ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІВ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП…..……………….……………………………...……………...….…..3

РОЗДІЛ 1
ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІВ ЯК ЗАСІБ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАНДАРТІВ СУДДІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І
ПОВЕДІН-КИ…………………………………………………….……………11

1.1.Соціальні стандарти професійної діяльності і поведінки суд-дів……..11
1.2.Забезпечення стандартів діяльності і поведінки суддів..... …….….….27
1.2.1. Дисциплінарна відповідальність суддів – вид юридичної відповіда-льності…………………………………………………………………………34
1.2.2. Особливості дисциплінарної відповідальності суддів ……..………50

РОЗДІЛ 2
РЕАЛІЗАЦІЯ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
СУД-ДІВ……………………………………………………………………….64

2.1.Підстава притягнення суддів до дисциплінарної відповідальнос-ті…..64
2.2.Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальнос-ті..…95
2.3.Проблеми законодавчого регулювання інституту дисциплінарної від-повідальності суд-дів...…………………...…………...….………….………146

ВИСНОВ-КИ.…............…………………….………………...……………..161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕ-РЕЛ...……………..……...………166
ДОДАТ-КИ…………………………………..……………………...………..182

ВСТУП

Необхідність дослідження сутності дисциплінарної відповідальності суддів, механізму її реалізації викликана відсутністю відповідних фунда-ментальних розробок. Дана обставина, в свою чергу, визначила вибір теми дисертації.
Актуальність теми. Конституція України, проголосивши державу демократичною і правовою, визнала вищою соціальною цінністю люди-ну, її життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпеку. Утвер-дження і забезпечення прав і свобод людини – головний обов'язок дер-жави (ст.3).
Ратифікація Україною Європейської Конвенції про захист прав лю-дини і основних свобод ставить за обов'язок державі забезпечити кожно-му, чиї права порушено, ефективні засоби правового захисту (ст.13). В юридичному механізмі захисту прав людини особливе місце посідають судові органи, що забезпечують основи конституційного ладу і захист прав людини і громадянина.
Концепція судово-правової реформи, схвалена Верховною Радою України 28 квітня 1992 р., серед основних завдань передбачає перебудо-ву судової системи з огляду на соціально-економічні та політичні зміни, що відбуваються в суспільстві. У контексті цих положень актуалізується правозахисна функція суду, авторитет судової влади, відповідальність суддів за дотримання професійних стандартів і моральних основ здійснення правосуддя.
Порушення суддівської дисципліни підриває авторитет судової влади, утруднює, а іноді й унеможливлює виконання її соціального при-значення – захист прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб. Одним із правових засобів забезпечення суд-дівської дисципліни є юридична відповідальність за порушення суддями професійних обов'язків, закріплених у Конституції України, Законі України «Про статус суддів», інших нормативних актах, зокрема мож-ливість застосування заходів дисциплінарного впливу до винних осіб.
У той же час комплексне дослідження інституту дисциплінарної відповідальності суддів не проводилося, не був сформульований його понятійний апарат, не розроблявся механізм реалізації даного виду юри-дичної відповідальності суддів. Недосконалість законодавства про дис-циплінарну відповідальність суддів і механізму його застосування стри-мує діяльність суб'єктів дисциплінарної влади, не забезпечує невідво-ротність відповідальності суддів за порушення професійних обов'язків.
Усе це визначає актуальність теми даної наукової роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ди-сертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт ка-федри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках держав-ної цільової комплексної програми «Проблеми удосконалення організа-ції і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (державна реєстрація № 0186.0.099031).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є правовий і науковий аналіз інституту дисциплінарної відповідальності суддів, його механізму і проблем реалізації; формування теоретичних положень і практичних висновків, спрямованих на розвиток і вдоскона-лення даного правового інституту та практики його застосування; фор-мулювання пропозицій, спрямованих на удосконалення законів України «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій Украї-ни».
Досягнення цих цілей вимагає вирішення таких найважливіших за-дач:
- дослідити професійні суддівські стандарти і засоби їх забезпечення;
- проаналізувати законодавство, що регулює дисциплінарну відповіда-льність суддів;
- проаналізувати практику притягнення суддів до даного виду юридич-ної відповідальності;
- вдосконалити понятійний апарат правового інституту дисциплінарної відповідальності суддів;
- дослідити зміст стадій дисциплінарного провадження відносно суддів;
- науково обґрунтувати доцільність притягнення суддів до дисци-плінарної відповідальності;
- розробити практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення за-конодавства, що регулює дисциплінарну відповідальність суддів.
Об'єктом дослідження є відносини, що виникають в зв'язку із ре-алізацією комплексного інституту дисциплінарної відповідальності суд-дів.
Предметом дослідження – сутність дисциплінарної відповідаль-ності суддів; сукупність норм, що регламентують підставу і процедуру притягнення до відповідальності, а також практика їх застосування.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об'єктивності ре-зультатів дисертантом використовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які застосовуються в сучасній правовій науці.
Методологічною основою дослідження є універсальні методи діалектики, використовувані на всіх етапах розкриття сутності дисци-плінарної відповідальності суддів і особливостей механізму її реалізації.
На окремих етапах дослідження автор застосовував спеціальні ме-тоди: логічний – для визначення в дослідженні понять «стандарти про-фесійної діяльності і поведінки суддів», «суддівська дисципліна», «дисци-плінарний проступок судді», «проступок, що порочить звання судді»; структурно-функціональний – для визначення значення дисциплінарної відповідальності в забезпеченні стандартів діяльності і поведінки суддів. Формально-юридичний метод використовувався для аналізу юридичних норм відповідних законів, що закріплюють дисциплінарну відповідаль-ність суддів, а також правозастосовної діяльності кваліфікаційних комісій суддів. Порівняльно-правовий метод застосовувався для співставлення норм права вітчизняного законодавства з правовими нормами інших держав. Метод кількісного і якісного аналізу використовувався для вста-новлення ефективності норм, що регулюють дисциплінарну відповідаль-ність суддів.
Теоретична основа дисертаційного дослідження базується на ро-ботах і висновках учених представників загальної теорії держави і права, адміністративного і трудового права, а також інших галузей права. Зо-крема, йдеться про роботи: Ю.С. Адушкіна, С.С. Алексєєва, С.М. Брату-ся, В.В. Бойцової, Л.В. Бойцової, П.Т. Васькова, В.С. Венедиктова, Д.О. Гавриленка, В.М. Горшеньова, В.О. Гринюка, Ю.М. Грошевого, Ю.О. Денисова, В.В. Єршова, І.О. Картузової, М.І.Клеандрова, М.О. Колоко-лова, Н.С. Крилової, В.М. Лебедєва, О.Е. Лейста, О. Маркова, І.Є. Ма-рочкіна, Т.Г. Морщакової, Г.О. Нестерової, О.Ф. Ноздрачьова, О.І. Пе-теліна, І.Л.Петрухіна, О.І. Процевського, Н.В. Радутної, В.М. Савицько-го, І.С.Самощенка, В.М.Смирнова, Ю.М. Старілова, Ю.І. Стецовського, Л.О.Сироватської, В.О. Терьохіна, М.Х. Фарукшина, Л.С. Халдєєва, М.Д.Шиндяпіної, В.І. Шишкіна та ін.
Поряд з науковими розробками російських і українських вчених окремо слід виділити теоретичні розробки таких зарубіжних правознав-ців, як Д. Карлен, Дж. Оберто, С.-Н. Санкар, Р. Уолкер, Л.Фридмен, В. Хайде, Й.-Фр. Штаатс, Р. Еррера.
Комплексних досліджень, присвячених даній тематиці, у вітчиз-няній юридичній літературі поки що нема.
Емпірична база дослідження. Дослідження здійснювалося з урахуванням даних атестаційно-дисциплінарної практики Вищої кваліфікаційної комісії суддів, а також проведеного дисертантом узагаль-нення дисциплінарної практики кваліфікаційних комісій суддів Донець-кої, Полтавської, Рівненської та Харківської областей.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в Україні вперше на монографічному рівні з урахуванням нової Конституції України, норм міжнародного права, законів «Про статус суддів», «Про Вищу раду юс-тиції», «Про судоустрій України», інших законодавчих актів комплексно досліджено інститут дисциплінарної відповідальності суддів. Зроблено висновки і сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення за-конодавства про статус суддів, сутність, механізм реалізації та особливо-сті їх дисциплінарної відповідальності.
Найбільш істотні результати дослідження, що відображають внесок автора в розробку зазначеної проблеми, такі:
- уперше досліджено сутність дисциплінарної відповідальності суддів як виду юридичної відповідальності;
- уперше комплексно досліджено підставу дисциплінарної відповідаль-ності суддів; обґрунтовано необхідність відмежування дисциплінарно-го проступку від суддівської помилки: помилка обумовлена правовою позицією судді по розглянутій справі і не є підставою відповідаль-ності;
- виділено гарантії реалізації дисциплінарної відповідальності суддів: чітке визначення її підстави, встановлення і дотримання строків притя-гнення до відповідальності, належна процедура розгляду питання (особливий порядок формування і склад дисциплінарного органу, змагальність, можливість оскарження рішення).
- сформульовано понятійний апарат правового інституту дисциплінар-ної відповідальності суддів, зокрема поняття: «стандарти професійної діяльності і поведінки суддів», «суддівська дисципліна», «суддівський індемнітет», «дисциплінарний проступок судді», «проступок, що по-рочить звання судді» та ін.;
- уперше запропоновано оптимізовану процедуру притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, зокрема наявний перелік стадій дисциплінарного провадження пропонується доповнити такими стаді-ями: виконання рішення по справі, перегляд рішення по скарзі (факу-льтативна стадія);
- обґрунтовано можливість виключення голів відповідних судів (їх за-ступників) із складу осіб, що мають право порушувати дисциплінарне провадження;
- запропоновано розширити коло дисциплінарних заходів такими, як: обговорення проступку, звільнення з посади голови суду (його засту-пника), попередження.
- запропоновано законодавчо закріпити можливість зупинення повно-важень суддів у разі винесення кваліфікаційною комісією рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення пи-тання про внесення подання про звільнення судді з посади;
- уперше виявлено недоліки законодавчого регулювання дисциплінар-ної відповідальності суддів, аргументовано закріплення даного право-вого інституту в одному законі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що одержані в результаті дослідження висновки і пропозиції можуть бути використані
– у сфері науково-дослідницької діяльності (дисертація може стати матеріалом для подальшого дослідження загальних і спеціальних питань дисциплінарної відповідальності суддів);
– у навчальному процесі (розроблені положення і висновки можуть використовуватися при читанні лекційних курсів «Організація судових та правоохоронних органів», «Організація роботи в суді», «Організація су-дової влади» і проведенні практичних занять);
– у навчально-методичній діяльності (запропоновані положення і висновки можуть використовуватися для вдосконалення навчальних про-грам, при підготовці підручників і навчально-методичних посібників);
– у правозастосовній сфері (діяльності кваліфікаційних комісій суд-дів);
– у процесі вдосконалення законодавства (внесення змін і допов-нень у закони України «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій України»).
Апробація результатів дисертації. Робота підготовлена на кафед-рі організації судових та правоохоронних органів Національної юриди-чної академії України імені Ярослава Мудрого, схвалена на засіданні ка-федри і рекомендована до захисту.
Основні положення, висновки і рекомендації сформульовані в дисе-ртації, доповідалися на науково-практичній конференції «Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правово-го регулювання» (8 грудня 2000 р., м. Запорожжя), конференції молодих учених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціа-льного розвитку України” (30 червня 2001 р., м. Харків), першій облас-ній конференції молодих учених «Тобі Харківщино – пошук молодих» у рамках секції «Сучасні проблеми права, державної безпеки життєдіяль-ності людини, формування громадянського суспільства» (19-20 березня 2002 р., м. Харків).
Деякі висновки, сформульовані в дослідженні, були висловлені і об-говорені на міжнародній науково-практичній конференції «Стан судової реформи в Україні: проблеми і перспективи» (18-19 квітня 2002 р., м. Харків).
Теоретичні аспекти роботи використовувалися автором у навчаль-ному процесі при викладені курсів «Організація судових та правоохо-ронних органів», «Організація роботи в суді», «Організація судової вла-ди».
Публікації. Основні положення дисертації відображено в семи нау-кових статтях, чотири з яких опубліковано в наукових фахових періоди-чних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, дві – в зарубіжних юридичних періодичних виданнях (Російська Федерація), а також у двох тезах наукових повідомлень.
Структура дисертації. Відповідно до мети, предмета і логіки дос-лідження дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, що включають п'ять підрозділів і два пункти, висновків, списку використа-них джерел що нараховує 188 найменувань і займає 16 сторінок, та до-датків. Загальний обсяг дисертації – 184 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

Діяльність і поведінка суддів повинні відповідати виробленим про-фесійним стандартам. У випадках невідповідності (порушення суддівської дисципліни) завдається шкода авторитету судової влади, ставиться під сумнів, а іноді і робиться неможливим виконання її соціальної ролі – розв’язання виникаючих у суспільстві та державі юридично значущих справ, захист законних прав і свобод людини. В цьому зв'язку підвищення і підтримання авторитету судової влади, як гаранта справедливості в суспільстві, найтіснішим чином пов'язані з забезпеченням додержання суддівської дисципліни.
1. Регулювання суддівської поведінки, як і сама суддівська діяль-ність, здійснюється на підставі професійних стандартів. Стандартами про-фесійної діяльності і поведінки суддів є закріплена у нормативних актах сукупність вимог, котрі ставляться до них, покладених обов’язків і нада-них суддям прав, що служить і сприймається (уявляється) як зразок їх поведінки і діяльності. Такий зразок виражає (втілює) уявлення в сучасному суспільстві про місце, роль і завдання суддів, судової влади в цілому, способи і порядок вирішення завдань, що стоять перед судом, тому встановлення даних стандартів здійснюється з урахуванням ролі суддів у суспільстві, особливостей їх соціального становища.
У цьому зв'язку суддівська дисципліна являє собою відповідність діяльності і поведінки суддів виробленим у суспільстві і державі професійним стандартам їх діяльності і поведінки.
2. Дисциплінарна відповідальність суддів як вид юридичної відпові-дальності, полягає в перетерпіванні порушником суддівської дисципліни несприятливих позбавлень морального, матеріального та організаційного характеру, і є одним із засобів забезпечення відповідності діяльності і поведінки суддів професійним стандартам (суддівської дисципліни).
Не можна погодитися з аргументами противників інституту дисцип-лінарної відповідальності суддів, оскільки всі вони стосуються недоскона-лості механізму його реалізації. Вирішення проблеми повинно знаходитися в площині вдосконалення даного механізму.
Гарантіями обґрунтованої реалізації відповідальності суддів мають бути: точне визначення її підстав, встановлення строків притягнення до відповідальності, належна процедура розгляду питання (змагальність, можливість оскарження рішення, особливий порядок формування і склад дисциплінарного органу тощо).
3. Особливості дисциплінарної відповідальності суддів виявляються в специфіці підстав, порядку її реалізації і статусі органів дисциплінарної влади, обумовлених службовим становищем суб'єкта, який притягається до відповідальності. Органи, що притягують суддів до дисциплінарної відповідальності (спеціальні органи дисциплінарної юрисдикції), не мають повноважень по безпосередньому призначенню суддів на посади, а, в свою чергу судді не перебувають з ними у відносинах функціонального підпорядкування.
В зв'язку з тим, що кваліфікаційні комісії є спеціально створеними атестаційно-дисциплінарними органами, не слід говорити про дешевизну дисциплінарного провадження як складовий елемент принципу процесуа-льної економії стосовно дисциплінарної відповідальності суддів.
4. Підставою дисциплінарної відповідальності суддів є вчинення ди-сциплінарного проступку, тобто винного, протиправного порушення службових обов'язків, що виражається в обмеженні або порушенні законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві або перешкоджанні доступу до правосуддя, порушенні суддівських обмежень, а також загальновизнаних моральних вимог.
Поняття «проступок, що порочить звання судді» входить до змісту загального поняття «дисциплінарний проступок». Проступками, що порочать звання (честь і гідність) судді, є дії (бездіяльність), які суперечать положенням Кодексу професійної поведінки судді та дають реальну і достатню підставу вважати, що обов'язок судді незалежно, чесно, неупереджено виконувати свої професійні обов'язки порушено, а також дії, що тягнуть за собою стійку негативну думку про моральне обличчя судді.
Для конкретизації поняття «проступок, що порочить звання судді» необхідно якнайшвидше прийняти Кодекс професійної поведінки судді. Крім того, у системі органів суддівського самоврядування можливе ство-рення «Комісії з професійної поведінки», до завдань якої слід віднести да-вання роз'яснень і рекомендацій з питань, пов'язаних з регулюванням суддівської поведінки. Це дозволить суддям заздалегідь узгоджувати свою поведінку зі стандартами, позначеними в Кодексі.
5. Судді володіють індемнітетом, що означає неможливість переслі-дування (мається на увазі переслідування, засноване на законі, тобто можливість притягнення до відповідальності, у тому числі дисциплінарної) судді за думки, виражені їм при виконанні своїх посадових обов'язків, його правову позицію по розглянутій справі, що заснована на законі і відображена у відповідних процесуальних документах.
У цьому зв'язку дисциплінарний проступок слід відрізняти від помилки судді, дії (бездіяльності), яка має зовнішні ознаки проступку, але позбавлена елемента вини. Помилка детермінована особистою переконаністю судді в правильності, законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення. Вона не є підставою дисциплінарної відповідальності.
6. Слід відмовитися від закріплення у п.2 ст.31 Закону України «Про статус суддів» терміна «несумлінність», що має у своєму змісті етичну категорію «нечесність» і характеризує необережну форму вини суддів. Нечесність не можна розглядати як елемент необережності, оскільки нечесним можна бути тільки навмисно.
Не можна говорити і про суддівську самовпевненість як вид необе-режної форми вини. Якщо суддя передбачає суспільно шкідливі наслідки своєї дії і легковажно розраховує на їх відвернення, він тим самим усвідомлює і порушення закону, і фактично навмисно його порушує. Передбачення шкідливості наслідків можливо лише при розумінні суддею шкідливості дій, оскільки неможливо, передбачаючи негативні наслідки, не брати до уваги характер дій, які тягнуть такі наслідки. У цьому зв'язку доцільно вести мову про недбалість як необережну форму вини судді, що полягає в його неуважному ставленні до роботи. Саме наслідком цього може бути завдання матеріальної чи моральної шкоди.
7. Початковою стадією дисциплінарного провадження відносно суддів є дисциплінарна перевірка і порушення провадження. Дисциплінарну перевірку слід розглядати як етап, що передує безпосередньому порушенню провадження, з огляду на особливу важливість попередньої перевірки матеріалу щодо дисциплінарної відповідаль¬ності суддів, для забезпечення суддівської незалежності. В той же час це не виключає проведення додаткової перевірки в рамках порушеного дисциплінарного провадження.
Необхідно виключити із суб'єктного складу осіб, які мають право безпосередньо порушувати дисциплінарне провадження, голів відповідних судів (їх заступників), з одночасним наданням їм повноважень щодо ініціювання питання про відповідальність суддів – це дозволить знизити вплив керівників суду в дисциплінарних питаннях.
Законодавчо закріплений перелік стадій дисциплінарного прова-дження не є повним і повинен бути доповнений стадіями: виконання рі-шення по справі і перегляд рішення по скарзі (факультативна стадія).
Слід доповнити і встановлений перелік дисциплінарних заходів: об-говорення проступку, звільнення з посади голови суду (його заступника), тобто заходами дисциплінарного впливу; попередженням – заходом дис-циплінарного стягнення, пов'язаним зі станом «покаранності» (6 місяців).
8. Законодавче регулювання інституту дисциплінарної відповідаль-ності суддів має ряд недоліків: відсутня низка процедурних моментів (не-повнота правового регулювання); невідповідність назв статей змісту; суперечливість і дублювання деяких положень; недостатня чіткість і яс-ність у викладі існуючих законодавчих приписів. До того ж ситуація ускладнена «розірваністю» інституту між декількома законами.
Правовий інститут дисциплінарної відповідальності суддів необхід-но закріпити в одному законодавчому акті – Законі «Про статус суддів», що забезпечить його належну реалізацію і дозволить зменшити кількість помилок у застосуванні. При цьому має бути розкрито зміст стадій дисциплінарного провадження, визначені суб'єкти, правомочні здійснювати конкретні процесуальні дії, відображено відповідні строки в дисциплінарному провадженні. Запропоновано структуру глави VI Закону України «Про статус суддів» – «Дисциплінарна відповідальність суддів»: ст.31. «Підстава дисциплінарної відповідальності суддів»; ст.32. «Види дисциплінарних мір»; ст.33. «Стадії дисциплінарного провадження»; ст.34. «Суб'єкти ініціювання дисциплінарної відповідальності суддів»; ст.35. «Перевірка ініціативного матеріалу»; ст.36. «Порушення дисциплінарного провадження»; ст.37. «Розгляд дисциплінарної справи»; ст.38. «Оскарження рішення по дисциплінарній справі»; ст.39. «Перегляд рішення по скарзі»; ст.40. «Виконання рішення по дисциплінарній справі».
Для забезпечення єдності дисциплінарної практики процедура при-тягнення до дисциплінарної відповідальності суддів усіх рівнів повинна бути однаковою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Процевский А.И. Предмет советского трудового права. – М.: Юридическая литература, 1979. – 224 с.
2. Ожегов С.И. Словарь русского языка Ок. 57 000 слов  Под ред. чл. - кор. АН СССР Н.Ю. Шведовой. – 17-е изд., стереотип. – М. Рус. яз., 1985. – 797 с.
3. Плахотный А.Ф. Проблема социальной ответственности. – Харьков.: Вища школа., 1981. – 192 с.
4. Конституція України  Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
5. Петрухин И.Л. Правосудие время реформ. – М. Наука, 1991. – 208с.
6. Лебедев В.М. Судебная власть в современной России проблемы становления и развития. – СПб. Лань, 2001. – 384 с.
7. Марочкин И.Е. Судебная власть как социальная ценность // Конститу-ція України – основа модернізації держави та суспільства: Матеріали наук. конф. / Упорядники Ю.М. Грошевий, М.І. Панов. – Харків: Право, 2001. – С.336-337.
8. Европейская хартия о статусе судей // Российская юстиция. – 1999. – №7. – С.2-4.
9. Европейская хартия о статусе судей (постатейный комментарий) // Рос-сийская юстиция. – 1999. – №8. – С.2-4 №9. – С.5-6.
10. Всеобщая декларация прав человека  Международные нормы о правах человека и применение их судами Российской Федерации. – М. Права человека, 1996. – С. 225-230.
11. Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод  Международные нормы о правах человека и применение их судами Российской Федерации. – М. Права человека, 1996. – С.326-342.
12. Международный пакт о гражданских и политических правах  Международные нормы о правах человека и применение их судами Российской Федерации. – М. Права человека, 1996. – С.240-259.
13. Основні принципи незалежності судових органів // Права людини і професійні стандарти для юристів. – Амстердам-Київ Українсько-Американське бюро захисту прав людини, 1996. – С.28-31.
14. Рекомендація № R (94) 12 Комітету міністрів державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів // Вісник Верховного Суду Украї-ни. – 1997. – № 4. – С.10-11.
15. Про судоустрій України: Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. – 2002. – №.10. – Ст.441.
16. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 24 – Ст.265.
17. Кодекс професійної етики судді // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5. – С.24.
18. Изварина А.Ф. Судебная власть в Российской Федерации. – Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2001. – 344 с.
19. Игнатов В.Г., Белолипецкий В.К. Профессиональная культура и про-фессионализм государственной службы: контекст истории и современ-ность. – Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2000. – 256 с.
20. Кодекс чести судьи Российской федерации // Советская юстиция. – 1993. – № 23. – С.31.
21. Кобликов А.С. Юридическая этика. – М. НОРМА – ИНФА ∙ М, 2000. – 168 с.
22. Халдеев Л.С. Судья в уголовном процессе Практическое пособие. – М. Юрайт, 2000. – 501с.
23. Радутная Н.В. Этика судьи // Этика судьи. – М.: Российская академия правосудия, 2001. – С.8-106.
24. Стецовский Ю.И. Судебная власть. – М.: Дело, 1999. – 400 с.
25. Кони А.Ф. Избранные произведения. – М.: Госюриздат, 1956. – Т.2. – 533 с.
26. Хавронюк М.І. Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003. – 240 с.
27. Терехин В. Судейская дисциплина от иммунитета до ответственности // Российская юстиция. – 1999. – №8. – С.10-12.
28. Васьков П.Т. Государственная дисциплина в СССР.– М. Госюриздат, 1960. – 146 с.
29. Гавриленко Д.А. Государственная дисциплина сущность, функции, значение. – Минск: Наука и техника, 1988. – 327 с.
30. Розин Н.Н. Уголовное судопроизводство Пособие к лекциям. – Изд. 3-е. – Петроград издание Юридического книжного склада «Право», 1916. – 597 с.
31. Радутная Н.В. Народный судья. Профессиональное мастерство и подготовка. – М.: Юридическая литература, 1977. – 144 с.
32. Кодекс законів про працю України: Затверджений Законом Української ССР від 10 грудня 1971 р. // Відомості Верховної Ради УССР. – 1971. – № 50. – Ст.375.
33. Концепція судово-правової реформи в Україні // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст.426.
34. Стефанюк В. Судова система України та судова реформа. – К. Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
35. Підсумки V з’їзду суддів України // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5. – С.11.
36. Организация судебной деятельности. – М.: Юрид. лит., 1977. – 176 с.
37. Мідор Д.-Д. Суди в Сполучених Штатах. – Сент-Пол, Міннесота.: Вест Паблішинг Ко., 1991. – 85 с.
38. Кашанина Т.В., Кашанин А.В. Основы российского права. – М.: НОРМА, 2001. – 800 с.
39. Шишкін В.І. Забезпечення прав людини в судочинстві США (Організаційні і процесуальні засади). – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
40. Sambhav N. Sankar. Disciplining the Professional Judge // California Law Review. – July 2000. – № 4. – P.1233-1280.
41. Нестерова Г.А. Дисциплинарная ответственность по советскому административному праву: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. / Моск. гос. ун-т. – М., 1988. – 23 с.
42. Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник. – М. Издательство БЕК, 1996. – 698 с.
43. Картузова И.А. Дисциплинарная ответственность государственных служащих: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одесская гос. юрид. акад. – Одесса, 1999. – 180 с.
44. Ноздрачев А.Ф. Государственная служба Учебник для подготовки государственных служащих. – М. Статут, 1999. – 592с.
45. Гришковец А.А. Правовое регулирование дисциплинарной ответственности государственных служащих // Право и политика. – 2001. – № 9. – С.57-73.
46. Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. – 128 с.
47. Адушкин Ю., Жидков В. Дисциплинарная и административная ответственность судей за и против // Российская юстиция. – 2001. – № 11. – С.24-26.
48. Адушкин Ю.С. О введении административной и дисциплинарной ответственности судей // Право и политика. – 2001. – № 12. – С.40-46.
49. Морщакова Т.Г. Проблемы совершенствования законодательства о дисциплинарной ответственности судей  Проблемы совершенствования советского законодательства. – М.: Изд-во ВНИИСЗ, 1987. – Вып.32-33. – С.184-198.
50. Бойцова В.В., Бойцова Л.В. Судьи в США ответственность за ошибки и злоупотребления // США экономика, политика, идеология. – 1992. – № 7. – С.82-87.
51. Марков О. Нравственное начало в работе судьи // Российская юстиция. – 1999. – №7. – С.35-36.
52. Терехин В.А. Судейский иммунитет как гарантия прав и свобод граждан (вопросы теории и практики) // Российский судья. – 2001. – №7. – С.14-17.
53. Гринюк В.О. Деякі аспекти особливого порядку притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності як гарантії принципу їх незалежності // Вісник Київського національного університету: Юридичні науки, 2001. – Вип.43. – С.68-72.
54. Марочкин И.Е. Проблемы дисциплинарной ответственности судей // Проблеми законності Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип.48. – С.155-161.
55. Цепляева Г., Яблокова И. De facto и de jure судейского сообщества // Российская юстиция. – 2001. – № 11. – С.31-33.
56. Радутная Н. Покушение на неприкосновенность судьи // Российская юстиция. – 2001. – № 12. – С.11-12.
57. Колоколов Н.А. Судебная реформа шаг вперед, два шага назад // Российский судья. – 2001. – № 12. – С.11-15.
58. Смирнов В.Н. Понятие дисциплинарной ответственности  Правоведение. – 1969. – № 3 – С.52-61.
59. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк тео-рии). – М. Юридическая литература, 1976. – 216 с.
60. Петелин А.И. Проблемы правовой ответственности в социалистическом обществе: Учебное пособие. – Омск.: Омская высшая школа милиции, 1976. – 119 с.
61. Ветрова Г.Н. Уголовно-процессуальная ответственность. – М. Наука, 1987. – 114 с.
62. Пыльд Ю.А. Дисциплинарная ответственность работников плавающего состава судов морского флота СССР: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Тартуский гос. ун-т. – Тарту, 1987. – 248с.
63. Бобылев А.И. Некоторые проблемы юридической ответственности // Правовая политика и правовая жизнь. – 2001. – №2. – С.73-79.
64. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юридическая литература, 1971. – 240 с.
65. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теорети-ческие проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 240 с.
66. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности Социологический и юридический аспекты. – Л. Изд-во ЛГУ, 1983. – 142с.
67. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Харьков: Консум, 1996. – 136 с.
68. Шиндяпина М.Д. Стадии юридической ответственности Учебное по-собие. – М. Книжный мир, 1998. – 168 с.
69. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М. Госюриздат, 1961. – 381 с.
70. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении – М. Юридическая литература, 1974. – 351 с.
71. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Сущность юридической ответственности в советском обществе. – М.: Знание, 1974. – 44 с.
72. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т. / Под ред. проф. М.Н. Марченко. – Т. 2. Теория права. – М. Зерцало, 1998. – 640 с.
73. Теория государства и права / Под ред. В.К. Бабаева. – М. Юристъ., 1999 – 592 с.
74. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права: Учебное пособие. – Свердловск: Cвердловский юрид. ин-т, 1964. – Вып.2 – 226 с.
75. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Свердловск. Изд-во Сверд-ловск. юрид. ин-та, 1972. – Т.1.– 396 с.
76. Иоффе О.С. Вина и ответственность по советскому праву // Советское государство и право. – 1972. – №9. – С.34-43.
77. Горшенев В.М. К вопросу о понятии юридической ответственности в советском праве // Вопросы теории советского права. Новосибирск, 1966. – C.38-46.
78. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М. Юридическая литература, 1972. – 256 с.
79. Меньшиков В.В. К вопросу о соотношении моральной и юридической ответственности в социалистическом обществе // Проблемы правоведения. – Новосибирск, 1967.
80. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Саратов. Изд-во Сарат. ун-та, 1973. – 456с.
81. Гавриленко Д.А. Правовое государство и дисциплина. – Минск: Наука и техника, 1991. – 149с.
82. Стависский П.Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве. – Киев-Одесса. Вища школа, 1982. – 184с.
83. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР  Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25. – Ст.146.
84. Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України: Закон України від 2 лютого 1994р. № 3911-XII  Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №22. – Ст.140.
85. Подкопаев С.В. Дисциплинарная ответственность судей да или нет?  Российский судья. – 2001. – №4. – С.21-22.
86. Судейская этика и дисциплина. Подбор судей. Материалы российско-американского семинара – Белгород Высш. квалиф. коллегия судей РФ, 1998.
87. Фаризова С. Президент поработал «нетрадиционно», поправив законы о судебной реформе до внесения в Думу  Коммерсантъ Украина. – 2001. – 24 мая.
88. О внесении изменений и дополнений в Закон Российской Федерации «О статусе судей в Российской Федерации»: Федеральный Закон Российской Федерации от 15 декабря 2001 г. № 169-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2001. – № 51. – Ст.4834.
89. Ершов В.В. Судебная власть в правовом государстве: Дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.01. / Ин-т. государства и права АН РФ. – М., 1992.
90. Палеев М.С. Закон о статусе судей Российской Федерации (научно-практический комментарий / Под ред. и с вводными замечаниями В.М. Савицкого). – М. БЕК, 1994. – 81с.
91. Савицкий В.М. Организация судебной власти в Российской Федерации. – М.: БЕК, 1996. – 320 с.
92. Настольная книга судьи: Введение в профессию. – М.: Рос. правовая акад. МЮРФ, 2000. – 359 с.
93. Ржевский В.А., Чепурнова Н.М. Судебная власть в Российской Федерации конституционные основы организации и деятельности. – М. Юристъ, 1998. – 216 с.
94. Положение о дисциплинарной ответственности судей Украин¬ской СССР: Утверждено Указом Президиума Верховного Совета Украинс-кой ССР от 28 июля 1967 г. № 211 – VII  Ведомости Верховного Совета УССР. – 1967. – №31. – Ст.227.
95. Положение о дисциплинарной ответственности судей судов Украинс-кой СССР: Утверждено Указом Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 30 июня 1976 г. № 1047 – IХ  Ведомости Верховного Совета УССР. – 1976. – №28. – Ст.237.
96. Постановление Конституционного Суда Российской Федерации по делу о проверке конституционности п.3 ст.16 Закона «О статусе судей в Российской Федерации» в связи с жалобами граждан Р.И. Мухаметшина и А.В. Барбаша  Российская газета. – 1996. – 19 марта.
97. Клеандров М.И. Дисциплинарная ответственность судей в государствах-участниках СНГ // Законодательство и экономика. – 2001. – №10. – С.67-77.
98. Клеандров М.И. Дисциплинарная ответственность судей в государствах-участниках СНГ (Кыргызстан и Грузия) // Законодательство и экономика. – 2001. – №11. – С.45-56.
99. Конституция Греции  Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М. Издательская группа НОРМА-ИНФА • М, 1999. – С.245-294.
100. Конституция Испании  Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М. Издательская группа НОРМА-ИНФА • М, 1999. – С.371-415.
101. Конституция Итальянской республики  Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М. Издательская группа НОРМА-ИНФА • М, 1999. – С.423-450.
102. Конституция Французской республики  Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М. Издательская группа НОРМА-ИНФА • М, 1999. – С.665-684.
103. Конституція Республіки Македонія  Конституції нових держав Єв-ропи та Азії  Упорядкувач С. Головатий. – К. Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. – С.158-190.
104. Эксперты совета Европы о статусе судей // Российская юстиция. – 2001. – №11 – С.22-23.
105. Дженис М., Кэй Р., Брэдли Э. Европейское право в области прав человека (Практика и комментарии) / Пер. с англ. – М. Права человека, 1997. – 640 с.
106. Гавриленко Д.А. Дисциплина, мораль, право. – Минск: Наука и тех-ника, 1983. – 135с.
107. Смирнов В.Н. Дисциплина труда в СССР Социальные и правовые проблемы. – Л. Изд-во ЛГУ, 1972. – 120 с.
108. Сыроватская Л.А. Ответственность по советскому трудовому праву. – М. Юридическая литература, 1974. – 184 с.
109. Плюхин Н.В. Виды дисциплинарной ответственности по советскому праву // Советское государство и право. – 1977. – № 2. – С.73-78.
110. Петрухин И.Л., Батуров Г.П., Морщакова Т.Г. Теоретические основы эффективности правосудия. – М.: Наука, 1979. – 392 с.
111. Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади в Україні. – К. Ін Юре, 1997. – 20 с.
112. Кримінально-процесуальний кодекс України: Затверджено Законом Української РСР від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст.15.
113. Ямпольская Ц.А., Шорина Е.В. Административно-правовые вопросы укрепления государственной дисциплины. – М.: Изд-во АН СССР, 1955. – 183 с.
114. Дисциплінарний статут прокуратури України: Затверджений постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. № 1796-XII  Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 4. – Ст.15.
115. Про прокуратуру: За¬кон Ук¬раї¬ни від 5 грудня 1991 р. № 1790-XII  Ві¬до¬мості Ве¬р¬хо¬вної Ради Ук¬раїни. – 1991.– № 53. – Ст.793.
116. Марков О. Реформа квалификационных коллегий судей какую роль отведут общественности // Российская юстиция. – 2001. – № 7. – С.19.
117. Положение о квалификационных коллегиях судей // Ведомости Съез-да народных депутатов Верховного Совета Российской Федерации. – 1993. – № 24. – Ст.856.
118. Об органах судейского сообщества в Российской Федерации: Федеральный Закон РФ от 14 марта 2002 г. № 30-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2002. – № 11. – Ст.1022.
119. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ Української РСР // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №.45 – Ст.599.
120. Новый шаг к открытости и гласности // Российская юстиция. – 2002. – № 11. – С.68-69.
121. Малеин Н.С. Правонарушение Понятие, причины, ответственность. – М. Юридическая литература, 1985. – 192 с.
122. Венедиктов В.С. Юридическая ответственность по советскому трудо-вому праву. – Киев: УМК ВО, 1989. – 68 с.
123. Зайцев И.М. Устранение судебных ошибок в гражданском процессе. – Саратов. Изд-во Сарат. ун-та, 1985. – 136 с.
124. Жилин Г.А. Целевые установки гражданского судопроизводства и проблема судебной ошибки  Государство и право. – 2000. – № 3. – С.51-58.
125. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – Т.II. – М. Юридическая литература, 1982. – 360 с.
126. Цивільний процесуальний кодекс України: Затверджено Законом Української РСР від 18 липня 1963 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 30. – Ст.464.
127. Фридмэн Л. Введение в американское право. – М.: Прогресс-Универс. – 1993. – 286 с.
128. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. О месте психического во всеоб-щей взаимосвязи явлений материального мира. – М. Изд-во АН СССР, 1957. – 328 с.
129. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть Курс лекций. – М. БЕК, 1999. – 590 с.
130. Курс уголовного права. Общая часть. – Т.1. Учение о преступлении: Учебник для вузов. – М. Зерцало, 1999. – 592 с.
131. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Харьков. Вища школа, 1975. – 144 с.
132. Орлов Ю.К. Основы теории доказательств в уголовном процессе. – М.: Проспект, 2000. – 144 с.
133. Современный словарь иностранных слов. – СПб. Дуэт, 1994. – 752 с.
134. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия  Под ред. М.Ю. Тихомирова. – М. ЮРИНФОРМЦЕНТР, 1998. – 526 с.
135. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учеб-ник: В 4 т. – Тома 1-2 / Отв. ред. Б.А. Страшун. – М. БЕК, 1995. – 778 с.
136. Про застосування законодавства що забезпечує незалежність суддів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 4 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000). Офіц. вид. у 2т./ За заг. ред. В.Ф. Бойка. – К. АСК. – 2000. – Т.1 – С.33-40.
137. Уолкер Р. Английская судебная система / Пер. с англ. Г.В. Апаровой – М.: Юрид. лит., 1980. – 632 с.
138. Кузнецова Н.В. Психологический аспект в кадровой работе с народ-ными судьями // Советская юстиция. – 1991. – № 8 – С.25-26.
139. Кузнецова Н.В. А судьи кто? (К вопросу о профессиональном отборе на судебную работу) // Государство и право. – 1994. – №8-9. – С.128-135.
140. Клеандров М.И. Социально-психологические и морально-этические проблемы формирования судейского корпуса // Журнал российского права. – 1999. – № 12. – С.48-52.
141. Клеандров М.И. Статус судьи. – Новосибирск: Наука. Сибирская из-дательская фирма РАН, 2000. – 444с.
142. Сыроватская Л.А. Ответственность за нарушение трудового законодательства. – М. Юридическая литература, 1990 – 176 с.
143. Селіванов А., Фесенко Є. Професійні знання суддів – гарантія забез-печення справедливого правосуддя  Право України. – 2000. – №7. – С.84-85, 89.
144. Організація судової влади в Україні / За наук. ред. А.О. Селіванова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 112 с.
145. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорь-кина, В.Е. Крутских. – М. ИНФА ∙ М, 1998. – VI, 790 с.
146. Прилуцький С. Присяга судді стара категорія – новий правовий зміст // Право України. – 2001. – № 6. – С.102-105.
147. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. – Харків: Право, 2002. – 160 с.
148. Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. № 9 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000). Офіц. вид. у 2т./ За заг. ред. В.Ф. Бойка. – К. АСК. – 2000. – Т.1 – С.277-286.
149. Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000). Офіц. вид. у 2т./ За заг. ред. В.Ф. Бойка. – К. АСК. – 2000. – Т.2 – С.335-343.
150. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / Карпачова Н.І. – 2-е вид. – Харків: Консум, 2001. – 464 с.
151. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – К. Українська правнича фундація, Український центр правничих сту-дій, 1999. – №3. – 222 с.
152. Трофименко В.М. Кримінально-процесуальні гарантії особистості в стадії судового розгляду: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України. – Харків, 2000. – 226 с.
153. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997р. № 7 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000). Офіц. вид. у 2т. / За заг. ред. В.Ф. Бойка. – К. АСК. – 2000. – Т.1 – С.29-32.
154. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 1999 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 2. – С.24-31.
155. Гаскарова М.Л. Правовая защита чести и достоинства личности воп-росы теории: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / – М., 1999. – 20 с.
156. Эрделевский А. Диффамация // Законность. – 1998. – № 12. – С.11-15.
157. Потапенко С.В. Честь и достоинство судьи  Российский судья. – 2001. – №5. – С.4-6.
158. Шарыло Н.П. Прокудина Л.А. Честь, достоинство и деловая репута-ция как объекты судебной защиты // Прокурорская и следственная практика. – 1998. – №2. – С.47-60.
159. В Высшей квалификационной коллегии судей // Российская юстиция. – 2001. – № 4. – С.57-58.
160. По¬д¬ко¬па¬ев С.В. К во¬п¬ро¬су о по¬ня¬тии ди¬с¬ци¬п¬ли¬на¬р¬но¬го про¬с¬ту¬п¬ка су¬дьи  Про¬б¬ле¬ми за¬кон¬но¬с¬ті Респ. мі¬ж¬ві¬дом. на¬ук. зб.  Відп. ред. В.Я. Та¬цій. – Ха¬р¬ків Нац. юрид. акад. Ук¬ра¬ї¬ни, 2001. – Вип. 46. – С.198-201.
161. Штаатс Й.-Ф. Судейская этика в Германии // Этика судьи. – М.: Рос-сийская академия правосудия, 2002. – С.131-165.
162. Российско-Американский семинар для представителей судов и пред-ставителей квалификационных коллегий судей субъектов Российской Федерации «Подбор судей, судейская этика и дисциплина»  Государство и право. – 1999. – №6. – С.97-119.
163. ABA Code of Judicial Conduct (1972)  Selected statutes, rules and standards on the legal profession. – St. Paul, Minn. West Publishing Co., 1992. – P.823-838.
164. ABA Model Code of Judicial Conduct (1990)  Selected statutes, rules and standards on the legal profession. – St. Paul, Minn. West Publishing Co., 1992. – P.788-822.
165. Кодекс професійної етики судді // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 2. – С.46.
166. Кленов Е., Малов В. Рецензия на учебник «Советское трудовое право» (под ред. проф. Н.Г. Александрова, изд-во «Юрид. лит», 1966)  Советская юстиция. – 1967. – № 12. – С.29-30.
167. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1963. – 172 с.
168. Law of Georgia “On Disciplinary Responsibility and Disciplinary Prosecution of Judges of Common Courts of Georgia” // www. parliament.ge; by Title in English / website Parliamnet of Georgia.
169. Рішення Конституційного Суду України від 21 травня 2002 р. в справі № 1-3/2002 (справа про Закон України «Про Вищу раду юстиції») // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 3. – С.4-15.
170. Карлен Д. Американские суды: система и персонал. – М.: Прогресс. – 1972. – 124 с.
171. Государственная дисциплина и ответственность / Под ред. Л.И. Антоновой и Б.И. Кожохина. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1990 – 152 с.
172. Калужный С.А. Объяснения нарушителя трудовой дисциплины (пра-вовые вопросы)  Правоведение. – 1986. – № 6. – С.67-70.
173. Подкопаев С.В. Проблема приостановления полномочий судей // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип.56. – С.173-176.
174. Про внесення змін до Закону України «Про статус суддів»: Закон України від 21 червня 2001 р. № 2534-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст.180.
175. Лебедев В.М. Воспитательная функция советского трудового права. – М. Юрид. лит, 1981. – 167 с.
176. Судьи в зарубежных странах // Законодательство зарубежных стран (обзорная информация). – М.: ВНИИ советского государственного строительства и законодательства, 1991. – Вып.2 – 49 с.
177. Эррера Р. Дисциплинарный режим магистратов и ответственность государства за государственную службу правосудия во Франции // Этика судьи. – М.: Российская академия правосудия, 2002. – С.117-130.
178. Оберто Д. Права и обязанности судей, их дисциплинарная ответст-венность // Этика судьи. – М.: Российская академия правосудия, 2002. – С.187-211.
179. Симорот З.К., Мацюк А.Р., Монастырский Е.А., Данченко Н.И. При-менение законодательства, регулирующего дисциплину труда рабочих и служащих. – К.: Наукова думка, 1980. – 233 с.
180. Биля І., Подкопаєв С. Законодавче регулювання дисциплінарної від-повідальності суддів (з точки зору законодавчої техніки) // Право України. – 2001. – № 10. – С.40-43.
181. Алексеев С.С. Проблемы теории права. – Свердловск. Изд-во Свердловск. юрид. ин-та, 1973. – Т.2.– 402 с.
182. Тростюк З. Щодо назв у понятійному апараті Особливої частини Кримінального кодексу України // Право України. – 1999. – № 12. – С.77-80.
183. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения. – М.: Юридическая литература, 1974. – 183 с.
184. Законодательная техника Научно-практическое пособие. – М. Горо-дец, 2000. – 272 с.
185. Власенко Н.А. Логико-структурные дефекты системы советского права // Правоведение. – 1991. – №3. – С.21-28.
186. Надеев Р. Законотворческие ошибки  Российская юстиция. – 2001. – №5. – С.20-22.
187. О статусе судьи: Закон Республики Молдова от 20 июня 1995 г. № 544-XIII // Monitorul Oficial. – 1995. – № 59-60. – 26 октября.
188. О дисциплинарной коллегии и дисциплинарной ответственности су-дей: Закон Республики Молдова от 19 июля 1996 г. № 950 // Monitorul Oficial. – 1996. – № 61-62. – 20 сентября.