУРИ...271
5.1 Принцип ефективності. .271
5.2 Принцип мультидисциплінарності ..278
5.3 Принцип розумної винагороди ....288
Висновки до Розділу 5 ..304

РОЗДІЛ 6. СИСТЕМА АДВОКАТУРИ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ306
6.1 Адвокатура як об’єкт системного дослідження..306
6.2 Системи адвокатур Європи та світу: огляд і класифікація317
6.3 Архітектоніка української системи адвокатури..325
Висновки до Розділу 6 330

РОЗДІЛ 7. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ
7.1 Підсистема організаційних форм адвокатської діяльності333
7.1.1 Адвокат.333
7.1.2 Адвокатські об’єднання й бюро.341
7.2 Підсистема адвокатського самоврядування....356
7.2.1 Формування органів адвокатського самоврядування 356
7.2.2 Організація і функціонування адвокатського самоврядування...370
7.3 Громадські об’єднання адвокатів та їх місце в системі адвокатури України..380
7.3.1 Міжнародні громадські об’єднання адвокатів ...380
7.3.2 Національні громадські об’єднання адвокатів 382
7.4 Зв’язки і відносини між елементами системи адвокатури.....386
7.5 Оптимізація системної побудови адвокатури України..397
Висновки до Розділу 7 408
ВИСНОВКИ412
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...425
ДОДАТКИ....510

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АБ

адвокатське бюро

АО

адвокатське об’єднання

АПУ

Асоціація правників України

АРК

Автономна Республіка Крим

БВПД

безоплатна вторинна правова допомога

ВКДКА

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури

ВККА

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури України при Кабінеті Міністрів України

ВНЗ

вищий навчальний заклад

ВРКА

Вища ревізійна комісія адвокатури

ВУЦВК

Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет

ГК України

Господарський кодекс України

ГПК України

Господарський процесуальний кодекс України

ДПА

Державна податкова адміністрація

ДФС

Державна фіскальна служба

ЗМІ

засоби масової інформації

ЗТС

загальна теорія систем

ЄС

Європе́йський Сою́з

ЄСПЛ

Європейський  суд  з  прав

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено доктринальне узагальнення й вирішено важливу наукову проблему, яка полягає у визначенні теоретичної моделі правового регулювання системи і принципів адвокатури України, що розширює та поглиблює уявлення про сутність і правову природу адвокатури, концептуальні основи її організації та діяльності. До основних результатів дослідження можна віднести такі:
1. Адвокатура це самоврядний інститут правової системи, що об’єднує адвокатів у межах організаційних форм адвокатської діяльності й самоврядування з метою забезпечення високих стандартів надання професійної правничої допомоги.
2. Правова природа адвокатури утворена домінуючим публічним елементом й підпорядкованим приватним, що визначає публічно-приватний характер даного інституту.
3. Поряд із спеціальними чинниками конкретної країни, на рівень еволюційного розвитку адвокатури вирішальним чином впливали такі загальні фактори й передумови, як держава, економіка та особливості національної культури. Взаємодія, роль й ступінь впливу цих детермінант визначали самобутнє обличчя адвокатури певної юрисдикції, тенденції розбудови споріднених груп адвокатських систем.
Зародившись у Месопотамії в часи Саргона Древнього (XXIV ст. до н. е.), адвокатура концептуально інституціоналізувалася в Древньому Римі, повільно вибудовувалася в Середні віки й отримала потужний імпульс розвитку в Новітній час.
На первісних етапах становлення адвокатури виконання захисних функцій виступало особистою (родинною, товариською тощо) чи суспільною (громадською) повинністю, почесним обов’язком, який виконувався епізодично й випадково широким колом осіб. Із законодавчим закріпленням вимог до адвоката щодо обов’язкової наявності юридичної освіти, практичного досвіду чи навичок (принцип професійної компетентності) виокремлюється група спеціалізованих носіїв правових пізнань, знавців юриспруденції, які займаються вказаною діяльністю як професією, систематично й регулярно надаючи допомогу в галузі права.
Основними історичними формами становлення адвокатури на вітчизняних теренах стали: первинна адвокатура (протоадвокатура), що зародилася до початку польсько-литовського загарбання українських земель; напівпрофесійна адвокатура існувала в польсько-литовську добу; професійна адвокатура сформувалася після ухвалення австрійською владою в 1781 році Загального порядку судового провадження (Allgemeine Gerichtsordnung).
4. Метою адвокатури України має бути забезпечення високих стандартів надання професійної правничої допомоги.
5. Як завдання адвокатури України слід розглядати забезпечення високих стандартів захисту прав, свобод і законних інтересів уповноважених осіб у кримінальному провадженні, провадженні про адміністративні правопорушення та інших визначених законом юрисдикційних провадженнях; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; надання правових консультацій і роз’яснень, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; надання інших видів професійної правничої допомоги.
6. Функціями адвокатури є основні напрями діяльності адвокатури щодо реалізації поставленої мети. Залежно від вектору впливу функції адвокатури утворені системою зовнішніх функцій (захист, представництво, надання інших видів професійної правничої допомоги), які реалізуються виключно поза системою адвокатури під час взаємодії з клієнтами і третіми особами, й внутрішніми функціями (представницька, регуляторна, кваліфікаційна, дисциплінарна, організаційно-виконавча, контрольна функція, а також функція корпоративного захисту), які орієнтовані на створення умов для належного здійснення зовнішніх функцій й переважно здійснюються у внутрішньосистемних відносинах між членами адвокатського співтовариства.
7. Принципи адвокатури це соціально обумовлені, найстабільніші, базисні положення, закріплені в праві, які системно й в найбільш загальному вигляді визначають організацію та/або діяльність адвокатури.
До переліку ознак принципу адвокатури належить: соціальна обумовленість, нормативна закріпленість, базисність, підвищена стабільність, високий рівень узагальнення, спрямованість на забезпечення організації та/або діяльності адвокатури, системна єдність. Лінія розподілу між принципами й нормами та правилами проходить у площині таких притаманних принципам рис як високий рівень узагальнення, базисність і підвищена стабільність. Взяті в сукупності, специфічні ознаки принципу дозволяють відрізнити його від менш значущих й універсальних правових категорій нижчого рівня (презумпції, фікції тощо).
9. Систему принципів адвокатури слід розглядати як необхідну й достатню сукупність органічно взаємопов’язаних принципів адвокатури, що визначають фундаментальні основи забезпечення високих стандартів надання професійної правничої допомоги.
До системи основних принципів адвокатури, що покладені в основу її організації та діяльності в сучасному світі, слід відносити: незалежність, конфіденційність, уникнення конфлікту інтересів, територіальність, обумовленість судоустроєм, спеціалізацію, корпоративне самоврядування, професійну компетентність, доступність, мультидисциплінарність, розумну винагороду, ефективність. До переліку включено два принципи, що не є властивими українській адвокатурі (обумовленість судоустроєм, мультидисциплінарність), проте мають значне поширення в світі, тому становлять інтерес як можливі альтернативи реформування національної моделі організації адвокатури.
Залежно від сфери поширення принципи адвокатури можуть бути класифіковані на основоположні принципи (незалежність, професійна компетентність, конфіденційність, уникнення конфлікту інтересів), принципи організації (територіальність, обумовленість судоустроєм, спеціалізація, корпоративне самоврядування, доступність) й принципи діяльності (ефективність, мультидисциплінарність, розумна винагорода).
Поєднуючи різнопорядкові засоби правового регулювання в окрему галузь законодавства, принципи адвокатури забезпечують концептуальну узгодженість, міцність й стабільність нормативної основи функціонування адвокатського співтовариства, виступають дороговказом його розвитку, фундаментом системної та збалансованої організації адвокатури. В основі взаємодії принципів адвокатури лежать вертикальні й горизонтальні зв’язки, що, передусім, зумовлені їх диференціацією на основоположні та інші принципи адвокатури. До основних функцій принципів адвокатури слід віднести програмну (ідеолого-орієнтувальну), регулятивно-охоронну, системоутворювальну, інтерпретувальну.
10. Основними компонентами принципу незалежності адвокатури в аспекті міжнародно-правового та європейського розуміння цієї категорії є забезпечення інституційної та функціональної (процесуальної) можливості адвокату здійснювати всі види професійної діяльності вільно і незалежно від: 1) держави; 2) клієнта; 3) громадськості; 4) керівного складу організаційних форм адвокатської діяльності (адвокатські фірми, колегії тощо) та професійної асоціації адвокатів.
Держава повинна мати достатні інструменти контролю за реалізацією адвокатурою делегованих їй публічно важливих функцій. У контексті практики ЄСПЛ доцільним є включення представників держави до складу органів адвокатського самоврядування. У кількісному відношенні представники держави мають складати не більше третини складу відповідних органів з кваліфікаційною або дисциплінарною компетенцією.
11. Принцип професійної компетентності утворений сукупністю правоположень, що вcтановлюють перелік й механізм набуття та підтримання знань, вмінь і практичних навичок, ділових та морально-етичних якостей і вимог, які визначають здатність особи успішно здійснювати адвокатську діяльність.
Окреслений принцип включає настанови щодо досягнення й підтримання такого рівня професійної компетентності, який дозволяє забезпечити належні стандарти надання правової допомоги, для чого суб’єкт її реалізації повинен успішно завершити курс теоретичного й практичного навчання в акредитованій освітній установі, набути досвід професійної практики в галузі права, скласти кваліфікаційний іспит, пройти стажування, вступити до професійної асоціації адвокатів та постійно підтримувати високий рівень своєї професійної кваліфікації.
12. Адвокатська таємниця виступає фундаментом й утворює основний обсяг змісту конфіденційності як принципу адвокатури. Останній становить сукупність правоположень, що визначають механізм дотримання адвокатської таємниці, захисту персональних даних особи та інших видів інформації з обмеженим доступом у процесі здійснення адвокатської діяльності, а також кваліфікаційного, дисциплінарного та інших видів проваджень у системі органів адвокатського самоврядування.
Розширення інструментарію адвоката з обстоювання публічного інтересу лежить у площині законодавчої фіксації положення, згідно з яким на підставі письмового дозволу довірителя адвокат має право, але не зобов’язаний давати показання з питань, що охоплюються адвокатською таємницею.
13. Уникнення конфлікту інтересів як принцип адвокатури становить сукупність правоположень, які визначають шляхи запобігання порушенням приватних і публічних інтересів, що вступають або можуть вступити в суперечність під час адвокатської діяльності чи функціонування органів адвокатського самоврядування та негативно позначитися на виконанні адвокатом своїх професійних обов’язків.
Поряд із домінуючою стратегією уникнення конфлікту інтересів в адвокатській діяльності, перспективною є концепція керування конфліктом у ситуаціях, коли для цього існують відповідні умови й охоронюваним законом інтересам не загрожує спричинення істотної шкоди.
14. Територіальність як принцип організації адвокатури утворена сукупністю правових положень, що визначають адміністративно-територіальний устрій країни основою побудови й просторових меж функціонування адвокатури.
Застосування локалізації як територіально обмежуючої вимоги в процесі розбудови української адвокатури є недоцільним.
15. Принцип обумовленості судоустроєм полягає в побудові адвокатури на підставі судового устрою держави, зокрема, утворення регіональних, національних та/або спеціальних органів адвокатського самоврядування в межах сфери юрисдикції судів певного рівня (виду, інстанційності); наявність особливого механізму добору і забезпечення функціонування окремої привілейованої категорії адвокатів, уповноважених практикувати перед визначеними судами; закріплення обов’язку утримання адвокатської контори за місцезнаходженням певних судів; встановлення для іноземних адвокатів еквівалентних обмежень на представництво перед судами приймаючої держави залежно від обсягу отриманих прав практики перед судами домашньої юрисдикції та ін.
Маючи поширення в дореволюційну добу та перші роки становлення радянської влади, принцип обумовленості судоустроєм не отримав розвитку в сучасній українській адвокатурі. Такий підхід вітчизняного законодавця, який надав перевагу принципу територіальності, вбачається оптимальним.
16. Зміст спеціалізації як принципу організації адвокатури полягає, по-перше, у зовнішньому відокремленні органів адвокатського самоврядування, що реалізують різні функції (представницькі, кваліфікаційні, дисциплінарні, контрольно-ревізійні тощо); утворенні й наданні організаційними формами адвокатської діяльності юридичної допомоги у визначених, окремих сферах правовідносин, та/або в інституційному відособленні декількох груп суб’єктів усередині адвокатської професії з наділенням їх різним обсягом можливостей надання правової допомоги певних видів; по-друге, у внутрішньому розподілі між структурними підрозділами (департаментами, практиками тощо) вказаних суб’єктів певних вузькопрофільних напрямів роботи, систематичному здійсненні конкретним адвокатом професійної діяльності в межах певної сфери правовідносин.
17. Принцип корпоративного самоврядування адвокатів у світі становить сукупність правоположень, що визначають необхідною складовою внутрішнього устрою адвокатури обов’язкове/добровільне членство адвокатів у професійній асоціації, виборність й підзвітність її органів, їх самостійність і відокремленість від держави, демократизм й гласність діяльності, автономність управління й регуляції, наявність дієвих повноважень з підтримання стандартів професійної діяльності.
Оптимальною для України є автономна модель корпоративного самоврядування.
18. Доступність як принцип адвокатури утворена сукупністю правоположень, що встановлюють територіальні, фінансові, процедурні, темпоральні й інформаційні гарантії забезпечення безперешкодного доступу до правової допомоги адвоката.
На сучасному етапі правової реформи функція адміністрування системи безоплатної правової допомоги повинна бути залишена за Координаційним центром з надання правової допомоги. Посилення незалежності цього органу лежить у площині закріплення процедури, за якою директор Координаційного центру з надання правової допомоги призначається з’їздом адвокатів України за поданням Міністра юстиції України. Висловлення недовіри вказаному директору 2/3 складу делегатів з’їзду адвокатів України має тягнути звільнення його з посади. Такий порядок зміцнить автономність керівництва Координаційного центру з надання правової допомоги від держави й водночас сприятиме ширшому врахуванню інтересів адвокатури.
19. Ефективність як принцип адвокатури утворена сукупністю правоположень, які встановлюють вимоги до організації та діяльності адвокатської спільноти, що забезпечують фактичну результативність, дієвість реалізації поставлених перед нею цілей.
20. Мультидисциплінарною практикою є здійснювана в межах однієї організаційно-правової форми господарювання діяльність представників різних професій щодо надання юридичних і неюридичних послуг. Зміст мультидисциплінарності як принципу адвокатури полягає в побудові змішаної моделі організаційних форм адвокатської діяльності за рахунок включення до їх складу представників інших професій, на яких поширюються етичні вимоги й спеціальний порядок допуску до здійснення професійної діяльності (інституційний аспект) з метою надання адвокатських та інших професійних послуг (функціональний аспект).
На сьогодні очевидною є тенденція до утвердження й розширення сфери застосування мультидисциплінарності як принципу адвокатури в світі. Україна не повинна залишитись осторонь цього процесу. Можливість створення в Україні мультидисциплінарних об’єднань між адвокатами й представниками інших професій має бути закріплено для тих професіоналів, нормативні вимоги до статусу й поведінки яких узгоджуються із основоположними принципами адвокатури.
21. Розумність винагороди як принцип адвокатури становить сукупність правоположень, що визначають організаційно-правові умови отримання суб’єктом адвокатської діяльності розумної винагороди за виконання обов’язків, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності та/або реалізації повноважень члена органу адвокатського самоврядування.
Одним із засобів наближення правової допомоги до потреб та можливостей середнього класу є закріплення права адвоката отримувати від клієнта умовний гонорар, окрім випадків надання юридичної допомоги в кримінальних справах й сімейних спорах про розірвання шлюбу, стягнення аліментів або поділ сумісно нажитого майна.
22. Cистема є сукупністю взаємодіючих елементів, що поєднані між собою зв’язками та відносинами, утворюючи певну єдність, цілісність. Ключовими аспектами поняття система” виступає єдність складу (елементів) й структури. Елементи становлять найменші внутрішні одиниці, що в процесі взаємодії між собою утворюють систему як ціле. Підсистема є автономною групою елементів у межах системи, що диференційована за функціональною, суб’єктною або іншими ознаками. Структура системи є формою розміщення й взаємозв’язку елементів системи.
За сутнісними параметрами система адвокатури складається із сукупності взаємодіючих елементів, що поєднані між собою зв’язками та відносинами, які дозволяють забезпечити високі стандарти надання професійної правничої допомоги.
23. Систему адвокатури України утворюють адвокати, які об’єднані через організаційні форми адвокатської діяльності й адвокатського самоврядування задля ефективної реалізації мети адвокатури.
Найменшим внутрішнім елементом системи адвокатури є адвокат. Архітектоніка української системи адвокатури включає дві основні підсистеми організаційні форми адвокатської діяльності й адвокатське самоврядування. Елементами першої підсистеми виступають адвокати, адвокатські бюро, адвокатські об’єднання. Елементами другої підсистеми є адвокати й органи адвокатського самоврядування.
Проектування майбутньої й корегування параметрів функціонуючої системи має проводитися шляхом визначення примату трьох вузлових категорій пріоритету мети над функцією й функції над системою. Головна частина системи має відповідати за прийняття стратегічних для розвитку системи рішень, забезпечувати й контролювати їх реалізацію, корегувати поведінку нижчестоящих елементів у випадку вчинення дій, що перешкоджають досягненню стратегічної мети. Рівень внутрішньої розгалуженості системи адвокатури має відповідати ступеню різноманітності проблематики, із якою адвокатам доводиться стикатися під час взаємодії із зовнішнім середовищем.
24. Існуючі моделі європейських і світових систем адвокатур можуть бути класифіковані за різними критеріями. Залежно від ступеня обов’язковості членства в органах адвокатського самоврядування можна виділити системи адвокатур з добровільним або обов’язковим членством в органах адвокатського самоврядування. Залежно від складу адвокатури, тобто осіб, яким законодавством дозволено входити до організаційних форм адвокатської діяльності або самоврядування, системи адвокатур можуть бути класифіковані на гомогенні й гетерогенні. Залежно від кількості юрисдикцій, що здійснюють спеціалізоване регулювання діяльності певних груп адвокатів у межах однієї держави, слід виділити моноюрисдикційні й мультиюрисдикційні системи адвокатур. Залежно від обсягу повноважень загальнодержавного органу адвокатського самоврядування слід розмежовувати централізовані й децентралізовані адвокатури.
25. В профільному Законі потребує корегування поняття адвокат” шляхом визначення його як фізичної особи, яка має право на заняття адвокатською діяльністю.
26. Необхідним є розширення переліку організаційних форм адвокатської діяльності в Україні шляхом диференціації неприбуткових й прибуткових адвокатських бюро (об’єднань), що створюються у формі господарських товариств, а також закріплення такої організаційної форми як робота адвоката за наймом в адвоката або адвокатському об’єднанні (бюро).
27. Під час проведення виборів до складу органів адвокатського самоврядування форма голосування має визначатися уповноваженим самоврядним органом (збори, конференція, з’їзд), причому за загальним правилом повинно застосовуватися таємне голосування, яке за потреби може бути змінено більшістю учасників зібрання на відкриту форму волевиявлення.
Термін перебування на посаді членів органів адвокатського самоврядування повинен бути скорочений до трьох років.
Кооптування як вимушено допоміжний інститут не повинно набувати статусу основного чи визначального фактора під час формування представницьких органів адвокатури. Пріоритет має бути за демократичними процедурами. Застосування кооптації доцільно звузити поряд із впровадженням механізму залучення делегатів за посадою (ex officio).
Підставами для відкликання з посади керівника (члена) органу адвокатського самоврядування мають бути наступні: 1) невиконання виборною посадовою особою обов’язків, покладених на неї законом чи актами органів адвокатського самоврядування, зокрема, відсутність без поважних причин на засіданнях органу самоврядування більше двох разів; багаторазова відмова від виконання або невиконання доручень відповідного органу адвокатського самоврядування; 2) позбавлення виборної посадової особи права на заняття адвокатською діяльністю або зупинення права на заняття адвокатською діяльністю; 3) суттєве порушення Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність” чи актів органів адвокатського самоврядування; 4) невиконання без поважних причин своєї передвиборної програми чи зобов’язань, якщо такі проголошувалися; 5) повторне не затвердження звіту (висновків) про роботу відповідного органу адвокатського самоврядування.
28. Узагальнення правової основи і практики діяльності міжнародних громадських об’єднань адвокатів дає змогу здійснити їх наукову класифікацію відповідно до таких найбільш значущих критеріїв:
за суб’єктами, які залучаються до членства в організації суто адвокатські (членами можуть бути виключно адвокати) та правові об’єднання, що залучають до своєї роботи широкий спектр юридичних професій (поряд із адвокатами, членами можуть бути юрисконсульти, судді, викладачі права тощо);
за предметно-функціональною спрямованістю діяльності універсальні і спеціалізовані;
за ступенем активності виконання статутних завдань громадські об’єднання з високою, середньою та низькою активністю, а також ті, що діяльності не ведуть, існуючи тільки на папері”;
за обсягом території, на яку поширюється діяльність глобальні та регіональні (європейські, африканські тощо).
Визначаючи місце громадських об’єднань адвокатів в системі адвокатури, необхідно враховувати, що в деяких країнах світу відсутні професійні асоціації адвокатів, внаслідок чого громадські об’єднання адвокатів виконують функції, що традиційно притаманні органам адвокатського самоврядування. За цих умов громадські об’єднання адвокатів набувають значення елемента системи адвокатури.
Добровільно-ініціативний характер утворення й ліквідації громадських об’єднань адвокатів, а також характер їх повноважень не дозволяє розглядати ці об’єднання як стабільний, обов’язковий елемент системи адвокатури України.
29. Ядро структури адвокатури складають зв’язки і відносини між елементами системи адвокатури. Серед широкого розмаїття зв’язків визначальними є системні зв’язки основні, стійкі, закономірні. Окрім того, зв’язки розподіляються на вертикальні (субординаційні, ієрархічні) й горизонтальні (координаційні); прямі й непрямі; формальні й неформальні тощо.
Основне значення для консолідації елементів системи адвокатури мають зв’язки і відносини кооперації (співробітництва), які реалізуються шляхом координації, взаємодопомоги, сприяння, взаємоузгодження, обміну інформацією тощо. Без співробітництва елементів (адвокатів, АО, АБ, органів адвокатського самоврядування) неможливо реалізувати мету й завдання адвокатури, що конституюють її як систему.
До провідних інтегральних факторів, що забезпечують міцність зв’язків між адвокатами, належать професійна свідомість і культура адвокатів, передусім такі їх елементи як корпоративний дух та професійна ідеологія.
30. Реформування системної побудови адвокатури України потребує модернізації підсистеми органів адвокатського самоврядування, оптимальна модель якої повинна мати наступний вигляд:
на базовому регіональному рівні:
§ збори адвокатів міста/району;
§ конференція адвокатів регіону;
§ асоціація адвокатів регіону рада асоціації та дисциплінарний суд;
на національному рівні:
§ з’їзд адвокатів України;
§ Ревізійна комісія адвокатури України;
§ Кваліфікаційна комісія адвокатури України;