ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ШАХРАЙСТВО :

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

Крикливий Ростислав Миколайович

УДК 352.075.1(477)

ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ШАХРАЙСТВО

Спеціальність 12.00.10. - судоустрій; прокуратура та адвокатура

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Полянський Юрій Євгенович
кандидат юридичних наук, професор

Одеса - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДIЛ 1. СУТНІСТЬ ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ В УМОВАХ ЗМАГАЛЬНОСТІ СТОРІН У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ 12
1.1. ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ ТА ЙОГО ПIДТРИМАННЯ В СУДI 12
1.2. ПРОКУРОР ЯК СУБ’ЄКТ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ 34
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1. 49

РОЗДIЛ 2. ПРОБЛЕМИ МЕТОДИЧНОГО Й ТАКТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ ПРОКУРОРА ДО ПIДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ У СПРАВАХ ПРО ШАХРАЙСТВО 51
2.1. ПОНЯТТЯ МЕТОДИКИ Й ТАКТИКИ ПIДГОТОВКИ ПРОКУРОРА ДО ПIДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ШАХРАЙСТВО 51
2.2. ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИЧНИХ І ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ПIДГОТОВКИ ПРОКУРОРА ДО ПIДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ШАХРАЙСТВО 63
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2. 101

РОЗДІЛ 3. ОСНОВИ МЕТОДИЧНОГО Й ТАКТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ШАХРАЙСТВО 104
3.1.МЕТОДИКА УЧАСТІ ПРОКУРОРА У ПОПЕРЕДНЬОМУ РОЗГЛЯДІ СУДДЕЮ СПРАВИ ПРО ШАХРАЙСТВО 104
3.2. МЕТОДИКА І ТАКТИКА УЧАСТІ ПРОКУРОРА У ПIДГОТОВЧIЙ ЧАСТИНI СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ У СПРАВАХ ПРО ШАХРАЙСТВО 114
3.3. МЕТОДИКА І ТАКТИКА УЧАСТІ ПРОКУРОРА У СУДОВОМУ СЛIДСТВI У СПРАВАХ ПРО ШАХРАЙСТВО 123
3.4. МЕТОДИКА І ТАКТИКА УЧАСТІ ПРОКУРОРА У ДЕБАТАХ СТОРІН У СПРАВАХ ПРО ШАХРАЙСТВО 173
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3. 192

ВИСНОВКИ 195

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 199

ДОДАТКИ 232

ВСТУП

Актуальність теми. Тенденції розвитку системи кримінального судочинства об’єктивно обумовлюють необхідність удосконалення однієї з центральних функцій прокуратури - підтримання державного обвинувачення в суді.
В літературі приділялася певна увага окремим аспектам цієї проблематики, зокрема, методичному забезпеченню даної функції, підвищенню ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення. Цим питанням були присвячені праці таких українських та російських вчених, як Ю.П. Аленін, С.А. Альперт, М.І. Бажанов, В.І. Басков, І.В. Вернідубов, Л.Р. Грицаєнко, В.В. Долежан, В.С. Зеленецький, О.Б. Зозулинский, П.С. Елькінд, П.М. Каркач, С.В. Ківалов, М.В. Косюта, Ю.В. Коренєвський, Ю.І. Крючко, В.Т. Маляренко, І.Є. Марочкін, Я.О. Мотовиловкер, О.Р. Михайленко, Ю.Є. Полянський, М.В. Руденко, В.М. Савицький, М.С. Строгович, М.В. Юрчишин, Ю.О. Фідря, В.Д. Фінько та багатьох інших, проте до сьогодні вони залишаються предметом гострих суперечок та дискусій.
В той же час залишається багато не вирішених питань діяльності державного обвинувача в суді.
У Рекомендації R (2000) 19 Комітету Ради Міністрів Ради Європи «Про роль державного обвинувачення у системі кримінального переслідування» відзначено, що держави-члени мають вжити ефективних заходів з тим, щоб забезпечити виконання державним обвинувачем своїх професійних функцій в належних правових та організаційних умовах.
Проте сучасний стан правового регулювання цієї функції прокуратури ще не повною мірою відповідає послідовній реалізації принципу змагальності у кримінальному судочинстві, забезпеченню прав учасників судочинства передусім потерпілих від злочину.
Недостатньо уваги приділяється особливостям державного обвинувачення по окремих категоріях злочинів.
До них, зокрема, відноситься шахрайство, від якого страждають не лише окремі особи, а й великі групи громадян, кількість яких сягає декілька сотень і навіть тисяч, а судові процеси інколи тривають роками.
Потребує осмислення законодавча діяльність у сфері вдосконалення кримінально-процесуального законодавства і законодавства про прокуратуру.
З розвитком ринкових відносин у спотвореній формі пов’язано проникнення шахрайства до сфери підприємницької діяльності: інвестиційної, довірчої, страхової, банківської, обігу житла, телекомунікацій, Інтернету тощо. Якщо протягом 2008 р. судами нашої держави було розглянуто понад 3,5 тис.справ про шахрайство, то у 2009 р. – вже понад 5,2 тис.справ, тобто спостерігається збільшення таких злочинів майже в 1,5 разів. Як показує слідча та судова практика, «новітне» шахрайство відноситься до таких злочинів, які викликають труднощі при розслідуванні та розгляді їх в суді, у тому числі й при підтриманні державного обвинувачення. В той же час питання, пов’язані із забезпеченням діяльності державного обвинувача в суді по такій конкретній категорії справ, як шахрайство, практично не досліджувалися, не розроблена методика й тактика цієї діяльності. Ось чому комплексне дослідження проблем підтримання державного обвинувачення взагалі та вироблення тактичних й методичних засад цієї діяльності у справах про шахрайство, є достатньо актуальним та зумовлено необхідністю удосконалення діючого законодавства в цій сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на положеннях п. 4 Розділу П Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311 /2008.
Основні напрямки дослідження є складовою частиною наукової роботи кафедри організації судових та правоохоронних органів Одеської національної академії «Проблеми удосконалення і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної правової демократичної держави» – складової комплексної програми досліджень Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації в сучасній українській держави та правовому житті» (державний реєстраційний номер 0101000195) на 2006-2010 роки.
Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Одеської національної юридичної академії» (протокол № 6 від 12 липня 2008 року).
Мета і завдання дослідження. Метою наукового дослідження є теоретичне і практичне узагальнення актуальних проблем підтримання державного обвинувачення в суді та вироблення тактичних й методичних засад цієї діяльності по справах про шахрайство, а також внесення пропозицій з удосконалення чинного законодавства, що регламентує суспільні відносини в цій сфері. Досягнення поставленої мети зумовило постановку наступних завдань:
- дослідити сутність та функціональне призначення державного обвинувачення в умовах реалізації принципу змагальності сторін у кримінальному судочинстві;
- з’ясувати зміст підтримання державного обвинувачення в суді в умовах та сформулювати завдання, які стоять перед державним обвинувачем на різних стадіях кримінального судочинства;
- проаналізувати організаційно-правові гарантії реалізації принципу незалежності державного обвинувача та притаманні йому процесуальні засоби діяльності;
- розкрити методичні і тактичні прийоми підтримання державного обвинувачення в суді: а) підготовці до підтримання державного обвинувачення; б) участі у попередньому розгляді справ про шахрайство; в) підтриманні державного обвинувачення у підготовчій частині судового розгляду; г) підтриманні державного обвинувачення у судовому слідстві; д) підтриманні державного обвинувачення у судових дебатах;
- на підставі отриманих наукових результатів сформулювати пропозиції щодо удосконалення законодавства і практики підтримання державного обвинувачення у справах про шахрайство.
Об’єктом дослідження обрано суспільні відносини, що виникають у зв’язку із підтриманням державного обвинувачення в суді в умовах змагальності сторін у кримінальному судочинстві.
Предметом дослідження є законодавчі акти і накази Генерального прокурора України з цих питань.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертації є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання у галузі загальної теорії права, конституційного та кримінально-процесуального права, криміналістики, психології, кримінології, теорії прокурорської діяльності. Їх системне застосування дозволило здійснити комплексний аналіз діяльності державного обвинувача в умовах змагальності сторін у кримінальному судочинстві. Під час дослідження використовувалися такі методи: діалектичний, історико-правовий, логічного аналізу, системно-структурного аналізу, функціональний, порівняльно-правовий, індукції, дедукції та інші сучасні методи наукового пізнання у взаємозв’язку та взаємозалежності, що дало змогу забезпечити всебічність, повноту та об’єктивність дослідження¸ корректність, несуперечливість та істинність наукових результатів. Для з’ясування сутності державного обвинувачення (розділ 1) перевага надавалася таким загальнонауковим методам, як історико-правовий та порівняльно-правовий, а також логічного аналізу. Процесуальні засоби підтримання державного обвинувачення в суді досліджувалися за допомогою методів системно-структурного та логічного аналізу. З метою визначення методики й тактики забезпечення підтримання державного обвинувачення в суді (розділи 2, 3) застосовувалися методи системно-структурного аналізу, функціональний, індукції та дедукції. Статистичний метод застосовувався певною мірою для з’ясування понять, що мають кількісне вираження, а також для узагальнення статистичних досліджень та результатів анкетування.
Теоретичну основу дисертації склали роботи вчених у галузі соціології, загальної теорії права та теорії кримінального процесу, криміналістики, теорії прокурорської діяльності.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій визначаються емпіричною базою дослідження, яку склали вибірковий аналіз прокурорської й судової практики Миколаївської, Одеської та Харківської областей: за спеціальною програмою вивчено 320 кримінальних справ про шахрайство. Отримані результати були уточнені шляхом опитування 148 працівників органів прокуратури цих областей, які підтримували державне обвинувачення у справах про шахрайство.
Нормативну основу роботи склали Конституція України, міжнародні договори та інші норми міжнародного права, КПК України, КПК Російської Федерації, Закон України «Про прокуратуру», Рішення Конституційного Суду України, проекти КПК України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці монографічним дослідженням, в якій розглядалися особливості підтримання прокурором державного обвинувачення у справах про шахрайство. Водночас в роботі досліджено деякі загальнотеоретичні та практичні проблеми функціонування інституту державного обвинувачення.
До найсуттєвіших показників наукової новизни роботи відносяться такі:
уперше:
- обґрунтовано, що діяльність державного обвинувача утворює певну системну цілісність, якій притаманні особливі завдання, що вирішуються відповідно до стадій кримінального судочинства; порушення державного обвинувачення є складовою досудового провадження у кримінальному процесі, функціональним призначенням якого є підготовка кримінальної справи до розгляду і вирішенню її в суді першої інстанції;
- доведено, що на прокурора, єдиного з-поміж інших учасників судового процесу покладено одночасно обов’язок і тягар доказування обвинувачення, використовуючи повноваження, передбачені кримінально-процесуальним законом, він може використовувати при цьому результати дослідження доказів, проведеного іншими учасниками процесу;
- сформульовано систему методичних і тактичних прийомів, які використовує прокурор при підтриманні державного обвинувачення у справах про шахрайство;
- доведено, що методичні й тактичні засади підтримання державного обвинувачення в суді у справах про шахрайство становлять певну систему засобів та способів прокурорської діяльності при а) підготовці до підтримання державного обвинувачення; б) участі у попередньому розгляді справи про шахрайство; в) підтриманні державного обвинувачення у підготовчій частині судового розгляду; г) підтриманні державного обвинувачення у судовому слідстві; д) підтриманні державного обвинувачення у судових дебатах;
- зроблено висновок, що в апеляційному і касаційному провадженні прокурор продовжує підтримання державного обвинувачення у випадках: а) коли він подає скаргу на виправдувальний вирок або на незаконне звільнення особи від кримінальної відповідальності; б) коли він ставить питання про перегляд судового рішення, вважаючи, що обране засудженому покарання є надто м’яким; в) коли незалежно від позиції прокурора, який вніс апеляцію чи касацію, прокурор – учасник апеляційного чи касаційного провадження доходить такої ж думки і обстоює її перед судом;
- сформульовано авторський перелік принципів підтримання державного обвинувачення, до яких віднесені: а) поєднання обвинувальних і законоохоронних завдань; б) активність; в) неупередженість; г) змагальність; д) панування суспільного інтересу, складовою якого є захист прав і свобод людини; е) законність (у поєднанні з доцільністю); є) справедливість.
- обґрунтовано необхідність зберегти у майбутньому Законі України «Про прокуратуру» і включити до нового КПК України норму, відповідно до якої прокурор, беручи участь у розгляді судом кримінальної чи іншої справи, «сприяє забезпеченню повноти, всебічності і об’єктивності розгляду справи і винесенню законного та обґрунтованого судового рішення»;
- передбачити у статті 67 КПК України як обставину, що обтяжує покарання «вчинення злочину відносно великої кількості осіб», що є особливо актуальним для використання кримінально-правових заходів боротьби з шахрайством;
- визначено чинники, які обумовлюють тактичні ризики обвинувача при підтриманні ним державного обвинувачення у справах про шахрайство, та шляхи їх подолання;
удосконалено:
- аргументацію щодо удосконалення процедури відмови від обвинувачення і зміни обвинувачення прокурором із залученням до цього процесу керівників прокуратур;
- наведені додаткові аргументи щодо неприпустимості з юридичних і моральних міркувань допустимості укладення між прокурором і обвинуваченим угоди про визнання вини, зокрема, коли особа, обвинувачена в шахрайстві, виступає як повноправний учасник такої угоди і одержує від цього певні «дівіденти»
набули подальшого розвитку:
- гарантії щодо забезпечення процесуальної незалежності державного обвинувачення;
- обґрунтування змісту обвинувальної промови прокурора по цих справах;
- складові підготовки прокурора до участі у розгляді кримінальних справ про шахрайство.
Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю й новизною висвітлених у дисертації проблем і запропонованих рішень, а також можливістю їх застосування у різних сферах життя, а саме: а) у правотворчий діяльності – при підготовці нового та вдосконаленні чинного кримінально-процесуального законодавства; б) у науково-дослідній роботі – дисертація може стати основою для подальшого опрацювання проблем підтримання державного обвинувачення по конкретних категоріях справ; в) у навчальному процесі – для викладання у вищих навчальних закладах юридичного профілю навчальних дисциплін «Основи прокурорсь- кої діяльності» та «Судова риторика», г) у системі підвищення кваліфікації працівників органів прокуратури України, а також при підготовці відповідної навчально-методичної літератури.
Практична значущість дисертаційної роботи полягає також у напрацюванні основ методичного й тактичного забезпечення діяльності державного обвинувача у справах про шахрайство, а також обґрунтуванні потреб подальшого удосконалення кримінально-процесуального законодавства та галузевого наказу Генерального прокурора України.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались на двох науково-практичних конференціях
Публікації. За темою дисертації опубліковано чотири наукових статті у виданнях, включених до переліку фахових видань ВАК України з юридичних наук, та двоє тез у збірниках матеріалів конференцій, на яких доповідались результати дослідження.
Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, що містять 8 підрозділів, висновків (після кожного розділу й підсумкові),списку літератури та додатків. Загальний обсяг складає 235 сторінок, них основного тексту – 198 сторінок. Список використаних джерел складається із 383 найменувань і становить 28 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
Підтримання державного обвинувачення є частиною кримінального переслідування на судових стадіях кримінального процесу. Суб'єктом обвинувачення на досудовому слідстві є представники органів розслідування, а суб'єктом обвинувачення в суді виступає Україна як держава, яку представляє прокурор.
У матеріально-правовому розумінні державне обвинувачення являє собою зафіксоване у спеціальному процесуальному акті обґрунтоване матеріалами справи твердження прокурора про наявність складу злочину у діяннях особи (осіб) , а в процесуальному розумінні - підтримання обвинувачення в суді.
Обвинувальна діяльність не звільняє прокурора від завдання вживати заходів із забезпечення прав і свобод учасників кримінального судочинства. Крім того, у майбутніх КПК і Законі України «Про прокуратуру» потрібно зберегти норму, відповідно до якої прокурор-обвинувач зобов'язаний сприяти всебічному, повному і об'єктивному розгляду справи і постановленню судового рішення, заснованого на законі.
Прокурор у кримінальному судочинстві не є ординарним учасником процесу з огляду на характер покладених на нього обов'язків, які не можуть бути покладені на інших учасників процесу.
Принципами державного обвинувачення є: а) поєднання обвинувачення із правозахистом; б) активність; в) неупередженість; г) панування суспільного інтересу, складовою частиною якого є захист прав і свобод людини; д) законність у поєднанні з доцільністю; є) справедливість.
Незалежність державного обвинувача в абсолютною у сфері зовнішніх відносин прокуратури і водночас обмеженою в умовах дії принципу централізації прокурорської системи. Примушування прокурора обстоювати в суді позицію, з якою він не згоден за будь-яких умов, є неприпустимим. Процедуру погодження з керівниками прокуратур питання про зміну обвинувачення чи відмови від нього потрібно закріпити у КПК.
Підтримання державного обвинувачення пов'язано з використанням методичних і тактичних прийомів з урахуванням особливостей справ певних категорій. Істотними особливостями, зокрема, відзначається методика і тактика підтримання обвинувачення у справах про шахрайство. Відповідні прийоми застосовуються, починаючи від підготовки прокурора до підтримання обвинувачення. Саме на цьому етапі особа, якій доручено підтримання обвинувачення, визначає наявність підстав для цього, окреслює коло і послідовність з'ясування питань, що складають предмет судового розгляду, використання різних тактичних прийомів.
По кримінальних справах про шахрайство особливого значення набуває поглиблене вивчення особистості і мотивів злочинця у тісному поєднанні з мотивацією поведінки потерпілого. Особлива увага має приділятися видовим різновидам злочинної поведінки окремих груп шахраїв з урахуванням їх злочинної спеціалізації і масштабів діяльності, а також виявлення посібників з боку представників органів державного управління і контролю, умов, які сприяли шахрайським операціям.
Неабияке значення має також прогнозування ризиків через невизначеність поведінки учасників розгляду справи. Запобігти можливим ускладненням може допомогти використання методики прогнозування ситуацій, виявлення способів фіксації процесуально значущої інформації і її використання в судовому процесі в умовах обмеженості часу, потрібного для прийняття тактичних рішень. Не виключено проведення консультацій зі слідчим і прокурором, який здійснював нагляд за розслідуванням.
Беручи участь у попередньому розгляді судом справ про шахрайство, прокурор має активно впливати на вирішення питання про можливість призначення справи до слухання по суті. Особливу увагу при цьому потрібно звертати на обґрунтованість обраного запобіжного заходу для запобігання ухиленню обвинуваченого від суду. Витребування справи із суду на цьому етапі може бути обумовлено поновленням розслідування через появу нових потерпілих від шахрайства.
У підготовчій частині судового засідання прокурор шляхом заявлення клопотань і висловлення міркувань сприяє якомога повнішому вирішенню питань, які мають значення для повноцінного проведення судового слідства. По багатоепізодних справах з великою кількістю потерпілих особлива увага приділяється визначенню можливості слухання справи за відсутності частини з них, які є тих чи інших причин не прибули по суду, особливо з інших місцевостей.
Основним завданням прокурора в судовому слідстві є доказування фактичних обставин, які мають значення для справи. Саме на прокуророві, єдиному з поміж інших учасників процесу лежить обов'язок доказування, в тому числі і тягар доказування; лише прокурор як суб'єкт обвинувачення повинен представляти суду відповідні докази і доводити допустимість і належність кожного з них. Для доказування прокурор реалізує повноваження, надані йому кримінально-процесуальним законом, і може використовувати результати дослідження доказів, проведеного іншими учасниками процесу.
У справах про шахрайство прокурор, який бере участь у судовому слідстві, має приділити особливу увагу тактиці допиту підсудного (підсудних), щоб перебороти їх спроби уникнути відповідальності за рахунок таких особистих якостей, як винахідливість, швидкість орієнтації в обстановці, вміння перевтілюватися тощо.
Перед судовими дебатами по справі прокурор повинен використовувати можливості для підготовки повноцінної судової промови. Проте на практиці для цього не завжди є реальні можливості і тому доцільно, щоб Генеральна прокуратура України переглянула свою категоричну вказівку з цього приводу. Проте обов'язковим слід визнати наявність тез промови з викладом позиції прокурора по всіх питаннях, що підлягають висвітленню у судовому рішенні.
Завданням прокурора у судових дебатах в послідовне проведення в життя лінії на застосування позбавлення волі стосовно шахраїв-рецидивістів і шахраїв-гастролерів, у разі вчинення злочину організованими злочинними групами, а також заподіяння шкоди у великих чи особливо великих розмірах. Наведено аргументи щодо неприпустимості закріплення у законодавстві України можливості укладання угод між обвинуваченням і обвинуваченим про визнання вини.
Запропоновано додатково закріпити у статті 67 КК України таку обтяжуючу покарання обставину, як заподіяння злочином шкоди великій кількості осіб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Архів Генеральної прокуратури України – 2009-2010 рр.
2. Басков В.И. Прокурорский надзор при рассмотрении судами уголовных дел / В. И. Басков. – М.: Юрид.лит., 1982. – 286 с.
3. Рахунов Р.Д. Прокурорский надзор за законностью рассмотрения в судах уголовных дел / Р. Д. Рахунов., И. Г. Сапожников, Л. М. Казак,
М.Г. Коржик. – М.: Юрид.лит., 1963. – 148 с.
4. Алексеев Н.С. Очерк развития науки советского уголовного процесса / Н. С. Алексеев, В. Г. Даев, Л. Д Кокорев. – Воронеж: Изд-во Воронежского госуниверситета, 1980. – 251 с.
5. Ковальова Я.О. Організаційно-правові основи відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді: автореф. дис.на здобуття наук.ступеня канд.юрид.наук.: спец. – 12.00.10 / Я. Ковальова. – Х., 2009. –
20 с.
6. Элькинд П.С. Сущность советского уголовного процессуального права / П. С. Элькинд. – Л.: Изд-во Ленингр.госуниверситета, 1963. – 172 с.
7. Перлов И.Д. Судебное следствие в советском уголовном процессе / И.Д. Перлов. – М.: Юрид.лит., 1955. – Ч.2. – 248 с.
8. Крючко Ю.І. Проблеми підтримання державного обвинувачення у справах про навмисні вбивства / Ю. І. Крючко. – Х.: ТОВ «Легас», 2000. –
248 с.
9. В. М. Савицкий Стержневая функция прокуратуры – осуществление уголовного преследования / В. М. Савицкий // Рос.юстиция. – 1994. – № 10. – С. 24-28.
10. Мычко Н.И. Прокуратура Украины: роль и место в системе государственной власти / Н. И. Мычко. – Донецк: Донеччина, 1999. – 256 с.
11. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства /
И. Я. Фойницкий. – Т.1. – СПб., Изд-во «Альфа», 1996. – 551 с.
12. Борзов В.М. Совеременные проблемы производства по уголовным делам в деятельности военных судов / В. М. Борзов. – Екатеринбург, 1999. – 168 с.
13. Юрчишин В. Обвинувачення в судах України / Юрчишин В. – Чернівці: Рута, 2005. – 152 с.
14. Косюта М.В. Актуальні питання підтримання державного обвинувачення в суді / М.В. Косюта // Перспектви судово-правової реформи в Україні: зб.наук.публікацій. – Одеса: Юрид.літ., 2009. – с. 252-262.
15. Долежан В.В. Вимоги до прокурорів-обвинувачів у світлі Рекомендацій Ради Європи / В. Долежан, Ю. Полянський // Перспективи судово-правової реформи в Україні: зб.наук.публікацій. – Одеса, Юрид.літ., 2009. – С. 569-577.
16. Уголовно-процессуальное право Российской Федерации: [учеб./под ред.И.Л.Петрухина]. – М.: Юрист, 2006. – 380 с.
17. Абашева Ф.А. Функциональная характеристика совеременного российского уголовного процесса / Ф. Абашева, Т. Зинатуллин. –
М.: Юрлитинформ, 2008. – 216 с.
18. Муравьев Н.В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности. Пособие для прокурорской службы. Т.1 / Н.В. Муравьев. – М.– 1889. – 552 с.
19. Строгович М.С. Уголовное преследование в советском уголовном процессе / М. С. Строгович – М.: АН СССР, 1951. – 189 с.
20. Савицкий В.М. Государственное обвинение в суде / В. М. Савицкий – М.: Наука, 1971. – 342 с.
21. Королев Г.Н. Прокурорское уголовное преследование в российском уголовном процессе / Г. Королев // Монография. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2006. – С. 53-360 с.
22. Зеленецкий В.С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе / В. С. Зеленецкий – Х.: Вища школа, 1979. – 144 с.
23. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса /
М. С. Строгович – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 703 с.
24. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна компетенція: монографія / Л. М. Лобойко. – Дніпропетровськ: Дніпропетр.держ.ун-т внутр.справ, 2006. – 188 с.
25. Гладышева О.В. Проблемы поддержания государственного обвинения в суде первой инстанции / О. В. Гладышева, Х. М. Лукожев. –
М.: Юрлитинформ, 2009. – 200 с.
26. Джатиев В.С. О противоречиях в российском уголовном процессе / В. С. Джатиев. – Владикавказ: Ир, 1994. – 124 с.
27. Крикливий Р. М. До питання про функції державного обвинувача / Р. М. Крикливий // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2009. – № 4 (16). – С. 55-59.
28. Ільковець Л. Проблеми реформування досудового слідства. Пошук можливих шляхів вирішення /Л. Ільковець // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 1. – С. 56-59.
29. Чельцов М.А. Система основних принципов советского уголовного процесса/ М. А. Чельцов // Учен.зап.ВИЮН. – Вып. 6. – М.,1947. – С. 117-146.
30. Чельцов М.А. Советский уголовный процесс: Учебник./
М. Чельцов. – М.: Госюриздат, 1962. – 503 с.
31. Фаткуллин Ф.Н. Обвинение и судебный приговор /
Ф. Н. Фаткуллин. – Казань: Изд-во Казан.ун-та, 1976. – 174 с.
32. Финько В.Д. Прокурорский надзор за расмотрением в суде уголовных дел. Учеб.пособие / В. Д. Финько. – Х., 1972. – 70 с.
33. Давыдов П.М. Обвинение в советском уголовном процессе/
П. М. Давыдов. – Свердловск: Среднеурал.книгоизд-во, 1974. – 135 с.
34. Полянский Н.Н. К вопросу о юридической природе обвинения перед судом / Н. Н. Полянский // Правоведение. – 1960. – № 1. – С. 105-115.
35. Финько В.Д. Процессуальное положение прокурора в кассацонной инстанции / В. Д. Финько // Вопросы гос-ва и права. – М.: 1970. – С. 295-301.
36. Давыдов П.М. Обвинение в советском уголовном процессе: автореф. дисс. на соискание уч. степени докт. юрид. наук / П.М. Давыдов. – Свердловск, 1973. – 47 с.
37. Альперт С.А. Об обоснованности обвинения в советском уголовном процессе / С. А. Альперт // Вопросы гос-ва и права. – М.: 1970. – С. 21-39
38. Давыдов П.М., Левин Ю.Г. Обвинение в советском уголовном процессе/ П. М. Давыдов, Ю. Г. Левин // Учен.зап.Свердл.юрид.ин-та. – Вып.1. – Свердловск, 1958. – С. 100-108.
39. Постовой Д.А. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук /
Д.А. Постовой. – Х., 1964. – 21 с.
40. Постовой Д.А. Отношение приговора к обвинительному заключению / Д. А. Постовой // Вопр.уголовного права, уголовного процесса и криминалистики. – Вып. 16. – Х., 1962. – С. 77-82.
41. Ривлін А.Л. Обвинувачення в історії радянського кримінального процесу та в діючій його системі / А. Л. Ривлін // Проблеми правознавства. – 1968. – Вип. 10. – С. 113-120.
42. Зеленецкий В.С. Отказ прокурора от государственного обвинения. Учеб.пособие / В. Зеленецкий. – Х.: Юрид.ин-т, 1979. – 116 с.
43. Лукашевич В.З. Гарантии прав обвиняемого в стадии предварительного расследования и предания суду: автореф. дисс. на соискание уч. степени докт.юрид. наук / В.З. Лукашевич. – Л, 1967. – 39 с.
44. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / А. М. Ларин. – М.: Юрид.лит.,1986. – 160 с.
45. Парадеев В.М. Понятие формулирования обвинения на предварительном следствии / В. М. Парадеев // Пробл. совершенствования уголовно-процессуального законодательства. – Свердловск, 1985. – С. 87-89.
46. Вернидубов І.В. Проблеми підтримання державного обвинувачення за законодавством України: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук/ І.В. Вернидубов. – К., 1992. – 208 с.
47. Проект Общей части УПК РФ.-М., 2000.-168 с.
48. Кримінально-процесульний кодекс України: Проект. – К., 1996.
49. Зеленецкий В.С. Деятельность прокурора в советском уголовном процес се. Учеб.пособие / В. С. Зеленецкий. – Х.: Юрид.ин-т, 1977. – 38 с.
50. Зеленецкий В.С. Функциональная структура прокурорской деятельности / В. Зеленецкий. – Х.: Юрид.ин-т, 1978. – 78 с.
51. Даль В.И. Толковый словар живого великорусского языка / И. Даль.– Т.3. – М.: Русск.яз.,1990. – 595 с.
52. Ларин А.М. Процессуальные гарантии и функции уголовного преследования/ А. М. Ларин // Сов.гос-во и право, 1975. – № 7. – С. 93-98
53. Рахунов Р.Д. Участники уголовно-процессуальной деятельности по советскому праву/ Р.Д. Рахунов. – М.: Госюриздат, 1961. – 276 с.
54. Уголовный процесс: Учебник для вузов / Под ред. П.А. Лупинской. – М.: Юрист, 1995. – 544 с.
55. Уголовный процесс: Учебник / Под ред. М.А. Чельцова. –
М.: Юрид.лит, 1969. – 463 с.
56. Курс советского уголовного процесса: Общая часть / Под ред.
А.Д. Бойкова, И.И. Карпеца. – М.:Юрид.лит,1989. – 638 с.
57. Кокорев Л.Д. Участники правосудия по уголовным делам/
Л. Д. Кокорев. – Воронеж: Изд-во Воронежск.ун-та, 1971. – 160 с.
58. Альперт С.А. Обвинение в советском уголовном процес се. Учебн.пособие / С. А. Альперт. – Х., 1974. – 38 с.
59. Мотовиловкер Я.О. Основные уголовно-процессуальные функции / Я. О. Мотовиловкер. – Ярославль: Изд-во Ярославск.ун-та, 1976. – 94 с.
60. Мотовиловкер Я.О. Предмет советского уголовного процесса. Учебн.пособие / Я. Мотовиловкер. – Ярославль: Изд-во Ярославск.ун-та, 1974.– 95 с.
61. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация / А. М. Ларин. – М.: Юрид. лит., 1970. – 224 с.
62. Элькинд П.С. К вопросу о функции обвинения в советском уголовном процессе / П. С. Элькинд // Вопросы теории и практики прокурорского надзора. – Саратов: Изд-во Саратовск.ун-та, 1974. – С.3-11
63. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса /
М. С. Строгович. – Т. 1. – М.: Наука, 1968. – 470 с.
64. Ривлин А.Л. Социалистическая законность на современном этапе/ А.Л. Ривлин // Проблемы соц. законности на соверемнном этапе развития соц. гос-ва. – Х.: Изд-во ХГУ, 1968. – С. 9-12.
65. Шифман М.Л. Прокурор в уголовном процессе (стадія судебного разбирательства) / М. Л. Шифман. – М.: Юрид.изд-во.,1948. – 245 с.
66. Шпилев В.Н. Содержание и форма уголовного судопроизводства / В.Н. Шпилев. – Минск: Изд-во БГУ, 1974. – 141 с.
67. Альперт С.А. Законность и обосованность государственного обвинения в советском уголовном процессе / С. А. Альперт // Проблемы соц.законности на соверемнном этапе развития соц.гос-ва. – Х.: Изд-во ХГУ, 1968. – С . 221-222.
68. Савицкй В.М. Очерк теории прокурорского надзора в уголовном судопроизводстве / В. М. Савицкй. – М.: Наука, 1975. – 383 с.
69. Миньковский Г.М. Окончание предварительного расследования и осуществление права обвиняемого на защиту/ Г. М. Миньковский. – М.: Госюриздат, 1957. – 211 с.
70. Подольная Н.П. Деятельность прокурора по делам с обвинительным заключением: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук / Н.П. Подольная. – М., 1975. – 23 с.
71. Муравьев Н.В. Общие основания прокурорской деятельности по уголовным делам / Н.В. Муравьев // Дореволюционные юристы о прокуратуре (сб.статей) / Научный редактор, составитель С.М.Казанцев. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – С. 102-129.
72. Гаврилов В.В. Сущность прокурорского надзора в СССР/
В. В. Гаврилов. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1984. – 152 с.
73. Случевский В.Л. Учебник русского уголовного процесса/
В. Л. Случевский. – СпбЮ1913. – 669 с.
74. Квачевский А. Об уголовном преследовании, дознании и предварительном исследовании преступлений по Судебным уставам 1864 г./ А. Квачевский // Теорет. и практ.руководство. – Часть 3. – Вып.1. – СПб,1869. – 593 с.
75. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства/
И. Я. Фойницкий. – Пептроград: Типография «Двигатель», 1915. – 608 с.
76. Николаев И. Повторитльный курс уголовного судопроизводства/
И. Николаев. – СПб, 1902. – 331 с.
77. Викторский С.И. Русский уголовный процесс / С. И. Викторский. – Изд-е 2-е. – М.: 1912. – 404 с.
78. Розин Н.Н. Уголовное судопроизводство / Н. Н. Розин. – Петроград: Изд-во юрид.книжн. склада «Право», 1916. – 597 с.
79. Фельдштейн Р.С. Лекции по уголовному судопроизводству/
Р. С. Фельдштейн – М., 1915. – 316 с.
80. Полянский Н.Н. Понятие уголовного иска / Н. Н. Полянский // Право и жизнь. – 1926. – Кн. 4-5. – С. 68-185.
81. Полянский Н.Н. Очерки общей теории уголовного процесса/
Н. Н. Полянский. – М., 1927. – 148 с.
82. Поляков М.П. Уголовное преследование: Учебн.пособие / М. П. Поляков., А. С. Александров // Уголовный процесс: Сб. учебн. пособий. Общая часть. – М.:ИМЦ ГУК МВД России, 2002. – Вып. 1. –с. 68-128.
83. Строгович М.С. Природа советского уголовного процесса и принцип состязательности / М. С. Строгович. – М.: Юриздат, 1939. – 151 с.
84. Мельников А.А. Проблемы судебного прва /
А. А. Мельников., Н. Н. Полянский. – М.: Наука, 1983. – 222 с.
85. Сульженко Ж.А. Проблемы участия прокурора в судебном разбирательстве по уголовным делам: дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук. – Х., 1995 – 201 с.
86. Савицкий В.М. Государственный обвинитель как учасник судебных прений / В. М. Савицкий // Сов.государство и право.-1973.-№ 12.-С.101-106.
87. Хоматов Ю.В. Принцип состязательности и его место в системе принципов советского уголовного процесса / Ю. В. Хоматов // Актуал. вопр. правотворч. и правоприменит. деятельности. – К., 1992. – С. 56-62.
88. Пашкевич П.Ф. Объективная истина в уголовном судопроизводстве/ П. Ф. Пашкевич – М.: Госюриздат, 1961. – 171 с.
89. Дорохов В.Я. Принципы советского уголовного процесса/
В. Я. Дорохов – М., Госюриздат, 1962. – 78 с.
90. Полянский Н.Н. Вопросы теории советского уголовного процесса / Н. Н. Полянский. – М.: Изд-во МГУ, 1956. – 271 с.
91. Трусов А.И. Основы теории судебных доказательств / А. И. Трусов – М.: Госюриздат, 1960. – 176 с.
92. Перлов И.Д. Подготовительная часть судебного разбирательства в советском уголовном процессе / И. Д. Перлов. – М.: Госюриздат, 1956. –
184 с.
93. Ривлин А.Л. Понятие обвинения, его место в советском уголовном судопроизводстве / А.Л. Ривлин // Вопросы государства и права. – М, 1970. –
С. 254-262.
94. Гуткин И.М. Участие за щитника на предварительном следствии в советском уголовном процессе/ И. М. Гуткин. – М.: Госюриздат, 1966. – 72 с.
95. Каминская В.И. Теория советского уголовно-процессуального законаи: автореф. дисс. на соискание уч. степени докт.юрид. наук / В.И. Каминская. – М., 1967. – 34 с.
96. Финько В.Д. Обвинительная речь прокурора и принципы советского уголовного процесса / В. Д. Финько // Метод. указ. по изуч. и применению нового законодательства. – Вып. 1. –Х., 1967. – 52 с.
97. Добровольская Т.Н. Советское правосудие на современном этапе развернутого строительства комунизма: автореф. дисс. на соискание уч. степени докт.юрид. наук / Т.Н. Добровольский. – М., 1965. – 46 с.
98. Савицкий В.М. Процессуальные последствия отказа прокурора от обвинения / В. М. Савицкий // Правоведение. – 1972. – № 1. – С. 70-79.
99. Побегайло Э.Ф. Умышленные убивства и борьба с ними. Уголовно-правовое и кримиологическое исследование / Э. Ф. Побегайло. – Воронеж: Изд-во Воронежск.ун-та, 1965. – 205 с.
100. Долгова А.И. Прокурорский надзор в советском уголовном судопроиз-водстве: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид.
наук / А.И. Дольова. – М., 1969. – 17 с.
101. Колбая Г.Н. Эффективность прокурорского надзора за соблюдением законности в суде / Г.Н. Колбая // Сов.гос-во и право. – 1970. – № 8. – С. 118-122.
102. Петрухин И. Обэффективности прокуророского надзора в суде/
И. Петрухин // Соц.законность. – 1969. – № 6. – С. 32-37.
103. Карнеева Л.М. Пределы использования тактических примов допроса/ Л. М. Карнеева // Тактические приемы и пределы их использования. – М., 1980. – С. 3-5.
104. Кореневский Ю.В. Государственное обвинение в условиях судебной реформы (роцессуальный, тактический и нравственный аспекты)/
Ю. В. Кореневский. – М.: НИИ пробл.укрепл.законности и правопорядка, 1994.– 84 с.
105. Басков В.И. Прокурорский надзор за исполнением законов при рассмотернии уголовных дел в судах / В. И. Басков. – М: Юрид.лит, 1986. –
228 с.
106. Прокурорский надзор в суде первой инстанции по уголовным делам/ Под общ.ред.П.И. Кудрявцева. – М.: Юрид.лит., 1978. – 152 с.
107. Ерашов С.С. Система принципов современного отечественного уголовного процесса: теоретико-правовые аспекты и практика применения: дисс. на соискание уч. степени канд. юрид.наук / С.С. Ерашев. – Н.Новгород, 2001. – 20 с.
108. Ломовский В.Д. Конституционные основы прокурорского надзора в СССР / В. Д. Ломовский. – Калинин, 1982. – 168 с.
109. Добровольская Т.Н. Понятие и система принципов организации и деятельности советской прокуратуры / Т. Н. Добровольская. – М.: Юрид.лит., 1972. – 148 с.
110. Чеканов В.Я. Прокурорский надзор в уголовном судопроизводстве / В. Я. Чеканов. – Саратов. – Изд-во Саратовского ун-та, 1972 – 148 с.
111. Законность, 2008. – № 1. – С. 46-55.
112. Ефимичев С.П. Вопросы законности, обоснованности и справедливості приговора и решений судов кассационной и надзорной инстанции / С. П. Ефимичев., М.В. Шаруева // Журнал российского права. – 2004. – № 11. – С. 16-24.
113. Курочкина Л. Процессуальная самостоятельность государственного обвини теля / Л. Курочкина // Уголовное право. – 2008. – № 6. – С. 54-5.
114. Кореневский Ю.В. Проблемы государственного обвинения в условиях судебной реформы / Ю. В. Кореневский // Судебная реформа и проблемы уголовного судопроизводства: Сб.научных трудов. – М.,1995. –
С. 44-49.
115. Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 3. – С. 49.
116. Цыпкин А.Л. Судебный допрос в советском уголовном процессе/ дисс. на соискание уч. степени канд. юрид.наук / А.Л. Цыпкин. – М.: 1938.-181 с.
117. Ароцкер Л.Е. Использование данных криминалистики в судебном разбирательстве уголовных дел / Л. Е. Ароцкер. – М.: Юрид.лит., 1964. –
224 с.
118. Ароцкер Л.Е. Шире использовать в суде криминалистику/
Л. Е. Ароцкер // Сов.юстиция, 1960. – № 11. – С. 21-25.
119. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств /
Р. С. Белкин. – М.: Юрид.литература, 1966. - 168 с.
120. Гончаренко В.И. Использование данных естерственных и техническх наук в уголовном судопроизводстве / В.И. Гончаренко. – К.: Вища школа, 1980. – 92 с.
121. Сухов С.П. Тактические особенности судебного следствия: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид.наук / С.П. Сухов. – Свердловск, 1972. – 24 с.
122. Тихиня В.Г. Применение данных криминалисической тактики при исследовании вещественных доказательств по гражданским делам: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук / В.Г. Тихиня. – М., 1973. – 22 с.
123. Воробьев А.Г. Планирование судебного следствия / А.Г. Воробьев. –
М.: Юрид. литература, 1978. – 86 с.
124. Варфоломеева Т.В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника / Т. В. Варфоломеева. – К.: Вища школа, 1987. – 149 с.
125. Баев М. Защита от обвинения в уголовном процессе / М. Баев,
О. Баев. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1995. – 228 с.
126. Баев О.Я. Основы криминалистики / О. Я. Баев // Курс лекций. – М.: Юрист, 2003. – 165 с.
127. Колмаков В.П. Введение в курс науки советской криминалистики.Лекция / В. П. Колмаков – Одесса: Одесский гос.ун-т им. И.И. Мечникова, 1973. – 46 с.
128. Серова Е.Б. Актуальные теоретические ипрактические проблемы расследования и поддержания государственного обвинения по делам о вымогательстве: дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук /
Е.Б. Серова. – СПб, 1998. – 186 с.
129. Пименова З.И. Криминалистические аспекты участия государственного обвинеля в рассмотрении дел об убийствах по найму /
З. И. Пименова. – М.: «Былина», 2005. – 128 с.
130. Курс криминалистики в 3 т. Т.1. Общетеоретические вопросы. Криминалистическая техника. Криминалистическая тактика / Под ред.О.Н. Коршуновой и А.А. Степанова. – СПб.: «Юридический центр пресс». – 2004.– 393 с.
131. Колдин В.Я. Криминалистическое знание о преступной деятельност: функции моделирования / В. Я. Колдин // Сов.гос.и право, 1987. – № 2. –
С. 63-69.
132. Густов Г.А. К разработке криминалистической теории преступления/ Г.А. Густов – Правоведение, 1983. – № 3. – С. 88-92.
133. Хмыров А.А. Криминалистическая характеристика преступления и пути доказывания по уголовному делу / А.А. Хмыров. – Правоведение, 1983. – № 3. – С. 59-66.
134. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики: Пер.с нем / Г. Гросс // Новое изд., перепеч. с изд. 1908 г. – М.: ЛексЭст, 2002. – 1046 с.
135. Салтевский М.В. Информационные отношения и проблемы их правового регулирования / М.В. Салтевский // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матер.міжнар.наук.-практ.конф.[Харків] 25-26 жовт.2001 р. – К. – Х.: Юрінком Інтер, 2002. –
С. 251-254.
136. Густов Г.А. Расследование убийств, сопряженных с разбоем
и сексуальными побуждениями / Г.А. Густов // Сб.задач. – Л.: ИУСР Прокуратуры СССР, 1987. – 68 с.
137. Величкин С.А. Организация расследования преступлений /
С. А. Величкин. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – 128 с.
138. Белкин Р.С. Тенденции и перспективы развития криминалистики /
Р.С. Белкин // Соц.законность, 1983. – № 1. – с. 22-26.
139. Густов Г.А. Программно-целевой метод организации раскрытия убивств: Учебн.пособие / Г.А. Густов. – СПб: СПбЮИ Генеральной прокуратуры РФ, 1997. – 168 с.
140. Печерский В.В. Типовые программы допроса на предварительном и судебном следствии: Учебно-пракическое пособие / В.В. Печерский. – М.: Изд-во «Юрлит- информ», 2006. – 336 с.
141. Баев О.Я. Криминалистическая тактика и уголовно-процессуальный закон / О. Я. Баев. – Воронеж: Изд-во Воронежского госун-та, 1995. – 228 с.
142. Философский энциклопедический словарь. – М.: Сов.энцикл.,1983. – 839 с.
143. Цыпкин А.Л. Судебное следствие и криминалистика / А.Л. Цыпкин// Соц.законность. – 1938. – № 12. - С. 44-46.
144. Грошевой Ю.М. Судебная власть в правовом государстве /
Ю.М. Грошевой // Проблеми боротьби зі злочинністю в Україні. – К.: 1992.-
С. 6-9.
145. Стовповой А.Г. Обстоятельства, харктеризующие личность обвиняемого, как элемент предмета доказывания: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид.наук / А.Г. Стоповой. – Л., 1980. – 25 с.
146. Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступностью.-Т.1: Конституционные основы / В.С. Зеленецкий. – Х.: Основа, 1994. – 321 с.
147. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики / Р.С. Белкин. – Т. 1. – М.: Акад.МВД СССР, 1977. – 340 с.
148. Белкин Р.С. Криминалистика: Краткая энциклопедия / Р.С. Белкин. – М., 1993. – 383 с.
149. Глазырин Ф.В. Изучение личности обиняемого и тактика следственных действий / Ф.В. Глазырин. – Свердловск, 1973. – 156 с.
150. Драпкин Л.Я. Основы криминалистической теории следственных ситуацій: автореф. дисс. на соискание уч. степени докт. юрид. наук. – М., 1987. – 45 с.
151. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений/ А. В. Дулов. – Минск: Изд-во БГУ, 1979. – 128 с.
152. Справочник следователя: Вып. первый: Практическая криминалистика: Следственные действия. – М.: Юрид.лит., 1990. – 288 с.
153. Справочник следователя: Вып.второй. – М.: Юрид.лит., 1990. –
592 с.
154. Комарков В.С. Тактика допроса: Учебн.пособие / В.С. Комарков. –Х.: Юридич.ин-т, 1975. – 66 с.
155. Коновалова В.Е. Теоретические проблемы следственной тактики (познавательная функция логики и психологии в следственной тактике): автореф. дисс. на соискание уч. степени докт. юрид. наук /
В.Е. Коновалова. – Х., 1966. – 30 с.
156. Шепітько Ю.В. Тактика допиту: Текст лекції / Ю.В. Шепітько. –Х.: Укр. юрид. акад., 1992. – 21 с.
157. Якушин С.Ю. Тактические приемы при расследовании пре ступлений / С.Ю. Яку шин. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1983. – 102 с.
158. Фелющенко А.А. Предмет и содержание криминалистической тактики / А.А. Фелющенко // Теоретич.пробл.криминалистической тактики. –Свердловск, 1981. – С. 6-11.
159. Давыдов В.И. К вопросу о классификаци и пределах применения тактических приемов допроса обвиняеемого / В.И. Давыдов // Актуал.вопросы правовой науки. – М.: Изд-во МГУ, 1970. – С. 209-212.
160. Фахруттдинов К.К. К исследованию эффективности тактических приемов допроса / К.К. Фахруттдинов // Вопросы эффективн. сов. уголовн. процеса. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1976. – С. 120-130.
161. Гусаков А.Н. Следственная тактика (в вопросах и ответах): Учебн.пособие / А.Н. Гусаков, А.А. Филющенко. – Свердловск: Изд-во Уральск. ун-та, 1991. – 147 с.
162. Васильев А.Н. Следственная тактика / А.Н. Васильєв. – М.: Юрид.лит., 1976. – 197 с.
163. Гусаков А.Н. Следственные действия и тактические приемы: автореф.дис…канд.юрид.наук / А.Н. Гусаков. – М., 1972. – 22 с.
164. Кони А.Ф. Собрание сочинений. – В 8 т. – Т.2 / А.Ф. Кони. – М.: Юрид.лит., 1966. – 503 с.
165. Зозулинський О.Б. Участь прокурора у судовому розгляді кримінальних справ / О.Б. Зозулінський // Прокурорський нагляд в Україні: Донецьк, 1997. – С. 191-228.
166. Прокуратура України: законодавство, рішення Конституційного Суду України, накази та ін. організаціцйно-розпоряд. док. Ген. прокурора України / Ген. прокуратура України за заг. ред. О.І. Медведька керівн. проекту С.М. Винокуров упоряд. Г.М. Титарчук, Є.П. Бурдоль, І.С. Зарубінська, Н.М. Пастушенко, Ю.І. Цимбал. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 576 с.
167. Шепітько В.Ю. Криміналістичн тактика (системно-структурний аналіз): Монографія / В.Ю. Шепітько. – Х.: Харків юридичний, 2007. – 432 с.
168. Уголовное право. Особенная часть. М.: НОРМА-ИНФРА – М, 1998. – 513 с.
169. Лесняк В.И. Мошенничество: уголовно-правовая и криминологическая характеристика: дисс. на соискание уч. степени канд. юрид.наук / В.И. Тесняк. – Екатеринбург. – 2000. – 230 с.
170. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с.
171. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1972-2007). –Х.: Видавець ФОП Вапнярчук Н.М., 2007. – 720 с.
172. Ожегов С.И. Словарь русского язика / С. И. Ожегов. – М.: Русск. язык, 1987. – 845 с.
173. Курс советского уголовного права в шести томах. Том V. Преступления против личности, ее прав. Хозяйственные преступления. – М.: Наука, 1971. – 572 с.
174. Сабитов Р.А. Обман как средство совершения преступления /
И.Я. Сабитов. – Омск, ОВШМ. – 1980. – 125 с.
175. Фойницкий И.Я. Мошенничество по русскому праву. Часть 2 /
И.Я. Фойницкий – М.: Изд-во Современного гуманитарного университета, 2006. – 292 с.
176. Романов С.Ю. Криминальный обман / С.Ю. Романов – Х.: ООО «Прометей-Прес», 2005.-272 с.
177. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1972-2007). – Х.: Видавець ФОП Вапнярчук Н.М., 2007. – 720 с.
178. Уголовное право. Особенная часть. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 594 с.
179. Клепицкий И.А. Недвижимость как предмет хищения и вымогательства / И.А. Клепицкий // Гос-во и право, 2000. – № 12. – С. 11-19.
180. Елисеев С.А., Общеуголовные корыстные преступления. Криминологическая характеристика, уголовная ответствен- ность /
С.А. Елисеев, Л.М. Прозументов – Томск: ТГУ. – 1991. – 235 с.
181. Гаухман Л.Д., Ответственность за преступления против собственности / Л.Д. Гаухман, С.В. Максимов. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1997. – 168 с.
182. Криминалістика: Підручник / за ред. В.Ю.Шепітька. – Х.: Право, 2008. – 454 с.
183. Ніколаюк С.І. Особливості профілактики злочинних посягань у сфері банківського кредитування / С.І. Ніколаюк, Р.О. Коніжай // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). Науково-практичний журнал. – 2001. – № 3. – С. 94-102.
184. Алексеев А.И. Криминология / А.И. Алексеев – М: Юрист, 1998. – 348 с.
185. Поддержание государственного обвинения в суде / под ред.
М.П. Малярова. – М.: Юрид.лит., 1970. – 181 с.
186. Корж В.П. Підготовка прокурора до участі у судовому розгляді кримінальних справ: Текст лекції / В.П. Корж. – Х., 1994. – 24 с.
187. Крюков В.Ф. Отказ прокурора от государственного обвинения: дисс. на соискание уч. степени докт. юрид. наук / Воронеж, 1996. – 162 с.
188. Трунцевский Ю.В. Экономические и финансовые преступления: учебн.пособие / Ю.В. Трунцевский, О.Ш. Петросян. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2008. – 288 с.
189. Спасович В.Д. О теории судебно-уголовных докахательств в связи с судоустройством и судопроизводством / В.Д. Спасович – СПб, 1861. – 688 с.
190. Ценова Т.Л. Процессуальный и криминалистический аспекты собирания материальных следов преступления при производстве осмотра места происшествия при расследовании комерческого мошенничества /
Т.Л. Ценова, А.В. Мороз // Российский следователь, 2010. – № 8. – С. 5-8.
191. Григорьев В.Н., Справочник следователя / В.Н. Григорьев., А.В. Победкин, В.Н. Яшин, Ю.В. Гаврилин. –М.: Эксмо, 2008. – 752 с.
192. Алешин В.В. Преступления, связанные с отчуждением жилья граждан / В.В. Алешин – М.: Изд-во «Экзамен», 2006. – 189 с.
193. Гамза В.А. Аферы в кредитно-финансовой сфере. Меры предупреждения и борьбы / В.А. Гамза – М.: Вершина, 2007. – 224 с.
194. Панов Н.И. Уголовная ответственность за причнение имущественного ущерба путем обмана или злоупотребления доверием /
Н.И. Панов та ін. – Х.: Основа, 1973. – 148 с.
195. Воробьев Г.А. Тактика и психологические особенности судебных действий: Учебн.пособие / Г.А. Воробьев. – Краснодар: Изд-во Краснодар. ун-та, 1986. – 86 с.
196. Гродзинский М.М. Государственный обвинитель в совтском суде / М.М. Гродзинский – М.: Госюриздат, 1954. – 194 с.
197. Гальперин И.М. Предание суду / И.М. Гальперин, В.З. Лукашевич. – М.: Юрид. лит., 1965. – 150 с.
198. Казимирчук В.П. Значение логики для судебно-следственной практики / В.П. Казимирчук // Сов.гос-во и право. – 1960. – № 8. – С. 160-164.
199. Белкин Р.С. Криминалистика :проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике / Р.С. Белкин. – М.: Юрид.лит., 1988. – 302 с.
200. Миньковский Г.М. Пределы доказывания в советском уголовном процессе / Г.М. Миньковский. – М.: Госюриздат, 1956. – 115 с.
201. Поддержание государственного обвинения в суде / Под ред.
В.П. Малярова. – М.: Юрид.лит.1970.-184 с.
202. Аверьянова Т.В. Криминалистика: Учебник для вузов / Т.В. Аверьянова, Р.С. Белкин, Ю.Г. Корухов, Е.Р. Россинская. – М.: НОРМА-ИНФРА-М., 1999. – 648 с.
203. Рачинський А. Ризики у управлінській діяльності: механізми комплексного аналізу й оцінки / А. Рачинський // Вісник Національної академії державного управління. – 2005. – № 3. – С. 45-51.
204. Большой толковый словарь русского языка. – СПб.: Норинт, 1998. – 1536 с.
205. Возный А.Ф. Проблема риска в оперативно-розыскной деятельности/ А.Ф. Возный, В.П. Крошка // Труды КВШ МВД СССР. – 1976. – № 8. – С. 12-24.
206. Абчук В.А. Теория мудрой отваги / В.А. Абчук // Наука и жизнь. – 1973. – № 5. – С .16-28.
207. Алексеев Н.С. Доказывание и его предмет в совнтском уголовном процессе / Н.С. Алексеев // Актуал. пробл. сов. государства и права в период строительства коммунизма. – Л, 1967. – С. 431-432.
208. Гребельский Д.В. Оперативно-розыскная деятельность
как государственно-правовая форма борьбы с преступностью /
Д.В. Гребельский // Особенности обеспечения правопорядка и законності в районах и городах с бурным экономическим развитием. – Омск, 1973. –
С. 54-68.
209. Зорин Г.А. Криминалистический риск: природа и методы оценки. Учебн.пособие / Г.А. Зорин. – Минск: Полымя, 1990. – 124 с.
210. Психология: словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского,
М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
211. Филонов Л.Б. Психологические приемы допроса обвиняемого /
Л.Б. Филонов, В.И. Давыдов // Вопр. психологии. – 1966. –
№ 6. – С. 114-115.
212. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процесуального доказывания / Ф.Н. Фаткуллин. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1976. – 174 с.
213. Горский Г.Ф. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе / Г.Ф. Горский, Л.Д. Кокорев, П.С. Элькинд. – Воронеж: Изд-во Воронежск.ун-та – 303 с.
214. Маркс К., Энгельс Ф. Собрание сочинений в 5 т. Т.1 / К. Маркс,
Ф. Энгельс – Госполитиздат, 1955. – 699 с.
215. Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 6. – С. 3.
216. Божьев В.П. Предание суду и подготовка к рассмотрению дела в судебном заседании / В.П. Божьев // Настольная книга судьи. – М.: Юрид.лит., 1972. – С. 134-149.
217. Бажанов М.И. Предание суду в советском уголовном процессе / М.И. Бажанов. – Х., 1965. – 36 с.
218. Гродзинский М.М. Начало состязательности в стадии предания суду / М.М. Гродзинский // Сов. юстиция. – 1939. – № 9. - С. 4-9.
219. Перлов И.Д. Предание суду в советском уголовном процессе /
И.Д. Перлов – М.: Госюриздат, 1948. – 199 с.
220. Тутышкин Н.П. Обвинительная деятельность в советском суде: дисс. на соискание уч. степени канд. юрид.наук / Н.П. Тутышкин. – Свердловск, 1971. – 223 с.
221. Юркевич Н.А. Реализация правообеспечительной функции в стадии предания обвиняемого суду : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид.наук / Н.А. Юркевич. – Л., 1989. – 23 с.
222. Галкин Б.А.Советский уголовно-процессуальный закон /
Б.А. Галкин – М.: Госюриздат, 1962. – 255 с.
223. Шифман М.Л. Предание суду в советском уголовном процессе / М.Л. Шифман. – М., 1957. – 27 с.
224. Советский уголовный процесс: Учебник/ Под ред. М.И. Бажанова, Ю.М. Грошевого. – К.: Вища школа, 1983. – 438 с.
225. Ратинов А.Р. Судебная псих