ПРАВО НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД :

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
« ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

Прокопенко Олександр Борисович

УДК 347.962

ПРАВО НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД

Спеціальність 12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Марочкін Іван Єгорович
кандидат юридичних наук,
професор

Харків — 2011
ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень…………………………………………………..………3
ВСТУП……………………………………………………………………………........4
РОЗДІЛ 1
ПРАВО НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД: ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ……………….........13
1.1. Категорія «справедливість»: філософсько-правовий аналіз……...........13
1.2. Міжнародно-правове регулювання права на справедливий суд…........30
1.3. Правова природа права на справедливий суд………………………......41
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………..........66
РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД…………………………………………………….…........ 70
2.1. Гарантії забезпечення інституціональних елементів права на справедливий суд ………………………..……………..……………..…...........70
2.1.1. Незалежність та неупередженість суду………..……..………….............85
2.1.2. Утворення суду на підставі закону…..…………..………...…...............105
2.1.3. Компетентність суддів………………..………….……………...............120
2.2. Гарантії забезпечення процесуальних елементів права на справедливий суд…………………..………….…………………………………….…............132
2.2.1. Процесуальні гарантії забезпечення права на справедливий суд…………….………………..……………………………………….............132
2.2.2. Розумний строк розгляду справи……………………………….............140
2.2.3. Альтернативні (позасудові) інститути вирішення правових спорів………………………..………………………………………….............147
2.2.4. Виконання судових рішень…..…………………………….…...............164
Висновки до Розділу 2………………………………………………..…..........175
ВИСНОВКИ………………………………………………….………...............181
ДОДАТКИ………..………………………………..……………………...........186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…..……………………….................231
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АРК – Автономна Республіка Крим
ВМС – Військово-Морські Сили України
ВС – Верховний Суд України
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України 1991 р.
ДСА України – Державна судова адміністрація України
КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України 2005 р.
КК України – Кримінальний кодекс України 2001 р.
Конвенція – Конвенція про захист прав і основоположних свобод
людини 1950 р.
Концепція – Концепція вдосконалення судівництва для утвердження
справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів 2006 р.
КпАП України – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України 1961 р.
КМ України – Кабінет Міністрів України
КС – Конституційний Суд України
КУ – Конституція України 1996 р.
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України
РЄ – Рада Європи
РФ – Російська Федерація
Суд – Європейський суд з прав людини
СБУ – Служба безпеки України
ТУ ДСА України – Територіальне управління Державної судової
адміністрації України
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р.

ВСТУП
Актеальність теми дослідження. У період становлення України як правової держави, формування громадянського суспільства актуалізуються дослідження проблем організації та функціонування судової влади. Забезпечення права на справедливий суд є однією з передумов утвердження судової гілки влади як дієвого механізму захисту прав і свобод людини.
Право на справедливий судовий розгляд визначено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р. Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен при вирішенні справи щодо його цивільних прав та обов’язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Посилання на обов’язок держави забезпечити особі реальний, а не формальний доступ до справедливого суду містяться в низці рішень Європейського суду з прав людини, а також рекомендаціях і резолюціях Комітету міністрів Ради Європи.
Конституція України (1996 р.) встановлює, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1, 2 ст. 55). Закон України «Про судоустрій і статус суддів» проголошує право особи на судовий захист (ст. 7). Вказується, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Незважаючи на те, що окремі аспекти імплементації міжнародних стандартів справедливого судочинства були предметом дослідження деяких учених-процесуалістів, в Україні немає монографічних робіт, присвячених проблемі забезпечення права на справедливий суд. Судово-правова реформа, що триває, зумовлює необхідність нового осмислення вже досліджених проблем. Отже, потреба удосконалення системи організаційно-правових гарантій права на справедливий суд зумовлює актуальність дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в рамках Державної цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення організації й діяльності судових і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (номер державної реєстрації 0186.0.09931). Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 18.04.2008 р. (протокол № 8).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є створення концептуальних положень, які розкривають сутність права на справедливий суд, механізм його забезпечення, а також розроблення та наукове обґрунтування на цій підставі пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства, що регламентує організацію діяльності суду та процедуру вирішення ним юридично значущих справ. Ця мета зумовила необхідність виконання таких завдань:
– здійснити аналіз ґенези поглядів на справедливість і право на справедливий суд в історії філософії, а також співвідношення категорій «справедливість» і «правосуддя»;
– виокремити різноманітні аспекти поняття «право на справедливий суд» у сучасній правовій доктрині та в порівняльно-правовому аспекті;
– вивчити сучасний рівень нормативного регулювання права на справедливий суд, а також змістовні елементи цього права;
– розглянути законні обмеження права на справедливий суд;
– здійснити характеристику правової природи права на справедливий суд та його співвідношення з іншими правами особи;
– проаналізувати міжнародно-правові акти, які містять право на справедливий суд, з точки зору втілення їх у чинному законодавстві;
– розкрити систему організаційно-правових гарантій забезпечення права на справедливий суд і запропонувати шляхи їх вдосконалення;
– виявити місце права на справедливий суд у системі прав людини;
– сформулювати обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері забезпечення права на справедливий суд.
Об’єктом дослідження виступають правовідносини, що виникають, змінюються і припиняються в процесі реалізації права особи на справедливий суд, а також норми чинного законодавства, що визначають організаційно-правові гарантії забезпечення цього права.
Предметом дослідження є зміст та правова природи на справедливий суд.
Методи дослідження. У межах дисертації використовується комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження й пізнання, що застосовуються у сучасній правовій науці. Загальний діалектичний метод використано в процесі наукового пізнання сутності права особи на справедливий суд систематизації його елементів; системно-структурний – дав можливість проаналізувати зв’язок складових справедливості в судочинстві з іншими засадами правосуддя, дослідити систему гарантій реалізації права особи на справедливий суд та шляхи їх вдосконалення; історичний і порівняльно-правовий методи дозволили простежити становлення й еволюцію права особи на справедливий суд у законодавстві, практиці та юридичній теорії України й зарубіжних держав; формально-логічний метод застосовувався при класифікації елементів і гарантій права особи на справедливий суд у з’ясуванні й роз’ясненні положень чинного законодавства; при обробці результатів узагальнення статистичних даних державних органів використовувалися статистичні методи.

Дотримання вимог правильної логічної побудови понять, суджень та умовиводів забезпечило обґрунтованість і достовірність зроблених висновків. Застосування усіх методів дослідження у взаємозв’язку забезпечило повноту й об’єктивність дослідження.
Теоретичне підґрунтя дисертаційної роботи базується на наукових працях і дослідженнях із філософії права, соціології, загальної теорії держави і права, конституційного права, теорії процесуального права й теоретичних основ судоустрою.
Наукове опрацювання теоретичних і практичних аспектів забезпечення права особи на справедливий суд було закладено в дореволюційній правовій доктрині Росії такими вченими, як Є.В. Васьковський, М.В. Духовський, І.Є. Енгельман, В.О. Ключевский, А.Ф. Коні, І.М. Наумов, В.О. Рязановський, І.Я. Фойницький та ін.
Розробка власного бачення шляхів реалізації права особи на справедливий суд ґрунтується на вивченні праць сучасних вітчизняних і російських учених, зокрема, О.Б. Абросимової, О.А. Банчука, О.С. Безнасюка, М.С. Бондаря, В.Д. Бринцева, Л.О. Воскобітової, В.В. Городовенка, Ю.М. Грошевого, М.А. Гурвича, К.Ф. Гуценка, С.Л. Дегтярьова, М.Л. Ентіна, В.М. Жуйкова, М.І. Клеандрова, О.Р. Куйбіди, В.О. Лазарєвої, В.М. Лебєдєва, В.Т. Маляренка, І.Є. Марочкіна, Т.Г. Морщакової, Л.М. Москвич, О.М. Овчаренко, І.Л. Петрухіна, Д.М. Притики, І.А. Приходька, П.М. Рабиновича, О.І. Рабцевич, В.О. Ржевського, Х.У. Рустамова, М.П. Селіванова, В.В. Сердюка, Н.В. Сібільової, В.С. Скоморохи, О.М. Толочка, Н.М. Чепурнової, М.С. Шакаряна, П.І. Шевчука, С.В. Шевчука, О.Г. Шило, В.І. Шишкіна, С.Г. Штогуна, В.В. Яркова та ін.
Теоретичне обґрунтування дисертаційного дослідження базується на працях таких зарубіжних науковців, як Ж.-Л. Бержель, Е. Бредлі, А. Гарапон, Б. Гарт, Д. Гом’єн, М. де Сальвіа, І. Джекоб, М. Дженіс, Л. Зваак, М. Каппеллетті, Р. Кей, П. Магнуссон, Н. Моул, Дж. Оберто, Дж. Ролз, К. Харбі, Д. Харис та ін.
Нормативну базу даної наукової роботи складають: положення міжнародно-правових актів (Загальної декларації прав людини (1948 р.), Міжнародного пакту про громадянські й політичні права (1966 р.), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), рекомендацій і резолюцій Комітету міністрів Ради Європи); норми Конституції й законодавства України та зарубіжних держав, що стосуються забезпечення права особи на справедливий суд.
Емпіричну базу дослідження становлять: 1) узагальнення даних судової статистики судів загальної юрисдикції за 2001-2010 рр.; 2) рішення Конституційного Суду України, Верховного Суду України, судів України; 3) практика і статистичні дані Європейського суду з прав людини; 4) узагальнення практики діяльності кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу за 2004-2008 рр.; 5) узагальнення досвіду організації роботи модельних судів України; 6) узагальнення судової практики місцевих загальних судів Сумської області 2005-2008 рр.
Результати дисертаційного дослідження засновані на особистому досвіді автора, отриманому при розгляді й вирішенні справ у складі судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області (2005-2008 рр.), судді Верховного Суду України (із 2009 р. по т.ч.), а також під час виконання обов’язків члена кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу (2004-2009 рр.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на монографічному рівні, з урахуванням положень Конституції й законів України, міжнародно-правових стандартів у царині судоустрою, законодавства зарубіжних країн, а також правозастосовчої практики вітчизняних суддів і Європейського суду з прав людини комплексно досліджено правову природу права особи на справедливий суд, сформульований зміст і елементи цього права, обґрунтовано необхідність удосконалення існуючої системи організаційно-правових гарантій забезпечення права особи на справедливий суд і чинного законодавства, яке регулює відповідні правовідносини. Результати дослідження, які відбивають особистий внесок автора в розробку зазначеної проблеми, зводяться до такого:
уперше в українській юридичній науці:
– поняття «справедливий суд» розглядається в єдності двох аспектів: матеріальної (змістовної) справедливості, яка міститься у змісті судового рішення та процесуальної (процедурної) справедливості, яка передбачає розгляд справи відповідно до визначених законом судових процедур;
– обґрунтовано, що справедливість є важливим критерієм оцінки ефективності й легітимності в діяльності судової влади;
– доведено, що справедливість є невід’ємним елементом змісту судового рішення, в якому відображається результат діяльності суду з розгляду правових спорів;
– зміст права на справедливий суд розкривається через аналіз його елементів, які виступають у тісному взаємозв’язку, сукупність яких у різних країнах різниться, що зумовлено як особливостями історичних передумов його становлення, так і сутнісними характеристиками правових систем;
– право на справедливий суд аналізується у вузькому і широкому аспектах, розглядається як процесуальна правова гарантія, що передбачена нормами міжнародного права й закріплена на законодавчому рівні, забезпечення якого є прямим обов’язком держави;
– обґрунтовується необхідність на конституційному рівні закріпити право на справедливий суд;
– представлено систему організаційно-правових гарантій права на спра-ведливий суд, які поділяються на інституціональні (незалежність та неупере-дженість суду, утворення суду на підставі закону, компетентність суддів) та процесуальні (розумний строк розгляду справи, наявність системи альтернативних (позасудових) інститутів вирішення правових спорів, виконання судових рішень);
– доведено необхідність введення юридичної відповідальності сторін по справі за умисне затягування судового процесу;
– доведено потребу впровадження юридичної відповідальності за невиконання судового рішення суб’єктами, зобов’язаними цим рішенням на вчинення певних дій.
Удосконалено:
– ґенезу уявлень про справедливість в аспекті співвідношення категорій «право», «справедливість» і «правосуддя»;
– можливості обмеження права на справедливий суд із урахуванням практики Європейського суду з прав людини;
– класифікацію міжнародно-правових актів, що регламентують право на справедливий суд;
– поняття «суд» в аспекті практики Європейського суду з прав людини;
– поняття «неупередженості» суддів у тісному взаємозв’язку з незалежністю й об’єктивністю суддів;
– організаційно-правові гарантії права на справедливий суд;
– пропозицію введення інституту медіації у кримінальному судочинстві;
– положення щодо співвідношення судового і виконавчого провадження із відзначенням їхнього тісного взаємозв’язку;
Набули подальшого розвитку ідеї та положення:
– про зміст права на справедливий суд у практиці Європейського суду з прав людини, у тому числі з точки зору забезпечення принципу верховенства права;
– про втілення критеріїв справедливого судового розгляду, передбачених практикою Європейського суду з прав людини, у чинному законодавстві;
– про вдосконалення інститутів процесуального і судоустрійного законодавства в аспекті забезпечення права особи на справедливий суд;
– про удосконалення діяльності державних органів, які здійснюють виконання судових рішень.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони сприятимуть подальшому розвитку юридичної науки, вдосконаленню законодавства щодо права особи на справедливий суд і гарантій його забезпечення. Висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані: (а) у науково-дослідницьких цілях – для подальшої розробки наукових основ справедливості в судочинстві, поглиблення наукового обґрунтування системи гарантій права на справедливий суд; (б) у правотворчій діяльності – при вдосконаленні нормативного регулювання права особи на справедливий суд, розробці нових нормативно-правових актів у цій царині; (в) у правозастосовчій діяльності – для забезпечення єдності в застосуванні законодавства, що встановлює гарантії права особи на справедливий суд; (г) у навчальному процесі – при проведенні лекційних курсів і семінарських занять з таких дисциплін, як «Організація судових та правоохоронних органів», «Організація роботи суду», «Судове право», «Порівняльне судове право», для підготовки підручників, навчальних посібників, у науково-дослідницькій роботі студентів; (д) у правовиховній сфері запропоновані положення можуть бути використані як науково-теоретичний матеріал у роботі з підвищення рівня правової культури правознавців, державних службовців, населення в цілому.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні її положення, висновки та пропозиції викладені автором на: серії науково-практичних семінарів «Забезпечення діяльності кваліфікаційних комісій суддів: добір кандидатів, атестація і дисциплінарна відповідальність суддів» (м. Донецьк, 21-22 лютого 2007 р., м. Харків, 30-31 грудня 2007 р., м. Ялта, 13-14 липня 2008 р.); науково-практичних семінарах: «Удосконалення норм кримінально-процесуального законодавства України» (м. Луганськ, 20 березня 2008 р.), «Проблеми судової реформи в Україні» (м. Харків, 9 квітня 2008 р.); міжнародних науково-практичних конференціях: «Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (м. Одеса, 9 жовтня 2009 р.), «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 р., «Проблеми та перспективи розвитку вітчизняного права» (м. Дніпропетровськ, 19 лютого 2010 р.).
Окремі результати дослідження використовувалися автором під час роботи суддею апеляційного суду Сумської області, Верховного Суду України, а також під час викладання кримінального процесу в Сумській філії Харківського національного університету внутрішніх справ протягом 2008-2009 навчального року.
Публікації. Основні положення наукових пошуків відображені в 5-ти наукових статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях із юридичних наук, затверджених ВАК України, та тезах 5-ти доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено вирішення наукового завдання щодо визначення концептуальних засад сутності права особи на справедливий суд, механізму його забезпечення, а також розробки та наукового обґрунтування на цій підставі пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства, що регламентує організацію діяльності суду та процедуру вирішення ним юридично значущих справ:
1. Враховуючи багатоаспектність феномена справедливості, можна зазначити, що в сучасній філософії права справедливість виступає як: а) правова цінність, що набуває рис універсальності (аксіологічний елемент); б) кінцева мета права, ідеал суспільного розвитку (телеологічний елемент); в) критерій оцінки чинного позитивного права й інструмент легітимації чинних норм і правових інститутів (легітимаційний елемент); г) взірець, стандарт поведінки людей у їх співіснуванні і взаємодії (нормативний елемент).
2. Поняття «справедливий суд» у сучасному розумінні має два аспекти: а) матеріальна (змістовна) справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті; б) процесуальна (процедурна) справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до визначених законом судових процедур.
3. Суб’єктивне право на справедливий суд можна розглядати у вузькому і широкому аспектах. У першому сенсі це правомочність звернення до суду за захистом порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. У широкому аспекті це право є сукупністю правомочностей, які забезпечують безперешкодне звернення до суду, особисту участь у справі, право бути вислуханим законним складом суду, оскаржувати судове рішення, вимагати його виконання, а також повне й ефективне відновлення у правах.
4. Право на справедливий суд є суб’єктивним правом особи, яке забезпечує реалізацію інших прав особи в разі їх невизнання, оспорювання або порушення іншими суб’єктами правовідносин, у тому числі державою в особі її органів та посадових осіб. Право на справедливий суд належить до процесуальних прав-гарантій, закріплених на національному рівні, в забезпеченні яких держава відіграє помітну роль. Остання повинна полягати як у вчиненні активних дій, спрямованих на створення конкретних механізмів забезпечення цього права, так і в утриманні від учинення дій, що можуть створювати фактичні правові перешкоди у його реалізації.
5. Серед міжнародно-правових актів, які регламентують право особи на справедливий суд, можна виділити акти універсального (прийняті органами ООН) і регіонального (ухвалені регіональними міжнародними організаціями) характеру. Іншою підставою для класифікації є наявність чи відсутність міжнародного механізму контролю за дотриманням виконання вимог відповідного акта. Найбільш поширеними серед цих механізмів є Комітет з прав людини ООН і Європейський суд з прав людини. Можна також виділити міжнародно-правові документи, що встановлюють право на справедливий суд, яке поширюється на усіх осіб (універсальне), і право на справедливий суд для певних категорій осіб, зокрема біженців, військовополонених, жертв війни, дітей (спеціальне).
6. Право на справедливий суд у контексті норм Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод 1950 р. складається з інституціональних, органічних, процесуальних та спеціальних елементів. Інституціональні елементи включають вимоги щодо суду як установи (незалежний, неупереджений, створений на підставі закону), органічний елемент – це доступ до суду, процесуальні елементи характеризують вимоги щодо процедури судового розгляду (публічність, забезпечення наданих процесуальним законом прав осіб-учасників судового розгляду, рівність сторін у процесі й змагальність, розумний строк розгляду справи, виконання остаточного судового рішення), а спеціальні елементи втілюються у гарантіях прав осіб у кримінальному провадженні (презумпцію невинуватості, достатність часу і можливостей для ознайомлення із висунутим обвинуваченням, право на захист, правовий захист свідків, надання обвинуваченому перекладача).
7. Проведений нами аналіз законодавства засвідчив необхідність внесення таких змін і доповнень до нього з метою забезпечення права особи на справедливий суд:
• У напрямку забезпечення незалежності й неупередженості суддів: (а) при вирішенні питання про відвід судді керуватися чинним законодавством і практикою Європейського суду з прав людини щодо визначення обставин, які перешкоджають участі судді у розгляді справи; (б) розробити механізм запобігання зловживанню правом на відвід судді, запровадивши правило: у разі повторного заявлення відводу судді, якщо це питання по цій же справі вже було вирішено не на користь заявника, суд, який розглядає справу, може відмовити у його задоволенні самостійно; (в) удосконалити процедуру вирішення питання про відвід судді у процесуальному законодавстві, виключивши участь судді, який розглядає справу, від прийняття відповідного рішення.
• У напрямку забезпечення законності складу суду: (а) доповнити частину 3 статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» реченням такого змісту: «Утворення судів – це одноразове рішення Президента України, спрямоване на визначення кількості судів, штатної кількості суддів у кожному суді, територіальної підсудності судів та їх географічного місця розташування. Визначення особового складу судів, їх організаційної структури та призначення суддів на адміністративні посади в судах не охоплюється змістом даного поняття»; (б) доповнити Закон України «Про судоустрій і статус суддів» положенням, що суди є юридичними особами і мають відповідні реквізити (печатку, самостійний баланс і рахунки в установах банку); (в) ужити заходів для належного функціонування автоматизованої системи документообігу суду.
• У напрямку вдосконалення добору кандидатів на посаду суддів: (а) при реалізації нового порядку конкурсного добору кандидатів на посади суддів врахувати досвід, напрацьований кваліфікаційними комісіями суддів апеляційних округів; (б) вирішити долю кандидатів на посади суддів, які нині перебувають в обласних резервах на заміщення посад суддів місцевих судів шляхом допуску цих осіб до добору кандидатів на посаду суддів Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у спрощеному порядку; (в) зобов’язати Міністерство охорони здоров’я України розробити нормативи (критерії) визначення фізичного і психічного здоров’я кандидатів на посаду суддів; (г) доповнити ст. 10 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р., яка визначає обов’язки міліції, обов’язком всебічної перевірки відомостей, наданих кандидатом на посаду судді, за дорученням голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
• У напрямку забезпечення дотримання судами розумних строків розгляду справ: (а) зосередити оскарження дій суддів щодо порушення розумних строків розгляду справи в рамках дисциплінарного провадження; (б) встановити у процесуальному законодавстві підстави (критерії) подовження строків розгляду справ, виходячи з таких обставин, як складність справи, поведінка заявника, дії органів державної влади під час судового розгляду, дії сторін по справі; (в) передбачивши порядок відшкодування державою шкоди, завданої невиправданим затягування справи судом; (г) з метою розвантаження судової системи держава має створювати мережу альтернативних (позасудових) інститутів вирішення правових спорів та спрощувати судові процедури.
• У напрямку вдосконалення законодавства про забезпечення позасудового вирішення правових спорів слід прийняти спеціальне законодавство щодо порядку проведення процедури медіації у кримінальному судочинстві, засноване на таких засадах: (1) медіація допустима у справах по нетяжким і середньої тяжкості злочинам; (2) суб’єкти медіації, їх права та обов’язки мають бути чітко визначені у КПК України; (3) справа повинна передаватися на медіацію за згодою (наявності відповідних клопотань) правопорушника і потерпілого; (4) при затвердженні обвинувального висновку по справі прокурор за наявності відповідних підстав та згоди обвинуваченого і потерпілого приймає рішення про направлення справи на медіацію; (5) при проведенні попереднього судового розгляду справи суддя вивчає питання про направлення справи на медіацію і за наявності належних підстав приймає відповідне рішення; (6) строк проведення медіації не зараховується до строку проведення досудового слідства, судового розгляду. Передача справи на медіацію є підставою для зупинення провадження по кримінальній справі, яке відновлюється після завершення процедури медіації; (7) рішення за підсумками медіації може бути визнане пом’якшуючою обставиною або стати підставою для: а) закриття справи; б) звільнення особи від кримінальної відповідальності; в) звільнення особи від відбування покарання; г) призначення покарання, яке є менш суворим, ніж передбачено санкцією статті КК України за цей злочин; (8) рішення, прийняте за підсумками медіації, затверджується медіатором за умови згоди з ним потерпілого і правопорушника, оформлюється у письмовій формі та є обов’язковим для виконання сторонами; (9) процедура медіації має проходити на засадах конфіденційності, законності, справедливості, професійності, врахування особистості потерпілого і правопорушника, дружньої обстановки, неформальності й суттєво відрізнятися від розгляду справи у судовому порядку.
• У напрямку вдосконалення законодавства щодо виконання судових рішень: (а) вивчити можливості використання досвіду інших країн з організації недержавних служб судових виконавців в Україні, виходячи з таких передумов: 1) у особи при виконанні судового рішення має бути альтернатива щодо звернення до державної або приватної служби з примусового виконання рішень суду; 2) платність послуг приватних судових виконавців; 3) добровільність звернення до приватного судового виконавця; 4) однакова юридична сила дій і актів державних і приватних судових виконавців; (б) підсилення юридичної відповідальності за невиконання судового рішення суб’єктами, вказаними в ньому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Dicey A. Introduction to the Study of the Law of Constitution: [Текст] / A. Dicey – Indianapolis: Liberty Classics. – 1982. – 375 р.
2. European Judicial Systems. European Commission for the Efficiency of Justice: [Текст]. – Council of Europe, 2006. – 219 p.
3. Harris D.J., O’Boile M., Warbrick C. Law of the European Convention on Human Rights: [Текст] / D.J. Harris, М. O’Boile, С. Warbrick. –London: Butterworths, 1995. – 654 p.
4. Marks J., Jonson E., Szanton P. Dispute Resolution in America: Processes and Evolution. National Institute for Dispute Resolution: [Текст] / J. Marks, Е. Jonson, Р. Szanton. – 1984. – 653 р.
5. Van Marrseveen H., von den Tang G. Written Constitutions: A Comparative Computerized Study: [Текст] / Van Marrseveen H., von den Tang G., 1978. – 421 р.
6. Z та інші проти Сполученого Королівства: рішення Європ. Суду з прав людини від 10.05.2001 р. [Текст] // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 4. – С. 44, 45.
7. А проти Сполученого Королівства: рішення Європ. Суду з прав людини від 17.12.2002 р. [Текст] // Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993–2002 рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково–дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. Серія ІІ. Коментарі прав і законодавства. Вип. 3. / Редкол.: П.М. Рабинович та ін. – Х.: Консум, 2003. – 464 с. – С. 299–303.
8. Абова Т.Е. Обеспечение юридическим и физическим лицам права на судебную защиту [Текст] / Абова Т.Е. // «Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве»: матер. всерос. науч.–практ. конф. от 31.01–01.02.2001 г., г. Москва. – М.: ООО Юрид. фирма «Лиджист», 2001. – С.153–160.
9. Абросимова Е.Б. Судебная власть в Российской Федерации: система и принципы: [Текст] / Е.Б. Абросимова. – М.: Ин–т права и публ. политики, 2002. – 160 с.
10. Абросимова Е.Б. Конституционные основы судебной власти в зарубежных странах: Конспект лекций: [Текст] / Е.Б. Абросимова. – Тверь: Твер. гос. ун-т, 2000. – 60 с.
11. Абросимова Е.Б. Суд в системе разделения властей: российская модель (конституционно–теоретические аспекты): учеб. пособ.: [Текст] / Е.Б. Абросимова. – М.: Проспект, 2002. – 112 с.
12. Авакян А., Ярков В. Краткий обзор зарубежных систем исполнительного производства: [Текст] / А. Авакян, В. Ярков // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004.– № 1. – С. 36–38.
13. Авдеенко Н.И. Механизм и пределы регулирующего воздействия гражданско–процессуального права: [Текст] / Н.И. Авдеенко. – Л., 1969. – 284 с.
14. Авіакомпанія Канади проти Об’єднаного Королівств: рішення Європ. Суду з прав людини від 05.05.1995 р.: [Текст] // Практика Європейського суду з прав людини. Випуск 4 / За ред. П.М. Рабиновича. – Львів: Кольварія, 2000. – 110 с. – С. 47–49.
15. Авторгов А. Приватний судовий виконавець. Естонський досвід: [Текст] / А. Авторгов // Юридична газета.– 2004.– № 11 (23).– 15 червня. – С. 3, 4.
16. Адріанов В. Правова природа рішень Європейського суду з прав людини [Текст] / В. Адріанов // Право України. – 2002. – № 3. – С. 41–44.
17. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В 2–х т. [Текст] / С.С. Алексеев. – Т.1: Основные вопросы общей теории социалистического права. – Свердловск: Юрид. ин–т, 1972. – 395 с.
18. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В 2–х т. [Текст] / С.С. Алексеев. – Т.2. – Свердловск: Юрид. ин–т, 1972. – 387 с.
19. Алексеева А. Реализация общепризнанных принципов и норм международного права в Уголовно–процессуальном кодексе Российской Федерации (некоторые нерешенные проблемы) [Текст] / А. Алексеева // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 2005. – № 3(44). – С. 98–106.
20. Алексеева Л.Б. Применение судами международных норм в области прав человека [Текст] / Л.Б. Алексеева // Комментарий российского законодательства. – М.: РПА, 1997. – 532 с.
21. Аллан Т.Р.С. Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права [Текст] / Т.Р.С. Аллан / Пер. з англ. Р. Семкіна. – К.: Вид. дім «Києво–Могилянська академія», 2008. – 385 с.
22. Альне де Рибемон против Франции: решение Европейского суда по правам человека от 10.02.1995 г. [Текст] // Европейский суд по правам человека. Избр. решения: В 2-х т. – Т. 2/ Под ред. В.А. Туманова. – М.: НОРМА, 2000. – С. 89.
23. Американська конвенція про захист прав людини 1995 р. [Текст] // Международные документы по правам человека. – Х.: РИФ «Арсин, ЛТД», 2000. – С. 37–41.
24. Андреев Ю.Н. Судебная защита жилищных прав граждан: теория, законодательство, практика: [Текст] / Ю.Н. Андреев. – Санкт–Петербург: Юридический центр Пресс, 2008. – 649 с.
25. Андреев Ю.Н., Жилин Г.А. Право на судебную защиту в решениях Конституционного Суда Российской Федерации : [Текст] / Ю.Н. Андреев, Г.А. Жилин // Комментарий судебной практики. Вып. 6. – М. Норма–Инфра, 2000. – 435 с.
26. Анклер проти Швейцарії: рішення Європ. Суду з прав людини від 23.10.1996 р. [Текст] // Практика Європейського суду з прав людини. Випуск 4 / За ред. П.М. Рабиновича. – Львів: Кольварія, 2000. – 110 с. – С. 42–44.
27. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини: моногр.: [Текст] / М. Антонович. – К.: КМ Academia, 2000. – 262 c.
28. Арбитражный процесс: Учеб. для студентов вузов, обучающихся по спец. «Юриспруденция» / А.В. Абсалямов, И.Г. Арсенов, Е.А. Виноградов, канд. юрид. наук и др.; Под ред. д–ра юрид. наук, проф. В. В. Яркова : [Текст]. – М.: Юристъ, 2003. – 479 с.
29. Арефьев Г.П. Понятие судебной защиты [Текст] / Г.П. Арефьев // Вопросы теории и практики гражданского процесса. – Саратов: Изд–во Сарат. ун–та, 1984. – С. 27–32.
30. Аристотель: сочинения: В 4 т. [Текст] / Аристотель. – М.: Юрид. лит., 1983. – Т. 4. 273 с.
31. Артріко проти Італії: рішення Європ. Суду з прав людини від 13.05.1980 р. [Текст] // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: Изд–во НОРМА, 2000. – 856 с. – С. 318–327.
32. Афанасьев С.Ф. Право на справедливое судебное разбирательство и его реализация в российском гражданском и арбитражном судопроизводстве: монография [Текст] / Под ред. М.А. Викут. – М.: Изд–во Юрлитинформ, 2009. – 296 с.
33. Аширова Л.М. Проблемы реализации принципа справедливости в уголовном процессе: [Текст] / Л.М. Аширова / Под науч. ред. З.Д. Еникеева. – М.: Изд–во «Юрлитинформ», 2007. – 257 с.
34. Бакай та інші проти України: рішення Європ. Суду з прав людини від 09.11.2004 р.: Практика Європейського суду з прав людини: [Текст] // Адвокат. – 2005. – № 5. – С. 32–31.
35. Бакалов проти України: рішення Європ. Суду з прав людини від 30.11.2004 р.: Практика Європейського суду з прав людини: [Текст] // Адвокат. – 2005. – № 1. – С. 50–51.
36. Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 р. [Текст] // Міжнароді стандарти незалежності суддів: Збірка документів. – К.: Поліграф–Експрес, 2008. – 184 с. – С. 28–34.
37. Банчук О.А., Куйбіда О.Р. Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод до процедури здійснення судочинства: [Текст] / О.А. Банчук, О.Р. Куйбіда. – К.: ІКЦ «Леста», 2005. – 116 с.
38. Бартовщук О. Судовий розгляд у розумні строки: мрії чи реальність? [Текст] / О. Бартовщук // Право України, 2006. – № 7. – С. 46–48.
39. Бачинин В.А. Философия права и преступления: [Текст] / В.А. Бачинин / худож.-оформитель Д.Гапчинский. – Харьков: Фолио, 1999. – 607 с.
40. Безнасюк А.С., Рустамов Х.У. Судебная власть: учебник для вузов: [Текст] / А.С. Безнасюк, Х.У. Рустамов.– М.: ЮНИТИДАНА; Закон и право, 2002. – 455 с.
41. Беллет против Франции: решение Европейского суда по правам человека от 04.12.1995 г. [Текст] // Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы суд. практики, относящейся к Европ. конвенции о защите прав человека и основных свобод: Судебная практика с 1960 по 2002 гг.[Текст] – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004.[Текст] / М. Де Сальвиа. – 1072 с. – С. 482–493.
42. Бержель Ж.–Л. Общая теория права: [Текст] / Ж.–Л. Бержель / Под общ. ред. В.И. Даниленко / Пер. с фр. – М.: NOTA BENE, 2000. – 576 с.
43. Бибило В.Н. Судоустройство: учебник: [Текст] / В.Н. Бибило. – Минск: Право и экономика, 2001. – 328 с.
44. Білуха проти України: Рішення Європ. суду з прав людини від 09.11.2006 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: //http://www.minjust.gov.ua/files/ Biluha_04_04_08.zip. – Заголовок з екрану.
45. Бомартен проти Франції: рішення Європ. Суду з прав людини від 24.11.1994 р. [Текст] // Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993–2002 рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково–дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. Серія ІІ. Коментарі прав і законодавства. Вип. 3. / Редкол.: П.М. Рабинович та ін. – Х.: Консум, 2003. – 464 с. – С. 165–168.
46. Бондарчук проти України: рішення Європ. Суду з прав людини від 16.03.2000 р. [Текст] // Європейський суд з прав людини. Рішення щодо України. – Х.: Харківська правозахисна група, 2001. – 76 с. – С. 65.
47. Бондарь Н.С. Власть и свобода на весах конституционного правосудия: защита прав человека Конституционным Судом Российской Федерации: [Текст] / Н.С. Бондарь. – М.: ЗАО «Юстицинформ», 2005. – 592 с.
48. Бонер і Максвел проти Сполученого Королівства: рішення Європ. Суду з прав людини від 28.10.1994 р. [Текст] // Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993–2002 рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково–дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. Серія ІІ. Коментарі прав і законодавства. Вип. 3. / Редкол.: П.М. Рабинович та ін. – Х.: Консум, 2003. – 464 с. – С. 16–63.
49. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности: [Текст] / А.Т. Боннер. – М.: Рос. право, 1992. – 320 с.
50. Бочан проти України: рішення Європейського Суду з прав людини від 3.05.2007 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/ files/bochan_7577_02.zip. – Заголовок з екрану.
51. Бринцев В.Д. Організаційне забезпечення діяльності судів на регіональному рівні (нормативна база, проблеми та шляхи вирішення): [Текст] / В.Д. Бринцев. – К.: Юстініан, 2003. – 400 с.
52. Бринцев В.Д. Шляхи підвищення ефективності професійної підготовки суддів і апарату судів): [Текст] / В.Д. Бринцев // Право України. – 2001. – № 1. – С. 55–60.
53. Брумареску против Румынии: решение Европейского суда по правам человека от 28.10.1999 г. [Текст] // Европейский суд по правам человека: Избранные постановления 1999–2001 гг. и комментарии. Под ред. Ю.Ю. Берестнева и А.О. Ковтуна. – М.: Юрид. лит., 2002. – 624 с. – С. 359–387.
54. Бурдов проти Росії: рішення Європ. Суду з прав людини від 07.05.2002 р. [Текст] // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2002. – № 3. – С. 19–25.
55. Вакуленко Т. Право на захист відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини: [Текст] / Т. Вакуленко // Право України. – 2004. – № 2. – С. 38–42.
56. Ван Мехелен и другие против Нидерландов: решение Европейского суда по правам человека от 23.04.1997 р. [Текст] // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2–х т. – Т. 2 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: Изд–во НОРМА, 2000. – 797 с. – С. 440–454.
57. Варламова Н. Принцип правовой определенности в практике Европейского суда по правам человека: [Текст] / Н. Варламова // Конституционное право: Восточноевроп. обозрение. – 2002. – № 4. – С. 94.
58. Васильев С.В. Гражданский процесс: Учебное пособие. Изд. 2–е, доп.: [Текст] / С.В. Васильев. – Х.: Одиссей, 2007. – 512 с.
59. Васьковский Е.В. Курсъ гражданского процесса: [Текст] / Е.В. Васьковский. – Т. 1. – М.: Изд. бр. Башмаковыхъ, 1913. – 691 с.
60. Великий тлумачний словник сучасної української мови: [Текст] / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусей. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
61. Вендітеллі проти Італії: рішення Європ. Суду з прав людини від 18.07.1997 р. [Текст] // Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993–2002 рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково–дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. Серія ІІ. Коментарі прав і законодавства. Вип. 3. / Редкол.: П.М. Рабинович та ін. – Х.: Консум, 2003. – 464 с. – С. 158–160.
62. Вермелен проти Бельгії: рішення Європ. Суду з прав людини від 20.02.1999 р. [Текст] // Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993–2002 рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково–дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. Серія ІІ. Коментарі прав і законодавства. Вип. 3. / Редкол.: П.М. Рабинович та ін. – Х.: Консум, 2003. – 464 с. – С. 179–181.
63. Висновки першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів [Текст] // Міжнароді стандарти незалежності суддів: Збірка документів. – К.: Поліграф–Експрес, 2008. – 184 с. – С. 39–78.
64. Висновок Венеціанської Комісії від 26.05.1996 р. стосовно положень Конституції України, документ CDL–INF (1997)002e [Текст] // Матеріли науково–практичної конференції «Конституційні аспекти судової реформи» від 26–27 червня 2008 р. – Х: НЮАУ, 2008. – 49 с. – С. 8.
65. Витрук Н.В. Конституционное правосудие: Судебно–конституционное право и процесс: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция»: [Текст] / Н.В. Витрук. – М.: Юристъ, 2005. – 525 с.
66. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р. [Текст] // Міжнародні договори України. – К.: Право, 1997. – Т. 1. – С. 6–40.
67. Вовк Д. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні [Текст] / Д. Вовк // Право України. – 2003. – № 11. – С. 8–14.
68. Волколуп О.В. Система уголовного судопроизводства и проблемы ее совершенствования: [Текст] / Д. Вовк. – С–Пб.: Юрид. центр Пресс. – 2003. – 276 с.
69. Воробьев М.К. Право на судебную защиту по гражданским делам: [Текст] / М.К. Воробьев / В кн.: Проблемы правоведения. – Новосибирск: СЮИ, 1967. – 395 с.
70. Воскобитова Л.А. Сущностные характеристики судебной власти: [Текст] / М.К. Воробьев. – Ставрополь: Ставропольсервисшкола, 2003. – 160 с.
71. Всеобщая декларация прав человека 1948 г. [Текст] // Международные документы по правам человека. – Х.: РИФ «Арсин, ЛТД», 2000. – С. 6–12.
72. Вязов А.Л. Принцип справедливости в современном российском правоприменении (теоретико–правовое исследование): Дис. ... канд. юрид. наук: теория и история права и государства; история правовых учений: 12.00.01. – М., Б.и., 2001. – 156 с.
73. Гайдук та інші проти України: рішення Європ. Суду з прав людини від 02.07.2002 р. [Текст] // Рішення Європейського суду з прав людини щодо України. Вип. 3. – Х.: Фоліо, 2004. – 280 с. – С. 139–160.
74. Гегель Г.В.Ф. Философия права: [Текст] / Г.В. Гегель. – М.: Мир книги, 2007. – 462 с.
75. Герасина Л.Н. Социальная эффективность судебной власти: возможности социологического измерения [Текст] / Л.Н Герасина // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.–практ. конф., 18–19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.; Х.; Юрінком Інтер, 2002. – 288 с. – С. 94–98.
76. Гоббс Т. Сочинения: В 2т. [Текст] / Сост.: Соколов В.В. – М.: Мысль: АН СССР, Ин–т философии, 1989. – 735 с.
77. Голдер против Объединенного Королевства: решение Европейского суда по правам человека от 21.02.1975 г. [Текст] // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2–х т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: Изд–во НОРМА, 2000. – 856 с. – С. 39–80.
78. Головатий С. Концептуальні витоки ідеї «верховенства права» у філософській спадщині античних мислителів: [Текст] / С. Головатий // Українське право. – 2003. – № 1. – С. 30–45.
79. Гольдман Р., Леонтовська Э., Франковськи С. Верховный суд США о гражданских правах и свободах: [Текст] / Р. Гольдман, Э. Леонтовська, С. Франковськи. – Польша: БЕГА, 1997. – 254 с.
80. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика: [Текст] / Д. Гомьен, Д. Харрис, Л. Зваак.– М.: Изд–во МНИМП, 1998. – 600 с.
81. Городовенко В.В. Європейські стандарти незалежності судової влади [Текст] / В.В. Городовенко // Вісник Верховного Суду України, 2006. – № 1(65). – С. 40–44.
82. Городовенко В.В. Проблеми становлення незалежної судової влади в Україні: монографія: [Текст] / В.В. Городовенко. – К.: Фенікс, 2007. – 224 с.
83. Господарський процесуальний кодекс України [Текст] // Відом. Верховн. Ради. – 1992. – № 6. – cт. 56.
84. Гражданин, закон и публичная власть [Текст] / Под ред. Ноздрачева А.Ф., Постникова А.Е., Тихомирова Ю.А. – М.: НОРМА, 2005. – 368 с.
85. Гражданский процессуальный кодекс РФ [Текст] // Сб. законов РФ. – 2002. – № 46. – Ст. 4532.
86. Гражданское процессуальное уложение Германии = Deutsche Zivilprozessordung mit Einfuhrungsgesetz: Ввод. Закон к Гражд. процессуальному уложению: Пер. с нем. / [В. Бергманн, введ., сост.]: [Текст] – М.: Волтерс Клувер, 2006. – Кн. 3.– 472 с.
87. Греческие нефтеперерабатывающие компании Стрен и Стратис Андреадис против Греции: решение Европейского суда по правам человека от 09.12.1994 г. [Текст] // Европейский суд по правам человека. Избр. решения: В 2–х т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: НОРМА, 2000. – С. 58–59, С. 301–317.
88. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав: [Текст] / В.П. Грибанов. – Изд. 2–е, стереотип. – М.: «Статут», 2001. – 411 с.
89. Гриненко А.В. Система принципов уголовного процесса и ее реализация на досудебных стадиях: дис. …д–ра юрид. наук: уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно–розыскная деятельность: 12.00.09. – Воронеж: Б.и., 2001. – 471 с.
90. Грось Л. Акты Конституционного суда РФ и право на судебную защиту: [Текст] / Л. Грось // Российская юстиция. – 1998. – № 11. – С. 14–19.
91. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / Гуго Гроций; Пер. с латин. А. Л. Саккетти; [Вступ. статьи А. Л. Саккетти, А. Желудкова, с. 10–38]. – М. : Науч.–изд. центр «Ладомир», 1994. – 867 с.
92. Губер против Швейцарии: решение Европейского суда по правам человека от 23 октября 1990 г., серия А, № 188 [Текст] // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2–х т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 856 с. – С. 675–683.
93. Гумбольдт В. Язык и философия культуры. Пер. с нем. яз. / Вильгельм фон Гумбольдт; Сост., общ. ред. и вступ. статьи А.В. Гулыш, Г.В. Рамишвили. [Текст]. – М.: Прогресс, 1985. – 451 с.
94. Гурвич М.А. Учение об иске (Состав, виды): учеб. пособие: [Текст] / М.А. Гурвич. – М.: ВЮЗИ, 1981. – 40 с.
95. Гурвич М.А. Судебное решение. Теоретические проблемы: [Текст] / М.А. Гурвич. – М.: Юрид. лит., 1976. – 265 с.
96. Гусев В.Г. Дополнительные гарантии права граждан на судебную защиту в гражданском судопроизводстве [Текст] / В.Г. Гусев // «Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве»: матер. всерос. науч.–практ. конф. от 31.01.–01.02.2001 г., г. Москва. – М.: ООО Юрид. фирма «Лиджист», 2001. – С.365–369.
97. Де Хас та Жіжсель проти Бельгії: Рішення Європ. суду з прав людини від 24.02.1997 р. [Текст] // Український часопис прав людини. – 1999. – № 1–2. – С. 232.
98. Дактарас проти Литви: рішення Європ. Суду з прав людини від 24.11.2000 р. [Текст] // Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993–2002 рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково–дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. Серія ІІ. Коментарі прав і законодавства. Вип. 3. / Редкол.: П.М. Рабинович та ін. – Х.: Консум, 2003. – 464 с. – С. 255–257.
99. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х т.: [Текст] / В. Даль. –Т.1 –М.: Рус. яз., 1981. – 699 с.
100. Де Сальвадор Торрес проти Іспанії: рішення Європ. Суду з прав людини від 24.10.1996 р. [Текст] // Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993–2002 рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково–дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. Серія ІІ. Коментарі прав і законодавства. Вип. 3. / Редкол.: П.М. Рабинович та ін. – Х.: Консум, 2003. – 464 с. – С. 198–200.
101. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы суд. практики, относящейся к Европ. конвенции о защите прав человека и основных свобод: Судебная практика с 1960 по 2002 гг. [Текст] / М. Де Сальвиа. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 1072 с.
102. Де Хас та Жіжсель проти Бельгії: Рішення Європ. суду з прав людини від 24.02.1997 р. [Текст] // Український часопис прав людини. – 1999. – № 1–2. – С. 232.
103. Девеер против Бельгии: решение Европейского суда по правам человека от 27.02.1980 г. [Текст] // Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2-х т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: Изд–во НОРМА, 2000. – 856 с. – С. 301–317.
104. Дегтярев С.Л. Реализация судебной власти в гражданском судопроизводстве: теоретико-прикладные проблемы [Текст] / С.Л. Дегтярев. – М.: Вотерс Клувер, 2007. – 367 с.
105. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів зловживань владою від 29.11.1985 р. [Текст] // Права человека и судопроизводство: Собр. междунар. док. – OSCE, Vena; Warshava, 1997. – C. 229–233.
106. Декрет Ради Народних Комісарів УСРР «Про Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали в УСРР» : за станом на 14 лют. 1919 р. / Рада Народних Комісарів УСРР. [Текст] – Офіц. вид. – Збірник Указів УРСР. – 1919. – № 1. – С. 14. – (Бібліотека офіційних видань).
107. Деме проти Франції: рішення Європ. Суду з прав людини від 28.10.1994 р. [Текст] // Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993–2002 рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. Серія ІІ. Коментарі прав і законодавства. Вип. 3. / Редкол.: П.М. Рабинович та ін. – Х.: Консум, 2003. – 464 с. – С. 163–165.
108. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування: [Текст] / М. Дженіс, Р. Кей, Е. Бредлі / Пер. з англ. – К.: Артек, 1997. – 624 с.
109. Дидро Д. Собрание сочинений : в 10 т. : [Текст] / Дени Дидро / под общ. ред. И. К. Луппола. – М.: Юрид. лит., 1939. – Т. 7. – 384 с.
110. Дмитриев Ю.А., Николаев А.М. Система государственной власти в России и в мире: историко–правовая ретроспектива: [Текст] / Ю.А. Дмитриев, А.М. Николаев. – М.: Профобразование, 2002. – 840 с.
111. Дмитриев Ю.А., Черемных Г.Г. Судебная власть в механизме разделения властей и защите прав и свобод человека: [Текст] / Ю.А. Дмитриев, Г.Г. Черемных // Государство и право. – 1997. – № 8. – С. 44–50.
112. Добертен проти Франції від 25.02.1993 р. [Текст] // Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993–2002 рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково–дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. Серія ІІ. Коментарі прав і законодавства. Вип. 3. / Редкол.: П.М. Рабинович та ін. – Х.: Консум, 2003. – 464 с. – С. 154–156.
113. Добровольский А.А. Исковая форма защиты права: [Текст] / А.А. Добровольский. – М.: Юрид. лит., 1965. – 273 с.
114. Довідка про основні підсумки діяльності Міністерства юстиції та його територіальних органів у 2008 році та завдання щодо підвищення ефективності їх роботи у 2009 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/24342. – Заголовок з екрану.
115. Доймеланд против ФРГ: решение Европ. Суда по правам человека от 29.05.1986 г. [Текст] // Европейский Суд по правам человека: Избр. решения: В 2-х т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Туманова. – М.: НОРМА, 2000. – С. 506–507.
116. Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів: Рішення Європ. суду з прав людини від 27.10.1993 р. // Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского суда по правам человека. Руководящие принципы суд. практики, относящейся к Европ. конвенции о защите прав человека и основных свобод: Судебная практика с 1960 по 2002 гг. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 1072 с. – С. 410.
117. Дубенко проти України: рішення Європ. Суду з прав людини від 11.01.2005 р.[Текст] // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 6(44). – С. 104–105.
118. Европейская хартия о статусе судей. Постатейный комментарий [Текст] // Рос. юстиция. – 1999. – № 8, 9.
119. Ейрі проти Ірландії: Рішення Європ. суду з прав людини від 09.10.1979 р. [Текст] // Практика Європ. суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. – № 4. – С. 73– 90.
120. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст [Текст] / За ред. О.Л. Жуковської. – К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2004. – 960 с.
121. Жилин Г.А. Конституционные основы правосудия по гражданским делам и его эффективность [Текст] / Г.А. Жилин // «Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве»: матер. всерос. науч.–практ. конф. от 31.01–01.02.2001 г., г. Москва. – М.: ООО Юрид. фирма «Лиджист», 2001. – С. 272– 282.
122. Жилин Г.А. Право на судебную защиту в решениях Конституционного Суда Российской Федерации [Текст] / Г.А. Жилин // Комментарий судебной практики. Выпуск 6. – М.: Юристъ, 2000. – 275 с. – С. 134–148.
123. Жовнер проти України: рішення Європ. Суду з прав людини від 22.10.2002 р. [Текст] // Рішення Європейського суду з прав людини щодо України. Вип. 3. – Х.: Фоліо, 2004. – 280 с. – С. 186–196.
124. Жуйков В.М. Судебная защита прав граждан и юридических лиц: [Текст] / В.М. Жуйков. – М.: Юрид. бюро «ГОРОДЕЦ», 1997. – 320 с.
125. Жуйков В.М. Судебная защита прав человека [Текст] / В.М. Жуйков. – М. Юрид. бюро «Городец», 1997. – 318 с.
126. Жуффр де ля Прадель проти Франції: Рішення Європ. суду з прав людини від 16.12.1992 р. [Текст] // Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы суд. практики, относящейся к Европ. конвенции о защите прав человека и основных свобод: Судебная практика с 1960 по 2002 гг. [Текст] / М. Де Сальвиа. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 1072 с. – С. 573.
127. Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико–методологічне обґрунтування) [Текст] / Заєць А. // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1. – С. 3.
128. Загальна хартія суддів від 17 листопада 1999 р. [Текст] // Міжнароді стандарти незалежності суддів: Збірка документів. – К.: Поліграф-Експрес, 2008. – 184 с. – С. 35–38.
129. Загальний порядок проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців: наказ Головного управління державної служби України № 30/84 від 24.05.2002 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2002. – № 21. – Ст. 1076.
130. Зайцев И.М. Процессуальные функции гражданского судопроизводства: [Текст] / Зайцев И. М. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1990. – 137 с.
131. Иванов О.В. Право на судебную защиту [Текст] / О.В. Иванов // Советское государство и право. – 1970. – № 7. – С. 40–47.
132. Изварина А.Ф. Судебная власть в РФ: Учеб. пособ. для юрид. фак. и вузов (Серия «Россия и власть»): [Текст] / А.Ф. Изварина . – Ростов-на-Дону: Изд. центр «Март», 2001. – 344 с.
133. Ильясов Р.Х. Право личности на судебную защиту и его обеспечение Верховным судом РФ в уголовном процессе [Текст] / Р.Х. Ильясов // Юрист. – 1997. – № 11. – C. 35–46.
134. Иммобилиаре Саффи против Италии: решение Европейского суда по правам человека от 28.07.1999 г. [Текст] // Европейский суд по правам человека: Избранные постановления 1999–2001 гг. и комментарии. Под ред. Ю.Ю. Берестнева и А.О. Ковтуна. – М.: Юрид. лит., 2002. – 624 с. – С. 420–437.
135. Институт прав человека России: научное издание [Текст] / Под ред. Г.Н. Комковой. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1998. – 216 с.
136. История российского правосудия: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [А.А. Воротынцева и др.]; под ред. Н.А. Колоколова. – М.: ЮНИТ