АКТИ ПРОКУРОРСЬКОГО РЕАГУВАННЯ: ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА РЕАЛІЗАЦІЯ :

brief description

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Крилова Ірина Іванівна

УДК 343.16

АКТИ ПРОКУРОРСЬКОГО РЕАГУВАННЯ:
ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА РЕАЛІЗАЦІЯ

12.00.10 – Судоустрій; прокуратура та адвокатура

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Гончаренко Владлен Гнатович
доктор юридичних наук, професор,
академік Національної академії правових наук України

Київ - 2010
ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………….. 4

РОЗДІЛ І ПОНЯТТЯ, ВИДИ І СТАТУС АКТІВ ПРОКУРОРСЬКОГО РЕАГУВАННЯ……………………
13

1.1. Акти органів державної влади: поняття, класифікація, правове значення……………………………………………....
13

1.2. Місце актів прокурорського реагування в системі актів органів державної влади………………....................................
46

1.3. Види актів прокурорського реагування…………………….. 108

1.4. Правовий і управлінський статус актів прокурорського реагування…………………………………………………….
122

Висновки до розділу І………………………………..……………............. 138

РОЗДІЛ ІІ РЕАЛІЗАЦІЯ АКТІВ ПРОКУРОРСЬКОГО РЕАГУВАННЯ………………………………………………
142

2.1. Акти прокурорського нагляду і їх реалізація……………...... 142

2.2. Обвинувальні акти прокурора……………………………….. 160

2.3. Акти прокурорського представництва………………………. 174

2.4. Питання забезпечення ефективності актів прокурорського реагування…………………………………………………….
198

Висновки до розділу ІІ……………………………………………………… 212

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………
219

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………….………….. 228

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГПК – Господарський процесуальний кодекс України
КАС – Кодекс адміністративного судочинства України
КВК – Кримінально-виконавчий кодекс України
КК – Кримінальний кодекс України
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України
ЦПК – Цивільно-процесуальний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. Конституцією України 1996 року був чітко визначений шлях розвитку України у напрямі до розбудови та зміцнення демократичної, соціальної і правової держави. Одними із визначальних принципів такої держави Україна визнала принцип верховенства права та принцип поділу влади. Ці принципи належать до найкращих прогресивних здобутків політико-правової історії людства і покликані забезпечувати гуманістичний розвиток суспільства та якісність здійснення державної влади. Верховенство права – це панування права в суспільстві, у стосунках між усіма учасниками суспільного життя, у життєдіяльності державних і недержавних організацій, соціальних спільнот, груп, об’єднань тощо.
Поділ державної влади – це запобігання концентрації влади в руках однієї особи чи органу, встановлені правила організації та здійснення державної влади, які передбачають єдність влади і розподіл повноважень держави.
Конституція України проголосила, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, чим чітко визначила головні положення принципу та складові державної влади. Разом з тим такий потужний інститут як прокуратура за цим поділом фактично залишився без конституційно-правового статусу. Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захищати конституційний лад, забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Крім того, відповідно до п.9 Перехідних положень Конституції України і статей 19-28 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. № 1789 прокуратура здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів – до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів з контролю за додержанням законів. Дія цих положень не обмежена в часі, що і викликає стурбованість щодо збереження принципів верховенства права та поділу державної влади, оскільки невирішеною є проблема взаємовідносин прокуратури з органами державної влади, організаціями, підприємствами, установами та громадянами.
Результати здійснення прокуратурою своїх повноважень втілюються в її актах, які є зовнішнім проявом державно-владних функцій. Одним із різновидів актів прокуратури є акти прокурорського реагування, які законодавчо пов’язані із реалізацією прокурорського нагляду, а фактично є зовнішнім проявом – реагування, спрямоване на запобігання чи припинення порушення норм законів шляхом створення, зміни чи припинення певних правових відносин. Отже, акти прокурорського реагування посідають одне з чільних місць у системі актів прокуратури і в системі правових актів України. Тому визначення їх юридичних властивостей (характеру, юридичної сили, сфери дії, форми) дає змогу охарактеризувати юридичну природу цих актів, що, в свою чергу, дозволяє зрозуміти ефективність їх регулюючого впливу на суспільні відносини, вдосконалити практику їх реалізації та, як наслідок, забезпечити належний рівень законності в країні.
Актуальність проблеми пояснюється, насамперед, необхідністю проведення глибоких науково-теоретичних досліджень правового статусу актів прокурорського реагування як складової системи правових актів органів державної влади України, оскільки у вітчизняній юридичній науці це питання є малодослідженим.
Слід зазначити, що питання правового статусу прокуратури і прокурорського нагляду, які відіграють значну роль при визначенні правового статусу актів прокурорського реагування, протягом десятиріч були предметом уваги багатьох українських і зарубіжних учених та фахівців, серед яких О.М. Бандурка, В.І. Басков, О.Д. Бойков, В.Д. Бринцев, К.Д. Бурмістров, І.В. Вернидубов, В.Г. Гончаренко, Л.Р. Грицаєнко, Ю.М. Грошевий, В.М. Гусаров, Л.М. Давиденко, В.Г. Даєв, В.В. Долежан, В.С. Зеленецький, П.М. Каркач, І.М. Козьяков, Т.В. Корнякова, М.В. Косюта, В.П. Корж, М.Й. Курочка, В.Т. Маляренко, І.Є. Марочкін, М.Н. Маршунов, О.Р. Михайленко, М.І. Мичко, В.Т. Нор, В.П. Півненко, Ю.Є. Полянський, М.О. Потебенько, М.В. Руденко, М.М. Руденко, В.М. Савицький, В.І. Сапунков, Г.П. Середа, К.Ф. Скворцов, Є.А. Суботін, В.В. Сухонос, В.Я. Тацій, О.Б. Черв’якова, П.В. Шумський та інші.
Разом з тим, зважаючи на ґрунтовні наукові розробки, необхідно визнати, що в Україні й досі немає загальноприйнятої думки щодо вирішення цих питань.
Аналіз правової літератури, дав змогу з’ясувати, що в наукових працях багато уваги приділяється з’ясуванню юридичної природи окремих видів актів, але комплексних досліджень системи юридичних актів, єдиного підходу до їх назв та їх класифікації практично немає, що значно ускладнює практику їх визначення, їх співвідношення та правового значення і дає можливість співіснувати багатьом різним поглядам на це питання. Тому у процесі написання роботи також враховувався ступінь дослідження загальної теорії юридичних актів, вагомий внесок у розвиток теоретичних і практичних основ якої внесли такі вчені, як С.С. Алексєєв, А.М. Васильєв, Р.Ф. Васильєв, А.В. Міцкевич, Р.Т. Окушева, П.М. Рабінович, Ю.А. Тихомиров, Г.О. Христова, М.В. Цвік та інші.
Таким чином, незважаючи на значну кількість публікацій і досліджень на тему прокурорської діяльності і прокурорського нагляду, а також створення теорії юридичних актів, в українській юридичній науці існує прогалина у царині комплексних загальнотеоретичних досліджень юридичних властивостей актів прокуратури, серед іншого актів прокурорського реагування, які б спиралися на методологічну базу теорії юридичних актів. Актуальність теми, складність і дискусійність окремих її питань, недостатнє їх вивчення та необхідність їх правового врегулювання і визначили мету і завдання цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів наукових досліджень Академії адвокатури України і є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт: «Розробка проблем прав людини. Сприяння забезпеченню прав і свобод людини, забезпечення їх правового захисту. Дослідження питань професійного захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи», затвердженого рішенням Вченої ради Академії адвокатури України від 11 лютого 2002 р. (протокол № 5). Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради Академії адвокатури України від 27 лютого 2006 р. (протокол № 8).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні специфіки юридичної природи актів прокурорського реагування, їх правового та управлінського статусу, класифікації та реалізації, формування теоретичних висновків і рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності актів прокурорського реагування, їх регулюючого впливу на суспільні відносини, вдосконалення практики їх реалізації.
Дисертація має теоретико-прикладний характер і відповідно до поставленої мети зорієнтована на вирішення таких завдань:
розкриття поняття актів органів державної влади, визначення їх класифікації та системи;
розкриття поняття актів прокуратури, визначення їх юридичної природи та класифікації;
визначення поняття актів прокурорського реагування та їх місця в системі актів органів державної влади через визначення місця прокуратури в системі органів державної влади;
характеристика повноважень прокуратури та визначення їх меж;
визначення правового та управлінського статусу актів прокурорського реагування;
конкретизування всіх видів актів прокурорського реагування, визначення їх особливостей;
розкриття питання забезпечення ефективності актів прокурорського реагування;
формулювання пропозиції з удосконалення законодавства, що регламентує правовий статус прокуратури та актів прокурорського реагування.
Об’єктом дослідження є прокурорська діяльність у сфері забезпечення законності за допомогою видання спеціальних юридичних актів.
Предметом дослідження є правовий статус та реалізація актів прокурорського реагування.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Через розкриття діалектики форми та змісту було закладено методологічну базу дисертаційного дослідження, визначено сутність та особливості правового статусу прокуратури, актів прокурорського реагування та їх реалізації. Формально-юридичний метод використовувався для аналізу існуючої системи нормативно-правових актів, які регулюють діяльність прокуратури та визначають форми і засоби реалізації цієї діяльності. За допомогою історичного методу було досліджено процеси, пов’язані з розвитком прокуратури, прокурорського нагляду, а також системи правових актів у різні історичні періоди. Структурно-функціональний метод застосовувався для визначення місця прокуратури в системі органів державної влади, а також правового статусу актів прокурорського реагування в системі правових актів України. Методи класифікації та групування використовувалися у процесі визначення видів актів органів державної влади, актів прокуратури та актів прокурорського реагування. Детально вивчено статистичні показники реалізації актів прокурорського реагування. Методом порівняльно-правового аналізу досліджувалися положення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність прокуратури в інших державах.
Теоретичну основу дисертації становлять положення наук і результати наукових доробок із загальної теорії держави і права, конституційного права, прокурорського нагляду, адміністративного права.
Нормативно-правовою базою дисертаційної роботи є Конституція і закони України, підзаконні акти нормативного і ненормативного характеру, що регулюють діяльність прокуратури.
Інформаційною і емпіричною основою дослідження слугують узагальнення прокурорської наглядової діяльності Генеральної прокуратури та обласних прокуратур, довідкові видання та статистичні матеріали, а також особистий досвід здобувачки проходження перевірок у рамках реалізації загального нагляду прокуратури в органах виконавчої влади.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлюється тим, що робота є першим в Україні монографічним дослідженням за науковою спеціальністю 12.00.10, в якій у комплексі висвітлюються питання правового статусу актів прокурорського реагування в системі актів органів державної влади.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків та положень, що відповідають вимогам наукової новизни й виносяться на захист. До них треба віднести такі наукові результати:
вперше:
проведено комплексне та ґрунтовне дослідження юридичної природи всіх актів прокуратури і актів прокурорського реагування зокрема;
пропонується визначення поняття актів прокуратури, яке можна закріпити в Законі України «Про прокуратуру», – це зовнішній оформлений прояв здійснення своїх повноважень органами прокуратури у встановленому законом порядку;
пропонується визначення поняття акта прокурорського реагування, яке можна закріпити в Законі України «Про прокуратуру» – це офіційно оформлений у письмовій формі зовнішній прояв реалізації органами прокуратури своїх повноважень, виданий у встановленому законом порядку і спрямований на запобігання чи припинення порушення норм законів шляхом створення, зміни чи припинення певних правових відносин;
пропонуються елементи структури правового та управлінського статусу прокуратури та актів прокурорского реагування;
пропонується до актів прокурорського реагування віднести тільки акти, які будуть видаватись як засоби реагування у процесі реалізації реформованої до кримінального переслідування функції обвинувачення. Такими основними актами можуть бути протест, припис, подання і постанова прокурора, а до інших актів з питань організації діяльності прокуратури можна віднести заяви, вказівки, доручення, висновки, запити тощо;
обґрунтовано, що прокурорський нагляд необхідно привести до рамок Конституції України, залишивши нагляд за дотриманням законів у оперативно-розшуковій діяльності, дізнанні, досудовому слідстві, під час виконанні судових рішень у кримінальних справах, у процесі застосування до громадянина заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
обґрунтовано, що акти прокурорського реагування на порушення законів слід залишити в оперативно-розшуковій діяльності, дізнанні, досудовому слідстві, під час виконання судових рішень у кримінальних справах, у процесі застосування до громадянина заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
обґрунтовано, що обвинувальна функція прокуратури потребує реформування задля визначення чітких меж її реалізації у кримінальному процесі: від порушення кримінальної справи (виключно прокурором) до обвинувального вироку суду;
запропоновано відмовитись від такого акта прокурора як санкція, замінивши норму ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» щодо санкції Генерального прокурора України, заступників Генерального прокурора України, прокурорів Автономної республіки Крим, областей і міст Києва та Севастополя на затримання та видворення у примусовому порядку іноземного громадянина або особи без громадянства за межі України на норму щодо рішення суду з цього питання, а норми Кримінально-процесуального кодексу України щодо надання санкцій прокурора – на норми щодо винесення прокурором мотивованих постанов чи внутрішніх вказівок, доручень прокурора;
дістало подальший розвиток:
питання побудови системи актів органів державної влади та їх класифікації за суб’єктом видання, за нормативністю, за юридичною силою, за ступенем загальності, за характером правового регулювання, за сферою дії, за часом дії;
визначення поняття реагування прокурора в широкому та вузькому сенсі;
визначення понять актів прокурорського реагування;
питання удосконалення законодавчого врегулювання наглядової, представницької та обвинувальної функції прокуратури;
питання визначення ефективності застосування актів прокурорського реагування;
удосконалено:
визначення поняття юридичного (правового) акта як юридичної форми здійснення своїх повноважень певною категорією осіб у формі офіційного письмового документа з характерними ознаками правової норми, яка спрямована на врегулювання певних суспільних відносин і зумовлює настання певних правових наслідків;
визначення поняття нормативного акта як різновиду юридичного (правового) акта, котрий є офіційним письмовим документом компетентного органу державної влади, яким встановлюються, змінюються або скасовуються норми права;
визначення загальних та особливих критеріїв актів прокуратури, які впливають на визначення їх місця в системі юридичних актів;
правові підстави та обґрунтування видання актів прокурорського реагування.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення можуть бути використані:
у науково-дослідній сфері – для подальшого розроблення системи правових актів України, актів прокуратури, досліджень проблем організації та діяльності прокуратури, прокурорського нагляду;
у правотворчій сфері – для удосконалення Конституції України, законодавства про прокуратуру, Кримінально-процесуального кодексу, у процесі розробки нових нормативно-правових актів щодо системи правових актів України;
у правозастосовчій сфері – для удосконалення організації діяльності прокуратури, а також наглядової та обвинувальної функцій прокуратури;
у навчально-методичній сфері – для підготовки підручників, навчальних посібників і текстів лекцій із зазначених питань.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції «Еволюція кримінального судочинства на пострадянському просторі» (22-23 червня 2006 р., Академія адвокатури України, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Новое уголовное и уголовно-исполнительное право в отечественной правовой системе: десятилетний опыт законотворчества, правоприменения, научного исследования и преподавания» (24-25 травня 2007 р., Міжрегіональний інститут економіки і права, м. Санкт-Петербург); Міжнародній науковій конференції «Стратегия уголовного судопроизводства» (12 жовтня 2007 р., Російська академія правосуддя, м. Санкт-Петербург); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Шості осінні юридичні читання» (26-27 жовтня 2007 р., Хмельницький університет управління та права, м. Хмельницький); Міжнародній науковій конференції «Методологія сучасної криміналістики» (23-24 травня 2008 р., Академія адвокатури України, м. Київ); Міжнародній науковій конференції «Проблеми захисту і представництва громадян» (14 листопада 2008 р., Академія адвокатури України, м. Київ); Міжнародній науковій конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (28-29 листопада 2008 р., Хмельницький університет управління та права, м. Хмельницький).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що сформульовані в дисертації, опубліковані у п’яти наукових статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та тезах виступів на міжнародних науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні специфіки юридичної природи актів прокурорського реагування, їх правового та управлінського статусу, класифікації та реалізації, формування теоретичних висновків і рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності актів прокурорського реагування, їх регулюючого впливу на суспільні відносини, вдосконалення практики їх реалізації. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Враховуючи відсутність у законодавстві чіткої визначеної системи юридичних актів, їх характерних рис та класифікації, а також визначень термінів «юридичний (правовий) акт», «нормативний акт», «акт органу державної влади», пропонуються варіанти визначення цих понять, критерії класифікації юридичних актів, актів органів державної влади та їх класифікації.
Під юридичним (правовим) актом слід розуміти юридичну форму здійснення повноважень певною категорією осіб у формі офіційного письмового документа з характерними ознаками права, яка спрямована на врегулювання певних суспільних відносин і зумовлює певні правові наслідки.
Під нормативним актом слід розуміти офіційний письмовий документ компетентного органу державної влади, яким встановлюються, змінюються або скасовуються норми права, який є різновидом юридичного (правового) акта.
2. Акти органів державної влади – це зовнішній прояв або спосіб зовнішнього прояву здійснення своїх повноважень органами державної влади шляхом закріплення правового виразу державної влади, оскільки самі органи державної влади створені для реалізації державної влади.
Найбільш прийнятними для визначення характерних рис актів органів державної влади є критерії їх класифікації: за суб’єктом видання, прийняття чи ухвалення; за нормативністю; за юридичною силою; за ступенем загальності правових норм; за характером правового регулювання; за сферою дії; за часом дії.
3. Враховуючи конституційну невизначеність статусу прокуратури, вважаємо, що місце прокуратури в державному механізмі повинно бути пов’язано із контрольною функцією влади та підтриманням державного обвинувачення, що буде важливою гарантією реалізації принципів верховенства права, розподілу державної влади та публічного захисту встановлених законом прав та інтересів громадян або держави.
Обвинувальна функція прокуратури, як основна для визначення правового статусу прокуратури, потребує реформування з метою окреслення чітких меж її реалізації у кримінальному процесі від порушення кримінальної справи (виключно прокурором) до обвинувального або виправдовувального вироку. Прокурор повинен порушувати кримінальну справу (і цим розпочинати державне обвинувачення), наглядати за законністю кримінального процесу, готувати обвинувальний висновок (або відмову від обвинувачення). При цьому прокурор повинен порушувати кримінальну справу на підставі матеріалів, які опрацьовані органами дізнання та досудового слідства, а тому функція досудового слідства повинна бути знята з прокуратури.
Функції прокурорського нагляду необхідно привести до норм Конституції України та міжнародних зобов’язань України, залишивши прокурорський нагляд за дотриманням законів в оперативно-розшуковій діяльності, дізнанні, досудовому слідстві, при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні до громадянина заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Що буде важливою гарантією реалізації принципів верховенства права, розподілу державної влади та захисту встановлених законом прав та інтересів громадян або держави.
4. У зв’язку із відсутністю в законодавстві визначень термінів «акти прокуратури» та «акти прокурорського реагування», системи актів прокуратури, їх характерних рис, вимог до форм та змісту, пропонуються варіанти визначення цих термінів, переліки актів прокуратури, критерії їх класифікації та вимоги до їх оформлення.
Під актами прокуратури слід розуміти зовнішній прояв (усну, письмову чи конклюдентну форма) здійснення своїх повноважень органами прокуратури шляхом закріплення правового виразу державно-владних повноважень.
Основні критерії, за якими пропонується класифікувати акти прокуратури (що визначають їх юридичну природу): за юридичною силою, за нормативністю, за суб’єктом прийняття, за способом прийняття.
5. До загальних та особливих критеріїв актів прокуратури, які впливають на визначення їх місця в системі юридичних актів, слід віднести: юридичну силу, нормативність, суб’єкт видання, характер функцій прокуратури.
Види актів прокуратури можна звести до таких основних: обвинувальні, представницькі, акти прокурорського нагляду, координаційні та акти досудового слідства.
6. Реагування прокурора можна розглядати в двох значеннях. Під реагуванням прокурора в широкому сенсі слід розуміти вияв ставлення прокурора до певних суб’єктів та їх поведінки в різних ситуаціях, який ґрунтується на характері правової поведінки прокурора, його почуттях, мотивах, стані, намірах, здатності сприйняття та аналізу ситуації тощо.
Реагування прокурора у вузькому сенсі, при здійсненні загальнонаглядової діяльності, слід розуміти як документальне оформлення уявлення прокурора про поведінку суб’єктів, що перевіряються, побудоване на повноваженнях прокурора.
7. Під актом прокурорського реагування слід розуміти офіційно оформлений у письмовій формі зовнішній прояв реалізації органами прокуратури своїх повноважень, виданий у встановленому законом порядку, і спрямований на запобігання чи припинення порушення норм законів шляхом створення, зміни чи припинення певних правових відносин.
До актів прокурорського реагування слід віднести тільки акти, які будуть видаватись як засоби реагування на порушення законів під час реалізації реформованої до кримінального переслідування обвинувальної функції прокурора. Такими основними актами можуть бути протест, припис, подання і постанова прокурора. Всі інші акти прокурора – заяви, вказівки, доручення, висновки, запити тощо слід віднести до актів з організації діяльності прокуратури.
8. Правовий і управлінський статус прокуратури визначають особливості статусу актів прокурорського реагування. Характерні риси правового та управлінського статусу актів прокурорського реагування являють собою певну систему елементів, що можуть збігатися із загальними рисами правових та управлінських актів, оскільки акти прокуратури є правовими актами, підзаконними, ненормативними і правозастосовчими, а можуть мати свою специфіку.
Основу правового статусу актів прокурорського реагування складають такі елементи, як законодавче закріплення, повноваження прокуратури з реагування, форма і особливості актів прокурорського реагування, а також міра їх значимості.
Основу управлінського статусу – підзаконність, обов’язковість, правомочність, офіційність, односторонність, належна оформленість.
Елементи цих статусів в силу своєї специфіки можуть співпадати в певних питаннях, а можуть відрізнятися, проте їх дослідження дозволяє систематизувати всі норми про акти прокурорського реагування, поєднати їх характерні риси, теоретичні та практичні підходи та визначити відмінності.
9. Санкцію прокурора, як правило, визначають правовим актом прокурорського реагування. Разом з тим за юридичною природою санкція прокурора є своєрідним письмовим реквізитом-дозволом, який дається державному органу чи посадовій особі на застосування примусових заходів, котрі обмежують права особи. За всіма характерними ознаками санкція не є документом (актом) і не містить обґрунтування дій прокурора, а тому не може розглядатися як повноцінний письмовий акт прокурора.
Форма санкціонування чи відмови в санкціонуванні законом або нормативними актами Генерального прокурора України не передбачена, а на практиці санкція дається шляхом накладання письмової резолюції на постанові уповноважених органів. Така невизначеність призводить до неузгодженостей під час теоретичного розгляду цього питання та практичного застосування санкції. Більше того, санкція прокурора на затримання і видворення іноземного громадянина або особи без громадянства без рішення суду порушує всі норми стосовно захисту прав і свобод громадянина чи особи без громадянства.
Пропонується відмовитися від такого акта прокурора як санкція, замінивши норму ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» щодо санкції прокурора на затримання і видворення іноземного громадянина або особи без громадянства на норму щодо рішення суду, а норми КПК щодо надання санкцій прокурора з відповідних процесуальних питань – на норми щодо винесення прокурором мотивованих постанов чи внутрішніх вказівок, доручень прокурора в залежності від характеру питання, що вирішується.
10. В законодавстві відсутні чіткі норми щодо форми, змісту та значення таких актів прокуратури як вимога, вказівка, доручення і затвердження прокурора, які за своєю правовою природою є документами, формами вираження організаційної чи процесуальної діяльності прокуратури. Врегулювання цих питань можливе шляхом внесення змін до законодавства та актів Генерального прокурора України.
11. Виходячи з позиції регламентації обвинувальної функції прокурора від порушення кримінальної справи, наглядом за законністю її розслідування, складання обвинувального висновку та підтриманням державного обвинувачення в суді або відмови від обвинувачення, можна визначити такі основні обвинувальні акти прокурора: постанова та обвинувальний висновок (акт), та додаткові акти обвинувального характеру: письмові клопотання, промови, заяви, пропозиції, протоколи тощо.
12. Основні вимоги до процесуальних актів прокуратури, які повинні бути відображені у законодавстві: відповідність акта нормі закону, якою передбачено його складання, як за формою так і за змістом; відповідність змісту акта фактичним обставинам, установленим матеріалами справи; логічність, лаконічність, зрозумілість та ясність процесуального документа; грамотність і культура.
13. Формами прокурорського представництва у господарському, цивільному та адміністративному процесі є відкриття прокурором процесу шляхом подання відповідного акта прокурора та вступ прокурора за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.
Основними представницькими актами прокурора є: позовна заява (адміністративний позов), апеляційна скарга, касаційна скарга, скарга за винятковими обставинами, заява про перегляд справи за нововиявленими обставинами. Враховуючи права прокурора, як сторони процесу, прокурор подає також пояснення, заяви, клопотання, доводи, заперечення тощо.
14. Критерії ефективності прокурорського нагляду повинні стимулювати досягнення його цілей, характеризувати кількісні та якісні показники цього нагляду, створювати можливість для об'єктивної оцінки, бути універсальними, несуперечливими і повними. Методика оцінки ефективності дій прокурора передбачає встановлення мети, що визначається даним порушенням, окреслення показників, які дозволять виділити ті дії прокурора, що призведуть до досягнення цієї мети; зіставлення результату, досягнутого зазначеними діями, з метою; аналіз ефективних чи неефективних дій прокурора.
15. Пропонуються такі критерії, що впливають на ефективність акта прокурорського реагування: законність, обґрунтованість і переконливість; належне оформлення; актуальність; своєчасність; дотримання встановленого порядку підготовки та прийняття акта; розв’язання проблеми в результаті видання акта; покращення стану законності.
16. На підставі проведеного дослідження запропоновано внести такі зміни і доповнення до чинного законодавства України:
1) статтю 6 Конституції України викласти в такій редакції:
«Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах поділу її функцій на законодавчу, виконавчу, судову, контрольну, установчу, інформаційну, виховну, організаційно-господарську.
Органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах ї відповідно до законів України.»;
2) статтю 121 Конституції України викласти в такій редакції:
«Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.»;
3) пункт 9 Перехідних положень Конституції України виключити;
4) статтю 1 Закону України «Про прокуратуру» викласти в такій редакції:
«Стаття 1. Терміни, які використовуються в цьому Законі:
Акти прокуратури – це зовнішній прояв (усна, письмова чи конклюдентна форма) здійснення своїх повноважень органами прокуратури шляхом закріплення правового виразу державно-владних повноважень;
Акт прокурорського реагування – це офіційно оформлений у письмовій формі зовнішній прояв реалізації органами прокуратури своїх повноважень, виданий у встановленому законом порядку, і спрямований на запобігання чи припинення порушення норм законів шляхом створення, зміни чи припинення певних правових відносин.
До основних актів прокурорського реагування належать протест, припис, подання і постанова прокурора, до інших актів з питань організації діяльності прокуратури можна віднести заяви, вказівки, доручення, висновки, запити тощо.»;
5) статтю 5 Закону України «Про прокуратуру» викласти в такій редакції:
«Стаття 5. Функції прокуратури
Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: підтримання державного обвинувачення; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України.»;
6) статті 19-20 Закону України «Про прокуратуру» виключити;
7) статтю 24 Закону України «Про прокуратуру» викласти в такій редакції:
«Стаття 24. Постанова прокурора
У разі порушення закону посадовою особою або громадянином прокурор, його заступник, залежно від характеру порушення закону, виносить мотивовану постанову порушення кримінальної справи щодо цих осіб.»;
8) статтю 25 Закону України «Про прокуратуру» викласти в такій редакції:
«Стаття 25. Акти прокурорського реагування
Акти прокурорського реагування (протест, подання, припис або постанова) повинні бути оформлені письмово, правильно скомпоновані містити обов’язкові реквізити: назва документа, дата і місце складання, правові підстави складання документа, дані автора, ким і яке положення закону порушено, викладення обставин виявленого правопорушення, посилання на норму порушеного закону, що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.
Вимоги до актів прокурорського реагування: відповідність акта нормі закону, якою передбачено його складання, як за формою так і за змістом; відповідність змісту акта фактичним обставинам, установленим матеріалами справи; логічність, лаконічність, зрозумілість та ясність; грамотність і культура.».
17. Для підвищення рівня ефективності актів прокурорського реагування вбачається за необхідне: в Законі України «Про прокуратуру» та КПК зазначити чіткий перелік всіх актів прокуратури, зокрема актів прокурорського реагування, зазначити механізм, підстави та приводи їх видання; узаконити всі практичні вимоги щодо письмової форми і змісту актів прокуратури; визначити чіткі обов’язки прокурора при перевірках інформації чи відомостей про правопорушення.
18. Статтю 27 Закону України «Про прокуратуру» про санкцію прокурора на затримання і видворення іноземного громадянина або особи без громадянства виключити, передбачивши норму законодавства про затримання і видворення іноземного громадянина або особи без громадянства виключно на підставі судового рішення.
Норми ст. 139, ст. 147, ст. 227, ст. 1541, ст. 4101 КПК про надання санкцій прокурора замінити нормами щодо винесення прокурором мотивованих постанов чи внутрішніх вказівок, доручень тощо.
19. Чітко окреслити в КПК межі обвинувальної функції прокурора від моменту порушення кримінальної справи (тільки прокурором), наглядом за законністю розслідування кримінальної справи, складання обвинувального висновку та підтриманням державного обвинувачення в суді або відмови від обвинувачення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов Л.Я. И. Кант. Apriori & aposteriori (интерпретация понятий). О пространстве, 2002. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.i-u.ru/biblio/archive/aver_kant.
2. Адвокатура в Україні: Науково-практичний коментар Закону України «Про адвокатуру». Міжнародно-правові стандарти адвокатської діяльності. Організація адвокатури / Авт.-упоряд. Т.В. Варфоломеєва, С.В. Гончаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 400 с.
3. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч. у 2-х томах: Том І. / Відп. ред. В.Б. Авер’янов. – К.: Юрид. думка, 2004. – 584 с.
4. Акты прокурорского надзора: Уч. пос. / Отв. ред. А.Ф. Козлов. – Свердловск: УрГУ, 1979. – 95 с.
5. Алексеев С.С. Общая теория права. / С.С. Алексеев. - В 2-х томах: Том 2. – М.: Юрид. лит., 1982. – 360 с.
6. Альперт С.А. Обвинение в советском уголовном процессе. Уч. пос. / Альперт С.А. – Харьков, 1974. – 38 с.
7. Анализ понятий с помощью диаграмм Венна (кругов Эйлера). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.virtus.ru.
8. Бабенко К.А. Принцип поділу державної влади та сучасні проблеми його реалізації в Україні (конституційно-правовий аналіз): дисертація канд. юрид. наук: 12.00.02 / Бабенко Констянтин Анатолійович. – К., 2004. – 132 с.
9. Бабкова В.С. Об оценке эффективности контроля в прокуратуре / Бабкова В.С., Червякова Е.Б. // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. Збірник наукових праць. – Х., 1999. – С. 187-193.
10. Бакаев Д.М. Вопросы измерения и оценки эффективности деятельности прокурора по санкционированию ареста обвиняемого / Бакаев Д.М., Жилка И.П. // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. Збірник наукових праць. – Харків, 1999. – С. 130-142.
11. Бакаев Д.М. Вопросы повышения эффективности прокурорского надзора. Уч. пос. / Бакаев Д.М. – Харьков, 1993. – 44 с.
12. Бандурка О.М. Прокуратура: думки про її реорганізацію / О.М. Бандурка // Право України. – 1995. – № 8. – С. 40-43.
13. Банчук М.В. Прокуратура України. Якою їй бути? / В.М. Банчук // Вісник прокуратури. – 2000. – № 3. – С. 23-25.
14. Басков В.И. Деятельность прокурора по рассмотрению уголовных дел в порядке надзора. / Басков В.И. – М.: Юрид. лит., 1975. – 200 с.
15. Бедь В.В. Юридична психологія: навчальний посібник. / Бедь В.В. – Л.: Новий світ, 2009. – 380 с.
16. Беляневич В.Е. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Беляневич В.Е. – Вид. 3-е. – К: Юстініан, 2009. – 872 с.
17. Берензон А.Д. Работа прокурора по общему надзору. Вопросы общей методики./ Берензон А.Д., Мелкумов В.Г. – М.: Юрид. лит., 1974. – 144 с.
18. Бессарабов В.Г. Правозащитная деятельность Российской прокуратуры (1722-2002). История, события, люди. – М., 2003. – 416 с.
19. Бірюкова А.М. Зразки процесуальних документів: Посібник. / Бірюкова А.М., Грек Б.М., Куринська С.О., Яновська О.Г. – Вид. 4-е. – К.:Прецедент, 2010. – 238 с.
20. Бойков О.Д. Проблемы развития российской прокуратуры (в условиях переходного периода) / О.Д. Бойков // Законность. – 1998. – № 7. – С. 2-8.
21. Большой юридический словарь [под ред. В.Н. Додонова] – М.: Инфра, 1997. – 790 с.
22. Борецкий А.В. Акты прокуратуры по общему надзору. Уч. пос. / Борецкий А.В., Долежан В.В. – Харьков, 1983. – 64 с.
23. Барнашов А.М. Теория разделения властей: становление, развитие, применение. / Барнашов А.М. – Томск, 1988. – 102 с.
24. Бородін І.Л. Функціональні обов’язки прокуратури у сфері забезпечення прав людини і громадянина (загальний нагляд, представництво інтересів громадян) / І.Л. Бородін // Право України. – 2000. – № 7. – С. 46-48.
25. Бортун М. Чиї інтереси відстоює прокуратура? / М. Бортун // Віче. – 1994. – № 6. – С. 30-32.
26. Бринцев В.Д. Прокурорський нагляд у системі контрольної влади: конституційні засади та проблеми здійснення в Україні / В.Д. Бринцев // Право України. – 2008. – №11. – С. 87-92.
27. Бринцев В.Д. Конституційні межі законодавчого унормування функцій нагляду прокуратури в Україні / В.Д. Бринцев // Право України. – 2009. – № 2. – С. 139-144.
28. Бринцев В.Д. Стандарти правової держави: втілення в національну модель організаційного забезпечення судової влади. Монографія. / Бринцев В.Д. – Х.: Право, 2010. – 464 с.
29. Бульба О.Ю. Конституційно-правові аспекти реалізації принципу поділу влади в Україні: національна традиція та сучасність: Дис.канд.юрид. наук: 12.00.02 / Бульба Оксана Юріївна. – К., 2008. – 214 с.
30. Бурмистров К.Д. Роль прокурорского надзора в обеспечении социалистической законности./ Бурмистров К.Д. – М.: Юрид. лит., 1979. – 69 с.
31. Васильев А.М. Нормативные акты Советского социалистического государства. Лекции для студент. ВЮЗИ. / Васильев А.М. – М., 1955. – 36 с.
32. Васильєв Г.А. Прокуратура як гарант законності в державі / Г.А. Васильєв // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 3-6.
33. Васильев Р.Ф. Акты управления (значение, проблема исследований, понятие). / Васильев Р.Ф. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1987. – 141 с.
34. Венгеров А.Б. Теория государства и права. Уч. / Венгеров А.Б. – М.: Новый юрист, 1998. – 624 с.
35. Вернидубов І.В. Функції прокуратури на перехідний період / І.В. Вернидубов // Право України. – 1998. – № 2. – С.7-9.
36. Вернидубов І.В. Підтримання прокуратурою державного обвинувачення в суді і здійснення правосуддя за Конституцією України / І.В. Вернидубов // Право України. – 1998. – № 4. – С. 27-30.
37. Вернидубов И.В. Вопросы оценки и повышения эффективности деятельности прокурора по внесению кассационных и частных представлений на приговоры, определения, постановления судов / Вернидубов И.В. // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. Збірник наукових праць. – Харків, 1999. – С. 110-118.
38. Ведєрніков Ю.А. Теорія держави і права: Навч. пос. / Ведєрніков Ю.А., Папірна А.В. – К.: Знання, 2008. – 333 с.
39. Волок Г. Чи потрібний загальний нагляд? / Г. Волок // Вісник прокуратури. – 2000. – № 2. – С. 86-88.
40. Ворсінов Г.Т. Проблеми розвитку прокуратури України в умовах формування правової держави / Г.Т. Ворсінов // Право України. – 1996. – № 1. – С. 37-40.
41. Габарчидзе Б.Н. Конституционный статус органов советского государства. / Габарчидзе Б.Н. – М.: Юрид.лит., 1982. – 184 с.
42. Гаврилов В.В. Сущность прокурорского надзора в СССР. Предмет. Объект. Функция. Компетенция. / Гаврилов В.В. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1984. – 151с.
43. Гарник М.В. Сильна прокуратура – могутня держава / М.В. Гарник // Вісник прокуратури. – 2000. – № 3. – С. 16-22.
44. Глаговський В.А. Становлення і розвиток української моделі прокурорського нагляду на сучасному етапі (концептуальні проблеми) / В.А. Глаговський, М.В. Руденко // Право України. – 1996. – № 1. – С. 43-46.
45. Голосніченко Д.І. Принципи повноважень, як основні правовстановчі начала / Д.І. Голосніченко // Право України. – 2009. – № 5. – С. 73-82.
46. Гончаренко В.Г. Піклувальник суворий, але справедливий / В.Г. Гончаренко // Український юрист. – 2003. – № 8. – С. 56.
47. Гончаренко В.Г. Абсолютна істина чи глухий кут? / В.Г. Гончаренко // Український юрист. – 2005. – № 8. – С. 28-29.
48. Гончаренко В.Г. Загубився обвинувач… / В.Г. Гончаренко // Український юрист, – 2005. – № 6. – С. 31.
49. Гончаренко В.Г. У семи няньок… / В.Г. Гончаренко // Український юрист. – 2005. – №7. – С. 32.
50. Гончаренко В.Г. Концептуальні питання правової реформи в Україні / В.Г. Гончаренко // Вісник Академії адвокатури України. – 2006. – № 5. – С. 20-29.
51. Гончаренко В.Г. Конституція і повновладдя народу / Гончаренко В.Г. // Матеріали науково-практичної конференції «Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: проблеми, досвід, перспективи». – Харків.: Право, 1998.
52. Господарське процесуальне право України: Підручн. / За ред. Харитонової О.І. – К.: Істина, 2009. – 360 с.
53. Горшеньов В.М. Контроль как правовая форма деятельности. / Горшеньов В.М., Шахов И.Б. – М.: Юрид. литература, 1987. – 175 с.
54. Грицаєнко Л.Р. Конституційно-правовий статус прокуратури України. Підручн. / Грицаєнко Л.Р. – К.: Біноватор, 2007. – 544 с.
55. Грицаєнко Л.Р. Елементи конституційно-правового статусу прокуратури / Л.Р. Грицаєнко // Право України. – 2008. – № 8. – С. 115-124.
56. Громов В.П. Нагляд у сфері надрокористування. Актуалізація проблеми / В.П. Громов, І.М. Козьяков // Вісник прокуратури. – 2003. – № 7. – С. 46-51.
57. Грошевий Ю.М. Прокуратура у федеративній правовій державі / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій // Радянське право. –1990. – № 7. – С. 4-10.
58. Грошевой Ю.М. Теоретические проблемы соотношения прокурорского надзора и ведомственного (вневедомственного) контроля (в системе АПК). / Грошевой Ю.М., Пишньов Д.И. – К., 1992. – 104 с.
59. Грошевий Ю.М. Новий Закон України «Про прокуратуру»: яким йому бути? / Грошевий Ю.М., Давиденко Л.М., Зеленецький В.С., Кільчик Т.Б., Кулаков В.В., Марочкін І.Є., Мичко М.І. // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. Збірник наукових праць. – Х., 1999. – С. 4-13.
60. Гусаров В.М. Контролюючі органи і прокурорський нагляд / В.М. Гусаров, М.В. Руденко // Право України. – 1995. – № 8. – С. 17-19.
61. Гусаров В.М., Руденко М.В. Стратегія прокурорського нагляду / В.М. Гусаров, М.В. Руденко // Право України. – 1995. – № 1. – С. 24-26.
62. Давиденко Л.М. Загальний нагляд прокуратури: минуле, сучасне, майбутнє / Л.М. Давиденко, Є.А. Суботін, О.Б. Черв’якова, І.Є. Марочкін // Право України. – 1996. – № 10. – С. 23-26.
63. Давиденко Л.М. Проблеми оцінки та виміряння ефективності діяльності прокуратури (теоретичний аспект) / Давиденко Л.М. // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. Збірник наукових праць. – Х., 1999. – С. 67-81.
64. Давиденко Л.М. Теоретичні підстави виміру ефективності прокурорської діяльності / Л.М. Давиденко, П.М. Каркач //Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 10. – С. 47-52.
65. Даев В.Г. Основы теории прокурорского надзора. / Даев В.Г., Маршунов М.Н. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1990. – 135 с.
66. Декларація про державний суверенітет України вiд 16.07.1990 р. № 55. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
67. Демидов И.Ф. Конференция о судебной власти и прокуратуре: итоги и размышления / И.Ф. Демидов // Государство и право. – 1994. – № 1. – С. 139-145.
68. Денисов А.И. Органы государственной власти и органы государственного управления. Лекции. / Денисов А.И. – М.: Изд-во Высш. парт.школы, 1948. – 67с.
69. Денисов А.И. Теория государства и права. / Денисов А.И. – М.: Изд-во Московск. ун., 1972. – 533 с.
70. Добровольская Т.Н. Как устроены суд и прокуратура в СССР. Пособ. / Добровольская Т.Н. – М.: Знание, 1978. – 95 с.
71. Додонов В.Н. Прокуратуры зарубежных стран. Справочник. / Додонов В.Н. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 314 с.
72. Долежан В.В. Вдосконалювати критерії оцінки загальнонаглядової діяльності / В.В. Долежан, О.Б. Черв’якова // Право України. – 1994. – № 10. – С. 28-30.
73. Долежан В.В. Конституційна реформа і функції прокуратури / В.В. Долежан, М.В. Косюта // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 12. – С. 27-32.
74. Домбровський С.Ф. «Загальний нагляд». Яким він є? / С.Ф. Домбровський // Вісник прокуратури. – 2008. – № 1. – С. 3-6.
75. Дунас Т.О. Прокурор в цивільному процесі іноземних держав / Т.О. Дунас // Вісник прокуратури. – 2003. – №7. – С. 109-113.
76. Дунас Т.О. Прокурор у цивільному процесі України: Сутність, завдання, повноваження. Навч. та наук.-практ. пос. / Дунас Т.О., Руденко М.В. – Харків: Харків юридичний, 2006. – 340 с.
77. Дьомін Ю.М. Прокурорський нагляд в Україні. Навч.посібн. / Дьомін Ю.М. – К.: Прецедент. 2009. – 164 с.
78. Емельянов С.А. Совершенствование прокурорского надзора / С.А. Емельянов // Социалистическая законность. – 1990. – № 10. – С. 20-23.
79. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
80. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вiд 05.04.2007 р. № 877. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
81. Закон України «Про основи національної безпеки України» вiд 19.06.2003 р. № 964. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
82. Закон України «Про виконавче провадження» вiд 21.04.1999 р. № 606. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
83. Закон України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» вiд 28.02.1991 р. № 796. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
84. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» вiд 18.02.1992 р. № 2135. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
85. Закон Республики Беларусь «О прокуратуре Республики Беларусь» от 08.05.2007 г. № 220-3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravo.by.
86. Законопроект про нормативно-правові акти від 14 січня 2008 р. реєстр. № 1343 (поданий нар. деп. Зваричем Р.М.). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
87. Законопроект про нормативно-правові акти від 21 січня 2008 р. реєстр. № 1343-1 (поданий нар. деп. Лавриновичем О.В.). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
88. Законопроект про прокуратуру України від 19 вересня 2008 р. реєстр. № 2491 (поданий нар. деп. Щвець В.Д.). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
89. Зеленецкий В.С. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины. / Зеленецкий В.С., Глинская Н.В. – Х.: Страйд, 2006. – 336 с.
90. Зеленецкий В.С. Функциональная структура прокурорской деятельности. Уч. пос. / Зеленецкий В.С. – Харьков, 1978. – 77 с.
91. Зубков П.П. Загальний нагляд як основа вищого державного нагляду за додержанням законів в Україні / Зубков П.П. // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. Збірник наукових праць. – Х., 1999. – С. 46-53.
92. Інформація Генеральної прокуратури України «Про стан законності в державі за 2009 рік (відповідно до статті 2 Закону України «Про прокуратуру»)» від 22.03.2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/vlada.html
93. Інформація Генеральної прокуратури України «Про стан законності в державі за 2008 рік (відповідно до статті 2 Закону України «Про прокуратуру»)» від 02.03.2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/vlada.html.
94. Іншин М.І. Місце органів прокуратури у системі органів державної влади / М.І. Іншин // Вісник Академії адвокатури України. – 2007. – № 1. – С. 130-134.
95. Йоффе М. Чи замає прокуратура належне місце в системі державної влади / М. Йоффе // Право України. – 1995. – № 8. – С. 26-27.
96. Каркач П.М. Некоторые вопросы оценки эффективности работы с кадрами / Каркач П.М. // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. Збірник наукових праць. – Харків, 1999. – С. 85-99.
97. Каркач П.М. Конституційні функції прокуратури в діяльності суду. Навч. пос. / Каркач П.М., Курочка М.Й. – Луганськ, 2004. – 116 с.
98. Клочков В.Г. Проблемы повышения эффективности борьбы с преступностью на этапе досудебного следствия / Клочков В.Г. // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. Збірник наукових праць. – Харків, 1999. – С. 210-243.
99. Клочков В.Г. Поняття та критерії ефективності прокурорського нагляду / В.Г. Клочков // Право України. – 2008. – № 11. – С. 92-97.
100. Клочков В.Г. Система органів державного нагляду та контролю / В.Г. Клочков // Право україни. – 2010. – № 2. – С. 204-207.
101. Когутич І.І. Прокурорський нагляд в Україні: Курс лекцій. / Когутич І.І., Нор В.Т., Павлишин А.А. – К.: Атіка, 2004. – 352 с.
102. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар. / За заг. ред. Р.О. Куйбіди. Вид. 3-є доп. – К.: Юстініан, 2009. – 976 с.
103. Кожевніков Г.К. Методика прокурорської перевірки та шляхи забезпечення її ефективності / Кожевніков Г.К. // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. Збірник наукових праць. – Х., 1999. – С. 243-248.
104. Козьяков И.Н. Пути повышения эффективности прокурорского надзора за исполнением законов органами, осуществляющими оперативно-розыскную деятельность / Козьяков И.Н. // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. Збірник наукових праць. – Х., 1999. – С. 266-274.
105. Козьяков І.М. Прокурорський нагляд та судовий контроль за оперативно-розшуковою діяльністю при розслідуванні злочинів: проблеми та реальність / І.М. Козьяков // Право України. – 1999. – № 3. – С. 21-24.
106. Козьяков І.М. Співвідношення прокурорського нагляду і відомчого контролю за законністю оперативно-розшукової діяльності: дис. канд. юрид. наук: 12.00.10 / Козьяков Ігор Миколайович. – Х., 2001. – 272 с.
107. Комзюк А.Т. Адміністративний процес України: Навч. пос. / Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. – К.: Прецедент, 2007. – 531 с.
108. Конституція України від 28 червня 1996. – К.: 2006.
109. Конституція (Основний Закон) України вiд 20.04.1978 р. № 888. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
110. Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України вiд 08.06.1995 р. № 1к/95-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
111. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права. Навч. пос. / Копєйчиков В.В., Колодій А.М., Лисенков С.Л. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 320 с.
112. Коренев А.П. Правоприменительные акты управления. Акты управления. Вопросы теория. Межвузовый сборник научных трудов. / Коренев А.П. – Иваново, 1987. – С. 111-121.
113. Корж В.П. Актуальні питання подальшого реформування органів прокуратури / В.П. Корж // Право України. – 1998. – № 5. – С. 37-39.
114. Корж В.П. Деякі питання визначення ефективності правових дій прокурора в суді першої інстанції. / Корж В.П. // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. Збірник наукових праць. – Харків, 1999. – С. 103-110.
115. Корж В.П. Ефективність підтримання державного обвинувачення: деякі питання теорії та практики / В.П. Корж // Вісник прокуратури. – 2001. – № 3. – С. 71-74.
116. Корнякова Т.В. Прокуратура і органи позавідомчого контролю: нагляд і взаємодія: дис. канд. юрид. наук: 12.00.10 / Корнякова Тетяна Всеволодівна – Одеса, 2004. – 211 с.
117. Корнякова Т.В. Актуальні проблеми координаційної діяльності прокуратури / Т.В. Корнякова // Право України. – 2004. – № 9. – С. – 13-16.
118. Корнякова Т.В. Захист прав і свобод громадян, державних і публічних інтересів. / Т.В. Корнякова // Прокуратура. Людина. Держави. – 2005. – № 7. – С. – 7-15.
119. Корнякова Т.В. Проблемні питання на окремих напрямках наглядової діяльності / Т.В. Корнякова // Вісник прокуратури. – 2007. – № 2. – С. – 18-29.
120. Корнякова Т.В. Питання діяльності прокуратури поза межами кримінально-правової сфери / Т.В. Корнякова // Вісник прокуратури. – 2009. – № 12. – С. 3-7.
121. Костенко Н.В. Прокуратура – опора президентской власти / Н.В. Костенко // Российская юстиція. – 1994. – № 11. – С. 25-27.
122. Косюта М.В. Правове регулювання представницької функції прокуратури / М.В. Косюта // Право України. – 1997. – № 12. – С. 53-57.
123. Косюта М.В. Основні підходи до оцінки ефективності прокурорського нагляду за відповідністю закону правових актів / Косюта М.В. // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. Збірник наукових праць. – Х., 1999. – С. 169-177.
124. Косюта М.В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства. / Косюта М.В. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – 376 с.
125. Косюта М.В. Проблеми та шляхи розвитку прокуратури України в умовах побудови демократичної правової держави: дис. докт. юрид. наук: 12.00.10 / Косюта Михайло Васильович. – Одеса, 2002. – 467 с.
126. Костицький В.В. Щодо пи