Артем’єва Наталія Павлівна Професійна правнича допомога у судовому процесі Укра­їни

brief description

Артем’єва Наталія Павлівна, тимчасово не працює: «Професійна правнича допомога у судовому процесі Укра­їни» (12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура). Спецрада Д 26.001.05 у Київському національному універ­ситеті імені Тараса Шевченка МОН України

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
АРТЕМ’ЄВА НАТАЛІЯ ПАВЛІВНА
УДК 347.97/99:347.96
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРОФЕСІЙНА ПРАВНИЧА ДОПОМОГА
У СУДОВОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
____________________________
Артем’єва Н.П.
Науковий керівник - ЗАХАРОВА Олена Семенівна, кандидат
юридичних наук, доцент
Київ - 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ................................................................. 11
ВСТУП....................................................................................................................... 12
Розділ 1. Теоретико-правові засади надання професійної правничої
допомоги у судовому процесі України ................................................................ 22
1.1 Становлення та розвиток професійної правничої допомоги у вітчизняному
судочинстві ................................................................................................................ 22
1.2 Поняття та сутність професійної правничої допомоги у судовому процесі
України ....................................................................................................................... 49
1.3 Нормативне регулювання права на професійну правничу допомогу у
судовому процесі України........................................................................................ 62
Висновки до Розділу 1 .............................................................................................. 73
Розділ 2. Правосуб’єктність осіб, які реалізують, забезпечують та
отримують професійну правничу допомогу у судовому процесі України... 77
2.1 Правосуб’єктність осіб, які реалізують професійну правничу допомогу у
судовому процесі України........................................................................................ 77
2.2 Правосуб’єктність осіб, які забезпечують право на професійну правничу
допомогу у судовому процесі України ................................................................... 93
2.3 Правосуб’єктність осіб, які отримують професійну правничу допомогу у
судовому процесі України...................................................................................... 105
Висновки до Розділу 2 ............................................................................................ 127
Розділ 3. Безоплатна правова допомога як гарантія захисту прав у
судовому процесі України.................................................................................... 132
3.1 Поняття та сутність безоплатної правової допомоги у судовому процесі
України ..................................................................................................................... 132
10
3.2 Правове регулювання надання безоплатної правової допомоги у судовому
процесі України ....................................................................................................... 152
3.3 Правове регулювання отримання безоплатної правової допомогу у судовому
процесі України ....................................................................................................... 163
Висновки до Розділу 3 ............................................................................................ 181
ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................... 192
Додаток А. Результати анкетування адвокатів……………………………...213
Додаток Б. Список публікацій і відомості про апробацію результатів
дисертації………………………………………………………………………….215
Додаток В. Акти впровадження результатів дисертаційного дослідження

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведений у межах дисертаційного дослідження комплексний аналіз
професійної правничої допомоги у судовому процесі України дозволив
сформулювати низку наукових та практичних висновків, спрямованих на
удосконалення нормотворчої, правозастосовної та судової практики, а саме:
1. Запропоновано розглядати інститут професійної правничої допомоги за
такими історичними етапами: 1) надання правничої допомоги у
дореволюційний період розвитку процесуального законодавства; 2) інститут
правничої допомоги у радянський період розвитку процесуального
законодавства; 3) інститут правничої допомоги у сучасний період.
2. Під поняттям «професійна правнича допомога у судовому процесі
України» запропоновано розуміти здійснення адвокатом як самостійним
учасником судочинства захисту та представництва у судовому процесі з метою
забезпечення реалізації особами їх процесуальних прав і обов’язків. Право на
професійну правничу допомогу у судовому процесі є невідчужуваним і не може
бути обмеженим у будь-якій формі.
Виокремлено такі ознаки професійної правничої допомоги у судовому
процесі України: 1) право на професійну правничу допомогу є гарантованим
Основним Законом держави для всіх фізичних осіб і не може бути ніким
обмежено; 2) учасники судового процесу можуть вільно скористатися
професійною правничою допомогою на платній основі без обмеження щодо
кількості представників; 3) у визначених законом випадках особі
забезпечується з боку держави безоплатна правнича допомога; 4) надання
професійної правничої допомоги здійснюється винятково адвокатами з
обов’язковим дотриманням адвокатської таємниці, крім окремих виняткових
випадків, коли правнича допомога може надаватися іншими особами
(малозначні справи, трудові спори); 5) наявність правового змісту та
спрямованості у діях адвоката; 6) професійна правнича допомога надається в
порядку, обсязі та формах, встановлених законодавством; 7) професійна
187
правнича допомога надається на підставі договору про правничу допомогу,
укладеного між клієнтом та адвокатом (адвокатським бюро, об’єднанням).
3. На підставі порівняльного аналізу рішень Європейського суду з прав
людини запропоновано: 1) розширення змісту нормативного визначення витрат
на правничу допомогу за рахунок включення до витрат на правничу допомогу
виконану роботу адвокатом відповідно до договору та наперед визначених
тарифів, але не сплачену стороною; 2) вдосконалення механізму гарантій
отримання адвокатом судових витрат шляхом перерахування коштів
безпосередньо на рахунок адвоката, а не сторони в рахунок оплати професійної
правничої допомоги за рішенням суду. В процесуальних кодексах (ЦПК
України, ГПК України, КПК України, КАС України) необхідно закріпити
положення про сплату безпосередньо на рахунок адвоката відповідних коштів
за надання правничої допомоги. Вказане положення вже є частиною
національного законодавства України відповідно до Закону України «Про
виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав
людини».
4. Професійну правничу допомогу надають винятково адвокати,
процесуальна діяльність яких регулюється спеціальним та процесуальним
законами. Всіх суб’єктів, які надають правничу допомогу у судовому процесі
України, запропоновано поділити на чотири групи: 1) адвокати – які надають
професійну правничу допомогу в усіх без винятку судових справах; 2) будь-які
особи, які досягли вісімнадцяти років та мають цивільну процесуальну
дієздатність – які надають правничу допомогу у трудових спорах, спорах щодо
захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах,
а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які
визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; 3) прокурори – які
надають правничу допомогу державі (в особі суб’єктів владних повноважень) в
усіх без винятку судових справах; 4) Уповноважений Верховної Ради України з
прав людини – надає правничу допомогу у випадках та в порядку,
188
передбаченому Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини».
5. Суб’єктами, які забезпечують право на професійну правничу допомогу у
судовому процесі України, є суди з огляду на наступне:
1) суд є обов’язковим суб’єктом процесуальних правовідносин, оскільки
саме на нього покладається обов’язок справедливо, неупереджено та своєчасно
розглядати та вирішувати судові справи. Без звернення зацікавленої особи до
суду і вирішення спору судом у визначеному законом порядку неможлива
реалізація особою свого права на професійну правничу допомогу;
2) право особи на професійну правничу допомогу у судовому процесі
України, а також право на судовий захист реалізується шляхом відкриття судом
провадження у справі з метою захисту прав, свобод та законних інтересів;
3) суд виступає тим процесуальним суб’єктом, який організовує судовий
процес з метою справедливого врегулювання спору між сторонами;
4) суд роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їх
процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення
процесуальних дій;
5) суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав,
передбачених процесуальним законом;
6) суд запобігає зловживанню учасниками судового процесу їх правами та
вживає заходів для виконання ними їх обов’язків;
7) суд є суб’єктом оцінки доказування у судовому процесі України. Поперше, винятково суд має право оцінювати докази, що були подані сторонами.
По-друге, суд може витребувати у сторін або інших осіб докази у випадку, коли
він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їх
процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також в інших
випадках, передбачених процесуальним законом;
8) суд стежить за добросовісністю дій законних представників, а також за
призначенням законних представників у випадках, коли їх немає. У випадку,
коли з яких-небудь підстав у особи немає законного представника, суд
189
призначає такого представника. Якщо законний представник неналежним
чином здійснює представництво, то суд заміняє таку особу;
9) суд за результатами повного та всебічного розгляду справи постановляє
рішення, яке є найвищою гарантією захисту прав особи, оскільки воно
ухвалюється іменем України та є обов’язковим до виконання всіма органами
державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та
службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на
всій території України.
6. Суб’єктами права на професійну правничу (правову) допомогу як
гарантованого невід’ємного права особи є учасники процесуальних відносин,
крім свідків та експертів, незалежно від статусу особи (фізична чи юридична), її
віку, громадянства, раси тощо та незалежно від виду правовідносин, в яких
вони беруть участь, якщо є потреба в застосуванні у таких правовідносинах
юридичних знань та вмінь для забезпечення захисту прав таких осіб, та які
виступають у судовому процесі учасниками справи чи стороною захисту,
потерпілим, цивільним позивачем або відповідачем у кримінальному
провадженні.
7. Під безоплатною правовою допомогою у судовому процесі України
запропоновано розуміти гарантовану державою незалежну професійну
діяльність адвокатів щодо надання на безоплатній основі правових послуг
особам, які є або можуть стати учасниками судових спорів. Суб’єктами надання
безоплатної правової допомоги у судовому процесі України можуть виступати
винятково адвокати, які включені до Реєстру адвокатів та які мають право
надавати безоплатну правову допомогу.
Аргументовано, що систему безоплатної правової допомоги потрібно
підпорядкувати органам адвокатського самоврядування та вивести з-під
контролю Міністерства юстиції України, як це відбувається сьогодні. Центри з
надання безоплатної правової допомоги повинні підпорядковуватися
незалежним радам адвокатів регіонів. Такий підхід є єдиним можливим для
того, щоб адвокатура дійсно була незалежною від органів державної влади,
190
органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, як це
зазначено в ст. 5 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
8. Встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування
вимушені залучати адвокатські об’єднання (бюро) або ж індивідуально
практикуючих адвокатів для представництва їх інтересів у суді за окремим
договором про надання правничої допомоги. Останнє обумовлено тим, що
державний орган не може оформити адвоката в штат працівників з огляду на те,
що такий адвокат повинен буде вступити на державну службу, що неможливо
поєднувати з адвокатською діяльністю. Для залучення адвокатів до
представництва юридичної особи у судовому процесі України, 50% частки
статутного капіталу якої становлять державні акції, або ж представництва
органу державної влади та місцевого самоврядування необхідно буде придбати
юридичні послуги через систему публічних закупівель. Інші правові варіанти
отримання зазначеною категорією суб’єктів професійної правничої допомоги у
судовому процесі України відсутні.
9. З’ясовано такі проблемні моменти забезпечення права особи на
безоплатну правову допомогу у судовому процесі України:
- особа, яка потребує безоплатної правової допомоги у судовому процесі
України, фактично позбавлена права на ефективну правову допомогу,
гарантованого Конвенцією про захист прав та основоположних свобод, а також
практикою Європейського суду з прав людини, оскільки обрання адвоката
віднесено до виняткової компетенції центру з надання безоплатної правової
допомоги. Наявні положення статей 19 – 22 Закону України «Про безоплатну
правову допомогу» охарактеризовано як такі, що порушують ст. 59 Конституції
України, а також базові принципи Конвенції про захист прав та
основоположних свобод. Неможливість особи самостійного обрати свого
адвоката у судовому процесі України супроводжується також проблемою
заміни такого адвоката, який був призначений центром з надання безоплатної
правової допомоги;
191
- непрозорий розподіл справ між адвокатами – центри з надання
безоплатної правової допомоги довільно розподіляють справи між адвокатами,
які мають право надання такої допомоги. Існує також ризик впливу центрів з
надання безоплатної правової допомоги на призначуваних ними адвокатів. У
контексті цього головним недоліком Закону України «Про безоплатну правову
допомогу» є відсутність ефективного механізму контролю за діяльністю
центрів з надання безоплатної правової допомоги;
- система безоплатної правової допомоги забезпечена таким чином, що
центри з надання безоплатної правової допомоги отримують повний доступ до
адвокатського досьє. Останнє, в свою чергу, підриває базові засади адвокатури
як незалежного самоврядного органу. Проблема полягає в тому, що центри
безоплатної правової допомоги вимагають від адвокатів надання як доказів
документів, необхідних для отримання винагороди за надання безоплатної
правової допомоги, які можуть містити адвокатську таємницю.
10. Консул уповноважений на надання правничої допомоги громадянам
країни, яку він представляє, стосовно її захисту в іноземній країні перебування,
проте не уповноважений здійснювати її представництво в суді. З огляду на це,
враховуючи норми міжнародних документів, ратифікувавши які Україна взяла
на себе конкретні зобов’язання, запропоновано внести зміни до Конституції
України, якими доповнити перелік винятків щодо представництва в суді та
передбачити можливість консула здійснювати представництво громадян своєї
країни у судових спорах.